Holy Bible

Ukranian Translation

Old Testament

Genesis

Chapter 1

¹ На початку Бог створив Небо та землю. ²А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

³ І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. ⁴І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. ⁵І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.

⁶ І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. ⁷І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. ⁸І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.

⁹ І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. ¹⁰І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. ¹¹І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. ¹²І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. ¹³І був вечір, і був ранок, день третій.

¹⁴ І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. ¹⁵І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так. ¹⁶І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. ¹⁷І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, ¹⁸і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре. ¹⁹І був вечір, і був ранок, день четвертий.

²⁰ І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. ²¹І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. ²²І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі! ²³І був вечір, і був ранок, день п'ятий.

²⁴ І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. ²⁵І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

²⁶ І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. ²⁷І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. ²⁸І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

²⁹ І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! ³⁰І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.

³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Chapter 2

¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. ²І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. ³І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

⁴ Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю. ⁵І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. ⁶І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. ⁷І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

⁸ І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. ⁹І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла. ¹⁰І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками. ¹¹Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото. ¹²А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс. ¹³Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії. ¹⁴А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат. ¹⁵І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. ¹⁷Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

¹⁸ І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього. ¹⁹І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. ²⁰І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. ²²І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. ²³І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. ²⁴Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. ²⁵І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

Chapter 3

¹ Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? ²І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, ³але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. ⁴І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! ⁵Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

⁶ І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв. ⁷І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі. ⁸І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

⁹ І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? ¹⁰А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.

¹¹ І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв? ¹²А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв. ¹³Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.

¹⁴ І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. ¹⁵І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

¹⁶ До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

¹⁷ І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. ¹⁸Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. ¹⁹У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

²⁰ І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

²¹ І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.

²² І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку. ²³І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був. ²⁴І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Chapter 4

¹ І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа. ²А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.

³ І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. ⁴А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, ⁵а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.

⁶ І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? ⁷Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.

⁸ І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.

⁹ І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? ¹⁰І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. ¹¹А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. ¹²Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі.

¹³ І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести. ¹⁴Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене. ¹⁵І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений. І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.

¹⁶ І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену. ¹⁷І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я тому містові, як ім'я свого сина: Енох. ¹⁸І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха.

¹⁹ І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла. ²⁰І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. ²¹А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку. ²²А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема.

²³ І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, ²⁴і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!

²⁵ І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн. ²⁶А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє.

Chapter 5

¹ Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. ²Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина. ³І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф. ⁴І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок. ⁵А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.

⁶ І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша. ⁷І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок. ⁸А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ. ⁹І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана. ¹⁰І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. ¹¹А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він. ¹²І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла. ¹³І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок. ¹⁴А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він. ¹⁵І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда. ¹⁶І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. ¹⁷А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він. ¹⁸І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха. ¹⁹І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок. ²⁰А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.

²¹ І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха. ²²І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок. ²³А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ. ²⁴І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.

²⁵ І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив. ²⁶І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок. ²⁷А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він.

²⁸ І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив, ²⁹ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв. ³⁰І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок. ³¹А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він. ³²І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

Chapter 6

¹ І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. ²І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

³ І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

⁴ За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку. ⁵І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.

⁶ І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. ⁷І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

⁸ Але Ной знайшов милість у Господніх очах. ⁹Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. ¹⁰І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.

¹¹ І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. ¹²І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

¹³ І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. ¹⁴Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору. ¹⁵І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому. ¹⁶Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні. ¹⁷А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі! ¹⁸І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою. ¹⁹І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця. ²⁰Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими. ²¹А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.

²² І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.

Chapter 7

¹ І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. ²Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її. ³Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі. ⁴Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!

⁵ І зробив Ной усе, як звелів був Господь. ⁶А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі. ⁷І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу. ⁸Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі, ⁹по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів. ¹⁰І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.

¹¹ Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. ¹²І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.

¹³ Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, ¹⁴вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата. ¹⁵І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя. ¹⁶А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.

¹⁷ І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. ¹⁸І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. ¹⁹І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. ²⁰На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.

²¹ І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина. ²²Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було. ²³І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. ²⁴І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.

Chapter 8

¹ І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась. ²І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився. ³І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

⁴ А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. ⁵І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

⁶ І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. ⁷І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. ⁸І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі. ⁹Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. ¹⁰І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. ¹¹І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. ¹²І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

¹³ І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! ¹⁴А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

¹⁵ І промовив Ноєві Господь, кажучи: ¹⁶Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. ¹⁷Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються. ¹⁸І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. ¹⁹Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

²⁰ І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. ²¹І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. ²²Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

Chapter 9

¹ І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! ²І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. ³Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе. ⁴Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. ⁵А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. ⁶Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим. ⁷Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

⁸ І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи: ⁹А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас. ¹⁰І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. ¹¹І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.

¹² І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: ¹³Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. ¹⁴І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. ¹⁵І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло. ¹⁶І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі. ¹⁷І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.

¹⁸ І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів. ¹⁹Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля. ²⁰І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. ²¹І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. ²²І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі. ²³Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

²⁴ А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший. ²⁵І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям! ²⁶І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! ²⁷Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!

²⁸ А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ. ²⁹А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.

Chapter 10

¹ Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі: ²Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас. ³А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма. ⁴А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани. ⁵Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.

⁶ А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан. ⁷А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан. ⁸Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів. ⁹Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем. ¹⁰А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар. ¹¹З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах, ¹²і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике. ¹³А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів, ¹⁴і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.

¹⁵ А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета, ¹⁶і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина, ¹⁷і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина, ¹⁸і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина. ¹⁹І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу. ²⁰Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

²¹ А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів. ²²Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. ²³А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш. ²⁴А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера. ²⁵А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан. ²⁶А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха, ²⁷і Гадорама, і Узала, і Диклу, ²⁸і Увала, і Авімаїла, і Шеву, ²⁹і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові. ³⁰А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої. ³¹Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах. ³²Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.

Chapter 11

¹ І була вся земля одна мова та слова одні. ²І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. ³І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. ⁴І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

⁵ І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. ⁶І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. ⁷Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. ⁸І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. ⁹І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

¹⁰ Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі. ¹¹І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок. ¹²А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха. ¹³І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок. ¹⁴Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера. ¹⁵І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок. ¹⁶Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа. ¹⁷І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. ¹⁸Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу. ¹⁹І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок. ²⁰А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа. ²¹І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок. ²²А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора. ²³І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок. ²⁴А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха. ²⁵І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. ²⁶Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

²⁷ А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота. ²⁸Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському. ²⁹І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски. ³⁰А Сара неплідна була, не мала нащадка вона. ³¹І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися. ³²І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

Chapter 12

¹ І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. ²І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. ³І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!

⁴ І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану. ⁵І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули.

⁶ І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї. ⁷І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому. ⁸А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення. ⁹І подавався Аврам усе далі на південь.

¹⁰ І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став. ¹¹І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя. ¹²І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою. ¹³Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.

¹⁴ І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона. ¹⁵І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового. ¹⁶І він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди. ¹⁷І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку. ¹⁸І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка? ¹⁹Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди! ²⁰І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

Chapter 13

¹ І піднявся Аврам із Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Неґеву. ²А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото. ³І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм, ⁴до місця жертівника, що його він зробив там напочатку. І Аврам там прикликав Господнє Ймення.

⁵ Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети. ⁶І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати. ⁷І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю. ⁸І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня. ⁹Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.

¹⁰ І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, як Господній, садок, як єгипетський край! ¹¹І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від одного. ¹²Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому. ¹³А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.

¹⁴ І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід, ¹⁵бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму. ¹⁶І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде. ¹⁷Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам! ¹⁸І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господеві.

Chapter 14

¹ І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя Ґоїму, ²вони вчинили війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гомори, з Шин'авом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар тепер. ³Усі ці зібрались були до долини Сіддім, вона тепер море Солоне. ⁴Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали. ⁵А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі, і Зузів у Гамі, і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі, ⁶і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустині. ⁷І вернулись вони, і прибули до Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і звоювали всю землю Амалика, а також Аморея, що сидів у Хаццон-Тамарі. ⁸І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар Адми, і цар Цевоїму, і цар Белаю, тепер він Цоар, і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім, ⁹із Кедор-Лаомером, царем Еламу, і Тидалом, царем Ґоїму, і Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти п'ятьох. ¹⁰А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на гору. ¹¹І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори, і всю їхню поживу, і пішли. ¹²І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, бо пробував у Содомі, і добро його та й пішли.

¹³ І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників. ¹⁴І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану. ¹⁵І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску. ¹⁶І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей.

¹⁷ Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська. ¹⁸А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. ¹⁹І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. ²⁰І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.

²¹ І сказав цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі. ²²Аврам же сказав цареві содомському: Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі, ²³що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама. ²⁴Я не хочу нічого, даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, частину свою вони візьмуть.

Chapter 15

¹ По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика.

² А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску. ³І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник спадкоємець мені. ⁴І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі. ⁵І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! ⁶І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.

⁷ І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її. ⁸І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її? ⁹Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине. ¹⁰І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік. ¹¹І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.

¹² Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий. ¹³І промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. ¹⁴Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком. ¹⁵А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш. ¹⁶А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.

¹⁷ І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви. ¹⁸І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата: ¹⁹хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина, ²⁰і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина, ²¹і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина.

Chapter 16

¹ А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї була єгиптянка невільниця, а ймення їй Аґар. ²І сказала Сара Аврамові: Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї одержу я сина. І послухався Аврам голосу Сари. ³І взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку Аґар, свою невільницю, по десяти літах перебування Аврамового в землі ханаанській, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку.

⁴ І він увійшов до Аґари, і вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою. ⁵І сказала Сара Аврамові: Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лоня твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Нехай розсудить Господь поміж мною та поміж тобою! ⁶І промовив Аврам до Сари: Таж невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очах твоїх. І Сара гнобила її. І втекла Аґар від обличчя її.

⁷ І знайшов її Ангол Господній біля джерела води на пустині, біля джерела на дорозі до Шур, ⁸і сказав: Аґаро, Сарина невільнице, звідки ж то прийшла ти, і куди ти йдеш? Та відказала: Я втікаю від обличчя Сари, пані моєї. ⁹А Ангол Господній промовив до неї: Вернися до пані своєї, і терпи під руками її!

¹⁰ І Ангол Господній промовив до неї: Сильно розмножу потомство твоє, і через безліч буде воно незліченне. ¹¹І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім'я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї недолі. ¹²А він буде як дикий осел між людьми, рука його на всіх, а рука всіх на нього. І буде він жити при всіх своїх браттях. ¹³І назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: Ти Бог видіння! Бо сказала вона: Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене? ¹⁴Тому джерело було назване Джерело Живого, Хто бачить мене, воно поміж Кадешем та поміж Баредом.

¹⁵ І вродила Аґар Аврамові сина, а Аврам назвав ім'я свого сина, що вродила Аґар: Ізмаїл. ¹⁶А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ, коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла.

Chapter 17

¹ І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! ²І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе. ³І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи:

⁴ Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. ⁵І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. ⁶І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.

⁷ І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі. ⁸І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом. ⁹І сказав Авраамові Бог: А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях. ¹⁰То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. ¹¹І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами. ¹²А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних, що він не з потомства твого. ¹³Щодо обрізання, нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним. ¹⁴А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то стята буде душа та з народу свого, він зірвав заповіта Мого!

¹⁵ І сказав Авраамові Бог: Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я їй: Сарра. ¹⁶І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї. ¹⁷І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить? ¹⁸А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм! ¹⁹Бог же сказав: Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім'я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім. ²⁰А щодо Ізмаїла, Я послухав тебе: Ось Я поблагословлю його, і вчиню його плідним, і дуже-дуже розмножу його. Він породить дванадцять князів, і великим народом учиню Я його. ²¹А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі на цей час другого року. ²²І Він перестав говорити з ним. І Бог вознісся від Авраама.

²³ І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог говорив з ним. ²⁴А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. ²⁵А Ізмаїл був віку тринадцяти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. ²⁶Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його. ²⁷І всі мужі дому його, народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, були обрізані з ним.

Chapter 18

¹ І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. ²І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, ³та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба! ⁴Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. ⁵І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав. ⁶І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі. ⁷І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив. ⁸І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

⁹ І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі. ¹⁰І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. ¹¹Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. ¹²І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! ¹³І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? ¹⁴Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина. ¹⁵А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

¹⁶ І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити. ¹⁷А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? ¹⁸Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! ¹⁹Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього. ²⁰І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, ²¹зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу. ²²І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

²³ І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим? ²⁴Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є? ²⁵Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди? ²⁶І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них. ²⁷І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. ²⁸Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять! ²⁹І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока! ³⁰І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там! ³¹І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти! ³²І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох! ³³І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Chapter 19

¹ І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі, ²та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці. ³А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.

⁴ Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім. ⁵І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати! ⁶І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою, ⁷і сказав: Браття мої, не чиніть лихого! ⁸Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого. ⁹А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері. ¹⁰Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули. ¹¹А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

¹² І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця, ¹³бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його. ¹⁴І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.

¹⁵ А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста. ¹⁶А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом. ¹⁷І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути. ¹⁸А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи! ¹⁹Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру. ²⁰Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа моя. ²¹І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав. ²²Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав ім'я тому місту: Цоар. ²³Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

²⁴ І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба. ²⁵І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

²⁶ А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!...

²⁷ І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім. ²⁸І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки... ²⁹І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

³⁰ І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його. ³¹І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі. ³²Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька. ³³І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... ³⁴І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька. ³⁵І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... ³⁶І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого. ³⁷І вродила старша сина, і назвала ім'я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня. ³⁸А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.

Chapter 20

¹ І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі. ²І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Ґерару, і взяв Сарру.

³ І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка. ⁴А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний? ⁵Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх. ⁶І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї. ⁷А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє.

⁸ І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися. ⁹І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив! ¹⁰І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку річ? ¹¹І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою. ¹²І притім вона справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала за жінку мені. ¹³І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій брат.

¹⁴ І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його. ¹⁵І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби. ¹⁶А Саррі сказав: Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана. ¹⁷І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати. ¹⁸Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

Chapter 21

¹ А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив. ²І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог. ³І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак. ⁴І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому. ⁵А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його. ⁶І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене. ⁷І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його. ⁸І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

⁹ І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається. ¹⁰І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком. ¹¹Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його. ¹²І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство. ¹³І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.

¹⁴ І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева. ¹⁵І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів. ¹⁶І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала. ¹⁷І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там. ¹⁸Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його. ¹⁹І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця. ²⁰І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник. ²¹І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.

²² І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш! ²³А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш. ²⁴І сказав Авраам: Я присягаю! ²⁵І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби. ²⁶І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні. ²⁷І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову. ²⁸І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно. ²⁹І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно? ³⁰А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю. ³¹Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони. ³²І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.

³³ А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного. ³⁴І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.

Chapter 22

¹ І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! ²І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.

³ І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог. ⁴А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека. ⁵І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас. ⁶І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє. ⁷І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення? ⁸І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє. ⁹І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. ¹⁰І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...

¹¹ Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я! ¹²І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого. ¹³А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого. ¹⁴І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться.

¹⁵ А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге, ¹⁶і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, ¹⁷то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. ¹⁸І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. ¹⁹І вернувсь Авраам до слуг своїх.

²⁰ І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму: ²¹Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового, ²²І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла. ²³А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому. ²⁴А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху.

Chapter 23

¹ І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, літа життя Сарриного. ²І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

³ І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи: ⁴Я приходько й захожий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого. ⁵І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому: ⁶Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою. ⁷І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим, ⁸та й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового, ⁹і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу. ¹⁰А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи: ¹¹Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою. ¹²І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі, ¹³та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою. ¹⁴А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому: ¹⁵Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!

¹⁶ І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги. ¹⁷І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо, ¹⁸купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його. ¹⁹І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ханаанській. ²⁰І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

Chapter 24

¹ А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім. ²І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє, ³і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю. ⁴Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака. ⁵І сказав раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов? ⁶І промовив до нього Авраам: Стережися, щоб ти не вернув мого сина туди! ⁷Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю землю, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого! ⁸А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти будеш очищений з цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай. ⁹І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу.

¹⁰ І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора. ¹¹І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати, ¹²та й промовив: Господи, Боже пана мого Авраама, подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом! ¹³Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати. ¹⁴І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном. ¹⁵І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї. ¹⁶А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й вийшла. ¹⁷І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: Дай но напитись води з твого глека! ¹⁸А та відказала: Напийся, мій пане! І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла його. ¹⁹А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап'ються. ²⁰І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його. ²¹А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні? ²²І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, пів шекля вага їй, і два наручні на руки її, на десять шеклів золота вага їм, ²³та й сказав: Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати? ²⁴Вона відказала йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора. ²⁵І сказала до нього: І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати. ²⁶І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі, ²⁷та й сказав: Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана. ²⁸І побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду.

²⁹ А в Ревеки був брат, на ймення йому Лаван. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела. ³⁰І сталося, як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: Отак говорив мені той чоловік, то прибув він до того чоловіка, а той ось стоїть при верблюдах біля джерела, ³¹і сказав: Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів. ³²І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним. ³³І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи. А Лаван відказав: Говори! ³⁴І той став говорити: Я раб Авраамів. ³⁵А Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли. ³⁶А Сарра, жінка пана мого, бувши старою, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав. ³⁷І заприсяг мене пан мій, говорячи: Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробуваю в його краю. ³⁸Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і візьмеш жінку для сина мого. ³⁹І сказав я до пана свого: Може та жінка не піде за мною? ⁴⁰І сказав він до мене: Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого. ⁴¹Тоді будеш очищений ти від закляття мого, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закляття мого. ⁴²І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу я! ⁴³Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай но мені напитися трохи води з свого глека, ⁴⁴вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь для сина пана мого. ⁴⁵І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене! ⁴⁶І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди. ⁴⁷А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її. ⁴⁸І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його. ⁴⁹А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, то скажіть мені, і я звернуся праворуч або ліворуч. ⁵⁰І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: Від Господа вийшла та річ, ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго. ⁵¹Ось перед тобою Ревека, візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був. ⁵²І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господеві. ⁵³І вийняв той раб срібний посуд, і посуд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.

⁵⁴ І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: Відішліть мене до пана мого. ⁵⁵І сказав її брат та мати її: Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, потім підеш. ⁵⁶І сказав він до них: Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана свого. ⁵⁷А вони відказали: Покличмо дівчину, і запитаймо її саму. ⁵⁸І покликали Ревеку, і сказали до неї: Чи ти підеш з оцим чоловіком? А вона відказала: Піду. ⁵⁹І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його. ⁶⁰І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: Ти наша сестра, будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів. ⁶¹І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхала за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшов.

⁶² А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої, і сидів у краї південному. ⁶³І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, ось верблюди йдуть. ⁶⁴І Ревека звела свої очі, та й Ісака побачила, і злізла з верблюда. ⁶⁵І сказала вона до раба: Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч? А раб відповів: То мій пан. І вона покривало взяла, та й накрилась. ⁶⁶І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив. ⁶⁷І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.

Chapter 25

¹ А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй Кетура. ²А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха. ³А Йокшан породив був Шеву та Дедана. А сини Деданові були: ашшури, і летуші, і леуми. ⁴А сини Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, усі вони сини Кетури. ⁵І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові. ⁶А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відіслав їх від Ісака, сина свого, коли сам ще живий був, на схід, до краю східнього. ⁷А оце дні літ Авраамового життя, які він прожив: сто літ, і сімдесят літ, і п'ять літ. ⁸І спочив та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї рідні. ⁹І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що навпроти Мамре, ¹⁰поле, що його Авраам був купив від синів Хетових, там був похований Авраам і Сарра, жінка його.

¹¹ І сталося по Авраамовій смерті, і поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці Лахай-Рої. ¹²А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його породила Авраамові єгиптянка Аґар, невільниця Саррина. ¹³І оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами й за нащадками їх: перворідний Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам, ¹⁴І Мішма, і Дума, і Масса, ¹⁵Хадад, і Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма. ¹⁶Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами, дванадцять начальників для їхніх племен. ¹⁷А оце літа життя Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочив та й умер він, і був узятий до своєї рідні. ¹⁸І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру, що навпроти Єгипту, як іти до Ашшуру. І він оселився перед усіма своїми братами.

¹⁹ А оце оповість про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака. ²⁰І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана. ²¹І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, і завагітніла Ревека, жінка його. ²²І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: Коли так, то для чого я це переношу? І пішла запитатися Господа. ²³І промовив до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити. ²⁴І сповнились дні її, щоб родити, і ось близнюки в утробі її. ²⁵І вийшов перший червонуватий, увесь він немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав. ²⁶А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони. ²⁷І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків чоловіком мирним, що в наметах сидів. ²⁸І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.

²⁹ І зварив був Ісак їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був. ³⁰І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то назвали ймення йому: Едом. ³¹А Яків сказав: Продай же нині мені своє перворідство. ³²І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж мені оте перворідство? ³³А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову. ³⁴І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.

Chapter 26

¹ І настав був голод у Краю, окрім голоду першого, що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до Ґерару. ²І явився йому Господь і сказав: Не ходи до Єгипту, оселися в землі, про яку Я скажу тобі. ³Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму. ⁴І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, і потомству твоєму Я дам усі оці землі. І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі, ⁵через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої.

⁶ І осів Ісак у Ґерарі. ⁷І питалися люди тієї місцевости про жінку його. А він відказав: Вона сестра моя, бо боявся сказати: Вона жінка моя, щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона. ⁸І сталося, коли він там довго жив, і дивився Авімелех, цар филистимський, через вікно, та й побачив, ось Ісак забавляється з Ревекою, жінкою своєю. ⁹І покликав Авімелех Ісака та й сказав: Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був: Вона сестра моя? Ісак же йому відповів: Бо сказав, щоб не вмерти мені через неї! ¹⁰І сказав Авімелех: Що ж то нам учинив ти? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою, і ти гріх би спровадив на нас! ¹¹І наказав Авімелех усьому народові, говорячи: Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той певно буде забитий.

¹² І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно, і Господь поблагословив був його. ¹³І забагатів оцей чоловік, і багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий. ¹⁴І була в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів. І заздрили йому филистимляни. ¹⁵І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, і понаповнювали їх землею. ¹⁶І сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас! ¹⁷І пішов Ісак звідти, і в долині Ґерару розтаборився, та й осів там. ¹⁸І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав. ¹⁹І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води. ²⁰І сварилися пастухи ґерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: Це наша вода! І він назвав ім'я для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним. ²¹І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім'я: Ситна. ²²І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, і не сварились за неї. І він назвав для неї ім'я: Реховот, і сказав: Тепер нам поширив Господь, і в Краю ми розмножимось. ²³А звідти піднявся він до Беер-Шеви. ²⁴І явився йому Господь тієї ночі й сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу нащадків твоїх ради Авраама, Мойого раба. ²⁵І він збудував там жертівника, і покликав Господнє Ймення. І поставив він там намета свого, а раби Ісакові криницю там викопали.

²⁶ І прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, головний начальник війська його. ²⁷І сказав їм Ісак: Чого ви до мене прийшли? Ви ж зненавиділи мене, і вислали мене від себе. ²⁸А ті відказали: Ми бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами, поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою, ²⁹що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа! ³⁰І він учинив для них гостину, і вони їли й пили. ³¹А рано вони повставали, і присягли один одному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром. ³²І сталося того дня, і прийшли Ісакові раби, і розказали йому про криницю, яку вони викопали. І сказали йому: Ми воду знайшли! ³³І він назвав її: Шів'а, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня.

³⁴ І був Ісав віку сорока літ, і взяв жінку Єгудиту, дочку хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона. ³⁵І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки.

Chapter 27

¹ І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: Мій сину! А той відказав йому: Ось я! ²І промовив до нього Ісак: Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї... ³А тепер візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську. ⁴І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру. ⁵А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

⁶ А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: Ось я чула, як твій батько казав до Ісава, брата твого, говорячи: ⁷Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю. ⁸А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі. ⁹Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить. ¹⁰І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю. ¹¹І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: Таж брат мій Ісав чоловік волохатий, а я чоловік гладенький! ¹²Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення... ¹³І сказала йому його мати: На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені. ¹⁴І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачний, як любив його батько. ¹⁵І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова. ¹⁶А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його. ¹⁷І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

¹⁸ І прибув він до батька свого та й сказав: Батьку мій! А той відказав: Ось я. Хто ти, мій сину? ¹⁹А Яків промовив до батька свого: Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене. ²⁰І сказав Ісак до сина свого: Як це ти так швидко знайшов, сину мій? А той відказав: Бо мені допоміг Господь, Бог твій. ²¹І промовив Ісак до Якова: Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти це син мій Ісав, чи ні. ²²І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: Голос голос Яковів, а руки руки Ісавові. ²³І не впізнав він його, бо були його руки як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його. ²⁴І сказав він: То ти син мій Ісав? А той відказав: Я. ²⁵І промовив Ісак: Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив. ²⁶І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій! ²⁷І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: Дивись, запах сина мого немов запах поля, що його Господь благословив! ²⁸І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! ²⁹Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає проклятий, а хто поблагословить тебе благословенний!.

³⁰ І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого... ³¹І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене! ³²І озвався до нього Ісак, його батько: Хто ти? А той відказав: Я син твій, твій перворідний Ісав. ³³І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благословенний! ³⁴Як Ісав почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: Поблагослови мене, також мене, батьку мій! ³⁵А той відказав: Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення твоє! ³⁶І промовив Ісав: Тому звалось ім'я його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення моє. І сказав він: Чи ти не заховав для мене благословення? ³⁷А Ісак відповів і промовив до Ісава: Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій? ³⁸І сказав Ісав до батька свого: Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, також мене, батьку мій! І підніс Ісав голос свій, та й заплакав... ³⁹І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. ⁴⁰І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...

⁴¹ І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, і я вб'ю Якова, брата свого. ⁴²І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе. ⁴³А тепер, сину мій, послухай мого голосу, і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. ⁴⁴І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата, ⁴⁵аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня? ⁴⁶І сказала Ревека Ісакові: Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?

Chapter 28

¹ І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських. ²Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї. ³А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів. ⁴І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові. ⁵І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.

⁶ І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок ханаанських, ⁷і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського. ⁸І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його, ⁹і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.

¹⁰ І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану. ¹¹І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці. ¹²І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній. ¹³І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм. ¹⁴І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. ¹⁵І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.

¹⁶ І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав! ¹⁷І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна. ¹⁸І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх. ¹⁹І назвав він ім'я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз. ²⁰І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, ²¹і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом, ²²і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!

Chapter 29

¹ І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему. ²І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь. ³І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце. ⁴І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану. ⁵І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо. ⁶І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою. ⁷І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть. ⁸А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.

⁹ Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка. ¹⁰І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї. ¹¹І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав... ¹²І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму... ¹³І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди. ¹⁴І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.

¹⁵ І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі? ¹⁶А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль. ¹⁷Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. ¹⁸І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою. ¹⁹І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною! ²⁰І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів. ²¹І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду! ²²І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину. ²³І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся. ²⁴А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю. ²⁵А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене? ²⁶А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. ²⁷Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других. ²⁸І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку. ²⁹І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю. ³⁰І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

³¹ І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна. ³²І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій! ³³І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон. ³⁴І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій. ³⁵І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Chapter 30

¹ І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю! ²І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби? ³І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей. ⁴І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків. ⁵І завагітніла Білга, і вродила Якову сина. ⁶І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан. ⁷І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову. ⁸І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим. ⁹І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку. ¹⁰І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина. ¹¹І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад. ¹²І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову. ¹³І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.

¹⁴ І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого! ¹⁵А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого! ¹⁶І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї. ¹⁷І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина. ¹⁸І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар. ¹⁹І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина. ²⁰І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон. ²¹А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна. ²²І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу. ²³І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу! ²⁴І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!

²⁵ І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого. ²⁶Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі. ²⁷І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе. ²⁸І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам. ²⁹А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною. ³⁰Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому? ³¹І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати. ³²Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені. ³³І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене. ³⁴А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм! ³⁵І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів. ³⁶І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

³⁷ І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була. ³⁸І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити. ³⁹І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими. ⁴⁰І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової. ⁴¹І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях. ⁴²А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову. ⁴³І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Chapter 31

¹ І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь... ²І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото він тепер інший до нього, як був учора, позавчора. ³І промовив Господь до Якова: Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А Я буду з тобою. ⁴І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї, ⁵та й промовив до них: Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною. ⁶А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові. ⁷І батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле. ⁸Коли він говорив був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози пасасті. ⁹І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені. ¹⁰І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі. ¹¹І сказав мені Ангол у сні: Якове! А я відказав: Ось я! ¹²Він промовив: Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі. ¹³Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обітницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження. ¹⁴І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька? ¹⁵Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло. ¹⁶Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.

¹⁷ І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди. ¹⁸І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської. ¹⁹А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав. ²⁰І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає. ²¹І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори. ²²А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік. ²³І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській. ²⁴І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.

²⁵ І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській. ²⁶І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча! ²⁷Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами. ²⁸І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив! ²⁹Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого. ³⁰А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів? ³¹А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок! ³²При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала. ³³І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного. ³⁴А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов. ³⁵А вона сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І перешукав він, та божків не знайшов.

³⁶ І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною, ³⁷що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома. ³⁸Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв. ³⁹Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі. ⁴⁰Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей. ⁴¹Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату! ⁴²Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.

⁴³ І відповів Лаван і сказав до Якова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх? ⁴⁴А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою. ⁴⁵І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника. ⁴⁶І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі. ⁴⁷І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед. ⁴⁸І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні, тому то й названо ймення її: Ґал-Ед ⁴⁹і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного. ⁵⁰Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою! ⁵¹А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою. ⁵²Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле. ⁵³Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак. ⁵⁴І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі. ⁵⁵(32-1) І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.

Chapter 32

¹ (32-2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи. ²(32-3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.

³ (32-4) І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського. ⁴(32-5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер. ⁵(32-6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх. ⁶(32-7) І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним. ⁷(32-8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори. ⁸(32-9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.

⁹ (32-10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре. ¹⁰(32-11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори. ¹¹(32-12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми. ¹²(32-13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.

¹³ (32-14) І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого: ¹⁴(32-15) кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро, ¹⁵(32-16) верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро. ¹⁶(32-17) І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом. ¹⁷(32-18) І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою? ¹⁸(32-19) то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами. ¹⁹(32-20) І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його, ²⁰(32-21) і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє. ²¹(32-22) І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі. ²²(32-23) І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок. ²³(32-24) І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

²⁴ (32-25) І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. ²⁵(32-26) І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним. ²⁶(32-27) І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене. ²⁷(32-28) І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків. ²⁸(32-29) І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав. ²⁹(32-30) І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там. ³⁰(32-31) І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя. ³¹(32-32) І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно. ³²(32-33) Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.

Chapter 33

¹ І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх. ²І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми. ³А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого. ⁴І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

⁵ І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: Хто то такі? А той відказав: Діти, якими обдарував Бог твого раба. ⁶І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися. ⁷І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йосип і Рахіль, та й вклонилися. ⁸І сказав Ісав: А що це за цілий табір той, що я спіткав? А той відказав: Щоб знайти милість в очах мого пана. ⁹А Ісав сказав: Я маю багато, мій брате, твоє нехай буде тобі. ¹⁰А Яків сказав: Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене. ¹¹Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все. І благав він його, і той узяв. ¹²І промовив Ісав: Рушаймо й ходім, а я піду обік тебе. ¹³А той відказав: Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара. ¹⁴Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру. ¹⁵І промовив Ісав: Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною. А той відказав: Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?.

¹⁶ І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру. ¹⁷А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім'я тому місцю: Суккот. ¹⁸І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед містом. ¹⁹І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків. ²⁰І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

Chapter 34

¹ І вийшла була Діна, дочка Лії, яка вродила її Якову, щоб подивитися на дочок того краю. ²І побачив її Сихем, син Гамора хівеянина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її. ³І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого. ⁴І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: Візьми те дівча за жінку для мене! ⁵А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули вони.

⁶ І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним. ⁷І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться. ⁸А Гамор говорив з ними, кажучи: Син мій Сихем, запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку! ⁹І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі. ¹⁰І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім. ¹¹І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду милість у ваших очах, і що ви скажете мені я дам. ¹²Сильно побільшіть на мене віно та дарунок, а я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за жінку! ¹³І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх. ¹⁴І сказали до них: Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас. ¹⁵Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі. ¹⁶І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним народом. ¹⁷А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й підемо.

¹⁸ І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового. ¹⁹І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого. ²⁰І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи: ²¹Ці люди вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо їм. ²²Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані. ²³Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами. ²⁴І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його.

²⁵ І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків. ²⁶Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли. ²⁷Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру. ²⁸Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі, ²⁹і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що де в домі було. ³⁰І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаанеянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знищений я та мій дім. ³¹А вони відказали: Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?

Chapter 35

¹ І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм. ²І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж. ³І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я. ⁴І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом. ⁵І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

⁶ І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним. ⁷І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом. ⁸І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут. ⁹І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його. ¹⁰І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізраїль буде ім'я твоє. І назвав ім'я йому: Ізраїль. ¹¹І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх. ¹²А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край. ¹³І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив. ¹⁴І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою. ¹⁵І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

¹⁶ І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи. ¹⁷І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син. ¹⁸І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин. ¹⁹І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм. ²⁰І поставив Яків пам'ятника на гробі її, це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні.

²¹ І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру. ²²І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів. ²³Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон. ²⁴Сини Рахілині: Йосип і Веніямин. ²⁵А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим. ²⁶А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському. ²⁷І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак. ²⁸І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ. ²⁹І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.

Chapter 36

¹ А оце нащадки Ісава, цебто Едома. ²Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, Аду, дочку Елона хіттеянина, та Оголіваму, дочку Ани, дочку Ців'она хівеянина, ³та Босмат, дочку Ізмаїлову, сестру Невайотову. ⁴І породила Ада Ісавові Еліфаза, а Босмат породила Реуїла, ⁵а Оголівама породила Суша, і Ялама, і Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені в ханаанській землі. ⁶І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і всі душі дому свого, і худобу свою, і все стадо своє, і все своє майно, що набув у ханаанській землі, та й пішов до Краю від обличчя Якова, брата свого, ⁷бо маєток їх був більший, щоб пробувати їм разом, і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу. ⁸І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав він Едом.

⁹ А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр. ¹⁰Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки. ¹¹А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо, і Ґатам, і Кеназ. ¹²А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амалика. Оце сини Ади, Ісавової жінки. ¹³А оце сини Реуїлові: Нагат і Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки. ¹⁴А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців'она, Ісавової жінки, і вродила вона Ісаву, Єуша, і Ялама, і Корея. ¹⁵А оце провідники Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ, ¹⁶провідник Корей, провідник Ґатам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини Ади. ¹⁷А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки. ¹⁸А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки. ¹⁹Оце сини Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники.

²⁰ Оце сини Сеїра, хореянина, мешканці цієї землі: Лотан і Шовал, і Ців'он, і Ана, ²¹і Дішон, і Ецев, і Дішан, оце провідники хореянина, сини Сеїру, краю едомського. ²²А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра Тимна. ²³А оце сини Шовалові: Алван і Манахат, і Евал, Шефо, і Онам. ²⁴А ото сини Ців'онові: і Айя, і Ана, той Ана, що знайшов був в пустині гарячі джерела, коли пас осли Ців'она, свого батька. ²⁵А оце діти Ани: Дішон, і Оголівама, дочка Ани. ²⁶А оце сини Дішонові: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і Керан. ²⁷Ото сини Ецера: Білган, і Зааван, і Акан. ²⁸Оце сини Дішана: Уц і Аран. ²⁹Оце провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців'он, провідник Ана, ³⁰провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан, оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр.

³¹ А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюванням царя в синів Ізраїлевих. ³²І царював в Едомі Бела, син Беора, а ймення його міста Дінгава. ³³І вмер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри. ³⁴І вмер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина. ³⁵І вмер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а ймення його міста Авіт. ³⁶І вмер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Машеку. ³⁷І вмер Самла, і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного. ³⁸І вмер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахборів. ³⁹І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював замість нього Гадад, а ім'я його міста Пау, а ім'я його жінки Мегетав'іл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава. ⁴⁰А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їх, їхніми іменами: провідник Тимна, провідник Алва, провідник Етет, ⁴¹провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон, ⁴²провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар, ⁴³провідник Маґдіїл, провідник Ірам. Оце провідники Едома він же Ісав, батько Едому за їхніми оселями в краї їхнього володіння.

Chapter 37

¹ І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському. ²Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. ³А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання. ⁴І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

⁵ І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього. ⁶І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені. ⁷А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму. ⁸І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. ⁹І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені. ¹⁰І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі? ¹¹І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

¹² І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. ¹³І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я! ¹⁴І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. ¹⁵І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш? ¹⁶А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають? ¹⁷І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. ¹⁸А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. ¹⁹І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець! ²⁰А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами. ²¹І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його! ²²І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

²³ І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. ²⁴І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води. ²⁵І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту. ²⁶І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров? ²⁷Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його. ²⁸І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. ²⁹А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... ³⁰І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?

³¹ А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. ³²І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні? ³³А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип! ³⁴І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму... ³⁵І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько. ³⁶І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

Chapter 38

¹ Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра. ²І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся. ³І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер. ⁴І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Онан. ⁵І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його. ⁶І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара. ⁷І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив. ⁸І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого. ⁹А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові. ¹⁰І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його. ¹¹І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.

¹² І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин. ¹³А Тамарі розповіли, кажучи: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою. ¹⁴І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку. ¹⁵І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє. ¹⁶І він збочив до неї на дорогу й сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене? ¹⁷А він відказав: Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш. ¹⁸А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього. ¹⁹І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого. ²⁰А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її. ²¹І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця. ²²І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця. ²³І сказав Юда: Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти.

²⁴ І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена. ²⁵Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця? ²⁶І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її. ²⁷І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі її. ²⁸І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов найперше. ²⁹І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім'я йому Перец. ³⁰А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зерах.

Chapter 39

¹ А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди. ²І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина. ³І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його. ⁴І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку. ⁵І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі. ⁶І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.

⁷ І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною! ⁸А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку. ⁹Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом? ¹⁰І сталося, що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею. ¹¹І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому. ¹²І схопила вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.

¹³ І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір, ¹⁴то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом. ¹⁵І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір... ¹⁶І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому. ¹⁷І вона переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною. ¹⁸І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір.

¹⁹ І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів його. ²⁰І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. І пробував він там у тім домі в'язничнім. ²¹А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому. ²²І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він. ²³Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.

Chapter 40

¹ І сталося по тих пригодах, чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму, цареві єгипетському. ²І розгнівався фараон на двох своїх евнухів, на начальника чашників і на начальника пекарів. ³І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому, до місця, де Йосип був ув'язнений. ⁴А начальник царської сторожі приставив Йосипа до них, і він їм услуговував. І були вони деякий час під вартою.

⁵ І снився їм обом сон, кожному свій сон, однієї ночі, кожному за значенням його сна, чашникові й пекареві царя єгипетського, що були ув'язнені у в'язничному домі. ⁶І прибув до них Йосип уранці, і побачив їх, а вони ось сумні. ⁷І запитав він фараонових евнухів, що були з ним під вартою в домі пана його, говорячи: Чого ваші обличчя сьогодні сумні? ⁸А вони сказали йому: Снився нам сон, а відгадати його немає кому. І сказав до них Йосип: Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но мені. ⁹І оповів начальник чашників Йосипові свій сон, і сказав йому: Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною. ¹⁰А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід. ¹¹А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона. ¹²І сказав йому Йосип: Оце відгадка його: три виноградні галузки це три дні. ¹³Ще за три дні підійме фараон твою голову, і верне тебе на твоє становище, і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм, як був ти чашником його. ¹⁴Коли ти згадаєш собі про мене, як буде тобі добре, то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед фараоном, і випровадиш мене з цього дому. ¹⁵Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями. ¹⁶І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на голові моїй. ¹⁷А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови. ¹⁸І відповів Йосип і сказав: Оце відгадка його: три коші то три дні. ¹⁹Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, і птах поїсть тіло твоє з тебе.

²⁰ І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів. ²¹І вернув він начальника чашників на його місце, і він подав чашу в руку фараонову. ²²А начальника пекарів повісив, як відгадав був їм Йосип. ²³Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа, та й забув за нього.

Chapter 41

¹ І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою. ²І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі. ³А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. ⁴І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. ⁵І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. ⁶А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. ⁷І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон. ⁸І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові.

⁹ І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої. ¹⁰Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів. ¹¹І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням. ¹²А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. ¹³І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив. ¹⁴І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона. ¹⁵І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його. ¹⁶А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові.

¹⁷ І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки. ¹⁸І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі. ¹⁹А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. ²⁰І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих. ²¹І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. ²²І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. ²³А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. ²⁴І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив. ²⁵І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові. ²⁶Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він. ²⁷А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних. ²⁸Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові. ²⁹Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім. ³⁰А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. ³¹І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий. ³²А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.

³³ А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. ³⁴Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. ³⁵І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. ³⁶І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом. ³⁷І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів. ³⁸І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім? ³⁹І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. ⁴⁰Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе. ⁴¹І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським. ⁴²І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. ⁴³І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм. ⁴⁴І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім. ⁴⁵І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

⁴⁶ А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. ⁴⁷А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. ⁴⁸І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому. ⁴⁹І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. ⁵⁰А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. ⁵¹І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька. ⁵²А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї. ⁵³І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. ⁵⁴І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. ⁵⁵Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть. ⁵⁶І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. ⁵⁷І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

Chapter 42

¹ А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного? ²І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо. ³І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. ⁴А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя! ⁵І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім. ⁶А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

⁷ І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі. ⁸І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. ⁹І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі. ¹⁰А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі. ¹¹Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами! ¹²Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі! ¹³А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема. ¹⁴І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. ¹⁵Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат! ¹⁶Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни! ¹⁷І він забрав їх під варту на три дні. ¹⁸А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся, ¹⁹якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. ²⁰А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.

²¹ І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас! ²²І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається... ²³А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. ²⁴А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах. ²⁵А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. ²⁶І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. ²⁷І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його! ²⁸І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

²⁹ І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи: ³⁰Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. ³¹А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами! ³²Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї. ³³І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. ³⁴І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі. ³⁵І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались... ³⁶І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене! ³⁷І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе. ³⁸А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...

Chapter 43

¹ А голод став тяжкий у тім Краї. ²І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі! ³І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами! ⁴Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі. ⁵А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами. ⁶І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата? ⁷А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата? ⁸І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти. ⁹Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні! ¹⁰А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.

¹¹ І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів. ¹²А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка. ¹³А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа. ¹⁴А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...

¹⁵ І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим. ¹⁶І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні. ¹⁷І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому. ¹⁸І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли... ¹⁹І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім. ²⁰І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі. ²¹І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою! ²²А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків... ²³А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона. ²⁴І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам. ²⁵І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

²⁶ І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі. ²⁷А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий? ²⁸А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі. ²⁹І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину! ³⁰І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там... ³¹І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба! ³²І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту. ³³І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним. ³⁴І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.

Chapter 44

¹ І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його. ²А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був. ³Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли. ⁴Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро? ⁵Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке. ⁶І той їх догнав, і сказав їм ті слова. ⁷А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ... ⁸Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото? ⁹У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові. ¹⁰А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті. ¹¹І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого. ¹²І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім! ¹³І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста. ¹⁴І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю. ¹⁵І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я? ¹⁶А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша. ¹⁷А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.

¹⁸ І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. ¹⁹Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат? ²⁰І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. ²¹А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього. ²²І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той. ²³А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого. ²⁴І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. ²⁵А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі. ²⁶А ми відказали: Не можемо зійти. ²⁷І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя. ²⁸Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер. ²⁹А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу. ³⁰А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією, ³¹То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу... ³²Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні! ³³А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... ³⁴Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.

Chapter 45

¹ І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм. ²І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. ³І Йосип промовив до браттів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його... ⁴А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту... ⁵А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення. ⁶Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив. ⁷І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених. ⁸І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського. ⁹Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся. ¹⁰І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє. ¹¹І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє. ¹²І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас. ¹³І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди. ¹⁴І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його... ¹⁵І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним.

¹⁶ І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів. ¹⁷І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського. ¹⁸І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі. ¹⁹А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте. ²⁰А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю ваше воно. ²¹І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу. ²²І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі. ²³А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу. ²⁴І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі!

²⁵ І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого. ²⁶І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм... ²⁷І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька. ²⁸І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!

Chapter 46

¹ І вирушив Ізраїль, і все, що його, і прибув до Беер-Шеви, і приніс жертви Богові батька свого Ісака. ²І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні, і сказав: Якове, Якове! А той відказав: Ось я! ³І сказав Він: Я Той Бог, Бог батька твого. Не бійся зійти до Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом. ⁴Я зійду з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закриє рукою своєю очі твої.

⁵ І встав Яків з Беер-Шеви. І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова, і дітей своїх, і жінок своїх возами, що послав фараон, щоб привезти його. ⁶І взяли вони стада свої, і маєток свій, що набули в землі ханаанській, і прибули до Єгипту Яків та ввесь рід його з ним. ⁷Він привів із собою до Єгипту синів своїх, і синів своїх синів з собою, дочок своїх, і дочок синів своїх, і ввесь рід свій. ⁸А оце ймення синів Ізраїлевих, що прибули до Єгипту: Яків та сини його: перворідний Яковів Рувим. ⁹І сини Рувимові: Ханох, і Паллу, і Хецрон, і Кармі. ¹⁰І сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки. ¹¹І сини Левієві: Ґершон, Кегат і Мерарі. ¹²І сини Юдині: Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах. І вмер Ер і Онан у ханаанській землі. А сини Перецеві були: Хецрон і Хамул. ¹³І сини Іссахарові: Тола, і Цувва, і Йов, і Шимрон. ¹⁴І сини Завулонові: Серед, і Елон, і Яхлеїл. ¹⁵Оце сини Ліїні, що вродила вона Якову в Падані арамейськім, та дочку його Діну. Усіх душ синів його й дочок його тридцять три. ¹⁶І сини Ґадові: Ціфйон, і Хаґґі, Шуні, і Ецбон, Ері, і Ароді, і Ар'їлі. ¹⁷І сини Асирові: Їмна, і Їшва, і Їшві, і Верія, і Сірах, сестра їх. І сини Верії: Хевер і Малкіїл. ¹⁸Оце сини Зілпи, що Лаван був дав її своїй дочці Лії, а вона вродила їх Якову, шістнадцять душ. ¹⁹Сини Рахілі, жінки Якова: Йосип і Веніямин. ²⁰І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасія та Єфрем, що їх уродила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця Ону. ²¹І сини Веніяминові: Бела, і Бехер, і Ашбел, Ґера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і Хуппім, і Ард. ²²Оце сини Рахілині, що вродилися Якову, усіх душ чотирнадцять. ²³І сини Данові: Хушім. ²⁴І сини Нефталимові: Яхсеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем. ²⁵Оце сини Білги, що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі. І вона породила їх Якову, усіх душ сім. ²⁶Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що походять із стегон його, окрім жінок синів Якова, усіх душ шістдесят і шість. ²⁷А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі. Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят.

²⁸ І послав він перед собою Юду до Йосипа, щоб показував перед ним дорогу до Ґошену. І прибули вони до краю Ґошен. ²⁹І запріг Йосип свою колесницю, і вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до Ґошену. І він показався йому, і впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його... ³⁰І промовив Ізраїль до Йосипа: Нехай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще живий! ³¹А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого: Піду й розкажу фараонові, та й повім йому: Брати мої й дім батька мого, що були в Краї ханаанськім, прибули до мене. ³²А люди ці пастухи отари, бо були скотарі. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що їхнє було. ³³І станеться, коли покличе вас фараон і скаже: Яке ваше зайняття? ³⁴то ви відкажете: Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепер, і ми, і батьки наші, щоб ви осіли в країні Ґошен, бо для Єгипту кожен пастух отари огида.

Chapter 47

¹ І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен. ²І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим. ³І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки. ⁴І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен. ⁵І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе. ⁶Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди. ⁷І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона. ⁸І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого? ⁹А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої. ¹⁰І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового. ¹¹І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон. ¹²І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

¹³ А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод. ¹⁴І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому. ¹⁵І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло? ¹⁶А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло. ¹⁷І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу. ¹⁸І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля! ¹⁹Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє... ²⁰І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою. ²¹А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її. ²²Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі. ²³І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю. ²⁴А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей. ²⁵А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові. ²⁶А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

²⁷ І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися. ²⁸І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ. ²⁹І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті! ³⁰І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм. ³¹А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Chapter 48

¹ І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: Ось батько твій хворіє. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасію та Єфрема. ²І промовив він до Якова й сказав: Ось до тебе прийшов твій син Йосип! І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі. ³І сказав Яків до Йосипа: Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене. ⁴І сказав Він до мене: Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки. ⁵А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої. ⁶А нащадки твої, що породиш по них, вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм. ⁷А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.

⁸ А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав: Хто вони? ⁹І сказав Йосип до батька свого: Вони мої сини, що Бог дав мені тут. А той відказав: Візьми ж їх до мене, і я їх поблагословлю. ¹⁰А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх. ¹¹І сказав Ізраїль до Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє. ¹²І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі. ¹³І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів. ¹⁴І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія перворідний. ¹⁵І він поблагословив Йосипа, та й промовив: Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня, ¹⁶Ангол, що рятує мене від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі. ¹⁷А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну. ¹⁸І сказав Йосип до батька свого: Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, поклади правицю свою на його голову! ¹⁹А батько його не хотів, і сказав: Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею народів. ²⁰І він поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію! І поставив Єфрема перед Манасією. ²¹І сказав Ізраїль до Йосипа: Ось я вмираю... А Бог буде з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків! ²²А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.

Chapter 49

¹ І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів. ²Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька! ³Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности! ⁴Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!

⁵ Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства. ⁶Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили... ⁷Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!

⁸ О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться. ⁹Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його? ¹⁰Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів. ¹¹Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові! ¹²Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.

¹³ Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону. ¹⁴Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами. ¹⁵І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок. ¹⁶Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів. ¹⁷Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде. ¹⁸Спасіння від Тебе чекаю, о Господи! ¹⁹Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти. ²⁰Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські. ²¹Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.

²² Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається. ²³І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його. ²⁴Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих. ²⁵Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби. ²⁶Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх! ²⁷Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.

²⁸ Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх. ²⁹І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина, ³⁰у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу. ³¹Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію. ³²Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета. ³³І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.

Chapter 50

¹ І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його. ²І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля. ³І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день. ⁴А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так: ⁵Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся. ⁶І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.

⁷ І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю, ⁸і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен. ⁹І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий. ¹⁰І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу. ¹¹І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали: ¹²І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був. ¹³І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре. ¹⁴А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

¹⁵ І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли? ¹⁶І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи: ¹⁷Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього... ¹⁸І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів! ¹⁹А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? ²⁰Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ! ²¹А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

²² І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ. ²³І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна. ²⁴І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову. ²⁵І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої! ²⁶І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.

Exodus

Chapter 1

¹ А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули: ²Рувим, Симеон, Левій і Юда, ³Іссахар, Завулон і Веніямин, ⁴Дан і Нефталим, Ґад і Асир. ⁵І було всіх душ, що вийшли з стегна Якового, сімдесят душ. А Йосип був ув Єгипті. ⁶І вмер Йосип і всі браття його, та ввесь той рід. ⁷А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край.

⁸ І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа. ⁹І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас! ¹⁰Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю. ¹¹І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес. ¹²Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів. ¹³І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати. ¹⁴І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.

¹⁵ І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа, ¹⁶і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе. ¹⁷Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті. ¹⁸І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті? ¹⁹І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять. ²⁰І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів. ²¹І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми. ²²І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!

Chapter 2

¹ І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву. ²І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці. ³Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки. ⁴А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.

⁵ І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її. ⁶І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей! ⁷І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину? ⁸І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини. ⁹А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її. ¹⁰І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

¹¹ І сталося за тих днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його. ¹²І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок. ¹³І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: Нащо ти б'єш свого ближнього? ¹⁴А той відказав: Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина? І злякався Мойсей та й сказав собі: Справді, та справа стала відома! ¹⁵І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, і оселився в країні Мідіян.

¹⁶ А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і наповнили корита, щоб напоїти отару свого батька. ¹⁷І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару. ¹⁸І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: Чого ви сьогодні так скоро прийшли?. ¹⁹А ті відказали: Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару. ²⁰І сказав він до своїх дочок: А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте його, і нехай він з'їсть хліба. ²¹І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору. ²²І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.

²³ І сталося по довгих днях, і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога. ²⁴І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом. ²⁵І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.

Chapter 3

¹ А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву. ²І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ. ³І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина? ⁴І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я! ⁵І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята! ⁶І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!

⁷ І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. ⁸І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. ⁹А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть. ¹⁰А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!

¹¹ І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих? ¹²А Він відказав: Та Я буду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі. ¹³І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім'я Його? Що я скажу їм? ¹⁴І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас. ¹⁵І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.

¹⁶ Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті. ¹⁷І сказав Я: Я виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, до Краю, що тече молоком та медом. ¹⁸І вони послухають слова твого, і прийдеш ти та старші Ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: Господь, Бог євреїв, стрівся був нам. А тепер ми підемо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви Господеві, Богові нашому! ¹⁹І Я знаю, що єгипетський цар не дасть вам піти, як не буде змушений рукою сильною. ²⁰І Я витягну Свою руку, та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас. ²¹І Я дам милість цьому народові в очах Єгипту, і станеться, коли підете, не підете ви впорожні! ²²Бо позичить жінка від сусідки своєї і від мешканки дому свого посуд срібний і посуд золотий та одежу, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, і заберете здобич від Єгипту.

Chapter 4

¹ І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі! ²І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відказав: Палиця. ³І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього. ⁴І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його. ⁵Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова. ⁶І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг! ⁷А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його. ⁸І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної. ⁹І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.

¹⁰ Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий. ¹¹І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь? ¹²А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити. ¹³А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати. ¹⁴І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм. ¹⁵І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити. ¹⁶І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога. ¹⁷І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.

¹⁸ І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі! ¹⁹І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі. ²⁰І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою. ²¹І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу. ²²І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль. ²³І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.

²⁴ І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його. ²⁵Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови! ²⁶І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання. ²⁷І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його. ²⁸І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому. ²⁹І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів. ³⁰І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу. ³¹І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.

Chapter 5

¹ А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині! ²А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!

³ І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем. ⁴І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл! ⁵І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт. ⁶І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи: ⁷Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи. ⁸А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові! ⁹Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.

¹⁰ І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи. ¹¹Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!. ¹²І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому. ¹³А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома. ¹⁴І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

¹⁵ І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм? ¹⁶Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм! ¹⁷А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві. ¹⁸А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте! ¹⁹І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі! ²⁰І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона, ²¹та й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас! ²²І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це? ²³Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!

Chapter 6

¹ І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого. ²І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: Я Господь! ³І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм Господь Я не дався їм пізнати. ⁴А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували. ⁵І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, і згадав заповіта Свого. ⁶Тому скажи синам Ізраїлевим: Я Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами. ⁷І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом, і ви познаєте, що Я Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту! ⁸І введу вас до того Краю, що про нього Я підняв був Свою руку, щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам його вам на спадщину. Я Господь! ⁹І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу.

¹⁰ І казав Господь до Мойсея, говорячи: ¹¹Увійди, говори до фараона, царя єгипетського, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів із свого краю. ¹²І казав Мойсей перед лицем Господнім, говорячи: Таж Ізраїлеві сини не слухали мене, як же послухає мене фараон? А я необрізановустий! ¹³І казав Господь до Мойсея та до Аарона, і дав їм накази до Ізраїлевих синів та до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з єгипетського краю.

¹⁴ Оце голови батьківських домів їхніх. Сини Рувима, перворідного Ізраїлевого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі, це родини Рувимові. ¹⁵А сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Шаул, син ханаанеянки, це родини Симеонові. ¹⁶А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім літ. ¹⁷Сини Ґершонові: Лівні, і Шім'ї за їхніми родинами. ¹⁸А сини Кегатові: Амрам, і Їцгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки. ¹⁹А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами. ²⁰І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ. ²¹А сини Їцгарові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі. ²²А сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі. ²³І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову, собі за жінку, і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Ітамара. ²⁴А сини Корахові: Ассир, і Елкана, і Аваасаф, це родини Корахові. ²⁵А Елеазар, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса. Оце голови батьківських домів Левітів за їхніми родинами. ²⁶Оце Аарон і Мойсей, що Господь говорив їм: Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми військовими відділами. ²⁷Вони ті, що говорили до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, це Мойсей та Аарон. ²⁸І сталося в дні, коли Господь говорив до Мойсея в єгипетськім краї, ²⁹то казав Господь до Мойсея, говорячи: Я Господь! Говори фараонові, цареві єгипетському, усе, що Я говорю тобі. ³⁰І сказав Мойсей перед обличчям Господнім: Таж я необрізановустий! Як же слухати буде мене фараон?

Chapter 7

¹ І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій. ²Ти будеш говорити все, що Я накажу тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю. ³А Я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім краї. ⁴І не послухає вас фараон, а Я покладу Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, народ Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського краю великими присудами. ⁵І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну Свою руку на Єгипет і виведу від них Ізраїлевих синів. ⁶І вчинив Мойсей та Аарон, як звелів їм Господь, так учинили вони. ⁷А Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона.

⁸ І промовив Господь до Мойсея й до Аарона, говорячи: ⁹Коли буде до вас говорити фараон, кажучи: Покажіть своє чудо, то скажеш Ааронові: Візьми свою палицю, та й кинь перед лицем фараоновим, нехай станеться вужем! ¹⁰І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь. І кинув Аарон палицю свою перед лицем фараона й перед його рабами, і вона стала вужем! ¹¹І покликав фараон також мудреців та ворожбитів, і вчинили так само й вони, чарівники єгипетські, своїми чарами. ¹²І кинули кожен палицю свою, і вони поставали вужами. Та Ааронова палиця проковтнула палиці їхні. ¹³Та затверділо фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: Запекле фараонове серце, він відмовив відпустити народ! ¹⁵Піди до фараона рано вранці. Ось він вийде до води, а ти стань навпроти нього на березі Річки. А палицю, що була змінена на вужа, візьмеш у свою руку. ¹⁶І скажеш йому: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені на пустині! Та не послухався ти дотепер. ¹⁷Так сказав Господь: По цьому пізнаєш, що Я Господь: Ось я вдарю палицею, що в руці моїй, по воді, що в Річці, і вона зміниться на кров! ¹⁸А риба, що в Річці, погине. І засмердиться Річка, і попомучаться єгиптяни, щоб пити воду з Річки! ¹⁹І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Візьми свою палицю, і простягни свою руку над водою єгиптян, над їхніми річками, над їхніми потоками, і над ставами їхніми, і над кожним водозбором їхнім, і вони стануть кров'ю. І буде кров по всій єгипетській землі, і в посуді дерев'янім, і в каміннім. ²⁰І Мойсей та Аарон зробили так, як наказав був Господь. І підняв він палицю, та й ударив воду, що в Річці, на очах фараона й на очах його рабів. І змінилася вся вода, що в Річці, на кров! ²¹А риби, що в Річці, погинули. І засмерділася Річка, і не могли єгиптяни пити воду з Річки. І була кров у всім єгипетськім краї. ²²І так само зробили єгипетські чарівники своїми чарами. І стало запеклим фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь. ²³І повернувся фараон, і ввійшов до дому свого, і не приклав він свого серця також до цього. ²⁴І всі єгиптяни копали біля Річки, щоб дістати води до пиття, бо не могли пити води з Річки. ²⁵І минуло сім день по тому, як Господь ударив Річку.

Chapter 8

¹ (7-26) І промовив Господь до Мойсея: Іди до фараона, та й скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені. ²(7-27) А коли ти відмовишся відпустити, то ось Я вдарю ввесь край твій жабами. ³(7-28) І стане Річка роїти жаби, і вони повиходять, і ввійдуть до твого дому, і до спальної кімнати твоєї, і на ліжко твоє, і до домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжок твоїх. ⁴(7-29) І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби. ⁵(8-1) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки, на потоки, і на ставки, і повиводь жаб на єгипетський край. ⁶(8-2) І простяг Аарон руку свою на єгипетські води, і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю. ⁷(8-3) Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, і вивели жаб на єгипетську землю. ⁸(8-4) І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: Благайте Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ той, і нехай приносять жертви для Господа! ⁹(8-5) І сказав Мойсей фараонові: Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, тільки в Річці вони позостануться. ¹⁰(8-6) А той відказав: На завтра. І сказав Мойсей: За словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Господь, Бог наш! ¹¹(8-7) І відійдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і він рабів твоїх, і від народу твого, тільки в Річці вони позостануться. ¹²(8-8) І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кликав Мойсей до Господа про ті жаби, що навів був на фараона. ¹³(8-9) І зробив Господь за словом Мойсея, і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль. ¹⁴(8-10) І збирали їх цілими купами, і засмерділась земля! ¹⁵(8-11) І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, і не послухався їх, як говорив був Господь.

¹⁶ (8-12) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою палицю, та й удар земний порох, і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї! ¹⁷(8-13) І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, і він стався вошами на людині й на скотині. Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї. ¹⁸(8-14) І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, та не змогли. І була вошва на людині й на скотині. ¹⁹(8-15) І сказали чарівники фараонові: Це перст Божий! Та серце фараонове було запеклим, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

²⁰ (8-16) І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він піде до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! ²¹(8-17) Бо коли ти не відпустиш народу Мого, то ось Я пошлю на тебе, і на слуг твоїх, і на народ твій, і на доми твої рої мух. І єгипетські доми будуть повні мушні, а також земля, на якій вони живуть. ²²(8-18) І відділю того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було там роїв мух, щоб ти знав, що Я Господь посеред землі! ²³(8-19) І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знамено! ²⁴(8-20) І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух! ²⁵(8-21) І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї! ²⁶(8-22) А Мойсей відказав: Не годиться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми приносили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож будемо приносити в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах, і вони не вкаменують нас? ²⁷(8-23) Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесемо жертву Господеві, Богові нашому, як скаже Він нам. ²⁸(8-24) І сказав фараон: Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи. Моліться за мене! ²⁹(8-25) І сказав Мойсей: Ось я виходжу від тебе, і буду благати Господа, і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві. ³⁰(8-26) І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа. ³¹(8-27) І зробив Господь за словом Мойсея, і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї. ³²(8-28) А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, і не відпустив він народу того!

Chapter 9

¹ І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! ²Бо коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще, ³то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка. ⁴І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам. ⁵І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї. ⁶І зробив Господь ту річ назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне. ⁷І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він народу того!

⁸ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових. ⁹І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї. ¹⁰І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині. ¹¹А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах. ¹²І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.

¹³ І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! ¹⁴Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я! ¹⁵Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі. ¹⁶Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі. ¹⁷Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити. ¹⁸Ось Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні. ¹⁹А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, то зійде на них град, і вони повмирають! ²⁰Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів. ²¹А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.

²² І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі! ²³І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю. ²⁴І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом. ²⁵І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав! ²⁶Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду. ²⁷І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі! ²⁸Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся... ²⁹І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля! ³⁰А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога! ³¹А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів. ³²А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони. ³³І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю. ³⁴І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його. ³⁵І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

Chapter 10

¹ І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього, ²і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що Я Господь! ³І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш відмовлятися впокоритися передо Мною? Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! ⁴Бо коли ти відмовишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану на твій край. ⁵І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі. ⁶І переповняться нею доми ваші, і доми всіх рабів ваших, і доми всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі аж до сьогодні! І він відвернувся, і вийшов від фараона. ⁷І сказали раби фараона до нього: Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, і нехай вони служать Господеві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет? ⁸І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто піде? ⁹І відповів Мойсей: Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, бо в нас свято Господнє. ¹⁰А він відказав: Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу вас і дітей ваших!... Та глядіть, бо щось лихе перед вами. ¹¹Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві, бо того ви бажаєте. І вигнано їх від лиця фараонового.

¹² І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав. ¹³І простяг Мойсей свою палицю на єгипетську землю, і Господь навів східній вітер на землю, цілий день той і цілу ніч. Настав ранок, і східній вітер наніс сарани! ¹⁴І найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде такої! ¹⁵І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї! ¹⁶І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: Згрішив я Господеві, Богові вашому, та вам! ¹⁷А тепер пробач же мій гріх тільки цього разу, і помоліться до Господа, вашого Бога, і нехай тільки відверне від мене цю смерть! ¹⁸І він вийшов від фараона й молився до Господа. ¹⁹І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї. ²⁰Та Господь учинив запеклим фараонове серце, і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.

²¹ І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до Неба, і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її. ²²І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні. ²³Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах. ²⁴І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами! ²⁵Та Мойсей відказав: Дай в наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господеві, Богові нашому. ²⁶І також худоба наша піде з нами, не зостанеться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служення Господеві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господеві. ²⁷І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх. ²⁸І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш! ²⁹А Мойсей відказав: Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого!

Chapter 11

¹ І сказав Господь до Мойсея: Ще одну поразу наведу Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він буде відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси! ²Скажи ж у вуха народу, і нехай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий, ³І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім краї в очах фараонових рабів та в очах того народу.

⁴ І промовив Мойсей: Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту. ⁵І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби. ⁶І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде. ⁷А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем. ⁸І зійдуть усі оці раби твої до мене, і поклоняться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь народ, що слухає тебе. По цьому я вийду. І він вийшов від фараона, розпалений гнівом. ⁹І сказав Господь до Мойсея: Не послухав вас фараон, щоб могли помножитись чуда Мої в єгипетськім краї. ¹⁰А Мойсей та Аарон учинили всі оці чуда перед лицем фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі.

Chapter 12

¹ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: ²Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року. ³Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім. ⁴А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня. ⁵Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. ⁶І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні. ⁷І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них. ⁸І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах. ⁹Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його. ¹⁰І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні. ¹¹А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа! ¹²І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь! ¹³І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. ¹⁴І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його! ¹⁵Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля. ¹⁶А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви. ¹⁷І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної. ¹⁸Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. ¹⁹Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї. ²⁰Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!

²¹ І покликав Мойсей усіх старших Ізраїлевих, та й промовив до них: Спровадьте й візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими, і заколіть пасху. ²²І візьміть в'язку ісопу й умочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка й двох одвірків бічних кров'ю, що в посудині. А ви, ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ранку! ²³І перейде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити. ²⁴А ви будете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки. ²⁵І станеться, коли ви ввійдете до того Краю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви будете додержувати цієї служби. ²⁶І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша? ²⁷то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, і вклонивсь до землі. ²⁸І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

²⁹ І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в'язничному домі, і кожного перворідного худоби. ³⁰І встав фараон уночі, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!... ³¹І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали! ³²І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене! ³³І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: Усі ми помремо! ³⁴І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх. ³⁵І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. ³⁶А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали здобич від Єгипту.

³⁷ І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей, ³⁸а також багато різного люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий. ³⁹І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли баритися, а поживи на дорогу не приготовили собі. ⁴⁰А перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, чотириста років і тридцять років. ⁴¹І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, вийшли всі Господні війська з єгипетського краю. ⁴²Це ніч сторожі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського краю. Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління.

⁴³ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Це постанова про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її. ⁴⁴А кожен раб людський куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її. ⁴⁵Приходько та наймит не буде їсти її. ⁴⁶В самому домі буде вона їстися, не винесеш із дому назовні того м'яса, а костей його не зламаєте. ⁴⁷Уся громада Ізраїлева буде справляти її. ⁴⁸А коли буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти Пасху Господеві, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї. А кожен необрізаний не буде їсти її. ⁴⁹Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед вас. ⁵⁰І вчинили всі Ізраїлеві сини, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. ⁵¹І сталося того саме дня, вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми відділами.

Chapter 13

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно! ³І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного. ⁴Ви виходите сьогодні, у місяці авіві. ⁵І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця. ⁶Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа! ⁷Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм! ⁸І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту. ⁹І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту. ¹⁰І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.

¹¹ І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі, ¹²то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа! ¹³А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш. ¹⁴І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства. ¹⁵І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю. ¹⁶І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

¹⁷ І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту. ¹⁸І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні. ¹⁹А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси. ²⁰І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині. ²¹А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. ²²Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!

Chapter 14

¹ І говорив Господь до Мойсея, кажучи: ²Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього отаборитесь над морем. ³І скаже фараон про Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, замкнено пустиню для них. ⁴І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єгиптяни, що Я Господь! І вони вчинили так. ⁵І повідомлено царя єгипетського, що втік той народ. І змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам? ⁶І запріг він свою колесницю, і забрав народ свій з собою. ⁷І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними. ⁸І Господь учинив запеклим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою! ⁹І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном.

¹⁰ А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа, ¹¹а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? ¹²Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині! ¹³І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки! ¹⁴Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!

¹⁵ І промовив Господь до Мойсея: Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають! ¹⁶А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл. ¹⁷А Я, ось Я вчиню запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду Я прославлений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комонників його. ¹⁸І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли буду Я прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комонників його! ¹⁹І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними, ²⁰і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч.

²¹ І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода. ²²І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої. ²³А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря. ²⁴І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі огня й хмари, та й привів у замішання єгипетський табір. ²⁵І поскидав колеса з колесниць його, і вчинив, що йому було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом! ²⁶І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на комонників їхніх. ²⁷І простяг Мойсей руку свою на море, і море вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єгиптян у середину моря! ²⁸І вернулась вода, і позакривала колесниці та комонників усьому фараоновому військові, що ввійшло за ними в море. Ані жоден із них не зостався! ²⁹А Ізраїлеві сини йшли суходолом у середині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої. ³⁰І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря. ³¹І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея, раба Його.

Chapter 15

¹ Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря! ²Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його! ³Господь Муж війни, Єгова Йому Ймення! ⁴Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений. ⁵Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь! ⁶Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи! ⁷А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому! ⁸А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря! ⁹Нахвалявся був ворог: Поженусь дожену! Попаюю здобичу, душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, і понищить рука моя їх! ¹⁰Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море: вони потопились в бурхливій воді, немов оливо! ¹¹Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче! ¹²Простягнув Ти правицю Свою і земля їх поглинула! ¹³Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині! ¹⁴Почули народи і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської! ¹⁵Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці! ¹⁶Напали на них страх та жах, через велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув! ¹⁷Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої, ¹⁸і Господь зацарює навіки віків! ¹⁹Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря. ²⁰І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями. ²¹І відповіла їм Маріям: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!

²² І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води. ²³І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара. ²⁴І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити? ²⁵І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував. ²⁶І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій! ²⁷І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.

Chapter 16

¹ І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю. ²І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині. ³І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір... ⁴І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні. ⁵А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день. ⁶І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю. ⁷А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас? ⁸І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа! ⁹І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування! ¹⁰І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі! ¹¹І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹²Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!

¹³ І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору. ¹⁴І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі. ¹⁵І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу. ¹⁶Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його. ¹⁷І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше. ¹⁸І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди! ¹⁹І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку! ²⁰Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей! ²¹І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.

²² І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві. ²³А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку. ²⁴І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім. ²⁵І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі. ²⁶Шість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того. ²⁷І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли. ²⁸І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої? ²⁹Побачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця! ³⁰І сьомого дня народ відпочивав. ³¹І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

³² І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю. ³³І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь. ³⁴І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок. ³⁵А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю. ³⁶А гомер він десята частина ефи.

Chapter 17

¹ І рушила вся громада Ізраїлевих синів із пустині Сін на походи свої з наказу Господнього, і отаборилася в Рефідімі. І не було води пити народові. ²І сварився народ із Мойсеєм, і казали вони: Дайте нам води, і ми будемо пити! А Мойсей їм сказав: Чого ви сваритеся зо мною? Нащо випробовуєте Господа? ³І народ був там спраглий води. І ремствував народ на Мойсея й говорив: Нащо це ти випровадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та отари мої? ⁴І кликав Мойсей до Господа, кажучи: Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, і вони вкаменують мене! ⁵І сказав Господь до Мойсея: Перейдися перед народом, і візьми з собою декого з старших Ізраїлевих, а палицю, що нею ти вдарив був Річку, візьми в свою руку, та й іди! ⁶Ось Я стану перед лицем твоїм там, на скелі в Хориві, а ти вдариш у скелю, і вийде із неї вода, і буде пити народ! І зробив Мойсей так на очах старших Ізраїлевих. ⁷І назвав він ім'я того місця: Масса та Мерива через колотнечу Ізраїлевих синів і через випробування ними Господа, коли казали: Чи є Господь серед нас, чи нема?

⁸ І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем у Рефідімі. ⁹І сказав Мойсей до Ісуса: Вибери нам людей, і вийди воюй з Амаликом. Узавтра я стану на верхів'ї гори, а Божа палиця буде в моїй руці. ¹⁰І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з Амаликом. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхів'я гори. ¹¹І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик. ¹²А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця. ¹³І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча. ¹⁴І сказав Господь до Мойсея: Напиши це на пам'ятку в книзі, і поклади до вух Ісусових, що докраю зітру Я пам'ять Амаликову з-під неба. ¹⁵І збудував Мойсей жертівника, і назвав ім'я йому: Єгова-Ніссі. ¹⁶І проказав він: Бо рука на Господньому прапорі: Господеві війна з Амаликом із роду в рід!

Chapter 18

¹ І почув Їтро, жрець мідіянський, Мойсеїв тесть, усе, що зробив був Бог для Мойсея та для Свого народу Ізраїлевого, що вивів Господь Ізраїля з Єгипту. ²І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, жінку Мойсеєву Ціппору, по відісланні її, ³та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї, ⁴а ймення другому Еліезер, бо Бог мого батька був мені поміччю, і визволив мене від фараонового меча. ⁵І прибув Їтро, тесть Мойсеїв, і сини його та жінка його до Мойсея в пустиню, де він отаборився там біля Божої гори. ⁶І сказав він до Мойсея: Я, тесть твій Їтро, приходжу до тебе, і жінка твоя, і обидва сини її з нею.

⁷ І вийшов Мойсей навпроти свого тестя, та й уклонився до землі, і поцілував його. І питали вони один одного про мир, і ввійшли до намету. ⁸І оповів Мойсей своєму тестеві про все, що зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля, про всі ті труднощі, які він спіткав був по дорозі, та Господь визволив їх. ⁹І тішився Їтро всім тим добром, що вчинив Господь для Ізраїля, що визволив його з єгипетської руки. ¹⁰І промовив Їтро: Благословенний Господь, що визволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової, що визволив народ з-під руки єгипетської. ¹¹Тепер я знаю, що Господь більший за всіх богів, бо зробив це за те, що єгиптяни вихвалялись над ними. ¹²І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, цілопалення та жертви для Бога. І прийшов Аарон та всі старші Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед Божим обличчям.

¹³ І сталося назавтра, і сів Мойсей судити народ, а народ стояв навколо Мойсея від ранку аж до вечора. ¹⁴І побачив тесть Мойсеїв усе, що він робить народові, та й сказав: Що це за річ, що ти робиш народові? Для чого ти сидиш сам один, а ввесь народ стоїть навколо від ранку аж до вечора? ¹⁵А Мойсей відказав своєму тестеві: Бо народ приходить до мене питатися суду Бога. ¹⁶Бо як мають вони справу, то приходять до мене, і я суджу поміж тим і тим, та оголошую постанови Божі та закони Його. ¹⁷І сказав тесть Мойсеїв до нього: Недобра ця річ, що ти чиниш. ¹⁸Справді стомишся і ти, і народ той, що з тобою, бо ця справа тяжча за тебе. Не потрапиш ти чинити її сам один! ¹⁹Тепер послухай мого слова, пораджу тобі, і буде Бог із тобою! Стій за народ перед Богом, і принось справи до Бога. ²⁰І ти остережеш їх за постанови та за закони, і об'явиш їм ту путь, якою вони підуть, і те діло, яке вони зроблять. ²¹А ти наздриш зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками. ²²І будуть вони судити народ кожного часу. І станеться, кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу розсудять самі. Полегши собі, і нехай вони несуть тягар із тобою. ²³Коли ти зробиш цю річ, а Бог тобі накаже, то ти втримаєшся, а також увесь народ цей прийде на своє місце в мирі. ²⁴І послухався Мойсей голосу тестя свого, і зробив усе, що той був сказав. ²⁵І вибрав Мойсей здібних мужів зо всього Ізраїля, і настановив їх начальниками над народом, тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками. ²⁶І судили вони народ кожного часу. Справу трудну приносили Мойсеєві, а кожну малу справу судили самі. ²⁷І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов собі до краю свого.

Chapter 19

¹ Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустиню. ²І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й отаборилися в пустині. І отаборився там Ізраїль навпроти гори. ³А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: ⁴Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. ⁵А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! ⁶А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам. ⁷І прибув Мойсей, і покликав старших народніх, та й виложив перед ними всі ті слова, що Господь наказав був йому. ⁸І відповів увесь народ разом, та й сказав: Усе, що Господь говорив, зробимо! А Мойсей доніс слова народу до Господа.

⁹ І промовив Господь до Мойсея: Ось Я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки! І переповів Мойсей слова народу до Господа. ¹⁰І промовив Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою. ¹¹І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу. ¹²І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий! ¹³Нехай не доторкнеться до неї рука, бо буде конче вкаменований, або буде справді застрілений, чи то худобина, чи то людина, не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на гору. ¹⁴І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони випрали одежу свою. ¹⁵І він сказав до народу: Будьте готові на третій день; не входьте до жінок.

¹⁶ І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі... ¹⁷І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою. ¹⁸А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора... ¹⁹І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно... ²⁰І зійшов Господь на гору Сінай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори. І вийшов Мойсей. ²¹І промовив Господь до Мойсея: Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине. ²²А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав. ²³І сказав Мойсей до Господа: Не зможе народ вийти на гору Сінай, бо Ти засвідчив між нами, говорячи: Обведи границею цю гору, і освяти її. ²⁴І промовив до нього Господь: Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ нехай не рвуться до Господа, щоб Я не повбивав їх. ²⁵І зійшов Мойсей до народу, і сказав їм це все.

Chapter 20

¹ І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: ²Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. ³Хай не буде тобі інших богів передо Мною! ⁴Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. ⁵Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, ⁶і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. ⁷Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. ⁸Пам'ятай день суботній, щоб святити його! ⁹Шість день працюй і роби всю працю свою, ¹⁰а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. ¹¹Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

¹² Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! ¹³Не вбивай! ¹⁴Не чини перелюбу! ¹⁵Не кради! ¹⁶Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! ¹⁷Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

¹⁸ І ввесь народ бачив та чув громи та полум'я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли та й поставали здалека. ¹⁹І сказали вони до Мойсея: Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали. ²⁰І промовив Мойсей до народу: Не бійтеся, бо Бог прибув для випробування вас, і щоб страх Його був на ваших обличчях, щоб ви не грішили. ²¹І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де був Бог.

²² І промовив Господь до Мойсея: Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небес. ²³Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі. ²⁴Ти зробиш для Мене жертівника з землі, і будеш приносити на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду й поблагословлю тебе. ²⁵А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і занечистив би його. ²⁶І не будеш входити до Мого жертівника ступенями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота.

Chapter 21

¹ А оце закони, що ти викладеш перед ними: ²Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю. ³Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його. ⁴Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один. ⁵А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю, ⁶то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки! ⁷А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби. ⁸Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її. ⁹А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок. ¹⁰Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй. ¹¹А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.

¹² Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий. ¹³А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече. ¹⁴А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть. ¹⁵А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий. ¹⁶А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий. ¹⁷І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий. ¹⁸А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю, ¹⁹якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує. ²⁰А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той. ²¹Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.

²² А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. ²³А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, ²⁴око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, ²⁵опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка. ²⁶А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його. ²⁷А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його. ²⁸А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний. ²⁹А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий. ³⁰Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене. ³¹Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом. ³²Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований. ³³А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел, ³⁴власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому. ³⁵А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині. ³⁶А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.

Chapter 22

¹ (21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку. ²(22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив. ³(22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку. ⁴(22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє. ⁵(22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника. ⁶(22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

⁷ (22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє. ⁸(22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього. ⁹(22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому. ¹⁰(22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, ¹¹(22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати. ¹²(22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її. ¹³(22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує. ¹⁴(22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує; ¹⁵(22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

¹⁶ (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку. ¹⁷(22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим. ¹⁸(22-17) Чарівниці не зоставиш при житті. ¹⁹(22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий. ²⁰(22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю. ²¹(22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї. ²²(22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити; ²³(22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, ²⁴(22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

²⁵ (22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви. ²⁶(22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця, ²⁷(22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний. ²⁸(22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати. ²⁹(22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені. ³⁰(22-29) Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені. ³¹(22-30) І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!

Chapter 23

¹ Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди. ²Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду. ³І не будеш потурати вбогому в його позові. ⁴Коли стрінеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому. ⁵Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаїшся помогти йому, конче поможеш разом із ним. ⁶Не перегинай суду на бік вбогого свого в його позові. ⁷Від неправдивої справи віддалишся, а чистого й справедливого не забий, бо Я не всправедливлю несправедливого. ⁸А хабара не візьмеш, бо хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих. ⁹А приходька не будеш тиснути, бож ви познали душу приходька, бо самі були приходьками в єгипетськім краї.

¹⁰ І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай, ¹¹а сьомого опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина. Так само зробиш для виноградника твого, і для оливки твоєї. ¹²Шість день будеш робити діла свої, а сьомого дня спочинеш, щоб відпочив віл твій, і осел твій, і щоб відідхнув син невільниці твоєї й приходько. ¹³І все, що Я сказав вам, будете виконувати. А ймення інших богів не згадаєте, не буде почуте воно на устах твоїх. ¹⁴Три рази на рік будеш святкувати Мені. ¹⁵Будеш дотримувати свято Опрісноків; сім день будеш їсти опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками. ¹⁶І свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою. ¹⁷Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа. ¹⁸Не будеш приносити крови жертви Моєї на квашенім, а лій Моєї святкової жертви не буде ночувати аж до ранку. ¹⁹Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.

²⁰ Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороняв у дорозі тебе, і щоб провадив тебе до того місця, яке Я приготовив. ²¹Стережися перед лицем Його, і слухайся Його голосу! Не протився Йому, бо Він не пробачить вашого гріха, бо Ім'я Моє в Ньому. ²²Коли ж справді послухаєш ти його голосу, і вчиниш усе, що говорю, то Я буду ворогувати проти ворогів твоїх, і буду гнобити твоїх гнобителів. ²³Бо Мій Ангол ходитиме перед лицем твоїм, і запровадить тебе до амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, і ханаанеянина, хіввеянина, і євусеянина, а Я знищу його. ²⁴Не будеш вклонятися їхнім богам, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи для богів. ²⁵І будеш служити ти Господеві, Богові своєму, і Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу. ²⁶У твоїм Краї не буде такої, що скидає плода, ані неплідної. Число твоїх днів Я доповню. ²⁷Свій страх пошлю перед лицем твоїм, і приведу в замішання ввесь цей народ, що ти ввійдеш між нього. І всіх ворогів твоїх оберну до тебе потилицею. ²⁸І пошлю шершня перед тобою, і він вижене перед тобою хіввеянина, ханаанеянина та хіттеянина. ²⁹Не вижену їх перед тобою в однім році, щоб не став той Край спустошеним, і не розмножилася на тебе польова звірина. ³⁰Помалу Я буду їх виганяти перед тобою, аж поки ти розродишся, і посядеш цей Край. ³¹І покладу границю твою від моря Червоного й аж до моря Филистимського, і від пустині аж до Річки, бо дам в вашу руку мешканців цього Краю, і ти виженеш їх перед собою. ³²Не складай умови з ними та з їхніми богами. ³³Не будуть сидіти вони в твоїм Краї, щоб не ввести тебе в гріх супроти Мене, коли будеш служити їхнім богам, бо це буде пастка тобі!

Chapter 24

¹ А до Мойсея сказав Він: Вийди до Господа ти й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят із Ізраїлевих старших, і вклоніться здалека. ²А Мойсей нехай підійде до Господа сам, а вони не підійдуть. А народ з ним не вийде. ³І прибув Мойсей, та й оповів народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: Усе, про що говорив Господь, зробимо! ⁴І написав Мойсей всі Господні слова. І встав він рано вранці, та й збудував жертівника під горою, та дванадцять кам'яних стовпів для дванадцяти Ізраїлевих племен. ⁵І послав він юнаків, синів Ізраїлевих, і вони зложили цілопалення, і принесли жертви, мирні жертви для Господа, бички. ⁶І взяв Мойсей половину крови, і вилив до мідниць, а другу половину тієї крови вилив на жертівника. ⁷І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо! ⁸І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й сказав: Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!

⁹ І вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старших, ¹⁰і вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности. ¹¹І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили.

¹² І промовив Господь до Мойсея: Вийди до Мене на гору, і будь там. І дам тобі кам'яні таблиці, і закона та заповідь, що Я написав для навчання їх. ¹³І встав Мойсей та Ісус, слуга його, і вийшов Мойсей на Божу гору. ¹⁴А до старших сказав він: Сидіть нам на цім місці, аж поки ми вернемось до вас! А ось Аарон та Хур будуть із вами. Хто матиме справу, нехай прийде до них. ¹⁵І вийшов Мойсей на гору, а хмара закрила гору. ¹⁶І слава Господня спочивала на горі Сінай, а хмара закривала її шість день. А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з середини хмари. ¹⁷А вид Господньої слави як огонь, що пожирає на верхів'ї гори, на очах Ізраїлевих синів. ¹⁸І ввійшов Мойсей у середину хмари, і вийшов на гору. І Мойсей пробував на горі сорок день та сорок ночей.

Chapter 25

¹ А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене. ³А оце те приношення, що візьмете від них: золото, і срібло, і мідь, ⁴і блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і козина вовна, ⁵і шкурки баранячі, начервоно пофарбовані, і шкурки тахашеві, і дерево акацій, ⁶олива на освітлення, пахощі до оливи намащення, і пахощі для кадила, ⁷і каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника. ⁸І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них. ⁹Як усе, що Я покажу тобі будову скинії та будову речей її, і так зробите.

¹⁰ І зроблять вони ковчега з акаційного дерева, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його. ¹¹І пообкладаєш його щирим золотом зсередини та іззовні. І зробиш вінця золотого навколо над ним. ¹²І виллєш для нього чотири золоті каблучки, і даси на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. ¹³І поробиш держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. ¹⁴І повсовуєш ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб ними носити ковчега. ¹⁵В ковчегових каблучках будуть ці держаки; не відступлять вони від нього. ¹⁶І покладеш до ковчегу те свідоцтво, що Я тобі дам. ¹⁷І зробиш віко зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його. ¹⁸І зробиш два золоті херувими, роботою кутою зробиш їх з обох кінців віка. ¹⁹І зроби одного херувима з кінця звідси, а одного херувима з кінця звідти. Від того віка поробите тих херувимів на обох кінцях його. ²⁰І будуть ті херувими простягати крила догори, і затінювати своїми крильми над віком, а їхні обличчя одне до одного; до віка будуть обличчя тих херувимів. ²¹І покладеш те віко згори на ковчега, а до цього ковчега покладеш свідоцтво, яке Я тобі дам. ²²І Я буду тобі відкриватися там, і буду говорити з тобою з-над віка з-посеред обох херувимів, що над ковчегом свідоцтва, про все, що розповім тобі для синів Ізраїлевих.

²³ І зробиш стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його. ²⁴І пообкладаєш його щирим золотом, і зробиш вінця золотого для нього навколо. ²⁵І лиштву зробиш для нього в долоню навколо, і зробиш вінця золотого навколо, для лиштви його. ²⁶І зробиш для нього чотири каблучки із золота, та й даси ці каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. ²⁷Навпроти лиштви будуть ці каблучки, на вкладання для держаків, щоб носити стола. ²⁸І поробиш ті держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом, і на них будуть носити стола. ²⁹І поробиш миски його, і кадильниці його, і чаші його та кухлі його, щоб ними лити, зо щирого золота їх ти поробиш. ³⁰А на столі покладеш хліб показний, що завжди перед Моїм лицем.

³¹ І зробиш свічника зо щирого золота, роботою кутою нехай буде зроблено цього свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квітки його будуть із нього. ³²І шість рамен виходитимуть із боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого боку його. ³³Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника. ³⁴А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його. ³⁵І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під іншими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника. ³⁶Їхні ґудзі та їхні рамена нехай будуть із нього. Увесь він одне куття щирого золота. ³⁷І зробиш сім лямпадок до нього, і нехай засвітять його лямпадки, і нехай він світить на передню сторону його. ³⁸А його щипчики та його лопатки на вугіль щире золото. ³⁹З таланту щирого золота зробиш його та ввесь цей посуд. ⁴⁰І дивись, і зроби за тим зразком, що тобі показувано на горі.

Chapter 26

¹ А скинію зробиш із десяти покривал із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою зробиш ти їх. ²Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна. ³П'ять покривал буде поспинаних одне до одного, і п'ять покривал інших буде поспинаних одне до одного. ⁴І поробиш блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні. І так само зробиш на краю кінцевого покривала в спинанні другім. ⁵П'ятдесят петельок поробиш у покривалі однім, і п'ятдесят петельок поробиш на кінці покривала, що в другім спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї. ⁶І зробиш п'ятдесят золотих гачків, і поспинаєш ті покривала одне до одного тими гачками, і буде одна скинія.

⁷ І проробиш покривала з вовни козиної на намета над внутрішньою скинією, зробиш їх одинадцять покривал. ⁸Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна. ⁹І поспинаєш п'ять покривал осібно, і шість покривал осібно, а шосте покривало складеш удвоє напереді намету. ¹⁰І поробиш п'ятдесят петельок на краю одного покривала, кінцевого в спинанні, і п'ятдесят петельок на краю покривала другого спинання. ¹¹І зробиш п'ятдесят мідяних гачків, і повсовуєш ті гачки в петельки і поспинаєш намета, і буде він один. ¹²А те, що звисає, лишок в наметових покривалах, половина залишку покривала, буде звисати ззаду скинії. ¹³І лікоть із цього, і лікоть із того боку в залишку в довжині наметового покривала буде звішений на боки скинії з цього й з того боку на покриття її. ¹⁴І зробиш накриття для скинії, баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок.

¹⁵ І поробиш для скинії стоячі дошки з акаційного дерева. ¹⁶Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки. ¹⁷В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так зробиш усім дошкам скинійним. ¹⁸І поробиш дошки для скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень. ¹⁹І сорок срібних підстав поробиш під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для двох ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її. ²⁰А для другого боку скинії, в сторону півночі двадцять дощок. ²¹І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку другу. ²²А для заднього боку скинії на захід зробиш шість дощок. ²³І дві дошки зробиш для кутів скинії на заднього бока. ²⁴І нехай вони будуть поєднані здолу, і нехай разом будуть поєднані на верху її до однієї каблучки. Так нехай буде для обох них; нехай вони будуть для обох кутів. ²⁵І буде вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: дві підставі під одну дошку, і дві під дошку другу. ²⁶І зробиш засуви з акаційного дерева, п'ять для дощок одного боку скинії, ²⁷і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід. ²⁸А середній засув посередині дощок буде засувати від кінця до кінця. ²⁹А ці дошки пообкладаєш золотом, а каблучки їхні, на вкладання для засувів, поробиш із золота; і ці засуви пообкладаєш золотом. ³⁰І поставиш скинію згідно з приписами, як тобі показано на горі.

³¹ І зробиш завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробити її з херувимами. ³²І повісь її на чотирьох акаційних стовпах, пообкладаних золотом, гаки їх золоті, на чотирьох срібних підставах. ³³І повісь ту завісу під гачками, і внесеш туди за завісу ковчега свідоцтва. І ця завіса буде відділяти вам між святинею й між Святеє Святих! ³⁴І покладеш те віко на ковчега свідоцтва в Святому Святих. ³⁵І поставиш стола назовні завіси, а свічника навпроти столу на боці скинії на південь, а стола поставиш на боці півночі. ³⁶І зробиш заслону входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. ³⁷І зробиш для заслони п'ять акаційних стовпів, і пообкладаєш їх золотом; гаки їх золото; і виллєш для них п'ять мідяних підстав.

Chapter 27

¹ І зробиш жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина, і п'ять ліктів ширина; квадратовий нехай буде той жертівник, а вишина його три лікті. ²І поробиш роги його на чотирьох кутах його, із нього нехай будуть роги його. І пообкладаєш його міддю. ³І поробиш горшки на зсипування попелу з нього, і лопатки його, і кропильниці його, і видельця його, і його лопатки на вугіль. Для всього посуду його будеш уживати міді. ⁴І зробиш для нього мідяну мережу роботою сітки, а над мережею зробиш чотири мідяні каблучки на чотирьох кінцях його. ⁵І покладеш її здолу під лиштву жертівника, і буде та мережа аж до половини жертівника. ⁶І поробиш держаки для жертівника, держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх міддю. ⁷І буде всунено держаки його в каблучки; і будуть ті держаки на двох боках жертівника при ношенні його. ⁸Порожнявим усередині зробиш його з дощок. Як показано було тобі на горі, так нехай зроблять.

⁹ І зробиш скинійне подвір'я. На південну сторону, на полудень запони для подвір'я, суканий віссон; довжина першій стороні сто літків. ¹⁰А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹¹І так само на сторону півночі вдовжину запони: довжина сто ліктів; а стовпів для нього двадцять, а підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹²А ширина подвір'я в сторону заходу: запони п'ятдесят ліктів, а для них стовпів десять, а їхніх підстав десять. ¹³А ширина подвір'я в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів. ¹⁴І на п'ятнадцять ліктів запони для боку; стовпів для них три, і підстав для них три. ¹⁵А для боку другого п'ятнадцять ліктів запони; стовпів для них три, і підстав для них три. ¹⁶А для брами подвір'я заслона на двадцять ліктів із блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. Для них стовпів чотири, і підстав їхніх чотири. ¹⁷Усі стовпи подвір'я поспинані навколо сріблом; їхні гаки срібло, а підстави їхні мідь. ¹⁸Довжина подвір'я сто ліктів, а ширина скрізь п'ятдесят, а вишина п'ять ліктів. Запони з суканого віссону, а підстави стовпів мідь. ¹⁹Усі речі скинії для всякої служби в ній, усі кілки її й усі кілки подвір'я мідь.

²⁰ І ти накажеш Ізраїлевим синам, і нехай вони приносять тобі оливу з оливок, чисту, товчену, для освітлення, щоб завжди горіла лямпада. ²¹У скинії заповіту назовні завіси, що на свідоцтві, приготує її на запалення Аарон та сини його від вечора аж до ранку перед лицем Господнім. Це вічна постанова їхнім родам від Ізраїлевих синів!

Chapter 28

¹ А ти візьми до себе брата свого Аарона та синів його з ним, з-поміж Ізраїлевих синів, щоб він був священиком для Мене, Аарона, Надава, і Авігу, Елеазара та Ітамара, синів Ааронових. ²І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу. ³І ти скажеш усім мудросердим, що Я наповнив їх духом мудрости, і вони зроблять Ааронові шати для посвячення його, щоб був священиком для Мене. ⁴А оце ті шати, що вони зроблять: нагрудник, і ефод, і верхню шату, і хітон плетений, завій і пояс. І зробиш священні шати для брата свого Аарона та для синів його, щоб він був священиком для Мене. ⁵І візьмуть вони золота, і блакиті, і пурпуру, і червені та віссону,

⁶ і зроблять ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого, робота мистця. ⁷Два злучені нараменники будуть у нього при обох кінцях його, і буде він сполучений. ⁸А пояс мистецький його ефоду, що на нім, тієї ж роботи, нехай буде з нього, з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. ⁹І візьмеш два оніксові камені, та й вирізьбиш на них імена Ізраїлевих синів, ¹⁰шість із їхніх імен на камені однім, а ймення шости позосталих на камені другім, за їхнім народженням. ¹¹Роботою різьбаря каменя, різьбою печатки вирізьбиш на тих обох каменях імена Ізраїлевих синів; оточені золотими гніздами зробиш їх. ¹²І положиш обидва камені на нараменниках ефоду, камені пам'яти для Ізраїлевих синів. І буде носити Аарон їхні ймення перед Божим лицем на обох плечах своїх на пам'ять. ¹³А гнізда поробиш із золота. ¹⁴І два ланцюги зо щирого золота, плетеними поробиш їх, роботою шнурів. І даси ті плетені ланцюги на гнізда.

¹⁵ І зробиш нагрудника судного, роботою мистця, як робота ефоду зробиш його, із золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого зробиш його. ¹⁶Квадратовий нехай буде він, зложений удвоє, п'ядь довжина його, і п'ядь ширина його. ¹⁷І понасаджуєш на ньому каменеве насадження, чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший. ¹⁸А ряд другий: карбункул, сапфір і яспіс. ¹⁹А ряд третій: опаль, агат і аметист. ²⁰А четвертий ряд: хризоліт, і онікс, і берил, вони будуть вставлені в золото в своїх гніздах. ²¹А камені нехай будуть на ймення дванадцяти Ізраїлевих синів, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ймення його нехай будуть для дванадцяти родів. ²²І поробиш на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота. ²³І зробиш на нагруднику дві золоті каблучки, і даси ці дві каблучки на двох кінцях нагрудника. ²⁴І даси два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника. ²⁵А два кінці двох шнурів даси до двох гнізд, і даси на нараменники ефоду спереду його. ²⁶І зробиш дві золоті каблучки, і покладеш їх на двох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефоду, всередину. ²⁷І зробиш дві золоті каблучки, та й даси їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду. ²⁸І прив'яжуть нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду. ²⁹І буде носити Аарон імена Ізраїлевих синів в суднім нагруднику на серці своїм, як буде входити до святині, на повсякчасну пам'ять перед Господнім лицем. ³⁰І даси до судного нагрудника урім та туммім, і будуть вони на Аароновім серці при вході його перед Господнє лице. І буде завжди носити Аарон суд Ізраїлевих синів на своїм серці перед Господнім обличчям.

³¹ І зробиш верхню шату для ефоду, усю блакитну. ³²І нехай буде в середині її отвір для голови його; край отвору нехай буде навколо роботою ткача, як панцерний отвір буде їй, щоб їй не дертися. ³³І поробиш на подолку її гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з червені, на подолку її навколо, і золоті дзвінки поміж ними навколо, ³⁴золотий дзвінок і гранатове яблуко, золотий дзвінок і гранатове яблуко на подолку тієї шати навколо. ³⁵І нехай вона буде на Ааронові для служення, і нехай буде чутий голос його при вході його до святині перед Господнє обличчя, і при виході його, щоб йому не померти. ³⁶І зробиш квітку зо щирого золота, і вирізьбиш на ній, як різьба печатки: Святиня для Господа. ³⁷І покладеш її на нитці з блакиті, і нехай вона буде на завої, на переді завою нехай буде вона. ³⁸І нехай буде вона на Аароновім чолі, і нехай носить Аарон гріх тієї святощі, що Ізраїлеві сини посвятять її для всіх своїх святих дарунків. І нехай вона буде завжди на його чолі на благовоління для них перед Господнім лицем. ³⁹І витчеш хітона з віссону, і зробиш завоя з віссону, і зробиш пояса роботою гаптяра.

⁴⁰ І для синів Ааронових поробиш хітони, і поробиш їм пояси, і поробиш їм покриття голови на славу й красу. ⁴¹І понадягаєш їх на брата свого Аарона та на синів його з ним. І помажеш їх, і рукоположиш їх, і посвятиш їх, і будуть вони священиками Мені. ⁴²І пороби їм льняну спідню одіж, щоб закрити тілесну наготу, від стегон аж до голінок нехай будуть вони. ⁴³І нехай будуть вони на Ааронові та на синах його при вході їх до скинії заповіту, або при приході їх до жертівника на служення в святині, і не понесуть вони гріха, і не помруть. Це вічна постанова йому та нащадками його по ньому!

Chapter 29

¹ А оце та річ, яку ти зробиш їм для посвячення їх, щоб вони були священиками Мені. Візьми одного бичка молодого та два безвадні барани, ²і прісний хліб, і прісні калачі, змішані з оливою, і прісні коржі, помазані оливою, із ліпшої пшеничної муки поробиш їх. ³І покладеш їх до одного коша, і принесеш їх у коші, і того бичка та два ті барани. ⁴А Аарона та синів його приведи до входу скинії умовлення, і обмиєш їх водою. ⁵І візьмеш шати та й убереш Аарона в хітона, і в ефодну шату, і в ефода, і в нагрудника, і опережеш його мистецьким поясом ефоду. ⁶І наложиш завоя на його голову, а на завій даси вінця святости. ⁷І візьмеш оливу помазання, і виллєш йому на голову, та й помажеш його. ⁸І приведеш синів його, та й повбираєш їх у хітони. ⁹І попідперізуєш їх поясом, Аарона та синів його, і наложиш їм покриття голови, і буде для них священство на вічну постанову. І рукоположиш Аарона та синів його. ¹⁰І приведеш бичка до скинії заповіту, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того бичка. ¹¹І заріжеш того бичка перед Господнім обличчям при вході до скинії заповіту. ¹²І візьмеш крови бичка, і помажеш на рогах жертівника пальцем своїм, а всю кров виллєш до основи жертівника. ¹³І візьмеш увесь лій, що покриває нутро, і сальника на печінці, і обидві нирки та лій, що на них, та й спалиш на жертівнику. ¹⁴А м'ясо бичка, і шкуру його та нечистоти його спалиш в огні поза табором, це жертва за гріх. ¹⁵І візьмеш одного барана, і нехай покладуть Аарон та сини його свої руки на голову того барана. ¹⁶І заріжеш того барана, і візьмеш кров його, та й покропиш жертівника навколо. ¹⁷А того барана порозтинаєш на куски його, і виполощеш нутрощі його та голінки його, і покладеш на куски його та на голову його. ¹⁸І спалиш усього барана на жертівнику, це цілопалення для Господа, пахощі любі, огняна жертва, для Господа вона. ¹⁹І візьмеш другого барана, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того барана. ²⁰І заріжеш того барана, і візьмеш крови його, та й даси на пипку Ааронового вуха, і на пипку правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їхньої, і на великий палець їхньої правої ноги. І покропиш ту кров на жертівника навколо. ²¹І візьмеш із крови, що на жертівнику, і з оливи помазання, та й покропиш на Аарона й на шати його, та на синів його й на шати синів його з ним. І освятиться він, і шати його та сини й шати синів його з ним! ²²І візьмеш із того барана лій та курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і сальника на печінці, й обидві нирки, і лій, що на них, і праве стегно, бо це баран посвячення. ²³І один буханець хліба, і один хлібний оливний калач, і один коржик із коша з прісним, що перед лицем Господнім. ²⁴І покладеш усе те на руку Аарона й на руки синів його, і поколихаєш його, як колихання перед Господнім лицем. ²⁵І візьмеш його з їхньої руки, та й спалиш на жертівнику на цілопалення, на пахощі любі перед Господнім лицем, це огняна жертва для Господа. ²⁶І візьмеш грудину з барана посвячення, що Ааронів, і поколихаєш її, як колихання перед Господнім лицем, і це буде твоя частина. ²⁷І посвятиш грудину колихання та стегно приношення, що були колихані, і що було принесене з барана рукоположення, з того, що Ааронове, і з того, що синів його. ²⁸І буде це Ааронові та синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів, бо це приношення. І буде воно приношенням від Ізраїлевих синів і мирних їхніх жертов, їхнє приношення для Господа. ²⁹А священні шати, що Ааронові, будуть по ньому синам його на помазання в них і на рукоположення їх. ³⁰Сім день носитиме їх той із синів його, що буде священиком замість нього, що ввійде до скинії заповіту на служення в святині. ³¹І візьмеш барана посвячення, і звариш м'ясо його в святім місці. ³²І буде їсти Аарон та сини його м'ясо того барана, та той хліб, що в коші, при вході до скинії заповіту. ³³І поїдять вони те, чим окуплено їх на рукоположення їх, на посвячення їх. А чужий не буде їсти, бо святість воно! ³⁴А якщо позостанеться з м'яса посвячення та з того хліба до ранку, то спалиш позостале в огні, не буде те їджене, бо святість воно! ³⁵І зробиш Ааронові та синам його так, як усе, що Я наказав був тобі. Сім день будеш посвячувати їх. ³⁶А бичка, жертву за гріх, будеш споряджати щоденно для окуплення. І будеш очищати жертівника, коли будеш чинити окуплення його. І помажеш його на його посвячення. ³⁷Сім день будеш складати окупа на жертівнику й освятиш його, і стане той жертівник найсвятішим. Усе, що доторкнеться до жертівника, освятиться.

³⁸ А оце те, що будеш споряджати на жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день завжди. ³⁹Одне ягня спорядиш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір. ⁴⁰І десятину ефи пшеничної муки, мішаної в товченій оливі, чверть гіну, і на лиття чверть гіну вина на одне ягня. ⁴¹А ягня друге спорядиш під вечір; як хлібну жертву ранку й як жертву плинну її спорядиш йому, на пахощі любі, огняна жертва для Господа, ⁴²стале цілопалення для ваших поколінь при вході до скинії заповіту перед Господнім лицем, що буду там відкриватися вам, щоб говорити до тебе там. ⁴³І буду відкриватися там Ізраїлевим синам, і це місце буде освячене Моєю славою. ⁴⁴І освячу скинію заповіту, і жертівника, і Аарона та синів його освячу, щоб вони були священиками Мені. ⁴⁵І буду Я спочивати серед Ізраїлевих синів, і буду їм Богом. ⁴⁶І познають вони, що Я Господь, їхній Бог, що вивів їх із єгипетського краю, щоб перебувати Мені серед них. Я Господь, їхній Бог!

Chapter 30

¹ І зробиш жертівника на кадіння кадила, з акаційного дерева зробиш його. ²Лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий нехай буде він, а два лікті вишина його. З нього виходитимуть роги його. ³І пообкладаєш його щирим золотом, дах його та стіни його навколо, та роги його. І зробиш йому вінця золотого навколо. ⁴І дві золоті каблучки зробиш йому під вінця його, на двох боках його зробиш, на двох сторонах, і буде це на вкладання для держаків, щоб ними носити його. ⁵І поробиш держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. ⁶І поставиш його перед завісою, що над ковчегом свідоцтва, перед віком, що на свідоцтві, яким Я буду тобі відкриватися там. ⁷І буде Аарон кадити на ньому кадило пахощів щоранку, коли він поправлятиме лямпадки, то буде кадити його. ⁸І при запаленні лямпадок під вечір він буде кадити його. Це постійне кадило перед Господнім лицем на ваші покоління! ⁹Не запалите на ньому чужого кадила, ані цілопалення, ані жертви хлібної, і жертви рідинної не будете лити на ньому. ¹⁰І складе Аарон окупа на роги його, раз у році, з крови жертви за гріх раз у році дня Окуплення складе він окупа на нього на ваші покоління. Це найсвятіше для Господа!

¹¹ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹²Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві при переліку їх, і не буде між ними моровиці при переліку їх. ¹³Оце дасть кожен, що переходить на переліку: половину шекля, на міру шеклем святині, двадцять ґер той шекель; половина цього шекля приношення для Господа. ¹⁴Кожен, хто переходить на переліку, від віку двадцяти літ і вище, дасть приношення для Господа. ¹⁵Багатий не побільшить, а вбогий не зменшить від половини шекля, даючи приношення Господеві для складання окупу за ваші душі. ¹⁶І візьмеш гроші окупу від Ізраїлевих синів, та й даси їх на роботу скинії заповіту. І буде воно Ізраїлевим синам на пам'ять перед Господнім обличчям для окуплення за ваші душі.

¹⁷ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁸І зробиш умивальницю з міді, і підстава її мідь, на вмивання. І поставиш її між скинією заповіту й між жертівником, і наллєш туди води. ¹⁹І будуть Аарон та сини його мити з неї свої руки та ноги свої. ²⁰Коли вони входитимуть до скинії заповіту, то будуть мити в воді, щоб їм не вмерти, або коли будуть відходити до жертівника на служення, щоб спалити огняну жертву для Господа. ²¹І будуть вони вмивати руки свої та ноги свої, щоб їм не вмерти. І буде це для них вічна постанова, для нього й для нащадків його на їхні покоління!

²² І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²³А ти візьми собі найкращих пахощів: самотечної мірри п'ять сотень шеклів, і запашного цинамону половину його: двісті й п'ятдесят, і запашної очеретини двісті й п'ятдесят, ²⁴і касії п'ять сотень шеклів на міру шеклем святині, та гін оливкової оливи. ²⁵І зробиш її миром святого помазання, масть складену, робота робітника масти. Це буде миро святого помазання. ²⁶І намастиш ним скинію заповіту, і ковчега свідоцтва, ²⁷і стола та всі речі його, і свічника та речі його, і жертівника кадила, ²⁸і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її. ²⁹І освятиш їх, і стануть вони найсвятішим, усе, що доторкнеться до них, освятиться! ³⁰І помажеш Аарона та синів його, та посвятиш їх на священнослуження Мені. ³¹А до синів Ізраїлевих будеш говорити, кажучи: Це буде Мені миро святого помазання на ваші покоління. ³²На людське тіло не буде воно лите, і за постановою про нього не буде робитися, як воно, святиня воно, воно буде святиня для вас! ³³Кожен, хто сам робитиме масть, як воно, і хто дасть із нього на чужого, той буде витятий із народу свого. ³⁴І промовив Господь до Мойсея: Візьми собі пахощів: бальзаму, і ониху, і хелбану, пахощів, та чистого ладану, кожне буде в рівній частині. ³⁵І зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте, святе. ³⁶І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям свідоцтва в скинії заповіту, що Я буду являтися тобі там, це буде найсвятіше для вас! ³⁷А кадило, що зробите, за постановою про нього це зробите собі, воно буде тобі святість для Господа! ³⁸Кожен, хто зробить, як воно, щоб нюхати з нього, той буде витятий із народу свого!

Chapter 31

¹ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ²Дивися, Я покликав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени, ³і наповнив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи, ⁴на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, ⁵і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі. ⁶І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, і зроблять вони все, що Я наказав був тобі: ⁷скинію заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скинійні речі, ⁸і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його, і жертівника кадила, ⁹і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її, ¹⁰і шати служебні, і шати священні для священика Аарона, і шати синів його на священнослуження, ¹¹і оливу помазання, і запашне кадило для святині, як усе, що Я наказав був тобі, вони зроблять.

¹² І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹³А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас! ¹⁴І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її! ¹⁵Шість день буде робитися праця, а дня сьомого субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за суботнього дня, той конче буде забитий! ¹⁶І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь. ¹⁷Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю та спочив. ¹⁸І дав Він Мойсеєві, коли закінчив говорити з ним на Сінайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам'яні, писані Божим перстом.

Chapter 32

¹ І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. ²І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене. ³І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона. ⁴І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! ⁵І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа! ⁶І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.

⁷ А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю. ⁸Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! ⁹І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він! ¹⁰А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом. ¹¹І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою? ¹²Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу! ¹³Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки. ¹⁴І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.

¹⁵ І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані. ¹⁶А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях. ¹⁷І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі! ¹⁸А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу! ¹⁹І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!... ²⁰І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.

²¹ І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього? ²²А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому. ²³І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. ²⁴І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля. ²⁵І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами. ²⁶І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини. ²⁷І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого. ²⁸І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка. ²⁹І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.

³⁰ І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх. ³¹І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів! ³²А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав... ³³І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї. ³⁴А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх! ³⁵І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.

Chapter 33

¹ І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його, ²і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, ³до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі. ⁴І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби. ⁵Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі. ⁶І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.

⁷ А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором. ⁸І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії. ⁹І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм. ¹⁰І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого. ¹¹І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.

¹² І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх. ¹³Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій. ¹⁴А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку. ¹⁵І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси. ¹⁶Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі. ¹⁷І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе. ¹⁸А він відказав: Покажи мені славу Свою! ¹⁹І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний. ²⁰І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити. ²¹І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі. ²²І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду. ²³А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.

Chapter 34

¹ І промовив Господь до Мойсея: Витеши собі дві кам'яні таблиці, як перші, і Я напишу на цих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти розбив. ²І приготовся на рано. І вийдеш рано вранці на гору Сінай, і станеш Мені там на верхів'ї гори. ³А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі нехай нікого не буде видно. І також дрібна худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори. ⁴І витесав він дві кам'яні таблиці, як перші. І встав Мойсей рано вранці, та й вийшов на гору Сінай, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві таблиці кам'яні.

⁵ А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та й покликав Ім'ям Господа. ⁶І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, ⁷що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях. ⁸І Мойсей поквапно вклонився до землі, і впав, ⁹та й сказав: Якщо я знайшов милість в очах Твоїх, Владико, то нехай же Владика йде серед нас, бо народ цей твердошиїй. І Ти пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спадком Своїм.

¹⁰ А Він відказав: Ось Я складаю заповіта перед усім народом твоїм. Я чинитиму чуда, які не були творені на всій землі і в жодного народу. І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню його з тобою, який він страшний! ¹¹Виконуй те, що Я наказую тобі сьогодні. Ось Я виганяю перед тобою амореянина, і ханаанеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. ¹²Стережися, щоб не склав ти умови з мешканцем тієї землі, що ти входиш на неї, щоб він не став пасткою серед тебе. ¹³Бо ви їхні жертівники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи для богів поторощите, а їхні дерева святі повирубуєте. ¹⁴Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він! ¹⁵Щоб не склав ти умови з мешканцем Краю, як будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і будуть богам своїм жертви приносити, то якщо він покличе тебе, то ти не будеш їсти із жертви його. ¹⁶І не візьмеш із дочок його для синів своїх, бо будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і вчинять розпусниками синів твоїх вслід за богами своїми. ¹⁷Литих богів не зробиш собі.

¹⁸ Будеш виконувати свято Опрісноків. Сім день будеш їсти опрісноки, що Я наказав був тобі на умовлений час місяця авіва, бо в місяці авіві ти вийшов з Єгипту. ¹⁹Усе, що відкриває утробу то Моє, як і всяка твоя худоба, що є самець, відкриття утроби вола та вівці. ²⁰А відкриття утроби осла викупиш ягням. А якщо його не викупиш, то заб'єш його, зламавши шию. Кожного перворідного з синів твоїх викупиш. І не будуть являтися перед обличчя Моє з порожньою рукою. ²¹Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від праці. ²²І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року. ²³Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога Ізраїлевого. ²⁴Бо Я вижену людей перед лицем твоїм, і розширю границю твою, і ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році. ²⁵Не будеш приносити на квашенім крови жертви твоєї, і не переночує до рана святкова жертва Пасхи. ²⁶Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері. ²⁷І промовив Господь до Мойсея: Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем.

²⁸ І був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей. ²⁹І сталося, коли сходив Мойсей з гори Сінай, а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, що Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з ним. ³⁰І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея, аж ось лице його променіло, і вони боялися підійти до нього! ³¹І кликнув до них Мойсей, і звернулися до нього Аарон та всі начальники в громаді. І Мойсей говорив до них. ³²А потім попідходили всі Ізраїлеві сини, і він наказав їм усе, що Господь говорив з ним на горі Сінай. ³³І скінчив Мойсей говорити з ними, і дав на лице своє покривало. ³⁴А коли Мойсей входив перед Господнє лице на розмову з Ним, то здіймав покривало аж до свого виходу. І він виходив, і говорив до Ізраїлевих синів, що було наказано йому. ³⁵І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, що променіло лице Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого, щоб говорити з Ним.

Chapter 35

¹ І зібрав Мойсей усю громаду Ізраїлевих синів, та й промовив до них: Ось ті речі, що Господь наказав їх чинити. ²Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято, субота спочинку від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде забитий! ³Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших осадах. ⁴І сказав Мойсей до всієї громади Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та річ, що Господь наказав, говорячи: ⁵Візьміть від себе приношення для Господа. Кожен за щедрим серцем своїм принесе його, приношення Господеві: золото, і срібло, і мідь, ⁶і блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовну козину, ⁷і начервоно пофарбовані баранячі шкурки, і шкурки тахашеві, і акаційні дерева, ⁸і оливу на освітлення, і пахощі на оливу помазання, та пахощів на кадило, ⁹і каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника. ¹⁰А кожен із вас мудросердий прийде та зробить, що наказав був Господь: ¹¹скинію внутрішню та її намета зовнішнього, і покриття її, і гачки її, і дошки її, засуви її, стовпи її та підстави її; ¹²ковчега, і держаки його, віко й завісу заслони; ¹³стола, і держаки його, і всі речі його, і хліб показний; ¹⁴і свічника освітлення, і речі його, і лямпадки його, і оливу освітлення; ¹⁵і жертівника кадила, і держаки його, і оливу помазання, і кадило пахощів та заслону входу при вході; ¹⁶жертівника цілопалення, і мідяну його сітку, держаки його, і всі речі його, умивальницю й підставу її; ¹⁷запони подвір'я, стовпи його, і підстави його та заслону брами подвір'я; ¹⁸кілки скинії, і кілки подвір'я та шнури їхні; ¹⁹і шати служебні на служення в святині, священні шати для священика Аарона, та шати синів його на священнослуження.

²⁰ І вийшла вся громада Ізраїлевих синів від Мойсея. ²¹І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи скинії заповіту, і на кожну працю його, і на священні шати. ²²І приходили ті чоловіки з жінками, кожен щедросердий, і приносили гачка, і носову сережку, і персня, і сережку, всякі золоті речі, та все, що людина приносила, як золото приношення для Господа. ²³І кожна людина принесла, що хто мав: блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовна козина, і баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і шкурки тахашеві. ²⁴Кожен, хто жертвував срібне та мідяне приношення, приносив Господнє приношення, і кожен, хто мав, поприносили акаційне дерево, на всяке зайняття коло тієї роботи. ²⁵І кожна мудросерда жінка пряла руками своїми, і приносила пряжку: блакить, і пурпур, і червень, і віссон. ²⁶І всі жінки, кого вело їхнє серце, пряли козину вовну. ²⁷А начальники поприносили каміння оніксу, і каміння вставлення для ефоду та для нагрудника, ²⁸і пахощі, і оливу на освітлення, і для оливи помазання, і для запашного кадила. ²⁹Кожен чоловік та жінка, кого їхнє серце схиляло приносити для кожної праці, яку Господь наказав робити рукою Мойсея, Ізраїлеві сини приносили добровільний дар для Господа.

³⁰ І сказав Мойсей до Ізраїлевих синів: Дивіться, Господь назвав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного роду. ³¹І наповнив його Духом Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи ³²на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, ³³і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій мистецькій роботі. ³⁴І вклав в його серце, щоб навчав, він і Оголіяв, син Ахісамаха, Данового племени. ³⁵Він наповнив їх мудрістю серця, щоб робили вони всяку роботу обрібника, і мистця, і гаптівника в блакиті, і в пурпурі, і в червені, і в віссоні, і ткача, що роблять усяку роботу й задумують мистецькі речі.

Chapter 36

¹ І зробить Бецал'їл та Оголіяв, та кожен мудросердий чоловік, кому Господь дав мудрости та розсудку, щоб уміти зробити кожну працю роботи в святині на все, що Господь наказав був. ²І покликав Мойсей Бецал'їла та Оголіява, та кожного мудросердого чоловіка, кому Господь подав мудрість у серце, кожного, кого вело серце зблизитися до тієї праці, щоб зробити її. ³І взяли вони від Мойсея все приношення, що позносили Ізраїлеві сини для праці служби святині, щоб зробити її. А вони ще приносили до нього щоранку добровільного дара. ⁴І прибули всі мудреці, що роблять усю роботу святині, кожен із праці своєї, яку вони роблять, ⁵і сказали до Мойсея, говорячи: Народ приносить більше, ніж потрібно було для праці, яку Господь звелів був зробити. ⁶І Мойсей наказав проголосити в таборі, говорячи: Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже нічого на приношення для святині. І був стриманий народ від приносів. ⁷А наготовленого було досить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось.

⁸ І зробили кожен мудросердий із тих, що робили скинійну працю: десять покривал із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою він поробив їх. ⁹Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна. ¹⁰І поспинав він п'ять покривал одне до одного, і п'ять інших покривал поспинав одне до одного. ¹¹І поробив він блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні. Так само зробив на краю кінцевого покривала в спинанні другім. ¹²П'ятдесят петельок зробив він у покривалі однім, і п'ятдесят петельок зробив він на кінці покривала, що в другім спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї. ¹³І зробив він п'ятдесят золотих гачків, і поспинав ті покривала одне до одного тими гачками, і стала одна скинія.

¹⁴ І зробив він покривала з вовни козиної до намета над внутрішньою скинією, одинадцять покривал зробив таких. ¹⁵Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна. ¹⁶І поспинав він п'ять покривал осібно, а шість тих покривал осібно. ¹⁷І поробив він п'ятдесят петельок на краю кінцевого покривала в спинанні, і п'ятдесят петельок поробив на краю покривала другого спинання. ¹⁸І зробив він п'ятдесят мідяних гачків на спинання скинії, щоб стала вона одна. ¹⁹І зробив він накриття для скинії, баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок. ²⁰І поробив він для скинії стоячі дошки з акаційного дерева. ²¹Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки. ²²В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так він поробив усі дошки скинії. ²³І поробив він дошки для скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень. ²⁴І сорок срібних підстав поробив він під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її. ²⁵А для другого боку скинії, у бік півночі зробив він двадцять дощок. ²⁶І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку другу. ²⁷А для заднього боку скинії на захід зробив він шість дощок. ²⁸І дві дошки зробив він для скинійних кутів на заднього бока. ²⁹І були вони поєднані здолу, і разом були вони поєднані на верху її до однієї каблучки. Так зробив він для них обох, для обох кутів. ³⁰І було вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: по дві підставі під одну дошку. ³¹І зробив він засуви з акаційного дерева, п'ять для дощок одного боку скинії, ³²і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід. ³³І зробив він середнього засува, щоб засувати по середині дощок від кінця до кінця. ³⁴А ці дошки він пообкладав золотом, а каблучки їхні, на вкладання для засувів, поробив із золота; і ці засуви він пообкладав золотом.

³⁵ І зробив він завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробив її з херувимами. ³⁶І він зробив для неї чотири акаційні стовпи, і пообкладав їх золотом, гаки їх золоті, і вилив для них чотири срібних підставі. ³⁷І зробив він заслону для входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. ³⁸А стовпи її п'ять, а гаки їх золоті; і він пообкладав їх верхи та їх обручі золотом; а підстави їхні п'ять із міді.

Chapter 37

¹ І зробив Бецал'їл ковчега з акаційного дерева, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його. ²І пообкладав він його щирим золотом зсередини та іззовні. І вінця золотого зробив навколо над ним. ³І він вилив для нього чотири золоті каблучки на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. ⁴І він поробив держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом. ⁵І він повсовував ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб носити ковчега. ⁶І віко зробив зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його. ⁷І зробив два золоті херувими, роботою кутою зробив їх з обох кінців віка. ⁸І зробив одного херувима з кінця звідти, а одного херувима з кінця звідси. З того віка поробив тих херувимів на обох кінцях його. ⁹І були ті херувими з простягненими догори крилами, і затінювали своїми крилами над віком, а їхні лиця одне до одного; до віка були схилені лиця тих херувимів.

¹⁰ І зробив він стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його. ¹¹І пообкладав його щирим золотом, і зробив вінця золотого для нього навколо. ¹²І лиштву зробив він для нього в долоню навколо, і зробив вінця золотого навколо для лиштви його. ¹³І він вилив для нього чотири каблучки із золота, та й дав ті каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. ¹⁴При лиштві були ті каблучки, вкладання для держаків, щоб носити стола. ¹⁵І поробив він ті держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом, щоб носити стола. ¹⁶І поробив він ті речі, що на столі: миски його, і кадильниці його, і кухлі його та чаші його, що ними лито, золото щире. ¹⁷І зробив він свічника зо щирого золота, роботою кутою зробив він того свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квіти його виходили з нього. ¹⁸І шість рамен виходило з боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого боку його. ¹⁹Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника. ²⁰А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його. ²¹І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під другими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника. ²²Їхні ґудзі та їхні рамена виходили з нього. Увесь він одне куття щирого золота. ²³І зробив він сім лямпадок до нього; а його щипчики та його лопатки на вугіль зо щирого золота. ²⁴З таланту щирого золота зробив він його та всі його речі.

²⁵ І зробив він кадильного жертівника з акаційного дерева, лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий, а два лікті вишина його. З нього були його роги. ²⁶І пообкладав він його щирим золотом, верх його та стіни його навколо, та роги його. І вінця золотого навколо зробив. ²⁷І дві золоті каблучки зробив йому під вінця його, зробив на обох боках його, на вкладання для держаків, щоб ними носити його. ²⁸І держаки поробив із акаційного дерева, і золотом пообкладав їх. ²⁹І зробив він миро святого помазання, і чисте кадило пахощів, робота робітника масти.

Chapter 38

¹ І зробив він жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина його, і п'ять ліктів ширина його, квадратовий, а вишина його три лікті. ²І поробив він роги його на чотирьох кутах його, з нього були його роги. І пообкладав його міддю. ³І він поробив усі речі жертівника: горшки, і шуфлі, і кропильниці, видельця, і лопатки на вугілля. Усі речі його поробив він із міді. ⁴І мережу зробив він із міді для жертівника роботою сітки, під лиштву його здолу до половини його. ⁵І вилив він чотири каблучки на чотирьох кінцях його для мідяної мережі, на вкладання для держаків. ⁶І поробив він держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх міддю. ⁷І повсовував він ті держаки в каблучки на боках жертівника, щоб ними носити його. Порожнявим усередині зробив його з дощок. ⁸І зробив він умивальницю з міді та підставу її з міді, з дзеркалами жінок, що сповняли службу при вході скинії заповіту.

⁹ І зробив він подвір'я. На південну сторону, на полудень запони того подвір'я, суканий віссон, сто ліктів. ¹⁰А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹¹А в сторону півночі сто ліктів; стовпів для них двадцять і підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹²А в сторону заходу, запони, п'ятдесят ліктів; стовпів для них десять, і підстав для них десять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹³А в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів. ¹⁴Запони до боку п'ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і підстав для них три. ¹⁵А для другого боку з цієї й з тієї сторони брами подвір'я запони на п'ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і підстав для них три. ¹⁶Всі запони подвір'я навколо віссон суканий. ¹⁷А підстави для стовпів мідь, гаки стовпів та обручів їхніх срібло. А обклад верхів їх срібло, і вони всі стовпи подвір'я поспинані сріблом. ¹⁸А заслона брами подвір'я робота гаптівника: блакить, і пурпур, і червень та суканий віссон; і двадцять ліктів довжина, а вишина в ширині п'ять ліктів, відповідно запонам подвір'я. ¹⁹А стовпів для них чотири, і підстав для них чотири, із міді. Гаки їх срібло, і обклад верхів їх та їхніх обручів срібло. ²⁰А всі кілки для скинії й для подвір'я навколо мідь.

²¹ Оце перелік скинії, скинії свідоцтва, що був обрахований на приказ Мойсея, за допомогою Левитів під рукою Ітамара, сина Аарона, священика. ²²А Бецал'їл, син Урія, сина Хура, Юдиного племени, поробив усе, що Господь наказав був Мойсеєві. ²³А з ним Оголіяв, син Ахісамахів, Данового племени, оброблювач, і мистець, і гаптівник блакиттю, і пурпуром, і червенню, і віссоном. ²⁴Усе золото, вжите для праці в усій роботі святині, то було золото колихання, двадцять і п'ять талантів та сім сотень і тридцять шеклів на міру шеклем святині. ²⁵А срібло полічених у громаді мужів сто талантів та тисяча, і сімсот і сімдесят і п'ять шеклів на міру шеклем святині, ²⁶на голову бека, цебто половина шекля на міру шеклем святині для кожного, хто переходив при переліку від віку двадцяти літ і вище, для шостисот тисяч і трьох тисяч і п'ятисот і п'ятидесяти. ²⁷І було сто талантів срібла на відлиття підстав святині та підстав завіси, сотня підстав на сотню талантів, талант на підставу. ²⁸А з тисячі й семисот і семидесяти й п'яти шеклів поробив він гаки для стовпів, і пообкладав їхні верхи та поспинав їх. ²⁹А міді колихання було сімдесят талантів та дві тисячі й чотириста шеклів. ³⁰І поробив він із неї підстави входу скинії заповіту, і жертівника мідяного, і його мідяну мережу, та всі речі жертівника, ³¹і підстави подвір'я навколо, і підстави брами подвір'я, і скинійні кілки, і всі кілки подвір'я навколо.

Chapter 39

¹ А з блакиті й пурпуру та червені поробили вони службові шати для служення в святині. І поробили священні шати, що вони для Аарона, як Господь наказав був Мойсеєві. ²І зробив він ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. ³І повибивали вони золоті бляхи, та й настригли ниток на роботу серед блакиті, і серед пурпуру, і серед червені, і серед віссону, робота мистця. ⁴Вони зробили для нього злучені нараменники, на обох кінцях його він був сполучений. ⁵А пояс мистецький для накладання ефоду, що з ним з'єднаний і однакового з ним виробу, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон, як Господь наказав був Мойсеєві. ⁶І поробили вони камені оніксові, оточені золотими гніздами, вирізьблені різьбою печатки, з іменами Ізраїлевих синів. ⁷І він їх поклав на ефодові нараменники, камені на пам'ять для Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві. ⁸І зробив він нагрудника, роботою мистця, як робота ефоду, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон. ⁹Квадратовий він був, складеним удвоє зробили нагрудника, п'ядь ширина його, складений удвоє. ¹⁰І понасаджували на ньому чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший. ¹¹А ряд другий: карбункул, сапфір і яспіс. ¹²А ряд третій: опаль, агат і аметист. ¹³А четвертий ряд: хризоліт, онікс і беріл, вони вставлені золотими насадами в своїх гніздах. ¹⁴А камені ті на ймення дванадцятьох Ізраїлевих синів вони, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ім'я його для дванадцяти племен. ¹⁵І поробили вони на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота. ¹⁶І зробили вони дві золоті гнізді та дві золоті каблучки, і дали ці каблучки на двох кінцях нагрудника. ¹⁷І дали два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника. ¹⁸А два кінці обох шнурів дали до двох гнізд, і дали на нараменники ефоду спереду його. ¹⁹І зробили дві золоті каблучки, та й поклали на обох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефоду, всередину. ²⁰І зробили вони дві золоті каблучки, та й дали їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду. ²¹І прив'язали нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду, як Господь наказав був Мойсеєві. ²²І зробив він шату для ефоду, ткацькою роботою, всю блакитну. ²³А отвір шати в середині її, як отвір панцера; край отвору її обрамований навколо, щоб не дертися їй. ²⁴І поробили вони на подолку шати гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з суканої червені. ²⁵І поробили дзвінки зо щирого золота, і дали ті дзвінки поміж гранатові яблука на подолку шати навколо, поміж ті гранатові яблука, ²⁶дзвінок і гранатове яблуко, дзвінок і гранатове яблуко на подолку шати тієї навколо, на служення, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁷І поробили вони хітони з віссону, робота ткача, для Аарона та для синів його, ²⁸і завоя з віссону, і шапки накриття з віссону, і льняна спідня одіж із суканого віссону, ²⁹і пояса з суканого віссону, і блакиті, і пурпура та з червені, робота гаптяра, як Господь наказав був Мойсеєві. ³⁰І зробили квітку, вінця святости, зо щирого золота, і написали на нім письмом різьби печатки: Святиня для Господа. ³¹І дали на нім блакитну нитку, щоб була на завої згори, як Господь наказав був Мойсеєві.

³² І скінчилася вся робота скинії, скинії заповіту. І зробили Ізраїлеві сини все, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили вони. ³³І позносили вони до Мойсея скинію внутрішню, намета зовнішнього та всі речі її: гачки її, дошки її, засуви її, і стовпи її та підстави її, ³⁴і накриття з баранячих начервоно пофарбованих шкурок, і накриття з тахашевих шкурок, і завісу заслони, ³⁵ковчега свідоцтва, і держаки його, і віко, ³⁶стола, усі речі його, і хліб показний, ³⁷чистого свічника та лямпадки його, лямпадки розставлені, та всі речі його й оливу освітлення, ³⁸і золотого жертівника, миро помазання, і запашне кадило, і завісу при вході скинії, ³⁹мідяного жертівника, і його мідяну мережку, держаки його, і всі речі його, умивальницю та підставу її, ⁴⁰запони подвір'я, стовпи його, і підстави його, і заслону для брами подвір'я, шнури його, і кілки його, і всі речі для служби в скинії, у скинії заповіту, ⁴¹службові шати для служення в святині, священні шати священика Аарона, і шати синів його для священнослуження. ⁴²Усе так, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини всю ту роботу. ⁴³І побачив Мойсей усю ту роботу, і ось вони зробили її! Як Господь наказав був, так зробили вони. І поблагословив їх Мойсей!

Chapter 40

¹ А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Першого місяця, першого дня місяця поставиш намета для скинії заповіту. ³І поставиш там ковчега свідоцтва, і закриєш ковчега завісою. ⁴І внесеш стола, і порозкладаєш належне йому; і внесеш свічника, і запалиш його лямпадки. ⁵І поставиш золотого жертівника для кадила перед ковчегом свідоцтва; і повісиш заслону входу скинії. ⁶І поставиш жертівника цілопалення перед входом скинії, скинії заповіту. ⁷І поставиш умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і даси туди води. ⁸І поставиш подвір'я навколо, і даси заслону брами подвір'я. ⁹І візьмеш миро помазання, та й помажеш скинію та все, що в ній, і освятиш її та всі речі її, і стане вона святістю. ¹⁰І помажеш жертівника цілопалення та всі речі його, і освятиш жертівника, і стане жертівник Найсвятішим. ¹¹І помажеш умивальницю та підставу її, і освятиш її. ¹²І приведеш Аарона та синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою. ¹³І зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освятиш його, і він буде священнослужити Мені. ¹⁴І приведеш синів його, і позодягаєш їх у хітони. ¹⁵І помажеш їх, як помазав їхнього батька, і будуть вони священнослужити Мені. І станеться, що помазання їх буде на них на вічне священство, на їхні покоління!

¹⁶ І зробив Мойсей усе, як Господь наказав був йому, так він зробив. ¹⁷І сталося першого місяця другого року, першого дня місяця, була поставлена скинія! ¹⁸І поставив Мойсей скинію, і дав підстави її, і поклав дошки її, і дав засови її, і поставив стовпи її. ¹⁹І розтягнув намета над внутрішньою скинією, і поклав скинійне накриття на неї згори, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁰І взяв він і поклав свідоцтво до ковчега, а на ковчега поклав держаки, і дав на ковчега віко згори. ²¹І вніс він ковчега до скинії, і повісив завісу заслони, і закрив ковчег свідоцтва, як Господь наказав був Мойсеєві. ²²І дав він стола в скинію заповіту, на стороні скинії на північ, поза завісою. ²³І порозкладав на ньому розклад хліба перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁴І поставив свічника в скинії заповіту навпроти стола, на стороні скинії на південь. ²⁵І позасвічував лямпадки перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁶І поставив золотого жертівника в скинії заповіту перед завісою. ²⁷І кадив він на ньому запашні кадила, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁸І повісив входову заслону до скинії. ²⁹А жертівника цілопалення поставив при вході скинії, скинії заповіту, і приніс на ньому цілопалення та жертву хлібну, як Господь наказав був Мойсеєві. ³⁰І поставив умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і туди дав води на миття. ³¹І вмивали з нього Мойсей й Аарон та сини його руки свої та ноги свої. ³²Коли вони входили до скинії заповіту, і коли зближалися до жертівника, вони обмивалися, як Господь наказав був Мойсеєві. ³³І поставив подвір'я навколо скинії та жертівника, і повісив заслону брами подвір'я.

³⁴ А хмара закрила скинію заповіту, і слава Господня наповнила скинію. ³⁵І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня наповнила скинію. ³⁶А коли підіймалася хмара з-над скинії, то Ізраїлеві сини рушали в усі свої подорожі. ³⁷А якщо хмара не підіймалася, то не рушали вони аж до дня, коли вона підіймалася, ³⁸бо над скинією вдень була хмара Господня, а вночі був огонь у ній, на очах усього Ізраїлевого дому в усіх його подорожах!

Leviticus

Chapter 1

¹ І кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе жертву для Господа зо скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву.

³ Якщо жертва його цілопалення з худоби великої, то нехай принесе його, самця безвадного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім. ⁴І покладе він руку свою на голову цілопалення, і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його. ⁵І заріже він ягня перед Господнім лицем. А Ааронові сини, священики, принесуть кров, і покроплять тією кров'ю на жертівника навколо, що при вході до скинії заповіту. ⁶І здере він шкуру з жертви цілопалення, і розітне його на куски його. ⁷І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника, і покладуть дров на тім огні. ⁸І порозкладають Ааронові сини, священики, ті куски, голову та товщ, на дровах, що на огні, який на жертівнику. ⁹А його нутрощі та голінки його обмиє водою. І священик усе те спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

¹⁰ А якщо його жертва з дрібної худобини, з овець або з кіз на цілопалення, то нехай приведе його, безвадного самця, ¹¹і заріже його на боці жертівника на північ, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо. ¹²І розітне його на куски його, голову його, і товщ його, а священик порозкладає їх на дровах, що на огні, який на жертівнику. ¹³А нутрощі та голінки обмиє водою. І священик принесе все це, та й спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа. ¹⁴А якщо цілопалення його жертва для Господа з птаства, то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою. ¹⁵І принесе її священик до жертівника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертівнику, а кров його буде вилита при стіні жертівника. ¹⁶І здійме його воло в пір'ї його, і кине його при жертівнику на схід на місце попелу. ¹⁷І роздере його між крильми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертівнику на дровах, що на огні, воно цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

Chapter 2

¹ А коли хто принесе жертву, жертву хлібну для Господа, то нехай пшенична мука буде жертва його, а він поллє на неї оливи, і дасть на неї ладану. ²І принесе її до Ааронових синів, священиків, і візьме звідти повну свою жменю пшеничної муки її, і оливи її зо всім її ладаном, та й спалить священик на жертівнику за пригадувальну частину, це огняна жертва, пахощі любі для Господа. ³А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його, це Найсвятіше з Господніх жертов! ⁴А коли принесеш жертву, жертву хлібну випеченого в печі, то нехай це буде пшенична мука, прісні калачі, мішані в оливі, та прісні коржики, помазані оливою. ⁵А якщо твоя жертва жертва хлібна на лопатці, то нехай це буде пшенична мука, мішана в оливі, прісна. ⁶Поламати її на шматочки, і поллєш на неї оливи, це хлібна жертва. ⁷А якщо твоя жертва жертва хлібна смаження, то нехай буде зроблена в оливі з пшеничної муки. ⁸І принесеш хлібну жертву, що зроблена з тих речей, для Господа, і подаси її до священика, а він принесе її до жертівника. ⁹І принесе священик із хлібної жертви за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику, це огняна жертва, любі пахощі для Господа. ¹⁰А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його: це Найсвятіше з Господніх жертов!

¹¹ Кожна хлібна жертва, яку принесете Господеві, не буде зроблена квашена, бо все квашене й усякий мед не спалите з нього огняної жертви для Господа. ¹²Як жертву первоплоду принесіть її для Господа, а на жертівника вона не приноситься на любі пахощі. ¹³І кожну жертву, жертву хлібну, посолиш сіллю. І хлібної жертви твоєї не позбавиш соли заповіту Бога твого, на кожній жертві твоїй принесеш соли. ¹⁴А якщо принесеш хлібну жертву первоплодів для Господа, то колосся, пряжене в огні, як потовчене зерно принесеш хлібну жертву своїх первоплодів. ¹⁵І полий на неї оливи, і поклади на неї ладану, це жертва хлібна. ¹⁶І спалить священик за пригадувальну частину її з потовченого зерна, із оливи її на всім ладані її, це огняна жертва для Господа.

Chapter 3

¹ А якщо його жертва мирна, якщо з великої худоби він приносить чи самця, чи самицю, він принесе її безвадну перед Господнє лице, ²і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її при вході до скинії заповіту. А Ааронові сини, священики, покроплять тією кров'ю на жертівника навколо. ³І принесе він із мирної жертви огняну жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах, ⁴і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. ⁵І спалять те сини Ааронові на жертівнику на цілопалення, що на дровах, яке на огні, це огняна жертва, пахощі любі для Господа.

⁶ А якщо з дрібної худоби його жертва на мирну жертву для Господа, самець чи самиця, то безвадну принесе її. ⁷Якщо приносить він на жертву вівцю, то принесе її перед Господнє лице, ⁸і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо. ⁹І він принесе з мирної жертви огняну жертву для Господа, цілого курдюка, якого здійме при хребті, і лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах, ¹⁰і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. ¹¹І священик спалить те на жертівнику, хліб огняної жертви для Господа. ¹²А якщо жертва його коза, то піднесе її перед лице Господнє, ¹³і покладе свою руку на голову її, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо. ¹⁴І він принесе з неї жертву свою, жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах, ¹⁵і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. ¹⁶І священик спалить їх на жертівнику, це пожива, огняна жертва на любі пахощі; увесь лій для Господа. ¹⁷Оце постанова вічна для ваших родів у всіх осадах ваших: жодного лою й жодної крови не будете їсти.

Chapter 4

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли хто невмисне згрішить проти якої зо всіх заповідей Господніх, чого не треба чинити, а він учинить проти однієї з них, ³якщо помазаний священик згрішить на провину народу, то він принесе за гріх свій, що згрішив ним, бичка, молоде з худоби великої, безвадного для Господа на жертву за гріх. ⁴І приведе він того бичка до входу скинії заповіту перед Господнє лице, і покладе свою руку на голову того бичка, та й заріже бичка перед Господнім лицем. ⁵А помазаний священик візьме крови того бичка, та й внесе її до скинії заповіту. ⁶І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить тією кров'ю сім раз перед Господнім лицем перед завіси святині. ⁷І дасть священик з тієї крови на роги жертівника кадила пахощів, перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю кров бичка виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту. ⁸А ввесь лій бичка жертви за гріх принесе з нього лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах, ⁹і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками, ¹⁰як приноситься з вола мирної жертви, і священик спалить те на жертівнику цілопалення. ¹¹А шкуру бичка та все м'ясо його з головою його та голінками його, і нутрощі його, і нечистість їх, ¹²і всього бичка винесе поза табір до чистого місця, до місця висипання попелу, і спалить його на дровах в огні, на висипанні попелу буде спалений він.

¹³ А коли вся Ізраїлева громада помилково згрішить, і діло буде затаєне з очей зборів, і зроблять що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і завинять, ¹⁴а гріх буде пізнаний, що вони згрішили ним, то збори принесуть бичка, молоде з худоби великої, на жертву за гріх. І вони приведуть його перед скинію заповіту. ¹⁵А старші громади покладуть свої руки на голову бичка перед Господнім лицем, та й заріже один з них бичка перед лицем Господнім. ¹⁶А помазаний священик внесе крови бичка до скинії заповіту. ¹⁷І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить сім раз перед Господнім лицем перед завіси. ¹⁸І дасть він із тієї крови на роги жертівника, що перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю ту кров виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту. ¹⁹А ввесь його лій принесе з нього та й спалить на жертівнику. ²⁰І зробить з тим бичком те саме, що робив бичкові жертви за гріх, так само зробить із ним. І так священик дасть очищення за них, і буде прощено їм. ²¹І винесе бичка поза табір, та й спалить його, як палив бичка першого, він жертва за гріх зборів.

²² Коли згрішить начальник, і зробить що невмисне проти якої зо всіх заповідей Господа, Бога його, чого робити не можна, та й завинить, ²³і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив ним, то приведе він жертву свою безвадного козла, ²⁴і покладе свою руку на голову того козла, та й заріже його в місці, де ріжеться цілопалення перед Господнім лицем, він жертва за гріх. ²⁵А священик візьме з крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а кров його виллє до підстави жертівника цілопалення. ²⁶А ввесь лій його спалить на жертівнику, як лій мирної жертви, та й так очистить священик його з гріха його, і буде прощений йому.

²⁷ А коли яка душа з народу землі невмисне згрішить, коли зробить що проти якої з заповідей Господніх, чого робити не можна, та й завинить, ²⁸і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив, то він приведе жертву свою безвадну козу, самицю, за гріх свій, що він згрішив був, ²⁹і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже цю жертву за гріх у місці цілопалення. ³⁰А священик візьме своїм пальцем із крови її, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю її кров виллє до підстави жертівника. ³¹А ввесь її лій він здійме, як знятий був лій із мирної жертви, і священик спалить на жертівнику на пахощі любі для Господа. І так священик очистить його, і буде прощено йому. ³²А якщо він приведе вівцю в жертву свою за гріх, то приведе безвадну самицю, ³³і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже її на жертву за гріх у місці, де ріже він жертву цілопалення. ³⁴І візьме священик із крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю кров її виллє до підстави жертівника. ³⁵А ввесь лій її здійме, як здіймається лій вівці з мирної жертви, та й спалить священик його на жертівнику на огняні жертви Господні. І так очистить його священик за гріх його, що згрішив був, і буде прощено йому.

Chapter 5

¹ А коли хто згрішить: почує голос прокляття, і був свідком, або бачив, або знав, але не виявив, то понесе свою провину; ²або особа, що доторкнеться якої нечистої речі, або падла звірини нечистої, або падла худоби нечистої, або падла нечистого плазуючого, і буде це незнане їй, то вона нечиста й завинить; ³або коли доторкнеться нечистости людини, всякої нечистости її, що нею стане нечиста, і буде це незнане їй, а вона довідається, то завинить; ⁴або коли хто присягне, вимовляючи нерозважно устами своїми, чинити зло або чинити добро, на все, що нерозважно вимовляє людина в присязі, і буде це незнане йому, а він довідається, що завинив одним із цих, ⁵то станеться, що завинить одним із цих, і визнає, чим він згрішив у тому. ⁶І приведе він Господеві жертву за провину, за гріх свій, що згрішив, самицю з дрібної худоби, вівцю або козу на жертву за гріх, а священик очистить його від гріха його.

⁷ А якщо рука його не спроможна на ягня, то принесе в жертву за провину свою, що згрішив він, дві горлиці або двоє голубенят Господеві, одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення. ⁸І принесе їх до священика, а він перше принесе те, що на жертву за гріх, і натне великим нігтем голову його від шиї її, але не відділить. ⁹І покропить із крови жертви за гріх на стіну жертівника, а позостала кров буде вилита до підстави жертівника, це жертва за гріх. ¹⁰А другого зробить цілопаленням за уставом. І очистить його священик від гріха його, що згрішив той, і буде прощено йому. ¹¹А якщо він не спроможний на дві горлиці або на двоє голубенят, то принесе в жертву свою за те, чим згрішив, десяту частину ефи пшеничної муки на жертву за гріх, не докладе до неї оливи й не дасть на неї ладану, бо вона жертва за гріх. ¹²І принесе її до священика, а священик візьме з неї повну свою жменю, за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику на огняні жертви Господеві, вона жертва за гріх. ¹³І очистить його священик від гріха його, що згрішив він одним із них, і буде йому прощений; і буде вона для священика, як жертва хлібна.

¹⁴ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁵Коли хто переступом спроневіриться, і невмисне згрішить проти Господніх святощів, то він приведе жертву за провину свою до Господа, безвадного барана з дрібної худоби, за твоєю оцінкою срібла шеклів, на міру шеклем святині на жертву за провину. ¹⁶А те, що згрішив проти святощів, поверне, і додасть до нього п'яту частину його священикові, а священик очистить його бараном жертви за гріх, і буде прощено йому. ¹⁷А якщо згрішить коли хто, і зробить що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і не знатиме, і завинить, і понесе свій гріх, ¹⁸то він приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби в оцінці твоїй на жертву за провину. І очистить його священик за помилку його, що нею помилився, бо він не знав, і буде прощена йому. ¹⁹Це жертва за провину: він справді завинив Господеві.

Chapter 6

¹ (5-20) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²(5-21) Коли хто згрішить і переступом спроневіриться проти Господа, і скаже неправду на ближнього свого щодо даного на сховок, щодо даного в заклад, або щодо грабунку, або вимусить утиском у ближнього свого, ³(5-22) або знайде якусь згубу та й скаже неправду про неї, і присягне неправдиво на одне зо всього, що робить людина, і згрішить тим, ⁴(5-23) то станеться, коли він згрішить і завинить, нехай поверне грабунок, що заграбував, або вимушення, що був вимусив, або дане на сховок, що було зложене в нього, або згубу, що знайшов, ⁵(5-24) або все, що присяг про нього неправдиво, і поверне його насамперед, і додасть до нього п'яту частину тому, чиє воно, дасть його в день, коли виявиться провина його. ⁶(5-25) І він приведе Господеві до священика жертву за провину свою, безвадного барана з дрібної худоби за твоєю оцінкою на жертву за провину. ⁷(5-26) І священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено все до одного, що він зробив на провину.

⁸ (6-1) І Господь промовляв до Мойсея, кажучи: ⁹(6-2) Накажи Ааронові та синам його, повідаючи: Оце закон цілопалення: Воно приноситься на огнищі своїм на жертівнику цілу ніч аж до ранку, а огонь жертівника горітиме на ньому. ¹⁰(6-3) І надіне священик льняну свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє, і збере попіл, що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику, та й покладе його при жертівнику. ¹¹(6-4) І здійме він шати свої, і зодягне одіж іншу, та й винесе попіл поза табір до чистого місця. ¹²(6-5) А огонь на жертівнику горітиме на ньому, не погасне, а священик палитиме на ньому дрова щоранку, і кластиме на нього цілопалення, і палитиме на ньому лій мирних жертов. ¹³(6-6) Огонь завжди горітиме на жертівнику, не погасне.

¹⁴ (6-7) А оце закон про хлібну жертву: Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до переду жертівника. ¹⁵(6-8) І візьме він із неї жменею своєю з пшеничної муки хлібної жертви, та з оливи її, та ввесь ладан, що на хлібній жертві, та й спалить на жертівнику, любі пахощі, це частина її, як пригадувальна для Господа. ¹⁶(6-9) А позостале з неї їстимуть Аарон та сини його, прісне буде їджене воно в святім місці, на подвір'ї скинії заповіту будуть їсти її. ¹⁷(6-10) Не буде печена вона квашеною. Їхню частину Я дав це з огняних Моїх жертов; вона Найсвятіше, як жертва за гріх та жертва за провину. ¹⁸(6-11) Кожен нащадок чоловічої статі поміж Ааронових дітей буде її їсти, вічна постанова для ваших поколінь, з огняних жертов Господніх. Усе, що доторкнеться до них, освятиться. ¹⁹(6-12) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁰(6-13) Оце жертва Аарона та синів його, що принесуть Господеві в дні помазання його: десята частина ефи пшеничної муки, це постійна хлібна жертва: половина її рано, а половина її ввечорі. ²¹(6-14) На лопатці в оливі буде вона зроблена; принесеш її вимішану, випечену жертву хлібну в кусках принесеш, любі пахощі для Господа. ²²(6-15) А помазаний священик зробить її замість нього зробить її котрийсь із синів його, це вічна Господня постанова. Уся вона буде спалена. ²³(6-16) А кожна священикова хлібна жертва буде ціла, не буде їджена.

²⁴ (6-17) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁵(6-18) Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Оце закон про жертву за гріх: На місці, де зарізується цілопалення, буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім, Найсвятіше вона! ²⁶(6-19) Священик, що складає її як жертву за гріх, буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, на подвір'ї скинії заповіту. ²⁷(6-20) Усе, що доторкнеться до м'яса її, стане святе; а що з її крови покропить на одежу, що покропиться нею, те випереш на місці святому. ²⁸(6-21) А глиняний посуд, що в ньому вона варена, буде розбитий. А якщо в мідянім посуді була вона варена, то буде вичищений до блиску й виполосканий водою. ²⁹(6-22) Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її, Найсвятіше вона. ³⁰(6-23) А кожна жертва за гріх, що з крови її буде внесено до скинії заповіту на окуплення в святині, не буде їджена, в огні буде спалена.

Chapter 7

¹ А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона. ²На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо. ³А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, ⁴і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками, ⁵та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона. ⁶Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона. ⁷Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде. ⁸А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде. ⁹І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде. ¹⁰А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

¹¹ А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві. ¹²Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі. ¹³Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його. ¹⁴І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому. ¹⁵А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку. ¹⁶А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене. ¹⁷А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене. ¹⁸А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх. ¹⁹А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо. ²⁰А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого. ²¹А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого. ²²І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²³Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти. ²⁴А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його. ²⁵Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого. ²⁶І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях. ²⁷Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого. ²⁸І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁹Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви. ³⁰Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем. ³¹І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його. ³²А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення. ³³Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно. ³⁴Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

³⁵ Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві, ³⁶що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління! ³⁷Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну, ³⁸що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.

Chapter 8

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Візьми Аарона та синів його з ним, і шати, і оливу помазання, і бичка жертви за гріх, і два барани, і коша з опрісноками. ³І збери всю громаду до входу скинії заповіту. ⁴І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І зібралась громада до входу скинії заповіту. ⁵І промовив Мойсей до громади: Оце та річ, що Господь наказав зробити. ⁶І привів Мойсей Аарона й синів його, та й умив їх водою. ⁷І дав він на нього хітона, й оперезав його поясом, і зодягнув його шатою, і дав на нього ефода, і оперезав його поясом ефоду, і прикріпив ним ефода на ньому. ⁸І поклав на нього нагрудника, і дав до нагрудника урім та туммім. ⁹І поклав завоя на голову його, і поклав на завоя спереду його золоту квітку, вінця святости, як Господь наказав був Мойсеєві. ¹⁰І взяв Мойсей оливу помазання, і намастив скинію, і все, що в ній, та й освятив їх. ¹¹І покропив він із неї сім раз на жертівника, і намастив жертівника та ввесь посуд його, і вмивальницю та підставу її, щоб їх освятити. ¹²І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити. ¹³І привів Мойсей Ааронових синів, і зодягнув їх у хітони, й оперезав їх поясом, і поклав на них накриття голови, як Господь наказав був Мойсеєві.

¹⁴ І підвів він бичка жертви за гріх, і поклав Аарон та сини його свої руки на голову того бичка жертви за гріх. ¹⁵І зарізав, і взяв Мойсей крови і дав своїм пальцем на роги навколо жертівника, і очистив жертівника. А кров вилив до підстави жертівника, і освятив його для очищання на ньому. ¹⁶І взяв він увесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки та їхній лій, і Мойсей спалив на жертівнику. ¹⁷А бичка, і шкуру його, і м'ясо його, і нечистість його спалив в огні поза табором, як Господь наказав був Мойсеєві. ¹⁸І привів він барана цілопалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана. ¹⁹І зарізав, і покропив Мойсей кров'ю навколо жертівника. ²⁰А барана розсік на куски його, і Мойсей спалив голову, і куски, товщ. ²¹А нутрощі та голінки пообмивав водою. І Мойсей спалив цілого барана на жертівнику, це цілопалення на пахощі любі, це огняна жертва для Господа, як Господь наказав був Мойсеєві. ²²І привів барана другого, барана посвячення. І поклали Аарон та сини його руки свої на голову того барана. ²³І зарізав, і взяв Мойсей із крови його та й дав на пипку правого вуха Ааронового й на великого пальця правої руки його, і на великого пальця правої ноги його. ²⁴І привів Ааронових синів, і дав Мойсей із крови тієї на пипку правого їхнього вуха, і на великого пальця правої руки їх, і на великого пальця правої ноги їх. І покропив Мойсей тією кров'ю жертівника навколо. ²⁵І взяв він лій, і курдюка, і ввесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки й їх лій, і стегно правиці. ²⁶А з коша з опрісноками, що перед лицем Господнім, узяв одного прісного калача та калача хлібного, одну оливу та одного коржика, і поклав на лої й на правім стегні. ²⁷І дав він усе на руки Аарона, і на руки синів його, і заколихав це, як колихання перед Господнім лицем. ²⁸І взяв це Мойсей із їхніх рук, та й спалив на жертівнику на цілопалення, воно жертва посвячення, на пахощі любі, воно огняна жертва для Господа. ²⁹І взяв Мойсей грудину та й заколихав її, як колихання перед Господнім лицем, із барана посвячення. Вона була для Мойсея на пайку, як Господь наказав був Мойсеєві. ³⁰І взяв Мойсей оливи помазання та крови, що на жертівнику, і покропив на Аарона, на шати його, і на синів його, і на шати синів його з ним. І посвятив Аарона, шати його, і синів його, і шати синів його з ним.

³¹ І сказав Мойсей до Аарона й до синів його: Варіть м'ясо при вході скинії заповіту, і там будете їсти його, і хліб, що в коші посвячення, як я наказав був, говорячи: Аарон та сини його будуть їсти його. ³²А позостале з м'яса та з хліба спалите в огні. ³³А із входу скинії заповіту не вийдете сім день, аж до дня виповнення днів вашого посвячення, бо Він буде сім день посвячувати вас. ³⁴Як учинив я сьогодні, так наказав Господь робити, щоб очистити вас. ³⁵А при вході скинії заповіту будете сидіти день і ніч сім день, і будете виконувати варту Господню, щоб вам не померти, бо так мені наказано. ³⁶І зробив Аарон та сини його все те, як наказав був Господь через Мойсея.

Chapter 9

¹ І сталося восьмого дня, закликав Мойсей Аарона та синів його, та старших Ізраїлевих, ²та й сказав до Аарона: Візьми собі теля з худоби великої, на жертву за гріх, і барана на цілопалення, безвадних, і принеси перед Господнє лице. ³А до синів Ізраїлевих будеш казати, говорячи: Візьміть козла на жертву за гріх, і теля й ягня однорічних, без вад, на цілопалення, ⁴і вола, і барана на жертву мирну, на заріз перед Господнім лицем, і хлібну жертву, мішану в оливі, бо сьогодні об'явиться вам Господь. ⁵І вони взяли, що наказав був Мойсей, перед скинію заповіту. І прийшла вся громада, та й стала перед Господнім лицем. ⁶І сказав Мойсей: Оце та річ, що Господь наказав був, зробите, і об'явиться вам слава Господня. ⁷І сказав Мойсей до Аарона: Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення, і очисти себе та народ, і вчини жертву за народ, і очисти їх, як наказав був Господь.

⁸ І підійшов Аарон до жертівника, та й зарізав теля жертви за свій гріх. ⁹А сини Ааронові принесли до нього кров, і вмочив він свого пальця в кров, та й дав на роги жертівника, а кров вилив до підстави жертівника. ¹⁰А лій і нирки та сальника на печінці з жертви за гріх спалив на жертівнику, як Господь наказав був Мойсеєві, ¹¹а м'ясо та шкуру спалив в огні поза табором. ¹²І зарізав він жертву цілопалення, а Ааронові сини подали йому кров, і він покропив на жертівника навколо. ¹³А цілопалення достачали йому його частинами, і голову, а він палив на жертівнику. ¹⁴І обмив він нутрощі та голінки, і спалив на цілопаленні на жертівнику. ¹⁵І приніс він жертву за народ, і взяв козла жертви за гріх народу, та й зарізав його, і склав його в жертві за гріх, як і першого. ¹⁶І він приніс цілопалення, і вчинив його за постановою. ¹⁷І він приніс хлібну жертву, і наповнив із неї руку свою, та й спалив на жертівнику, крім цілопалення ранкового. ¹⁸І зарізав він вола й барана жертву мирну, що належить народові, а сини Ааронові принесли йому кров, і він покропив нею жертівника навколо, ¹⁹і принесли лій з вола та з барана, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і нирки, і сальника на печінці. ²⁰І поклали вони лій на грудину, а він спалив лій на жертівнику. ²¹А грудину та праве стегно Аарон колихав, як колихання перед Господнім лицем, як наказав був Мойсей. ²²І підняв Аарон свої руки до народу, та й поблагословив його, і зійшов від приношення жертви за гріх і цілопалення та мирної жертви.

²³ І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові. ²⁴І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на жертівнику цілопалення та товщ. А ввесь народ бачив це, і закричали вони з радости, та й попадали на обличчя свої...

Chapter 10

¹ І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм. ²І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

³ І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон. ⁴І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір. ⁵І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей. ⁶І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь. ⁷А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом.

⁸ А Господь промовляв до Аарона, говорячи: ⁹Вина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, ¹⁰і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим, ¹¹і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.

¹² І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше. ¹³І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано. ¹⁴А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів. ¹⁵Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь. ¹⁶А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи: ¹⁷Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем. ¹⁸Тож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав. ¹⁹І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах? ²⁰І почув Мойсей, і було це добре в його очах.

Chapter 11

¹ І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи їм: ²Промовляйте до Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та звірина, що будете їсти зо всієї худоби, що на землі: ³Кожну з худоби, що має розділені копита, і що має копита роздвоєні розривом, що жує жуйку, її будете їсти. ⁴Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку, і з тих, що мають розділені копита: верблюда, бо він жує жуйку, та розділених копит не має, нечистий він для вас. ⁵І тушканчика, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас. ⁶І зайця, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас. ⁷І свині, бо вона має розділені ратиці, і має ратиці роздвоєні розривом, та жуйки не жує, нечиста вона для вас. ⁸Їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього падла не будете доторкатися, нечисте воно для вас.

⁹ Оце будете їсти зо всього, що в воді: усе, що має плавці та луску в воді, у морях та в річках, їх будете їсти. ¹⁰А все, що не має плавців та луски в морях і в річках, зо всього, що роїться в воді, і зо всього, що пливає в воді, гидота вони для вас! ¹¹І вони будуть гидота для вас, їхнього м'яса не будете їсти, а їхнього падла будете бридитися. ¹²Усе, що не має плавців та луски в воді, гидота воно для вас. ¹³А з птаства будете бридитися оцього, не будете їх їсти, гидота вони: орла, грифа й морського орла, ¹⁴і коршака, і сокола за родом його, ¹⁵усякого крука за родом його, ¹⁶і струся, і сови, і яструба за родом його, ¹⁷і пугача, і рибалки, та ібіса, ¹⁸і лебедя, і пелікана, і сича, ¹⁹і бусла, чаплі за родом її, і одуда, і нетопира.

²⁰ Уся комашня, що ходить на чотирьох, гидота вона для вас. ²¹Тільки те будете їсти зо всієї комашні, що ходить на чотирьох, що має голінки вище своїх ніг, щоб ними скакати на землі. ²²Оці серед них будете їсти: сарану за родом її, і сол'ам за родом його, і харґол за родом його, і хаґав за родом його. ²³А вся гадина летюча, що має чотири ноги, гидота вона для вас. ²⁴І через них ви будете ставати нечисті: кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора. ²⁵А кожен, хто понесе що з їхнього падла, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. ²⁶Щодо всякої худоби, що має розділене копито, і що не має роздвоєного розривом копита, і жуйки не жує, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий. ²⁷А кожне серед усякої звірини, що ходить на лапах своїх, що ходить на чотирьох, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора. ²⁸А хто носить їхнє падло, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. Нечисті вони для вас. ²⁹А оце вам нечисте серед плазунів, що плазують по землі: кріт, і миша, і ящірка за родом її, ³⁰і ховрах, і щур, і слимак, і їжак, і тхір. ³¹Оці нечисті для вас серед усього плазуючого. Кожен, хто доторкнеться до них, коли вони мертві, буде нечистий аж до вечора. ³²І все, що впаде на нього, коли вони мертві, буде нечисте, кожна річ, з дерева, або з одежі, або зо шкури, або з грубої тканини, кожна річ, що вживається до праці, в воду треба покласти їх, і будуть нечисті аж до вечора, а потому стануть чистими. ³³А всякий глиняний посуд, що з них упаде що до його середини, усе, що в середині його, стане нечисте, а його розіб'єте. ³⁴Кожна їжа, що їсться, на якій була вода з такого посуду, буде нечиста; а кожен напій, що п'ється, у кожнім такім посуді стане нечистим. ³⁵І все, що на нього впаде з їхнього падла, стане нечисте: піч та огнище буде розвалене, вони нечисті, і нечисті будуть для вас. ³⁶Тільки джерело та яма, збір води, будуть чисті. А хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий. ³⁷А коли що впаде з їхнього падла на всяке насіння сівби, що сіється, чисте воно. ³⁸А коли буде налита вода на насіння, і впаде на нього з їхнього падла, нечисте воно для вас. ³⁹А коли помре що з худоби, що вона на їжу для вас, то хто доторкнеться падла її, той буде нечистий аж до вечора. ⁴⁰А хто їсть із падла її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І хто носить падло її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. ⁴¹А все плазуюче, що плазує по землі, гидота воно, не буде їстися. ⁴²Усе, що повзає на животі, і все, що повзає на чотирьох, аж до всього, що багатоножне, усе плазуюче, що плазує по землі, не будете їх їсти, бо гидота вони.

⁴³ Не занечищуйте душ своїх усім плазуючим, що плазує, і не зробитеся нечисті ними, і не станете нечисті ними. ⁴⁴Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я, і не занечищуйте душ своїх усяким плазуючим, що плазує по землі. ⁴⁵Бо Я Господь, що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути для вас Богом. І будьте святі, бо святий Я. ⁴⁶Оце закон про худобу, і про птаство, і про всяку живу звірину, що рухається в воді, і про всяку душу, що плазує по землі, ⁴⁷щоб відділювати між нечистим та між чистим, і між звіриною, що їсться, та між звіриною, що не їсться.

Chapter 12

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі, то буде нечиста сім день; як за днів нечистоти місячного її, буде нечиста вона. ³А восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його. ⁴І буде вона сидіти в крові очищення тридцять день і три дні. До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її. ⁵А якщо породить дитя жіночої статі, то буде нечиста вона два тижні, як за нечистости її місячної, і буде сидіти вона на крові очищення шістдесят день і шість день.

⁶ А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення, та голубеня або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика. ⁷І він принесе це перед Господнє лице, і очистить її, і вона очиститься від джерела своєї крови. Це закон про породіллю дитини чоловічої або жіночої статі. ⁸А коли рука її не спроможеться на ягня, то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят, одне на цілопалення й одне на жертву за гріх, й очистить її священик, і вона стане чиста.

Chapter 13

¹ І Господь промовляв до Мойсея й Аарона, говорячи: ²Чоловік, коли буде на шкурі тіла його напухлина, або лишай, або біла пляма, і буде на шкурі тіла його ніби болячка прокази, то буде спроваджений він до священика Аарона або одного з синів його, священиків. ³І огляне священик ту болячку на шкурі тіла, а волосся на болячці перемінилося на біле, і вигляд болячки глибший від шкури тіла його, болячка прокази воно. І огляне її священик, і визнає його за нечистого. ⁴А якщо болячка біла вона на шкурі тіла його, а вигляд її не глибший від шкури, і волосся її не перемінилося на біле, то замкне священик хворого на сім день. ⁵І огляне її священик сьомого дня, а ось болячка, на погляд його, спинилася, не поширилася та болячка по шкурі, то замкне його священик удруге на сім день. ⁶І огляне його священик сьомого дня вдруге, а ось болячка поблідла, не поширилася та болячка по шкурі, то священик визнає його за чистого, лишай вона. І випере він одежу свою та й стане чистий. ⁷А якщо справді пошириться лишай той по шкурі по явленні священику на очищення його, то явиться він удруге до священика. ⁸І огляне священик, а ось лишай той поширився по шкурі, то священик визнає його за нечистого, проказа воно. ⁹Коли буде на людині болячка прокази, то буде приведена до священика. ¹⁰І огляне священик, а ось на шкурі біла напухлина, і вона перемінила волосся на біле, і на напухлині ріст живого м'яса, ¹¹то це стара проказа на шкурі тіла його. І священик визнає його за нечистого, але не замкне його, бо справді давно він нечистий. ¹²А якщо справді кинеться та проказа по шкурі, і покриє та проказа всю шкуру хворого від голови його аж до ніг його, куди лиш глянуть очі священикові, ¹³і огляне священик, а ось проказа та покрила все тіло його, то він визнає за чисту ту болячку: вся вона перемінилася на білу, чиста вона. ¹⁴А того дня, коли в ній побачиться живе м'ясо, він стане нечистий. ¹⁵І огляне священик живе м'ясо, і визнає його за нечистого; те живе м'ясо нечисте воно, проказа воно. ¹⁶Або коли живе м'ясо знову переміниться на біле, то він прийде до священика. ¹⁷І огляне його священик, а ось перемінилася болячка на білу, то священик визнає ту болячку за чисту, чиста вона.

¹⁸ А тіло, коли буде на ньому на шкурі його гнояк, і він вилікуваний, ¹⁹а на місці гнояка буде біла напухлина, або біла, червонява пляма, то покажеться священикові. ²⁰І огляне священик, а ось вигляд її нижчий від шкури, а волосся її перемінилося на біле, то священик визнає її за нечисту, болячка прокази вона, вона кинулась на гнояку. ²¹А якщо огляне її священик, а ось нема в ній білого волосся, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то замкне його священик на сім день. ²²А якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона. ²³А якщо біла пляма спинилася на своєму місці, не поширилася, вона струп чиряка, і священик визнає його за чистого. ²⁴Або тіло, коли буде на шкурі його опалення від огню, і буде заріст того опалення плямкою білою червонявою або білою, ²⁵то огляне її священик, а ось перемінилось волосся в плямі на біле, а вид її глибший від шкури, проказа вона, в опаленні кинулась. І визнає священик його за нечистого, болячка прокази вона. ²⁶А якщо священик огляне її, а ось у плямі нема білого волосу, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то священик замкне його на сім день. ²⁷І огляне його священик восьмого дня. Якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона. ²⁸А якщо пляма спиниться на своїм місці, не поширилася по шкурі, і вона бліда, вона напухлина опалення. І священик визнає його за чистого, бо струп опалення вона. ²⁹А чоловік або жінка, коли буде на кому болячка на голові або на бороді, ³⁰то священик огляне ту болячку, а ось вид її глибший від шкури, а в ній жовтий, тонкий волос, то священик визнає його за нечисту, парші вона, вона проказа голови або бороди. ³¹А коли священик огляне болячку паршів, а ось вид її не глибший від шкури, і в ній нема чорного волосу, то священик замкне хворого на парші на сім день. ³²І огляне священик ту болячку сьомого дня, а ось не поширилися парші, і волосся в них не стали жовті, а вид паршів не глибший від шкури, ³³то він поголиться, а паршів не поголить. І замкне священик хворого на парші вдруге на сім день. ³⁴І огляне священик парші сьомого дня, а ось парші не поширилися по шкурі, і їхній вид не глибший від шкури, то священик визнає його за чистого, і він випере одежу свою, і стане чистий. ³⁵А якщо справді поширяться парші по шкурі по його очищенні, ³⁶то священик огляне його, а ось поширились парші по шкурі, то священик не буде досліджувати щодо жовтого волосся, нечистий він. ³⁷А якщо, на його погляд парші спинилися, і в них виросло чорне волосся, то парші вилікувані, він чистий. І священик визнає його за чистого.

³⁸ А чоловік або жінка, коли на шкурі їхнього тіла буде багато білих плям, ³⁹то огляне священик, а ось на шкурі їхнього тіла бліді білі плями, лишай воно, кинувся на шкурі, чистий він. ⁴⁰А коли в кого облізе голова його, лисий він, він чистий. ⁴¹А якщо голова його облізла спереду його, лисий він спереду, він чистий. ⁴²А коли на лисині ззаду або на лисині спереду буде біла червонява болячка, це проказа, кинулась вона в лисині задній його або в лисині передній його. ⁴³І огляне його священик, а ось напухлина болячки біла червонява в лисині задній його або в лисині передній його, як вигляд прокази на шкурі тіла, ⁴⁴то це чоловік прокажений, нечистий він. Конче визнає священик його за нечистого, на голові його болячка його. ⁴⁵А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий! ⁴⁶По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, він нечистий. Самітний буде пробувати він, поза табором оселя його.

⁴⁷ А одежа, коли буде на ній зараза прокази, на одежі вовняній або на одежі льняній, ⁴⁸або на нитці прямовісній, або на нитці поземій із льону та вовни, або на шкурі, або на всякім шкурянім виробі, ⁴⁹і буде та зараза зеленява або червонява на одежі, або на шкурі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій шкуряній речі, зараза прокази воно. І буде воно показане священикові. ⁵⁰І огляне священик ту заразу, та й замкне заразливе на сім день. ⁵¹А дня сьомого огляне він ту заразу; коли зараза та поширилася на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на всьому, що зроблене зо шкури, та зараза злослива проказа, нечиста вона. ⁵²І він спалить ту одежу, або нитку прямовісну, або нитку позему в вовні або в льоні, або всяку річ шкуряну, що буде на ній зараза, бо злослива проказа це, огнем буде спалена. ⁵³А якщо священик побачить, а ось не поширилася зараза на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій речі шкуряній, ⁵⁴то священик накаже, і виперуть те, що на ньому зараза. І він замкне те вдруге на сім день. ⁵⁵І огляне священик заразу по випранні, і ось, зараза не перемінила свого вигляду, і зараза не поширилася, нечиста вона, огнем її спалите; вона заглиблення на стороні його передній або на стороні його задній. ⁵⁶А якщо священик побачив, а ось зараза та зблідла по випранні її, то він відірве її від одежі або від шкури, або від нитки прямовісної, або від нитки поземої. ⁵⁷А якщо вона покажеться ще на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на якій шкуряній речі, то це шириться вона, огнем спалиш те, що на ньому та зараза. ⁵⁸А одежа, або нитка прямовісна, або нитка позема, або яка шкуряна річ, що випереш і зійде від них та зараза, то буде випрана вдруге, і буде чиста. ⁵⁹Оце закон про хворобу прокази на одежі вовняній або на льняній, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на очищення її або на признання її за нечисту.

Chapter 14

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Оце буде закон про прокаженого в дні очищення його: І буде він приведений до священика. ³І вийде священик поза табір, і огляне священик, а ось вилікувана хвороба прокази в прокаженого, ⁴то священик накаже, і візьме для очищуваного двох живих чистих птахів, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу. ⁵І накаже священик, і заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою. ⁶Птаха живого він візьме його, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу, і вмочить їх та живого птаха в крові птаха, зарізаного над живою водою. ⁷І покропить на очищуваного від прокази сім раз, та й очистить його, а живого птаха пустить у поле. ⁸А очищуваний випере одежу свою й поголить усе волосся своє, і обмиється в воді, стане чистий. А потому ввійде до табору, і буде жити поза наметом своїм сім день. ⁹І станеться сьомого дня, поголить він усе волосся своє, свою голову, і бороду свою, і брови очей своїх, і все волосся своє оголить, і випере одежу свою, і вимиє тіло своє в воді, і стане він чистий.

¹⁰ А восьмого дня візьме він двоє баранців безвадних, і одну однорічну безвадну вівцю і три десятих пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і одного лоґа оливи. ¹¹І поставить священик, що очищує, чоловіка очищуваного з ними перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. ¹²І візьме священик одного баранця, і принесе його на жертву за гріх, та лоґа оливи, та й буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. ¹³І він заріже того баранця в місці, де ріже жертву за гріх і цілопалення, у місці святині, бо як жертва за гріх та жертва за провину, вона для священика, найсвятіше вона. ¹⁴І візьме священик крови жертви за провину, та й дасть священик на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його. ¹⁵І візьме священик з лоґу оливи, та й виллє на ліву долоню свою. ¹⁶І вмочить священик правого пальця свого в оливу, що на лівій долоні його, і покропить з оливи пальцем своїм сім раз перед Господнім лицем. ¹⁷А з решти оливи, що на долоні його, священик дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його на кров жертви за провину. ¹⁸А позостале з оливи, що на долоні священиковій, дасть на голову очищуваного. І священик очистить його перед Господнім лицем. ¹⁹І вчинить священик жертву за гріх, і очистить очищуваного з нечистоти його, а потім заріже цілопалення. ²⁰І зложить священик те цілопалення та ту хлібну жертву на жертівнику, і священик очистить його, і стане він чистий.

²¹ А якщо він бідний, і рука його неспроможна, то візьме одного баранця на жертву за провину на колихання, щоб очистити його, і одну десяту ефи пшеничної муки, мішану в оливі, і лоґа оливи, ²²та дві горлиці або двоє голубенят, на що спроможна рука його, і буде одне жертва за гріх, а одне цілопалення. ²³І він принесе їх восьмого дня на своє очищення до священика, до входу скинії заповіту перед Господнє лице. ²⁴І візьме священик ягня жертви за провину й лоґа оливи, та й буде колихати їх священик, як колихання перед Господнім лицем. ²⁵І заріже ягня жертви за провину, і візьме священик крови жертви за провину, та й дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його. ²⁶А з оливи виллє священик на ліву долоню свою. ²⁷І покропить священик своїм правим пальцем з оливи, що на лівій долоні його, сім раз перед Господнім лицем. ²⁸І дасть священик із оливи, що на долоні його, на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його, на місце крови жертви за провину. ²⁹А позостале з оливи, що на священиковій долоні, дасть на голову очищуваного на очищення його перед Господнім лицем. ³⁰І він спорядить одну з горлиць або з голубенят із того, на що спроможна рука його, ³¹на що спроможна рука його, одне жертва за гріх, а одне цілопалення понад жертву хлібну. І очистить священик очищуваного перед Господнім лицем. ³²Оце закон про того, що в ньому хвороба прокази, що рука його неспроможна при очищенні його.

³³ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: ³⁴Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, що Я даю вам на володіння, і наведу хворобу прокази на доми Краю вашого володіння, ³⁵то прийде той, що його той дім, та й скаже священикові, говорячи: Ніби зараза показалася мені в домі. ³⁶І накаже священик, і опорожнять той дім, поки прийде священик, щоб оглянути заразу, щоб не стало нечистим усе, що в домі. А потому ввійде священик, щоб оглянути той дім. ³⁷І він огляне заразу, і ось у стінах дому заглиблення зеленяві або червоняві, а їхній вид нижчий від стіни. ³⁸І вийде священик із того дому до виходу дому того, і замкне той дім на сім день. ³⁹І вернеться священик сьомого дня та й огляне, а ось поширилася та зараза на стінах того дому. ⁴⁰І накаже священик, і витягнуть каміння, що на них та зараза, та й кинуть їх поза місто, до місця нечистого. ⁴¹А дім той він вишкребе зсередини кругом, а глину, що вишкребли, висиплють поза містом, до нечистого місця. ⁴²І візьмуть інше каміння, і покладуть замість того каміння, і візьме інший тинк і обтинкує той дім. ⁴³А якщо вернеться та зараза, і кинеться в домі по витягненні того каміння й по вишкребанні того дому й по обтинкуванні, ⁴⁴то ввійде священик і огляне, а ось поширилася та зараза в тім домі, проказа злослива вона в тім домі, нечистий він. ⁴⁵І розвалить той дім, і каміння його, і дерево його, і ввесь тинк дому, і винесе поза місто, до нечистого місця. ⁴⁶А хто входить до того дому всі дні, коли він замикав його, той буде нечистий аж до вечора. ⁴⁷А хто лежить у тім домі, той випере одежу свою, і хто їсть у тім домі, той випере одежу свою. ⁴⁸А якщо знову ввійде священик і побачить, а ось не поширилася зараза в домі по обтинкуванні дому, то священик визнає той дім за чистий, бо зараза вилікувана. ⁴⁹І візьме він на очищення того дому два птахи, і кедрового дерева, і червені, та ісопу. ⁵⁰І заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою. ⁵¹І візьме він кедрового дерева, та ісопу, і червені, і живого птаха, та й умочить їх у крові зарізаного птаха та в живій воді, і сім раз покропить на той дім. ⁵²І очистить він той дім пташиною кров'ю, і живою водою, і птахом живим, і кедровим деревом, і ісопом, і червенню. ⁵³І пустить він живого птаха поза місто на поле, і очистить дім той, і він стане чистий.

⁵⁴ Оце закон для всякої хвороби прокази та для паршів, ⁵⁵і для прокази одежі, і для дому, ⁵⁶і для напухлини, і для лишаю, і для білої плями, ⁵⁷для навчання на день занечищення й на день відчищення. Оце закон про проказу.

Chapter 15

¹ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: ²Промовляйте до Ізраїлевих синів і скажіть їм: Кожен чоловік, коли з його тіла тектиме теча його, нечистий він. ³А це буде про нечистість його в течі його: коли тіло його випускає течу свою, або коли в тілі його задержалась теча його, воно нечистість його. ⁴Кожне ложе, що течивий ляже на ньому, буде нечисте, і кожна річ, що він сяде на ній, буде нечиста. ⁵І кожен, хто доторкнеться ложа його, випере свою одежу й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ⁶А хто сяде на річ, що на ній сидів течивий, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ⁷А хто доторкнеться до тіла течивого, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ⁸А коли течивий плюне на чистого, то випере той одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ⁹І кожен повіз, що на нім конно їде течивий, буде нечистий. ¹⁰І кожен, хто доторкнеться до всього, що буде під ним, буде нечистий аж до вечора. А хто їх носить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ¹¹І кожен, кого доторкнеться течивий, а рук своїх він не обілляв водою, то випере він одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ¹²А глиняний посуд, що його доторкнеться течивий, буде розбитий, а кожен посуд дерев'яний буде обмитий водою. ¹³А коли течивий стане чистий від течі своєї, то він відлічить сім день на своє очищення, і випере одежу свою, і обмиє тіло своє в живій воді, і стане чистий. ¹⁴А восьмого дня він візьме собі дві горлиці або двоє голубенят, та й прийде перед лице Господнє до входу скинії заповіту, і дасть їх священикові. ¹⁵І спорядить їх священик: одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик його перед Господнім лицем від течі його. ¹⁶А чоловік, коли вийде з нього насіння парування, то обмиє в воді все тіло своє, і буде нечистий аж до вечора. ¹⁷А всяка одежа й всяка шкура, що на ній буде насіння парування, то вона буде випрана в воді, і буде нечиста аж до вечора. ¹⁸І жінка, що чоловік лежатиме з нею на парування, то обмиються вони в воді, і будуть нечисті аж до вечора.

¹⁹ А жінка, коли буде течива, кров буде течею її в тілі її то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора. ²⁰І все, на чому вона лежатиме в нечистості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте. ²¹А кожен, хто доторкнеться до місця лежання її, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ²²А кожен, хто доторкнеться до всякої речі, на якій вона сидить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ²³А якщо було б щось на ложі або на тій речі, що вона сиділа на ній, і він доторкнеться того, то буде нечистий аж до вечора. ²⁴А якщо буде лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому, і буде він нечистий сім день. ²⁵А жінка, коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистости її, або коли буде текти понад нечистості її, то всі дні течі нечистости її буде вона, як за днів нечистости її, нечиста вона. ²⁶Кожне ложе, на якому вона лежатиме всі дні течі її, буде для неї, як ложе її нечистости. І кожна річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечистість місячного очищення її. ²⁷І кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і випере одежу свою, і обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ²⁸А якщо вона очиститься від течі своєї, то відлічить собі сім день, а потому стане чиста. ²⁹А восьмого дня візьме собі дві горлиці, або двоє голубенят, та й принесе їх до священика до входу скинії заповіту. ³⁰І спорядить священик одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик її перед Господнім лицем від течі нечистости її. ³¹І відділите Ізраїлевих синів від їхньої нечистости, щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечищення їхнє Моєї скинії, яка серед них. ³²Оце закон про течивого та про того, що з нього виходить насіння лежання, що ним занечищується, ³³і про хвору в місячнім очищенні її, і про течивого на течу свою, для чоловіка й для жінки, та для чоловіка, що буде лежати з нечистою.

Chapter 16

¹ І Господь промовляв до Мойсея по смерті обох Ааронових синів, коли вони були наблизилися перед Господнє лице і померли. ²І сказав Господь до Мойсея: Промовляй до Аарона, брата свого, і нехай він не входить кожного часу до святині за завісу, перед віко, що на ковчезі, щоб не вмер він, бо Я в хмарі являюся над тим віком. ³З оцим увійде Аарон до святині, з телям на жертву за гріх та з бараном на цілопалення. ⁴Він зодягне священного льняного хітона, і льняна спідня одіж буде на тілі його, і підпережеться льняним поясом, і обвинеться льняним завоєм, вони священні шати. І обмиє в воді своє тіло, та й зодягне він їх.

⁵ А від громади Ізраїлевих синів візьме він два козли на жертву за гріх та одного барана на цілопалення. ⁶І принесе Аарон теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім. ⁷І візьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. ⁸І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля. ⁹І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребок для Господа, і вчинить його жертвою за гріх. ¹⁰А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню. ¹¹І принесе Аарон бичка жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім; і заріже бичка жертви за гріх, що належить йому. ¹²І візьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем, і повні жмені свої тонко товченого запашного кадила, та й внесе за завісу. ¹³І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем, а хмара кадила закриє віко, що над свідоцтвом, щоб він не помер. ¹⁴І візьме він крови бичка, та й покропить пальцем своїм на переді віка на схід, а перед віком покропить з крови сім раз своїм пальцем.

¹⁵ І заріже козла жертви за гріх, що належить народові, і внесе його кров за завісу, та й зробить із кров'ю його, як зробив був із кров'ю теляти, і покропить її на віко та перед віком. ¹⁶І очистить він святиню з нечистости Ізраїлевих синів та з їхніх переступів через усі гріхи їхні. І так він зробить для скинії заповіту, що знаходиться з ними серед їхньої нечистости. ¹⁷І жоден чоловік не буде в скинії заповіту, коли він входить на очищення до святині, аж до виходу його. І очистить він себе та дім свій, та всю громаду Ізраїлеву. ¹⁸І вийде він до жертівника, що перед Господнім лицем, та й очистить його; і візьме крови теляти й крови козла, та й дасть на роги жертівника навколо. ¹⁹І покропить на нього з крови пальцем своїм сім раз, та й очистить його, та освятить його від нечистости Ізраїлевих синів.

²⁰ А коли він скінчить очищення святині й скинії заповіту та жертівника, то приведе живого козла. ²¹І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню. ²²І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного, і пустить того козла в пустиню. ²³І ввійде Аарон до скинії заповіту, і здійме льняні шати, що зодягнув був при вході його до святині, і покладе їх там. ²⁴І обмиє він тіло своє в воді в місці святім, і зодягне шати свої та й вийде, і вчинить цілопалення своє та цілопалення за народ, і очистить себе та народ. ²⁵А лій жертви за гріх спалить на жертівнику. ²⁶А той, хто відводив козла до Азазеля, випере одежу свою й обмиє тіло своє в воді, а потому ввійде до табору. ²⁷А теля жертви за гріх та козла жертви за гріх, що їхню кров внесено на очищення в святині, випровадять поза табір, та й спалять в огні їхні шкури, і їхнє м'ясо та їхні нечистости. ²⁸А той, хто їх палить, випере одежу свою й обмиє своє тіло в воді, а потому ввійде до табору.

²⁹ І це стане для вас на вічну постанову, сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас, ³⁰бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом. ³¹Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, це вічна постанова. ³²А очистить той священик, що помазали його, і що посвятили його бути священиком замість батька свого. І зодягне він льняні шати, шати священні, ³³та й очистить Святеє Святих, і скинію заповіту, і жертівника очистить, і очистить священиків та ввесь народ громади. ³⁴І буде це для вас на вічну постанову на очищення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році. І він учинив, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 17

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Оце та річ, що Господь наказав був, говорячи: ³Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що заріже вола, або ягня, або козу в таборі, або щось заріже поза табором, ⁴а до входу скинії заповіту не приведе того на принесення жертви для Господа перед скинію Господню, то кров буде полічена тому чоловікові, він пролив кров. І буде винищений чоловік той з-посеред народу свого, ⁵щоб приводили Ізраїлеві сини свої жертви, які вони ріжуть на чистому полі, і спроваджали для Господа до входу скинії заповіту до священика, і різали їх, як мирні жертви для Господа. ⁶І покропить священик тією кров'ю на Господнього жертівника при вході скинії заповіту, та й спалить лій на любі пахощі для Господа. ⁷І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам, за якими вони блудять. Це буде для них вічна постанова на їхні покоління. ⁸А їм скажеш: Кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що буде мешкати серед вас, який принесе цілопалення або жертву, ⁹а до входу скинії заповіту не принесе того, щоб учинити його для Господа, то буде знищений чоловік той з-посеред народу свого!

¹⁰ А кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що мешкає серед них, який буде їсти кров, то Я зверну лице Своє проти тієї душі, що їсть вона ту кров, і винищу її з-посеред народу її, ¹¹бо душа тіла в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та вона очищує душу. ¹²Тому сказав Я Ізраїлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови, і приходько, що мешкає серед вас, не буде їсти крови. ¹³А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає серед них, що вполює здобич звірини або птаства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском. ¹⁴Бо душа кожного тіла кров його, у душі його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені. ¹⁵А всяка душа, що їстиме падло та розшарпане серед тубільця і серед приходька, нехай випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора, а потім стане чистий. ¹⁶А якщо він не випере, а тіла свого не обмиє, то понесе свою провину.

Chapter 18

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Я Господь, Бог ваш! ³За чином єгипетського краю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Краю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не підете. ⁴Ви виконуватимете устави Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я Господь, Бог ваш! ⁵І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я Господь!

⁶ Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я Господь! ⁷Наготи батька свого й наготи матері своєї не відкриєш, вона мати твоя, не відкриєш наготи її! ⁸Наготи жінки батька твого не відкриєш, вона нагота батька твого! ⁹Наготи сестри своєї, дочки батька свого або дочки матері своєї, що народилися в домі або народилися назовні, не відкриєш їхньої наготи! ¹⁰Наготу дочки сина свого або дочки дочки своєї, не відкриєш наготи їхньої, бо вони нагота твоя! ¹¹Наготи дочки жінки батька свого, народженої від батька твого, вона сестра твоя, не відкриєш наготи її! ¹²Наготи сестри батька свого не відкриєш, вона однокровна батька твого! ¹³Наготи сестри матері своєї не відкриєш, бо вона однокровна матері твоєї. ¹⁴Наготи брата батька свого не відкриєш, до жінки його не наблизишся, вона тітка твоя! ¹⁵Наготи невістки своєї не відкриєш, вона жінка сина твого, не відкриєш наготи її! ¹⁶Наготи жінки брата свого не відкриєш, вона нагота брата твого! ¹⁷Наготи жінки й дочки її не відкриєш; дочки сина її й дочки дочки її не візьмеш, щоб відкрити її наготу, вони однокровні її, це кровозмішання! ¹⁸І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її.

¹⁹ А до жінки в час відділення нечистости її не наблизишся, щоб відкрити наготу її. ²⁰А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим. ²¹А з насіння свого не даси на жертву Молохові, і не зневажиш Імени Бога свого. Я Господь! ²²А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно! ²³І з жодною худобиною не зляжешся, щоб не стати нею нечистим. І жінка не стане перед худобиною на злягання, це паскудство! ²⁴Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами. ²⁵І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, і та земля виригнула мешканців своїх! ²⁶І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот, як і тубілець чи приходько, що мешкає серед вас. ²⁷Бо всі ті гидоти робили люди тієї землі, які перед вами, і стала нечиста та земля. ²⁸І щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула народ, який перед вами. ²⁹Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу. ³⁰І ви будете додержувати наказів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постанов, що роблені перед вами, і не споганитеся ними. Я Господь, Бог ваш!

Chapter 19

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до всієї громади Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш! ³Кожен буде боятися матері своєї та батька свого, а субіт Моїх будете додержувати. Я Господь, Бог ваш! ⁴Не звертайтеся до ідолів, і не робіть собі литих божків. Я Господь Бог ваш! ⁵А коли ви принесете мирну жертву для Господа, на вподобання вас принесете її. ⁶Ви будете їсти її в день принесення вашого та взавтра, а позостале до дня третього огнем буде спалене. ⁷А якщо справді буде їджене воно третього дня, нечистість воно, не буде вподобане. ⁸А хто те їсть, понесе він свій гріх, бо споганив він святиню Господню, і буде винищена душа та з-посеред народу свого! ⁹А коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати; ¹⁰а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позостав їх. Я Господь, Бог ваш!

¹¹ Не будете красти, і не будете неправдиво заперечувати, і не будете говорити неправди один на одного! ¹²І не будете присягати Моїм Іменем на неправду, бо зневажиш Ім'я Бога свого. Я Господь! ¹³Не будеш гнобити ближнього свого, і не будеш грабувати, і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита. ¹⁴Не будеш проклинати глухого, а перед сліпим не роби перешкоди, і будеш боятися Бога свого. Я Господь! ¹⁵Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього! ¹⁶Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь! ¹⁷Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Конче вияви неправду свого ближнього, і не понесеш гріха за нього. ¹⁸Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!

¹⁹ Постанов Моїх будете дотримувати. Не зробиш, щоб худоба твоя злучувалася двоїсто. Поля свого не будеш обсівати двоїсто. А одежа двоїста, мішанина ниток, не ввійде на тебе. ²⁰А чоловік, коли буде злягатися з жінкою, а вона невільниця, заручена чоловікові, а справді не була вона викуплена, або визволення не було дане їй, то нехай буде кара, але не будуть вони забиті, бо не увільнена вона. ²¹І спровадить він жертву за провину свою Господеві до входу скинії заповіту, барана жертви за провину. ²²І очистить його священик бараном жертви за провину перед Господнім лицем за гріх його, що він був згрішив. І проститься йому гріх його, що він був згрішив. ²³А коли ви ввійдете до Краю цього, і понасаджуєте всяке їстивне дерево, то плід його вважатимете за необрізаний, три роки буде воно для вас необрізане, не буде їджене. ²⁴А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа. ²⁵А року п'ятого будете їсти плід його, щоб помножився для вас урожай його. Я Господь, Бог ваш. ²⁶Не будете їсти з кров'ю. Не будете ворожити, і не будете чарувати! ²⁷Не будете стригти волосся довкола голови вашої, і не будеш нищити краю бороди своєї. ²⁸І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі наколеного напису. Я Господь! ²⁹Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудливою, щоб не стала блудливою ця земля, і не наповнилась земля розпустою.

³⁰ Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь! ³¹Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш! ³²Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я Господь! ³³А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його. ³⁴Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я Господь, Бог ваш! ³⁵Не будете чинити кривди в суді, у мірі, у вазі та в мірі рідини. ³⁶Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде в вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю! ³⁷І ви будете держати всі постанови Мої та всі устави Мої, і виконуватимете їх. Я Господь!

Chapter 20

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²І скажеш до Ізраїлевих синів: Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого Молохові, буде конче забитий, народ краю закидає його камінням. ³А Я зверну лице Своє проти того чоловіка, і винищу його з-поміж народу його, бо з насіння свого дав він Молохові, щоб занечистити святиню Мою, збезчестити Моє святе Ймення. ⁴А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка, коли він дасть із насіння свого Молохові, щоб не забити його, ⁵то Я зверну Своє лице проти того чоловіка та проти родини його, і винищу його й усіх, що блудять за ним, блудячи за Молохом, з-посеред народу його. ⁶А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, то Я зверну Своє лице проти тієї душі, і винищу того з-посеред народу його. ⁷І ви будете освячуватися, і будьте святі, бо Я Господь, Бог ваш! ⁸І ви будете держати постанови Мої, і будете виконувати їх. Я Господь, що освячує вас! ⁹Бо кожен чоловік, що прокляне свого батька чи матір свою, буде конче забитий, батька свого чи матір свою він прокляв, кров його на ньому!

¹⁰ А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця. ¹¹А хто буде лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька, будуть конче забиті обоє вони, кров їхня на них! ¹²А хто буде лежати з невісткою своєю, будуть конче забиті обоє вони, гидоту вчинили вони, кров їхня на них! ¹³А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них! ¹⁴А хто візьме жінку й матір її, гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас! ¹⁵А хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб'єте. ¹⁶А жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб'єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті вони, кров їхня на них! ¹⁷А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, ганьба це! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу, він наготу сестри своєї відкрив, він понесе провину свою! ¹⁸А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого! ¹⁹І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажив би ти, вони понесуть провину свою. ²⁰А хто буде лежати з тіткою своєю, він відкрив наготу дядька свого, гріх свій вони понесуть, бездітні помруть! ²¹А хто візьме жінку брата свого, це нечисть, він відкрив наготу брата свого, бездітні будуть.

²² І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі устави Мої, і будете виконувати їх, і не виригне вас земля та, куди Я впроваджаю вас, щоб сиділи ви в ній. ²³І не будете ви ходити за звичаями люду, що Я виганяю перед вами, бо все те робили вони, і Я їх обридив. ²⁴І сказав Я до вас: ви вспадкуєте їхню землю, а Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів! ²⁵І ви відділяйте між худобою чистою та нечистою, і між птаством нечистим та чистим, і не занечищуйте душ своїх худобою й птаством, і всім, що роїться на землі, що Я відділив для вас, як нечисте. ²⁶І будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої. ²⁷А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, будуть конче забиті, камінням закидають їх, кров їхня на них!

Chapter 21

¹ І сказав Господь до Мойсея: Говори до священиків, Ааронових синів, і скажеш їм: Ніхто з вас нехай не занечиститься через доторкнення до померлого серед свого народу. ²Бо тільки через доторкнення до близьких однокровних своїх, через матір свою, і через батька свого, і через сина свого, і через дочку свою, і через брата свого, ³і через сестру свою, дівчину близьку йому, що не була замужем, через тих він може занечиститися доторкненням. ⁴Бувши одружений, нехай не занечиститься серед рідні своєї, щоб не збезчестити себе. ⁵Не зроблять вони лисини на голові своїй, і краю бороди своєї не підстрижуть, а на тілі своїм не наріжуть надрізів. ⁶Святі вони будуть для Бога свого, і не збезчестять вони Ймення Бога свого, бо вони приносять огняні Божі жертви, хліб свого Бога. І будуть вони святі. ⁷Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого, бо святий він для Бога свого. ⁸І освятиш його, бо він приносить хліб Бога твого, святий він буде для вас, бо святий Я, Господь, що освячує вас! ⁹А священикова дочка, коли зачне робити блуд, вона безчестить батька свого, ув огні буде спалена.

¹⁰ А священик, найбільший від братів своїх, що на голову його буде виллята олива помазання, і буде посвячений на одягання шат, він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере, ¹¹і до жодного вмерлого не ввійде, навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечиститься. ¹²І він не відійде від святині, і не занечистить святині Бога свого, бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога. Я Господь! ¹³І він візьме жінку в дівоцтві її. ¹⁴Удови, і розведеної, і збезчещеної, блудливої, тих він не візьме, а тільки дівицю з-поміж рідні своєї він візьме за жінку. ¹⁵І не збезчестить він насіння свого в рідні своїй, бо Я Господь, що освячує його.

¹⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁷Промовляй до Аарона, говорячи: Чоловік із насіння твого на їх покоління, що буде в нім вада, не приступить, щоб приносити хліб свого Бога. ¹⁸Бо жоден чоловік, що в нім вада, не приступить: чоловік сліпий, або кульгавий, або кирпатий або довготелесий, ¹⁹або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку, ²⁰або горбатий, або висохлий, або більмо на оці його, або коростявий, або паршивий, або з розчавленими ядрами, ²¹кожен чоловік із насіння священика Аарона, що на нім ця вада, не приступить, щоб приносити Господні огняні жертви, вада в нім, не приступить він, щоб приносити хліб свого Бога. ²²Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зо святощів. ²³Та до завіси не підійде він, і до жертівника не приступить, бо вада в нім, і не збезчестить святині Моєї, бо Я Господь, що освячує їх. ²⁴І Мойсей промовляв до Аарона й до синів його, та до всіх синів Ізраїлевих.

Chapter 22

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я Господь! ³Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що наблизиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господеві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я Господь! ⁴Кожен чоловік з Ааронового насіння, коли він прокажений або течивий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежання, ⁵або хто доторкнеться до всякого плазуна, через якого він стане нечистий, або до людини, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її, ⁶особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді. ⁷А коли зайде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його. ⁸Падла та розшарпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я Господь! ⁹І будуть вони стерегти Мої прикази, щоб не понести через те гріха на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезчестили їх. Я Господь, що освячує їх!

¹⁰ А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й наймит не будуть їсти святощів. ¹¹А коли священик купить чоловіка, купівля срібла його це, той буде їсти їх, також уроджений дому його, вони будуть їсти його хліб. ¹²А священикова дочка, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів. ¹³А священикова дочка, коли буде вдова, або розведена, а дітей не має, і вернеться до дому свого батька, як за молодости своєї, буде їсти з хліба батька свого. А кожен чужий не буде їсти його. ¹⁴А чоловік, коли з'їсть святощі через помилку, то докладе до неї п'яту частину її, і віддасть священикові ті святощі, ¹⁵і священики не збезчестять святощів Ізраїлевих синів, що вони приносять Господеві, ¹⁶і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я Господь, що освячує їх.

¹⁷ І промовляв Господь до Мойсея, говорячи: ¹⁸Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з приходька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обітницями та за всякими даруваннями своїми, що принесе Господеві на цілопалення, ¹⁹то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця з худоби великої, з овець і з кіз. ²⁰Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподобання вас. ²¹А чоловік, коли принесе Господеві мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, безвадна буде на вподобання, жодна вада не буде в ній: ²²сліпа, або зламана, або скалічена, або шолудива, або коростява, або паршива, не принесете тих Господеві, і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа. ²³А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обітницю вони не вгодні Богові. ²⁴А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані не піднесете Господеві, і в вашому Краї не зробите того. ²⁵І з руки чужинця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, вони не будуть вгодні для вас. ²⁶І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁷Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір'ю, а від дня восьмого й далі буде вгодне на жертву огняну для Господа. ²⁸А корови та вівці, її й маля її не заріжете одного дня. ²⁹А коли будете приносити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна. ³⁰Того дня буде вона з'їджена, не зоставите з неї аж до ранку. Я Господь! ³¹І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я Господь! ³²І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я Господь, що освячує вас, ³³що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь!

Chapter 23

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої: ³Шість день буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!

⁴ Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі: ⁵У місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір Пасха для Господа. ⁶А п'ятнадцятого дня того місяця свято Опрісноків для Господа, сім день будете їсти опрісноки. ⁷Першого дня будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. ⁸І будете приносити для Господа жертву сім день; сьомого дня збори святі, жодного робочого зайняття не будете робити. ⁹І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁰Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до того Краю, що Я даю вам, і будете жати жниво його, то снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика, ¹¹а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподобання вам; першого дня по святі священик буде колихати його. ¹²І ви прирядите в дні вашого колихання снопа однорічне безвадне ягня на цілопалення для Господа. ¹³А хлібна його жертва дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його вино, чверть гіна. ¹⁴А хліба, і пряженого зерна, і свіжих зерен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого принесення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

¹⁵ І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого принесення снопа колихання, сім тижнів, повні будуть вони. ¹⁶А до першого дня по сьомім тижні відлічите п'ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа. ¹⁷З ваших осель принесете два хліби колихання, дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа. ¹⁸І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, вони будуть цілопалення для Господа, і жертва хлібна, і жертви литі для них, огняна жертва, пахощі любі для Господа. ¹⁹І спорядите одного козла на жертву за гріх, та двоє ягнят у віці року на жертву мирну. ²⁰І священик буде колихати їх разом із хлібом первоплодів, як колихання перед Господнім лицем, над двома ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика. ²¹І скличете того самого дня, і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях! ²²А коли ви будете жати жниво вашої землі, не дожинай краю поля твого, а попадалих колосків жнива твого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позоставиш їх. Я Господь, Бог ваш!

²³ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ²⁴Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок, пам'ять сурмлення, святі збори. ²⁵Жодного робочого зайняття не будете робити, і принесете огняну жертву для Господа. ²⁶І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁷А десятого дня самого місяця день Очищення він, збори святі будуть для вас, і будете впокоряти душі ваші, і принесете огняну жертву для Господа. ²⁸І жодного зайняття не будете робити того самого дня, бо він день Очищення, щоб очистити за вас перед лицем Господа, Бога вашого. ²⁹Бо кожна душа, що не буде впокорюватись того самого дня, то буде вона винищена з своєї рідні. ³⁰А кожна душа, що буде робити яке зайняття того самого дня, то Я вигублю ту душу з-посеред народу її. ³¹Жодного зайняття не будете робити. Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях! ³²Він субота повного спочинку для вас, і ви будете впокоряти душі свої, ввечері дев'ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу.

³³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ³⁴Промовляй до Ізраїлевих синів, кажучи: П'ятнадцятого дня того сьомого місяця, свято Кучок, сім день для Господа. ³⁵Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. ³⁶Сім день будете приносити огняну жертву для Господа; восьмого дня святі збори будуть для вас, і принесете огняну жертву для Господа; це віддання свята, жодного робочого зайняття не будете робити. ³⁷Оце свята Господні, що скликуватимете на них святі збори, щоб приносити огняну жертву для Господа, цілопалення, хлібну жертву й заколену жертву, і жертви литі, належне дневі в його дні, ³⁸окрім Господніх субіт, і окрім дарів ваших, і окрім усіх ваших обітниць, і окрім усіх ваших дарувань, що дасте Господеві. ³⁹А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок. ⁴⁰І візьмете собі першого дня плоду гарного дерева, пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, і будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день. ⁴¹І будете святкувати його, як свято для Господа, сім день у році. Постанова вічна для ваших поколінь, сьомого місяця будете святкувати його. ⁴²У кучках будете сидіти сім день, кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках, ⁴³щоб ваші покоління пізнали що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш! ⁴⁴І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів про свята Господні.

Chapter 24

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, вичавленої оливи з оливкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпаду. ³Поза завісою свідоцтва в скинії заповіту прирядить її Аарон від вечора аж до ранку перед Господнім лицем назавжди. Це вічна постанова для ваших поколінь! ⁴На чистім свічнику прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем назавжди. ⁵І візьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, по дві десяті ефи буде один калач. ⁶І покладеш їх у два ряди, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем, ⁷і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за пригадувальну частину, огняна жертва для Господа. ⁸Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем завжди, від Ізраїлевих синів, вічний заповіт. ⁹І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняних жертов Господніх. Це вічна постанова.

¹⁰ І вийшов син ізраїльтянки, а він був син єгиптянина, між Ізраїлевих синів. І сварився в таборі син тієї ізраїльтянки з одним ізраїльтянином. ¹¹І син тієї ізраїльтянки богозневажив Ім'я Господнє, і проклинав. І привели його до Мойсея. А ймення матері його Шеломіт, дочка Діври, з Данового племени. ¹²І посадили його під сторожу аж до вияснення через уста Господні. ¹³І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁴Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада. ¹⁵А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне Бога свого, то понесе він свій гріх. ¹⁶А той, хто богозневажив Господнє Ймення, буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець, коли богозневажатиме Ймення Господнє, буде забитий. ¹⁷І кожен, хто заб'є людину, буде конче забитий. ¹⁸А хто заб'є яку скотину, той відшкодує її, життя за життя. ¹⁹І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, як хто зробив, так буде зроблено йому: ²⁰зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому. ²¹А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є людину, той буде забитий. ²²Суд один буде для вас, приходько буде як тубілець. Бо Я Господь Бог ваш! ²³І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того, хто проклинав, поза табір, та й закидали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 25

¹ І Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа. ³Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його, ⁴а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати. ⁵Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш, рік повного відпочинку буде для землі. ⁶І те, що саме вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою, ⁷і для скотини твоєї, і для звірини, що в Краї твоїм, буде ввесь урожай його на їжу.

⁸ І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять. ⁹І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю. ¹⁰І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться. ¹¹Ювілей цей рік п'ятдесятріччя буде для вас: на будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх, ¹²бо це ювілей, святощі будуть для вас, з поля будете їсти врожай його. ¹³У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости. ¹⁴А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного. ¹⁵За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі. ¹⁶За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі, а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі, бо він продає тобі число літ урожаю. ¹⁷І не обманите один одного, і будеш боятися Бога свого, бо Я Господь, Бог ваш! ¹⁸І ви виконаєте постанови Мої, а устави Мої будете держати, і будете виконувати їх, і безпечно сидітимете на землі. ¹⁹І земля дасть плід свій, а ви будете їсти досита, і безпечно сидітимете на ній. ²⁰А коли ви скажете: Що будемо їсти сьомого року, тож не будемо сіяти, не будемо збирати врожаї свої? ²¹І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року, і зродить врожай на три роки. ²²І будете сіяти восьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев'ятого, аж до виросту врожаю його будете їсти старе.

²³ А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене. ²⁴А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі. ²⁵Коли збідніє твій брат, і продасть із своєї посілости, то прийде викупник його, близький йому, і викупить продаж брата свого. ²⁶А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і знайде потрібне на викуп його, ²⁷то облічить він літа продажу свого, і верне позостале чоловікові, що продав йому, та й вернеться до своєї посілости. ²⁸А якщо рука його не знайде потрібного на заплату йому, то буде продаж його в руці покупця його аж до ювілейного року, і вийде він в ювілеї, та й вернеться до посілости своєї. ²⁹А коли хто продасть мешкальний дім в обмурованому місті, то викуп його буде до кінця року від часу продажу його, рік буде на викуп його. ³⁰А якщо він не буде викуплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, назавжди для покупця його на покоління його, не вийде він в ювілеї. ³¹А доми в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прираховане, і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде. ³²А міста Левитів, доми в містах їх посілости викуп для Левитів завжди буде можливий. ³³А хто викупить від Левитів, то продаж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів. ³⁴А пасовисько навколо їхніх міст не буде продане, бо це вічна посілість для них. ³⁵А коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його, приходько він чи осілий, і житиме він із тобою. ³⁶Не візьмеш від нього лихви та прибутку, і будеш боятися Бога свого, і житиме брат твій з тобою. ³⁷Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї. ³⁸Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю, щоб дати вам ханаанську землю, щоб бути вашим Богом.

³⁹ А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба, ⁴⁰як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі. ⁴¹вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він: ⁴²бо вони Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського краю, не будуть вони продані продажем раба. ⁴³Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого. ⁴⁴А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із народів, що навколо вас, із них купите раба й невільницю. ⁴⁵А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Краї вашім, і будуть вони вам на посілість. ⁴⁶І передасте їх, як спадщину, вашим синам по вас на спадок посілости навіки, ними будете робити, а братами вашими, синами Ізраїлевими, один одним, не будете володіти жорстоко. ⁴⁷А коли рука приходька чи осілого при тобі спроможна, а брат твій збідніє при ньому, і буде проданий приходькові чи осілому в тебе, або нащадкові племени приходька, ⁴⁸то потім, як буде проданий, викуп буде йому, один із братів його викупить його, ⁴⁹або дядько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, і буде викуплений. ⁵⁰І облічить він із тим, хто набув його, від року продажу його аж до ювілейного року, і буде ціна продажу його за числом літ; як за дні наймита буде полічено йому. ⁵¹Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла його купівлі. ⁵²А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, згідно з роками його верне свого викупа. ⁵³Як щорічнии наймит він буде при ньому, він не буде жорстоко панувати над ним на твоїх очах. ⁵⁴А якщо він не буде викуплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним, ⁵⁵бо Ізраїлеві сини Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш!

Chapter 26

¹ Не зробите собі божків та ідола, і кам'яного стовпа не поставите собі, і каменя з фіґурами не покладете в вашім Краї, щоб кланятися перед ними. Бо Я Господь, Бог ваш! ²Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь! ³Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх, ⁴то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій. ⁵І молочення досягне вам виноградобрання, а виноградобрання досягне сіяння, і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно в вашому Краї. ⁶І дам мир у Краю, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, бо злу звірину винищу з землі, а меч не перейде через Край ваш. ⁷І ви будете гнати ворогів своїх, а вони попадають перед вами від меча. ⁸І п'ятеро з вас поженуть сотню, а сотня з вас пожене десять тисяч, і попадають вороги ваші перед вами від меча. ⁹І обернусь Я до вас, і розплоджу вас, і розмножу вас, і виконаю Свого заповіта з вами. ¹⁰І ви будете їсти старе-перестаріле, і повикидаєте старе перед новим. ¹¹І поставлю місце перебування Свого серед вас, і душа Моя не обридить вами. ¹²І Я буду ходити серед вас, і буду вам Богом, а ви будете Мені народом. ¹³Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб ви не були їм рабами. І Я поламав занози вашого ярма, і вивів вас із піднесеною головою.

¹⁴ А коли ви не будете слухняні Мені, і не виконуватиме всіх тих заповідей, ¹⁵і якщо постановами Моїми будете погорджувати, і якщо душа ваша бридитиметься законами Моїми, щоб не виконувати всіх заповідей Моїх, щоб ламати вам заповіта Мого, ¹⁶то й Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сіятимете насіння своє, бо поїдять його вороги ваші. ¹⁷І зверну Я лице Своє на вас, і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами ненависники ваші, і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме. ¹⁸А якщо й при тому не будете слухняні Мені, то Я семикратно побільшу кару на вас за ваші гріхи. ¹⁹І зломлю пиху вашої сили, і зроблю ваше небо як залізо, а землю вашу як мідь! ²⁰І надаремно буде вичерпуватися ваша сила: земля ваша не дасть свого врожаю, а дерево на землі не дасть свого плоду. ²¹А якщо й тоді підете проти Мене, і не схочете бути слухняними Мені, то Я семикратно збільшу над вами удара Свого згідно з вашими гріхами. ²²І пошлю на вас пільну звірину, а вона винищить вам дітей, і вигубить вашу худобу, і зменшить кількість вашу, і попустошить ваші дороги. ²³А якщо цими карами не будете навчені, і будете ходити проти Мене, ²⁴то й Я піду проти вас, і вдарю вас і Я семикратно за ваші гріхи. ²⁵І приведу на вас меча, що помстить пімсту за заповіта, і ви будете зібрані до ваших міст, і Я пошлю моровицю на вас, і ви будете віддані в руку ворога. ²⁶Коли Я знищу вам хліб, підпору вашу, то десять жінок будуть пекти хліб вам в одній печі, і вернуть хліб ваш вагою, а ви будете їсти і не насититеся. ²⁷А якщо й тим не станете слухняні Мені, і будете ходити проти Мене, ²⁸то й Я з лютістю піду проти вас, і також Я семикратно покараю вас за ваші гріхи, ²⁹і ви тіло своїх синів будете їсти, і тіло дочок своїх будете поїдати... ³⁰І поруйную ваші висоти, і повитинаю ваші стовпи сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, і обридить душа Моя вас! ³¹І вчиню міста ваші руїною, і поспустошую ваші святині, і не прийму ваших пахощів любих. ³²І спустошу Я Край той, і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому. ³³А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною... ³⁴Тоді земля та надолужить собі за суботні роки по всі дні спустошення її. Коли будете в краї ваших ворогів, тоді ваша земля святкуватиме відпочинок, і надолужить собі за свої суботні роки. ³⁵По всі дні спустошення святкуватиме вона відпочинок, чого не святкувала в суботні роки, коли ви сиділи на ній. ³⁶А щодо позосталих серед вас, то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів, і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мечем, та й попадають, хоч ніхто не женеться... ³⁷І будуть вони спотикатися один об одного, ніби від меча, хоч ніхто не женеться за ними. І ви не зможете стати проти ваших ворогів... ³⁸І погинете серед поганів, і пожере вас земля ваших ворогів. ³⁹А позосталі серед вас помарніють у краях ворогів ваших за гріх свій, а також за гріхи батьків своїх помарніють із ними.

⁴⁰ І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене. ⁴¹Також і Я піду проти них, і впроваджу їх до краю їхніх ворогів. Якщо тоді впокориться їхне необрізане серце, то тоді понесуть кару за свої гріхи. ⁴²І Я згадаю заповіта Свого з Яковом, а також заповіта Свого з Ісаком, і також заповіта Свого з Авраамом згадаю, і згадаю той Край. ⁴³А Край той буде позбавлений їх, і надолужить собі свої суботні роки, опустілий від них, а вони понесуть кару за свої гріхи, а то для того, що законами Моїми погорджували, а постанови Мої огидила була їхня душа. ⁴⁴А проте, коли вони пробували в краю своїх ворогів, то Я не погорджував ними, і не збридив їх, щоб винищити їх, щоб зламати заповіта Свого з ними. Бо Я Господь, Бог їх! ⁴⁵І Я пам'ятатиму їм заповіта з предками, що Я вивів їх з єгипетського краю на очах поган, щоб бути їм Богом. Я Господь! ⁴⁶Оце постанови, і устави та закони, що дав Господь між Собою та між Ізраїлевими синами на Сінайскій горі через Мойсея.

Chapter 27

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа, ³то буде твоя оцінка: чоловіка від віку двадцяти літ і аж до віку шостидесяти літ, і буде твоя оцінка п'ятдесят шеклів срібла на міру шеклем святині; ⁴а якщо жінка вона, то буде твоя оцінка тридцять шеклів. ⁵А якщо від віку п'яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка двадцять шеклів, а для жінки десять шеклів. ⁶А якщо від віку місяця й аж до віку п'яти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка п'ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка три шеклі срібла. ⁷А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оцінка п'ятнадцять шеклів, а для жінки десять шеклів. ⁸А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оцінує його, за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оцінує його священик. ⁹А якщо буде худоба, що з неї приносять жертву для Господа, усе, що дається із неї для Господа, буде святощами. ¹⁰Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру злою, або злу доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та заступство її буде святощами. ¹¹А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком, ¹²і священик оцінує її чи то добре, чи недобре. Як оцінує священик, так нехай буде. ¹³А якщо він справді викупить її, то додасть п'яту частину її над оцінку твою.

¹⁴ А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оцінує його чи то добре, чи недобре. Як оцінує його священик, так стане. ¹⁵А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п'яту частину срібла твоєї оцінки над нього, і буде його. ¹⁶А якщо хтось посвятить Господеві з поля своєї посілости, то буде оцінка твоя посівом його, посів хомера ячменю за п'ятдесят шеклів срібла. ¹⁷Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оцінкою твоєю. ¹⁸А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оцінки твоєї. ¹⁹А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п'яту частину срібла оцінки над нього, і стане воно його. ²⁰А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно викуплене. ²¹І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закляття, для священика буде посілість ним. ²²А якщо він посвятить Господеві поле купівлі своєї, що не з поля посілости його, ²³то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа. ²⁴В ювілейному році вернеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі. ²⁵А вся оцінка твоя буде шеклем святині, двадцять ґер буде шекель.

²⁶ Тільки перворідного в худобі, що визнане, як перворідне для Господа, ніхто не посвятить його, чи то віл, чи то овечка, Господеві воно! ²⁷А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п'яту частину над нього. А якщо не буде викуплене, то буде продане за оцінкою твоєю. ²⁸Тільки кожне закляття, що людина заклене Господеві зо всього, що його, від людини, і худоби, і від поля його посілости, не буде продане й не буде викуплене, воно найсвятіше для Господа. ²⁹Кожне закляття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде викуплене, буде конче забите. ³⁰А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа! ³¹А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п'яту частину її над неї. ³²А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа. ³³Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та заступство його, буде святість, не буде викуплене. ³⁴Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі.

Numbers

Chapter 1

¹ І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині в скинії заповіту першого дня другого місяця, другого року від виходу їх з єгипетського краю, говорячи: ²Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів за родами їхніми, за домами їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх головами, ³від віку двадцяти літ і вище, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі, за військовими відділами їхніми перелічіть їх ти та Аарон. ⁴А з вами будуть по одному мужеві для племени; той муж голова дому батьків своїх він. ⁵А оце ймення тих мужів, що стануть із вами: для Рувима Еліцур, син Шедеурів; ⁶для Симеона Шелуміїл, син Цурішаддаїв; ⁷для Юди Нахшон, син Аммінадавів; ⁸для Іссахара Натанаїл, син Цуарів; ⁹для Завулона Елів, син Хелонів; ¹⁰для Йосипових синів, від Єфрема Елішама, син Аммігудів; від Манасії Гамаліїл, син Педацурів; ¹¹для Веніямина Авідан, син Ґід'оніїв; ¹²для Дана Ахіезер, син Аммішаддаїв; ¹³для Асира Паґ'іїл, син Охранів; ¹⁴для Ґада Ел'ясаф, син Деуїлів; ¹⁵для Нефталима Ахіра, син Енанів. ¹⁶Оце покликані громади, начальники племен їхніх батьків. Вони голови тисяч Ізраїлевих.

¹⁷ І взяв Мойсей та Аарон тих мужів, що були названі пойменно, ¹⁸і вони зібрали всю ту громаду першого дня другого місяця. І вони виявили родоводи свої за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, за головами їх, ¹⁹як Господь наказав був Мойсеєві. І він перелічив їх у Сінайській пустині. ²⁰І було синів Рувима, перворідного Ізраїлевого, їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен за головами їх, усіх чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²¹перелічені їхні від Рувимового племені сорок і шість тисяч і п'ятсот. ²²У Симеонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків перелік їх числом імен за головами їхніми, усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²³перелічені їхні від Симеонового племени п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста. ²⁴У Ґадових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²⁵перелічені їхні від Ґадового племени сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят. ²⁶У Юдових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²⁷перелічені їхні від Юдового племени сімдесят і чотири тисячі й шістсот. ²⁸У Іссахарових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²⁹перелічені їхні від Іссахарового племени п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста. ³⁰У Завулонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³¹перелічені їхні від Завулонового племени п'ятдесят і сім тисяч і чотириста. ³²У Йосипових синів: у Єфремових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³³перелічені їхні від Єфремового племени сорок тисяч і п'ятсот. ³⁴У синів Манасії їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³⁵перелічені їхні від племени Манасіїного тридцять і дві тисячі й двісті. ³⁶У Веніяминових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³⁷перелічені їхні від Веніяминового племени тридцять і п'ять тисяч і чотириста. ³⁸У Данових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³⁹перелічені їхні від Данового племени шістдесят і дві тисячі й сімсот. ⁴⁰У Асирових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ⁴¹перелічені їхні від Асирового племени, сорок і одна тисяча й п'ятсот. ⁴²У синів Нефталимових їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ⁴³перелічені їхні від племени Нефталимового п'ятдесят і три тисячі й чотириста.

⁴⁴ Оце ті перелічені, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, дванадцятеро мужа, вони були по одному мужеві для дому батьків своїх. ⁴⁵І були всі перелічені з Ізраїлевих синів за домами батьків своїх від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, в Ізраїлі, ⁴⁶і були всі перелічені шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдесят.

⁴⁷ А Левити не були перелічені серед них за племенем батьків своїх. ⁴⁸І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ⁴⁹Тільки Левієвого племени не переглянеш і не перелічиш їх серед Ізраїлевих синів. ⁵⁰А ти постав Левитів наглядачами над скинією свідоцтва, і над усіма речами її та над усім, що її. Вони будуть носити скинію та всі її речі, і вони будуть обслуговувати її, і отаборяться навколо скинії. ⁵¹А коли скинія буде рушати, Левити розберуть її, а коли буде спинятися скинія, Левити поставлять її. А якщо наблизиться чужий, він нехай буде забитий. ⁵²І отаборяться Ізраїлеві сини кожен у таборі своїм, і кожен при своїм прапорі за своїми військовими відділами. ⁵³А Левити отаборяться навколо скинії свідоцтва, щоб не було гніву на громаду Ізраїлевих синів. І будуть Левити виконувати сторожу скинії свідоцтва. ⁵⁴І зробили Ізраїлеві сини, згідно зо всім, як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили вони.

Chapter 2

¹ І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи: ²Отаборяться Ізраїлеві сини кожен при прапорі своїм за ознаками домів своїх батьків, навпроти скинії заповіту навколо отаборяться.

³ Напереді на схід отаборяться: прапор Юдиного табору за своїми військовими відділами, а начальник Юдиних синів Нахшон, син Аммінадавів; ⁴а його військо та його перелік сімдесят і чотири тисячі й шістсот. ⁵А при ньому отабориться Іссахарове плем'я, а начальник Іссахарових синів Натанаїл, син Цуарів; ⁶а його військо та його перелік п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста. ⁷Плем'я Завулонове, а начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів; ⁸а його військо та його перелік п'ятдесят і сім тисяч і чотириста. ⁹Усіх перелічених Юдиного табору сто тисяч і вісімдесят тисяч і шість тисяч і чотириста за своїми військовими відділами. Вони рушать найперше. ¹⁰Прапор Рувимового табору на південь, за військовими відділами своїми, а начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів; ¹¹а його військо та його перелік сорок і шість тисяч і п'ятсот. ¹²А при ньому отабориться Симеонове плем'я, а начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв; ¹³а його військо та його перелік п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста. ¹⁴І Ґадове плем'я, а начальник Ґадових синів Ел'ясаф, син Реуїлів; ¹⁵а його військо та його перелік сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят. ¹⁶Усіх перелічених Рувимового табору сто тисяч і п'ятдесят і одна тисяча й чотириста й п'ятдесят за своїми військовими відділами. Вони рушать другі. ¹⁷І як рушить скинія заповіту, то табір Левитів буде серед таборів. Як вони отаборяться, так вирушать, кожен на своїм місці за своїми прапорами. ¹⁸Прапор Єфремового табору за військовими відділами своїми на захід, а начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів; ¹⁹а його військо та їхній перелік сорок тисяч і п'ятсот. ²⁰А при ньому плем'я Манасіїне, а начальник синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів; ²¹а його військо та їхній перелік тридцять і дві тисячі й двісті. ²²І Веніяминове плем'я, а начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід'оніїв; ²³а його військо та їхній перелік тридцять і п'ять тисяч і чотириста. ²⁴Усіх перелічених Єфремового табору сто тисяч і вісім тисяч і сто за своїми військовими відділами. Вони рушать треті. ²⁵Прапор Данового табору північ, за своїми військовими відділами, а начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв; ²⁶а його військо та їхній перелік шістдесят і дві тисячі й сімсот. ²⁷А при ньому отабориться Асирове плем'я, а начальник Асирових синів Паґ'іїл, син Охранів; ²⁸а його військо та їхній перелік сорок і одна тисяча й п'ятсот. ²⁹І плем'я Нефталимове, а начальник синів Нефталимових Ахіра, син Енанів; ³⁰а його військо та їхній перелік п'ятдесят і три тисячі й чотириста. ³¹Усіх перелічених Данового табору сто тисяч і п'ятдесят і сім тисяч і шістсот. Вони рушать наостанку за прапорами своїми. ³²Оце перелічені Ізраїлевих синів за домами батьків своїх, усіх перелічених тих таборів за своїми військовими відділами шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдесят. ³³А Левити не перелічені серед Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві. ³⁴І Ізраїлеві сини зробили все, що Господь наказав був Мойсеєві, так вони таборували за прапорами своїми, і так рушали кожен за своїми родами при домі своїх батьків.

Chapter 3

¹ А оце нащадки Ааронові та Мойсеєві в дні, коли Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі. ²І оце імена Ааронових синів: перворідний Надав, і Авігу, Елеазар та Ітамар. ³Оце імена Ааронових синів, помазаних священиків, що він посвятив їх бути священиками. ⁴Та помер Надав та Авігу перед Господнім лицем, коли вони принесли були чужий огонь перед Господнім лицем у Сінайській пустині, а синів у них не було. І були священиками Елеазар та Ітамар за життя батька свого Аарона. ⁵І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ⁶Приведи Левієве плем'я, і постав його перед священиком Аароном, і вони будуть услуговувати йому. ⁷І будуть вони виконувати сторожу його та всієї громади перед скинією заповіту, щоб виконувати службу скинійну. ⁸І будуть вони стерегти всі речі скинії заповіту та сторожу Ізраїлевих синів, щоб виконувати службу скинійну. ⁹І даси Левитів Ааронові та синам його, власне йому вони дані від Ізраїлевих синів. ¹⁰А Аарона та синів його постав, щоб вони пильнували свого священства, а чужий, хто наблизиться, буде забитий. ¹¹І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹²А Я оце взяв Левитів з-посеред Ізраїлевих синів замість кожного перворідного, що розкривають утробу, з Ізраїлевих синів. І будуть Левити Мої, ¹³бо Мій кожен перворідний. Того дня, коли Я був ударив кожного перворідного в єгипетськім краї, Я посвятив Собі кожного перворідного в Ізраїлі від людини аж до скотини, Мої вони будуть. Я Господь!

¹⁴ І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині, говорячи: ¹⁵Перелічи Левієвих синів за домами їхніх батьків, за родами їхніми, кожного чоловічої статі від місячного віку й вище перелічиш їх. ¹⁶І Мойсей перелічив їх за Господнім словом, як йому наказано. ¹⁷І були за йменнями своїми оці Левієві сини: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. ¹⁸А оце імена Ґершонових синів за їхніми родами: Лівні та Шім'ї. ¹⁹А сини Кегатові за їхніми родами: Амрам і Їцгар, Хеврон і Уззіїл. ²⁰А сини Мерарі за їхніми родами: Махлі та Муші. Оце вони, роди Левієві, за домами своїх батьків. ²¹Від Ґершона: рід Лівнієвих та рід Шім'їєвих. Оце вони, роди Ґершонових. ²²Перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, перелічені їхні сім тисяч і п'ятсот. ²³Роди Ґершонових будуть таборувати за наметом на захід. ²⁴А начальник батьківського дому Ґершонових Ел'ясаф, син Лаїлів. ²⁵А догляд Ґершонових синів у скинії заповіту: скинія внутрішня і намет зовнішній, і покриття його, і завіса входу скинії заповіту, ²⁶і запони подвір'я, і заслона входу подвір'я, що на скинії та на жертівнику навколо, і шнури її до всієї служби його. ²⁷А від Кегата: рід Амрамових, і рід Іцхарових, і рід Хевронових, і рід Оззіїлових, оце вони, роди Кегатових. ²⁸Числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, вісім тисяч і шістсот, що пильнували сторожу святині. ²⁹Роди Кегатових синів отаборяться на подовжньому боці скинії на південь. ³⁰А начальник батькового дому родів Кегатових Еліцафан, син Уззіїлів. ³¹А їхній догляд: ковчег, і стіл, і свічник, і жертівники, і святі речі, що служать ними, і завіса, і вся служба при тому. ³²А начальник Левієвих начальників Елеазар, син священика Аарона, що мав догляд над тими, хто пильнує сторожу святині. ³³Від Мерарі: рід Махлієвих, і рід Мушієвих, оце вони, роди Мерарієві. ³⁴А перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, шість тисяч і двісті. ³⁵А начальник батьківського дому Мерарієвих родів Цуріїл, син Авіхаїлів. Вони отаборяться на подовжнім боці скинії на північ. ³⁶А догляд сторожі Мерарієвих синів: дошки скинії, і засови її, і стовпи її, і підстави її, і всі речі її, і вся служба її, ³⁷і стовпи подвір'я навколо, і їхні підстави, і кілки їхні, і їхні шнури. ³⁸А ті, що таборують спереду перед скинією, перед скинією заповіту на схід, Мойсей й Аарон та сини його, вони виконують сторожу святині, сторожу за Ізраїлевих синів. А чужий, хто наблизиться, буде забитий. ³⁹Усі перелічені Левитів, що перелічив Мойсей та Аарон на Господній наказ за їхніми родами, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище, двадцять і дві тисячі.

⁴⁰ І сказав Господь до Мойсея: Перелічи всіх перворідних чоловічої статі Ізраїлевих синів від місячного віку й вище, і перелічи число імен їх. ⁴¹І візьми для мене Левитів Я Господь! замість кожного перворідного Ізраїлевих синів, а худобу Левитів замість кожного перворідного серед худоби Ізраїлевих синів. ⁴²І перелічив Мойсей, як Господь наказав був йому, усіх перворідних серед Ізраїлевих синів. ⁴³І було всіх перворідних чоловічої статі числом імен від місячного віку й вище, за їхніми переліченими двадцять і дві тисячі двісті і сімдесят і три. ⁴⁴І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ⁴⁵Візьми Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів, а худобу Левитів замість їхньої худоби, і будуть Левити Мої. Я Господь! ⁴⁶А на окуп тих двохсот і семидесяти і трьох, що позостали понад Левитами з перворідного Ізраїлевих синів, ⁴⁷то візьми по п'яти шеклів на голову, на міру шеклем святині візьмеш, двадцять ґер шекель, ⁴⁸і даси ті гроші Ааронові та синам його, як окуп за позосталих серед них. ⁴⁹І взяв Мойсей гроші окупу від позосталих понад викуплених Левитами, ⁵⁰від перворідного Ізраїлевих синів узяв він ті гроші, тисячу і триста і шістдесят і п'ять на міру шеклем святині. ⁵¹І дав Мойсей гроші окупу Ааронові та синами його за Господнім наказом, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 4

¹ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: ²Перелічи Кегатових синів серед синів Левієвих за їхніми родами, за домами їхніх батьків ³від віку тридцяти літ і вище й аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто здатний до війська, щоб виконувати працю в наметі скинії заповіту. ⁴Оце служба Кегатових синів у скинії заповіту: носити Святеє Святих. ⁵Коли табір рушатиме, то ввійде Аарон та сини його, та й здіймуть завісу заслони, і покриють нею ковчега свідоцтва. ⁶І дадуть на нього шкуряне тахашеве накриття, і розкладуть згори покривало, усе з блакиті, і накладуть держаки його. ⁷А на столі показних хлібів розкладуть блакитну шату, і дадуть на нього миски, і ложки, і чаші, і кухлі на лиття, і хліб повсякчасний буде на ньому. ⁸І розкладуть на них шату з червені, і покриють її шкуряним тахашевим покриттям, і накладуть держаки його. ⁹І візьмуть блакитну шату, і покриють свічника освітлення, і лямпадки його, і щипці його, і його лопатки на вугіль, і всі посудини для оливи його, якими служать при ньому, ¹⁰і покриють його і ввесь посуд його шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки. ¹¹А на золотий жертівник розкладуть блакитну шату, і покриють його шкуряним тахашевим покриттям, і вкладуть його держаки. ¹²І візьмуть увесь посуд служення, що ним служать у святині, і дадуть до блакитної шати, і покриють їх шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки. ¹³І заберуть попіл із жертівника, і розкладуть на ньому шату пурпурову, ¹⁴і покладуть на нього ввесь посуд його, що ним служать на ньому: лопатки на вугіль, видельця, і шуфлі, і кропильниці, ввесь посуд жертівника; і розкладуть на ньому шкуряне тахашеве покриття, і вкладуть держаки його. ¹⁵І скінчить Аарон та сини покривати святиню та ввесь святий посуд, коли табір рушає, а потім увійдуть Кегатові сини, щоб нести але не доторкнуться до святого, щоб не повмирати. ¹⁶А догляд Елеазара, сина священика Аарона, олива освітлення, і кадило пахощів, і повсякчасна хлібна жертва, і олива помазання, догляд усієї скинії та всього, що в ній, у святині та в речах її. ¹⁷І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: ¹⁸Не винищуйте племени Кегатових родів з-посеред Левитів. ¹⁹І оце зробіть їм, і будуть жити й не повмирають, коли вони підходять до Святого Святих: увійдуть Аарон та сини його, і розмістять їх одного по одному на службі його та на ношенні його. ²⁰А самі вони не ввійдуть, щоб ані на хвилю не бачити святині, і щоб не повмирати.

²¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²²Перелічи також Ґершонових синів, вони за домами свої батьків, за родами своїми, ²³від віку тридцяти літ і вище аж до віку п'ятидесяти літ перелічиш їх усіх, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту. ²⁴Оце служба Ґершонових родів, на службу й на ношення: ²⁵вони будуть носити покривала скинії, і скинію заповіту, покриття її й покриття тахашеве, що на ній згори, і завісу входу скинії заповіту, ²⁶і запони подвір'я, і заслону входу брами подвір'я, що при скинії та при жертівнику навколо, і шнури їхні, і ввесь посуд служби їх, і все, що буде зроблене для них, і будуть служити вони. ²⁷На наказ Аарона та синів його буде вся служба Ґершонових синів щодо всього ношення їхнього та щодо всієї служби їхньої. І доручите їм пильнувати про все, що вони будуть носити. ²⁸Оце служба родів Ґершонових синів у скинії заповіту, а їхня сторожа у руці Ітамара, сина священика Ааронового. ²⁹Синів Мерарієвих за родами їхніми, за домами їхніх батьків перелічиш їх ³⁰від віку тридцяти літ і вище, й аж до віку п'ятидесяти літ, перелічиш їх кожного, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту. ³¹А оце те, що вони повинні носити під час їхньої служби в скинії заповіту: дошки скинії, і засуви її, і стовпи її, і підстави її, ³²і стовпи подвір'я навколо, і їхні підстави, і їхні кілки, і їхні шнури, зо всіма їхніми речами, і зо всією службою їхньою, і пойменно перелічиш речі, що вони дбають про їхнє ношення. ³³Оце служба родин синів Мерарієвих щодо всієї їхньої служби в скинії заповіту під рукою Ітамара, сина священика Аарона.

³⁴ І перелічив Мойсей та Аарон, та начальники громади Кегатових синів за їхніми родами й за домами їхніх батьків ³⁵від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту. ³⁶І було їхніх перелічених за їхніми родами дві тисячі сімсот і п'ятдесят. ³⁷Оце перелічені Кегатових родів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея. ³⁸А перелічені Ґершонових синів за своїми родами та за домами своїх батьків ³⁹від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту, ⁴⁰і було їхніх перелічених за родами їхніми, за домами своїх батьків дві тисячі й шістсот і тридцять. ⁴¹Оце перелічені родів Ґершонових синів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом. ⁴²А перелічені родів синів Мерарієвих за їхніми родами, за домами своїх батьків ⁴³від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту, ⁴⁴і було їхніх перелічених за родами їхніми три тисячі й двісті. ⁴⁵Оце перелічені родів синів Мерарієвих, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея. ⁴⁶Усі перелічені Левити, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, за родами своїми, за домами своїх батьків ⁴⁷від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить, щоб виконувати працю служби й працю ношення в скинії заповіту, ⁴⁸і було їхніх перелічених вісім тисяч і п'ятсот і вісімдесят. ⁴⁹За Господнім наказом перелічено їх через Мойсея кожного на службі його та на ношенні його. І були перелічені, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 5

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Накажи Ізраїлевим синам, і нехай повисилають з табору кожного прокаженого, і кожного течивого, і кожного нечистого через доторкнення до мертвого тіла. ³І чоловіка й жінку будете висилати, поза табір будете висилати їх, і вони не занечистять таборів своїх, що Я серед них пробуваю. ⁴І зробили так Ізраїлеві сини, і повисилали їх поза табір, як Господь промовляв був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини. ⁵І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ⁶Промовляй до Ізраїлевих синів: Чоловік або жінка, коли зробить який людський гріх, чинячи тим спроневірення проти Господа, і завинить душа та, ⁷то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п'ятину її, та й дасть тому, кому завинив він. ⁸А якщо в того чоловіка нема викупника, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде звернена Господеві, і буде це священикові, опріч барана очищення, що ним очистить його. ⁹А кожне приношення зо всяких святощів Ізраїлевих синів, що принесуть священикові, буде йому. ¹⁰І що хто посвятить, буде йому. Що хто дасть священикові, буде йому.

¹¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹²Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його, ¹³і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде заховане, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схоплена, ¹⁴та на ньому перейде дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, що вона занечищена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена, ¹⁵то приведе той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, десяту частину ефи ячної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлібна жертва ревнощів, жертва пригадувальна, що пригадує провину. ¹⁶І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем. ¹⁷І візьме священик святої води в глиняну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, візьме священик, та й дасть до води. ¹⁸І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє голову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву пригадувальну, це хлібна жертва ревнощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокляття. ¹⁹І закляне її священик та й скаже до жінки: Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, очисться від гіркої води, що наводить прокляття! ²⁰А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечистилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка, ²¹і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед народу твого тим, що Господь зробить стегно твоє опалим, а живіт твій напухлим, ²²і ввійде ця вода, що наводить прокляття, до нутра твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно опалим. А жінка та скаже: Амінь, амінь! ²³І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гіркою водою, ²⁴і напоїть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль. ²⁵І візьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колихати ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника. ²⁶І візьме священик жменю з хлібної жертви, як пригадувальну частину, та й спалить на жертівнику. А потім напоїть ту жінку водою. ²⁷І напоїть водою, і станеться, якщо була вона занечищена й спроневірила своєму чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гіркий біль, і опухне живіт її, і западе стегно її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого. ²⁸А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей. ²⁹Оце закон про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься, ³⁰або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей закон. ³¹І буде очищений той чоловік від гріха, а жінка та понесе свій гріх.

Chapter 6

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажи їм: Чоловік або жінка, коли вирішиться скласти обітницю назіра, щоб посвятити себе Господеві, ³то він стримається від вина та п'янкого напою, не буде пити оцту винного та оцту з п'янкого напою, і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду. ⁴Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого, що зроблене з винограду, від зернят аж до лушпиння. ⁵Усі дні його посвячення на назіра бритва не торкнеться голови його; аж до виповнення днів, що посвятить Господеві, він буде святий, мусить запустити волосся голови своєї! ⁶Усі дні посвячення його Господеві не підійде він до мертвого тіла, ⁷навіть через батька свого та через матір свою, через брата свого та через сестру свою не занечиститься ними, коли б вони померли, бо на голові його посвячення Богу його. ⁸Усі дні посвячення його святий він для Господа. ⁹А коли хто помре при ньому несподівано нагло, і він занечистить цим голову свого посвячення, то оголить голову свою в день очищення свого, сьомого дня оголить її. ¹⁰А восьмого дня він принесе дві горлиці або двоє голубенят до священика до входу скинії заповіту. ¹¹І священик принесе одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення, і очистить його з того, що занечистився він мертвим тілом, і посвятить його голову того дня. ¹²І почне він знову дні посвячення свого Господеві, і принесе однорічне ягня на жертву за провину. А перші дні його будуть надаремні, бо занечистилося його посвячення. ¹³І оце закон про назіра: того дня, коли виповнюються дні його посвячення, священик приведе його до входу скинії заповіту. ¹⁴І принесе він Господеві жертву свою, одне безвадне однорічне ягня на цілопалення, і одну безвадну однорічну вівцю на жертву за гріх, і одного безвадного барана на жертву мирну, ¹⁵і кіш опрісноків із пшеничної муки, калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і хлібну їхню жертву, і їхні литі жертви. ¹⁶І принесе священик перед Господнє лице, і принесе його жертву за гріх та його цілопалення. ¹⁷А барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу. ¹⁸І оголить той назір голову свого посвячення у входа скинії заповіту, і візьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь, що під мирною жертвою. ¹⁹І візьме священик варену лопатку з барана, і одного прісного калача з коша, і одного прісного коржика, та й дасть на долоні назіра, як він оголить голову свого посвячення. ²⁰І священик буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. Це святощ для священика, понад грудину колихання й понад стегно приношення. А по цьому той назір може пити вино. ²¹Оце закон про назіра, що обіцяє свою жертву Господеві за своє посвячення, крім того, на що спроможна рука його. За обітницею своєю, що обіцює, так він зробить за законом про посвячення його.

²² І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²³Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм: ²⁴Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! ²⁵Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! ²⁶Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! ²⁷Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!

Chapter 7

¹ І сталося того дня, коли Мойсей закінчив ставити скинію, і помазав її, і посвятив її та всі речі її, і жертівника та всі речі його, і помазав їх та посвятив їх, ²то поприносили Ізраїлеві начальники, голови домів своїх батьків, вони начальники племен, вони ті, що стояли над переліком, ³і принесли свою жертву перед Господнє лице: шість критих возів, і дванадцять волів, віз на двох начальників, а віл на одного, і поставили їх перед скинію. ⁴І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ⁵Візьми від них, і будуть вони, щоб виконувати службу скинії заповіту, і даси їх Левитам, кожному за службою його. ⁶І взяв Мойсей вози та воли, та й дав їх Левитам: ⁷два вози та чотири воли дав Ґершоновим синам, за їхньою службою, ⁸а чотири вози та вісім волів дав синам Мерарієвим за їхньою службою під рукою Ітамара, сина священика Аарона. ⁹А Кегатовим синам не дав, бо на них лежить служба святині, на плечах повинні носити.

¹⁰ І поприносили начальники жертву на понову жертівника в день його помазання, і поприносили начальники свою жертву перед жертівника. ¹¹А Господь промовляв до Мойсея: По одному начальнику на день нехай приносять своє приношення на понову жертівника. ¹²І був той, хто першого дня приніс своє приношення, Нахшон, син Аммінадавів, Юдиного племени. ¹³А жертва його: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ¹⁴одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ¹⁵одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ¹⁶один козел на жертву за гріх, ¹⁷а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце приношення Нахшона, Аммінадавого сина. ¹⁸Другого дня приніс Натанаїл, син Цуарів, начальник Іссахарів. ¹⁹Приніс він своє приношення: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ²⁰одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ²¹одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ²²один козел на жертву за гріх, ²³а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Натанаїла, Цуарового сина. ²⁴Третього дня начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів. ²⁵Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ²⁶одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ²⁷одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ²⁸один козел на жертву за гріх, ²⁹а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Еліява, Хелонового сина. ³⁰Четвертого дня начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів. ³¹Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ³²одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ³³одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ³⁴один козел на жертву за гріх, ³⁵на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Еліцура, Шедеурового сина. ³⁶П'ятого дня начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв. ³⁷Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ³⁸одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ³⁹одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ⁴⁰один козел на жертву за гріх, ⁴¹а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Шелуміїла, Цурішаддаєвого сина. ⁴²Шостого дня начальник Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів. ⁴³Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ⁴⁴одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ⁴⁵одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ⁴⁶один козел на жертву за гріх, ⁴⁷а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ел'ясафа, Деуїлового сина. ⁴⁸Сьомого дня начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів. ⁴⁹Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ⁵⁰одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ⁵¹одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ⁵²один козел на жертву за гріх, ⁵³а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Елішами, Аммігудового сина. ⁵⁴Восьмого дня начальник синів Манасії, Гамаліїл, син Педоцурів. ⁵⁵Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ⁵⁶одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ⁵⁷одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ⁵⁸один козел на жертву за гріх, ⁵⁹а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Гамаліїла, Педоцурового сина. ⁶⁰Дев'ятого дня начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід'оніїв. ⁶¹Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ⁶²одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ⁶³одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ⁶⁴один козел на жертву за гріх, ⁶⁵а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Авідана, Ґід'онієвого сина. ⁶⁶Десятого дня начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв. ⁶⁷Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, ⁶⁸одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ⁶⁹одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ⁷⁰один козел на жертву за гріх, ⁷¹а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ахіезера, Аммішаддаєвого сина. ⁷²Одинадцятого дня начальник Асирових синів Паґ'іїл, син Охранів. ⁷³Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву, ⁷⁴одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ⁷⁵одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ⁷⁶один козел на жертву за гріх, ⁷⁷а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Паґ'іїла, Охранового сина. ⁷⁸Дванадцятого дня начальник Нефталимових синів Ахіра, син Енанів. ⁷⁹Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву, ⁸⁰одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, ⁸¹одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, ⁸²один козел на жертву за гріх, ⁸³а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ахіри, Енанового сина. ⁸⁴Оце обряд освячення жертівника в дні його помазання, від Ізраїлевих начальників: срібних мисок дванадцять, срібних кропильниць дванадцять, золотих кадильниць дванадцять, ⁸⁵сто й тридцять шеклів одна срібна миска, і сімдесят одна кропильниця. Усе срібло посудин дві тисячі й чотириста шеклів на міру шеклем святині. ⁸⁶Кадильниць золотих дванадцять, повні кадила, по десяти шеклів кадильниця на міру шеклем святині; усе золото кадильниць сто й двадцять шеклів. ⁸⁷Уся велика худоба на цілопалення: дванадцять телят, баранів дванадцять, ягнят однорічних дванадцять, та жертва хлібна їх, і козлів дванадцять на жертву за гріх. ⁸⁸А вся худоба мирної жертви: двадцять і чотири теляті, баранів шістдесят, козлів шістдесят, ягнят однорічних шістдесят. Оце обряд освячення жертівника по помазанні його. ⁸⁹А коли Мойсей входив до скинії заповіту, щоб говорити з Ним, то він чув голос, що говорив до нього з-понад віка, яке на ковчезі свідоцтва, з-поміж обох херувимів говорив Він до нього.

Chapter 8

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Аарона та й скажи йому: Коли ти світитимеш лямпадки, то з переду свічника будуть світити сім лямпадок. ³І Аарон зробив так, з переду свічника засвітив його лямпадки, як Господь наказав був Мойсеєві. ⁴А оце робота свічника: він куття золоте аж до підстави його, аж до квіток його куття він. За взірцем, що Господь показав був Мойсеєві, так він зробив свічника.

⁵ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ⁶Візьми Левитів з-посеред Ізраїлевих синів, та й очисть їх. ⁷І так зробиш їм, щоб очистити їх: покропи на них водою жертви за гріх, і нехай обголять бритвою все тіло своє, і нехай виперуть одежу свою, і стануть чисті. ⁸І вони візьмуть теля, а його хлібна жертва пшенична мука, мішана в оливі, і друге теля візьмеш на жертву за гріх. ⁹І приведеш Левитів до скинії заповіту, і збереш усю громаду Ізраїлевих синів. ¹⁰І приведеш Левитів перед Господнє лице, а Ізраїлеві сини покладуть свої руки на Левитів. ¹¹І буде Аарон посвячувати Левитів, як посвячення перед Господнім лицем від Ізраїлевих синів, і будуть вони на роботу Господньої служби. ¹²А Левити покладуть свої руки на голову телят, і зроби одного жертвою за гріх, а одного цілопаленням для Господа, щоб очистити Левитів. ¹³І поставиш Левитів перед Аароном та перед синами його, і будеш посвячувати їх, як посвячення для Господа. ¹⁴І відділиш Левитів з-поміж Ізраїлевих синів, і будуть Левити Мої. ¹⁵А по цьому Левити ввійдуть, щоб служити в скинії заповіту, і ти їх очистиш, і віддаси їх, як жертву посвячення, ¹⁶бо вони дані, Мені вони дані з-поміж Ізраїлевих синів; замість перворідного кожного з Ізраїлевих синів, що розкриває кожну утробу, узяв Я їх Собі, ¹⁷бо Мій кожен перворідний серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби; того дня, коли Я побивав кожного перворідного в єгипетськім краї, Я посвятив їх Собі. ¹⁸І взяв Я Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів. ¹⁹І дав Я Левитів, як дар Ааронові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів, щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту, щоб очищали Ізраїлевих синів, щоб не було поразки серед Ізраїлевих синів, щоб Ізраїлеві сини підходили до святині. ²⁰І зробив Мойсей й Аарон та вся громада Ізраїлевих синів для Левитів усе, як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так зробили їм Ізраїлеві сини. ²¹І очистилися Левити, і випрали одяг свій, а Аарон посвятив їх перед Господнім лицем, і очистив їх Аарон, щоб стали чистими. ²²А по тому ввійшли Левити, щоб виконувати свою службу в скинії заповіту перед Аароном та перед синами його. Як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так їм зробили вони. ²³І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁴Оце щодо Левитів: від віку двадцяти й п'яти літ і вище ввійдуть вони до праці на службу скинії заповіту. ²⁵А від віку п'ятидесяти літ відійдуть від служби, і не будуть уже служити. ²⁶І будуть вони обслуговувати братів своїх у скинії заповіту, щоб виконувати сторожу, а служби не будуть робити. Так зробиш Левитам у їхній службі.

Chapter 9

¹ І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю, першого місця, говорячи: ²І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час. ³Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її. ⁴І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху. ⁵І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини. ⁶Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона, ⁷та й сказали ті люди до нього: Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів? ⁸І сказав до них Мойсей: Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас. ⁹І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁰Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа. ¹¹Місяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її. ¹²Не позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, за повною постановою Пасхи справлять її. ¹³А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік! ¹⁴А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, і для приходька, і для тубільця землі.

¹⁵ А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечорі було над скинією, як подоба огню, аж до ранку. ¹⁶Так завжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі подоба огню. ¹⁷І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара ставала, там таборували Ізраїлеві сини. ¹⁸На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ таборували. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборували. ¹⁹А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу, і не рушали. ²⁰І бувало, що хмара була над скинією полічені дні, то вони на Господній наказ таборували, і на Господній наказ рушали. ²¹І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони. ²²Або два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони. ²³На Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

Chapter 10

¹ Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Зроби собі дві срібні сурмі, куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів. ³І засурмлять у них, і збереться до тебе громада при вході скинії зборів. ⁴А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, голови Ізраїлевих тисяч. ⁵А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході. ⁶А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, будуть сурмити на сполох, щоб рушали вони. ⁷А на скликання зборів засурмите, але без сполоху. ⁸А сурмити в сурми будуть Ааронові сини, священики. І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь. ⁹А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, і будете спасені від ваших ворогів. ¹⁰А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. Я Господь, Бог ваш!

¹¹ І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва. ¹²І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран. ¹³І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея. ¹⁴І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів. ¹⁵А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів. ¹⁶А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів. ¹⁷І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії. ¹⁸І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів. ¹⁹А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв. ²⁰А над військом племени Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів. ²¹І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших. ²²І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів. ²³А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів. ²⁴А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів. ²⁵І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв. ²⁶А над військом племени Асирових синів Паґ'іїл, син Охрана. ²⁷А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів. ²⁸Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.

²⁹ І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля. ³⁰Та той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини. ³¹А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима. ³²І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі. ³³І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися. ³⁴А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору. ³⁵І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця. ³⁶А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!

Chapter 11

¹ І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору. ²І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь. ³І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

⁴ А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом? ⁵Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. ⁶А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима. ⁷А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу. ⁸Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа. ⁹А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього. ¹⁰І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле. ¹¹І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене? ¹²Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його? ¹³Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти! ¹⁴Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене! ¹⁵А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

¹⁶ І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою. ¹⁷І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам. ¹⁸А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти. ¹⁹Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день, ²⁰але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту? ²¹І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу. ²²Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм? ²³А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

²⁴ І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії. ²⁵І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали. ²⁶І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі. ²⁷І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі! ²⁸І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм! ²⁹І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них! ³⁰І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

³¹ І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі. ³²І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору. ³³Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ... ³⁴І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий. ³⁵З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Chapter 12

¹ І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку. ²І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь. ³А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.

⁴ І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли. ⁵І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони. ⁶І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду. ⁷Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений! ⁸Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба? ⁹І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,

¹⁰ а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена! ¹¹І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились! ¹²Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її. ¹³І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її! ¹⁴І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться. ¹⁵І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям. ¹⁶А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.

Chapter 13

¹ І промовляв Господь до Мойсея, говорячи: ²Пошли людей, і вони розвідають ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків, кожного начальника в них. ³І послав їх Мойсей з пустині Паран за Господнім наказом. Усі вони мужі достойні, вони голови Ізраїлевих синів. ⁴А оце ймення їх: для Рувимового племени Шаммуа, син Заккурів; ⁵для Симеонового племени Шафат, син Хоріїв; ⁶для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв; ⁷для Іссахарового племени Їґ'ал, син Йосипів; ⁸для Єфремового племени Осія, син Навинів; ⁹для Веніяминового племени Палті, син Рафуїв; ¹⁰для Завулонового племени Ґаддіїл, син Содіїв; ¹¹для Йосипового племени, для племени Манасіїного Ґадді, син Сусіїв; ¹²для Данового племени Амміїл, син Ґемалліїв; ¹³для Асирового племени Сетур, син Михаїлів; ¹⁴для Нефталимового племени Нахбі, син Вофсіїв; ¹⁵для Ґадового племени Ґеуїл, син Махіїв. ¹⁶Оце ймення тих людей, що Мойсей послав був розвідати той Край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина: Ісус. ¹⁷І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський, та й промовив до них: Підіть тут на південь, і ввійдете на гору, ¹⁸та й побачите той Край який він, і народ, що сидить у ньому, чи сильний він, чи слабий, чи малий він, чи численний? ¹⁹І який той Край, що він сидить у ньому, чи він добрий чи злий? І які ті міста, що він сидить у них, чи в таборах, чи в твердинях? ²⁰І яка та земля, чи масна вона, чи пісна? Чи є на ній дерево, чи ні? І будьте відважні, і візьміть з плоду землі; а дні ці дні виноградного первоплоду.

²¹ І знялися вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту. ²²І пішли вони на південь, і прибули аж до Хеврону, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, нащадки велетня. А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським. ²³І прибули вони аж до долини Ешколу, і витяли там галузку з одним гроном винограду, і вдвох понесли його на жердині; також узяли із гранатів та з фіґ. ²⁴Те місце назвали: Нахал-Ешкол, через те гроно, що Ізраїлеві сини витяли були там. ²⁵І вернулися вони з розвідки того Краю по сорока днях.

²⁶ І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали справу їм та всій тій громаді, і показали плід того Краю. ²⁷І вони розповіли йому та й сказали: Прибули ми до Краю, куди ти послав був нас, а він тече молоком та медом, а оце плід його! ²⁸Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велетня... ²⁹Амалик сидить у краї південнім, а хіттеянин, і євусеянин, і амореянин сидять на горі, а ханаанеянин сидить над морем та при Йордані. ³⁰А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його! ³¹Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас... ³²І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст. ³³І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах.

Chapter 14

¹ І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі. ²І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині! ³І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту? ⁴І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

⁵ І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів. ⁶А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою, ⁷та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший! ⁸Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом. ⁹Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх! ¹⁰І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...

¹¹ І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього? ¹²Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього. ¹³І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей, ¹⁴та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, ¹⁵якщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи: ¹⁶Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині... ¹⁷А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи: ¹⁸Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях. ¹⁹Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

²⁰ А Господь сказав: Я простив за словом твоїм. ²¹Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край. ²²Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого, ²³поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його! ²⁴Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним. ²⁵А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря! ²⁶І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: ²⁷Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув. ²⁸Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам. ²⁹У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене. ³⁰Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового. ³¹А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили. ³²І ваші власні трупи попадають у цій пустині! ³³А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині. ³⁴Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною! ³⁵Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

³⁶ А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край, ³⁷то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем. ³⁸А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край. ³⁹І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі! ⁴⁰І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили. ⁴¹А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться! ⁴²Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами. ⁴³Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами. ⁴⁴Але вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору. ⁴⁵І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Chapter 15

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до Краю ваших осель, що Я даю вам, ³і принесете огняну жертву для Господа, цілопалення, або криваву жертву на сповнення обітниці, або в дарі, або в означених часах при спорядженні любих пахощів для Господа з худоби великої або з худоби дрібної, ⁴то той, хто приносить, принесе свою жертву для Господа, хлібну жертву, десяту частину ефи пшеничної муки, мішаної в чверті гіна оливи, ⁵і вина для литої жертви принесеш чверть гіна на цілопалення або для жертви для кожного ягняти. ⁶Або для барана принесеш хлібну жертву, дві десятих частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі третьої частини гіна. ⁷І вина для литої жертви третю частину гіна, принесеш пахощі любі для Господа. ⁸А коли принесеш молодого бичка як цілопалення, або як жертву на сповнення обітниці, або як мирну жертву для Господа, ⁹то принесеш молодого бичка і хлібну жертву, три десяті частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі половини гіна. ¹⁰І принесеш на литу жертву пів гіна вина, жертва огняна, пахощі любі для Господа. ¹¹Так буде робитися для одного вола, або для одного барана, або для ягняти з-поміж овець, або з-поміж кіз. ¹²За числом жертов, що принесете, так зробите для кожної, за числом їх. ¹³Кожен тубілець так принесе це, щоб принести огняну жертву, пахощі любі для Господа. ¹⁴А коли з вами буде тимчасово мешкати приходько, або той, що серед вас, постанова для ваших поколінь, то він принесе огняну жертву, пахощі любі для Господа, як принесете ви, так принесе й він. ¹⁵Збори, постанова одна для вас та для приходька, що мешкає тимчасово, постанова вічна для ваших поколінь: як ви, так і приходько буде перед Господнім лицем! ¹⁶Один закон і одна постанова буде вам і приходькові, що мешкає тимчасово з вами. ¹⁷І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁸Промовляй до синів Ізраїлевих, та й скажи їм: Як ви ввійдете до Краю, що Я впроваджую вас туди, ¹⁹то станеться, коли ви їстимете хліб того Краю, ви принесете приношення для Господа. ²⁰Як початок діж ваших, калача принесете на приношення, як приношення току, принесете його. ²¹Від початку діж ваших дасте Господеві приношення, постанова для ваших поколінь!

²² А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих заповідей, що Господь говорив до Мойсея, ²³усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь, ²⁴то станеться, коли зроблено помилку через недогляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка, молоде з великої худоби, на цілопалення, на пахощі любі для Господа, а хлібна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх. ²⁵І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, бо то помилка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою помилку. ²⁶І буде прощено всій громаді Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилковий гріх усього народу. ²⁷А якщо згрішить помилково одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх. ²⁸І очистить священик ту душу, що помилилась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, і буде прощено їй. ²⁹Тубільцеві серед Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, закон один буде вам для того, хто зробить гріх помилково.

³⁰ А та душа, що зробить зухвалою рукою, чи з тубільця, чи з приходька, він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу її. ³¹Бо він знехтував слово Господа, і зламав Його заповідь, конче буде винищена душа та, гріх її на ній. ³²І були Ізраїлеві сини в пустині, та й знайшли чоловіка, що збирає дрова суботнього дня. ³³І привели його ті, хто знайшов його, як збирав дрова, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади. ³⁴І взяли його під сторожу, бо не було вирішене, що зробити йому. ³⁵І сказав Господь до Мойсея: Конче буде забитий цей чоловік, закидати його камінням усій громаді поза табором! ³⁶І випровадила його вся громада поза табір, та й закидала його камінням, і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві.

³⁷ І сказав Господь до Мойсея, говорячи: ³⁸Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку. ³⁹І буде вона вам за кутаса, і будете бачити його, і пам'ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи, ви зраджуєте, ⁴⁰щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, і будьте святі для вашого Бога! ⁴¹Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь, Бог ваш!

Chapter 16

¹ І взяли Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові, ²та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні. ³І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми? ⁴І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє. ⁵І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе. ⁶Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя, ⁷і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, той чоловік, що Господь його вибере, він святий. Досить вам, Левієві сини! ⁸І сказав Мойсей до Корея: Слухайте ж, Левієві сини, ⁹чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй? ¹⁰І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?. ¹¹Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

¹² І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: Не вийдемо! ¹³Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею? ¹⁴Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо! ¹⁵А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них! ¹⁶І сказав Мойсей до Корея: Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра. ¹⁷І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п'ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою. ¹⁸І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон. ¹⁹І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді! ²⁰І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи: ²¹Відділіться від цієї громади, Я винищу їх умить! ²²А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

²³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁴Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона! ²⁵І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві. ²⁶І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи! ²⁷І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні. ²⁸І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки. ²⁹Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене! ³⁰А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа. ³¹І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними! ³²А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток. ³³І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору! ³⁴А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

³⁵ І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка, що приносили кадило! ³⁶(17-1) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ³⁷(17-2) Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися, ³⁸(17-3) кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів. ³⁹(17-4) І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника, ⁴⁰(17-5) пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

⁴¹ (17-6) А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ! ⁴²(17-7) І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня! ⁴³(17-8) І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту. ⁴⁴(17-9) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ⁴⁵(17-10) Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить! І вони попадали на обличчя свої. ⁴⁶(17-11) І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка. ⁴⁷(17-12) І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ. ⁴⁸(17-13) І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка. ⁴⁹(17-14) І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея. ⁵⁰(17-15) І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.

Chapter 17

¹ (17-16) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²(17-17) Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його. ³(17-18) А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх. ⁴(17-19) І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам. ⁵(17-20) І станеться, той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас. ⁶(17-21) І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць. А палиця Ааронова серед їхніх палиць. ⁷(17-22) І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.

⁸ (17-23) І сталося назавтра, і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, і пустила пуп'янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі! ⁹(17-24) І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю. ¹⁰(17-25) І сказав Господь до Мойсея: Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони. ¹¹(17-26) І зробив так Мойсей, як Господь наказав був йому, так він і зробив. ¹²(17-27) І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо! ¹³(17-28) Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти вимремо?

Chapter 18

¹ І сказав Господь до Аарона: Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині; і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого священства. ²А також ти наблизиш до себе братів своїх, плем'я Левіїне, плем'я батька свого, і вони злучаться з тобою, і будуть прислужувати тобі, а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва. ³І будуть вони виконувати твою сторожу та строжу всієї скинії, тільки до речей святині та до жертівника не приступлять, щоб не повмирали як вони, так і ви. ⁴І злучаться вони з тобою, і будуть виконувати сторожу скинії заповіту, для всякої служби в скинії, а чужий не приступить до вас. ⁵І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника, щоб не було вже гніву на Ізраїлевих синів. ⁶А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господеві, щоб виконувати службу скинії заповіту. ⁷А ти та сини твої з тобою будете допильновувати ваше священство для всякої речі жертівника та для того, що поза завісою, і будете робити. Як службу дару даю Я священство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий.

⁸ І Господь промовляв до Аарона: Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову. ⁹Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлібна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, тобі це та для твоїх синів! ¹⁰На найсвятішому місці будеш ти їсти оце. Кожен чоловічої статі буде їсти, це буде святість для тебе. ¹¹А це тобі приношення їхнього дару всіх колихань Ізраїлевих синів, Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм з тобою на вічну постанову, кожен чистий у твоїм домі буде це їсти. ¹²Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первоплоди, що вони дадуть Господеві, Я віддав їх тобі. ¹³Первоплоди усього, що в їхньому Краю, що вони принесуть Господеві, будуть для тебе, кожен чистий у твоїм домі буде те їсти. ¹⁴Усе закляте між Ізраїлем буде тобі. ¹⁵Усе, що розкриває утробу кожного тіла, що принесуть Господеві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного людини, і перворідне з нечистої худобини викупиш. ¹⁶А викуп його: від місячного віку викупиш за твоєю оцінкою, п'ять шеклів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він. ¹⁷Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, вони святість: їхньою кров'ю окропиш жертівника, а їхній лій спалиш, як огняну жертву на любі пахощі для Господа. ¹⁸А їхнє м'ясо буде для тебе, як грудина колихання, і як стегно правиці буде для тебе. ¹⁹Усі святощі приношення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою. Це міцний заповіт, він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою.

²⁰ І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами! ²¹А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту. ²²І Ізраїлеві сини не приступлять уже до скинії заповіту, щоб не понести гріха, і не вмерти. ²³І буде Левит сам виконувати службу скинії заповіту, і сам понесе вину свою. Це вічна постанова для ваших поколінь, а між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину, ²⁴бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як приношення для Господа, Я дав Левитам за спадщину. Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину. ²⁵І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁶А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли візьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на ваше спадщину, то ви принесете з неї Господнє приношення, десятину з десятини. ²⁷І буде пораховане ваше приношення як збіжжя з току, і як повня з кадки чавила. ²⁸Так принесете й ви Господнє приношення зо всіх ваших десятин, що візьмете від Ізраїлевих синів, і дасте з того Господнє приношення священикові Ааронові. ²⁹Зо всіх ваших дарів принесе кожен Господнє приношення, зо всього найкращого посвячення з нього. ³⁰І скажи їм: коли ви будете приносити найкраще з нього, то це порахується Левитам, як урожай току, і як урожай кадки чавила. ³¹І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш, бо це нагорода для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту. ³²І ви не понесете через це гріха, коли будете приносити найкраще з нього, а святощів Ізраїлевих синів не збезчестите, і не повмираєте.

Chapter 19

¹ І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для тебе безвадну руду ялівку, що в ній нема вади, що на неї не накладали ярма. ³І дасте її до священика Елеазара, а він виведе її поза табір. І заріжуть її перед ним. ⁴І візьме Елеазар пальцем своїм її крови, та й покропить кров'ю її перед скинії заповіту сім раз. ⁵І спалиться та ялівка на його очах, шкура її, і м'ясо її, і кров її з її нечистостями спалиться. ⁶І візьме священик кедрове дерево, і ісоп та червень, та й кине до середини погорілища тієї ялівки. ⁷І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді, а потім увійде до табору. І буде той священик нечистий аж до вечора. ⁸А той, хто палить її, випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді, та й буде нечистий аж до вечора. ⁹І збере чистий чоловік попіл тієї ялівки, і покладе поза табором в чистому місці, і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очищальної води, це жертва за гріх. ¹⁰А той, хто збирає попіл тієї ялівки, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для приходька, що мешкає серед них тимчасово.

¹¹ А той, хто доторкається до всякого мертвого тіла людини, то буде нечистий сім день. ¹²Він очиститься тим попелом дня третього та дня сьомого, і буде чистий. А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого, не буде чистий. ¹³Кожен, хто доторкується до померлого, до тіла людини, що померла, і не очиститься, він занечистив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очищальна вода не була покроплена на нього, нечистий він буде, нечистість його в ньому. ¹⁴Оце той закон: коли в наметі помре людина, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, буде нечисте сім день. ¹⁵І кожна відкрита посудина, що на ній нема міцно прив'язаного накриття, нечиста вона. ¹⁶А кожен, хто доторкнеться на поверхні поля до трупа від меча, або до померлого, або до костей людини, або до гробу, буде нечистий сім день. ¹⁷І візьмуть для того нечистого пороху з погорілища жертви за гріх, і наллють на нього живої води до посуду. ¹⁸А чистий чоловік візьме ісопу, і вмочить у ту воду, та й покропить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто доторкується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гробу. ¹⁹І покропить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою й обмиє в воді, і стане чистий увечері. ²⁰А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечистив Господню святиню, очищальна вода не була кроплена на нього, нечистий він. ²¹І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очищальну воду, випере одежу свою, а хто доторкається до очищальної води, буде нечистий аж до вечора. ²²А кожен, до кого доторкнеться нечистий, буде нечистий, а особа, що доторкується, буде нечиста аж до вечора.

Chapter 20

¹ І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів народ у Кадеші. І померла там Маріям, і була там похована. ²І не було води для громади, і вони зібралися проти Мойсея та проти Аарона. ³І сварився той народ із Мойсеєм, та й сказали, говорячи: О, якби ми повмирали були, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем! ⁴І нащо ви привели Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худоба наша? ⁵І нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб привести нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані гранатове яблуко, і навіть немає напитись води! ⁶І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попадали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм! ⁷І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ⁸Візьми жезло, та збери громаду ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу. ⁹І взяв Мойсей те жезло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому. ¹⁰І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: Послухайте ж, неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду? ¹¹І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два рази, і вийшло багато води! І пила громада та їхня худоба!... ¹²І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те, що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю, що Я дав їм. ¹³Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.

¹⁴ І послав Мойсей послів із Кадешу до царя едомського сказати: Так каже брат твій Ізраїль: Ти знаєш усю тяготу, що впала на нас. ¹⁵І зійшли були наші батьки до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато часу, а Єгипет чинив зло нам та батькам нашим. ¹⁶І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Кадеші, що при самім кінці твоєї границі. ¹⁷Нехай же ми перейдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не будемо пити води з криниці, ми підемо дорогою царською, не збочимо ні праворуч, ні ліворуч, аж поки не перейдемо границі твоєї. ¹⁸І сказав до нього Едом: Ти не перейдеш у мене, бо інакше я з мечем вийду проти тебе! ¹⁹І сказали йому Ізраїлеві сини: Ми підемо битою дорогою, а якщо будемо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, тільки нехай перейду я своїми ногами! ²⁰А той відказав: Не перейдеш! І вийшов Едом навпроти нього з численним народом та з сильною рукою. ²¹І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі, і Ізраїль збочив від нього.

²² І рушили з Кадешу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до Гор-гори. ²³І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі, на границі едомського краю, говорячи: ²⁴Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні, бо він не ввійде до того Краю, що Я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухняні наказу Моєму при воді Меріви. ²⁵Візьми Аарона та сина його Елеазара, та й виведи їх на Гор-гору. ²⁶І нехай Аарон здійме шати свої, і зодягне в них сина свого Елеазара, і Аарон буде забраний, та й помре там. ²⁷І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на Гор-гору на очах усієї громади. ²⁸І зняв Мойсей з Аарона шати його, і зодягнув у них сина його Елеазара, і Аарон помер там на верхів'ї гори. І зійшов Мойсей та Елеазар із гори. ²⁹І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Аарона ввесь Ізраїлів дім тридцять день.

Chapter 21

¹ І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених. ²І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям. ³І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.

⁴ І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі. ⁵І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа. ⁶І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля. ⁷І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ. ⁸І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. ⁹І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

¹⁰ І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті. ¹¹І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця. ¹²Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду. ¹³Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином. ¹⁴Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону, ¹⁵і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий. ¹⁶А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду. ¹⁷Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї! ¹⁸Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани, ¹⁹а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту, ²⁰а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.

²¹ І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи: ²²Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою. ²³І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем. ²⁴І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону. ²⁵І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його. ²⁶Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону. ²⁷Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове. ²⁸Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот. ²⁹Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському. ³⁰І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви. ³¹І Ізраїль осів в аморейському краї. ³²І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там. ³³І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї. ³⁴І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні. ³⁵І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

Chapter 22

¹ І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану. ²І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові. ³І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів. ⁴І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем. ⁵І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене. ⁶А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий. ⁷І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова. ⁸А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама. ⁹І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою? ¹⁰І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати: ¹¹Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його. ¹²І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він! ¹³І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами. ¹⁴І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.

¹⁵ А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих. ¹⁶І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене, ¹⁷бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той! ¹⁸І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику. ¹⁹А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені. ²⁰І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш. ²¹І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.

²² І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним. ²³І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу. ²⁴І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї. ²⁵І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив. ²⁶І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч. ²⁷І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм. ²⁸І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене? ²⁹І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе! ³⁰І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні! ³¹І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє. ³²І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною. ³³І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою. ³⁴І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі. ³⁵І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.

³⁶ І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі. ³⁷І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе? ³⁸І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти. ³⁹І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту. ⁴⁰І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним. ⁴¹І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

Chapter 23

¹ І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. ²І зробив Балак, як Валаам говорив. І приніс Балак та Валаам бичка та барана на кожному жертівнику. ³І сказав Валаам до Балака: Стань над своїм цілопаленням, а я піду, може стріну Господа навпроти себе, і що Він об'явить мені, я перекажу тобі. І він пішов на лису гору. ⁴І стрівся Валаамові Бог, і сказав він Йому: Сім жертівників склав я, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику. ⁵І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав: Вернись до Балака, і будеш так промовляти. ⁶І вернувсь він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, він та всі вельможі моавські. ⁷І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Із Араму мене припровадив Балак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля! ⁸Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того, що гніву на нього не має Господь? ⁹Бо я бачу його з вершка скель, і з пагірків його оглядаю, тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується. ¹⁰Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його! ¹¹І сказав Балак до Валаама: Що ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагословив їх! ¹²А той відповів та й сказав: Чи ж не те, що Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те говорити?

¹³ І сказав до нього Балак: Ходи ж зо мною до іншого місця, звідки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не побачиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти! ¹⁴І він узяв його на Седе-Цофім, на верхів'я Пісґі, і збудував сім жертівників, і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику. ¹⁵І сказав він до Балака: Стань тут над своїм цілопаленням, а я стріну там Господа. ¹⁶І стрів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: Вернися до Балака, і будеш так промовляти. ¹⁷І прийшов він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому Балак: Що ж говорив Господь? ¹⁸І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Устань же, Балаку, та й слухай, нахили своє ухо до мене, о сину Ціппорів! ¹⁹Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає? ²⁰Оце я одержав наказа поблагословити, і поблагословив Він, і я того не відверну! ²¹Не видно страждання між Яковом, і не запримітно нещастя в Ізраїлі, з ним Господь, його Бог, а між ним голосний крик на славу Царя! ²²Бог, що вивів був їх із Єгипту, Він для нього, як міць однорожця! ²³Бо нема ворожби поміж Яковом, і чарів нема між Ізраїлем, тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог учинив. ²⁴Тож устане народ, як левиця, і підійметься він, немов лев! Він не ляже, аж поки не буде він жерти здобичу, і аж поки не буде він пить кров забитих! ²⁵І сказав Балак до Валаама: Ні проклинати не проклинай його, ні благословити не благословляй його! ²⁶І сказав Валаам, і відповів до Балака: Чи ж не казав я тобі, говорячи: Усе, що буде промовляти Господь, те зроблю? ²⁷І сказав Балак до Валаама: Ходи ж, візьму тебе ще до іншого місця, може сподобається в Божих очах, і ти звідти проклянеш мені його. ²⁸І взяв Балак Валаама на верхів'я Пеору, що звернений до пустині. ²⁹І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. ³⁰І зробив Балак, як сказав був Валаам, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику.

Chapter 24

¹ І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині. ²І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий! ³І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, ⁴це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. ⁵Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю! ⁶Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами! ⁷Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться. ⁸Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає. ⁹Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, хто підійме його? Хто благословляє тебе той благословенний, а хто проклинає тебе той проклятий!

¹⁰ І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Балак до Валаама: Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі! ¹¹А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани. ¹²І сказав Валаам до Балака: Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи: ¹³Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, що казатиме Господь, те я буду говорити! ¹⁴А тепер я оце йду до народу свого. Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів.

¹⁵ І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, ¹⁶мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. ¹⁷Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа! ¹⁸І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі! ¹⁹І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста. ²⁰І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Початок народів Амалик, та загине наприкінці й він! ²¹І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє! ²²Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе! ²³І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце? ²⁴І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять. Та загине наприкінці й він! ²⁵І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого. А Балак також пішов на дорогу свою.

Chapter 25

¹ І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок, ²а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім. ³І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля. ⁴І сказав Господь до Мойсея: Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля. ⁵І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів: Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала.

⁶ Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту. ⁷І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку. ⁸І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево. І була стримана поразка Ізраїлевих синів. ⁹І померло в поразці двадцять і чотири тисячі. ¹⁰І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹¹Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості. ¹²Тому скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир. ¹³І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів. ¹⁴А ймення забитого Ізраїлевого мужа, що був забитий з тією мідіянітянкою, Зімрі, син Салу, начальник батькового дому Симеона. ¹⁵І ім'я тієї забитої мідіянітської жінки Козбі, дочка Цура, що був головою племен батькового дому в Мідіяні.

¹⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁷Ненавидіти мідіянітів, і будете їх забивати! ¹⁸Бож вони ненавидять вас у своїх підступах, що зводили вас через Пеора, і через Козбі, дочку мідіянітського начальника, сестру їх, забиту дня поразки за Пеора.

Chapter 26

¹ І сталося по поразці, і сказав Господь до Мойсея й до Елеазара, сина священика Аарона, говорячи: ²Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів від віку двадцяти літ і вище за домами їхніх батьків, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі. ³І говорив до них Мойсей та священик Елеазар у моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи: ⁴Перелічіть від віку двадцяти літ і вище, як наказав був Господь Мойсеєві і Ізраїлевим синам, що виходили з єгипетського краю.

⁵ Рувим, перворідний Ізраїлів. Рувимові сини: Ханох рід Ханохів, від Паллу рід Паллуїв, ⁶від Хецрона рід Хецронів, від Кармі рід Карміїв. ⁷Оце Рувимові роди. І були їхні перелічені: сорок і три тисячі й сімсот і тридцять. ⁸А сини Паллуєві: Еліяв. ⁹А сини Еліявові: Немуїл, і Датан, і Авірон. Це той Датан та Авірон, покликані громади, що підбурювали проти Мойсея та проти Аарона в Кореєвій громаді, коли вони підбурювали на Господа. ¹⁰І відкрила земля свої уста, та й поглинула їх та Корея при смерті тієї громади, коли огонь пожер був двісті і п'ятдесят люда, і стали вони за ознаку. ¹¹А Кореєві сини не померли. ¹²Сини Симеонові за їхніми родами: від Немуїла рід Немуїлів, від Яміна рід Ямінів, від Яхіна рід Яхінів, ¹³від Зераха рід Зерахів, від Саула рід Саулів. ¹⁴Оце Симеонові роди, двадцять і дві тисячі й двісті. ¹⁵Сини Ґадові за їхніми родами: від Цефона рід Цефонів, від Хаґґі рід Хаґґіїв, від Шуні рід Шуніїв, ¹⁶від Озні рід Озніїв, від Ері рід Еріїв, ¹⁷від Арода рід Ародів, від Ар'елі рід Ар'еліїв. ¹⁸Оце роди Ґадових синів, за їхнім переліченням: сорок тисяч і п'ятсот. ¹⁹Сини Юдині: Ер та Онан; і помер Ер та Онан у ханаанськім Краї. ²⁰І були Юдині сини за їхніми родами: від Шели рід Шелин, від Переца рід Переців, від Зераха рід Зерахів. ²¹А Перецеві сини були: від Хецрона рід Хецронів, від Хамула рід Хамулів. ²²Оце Юдини роди за їхнім переліченням: сімдесят і шість тисяч і п'ятсот. ²³Сини Іссахарові за їхніми родами: Тола рід Толин, від Цувви рід Цуввин, ²⁴від Яшува рід Яшувів, від Шімрона рід Шімронів. ²⁵Оце Іссахарові роди за їхнім переліченням: шістдесят і чотири тисячі й триста. ²⁶Сини Завулонові за їхніми родами: від Середа рід Середів, від Елона рід Елонів, від Яхлеїла рід Яхлеїлів. ²⁷Оце Завулонові роди за їхнім переліченням: шістдесят тисяч і п'ятсот. ²⁸Сини Йосипа за їхніми родами: Манасія та Єфрем. ²⁹Сини Манасіїні: від Махіра рід Махірів, а Махір породив Ґілеада, від Ґілеада рід Ґілеадів. ³⁰Оце Ґілеадові сини: Єзер рід Єзерів, від Хелека рід Хелеків, ³¹і Асріїл рід Асріїлів, і Шехем рід Шехемів, ³²і Шеміда рід Шемідин, і Хефер рід Хеферів. ³³А Целофхад, син Хеферів, не мав синів, а тільки дочок. А ймення дочок: Махла й Ноа, Хоґла, Мілка й Тірца. ³⁴Оце роди Манасіїні, а їхні перелічені: п'ятдесят і дві тисячі й сімсот. ³⁵Оце Єфремові сини за їхніми родами: від Шутелаха рід Шутелахів, від Бехера рід Бехерів, від Тахана рід Таханів. ³⁶А оце Шутелахові сини: від Ерана рід Еранів. ³⁷Оце роди Єфремових синів за їхнім переліченням: тридцять і дві тисячі і п'ятсот. Оце Йосипові сини за їхніми родами. ³⁸Сини Веніяминові за їхніми родами: від Бели рід Белин, від Ашбела рід Ашбелів, від Ахірама рід Ахірамів, ³⁹від Шефуфама рід Шефуфамів, від Хуфама рід Хуфамів. ⁴⁰А сини Белині були: Ард, і Нааман, від Арда рід Ардів, від Наамана рід Нааманів. ⁴¹Оце Веніяминові сини за їхніми родами, а перелічені їхні: сорок і п'ять тисяч і шістсот. ⁴²Оце Данові сини за їхніми родами: від Шухама рід Шухамів. Оце Данові роди за їхніми родами. ⁴³Всі Шухамові роди за їхнім переліченням: шістдесят і чотири тисячі і чотириста. ⁴⁴Асирові сини за їхніми родами: від Їмни рід Їмнин, від Їшві рід Їшвіїв, від Берії рід Беріїв. ⁴⁵Сини Берії: від Хевера рід Хеверів, від Малкіїла рід Малкіїлів, ⁴⁶а ймення Асирової дочки Сарах. ⁴⁷Оце роди Асирових синів за їхнім переліченням: п'ятдесят і три тисячі й чотириста. ⁴⁸Сини Нефталимові за їхніми родами: від Яхцеїла рід Яхцеїлів, від Ґуні рід Ґуніїв, ⁴⁹від Єцера рід Єцерів, від Шіллема рід Шіллемів. ⁵⁰Оце роди Нефталимові за їхніми родами й за їхнім переліченням: сорок і п'ять тисяч і чотириста. ⁵¹Оце перелічені Ізраїлевих синів: шістсот тисяч і тисяча й сімсот і тридцять.

⁵² І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ⁵³Для цих буде поділений Край у спадок за числом імен. ⁵⁴Численному примножиш спадщину його, а малому зменшиш спадок його, кожному за переліченням його буде дана спадщина його. ⁵⁵Тільки жеребком поділиться землю, вони будуть володіти за іменами племен їхніх батьків. ⁵⁶За жеребком буде поділена спадщина його поміж численним та малим.

⁵⁷ А оце перелічені Левити за їхніми родами: від Ґершона рід Ґершонів, від Кегата рід Кегатів, від Мерарі рід Мераріїв. ⁵⁸Оце роди Левієві: рід Левіїв, рід Хевроніїв, рід Махліїв, рід Мушіїв, рід Кореїв, а Кегат породив Амрама. ⁵⁹А ймення Амрамової жінки Йохевед, дочка Левієва, що вродила її Левієві жінка його в Єгипті, а вона вродила Амрамові Аарона, і Мойсея, і сестру їх Маріям. ⁶⁰І вродилися Ааронові Надав, й Авігу, й Елеазар, й Ітамар. ⁶¹А Надав та Авігу померли, коли вони приносили чужий огонь перед Господнє лице. ⁶²І були їхні перелічені двадцять і три тисячі, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище; бо вони не були перелічені серед Ізраїлевих синів, не дана бо їм спадщина серед Ізраїлевих синів.

⁶³ Оце перелічені Мойсея та священика Елеазара, що перелічували Ізраїлевих синів у моавських степах над приєрихонським Йорданом. ⁶⁴А серед тих не було вже нікого з перелічених Мойсея та священика Аарона, що перелічували Ізраїлевих синів на Сінайській пустині, ⁶⁵бо Господь був сказав їм: Конче повмираєте ви на пустині. І не позостався з них ніхто, крім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

Chapter 27

¹ І прийшли дочки Целофхада, сина Хеферового, сина Ґілеадового, сина Махірового, сина Манасіїного, з родів Манасії, сина Йосипового, а оце ймення дочок його: Махла, Ноа, і Хоґла, і Мілка, і Тірца. ²І стали вони перед Мойсеєм і перед священиком Елеазаром та перед начальниками, і всією громадою при вході скинії заповіту, говорячи: ³Наш батько помер у пустині, і він не був серед громади змовників на Господа в Кореєвій громаді, бо він помер за свій гріх, а синів він не мав. ⁴Чому ймення нашого батька буде відняте з-посеред його роду, що немає в нього сина? Дай же нам володіння серед братів нашого батька! ⁵І приніс Мойсей їхню справу перед Господнє лице. ⁶І сказав Господь до Мойсея, говорячи: ⁷Целофхадові дочки слушно говорять. Конче даси їм володіння спадкове серед братів їхнього батька, і зробиш, щоб перейшла їм спадщина їхнього батька. ⁸А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Коли хто помре, а сина в нього нема, то зробите, щоб спадок його перейшов дочці його. ⁹А якщо в нього немає дочки, то дасте спадщину його братам його. ¹⁰А якщо в нього немає братів, то дасте спадок його братам батька його. ¹¹А якщо в його батька немає братів, то дасте спадщину його родичеві, близькому йому з його роду, і він посяде його. А це стане для Ізраїлевих синів на правну постанову, як Господь наказав був Мойсеєві.

¹² І сказав Господь до Мойсея: Вийди на цю гору Аварім, і побач той Край, що Я дав Ізраїлевим синам. ¹³І побачиш його, і будеш прилучений до своєї рідні і ти, як був прилучений твій брат Аарон, ¹⁴бо ви були неслухняні наказам Моїм у пустині Цін при сварці громади, щоб явилася святість Моя через воду на їхніх очах. Це вода Меріви Кадеської в пустині Цін.

¹⁵ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹⁶Нехай призначить Господь, Бог духів і кожного тіла, чоловіка над громадою, ¹⁷що вийде перед ними, і що ввійде перед ними, і що випровадить їх, і що впровадить їх, і не буде Господня громада, як отара, що не має пастуха. ¹⁸І сказав Господь до Мойсея: Візьми собі Ісуса, Навинового сина, мужа, що в ньому Дух, і покладеш свою руку на нього. ¹⁹І поставиш його перед священиком Елеазаром та перед усією громадою, і накажеш йому на їхніх очах. ²⁰І даси на нього з влади своєї, щоб чула вся громада Ізраїлевих синів. ²¹І стане він перед священиком Елеазаром, і він запитає для нього вироку уріму перед Господнім лицем. І за наказом його вийдуть, і за наказом його ввійдуть він та всі Ізраїлеві сини з ним і вся громада. ²²І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І взяв він Ісуса, і поставив його перед Елеазаром та перед усією громадою. ²³І поклав він руки свої на нього, і заповів йому, як Господь промовляв через Мойсея.

Chapter 28

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Накажи Ізраїлевим синам, і скажи їм: Ви будете пильнувати жертву Мою, хліб Мій для огняних Моїх жертов, пахощі любі Мої, щоб приносити Мені означеного часу. ³І скажи їм: Оце огняна жертва, що принесете Господеві: безвадні однорічні ягнята, двоє на день, цілопалення завжди. ⁴Одне ягня принесеш уранці, а ягня друге принесеш надвечір. ⁵І десяту частину ефи пшеничної муки на хлібну жертву, мішану в товченій оливі чверть гіна. ⁶Це стале цілопалення, принесене на Сінайській горі на пахощі любі, огняна жертва для Господа. ⁷А лита жертва його чверть гіна для одного ягняти. У святині принесеш литу жертву вина для Господа. ⁸А друге ягня принесеш надвечір, принесеш як хлібну жертву ранку й як жертву литу його, це огняна жертва, любі пахощі для Господа.

⁹ А суботнього дня двоє однорічних безвадних ягнят, і дві десяті пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і жертва лита його. ¹⁰Це суботнє цілопалення щосуботи його, окрім цілопалення сталого та його литої жертви. ¹¹А першого дня ваших місяців принесете цілопалення для Господа: бички, молоде з великої худоби два, і одного барана, однорічні ягнята сім безвадних, ¹²і три десяті ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного бичка, і дві десяті пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного барана, ¹³і по десятій частині ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного ягняти. Це цілопалення, пахощі любі, огняна жертва для Господа. ¹⁴А їхні литі жертви: пів гіна вина буде для бика, а третина гіна для барана, а четвертина гіна для ягняти. Це новомісячне цілопалення кожного молодика, для всіх молодиків року. ¹⁵І буде принесений один козел на жертву за гріх для Господа, крім сталого цілопалення, і лита жертва його.

¹⁶ А першого місяця, чотирнадцятого дня місяця Пасха для Господа. ¹⁷А п'ятнадцятого дня того місяця свято, сім день опрісноки їсти. ¹⁸Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. ¹⁹І принесете огняну жертву, цілопалення для Господа: бички, молоде з великої худоби два, і одного барана, і сім однорічних ягнят, безвадні вони будуть у вас. ²⁰А їхня хлібна жертва пшенична мука, мішана в оливі, принесете три десяті ефи для бичка й дві десяті для барана. ²¹По десятій частині ефи принесеш для одного ягняти, так для семи ягнят. ²²І одного козла жертви за гріх на очищення вас, ²³окрім цілопалення ранку, що належить до сталого цілопалення, принесете оце. ²⁴Як оце, будете приносити щоденно сім день хліб огняної жертви, любі пахощі для Господа; окрім сталого цілопалення буде це принесене, і лита жертва його. ²⁵А сьомого дня будуть для вас святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. ²⁶А дня первоплодів, коли приносите нову хлібну жертву для Господа в ваших тижнях, будуть для вас святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. ²⁷І принесете цілопалення на любі пахощі для Господа: бички, молоде з великої худоби два, барана одного, сім ягнят однорічних. ²⁸А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для одного бичка, дві десяті для одного барана, ²⁹по десятій частині ефи для одного ягняти, так для семи ягнят. ³⁰Козел один, на очищення вас, ³¹окрім сталого цілопалення та хлібної його жертви це принесете, вони будуть безвадні у вас, і їхні литі жертви.

Chapter 29

¹ А сьомого місяця, першого дня місяця святі збори будуть для вас, жодного робочого зайняття не будете робити, це буде для вас день сурмлення. ²І спорядите цілопалення на пахощі любі для Господа: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічні ягнята, семеро безвадних. ³А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для барана, ⁴і одна десята для одного ягняти, так для семи ягнят, ⁵і один козел, жертва за гріх, на очищення вас, ⁶окрім новомісячного цілопалення й хлібної його жертви та цілопалення сталого, і хлібної його жертви та їхніх литих жертов за їхньою постановою, на любі пахощі, огняна жертва для Господа. ⁷А десятого дня того сьомого місяця будуть для вас святі збори, і будете впокоряти свої душі, жодного зайняття не будете робити. ⁸І принесете цілопалення для Господа, любі пахощі: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічних ягнят семеро, безвадні будуть у вас. ⁹А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для одного барана, ¹⁰по десятій для одного ягняти, так для семи ягнят. ¹¹Козел один, жертва за гріх, окрім жертви за гріх очищення й сталого цілопалення, і його жертви хлібної та їхніх литих жертов.

¹² А п'ятнадцятого дня сьомого місяця будуть для вас святі збори, жодного робочого заняття не будете робити, і будете святкувати сім день для Господа. ¹³І принесете цілопалення, огняну жертву, пахощі любі для Господа: бички, молоде з великої худоби, тринадцятеро, барани два, однорічних ягнят чотирнадцятеро, безвадні будуть вони. ¹⁴А хлібна їхня жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для кожного з тринадцяти бичків, дві десяті для одного барана, для двох баранів, ¹⁵і по десятій для кожного з чотирнадцяти ягнят, ¹⁶і один козел, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення, його хлібної жертви та його жертви литої. ¹⁷А другого дня: бички, молоде з великої худоби, дванадцятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. ¹⁸А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. ¹⁹І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення й хлібної його жертви та їхніх литих жертов. ²⁰А третього дня: бички одинадцятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. ²¹А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. ²²І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення й його хлібної жертви та його литої жертви. ²³А четвертого дня: бички десятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. ²⁴Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. ²⁵І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення їхньої хлібної жертви та їхньої литої жертви. ²⁶А п'ятого дня: бички дев'ятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. ²⁷А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. ²⁸І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви. ²⁹А шостого дня: бички восьмеро, барани двоє, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. ³⁰А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх за постановою. ³¹І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення його хлібної жертви та його литих жертов. ³²А сьомого дня: бички семеро, барани двоє, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. ³³А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. ³⁴І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення його хлібної жертви та його литої жертви. ³⁵А восьмого дня буде для вас віддання свята, жодного робочого зайняття не будете робити. ³⁶І принесете цілопалення, огняну жертву, пахощі любі для Господа: бичка одного, барана одного, однорічних ягнят семеро, безвадні. ³⁷Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичка, для барана й для ягнят за числом їх, за постановою. ³⁸І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви. ³⁹це принесете для Господа в ваші свята, окрім ваших обітниць та ваших дарів, для ваших цілопалень, і для ваших хлібних жертов, і для ваших литих жертов, і для ваших жертов мирних. ⁴⁰(30-1) І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.

Chapter 30

¹ (30-2) І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: Оце та річ, що Господь наказав: ²(30-3) Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

³ (30-4) А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості, ⁴(30-5) і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою. ⁵(30-6) А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй. ⁶(30-7) А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою, ⁷(30-8) і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні. ⁸(30-9) А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй. ⁹(30-10) А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній. ¹⁰(30-11) А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою, ¹¹(30-12) а чоловік її чув та змовчав їй, не заборонив їй, то будуть важні всі обітниці її, і кожен зарік, що зарекла на свою душу, буде важний. ¹²(30-13) А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її, не буде важне, її чоловік уневажнив їх, і Господь простить їй. ¹³(30-14) Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її. ¹⁴(30-15) А якщо чоловік її, замовчуючи, буде мовчати їй з дня на день, то зробить важними всі її обітниці, або всі її зароки, що на ній; зробив їх важними, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. ¹⁵(30-16) А якщо справді уневажнить він їх по тому, як був почув, то понесе він гріх її. ¹⁶(30-17) Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між батьком та його дочкою в її молодості в домі батька свого.

Chapter 31

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Пімсти мідіянітам за кривду Ізраїлевих синів, потім будеш прилучений до своєї рідні. ³І промовив Мойсей до народу, говорячи: Озбройте з-поміж себе людей для війська, і будуть вони на мідіян, щоб дати Господню пімсту на мідіян. ⁴По тисячі з племені зо всіх Ізраїлевих племен пошлете до війська. ⁵І були призначені з Ізраїлевих тисяч тисяча з племені дванадцять тисяч узброєних для війська. ⁶І послав їх Мойсей тисячу з кожного племени до їх війська, і Пінхаса, сина священика Елеазара, на війну, і святий посуд, і сурми для сурмлення в його руці.

⁷ І рушили війною на Мідіяна, як наказав був Господь Мойсеєві, і позабивали кожного чоловічої статі. ⁸І крім тих забитих, позабивали мідіянських царів: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, п'ять мідіянських царів, і Валаама, Беорового сина, забили мечем. ⁹І полонили Ізраїлеві сини мідіянських жінок і їхніх дітей, і всю їхню худобу, і всі їхні стада та ввесь їх маєток пограбували. ¹⁰А всі їхні міста по їхніх осадах та всі їхні оселі попалили огнем. ¹¹І позабирали вони все захоплене й усю здобич, людей та худобу. ¹²І вони привели до Мойсея й до священика Елеазара та до громади Ізраїлевих синів полонених і здобич, і захоплене до табору, до моавських степів, що над приєрихонським Йорданом.

¹³ І вийшли Мойсей і священик Елеазар та всі начальники громади назустріч їм поза табір. ¹⁴І розгнівався Мойсей на військових провідників, тисячників та сотників, що верталися з війська тієї війни. ¹⁵І сказав до них Мойсей: Чи ви позоставили живими всіх жінок? ¹⁶Тож вони були для Ізраїлевих синів за радою Валаама причиною на відступлення від Господа через Пеора! І була поразка в Господній громаді. ¹⁷А тепер позабивайте кожного хлопця між дітьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ложі, повбивайте. ¹⁸А всіх молодих жінок, що не познали мужеського ложа, зоставте живими для себе. ¹⁹А ви пробудьте поза табором сім день. Кожен, хто забив кого, і кожен, хто доторкався трупа, очистьтеся дня третього й дня сьомого ви та ваші бранці. ²⁰І ви очистите кожну одежу, і кожну шкуряну річ, і все зроблене з козиної вовни, і кожну дерев'яну річ. ²¹І сказав священик Елеазар воїнам, що ходили на війну: Оце постанова закону, що Господь наказав був Мойсеєві: ²²Тільки золото й срібло, мідь, залізо, цину та олово, ²³кожну річ, що видержить в огні, перепровадите через огонь, і стане чиста, тільки перше очищальною водою очиститься; а все, що не видержує огню, перепровадите через воду. ²⁴І виперете одежу свою сьомого дня, і станете чисті, а потому ввійдете до табору.

²⁵ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁶Перелічи здобич бранців між людьми й між худобою ти й священик Елеазар та голови батьківських домів громади. ²⁷І поділиш ту здобич пополовині між учасниками війни, що входять до війська, і між усією громадою. ²⁸І принесеш данину для Господа від військових, що входять до війська, одну душу від п'яти сотень від людини й від великої худоби, і від ослів, і від худоби дрібної. ²⁹З їхньої половини візьми, і даси священикові Елеазарові як Господнє приношення. ³⁰А з половини Ізраїлевих синів візьмеш одного вийнятого з п'ятидесяти з людини, з худоби великої, з ослів та з худоби дрібної, з кожної скотини, та й даси їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії. ³¹І зробив Мойсей та священик Елеазар, як Господь наказав був Мойсеєві. ³²І була здобич, позостале грабунку, що захопили були військові: дрібної худоби шістсот тисяч і сімдесят тисяч і п'ять тисяч. ³³А худоба велика сімдесят і дві тисячі. ³⁴І осли шістдесят і одна тисяча. ³⁵А душ людських із жінок, що не пізнали мужеського ложа, усіх душ тридцять і дві тисячі. ³⁶І була половина, частка тих, що входили до війська, число худоби дрібної триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень. ³⁷І була данина для Господа з худоби дрібної, шість сотень сімдесят і п'ять. ³⁸А худоба велика: тридцять і шість тисяч, а їхня данина для Господа сімдесят і двоє. ³⁹А осли: тридцять тисяч і п'ять сотень, а їхня данина для Господа шістдесят і один. ⁴⁰А душ людських: шістнадцять тисяч, а їхня данина для Господа тридцять і дві душі. ⁴¹І дав Мойсей данину Господнього приношення священикові Елеазарові, як Господь наказав був Мойсеєві. ⁴²І з половини Ізраїлевих синів, що Мойсей відділив, від людей, що вирушали на війну, ⁴³і була громадська половина з дрібної худоби триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень. ⁴⁴А худоба велика тридцять і шість тисяч. ⁴⁵А осли тридцять тисяч і п'ять сотень. ⁴⁶А людських душ шістнадцять тисяч, ⁴⁷і взяв Мойсей з половини Ізраїлевих синів вийнятого одного з п'ятидесяти з людини та зо скотини, та й дав їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії, як Господь наказав був Мойсеєві.

⁴⁸ І прийшли до Мойсея старшини над тисячами війська, тисячники та сотники, ⁴⁹та й сказали Мойсеєві: Твої раби перелічили військових, що під нашою рукою, і нікого з нас не бракувало. ⁵⁰І ми принесли Господню жертву, кожен, хто знайшов що з золота, ланцюжок на ноги, і нараменник, перстень, сережки та нашийника на очищення наших душ перед Господнім лицем. ⁵¹І взяв Мойсей та священик Елеазар від них те золото, кожну зроблену річ. ⁵²І було всього золота приношення, що принесли для Господа, шістнадцять тисяч сімсот і п'ятдесят шеклів від тисячників і від сотників. ⁵³Військові грабували кожен для себе. ⁵⁴І взяв Мойсей та священик Елеазар те золото від тисячників та сотників, і внесли його до скинії заповіту, пам'ятка для Ізраїлевих синів перед Господнім лицем.

Chapter 32

¹ А в Рувимових синів та в синів Ґадових були великі стада, дуже численні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце місце добре для худоби. ²І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи: ³Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, ⁴та земля, що Господь побив був перед Ізраїлевою громадою, вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худоба. ⁵І сказали вони: Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай дано буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йордан! ⁶І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: Чи брати ваші підуть на війну, а ви будете тут сидіти? ⁷І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від переходу до того Краю, що дав їм Господь? ⁸Так зробили були ваші батьки, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той Край. ⁹І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той Край, і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не входити до того Краю, що дав їм Господь. ¹⁰І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи: ¹¹Поправді кажу, не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх, ¹²окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Навинового, бо вони виконували накази за Господом. ¹³І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчилося все те покоління, що робило зло в Господніх очах. ¹⁴А оце стали ви замість ваших батьків, як нащадки грішних людей, щоб збільшити ще палючий гнів Господній на Ізраїля. ¹⁵Бо як ви відвернетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричините згубу всьому цьому народові.

¹⁶ А вони підійшли до нього та й сказали: Ми побудуємо тут кошари для нашої худоби та міста для наших дітей, ¹⁷а ми самі узброїмося, готові до бою перед Ізраїлевими синами, аж поки не введемо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по твердинних містах, охороняючи себе перед мешканцями цієї землі. ¹⁸Ми не вернемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм. ¹⁹Бо ми не будемо володіти з ними по той бік Йордану й далі, бо прийшла нам наша спадщина з цього боку Йордану на схід. ²⁰І сказав їм Мойсей: Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узброїтесь на війну перед Господнім лицем, ²¹і перейде кожен ваш узброєний Йордан перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою, ²²то буде здобутий той Край перед Господнім лицем, і ви потому вернетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей Край на володіння перед Господнім лицем. ²³А якщо не зробите так, то ви згрішили Господеві, і знайте, що ваш гріх знайде вас! ²⁴Побудуйте собі міста для ваших дітей, та кошари для ваших отар. А що вийшло з ваших уст, те зробіть. ²⁵І сказали Ґадові сини та сини Рувимові до Мойсея, говорячи: Раби твої зроблять, як пан наш приказує. ²⁶Діти наші, жінки наші, стадо наше та вся наша худоба будуть там, у ґілеадських містах. ²⁷А раби твої перейдуть, кожен військовий озброєний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує.

²⁸ І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Навиновому, та головам батьківських домів племен Ізраїлевих синів. ²⁹І сказав Мойсей до них: Якщо Ґадові сини та сини Рувимові перейдуть із вами Йордан, кожен озброєний на війну перед лицем Господнім, і буде здобутий Край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння. ³⁰А якщо вони не перейдуть з вами озброєні, то отримають володіння серед вас в ханаанському Краї. ³¹І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: Що говорив Господь до твоїх рабів, так зробимо. ³²Ми перейдемо озброєні перед Господнім лицем до ханаанського Краю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йордану. ³³І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині племені Манасії, Йосипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башанського, той Край по містах його, у границях міст того Краю навколо. ³⁴І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер, ³⁵і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу, ³⁶і Бет-Німру, і Бет-Гаран, твердинні міста та кошари для отари. ³⁷У Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм, ³⁸і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста, що вони збудували. ³⁹І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули його, і позбавили спадщини амореянина, що в ньому. ⁴⁰І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому. ⁴¹А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні села, та й назвав їх: Яірові села. ⁴²А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'ям: Новах.

Chapter 33

¹ Оце походи Ізраїлевих синів, що вийшли з єгипетського краю за своїми військовими відділами під рукою Мойсея та Аарона. ²А Мойсей написав їхні виходи з їхніми походами за Господнім наказом, і оце їхні походи за їхніми виходами. ³І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на очах усього Єгипту. ⁴А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди. ⁵І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу, і таборували в Суккоті. ⁶І рушили з Суккоту й таборували в Етамі, що на краю пустині. ⁷І рушили з Етаму, а вернулися до Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і таборували перед Міґдолом. ⁸І рушили з-перед Хіроту, і перейшли серед моря до пустині, і йшли триденною дорогою в Етамській пустині, і таборували в Марі. ⁹І рушили з Мари й увійшли до Еліму, а в Елімі дванадцять джерел води та сімдесят пальм, і таборували там. ¹⁰І рушили з Еліму й таборували над Червоним морем. ¹¹І рушили з-над Червоного моря й таборували в пустині Сін. ¹²І рушили з пустині Сін і таборували в Дофці. ¹³І рушили з Дофки й таборували в Алуші. ¹⁴І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі, і не було там води на пиття для народу. ¹⁵І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сінай. ¹⁶І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві. ¹⁷І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті. ¹⁸І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі. ¹⁹І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца. ²⁰І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні. ²¹І рушили з Лівни й таборували в Ріссі. ²²І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті. ²³І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер. ²⁴І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді. ²⁵І рушили з Харади й таборували в Макгелоті. ²⁶І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті. ²⁷І рушили з Тахату й таборували в Тераху. ²⁸І рушили з Тераху й таборували в Мітці. ²⁹І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні. ³⁰І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті. ³¹І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані. ³²І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду. ³³І рушили з Хору Ґідґаду й таборували в Йотваті. ³⁴І рушили з Йотвати й таборували в Авроні. ³⁵І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері. ³⁶І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборували в пустині Цін, це Кадеш. ³⁷І рушили з Кадешу й таборували на Гор-горі, на краю едомської землі. ³⁸І зійшов священик Аарон на Гор-гору з Господнього наказу, та й помер там сорокового року виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю, п'ятого місяця, першого дня місяця. ³⁹А Аарон був віку ста й двадцяти й трьох літ, коли помер він на Гор-горі. ⁴⁰І почув ханаанеянин, цар Араду, а він сидів на півдні в Краї ханаанськім, що йдуть Ізраїлеві сини. ⁴¹І рушили від Гор-гори й таборували в Цалмоні. ⁴²І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні. ⁴³І рушили з Пунону й таборували в Овоті. ⁴⁴І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі, на моавській границі. ⁴⁵І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду. ⁴⁶І рушили з Дівону Ґаду й таборували в Алмон-Дівлатаймі. ⁴⁷І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборували в горах Аварім перед Нево. ⁴⁸І рушили з гір Аварім, і таборували в моавських степах. ⁴⁹І таборували вони над Йорданом від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в моавських степах.

⁵⁰ І Господь промовляв до Мойсея в моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи: ⁵¹Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю, ⁵²то проженете всіх мешканців того Краю перед собою, і понищите всі їхні зображення, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висоти поруйнуєте. ⁵³І ви заволодієте тим Краєм, і осядете в ньому, бо Я дав вам той Край на власність. ⁵⁴І ви заволодієте тим Краєм жеребком за вашими родами: численному збільшите власність його, а малому зменшите власність його, де вийде йому жеребок, туди йому буде, за племенами ваших батьків будете володіти собі. ⁵⁵А якщо ви не виженете мешканців того Краю від себе, то будуть ті, кого позоставите з них, колючками в ваших очах та тернями в ваших боках. І будуть вас утискати на тій землі, що на ній ви сидітимете. ⁵⁶І станеться, як Я думав був учинити їм, учиню те вам.

Chapter 34

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Накажи Ізраїлевим синам та й скажи їм: Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, це буде той Край, що припаде вам у спадщині, ханаанський Край по границях його. ³І буде вам південна сторона від пустині Цін при Едомі, і буде вам південна границя від кінця Солоного моря на схід. ⁴І скерується вам та границя з полудня до Маале-Акраббіму, і перейде до Ціну, і будуть виходи її з полудня до Кадеш-Барнеа. І вийде вона до Хацар-Аддару й перейде до Ацмону. ⁵І скерується границя з Ацмону до єгипетського потоку, і будуть її виходи до моря. ⁶А границя західня, буде для вас море Велике, це буде для вас західня границя. ⁷А оце буде для вас північна границя: від Великого моря визначите собі за границю Гор-гору. ⁸Від Гор-гори визначите в напрямі до Гамату, і будуть виходи границі до Цедаду. ⁹І вийде границя до Зіфрону, і будуть її виходи до Гацар-Енану. Це буде вам північна границя. ¹⁰І визначите собі за границю на схід від Гацар-Енану до Шефаму. ¹¹І зійде границя від Шефаму до Рівли, на схід Аіну. І зійде границя, і дійде на беріг Кінеретського моря на схід. ¹²І зійде границя до Йордану, і будуть її виходи море Солоне. Це буде для вас Край по його границях навколо. ¹³І Мойсей наказав Ізраїлевим синам, говорячи: Оце та земля, що ви поділите собі її жеребком, що Господь наказав дати дев'яти племенам і половині племені. ¹⁴Бо взяли плем'я Рувимових синів за домами батьків своїх, і плем'я Ґадових синів за домами батьків своїх, і половина племени Манасіїного взяли спадщину свою, ¹⁵два племені й половина племени взяли вже свою спадщину з того боку приєрихонського Йордану на схід та на південь.

¹⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁷Оце імена тих мужів, що поділять для вас той Край на спадок: священик Елеазар та Ісус, син Навинів, ¹⁸та візьмете по одному князеві з племени, щоб поділити той Край на власність. ¹⁹А оце ймення тих мужів: для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв; ²⁰а для племени Симеонових синів Шемуїл, син Аммігудів; ²¹а для племени Веніяминового Елідад, син Кіслонів; ²²для племени Данових синів князь Буккі, син Йоґліїв; ²³для Йосипових синів, для племени синів Манасіїних князь Ханніїл, син Ефодів; ²⁴а для племени Єфремових синів князь Кемуїл, син Шіфтанів; ²⁵а для племени Завулонових синів князь Еліцафан, син Парнахів; ²⁶а для племени Іссахарових синів князь Палтіїл, син Аззана; ²⁷а для племени Асирових синів князь Ахігуд, син Шеломіїв; ²⁸а для племени синів Нефталимових князь Педаїл, син Аммігудів. ²⁹Оце ті, кому наказав Господь поділити ханаанський Край на спадщину для Ізраїлевих синів.

Chapter 35

¹ І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи: ²Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам. ³І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини. ⁴А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо. ⁵І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині. Це будуть для вас міські пасовиська. ⁶А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них дасте сорок і два міста. ⁷Усі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська. ⁸А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам.

⁹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁰Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю, ¹¹то виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне. ¹²І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою. ¹³А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас. ¹⁴Три місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища. ¹⁵Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне. ¹⁶А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. ¹⁷А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. ¹⁸Або вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. ¹⁹Месник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його. ²⁰А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре, ²¹або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його. ²²А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям, ²³або якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла, ²⁴то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами. ²⁵І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою. ²⁶А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був, ²⁷і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови! ²⁸Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого. ²⁹І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях. ³⁰Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть. ³¹І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий. ³²І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика. ³³І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив. ³⁴І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!

Chapter 36

¹ І поприходили голови батьківських домів родів синів Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного з родів Йосипових синів, і промовили перед Мойсеєм та перед князями, головами батьківських домів Ізраїлевих синів, ²і сказали: Господь наказав моєму панові дати жеребком цей Край Ізраїлевим синам, і пан мій отримав Господнього наказа дати спадок нашого брата Целофхада його дочкам. ³І якщо вони будуть за жінок кому з синів інших племен Ізраїлевих синів, то буде віднята їхня спадщина зо спадку наших батьків, і буде додане над спадок тому племені, що вони стануть їм за жінок, а з жеребка нашого спадку буде відняте. ⁴А якщо Ізраїлевим синам буде ювілей, то буде їхня спадщина додана до спадку племени, що стануть їм за жінок, і їхня спадщина буде віднята від спадку племени наших батьків.

⁵ І наказав Мойсей Ізраїлевим синам за Господнім наказом, говорячи: Слушно говорить плем'я Йосипових синів. ⁶Оце та річ, що Господь заповів про Целофхадових дочок, говорячи: Вони стануть за жінок тим, хто їм подобається, тільки родові племени їхнього батька вони стануть за жінок. ⁷І не буде переходити спадщина Ізраїлевих синів від племени до племени, бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спадщини племени своїх батьків. ⁸А кожна дочка, що посяде спадщину від племени Ізраїлевих синів, стане за жінку одному з роду племени батька свого, щоб Ізраїлеві сини володіли кожен спадком батьків своїх. ⁹І не буде переходити спадок від племени до іншого племени, бо кожен із племен Ізраїлевих синів буде держатися спадку свого. ¹⁰Як Господь наказав був Мойсеєві, так учинили Целофхадові дочки. ¹¹І стали Целофхадові дочки: Махла, Тірца, і Хоґла, і Мілка, і Ноа за жінок для синів дядьків своїх. ¹²Тим, що з родів синів Манасіїних, сина Йосипового, стали вони за жінок, а їхня спадщина залишилася за племенем роду їхнього батька. ¹³Оце заповіді та постанови, що Господь наказав був через Мойсея Ізраїлевим синам у моавських степах над приєрихонським Йорданом.

Deuteronomy

Chapter 1

¹ Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Ізраїля по тім боці Йордану в пустині, на степу, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом, ²одинадцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа. ³І сталося сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них, ⁴по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, що сидів в Аштароті в Едреї. ⁵На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи: ⁶Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, говорячи: Досить вам сидіти на цій горі! ⁷Оберніться й рушайте, і йдіть на гору амореянина, та до всіх сусідів його на степу, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, до Краю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, річки Ефрату. ⁸Ось Я дав вам цей Край! Увійдіть, і заволодійте цим Краєм, що за нього Господь був присяг вашим батькам, Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них.

⁹ І сказав я того часу до вас, говорячи: Не можу я сам носити вас. ¹⁰Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зорі небесні! ¹¹Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам. ¹²Як я сам понесу тяготу вашу, і тягар ваш, і ваші суперечки? ¹³Візьміть собі мужів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі вас. ¹⁴І ви відповіли мені та й сказали: Добра та річ, що ти кажеш зробити. ¹⁵І взяв я голів ваших племен, мужів мудрих та знаних, і поставив їх головами над вами, тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племен. ¹⁶І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між приходьком його. ¹⁷Не будете звертати уваги на обличчя в суді, як малого, так і великого вислухаєте, не будете боятися обличчя людини, бо суд Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка для вас, принесете мені, і я вислухаю її. ¹⁸І наказав я вам того часу про всі ті речі, що ви зробите.

¹⁹ І ми рушили з Хориву, та й перейшли цю велику й страшну пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа. ²⁰І сказав я до вас: Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам. ²¹Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей Край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся! ²²А ви всі підійшли до мене та й сказали: Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони вислідять нам той Край, та нехай принесуть нам відомість про дорогу, що нею підемо, та про міста, куди ввійдемо. ²³І була та річ добра в моїх очах, і взяв я у вас дванадцять мужа, муж один для племени. ²⁴І вони відійшли, і зійшли на гору, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край. ²⁵І взяли вони в свою руку з плоду того Краю, і принесли до нас, і здали нам справу, і сказали: Добрий той Край, що Господь, Бог наш, дає нам! ²⁶Та ви не хотіли йти, і були неслухняні наказам Господа, Бога вашого. ²⁷І нарікали ви по ваших наметах і говорили: З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю, щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас. ²⁸Куди ми підемо? Брати наші розслабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там. ²⁹І сказав я до вас: Не лякайтеся й не бійтеся їх! ³⁰Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах, ³¹і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця. ³²Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога, ³³що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень. ³⁴І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи: ³⁵Поправді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам, ³⁶окрім Калева, Єфуннеєвого сина, він побачить його, і йому Я дам той Край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього. ³⁷Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: І ти не ввійдеш туди! ³⁸Ісус, син Навинів, що стоїть перед тобою, він увійде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним. ³⁹А діти ваші, про яких ви сказали: На здобич будуть вони, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, вони ввійдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним. ⁴⁰А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря. ⁴¹А ви відповіли та й сказали мені: Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш. І приперезали ви кожен військову зброю свою, і відважилися вийти на гору. ⁴²Але Господь до мене сказав: Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами. ⁴³І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухняні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на гору. ⁴⁴І вийшов навперейми вас амореянин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли вас в Сеїрі аж до Горми. ⁴⁵І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас. ⁴⁶І сиділи ви в Кадешу багато днів, стільки днів, скільки там ви сиділи.

Chapter 2

¹ І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів. ²І сказав Господь до мене, говорячи: ³Досить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ! ⁴А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться! ⁵Не дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину. ⁶Їжу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити. ⁷Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

⁸ І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині. ⁹І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок. ¹⁰Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні. ¹¹Рефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми. ¹²А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь. ¹³Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред. ¹⁴А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм. ¹⁵Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти. ¹⁶І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу, ¹⁷то Господь промовляв до мене, говорячи: ¹⁸Ти сьогодні проходиш моавську границю Ар. ¹⁹І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину. ²⁰За край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми, ²¹народ великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, ²²як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні. ²³А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

²⁴ Уставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним. ²⁵Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою. ²⁶І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи: ²⁷Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч. ²⁸Їжу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами, ²⁹як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш. ³⁰Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко. ³¹І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край. ³²І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу. ³³І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ. ³⁴І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми. ³⁵Тільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули. ³⁶Від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш. ³⁷Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Chapter 3

¹ І обернулися ми, та й пішли дорогою до Башану. І вийшов навперейми нас Оґ, цар башанський, він та ввесь його народ, на війну до Едреї. ²І сказав Господь до мене: Не бійся його, бо в твою руку Я дав його, і ввесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигонові, цареві амореян, що сидів у Хешбоні. ³І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Оґа, царя башанського, та ввесь його народ, і побили ми його, так що нікого не позосталося в нього. ⁴І здобули ми всі міста його, і того часу не було міста, що не взяли б ми від них, шістдесят міст, усю арґовську околицю, царство Оґа в Башані. ⁵Усі ці міста укріплені, мур високий, ворота й засув, окрім дуже багатьох відкритих міст. ⁶І вчинили ми їх закляттям, як зробили були Сигонові, цареві хешбонському, учинили закляттям усе місто, чоловіків, жінок та дітей. ⁷А всю худобу й захоплене з міст забрали ми собі на здобич. ⁸І взяли ми того часу той край з руки обох царів амореянина, що по другому боці Йордану, від Арнонського потоку аж до гори Гермон, ⁹сидоняни кличуть на Гермон Сірйон, а амореяни кличуть на нього Сенір, ¹⁰усі міста на рівнині, і ввесь Ґілеад, і ввесь Башан аж до Салхи й Едреї, міст царства Оґа в Башані. ¹¹Бо тільки Оґ, цар башанський, позостав із решти рефаїв. Оце його ложе, ложе залізне; чи ж не воно в Раббі Аммонових синів, дев'ять ліктів довжина його, і чотири лікті ширина його, на міру ліктем чоловіка.

¹² А Край той того часу посіли ми. Від Ароеру, що над Арнонським потоком, і половину гори Ґілеад, і міста його я дав Рувимовим та Ґадовим. ¹³А решту Ґілеаду та ввесь Башан, царство Оґа, віддав я половині племени Манасіїного, усю околицю арґовську, на ввесь той Башан кличеться: Край рефаїв. ¹⁴Яір, син Манасіїн, узяв всю Арґову околицю аж до границі ґешурів та маахатів, і він назвав їх своїм іменем: Башан, села Яіра, і так їх кличуть аж до цього дня. ¹⁵А Махірові дав я Ґілеад. ¹⁶А Рувимовим та Ґадовим дав я від Ґілеаду й аж до Арнонського потоку, середину потоку та границю, і аж до потоку Яббоку, границі Аммонових синів, ¹⁷і степ, і Йордан, і границю його від Кіннерету аж до моря степу, моря Солоного, у узбіччя Пісґі на схід. ¹⁸І часу того наказав я вам, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам цей Край, щоб ви посіли його; узброєні перейдете перед вашими братами, Ізраїлевими синами, усі військові. ¹⁹Тільки ваші жінки, і ваші діти та ваша худоба, я знаю, що худоба ваша велика! будуть сидіти по ваших містах, що я дав вам, ²⁰аж Господь дасть спочинок братам вашим, як вам, і посядуть також вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам по той бік Йордану, і вернетесь кожен до спадку свого, що я дав вам.

²¹ А Ісусові наказав я того часу, говорячи: Ото твої очі бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, обом тим царям, так зробить Господь усім царствам, куди ти переходиш. ²²Не будеш боятися їх, бо Господь, Бог ваш, Він Той, що воює для вас. ²³І благав я того часу Господа, говорячи: ²⁴Владико Господи, Ти зачав показувати рабові Своєму велич Свою та міцну Свою руку! Бо хто інший Бог на небі та на землі, що зробить, як чини Твої, як великі діла Твої? ²⁵Нехай перейду ж я та побачу той хороший Край, що по тім боці Йордану, ту гарну гірську землю та Ливан! ²⁶Та Господь розгнівався на мене через вас, і не послухав мене. І сказав Господь до мене: Досить тобі, не говори більше до Мене в цій справі! ²⁷Вийди на верхів'я Пісґі, і зведи свої очі на захід, і на північ, і на південь, і на схід, і побач своїми очима, бо ти не перейдеш цього Йордану! ²⁸І напоуми Ісуса, і зміцни його, й укріпи його, бо він перейде перед цим народом, і він зробить, що вони посядуть той Край, який ти побачиш. ²⁹І осіли ми в долині навпроти Бет-Пеору.

Chapter 4

¹ А тепер, Ізраїлю, послухай постанов та законів, що я навчаю вас чинити, щоб жили ви, і ввійшли, й посіли цей Край, що Господь, Бог батьків ваших, дає вам. ²Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам. ³Очі ваші бачили те, що Господь зробив був з Ваалом пеорським, бо кожного чоловіка, що пішов за пеорським Ваалом, вигубив його Господь, Бог твій, з-посеред тебе. ⁴А ви, що линули до Господа, Бога вашого, усі ви живі сьогодні. ⁵Дивіться, навчив я вас постанов та законів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Краю, куди ви входите, щоб посісти його. ⁶Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд! ⁷Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього? ⁸І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні? ⁹Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів, ¹⁰про день, коли стояв ти перед лицем Господа, Бога твого, на Хориві, як Господь говорив був до мене: Збери Мені той народ, і вони слухатимуть слів Моїх, із яких навчаться боятися Мене по всі дні, скільки вони житимуть на землі, та й синів своїх понавчають. ¹¹І поприходили ви, та й поставали під горою, а гора та горіла огнем аж до самих небес, а при тому була темрява, хмара та мряка. ¹²І промовляв Господь до вас із середини огню, голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу. ¹³І Він оголосив перед вами заповіта Свого, що наказав вам чинити, Десять Заповідей, і написав їх на двох камінних таблицях. ¹⁴А мені Господь наказав того часу навчати вас постанов та законів, щоб виконували ви їх у Краю, куди ви переходите володіти ним. ¹⁵І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню, ¹⁶щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці, ¹⁷зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом, ¹⁸зображення всякого плазуючого по землі, зображення всякої риби, що в воді під землею, ¹⁹і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім народам під усім небом. ²⁰А вас Господь узяв та й вивів вас із залізної гутничої печі, з Єгипту, щоб ви стали для Нього народом наділу, як сьогодні це видко. ²¹А Господь був розгнівався на мене за ваші діла, і поклявся, що не перейду я Йордану, і не ввійду до того хорошого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадщину. ²²Бо я умру в цьому краї, я не перейду Йордану, а ви перейдете й посядете той хороший Край. ²³Стережіться, щоб не забули ви заповіту Господа, вашого Бога, якого склав з вами, щоб не зробили ви собі боввана на подобу всього, як наказав тобі Господь, Бог твій. ²⁴Бо Господь, Бог твій, Він палючий огонь, Бог заздрісний. ²⁵Коли ти породиш синів, і синів твоїх синів, і постарієте ви в Краю, і зіпсуєтеся, і зробите боввана на подобу чогось, і зробите зло в очах Господа, Бога свого, та Його розгнівите, ²⁶то беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю, що незабаром конче погинете в Краю, на вспадкування якого ви переходите туди Йордан. Не будуть довгі ваші дні в ньому, бо конче ви будете вигублені. ²⁷І розпорошить вас Господь посеред народів, і будете ви нечисленні поміж людами, куди попровадить вас Господь. ²⁸І будете служити там богам, ділу рук людських, дереву та каменеві, які не бачать, і не чують, і не їдять, і не нюхають. ²⁹Та коли ви будете шукати звідти Господа, Бога свого, то знайдете, якщо будете шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю. ³⁰Як будеш у біді своїй, і коли спіткають тебе в кінці днів усі оці речі, то вернешся ти до Господа, Бога свого, і послухаєш Його голосу. ³¹Бо Господь, Бог твій Бог милостивий: Він не залишить тебе й не знищить тебе, і не забуде заповіту батьків твоїх, яким їм присягнув був. ³²Бо питай но про перші дні, що були перше тебе, від того дня, коли Бог створив людину на землі, і від кінця неба й аж до кінця неба, чи бувало щось таке, як ця велика річ, або чи чуте було щось таке, як вона: ³³чи чув народ голос Бога, що говорив із середини огню, як чув ти і жив? ³⁴Або чи намагався який бог піти взяти собі народ з-посеред іншого народу пробами, ознаками, і чудами, і війною, і сильною рукою, і раменом витягненим, і страхами великими, як усе те, що зробив був вам Господь, Бог ваш, в Єгипті на очах твоїх? ³⁵Тобі було показане це, щоб ти пізнав, що Господь Він Бог, і нема іншого, окрім Нього. ³⁶Він дав тобі з неба почути Його голос, щоб навчити тебе, а на землі показав тобі Свій великий огонь, і слова Його чув ти з середини огню. ³⁷І тому, що кохав Він батьків твоїх, то вибрав їхнє насіння по них, і Сам Він вивів тебе Своєю великою силою з Єгипту, ³⁸щоб прогнати перед тобою народи, більші й сильніші за тебе, щоб ввести тебе, та дати тобі їхній Край на спадок, як сьогодні це видко. ³⁹І пізнаєш сьогодні, і візьмеш до серця свого, що Господь Він Бог на небі вгорі й на землі долі, іншого нема. ⁴⁰І будеш пильнувати постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, і щоб ти продовжив дні на землі, що Господь, Бог твій, дає тобі на всі дні.

⁴¹ Тоді виділив Мойсей три місті по той бік Йордану на схід сонця, ⁴²щоб утікав туди убійник, що замордує свого ближнього ненароком, а він не був йому ворогом ні вчора, ані позавчора. І втече він до одного з цих міст, і буде жити: ⁴³Бецер у пустині, у краї рівниннім, Рувимовому, і Рамот у Ґілеаді Ґадовому, і Ґолан у Башані Манасіїному. ⁴⁴І оце Закон, що Мойсей поклав перед Ізраїлевими синами, ⁴⁵оце свідоцтва, і постанови, і закони, що Мойсей говорив їх до Ізраїлевих синів при виході їх із Єгипту, ⁴⁶по той бік Йордану в долині навпроти Бет-Пеору в краю Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, якого побив Мойсей та Ізраїлеві сини при виході їх із Єгипту. ⁴⁷І вони оволоділи краєм його та краєм Оґа, башанського царя, обох аморейських царів, що по той бік Йордану на схід сонця, ⁴⁸від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і аж до гори Сіон, цебто Гермон, ⁴⁹і ввесь степ по тім боці Йордану на схід і аж до моря степу під узбіччям Пісґі.

Chapter 5

¹ І скликав Мойсей усього Ізраїля, та й сказав до нього: Слухай, Ізраїлю, постанови й закони, які я говорю сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх. ²Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві. ³Не з батьками нашими склав Господь заповіта того, але з нами самими, що ми тут сьогодні всі живі. ⁴Обличчям в обличчя говорив Господь із вами на горі з середини огню. ⁵Я того часу стояв між Господом та між вами, щоб передавати вам Господні слова, бо ви боялися огню, і ви не зійшли на гору, коли Він говорив:

⁶ Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. ⁷Хай не буде тобі інших богів при Мені! ⁸Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. ⁹Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене, ¹⁰і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді. ¹¹Не присягай Іменем Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім'ям надаремно. ¹²Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій. ¹³Шість день працюй, і роби всю працю свою, ¹⁴а день сьомий субота для Господа, Бога твого; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти. ¹⁵І будеш пам'ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день. ¹⁶Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. ¹⁷Не вбивай! ¹⁸Не чини перелюбу! ¹⁹Не кради! ²⁰Не свідчи неправдиво проти ближнього свого! ²¹І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є ближнього твого! ²²Слова ці Господь промовляв до всього вашого зібрання, на горі з середини огню, хмари та мряки, сильним голосом. І більш не говорив, і написав їх на двох камінних таблицях, і дав їх мені.

²³ І сталося, коли ви слухали той голос з-посеред темряви, а гора горіла огнем, то прийшли до мене всі голови ваших племен та ваші старші, ²⁴та й сказали: Тож Господь, Бог наш, показав нам славу Свою та велич Свою, і голос Його чули ми з середини огню. Цього дня ми бачили, що говорить Бог з людиною, і вона жива! ²⁵А тепер нащо маємо вмирати? Бо спалить нас той великий огонь! Якщо ми будемо ще далі слухати голосу Господа Бога нашого, то помремо. ²⁶Бо чи є таке тіло, щоб чуло, як ми, голос Бога Живого, що промовляє з середини огню, і жило б? ²⁷Приступи сам, і слухай усе, що скаже Господь, Бог наш, і ти будеш говорити нам усе, що промовлятиме Господь, Бог наш, до тебе, а ми будемо слухати й виконаємо. ²⁸І почув Господь голос ваших слів, коли ви промовляли до мене. І сказав до мене Господь: Чув Я голос цього народу, що промовляли до тебе. Добре все, що вони промовляли. ²⁹О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки! ³⁰Іди, скажи їм: Вертайтесь собі до наметів своїх! ³¹А ти стій тут зо Мною, і Я буду промовляти до тебе кожну заповідь, і постанови, і закони, що будеш навчати їх, щоб вони виконували їх у Краї, що Я даю їм на спадщину його. ³²І будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь, Бог ваш, не збочите ні праворуч, ні ліворуч. ³³Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити, щоб жили ви й було вам добре, і щоб довгі були ваші дні в Краї, що ви оволодієте ним.

Chapter 6

¹ А оце заповідь, постанови та закони, що наказав Господь, Бог ваш, щоб навчити вас виконувати їх у Краї, що ви переходите туди посісти його, ²щоб ти боявся Господа, Бога свого, щоб пильнувати всіх постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі, ти й син твій, та син твого сина по всі дні життя твого, і щоб були довгі твої дні. ³І слухай, Ізраїлю, і пильнуй виконувати це, щоб було добре тобі, і щоб ви сильно розмножились, як прирік був Господь, Бог батьків твоїх, дати Край, що тече молоком та медом.

⁴ Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! ⁵І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! ⁶І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. ⁷І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. ⁸І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов'язкою між очима твоїми. ⁹І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх. ¹⁰І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, якого присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував, ¹¹та доми, повні всякого добра, яких ти не наповнював, і тесані колодязі, яких ти не тесав, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наситишся, ¹²стережися тоді, щоб ти не забув Господа, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства! ¹³Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати. ¹⁴Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів, що в околицях ваших, ¹⁵бо Господь, Бог твій Бог заздрісний посеред тебе; щоб не запалився на тебе гнів Господа, Бога твого, і щоб Він не вигубив тебе з поверхні землі. ¹⁶Не будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі.

¹⁷ Будете конче пильнувати заповідей Господа, Бога вашого, і свідоцтва Його, і постанови Його, що наказав Він тобі. ¹⁸І будеш робити справедливе та добре в Господніх очах, щоб було тобі добре, і щоб увійшов ти та посів той хороший Край, що Господь присягнув був батькам твоїм, ¹⁹щоб вигнати всіх ворогів твоїх перед тобою, як говорив був Господь. ²⁰Коли запитає тебе син твій колись, говорячи: Що це за свідоцтва й постанови та закони, що вам наказав Господь, Бог наш? ²¹то скажеш синові своєму: Ми були раби фараонові в Єгипті, а Господь вивів нас із Єгипту сильною рукою. ²²І дав Господь ознаки та чуда великі та страшні на Єгипет, і на фараона та ввесь дім його на наших очах. ²³А нас вивів звідти, щоб увести нас та дати той Край, що присягнув був Він нашим батькам. ²⁴І наказав нам Господь чинити всі ті постанови, щоб боятися Господа, Бога нашого, щоб було добре нам усі дні, щоб утримати нас при житті, як дня цього. ²⁵І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам.

Chapter 7

¹ Коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то Він вижене численні поганські народи перед тобою: хіттеянина, і ґірґашеянина, і амореянина, і ханаанеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, сім народів, численніших та міцніших за тебе. ²І коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, не складеш із ними заповіту, і не будеш до них милосердний. ³І не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого, ⁴бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, і запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить. ⁵Але тільки так будете їм робити: жертівники їхні порозбиваєте, а їхні стовпи поламаєте, святі їхні дерева постинаєте, а бовванів їхніх попалите в огні, ⁶бо ти святий народ для Господа, Бога свого, тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. ⁷Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, ⁸але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетського. ⁹І ти пізнаєш, що Господь, Бог твій, Він той Бог, той Бог вірний, що стереже заповіта та милість для тих, хто любить Його, та хто додержує Його заповіді на тисячу поколінь, ¹⁰і що надолужить ненависникам Своїм, їм самим, щоб вигубити їх; не загаїться Він щодо Свого ненависника, відплатить йому самому. ¹¹А ти будеш виконувати заповіді й постанови та закони, що Я сьогодні наказую виконувати їх.

¹² І станеться, за те, що ви будете слухатися цих законів, і будете додержувати, і будете виконувати їх, то й Господь, Бог твій, буде додержувати для тебе заповіт та милість, що був присягнув батькам твоїм. ¹³І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї, утроби та плід твоєї землі, збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі. ¹⁴Ти будеш благословенний поміж усіма народами, не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю. ¹⁵І Господь відхилить від тебе всяку хворобу, і жодних лютих єгипетських недуг, які ти знаєш, не наведе їх на тебе, а дасть їх на всіх твоїх ворогів. ¹⁶І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, не змилосердиться око твоє над ними, і не будеш служити їхнім богам, бо то пастка для тебе. ¹⁷Коли скажеш у серці своїм: Ті люди численніші від мене, як я зможу вигнати їх? ¹⁸не бійся їх! Пильно пам'ятай, що зробив був Господь, Бог твій, фараонові та всьому Єгиптові, ¹⁹ті великі випробовування, що бачили твої очі, і ознаки та чуда, і сильну руку та витягнене рамено, що ними вивів тебе Господь, Бог твій, так Господь, Бог твій, учинить усім тим народом, що ти їх боїшся. ²⁰Також і шершнів пошле Господь, Бог твій, на нього, аж поки не вигинуть позосталі та ті, що поховалися перед тобою. ²¹Не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, Бог великий та страшний. ²²І викидатиме Господь, Бог твій, тих людей помалу з-перед тебе; не зможеш вигубити їх скоро, щоб не розмножилася над тобою польова звірина. ²³І дасть їх Господь, Бог твій, перед тобою, і побентежить їх великим бентеженням, аж поки не будуть вигублені. ²⁴І віддасть їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім'я з-під неба, не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх. ²⁵Бовванів їхніх богів попалите в огні, не будеш жадати срібла та золота, що на них, і не візьмеш його собі, щоб тим не впасти до пастки, бо то огида для Господа, Бога твого. ²⁶І не внесеш цієї огиди до дому свого, і не станеш закляттям, як вона. Конче зогидиш її, і конче будеш бридитися нею, бо закляття вона.

Chapter 8

¹ Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили, і множилися, і ввійшли й посіли той Край, що Господь присягнув вашим батькам. ²І будеш пам'ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. ³І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина. ⁴Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ. ⁵І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій. ⁶І будеш виконувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його, ⁷бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі, ⁸до Краю пшениці, й ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату, до Краю оливкового дерева та меду, ⁹до Краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, до Краю, що каміння його залізо, а з його гір добуватимеш мідь.

¹⁰ І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа, Бога свого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі. ¹¹Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, ¹²щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них, ¹³а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться, ¹⁴то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства, ¹⁵що веде тебе цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води; що Він випроваджує тобі воду з крем'яної скелі, ¹⁶що в пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати тебе, щоб чинити тобі добро наостанку, ¹⁷щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут. ¹⁸І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього. ¹⁹І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і підеш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, ви конче погинете! ²⁰Як ті люди, що Господь вигубляє з-перед вас, так ви погинете за те, що не будете слухатися голосу Господа, Бога вашого!

Chapter 9

¹ Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба, ²народом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: Хто стане перед велетнями? ³І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі. ⁴Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене. ⁵Не через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. ⁶І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй.

⁷ Пам'ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа. ⁸І на Хориві розгнівили були ви Господа, і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас. ⁹Коли я сходив на гору взяти кам'яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив. ¹⁰І Господь дав мені обидві кам'яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів. ¹¹І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту. ¹²І сказав мені Господь: Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, зробили собі литого боввана. ¹³І сказав Господь до мене, говорячи: Бачив Я той народ, і ось він народ твердошиїй. ¹⁴Позостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього. ¹⁵І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх. ¹⁶І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам! ¹⁷І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, і розторощив їх на ваших очах!... ¹⁸І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити, ¹⁹бо боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, та вислухав Господь мене й цього разу. ²⁰А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона. ²¹А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори. ²²І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа. ²³А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу. ²⁴Неслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав. ²⁵І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас. ²⁶І молився я до Господа й говорив: Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою! ²⁷Згадай Своїх рабів Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його, ²⁸щоб не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині. ²⁹А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом.

Chapter 10

¹ Того часу сказав був до мене Господь: Витеши собі дві камінні таблиці, як перші, та й вийде до Мене на гору, і зроби собі дерев'яного ковчега. ²А Я напишу на тих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти побив, і покладеш їх у ковчезі. ³І зробив я ковчега з акаційного дерева, і витесав я дві камінні таблиці, як перші, та й зійшов на гору, а обидві таблиці в руці моїй. ⁴І Він написав на тих таблицях, як перше письмо, Десять Заповідей, що Господь говорив був до вас на горі з середини огню в день зборів. І Господь дав їх мені. ⁵І обернувся я, та й зійшов із гори, і поклав ті таблиці, що зробив, до ковчегу. І були вони там, як наказав був Господь. ⁶А Ізраїлеві сини рушили з Беероту Яаканових синів до Мосери. Там помер Аарон, і був там похований, а священиком став замість нього його син Елеазар. ⁷А звідти рушили до Ґудґоди, а з Ґудґоди до Йотвати, до краю водних потоків. ⁸Того часу Господь відділив був Левієве плем'я, щоб носило ковчега Господнього заповіту, щоб стояло перед Господнім лицем, щоб служило Йому, і щоб благословляло Його Йменням аж до цього дня. ⁹Тому не було Левієві частки та спадку з братами. Господь Він спадщина його, як промовляв був Господь, Бог твій, йому. ¹⁰А я стояв на горі, як за тих перших днів, сорок день і сорок ночей. І вислухав Господь мене також цього разу, не захотів Господь погубити тебе. ¹¹І сказав був до мене Господь: Устань, іди в похід перед народом. І ввійдуть вони, і посядуть той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм.

¹² А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, ¹³виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре. ¹⁴Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес, земля й усе, що на ній. ¹⁵Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. ¹⁶І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою, ¹⁷бо Господь, Бог ваш Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. ¹⁸Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу. ¹⁹І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї. ²⁰Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати. ²¹Він хвала твоя, і Він Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі твої. ²²Сімдесятьма душами зійшли були твої батьки до Єгипту, а тепер, щодо численности, Господь, Бог твій, зробив тебе, як зорі на небі!

Chapter 11

¹ І будеш ти любити Господа, Бога свого, і будеш додержувати постанови Його, і звичаї Його і закони Його, і заповіді Його по всі дні. ²І ви пізнаєте сьогодні, бо я навчаю не синів ваших, які не пізнали й не бачили карання Господа, Бога вашого, величність Його, руку Його сильну й рамено Його витягнене, ³і ознаки Його, і чини Його, що зробив був серед Єгипту фараонові, єгипетському цареві та всьому його краєві, ⁴і що Він зробив був війську Єгипта, коням його та колесницям його, що пустив над ними воду Червоного моря, коли вони гнались за вами, і вигубив їх Господь, і так є аж до дня цього, ⁵і що Він зробив був для вас у пустині аж до вашого приходу до цього місця, ⁶і що Він зробив був Датанові й Авіронові, синам Еліява, Рувимового сина, що земля відкрила була свої уста й поглинула їх, і їхні доми, і їхні намети, і всю власність, що була з ними, посеред усього Ізраїля. ⁷Бо очі ваші то ті, що бачили всякий великий чин Господа, що Він зробив.

⁸ І будете ви виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні наказую, щоб стали ви сильні, і ввійшли, і заволоділи тим Краєм, куди переходите ви, щоб посісти його, ⁹і щоб довго жили ви на тій землі, що Господь присягнув був вашим батькам дати їм та їхньому насінню Край, що тече молоком та медом. ¹⁰Бо цей Край, куди входиш ти заволодіти ним, він не такий, як єгипетський край, звідки вийшли ви, де ти засієш було насіння своє й поливаєш працею ніг своїх, як город варивний. ¹¹А цей Край, куди ви переходите посісти його, то край гір та долин, із небесного дощу він напоюється. ¹²Край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року. ¹³І станеться, якщо справді ви будете слухати Моїх заповідей, що Я вам сьогодні наказую, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому всім вашим серцем і всією вашою душею, ¹⁴то Я дам вам дощ вашого Краю своєчасно, дощ ранній і дощ пізній, і збереш ти своє збіжжя, і свій сік виноградний, і оливу свою. ¹⁵І дам Я траву на твоїм полі для твоєї худоби, і будеш ти їсти й наситишся. ¹⁶Стережіться, щоб не було зведене ваше серце, і щоб ви не відступили, і не служили іншим богам, і не вклонялися їм. ¹⁷А то запалиться гнів Господній на вас, і замкне небо, і не буде дощу, а земля не дасть свого урожаю, і ви скоро погинете з тієї доброї землі, що Господь дає вам.

¹⁸ І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив'яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов'язкою між вашими очима. ¹⁹І будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш. ²⁰І ти понаписуєш їх на бічних одвірках дому свого і на брамах своїх, ²¹щоб дні ваші та дні синів ваших на землі, яку Господь присягнув був батькам вашим дати їм, були такі довгі, як дні неба над землею. ²²Бо якщо будете ви конче виконувати всі ті заповіді, що я наказав вам чинити їх, щоб любити Господа, Бога свого, щоб ходити всіма дорогами Його, і щоб горнутись до Нього, ²³то Господь вижене всі ті народи перед вами, і ви посядете народи більші й міцніші від вас. ²⁴Кожне місце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше. Від пустині й Ливану, від Річки, річки Ефрату й аж до моря Останнього буде ваша границя. ²⁵Не встоїть ніхто перед вами, ляк перед вами й страх перед вами дасть Господь, Бог ваш, на кожен той край, що ви ступите на нього, як Він говорив вам.

²⁶ Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: ²⁷благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, ²⁸і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали. ²⁹І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до Краю, куди ти входиш посісти його, то даси благословення на горі Ґарізім, а прокляття на горі Евал. ³⁰От вони на тому боці Йордану за дорогою заходу сонця, у краю ханаанеянина, що сидить у степу навпроти Ґілґалу при діброві Море. ³¹Бо ви переходите Йордан, щоб увійти посісти той Край, що дає вам Господь, Бог ваш. І посядете його, й осядете в ньому, ³²і будете додержувати, щоб виконувати всі постанови й закони Його, які я сьогодні даю вам.

Chapter 12

¹ Оце постанови та закони, які ви пильнуватимете виконувати в Краї, що дав Господь, Бог батьків твоїх, на насліддя його всі дні, які житимете на цій землі. ²Конче винищите всі ті місця, що служили там люди, яких ви виганяєте, своїм богам на високих горах і на пагірках, та під кожним зеленим деревом. ³І розвалите їхні жертівники, і поламаєте камінні стовпи для богів, і їхні святі дерева попалите в огні, а бовванів їхніх богів порубаєте, і вигубите їхнє ймення з того місця. ⁴Не робитимете так Господеві, вашому Богові,

⁵ бо тільки на місці, яке вибере Господь, Бог ваш, зо всіх ваших племен, щоб покласти там Ім'я Своє, на місці перебування Його будете шукати, і ти прийдеш туди. ⁶І принесете туди свої цілопалення, і свої жертви, і свої десятини та приношення рук своїх, і обітниці свої, і дари свої, і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібної. ⁷І будете їсти там перед лицем Господа, Бога вашого, і будете тішитися всім, до чого доторкнеться ваша рука, ви та доми ваші, якими поблагословив тебе Господь, Бог твій. ⁸Там ви не зробите так, як ми робимо сьогодні тут, кожен усе, що йому здається справедливим в очах тільки його, ⁹бо ви дотепер не ввійшли до місця відпочинку й до спадщини, що Господь, Бог твій, дає тобі. ¹⁰А коли ви перейдете Йордан і осядете в Краї, що Господь, Бог ваш, дає вам на спадщину, і Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших навколо, і ви сидітимете безпечно, ¹¹то станеться, на те місце, що його вибере Господь, Бог ваш, щоб Ім'я Його перебувало там, туди принесете все, що я вам наказую: свої цілопалення, і свої жертви, десятини свої та приношення рук своїх, і всі добірні жертви обітниць своїх, що обіцяєте Господеві. ¹²І будете тішитися перед лицем Господа, Бога вашого, ви й сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і невільниці ваші, і Левит, що в ваших брамах, бо нема йому частки й спадку з вами. ¹³Стережися, щоб не приносив ти своїх цілопалень на кожному місці, яке побачиш, ¹⁴бо тільки на тому місці, яке вибере Господь в одному з племен твоїх, там принесеш свої цілопалення, і там зробиш усе, що я наказую тобі. ¹⁵Але скільки запрагне душа твоя, будеш різати й будеш їсти м'ясо, за благословенням Господа, Бога твого, що його дав тобі в усіх брамах твоїх; нечистий і чистий буде їсти його, як сарну й як оленя. ¹⁶Тільки крови не їстимеш, на землю виллєш її, як воду. ¹⁷Не зможеш ти їсти в брамах своїх десятини збіжжя свого, і соку виноградного свого, і оливи своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, і всіх обітниць своїх, що будеш обіцяти, і добровільних дарів своїх, і приношення своєї руки, ¹⁸бо тільки перед лицем Господа, Бога свого, будеш їсти його в місці, яке вибере Господь, Бог твій, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх. І будеш ти радіти перед лицем Господа, Бога свого, усім, до чого доторкнеться рука твоя. ¹⁹Стережися, щоб не залишив ти Левита по всі дні на землі своїй. ²⁰Коли Господь, Бог твій, поширить границю твою, як Він говорив тобі, і ти скажеш: Нехай я їм м'ясо, бо буде жадати душа твоя їсти м'ясо, то за всім жаданням душі своєї будеш ти їсти м'ясо. ²¹Коли буде далеке від тебе те місце, що вибере Господь, Бог твій, щоб перебувало там Ім'я Його, то заріжеш із худоби своєї великої та з худоби своєї дрібної, щоб дав Господь тобі, як наказав я тобі, і будеш їсти в брамах своїх усім жаданням своєї душі. ²²Тільки як їсться сарну й оленя, так будеш їсти його, нечистий та чистий однаково можуть їсти його. ²³Тільки будь обережним, щоб не їсти крови, бо кров вона душа, і ти не будеш їсти душі разом з м'ясом. ²⁴Не будеш їсти її, на землю виллєш її, як воду. ²⁵Не будеш їсти її, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, коли робитимеш справедливе в Господніх очах. ²⁶Тільки святощі свої, що будуть у тебе, та обітниці свої понесеш, і прийдеш до місця, яке вибере Господь. ²⁷І принесеш своє цілопалення, м'ясо та кров, на жертівнику Господа, Бога свого, а кров твоїх інших жертов буде вилита на жертівнику Господа, Бога твого, а м'ясо будеш їсти. ²⁸Виконуй і слухай усі ті слова, що я наказую тобі, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки, коли будеш робити добре та справедливе в очах Господа, Бога свого. ²⁹Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш, щоб посісти їх перед собою, і посядеш їх, і осядеш у їхньому Краї, ³⁰то стережися, щоб не впасти до пастки за ними, коли вони будуть вигублені перед тобою, і щоб не шукав ти їхніх богів, говорячи: Як служать ті люди богам своїм, то зроблю так і я. ³¹Не зробиш так Господеві, Богу своєму; бо всяку гидоту, яку Господь зненавидів, робили вони богам своїм, бо навіть синів своїх та дочок своїх вони палять в огні для богів своїх. ³²(13-1) Кожне слово, що я наказую його вам, будете додержувати виконувати, не додаси до нього, і не відіймеш від нього.

Chapter 13

¹ (13-2) Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, і дасть тобі ознаку або чудо, ²(13-3) і збудеться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, до того говорячи: Ходімо ж за іншими богами, яких ти не знав, і будемо їм служити, ³(13-4) то не слухайся слів того пророка або того сновидця, бо цим Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею. ⁴(13-5) За Господом, Богом вашим, будете ходити, і Його будете боятися, і заповіді його будете виконувати, і голосу Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете линути. ⁵(13-6) А пророк той або той сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступство від Господа, Бога вашого, що вивів вас із єгипетського краю й викупив вас з дому рабства, щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе.

⁶ (13-7) Коли намовить тебе брат твій, син твоєї матері, або син твій, або дочка твоя, або жінка твого лоня, або твій приятель, який тобі як душа твоя, таємно говорячи: Ходімо ж і служім іншим богам, яких не знав ти та батьки твої, ⁷(13-8) з богів тих народів, що навколо вас, близьких тобі або далеких від тебе, від кінця землі й аж до кінця землі, ⁸(13-9) то не будеш згоджуватися з ним і не будеш слухатися його, і не буде милосердитися око твоє над ним, і не змилосердишся й не сховаєш його, ⁹(13-10) бо конче заб'єш ти його, рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його, рука всього народу наостанку. ¹⁰(13-11) І закидаєш його камінням, і він помре, бо жадав відвернути тебе від Господа, Бога твого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. ¹¹(13-12) А ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись, і більше не буде робити такої злої речі серед тебе.

¹² (13-13) Коли почуєш про одне з своїх міст, яке Господь, Бог твій, дає тобі, щоб сидіти там, що про нього кажуть: ¹³(13-14) вийшли люди, сини велійяалові, з-поміж тебе, і звели з правдивої дороги мешканців свого міста, кажучи: Ходімо ж, і служім іншим богам, яких ви не знали, ¹⁴(13-15) то будеш допитуватися, і будеш досліджувати, і будеш добре питати, а ось воно правда, дійсна та річ, була зроблена та гидота посеред тебе, ¹⁵(13-16) то конче вибий мешканців того міста вістрям меча, віддай на закляття його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча. ¹⁶(13-17) А всю здобич його збереш до середини майдану його, і спалиш огнем те місто та всю здобич його цілковито для Господа, Бога твого. І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудоване. ¹⁷(13-18) І нічого з закляття нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернувся Господь від палючого гніву Свого й дав тобі милосердя, і змилосердився над тобою, і розмножив тебе, як присягнув був батькам твоїм, ¹⁸(13-19) коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні наказую тобі, щоб виконувати те, що справедливе в очах Господа, Бога твого.

Chapter 14

¹ Ви сини Господа, Бога вашого, не будете робити нарізів, і не вистригайте волосся над вашими очима за померлого, ²бо ти святий народ для Господа, Бога твого, і Господь тебе вибрав, щоб був ти Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. ³Не будеш їсти жодної гидоти. ⁴Оце та худоба, що ви будете їсти: віл, кожне з овець і кожне з кіз, ⁵олень, і сарна, і буйвіл, і ланя, і зубр, і антилопа, і жирафа. ⁶Кожну з худоби, що має розділені копита та що має копита, роздвоєні розривом, що жує жуйку між худобою, те будете їсти. ⁷Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку й що мають розділені копита, розщіплені: верблюда, і зайця, і тушканчика, бо вони жують жуйку, та копит не розділили, нечисті вони для вас. ⁸І свині, бо має розділені ратиці, а жуйки не жує, нечиста вона для вас: їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього падла не доторкнетеся. ⁹Оце будете їсти зо всього, що в воді, усе, що має плавці та луску, будете їсти. ¹⁰А все, що не має плавців та луски, не будете їсти, нечисте воно для вас. ¹¹Кожного чистого птаха будете їсти. ¹²А оце, чого з них ви не будете їсти: орла, і ґрифа, і морського орла, ¹³і коршака, і сокола за родом його, ¹⁴і всякого крука за родом його, ¹⁵і струся, і сови, і яструба за родом його, ¹⁶пугача, й ібіса, і лебедя, ¹⁷і пелікана, і сича, і рибалки, ¹⁸і бусла, і чаплі за родом її, і одуда, і кажана. ¹⁹І кожне плазуюче з птаства нечисте воно для вас, не будете їсти. ²⁰Кожного чистого птаха будете їсти. ²¹Не будете їсти жодного падла, даси його приходькові, що в брамах твоїх, і він їстиме його, або продаси чужинцеві, бо ти народ святий для Господа, Бога свого. Не будеш варити ягняти в молоці матері його.

²² Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого, що рік-річно на полі зросте. ²³І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім'я Його перебувало там, десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні. ²⁴А коли дорога буде занадто довга для тебе, так що не зможеш понести того, бо буде занадто далеке від тебе місце, яке вибере Господь, Бог твій, щоб покласти Ім'я Своє там, коли поблагословить тебе Господь, Бог твій, ²⁵то даси в сріблі, і зав'яжеш те срібло в руці своїй, і підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій. ²⁶І витратиш те срібло на все чого буде жадати душа твоя, на худобу велику й худобу дрібну, і на вино, і на п'янкий напій, і на все, чого зажадає від тебе душа твоя, і будеш ти їсти там перед лицем Господа, Бога свого, і будеш тішитися ти та дім твій. ²⁷А Левит, що живе по брамах твоїх, не кидай його, бо нема йому частки й спадку з тобою. ²⁸На кінці трьох років відділиш усю десятину свого врожаю в тім році, і покладеш у брамах своїх. ²⁹І прийде Левит, бо нема йому частки й спадку з тобою, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наситяться, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити.

Chapter 15

¹ У кінці семи літ зробиш відпущення. ²А оце те відпущення: кожен позикодавець, що позичає своєму ближньому, не буде натискати на свого ближнього та на брата свого, бо оголошено відпущення ради Господа. ³На чужинця будеш натискати, а що буде твоє в брата твого, те відпустить йому рука твоя, ⁴та тільки не буде серед тебе вбогого, бо конче поблагословить тебе Господь у Краї, якого Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, щоб ти посів його, ⁵якщо тільки конче будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконувати кожну ту заповідь, що я наказую тобі сьогодні. ⁶Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе, як говорив був тобі, і ти зробиш, що багато людей даватимуть тобі позичку, а ти не даватимеш позички. І будеш ти панувати над багатьма народами, а над тобою не будуть панувати. ⁷Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у Краї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого, ⁸бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому. ⁹Стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, щоб ти не сказав: Наблизився сьомий рік, рік відпущення, і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх. ¹⁰Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя. ¹¹Бо не передеться убогий з-посеред Краю, тому я наказую тобі, говорячи: Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого в Краї своїм.

¹² Коли буде проданий тобі брат твій єврей або єврейка, то буде служити тобі шість літ, а сьомого року відпустиш його вільним від себе. ¹³А коли відпустиш його вільним від себе, не відпустиш його порожньо, ¹⁴конче наділи його з худоби своєї дрібної, і з току свого, і з кадки чавила свого, чим поблагословив тебе Господь, Бог твій, те даси йому. ¹⁵І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у єгипетськім краї, та викупив тебе Господь, Бог твій, тому я наказую тобі про цю річ сьогодні. ¹⁶І станеться, коли він скаже тобі: Не вийду від тебе, бо полюбив я тебе та дім твій, бо добре йому з тобою, ¹⁷то візьмеш шило та й проколеш його вухо до дверей, і стане він тобі вічним рабом; і невільниці своїй зробиш так само. ¹⁸Нехай не буде тобі тяжким в очах твоїх те, що ти відпускаєш його вільним від себе, бо наємницьку платню він відробив тобі вдвоє за шість літ, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім, що ти робитимеш.

¹⁹ Кожного перворідного самця, що народиться в худобі твоїй великій та в худобі твоїй дрібній, посвятиш Господеві, Богові своєму. Не будеш працювати перворідним вола свого, і не будеш стригти перворідного отари своєї. ²⁰Перед лицем Господа, Бога свого, рік-річно будеш його їсти ти та дім твій у місці, яке вибере Господь. ²¹А коли буде в нім вада, кульгаве або сліпе, усяка зла вада, то не принесеш його в жертву для Господа, Бога свого, ²²у брамах своїх будеш його їсти, нечистий і чистий разом, як сарну й як оленя. ²³Тільки крови його не будеш їсти, на землю виллєш її, як воду.

Chapter 16

¹ Додержуй місяця авіва, і справиш Пасху для Господа, Бога свого, бо в місяці авіві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі. ²І заколи пасху для Господа, Бога свого, з худоби дрібної та з худоби великої в місці, яке вибере Господь, щоб там перебувало Ім'я Його. ³Не будеш їсти при тому квашеного, сім день будеш їсти при тому опрісноки, хліб бідування, бо в поспіху вийшов ти з єгипетського краю, щоб усі дні життя свого пам'ятати день свого виходу з єгипетського краю. ⁴І не буде бачене в тебе квашене сім день у всім краї твоїм. А з м'яса, що заколеш у жертву ввечері першого дня, ніщо не буде ночувати до ранку. ⁵Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій дає тобі. ⁶Але тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його, заколеш пасху ввечері, при заході сонця, у час твого виходу з Єгипту. ⁷І будеш варити, і будеш їсти на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій. А рано обернешся, і підеш до наметів своїх. ⁸Шість день будеш їсти опрісноки, а сьомого дня віддання свята для Господа, Бога твого, не будеш робити зайняття. ⁹Сім тижнів відлічиш собі, від початку праці серпа на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів. ¹⁰І справиш свято Тижнів для Господа, Бога свого, у міру добровільного дару своєї руки, що нею даси, як поблагословить тебе Господь, Бог твій. ¹¹І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і приходько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його. ¹²І будеш пам'ятати, що ти сам був рабом в Єгипті, і будеш додержувати це, і будеш виконувати ці постанови. ¹³Свято Кучок будеш справляти собі сім день, коли збереш з току свого та з кадки чавила свого. ¹⁴І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх. ¹⁵Сім день будеш святкувати Господеві, Богові своєму, у місці, яке вибере Господь, бо поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім урожаї твоїм, і в усякім чині рук твоїх, і ти будеш тільки радісний. ¹⁶Три рази в році вся чоловіча стать буде з'являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні, ¹⁷кожен принесе дар руки своєї, за благословенням Господа, Бога свого, що дав Він тобі.

¹⁸ Суддів та урядників настановиш собі в усіх містах своїх, які Господь, Бог твій, дає тобі по племенах твоїх, і вони будуть судити народ справедливим судом. ¹⁹Не викривиш закону, не будеш дивитися на особу, і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих. ²⁰За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти Краєм, що Господь, Бог твій, дає тобі. ²¹Не посадиш собі святого дерева, усякого дерева при жертівнику Господа, Бога твого, що зробиш собі, ²²і не поставиш собі стовпа, що ненавидить Господь, Бог твій.

Chapter 17

¹ Не будеш приносити в жертву Господеві, Богові своєму вола або одне з дрібної худоби, що буде на ньому вада, усяка зла річ, бо це гидота для Господа, Бога твого. ²Коли буде знайдений серед тебе в одному з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, що зробить зле в очах Господа, Бога твого, щоб недотримати заповіту, ³що пішов би й служив би іншим богам, і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві, або всім зорям небесним, чого я не наказав, ⁴і буде розказано тобі, і ти почуєш, і будеш добре допитуватися, а ото воно правда, дійсна та річ, була зроблена ота гидота серед Ізраїля, ⁵то випровадиш того чоловіка або ту жінку, що зробили ту злу річ, до брам своїх, того чоловіка або ту жінку, і вкаменуєш їх камінням, і вони погинуть. ⁶На слова двох свідків або трьох свідків буде забитий обвинувачений, що має померти; на слова одного свідка не буде забитий. ⁷Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його, а рука всього народу наостанку. І вигубиш зло з-посеред себе.

⁸ Коли б у суді була тобі неясна справа між кров'ю та кров'ю, між суперечкою та суперечкою, і між раною та раною справи суперечки в брамах твоїх, то встанеш, і підеш до місця, яке вибере його Господь, Бог твій. ⁹І прийдеш до священиків-Левитів і до судді, що буде в тих днях, і допитаєшся, і вони дадуть тобі слово присуду. ¹⁰І ти поступиш за тим словом, що подадуть тобі з того місця, яке вибере Господь, і будеш пильнувати робити все так, як навчать тебе. ¹¹Ти поступиш за законом, що навчать тебе, і за вироком, що скажуть тобі, не відступиш ні праворуч ні ліворуч від слова, що подадуть тобі. ¹²А коли хто через зухвалість не послухається священика, що стоїть там на служенні Господеві, Богові твоєму, або судді, то помре той, і вигубиш те зло з Ізраїля. ¹³А ввесь народ буде слухати та буде боятися, і вже не буде поступати зухвало.

¹⁴ Коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях, ¹⁵то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця, що він не брат твій. ¹⁶Тільки щоб він не примножував собі коней, і не вертав народу до Єгипту, щоб примножити коней, бож Господь сказав вам: Не вертайтеся вже більше тією дорогою. ¹⁷І хай не примножить він собі жінок, щоб не відступило його серце, і срібла та золота хай він не примножить собі дуже. ¹⁸І станеться, як буде він сидіти на троні царства свого, то напише собі відписа цього Закону з книги, що перед лицем священиків-Левитів. ¹⁹І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя, щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх, ²⁰щоб не гордувало серце його своїми братами, і щоб не збочував він ні праворуч, ні ліворуч від цієї заповіді, щоб продожив дні на своїм царстві він та сини його серед Ізраїля.

Chapter 18

¹ Священикам-Левитам, усьому Левієвому племені не буде частки та спадку разом з Ізраїлем, огняні жертви Господа та частки Його будуть їм. ²А спадку не буде йому серед братів його: Господь Він спадок його, як Він говорив був йому. ³А оце буде належати священикам від народу, від тих, хто приносить жертву: коли це віл, коли це одне з дрібної худоби, то даси священикові плече, і щоки, і шлунок. ⁴Початок від збіжжя свого, від виноградного соку свого, і від оливки своєї, і початок стриження отари своєї даси ти йому. ⁵Бо його вибрав Господь, Бог твій, зо всіх племен твоїх, щоб ставав він служити в Господнє Ім'я, він та сини його по всі дні. ⁶А коли прийде Левит з одної з брам твоїх з усього Ізраїля, де він мешкає там, і прибуде за всім жаданням своєї душі до місця, яке вибере Господь, ⁷і буде він служити в Ім'я Господа, Бога свого, як усі його браття Левити, що стоять там перед Господнім лицем, ⁸то по рівній частці будуть вони їсти, опріч маєтку, проданого по батьках.

⁹ Коли будеш входити до Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидота цих народів. ¹⁰Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, ¹¹і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. ¹²Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою. ¹³Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм, ¹⁴бо ці народи, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожбитів, а ти не таке дав тобі Господь, Бог твій.

¹⁵ Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, Його будете слухати, ¹⁶згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів, говорячи: Щоб більше не чути мені голосу Господа, Бога свого, а цього великого огню вже не побачити й не померти. ¹⁷І сказав до мене Господь: Добре сказали вони. ¹⁸Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. ¹⁹І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, Я покараю того. ²⁰А той пророк, що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім'ям слова, яких Я не наказав був йому говорити, і що буде говорити, і що буде говорити ім'ям інших богів, хай помре той пророк. ²¹А коли ти скажеш у серці своєму: Як ми пізнаємо те слово, якого Господь не говорив? ²²Що буде говорити той пророк Ім'ям Господа, і не станеться та річ, і не прийде, то це те слово, якого не сказав Господь. У зухвалості говорив його той пророк, і ти не будеш боятися його.

Chapter 19

¹ Коли Господь, Бог твій, повигублює народи, що Господь, Бог твій, дає тобі їхній Край, і ти повиганяєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах, ²то три місті відділиш собі в середині свого Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володіння. ³Приготуєш собі дорогу, і поділиш натроє землю твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і це буде на втікання туди кожного убійника. ⁴А оце справа убійника, що втече туди й буде жити: хто вб'є свого ближнього ненароком, а він не був ворогом його від учора й позавчора; ⁵або хто ввійде з своїм ближнім до лісу рубати дерева, і розмахнеться рука його з сокирою, щоб зрубати дерево, а залізо спаде з топорища й попаде в його ближнього, і той помре, то він утече до одного з тих міст, і буде жити, ⁶щоб не гнався месник за кров за убійником, коли розпалиться серце його, і щоб не догнав його, якщо буде довга та дорога, і не вбив його, хоч він не підлягає смерті, бо не був він ворогом його від учора й позавчора. ⁷Тому то я наказую тобі, говорячи: Три місті відділиш собі. ⁸А якщо Господь, Бог твій, розширить границю твою, як присягнув був батькам твоїм, і дасть тобі всю оцю землю, що говорив був дати батькам твоїм, ⁹коли ти будеш додержувати всі ці заповіді, щоб виконувати їх, що я наказую тобі сьогодні, щоб любити Господа, Бога свого, і щоб ходити дорогами Його всі дні, то додаси собі ще три місті понад ті три, ¹⁰щоб не була пролита неповинна кров серед твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і не буде на тобі кров. ¹¹А коли хто буде ненавидіти свого ближнього, і буде чатувати на нього, і повстане на нього та й уб'є його, і той помре, і втече він до одного з тих міст, ¹²то пошлють старші його міста, і візьмуть його звідти, і дадуть його в руку месника крови, і він помре. ¹³Не змилосердиться око твоє над ним, і ти усунеш кров неповинного з Ізраїля, і буде добре тобі.

¹⁴ Не пересунеш межі свого ближнього, яку розмежували предки в наділі твоїм, яке посядеш ти в Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володіння. ¹⁵Не стане один свідок на кого для всякої провини і для всякого гріха, у кожнім гріху, що згрішить, на слова двох свідків або на слова трьох свідків відбудеться справа. ¹⁶Коли стане на кого неправдивий свідок, щоб свідчити проти нього підступно, ¹⁷то стануть двоє цих людей, що мають суперечку, перед лицем Господнім, перед священиками та суддями, що будуть у тих днях. ¹⁸І судді добре дослідять, а ось свідок неправдивий той свідок, неправду говорив на брата свого, ¹⁹то зробите йому так, як він замишляв був зробити своєму братові, і вигубиш зло з-посеред себе. ²⁰А позосталі будуть слухати, і будуть боятися, і більш вже не будуть робити серед себе такого, як та річ зла. ²¹І не змилосердиться око твоє: життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу.

Chapter 20

¹ Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю. ²І станеться, коли ви приступите до бою, то підійде священик і буде промовляти до народу, ³та й скаже до них: Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бою проти ваших ворогів. Нехай не зм'якне серце ваше, не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх, ⁴бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас! ⁵А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: Хто є тут такий, що збудував новий дім, та не справив обряду поновин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поновин. ⁶І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним. ⁷А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її. ⁸І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: Хто є тут такий, що лякливий та м'якосердий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розслабив він серця братів своїх, як є серце його. ⁹І станеться, коли урядники закінчать промовляти до народу, то призначать зверхників для військових відділів на чоло народу.

¹⁰ Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. ¹¹І станеться, якщо воно відповість тобі: Мир, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі. ¹²А якщо воно не замирить з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його. ¹³І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча. ¹⁴Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі, і будеш ти їсти здобич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій. ¹⁵Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів. ¹⁶Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, ¹⁷бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеянина, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій, ¹⁸щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидоти, що робили вони богам своїм, бо тоді згрішите ви перед Господом, Богом своїм. ¹⁹Коли будеш облягати місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його дерева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне дерево то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста? ²⁰Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітнеш, і будеш будувати з нього речі облягання проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його.

Chapter 21

¹ Коли на землі, яку дає тобі Господь, Бог твій на володіння, буде знайдений забитий, що впав на полі, і не буде відомим, хто вбив його, ²то повиходять старші твої та судді твої, та й виміряють до тих міст, що навколо забитого. ³І станеться, коли довідаються про місто, найближче до забитого, то візьмуть старші того міста телицю з худоби великої, що нею не працьовано, що вона не тягана в ярмі. ⁴І старші того міста зведуть ту телицю до долини висихаючого потоку, що на ньому не орано, і що він не засіюваний, і там у долині висихаючого потоку переріжуть шию тій телиці. ⁵І підійдуть священики, Левієві сини, бо їх вибрав Господь, Бог твій, щоб служили Йому, і щоб благословляли Господнім Ім'ям, і за їхніми словами буде рішатися всяка суперечка та всяка пораза. ⁶І всі старші того міста, найближчі до забитого, умиють свої руки над телицею, що в долині висихаючого потоку їй перерізана шия. ⁷І освідчать вони та й скажуть: Руки наші не пролили цієї крови, а очі наші не бачили. ⁸Прости народові своєму, Ізраїлеві, якого Ти, Господи, викупив, і не дай неповинної крови посеред народу Свого, Ізраїля, І буде прощена їм та кров. ⁹А ти усунеш неповинну кров з-посеред себе, коли робитимеш справедливе в Господніх очах.

¹⁰ Коли ти вийдеш на війну на ворогів своїх, і Господь, Бог твій, дасть їх у твою руку, і ти пополониш із них полонених, ¹¹і побачиш серед полонених гарновиду жінку, і вподобаєш її собі, і візьмеш собі за жінку, ¹²то впровадиш її до середини свого дому, а вона оголить свою голову й обітне свої нігті. ¹³І здійме вона з себе одіж полону свого, і осяде в твоєму домі, та й буде оплакувати батька свого та матір свою місяць часу, а по тому ти ввійдеш до неї й станеш їй чоловіком, і вона стане тобі за жінку. ¹⁴І станеться, коли ти потім не полюбиш її, то відпустиш її за її волею, а продати не продаси її за срібло, і не будеш поводитися з нею як з невільницею, бо ти жив із нею.

¹⁵ Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна зненавиджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та зненавиджена, і буде перворідний син від зненавидженої, ¹⁶то станеться того дня, коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того, що буде його, то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина зненавидженої, ¹⁷але за перворідного визнає сина зненавидженої, щоб дати йому подвійно з усього, що в нього знайдеться, бо він початок сили його, його право перворідства.

¹⁸ Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері, і докорятимуть йому, а він не буде їх слухатися, ¹⁹то батько його та мати його схоплять його, і приведуть його до старших його міста та до брами того місця. ²⁰І скажуть вони до старших міста його: Оцей наш син неслухняний та непокірний, він не слухає голосу нашого, ласун та п'яниця. ²¹І всі люди його міста закидають його камінням, і він помре. І вигубиш те зло з-посеред себе, а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися. ²²А коли буде на кому гріх смертного присуду, і буде він убитий, і ти повісиш його на дереві, ²³то труп його не буде ночувати на дереві, але конче поховаєш його того дня, бо повішений Боже прокляття, і ти не занечистиш своєї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.

Chapter 22

¹ Коли побачиш вола свого брата або щось із отари, що заблудили, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові. ²А якщо брат твій не близький до тебе, чи ти не знаєш його, то забереш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, і повернеш його йому. ³І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згубі брата свого, що згублена в нього, а ти знайдеш її, не зможеш ховати її. ⁴Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, конче підіймеш їх разом із ним.

⁵ Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, огида він для Господа, Бога свого. ⁶Коли спіткається на дорозі пташине кубло перед тобою на якомубудь дереві чи на землі з пташенятами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не візьмеш тієї матері з дітьми, ⁷конче відпустиш ту матір, а дітей візьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні. ⁸Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось. ⁹Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградника. ¹⁰Не будеш орати волом і ослом разом. ¹¹Не одягнеш одежі з двійного матеріялу, з вовни й льону разом. ¹²Поробиш собі кутаси на чотирьох краях свого покриття, що ним покриваєшся.

¹³ Коли хто візьме жінку, і ввійде до неї, але потім зненавидить її, ¹⁴і зводитиме на неї ганьбливі слова, і пустить про неї неславу та й скаже: Жінку цю взяв я, і зблизився з нею, та не знайшов у неї дівоцтва, ¹⁵то візьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть доказа дівоцтва тієї дівчини до старших міста, до брами. ¹⁶І скаже батько тієї дівчини до старших: Я дав тому чоловікові дочку свою за жінку, та він зненавидів її. ¹⁷І ось він зводить на неї ганьбливі слова, говорячи: Я не знайшов у твоєї дочки дівоцтва, а оце знаки дівоцтва моєї дочки. І розтягнуть одежу перед старшими міста. ¹⁸А старші того міста візьмуть того чоловіка, та й покарають його, ¹⁹і накладуть на нього пеню, сто шеклів срібла, і дадуть батькові тієї дівчини, бо він пустив неславу на Ізраїлеву дівчину, а вона буде йому за жінку, він не зможе відпустити її по всі свої дні. ²⁰А якщо правдою було це слово, не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини, ²¹то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням, і вона помре, бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневірення дому батька свого, і вигубиш зло з-посеред себе. ²²Коли буде знайдений хто, що лежить із заміжньою жінкою, то помруть вони обоє, той чоловік, що лежав із жінкою, і та жінка, і вигубиш зло з Ізраїля. ²³Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею, ²⁴то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе. ²⁵А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схопить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам, ²⁶а тій дівчині не зробиш нічого, нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб'є його, така це річ. ²⁷Бо в полі він спіткав її, кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її. ²⁸Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх, ²⁹то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, не зможе він відпустити її по всі свої дні. ³⁰(23-1) Ніхто не візьме жінки свого батька, і не відкриє подолка одежі батька свого.

Chapter 23

¹ (23-2) Не ввійде на збори Господні ранений розчавленням ятер та з відрізаним членом. ²(23-3) Неправоложний не ввійде на збори Господні, також десяте покоління його не ввійде на збори Господні. ³(23-4) Не ввійде на збори Господні аммонітянин та моавітянин, також десяте їхнє покоління не ввійде на збори Господні, аж навіки, ⁴(23-5) за те, що вони не вийшли назустріч вас із хлібом та водою в дорозі, коли ви виходили з Єгипту, і що найняли були на тебе Валаама, Беорового сина з Петору Араму двох річок, щоб проклясти тебе. ⁵(23-6) Та не хотів Господь, Бог твій, слухати Валаама, і перемінив тобі Господь, Бог твій, те прокляття на благословення, бо любить тебе Господь, Бог твій. ⁶(23-7) Не будеш бажати для них миру й добра по всі свої дні навіки. ⁷(23-8) Не обридиш собі Ідумеянина, бо він твій брат; не обридиш собі Єгиптянина, бо був ти приходьком у краї його. ⁸(23-9) Сини, що народяться їм, покоління третє ввійде з них на збори Господні.

⁹ (23-10) Коли табір вийде на ворогів твоїх, то будеш стерегтися всякої злої речі. ¹⁰(23-11) Коли поміж тебе буде хто, що буде нечистий з нічної пригоди, то він вийде поза табір, до середини табору не ввійде. ¹¹(23-12) А коли наступатиме вечір, обмиється в воді, а по заході сонця ввійде до середини табору. ¹²(23-13) А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні. ¹³(23-14) А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечистість, ¹⁴(23-15) бо Господь, Бог твій, ходить у середині табору твого, щоб тебе спасати, і видавати ворогів твоїх тобі. І буде табір твій святий, і Він не побачить у тебе соромітної речі, і не відвернеться.

¹⁵ (23-16) Не видавай панові раба його, який сховається до тебе від пана свого. ¹⁶(23-17) З тобою він сидітиме серед вас у місці, яке він вибере за добре собі в одній з твоїх брам, і ти не будеш гнобити його. ¹⁷(23-18) Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок, і блудодій не буде з Ізраїлевих синів. ¹⁸(23-19) Не принесеш дару розпусниці й ціни пса до дому Господа, Бога твого, ні за яку обітницю, бо тож вони обоє гидота перед Господом, Богом твоїм. ¹⁹(23-20) Не будеш позичати братові своєму на відсоток срібла, на відсоток їжі та всякої речі, що позичається на відсоток. ²⁰(23-21) Чужому позичиш на відсоток, а братові своєму не позичиш на відсоток, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій у всьому, до чого доторкнеться рука твоя на тій землі, куди ти входиш на володіння її. ²¹(23-22) Коли ти складеш обітницю Господеві, Богові твоєму, не загаюйся виконати її, бо конче буде жадати Господь, Бог твій, від тебе, і буде на тобі гріх. ²²(23-23) А коли ти не складав обітниці, не буде на тобі гріха. ²³(23-24) Що вийшло з уст твоїх, будеш додержувати й будеш виконувати, як обіцяв ти Господеві, Богові своєму, добровільну жертву, що промовляв ти своїми устами. ²⁴(23-25) Коли ввійдеш до виноградника свого ближнього, то будеш їсти виноград, скільки схоче душа твоя, до свого насичення, а до посуду свого не візьмеш. ²⁵(23-26) Коли ти ввійдеш на дозріле збіжжя свого ближнього, то будеш рвати колоски рукою своєю, а серпом не будеш жати на дозрілім збіжжі свого ближнього.

Chapter 24

¹ Як хто візьме жінку, і стане їй чоловіком, і коли вона не знайде ласки в очах його, бо знайшов у ній яку ганебну річ, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. ²І вийде вона з його дому, і піде, і вийде за іншого чоловіка, ³і коли зненавидить її той останній чоловік, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. Або коли помре той останній чоловік, що взяв був її собі за жінку, ⁴не може перший її муж, що відпустив її, вернути й узяти її, щоб стала йому за жінку по тому, як була занечищена, бо це огида перед Господнім лицем, і ти не зробиш грішною тієї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.

⁵ Коли хто недавно одружився, не піде він до війська, і ніяка справа не покладеться на нього, вільний він буде один рік для свого дому, і порадує свою жінку, що взяв. ⁶Ніхто не візьме в заставу долішнього каменя жорен або горішнього каменя жорен, бо він душу взяв би в заставу. ⁷Коли буде хто знайдений, що вкрав кого з братів своїх, з Ізраїлевих синів, і буде поводитися з ним як із невільником, або й продасть його, то нехай помре той злодій, і ти вигубиш зло з-посеред себе. ⁸Стережися в хворобі прокази, щоб дуже пильнувати, і робити все те, як навчать вас священики-Левити; як наказав я їм, будете додержувати, щоб виконати те. ⁹Пам'ятайте те, що зробив був Господь, Бог твій, Маріямі в дорозі, коли ви виходили з Єгипту. ¹⁰Коли ти позичиш своєму ближньому позичку з чогось, не ввійдеш до дому його, щоб узяти заставу його, ¹¹назовні будеш стояти, а той чоловік, що ти позичив йому, винесе до тебе заставу назовні. ¹²А якщо він чоловік убогий, не ляжеш спати, маючи заставу його, ¹³конче вернеш йому ту заставу при заході сонця, і буде він спати на одежі своїй, і буде благословляти тебе, а тобі буде це за праведність перед лицем Господа, Бога твого.

¹⁴ Не будеш утискати наймита, убогого й незаможного з братів своїх та з приходька свого, що в Краї твоїм у брамах твоїх. ¹⁵Того ж дня даси йому заплату, і не зайде над нею незаплаченою сонце, бо вбогий він, і до неї лине душа його. І не буде він кликати на тебе до Господа, і не буде гріха на тобі. ¹⁶Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, кожен за гріх свій смертю покараний буде. ¹⁷Не скривиш суду на приходька, на сироту, і не будеш брати в заставу вдовиної одежі. ¹⁸І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у Єгипті, і викупив тебе Господь, Бог твій, звідти, тому я наказую тобі робити цю річ. ¹⁹Коли будеш жати жниво своє на своїм полі, і забудеш на полі снопа, не вернешся взяти його, він буде приходькові, сироті та вдові, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у всім чині твоїх рук. ²⁰Коли будеш оббивати оливку свою, не будеш переоббивати в галузках за собою: воно буде приходькові, сироті та вдові. ²¹Коли будеш збирати виноград свого виноградника, не будеш збирати полишеного за собою, воно буде приходькові, сироті та вдові. ²²І будеш пам'ятати, що рабом був ти в єгипетськім краї, тому я наказую тобі робити цю річ.

Chapter 25

¹ Коли буде суперечка між людьми, і вони прийдуть до суду, то розсудять їх, і оправдають справедливого, а несправедливого осудять. ²І станеться, якщо вартий биття той несправедливий, то покладе його суддя, і буде його бити перед собою, число ударів згідно з його несправедливістю. ³Сорока ударами буде його бити, не більше; щоб не бити його більше над те великим биттям, і щоб не був злегковажений брат твій на очах твоїх. ⁴Не зав'яжеш рота волові, коли він молотить.

⁵ Коли браття сидітимуть разом, і один із них помре, а сина в нього нема, то жінка померлого не вийде заміж назовні за чужого, дівер її прийде до неї та й візьме її собі за жінку, і подіверує її. ⁶І буде перворідний, що вона породить, стане він ім'ям його брата, що помер, і не буде стерте ім'я його з Ізраїля. ⁷А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братової, то братова його вийде до брами до старших та й скаже: Дівер мій відмовився відновити своєму братові ім'я в Ізраїлі, не хотів подіверувати мене. ⁸І покличуть його старші його міста, і промовлятимуть до нього, а він устане та й скаже: Не хочу взяти її, ⁹то підійде його братова до нього на очах старших, і здійме йому чобота з ноги його, і плюне в обличчя його, і заговорить, і скаже: Так робиться чоловікові, що не будує дому свого брата. ¹⁰І буде зване ім'я його в Ізраїлі: Дім роззутого. ¹¹Коли чоловіки будуть сваритися разом один з одним, і підійде жінка одного, щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б'є, і простягне свою руку, і схопить за сором його, ¹²то відрубаєш руку її, нехай не змилосердиться око твоє!

¹³ Не буде в тебе в торбі твоїй подвійного каменя до ваги, великого й малого, ¹⁴не буде тобі в твоїм домі подвійної ефи, великої й малої. ¹⁵Камінь до ваги буде в тебе повний і справедливий, ефа буде в тебе повна й справедлива, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. ¹⁶Бо огида перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто чинить таке, хто чинить несправедливість. ¹⁷Пам'ятайте, що зробив був тобі Амалик у дорозі, коли ви виходили з Єгипту, ¹⁸що спіткав тебе в дорозі, і повбивав між тобою всіх задніх ослаблених, коли ти був змучений та струджений, а він не боявся Бога. ¹⁹І станеться, коли Господь, Бог твій, дасть тобі мир від усіх ворогів твоїх навколо в Краї, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, щоб посісти його, то зітреш пам'ять Амалика з-під неба. Не забудь!

Chapter 26

¹ І станеться, коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, і посядеш його, і осядеш у ньому, ²то візьмеш із початків усякого плоду землі, що збереш із Краю свого, що Господь, Бог твій, дає тобі, і покладеш їх у кіш, та й підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там пробувало Ім'я Його. ³І прийдеш ти до священика, що буде тими днями, та й скажеш йому: Засвідчую це сьогодні Господеві, Богові твоєму, що я ввійшов до Краю, що Господь заприсягнув був батькам нашим, щоб дати нам. ⁴І візьме священик того коша з твоєї руки, і покладе його перед жертівником Господа, Бога твого. ⁵А ти відповіси та й скажеш перед лицем Господа, Бога свого: Мандрівний арамеянин був мій батько, і він зійшов до Єгипту, і часово замешкав там із небагатьма людьми, та й став там народом великим, сильним та численним. ⁶І чинили нам зло єгиптяни, і гнобили нас, і давали нас на роботу тяжку. ⁷І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш. ⁸І вивів нас Господь із Єгипту рукою сильною та раменом витягненим, і страхом великим, і ознаками та чудами. ⁹І привів нас до цього місця, і дав нам цей Край, Край, що тече молоком та медом. ¹⁰А тепер оце приніс я початок плоду тієї землі, яку Ти дав мені, Господи. І покладеш його перед лицем Господа, Бога свого, і поклонишся перед лицем Господа, Бога свого. ¹¹І будеш радіти всім добром, що дав тобі Господь, Бог твій, тобі та домові твоєму, ти, і Левит, і приходько, що посеред тебе.

¹² А коли ти скінчиш десятинити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, приходькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наситяться, ¹³то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та приходькові, сироті та вдові, за всіма Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув. ¹⁴Не їв я з нього в жалобі своїй, і не брав з нього в нечистості, і не дав з нього для померлого, я слухався голосу Господа, Бога свого, чинив усе, як наказав Ти мені. ¹⁵Споглянь же з святого мешкання Свого, із небес, і поблагослови народ Свій, Ізраїля, та землю, яку Ти дав нам, як присягнув був нашим батькам, Край, що тече молоком та медом.

¹⁶ Цього дня Господь, Бог твій, наказує тобі виконувати ці постанови та закони, а ти будеш додержувати, та будеш виконувати їх усім серцем своїм та всією душею своєю. ¹⁷Ти сьогодні засвідчив Господеві, що Він буде тобі Богом, і що ти будеш ходити дорогами Його, і що будеш виконувати постанови Його, і заповіді Його, і закони Його, і що будеш слухатися голосу Його. ¹⁸А Господь сьогодні засвідчив тобі, що ти будеш Йому народом вибраним, як Він наказав був тобі, і що ти виконуватимеш усі заповіді Його, ¹⁹і що Він ставить тебе найвищим понад усі народи, яких Господь учинив, на хвалу, і на ім'я, і на славу, і що будеш ти для Господа, Бога свого, народом святим, як Він говорив вам.

Chapter 27

¹ І наказав Мойсей та Ізраїлеві старші народові, говорячи: Додержуйте всіх заповідей, що я сьогодні наказую вам! ²І станеться того дня, коли ви перейдете Йордан до того Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то поставиш собі велике каміння, і повапниш їх вапном. ³І понаписуєш на них усі слова цього Закону, коли перейдеш, щоб увійшов ти до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, Край, що тече молоком та медом, як промовляв був Господь, Бог батьків твоїх, до тебе. ⁴І станеться, коли ви перейдете Йордан, поставите те каміння, що я наказую вам сьогодні, на горі Евал, і повапните їх вапном. ⁵І збудуєш там жертівника для Господа, Бога свого, жертівника з каміння, не піднесеш над ними заліза. ⁶З нетесаного каміння збудуєш жертівника Господа, Бога свого, і принесеш на ньому цілопалення Господеві, Богові своєму. ⁷І принесеш на жертву мирні жертви, і будеш там їсти, і будеш тішитися перед лицем Господа, Бога свого. ⁸І напишеш на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно. ⁹І промовляв Мойсей та всі священики-Левити, до всього Ізраїля, говорячи: Уважай та слухай, Ізраїлю, ти цього дня став народом Господа, Бога свого. ¹⁰І будеш ти слухатися Господа, Бога свого, і будеш виконувати заповіді Його та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні.

¹¹ І наказав Мойсей того дня народові, говорячи: ¹²Оці стануть на горі Ґарізім, щоб благословляти народ, коли ви перейдете Йордан: Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Йосип, і Веніямин. ¹³А оці стануть для клятви на горі Евал: Рувим, Ґад, і Асир, і Завулон, Дан і Нефталим. ¹⁴І відповідять Левити, і скажуть до всіх Ізраїлевих мужів сильним голосом: ¹⁵Проклята людина, що зробить боввана різаного або литого, гидоту для Господа, чин різьбарських рук, і поставить таємно! І відповість увесь народ, та й скаже: амінь! ¹⁶Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір! А ввесь народ скаже: амінь! ¹⁷Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього! ¹⁸Проклятий, хто робить блудячим сліпого в дорозі! А ввесь народ скаже: амінь! ¹⁹Проклятий, хто перекручує право приходька, сироти та вдови! А ввесь народ скаже: амінь! ²⁰Проклятий, хто лягає з жінкою батька свого, бо відкрив він подолка одежі свого батька! А ввесь народ скаже: амінь! ²¹Проклятий, хто лягає з усяким скотом! А ввесь народ скаже: амінь! ²²Проклятий, хто лягає з сестрою своєю, дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! А ввесь народ скаже: амінь! ²³Проклятий, хто лягає з тещею своєю! А ввесь народ скаже: амінь! ²⁴Проклятий, хто вбиває свого ближнього потаємно! А ввесь народ скаже: амінь! ²⁵Проклятий, хто бере підкупа, щоб забити кого, пролляти кров неповинну! А ввесь народ скаже: амінь! ²⁶Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх! А ввесь народ скаже: амінь!

Chapter 28

¹ І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі. ²І прийдуть на тебе всі оці благословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого. ³Благословенний ти в місті, і благословенний ти на полі! ⁴Благословенний плід утроби твоєї, і плід твоєї землі, і плід худоби твоєї, порід биків твоїх і котіння отари твоєї! ⁵Благословенний твій кіш та діжа твоя! ⁶Благословенний ти у вході своїм, і благословенний ти в виході своїм! ⁷Господь учинить, що вороги твої, які повстають на тебе, будуть побиті перед тобою, вони однією дорогою вийдуть навперейми тебе, а сімома дорогами втікатимуть перед тобою. ⁸Господь накаже Своєму благословенню бути з тобою в коморах твоїх, та в усьому, чого доторкнеться рука твоя, і благословлятиме тебе в Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі. ⁹Господь поставить тебе Собі за святий народ, як присягнув був тобі, коли ти будеш додержуватися заповідей Господа, Бога твого, і підеш дорогами Його. ¹⁰І побачать усі народи землі, що Господнє Ім'я кличеться на тобі, і будуть боятися тебе. ¹¹І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді поля твого на тій землі, що Господь заприсягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі. ¹²Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ для Краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш ні в кого. ¹³І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш долом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати, ¹⁴і не відступиш від усіх тих слів, що я сьогодні наказую вам, ані праворуч, ані ліворуч, щоб ходити за іншими богами й служити їм.

¹⁵ Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то прийдуть на тебе всі оці прокляття, і досягнуть тебе: ¹⁶Проклятий ти в місті, і проклятий ти в полі! ¹⁷Проклятий кіш твій та діжа твоя! ¹⁸Проклятий плід утроби твоєї та плід твоєї землі, порід биків твоїх та котіння отари твоєї! ¹⁹Проклятий ти у вході своїм, і проклятий ти в виході своїм! ²⁰Пошле Господь на тебе прокляття, і замішання, і нещастя на всякий почин твоєї руки, що ти зробиш, аж поки ти не будеш вигублений, і аж поки ти скоро не загинеш через зло твоїх чинів, що опустив ти Мене. ²¹Приліпить Господь до тебе моровицю, аж поки вона не вигубить тебе з-над землі, куди ти входиш посісти її. ²²Ударить Господь тебе сухотами, і пропасницею, і запаленням, і гарячкою, і мечем, і посухою, і іржею, і вони будуть гнати тебе, аж поки ти не загинеш. ²³І стане небо твоє, що над твоєю головою, міддю, а земля, що під тобою, залізом. ²⁴Дасть Господь замість дощу Краєві твоєму куряву, а порох із неба буде сходити на тебе, аж поки не будеш ти вигублений. ²⁵Віддасть тебе Господь на поразку твоїм ворогам. Однією дорогою ти вийдеш навперейми його, а сімома дорогами втікатимеш перед ним, і будеш розпорошений по всіх царствах землі. ²⁶І буде твій труп на їжу для всякого птаства небесного та для худоби земної, і не буде нікого, хто б їх пополошив. ²⁷Ударить тебе Господь єгипетським гнояком, ґудзами, лишаями, струпами такими, що не зможеш їх вилікувати. ²⁸Ударить тебе Господь божевіллям, і сліпотою, і туподумством. ²⁹І будеш ти мацати в південь, як мацає сліпий у темряві, і не матимеш поводження в дорогах своїх, і будеш ти по всі дні тільки утискуваний та грабований, та не буде кому боронити. ³⁰Одружишся з жінкою, та хто інший лежатиме з нею. Хату збудуєш, та в ній не сидітимеш. Засадиш виноградника, та не будеш користатися ним. ³¹Заколений буде віл твій на очах твоїх, та їсти не будеш із нього. Твій осел буде заграбований перед тобою, і не вернеться до тебе. Отара твоя віддана буде ворогам твоїм, і не буде кому боронити тебе. ³²Сини твої та дочки твої будуть віддані іншому народові, а очі твої будуть бачити й гинути за ними цілий день, а твоя рука не матиме сили. ³³Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ, якого ти не знав, а ти будеш тільки утискуваний та гноблений по всі дні. ³⁴І ти збожеволієш від того, що бачитимуть очі твої. ³⁵Ударить тебе Господь злим гнояком на колінах і на стегнах, від якого не зможеш вилікуватися, від стопи ніг твоїх і аж до черепа твого. ³⁶Відведе Господь тебе та царя твого, якого поставиш над собою, до народу, якого не знав ти та батьки твої, і ти будеш служити там іншим богам, дереву та каменеві. ³⁷І станеш ти страхіттям, поговором та посміховищем серед усіх народів, куди відведе тебе Господь. ³⁸Багато насіння винесеш на поле, та мало збереш, бо пожере його сарана. ³⁹Позасаджуєш виноградники й будеш обробляти, та не будеш пити вина й не будеш збирати, бо пожере його черва. ⁴⁰Будуть у тебе оливки по всім краї твоїм, та оливою не будеш маститися, бо поспадає оливка твоя. ⁴¹Ти породиш синів і дочок, та не будуть для тебе вони, бо підуть у неволю. ⁴²Усяке твоє дерево та плід твоєї землі обсяде черва. ⁴³Приходько, що серед тебе, піднесеться понад тебе високо-високо, а ти зійдеш низько-низько. ⁴⁴Він тобі позичатиме, а ти йому не позичатимеш, він стане головою, а ти станеш хвостом.

⁴⁵ І прийдуть на тебе всі оці прокляття, і будуть гнати тебе, і доженуть тебе, аж поки ти будеш вигублений, бо не слухав ти голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати заповіді Його та постанови Його, що Він наказав був тобі. ⁴⁶І будуть вони на тобі на ознаку та на доказ, та на насінні твоєму аж навіки. ⁴⁷За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього, ⁴⁸то будеш служити ворогові своєму, якого Господь пошле на тебе, у голоді, і в прагненні, і в наготі, і в недостатку всього, а він дасть залізне ярмо на твою шию, аж поки вигубить тебе. ⁴⁹Господь нанесе на тебе народ іздалека, з кінця землі, так, як летить орел, народ, що мови його ти не розумієш, ⁵⁰народ жорстокий, що не зважатиме на старого, а для юнака не буде милостивий. ⁵¹І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі, аж поки вигубить тебе, і він не позоставить тобі збіжжя, ані виноградного соку, ані оливи, ані породу биків твоїх, ані котіння отари твоєї, аж поки вигубить тебе. ⁵²І він буде облягати тебе в усіх твоїх брамах, аж поки порозвалює по всім твоїм краї твої міцні і укріплені мури, на які ти надіявся, і буде гнобити тебе в усіх твоїх брамах по всім твоїм краї, що дав тобі Господь, Бог твій. ⁵³І будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог. ⁵⁴Кожен найлагідніший серед тебе й найбільше випещений, буде око його лихе на брата свого, і на жінку лоня свого, і на решту синів своїх, що позоставить їх ворог, ⁵⁵щоб не дати ані одному з них тіла синів своїх, що буде він їсти, бо йому не позостанеться нічого в облозі та в утискові, яким буде утискати тебе твій ворог по всіх твоїх брамах. ⁵⁶Найлагідніша між тобою й найбільше випещена, що через пещення та ніжність не пробувала ставити на землю стопи своєї ноги, зле буде око її на мужа лоня свого, і на сина свого, і на дочку свою, ⁵⁷і на послід, що виходить з-поміж ніг її при породі, і на дітей своїх, що породить, бо поїсть їх таємно через недостаток усього в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог у брамах твоїх. ⁵⁸Якщо ти не будеш додержувати, щоб виконувати всі слова цього Закону, написані в цій книзі, щоб боятися того славного й страшного Ймення Господа, Бога твого, ⁵⁹то Господь наведе надзвичайні порази на тебе, та порази на насіння твоє, порази великі та певні, і хвороби злі та постійні. ⁶⁰І наведе Він на тебе всякий єгипетський біль, якого боявся ти, а він пристане до тебе. ⁶¹Також усяку хворобу та всяку поразу, що не написана в книзі цього Закону, наведе їх Господь на тебе, аж поки будеш ти вигублений. ⁶²І позостане вас мало, замість того, що були ви, щодо численности, як зорі небесні, бо ти не слухався голосу Господа, Бога свого. ⁶³І станеться, як Господь радів був вами, коли робив вам добро, і коли розмножував вас, так буде радіти Господь вами, коли вигублятиме вас та коли винищуватиме вас, і ви будете вирвані з-над цієї землі, куди ти входиш посісти її. ⁶⁴І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, дереву та каменеві. ⁶⁵І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі. ⁶⁶І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя. ⁶⁷Уранці ти скажеш: О, якби вечір!, а ввечері скажеш: О, якби ранок! зо страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити. ⁶⁸І верне тебе Господь до Єгипту на кораблях тією дорогою, про яку я казав тобі, що вже більше не побачиш її, і там ви продаватиметеся ворогам своїм за рабів та за невільниць, та не буде покупця...

Chapter 29

¹ (28-69) Оце слова заповіту, що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавському краї, окрім того заповіту, що склав був із ними на Хориві. ²(29-1) І скликав Мойсей усього Ізраїля та й сказав їм: Ви бачили все, що зробив був Господь на ваших очах в єгипетськім краї фараонові, і всім рабам його та всьому його краєві, ³(29-2) ті великі випробування, що бачили очі твої, ті великі ознаки та чуда, ⁴(29-3) та не дав вам Господь серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб слухати, аж до дня цього. ⁵(29-4) І провадив я вас сорок літ пустинею, не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі. ⁶(29-5) Не їли ви хліба, і вина та п'янкого напою не пили ви, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш. ⁷(29-6) А коли ви прийшли до цього місця, то вийшов був навперейми вас на війну Сигон, цар хешбонський, та Оґ, цар башанський, і побили ми їх, ⁸(29-7) і забрали ми їхній край, та й дали його на спадок Рувимовим та Ґадовим та половині племени Манасіїного. ⁹(29-8) Додержуй же слів цього заповіту, і виконуй їх, щоб мали ви поводження в усьому, що будете робити.

¹⁰ (29-9) Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: голови ваші, племена ваші, старші ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж, ¹¹(29-10) діти ваші, ваші жінки та твій приходько, що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води, ¹²(29-11) щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою, ¹³(29-12) щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. ¹⁴(29-13) І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву, ¹⁵(29-14) але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут. ¹⁶(29-15) Бо ви знаєте, що ми сиділи були в єгипетськім краї, і що ми проходили серед тих народів, які ви перейшли, ¹⁷(29-16) І ви бачили їхні огиди та їхніх бовванів, дерево та камінь, срібло та золото, що з ними. ¹⁸(29-17) Стережіться, щоб не був серед вас чоловік або жінка, або рід, або плем'я, що серце його сьогодні відвертається від Господа, Бога нашого, щоб піти служити богам цих народів, щоб не був серед вас корінь, що вирощує їдь та полин, ¹⁹(29-18) щоб не було, що коли він почує слова цього прокляття, то поблагословиться в серці своїм, говорячи: Мир буде мені, хоч і ходитиму в сваволі свого серця. Тоді загине і напоєний, і спрагнений. ²⁰(29-19) Не захоче Господь простити йому, бо тоді запалиться Господній гнів та лютість Його на цього чоловіка, і буде лежати на ньому все прокляття, написане в цій книзі, і Господь витре ім'я його з-під неба. ²¹(29-20) І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племен, згідно з усіма прокляттями заповіту, написаного в цій книзі Закону. ²²(29-21) І скаже останнє покоління, ваші сини, що постануть за вами, і чужий, що прийде з далекої країни, і побачить порази цього Краю та його хвороби, які пошле Господь на нього: ²³(29-22) сірка та сіль, погорілище уся земля його, не буде вона засіювана, і не пустить рослин, і не зійде на ній жодна трава, як по знищенні Содому та Гомори, Адми та Цевоїму, що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй. ²⁴(29-23) І скажуть усі ті народи: Для чого Господь зробив так цьому Краєві? Що то за горіння цього великого гніву? ²⁵(29-24) І скажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога своїх батьків, якого Він склав був із ними, коли виводив їх з єгипетського краю. ²⁶(29-25) І вони пішли, і служили іншим богам, і вклонялися їм, богам, що не знали їх, і що Він не приділив їм. ²⁷(29-26) І запалився Господній гнів на цей Край, щоб навести на нього все прокляття, написане в цій книзі. ²⁸(29-27) І вирвав їх Господь з-над цієї землі в гніві, і в люті, і в великім обуренні, та й кинув їх до іншого краю, як цього дня. ²⁹(29-28) Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону.

Chapter 30

¹ І станеться, коли прийдуть на тебе всі ці слова, благословення та прокляття, що я дав перед тобою, і ти візьмеш їх до свого серця серед усіх цих народів, куди закинув тебе Господь, Бог твій, ²і ти навернешся до Господа, Бога свого, і будеш слухатися Його голосу в усьому, що я сьогодні тобі наказую, ти та сини твої, усім своїм серцем та всією своєю душею, ³то поверне з неволі Господь, Бог твій, тебе, і змилосердиться над тобою, і знову позбирає тебе зо всіх народів, куди розпорошив тебе Господь, Бог твій. ⁴Якщо буде твій вигнанець на кінці неба, то й звідти позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідти Він візьме тебе. ⁵І введе тебе Господь, Бог твій, до Краю, що посіли батьки твої, і ти посядеш його, і Він учинить добро тобі, і розмножить тебе більше за батьків твоїх. ⁶І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі. ⁷І дасть Господь, Бог твій, усі ці прокляття на ворогів твоїх, та на тих, хто ненавидить тебе, хто гнав тебе. ⁸А ти вернешся, і будеш слухатися Господнього голосу, і будеш виконувати всі Його заповіді, які я сьогодні наказую тобі. ⁹І зробить Господь, Бог твій, що будеш ти мати надмір у кожному чині своєї руки, у плоді утроби своєї, і в плоді худоби своєї, і в плоді своєї землі на добре, бо Господь знову буде радіти тобою на добро, як радів був твоїми батьками, ¹⁰коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб дотримувати заповіді Його та постанови Його, написані в цій книзі Закону, коли навернешся до Господа, Бога свого, усім серцем своїм та всією душею своєю,

¹¹ бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона. ¹²Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її? ¹³І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її? ¹⁴Бож дуже близька до тебе та річ, вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її.

¹⁵ Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло. ¹⁶Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, і закона Його, щоб ти жив, і розмножився, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у Краї, куди ти входиш на насліддя. ¹⁷А якщо серце твоє відвернеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе звести, і станеш вклонятися іншим богам, і будеш їм служити, ¹⁸я сьогодні представив вам, що конче погинете ви, недовго житимете на цій землі, до якої ти переходиш Йордан, щоб увійти туди на оволодіння її. ¹⁹Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, ²⁰щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм.

Chapter 31

¹ І пішов Мойсей, і промовляв до всього Ізраїля оці слова, ²та й сказав їм: Я сьогодні віку ста й двадцяти літ. Не можу вже виходити та входити, і Господь сказав мені: Не перейдеш ти цього Йордану. ³Господь, Бог твій, Він піде перед тобою, Він вигубить ці народи перед тобою, і ти заволодієш ними. Ісус перейде перед тобою, як говорив був Господь. ⁴І зробить їм Господь, як зробив був Сигонові та Оґові, аморейським царям та їхньому краєві, яких вигубив Він. ⁵І дасть їх Господь перед вас, а ви зробите їм згідно з усією заповіддю, що я вам наказав був. ⁶Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той хто ходить з тобою, не опустить Він тебе й не покине тебе. ⁷І покликав Мойсей Ісуса, та й до нього сказав на очах усього Ізраїля: Будь сильний та відважний, бо ти ввійдеш з цим народом до того Краю, якого Господь заприсягнув їхнім батькам, щоб їм дати, і ти даси їм його на спадок. ⁸А Господь, Він Той, що піде перед тобою, не опустить тебе й не покине тебе, не бійся й не лякайся.

⁹ І написав Мойсей цього Закона, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковчега Господнього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старших. ¹⁰І наказав їм Мойсей, говорячи: У кінці семи літ, окресленого часу року відпущення, у свято Кучок, ¹¹коли прийде ввесь Ізраїль з'явитися перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке вибере Він, будеш читати цього Закона перед усім Ізраїлем до їхніх ушей. ¹²Збери той народ, чоловіків, і жінок, і дітей, і приходька свого, що в твоїх брамах, щоб вони чули й щоб навчалися, і боялися Господа, Бога вашого, і додержували виконувати всі слова цього Закону. ¹³А їхні сини, що не знали, будуть чути та навчатися боятися Господа, Бога вашого, по всі дні, що ви житимете на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.

¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: Оце наблизилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії заповіту, а Я йому накажу. І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту. ¹⁵І появився Господь у скинії в стовпі хмари, і став той стовп хмари біля скинійного входу. ¹⁶І сказав Господь до Мойсея: Ось ти спочинеш з батьками своїми, а цей народ устане та й буде блудодіяти з богами того чужого Краю, куди він увіходить, щоб бути в середині його, і покине Мене, і зламає заповіта Мого, що склав був Я з ним. ¹⁷І того дня запалиться Мій гнів на нього, і Я покину їх, і сховаю Своє лице від них, а він буде знищений, і знайдуть його численні нещастя та утиски. І скаже він того дня: Хіба не через те, що нема в мене мого Бога, знайшли мене ці нещастя? ¹⁸А Я того дня конче сховаю лице Своє через усе те зло, що зробив він, бо звернувся до інших богів. ¹⁹А тепер запишіть собі оцю пісню, і навчи її Ізраїлевих синів. Вклади її в їхні уста, щоб була мені ця пісня за свідка на Ізраїлевих синів. ²⁰Коли Я введу його до тієї землі, яку присягнув його батькам, що тече молоком та медом, і він буде їсти й насититься, і потовстіє, і звернеться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене кинуть з образою, і зламає він заповіта Мого, ²¹то станеться, коли знайдуть його численні нещастя та утиски, що пісня ця стане проти нього за свідка, бо вона не забудеться з уст насіння його. Бо Я знаю наставлення серця його, що він чинить сьогодні, перше ніж введу його до того Краю, що Я присягнув.

²² І написав Мойсей ту пісню того дня, і навчив її Ізраїлевих синів. ²³І наказав він Ісусові, Навиновому синові, та й сказав: Будь сильний та відважний, бо ти впровадиш Ізраїлевих синів до того Краю, що Я присягнув їм, а Я буду з тобою. ²⁴І сталося, як Мойсей скінчив писати слова цього Закону до книги аж до кінця їх, ²⁵то Мойсей наказав Левитам, що носять ковчега Господнього заповіту, говорячи: ²⁶Візьміть книгу цього Закону, і покладіть її збоку ковчега заповіту Господа, Бога вашого, і вона буде там на тебе за свідка. ²⁷Бо я знаю неслухняність твою та тверду твою шию. Бо ще сьогодні, коли я живу з вами, ви були неслухняні Господеві, а тим більш будете по смерті моїй! ²⁸Зберіть до мене всіх старших ваших племен та урядників ваших, а я буду промовляти до їхніх ушей ці слова, і покличу небо й землю на свідчення проти них. ²⁹Бо я знаю, що по смерті моїй, псуючися, зіпсуєтеся ви, і відхилитесь з тієї дороги, яку я наказав вам, і в кінці днів спіткає вас нещастя, коли будете робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його чином своїх рук. ³⁰І промовляв Мойсей до ушей всієї Ізраїлевої громади слова оцієї пісні аж до закінчення їх:

Chapter 32

¹ Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх! ²Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень. ³Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові! ⁴Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він. ⁵Зіпсулись вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене. ⁶Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

⁷ Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть. ⁸Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів. ⁹Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його. ¹⁰Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока. ¹¹Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм, ¹²так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було. ¹³Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя, ¹⁴маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.

¹⁵ І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив. ¹⁶Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами. ¹⁷Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші! ¹⁸Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

¹⁹ І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх, ²⁰та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри. ²¹Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх. ²²Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір. ²³Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них. ²⁴Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі. ²⁵Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.

²⁶ Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять, ²⁷та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це. ²⁸Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування. ²⁹Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій. ³⁰Як може один гнати тисячу, а два проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх? ³¹Не така бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги. ³²Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них, ³³вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь! ³⁴Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане? ³⁵Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них. ³⁶Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного. ³⁷І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони, ³⁸що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

³⁹ Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки. ⁴⁰Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий! ⁴¹Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу. ⁴²Я стріли Свої понапоюю кров'ю, а Мій меч поїдатиме м'ясо, кров'ю забитого й бранця, головами кучматими ворога. ⁴³Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ.

⁴⁴ І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів. ⁴⁵А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля, ⁴⁶то сказав він до них: Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону. ⁴⁷Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її. ⁴⁸І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи: ⁴⁹Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння. ⁵⁰І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор-горі, і долучився до своєї рідні, ⁵¹за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів. ⁵²Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам.

Chapter 33

¹ А оце благословення, яким поблагословив Ізраїлевих синів Мойсей, чоловік Божий, перед своєю смертю, ²та й сказав: Господь від Сінаю прибув, і зійшов від Сеїру до них, появився у світлі з Парану гори, і прийшов із Меріви Кадешу. По правиці Його огонь Закону для них. ³Теж народи Він любить. Всі святії його у руці Твоїй, і вони припадають до ніг Твоїх, слухають мови Твоєї. ⁴Дав Мойсей нам Закона, спадщину зборові Якова. ⁵І був Він царем в Єшуруні, як народнії голови разом збирались, племена Ізраїлеві.

⁶ Рувим хай живе, і нехай не помре, і число люду його нехай буде велике. ⁷А це про Юду. І він сказав: Почуй, Господи, голосу Юди, і до народу його Ти впровадиш його. Йому воюватимуть руки його, а Ти будеш поміч йому на його ворогів.

⁸ А про Левія сказав: Твій туммім і твій урім для чоловіка святого Твого, що його Ти був випробував у Массі, що суперечку з ним мав над водою Меріви, ⁹що каже про батька свого та про матір свою: Не бачив тебе, що братів своїх не пізнає, і не знає синів своїх, бо додержують слова Твого, і вони заповіту Твого стережуть. ¹⁰Навчають вони про права Твої Якова, а про Закона Твойого Ізраїля, приносять кадило Тобі та на жертівник Твій цілопалення. ¹¹Поблагослови його силу, о Господи, а чин його рук уподобай Собі. Поламай стегна тим, що стають проти нього, та ненависть мають на нього, щоб більш не повстали вони!

¹² Про Веніямина сказав: Він Господній улюбленець, перебуває безпечно при Ньому, а Він окриває його цілий день і в раменах Його спочиває. ¹³А про Йосипа він сказав: Благословенний від Господа Край Його дарами з неба, з роси та з безодні, що долі лежить, ¹⁴і з дару врожаїв від сонця, і з дару рослини від місяців, ¹⁵і з верхів'я гір сходу, і з дару відвічних пагірків, ¹⁶і з дару землі та її повноти. А милість Того, що в терновім кущі пробував, нехай прийде на голову Йосипа та на тім'я вирізненого між братами своїми. ¹⁷Величність його як вола його перворідного, а роги його роги буйвола, ними буде колоти народи всі разом, аж до кінців землі, а вони міріяди Єфремові, а вони Манасіїні тисячі.

¹⁸ А про Завулона сказав: Радій, Завулоне, як будеш виходити, і ти, Іссахаре, у наметах своїх! ¹⁹Вони кличуть народи на гори, приносять там праведні жертви, бо будуть вони споживати достаток морський та скарби, зариті в піску. ²⁰А про Ґада сказав: Благословенний, хто Ґада розширює! Він ліг, як левиця, і жере рам'я й череп. ²¹Забезпечив він частку для себе, бо там частка прихована від Праводавця, і прийшов із головами народу, виконав правду Господню і Його постанови з Ізраїлем.

²² А на Дана сказав: Дан левів левчук, що з Башану вискакує. ²³А на Нефталима сказав: Нефталим ситий милістю, і повен Господнього благословення, захід та південь посядь! ²⁴А про Асира сказав: Асир благословенний найбільше з синів, уподобаний серед братів своїх, і в оливу вмочає він ногу свою. ²⁵Залізо та мідь то запора твоя, а сила твоя як усі твої дні.

²⁶ Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах. ²⁷Покрова твоя Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його. І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його! ²⁸І перебуває Ізраїль безпечно, самотно, він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина, а небо його сипле краплями росу. ²⁹Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности. І будуть твої вороги при тобі упокорюватись, а ти по висотах їх будеш ступати.

Chapter 34

¹ І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів'я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану, ²і ввесь Нефталим, і край Єфрема та Манасії, і ввесь край Юди аж до Останнього моря, ³і південь, і рівнину долини Єрихону, пальмового міста аж до Цоару. ⁴І сказав Господь до нього: Оце той Край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не перейдеш.

⁵ І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа. ⁶І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня. ⁷А Мойсей був віку ста й двадцяти літ, коли він помер, та не затемнилось око його, і вологість його не зменшилась. ⁸І оплакували Мойсея Ізраїлеві сини в моавських степах тридцять день, та й покінчилися дні оплакування жалоби за Мойсеєм.

⁹ А Ісус, син Навинів, був повний духа мудрости, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав був Мойсеєві. ¹⁰І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя-в-обличчя, ¹¹щодо всіх ознак та чуд, що Господь послав його чинити в єгипетськім краї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві, ¹²і щодо всієї тієї сильної руки, і щодо всього того страху великого, що Мойсей чинив на очах усього Ізраїля.

Joshua

Chapter 1

¹ І сталося по смерті Мойсея, раба Божого, і сказав Господь до Ісуса, сина Навинового, Мойсеєвого слуги, говорячи: ²Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам. ³Кожне місце, що стопа ноги вашої ступить на ньому, Я дав вам, як Я говорив був Мойсеєві. ⁴Від пустині й цього Ливану й аж до Великої Річки, річки Ефрату, увесь край хіттеян, і аж до Великого моря на захід буде ваша границя. ⁵Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе. ⁶Будь сильний та відважний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм. ⁷Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, не відхилишся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити. ⁸Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі. ⁹Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити.

¹⁰ І наказав Ісус урядникам народу, говорячи: ¹¹Перейдіть посеред табору, і накажіть народові, говорячи: Приготуйте собі поживу на дорогу, бо по трьох днях ви переходите цей Йордан, щоб увійти посісти той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам його на спадщину. ¹²А Рувимовому й Ґадовому та половині племени Манасіїного Ісус сказав, говорячи: ¹³Пам'ятайте те слово, що вам наказав був Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, що відпочинок дає вам, дав вам цей Край. ¹⁴Ваші жінки, діти ваші та ваша худоба зостануться в Краї, що дав вам Мойсей по той бік Йордану, а ви перейдете озброєні перед вашими братами, усі сильні військові, і допоможете їм, ¹⁵аж поки Господь не дасть відпочинку вашим братам, як вам, і посядуть і вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає їм. І ви вернетеся до Краю вашого спадку, і посядете його, що дав вам Мойсей, раб Господній, по той бік Йордану на схід сонця.

¹⁶ А вони відповіли Ісусові, говорячи: Усе, що накажеш нам, ми зробимо, і до всього, куди пошлеш нас, підемо. ¹⁷Усе так, як слухалися ми Мойсея, так будемо слухатися тебе, тільки нехай буде Господь, Бог твій, з тобою, як був Він із Мойсеєм. ¹⁸Кожен, хто буде неслухняний наказам твоїм, і не буде слухатися слів твоїх щодо всього, що накажеш йому, нехай буде вбитий. Тільки будь сильний та відважний!

Chapter 2

¹ І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох таємних вивідувачів, говорячи: Ідіть, розгляньте цей Край та Єрихон. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудниці, а ім'я їй Рахав. І переночували вони там. ²І було донесено єрихонському цареві, говорячи: Ось цієї ночі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб вивідати цей Край. ³І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край. ⁴А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. ⁵А коли замикалася брама зо смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх. ⁶А вона відвела їх на дах, та й сховала їх у жмутах льону, що були зложені в неї на даху. ⁷А ті люди погналися за ними йорданською дорогою аж до бродів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними.

⁸ І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах, ⁹і сказала до тих людей: Я знаю, що Господь дав вам цей Край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами. ¹⁰Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту, і що зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закляттям. ¹¹І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в людини зо страху перед вами, бо Господь, Бог ваш, Він Бог на небесах угорі й на землі долі! ¹²А тепер присягніть мені Господом, що як я вчинила з вами милість, так зробите й ви милість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака. ¹³І зоставите при житті батька мого, і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти. ¹⁴І сказали їй ті люди: Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передаватиме нам оцей Край, то ми вчинимо тобі милість та правду. ¹⁵І вона спустила їх шнуром через вікно, бо дім її був у стіні міського муру, і в мурі вона жила. ¹⁶І сказала вона їм: Ідіть на гору, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не вернеться погоня, а потому підете своєю дорогою. ¹⁷І сказали до неї ті люди: Ми будемо чисті від цієї присяги тобі, що ти заприсягла нас, якщо ти не вчиниш так. ¹⁸Оце, як ми будемо входити до Краю, то ти прив'яжеш шнурка з цієї нитки червені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до дому. ¹⁹І буде, усі, хто вийде з дверей твого дому назовні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому. ²⁰А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від присяги тобі, якою ти заприсягла нас. ²¹А вона сказала: Як ви сказали, нехай буде воно так. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного суканого шнурка.

²² І вони пішли, і вийшли на гору, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася погоня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх. ²³І повернулися ті два мужі, і зійшли з гори, і перейшли Йордан, і прийшли до Ісуса, сина Навинового, та й розповіли йому все, що їх спіткало. ²⁴І сказали вони до Ісуса: Справді Господь дав у нашу руку всю цю землю, а всі мешканці цього Краю омліли зо страху перед нами.

Chapter 3

¹ І встав Ісус рано вранці, і вони рушили з Ситтіму, та й прийшли аж до Йордану він та всі Ізраїлеві сини. І переночували вони там перше, ніж перейшли. ²І сталося по трьох днях, і перейшли урядники між табором, ³і наказали народові, говорячи: Коли ви побачите ковчега заповіту Господа, Бога вашого, та священиків-Левитів, що несуть його, то ви рушите з вашого місця, і підете за ним. ⁴Тільки віддаль між вами та між ним буде мірою коло двох тисяч ліктів. Не наближайтеся до нього, щоб ви знали ту дорогу, якою підете, бо ви не ходили цією дорогою ані вчора, ані позавчора. ⁵І сказав Ісус до народу: Освятіться, бо Господь узавтра чинитиме чуда поміж вами. ⁶І сказав Ісус до священиків, говорячи: Понесіть ковчега заповіту, і перейдіть Йордан перед народом. І понесли вони ковчега заповіту, і пішли перед народом.

⁷ І сказав Господь до Ісуса: Цього дня розпічну Я звеличувати тебе на очах усього Ізраїля, який буде бачити, що як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою. ⁸А ти накажеш священикам, що носять ковчега заповіту, говорячи: Коли ви ввійдете до краю води Йордану, станете в Йордані. ⁹І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: Підійдіть сюди, і послухайте слів Господа, Бога вашого. ¹⁰І Ісус сказав: По цьому пізнаєте, що Бог Живий поміж вами, і конче Він вижене перед вами ханаанеянина, і хіттеянина, і хіввеянина, і періззеянина, і ґірґашеянина, і євусеянина. ¹¹Оце ковчег заповіту Владики всієї землі переходить перед вами через Йордан. ¹²А тепер візьміть собі дванадцять мужів з Ізраїлевих племен, по одному мужеві на плем'я. ¹³І станеться, коли спиняться стопи ніг священиків, що носять ковчега Господа, Владики всієї землі, у воді Йордану, буде спинена вода, що тече зверху, і стане одним валом.

¹⁴ І сталося, коли рушив народ зо своїх наметів, щоб перейти Йордан, а священики, що несли ковчега заповіту перед народом, ¹⁵і коли носії ковчегу прийшли до Йордану, а ноги священиків, що несли ковчега, занурилися в воду скраю, а Йордан був повний по всі береги свої всі дні жнив, ¹⁶то спинилась вода, що зверху текла, стала одним валом, дуже далеко від міста Адама, що збоку Цортану, а та, що текла до степу, до Солоного моря, стекла зовсім, і була відділена, а народ перейшов навпроти Єрихону. ¹⁷А священики, що несли ковчега заповіту Господнього, стали міцно на сухому посередині Йордану, і ввесь Ізраїль переходив по сухому, аж поки не скінчив переходити Йордан увесь народ.

Chapter 4

¹ І сталося, як увесь народ закінчив переходити Йордан, то сказав Господь до Ісуса, говорячи: ²Візьміть собі з народу дванадцять мужів, по одному мужеві з племени. ³І накажете їм, говорячи: Винесіть звідси, із середини Йордану, із місця, де міцно стояли ноги священиків, дванадцять каменів, і перенесете їх із собою, і покладете їх на нічлігу, що в ньому будете ночувати цієї ночі. ⁴І покликав Ісус тих дванадцятьох мужів, що настановив з Ізраїлевих синів, по одному мужеві з племени, ⁵та й сказав їм Ісус: Підіть перед ковчегом Господа, Бога вашого, до середини Йордану, і підійміть собі кожен на плече своє одного каменя за числом племен Ізраїлевих синів, ⁶щоб то було знаком між вами, коли взавтра запитають ваші сини, говорячи: Що це в вас за каміння? ⁷то скажете їм, що була відділена йорданська вода перед ковчегом Господнього заповіту, коли він переходив в Йордані, була відділена йорданська вода. І будуть ті каміння за пам'ятку для Ізраїлевих синів аж навіки. ⁸І зробили Ізраїлеві сини так, як наказав Ісус, і понесли вони дванадцять каменів із середини Йордану, як говорив Господь до Ісуса, за числом племен Ізраїлевих синів. І перенесли їх із собою до нічлігу, та й поклали їх там. ⁹А інших дванадцять каменів поставив Ісус в середині Йордану на місці, де стояли ноги священиків, що несли ковчега заповіту, і вони там аж до дня цього.

¹⁰ А священики, що несли ковчега, стояли в середині Йордану аж до закінчення всього, що Господь наказав був Ісусові сказати народові, згідно з усім тим, що наказав був Мойсей Ісусові. А народ квапився і переходив. ¹¹І сталося, як увесь народ скінчив переходити, то перейшов Господній ковчег та священики перед народом. ¹²І перейшли Рувимові сини й сини Ґадові та половина племени Манасіїного, озброєні до бою, перед Ізраїлевими синами, як Мойсей говорив був до них. ¹³Коло сорока тисяч озброєних вояків перейшли перед Господнім лицем на війну до єрихонських степів. ¹⁴Того дня звеличив Господь Ісуса на очах усього Ізраїля, і стали боятися його, як боялися Мойсея по всі дні його життя. ¹⁵І сказав Господь до Ісуса, говорячи: ¹⁶Накажи священикам, що носять ковчега заповіту, і нехай вони вийдуть з Йордану. ¹⁷І наказав Ісус священикам, говорячи: Вийдіть з Йордану! ¹⁸І сталося, коли священики, що несли ковчега Господнього заповіту, вийшли з середини Йордану, а стопи ніг священиків відірвалися від нього, щоб стати на сухому, то вода Йордану вернулася на своє місце, і пішла, як учора-позавчора, по всіх його берегах. ¹⁹А народ вийшов із Йордану десятого дня першого місяця, та й таборував у Ґілґалі, на східньому боці Єрихону.

²⁰ А дванадцять тих каменів, що взяли з Йордану, Ісус поставив у Ґілґалі. ²¹І сказав він до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли взавтра запитають вас ваші сини своїх батьків, говорячи: Що це за каміння? ²²то познайомте ваших синів, говорячи: По сухому перейшов був Ізраїль цей Йордан, ²³бо Господь, Бог ваш, висушив воду Йордану перед вами, аж поки ви не перейшли, як зробив був Господь, Бог ваш, морю Червоному, яке Він висушив перед нами, аж поки ми не перейшли, ²⁴щоб усі народи землі пізнали руку Господню, що сильна вона, щоб боялися ви Господа, Бога вашого, по всі дні.

Chapter 5

¹ І сталося, як усі аморейські царі, що по той бік Йордану на захід, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо страху перед Ізраїлевими синами. ²Того часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз. ³І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті. ⁴А оце та причина, чому Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту. ⁵Бо був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували. ⁶Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю, що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край, який тече молоком та медом. ⁷А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі. ⁸І сталося, як увесь народ закінчив обрізуватися, то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання. ⁹І сказав Господь до Ісуса: Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу. І назвав те місце ім'ям: Ґілґал, і так є аж до цього дня.

¹⁰ І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах. ¹¹А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене. ¹²І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того Краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю.

¹³ І сталося, коли Ісус був при Єрихоні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а витягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому: Чи ти наш, чи наших ворогів? ¹⁴А той відказав: Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові? ¹⁵І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: Скинь взуття своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно! І зробив Ісус так.

Chapter 6

¹ А Єрихон замкнувся, і був замкнений зо страху перед Ізраїлевими синами, ніхто не виходив і не входив. ²І сказав Господь до Ісуса: Ось, Я дав у твою руку Єрихон та царя його, сильних вояків. ³І обійдете навколо це місто, всі вояки, обхід навколо міста один раз. Так зробиш шість день. ⁴А сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед ковчегом. А сьомого дня обійдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у роги. ⁵І станеться, коли засурмить баранячий ріг, коли ви почуєте голос тієї сурми, а ввесь народ крикне гучним криком, то мур цього міста впаде на своєму місці, а народ увійде кожен перед себе.

⁶ І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: Несіть ковчега заповіту, а сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом. ⁷А до народу сказав: Підіть, обійдіть навколо це місто, а озброєний піде перед Господнім ковчегом. ⁸І сталося, як Ісус сказав це народові, то сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів, ішли та сурмили в ці сурми, а ковчег Господнього заповіту йшов за ними. ⁹А озброєні йшли перед священиками, що сурмили в роги, а військо заднє йшло за ковчегом. І все сурмили в сурми. ¹⁰А народові Ісус наказав, говорячи: Не будете кричати, і не дасте почути вашого голосу, і не вийде слово з ваших уст аж до дня, коли я скажу вам: Закричіть! І ви закричите. ¹¹І Господній ковчег пішов навколо міста, обійшов один раз. І ввійшли до табору, та й ночували в таборі. ¹²І встав Ісус рано вранці, і понесли священики Господнього ковчега. ¹³А сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом, ішли та все сурмили в сурми, а озброєні йшли перед ними, а військо заднє йшло за Господнім ковчегом. І все сурмили в сурми. ¹⁴І обійшли навколо міста другого дня один раз, та й вернулися до табору. Так зробили шість день. ¹⁵І сталося сьомого дня, і повставали вони рано вранці, як сходила рання зоря, і обійшли навколо міста за тим приписом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз. ¹⁶І сталося, коли сьомого разу засурмили священики в сурми, то Ісус сказав до народу: Закричіть, бо Господь віддав вам це місто!

¹⁷ І станеться це місто закляттям, воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудниця Рахав буде жити, вона та всі, хто з нею в домі, бо вона сховала була послів, яких ми посилали. ¹⁸Та тільки стережіться заклятого, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли з заклятого, і щоб тим не завели Ізраїлевого табору під закляття, і не довели його до нещастя. ¹⁹А все срібло та золото, і речі мідяні та залізні, це святість для Господа, воно ввійде до Господньої скарбниці. ²⁰І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто. ²¹І зробили вони закляттям усе, що в місті, від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, усе знищили вістрям меча. ²²А до двох тих людей, що вивідували Край, Ісус сказав: Увійдіть до дому тієї жінки блудниці, і виведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви заприсягли були їй. ²³І ввійшли юнаки, вивідувачі, і вивели Рахав, і батька її, і матір її, і братів її, і все, що її, і всі роди її вивели й умістили поза Ізраїлевим табором. ²⁴А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбниці Господнього дому. ²⁵А блудницю Рахав, і дім її батька, і все, що її, Ісус позоставив при житті. І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня, бо сховала була послів, яких послав був Ісус вивідати Єрихон. ²⁶І того часу заприсягнув Ісус, говорячи: Проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон, на перворіднім своїм він заложить його, і на наймолодшім своїм поставить брами його. ²⁷І був Господь з Ісусом, а слава його розійшлася по всім Краї.

Chapter 7

¹ І спроневірилися Ізраїлеві сини в заклятому, Ахан, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів. ²І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: Підіть, і вивідайте цей Край. І пішли ті мужі, і вивідали той Ай. ³І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: Нехай не йде ввесь народ, коло двох тисяч люда або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисленні. ⁴І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, та вони повтікали перед айськими людьми. ⁵І айські люди повибивали з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбіччі гори. І охляло серце народу, та й стало як вода.

⁶ І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші, і посипали порохом свою голову. ⁷І сказав Ісус: Ах, Владико Господи, для чого. Ти конче перепровадив цей народ через Йордан, щоб дати нас у руку амореянина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позосталися, і осіли по той бік Йордану! ⁸О, Господи! Що я скажу по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворогами? ⁹І почують ханаанеянин та всі мешканці цього Краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я наше з землі. І що Ти зробиш Своєму великому Йменню?

¹⁰ І сказав Господь до Ісуса: Устань, пощо то ти падаєш на обличчя своє? ¹¹Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі. ¹²І не зможуть Ізраїлеві сини встояти перед своїми ворогами, вони обернуть спину перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не вигубите заклятого з-поміж себе! ¹³Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш устояти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого. ¹⁴І підходьте рано вранці за вашими племенами. І станеться, те плем'я, що його виявить Господь, нехай підходить за родами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за домами, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчинами. ¹⁵І станеться, хто буде виявлений у заклятім, той буде спалений в огні, він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем.

¹⁶ І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племенами, і було виявлене Юдине плем'я. ¹⁷І привів він Юдині роди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за родинами, і був виявлений Завдій. ¹⁸І привів він його дім за мужчинами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени. ¹⁹І сказав Ісус до Ахана: Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що ти зробив? Не скажи неправди передо мною! ²⁰І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: Дійсно, згрішив я Господеві, Богові Ізраїля, і зробив так та так. ²¹І побачив я в здобичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зливка, п'ятдесят шеклів вага його, і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в середині намету мого, а срібло під ним. ²²І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним. ²³І забрали його з середини намету, і принесли його до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його перед Господнім лицем. ²⁴І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зливка, і синів його, і дочок його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиводили їх до долини Ахор. ²⁵І сказав Ісус: Нащо ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе це нещастя Господь цього дня! І вкаменували його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням. ²⁶І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я того місця: Ахор, аж до цього дня.

Chapter 8

¹ І сказав Господь до Ісуса: Не бійся й не лякайся, візьми з собою ввесь військовий люд, та й устань, піди на Ай. Подивися: ось дав Я в руку твою айського царя, і народ його, і місто його, і край його. ²І зробиш Аєві, і цареві його, як ти зробив Єрихонові та цареві його, тільки здобич його та худобу його заберете собі. Постав собі засідку на місто позад нього.

³ І встав Ісус та ввесь військовий люд, щоб іти на Ай. І вибрав Ісус тридцять тисяч чоловіка сильних вояків, та й послав їх уночі. ⁴І він наказав їм, говорячи: Глядіть, чатуйте на Ай з-позад міста, не віддаляйтеся дуже від міста, і будьте всі готові. ⁵А я та ввесь народ, що зо мною, прийдемо до міста. І станеться, коли вийдуть навперейми нам, як перше, то ми втечемо перед ними. ⁶І вийдуть вони за нами, а ми відтягнемо їх від міста, бо скажуть: Вони втікають перед нами, як перше. І ми втечемо перед ними. ⁷А ви встанете з засідки, і здобудете те місто, і Господь, Бог ваш, дасть його вам у вашу руку. ⁸І станеться, як ви візьмете місто, то підпалите місто огнем, зробите за Господнім словом. Глядіть, я вам наказав. ⁹І послав їх Ісус, і пішли вони на засідку, та й засіли між Бет-Елом та між Аєм, із заходу від Аю. А Ісус ночував тієї ночі серед народу. ¹⁰І встав Ісус рано вранці, і переглянув народ, і пішов він та Ізраїлеві старші перед народом до Аю. ¹¹А всі вояки, що були з ним, пішли під гору, і підійшли, і прийшли навпроти того міста, і таборували з півночі Аю, а між ним та між Аєм була долина. ¹²І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка, і поставив їх як засідку між Бет-Елом та між Аєм з заходу міста. ¹³І розклав народ, увесь табір, що з півночі міста, а задню частину його з заходу міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини. ¹⁴І сталося, як побачив це айський цар, то люди того міста поспішили, і встали рано, і вийшли навперейми Ізраїля на бій, він та ввесь його народ, на означений час перед степ. А він не знав, що є засідка на нього з-позад міста. ¹⁵А Ісус та ввесь Ізраїль удавали, ніби побиті перед ними, і втікали дорогою на пустиню. ¹⁶А ті скликали ввесь народ, що в місті, щоб гнатися за ними. І гналися вони за Ісусом, і віддалилися від міста. ¹⁷І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі, хто не погнався б за Ізраїлем. І позоставили вони місто відчиненим, та й гналися за Ізраїлем. ¹⁸І сказав Господь до Ісуса: Простягни списа, що в руці твоїй, до Аю, бо в руку твою його віддам. І простягнув Ісус списа, що в руці його, до міста. ¹⁹А засідка швидко встала зо свого місця, та й побігли, як він простягнув свою руку. І ввійшли вони до міста, і здобули його, і поквапилися та й підпалили те місто огнем. ²⁰І обернулися айські люди позад себе, та й побачили, аж ось знявся дим міста до неба! І не було в них сили, щоб утікати ані сюди, ані туди... А народ, що втікав до пустині, обернувся на тих, хто гнався за ним. ²¹А Ісус та ввесь Ізраїль, як побачили, що засідка здобула те місто, і що знявся дим із міста, то вернулися, та й повбивали айських людей. ²²А ті повиходили з міста навперейми них, і опинилися серед Ізраїля: ті з цього боку, а ті з того. І повбивали їх, так що не позосталося з них нікого, хто врятувався б чи втік.

²³ А айського царя вони схопили живого, і привели його до Ісуса. ²⁴І сталося, як покінчив Ізраїль забивати всіх айських мешканців на полі, у пустині, що гнали їх по ній, і попадали вони від вістря меча аж до останнього, то вернувся ввесь Ізраїль до Аю, і перебили його вістрям меча. ²⁵І було всіх, що впали того дня, від чоловіка й аж до жінки, дванадцять тисяч, усі айські мешканці. ²⁶А Ісус не опускав своєї руки, що витягнув зо списом, аж поки не вчинив закляттям усіх айських мешканців. ²⁷Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізраїль за словом Господа, що наказав був Ісусові. ²⁸І спалив Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня. ²⁹А айського царя повісив на дереві аж до вечірнього часу. А коли сонце заходило, Ісус наказав, і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста. І накидали над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня.

³⁰ Тоді Ісус збудував жертівника для Господа, Бога Ізраїлевого, на горі Евал, ³¹як наказав був Мойсей, раб Господній, Ізраїлевим синам, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, жертівника з цілого каміння, що над ними не підіймали заліза. І принесли на ньому цілопалення для Господа, і приносили мирні жертви. ³²І він написав там на тих каміннях відписа Мойсеєвого Закону, що той написав перед Ізраїлевими синами. ³³А ввесь Ізраїль, і старші його, і урядники, і судді його, стояли з цього й з того боку ковчегу навпроти священиків-Левитів, що носять ковчега Господнього заповіту, як приходько, так і тубілець, половина його навпроти гори Ґарізім, а половина його навпроти гори Евал, як наказав був Мойсей, раб Господній, благословляти Ізраїлів народ найперше. ³⁴А потім він читав усі слова того Закону, благословення та прокляття, усе так, як написано в Законі. ³⁵Не було слова зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля, і жінок, і дітей, і приходька, що ходить серед них.

Chapter 9

¹ І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин, ²то вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

³ А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві, ⁴то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані, ⁵і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий. ⁶І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову. ⁷І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову? ⁸І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите? ⁹І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті, ¹⁰і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті. ¹¹І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову. ¹²Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий. ¹³А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги. ¹⁴І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

¹⁵ І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади. ¹⁶І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними. ¹⁷І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім. ¹⁸І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників. ¹⁹І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них. ²⁰Оце зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм. ²¹І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

²² І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас? ²³А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого. ²⁴А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ. ²⁵А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини. ²⁶І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх. ²⁷І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

Chapter 10

¹ І сталося, як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек, що Ісус здобув Ай та вчинив його закляттям, і що як зробив Єрихонові й цареві його, так зробив Аєві та цареві його, і що мешканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них, ²то дуже налякалися, бо Ґів'он місто велике, як одне з міст царських, і що він більший за Ай, а всі люди його лицарі. ³І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама, і до ярмутського царя Пір'ама, і до лахіського царя Яфії, і до еґлонського царя Девіра, говорячи: ⁴Прийдіть до мене, і допоможіть мені, і ми поб'ємо Ґів'она, бо він замирив з Ісусом та з Ізраїлевими синами. ⁵І вони зібралися, і пішли п'ять аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони та всі табори їхні, і розтаборувалися при Ґів'оні, і воювали проти них. ⁶І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табору в Ґілґал, говорячи: Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують гори.

⁷ І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки й військові лицарі. ⁸І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, ніхто з них не встоїть перед тобою. ⁹І прибув до них Ісус зненацька, цілу ніч ішов із Ґілґалу. ¹⁰І Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і побив їх великою поразкою в Ґів'оні. І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону, і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди. ¹¹І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали. Тих, що повмирали від градового каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мечем. ¹²Тоді Ісус говорив Господеві того дня, коли Господь дав амореянина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на очах Ізраїля: Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині! ¹³І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже цілий день. ¹⁴І не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав людського голосу, бо Господь воював для Ізраїля.

¹⁵ І вернувся Ісус, а з ним увесь Ізраїль до табору в Ґілґал. ¹⁶А ті п'ять царів повтікали, та й сховалися в печері в Маккеді. ¹⁷І було донесено Ісусові й сказано: Знайдені ті п'ять царів, сховані в печері в Маккеді. ¹⁸А Ісус відказав: Приваліть велике каміння на отвір печери, і призначте до неї людей, щоб їх стерегти. ¹⁹А ви не стійте, женіться за своїми ворогами, і понищте їхні задні стежі, і не давайте їм входити до їхніх міст, бо Господь, Бог ваш, віддав їх у вашу руку. ²⁰І сталося, як завдав їм Ісус та Ізраїлеві сини дуже велику поразку, так, що прийшов їм кінець, а врятовані повтікали від них, і повходили до твердинних міст, ²¹то ввесь народ у спокої вернувся до табору до Ісуса в Маккеді, і ніхто не поворушив язика свого проти кого з Ізраїлевих синів! ²²І сказав Ісус: Відчиніть отвір печери, і приведіть до мене з печери тих п'ятьох царів. ²³І вони зробили так, і вивели до нього з печери тих п'ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського, царя еґлонського. ²⁴І сталося, як привели тих царів до Ісуса, то Ісус закликав усіх Ізраїлевих людей, і сказав військовим начальникам, що йшли з ним: Підійдіть, поставте свої ноги на шиї цих царів. І вони попідходили, і поставили свої ноги на їхні шиї. ²⁵І сказав до них Ісус: Не бійтеся й не лякайтеся, будьте сильні та відважні, бо Господь зробить так усім вашим ворогам, із якими ви воюєте. ²⁶А по цьому Ісус бив їх, і повбивав їх, і повісив їх на п'ятьох деревах. І висіли вони на тих деревах аж до вечора. ²⁷І сталося на час заходу сонця, Ісус наказав, і поздіймали їх із дерев, і повкидали їх до печери, де вони були поховалися, і понакладали велике каміння на отвір печери, де воно аж до цього дня.

²⁸ А Маккеду Ісус здобув того дня, і побив вістрям меча її та царя її, учинив закляттям їх та кожну особу, хто був у ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він її цареві те саме, що зробив був цареві єрихонському. ²⁹А Ісус та ввесь Ізраїль із ним перейшов з Маккеди до Лівни, та й воював проти Лівни. ³⁰І дав Господь в Ізраїлеву руку також її та царя її, і він побив вістрям меча її та кожну особу, що в ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він цареві її, як зробив був цареві єрихонському. ³¹І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним із Лівни до Лахішу, і таборував при ньому та воював проти нього. ³²І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш, і здобув він його другого дня, і побив вістрям меча його та кожну особу, що в ньому, усе так, як зробив був Лівні. ³³Тоді прийшов ґезерський цар Горам допомогти Лахішу, та Ісус побив його й народ його, так що не позоставив жодного в ньому. ³⁴І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Лахішу до Еґлону, і таборували при ньому та воювали з ним. ³⁵І здобули його того дня, і побили його вістрям меча, а кожну особу, що в ньому, того дня зробили закляттям, усе так, як зробив був Лахішу. ³⁶І пішов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Еґлону до Хеврону, і воював із ним. ³⁷І здобув його, і побив вістрям меча його та царя його, і всі міста його, і кожну особу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, усе так, як зробив був Еґлонові. І зробив закляттям його та кожну особу, що в ньому була. ³⁸І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до Девіру, і воював із ним. ³⁹І він здобув його, і царя його, і всі міста його, і повбивали їх вістрям меча, та й зробив закляттям кожну душу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, як зробив був Хевронові, так зробив Девірові та цареві його, і як зробив був Лівні та цареві її. ⁴⁰І побив Ісус увесь Край: гору, і Неґев і Шефелу, і узбіччя, і всіх їхніх царів, не зоставив жодного врятованого, а кожну особу зробив закляттям, як наказав був Господь, Бог Ізраїлів. ⁴¹І бив їх Ісус від Кадеш-Барнеа та аж до Аззи, і ввесь ґошенський край, і аж до Ґів'ону. ⁴²А всіх тих царів та їхній край Ісус здобув одним разом, бо Господь, Бог Ізраїлів, воював для Ізраїля. ⁴³І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до табору в Ґілґал.

Chapter 11

¹ І сталося, як почув це хацорський цар Явін, то послав до мадонського царя Йовава, і до царя шімронського, і до царя ахшафського, ²і до царів, що з півночі на горі та в степу на південь Кінроту, і в Шефелі, і на верхах Дори з заходу, ³ханаанеянин зо сходу та з заходу, а амореянин, і хіттеянин, і періззеянин, і євусеянин, а хіввеянин під Гермоном, у краї Міцпи. ⁴І вийшли вони та всі їхні табори з ними, народ, численний кількістю, як пісок, що на березі моря, і коней та колесниць дуже багато. ⁵І змовилися всі ці царі, і прийшли й таборували разом при озері Мером, щоб воювати з Ізраїлем. ⁶І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо взавтра коло цього часу Я покладу їх усіх трупами перед Ізраїлем; їхнім коням попідрізуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні. ⁷І вийшов на них зненацька Ісус та всі вояки з ним при озері Мером, та й напали на них. ⁸І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот-Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибивали їх, так що не зоставили їм жодного врятованого. ⁹І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім коням попідрізував жили, а їхні колесниці попалив ув огні.

¹⁰ І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств. ¹¹І вони повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем. ¹²А всі царські міста та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й повбивав їх вістрям меча, зробив їх закляттям, як наказав був Мойсей, раб Господній. ¹³Тільки всі міста, що стоять на згір'ях своїх, не спалив їх Ізраїль, крім Хацору, одного його спалив Ісус. ¹⁴А всю здобич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; тільки кожну людину побили вістрям меча, аж поки вони не вигубили їх, не позоставили жодної душі.

¹⁵ Як Господь наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, так Мойсей наказав Ісусові, і так зробив Ісус, не занехав ані слова зо всього, що Господь наказав був Мойсеєві. ¹⁶І взяв Ісус ввесь той Край: гори Юди і ввесь Неґев, і ввесь ґошенський край, і Шефелу, і Араву, і гори Ізраїлеві, і їхню надморську низину, ¹⁷від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, і аж до Баал-Ґаду в ливанській долині під горою Гермон. А всіх їхніх царів він забрав, і бив їх, і повбивав їх. ¹⁸Довгий час провадив Ісус війну зо всіма тими царями. ¹⁹Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хіввеянина, ґів'онських мешканців, усе взяли війною. ²⁰Бо від Господа було, щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля, щоб учинити їх закляттям, щоб не було для них милости, але щоб вигубити їх, як Господь наказав був Мойсеєві. ²¹І прийшов Ісус того часу, і вигубив велетнів із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, разом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям. ²²Не позоставив велетня в краї Ізраїлевих синів, вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді. ²³І взяв Ісус увесь Край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізраїлеві на спадок, за їхнім поділом на їхні племена. А Край заспокоївся від війни.

Chapter 12

¹ А оце царі того Краю, яких побили Ізраїлеві сини, і посіли їхній Край по тім боці Йордану на схід сонця, від арнонського потоку аж до гори Гермон, та ввесь степ на схід: ²Сигон, цар аморейський, що сидів у Хешбоні, що панував від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і середина потоку, і половина Ґілеаду, і аж до потоку Яббоку, границі синів Аммонових, ³і степ аж до озера Кінроту на схід, і аж до степового моря, моря Солоного на схід, дорогою на Бет-Гаєшімот, і від Теману під узбіччями Пісґі. ⁴І границя Оґа, царя башанського, із остатку рефаїв, що сидів в Аштароті, і в Едреї, ⁵і що панував на горі Гермон, і на Салха, і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської, і половина Ґілеаду, границя Сигона, царя хешбонського. ⁶Мойсей, раб Господній, та Ізраїлеві сини повбивали їх. І дав його Мойсей раб Господній, на спадок Рувимовому та Ґадовому та половині племени Манасіїного.

⁷ А оце царі того Краю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак, що підіймається до Сеїру, і Ісус віддав її Ізраїлевим племенам на спадок за їхнім поділом, ⁸на горі, і в Шефілі, і в Араві, і на узбіччі, і в пустині, і на півдні, хіттеянина, амореянина, і ханаанеянина, періззеянина, хіввеянина й євусеянина: ⁹цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один, ¹⁰цар єрусалимський один, цар хевронський один, ¹¹цар ярмутський один, цар лахіський один, ¹²цар єґлонський один, цар ґезерський один, ¹³цар девірський один, цар ґедерський один, ¹⁴цар хоремський один, цар арадський один, ¹⁵цар лівенський один, цар адулламський один, ¹⁶цар маккедський один, цар бет-елський один, ¹⁷цар таппуахський один, цар хеферський один, ¹⁸цар афекський один, цар шаронський один, ¹⁹цар мадонський один, цар хацорський один, ²⁰цар шімронський один, цар ахшафський один, ²¹цар таанахський один, цар меґіддівський один, ²²цар кедеський один, цар йокнеамський при Кармелі один, ²³цар дорський при Нафат-Дорі один, цар ґоїмський при Ґілґалі один, ²⁴цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один.

Chapter 13

¹ А Ісус постарівся й увійшов у дні. І сказав Господь до нього: Ти постарівся та ввійшов у дні, а Краю позостається ще дуже багато, щоб посісти його. ²Оце позосталий Край: усі округи филистимські, і ввесь Ґешурей, ³від Шіхору, що навпроти Єгипту, і аж до границі Екрону на північ, що до ханаанеянина залічений, п'ять филистимських князів: аззатський, ашдодський, ашкелонський, ґаттійський і екронський, та аввеї. ⁴Від півдня вся ханаанська земля та Меара, що сидонська, аж до Афеки, аж до аморейської границі, ⁵і ґівлейська земля, і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату. ⁶Усіх мешканців гір від Ливану аж до Місрефот-Маїму, усіх сидонян, Я повиганяю їх перед Ізраїлевими синами. Тільки поділи її жеребком на спадок Ізраїлеві, як Я наказав був тобі.

⁷ А тепер поділи цей Край на спадок дев'яти племенам та половині племени Манасіїному. ⁸Разом із ним Рувимові та Ґадові взяли свій спадок що дав їм Мойсей по той бік Йордану на схід, як дав їм Мойсей, раб Господній, ⁹від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся медевська рівнина аж до Дівону, ¹⁰і всі міста Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, аж до границі Аммонових синів, ¹¹і Ґілеад, і границя ґешурейська та маахейська, і вся гора Гермон, і ввесь Башан аж до Салхи, ¹²усе царство Оґа в Башані, що царював в Аштароті та в Едреї, він позостався з останку рефаїв, а Мойсей повбивав їх та повиганяв їх. ¹³І не вигнали Ізраїлеві сини ґешуреянина, і маахатеянина, і сидів Ґешур та Маахат серед Ізраїля, і так є аж до цього дня. ¹⁴Тільки Левієвому племені не дав він спадку, огняні жертви Господа, Бога Ізраїля, то спадок його, як Я говорив був йому. ¹⁵І дав Мойсей племені Рувимових синів спадок за їхніми родами. ¹⁶І була їм границя від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся рівнина при Медеві, ¹⁷Хешбон і всі міста його, що на рівнині, Дівон, і Бамот-Баал, і Бет-Баал-Меон, ¹⁸і Ягца, і Кедемот, і Мефаат, ¹⁹і Кір'ятаїм, і Сівма, і Церет-Гашшахар на горі Емеку, ²⁰і Бет-Пеор, і узбіччя Пісґі, і Бет-Гаєшімот, ²¹і всі міста рівнини, і все царство Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, що Мойсей убив його та мідіянських начальників: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, сигонових князів, мешканців того краю. ²²А Валаама, Беорового сина, чарівника, Ізраїлеві сини забили мечем серед інших, яких вони побили. ²³І була границя Рувимових синів: Йордан і границя. Це спадок Рувимових синів за їхніми родами, їхні міста та їхні оселі. ²⁴І дав Мойсей Ґадовому племені, синам Ґада за їхніми родами, ²⁵і була їм границя: Язер, і всі ґілеадські міста, і половина краю аммонових синів аж до Ароеру, що навпроти Рабби, ²⁶А з Хешбону аж до Рамат Гамміцпі й Бетоніму, а від Маханаїму аж до границі Девіру, ²⁷і в долині Бет-Гараму, і Бет-Німра, і Суккот, і Цафон, останок царства Сигона, царя хешбонського, Йордан і границя аж до кінця озера Кіннерет по тім боці Йордану на схід. ²⁸Це спадок Ґадових синів за їхніми родами, міста та їхні оселі. ²⁹І дав Мойсей половині племени Манасіїного, і воно було половині племени Манасіїних синів за їхніми родами. ³⁰І була їхня границя від Манахаїму, увесь Башан, усе царство Оґа, царя башанського, і всі села Яіру, що в Башані, шістдесят міст. ³¹А половина Ґілеаду, і Аштарот, і Едрея, міста Оґового царства в Башані, синам Махіра, Манасіїного сина, половині синів Махіра за їхніми родами. ³²Оце те, що Мойсей дав на спадок в моавських степах по тім боці Йордану на схід. ³³А Левієвому племені Мойсей не дав спадку, Господь, Бог Ізраїлів, Він їхній спадок, як говорив їм.

Chapter 14

¹ А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському Краї, що дали їм на спадок священик Елеазар, і Ісус, син Навинів, та голови батьків племен Ізраїлевих синів. ²Жеребком приділили їхній спадок, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племенам і половині племени. ³Бо дав Мойсей насліддя двох племен, та половини племени по той бік Йордану, а Левитам спадку не дав серед них. ⁴Бо Йосипових синів було двоє поколінь, Манасія та Єфрем, а Левитам не дали спадку в Краю, а тільки міста на оселення та їхні пасовиська для їхньої худоби та для їхнього маєтку. ⁵Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили Край.

⁶ І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Калев, син Єфуннеїв, кеназзеянин: Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа. ⁷Я був віку сорока літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа вивідати той Край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм. ⁸А мої браття, що ходили зо мною, знесилили були серце народу, а я обставав за Господом, Богом моїм. ⁹І присягнув Мойсей того дня, говорячи: Поправді кажу, той Край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обставав за Господом, Богом моїм. ¹⁰А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ. ¹¹Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і виходити, і приходити. ¹²А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там велетні та великі укріплені міста. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь. ¹³І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хеврон за спадок. ¹⁴Тому став Хеврон Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзеянинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обставав за Господом, Богом Ізраїля. ¹⁵А ім'я Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між велетнів був найбільший чоловік. А Край заспокоївся від війни.

Chapter 15

¹ І був жеребок для племени Юдиних синів за їхніми родами: до едомської границі пустиня Цін, на південь від теманського краю. ²І була їм південна границя від кінця Солоного моря, від затоки, зверненої на південь. ³І йде вона на південь від Маале-Акраббіму, і переходить до Ціну, і підіймається з півдня, від Кадеш-Барнеа й переходить до Хецрону, і підіймається до Аддару й обертається до Кар до Каркаї. ⁴І переходить вона до Адмону, і йде до єгипетського потоку, і границя закінчується на захід. Це буде для вас південна границя. ⁵А границя на схід Солоне море аж до кінця Йордану. А границя у бік півночі: від морської затоки з кінця Йордану, ⁶і підіймається границя до Бет-Хоґли й переходить на північ від Бет-Гаарови; і підіймається та границя до Евен-Боган-Бен-Рувена. ⁷І підіймається та границя від ахорської долини, а на півночі звертається до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І переходить та границя до Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі. ⁸І підіймається та границя до Ґе-Бен-Гінному побіч євусеянина з півдня, це Єрусалим. І підіймається та границя до верхів'я гори, що навпроти Ґе-Гінному на захід, що в кінці Емек-Рефаіму на північ. ⁹І біжить та границя від верхів'я гори до джерела Ме-Нефтоаху, і йде до міст гори Ефрону; і біжить та границя до Баали, це Кір'ят-Єарім. ¹⁰І обертається та границя з Баали на захід до гори Сеїр, і переходить до плеча гори Єарім з півночі, це Кесалон; і сходить до Бет-Шемешу й переходить до Тімни. ¹¹І йде та границя по край Екрону на північ, і біжить та границя до Шіккарону, і переходить до гори Баали, і йде до Явнеїлу. І границя закінчується при заході. ¹²А західня границя до Великого моря. А границя ця границя Юдиних синів навколо за їхніми родами.

¹³ А Калеву, синові Єфуннеєвому, він дав частку серед Юдиних синів, за Господнім наказом до Ісуса, Кір'ят-Арби, батька велетнів, воно Хеврон. ¹⁴І Калев повиганяв звідти трьох велетнів: Шешая, і Ахімана, і Талмая, уроджених велетнів. ¹⁵І пішов він звідти до девірських мешканців, а ім'я Девіра давніше Кір'ят-Сефер. ¹⁶І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому дочку мою Ахсу за жінку. ¹⁷І здобув його Отніїл, син Кеназів, брат Калевів. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку. ¹⁸І сталося, коли вона відходила, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі? ¹⁹І вона сказала: Дай мені дар благословення! Бо ти дав мені землю суху, то даси мені це й водні джерела. І він дав їй Ґуллот горішній та Ґуллот долішній.

²⁰ Оце спадок племени Юдиних синів за їхніми родами. ²¹І були ті міста від краю племени Юдиних синів до едомської границі на півдні: Кавцеїл, і Едер, і Яґур, ²²і Кіна, і Дімона, і Ад'ада, ²³і Кедеш, і Хацор, і Їтнан, ²⁴Зіф, і Телем, і Беалот, ²⁵і Хацор-Хадатта, і Керійот-Хецрон, це Хацор, ²⁶Амам, і Шема, і Молада, ²⁷і Хацор-Ґадда, і Хешмон, і Бет-Пелет, ²⁸і Хацар-Шуал, і Беер-Шева, і Бізйотея, ²⁹Баала, і Ійїм, і Ецем, ³⁰і Елтолад, і Хесіл, і Хорма, ³¹і Ціклаґ, і Мадманна, і Сансанна, ³²і Леваот, і Шілхім, і Аїн, і Ріммон. Усіх міст двадцять і дев'ять та їхні оселі. ³³На Шефалі: Ештаол, і Цор'а, і Ашна, ³⁴і Заноах, і Ен-Ґаннім, Таппуах і Гаенам, ³⁵Ярмут, і Адуллам, Сохо й Азека, ³⁶і Шаараїм, і Адітаїм, і Ґедера, і Ґедеротаїм, чотирнадцять міст та їхні оселі. ³⁷Ценан, і Хадаша, і Міґдал-Ґад, ³⁸і Діл'ан, і Міцпе, і Йоктеїл, ³⁹Лахіш, і Боцкат, і Еґлон, ⁴⁰і Каббон, і Лахмас, і Кітліш, ⁴¹і Ґедерот, Бет-Даґон, і Наама, і Маккеда, шістнадцять міст та їхні оселі. ⁴²Лівна, і Етер, і Ашан, ⁴³і Ївтах, і Ашна, і Неців, ⁴⁴і Кеіла, і Ахзів, і Мареша, дев'ять міст та їхні оселі. ⁴⁵Екрон і підлеглі міста його та оселі його. ⁴⁶Від Екрону й до моря усе, що при Ашдоді та їхні оселі. ⁴⁷Ашдод, підлеглі міста його та оселі його; Азза, підлеглі міста її та оселі її до єгипетського потоку, і море Велике, і границя. ⁴⁸І на горах: Шамір, і Яттір, і Сохо, ⁴⁹і Данна, і Кір'ят-Санна, він Девір, ⁵⁰і Анав, і Ештемо, і Анім, ⁵¹і Ґошен, і Холон, і Ґіло, одинадцять міст та їхні оселі. ⁵²Арав, і Дума, і Еш'ан, ⁵³і Янім, і Бет-Таппуах, і Афека, ⁵⁴і Хумта, і Кір'ят-Арба, це Хеврон, і Ціор, дев'ять міст та їхні оселі. ⁵⁵Маон, Кармел, і Зіф, і Юта, ⁵⁶Їзреїл, і Йокдеам, і Заноах, ⁵⁷Каїн, Ґів'а, і Тімна, десять міст та їхні оселі. ⁵⁸Халхул, Бет-Цур, і Ґедор, ⁵⁹і Маарат, і Бет-Анот, і Елтекон, шість міст та їхні оселі. ⁶⁰Кір'ят-Баал, він Кір'ят-Єарім, і Рабба, двоє міст та їхні оселі. ⁶¹На пустині: Бет-Гаарава, Міддін, і Сехаха, ⁶²і Нівшан, і Ір-Гаммелах, і Ен-Ґеді, шість міст та їхні оселі. ⁶³А євусеян, мешканців Єрусалиму, Юдини сини не могли їх вигнати, і осів Євусеянин із Юдиними синами в Єрусалимі, і так є аж до цього дня,

Chapter 16

¹ І вийшов жеребок для Йосипових синів: від єрихонського Йордану до єрихонської води на схід пустиня, що тягнеться від Єрихону по горі до Бет-Елу. ²І виходить вона з Бет-Елу до Луз, і переходить до границі Арки до Атароту, ³і сходить на захід до границі яфлетської, аж до границі Бет-Хорону долішнього, і аж до Ґезеру, і закінчується при морі. ⁴І посіли це Йосипові сини, Манасія та Єфрем.

⁵ І була границя Єфремових синів за їхніми родами, а границя їхнього спадку на схід була: Атрот-Аддар аж до горішнього Бет-Хорону. ⁶І виходить та границя до Міхметату з півночі, і повертається границя на схід до Таанат-Шіло, та й переходить його зо сходу до Яноаху. ⁷І сходить вона з Яноаху до Атароту та до Наари, і дотикає Єрихону, і виходить до Йордану. ⁸А з Таппуаху границя йде на захід до потоку Кана, та й закінчується при морі. Це спадок племени Єфремових синів за їхніми родами. ⁹І міста, відділені для Єфремових синів, були серед спадку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні оселі. ¹⁰Та не вигнали вони ханаанеянина, що сидів у Ґезері. І сидів ханаанеянин посеред Єфрема і так є аж до цього дня, і давав данину працею.

Chapter 17

¹ І вийшов жеребок для Манасіїного племени, бо він первенець Йосипів, Махірові, Манасіїному первенцеві, Ґілеадовому батькові, бо він був вояк, то був йому Ґілеад та Башан. ²І було для позосталих Манасіїних синів за їхніми родами: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йосипового сина, мужі, за їхніми родами. ³А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а тільки дочки. А оце імена його дочок: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка та Тірца. ⁴І прийшли вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед начальників, говорячи: Господь наказав був Мойсеєві дати нам спадок серед наших братів. І дав їм на Господній наказ спадок серед братів їхнього батька. ⁵І випало для Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йордану, ⁶бо Манасіїні дочки посіли спадок серед синів його, а ґілеадський край був для позосталих Манасіїних синів.

⁷ І була Манасіїна границя від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сигему, і йде та границя на південь до мешканців Ен-Таппуаху. ⁸Для Манасії був край Таппуах, а місто Таппуах при Манасіїній границі для Єфремових синів. ⁹І сходить та границя до потоку Кана, на південь від потоку. Ці міста Єфремові серед Манасіїних міст. А границя Манасії від півночі до потоку, а кінчалася при морі. ¹⁰На південь Єфремове, а на північ Манасіїне, а границею того було море. А в Асирі вони стикалися з півночі, а в Іссахарі зо сходу. ¹¹І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і Ївлеам та його залежні міста, і мешканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини. ¹²Та Манасіїні сини не могли повиганяти мешканців цих міст, і ханаанеянин продовжував сидіти в тому краї. ¹³І сталося, коли Ізраїлеві сини стали сильні, то дали ханаанеянина на данину, а вигнати не вигнали його.

¹⁴ І говорили Йосипові сини з Ісусом, кажучи: Чому ти дав мені на спадок один жеребок та наділ один, а я ж народ численний, бо до цього часу благословив мене Господь. ¹⁵І сказав до них Ісус: Якщо ти народ численний, то піди до лісу, та й повикорчовуєш собі там у краї періззеянина та рефаїв, бо Єфремова гора стала тісна для тебе. ¹⁶І сказали Йосипові сини: Не вистачить нам тієї гори, та й залізна колесниця в кожного ханаанеянина, що сидить у долині, як у того, що в Бет-Шеані та в його залежних містах, так і в того, що в долині Ізреельській. ¹⁷І сказав Ісус до Йосипового дому, до Єфрема та до Манасії, говорячи: Ти численний народ, і в тебе сила велика, не буде тобі один жеребок, ¹⁸але буде тобі гористий край; а що там ліс, то викорчуй його, і будуть тобі й його кінці. Бо ти виженеш ханаанеянина, хоч у нього колесниці залізні, хоч він сильний.

Chapter 18

¹ І була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, і вони помістили там скинію заповіту, а перед ними був здобутий Край.

² І позоставалося серед Ізраїлевих синів сім племен, що не поділили ще спадку свого. ³І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: Аж доки ви будете лінуватися піти посісти той Край, що дав вам Господь, Бог ваших батьків? ⁴Дайте від себе по три мужі на плем'я, і я пошлю їх. І вони встануть, і будуть ходити по Краю, і опишуть його за їхнім спадком, та й прийдуть до мене. ⁵І вони поділять його собі на сім частин. Юда стане на своїй границі з півдня, а Йосипів дім стане на своїй границі з півночі. ⁶А ви опишете той Край, сім частин, і принесете описа мені сюди, а я кину вам жеребка тут перед лицем Господа, Бога нашого. ⁷А Левитам нема частки поміж вами, бо священнодіяння Господнє спадщина його. А Ґад, і Рувим, та половина Манасіїного племени взяли свій спадок по той бік Йордану на схід, що дав їм Мойсей, раб Господній. ⁸І встали ті мужі й пішли. А Ісус наказав тим, що пішли описувати Край, говорячи: Ідіть і походіть по Краю, і опишіть його, та й вертайтеся до мене. А я кину вам жеребка тут перед Господнім лицем у Шіло. ⁹І пішли ті мужі, і перейшли по Краю, та й описали його за містами на сім частин у книжці. І прийшли вони до Ісуса до табору в Шіло. ¹⁰І кинув їм Ісус жеребка в Шіло перед Господнім лицем. І поділив там Ісус Край для Ізраїлевих синів за їхніми поділами.

¹¹ І вийшов жеребок для племени Веніяминових синів за їхніми родами, і вийшла границя їхнього жеребка між синами Юдиними та між синами Йосиповими. ¹²І була їм границя на північну сторону від Йордану. І підіймається та границя до краю Єрихону з півночі, і підіймається на гору на захід, і закінчується при пустині Бет-Евен. ¹³А звідти переходить та границя до Лузу, до краю Лузу на південь, це Бет-Ел. І сходить та границя до Атрот-Аддару на гору, що з півдня до долішнього Бет-Хорону. ¹⁴І тягнеться та границя, і повертається на західній бік, на південь від гори, що навпроти Бет-Хорону на південь, і закінчується при Кір'ят-Баалі, це Кір'ят-Єарім, місті Юдиних синів. Це західня сторона. ¹⁵А південна сторона від кінця Кір'ят-Єаріму. І виходить та границя на захід, і виходить до джерела Ме-Нефтоаху. ¹⁶І сходить та границя до кінця гори, що навпроти Ґе-Бен-Гіннома, що в долині Рефаїм на північ. І сходить Ґе-Гінном побіч євусеянина на південь, і сходить до Ен-Роґелу, ¹⁷і тягнеться вона з півночі, і виходить до Ен-Шемешу, і виходить до Ґелілоту, що навпроти Маале-Адуммім. І сходить вона до Евен-Боган-Бен-Реувену. ¹⁸І переходить побіч навпроти Арави на північ, та й сходить до Арави. ¹⁹І переходить та границя побіч Бет-Хоґли на північ, і закінчується границя при затоці Солоного моря на північ, до кінця Йордану з півдня. Це границя південна. ²⁰А Йордан граничить його зо східньої сторони. Це спадок Веніяминових синів за границями його навколо, за родами його. ²¹І були міста для племени Веніяминових синів за їхніми родами: Єрихон, і Бет-Хоґла, і Емек-Кеціц, ²²і Бет-Гаарава, і Цемараїм, і Бет-Ел, ²³і Аввім, і Пара, і Офра, ²⁴і Кефар-Гааммоні, і Офні, і Ґева, дванадцять міст та їхні оселі. ²⁵Ґів'он, і Рама, і Беерот, ²⁶і Міцпе, і Кефіра, і Моца, ²⁷і Рекем, і Їрпеїл, і Пар'ала, ²⁸і Цела, Елеф, і Євусі, воно Єрусалим, Ґів'ат, Кір'ят-Єарім, чотирнадцять міст та їхні оселі. Це спадок Веніяминових синів за їхніми родами.

Chapter 19

¹ А другий жеребок вийшов Симеонові, племені Симеонових синів за їхніми родами. І був їхній спадок серед спадку Юдиних синів. ²І був їм у спадку: Беер-Шева, і Молада, ³і Хацар-Шуал, і Бала, і Ецем, ⁴і Елтолад, і Бетул, і Хорма, ⁵і Ціклаґ, і Бет-Гаммаркавот, і Хацар-Суса, ⁶і Бет-Леваот, і Шарухен, тринадцять міст та їхні оселі. ⁷Аїн, Ріммон, і Етер, і Ашан, чотири місті та їхні оселі. ⁸А всі оселі, що навколо тих міст аж до Баалат-Беер-Рамат-Неґеву, це спадок племени Симеонових синів за їхніми родами. ⁹З наділу Юдиних синів спадок синів Симеонових, бо наділ Юдиних синів був численніший від них. І посіли Симеонові сини в середині їхнього спадку.

¹⁰ А третій жеребок вийшов Завулоновим синам за їхніми родами, і була границя їхнього спадку аж до Саріду. ¹¹І підіймається їхня границя до Яму та Мар'али, і стикається з Даббешетом, і стикається з потоком, що навпроти Йокнеаму, ¹²і вертається з Саріду на схід, до сходу сонця, на границю Кіслот-Фавору, і виходить до Доврату, і підіймається до Яфія. ¹³А звідти переходить на схід, на схід до Ґат-Хеферу, Ет-Каціну, до Ріммон-Гамметоару, до Неї. ¹⁴І повертається його границя з півночі Ханнатону, і закінчується при Ґе-Їфтах-Елі. ¹⁵І Каттат, і Нагалал, і Шімрон, і Їд'ала, і Віфлеєм, дванадцять міст та їхні оселі. ¹⁶Це спадок Завулонових синів за їхніми родами, оці міста та їхні оселі.

¹⁷ Четвертий жеребок вийшов Іссахарові, Іссахаровим синам за їхніми родами. ¹⁸І була їхня границя: їзреел, і Кесуллот, і Шунем, ¹⁹і Хафараїм, і Шіон, і Анахарат, ²⁰і Раббіт, і Кішйон, Евес, ²¹і Ремет, і Ен-Ґаннім, і Ен-Хадда, і Бет-Паццец. ²²І дотикається та границя до Фавору, і Шахаціми, і Бет-Шемету, і їхня границя закінчується при Йордані, шістнадцять міст та їхні оселі. ²³Оце спадок племени Іссахарових синів за їхніми родами, міста та їхні оселі.

²⁴ А п'ятий жеребок вийшов племені Асирових синів за їхніми родами. ²⁵І була їхня границя: Хелкат, і Халі, і Бетен, і Ахшат, ²⁶і Алламмелех, і Ам'ад, і Міш'ал, і дотикається Кармелю на захід та Шіхор-Лівнату, ²⁷і вертається на схід сонця до Бет-Даґону, і дотикається Завулона та Ґе-Їфтах-Елу, на північ Бет-Гаемеку та Ніелу, і виходить до Кавулу зліва. ²⁸І Еврон, і Рехов, і Хаммон, і Кана аж до Сидону Великого. ²⁹І вертається та границя до Рами та аж до міста Мівцар-Цору, і вертається границя до Хоси, і закінчується при заході від околиці Ахзіву, ³⁰і Умма, і Афек, і Рехов, двадцять і двоє міст та їхні оселі. ³¹Оце спадок племени Асирових синів за їхніми родами, ті міста та їхні оселі.

³² Синам Нефталимовим вийшов шостий жеребок, для синів Нефталимових за їхніми родами. ³³І була їхня границя: від Хелефу, від Елону при Цаананнімі, і Адамі Ганнекев, і Явнеїл аж до Лаккуму, і кінчалася вона при Йордані. ³⁴І повертається та границя на захід до Ашнот-Фавору, і виходить звідти до Хуккоку та дотикається Завулона з полудня, а Асира дотикається з заходу, а Юди при Йордані на схід сонця. ³⁵А міста твердинні: Ціддім, Цер, і Хаммат, Раккат і Кіннерет, ³⁶і Адама, і Рама, І Хацор, ³⁷і Кедеш, і Едреї, і Ен-Хасор, ³⁸і Їр'он, і Міґдал-Ел, Хорем, і Бет-Анат, і Бет-Шамеш, дев'ятнадцять міст та їхні оселі. ³⁹Оце спадок племени синів Нефталимових за їхніми родами, міста та їхні оселі.

⁴⁰ А племені Данових синів за їхніми родами вийшов сьомий жеребок. ⁴¹І була границя їхнього насліддя: Цор'а, і Ештаол, і Ір-Шемеш, ⁴²і Шаалаббін, і Айялон, і Їтла, ⁴³і Елон, і Тімната, і Екрон, ⁴⁴і Елтеке, і Ґіббетон, і Баалат, ⁴⁵і Єгуд, і Бене-Берак, і Ґат-Ріммон, ⁴⁶і Ме-Яркон, і Раккон із границею навпроти Яфи. ⁴⁷І вийшла границя Данових синів від них. А Данові сини пішли й воювали з Лешемом, і здобули його, і побили вістрям меча, і посіли його, та й осілися в ньому. І вони назвали Лешему ім'я: Дан, як ім'я їхнього батька Дана. ⁴⁸Оце спадок племени Данових синів за їхніми родами, ті міста та їхні оселі.

⁴⁹ І скінчили вони посідати Край згідно з його границями. І дали Ізраїлеві сини спадок Ісусові, синові Навиновому, посеред себе. ⁵⁰На Господній наказ дали йому те місто, яке він жадав: Тімнат-Серах на Єфремовій горі. І збудував він місто, та й осівся в ньому. ⁵¹Оце той спадок, що священик Елеазар і Ісус, син Навинів, та голови домів батьків давали племенам Ізраїлевих синів жеребком у Шіло перед Господнім лицем при вході до скинії заповіту. І покінчили вони ділити Край.

Chapter 20

¹ І Господь промовляв до Ісуса, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Дайте собі міста на сховища, про які Я говорив вам через Мойсея, ³щоб утікав туди убійник, що заб'є кого ненароком невмисне, і вони будуть для вас на місце сховища від месника за кров. ⁴І втече він до одного з тих міст, і стане при вході міської брами, та й буде голосно говорити старшим того міста про свою справу. І вони візьмуть його до міста до себе, і дадуть йому місце, і він осяде з ними. ⁵А коли буде гнатися за ним месник, то не видадуть убійника в руку його, бо він невмисне забив свого ближнього, і не був йому ворогом ані вчора, ані позавчора. ⁶І буде він сидіти в тому місті, аж поки не стане перед громадою на суд, аж до смерти найвищого священика, що буде в тих днях. Тоді повернеться убійник, та й увійде до свого міста та до свого дому, до того міста, звідки він утік.

⁷ І посвятили вони Кедеш в Ґалілі на Нефталимовій горі, і Сихем на Єфремовій горі та Кір'ят-Арбу, воно Ефрон, на горі Юдиній. ⁸А по той бік єрихонського Йордану на схід вони дали: Бецер на пустині, на рівнині, із Рувимового племени, і Рамот у Ґілеаді з Ґадового племени, і Ґалан у Башані з Манасіїного племени. ⁹Оце були міста призначення для всіх Ізраїлевих синів та для приходька, що мешкає чужинцем серед них, на сховище туди кожному, хто вб'є кого ненароком. І не помре він від руки месника за кров, аж поки не стане перед громадою.

Chapter 21

¹ І підійшли голови домів батьків Левієвих до священика Елеазара й до Ісуса, сина Навинового, та до голів домів батьків племен Ізраїлевих синів, ²та й говорили до них у Шіло в ханаанському Краї, кажучи: Господь наказав був через Мойсея дати нам міста на сидіння, а їхні пасовиська для нашої худоби. ³І дали Ізраїлеві сини Левитам зо свого наділу на наказ Господній ті міста та їхні пасовиська. ⁴І вийшов жеребок для родів кегатеянина. І були синам священика Аарона з Левитів від племени Юдиного, і від племени Симеонового, і від племени Веніяминового тринадцять міст. ⁵А Кегатовим синам, що позосталися з родів племени Єфремового й з племени Данового та з половини племени Манасіїного жеребком дісталося десять міст. ⁶А для Ґершонових синів від родів Іссахарового племени, і від Асирового племени, і від Нефталимового племени, і від половини Манасіїного племени в Башані жеребком дісталося тринадцять міст. ⁷Мерарієвим синам за їхніми родами дісталося від племени Рувимового, і від племени Ґадового, і від племени Завулонового дванадцять міст. ⁸І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасовиська, як наказав був Господь через Мойсея, жеребком.

⁹ І дали вони з племени синів Юдиних та з племени синів Симеонових ті міста, що будуть нижче названі йменням своїм. ¹⁰І було для Ааронових синів із родів кегатеянина, з Левієвих синів, бо їм був жеребок найперше. ¹¹І дали їм місто Кір'ят, батька велетнів Арби, воно Хеврон, на Юдиних горах, та його пасовиська навколо нього. ¹²А мійське поле та оселі його дали Калеву, синові Єфуннеєвому, на власність його. ¹³А синам священика Аарона дали місто сховища вбійника: Хеврон та його пасовиська, і Лівну та її пасовиська, ¹⁴і Яттір та його пасовиська, і Ештемоа та її пасовиська, ¹⁵і Холон та його пасовиська, і Девір та його пасовиська, ¹⁶і Аїн та його пасовиська, і Ютту та її пасовиська, Бет-Шемеш та його пасовиська, дев'ять міст від двох тих племен. ¹⁷А від Веніяминового племени: Ґів'он та його пасовиська, Ґеву та її пасовиська, ¹⁸Анатоль та його пасовиська, і Алмон та його пасовиська, міст четверо. ¹⁹Усіх міст Ааронових синів, священиків, тринадцять міст та їхні пасовиська. ²⁰А родам Кегатових синів, Левитам, що позостали від Кегатових синів, міста їхнього жеребка були від Єфремового племени. ²¹І дали їм місто сховища вбійника: Сихем та його пасовиська, на Єфремовій горі, і Ґезер та його пасовиська. ²²І Ківцаїм та його пасовиська, і Бет-Хорон та його пасовиська, міст четверо. ²³А від Данового племени: Елтеке та його пасовиська, Ґіббетон та його пасовиська, ²⁴Айялон та його пасовиська, Ґат-Ріммон та його пасовиська, міст четверо. ²⁵А від половини Манасіїного племени: Таанах та його пасовиська, і Ґат-Ріммон та його пасовиська, міст двоє. ²⁶Усіх міст десять та їхні пасовиська для родів позосталих Кегатових синів. ²⁷А для Ґершонових синів з Левієвих родів від половини Манасіїного племени місто сховища вбійника: Ґолан у Башані та його пасовиська, і Беештера та її пасовиська, міст двоє. ²⁸А від Іссахарового племени: Кіш'йон та його пасовиська, Доврат та його пасовиська, ²⁹Ярмут та його пасовиська, Ен-Ґаннім та його пасовиська, міст четверо. ³⁰А від Асирового племени: Міш'ал та його пасовиська, Ардон та його пасовиська, ³¹Хелкат та його пасовиська, Рехов та його пасовиська, міст четверо. ³²А від Нефталимового племени місто сховища вбійника: Кедеш у Ґаліл та його пасовиська, і Хаммот-Дор та його пасовиська, і Картан та його пасовиська, міст троє. ³³Усіх міст Ґершонових за їхніми родами тринадцять міст та їхні пасовиська. ³⁴А для родів Мерарієвих синів, Левитів, позосталих від племени Завулонового: Йокнеам та його пасовиська, Карта та її пасовиська. ³⁵Дімна та її пасовиська, Нагалал та його пасовиська, міст четверо. ³⁶А від Рувимового племени: Бецар та його пасовиська, і Ягца та її пасовиська, ³⁷Кедемот та його пасовиська, і Мефаат та його пасовиська, міст четверо. ³⁸А від Ґадового племени місто сховища вбійника: Рамот у Ґілеаді та його пасовиська, і Маханаїм та його пасовиська, ³⁹Хешбон та його пасовиська, Язер та його пасовиська, усіх міст четверо. ⁴⁰Усіх міст для Мерарієвих синів за їхніми родами, що позосталися з Левієвих родів, було за їхнім жеребком дванадцять міст. ⁴¹Усіх Левієвих міст серед власности Ізраїлевих синів сорок і вісім міст та їхні пасовиська. ⁴²Будуть ті міста такі: кожне місто з пасовиськом його навколо нього, так для всіх тих міст.

⁴³ І дав Господь Ізраїлеві ввесь той Край, що присягнув був дати його їхнім батькам, і вони посіли його та й осілися в ньому. ⁴⁴І Господь дав їм мир навколо, усе так, як присягнув був їхнім батькам. І ніхто зо всіх їхніх ворогів на встояв перед ними, усіх їхніх ворогів Господь дав у їхню руку. ⁴⁵Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому, усе збулося.

Chapter 22

¹ Тоді покликав Ісус племено Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени, ²та й сказав їм: Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував. ³Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували виконання заповідей Господа, Бога вашого. ⁴А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверніться, та й ідіть собі до наметів своїх, до краю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йордану. ⁵Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Закона, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею. ⁶І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наметів своїх. ⁷А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йордану на захід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наметів, то поблагословив їх, ⁸та й сказав до них, говорячи: Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже численною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома одежами. Поділіть здобич від ваших ворогів із вашими братами. ⁹І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло, що в ханаанському Краї, щоб піти до краю Ґілеад, до краю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.

¹⁰ І прийшли до йорданських могил, що в ханаанському Краї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника над Йорданом, жертівника великого на вид. ¹¹І почули Ізраїлеві сини таке: Оце збудували сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника навпроти ханаанського Краю, при йорданських могилах, на боці Ізраїлевих синів. ¹²І почули це Ізраїлеві сини, і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, щоб піти на них війною. ¹³І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського краю Пінхаса, сина священика Елеазара, ¹⁴та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих. ¹⁵І прийшли вони до синів Рувимових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського краю, та й говорили з ними, кажучи: ¹⁶Так сказала вся Господня громада: Що це за переступ, що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі жертівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа. ¹⁷Чи нам мало Пеорового гріха, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пораза в Господній громаді? ¹⁸А ви відвертаєтеся сьогодні від Господа. І станеться, ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду. ¹⁹І справді, якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до Краю Господньої посілости, що там пробуває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудуванням собі жертівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого. ²⁰Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневірився був переступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єдиний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх.

²¹ І відповіли сини Рувимові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих: ²²Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль він буде знати. Не пощади нас цього дня, якщо бунтом і якщо переступом проти Господа ми це зробили, ²³якщо ми збудували собі жертівника на відвернення від Господа; а якщо ми будували на принесення цілопалення та жертви хлібної, і якщо на спорядження на ньому мирних жертов, то Господь Він відплатить, ²⁴і якщо ми не зробили цього з обавою про таку річ, говорячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого? ²⁵Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йордан, нема вам наділу в Господі! І ваші сини відірвуть наших синів від боязні Господа. ²⁶Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопалення й не на жертву, ²⁷але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопаленнями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі! ²⁸І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколінь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопалення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами. ²⁹Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відвертатися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопалення, і на жертву хлібну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його.

³⁰ І почув священик Пінхас та начальники громади й голови тисяч Ізраїлевих, що були з ним, ті слова, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх очах. ³¹І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневірилися Господеві тим переступом, тепер ви визволили Ізраїлевих синів від Господньої руки. ³²І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського краю до Краю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали їм звіт. ³³І була добра та річ в очах синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому. ³⁴І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь Він Бог.

Chapter 23

¹ І сталося по багатьох днях по тому, як Господь дав мир Ізраїлеві від усіх їхніх ворогів навколо, а Ісус постарів, увійшов у літа, ²то покликав Ісус усього Ізраїля, його старших, і голів його, і суддів його, і урядників його, та й сказав до них: Я постарів, увійшов у літа. ³А ви бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, усім цим людям для вас, бо Господь, Бог ваш, Він Той воюючий для вас! ⁴Дивіться, ось я поділив вам жеребком цих позосталих людей на спадок для ваших племен від Йордану, і всі народи, що вигубив я, аж по море Велике, місце заходу сонця. ⁵А Господь, Бог ваш, Він пожене їх перед вами, і вижене їх перед вами, і ви посядете їхній Край, як говорив був Господь, Бог ваш, до вас. ⁶І ви будете дуже сильні, щоб виконувати й чинити все, написане в книзі Закону Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані праворуч, ані ліворуч, ⁷щоб ви не змішувалися з цими людьми, цими позосталими з вами, а ім'я їхніх богів ви не згадаєте, і не будете заприсягати ними, і не будете служити їм, і не будете вклонятися їм, ⁸бо ви будете горнутися тільки до Господа, Бога вашого, як робили ви аж до цього дня. ⁹І вигнав Господь перед вами народи великі та сильні, а ви не встояв ніхто перед вами аж до цього дня. ¹⁰Один чоловік із вас сам жене тисячу, бо Господь, Бог ваш Він той Вояк для вас, як говорив був Він вам.

¹¹ І будете ви дуже пильнувати про свої душі, щоб любити Господа, Бога вашого. ¹²Бо якщо справді будете ви відвертатися й приліпитеся до решти цих народів, цих позосталих із вами, і будете свататися з ними, і будете змішуватися з ними, а вони з вами, ¹³то дійсно будете ви знати, що Господь, Бог ваш, більш не гнатиме ці народи перед вами, і вони стануть для вас сіткою й пасткою, та батогом на ваші боки, та терням на ваші очі, аж поки ви не вигинете з-над цієї доброї землі, яку дав вам Господь, Бог ваш. ¹⁴А я оце сьогодні відходжу дорогою всієї землі. А ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово. ¹⁵І станеться, отак, як збулося вам усе те добре слово, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, так наведе Господь на вас усе те слово зле, аж поки Він вигубить вас з-над цієї доброї землі, яку вам дав Господь, Бог ваш. ¹⁶Коли ви переступите заповіта Господа, Бога вашого, що Він наказав вам, і підете й будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то запалиться гнів Господній на вас, і ви скоро погинете з того хорошого Краю, що його Він вам дав.

Chapter 24

¹ І зібрав Ісус усі Ізраїлеві племена до Сихему, і покликав Ізраїлевих старших, і голів його, і суддів його, і урядників його, і поставали вони перед Божим лицем. ²І сказав Ісус до всього народу: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: По тім боці Річки сиділи були ваші батьки від віків: Терах, батько Авраамів та батько Нахорів, і служили іншим богам. ³І взяв Я вашого батька Авраама з того боку Річки, і водив його по всьому ханаанському Краї, і розмножив насіння його, і дав йому Ісака. ⁴І дав Я Ісакові Якова та Ісава, і дав Ісавові гору Сеїр, щоб її посів, а Яків та сини його зійшли до Єгипту. ⁵І послав Я Мойсея та Аарона, та й ударив Єгипет, як зробив Я серед нього, а потому Я вивів вас. ⁶І вивів Я ваших батьків із Єгипту, і ввійшли ви до моря, а Єгипет гнався за вашими батьками колесницями та верхівцями до Червоного моря. ⁷І кликали вони до Господа, і Він поклав темряву між вами та між Єгиптянином, і навів на нього море, і воно покрило його, і ваші очі бачили те, що зробив Я в Єгипті. І сиділи ви в пустині багато днів. ⁸І ввів я вас до краю амореян, що сидять по тім боці Йордану, і вони воювали з вами, а Я дав їх у вашу руку. І ви посіли їхній край, і Я вигубив їх перед вами. ⁹І встав був Балак, син Ціппорів, цар моавський, і воював з Ізраїлем. І він послав і покликав Валаама, Беорового сина, щоб проклясти вас. ¹⁰Та не хотів Я слухати Валаама, і він, благословляючи, поблагословив вас, і Я врятував вас від його руки. ¹¹І перейшли ви Йордан, і прийшли до Єрихону. І воювали з вами господарі Єрихону: періззеянин, і ханаанеянин, і хіттеянин, і ґірґашеянин, і хіввеянин, і євусеянин, а Я дав їх у вашу руку. ¹²І послав Я перед вами шершня, і він вигнав їх перед вами, двох царів аморейських, не мечем твоїм і не луком твоїм. ¹³І дав Я вам Край, що над ним ти не трудився, і міста, що їх ви не будували, і ви осілися в них; виноградники та оливки, яких ви не садили, ви їли. ¹⁴А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в невинності та в правді, і повідкидайте богів, яким служили ваші батьки на тому боці Річки та в Єгипті, та й служіть Господеві.

¹⁵ А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві. ¹⁶І відповів народ та й сказав: Борони, нас Боже, покинути Господа, щоб служити іншим богам! ¹⁷Бо Господь, Бог наш, Він Той, що вивів нас та наших батьків з єгипетського краю, з дому рабства, і що зробив на наших очах ті великі знамена, і стеріг нас на всій дорозі, що нею ми ходили, і по всіх народах, що ми перейшли серед них. ¹⁸І повиганяв Господь усі народи та амореянина, мешканця цього Краю, перед нами. І ми будемо служити Господеві, бо Він Бог наш. ¹⁹І сказав Ісус до народу: Ви не здолієте служити Господеві, бо Він Бог святий, Бог заздрісний Він. Не простить Він вашу провину та ваших гріхів. ²⁰Коли ви покинете Господа, і будете служити чужим богам, то Він вернеться, і зробить вам зло, і вигубить вас по тому, як робив був добро вам. ²¹І сказав народ до Ісуса: Ні, таки Господеві будемо служити! ²²І сказав Ісус до народу: Ви свідки на себе, що ви вибрали Господа служити Йому. І сказали вони: Свідки! ²³А тепер покиньте чужих богів, що серед вас, і прихиліть своє серце до Господа, Бога Ізраїлевого. ²⁴І сказав народ до Ісуса: Господеві, Богові нашому, ми будемо служити, а голосу Його будемо слухатися! ²⁵І склав Ісус заповіта з народом того дня, і дав йому постанови та закони в Сихемі. ²⁶І написав Ісус ті слова в книзі Божого Закону, і взяв великого каменя, та й поставив його там під тим дубом, що в Господній святині. ²⁷І сказав Ісус до всього народу: Ось оцей камінь буде на нас на свідчення, бо він чув усі Господні слова, що Він говорив з нами. І він буде на вас за свідка, щоб ви не виреклися вашого Бога. ²⁸І відпустив Ісус народ, кожного до спадку його.

²⁹ І сталося по тих випадках, і вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. ³⁰І поховали його в границі спадку його, у Тімнат-Серахові, що в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш. ³¹І служив Ізраїль Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, що продовжили дні свої по Ісусі, і що знали всякий чин Господній, що зробив Він Ізраїлеві. ³²А Йосипові кості, які Ізраїлеві сини винесли були з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, що купив був Яків від синів Гамора, Сихемового батька, за сто кеситів. ³³І Елеазар, син Ааронів, умер, і поховали його на верхів'ї Пінхаса, його сина, яке було йому дане на Єфремовій горі.

Judges

Chapter 1

¹ І сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізраїлеві сини Господа, говорячи: Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина, щоб воювати з ним? ²І сказав Господь: Юда піде. Оце Я дав Край у його руку. ³І сказав Юда до Симеона, свого брата: Іди зо мною на мій жеребок, і будемо воювати з ханаанеянином, то піду й я з тобою на твій жеребок. І пішов із ним Симеон. ⁴І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, десять тисяч чоловіка. ⁵І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаанеянина та періззеянина. ⁶І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і зловили його, і повідрубували великі пальці його рук та його ніг. ⁷І сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог! ⁸І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули його, і побили його вістрям меча, а місто пустили з огнем.

⁹ А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином, мешканцем гори, і Неґеву, і Шефелі. ¹⁰І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, а ім'я Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, і побили Шешая, й Ахімана та Талмая. ¹¹А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я Девіру колись: Кір'ят-Сефер. ¹²І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку. ¹³І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку. ¹⁴І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі? ¹⁵І вона сказала йому: Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джерела. І Калев дав їй Ґуллот-горішній та Ґуллот-долішній. ¹⁶А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом. ¹⁷І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, мешканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я того міста: Хорма. ¹⁸І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його. ¹⁹І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти мешканців долини, бо вони мали залізні колесниці. ²⁰І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів.

²¹ А євусеянина, мешканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидять тут аж до цього дня. ²²І пішов також дім Йосипів до Бет-Елу, а Господь був з ними. ²³І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі, а ім'я того міста колись було Луз. ²⁴І побачили сторожі чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі милість! ²⁵І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто вістрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили. ²⁶І пішов той чоловік до краю хіттеян, і збудував місто, та й назвав ім'я йому: Луз, воно ім'я його аж до цього дня. ²⁷А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і мешканців Дору та його залежних міст, і мешканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, і ханаанеянин волів сидіти в тому краї. ²⁸І сталося, коли Ізраїль зміцнився, то він наклав на ханаанеянина данину, але вигнати не вигнав його. ²⁹І Єфрем не вигнав ханаанеянина, що мешкає в Ґезері, і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері. ³⁰Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу, і осівся ханаанеянин серед нього, і став за данину. ³¹Асир не повиганяв мешканців Акко, і мешканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову. ³²І осівся асирець серед ханаанеянина, мешканця того Краю, бо він не вигнав його. ³³Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того Краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину. ³⁴І тиснув амореянин Данових синів на гору, бо не давав йому сходити на долину. ³⁵І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йосипового дому, він став за данину. ³⁶А границя аморейська від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

Chapter 2

¹ І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: Я вивів вас із Єгипту до того Краю, що присягнув був вашим батькам. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки! ²А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю, їхні жертівники порозбиваєте, та не слухали ви Мого голосу. Що це ви зробили? ³І Я теж сказав: Не прожену їх від вас, і вони стануть вам терням у боки, а їхні боги стануть вам пасткою. ⁴І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав. ⁵І назвали ім'я того місця: Бохім, і приносили там жертви Господеві.

⁶ А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край. ⁷І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві. ⁸І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. ⁹І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш. ¹⁰І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. ¹¹І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам. ¹²І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа. ¹³І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам. ¹⁴І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами. ¹⁵У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув. ¹⁶І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників. ¹⁷Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили! ¹⁸А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх. ¹⁹І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги. ²⁰І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу, ²¹тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи, ²²щоб випробувати ними Ізраїля, чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні. ²³І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.

Chapter 3

¹ А оце ті народи, що Господь позоставив на випробування ними Ізраїля, усі ті, що не знали всіх війн ханаанських, ²тільки щоб пізнали покоління Ізраїлевих синів, щоб навчити їх війни, тільки таких, що перед тим не знали їх: ³п'ять володарів филистимських, і всі ханаанеяни, і сидоняни, і хіввеяни, мешканці гори Ливану, від гори Баал-Гермон аж до виходу до Гамату. ⁴І були вони залишені на випробування ними Ізраїля, щоб пізнати, чи будуть вони слухатися заповідей Господа, які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея. ⁵А Ізраїлеві сини сиділи серед ханаанеянина, хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. ⁶І вони брали їхніх дочок собі за жінок, а своїх дочок давали їхнім синам, та служили їхнім богам. ⁷І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваалам та Астартам.

⁸ І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму двох річок. І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ. ⁹І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника, і він врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, брата Калева, молодшого від нього. ¹⁰І був на ньому Дух Господній, і судив він Ізраїля. І вийшов він на війну, і Господь дав у його руку Кушан-Ріш'атаїма, царя арамського. І була сильна рука його над Кушан-Ріш'атаїмом. ¹¹І мав Край мир сорок літ, і помер Отніїл, син Кеназа.

¹² А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і Господь зміцнив Еґлона, царя моавського, над Ізраїлем через те, що вони робили зло в Господніх очах. ¹³І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових, та й пішов і підбив Ізраїля. І вони посіли Місто Пальм. ¹⁴І служили Ізраїлеві сини Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ. ¹⁵І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив їм рятівника, Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, чоловіка лівшу, з безвладною правою рукою. І послали Ізраїлеві сини через нього дарунка Еґлонові, цареві моавському. ¹⁶І зробив собі Егуд меча, а в нього два вістря, ґошед довжина його, він прип'яв його під своїм убранням на стегні своєї правиці. ¹⁷І приніс він того дарунка Еґлонові, цареві моавському. А Еґлон чоловік дуже товстий. ¹⁸І сталося, коли він скінчив підносити того дарунка, то відпустив тих, що несли того дарунка. ¹⁹А він вернувся від бовванів, що при Ґілґалі, та й сказав: У мене таємна справа до тебе, о царю! А той сказав: Тихо! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому. ²⁰І Егуд увійшов до нього, а він сидить у прохолодній горниці, що була для нього самого. І сказав Егуд: Я маю Боже слово для тебе. І той устав із стільця. ²¹І простяг Егуд свою лівицю, і витяг меча з-над стегна своєї правиці, та й загнав його йому в живіт. ²²І ввійшла також ручка за вістрям, а сало закрило за вістрям, бо він не витягнув меча з його живота. І ввійшло вістря до міжкроччя. ²³І вийшов Егуд до сіней, і зачинив за собою двері тієї горниці, та й замкнув. ²⁴І він вийшов. А царські раби ввійшли та й побачили, аж ось двері горниці замкнені. І вони сказали: Певне він для потреби своєї в прохолодному покої. ²⁵І чекали вони аж допізна, а ото він не відчиняє дверей горниці. І взяли вони ключа, і відчинили, аж ось їхній пан лежить мертвий на землі! ²⁶А Егуд утік, поки вони зволікались. І він перейшов ті боввани, і сховався втечею до Сеїру. ²⁷І сталося, коли він прийшов, то засурмив у сурму на Єфремових горах. І Ізраїлеві сини зійшли з ним з гори, а він перед ними. ²⁸І сказав він до них: Біжіть за мною, бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів! І зійшли вони за ним, і захопили йорданські переходи до Моаву, і не дали нікому перейти. ²⁹І побили вони Моава того часу, близько десяти тисяч чоловіка, кожного кремезного й кожного сильного чоловіка, і ніхто не втік. ³⁰І був того дня приборканий Моав під Ізраїлеву руку, а Край мав мир вісімдесят літ.

³¹ А по ньому був Шамґар, син Аната. І побив він филистимлян шістсот чоловіка києм на худобу. І він теж урятував Ізраїля.

Chapter 4

¹ А Ізраїлеві сини ще більше чинили зло в Господніх очах, а Егуд умер. ²І передав їх Господь у руку Явіна, царя ханаанського, що царював у Гацорі. А зверхником його війська був Сісера, і він сидів у Харошет-Ґаґґоїмі. ³І кликали Ізраїлеві сини до Господа, бо той мав дев'ятсот залізних колесниць, і він сильно утискав Ізраїлевих синів двадцять літ.

⁴ А Девора пророчиця, жінка Лаппідота, вона судила Ізраїля того часу. ⁵І сиділа вона під Девориною Пальмою, між Рамою та між Бет-Елом в Єфремових горах, а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд. ⁶І вона послала й покликала Барака, Авіноамового сина, з Кедешу Нефталимового. І сказала до нього: Ось наказав Господь, Бог Ізраїлів: Іди, зійдеш на гору фавор, і візьмеш з собою десять тисяч чоловіка з синів Нефталимових та з синів Завулонових. ⁷А я приведу до тебе, до Кішонської долини, Сісеру, начальника Явінового війська, і колесниці його, і натовп його, та й дам його в твою руку. ⁸І сказав до неї Барак: Якщо ти підеш зо мною, то піду, а якщо не підеш зо мною, не піду. ⁹А вона відказала: Піти піду з тобою, тільки не буде твоя слава на тій дорозі, якою ти підеш, бо в руку жінки Господь передасть Сісеру. І встала Девора, і пішла з Бараком до Кедешу.

¹⁰ І скликав Барак Завулона та Нефталима до Кедешу, і пішло за ним десять тисяч чоловіка. І пішла з ним Девора. ¹¹А кенеянин Хевер відділився від Каїна, з Ховавових синів, Мойсеєвого тестя, і розклав намета свого аж до Елону в Цаананімі, що при Кедеші. ¹²І донесли Сісері, що Барак, син Авіноамів, зійшов на гору Фавор. ¹³І скликав Сісера всі свої колесниці, дев'ятсот залізних колесниць, та ввесь народ, що з ним, з Харошет-Ґаґґоїму до кішонської долини. ¹⁴І сказала Девора до Барака: Уставай, бо це той день, коли Господь дав Сісеру в твою руку. Ось Господь вийшов перед тобою. І зійшов Барак з гори Фавор, а за ним десять тисяч чоловіка. ¹⁵І Господь привів у замішання Сісеру, і всі колесниці та ввесь той табір вістрям меча перед Бараком. І зійшов Сісера з колесниці, і побіг пішки. ¹⁶А Барак гнався за колесницями та за табором аж до Харошет-Ґаґґоїму. І впав увесь табір Сісерин від вістря меча, не позосталось ані одного.

¹⁷ А Сісера втік пішки до намету Яїли, жінки кенеянина Хевера, бо був мир між Явіном, царем Гацору, та між домом кенеянина Хевера. ¹⁸І вийшла Яїл навпроти Сісери, і сказала до нього: Зайди, пане мій, зайди до мене, не бійся! І він зайшов до неї до намету, і вона накрила його килимом. ¹⁹І сказав він до неї: Напій мене трохи водою, бо я спрагнений. І відкрила вона молочного бурдюка, і напоїла його, та й накрила його. ²⁰І сказав він до неї: Стань при вході намету. І якщо хто ввійде й запитає тебе та скаже: Чи є тут хто? то ти відповіси: Нема. ²¹І взяла Яїл, жінка Хеверона, наметового кілка, і взяла в свою руку молотка, і підійшла тихо до нього, та й всадила того кілка в його скроню, аж у землю. А він спав, змучений, і він помер. ²²А ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому: Іди, і я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш. І ввійшов він до неї, а ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його!... ²³Так приборкав Бог того дня Явіна, царя ханаанського, перед Ізраїлевими синами. ²⁴А рука Ізраїлевих синів була все тяжча над Явіном, царем ханаанським, аж поки вони вигубили Явіна, царя ханаанського.

Chapter 5

¹ І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи: ²Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа! ³Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля! ⁴Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою. ⁵Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.

⁶ За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами. ⁷Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. ⁸Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! ⁹Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа! ¹⁰Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте! ¹¹Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.

¹² Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів! ¹³Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. ¹⁴Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря. ¹⁵І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах! ¹⁶Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах! ¹⁷Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває. ¹⁸Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах. ¹⁹Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли. ²⁰Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. ²¹Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя! ²²Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів! ²³Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!

²⁴ Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі. ²⁵Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко. ²⁶Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому.. ²⁷Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав. ²⁸Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його? ²⁹Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: ³⁰Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию. ³¹Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.

Chapter 6

¹ А Ізраїлеві сини чинили зло в очах Господніх, і Господь дав їх у руку мідіянітян на сім літ. ²І зміцніла Мідіянова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами проходи, що в горах, і печери, і твердині. ³І бувало, якщо посіяв Ізраїль, то підіймався Мідіян і Амалик та сини Кедему, і йшли на нього. ⁴І вони таборували в них, і нищили врожай землі аж до підходу до Гази. І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібної худоби, ані вола, ані осла, ⁵бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили, і приходили в такій кількості, як сарана, а їм та їхнім верблюдам не було числа. І вони приходили до Краю, щоб пустошити його. ⁶І через Мідіяна Ізраїль дуже зубожів, і Ізраїлеві сини кликали до Господа.

⁷ І сталося, коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна, ⁸то Господь послав до Ізраїлевих синів мужа пророка, а він сказав їм: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому рабства. ⁹І Я спас вас з руки Єгипту, і з руки всіх, хто вас тиснув. І Я повиганяв їх перед вами, а їхній Край віддав вам. ¹⁰І сказав Я до вас: Я Господь, Бог ваш! Не будете боятися аморейських богів, що в їхньому краї сидите ви. Та ви не послухалися Мого голосу!

¹¹ І прийшов Ангол Господній, і всівся під дубом, що в Офрі, який належить аві-езріянину Йоашеві. А син його Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі, щоб заховатися перед мідіянітянами. ¹²І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: Господь з тобою, хоробрий мужу! ¹³А Гедеон сказав до нього: О, Пане мій, якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це? І де всі Його чуда, про які оповідали нам наші батьки, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь? А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідіяна. ¹⁴І обернувся до нього Господь і сказав: Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки. Оце Я послав тебе. ¹⁵І відказав Йому Гедеон: О, Господи мій, чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого. ¹⁶І сказав йому Господь: Але Я буду з тобою, і ти поб'єш мідіянітян, як одного чоловіка. ¹⁷А той до Нього сказав: Якщо знайшов я милість в очах Твоїх, то зроби мені ознаку, що Ти говориш зо мною. ¹⁸Не відходь же звідси, аж поки я не прийду до Тебе, і не принесу дарунка мого, і не покладу перед лицем Твоїм. А Той відказав: Я буду сидіти аж до твого повернення. ¹⁹І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня, і опрісноків з ефи муки, м'ясо поклав до коша, а юшку влив до горщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним. ²⁰І сказав до нього Ангол Божий: Візьми це м'ясо й ці опрісноки, та й поклади на оцю скелю, а юшку вилий. І той так зробив. ²¹І витягнув Ангол Господній кінець палиці, що в руці Його, і доторкнувся до м'яса та до опрісноків, і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м'ясо та опрісноки, а Ангол Господній зник з його очей. ²²І побачив Гедеон, що це Ангол Господній. І сказав Гедеон: Ах, Владико, Господи, бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя. ²³І сказав йому Господь: Мир тобі, не бійся, не помреш! ²⁴І Гедеон збудував там жертівника для Господа, і назвав ім'я йому: Єгова-Шалом. Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій.

²⁵ І сталося тієї ночі, і сказав йому Господь: Візьми бичка з волів батька свого, і другого бичка семилітнього, і розбий Ваалового жертівника батька свого, а святе дерево, що при ньому, зрубай. ²⁶І збудуєш жертівника Господеві, Богові своєму, на верху цієї твердині, у порядку. І візьмеш другого бичка, і принесеш цілопалення дровами з святого дерева, яке зрубаєш. ²⁷І взяв Гедеон десять людей зо своїх рабів, і зробив, як говорив до нього Господь. І сталося, через те, що боявся дому батька свого та людей того міста, щоб робити вдень, то зробив уночі. ²⁸І встали люди того міста рано вранці, аж ось жертівник Ваалів розбитий, а святе дерево, що при ньому, порубане, а другого бичка принесено в жертву на збудованому жертівнику. ²⁹І говорили вони один одному: Хто зробив оцю річ? І вони вивідували й шукали, та й сказали: Гедеон, син Йоашів, зробив оцю річ. ³⁰І сказали люди того міста до Йоаша: Виведи сина свого, і нехай він помре, бо розбив Ваалового жертівника та порубав святе дерево, що при ньому. ³¹І сказав Йоаш до всіх, що стояли при ньому: Чи ви будете обставати за Ваалом? Чи ви допоможете йому? Хто буде обставати за ним, той буде забитий до ранку. Якщо він Бог, то нехай сам заступається за себе, коли той розбив його жертівника. ³²І він назвав ім'я йому того дня: Єруббаал, говорячи: Нехай змагається з ним Ваал, бо він розбив його жертівника.

³³ А всі мідіяніти й амаликитяни та сини Кедему були зібрані разом, і перейшли Йордан, і таборували в долині Ізреел. ³⁴А Дух Господній зійшов на Гедеона, і він засурмив у сурму, і був скликаний Авіезер за ним. ³⁵І він послав послів по всьому Манасії, і був скликаний за ним і він. І послав він послів до Асира, і до Завулона, і до Нефталима, і вони вийшли навперейми них. ³⁶І сказав Гедеон до Бога: Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив, ³⁷то ось я розстелю на тоці вовняне руно; якщо роса буде на самім руні, а на всій землі сухо, то я буду знати, що Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив! ³⁸І сталося так. І встав він рано взавтра, і розстелив руно, і вичавив росу з руна, повне горня води. ³⁹І сказав Гедеон до Бога: Нехай не запалиться гнів Твій на мене, нехай я скажу тільки цей раз, нехай но я спробую руном тільки цей раз: нехай буде сухо на самім руні, а на всій землі нехай буде роса. ⁴⁰І Бог зробив так тієї ночі, і було сухо на самім руні, а на всій землі була роса.

Chapter 7

¹ І встав рано вранці Єруббаал, це Гедеон, та ввесь народ, що з ним, і таборували над Ен-Хародом. А мідіянітянський табір був із півночі від Ґів'ат-Гамморев долині. ²І сказав Господь до Гедеона: Численний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, щоб не запишався надо Мною Ізраїль, говорячи: Рука моя спасла мене. ³А тепер поклич до ушей люду, говорячи: Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й відійде від гори Ґілеад. І вернулося з народу двадцять і дві тисячі, а десять тисяч позосталось. ⁴І сказав Господь до Гедеона: Ще численний цей народ. Зведи їх до води, і Я там переберу його тобі. І буде, як Я скажу тобі: Цей піде з тобою, той піде з тобою, а кожен, що скажу тобі: Цей не піде з тобою, той не піде. ⁵І привів він народ до води. І сказав Господь до Гедеона: Кожен, хто буде хлептати воду язиком своїм, як хлепче пес, поставиш його окремо. А кожен, хто припаде на коліна свої, щоб пити, поставиш його окремо. ⁶І було число тих, що хлептали, носячи рукою своєю до уст своїх, три сотні чоловіка, а вся решта народу припали на коліна свої, щоб пити воду. ⁷І сказав Господь до Гедеона: Трьома сотнями мужів, що хлептали, спасу тебе, і дам мідіянітян у твою руку, а ввесь народ піде кожен на своє місце. ⁸І взяли вони в свою руку поживу народу та свої сурми, а всіх інших ізраїльтян він відпустив, кожного до намету свого, а три сотні мужа затримав. А мідіянітянський табір був під ним у долині.

⁹ І сталося тієї ночі, і сказав до нього Господь: Устань, зійди до табору, бо Я дав його в руку твою. ¹⁰А якщо ти боїшся зійти, зійди ти та Пура, твій слуга, до табору. ¹¹І почуєш, що вони говорять, а потім зміцняться твої руки, і ти зійдеш до табору. І зійшов він та Пура, слуга його, до краю озброєних у таборі. ¹²А мідіянітяни й амаликитяни та всі сини Кедему лежали в долині, як сарана, щодо численности. А верблюдам їх нема числа, як пісок на березі моря, щодо численности. ¹³І прийшов Гедеон, аж ось один оповідає другові своєму сон. І він казав: Оце снився мені сон, а ото буханець ячмінного хліба котиться в мідіянітянському таборі. І докотився він аж до намету, та й ударив його, а той упав, і перевернув його догори, і намет той бухнув. ¹⁴І відповів його друг та й сказав: Це ніщо інше, як меч Гедеона, Йоашового сина, мужа Ізраїльського, Бог дав у його руку мідіянітян та ввесь табір. ¹⁵І сталося, як Гедеон почув оповідання про той сон та розгадку його, то вклонився, і вернувся до Ізраїлевого табору та й сказав: Уставайте, бо Господь дав у вашу руку мідіянітянський табір!

¹⁶ І поділив він три сотні тих мужів на три відділи, і дав у руку їх усіх сурми, і порожні глеки, та смолоскипи до середини тих глеків. ¹⁷І сказав він до них: Що будете бачити від мене, то й ви так зробите. А ось я піду до краю табору, і буде, як я зроблю, так зробите й ви. ¹⁸І засурмлю в сурму я та всі, що зо мною, то засурмите в сурми й ви навколо всього табору, та й скажете: меч за Господа та за Гедеона! ¹⁹І прийшов Гедеон та сотня мужів, що з ним, до краю табору, на початку середньої сторожі, коли тільки но поставили сторожу. І засурмили вони в сурми, і побили глеки, що в їхніх руках. ²⁰І засурмили три відділи в сурми, і поторощили глеки, і тримали рукою своєї лівиці смолоскипа, а рукою своєї правиці сурми, щоб сурмити. І кричали вони: Меч за Господа та за Гедеона! ²¹І стояли кожен на своїм місці навколо табору, а ввесь табір бігав, і вони кричали й утікали. ²²І засурмили три сотні сурем, а Господь обернув меча одного на одного та на ввесь табір. І табір побіг аж до Бет-Гашшітта до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті.

²³ І були скликані ізраїльтяни з Нефталиму, і з Асиру, і з усього Манасії, і вони гналися за мідіянітянами. ²⁴А по всіх Єфремових горах Гедеон послав послів, говорячи: Зійдіть навперейми мідіянітян, і заступіть їм воду аж до Бет-Бари та Йордан. І скликали всіх Єфремових людей, та й заступили воду аж до Бет-Бари та Йордан. ²⁵І вони захопили двох мідіянітянських князів: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві, а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянітянами, а голови Орева та Зеева перенесли до Гедеона на той бік Йордану.

Chapter 8

¹ І сказали йому мужі Єфремові: Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном? І вони сильно сперечалися з ним. ²І сказав він до них: Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання? ³У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів, Орева та Зеева, і що міг я зробити, як ви? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього, як він сказав оце слово.

⁴ І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, змучені в погоні. ⁵І сказав він до людей Суккоту: Дайте но буханців хліба народові, що за мною, бо вони змучені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими. ⁶І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму війську? ⁷І сказав Гедеон: Тому то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними тернями та колючками! ⁸І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли люди Суккоту. ⁹І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: Коли я вертатимусь у мирі, розіб'ю оцю вежу. ¹⁰А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табори, близько п'ятнадцяти тисяч, усі позосталі з усього табору синів Кедему. А тих, що впали, було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витягали меча. ¹¹А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табора, коли табір був безпечний. ¹²І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопив обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь табір нагнав жаху. ¹³І вернувся Гедеон, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу. ¹⁴І захопив він юнака з людей Суккоту, та й запитався його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старших його, сімдесят і сім чоловіка. ¹⁵І прийшов він до людей Суккоту та й сказав їм: Ось Зевах та Цалмунна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо хліба твоїм змученим людям? ¹⁶І схопив він старших того міста, і пустинне терня та колючки, і побив ними суккотських людей. ¹⁷А пенуїльську вежу розбив, і позабивав людей того міста.

¹⁸ І сказав він до Зеваха та до Цалмунни: Які ті люди, що ви повбивали на Фаворі? А ті сказали: Як ти, так вони одне, мають вигляд царських синів. ¹⁹А він сказав: То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, коли б ви були позоставили їх при житті, не повбивав би я вас! ²⁰І сказав він до Єтера, свого первенця: Устань, забий їх! Та той юнак не витяг свого меча, бо боявся, бо він був ще малий. ²¹І сказав Зевах та Цалмунна: Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздобні місяці, що були на шиях їхніх верблюдів.

²² І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона: Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти спас нас від руки Мідіяна. ²³І сказав до них Гедеон: Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, Господь пануватиме над вами. ²⁴І сказав до них Гедеон: Попрошу від вас прохання, і дайте мені кожен носову сережку зо своєї здобичі, бо в них, мідіянітян, були золоті носові сережки, бо ізмаїльтяни вони. ²⁵І сказали вони: Дати дамо. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сережку зо своєї здобичі. ²⁶І була вага золотих носових сережок, що він просив, тисяча й сімсот шеклів золота, крім оздобних місяців, і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім нашийників, що на шиях їхніх верблюдів. ²⁷А Гедеон зробив із того ефода, і поставив його у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там перелюб увесь Ізраїль, і це стало пасткою для Гедеона та для дому його. ²⁸І був упокорений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів.

²⁹ І пішов Еруббаал, син Йоашів, та й осівся в своїм домі. ³⁰А в Гедеона було сімдесят синів, що походили зо стегон його, бо він мав багато жінок. ³¹А наложниця його, що в Сихемі, породила йому сина й вона, а він назвав ім'я йому: Авімелех. ³²І помер Гедеон, син Йоашів, у добрій сивизні, і був похований у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій. ³³І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову чинили перелюб із Ваалами, і поставили собі Ваал-Берита за бога. ³⁴І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів. ³⁵І не зробили вони милости з домом Єруббаала-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля.

Chapter 9

¹ І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи: ²Говоріть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше. ³І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: Він наш брат. ⁴І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним. ⁵А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався. ⁶І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

⁷ І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог! ⁸Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами! ⁹А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами? ¹⁰І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй! ¹¹І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами? ¹²І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй! ¹³І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами? ¹⁴Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй! ¹⁵А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть! ¹⁶А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його, ¹⁷бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна, ¹⁸а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люда, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш, ¹⁹і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами! ²⁰А як ні, вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха. ²¹І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

²² І володів Авімелех над Ізраїлем три роки. ²³І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха, ²⁴щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх. ²⁵І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху. ²⁶І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі. ²⁷І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха. ²⁸І говорив Ґаал, син Еведів: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому? ²⁹А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди! ³⁰І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів. ³¹І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе. ³²А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі. ³³І буде, встанеш рано вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя. ³⁴І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи. ³⁵І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки. ³⁶А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить із верхів гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей! ³⁷А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму. ³⁸І сказав до нього Зевул: Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним! ³⁹І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом. ⁴⁰І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами. ⁴¹І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі. ⁴²І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це. ⁴³І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, і встав він на них, та й побив їх. ⁴⁴А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх. ⁴⁵І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю. ⁴⁶І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта. ⁴⁷І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти. ⁴⁸І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: Що ви бачили, що зробив я, поспішно зробіть, як я. ⁴⁹І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.

⁵⁰ І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його. ⁵¹А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти. ⁵²І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем. ⁵³Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа. ⁵⁴І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила! І його юнак проколов його, і він помер. ⁵⁵І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце. ⁵⁶І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх. ⁵⁷А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.

Chapter 10

¹ І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. І він сидів у Шамірі в Єфремових горах. ²І судив він Ізраїля двадцять і три роки, та й помер, і був похований в Шамірі. ³І став по ньому Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять і два роки. ⁴І було в нього тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих ослах, а в них тридцять міст, їх кличуть аж до цього дня: Яірові села, що в ґілеадському краї. ⁵І помер Яір, і був похований в Камоні.

⁶ А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам та Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським. І покинули вони Господа, і не служили Йому. ⁷І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових. ⁸І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді. ⁹І перейшли Аммонові сини Йордан, щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремовим домом. І Ізраїлеві було дуже тісно!

¹⁰ І кликали Ізраїлеві сини до Господа, говорячи: Згрішили ми Тобі, бо ми покинули свого Бога, і служили Ваалам. ¹¹І сказав Господь до Ізраїлевих синів: Чи ж не спас Я вас від Єгипту, і від амореянина, і від Аммонових синів, і від филистимлян? ¹²А сидоняни, і Амалик, і Маон гнобили вас, і ви кликали до Мене, і Я спас вас від їхньої руки. ¹³А ви полишили Мене, і служили іншим богам, тому більше не спасатиму вас. ¹⁴Ідіть, і кличте до тих богів, що ви вибрали їх, вони спасуть вас у часі вашого утиску. ¹⁵І сказали Ізраїлеві сини до Господа: Згрішили ми! Зроби Ти нам усе, як добре в очах Твоїх. Тільки спаси нас цього дня! ¹⁶І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господеві. І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання. ¹⁷А Аммонові сини були скликані, та й таборували в Ґілеаді. І були зібрані Ізраїлеві сини, та й таборували в Міцпі. ¹⁸І сказали той народ та ґілеадські князі, один до одного: Хто той чоловік, що зачне воювати з Аммоновими синами? Він стане головою для всіх ґілеадських мешканців.

Chapter 11

¹ А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив Їфтаха. ²І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки! ³І втік Їфтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.

⁴ І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем. ⁵І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати Їфтаха з краю Тов. ⁶І сказали вони до Їфтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами. ⁷І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді? ⁸І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських. ⁹І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою? ¹⁰І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо. ¹¹І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.

¹² І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм? ¹³І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі. ¹⁴А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів, ¹⁵і сказав йому: Так сказав Їфтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів, ¹⁶бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу. ¹⁷І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу. ¹⁸І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава. ¹⁹І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого. ²⁰І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем. ²¹І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю. ²²І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану. ²³А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його? ²⁴Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо. ²⁵А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними? ²⁶Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час? ²⁷А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими. ²⁸Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

²⁹ І Дух Господній перебував на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів. ³⁰І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку, ³¹то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення. ³²І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку. ³³І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими. ³⁴І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки. ³⁵І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього. ³⁶А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів. ³⁷І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої. ³⁸А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє. ³⁹І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі: ⁴⁰рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

Chapter 12

¹ І були скликані Єфремові люди, і перейшли на північ та й сказали до Їфтаха: Чому перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спалимо огнем твій дім із тобою. ²І сказав їм Їфтах: Велику боротьбу мав я та народ мій з Аммоновими синами. І кликав я вас, та ви не спасли мене з його руки. ³І коли я побачив, що ви не спасете, то поклав я душу свою на небезпеку, і перейшов Йордан до Аммонових синів, а Господь дав їх у мою руку. І чого прийшли ви до мене цього дня, щоб воювати зо мною? ⁴І зібрав Їфтах усіх ґілеадських людей, та й воював з Єфремом. І побили ґілеадські люди Єфрема, бо ті сказали: Ви Єфремові втікачі, Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією. ⁵І зайняв Ґілеад йорданські переходи до Єфрема. І сталося, коли говорили Єфремові втікачі: Нехай я перейду, то ґілеадські люди йому говорили: Чи ти єфремівець? Той казав: Ні. ⁶І казали йому: Скажи но шібболет. А той казав: Сібболет, бо не міг вимовити так. І хапали його, і різали при йорданськім переході. І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі. ⁷І судив Їфтах Ізраїля шість років. І помер ґілеадянин Їфтах, і був похований у місті Ґілеаді.

⁸ А по ньому Ізраїля судив Івцан з Віфлеєму. ⁹І було в нього тридцять синів, а тридцять дочок він відпустив заміж назовні, і тридцять дочок впровадив для синів своїх з-назовні. І судив він Ізраїля сім літ. ¹⁰І помер Івцан і був похований в Віфлеємі. ¹¹А по ньому Ізраїля судив завулонівець Елон, і судив Ізраїля десять літ. ¹²І помер завулонівець Елон, і був похований в Айялоні, у Завулоновім краї. ¹³А по ньому Ізраїля судив Авдон, син Гіллела, пір'атонянин. ¹⁴І було в нього сорок синів та тридцять онуків, що їздили на семидесяти молодих ослах. І судив він Ізраїля вісім літ. ¹⁵І помер Авдон, син Гіллела, пір'атонянин, і був похований в Єфремовім краї, на горі амаликеянина.

Chapter 13

¹ А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх очах. І Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок літ. ²І був один чоловік з Цар'ї, данівець з роду, а ім'я йому Маноах. А жінка його була неплідна, і не родила. ³І явився Ангол Господній до тієї жінки, та й промовив до неї: Ось ти неплідна, і не роджала, але ти зачнеш і породиш сина. ⁴А тепер стережись, і не пий вина та п'янкого напою, і не їж нічого нечистого, ⁵бо ось ти зачнеш, і сина породиш, і бритва не торкнеться його голови, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби, і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян. ⁶І прийшла та жінка, та й сказала до чоловіка свого, говорячи: Божий чоловік приходив до мене, а вигляд його як вигляд Божого Ангола, дуже грізний. І я не питала його, звідки він, а ймення свого він мені не сказав. ⁷І сказав він мені: Ось ти зачнеш, і породиш сина, а тепер не пий вина та п'янкого напою, і не їж жодної нечистости, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби аж до дня смерти своєї.

⁸ І благав Маноах Господа, та й сказав: О Господи, Божий чоловік, що його посилав Ти, нехай прийде ще до нас, і нехай нас навчить, що ми зробимо для дитини, що народиться. ⁹І вислухав Бог цей Маноахів голос, і прийшов Божий Ангол ще до тієї жінки. А вона сиділа на полі, і Маноаха, чоловіка її, не було з нею. ¹⁰І поспішила та жінка, і побігла та й оповіла чоловікові своєму, і сказала до нього: Ось з'явився мені той чоловік, що приходив був того дня до мене. ¹¹І встав, і пішов Маноах за своєю жінкою, і прийшов до того чоловіка, та й сказав йому: Чи ти той чоловік, що говорив до цієї жінки? А той сказав: Я. ¹²І сказав Маноах: Тепер нехай сповниться слово твоє. Та як нам виховувати ту дитину, і що чинити з нею? ¹³І сказав Ангол Господній до Маноаха: Усього, що сказав я жінці, нехай вона стережеться. ¹⁴Усього, що виходить із виноградного куща, не буде вона їсти, а вина та напою п'янкого нехай не п'є, і нічого нечистого нехай не їсть. Нехай додержує всього, що я наказав.

¹⁵ І сказав Маноах до Ангола Господнього: Нехай ми задержимо тебе, і приготовимо для тебе козля. ¹⁶І сказав Ангол Господній до Маноаха: Якщо ти задержиш мене, я не буду їсти твого хліба. А якщо приготуєш цілопалення для Господа принесеш його. Бо Маноах не знав, що це Ангол Господній. ¹⁷І сказав Маноах до Господнього Ангола: Яке ім'я твоє? Коли сповниться твоє слово, то ми вшануємо тебе. ¹⁸І сказав йому Ангол Господній: Чому ти питаєшся про моє ім'я? Воно дивне. ¹⁹І взяв Маноах козля та жертву хлібну, і на скелі приніс Господеві. І Він учинив чудо, а Маноах та його жінка бачили те. ²⁰І сталося, коли полум'я підіймалося з-над жертівника до неба, то Ангол Господній вознісся в полум'ї жертівника. А Маноах та жінка його бачили це, та й попадали обличчям своїм на землю. ²¹І Ангол Господній більш уже не появлявся до Маноаха та до жінки його. Тоді Маноах пізнав, що це Ангол Господній. ²²І сказав Маноах до своєї жінки: Ми справді помремо, бо ми бачили Бога. ²³І сказала йому жінка його: Коли б Господь хотів був повбивати нас, не взяв би з нашої руки цілопалення та хлібної жертви, і не дав би нам побачити всього цього, і не об'явив би нам цього часу речі, як це.

²⁴ І породила та жінка сина, і назвала ім'я йому: Самсон. І виростав той хлопець, і Господь благословляв його. ²⁵А Дух Господній почав діяти в ньому в Дановім таборі між Цор'а та між Ештаолом.

Chapter 14

¹ І зійшов Самсон до Тімни, і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок. ²І пішов він, і розповів своєму батькові та своїй матері, та й сказав: Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок, а тепер візьміть її мені за жінку. ³І сказав йому батько його та мати його: Чи ж нема жінки серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян? І сказав Самсон до свого батька: Візьми її мені, бо вона люба очам моїм. ⁴А батько його та мати його не знали, що це від Господа, бо він шукав зачіпки з филистимлянами. А того часу филистимляни панували над Ізраїлем. ⁵І зійшов Самсон і батько його та мати його до Тімни, і прийшли аж до тімненських виноградників, аж ось навпроти нього ричить левчук. ⁶І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого. І він не сказав своєму батькові та своїй матері, що зробив. ⁷І він зійшов, і говорив до тієї жінки, і вона стала улюблена в Самсонових очах. ⁸А по часі він вертався забрати її, і звернув із дороги побачити падло лева, аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед. ⁹І він вишкріб його на свою долоню, і пішов, і їв та й їв. І він пішов до батька свого й до матері своєї, та й дав їм, і вони їли. І він не сказав їм, що той мед він зішкріб із тіла лева.

¹⁰ І зійшов його батько до тієї жінки, а Самсон справив там прийняття, бо так роблять юнаки. ¹¹І сталося, коли вони побачили його, то взяли тридцятеро дружків, і були з ним. ¹²І сказав їм Самсон: Нехай но я загадаю вам загадку. Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття, і відгадаєте, то я дам тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі. ¹³А якщо не зможете розгадати мені, то ви мені дасте тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі. І вони сказали йому: Загадуй загадку свою, а ми послухаємо її. ¹⁴І він сказав їм: З їдячого вийшло їстивне, а з сильного вийшло солодке. І не могли вони розгадати за три дні. ¹⁵І сталося сьомого дня, і сказали вони до Самсонової жінки: Намов свого чоловіка, і нехай він розгадає нам ту загадку, щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого батька. Чи ви нас покликали, щоб посісти маєток наш, чи ні? ¹⁶І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала: Ти певне ненавидиш мене й не любиш мене. Ти загадав загадку синам мого народу, а мені не розгадав. А він їй сказав: Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я, а розгадаю тобі? ¹⁷А вона плакала при ньому сім день, коли в них було прийняття. І сталося сьомого дня, і він розгадав їй, бо вона докучала йому. А вона розгадала ту загадку синам свого народу. ¹⁸І сказали йому люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? А він їм відказав: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б моєї. ¹⁹І зійшов на нього Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловіка, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали загадку. І запалився гнів його, і він пішов до дому батька свого. ²⁰А Самсонова жінка досталася дружкові його, що приятелював із ним.

Chapter 15

¹ А по часі сталося в днях жнив пшениці, і відвідав Самсон з козлям свою жінку та й сказав: Нехай увійду я до моєї жінки, до кімнати. Та батько її не дав йому ввійти. ²І сказав її батько: Я дійсно подумав був, що ти справді зненавидів її, а тому я дав її твоєму дружкові. Чи молодша сестра її не ліпша від неї? Нехай же вона буде тобі замість неї. ³І сказав їм Самсон: Цього разу я не буду винний перед филистимлянами, коли я зроблю їм зло. ⁴І пішов Самсон, та й зловив три сотні лисиць. І взяв він смолоскипи, і обернув хвоста до хвоста, і прив'язав одного смолоскипа всередині поміж два хвости. ⁵І запалив він огонь у тих смолоскипах, і пустив лисиць в филистимські жита. І попалив він стирти та жита, і оливкові сади. ⁶І сказали филистимляни: Хто це зробив? А їм відказали: Самсон, зять тімнеянина, бо він забрав його жінку й віддав її дружкові його. І пішли филистимляни, та й спалили огнем її та батька її. ⁷І сказав їм Самсон: Хоч ви й зробили так, як це, та проте я конче пімщуся на вас, і аж тоді перестану. ⁸І він сильно побив їх дошкульною поразкою. І пішов він, і осівся в щілині скелі Етам.

⁹ І посходили филистимляни, і таборували в Юди, і розтяглися до Лехі. ¹⁰І сказали Юдині люди: Чого ви посходили проти нас? А ті відказали: Ми прийшли зв'язати Самсона, щоб зробити йому, як нам він зробив. ¹¹І пішли три тисячі люда від Юди до щілини скелі Етам. І сказали вони Самсонові: Чи ти не знав, що над нами панують филистимляни? І що це ти нам учинив? А він їм сказав: Як вони зробили мені, так я зробив їм. ¹²І сказали йому: Ми зійшли зв'язати тебе, щоб віддати тебе в руку филистимлян. І сказав їм Самсон: Присягніть мені, що ви не заб'єте мене. ¹³А вони сказали йому, говорячи: Ні, а тільки зв'яжемо тебе та дамо тебе в їхню руку, а забити не заб'ємо тебе. І зв'язали його двома новими шнурами, і звели його зо скелі. ¹⁴Він прийшов аж до Лехі, а филистимляни зняли крик проти нього. І зійшов на нього Дух Господній, і стали ті сукані шнури, що на раменах його, як лляні, що перегоріли в огні, і поспадали з його рук пута його. ¹⁵І знайшов він свіжу ослячу щелепу, і простяг свою руку й узяв його, та й побив ним тисячу чоловіка. ¹⁶І сказав Самсон: Ослячою цією щелепою дійсно поклав їх на купу, ослячою цією щелепою тисячу люда побив я. ¹⁷І сталося, як скінчив він це говорити, то кинув ту щелепу зо своєї руки, і назвав ім'я тому місцю: Рамат-Лехі.

¹⁸ І сильно він спрагнув, і кликнув до Господа та й сказав: Ти дав у руку Свого раба це велике спасіння, а тепер я помру від прагнення, і впаду в руку необрізаних. ¹⁹І пробив Бог джерело, що в Лехі, і вийшла з нього вода, і він напився, і вернувся його дух, і він ожив. Тому назвав він ім'я йому: Ен-Гаккоре, що в Лехі, і так воно зветься аж до цього дня. ²⁰І судив він Ізраїля за днів филистимлян двадцять літ.

Chapter 16

¹ І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї. ²А аззеянам донесли, говорячи: Самсон прийшов сюди! І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: Будемо чатувати аж до ранішнього світу, і заб'ємо його. ³І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів'я гори, що навпроти Хеврону.

⁴ І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я їй Деліла. ⁵І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла. ⁶І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокорити тебе? ⁷І сказав їй Самсон: Якщо зв'яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей. ⁸І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв'язала його ними. ⁹А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила. ¹⁰І сказала Деліла до Самсона: Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе? ¹¹А він їй сказав: Якщо справді зв'яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей. ¹²І взяла Деліла нові шнури, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку. ¹³І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе? А він їй сказав: Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою. ¹⁴І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу. ¹⁵І сказала вона до нього: Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила. ¹⁶І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть. ¹⁷І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.

¹⁸ І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце. І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці. ¹⁹А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його. ²⁰І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне! І збудився він зо сну свого та й сказав: Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся. А він не знав, що Господь відступився від нього. ²¹І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому. І вони звели його до Гази, і зв'язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув'язнених.

²² А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений. ²³А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого. ²⁴І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив. ²⁵І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас. І покликали Самсона з дому ув'язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами. ²⁶І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них. ²⁷А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона. ²⁸І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх! ²⁹І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю. ³⁰І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами! І він з великою силою сперся на стовпи, і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому... І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя. ³¹І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.

Chapter 17

¹ І був чоловік з Єфремових гір, а ім'я йому Миха. ²І сказав він до своєї матері: Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла за них, і також сказала це, щоб і я чув, ось те срібло зо мною, це я його взяв. І сказала мати його: Благословенний син мій у Господа! ³І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері. І сказала його мати: Я справді посвятила те срібло Господеві з своєї руки за сина свого, щоб зробити боввана різьбленого та боввана литого. А тепер звертаю його тобі. ⁴Та він вернув те срібло своїй матері. І взяла його мати дві сотні шеклів срібла та й дала його золотареві, а він зробив із нього боввана різьбленого та боввана литого; і було це в домі Михи. ⁵А цей чоловік Миха мав удома божницю. І зробив він ефода та терафи, і висвятив одного з синів своїх, і він був йому за священика. ⁶Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що правдиве було в його очах.

⁷ І був юнак із Віфлеєму Юдиного, з Юдиного роду, а він Левит, і він був там приходько. ⁸І пішов той чоловік з того міста, із Віфлеєму Юдиного, щоб часово пожити, де знайде. І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи, щоб далі йти своєю дорогою. ⁹І сказав йому Миха: Звідкіля ти приходиш? А той йому відказав: Я Левит із Віфлеєму Юдейського, а я йду, щоб часово пожити, де знайду. ¹⁰І сказав йому Миха: Зоставайся ж зо мною, і будь мені за отця та за священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою. І пішов той Левит до нього, ¹¹і погодився Левит сидіти з тим чоловіком. І був той юнак йому, як один із синів його. ¹²І Миха висвятив того Левита, і був йому той юнак за священика, і був у Михиному домі. ¹³І сказав Миха: Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей Левит став мені за священика.

Chapter 18

¹ Того часу не було царя в Ізраїлі, і того часу Данове плем'я шукало собі наділу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен. ²І Данові сини послали зо свого роду п'ятеро люда з загалу людей військових, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: Ідіть, дослідіть цей Край. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. ³Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й знайшли туди й сказали йому: Хто тебе привів сюди, і що ти тут робиш? І що ти тут маєш? ⁴І сказав він до них: Так і так зробив мені Миха, і він найняв мене, і я став йому за священика. ⁵А вони сказали йому: Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо. ⁶І сказав їм священик: Ідіть із миром, перед Господом ваша дорога, якою ви підете.

⁷ І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, він сидить безпечно, за звичаєм сидонян, спокійний та безпечний. І не було нікого, хто робив би їм щось зле в Краю, посів би владу над ними, і вони далеко від сидонян, і нема їм діла ні до кого. ⁸І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: Що ви принесли? ⁹А вони відказали: Устаньте, і підемо на них, бо ми бачили той Край, і ось дуже він добрий. А ви мовчите? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. ¹⁰Як ви підете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, бо Бог дав його в вашу руку, це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі. ¹¹І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, оперезаних зброєю. ¹²І пішли вони й таборували в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан, і так воно зветься аж до цього дня, оце за Кір'ят-Єарімом. ¹³І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного дому.

¹⁴ І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край до Лаїшу, і сказали своїм браттям: Чи ви знаєте, що в цих домах є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? А тепер знайте, що зробите. ¹⁵І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. ¹⁶А шість сотень мужа, що з Данових синів, оперезаних своєю зброєю, стояли при вході до брами. ¹⁷І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край, увійшли туди, узяли різьбленого боввана, і ефода та терафи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, оперезаних зброєю. ¹⁸І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли різьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: Що ви робите? ¹⁹А вони відказали йому: Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка, чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого? ²⁰І стало добре на серці того священика, і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. ²¹І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тягар пустили перед себе. ²²Коли вони віддалилися від Михиного дому, то люди, що в домах, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. ²³І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: Що тобі, що ти кричиш? ²⁴І він сказав: Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі? ²⁵І сказали до нього Данові сини: Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із злости нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. ²⁶І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.

²⁷ А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили огнем. ²⁸А рятівника не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них діла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. ²⁹І вони назвали ім'я тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я того міста було Лаїш. ³⁰І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю. ³¹І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло.

Chapter 19

¹ І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму. ²А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу. ³І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому. ⁴І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вони та ночували там. ⁵І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете. ⁶І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці! ⁷Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там. ⁸І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце! І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони. ⁹І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же! Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого. ¹⁰Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним. ¹¹Вони були при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому. ¹²І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и. ¹³І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі. ¹⁴І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова. ¹⁵І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

¹⁶ Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові. ¹⁷І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: Куди ти йдеш та звідки приходиш? ¹⁸А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому. ¹⁹Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жодної речі. ²⁰І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй! ²¹І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

²² Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, і ми пізнаєм його! ²³І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти! ²⁴Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі! ²⁵Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря. ²⁶І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу. ²⁷А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі. ²⁸І сказав він до неї: Уставай і підемо! Та вона не відповіла, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця. ²⁹І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні. ³⁰І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!

Chapter 20

¹ І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу. ²І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча. ³І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло? ⁴І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати. ⁵І встали на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона. ⁶І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля. ⁷Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду! ⁸І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого! ⁹А тепер оце та річ, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком! ¹⁰І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві. ¹¹І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

¹² І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами? ¹³А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів. ¹⁴І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами. ¹⁵І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка. ¹⁶З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував. ¹⁷І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

¹⁸ І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда спереду. ¹⁹І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї. ²⁰І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї. ²¹І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю. ²²І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня. ²³І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата? І сказав Господь: Ідіть на нього! ²⁴І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого. ²⁵А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

²⁶ І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем. ²⁷І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там. ²⁸А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся? А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку. ²⁹І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї. ³⁰І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш. ³¹І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем. ³²І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше! А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги. ³³І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева. ³⁴І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло. ³⁵І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча. ³⁶І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у. ³⁷А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча. ³⁸А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим. ³⁹І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою! ⁴⁰А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба! ⁴¹І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло. ⁴²І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його. ⁴³Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця. ⁴⁴Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі. ⁴⁵І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда. ⁴⁶І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі. ⁴⁷І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці. ⁴⁸А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

Chapter 21

¹ І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку! ²І посходився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим. ³І сказали вони: Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем'я? ⁴І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви. ⁵І сказали Ізраїлеві сини: Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа? Бо та присяга була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: Такий буде конче забитий. ⁶І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем'я! ⁷Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок. ⁸І сказали вони: Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи? Аж ось виявилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори. ⁹І був переглянений народ, а оце не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського! ¹⁰І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, і жінок і дітей. ¹¹А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям. ¹²І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї. ¹³І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: Мир! ¹⁴І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить. ¹⁵А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.

¹⁶ І сказали старші громади: Що ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина. ¹⁷І сказали вони: Останки насліддя для Веніямина, і не буде витерте плем'я з Ізраїля. ¹⁸А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присягли, говорячи: Проклятий, хто дає жінку Веніяминові! ¹⁹І сказали вони: Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони. ²⁰І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: Ідіть, і будете чатувати в виноградниках. ²¹І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край. ²²І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їж, тому цього часу ви винні. ²³І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них. ²⁴І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спадку свого. ²⁵Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!

Ruth

Chapter 1

¹ І сталось за часу, коли судді судили, то був голод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях, він і жінка та двоє синів його. ²А ім'я тому чоловікові Елімелех, а ім'я жінці його Ноомі; і ім'я двох синів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися. ³І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вона та два їхні сини. ⁴І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім'я одній Орпа, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ. ⁵І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.

⁶ І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь згадав про народ Свій, даючи їм хліба. ⁷І вийшла вона з того місця, де була там, та обидві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю. ⁸І сказала Ноомі до двох своїх невісток: Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною. ⁹Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали. ¹⁰І вони сказали до неї: Ні, з тобою ми вернемось до народу твого! ¹¹А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків? ¹²Верніться, дочки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, ¹³чи ж ви чекали б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, бо Господня рука знайшла мене. ¹⁴І підняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорнулася до неї. ¹⁵І сказала Ноомі: Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх, вернися й ти за зовицею своєю! ¹⁶А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог. ¹⁷Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою. ¹⁸І побачила Ноомі, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

¹⁹ І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі? ²⁰А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній. ²¹Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе? ²²І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.

Chapter 2

¹ А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового роду, а ім'я йому Боаз. ²І сказала моавітянка Рут до Ноомі: Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість. А та їй сказала: Іди, моя дочко! ³І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А припадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду.

⁴ Аж ось прийшов із Віфлеєму Боаз, та й сказав до женців: Господь з вами! А вони відказали йому: Нехай поблагословить тебе Господь! ⁵І сказав Боаз до слуги свого, поставленого над женцями: Чия це дівчина? ⁶І відповів той слуга, поставлений над женцями, і сказав: Дівчина моавітянка вона, що вернулася з Ноомі з моавських піль. ⁷А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопами за женцями! І прийшла вона, і стала від самого ранку й аж дотепер; а вдома вона була мало. ⁸І сказав Боаз до Рут: Ото чуєш, дочко моя, не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівчат. ⁹Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти підеш за ними. Ось я наказав слугам не займати тебе. А як спрагнеш, то підеш до начинь, та й нап'єшся з того, що поначерпують слуги! ¹⁰І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа? ¹¹І відповів Боаз і сказав їй: Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. ¹²Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його! ¹³А вона сказала: Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць! ¹⁴І сказав їй Боаз у час їди: Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій. І сіла вона збоку женців, а він подав їй праженого зерна. І їла вона й наситилася, і ще й позоставила. ¹⁵І встала вона збирати. А Боаз наказав слугам своїм, говорячи: І між снопами нехай збирає, і не кривдьте її. ¹⁶І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її.

¹⁷ І збирала вона на полі аж до вечора, і вимолотила те, що назбирала, і було близько ефи ячменю. ¹⁸І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекруха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала їй, що позоставила по своїй їжі. ¹⁹І сказала їй свекруха її: Де ти збирала сьогодні, і де ти робила? Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе! І вона розповіла своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: Ім'я того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Боаз. ²⁰І сказала Ноомі до невістки своєї: Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих. І сказала їй Ноомі: Близький нам той чоловік, він із наших родичів. ²¹І сказала моавітянка Рут: Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінчать моїх жнив. ²²І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: Добре, дочко моя, що ти вийдеш з його служницями, щоб не чіпали тебе на іншому полі. ²³І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закінчення жнив ячменю та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.

Chapter 3

¹ І сказала їй свекруха її Ноомі: Дочко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочинку, що буде добре тобі. ²А тепер ось Боаз, наш родич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде віяти ячмінь на току. ³А ти вмийся, і намастися, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити. ⁴І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти прийдеш, і відкриєш приніжжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити. ⁵А та відказала до неї: Усе, що ти кажеш мені, я зроблю.

⁶ І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її. ⁷А Боаз з'їв та випив, та й стало весело йому на серці, і прийшов він покластися біля копиці. А вона тихо прийшла, і відкрила його приніжжя та й лягла. ⁸І сталося опівночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, аж ось жінка лежить у приніжжі його! ⁹І він сказав: Хто ти? А вона відказала: Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич. ¹⁰А він сказав: Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті. ¹¹А тепер, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі, бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна! ¹²А тепер справді, що я родич, та є родич ще, ближчий від мене. ¹³Ночуй цю ніч, а ранком, якщо він викупить тебе добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, як живий Господь! Лежи тут аж до ранку.

¹⁴ І лежала вона у приніжжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один одного. А він сказав: Нехай не пізнають, що жінка приходила на тік. ¹⁵І він сказав: Дай хустку, що на тобі, і подерж її. І держала вона її, а він відміряв шість мір ячменю, і поклав на неї, та й пішов до міста. ¹⁶А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: Як справа, дочко моя? А вона розповіла їй усе, що зробив їй той чоловік. ¹⁷І сказала: Ці шість мір ячменю він дав мені, бо сказав: Не приходь порожньо до своєї свекрухи. ¹⁸А та сказала: Почекай, моя дочко, аж поки довідаєшся, як випаде справа, бо той чоловік не заспокоїться, доки не викінчить цієї справи сьогодні.

Chapter 4

¹ А Боаз прийшов до брами, та й сів там. Аж ось проходить родич, про якого говорив був Боаз. І він сказав йому: Зайди сюди, послухай, і сядь отут! І той зайшов і сів. ²А Боаз узяв десять мужа зо старших того міста та й сказав: Сідайте тут! І вони посідали. ³І сказав він до родича: Ділянку поля, що нашого брата Елімелеха, продала Ноомі, яка вернулася з моавського поля. ⁴А я постановив: Подам тобі до ушей твоїх, говорячи: Купи при тих, що сидять тут, та при старших мого народу. Якщо викупиш викупи, а якщо не викупиш скажи мені, і нехай я знаю, бо окрім тебе нема кому викупити, а я за тобою. А той сказав: Я викуплю. ⁵І сказав Боаз: Того дня, коли набудеш поле з руки Ноомі, то набудеш також моавитянку Рут, жінку померлого, щоб поставити ім'я померлому на наділі його. ⁶А родич сказав: Не можу я викупити собі, щоб не понищити свого наділу. Викупи собі мого викупа, бо я не можу викупити. ⁷А оце було колись серед Ізраїля на викуп, і на заміну, і на ствердження кожної справи: чоловік здіймав сандалю свою, і давав своєму ближньому, і це було свідоцтвом серед Ізраїля. ⁸І сказав родич до Боаза: Купи собі! І зняв свою сандалю.

⁹ І сказав Боаз до старших та до всього народу: Ви свідки сьогодні, що я набув усе, що Елімелехове, і все, що Кілйонове та Махлонове з руки Ноомі. ¹⁰А також моавітянку Рут, Махлонову жінку, набув я собі за жінку, щоб поставити ім'я померлому на спадкові його, і не буде знищене ім'я померлого між братами його та з брами його місця. Ви сьогодні свідки на це! ¹¹І сказав увесь народ, що були в брамі, та старші, свідки: Нехай дасть Господь цю жінку, що входить до дому твого, як Рахиль та як Лію, що вони обидві збудували Ізраїлів дім. І розбагатій в Ефраті, і здобуть собі славне ім'я в Віфлеємі. ¹²А з насіння, що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки, нехай стане дім твій, як дім Переца, що Тамар породила була Юді.

¹³ І взяв Боаз Рут, і вона стала йому за жінку. І він увійшов до неї, а Господь дав їй вагітність, і вона породила сина. ¹⁴І сказали жінки до Ноомі: Благословенний Господь, що не позбавив тебе сьогодні родича! І буде славним ім'я його серед Ізраїля. ¹⁵І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів. ¹⁶І взяла Ноомі ту дитину, і поклала її на коліна свої, і була їй за няньку. ¹⁷А сусідки назвали ім'я йому, говорячи: Народився син для Ноомі! І назвали ім'я йому: Овед. А він батько Єссея, Давидового батька. ¹⁸А оце Перецові нащадки: Перец породив Гецрона, ¹⁹а Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава, ²⁰а Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона; ²¹а Салмон породив Боаза, а Боаз породив Оведа; ²²а Овед породив Єссея, а Єссей породив Давида.

1 Samuel

Chapter 1

¹ І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин. ²А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було. ³А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа. ⁴І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини, ⁵а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу. ⁶А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу. ⁷І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла. ⁸І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?

⁹ І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму. ¹⁰А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко. ¹¹І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови. ¹²І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами. ¹³А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну. ¹⁴І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина! ¹⁵А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем. ¹⁶Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї. ¹⁷І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала. ¹⁸А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

¹⁹ І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї. ²⁰І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його. ²¹І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої. ²²А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там! ²³І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його. ²⁴А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий. ²⁵І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія. ²⁶І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві. ²⁷Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього. ²⁸А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.

Chapter 2

¹ І молилася Анна та й проказала: Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого! ²Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш! ³Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він упляновує вчинки! ⁴Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою! ⁵Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла. ⁶Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба. ⁷Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує. ⁸Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну. ⁹Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік. ¹⁰Господь хай поламані будуть Його супротивники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!

¹¹ І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господеві при священикові Ілії. ¹²А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа, ¹³ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м'ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце. ¹⁴І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло. ¹⁵Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м'яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м'яса вареного, а тільки сире! ¹⁶А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя! А той говорив: Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою! ¹⁷І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву. ¹⁸А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом. ¹⁹А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву. ²⁰А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв. І пішли вони на місце своє. ²¹І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом. ²²А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту. ²³І він сказав їм: Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу. ²⁴Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону! ²⁵Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї? Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх. ²⁶А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.

²⁷ І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі? ²⁸Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів. ²⁹Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм. ³⁰Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені! ³¹Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму. ³²І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні. ³³Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку. ³⁴А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня. ³⁵А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні. ³⁶І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.

Chapter 3

¹ А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії. А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте. ²І сталося того дня, коли Ілій лежав на своєму місці, а очі його стали затемнятися, він не міг бачити, ³і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег, ⁴то покликав Господь до Самуїла: Самуїле, Самуїле! А він відказав: Ось я! ⁵І побіг він до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Я не кликав .Вернися, лягай. І він пішов і ліг. ⁶А Господь далі покликав: Самуїле, Самуїле! І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Не кликав я, сину мій. Вернися, лягай. ⁷А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово. ⁸А Господь далі покликав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока. ⁹І сказав Ілій до Самуїла: Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе! І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце. ¹⁰І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле! А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!

¹¹ І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його. ¹²Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця. ¹³І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. ¹⁴Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки. ¹⁵І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння. ¹⁶І покликав Ілій Самуїла, та й сказав: Самуїле, сину мій! А той сказав: Ось я! ¹⁷І сказав він: Що то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе! ¹⁸І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!

¹⁹ І виростав Самуїл, а Господь був із ним, і не опустив ані жодного зо всіх Його слів. ²⁰І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній. ²¹А Господь далі показувався в Шіло, бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому.

Chapter 4

¹ І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку. ²І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филистимлянами. І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка. ³І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів. ⁴І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту. ⁵І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табору, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, аж застогнала земля! ⁶А филистимляни почули голос окрику, та й сказали: Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі? І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору. ⁷І полякалися филистимляни, і говорили: Бог прибув до табору! І сказали вони: Біда нам, бо такого, як це, не було ще ніколи! ⁸Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині! ⁹Зміцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, і воюйте!

¹⁰ І воювали филистимляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти. ¹¹А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли...

¹² І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло; а одежа його була подерта, і порох на голові його. ¹³І прибув він, аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, і закричало все місто! ¹⁴А Ілій почув голос того крику та й сказав: Що це за голос того натовпу? А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві. ¹⁵А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити. ¹⁶І сказав той чоловік до Ілія: Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав. І сказав Ілій: Що то сталося, мій сину? ¹⁷І відповів вісник і сказав: Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий! ¹⁸І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.

¹⁹ А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її. ²⁰А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: Не бійся, бо ти породила сина! Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого. ²¹І вона назвала ім'я тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: Відійшла Ізраїлева слава! Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого, ²²та й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег.

Chapter 5

¹ А филистимляни взяли Божого ковчега, і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду. ²І взяли филистимляни Божого ковчега, і принесли його до Даґонового дому, і поставили його біля Даґона. ³А другого дня вранці повставали ашдодяни, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! І взяли вони Даґона, і поставили його на його місце. ⁴А наступного дня повставали вони рано, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! А Даґонова голова та обидві долоні рук його лежать відтяті на порозі, тільки тулуб Даґонів позостав при ньому. ⁵Тому то жерці та всі, хто входить до Даґонового дому, не ступають на Даґонів поріг у Ашдоді аж до цього дня.

⁶ І стала тяжка Господня рука на ашдодян, і Він їх пустошив та бив їх болячками, Ашдод та довкілля його. ⁷І побачили ашдодяни, що так, та й сказали: Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога, бо стала тяжкою Його рука на нас та на Даґона, бога нашого! ⁸І послали вони, і зібрали до себе всіх филистимських володарів, та й сказали: Що ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога? А ті відказали: Нехай ковчег Ізраїлевого Бога перейде до Ґату. І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога. ⁹І сталося по тому, як вони перенесли його, то Господня рука була проти міста, сталося дуже велике замішання. І вдарив Він людей того міста від малого й аж до великого, і появилися на них болячки. ¹⁰І вони вислали Божого ковчега до Екрону. І сталося, як Божий ковчег прибув до Екрону, то екроняни стали кричати, говорячи: Перенесли до нас ковчега Ізраїлевого Бога, щоб вигубив нас та народ наш! ¹¹І послали вони, і зібрали всіх филистимських володарів, та й говорили: Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та народа нашого, бо було смертельне замішання в усьому місті. І Божа рука стала там дуже тяжка. ¹²А ті люди, хто не повмирав, були вдарені болячками, і зойк міста піднявся до неба!

Chapter 6

¹ І був Божий ковчег у филистимській землі сім місяців. ²І покликали филистимляни жерців та ворожбитів, говорячи: Що робити з Господнім ковчегом? Скажіть нам, як відіслати його на його місце? ³А ті сказали: Якщо ви відсилаєте ковчега Ізраїлевого Бога, то не відсилайте його порожньо, але конче принесіть Йому жертву за провину, тоді будете вилікувані, і ви пізнаєте, чому не відступає Його рука від вас. ⁴І ті спитали: Яка ж та жертва за провину, що ми принесемо Йому? А ті відказали: За числом филистимських володарів п'ять золотих болячок та п'ять золотих мишей. Бо одна пораза для всіх вас та для ваших володарів. ⁵І зробіть подоби ваших болячок та подоби ваших мишей, що вигублюють землю, і воздайте славу Ізраїлевому Богові, може Він полегчить Свою руку з-над вас і з-над ваших богів та з-над вашого краю. ⁶І чого ви будете робити запеклими свої серця, як робили запеклим серце своє Єгипет та фараон? Чи ж не тоді, як Він чинив дивні речі з ними, не відпустили їх, і вони пішли? ⁷А тепер візьміть, і зробіть одного нового воза, і візьміть дві дійні корові, що на них не накладалося ярма, і запряжіть ті корови до воза, а їхні телята відведете від них додому. ⁸І візьмете Господнього ковчега, та й поставите його на воза, а золоті речі, що ви принесете Йому жертвою за провину, покладете в скрині збоку її. І відпустите його, і він піде. ⁹І побачите: Якщо він увійде до Бет-Шемешу дорогою до своєї границі, він зробив нам це велике зло. А якщо ні, то пізнаємо, що не його рука доторкнулася нас, випадок то був нам.

¹⁰ І зробили ті люди так. І взяли вони дві дійні корові, і запрягли їх до воза, а їхніх телят замкнули вдома. ¹¹І поставили вони Господнього ковчега на воза, і скриню, і золоті миші, і подоби їхніх болячок. ¹²І корови пішли просто дорогою до Бет-Шемешу. Ішли вони однією битою дорогою та все ревли, і не відхилялися ні праворуч, ні ліворуч. А филистимські володарі йшли за ними аж до границі Бет-Шемешу. ¹³А люди Бет-Шемешу жали пшеницю в долині. І звели вони очі свої та й побачили ковчега, і зраділи, що побачили! ¹⁴А віз увійшов на поле бетшемешанина Ісуса, та й став там, а там був великий камінь. І вони накололи дров із воза, а корів принесли цілопаленням для Господа. ¹⁵А Левити зняли Господнього ковчега та скриню, що була з ним, що в нім були золоті речі, та й поставили при великому камені. А люди Бет-Шемешу принесли цілопалення, і приносили того дня жертви для Господа. ¹⁶А п'ять филистимських володарів бачили це, і вернулися того дня до Екрону. ¹⁷А оце ті золоті болячки, що филистимляни звернули Господеві жертвою за провину: одна за Ашдод, одна за Газу, одна за Ашкелон, одна за Ґат, одна за Екрон. ¹⁸А золоті миші були за числом усіх филистимських міст п'ятьох володарів, від міста твердинного й аж до безмурного села, і аж до великого каменя, що на ньому поставили Господнього ковчега, і він знаходиться аж до цього дня на полі бет-шемешанина Ісуса.

¹⁹ І вдарив Господь людей Бет-Шемешу, бо вони заглядали в Господній ковчег. І вибив Він між народом п'ятдесят тисяч чоловіка та сімдесят чоловіка. І був народ у жалобі, бо Господь ударив народ великою поразкою. ²⁰І сказали люди Бет-Шемешу: Хто зможе стати перед лицем Господа, Того Бога Святого? І до кого Він піде від нас? ²¹І вони послали послів до мешканців Кір'ят-Єаріму, говорячи: Филистимляни вернули Господнього ковчега. Зійдіть, знесіть його до себе.

Chapter 7

¹ І поприходили люди Кір'ят-Єаріму, та й підняли Господнього ковчега, і внесли його до Авінадавого дому на узгір'ї в Ґів'ї, а сина його Елеазара посвятили стерегти Господнього ковчега. ²І сталося, від дня, коли ковчег полишився у Кір'ят-Єарімі, минуло багато часу, а було його двадцять літ. А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом.

³ І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому, говорячи: Якщо ви цілим вашим серцем вертаєтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та Астарт, і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому, і Він спасе вас із руки филистимлян. ⁴І повикидали Ізраїлеві сини Ваалів та Астарт, та й служили Господеві, Самому Йому. ⁵І сказав Самуїл: Зберіть усього Ізраїля до Міцпи, а я буду молитися за вас до Господа! ⁶І зібралися до Міцпи, і черпали воду та лили перед Господнім лицем, і постили того дня, та й казали там: Ми згрішили перед Господом! І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі.

⁷ І почули филистимляни, що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи, і піднялися филистимські володарі на Ізраїля. І почули про це Ізраїлеві сини, та й злякалися филистимлян. ⁸І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: Не переставай кликати за нас до Господа, нашого Бога, і нехай Він спасе нас від руки филистимлян. ⁹І взяв Самуїл одне молочне ягня, і приніс його повним цілопаленням для Господа. І кликав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому. ¹⁰І приносив Самуїл цілопалення, а филистимляни приступили до бою проти Ізраїля. І загримів Господь того дня сильним громом на филистимлян, та й привів їх у замішання, і були вони побиті перед Ізраїлем. ¹¹І повиходили Ізраїлеві люди з Міцпи, та й гнали филистимлян, і били їх аж під Бет-Кар. ¹²І взяв Самуїл одного каменя, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім'я йому: Евен-Єзер. І він сказав: Аж доти допоміг нам Господь.

¹³ І були филистимляни переможені, і далі вже не входили в Ізраїлеві границі. І була Господня рука на филистимлянах за всі дні Самуїлові. ¹⁴І вернулися до Ізраїля ті міста, що филистимляни забрали були від Ізраїля, від Екрону й аж до Ґату, а їхню границю Ізраїль урятував від руки филистимлян. І був мир між Ізраїлем та між Амореянином. ¹⁵І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого. ¹⁶І ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу, і судив Ізраїля по всіх тих місцях. ¹⁷І вертався до Рами, бо там був дім його, і там судив Ізраїля. І він збудував там жертівника для Господа.

Chapter 8

¹ І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля. ²І було ім'я перворідного сина його Йоїл, а ім'я другого його Авійя, судді в Беер-Шеві. ³А сини його не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.

⁴ І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами, ⁵та й сказали до нього: Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів. ⁶І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: Настанови нам царя, щоб судив нас. І молився Самуїл до Господа. ⁷І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними. ⁸Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі. ⁹А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними. ¹⁰І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя, ¹¹і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його; ¹²і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його. ¹³А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок. ¹⁴І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам. ¹⁵А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам. ¹⁶І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою. ¹⁷Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів. ¹⁸І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня! ¹⁹Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами! ²⁰І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни. ²¹І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві. ²²А Господь сказав до Самуїла: Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого!

Chapter 9

¹ І був чоловік із Веніяминового племени, а ім'я йому Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніяминівець, людина заможна. ²І був у нього син, а ім'я йому Саул, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.

³ І пропали були Кішові, Сауловому батькові, ослиці. І сказав Кіш до свого сина Саула: Візьми з собою одного із слуг, і встань, іди, пошукай ослиці! ⁴І він перейшов Єфремові гори, і перейшов край Шаліша, та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли. ⁵Увійшли вони до краю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: Давай вернімося, щоб не занехав батько ослиць, та не став журитися за нами! ⁶А той відказав йому: Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче справджується. Тепер сходімо туди, може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б. ⁷І сказав Саул до свого слуги: Ось ми підемо, та що ми принесемо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подарунка нема, щоб принести Божому чоловікові. Що ми маємо? ⁸А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: Ось у руці моїй знаходиться чверть шекля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу. ⁹Колись в Ізраїлі, коли хто ходив питатися Бога, то так говорив: Давайте підемо до провидця. Бо що сьогодні, пророк, колись звалося провидець. ¹⁰І сказав Саул до свого слуги: Добре твоє слово. Давай підемо! І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий.

¹¹ Коли вони підіймалися по узбіччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: Чи є тут провидець? ¹²А ті відповіли їм та й сказали: Є, ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, бо сьогодні в народа жертва на пагірку. ¹³Як увійдете до міста, так знайдете його, поки він не вийде на пагірок їсти, бо народ не їсть аж до його приходу, бо він благословляє жертву, потім їдять покликані. А тепер увійдіть, бо зараз ви знайдете його. ¹⁴І піднялися вони до міста. Як вони входили до середини того міста, аж ось Самуїл виходить навпроти них, щоб іти на пагірок. ¹⁵А Господь, за день перед Сауловим приходом, виявив був Самуїлові, говорячи: ¹⁶Цього часу взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніяминового краю, і ти помажеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе народ Мій від руки филистимлян. Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосіння його дійшло до Мене! ¹⁷А коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: Оце той чоловік, що Я казав тобі, він володітиме народом Моїм.

¹⁸ І підійшов Саул до Самуїла в середині брами та й сказав: Скажи мені, де тут дім провидця? ¹⁹І відповів Самуїл Саулові та й сказав: Я той провидець. Вийди перед мене на пагірок, і ви будете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу тебе, і про все, що в серці твоїм, я розповім тобі. ²⁰А щодо ослиць, що пропали тобі, сьогодні вже три дні, не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожадане в Ізраїлі? Хіба ж не для тебе та для всього дому батька твого? ²¹І відповів Саул та й сказав: Чи ж я не веніяминівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени. І чого ти говориш мені отаке слово? ²²І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімнати, і дав їм місце на чолі покликаних, а тих було близько тридцяти чоловіка. ²³І сказав Самуїл до кухаря: Дай же ту частку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе! ²⁴І подав кухар стегно та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: Оце позоставлене! Поклади перед собою та їж, бо воно сховане для тебе на умовлений час, коли я сказав: Покликав я народ. І Саул їв із Самуїлом того дня. ²⁵І зійшли вони з пагірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху свого дому. ²⁶І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла рання зоря, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: Уставай же, і я відпушу тебе! І встав Саул, і вони вийшли обоє, він та Саул, на вулицю. ²⁷Коли вони підходили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами. І той пішов. А ти зараз спинися, я оголошу тобі Боже слово!

Chapter 10

¹ І взяв Самуїл посудинку оливи, та й вилляв на його голову, і поцілував його та й сказав: Чи це не помазав тебе Господь над спадком Своїм на володаря? (І будеш ти царювати над народом Господнім, і ти визволиш його від руки ворогів його навколо. І ось тобі ознака, що Господь помазав тебе над спадком Своїм на володаря.) ²Як підеш ти сьогодні від мене, то при Рахилинім гробі, у Веніяминовій країні в Целцаху, знайдеш двох людей, і вони скажуть тобі: Знайдені ті ослиці, яких ти шукати ходив. А оце батько твій занехаяв справи тих ослиць, та й зажурився за вас, говорячи: Що я зроблю для свого сина? ³І перейдеш ти звідти й далі, і підеш аж до діброви Фаворської, а там знайдуть тебе три чоловіки, що йдуть до Бога до Бет-Елу, один несе трьох ягнят, а один несе три буханці хліба, а один несе бурдюка вина. ⁴І запитають вони тебе про мир, та дадуть тобі два хліби, і ти візьмеш із їхньої руки. ⁵Потому вийдеш ти на Божий горбок, де намісники филистимські. І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрінеш громаду пророків, що сходять з пагірка, а перед ними арфа, та бубон, та сопілка, та цитра, і вони пророкують. ⁶І злине на тебе Дух Господній, і ти будеш з ними пророкувати, і станеш іншою людиною. ⁷І станеться, коли збудуться тобі ці ознаки, роби собі, що знайде рука твоя, бо Бог з тобою. ⁸І зійдеш ти передо мною до Ґілґалу, а я зійду до тебе, щоб принести цілопалення, щоб приносити мирні жертви. Сім день будеш чекати, аж поки прийду я до тебе, і завідомлю тебе, що будеш робити.

⁹ І сталося, як повернувся він, щоб іти від Самуїла, то Бог змінив йому серце на інше, а всі ті ознаки прийшли того дня. ¹⁰І прийшли вони туди до Ґів'ї, аж ось громада пророків назустріч йому. І злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них. ¹¹І сталося, кожен, хто знав його віддавна, а тепер побачили, ось він пророкує разом із пророками, то казали один до одного: Що то сталося Кішовому синові? Чи й Саул між пророками? ¹²І відповів чоловік звідти й сказав: А хто їній батько? Тому то стало за приказку: Чи й Саул між пророками? ¹³І перестав він пророкувати, і прийшов на пагірок. ¹⁴І сказав Саулів дядько до нього та до слуги його: Куди ви ходили? А той відказав: Шукати ослиць. І побачили ми, що нема, і прийшли до Самуїла. ¹⁵А дядько Саулів сказав: Скажи ж мені, що сказав вам Самуїл? ¹⁶І сказав Саул до дядька свого: Справді розповів нам, що знайдені ті ослиці. А про справу царства, що говорив Самуїл, не розповів йому.

¹⁷ І скликав Самуїл народ до Господа, до Міцпи, ¹⁸та й сказав до Ізраїлевих синів: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств, що гнобили вас. ¹⁹А ви сьогодні погордували своїм Богом, що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та утисків ваших. І ви сказали йому: Ні, таки царя постав над нами. А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племенами та за вашими тисячами. ²⁰І привів Самуїл усі Ізраїлеві племена, і було виявлене Веніяминове плем'я. ²¹І привів він Веніяминове плем'я за родами його, і був виявлений рід Матріїв. І привів він рід Матріїв за їхніми мужчинами, і був виявлений Саул, син Кішів. І шукали його, та не знаходили. ²²І питалися Господа ще: Чи прийде він ще сюди? А Господь відповів: Он він заховався між речами! ²³І вони побігли, і взяли його звідти. І він став серед народу, і був вищий від усього народу на цілу голову. ²⁴І сказав Самуїл до всього народу: Чи бачите, кого вибрав Господь? Бо нема такого, як він, серед усього народу. І ввесь народ ізняв крик та й сказав: Хай живе цар! ²⁵А Самуїл промовляв до народу про права царства, і записав те до книги, та й поклав перед Господнім лицем. І відпустив Самуїл увесь народ, кожного до дому свого. ²⁶І також Саул пішов до дому свого до Ґів'ї, а з ним пішли ті вояки, що Господь діткнувся їхніх сердець. ²⁷А негідні сини говорили: Що, нас спасе отакий? І гордували ним, і не принесли йому дара. Та він мовчав.

Chapter 11

¹ І вийшов аммонітянин Нахаш, і таборував при ґілеадському Явешу. І сказали всі явеські люди до Нахаша: Склади з нами умову, і ми будемо служити тобі! ²І сказав до них аммонітянин Нахаш: Про це складу з вами умову, щоб кожному з вас вибрати праве око, і я вчиню це на ганьбу для всього Ізраїля. ³І сказали до нього явеські старші: Зачекай нам сім день, і нехай ми пошлемо послів у всі Ізраїлеві краї. І якщо нема нам порятунку, то вийдемо до тебе. ⁴І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї, і говорили ті слова до ушей народу. І ввесь народ підніс свій голос, та й заплакав.

⁵ Аж ось Саул іде худобою з поля. І сказав Саул: Що народові, що плачуть? І розповіли йому слова явеських людей. ⁶І злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова, і дуже запалав його гнів! ⁷І взяв він пару худобин, і порізав її, і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів, говорячи: Хто не вийде за Саулом та за Самуїлом, отак буде зроблено худобі його! І великий страх спав на людей, і вони повиходили, як один чоловік. ⁸І він перелічив їх у Безеку, і було Ізраїлевих синів триста тисяч, а Юдиних людей тридцять тисяч. ⁹І сказали вони до послів, що прийшли: Так скажете мешканцям ґілеадського Явешу: Узавтра, як пригріє сонце, буде вам порятунок. І прийшли ті посли, і розповіли явеським людям, і вони зраділи. ¹⁰І сказали явеські люди: Узавтра ми вийдемо до вас, а ви зробите нам усе, що добре в очах ваших. ¹¹І сталося назавтра, і склав Саул із народу три відділи, і вони пройшли в середину табору за ранньої сторожі, та й били Аммона аж до спекоти дня. І сталося, позосталі розбіглися, і не позосталося між ними двох разом.

¹² І сказав народ до Самуїла: Хто той, що запитував: Саул буде царювати над нами? Дайте тих людей, а ми їх повбиваємо! ¹³Та Саул сказав: Ніхто не буде забитий цього дня, бо Господь сьогодні зробив спасіння серед Ізраїля. ¹⁴А Самуїл сказав до народу: Ходіть, і підемо в Ґілґал, та й відновимо там царство! ¹⁵І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і приносили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві мужі!

Chapter 12

¹ І сказав Самуїл до всього Ізраїля: Ось я послухався вашого голосу в усьому, що ви говорили мені, і поставив над вами царя. ²А тепер той цар ось ходить перед вами. А я постарів та посивів, а сини мої ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї молодости аж до до цього дня. ³Ось! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем: чийого вола я взяв, чи осла чийого взяв я? А кого я гнобив, кому чинив насильство? І з чиєї руки взяв я підкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну вам. ⁴А вони сказали: Не гнобив ти нас, і не чинив нам насильства, і ні від кого нічого не брав. ⁵І він сказав: Господь свідок на вас, і свідок Його помазанець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці. А народ сказав: Свідок!

⁶ І сказав Самуїл до народу: Свідок Господь, що поставив Мойсея та Аарона, і що вивів наших батьків із єгипетського краю. ⁷А тепер станьте, і я буду судитися з вами перед Господнім лицем про всі добродійства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батьками. ⁸Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки ваші кликали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осадили їх у цьому місці. ⁹Та вони забули Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісери, начальника хацорського війська, і в руку филистимлян та в руку моавського царя, і вони воювали проти них. ¹⁰І кликали вони до Господа та говорили: Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваалам та Астартам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми будемо служити Тобі. ¹¹І послав Господь Єруббаала, і Бедана, і Їфтаха, і Самуїла, і врятував вас із руки довколишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно. ¹²А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, нехай царює над нами цар! А Цар ваш Господь, Бог ваш. ¹³А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя. ¹⁴Якщо ви будете боятися Господа, і будете служити Йому, і будете слухатися Його голосу, і не будете непокірні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим. ¹⁵А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокірні до Господніх заповідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків!

¹⁶ І ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших очах. ¹⁷Чи ж сьогодні не жнива на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх очах жаданням для себе царя. ¹⁸І кликнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла! ¹⁹І сказав увесь народ до Самуїла: Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи додали ми ще й оце зло, що жадали для себе царя. ²⁰І сказав Самуїл до народу: Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господеві всім серцем своїм! ²¹І не відступайте, і не йдіть за марнотами, які не допоможуть і які не врятують, бо марнота вони. ²²Бо Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм. ²³Також я, не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту. ²⁴Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами! ²⁵А якщо справді будете чинити зло, погинете й ви, і цар ваш!

Chapter 13

¹ Рік був, як Саул зацарював, і два роки царював над Ізраїлем. ²І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї. А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх. ³І побив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві. І почули це филистимляни, а Саул засурмив у сурму по всьому Краю, говорячи: Нехай почують євреї! ⁴А ввесь Ізраїль чув, говорячи: Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян. І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу. ⁵А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівців, а народу, щодо численности, як піску на морському березі. І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену. ⁶А Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах. ⁷А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду. А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним.

⁸ І чекав він сім день умовленого часу, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґалу, і народ став розбігатися від нього. ⁹І сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви. І він приніс цілопалення. ¹⁰І сталося, як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл. І вийшов Саул, щоб зустріти його, щоб привітати його. ¹¹І сказав Самуїл: Що ти зробив? А Саул відказав: Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів. А филистимляни зібралися в Міхмаші. ¹²І я сказав: Тепер филистимляни зійдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав. І я вирішив, і приніс цілопалення! ¹³І сказав Самуїл до Саула: Ти зробив нерозумне! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем. ¹⁴А тепер царство твоє не буде стояти, Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм, бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь.

¹⁵ І встав Самуїл, і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї. А Саул перелічив народ, що знаходився з ним, близько шости сотень чоловіка. ¹⁶І Саул і син його Йонатан та народ, що знаходився з ним, сиділи в Веніяминовій Ґеві, филистимляни ж таборували в Міхмаші. ¹⁷І вийшли руїнники з филистимського табору трьома відділами: один відділ звертається на офрійську дорогу до краю Шуал, ¹⁸і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону, а один відділ звертається на дорогу до границі, що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині. ¹⁹А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї, бо филистимляни сказали: Щоб не робили євреї меча чи списа! ²⁰І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого, ²¹коли тупилися вістря плугів, і заступів, і вил, і сокир, і мусіли сходити, щоб направити вістря рожна. ²²І сталося за днів війни, і не знайшлося ані меча, ані списа в руці всього народу, що був з Саулом та з Йонатаном, та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана. ²³І вийшла филистимська залога до переходу Міхмашу.

Chapter 14

¹ Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів. ²А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка. ³А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан. ⁴А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне. ⁵Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви. ⁶І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох. ⁷І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє. ⁸І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм. ⁹Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них. ¹⁰А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком. ¹¹І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там. ¹²І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку! ¹³І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним. ¹⁴І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день. ¹⁵І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!

¹⁶ І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди. ¹⁷І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші. ¹⁸І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами. ¹⁹І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку! ²⁰І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике! ²¹А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном. ²²А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою. ²³І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

²⁴ Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба. ²⁵І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині. ²⁶І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги. ²⁷А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому! ²⁸А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ. ²⁹І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду. ³⁰А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян? ³¹І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився. ³²І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю! ³³І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя. ³⁴І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там. ³⁵І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

³⁶ І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога! ³⁷І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня. ³⁸І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні. ³⁹Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу. ⁴⁰І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх! ⁴¹І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим. ⁴²І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан. ⁴³І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це! ⁴⁴І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане! ⁴⁵А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер. ⁴⁶І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.

⁴⁷ І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх. ⁴⁸І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника. ⁴⁹І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола. ⁵⁰А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька. ⁵¹А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів. ⁵²І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.

Chapter 15

¹ І сказав Самуїл до Саула: Господь послав був мене помазати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем. А тепер послухайся голосу Господніх слів. ²Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він виходив із Єгипту. ³Тепер іди, і поб'єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла. ⁴І Саул оповістив народ, і перелічив їх у Телаїмі, і двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужа Юди. ⁵І прийшов Саул аж до Амаликового міста, та й засів у долині. ⁶І сказав Саул кенеянам: Ідіть, відокремтесь, вийдіть з-поміж Амаликитянина, щоб я не долучив вас до них, бо ви зробили були милість усім ізраїльтянам, коли вони виходили з Єгипту. І відокремився Кенеянин з-поміж Амалика. ⁷А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця, де йдеш до Шуру, що навпроти Єгипту. ⁸І зловив він Аґаґа, амаликського царя, живого, а ввесь народ зробив закляттям, та й побив вістрям меча. ⁹Та змилосердився Саул і народ над Аґаґом, і над найліпшим з його худоби дрібної й з худоби його великої та з товару вгодованого, і над вівцями, та над усім добром, і не хотіли зробити їх закляттям. А все маловарте й худе його зробили закляттям.

¹⁰ І було Господнє слово до Самуїла й казало: ¹¹Жалкую, що Я настановив Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав. І запалився гнів Самуїлів, і він кликав до Господа цілу ніч. ¹²А рано вранці Самуїл устав, і пішов назустріч Саулові. І Самуїлові донесли, говорячи: Саул прийшов до Кармелу, і ось ставить собі пам'ятника, а потому повернувся й пішов, і зійшов до Ґілґалу. ¹³І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: Благословенний ти в Господа! Я виконав слово Господнє. ¹⁴А Самуїл сказав: А що це за мекання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую? ¹⁵І сказав Саул: Від Амаликитянина привели їх, бо народ змилосердився над найліпшим із худоби дрібної та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям. ¹⁶А Самуїл сказав до Саула: Покинь, а я розповім тобі, що Господь говорив мені цієї ночі. А той сказав йому: Говори. ¹⁷І сказав Самуїл: Хоч ти малий був в очах своїх, чи ж ти не голова Ізраїлевих племен? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем? ¹⁸І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не вигубиш їх. ¹⁹І чому ти не послухався Господнього голосу, але кинувся на здобич, і зробив оце зло в Господніх очах? ²⁰І сказав Саул до Самуїла: Та я послухався Господнього голосу, і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика зробив закляттям. ²¹А народ узяв зо здобичі худобу дрібну та худобу велику, як початок закляття, щоб приносити в жертву Господеві, Богові твоєму, в Ґілґалі. ²²І сказав Самуїл: Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою! ²³Бо непокірливість як гріх ворожбитства, а свавільство як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем.

²⁴ І сказав Саул до Самуїла: Прогрішився я, бо переступив накази Господні та слова твої, бо я боявся народу, та послухався його голосу. ²⁵А тепер прости ж мій гріх, і вернися зо мною, і я поклонюсь Господеві. ²⁶Та Самуїл сказав до Саула: Не вернуся з тобою, бо ти погордив Господнім словом, а Господь погордив тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем. ²⁷І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопив полу плаща його, та й відірвав. ²⁸І сказав до нього Самуїл: Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе! ²⁹І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не людина, щоб каятись. ³⁰А Саул сказав: Прогрішився я! Але вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господеві, Богові твоєму. ³¹І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господеві.

³² І сказав Самуїл: Підведіть до мене Аґаґа, царя амаликського. І пішов до нього Аґаґ весело. І сказав Аґаґ: Справді, відступилася гіркота смерти! ³³А Самуїл сказав: Як твій меч позбавляв жінок дітей, так позбавиться дітей твоя мати між жінками. І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі. ³⁴І пішов Самуїл до Рами, а Саул зійшов до дому свого, до Саулової Ґів'ї. ³⁵І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти, та Самуїл сумував за Саулом. А Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.

Chapter 16

¹ І сказав Господь до Самуїла: Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Наповни рога свого оливою, та й іди, пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його. ²І сказав Самуїл: Як я піду? А почує Саул, то вб'є мене. А Господь сказав: Візьми в свою руку теля з великої худоби, та й скажеш: Я прийшов, щоб принести жертву для Господа. ³І закличеш Єссея на жертву, а Я тобі дам знати, що маєш робити, і помажеш Мені того, кого скажу тобі. ⁴І зробив Самуїл, що Господь говорив. І прийшов він до Віфлеєму, а старші міста вийшли йому назустріч із тремтінням. І сказали вони: Чи твій прихід то мир? ⁵А він відказав: Мир! Я прийшов, щоб принести жертву Господеві. Освятіться, і прийдете зо мною до жертви. І освятив він Єссея та синів його, і покликав їх на жертву.

⁶ І сталося, як вони поприходили, то побачив він Еліява, та й сказав: Справді перед Господом помазанець Його! ⁷Та Господь сказав Самуїлові: Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце. ⁸І покликав Єссей Авінадава, і привів його перед Самуїла, та той сказав: Також цього не вибрав Господь! ⁹І привів Єссей Шамму, та Самуїл сказав: Також цього не вибрав Господь. ¹⁰І привів Єссей сімох своїх синів перед Самуїла. І сказав Самуїл до Єссея: Цих не вибрав Господь. ¹¹І сказав Самуїл до Єссея: Чи то всі твої діти? А той відказав: Ще позостався найменший, він пасе отару. І сказав Самуїл до Єссея: Пошли ж привести його, бо не сядемо за стіл, аж поки він не прийде сюди. ¹²І послав він, і привів його, а він рум'яний, із гарними очима та хорошого стану. А Господь сказав Самуїлові: Устань, помаж його, бо це він! ¹³І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами.

¹⁴ І Дух Господній відступився від Саула, а напав його дух злий, посланий від Господа. ¹⁵І сказали раби Саула до нього: Оце злий дух від Бога нападає на тебе. ¹⁶Нехай скаже пан наш, раби твої пошукають тобі кого, хто вміє грати на гуслах. І станеться, коли буде на тебе злий дух від Бога, то заграє той рукою своєю, і буде тобі добре. ¹⁷І сказав Саул до рабів своїх: Нагляньте мені кого, хто добре грає, і приведіть до мене. ¹⁸І відповів один із слуг, і сказав: Ось бачив я сина віфлеємлянина Єссея, що вміє грати, лицар та вояка, і розуміється на речах, і чоловік хорошої постави. І Господь із ним. ¹⁹І послав Саул послів до Єссея й сказав: Пошли до мене Давида, сина свого, що при отарі. ²⁰І взяв Єссей осла, наладованого хлібом, та бурдюка вина, та одне козля, і послав через сина свого Давида до Саула. ²¹І прийшов Давид до Саула, та й став перед ним. І той сильно полюбив його, і він став йому зброєношею. ²²І послав Саул до Єссея, говорячи: Нехай остається Давид при мені, бо він знайшов ласку в очах моїх. ²³І бувало, коли злий дух від Бога нападав на Саула, то Давид брав гусла, та й грав своєю рукою. І легшало Саулові, і ставало йому добре, і відступав від нього той злий дух.

Chapter 17

¹ І зібрали филистимляни свої війська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі. ²І зібралися Саул та ізраїльтяни, і таборували в долині Елі, і вставилися до бою проти филистимлян. ³І стояли филистимляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина. ⁴І вийшов із филистимських таборів одноборець, ім'я йому Ґоліят із Ґату. Високий був шість ліктів і п'ядь. ⁵А на голові його мідяний шолом, і він одягнений був у панцера з луски; а вага того панцера п'ять тисяч шеклів міді. ⁶А на ногах його мідяні наголінники, а за плечима його мідяний спис. ⁷А держак списа його як ткацький вал, а вістря спису його шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоноша. ⁸І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: Чого ви вийшли ставати до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене. ⁹Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам. ¹⁰І сказав филистимлянин: Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох. ¹¹І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони перестрашилися та сильно налякалися.

¹² А Давид син того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я йому Єссей, що мав восьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа. ¹³І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну. А імена трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його Авінадав, а третій Шамма. ¹⁴А Давид він найменший, а три найстарші пішли за Саулом. ¹⁵А Давид ходив до Саула, та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі. ¹⁶А той филистимлянин підходив ранком та ввечорі, і виступав сорок день. ¹⁷І сказав Єссей до сина свого Давида: Візьми но для братів своїх ефу цього праженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси скоренько до табору до своїх братів. ¹⁸А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про поводження братів своїх, і вивідай про їхні потреби. ¹⁹А Саул і вони, та всі ізраїльтяни були в долині Елі, воювали з филистимлянами. ²⁰І встав Давид рано вранці, і полишив отару свою на сторожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обозу, а військо виходило до бойового строю, і підняли вони окрик у бою. ²¹І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави. ²²І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей, та й побіг до полку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про поводження. ²³А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полків одноборець, филистимлянин Ґоліят ім'я йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова, а Давид почув. ²⁴А всі ізраїльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися. ²⁵І говорив Ізраїльтянин: Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажати Ізраїля. І буде, того чоловіка, що вб'є його, збагатить його цар великим багатством, і дочку свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі. ²⁶І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: Що буде зроблене тому, хто вб'є цього филистимлянина й здійме образу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога? ²⁷А народ сказав йому те саме слово, говорячи: Отак буде зроблено чоловікові, хто вб'є його. ²⁸І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: Чого то зійшов ти? І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну! ²⁹А Давид відказав: Та що я зробив тепер? Чи не на наказ батька? ³⁰І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

³¹ І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його. ³²І сказав Давид до Саула: Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином. ³³І сказав Саул до Давида: Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від своєї молодости. ³⁴І сказав Давид до Саула: Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада, ³⁵а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його. ³⁶І лева, і ведмедя побивав твій раб. І цей необрізаний филистимлянин буде, як один із них, бо він зневажив полки Живого Бога! ³⁷І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина. І сказав Саул: Іди, і нехай Господь буде з тобою! ³⁸І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав мідяного шолома на його голову, і надів на нього панцера. ³⁹І прип'яв Давид меча його на одежу свою, та й силкувався йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: Не можу в цьому ходити, бо я не звик! І поскидав Давид їх із себе.

⁴⁰ І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із потоку, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, та в торбину, а його праща у руці його. І він пішов до филистимлянина. ⁴¹А филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним. ⁴²І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави. ⁴³І сказав филистимлянин до Давида: Чи я пес, що ти вийшов на мене з києм? І филистимлянин прокляв Давида своїми богами. ⁴⁴І сказав филистимлянин до Давида: Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій. ⁴⁵І сказав Давид до филистимлянина: Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. ⁴⁶Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! ⁴⁷І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку.

⁴⁸ І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина. ⁴⁹І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, і він упав на обличчя своє на землю. ⁵⁰І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці. ⁵¹І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і вихопив його меча, і витяг його з його піхви, та й убив його, відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їх силач, і стали втікати! ⁵²А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися, і зняли крик, та й погнали филистимлян аж доти, де йдеться до Ґаю, і аж до брами Екрону. І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону. ⁵³І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, та й розграбували їхні табори. ⁵⁴А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі. ⁵⁵А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то сказав до Авнера, провідника війська: Чий син оцей хлопець, Авнере? А Авнер відказав: Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю! ⁵⁶І сказав цар: Запитай, чий син цей юнак? ⁵⁷А коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то Авнер узяв його й привів його перед Саула, а голова филистимлянина у руці його. ⁵⁸І сказав до нього Саул: Чий ти син, хлопче? А Давид відказав: Я син раба твого віфлеємлянина Єссея.

Chapter 18

¹ І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою. ²І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька. ³І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою. ⁴І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого. ⁵І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

⁶ І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами. ⁷І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої! ⁸І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання! ⁹І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида. ¹⁰І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис. ¹¹І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

¹² І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив. ¹³І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом. ¹⁴І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь. ¹⁵І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його. ¹⁶А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними. ¹⁷І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян! ¹⁸А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві? ¹⁹І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові, ²⁰а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його. ²¹І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною. ²²І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем. ²³І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна! ²⁴І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид. ²⁵І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян. ²⁶І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі ²⁷встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу. ²⁸І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його. ²⁹А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні. ³⁰І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.

Chapter 19

¹ І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида. ²І розповів Йонатан Давидові, говорячи: Батько мій Саул хоче вбити тебе. А тепер уранці стережися, сиди в укритті, і сховайся. ³А я вийду, і стану при своєму батькові на полі, де ти будеш, і я буду говорити про тебе до свого батька. І що побачу, те розповім тобі. ⁴І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе. ⁵І наражав він на небезпеку життя своє, і вбив филистимлянина, і Господь учинив велике спасіння для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної крови, бажаючи вбити Давида безпричинно? ⁶І послухався Саул Йонатанового голосу. І Саул присягнув: Як живий Господь, не буде той убитий! ⁷І покликав Йонатан Давида, і переказав йому Йонатан усі ті слова. І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.

⁸ А війна була далі. І вийшов Давид, воював з филистимлянами, та й завдав їм велику поразку, і вони повтікали перед ним. ⁹А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його в руці його, а Давид грав рукою. ¹⁰А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був урятований тієї ночі.

¹¹ І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці. І розповіла Давидові його жінка Мелхола, говорячи: Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий. ¹²І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов і втік, і врятувався. ¹³І взяла Мелхола домашнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячого волосу поклала в головах його, та й прикрила плащем. ¹⁴І послав Саул посланців, щоб узяти Давида, а вона сказала: Він хворий! ¹⁵І послав Саул тих посланців побачити Давида, говорячи: Принесіть його в ліжку до мене, щоб забити його! ¹⁶І ввійшли ті посланці, аж ось у ліжку домашній божок, а в головах його подушка з козячого волосу! ¹⁷І сказав Саул до Мелхоли: Нащо ти так обманила мене, і відпустила мого ворога, і він урятувався? А Мелхола відказала Саулові: Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб'ю тебе!

¹⁸ А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті. ¹⁹І розповіджено Саулові, говорячи: Ось Давид у Найоті в Рамі. ²⁰І послав Саул посланців, щоб узяли Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони. ²¹І розповіли про це Саулові. І послав він інших посланців, та пророкували також і вони. А Саул послав посланців ще третіх, та пророкували й вони. ²²І пішов і він до Рами, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: Де Самуїл та Давид? А запитаний відказав: Ось у Найоті в Рамі. ²³І пішов він туди до Найоту в Рамі. І злинув Божий Дух також на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі. ²⁴І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав нагий цілий той день та цілу ніч. Тому то й говорять: Чи й Саул між пророками?

Chapter 20

¹ І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі? ²А той відказав: Борони Боже, ти не помреш! Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде! ³А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку! ⁴І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі! ⁵І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора. ⁶Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його. ⁷Якщо він скаже так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього. ⁸І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?

⁹ І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі? ¹⁰І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке? ¹¹А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле. ¹²І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе, ¹³так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком. ¹⁴І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру, ¹⁵то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі. ¹⁶І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом. ¹⁷І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу. ¹⁸І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде порожнє твоє місце. ¹⁹А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел. ²⁰А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети. ²¹І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли! Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь! ²²А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе. ²³А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!

²⁴ І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі. ²⁵І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні. І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє. ²⁶Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився. ²⁷І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні? ²⁸І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму. ²⁹І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх. Тому не прийшов він до царського столу. ³⁰І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері? ³¹Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть. ³²І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив? ³³Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида. ³⁴І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.

³⁵ І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець. ³⁶І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього. ³⁷І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі! ³⁸І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана. ³⁹А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу. ⁴⁰І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста! ⁴¹Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав. ⁴²І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки! (21-1) І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.

Chapter 21

¹ (21-2) І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою? ²(21-3) І сказав Давид до священика Ахімелеха: Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на означене місце. ³(21-4) А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться. ⁴(21-5) А священик відповів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки. ⁵(21-6) І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим. ⁶(21-7) І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають. ⁷(21-8) А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул. ⁸(21-9) І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла. ⁹(21-10) А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі, візьми, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Нема іншого такого, як він, дай його мені!

¹⁰ (21-11) І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського. ¹¹(21-12) І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої. ¹²(21-13) І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського. ¹³(21-14) І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду. ¹⁴(21-15) І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене? ¹⁵(21-16) Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входити до мого дому?

Chapter 22

¹ І пішов Давид звідти, і втік до печери Адуллам. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посходилися до нього туди. ²І позбиралися до нього кожен пригноблений, і кожен, хто був задовжений, і кожен огірчений в душі, і він став над ними провідником. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда. ³І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я буду знати, що зробить мені Бог. ⁴І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебування в твердині. ⁵А пророк Ґад сказав до Давида: Ти не будеш сидіти в твердині, іди, і перейдеш собі до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

⁶ І почув Саул, що пізнаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому. ⁷І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: Послухайте, веніяминівці! Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники? Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками, ⁸що всі ви змовилися на мене, і не донесли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссеєвим сином, і ніхто з вас не змилосердився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатувати на мене, і те діється і цього дня? ⁹І відповів ідумеянин Доеґ, а він стояв при Саулових слугах, і сказав: Я бачив Єссеєвого сина, що приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина, ¹⁰і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята. ¹¹І послав цар покликати священика Ахімелеха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули до царя. ¹²А Саул сказав: Слухай но, сину Ахітувів! А той відказав: Ось я, мій пане! ¹³І сказав до нього Саул: Нащо ви змовилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чигав, як цього дня? ¹⁴І відповів Ахімелех цареві та й сказав: А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має приступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі? ¹⁵Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, ані малого, ані великого. ¹⁶А цар сказав: Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого! ¹⁷І сказав цар слугам, що стояли при ньому: Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука разом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не донесли до вуха мого. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків. ¹⁸Тоді цар сказав до Доеґа: Підійди ти, і вдар священиків! І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, і вбив того дня вісімдесят і п'ять чоловіка, що носять лляного ефода. ¹⁹А Нов, священиче місто, цар побив вістрям меча все, від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну худобину, усе побив вістрям меча.

²⁰ Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я йому: Евіятар. І втік він до Давида. ²¹І Евіятар доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків. ²²А Давид сказав до Евіятара: Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, який конче розповість Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька! ²³Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти будеш стережений у мене.

Chapter 23

¹ І донесли Давидові, говорячи: Ось филистимляни облягли Кеїлу, і грабують клуні. ²І запитав Давид Господа, говорячи: Чи піду й переможу тих филистимлян? А Господь сказав до Давида: Іди, і поб'єш филистимлян та спасеш Кеїлу. ³А Давидові люди сказали до нього: Ось ми боїмося тут у Юді, а що ж буде, коли підемо в Кеїлу, проти филистимських лав? ⁴А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: Устань, зійди до Кеїли, бо Я даю филистимлян у твою руку. ⁵І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював із филистимлянами, і зайняв їхню худобу, і наніс їм велику поразку. І спас Давид мешканців Кеїли. ⁶І сталося, коли втікав Евіятар, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефод був у його руці.

⁷ А Саулові донесено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воротами та засувом. ⁸І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його. ⁹І дізнався Давид, що Саул задумує лихо на нього, і сказав до священика Евіятара: Принеси ефода! ¹⁰І Давид сказав: Господи, Боже Ізраїлів! Дослухуючися, чув Твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб вигубити місто через мене. ¹¹Чи видадуть мене громадяни Кеїли в його руку? Чи зійде Саул, як чув твій раб? Господи, Боже Ізраїлів, розповіж же Своєму рабові! І сказав Господь: Зійде. ¹²І запитався Давид: Чи видадуть громадяни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку? А Господь сказав: Видадуть. ¹³І встав Давид та його люди, близько шости сотень чоловіка, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові донесено, що Давид утік із Кеїли, і він занехаяв похід.

¹⁴ І осівся Давид у пустині в твердинях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому. ¹⁵І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробував у пустині Зіф у Хореші. ¹⁶І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі, ¹⁷та й сказав до нього: Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул. ¹⁸І вони обидва склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому.

¹⁹ А зіфеяни прийшли до Саула до Ґів'ї, говорячи: Ось Давид ховається в нас у твердинях у Хорешу, на взгір'ї Хахіла, що з півдня від Єшімону. ²⁰А тепер, за всім жаданням своєї душі, о царю, конче зійди, а нам хіба видати його в цареву руку. ²¹І сказав Саул: Благословенні ви в Господа, бо змилосердилися надо мною! ²²Ідіть же, приготуйте ще, і розпізнайте, і побачте місце його, де буде нога його, хто його там бачив, бо казали мені: сильно хитрує він! ²³І подивіться, і розізнайте всі схованки, де він ховається, і вернетесь до мене з певною звісткою, і я піду з вами. І буде, якщо він є в Краю, то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах. ²⁴І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві, на південь від Єшімону. ²⁵А Саул та його люди пішли шукати. І донесли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і спинився в Маонській пустині. А Саул прочув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині. ²⁶І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопити їх. ²⁷І прийшов посланець до Саула, говорячи: Іди поспішно, бо филистимляни кинулися на Край! ²⁸І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навперейми филистимлян. Тому то назвали ім'я тому місцю: Села-Гаммахлекот. ²⁹(24-1) А Давид вийшов звідти, і осівся в твердинях Ен-Ґеді.

Chapter 24

¹ (24-2) І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді. ²(24-3) І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. ³(24-4) І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його. ⁴(24-5) І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща. ⁵(24-6) І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. ⁶(24-7) І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній! ⁷(24-8) І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. ⁸(24-9) А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.

⁹ (24-10) І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? ¹⁰(24-11) Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній! ¹¹(24-12) І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її! ¹²(24-13) Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! ¹³(24-14) Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! ¹⁴(24-15) За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? ¹⁵(24-16) І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.

¹⁶ (24-17) І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав. ¹⁷(24-18) І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. ¹⁸(24-19) Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. ¹⁹(24-20) Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. ²⁰(24-21) А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство. ²¹(24-22) А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого. ²²(24-23) І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.

Chapter 25

¹ І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Паран.

² І був чоловік у Маоні, а оселя його на Кармелі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібної худоби та тисячу кіз. І був він на Кармелі, коли стригли отару його. ³А ім'я тому чоловікові Навал, а ім'я жінці його Авіґаїл. А жінка та була доброго розуму та вродлива, чоловік же той був жорстокий та злочинний, із роду Калева. ⁴А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару. ⁵І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: Вийдіть на Кармел, і прийдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир, ⁶та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і всьому, що твоє, мир! ⁷А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, ми не кривдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі. ⁸Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що знайде рука твоя! ⁹І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова. І спинилися. ¹⁰І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намножилося рабів, що вириваються кожен від пана свого! ¹¹І я візьму хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам людям, яких не знаю, звідки то вони?

¹² І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли йому всі ці слова. ¹³А Давид сказав до людей своїх: Припережіть кожен меча свого! І приперезали кожен меча свого, і приперезав і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при речах. ¹⁴А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґаїл, Наваловій жінці, говорячи: Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них. ¹⁵А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були ми на полі. ¹⁶Муром були вони над нами і вночі, і вдень повсякчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари. ¹⁷А тепер пізнай та побач, що зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити.

¹⁸ Тоді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів, і два бурдюки вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зерна, а сто родзинок, та двісті сушених фіґ. І склала це на ослів. ¹⁹І сказала вона до своїх слуг: Ідіть передо мною, а я ось піду за вами. ²⁰І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірському укритті, аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй. І вона стрінула їх. ²¹А Давид сказав: Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро! ²²Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни! ²³А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі. ²⁴І впала вона до ніг йому та й сказала: На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці. ²⁵Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я його, такий він: Навал ім'я йому, і глупота з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав. ²⁶А тепер, мій пане, як живий Господь і як жива душа твоя! Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого! ²⁷А оце дарунок, якого принесла твоя невільниця своєму панові, буде даний хлопцям, що служать моєму панові. ²⁸Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій провадить війни Господні, і зло не буде знайдене в тобі за твоїх днів. ²⁹І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'язана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх нехай Він її кине, як із пращі! ³⁰І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настановить тебе володарем над Ізраїлем, ³¹то це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!

³² І сказав Давид до Авіґаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене! ³³І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене. ³⁴Але живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни! ³⁵І взяв Давид із руки її те, що вона принесла йому, а їй сказав: Іди з миром до свого дому! Бачиш, я послухався голосу твого, і простив тобі!

³⁶ І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття в його домі, немов прийняття царське! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'яний. І вона не розповіла йому нічого, ані малого, ані великого аж до світла ранку. ³⁷І сталося, вранці, коли Навал витверезився, то жінка його розповіла йому про цю справу. І завмерло йому серце в його середині, і він став, як камінь. ³⁸І сталося днів через десять, і вразив Господь Навала, і той помер. ³⁹І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що розсудив справу образи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, зло Навала звернув Господь на його голову! І Давид послав, і говорив про Авіґаїл, щоб узяти її собі за жінку. ⁴⁰І прийшли Давидові раби до Авіґаїл на Кармел, і промовляли до неї, говорячи: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку. ⁴¹А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: Ось твоя служниця готова стати невільницею, щоб мити ноги рабів пана мого! ⁴²І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при ногах її. І пішла вона за Давидовими посланцями, та й стала йому за жінку. ⁴³А Ахіноам узяв Давида з Їзреелу, і вони обидві стали йому за жінок. ⁴⁴А Саул віддав дочку свою Мелхолу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

Chapter 26

¹ І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону! ²І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф. ³І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині. ⁴І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов. ⁵А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.

⁶ І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І сказав Авішай: Я зійду з тобою! ⁷І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього. ⁸І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому! ⁹І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний? ¹⁰І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине. ¹¹Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі! ¹²І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

¹³ І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь. ¹⁴І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя? ¹⁵І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана. ¹⁶Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його? ¹⁷І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю! ¹⁸І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці? ¹⁹А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам! ²⁰А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!

²¹ І сказав Саул: Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся. ²²А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме. ²³А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця. ²⁴І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску! ²⁵І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.

Chapter 27

¹ І сказав Давид у серці своїм: Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його. ²І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя. ³І осівся Давид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармелітка. ⁴І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його. ⁵А Давид сказав до Ахіша: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою? ⁶І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня. ⁷А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, було рік та чотири місяці.

⁸ І сходив Давид та люди його, і нападали на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони мешканці цього краю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю. ⁹І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди, і одежу, і вертався, і приходив до Ахіша. ¹⁰І питався Ахіш: На кого нападали ви сьогодні? А Давид казав: На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеянина, і на південь Кенеянина. ¹¹А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, щоб привести до Ґату, говорячи: Щоб не донесли на нас, кажучи: Так зробив Давид, і такий його звичай по всі дні, коли сидів на филистимській землі. ¹²І вірив Ахіш Давидові, говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!

Chapter 28

¹ І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої. ²І сказав Давид до Ахіша: Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб. А Ахіш сказав до Давида: Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні. ³А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів. ⁴І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа. ⁵І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце. ⁶І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.

⁷ І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і запитаю її. І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі. ⁸І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі. ⁹А та жінка відповіла йому: Ти ж знаєш, що зробив Саул, що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її? ¹⁰І Саул присягнув їй Господом, говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ! ¹¹І сказала та жінка: Кого я викличу тобі? А він відказав: Самуїла виклич мені. ¹²І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обманив мене, таж ти Саул! ¹³І сказав їй цар; Не бійся! Але що ти бачиш? А та жінка відказала Саулові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі! ¹⁴І він їй сказав: Який його вид? А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.

¹⁵ І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити. ¹⁶І сказав Самуїл: І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом? ¹⁷І Господь зробив йому, як говорив був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові. ¹⁸Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня. ¹⁹І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.

²⁰ І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч. ²¹І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені. ²²А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою. ²³А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку. ²⁴А та жінка мала в домі годоване теля, і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне. ²⁵І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.

Chapter 29

¹ І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Їзреелі. ²А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем. ³І казали филистимські князі: Що це за євреї? А Ахіш відказав филистимським князям: Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього. ⁴І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали йому филистимські князі: Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей? ⁵Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

⁶ І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: Як живий Господь, ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий. ⁷А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів. ⁸А Давид сказав до Ахіша: Що ж зробив я? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя? ⁹І відповів Ахіш і сказав до Давида: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну! ¹⁰А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою. І повставайте рано вранці, і як вам розсвіне, ідіть! ¹¹І встав рано вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля.

Chapter 30

¹ І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем. ²І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою. ³І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю. ⁴І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати. ⁵І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала. ⁶І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.

⁷ І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида. ⁸І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш. ⁹І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися. ¹⁰І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор. ¹¹І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою. ¹²І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі. ¹³І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому. ¹⁴Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем. ¹⁵І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди. ¹⁶І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного. ¹⁷І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали. ¹⁸І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував. ¹⁹І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид! ²⁰І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич!

²¹ Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир. ²²І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть! ²³А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку. ²⁴А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять. ²⁵І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня. ²⁶І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів, ²⁷тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері, ²⁸і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа, ²⁹і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина, ³⁰і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху, ³¹і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

Chapter 31

¹ А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа. ²І догнали филистимляни Саула та його синів. І повбивали филистимляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя, Саулових синів. ³І став бій тяжкий для Саула, і його знайшли лучники, він був дуже поранений тими лучниками. ⁴І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не пробили мене, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча, та й упав на нього! ⁵І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на свого меча, та й помер із ним. ⁶І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди разом. ⁷А ізраїльтяни, що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йордану, коли побачили, що повтікали ізраїльтяни, і що померли Саул та сини його, покидали ті міста й повтікали, а филистимляни поприходили й осілися в них.

⁸ І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та трьох синів його, що лежали на горі Ґілбоа. ⁹І вони стяли йому голову, і поздирали зброю його, і послали в филистимські краї навколо, щоб сповістити в домах їхніх божків та народові. ¹⁰І вони поклали зброю його в домі Астарти, а тіло його прибили на мурі Бет-Шану. ¹¹І почули мешканці ґілеадського Явешу про те, що филистимляни зробили Саулові, ¹²і встали всі хоробрі, і йшли всю ніч, і взяли Саулове тіло та тіла синів його з муру Бет-Шану, і прийшли до Явешу, та й спалили їх там. ¹³І взяли вони їхні кості, і поховали під тамариском в Явешу, та й постили сім день.

2 Samuel

Chapter 1

¹ І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні. ²І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився. ³І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору. ⁴І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли. ⁵А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан? ⁶І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його. ⁷І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! ⁸І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин. ⁹І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!... ¹⁰І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

¹¹ І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним. ¹²І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча. ¹³І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина. ¹⁴І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця? ¹⁵І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер. ¹⁶І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

¹⁷ І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею, ¹⁸та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного: ¹⁹О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі! ²⁰Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних! ²¹Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний! ²²Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо! ²³Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів! ²⁴Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу! ²⁵Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий! ²⁶Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого! ²⁷Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

Chapter 2

¹ І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст? А Господь відказав йому: Іди! І сказав Давид: Куди я піду? А Він відказав: У Хеврон! ²І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала. ³І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах. ⁴І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула. ⁵І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його! ⁶А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ. ⁷А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою.

⁸ А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму. ⁹І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем. ¹⁰Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом. ¹¹А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців. ¹²І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону. ¹³А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі. І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу. ¹⁴І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами! І сказав Йоав: Нехай встануть. ¹⁵І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг. ¹⁶І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом. І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні. ¹⁷І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.

¹⁸ І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля. ¹⁹І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером. ²⁰І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле? А той відказав: Я. ²¹І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його. Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним. ²²А Авнер знов говорив до Асаїла: Спинися в гонитві за мною! Нащо я вб'ю тебе? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава? ²³А той відмовився спинитися. І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його! І впав він там, і помер на місці... І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся. ²⁴І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'онської пустині.

²⁵ І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів'ї одного взгір'я. ²⁶І кликнув Авнер до Йоава й сказав: Чи завжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами? ²⁷А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм. ²⁸І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали. ²⁹А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму. ³⁰І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла. ³¹А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шістдесят чоловіка, що померли. ³²І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що в Віфлеємі. І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.

Chapter 3

¹ І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув. ²І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам; ³а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського; ⁴а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал, ⁵а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні. ⁶І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.

⁷ І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого? ⁸І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки? ⁹Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому, ¹⁰щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви. ¹¹І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його. ¹²І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля. ¹³А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене. ¹⁴І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських. ¹⁵І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша. ¹⁶І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся. ¹⁷А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою. ¹⁸А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його. ¹⁹І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового. ²⁰І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним. ²¹І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.

²² Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром. ²³А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром. ²⁴І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов? ²⁵Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш. ²⁶І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав. ²⁷І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла. ²⁸А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина. ²⁹Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба! ³⁰А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою. ³¹І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами. ³²І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ. ³³І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного? ³⁴Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним. ³⁵І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь! ³⁶А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу. ³⁷І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового. ³⁸І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня! ³⁹А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!

Chapter 4

¹ І почув Саулів син, що помер Авнер у Хевроні, і опустилися руки його, а ввесь Ізраїль збентежився. ²А Саулів син мав двох мужів, керівників відділів, ім'я одному Баана, а ім'я другому Рехав, сини бееротянина Ріммона, а Веніяминових синів, бо й Беерот залічений був на Веніямина. ³Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і мешкали там приходьками, і так є аж до цього дня. ⁴А Йонатан, Саулів син, мав кульгавого сина; він був віку п'яти літ, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу. А нянька його несла його й утікала; і сталося, коли вона поспішно втікала, то він упав й окривів. А ім'я його Мефівошет. ⁵І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спекота, до Іш-Бошетового дому, а він лежав у південному спочинку. ⁶І ото ввійшли вони аж до середини дому, ніби взяти пшениці, та й ударили його в живіт. І Рехав та брат його Баана втекли. ⁷Отож, увійшли вони до дому, а він лежить на ліжку своїм у своїй спальні, і вони вдарили його, і вбили його, і зняли йому голову. І взяли вони його голову, і йшли степовою дорогою всю ніч. ⁸І принесли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хеврон, та й сказали цареві: Оце голова Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моєму, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його.

⁹ І відповів Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротеянина Ріммона, і сказав їм: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску, ¹⁰коли того, хто розповів мені, кажучи: Ось помер Саул, а він був в очах своїх, як приємний вісник, я схопив його, і вбив його в Ціклаґу, замість дати йому нагороду за звістку, ¹¹тим більше, коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка в домі його на постелі його! А тепер чи я не пошукаю його крови з вашої руки, і не вигублю вас із Краю? ¹²І Давид наказав слугам, і вони вбили їх, і відрубали їхні руки та їхні ноги, та й повісили над ставом у Хевроні. А Іш-Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні.

Chapter 5

¹ І посходилися всі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон та й сказали йому: Оце ми кість твоя та тіло твоє ми! ²І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приводив назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш володарем над Ізраїлем. ³І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а цар Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем. ⁴Давид був віку тридцяти літ, коли став царювати, і сорок літ царював він. ⁵У Хевроні царював він над Юдою сім літ і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою.

⁶ І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусеянина, мешканця того Краю. А той сказав Давидові, говорячи: Ти не ввійдеш сюди, хіба повиганяєш сліпих та кривих! А це значить: Давид ніколи не ввійде сюди! ⁷Та Давид здобув твердиню Сіон, він став Давидовим Містом. ⁸І сказав Давид того дня: Кожен, хто заб'є євусеянина, нехай скине до каналу, а з ним і кривих та сліпих, зненавиджених для Давидової душі. Тому говорять: Сліпий та кривий не ввійде до дому! ⁹І осівся Давид у твердині, і назвав ім'я їй: Давидове Місто. І будував Давид навколо від Мілло й усередині. ¹⁰І Давид ставав усе більшим, а Господь, Бог Саваот, був із ним.

¹¹ І послав Хірам, цар тирський, послів до Давида, та кедрового дерева, і теслів, і каменярів для стін, і вони збудували дім для Давида. ¹²І пересвідчився Давид, що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем, і що Він підніс царство його ради народу Свого Ізраїля. ¹³А Давид узяв ще наложниць та жінок з Єрусалиму по виході його з Хеврону, і народилися Давидові ще сини та дочки. ¹⁴А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон, ¹⁵і Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа, ¹⁶і Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.

¹⁷ І почули филистимляни, що Давида помазали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филистимляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до твердині. ¹⁸А филистимляни прийшли та розташувалися в долині Рефаїм. ¹⁹А Давид запитався Господа, говорячи: Чи виходити мені проти филистимлян? Чи даси їх у мою руку? І Господь відказав до Давида: Виходь, бо справді дам филистимлян у руку твою! ²⁰І прийшов Давид до Баал-Пераціму. І побив їх там Давид та й сказав: Господь розірвав ворогів моїх передо мною, як розривають води. Тому він назвав ім'я тому місцю: Баал-Перацім. ²¹І вони полишили там своїх божків, а їх забрав Давид та люди його. ²²А филистимляни знову прийшли та розташувалися в долині Рефаїм. ²³І запитався Давид Господа, а Він сказав: Не виходь, оточи їх з-позаду, і прийди до них від бальзамового ліска. ²⁴І станеться, коли ти почуєш шелест кроку на верховіттях бальзамового ліска, тоді поспішися, бо то тоді вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський табір. ²⁵І Давид зробив так, як наказав йому Господь, і він побив филистимлян від Ґеви аж туди, кудою йти до Ґезера.

Chapter 6

¹ А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч. ²І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім'я, Ім'я Господа Саваота, що замешкує на херувимах. ³І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза. ⁴І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом. ⁵А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.

⁶ І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба. ⁷І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі. ⁸І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. ⁹І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег? ¹⁰І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома. ¹¹І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім.

¹² І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю. ¹³І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби. ¹⁴А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом. ¹⁵І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми. ¹⁶І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму. ¹⁷І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну. ¹⁸А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота. ¹⁹І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м'яса та по одному виноградному калачеві. І пішов увесь народ кожен до дому свого.

²⁰ І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів! ²¹І сказав Давид до Мелхоли: Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, буду веселитися перед Господнім лицем! ²²І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, і при них я буду шанований! ²³І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її.

Chapter 7

¹ І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо, ²то цар сказав до пророка Натана: Подивися, я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під завісою! ³І сказав Натан до царя: Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Господь з тобою.

⁴ І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Натана, кажучи: ⁵Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування? ⁶Бо Я не пробував у домі від дня виведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. ⁷Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими синами, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племен, якому наказав Я пасти народа Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудували ви Мені кедрового дому? ⁸А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. ⁹І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і вигубив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я, як ім'я великих на землі. ¹⁰І встановив Я місце для народу Мого, для Ізраїля, і він пробуватиме на своєму місці, і не буде вже непокоєний, і кривдники не будуть більше гнобити його, як перед тим. ¹¹А від того дня, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побудує тобі дім. ¹²Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство. ¹³Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки. ¹⁴Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів. ¹⁵Та милість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. ¹⁶І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки! ¹⁷Як усі ці слова, як усе це видіння, так говорив Натан до Давида.

¹⁸ Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й сказав: Хто я, Господи Боже, і що мій дім, що Ти привів мене аж сюди? ¹⁹Та й це ще було мале в очах Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за законом людським, Господи Боже! ²⁰І що ще більше говоритиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба, Господи Боже! ²¹Ради слова Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю величність, звіщаючи це Своєму рабові. ²²Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми ушима. ²³А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народ, і щоб установити йому Своє Ймення, і щоб учинити вам цю величність, та страшні речі для Свого Краю ради народу Свого, якого викупив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? ²⁴І Ти зміцнив Собі народ Свій, Ізраїля, Собі за народ аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. ²⁵А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говорив! ²⁶Нехай буде великим Ім'я Твоє аж навіки, щоб говорити: Господь Саваот Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! ²⁷Бо Ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, об'явив Своєму рабові, говорячи: Збудую тобі дім, тому раб Твій здобувся на відвагу помолитися до Тебе цією молитвою! ²⁸А тепер, Господи Боже, Ти Той Бог, а слова Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. ²⁹А тепер зволь поблагословити дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благословення буде поблагословлений навіки дім раба Твого!

Chapter 8

¹ І сталося по тому, і побив Давид филистимлян, і поконав їх. І взяв Давид керму влади з руки филистимлян. ²І побив він Моава, і переміряв їх шнуром, поклав їх на землю, і відміряв два шнури на побиття, а повен шнур на позоставлення при житті. І стали моавитяни Давидовими рабами, які приносили йому данину. ³І побив Давид Ґадад'езера, сина Рехова, царя Цови, коли той ішов був відновити владу свою при річці Ефраті. ⁴І здобув Давид від нього тисячу й сім сотень їздців та двадцять тисяч чоловіка пішого. А коням усіх тих колесниць Давид попідрізував жили, і позоставив із того сто колесниць. ⁵І прийшов Арам дамаський, щоб допомогти Гадад'езерові, цареві Цови, та Давид побив в Арамі двадцять і дві тисячі чоловіка. ⁶І настановив Давид залоги в дамаському Арамі, і став Арам для Давида за рабів, що приносили данину йому, а Господь допомагав Давидові в усьому, де він ходив. ⁷І забрав Давид золоті щити, що були в рабів Ґадад'езера, і приніс їх до Єрусалиму. ⁸А з Бетаху та з Беротаю, міст Гадад'езерових, цар Давид узяв дуже багато міді.

⁹ А коли почув Тоі, цар Хамоту, що Давид побив усе військо Гадад'езера, ¹⁰то Тоі послав свого сина Йорама до царя Давида, щоб повітати його, та щоб поблагословити його за те, що він завжди воював з Гадад'езером та побив його, бо Тоі воював проти Гадад'езера. А в руці його були речі золоті, і речі срібні, і речі мідяні. ¹¹Також їх присвятив цар Давид Господеві разом зо сріблом та золотом, що він присвятив був із забраного в усіх народів, яких він здобув: ¹²з Араму, і з Моаву, і з синів Аммона, і з филистимлян, і з Амалика, і зо здобичі Гадад'езера, сина Рехова, царя Цови. ¹³І здобув Давид собі ім'я, коли він вернувся з побиття вісімнадцяти тисяч Араму в Беґе-Мелах. ¹⁴І він поставив залоги в Едомі, в усьому Едомі поставив залоги. І став увесь Едом за рабів для Давида. І допомагав Господь Давидові в усьому, де він ходив.

¹⁵ І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд та справедливість для всього народу свого. ¹⁶А Йоав, син Церуї, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером. ¹⁷А Садок, син Ахітува, та Ахімелех, син Евіятара, були священики, Серая був писарем. ¹⁸А Беная, син Єгояди, був над Керетянином та над Пелетянином. А Давидові сини були начальниками царського двору.

Chapter 9

¹ І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана. ²А при Сауловім домі був раб, а ім'я йому Ціва. І покликали його до Давида, а цар сказав йому: Чи ти Ціва? А той відказав: Раб твій! ³І сказав цар: Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку? І сказав Ціва до царя: Є ще син Йонатанів, кривий на ноги. ⁴І сказав йому цар: Де він? А Ціва відказав цареві: Ось він у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі. ⁵І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, Амміїлового сина, із Ло-Девару. ⁶І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: Мефівошете! А той відказав: Ось твій раб! ⁷І сказав йому Давид: Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі. ⁸А той уклонився й сказав: Що твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?

⁹ А цар кликнув до Ціви, Саулового слуги, і до нього сказав: Усе, що було Саулове та всього його дому, я дав синові твого пана. ¹⁰І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І будеш приносити з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він буде його їсти. А Мефівошет, син пана твого, буде завжди їсти хліб при моєму столі. А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів. ¹¹І сказав Ціва до царя: Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб. А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі, як один із царських синів. ¹²А Мефівошет мав малого сина, а ім'я йому Міха. І всі, хто мешкав у домі Ціви, були раби для Мефівошета. ¹³А Мефівошет сидів в Єрусалимі, бо він завжди їв при царському столі. І він був кривий на обидві свої ноги.

Chapter 10

¹ І сталося по тому, і помер цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ганун. ²І сказав Давид: Зроблю я ласку Ганунові, Нахашевому синові, як батько його зробив був ласку мені. І послав Давид, щоб його порадувати, щодо батька його, через своїх рабів. І прибули Давидові раби до аммонітського краю. ³А аммонітські князі сказали до пана свого Гануна: Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим, що послав тобі потішителів? Чи ж Давид послав до тебе своїх слуг не на те, щоб оглянули місто та щоб його вивідати, а потім знищити його? ⁴І взяв Ганун Давидових слуг, та й оголив половину їхньої бороди, та обрізав їхню одежу на половину, аж до сидіння їх, та й відпустив їх. ⁵І донесли про це Давидові, а він послав назустріч їм, бо ті мужі були дуже осоромлені. І цар їм сказав: Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетесь.

⁶ І побачили аммонітяни, що вони зненавиджені в Давида. І аммонітяни послали й найняли Арам-Бет-Рехову й Арам-Цови, двадцять тисяч піхотинців, та царя Маахи, тисячу чоловіка, і тов'ян дванадцять тисяч чоловіка. ⁷А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все лицарське військо. ⁸І повиходили аммонітяни, і встановилися до бою при вході до брами. А Арам-Цова, і Рехов, і Тов'янин, і Мааха, вони самі були на полі. ⁹І побачив Йоав, що бойовий фронт звернений на нього спереду та позаду, то вибрав Ізраїлевих вибраних, та й установив їх навпроти Арама. ¹⁰А решту народу дав під руку свого брата Авшая, і встановив навпроти аммонітян, ¹¹і сказав: Якщо Арам буде сильніший від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе, то я піду допомагати тобі. ¹²Будь мужній, і станьмо міцно за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь нехай зробить, що добре в очах Його! ¹³А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшли на бій з Арамом, то ті повтікали перед ним. ¹⁴А аммонітяни побачили, що втік Арам, то й вони повтікали перед Авішаєм, і ввійшли до міста. І вернувся Йоав від аммонітян і ввійшов до Єрусалиму.

¹⁵ А коли побачив Арам, що він побитий Ізраїлем, то вони позбиралися разом. ¹⁶І послав Гадад'езер, і вивів Арама, що з другого боку Річки, і ввійшли вони до Геламу. А Шовах, провідник Гадад'езерового війська, був перед ними. ¹⁷І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан, та прийшов до Геламу. А Арам установився навпроти Давида, і воював із ним. ¹⁸І побіг Арам перед Ізраїлем, а Давид повбивав з Араму сім сотень колесниць та сорок тисяч верхівців. І вбив він Шоваха, зверхника війська його, і той там помер. ¹⁹А коли всі царі, підлеглі Гадад'езера, побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Ізраїлем, і служили йому. І Арам уже боявся допомагати аммонітянам.

Chapter 11

¹ І сталося по року, у час виходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони вигубили аммонітян й облягли Раббу. А Давид сидів в Єрусалимі. ²І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому. І побачив він із даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива. ³І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії! ⁴І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому. ⁵І завагітніла та жінка. І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!

⁶ А Давид послав до Йоава: Пошли мені хіттеянина Урію. І Йоав послав Урію до Давида. ⁷І прийшов Урія до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни. ⁸І сказав Давид до Урії: Іди до свого дому та обмий свої ноги. І вийшов Урія з царського дому, а за ним понесли гостинця царського. ⁹Та Урія спав при вході до царського дому з усіма слугами пана свого, а до свого дому не пішов. ¹⁰І донесли Давидові, говорячи: Урія не пішов до дому свого. І сказав Давид до Урії: Чи ж не з дороги ти приходиш? Чому ти не пішов до свого дому? ¹¹І сказав Урія до Давида: Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі! ¹²І сказав Давид до Урії: Позостанься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу тебе. І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого. ¹³І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого, а до дому свого не пішов.

¹⁴ І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію. ¹⁵А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер. ¹⁶І сталося, коли Йоав обложував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі. ¹⁷І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і впали дехто з народу, із Давидових слуг, і повмирали, також хіттеянин Урія. ¹⁸І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бою. ¹⁹І наказав він послові, говорячи: Як покінчиш ти оповідати цареві про всі справи того бою, ²⁰і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що будуть кидати на вас з-над муру? ²¹Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру? То ти скажеш: Помер також хіттеянин Урія. ²²І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав. ²³І сказав посол Давидові: Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в браму. ²⁴А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царевих рабів, а також помер твій раб хіттеянин Урія. ²⁵І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьор його, Йоава! ²⁶І прочула Урієва жінка, що помер її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком. ²⁷А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породила йому сина. Та в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид.

Chapter 12

¹ І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий. ²У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої. ³А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка. ⁴І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов... ⁵І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке. ⁶А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився. ⁷І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки. ⁸І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того. ⁹І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів. ¹⁰А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку. ¹¹Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця. ¹²Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем. ¹³І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш! ¹⁴Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.

¹⁵ І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло. ¹⁶А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю. ¹⁷І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом. ¹⁸І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе. ¹⁹А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя? А ті відказали: Померло. ²⁰І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився. Потому ввійшов до свого дому, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв. ²¹І сказали йому слуги його: Що це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило, ти постив та плакав; а як померло те дитя, ти встав та й їв хліб? ²²А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те? ²³А тепер, померло воно. Нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його? Я піду до нього, а воно не вернеться до мене... ²⁴І потішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вродила сина, а він назвав ім'я йому: Соломон. І Господь полюбив його, ²⁵і послав пророка Натана, і той назвав ім'я йому: Єдід'я, ради Господа.

²⁶ А Йоав воював з Раббою аммонітян, і здобув царське місто. ²⁷І послав Йоав послів до Давида, і сказав: Воював я з Раббою, і здобув я місто води. ²⁸А тепер збери решту народу, і таборуй біля міста, та здобудь його, щоб не здобув те місто я, і щоб не було воно назване моїм ім'ям. ²⁹І зібрав Давид увесь народ, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її. ³⁰І взяв він корону з голови їхнього царя, а вага її талант золота, та дорогий камінь, і Давид поклав її на свою голову. І він виніс дуже багато здобичі з того міста. ³¹А народ, що був у ньому, він повиводив, і поклав їх під пилку, і під залізні долота та під залізні сокири, і позаганяв їх до цегельняної печі. І так робив він усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

Chapter 13

¹ І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів. ²І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити. ³А Амнон мав товариша, а ім'я йому Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий. ⁴І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома. ⁵І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її. ⁶І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки. ⁷І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу. ⁸І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці. ⁹І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди. ¹⁰І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати. ¹¹І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!... ¹²А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти. ¹³І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі... ¹⁴Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею... ¹⁵І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі... ¹⁶А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не хотів її слухати. ¹⁷І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері... ¹⁸А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері. ¹⁹А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила... ²⁰І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого... І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома.

²¹ А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався! ²²І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару. ²³І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів. ²⁴І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом. ²⁵І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його. ²⁶І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою? ²⁷Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів. ²⁸А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!... ²⁹І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

³⁰ І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного... ³¹І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами. ³²І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару. ³³А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон. ³⁴І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори. ³⁵І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося. ³⁶І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем... ³⁷А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні. ³⁸А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки. ³⁹І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.

Chapter 14

¹ А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома. ²І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим. ³І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста. ⁴І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю! ⁵І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер. ⁶А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його. ⁷А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі... ⁸І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе. ⁹І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні. ¹⁰І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе. ¹¹Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого! ¹²І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори! ¹³І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця. ¹⁴Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного. ¹⁵І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці. ¹⁶Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку. ¹⁷І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою! ¹⁸А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар! ¹⁹І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова. ²⁰Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

²¹ І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома! ²²І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба. ²³І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму. ²⁴А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив. ²⁵А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади. ²⁶А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги. ²⁷І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.

²⁸ І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив. ²⁹І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти. ³⁰І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем. ³¹Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля? ³²І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене... ³³І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...

Chapter 15

¹ І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним. ²І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста? І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб. ³І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати. ⁴І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його. ⁵І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його. ⁶І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!

⁷ І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні. ⁸Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві. ⁹І сказав йому цар: Іди з миром! І той устав та й пішов до Хеврону. ¹⁰І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні! ¹¹А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали. ¹²І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом.

¹³ І прийшов вісник до Давида, говорячи: Серце ізраїльтян стало за Авесаломом. ¹⁴І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча. ¹⁵І сказали цареві царські раби: Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби! ¹⁶І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім. ¹⁷І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку. ¹⁸А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем. ¹⁹А цар сказав до ґатянина Іттая: Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця. ²⁰Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду! ²¹І відповів Іттай до царя та й сказав: Як живий Господь і живий мій пан цар, тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, чи то на смерть, чи то на життя, то там буде твій раб! ²²І сказав Давид до Іттая: Іди й перейди! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним. ²³А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив. А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині.

²⁴ А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення, аж поки ввесь народ не вийшов із міста. ²⁵І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його. ²⁶А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його. ²⁷І сказав цар до священика Садока: Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами. ²⁸Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене. ²⁹І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там. ³⁰А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов босий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали...

³¹ А Давидові донесли, говорячи: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду! ³²І сталося, коли вийшов Давид на верхів'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові. ³³І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем. ³⁴А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: Я буду раб твій, о царю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб, то зламаєш мені Ахітофелеву раду. ³⁵І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар? І станеться, усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові. ³⁶Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте. ³⁷І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.

Chapter 16

¹ А коли Давид пройшов трохи з верхів'я, аж ось Ціва, Мефівошетів слуга назустріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібів, і сто в'язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина. ²І сказав цар до Ціви: Що це тобі? А Ціва відказав: Ці осли для царського дому на їзду, а хліб та літні плоди на їду юнакам, а вино на пиття змученому в пустині. ³І сказав цар: А де син твого пана? А Ціва відказав цареві: Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька. ⁴І сказав цар до Ціви: Ось тобі все, що в Мефівошета. А Ціва відказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю.

⁵ І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я йому Шім'ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав. ⁶І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його. ⁷І отак говорив Шім'ї в прокльоні своїм: Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний! ⁸Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього. І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!... ⁹І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду я, і зітну йому голову! ¹⁰А цар відказав: Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив? ¹¹І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця! Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь! ¹²Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття... ¹³І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та порошив порохом. ¹⁴І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, змучені, і відідхнули там.

¹⁵ А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахітофел. ¹⁶І сталося, як прийшов аркеянин Хушай, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар! ¹⁷І сказав Авесалом до Хушая: Це така ласка твоя з приятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм приятелем? ¹⁸І сказав Хушай до Авесалома: Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся. ¹⁹А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі. ²⁰І сказав Авесалом до Ахітофела: Дайте пораду, що маємо робити. ²¹І сказав Ахітофел до Авесалома: Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою. ²²І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля. ²³А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!

Chapter 17

¹ І сказав Ахітофел до Авесалома: Виберу я дванадцять тисяч чоловіка, і встану, і поженуся цієї ночі за Давидом. ²І нападу я на нього, а він змучений та слабосилий, і він затремтить, і повтікає ввесь народ, що з ним, а я вб'ю й самого царя. ³І наверну я ввесь народ до тебе; як не буде чоловіка, якого душі ти шукаєш, то ввесь народ буде мати мир. ⁴І була люба ця річ в очах Авесалома та в очах усіх Ізраїлевих старших. ⁵І сказав Авесалом: Поклич теж аркеянина Хушая, та нехай послухаємо, що в устах його, нехай скаже також він. ⁶І прийшов Хушай до Авесалома, а Авесалом сказав до нього, говорячи: Отак говорив Ахітофел. Чи виконаємо слова його? Якщо ні, говори ти. ⁷І сказав Хушай до Авесалома: Не добра та рада, яку цього разу радив Ахітофел. ⁸І сказав Хушай: Ти знаєш батька свого та людей його, що вони лицарі, та розлючені вони, як медведиця, позбавлена на полі дітей. А батько твій вояк, і не буде ночувати з народом. ⁹Ось тепер він ховається в одній з ям, або в іншому місці. І коли б сталося, що хтось упаде серед них, нападаючих, напочатку, а хтобудь почує та скаже: Сталася поразка в народі, який за Авесаломом, ¹⁰а хоча б він і хоробрий, якого серце як серце лев'яче, то справді ослабне, бо ввесь Ізраїль знає, що батько твій лицар і хоробрі ті, що з ним. ¹¹Тому раджу я: нехай конче збереться до тебе ввесь Ізраїль від Дана й аж до Беер-Шеви, многотою як пісок, що над морем, і ти сам підеш до бою. ¹²І прийдемо ми проти нього в одне з місць, та й нападемо на нього, як падає роса на землю, і не позоставимо ані при нім, ані між усіма людьми, що з ним, ані одного. ¹³А якщо він збереться до якого міста, то ввесь Ізраїль занесе на те місто шнури, та й потягнемо його аж до потоку, так, що не залишиться там ані камінчика. ¹⁴І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової! Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду, щоб Господь приніс зло на Авесалома.

¹⁵ І сказав Хушай до священиків Садока та Евіятара: Так і так радив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старшим, а я радив так і так. ¹⁶А тепер швидко пошліть і донесіть Давидові, говорячи: Не ночуй цієї ночі в степах пустині, але конче перейди на той бік, щоб не був поглинутий цар та ввесь народ, що з ним. ¹⁷А Йонатан та Ахімаац стояли в Ен-Роґелі. І пішла невільниця й розповіла їм, а вони пішли й донесли цареві Давидові, бо не могли ані показатися, ані ввійти до міста. ¹⁸Та їх побачив один юнак та й доніс Авесаломові. І вони обидвоє швидко пішли, та й увійшли до дому чоловіка в Бахурімі, що мав колодязя на своїм подвір'ї, і спустилися туди. ¹⁹А жінка тая взяла й розтягла заслону на верху колодязя, і розложила на ньому зерна, і нічого не було пізнано. ²⁰І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали: Де Ахімаац та Йонатан? А жінка та їм сказала: ²¹І сталося по їхньому відході, вони вийшли з колодязя, і пішли та донесли Давидові. І сказали вони до Давида: Уставайте, і переходьте швидко воду, бо отак радив на вас Ахітофел.

²² І повставали Давид та ввесь народ, що з ним, та до ранішнього світла перейшли Йордан, і не позосталося ані одного, що не перейшов би Йордану. ²³А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гробі свого батька... ²⁴А Давид прийшов до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, він та всі Ізраїлеві мужі із ним. ²⁵І Авесалом настановив над військом Амасу замість Йоава. А Амаса був син чоловіка, що ім'я йому Їтра, їзрееліт, який увійшов був до Авіґаїл, дочки Нахашової, сестри Церуї, Йоавиної матері. ²⁶І таборував Ізраїль та Авесалом у ґілеадському краї. ²⁷І сталося, коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонітської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму ²⁸поприносили постелі, і чаші, і ганчарський посуд, і пшениці, і ячменю, і муки, і праженого зерна, ²⁹і меду, і масла, і худобу дрібну, і товщу з худоби великої, для Давида та для народу, що з ним, щоб їли, бо сказали: Цей народ голодний і змучений та спрагнений у пустині.

Chapter 18

¹ А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників. ²І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами! ³Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста. ⁴І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами. ⁵А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома. ⁶І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі. ⁷І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч! ⁸І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

⁹ І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг... ¹⁰І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі. ¹¹І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса. ¹²І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома! ¹³Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене. ¹⁴І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба... ¹⁵І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його... ¹⁶І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ. ¹⁷І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого. ¹⁸А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

¹⁹ А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів. ²⁰І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер. ²¹І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг. ²²А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки? ²³А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита. ²⁴А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік. ²⁵І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався. ²⁶І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою! ²⁷І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою. ²⁸І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя! ²⁹А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то... ³⁰І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став. ³¹Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе. ³²І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!... ³³(19-1) І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...

Chapter 19

¹ (19-2) А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і зачав жалобу по Авесаломові. ²(19-3) І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: Засмутився цар за своїм сином! ³(19-4) І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоромлений своєю втечею з бою... ⁴(19-5) А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!... ⁵(19-6) І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочок твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх, ⁶(19-7) через те, що ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вождів ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесалом був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в очах твоїх... ⁷(19-8) А тепер устань, і говори до серця своїх рабів. Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер! ⁸(19-9) І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесли, говорячи: Ось цар сидить у брамі! І посходився ввесь народ перед царське обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.

⁹ (19-10) І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филистимлян, а тепер утік із краю перед Авесаломом. ¹⁰(19-11) А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя? ¹¹(19-12) І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: Говоріть так до Юдиних старших: Чого ви будете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому. ¹²(19-13) Ви браття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви будете останніми, щоб вернути царя? ¹³(19-14) А Амасі скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава. ¹⁴(19-15) І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одного чоловіка. І послали вони до царя: Вернися ти та всі твої слуги! ¹⁵(19-16) І вернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.

¹⁶ (19-17) А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида. ¹⁷(19-18) І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем. ¹⁸(19-19) І перейшов порон, щоб перепровадити царський дім та зробити, що було добре в очах його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан, ¹⁹(19-20) та й цареві сказав: Нехай пан не порахує мені переступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого! ²⁰(19-21) Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йосипового дому перший, щоб вийти зустріти мого пана царя. ²¹(19-22) А Авішай, син Церуїн, відповів та й сказав: Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця? ²²(19-23) А Давид відказав: Що вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем? ²³(19-24) А до Шім'ї цар сказав: Не помреш! І заприсягнув йому цар.

²⁴ (19-25) І зійшов спіткати царя й Мефівошет, онук Саулів. А він не оправляв ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром. ²⁵(19-26) І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: Чому ти не пішов зо мною, Мефівошете? ²⁶(19-27) А той відказав: Пане мій царю, раб мій обманив мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий. ²⁷(19-28) Та він очернив раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, немов Божий Ангол, тому зроби, що добре в очах твоїх! ²⁸(19-29) Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу. І яке ж я маю право скаржитися перед царем? ²⁹(19-30) І сказав йому цар: Пощо ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поділите поле. ³⁰(19-31) І сказав Мефівошет до царя: Нехай він візьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого!.

³¹ (19-32) А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за Йордан. ³²(19-33) А Барзіллай був дуже старий, віку восьмидесяти літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна людина. ³³(19-34) І сказав цар до Барзіллая: Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі. ³⁴(19-35) І сказав Барзіллай до царя: Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму? ³⁵(19-36) Я сьогодні віку восьмидесяти літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пити? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок? І пощо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя? ³⁶(19-37) Трохи перейде твій раб із царем за Йордан. І чого цар висвідчує мені оце? ³⁷(19-38) Нехай раб твій вернеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган перейде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх. ³⁸(19-39) І сказав цар: Кімган перейде зо мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що вибереш у мене, я зроблю тобі! ³⁹(19-40) І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце.

⁴⁰ (19-41) І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепровадили царя, а також перейшла половина Ізраїлевого народу. ⁴¹(19-42) Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепровадили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним? ⁴²(19-43) І відповіли всі Юдині люди Ізраїлеві: Бо близький цар до нас! І чого то запалився тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дарунки? ⁴³(19-44) І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали: Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя? Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян.

Chapter 20

¹ І трапився там негідний чоловік, а ім'я йому Шева, син Біхрі, веніяминівець. І засурмив він у сурму та й сказав: Немає нам частки в Давиді, і нема нам спадщини у сина Єссеєвого! Ізраїлю, усі до наметів своїх! ²І пішов кожен ізраїльтянин від Давида за Шевою, сином Біхрі, а юдеянин позостався при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму. ³І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жінок наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до дому сторожі; і він їх годував, але до них не приходив. І були вони ув'язнені аж до дня своєї смерти, удівство за життя чоловіка.

⁴ І сказав цар до Амаси: Склич мені юдеян у три дні, а ти стань отут! ⁵І пішов Амаса, щоб скликати Юду, та спізнився від означеного часу, про який він умовився. ⁶І сказав Давид до Авішая: Тепер Шева, син Біхрі, зробить нам зло більше від Авесалома. Візьми ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов собі твердинних міст, і не щез із наших очей. ⁷І вийшли за ним Йоавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі лицарі, і повиходили вони з Єрусалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі. ⁸Вони були при великому камені, що в Ґів'оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодягнений в шату свою, а ній пояс із мечем, прип'ятим на стегні його в піхві, з якої легко виходив і входив. ⁹І сказав Йоав до Амаси: Чи гаразд тобі, брате мій? І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його. ¹⁰А Амаса не остерігся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і вилив нутро його на землю, і не повторив йому, а той помер... І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі. ¹¹А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив: Хто жадає Йоава, і хто за Давида, за Йоавом! ¹²А Амасу валявся в крові на середині битої дороги. І побачив той чоловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу з битої дороги на поле, і накинув на нього одежину, бо бачив, що кожен приходив до нього та ставав. ¹³Як був він стягнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.

¹⁴ А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, і були вони зібрані, і теж пішли за ним. ¹⁵А Йоавові люди прийшли й облягли його в Авелі Бет-Маахи, і насипали при місті вала, що стояв на передмур'ї. А ввесь народ, що був з Йоавом, заходився завалити мура. ¹⁶І покликала мудра жінка з міста: Слухайте, слухайте, скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я буду говорити до тебе! ¹⁷І він підійшов до неї, а та жінка сказала: Чи ти Йоав? А він відказав: Я. І вона сказала йому: Послухай слів своєї невільниці!. А він відказав: Я слухаю. ¹⁸І сказала вона, говорячи: Колись треба було переговорювати, а саме, конче запитатися в Авелі, і так закінчили б справу. ¹⁹Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля. Пощо ти нищиш спадщину Господню? ²⁰А Йоав відповів та й сказав: Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не знищу й не вигублю! ²¹Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Шева, син Біхрі, ім'я йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його самого, й я піду від міста. І сказала та жінка до Йоава: Ось голову його кинуть тобі через мур! ²²І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, і відрубали голову Шеви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурмив у сурму, і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоав вернувся в Єрусалим до царя.

²³ І став Йоав над усім Ізраїлевим військом, а Беная, син Єгоядин, над керітянином та над пелетянином; ²⁴а Адорам над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером; ²⁵а Сева писарем, а Садок та Евіятар священиками. ²⁶А також яірянин Іра був священиком у Давида.

Chapter 21

¹ І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів'онітян. ²І покликав цар ґів'онітян та й сказав їм про це. А ґів'онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди. ³І сказав Давид до ґів'онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину? ⁴І сказали йому ґів'онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі. А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам. ⁵І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, ⁶нехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибранця. А цар сказав: Я дам. ⁷Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином. ⁸І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая, ⁹та й дав їх у руку ґів'онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.

¹⁰ А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі... ¹¹І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця. ¹²А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа. ¹³І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних. ¹⁴І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.

¹⁵ І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами. І змучився Давид. ¹⁶І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю. І він сказав, щоб забити Давида. ¹⁷Та поміг йому Авішай, син Церуїн, і він ударив филистимлянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: Ти не вийдеш уже з нами на війну, і не погасиш Ізраїлевого світильника! ¹⁸І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи. ¹⁹І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, і побив ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал. ²⁰І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був народжений тому Рафі. ²¹І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата! ²²Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.

Chapter 22

¹ І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової,

² та й сказав: Господь моя скеля й твердиня моя, і для мене Спаситель Він мій! ³Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг, Він спасіння мого, Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля! ⁴Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! ⁵Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки велійяала лякають мене. ⁶Тенета шеолу мене оточили, а пастки смертельні мене попередили! ⁷В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій. ⁸Захиталась земля й затремтіла, затряслися й хитались небесні підвалини, бо Він запалився від гніву! ⁹з ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, запаливсь жар від Нього! ¹⁰Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. ¹¹Усівся Він на херувима й летів, і явився на вітряних крилах. ¹²А навколо Себе поклав темряву, мов куріні, збір води, густі хмари високі. ¹³Від блиску, що був перед Ним, запалилось вугілля горюче. ¹⁴Господь загримів у небесах, і Свій голос Всевишній подав. ¹⁵Він послав Свої стріли та їх розпорошив, послав блискавку й їх побентежив. ¹⁶І показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від свару Твойого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Його. ¹⁷Він послав із високости, узяв Він мене, витяг мене з вод великих. ¹⁸Він мене врятував від мойого потужного ворога, від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони. ¹⁹Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям. ²⁰І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене! ²¹Нехай Господь зробить мені по моїй справедливості, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх! ²²Бо беріг я дороги Господні, і від Бога свойого я не відступив, ²³бо всі Його присуди передо мною, постанови ж Його, не вступлюся від них! ²⁴І був я Йому непорочним, і стерігся своєї провини. ²⁵Господь заплатив був мені по моїй справедливості, за чистотою моєю перед очима Його. ²⁶З справедливим Ти справедливо поводишся, із чесним по-чесному, ²⁷із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його! ²⁸І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої на зухвалих, яких Ти принижуєш. ²⁹Бо світильник Ти, Господи, мій, і освітить Господь мою темряву! ³⁰Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, із Богом своїм проберусь через мур! ³¹Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього! ³²Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога? ³³Бог сильне моє пристановище, і дорогу мою Непорочний вивідував. ³⁴Він чинить ноги мої, як оленячі, і ставить мене на висотах моїх, ³⁵Мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає. ³⁶І дав Ти мені щит спасіння Свого, і чинить великим мене Твоя поміч! ³⁷Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться. ³⁸Жену я своїх ворогів, і повигублюю їх, і не вернуся, аж поки не винищу їх! ³⁹Я їх повигублюю й їх потрощу, і не встануть вони, і повпадають під ноги мої. ⁴⁰Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. ⁴¹Повернув Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненависників, й я їх понищу! ⁴²Озирались вони та немає спасителя, кликали до Господа і не відповів їм! ⁴³І я їх зітру, як той порох землі, як болото на вулицях їх розітру й розтопчу їх! ⁴⁴Ти ж від бунту народу мойого мене бережеш, на голову люду мене стережеш, мені будуть служити народи, яких я й не знав! ⁴⁵Передо мною чужинці підлещуються, на вістку про мене слухняні мені. ⁴⁶В'януть чужинці, і тремтять у твердинях своїх. ⁴⁷Живий Господь, і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесеться Бог скелі спасіння мого! ⁴⁸Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене познижував, ⁴⁹що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! ⁵⁰Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, Іменню Твоєму співаю! ⁵¹Ти башта спасіння Свойого царя, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві, Давиду й насінню його аж навіки!

Chapter 23

¹ А оце останні Давидові слова: Слово Давида, сина Єссеєвого, і слово мужа високопоставленого, помазаного Богом Якововим, і солодкого піснотворця Ізраїлевого. ²Дух Господній говорить в мені, а слово Його на моїм язику! ³Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева говорила мені: пануючий серед людей, справедливий панує у Божім страху! ⁴І він буде, як світло поранку безхмарного, коли сонце виходить уранці, як з блиску трава виростає з землі по дощі! ⁵Чи мій дім не такий перед Богом? Вічного бо заповіта в усьому мені там укладено і він стережеться, бо він усе спасіння моє й усе жадання! Хіба Він не дасть, щоб він виріс? ⁶А нечестивий, як терен, відкинений, і вони всі, бо рукою його не беруть. ⁷А хто хоче до них доторкнутись, нехай запасеться залізом чи держаком списа, і на місці своїм огнем будуть попалені!

⁸ А оце імена Давидових лицарів: Йошев-Башшевет, тахкемонець, голова ґвардії, він вимахував своїм держаком одним разом на вісім сотень побитих. ⁹По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом. Коли филистимляни зневажали ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізраїльтяни, ¹⁰він устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасіння того дня, а народ вертався за ним тільки на грабування. ¹¹А по ньому Шамма, син Аґе, гарарянин. І зібралися филистимляни до Лехи, а там була ділянка поля, повна сочевиці, а народ повтікав перед филистимлянами. ¹²І став він посередині тієї ділянки та й врятував її, а филистимлян побив. І зробив Господь велике спасіння. ¹³І зійшли троє з тридцяти напочатку, і прийшли в жнива до Давида, до твердині Адуллам. А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм. ¹⁴Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була тоді в Віфлеємі. ¹⁵І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з криниці, що в брамі? ¹⁶І продерлися ці три лицарі до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли, і принесли до Давида, та він не схотів її пити, і вилив її для Господа, ¹⁷та й сказав: Борони мене, Господи, чинити таке! Чи я буду пити кров тих мужів, що ходили, наражаючи життям своїм? І не хотів він пити її... Оце зробили три ці лицарі. ¹⁸А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, він голова цих тридцяти. І він вимахував своїм списом над трьома сотнями, що побив. І він мав славу серед тих трьох. ¹⁹Із тих тридцятьох він був найбільше поважаний, і став він їм за провідника. А до тих трьох не належав. ²⁰А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, багаточинний, з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов, і забив лева в середині ями сніжного дня. ²¹Також побив він одного єгиптянина, мужа поставного, а в руці цього єгиптянина був спис. І зійшов він до нього з києм, і видер списа з руки того єгиптянина, та й убив його списом його. ²²Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його слава була серед тих трьох лицарів. ²³З тих тридцяти він був поважніший, а до тих трьох не належав. І Давид призначив його до своєї таємної ради. ²⁴Асаїл, Йоавів брат, серед тих тридцяти; Елханан, син Додів, із Віфлеєму; ²⁵Шамма хародянин, Еліка хародянин, ²⁶Хелец цалтянин; Іра, син Іквешів, текоїтянин; ²⁷Авіезер аннетотянин, Мевуннай хушатянин, ²⁸Цалмон ахохянин, Магарай нетофатянин, ²⁹Хелев, син Баанин, нетофатянин; Іттай, син Ріваїв, міґґів'атянин, сини Веніяминові; ³⁰Беная пір'ятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу, ³¹Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархум'янин, ³²Ел'яхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан, ³³Шамма гарарянин; Ахіам, син Шарарів, арарянин; ³⁴Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина; Еліям, син Ахітофелів, ґіллонянин; ³⁵Хецрав кармелянин, Паарай арб'янин, ³⁶Їґ'ал, син Натанів, з Цови; Бані ґадянин, ³⁷Целек аммонеянин; Нахарай бееротянин, зброєноша Йоава, сина Церуїного; ³⁸Іра їтрянин, Ґарев їтрянин, ³⁹Урія хіттянин, усіх тридцять і сім.

Chapter 24

¹ І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду! ²І сказав цар до Йоава, вождя війська, що з ним: Перемандруй серед усіх Ізраїлевих племен від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, і я пізнаю число цього народу. ³І сказав Йоав до царя: Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та нащо пан мій, цар, уподобав собі таку річ? ⁴Та цареве слово до Йоава та на військових провідників перемогло. І вийшов Йоав та військові провідники від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ. ⁵І перейшли вони Йордан, і таборували в Ароері, з правого боку міста, що лежить в середині долини Ґаду та при Язері. ⁶І прийшли вони до Ґілеаду та до краю Тахтім-Ходші. І прийшли до Дан-Яану, і навколо до Сидону. ⁷І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви. ⁸І мандрували вони по цілому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму. ⁹І дав Йоав цареві число переліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витягають меча, а Юдиного мужа п'ятьсот тисяч чоловіка.

¹⁰ І збентежилося Давидове серце, як перелічив він народ. І сказав Давид до Господа: Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого раба, бо я дуже немудро вчинив!... ¹¹І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорливця, говорячи: ¹²Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю її тобі. ¹³І прийшов Ґад до Давида, і розповів йому та й до нього сказав: Чи прийдуть тобі сім літ голоду в твоїм краї, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а вони тебе гнатимуть, чи теж буде три дні моровиця в твоїм Краї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну я Тому, Хто послав мене. ¹⁴І сказав Давид до Ґада: Сильно скорблю я! Нехай же впадемо ми до Господньої руки, бо велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!... ¹⁵І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовлення, і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіка... ¹⁶І простяг той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб вигубити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти свою руку! А Ангол Господній був при тоці євусеянина Аравни. ¹⁷І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побивав серед народу, і проказав: Я ось згрішив, і пішов проти Закону. А ці вівці, що зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!...

¹⁸ І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: Устань, постав Господеві жертівника на току євусеянина Аравни. ¹⁹І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь. ²⁰І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі. ²¹І сказав Аравна: Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба? А Давид відказав: Купити від тебе цього тока, щоб збудувати жертівника для Господа, і буде стримана зараза від народу. ²²І сказав Аравна до Давида: Нехай пан мій, цар, візьме, і нехай принесе жертву, що добре в очах його. Дивися, ось худоба на цілопалення, а молотілки та ярма на дрова. ²³Усе віддає Аравна, о царю, цареві. І сказав Аравна до царя: Господь, Бог твій, нехай уподобає Собі тебе! ²⁴І сказав цар до Аравни: Ні, бо тільки куплю від тебе за ціну, і не принесу дармо цілопалень Господеві, Богові моєму. І купив Давид тока й худобу за срібло п'ятидесяти шеклів. ²⁵І Давид збудував там жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І Господь був ублаганий для Краю, і була стримана зараза від Ізраїля.

1 Kings

Chapter 1

¹ А Давид постарів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому тепло. ²І сказали йому його раби: Нехай пошукають для пана царя молоду дівчину, і стане вона перед царем, і буде йому за доглядачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, і буде тепло панові цареві! ³І шукали дівчину вродливу по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя. ⁴А та дівчина була дуже вродлива. І була вона цареві доглядачкою, і прислуговувала йому, та цар не пізнав її.

⁵ А Адонія, син Хаґґітин, бундючився та говорив: Я буду царювати! І справив він собі повоза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою. ⁶А батько його ніколи його не засмучував, щоб сказати: Чому ти так робиш? А він також був дуже вродливий, і мати народила його по Авесаломі. ⁷І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, і вони помагали Адонії. ⁸А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. ⁹І приніс Адонія в жертву худоби дрібної та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх Юдиних мужів, царських слуг. ¹⁰А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покликав.

¹¹ І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? ¹²А тепер іди, я тобі пораджу, і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона! ¹³Іди, і ввійдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій царю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому ж зацарював Адонія? ¹⁴Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду за тобою, і потверджу слова твої. ¹⁵І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві. ¹⁶І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: Що тобі? ¹⁷І вона сказала йому: Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломон, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. ¹⁸А тепер ось зацарював Адонія, а ти, пане мій царю, не знаєш про те... ¹⁹І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної, і покликав усіх царських синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя війська, а раба твого Соломона не покликав. ²⁰А ти, пане мій царю, очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. ²¹Інакше станеться, як спочине пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломон винними. ²²І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Натан. ²³І донесли цареві, говорячи: Ось пророк Натан! І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі. ²⁴І сказав Натан: Пане мій царю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? ²⁵Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної. І він покликав усіх царських синів, і провідників війська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адонія! ²⁶А мене я раб твій! і священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покликав. ²⁷Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідомив раба свого, хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому? ²⁸А цар Давид відповів та й сказав: Покличте мені Вірсавію! І прийшла вона перед царське обличчя, і стала перед царем. ²⁹І присягнув цар та й сказав: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, ³⁰як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, так я й зроблю цього дня! ³¹І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!

³² І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, і пророка Натана та Бенаю, сина Єгоядиного. І поприходили вони перед цареве обличчя. ³³І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і зведіть його до Ґіхону. ³⁴А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурміть у сурму та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! ³⁵Потім підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він буде царювати замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою. ³⁶І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! ³⁷Як був Господь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звеличить трон його над трона пана мого царя Давида! ³⁸І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону. ³⁹І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурмили в сурму, та й кричав увесь народ: Нехай живе цар Соломон! ⁴⁰І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопілках та радів великою радістю, аж земля розпадалася від їхнього голосу!

⁴¹ І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тількищо скінчили їсти. І почув Йоав голос сурми та й сказав: Що це за крик та гамір у місті? ⁴²Ще він говорив, аж ось приходить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре! ⁴³І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: Таж пан наш цар Давид настановив на царя Соломона! ⁴⁴І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську мулицю. ⁴⁵І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повиходили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. ⁴⁶І Соломон уже засів на троні царства. ⁴⁷І також посходилися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого! І вклонився цар на ложі своїм. ⁴⁸І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моїм троні, а мої очі те бачать! ⁴⁹І затремтіли, і повставали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен на дорогу свою... ⁵⁰А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопився за роги жертівника. ⁵¹І донесено Соломонові, кажучи: Ось Адонія злякався царя Соломона, й ось він схопився за роги жертівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб'є свого раба мечем! ⁵²І сказав Соломон: Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре. ⁵³І послав цар Соломон, і відвели його від жертівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!

Chapter 2

¹ І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи: ²Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем. ³І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся, ⁴щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім! ⁵А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його. ⁶І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу. ⁷А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом. ⁸А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем! ⁹А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу. ¹⁰І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті. ¹¹А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

¹² І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне. ¹³І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром. ¹⁴І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори! ¹⁵І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому. ¹⁶А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Говори! ¹⁷І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку. ¹⁸І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві. ¹⁹І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його. ²⁰І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі. ²¹І сказала вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку. ²²І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!... ²³І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово... ²⁴А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія! ²⁵І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...

²⁶ А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько. ²⁷І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв. ²⁸А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника... ²⁹І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його! ³⁰І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені. ³¹І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька. ³²І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська. ³³І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки. ³⁴І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.

³⁵ А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара. ³⁶І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди. ³⁷І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй! ³⁸І сказав Шім'ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів. ³⁹І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті! ⁴⁰І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату. ⁴¹А Соломонові донесено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся. ⁴²І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув. ⁴³І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі? ⁴⁴І сказав цар до Шім'ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову. ⁴⁵А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки. ⁴⁶І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

Chapter 3

¹ І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму. ²Та народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів. ³І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках. ⁴І пішов був цар до Ґів'ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок. Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.

⁵ У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі! ⁶А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня. ⁷А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу. ⁸А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту. ⁹Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм? ¹⁰І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ. ¹¹І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити, ¹²то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі. ¹³А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє. ¹⁴А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої! ¹⁵І прокинувся Соломон, аж ось це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

¹⁶ І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його. ¹⁷І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі. ¹⁸І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі. ¹⁹А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього. ²⁰І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм... ²¹І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила... ²²А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем. ²³І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий. ²⁴І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя. ²⁵І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!... ²⁶І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!... А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!... ²⁷А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати! ²⁸І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

Chapter 4

¹ І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем. ²А оце його провідники: Азарія, Садоків син, священик. ³Еліхореф та Ахійя, сини Шіші, писарі. Йосафат, син Ахілудів, канцлер. ⁴А Беная, Єгоядин син, над військом, а Садок та Евіятар священики. ⁵А Азарія, Натанів син, над намісниками, а Завуд, син Натанів священик, товариш царів. ⁶А Ахішар над домом, а Адонірам, Авдин син над даниною. ⁷А в Соломона було дванадцять намісників над усім Ізраїлем, і вони годували царя та дім його, місяць на рік був на одного на годування. ⁸А оце їхні імена: Бен-Гур в Єфремових горах, ⁹Бен-Декер у Макаці, і в Шаалевімі, і в Бет-Шемеші, і в Елоні Бет-Ганану. ¹⁰Бен-Гесед в Арубботі, йому належали: Сохо та ввесь край Хеферу. ¹¹Бен-Авінадав уся околиця Дору; Тафат, Соломонова дочка, була йому за жінку. ¹²Баана, Ахілудів син Таанах і Меґіддо та ввесь Бет-Шеан, що при Цартані, нижче Їзреелу, від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола, аж до того боку Йокмеаму. ¹³Бен-Ґевер у ґілеадському Рамоті, йому належали: оселі Яїра, сина Манасії, що в Ґілеаді, йому околиця Арґову, що в Башані, шістдесят міст великих, із муром та з мідяним засувом. ¹⁴Ахінадав, син Іддо в Маханаїмі. ¹⁵Ахімаац в Нефталимі; також він узяв Босмат, Соломонову дочку, за жінку. ¹⁶Баана, Хушаїв син, в Асирі та в Бе-Алоті. ¹⁷Йосафат, Паруахів син, в Іссахарі. ¹⁸Шім'ї, Елин син, у Веніямині. ¹⁹Ґевер, син Уріїв, у ґілеадському краї, у краї Сигона, царя аморейського, та Оґа, царя башанського. А один намісник, що в усьому Краї.

²⁰ Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися! ²¹(5-1) А Соломон панував над усіма царствами від Річки аж до филистимського краю та аж до границі Єгипту. Вони приносили дари та служили Соломонові по всі дні його життя. ²²(5-2) І була Соломонова пожива на один день: тридцять корів пшеничної муки, а шістдесят корів іншої муки. ²³(5-3) Десятеро з великої ситої худоби, і двадцятеро з худоби великої з паші та сотня худоби дрібної, окрім оленя, і сарни, і антилопи та ситих гусок. ²⁴(5-4) Бо він панував по всій цій стороні Річки від Тіфсаху та аж до Аззи над усіма царями по цей бік Річки. І був у нього мир зо всіх сторін його навколо. ²⁵(5-5) І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона. ²⁶(5-6) І було в Соломона сорок тисяч стійлів для коней колесниць його та дванадцять тисяч верхівців. ²⁷(5-7) І годували ці намісники царя Соломона та кожного, хто приходив до столу царя Соломона, кожен свій місяць, і не було недостачі ні в чому. ²⁸(5-8) А ячменю та соломи для коней та для румаків спроваджували до місця, де хто був, кожен за постановою для нього.

²⁹ (5-9) І дав Бог Соломонові дуже багато мудрости та розуму, а широкість серця як пісок, що на березі моря. ³⁰(5-10) І збільшилася Соломонова мудрість над мудрість усіх синів сходу та над усю мудрість Єгипту. ³¹(5-11) І був він мудріший від усякого чоловіка, від Етана езрахітського, і Гемана, і Калкола та Дарди, Махолових синів. А ім'я його було славне серед усіх людей навколо. ³²(5-12) І він проказав три тисячі приказок, а пісень його було тисяча й п'ять. ³³(5-13) І говорив він про дерева, від кедру, що на Ливані, й аж до ісопу, що росте на стіні. І говорив про худобу, і про птаства, і про плазуюче та про риб. ³⁴(5-14) І приходили від усіх народів, щоб послухати Соломонову мудрість, від усіх царів краю, що чули про мудрість його.

Chapter 5

¹ (5-15) І послав Хірам, цар Тиру, своїх слуг до Соломона, бо почув, що його помазали на царя на місце батька його, бо Хірам був приятелем Давидовим по всі дні. ²(5-16) І послав Соломон до Хірама, говорячи: ³(5-17) Ти знаєш мого батька Давида, що не міг він збудувати дому для Імени Господа, Бога свого, через війни, що оточували його, аж поки Господь не віддав їх, ворогів, під стопи ніг його. ⁴(5-18) А тепер Господь, Бог мій, дав мені відпочинок навколо, нема противника, і нема злого випадку. ⁵(5-19) І ото я маю на думці збудувати дім Імени Господа, Бога мого, як Господь говорив був моєму батькові Давидові, кажучи: Син твій, якого дам замість тебе на трон твій, він збудує той дім для Ймення Мого. ⁶(5-20) А тепер накажи, і нехай зітнуть мені кедри з Ливану, а раби мої будуть із рабами твоїми, а в нагороду за твоїх рабів я дам тобі все, що скажеш, бо ти знаєш, що серед нас немає нікого, хто вмів би стинати дерева, як сидоняни. ⁷(5-21) І сталося, як почув Хірам Соломонові слова, то дуже зрадів та й сказав: Благословенний Господь сьогодні, що дав Давидові мудрого сина над цим великим народом! ⁸(5-22) І послав Хірам до Соломона, говорячи: Почув я про те, про що посилав ти до мене. Я виконаю все бажання твоє, щодо дерева кедрового та дерева кипарисового. ⁹(5-23) Мої раби спустять із Ливану до моря, а я їх поскладаю в плоти, і відправлю морем аж до місця, про яке пошлеш мені звістку, і порозбиваю їх там, і ти забереш. А ти виконаєш моє бажання, дати хліба для мого дому.

¹⁰ (5-24) І давав Хірам Соломонові дерева кедрові та дерева кипарисові, усе за бажанням його. ¹¹(5-25) А Соломон давав Хірамові двадцять тисяч корів пшениці, живність для дому його, та двадцять тисяч корів товченої оливи. Так давав Соломон Хірамові рік-у-рік. ¹²(5-26) А Господь дав Соломонові мудрість, як обіцяв був йому. І був мир між Хірамом та між Соломоном, і обидва вони склали умову. ¹³(5-27) А Соломон зібрав данину робітників зо всього Ізраїля, і була та данина тридцять тисяч чоловіка. ¹⁴(5-28) І він посилав їх до Ливану, по десять тисяч на місяць, напереміну: місяць були вони на Ливані, два місяці у домі своїм; а Адонірам доглядав над робітниками. ¹⁵(5-29) І було в Соломона сімдесят тисяч тягарових носіїв та вісімдесят тисяч ламачів у горах, ¹⁶(5-30) окрім трьох тисяч і трьох сотень керівників, що настановив Соломон над працею, вони правили над народом, що робили працю. ¹⁷(5-31) І цар наказав, і вони ламали велике каміння, каміння дороге, щоб закласти дім із тесаного каміння. ¹⁸(5-32) І їх отесували будівничі Соломонові й будівничі Хірамові та ґівляни, і наготовили дерева та каміння на збудування храму.

Chapter 6

¹ І сталося, року чотирисотого й вісімдесятого по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю, четвертого року Соломонового царювання над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа. ²А той храм, що цар Соломон збудував для Господа, шістдесят ліктів довжина його, а двадцять ширина його, а тридцять ліктів вишина його. ³А притвор перед храмом цього дому двадцять ліктів довжина його, відповідно широкости храму, десять ліктів ширина його перед храмом. ⁴І зробив він для храму прозорі вікна, широкі знадвору й вузькі всередині. ⁵А до стіни храму збудував він прибудівку навколо, зо стінами дому навколо храму та найсвятішого, і поробив бічні кімнати навколо. ⁶Долішня прибудівка ширина її п'ять ліктів, а середня шість ліктів ширина її, а третя сім ліктів ширина її, бо він дав навколо храму знадвору виступи, щоб не тримати їх у стінах храму. ⁷А храм, коли був будований, будувався з викінченого каменя з каменоломні, а молотки та сокира, всяке залізне знаряддя не було чуте в храмі, коли його будували. ⁸Вхід до середньої бічної кімнати був з правого боку храму, а крученими сходами входили до середньої, а з середньої до третьої. ⁹І збудував він той храм та й покінчив його. І покрив він храм дошками та брусками кедрових дерев. ¹⁰І збудував він прибудівку на ввесь храм, п'ять ліктів вишина її, і вона трималася храму кедровими деревинами.

¹¹ І було Господнє слово до Соломона, говорячи: ¹²Цей храм, що ти будуєш, якщо ти ходитимеш Моїми уставами й постанови Мої будеш виконувати, і будеш дотримувати всі Мої заповіді, щоб ними ходити, то Я виповню на тобі Своє слово, яке Я говорив був батькові твоєму Давидові. ¹³І пробуватиму посеред Ізраїлевих синів, і не покину Свого Ізраїлевого народу. ¹⁴І збудував Соломон той храм та й скінчив його.

¹⁵ І побудував він стіни храму зсередини з кедрових дощок, від підлоги храму аж до стін стропу покрив усередині деревом, а підлогу храму покрив кипарисовими дошками. ¹⁶І збудував тих двадцять ліктів стіни з-заду храму з кедрових дощок, від підлоги аж до стін стропу, і це збудував йому зсередини за девіра, за Святеє Святих. ¹⁷А той храм був на сорок ліктів, він той, що перед девіром. ¹⁸А на кедрині всередині храму була різьба огірків та відкритих квітів. Усе кедрина, камінь був невидний. ¹⁹А найсвятіше він приготовив усередині храму, щоб дати туди ковчега Господнього заповіту. ²⁰А середина найсвятішого двадцять ліктів довжина, і двадцять ліктів ширина, і двадцять ліктів вишина його, і він покрив його щирим золотом, і також покрив кедрового жертівника. ²¹І Соломон покрив той храм зсередини щирим золотом, а перед найсвятішим перетягнув золотими ланцюгами, та покрив його золотом. ²²І ввесь храм він покрив золотом аж до кінця всього храму і всього жертівника, що при найсвятішому, покрив золотом. ²³І зробив у найсвятішому двох херувимів з оливкового дерева, десять ліктів вишина його. ²⁴І п'ять ліктів одне крило херувима, і п'ять ліктів друге крило херувима; десять ліктів від кінця одного його крила і аж до кінця другого його крила. ²⁵І десять ліктів був і другий херувим, одна міра й один вид обом херувимам. ²⁶Височина одного херувима десять ліктів, і так і другого херувима. ²⁷І дав він тих херувимів усередині внутрішнього храму. І херувими простягали свої крила, і торкалося крило одного однієї стіни, а крило другого херувима торкалося другої стіни. А їхні внутрішні крила дотикалися крило до крила. ²⁸І він покрив херувимів золотом. ²⁹А всі стіни храму навколо приоздобив ритими різьбами херувимів і пальм та розкритих квітів, зсередини та від зовнішньої частини. ³⁰А підлогу храму він покрив золотом для внутрішньої та для зовнішньої частини. ³¹А на вхід до найсвятішого зробив двері з оливкового дерева; стовп, бічні одвірки п'ятикутні. ³²І двоє дверей були з оливкового дерева, і на них були пороблені різьби херувимів і пальм та розкритих квітів, і покрив золотом; і обклав золотом тих херувимів та ті пальми. ³³І так поробив і одвірки для входу до храму, з оливкового дерева, одвірки чотирикутні. ³⁴А двоє дверей були з кипарисового дерева. Дві частині одних дверей та дві частині других дверей були рухомі. ³⁵І повирізував на них херувимів і пальми та розкриті квіти, і покрив золотом, викутим по різьбі. ³⁶І збудував він унутрішній двір, три ряди тесаного каменя та ряд стятого кедрового брусся. ³⁷Року четвертого був заложений храм Господній, у місяці зів, ³⁸а року одинадцятого, у місяці бул, він місяць восьмий був закінчений той храм зо всіма речами його та за всіма планами його. І він будував його сім років.

Chapter 7

¹ А свій дім Соломон будував тринадцять років, та й скінчив увесь свій дім. ²І збудував він дім Ливанського Лісу, сто ліктів довжина його, і п'ятдесят ліктів ширина його, і тридцять ліктів вишина його, на чотирьох рядах кедрових стовпів, а кедрові брусся на стовпах. ³І покритий він був кедриною зверху на бічних кімнатах, що на сорока й п'яти стовпах, по п'ятнадцять на ряд. ⁴А лутків було три ряди, вікно до вікна три рази. ⁵А всі двері та бічні одвірки чотирикутні, з порогами, а навпроти вікно до вікна три рази. ⁶І зробив він сіни зо стовпів, п'ятдесят ліктів довжина їх та тридцять ліктів ширина їх, і інші сіни перед ними, і стовпи, і причілок даху. ⁷І зробив він тронову залю, де судив, залю судову, і покрив кедриною від підлоги до стелі. ⁸А його дім, де жив, на іншому дворі, зсередини сіней, був такий, як та робота. І зробив він дім для фараонової дочки, яку взяв Соломон, як ті сіни. ⁹Усе це з дорогого каміння, тесаного за мірою, обрізаного пилкою зсередини та іззовні, і від основи аж до стелі, а іззовні аж до великого двора. ¹⁰А заснований він був на дорогих каміннях, каміннях великих, каміння десяти ліктів та каміння восьми ліктів. ¹¹А згори дорогі каміння, тесані за мірою, та кедрина. ¹²А навколо великий двір, три ряди тесаного каміння та ряд стятого кедрового брусся; те саме й для внутрішнього двору Господнього храму та для сіней храму.

¹³ І послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама, ¹⁴це син однієї вдови, з племени Нефталимового, а батько його тирянин, що робив на міді. І був він наповнений мудрістю й розумом, та вмінням робити всяку роботу на міді. І прийшов він до царя Соломона, і зробив усю його роботу. ¹⁵І він відлив два мідяні стовпи, вісімнадцять ліктів височина одного стовпа, а шнур дванадцяти ліктів оточив би його; такий і стовп другий. ¹⁶І зробив він дві маковиці, щоб дати на верхи тих стовпів, відлив їх із міді; п'ять ліктів височина однієї маковиці, і п'ять ліктів височина маковиці другої. ¹⁷А на тих маковицях, що були на верхах стовпів, було мереживо плетеної роботи та шнурки роботою ланцюжків, сім на маковиці одній і сім на маковиці другій. ¹⁸І поробив він ті стовпи так, що два ряди гранатових яблук були навколо на одному мереживі, щоб покрити маковиці, що на верху; і так зробив і маковиці другій. ¹⁹А маковиці, що на верху тих стовпів, були зроблені як лілеї, на чотири лікті, у притворі. ²⁰І маковиці на обох стовпах також зверху, навпроти випуклини, що з боку мережива. А тих гранатових яблук двісті, рядами навколо на маковиці другій. ²¹І поставив він ті стовпи до притвору храму. І поставив він правого стовпа, і назвав ім'я йому: Яхін; і поставив стовпа лівого, і назвав ім'я йому: Боаз. ²²А на верху стовпів зроблено як лілеї. І була скінчена робота стовпів. ²³І зробив він лите море, десять ліктів від краю його аж до краю його, навколо круглясте, і п'ять ліктів височина його. А шнур на тридцять ліктів оточив би його навколо. ²⁴А здолу на краях його оточували його подоби огірків, по десять у лікті, вони оточували море навколо. Було два ряди тих огірків, вилитих при литті його. ²⁵Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а ввесь зад їх до нутра. ²⁶А грубина його долоня, а краї його подібні до краю келиха, як квітки лілеї. Містило воно дві тисячі батів. ²⁷І зробив він десять мідяних підстав, чотири лікті довжина однієї підстави, і чотири лікті ширина її, а три лікті вишина її. ²⁸А оце робота підстави: у них лиштви, а ті лиштви поміж прутами. ²⁹А на лиштвах, що між прутами, леви, воли та херувими. А на прутах зверху підніжки, а під левами та волами китиці, зроблені розложистими. ³⁰І чотири мідяні кола для однієї підстави та мідяні осі. А на чотирьох рогах їхні рамена, під мідницею рамена литі, з кожного боку китиці. ³¹А гирло його з нутра маковиці й вище лікоть; а гирло круглясте, роботи підніжка, лікоть і півліктя; і також на гирлі його різьби, а рамено їх квадратове, не круглясте. ³²І чотири ті кола були під лиштвами, а осі колес у підставі. А вишина одного кола лікоть і півліктя. ³³А робота тих кіл як робота кола возового; їхні осі, і їхні обіддя, і їхні шпиці, і їхні маточини усе лите. ³⁴І чотири рамена на чотирьох рогах однієї підстави; з підстави виходили рамена її. ³⁵А на верху підстави було округле навкілля, півліктя вишини; а на верху підстави ручки її та лиштви її з неї. ³⁶І він повирізував на таблицях ручок її та на лиштвах її херувимів левів та пальми, на кожнім вільнім місці, та китиці навколо. ³⁷Як це, він зробив десять підстав, лиття одне, міра одна, одна робота для них усіх. ³⁸І зробив він десять мідяних умивальниць, сорок батів мала кожна вмивальниця; чотири лікті кожна вмивальниця; одна вмивальниця на одній підставі, так для десяти підстав. ³⁹І дав ті підстави п'ять на боці храму з правиці, і п'ять на боці храму з лівиці його, а море дав на правому боці храму, наперед, навпроти полудня. ⁴⁰І поробив Хірам умивальниці й лопатки та кропильниці. І покінчив Хірам робити всю ту роботу, що зробив цареві Соломонові для храму Господнього: ⁴¹два стовпи та дві голівки маковиць, що на верху стовпів, і два мережива на покриття двох голівок маковиць, що на верху стовпів; ⁴²і чотири сотні гранатових яблук для двох мережив, два ряди гранатових яблук для одного мережива, на покриття обох голівок маковиць, що на верху стовпів; ⁴³і підстави десять, і вмивальниці десять; ⁴⁴і одне море, і воли дванадцять під морем; ⁴⁵і горнята, і лопатки, і кропильниці та всі ті речі, що Хірам поробив цареві Соломонові в Господньому домі, усе виполірувана мідь. ⁴⁶На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глибокій землі між Суккотом та між Царетаном. ⁴⁷І порозставляв Соломон усі ці речі; через дуже велику многоту їх не була справджена вага міді.

⁴⁸ І поробив Соломон усі речі, що в Господньому храмі: золотого жертівника, і золотого стола, що на ньому хліб показний, ⁴⁹і свічники, п'ять з правиці та п'ять з лівиці, перед найсвятішим, зо щирого золота; і квітки, і лямпади, і щипчики, з золота; ⁵⁰і миски, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і лопатки, золото щире; і чопи для дверей внутрішнього храму, для Святого Святих, для дверей дому для храму золото. ⁵¹І була покінчена вся ця праця, яку цар Соломон зробив в Господньому храмі. І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида; срібло й золото та речі дав у скарбниці Господнього храму.

Chapter 8

¹ Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон. ²І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий. ³І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега. ⁴І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити. ⁵А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена. ⁶І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів. ⁷Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху. ⁸А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня. ⁹У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю. ¹⁰І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм. ¹¹І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!

¹² Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. ¹³Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки! ¹⁴І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. ¹⁵І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи: ¹⁶Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом. ¹⁷І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля. ¹⁸Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці. ¹⁹Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого! ²⁰І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. ²¹І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю.

²² І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав: ²³Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. ²⁴Ти додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня. ²⁵А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе переводу з-перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм. ²⁶А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові. ²⁷Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував? ²⁸Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні, ²⁹щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці! ³⁰І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш. ³¹Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі, ³²то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю. ³³Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, ³⁴то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам. ³⁵Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти, ³⁶то Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину. ³⁷Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба, ³⁸усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне руки свої до цього храму, ³⁹то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів, ⁴⁰щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим. ⁴¹Також і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого, ⁴²бо почують і вони про велике Ім'я Твоє, і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, і прийде він і помолиться в цьому храмі, ⁴³Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував. ⁴⁴Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, ⁴⁵то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд! ⁴⁶Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького, ⁴⁷і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні; ⁴⁸і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого, ⁴⁹то Ти почуєш на небесах, постійному місті пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд, ⁵⁰і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними, ⁵¹бо вони народ Твій та наділ Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі, ⁵²щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе. ⁵³Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!

⁵⁴ І сталося, як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба. ⁵⁵І встав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом: ⁵⁶Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея. ⁵⁷Нехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас, ⁵⁸щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам. ⁵⁹І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день-у-день, ⁶⁰щоб знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого! ⁶¹І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!

⁶² А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем. ⁶³І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини. ⁶⁴Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник, що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов. ⁶⁵І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, чотирнадцять день. ⁶⁶Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві.

Chapter 9

¹ І сталося, як Соломон покінчив будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажанням Соломона, що прагнув він зробити, ²то Господь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів'оні. ³І сказав Господь до нього: Вислухав Я молитви твої та благання твої, якими благав ти перед лицем Моїм, Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім'я Моє там аж навіки. І будуть там Мої очі та серце Моє по всі дні. ⁴А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зробити все, що наказав Я тобі, якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх, ⁵то трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не буде переводу нікому з нащадків твоїх на Ізраїлевім троні. ⁶Якщо ж справді відвернетеся ви та ваші сини від Мене, і не будете дотримувати заповідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і буде те вклонятися їм, ⁷то Я винищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за приповістку та за посміховище серед усіх народів! ⁸І храм цей найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?... ⁹І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Господь навів на них усе оце лихо!

¹⁰ І сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царський, ¹¹а Хірам, цар тирський, достачав Соломонові кедрові дерева й дерева кипарисові, та золото на кожне бажання його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у краї Ґаліл. ¹²І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, і не вподобались йому вони. ¹³І він сказав: Що це за міста, які ти дав мені, мій брате? І він назвав ім'я їм: Край Кавулу, і так вони звуться аж до цього дня. ¹⁴І послав Хірам цареві сто й двадцять талантів золота.

¹⁵ А оце наказ тих поборів, які брав цар Соломон на збудування храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру. ¹⁶Фараон, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґезер, та й спалив його огнем, а ханаанеянина, що сидів у місті, убив, і віддав його як віно для своєї дочки, Соломонової жінки. ¹⁷І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона Долішнього, ¹⁸і Баалата, і Тамара в пустині того краю, ¹⁹і всі міста на запаси, що були Соломонові, і міста на колесниці, і міста на верхівців, і інші бажання Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Краї панування його. ²⁰Увесь народ, що позостався з амореян, хіттеян та періззеян, хіввеян та євусеян, що вони не з Ізраїлевих синів, ²¹їхні сини, що були позоставлені по них у Краю, яких Ізраїлеві сини не могли вигубити, то взяв їх Соломон за поборових працівників, і так є аж до цього дня. ²²А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони вояки, і його раби, і провідники його, і старші над трьома, і провідники над його колесницями та його верхівці. ²³Оце приставлені провідники, що були над Соломоновою роботою, п'ятдесят і п'ять сотень, що правили народом, який робив на праці. ²⁴Тільки фараонова дочка вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло. ²⁵І приносив Соломон три рази річно цілопалення та мирні жертви на жертівнику, що збудував Господеві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем. І викінчив він той дім. ²⁶І цар Соломон наробив кораблів в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на березі Червоного моря в едомському краї. ²⁷І послав Хірам кораблями своїх рабів, моряків, що знають море, з рабами Соломоновими. ²⁸І прийшли вони до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й двадцять талантів золота, та й привезли до царя Соломона.

Chapter 10

¹ А цариця Шеви, коли почула була про славу Соломона, щодо Господнього Імени, то прийшла випробувати його загадками. ²І прийшла вона до Єрусалиму з дуже великим багатством, з верблюдами, що несли пахощі, і з дуже численним золотом, і з дорогим камінням. І прийшла вона до Соломона, і говорила йому все, що було на серці її. ³І Соломон вияснив їй усі її слова, не було речі, незнаної цареві, якої не порішив би він їй. ⁴І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість, та дім, що він збудував, ⁵і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і напої його, і цілопалення, що він приносить у Господньому домі, і не могла вона з дива вийти! ⁶І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість. ⁷І не повірила я тим словам, аж поки не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина: ти перевищив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула! ⁸Щасливі люди твої, щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм, що слухають твою мудрість! ⁹Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Ізраїлів трон, через Господню любов до Ізраїля навіки. І Він настановив тебе царем, щоб чинити право та справедливість. ¹⁰І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дорогого каміння. Більш уже ніколи не приходило так багато, як оці пахощі, що цариця Шеви дала цареві Соломонові! ¹¹І також Хірамові кораблі, що довозили золото з Офіру, спроваджували з Офіру багато алмуґового дерева та дороге каміння. ¹²І поробив цар з алмуґового дерева поруччя для Господнього храму та для дому царського, і гусла, і арфи для співаків. Ніколи не приходило так багато алмуґового дерева, і не бачено аж до цього дня! ¹³А цар Соломон дав цариці Шеви на жадання її все, чого вона бажала, окрім того, що дав їй як царський дарунок Соломонів. І обернулася вона, та й пішла до свого краю, вона та слуги її.

¹⁴ І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень шістдесят і шість талантів золота, ¹⁵окрім того, що приходило від купців та з торгівлі ходячих, та від усіх царів Арабії та краєвих намісників. ¹⁶І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, шість сотень шеклів золота йшло на одного щита, ¹⁷та три сотні щитів менших із кутого золота, три міні золота йшло на одного щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу. ¹⁸І зробив цар великого трона зо слонової кости, і покрив його щирим золотом. ¹⁹У трона було шість ступенів; а голова в трона кругляста позад його та поруччя з того й з того боку при місці сидіння, та два леви, що стояли при поруччях. ²⁰І дванадцять левів стояли там на шости ступенях із того й з того боку. По всіх царствах не було так зробленого! ²¹І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото, і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото, нічого із срібла, воно за Соломонових днів не рахувалося за щось. ²²Бо цар мав на морі таршіські кораблі разом із кораблями Хірамовими. Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото, і срібло, і слонову кість, і мавп, і пав. ²³І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости. ²⁴І вся земля хотіла бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце. ²⁵І вони приносили кожен свого дара, речі срібні та речі золоті, й одежу, і зброю, і пахощі, коні та мули, із року в рік. ²⁶І назбирав Соломон колесниць та верхівців, і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та з царем в Єрусалимі. ²⁷І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, як каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі! ²⁸А коней, що були в Соломона, приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці брали їх із Кеве за встановлені гроші. ²⁹І входила й виходила колесниця з Єгипту за шість сотень шеклів срібла, а кінь за сто й п'ятдесят. І так вони вивозили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царям сирійським.

Chapter 11

¹ А цар Соломон покохав багато чужинних жінок: і дочку фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок, ²із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: Не ввійде те між них, і вони не ввійдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богів. До них прихилився Соломон коханням. ³І було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць три сотні. І жінки його прихилили його серце. ⁴І сталося на час Соломонової старости, жінки його прихилили його серце до інших богів; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида. ⁵І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидотою аммонітською. ⁶І робив Соломон зле в очах Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид. ⁷Тоді Соломон збудував жертівника для Кемоша, моавської гидоти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидоти аммонських синів. ⁸І так він зробив для всіх своїх чужинних жінок, що кадили та приносили жертви для своїх богів.

⁹ І розгнівався Господь на Соломона, бо його серце відхилилося від Господа, Бога Ізраїлевого, що два рази йому являвся, ¹⁰і наказував йому про цю річ, щоб не ходити за іншими богами. Та не виконував він того, що наказав був Господь. ¹¹І сказав Господь до Соломона: Тому, що було це з тобою, і не виконував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу царство твоє, та й дам його твоєму рабові. ¹²Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида, з руки сина твого відберу його! ¹³Та всього царства Я не відберу, одне племено Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав.

¹⁴ І поставив Господь Соломонові за противника едомлянина Гадада, він із царського насіння в Едомі. ¹⁵І сталося, коли Давид був з Едомом, коли Йоав, начальник війська, пішов поховати трупи, то він повбивав кожного чоловічої статі в Едомі. ¹⁶Бо шість місяців сидів там Йоав та ввесь Ізраїль, аж поки він не вигубив кожного чоловічої статі в Едомі. ¹⁷І втік Гадад, він та з ним мужі едомські, зо слуг його батька, щоб піти до Єгипту; а Гадад був тоді малим хлопцем. ¹⁸І встали вони з Мідіяну й пішли до Парану; і набрали вони з собою людей з Парану, та й прийшли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського, а той дав йому дім та призначив йому утримання, і дав йому землю. ¹⁹І знайшов Гадад велику милість у фараонових очах, і він дав йому за жінку сестру своєї жінки, сестру цариці Тахпенеси. ²⁰І породила йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата, а Тахпенеса виховала його в фараоновому домі. І був Ґенуват у фараоновому домі серед фараонових синів. ²¹І почув Гадад в Єгипті, що Давид спочив із своїми батьками, та що помер Йоав, начальник війська. І сказав Гадад до фараона: Відпусти мене, й я піду до свого Краю! ²²А фараон йому відказав: Чого тобі бракує при мені, що ти оце хочеш іти до свого краю? Та той сказав: Ні, таки конче відпусти мене! ²³І поставив Бог йому, Соломонові, за противника ще й Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого пана. ²⁴І зібрав він при собі людей, та й став провідником банди, коли Давид розбивав їх. І пішли вони до Дамаску, й осілися в ньому, і панували в Дамаску. ²⁵І був він противником для Ізраїля за всіх Соломонових днів, а це окрім того лиха, що чинив Гадад. І бридив він Ізраїлем, і запанував над Сирією.

²⁶ А Єровоам, син Неватів, єфремівець, із Цереди, а ім'я його матері Церуа, жінка вдова, був раб Соломонів. І підняв він руку на царя. ²⁷А оце та причина, що він підняв руку на царя: Соломон будував Мілло, і поправив пролім у Місті Давида, свого батька. ²⁸А той муж Єровоам був відважний. І побачив Соломон цього юнака, що він роботящий, і призначив його над усіма носіями Йосипового дому. ²⁹І сталося того часу, і вийшов Єровоам з Єрусалиму. І знайшов його на дорозі шілонянин Ахійя, пророк. Він був одягнений в нову одіж, й обидва вони були самі на полі. ³⁰І схопив Ахійя за ту нову одежу, що була на ньому, та й подер її на дванадцять кусків. ³¹І сказав він до Єровоама: Візьми собі десять кусків, бо так сказав Господь, Бог Ізраїля: Оце Я віддираю царство з Соломонової руки, і дам тобі десять племен. ³²А одне племено буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму, міста, що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племен. ³³Це тому, що вони покинули Мене і вклонялися Астарті, сидонській богині, і Кемошеві, богові моавському, та Мілкомові, богові аммонітському, і не пішли Моїми дорогами, щоб виконувати добре в Моїх очах, і постанови Мої та заповіді Мої, як батько його Давид. ³⁴Та не візьму Я всього царства з руки його, бо оставлю його володарем по всі дні життя його ради раба Мого Давида, що Я вибрав його, який додержував заповідів Моїх та постанов Моїх. ³⁵І візьму Я царство з руки його сина, та й дам його тобі, оті десять племен. ³⁶А синові його дам одне племено, щоб позоставався світильник рабові Моєму Давидові, по всі дні перед лицем Моїм в Єрусалимі, місці, що Я вибрав Собі, щоб там перебувало Моє Ймення. ³⁷А тебе Я візьму, і ти будеш царювати над усім, чого пожадає душа твоя, і ти будеш царем над Ізраїлем. ³⁸І станеться, коли ти слухатимешся всього, що Я накажу тобі, і підеш Моїми дорогами, і робитимеш добре в очах Моїх, щоб виконувати постанови Мої та заповіді Мої, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою, і побудую тобі міцний дім, як Я збудував був Давидові, і дам тобі Ізраїля. ³⁹І буду впокоряти Давидове насіння ради того, тільки не по всі дні. ⁴⁰І шукав Соломон, щоб забити Єровоама. І встав Єровоам, і втік до Єгипту, до Шішака, єгипетського царя. І пробував він в Єгипті аж до Соломонової смерти.

⁴¹ А решта Соломонових діл, і все, що він зробив був, та мудрість його, ото вони написані в книзі Соломонові діла. ⁴²А днів, коли Соломон царював в Єрусалимі над усім Ізраїлем, було сорок літ. ⁴³І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похований у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

Chapter 12

¹ І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем. ²І сталося, що це почув Єровоам, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті. ³І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи: ⁴Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти тепер полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі. ⁵А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ. ⁶І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові? ⁷І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові, і будеш служити їм, і відповіси їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні. ⁸Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним. ⁹І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, що твій батько наклав був на нас. ¹⁰І говорили до нього ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька! ¹¹А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я додам до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами! ¹²І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня. ¹³І цар жорстоко відповів народові, і відкинув пораду старших, що радили йому. ¹⁴І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я додам до вашого ярма. Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!... ¹⁵І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, щоб справдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.

¹⁶ І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! До наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде!... І пішов Ізраїль до наметів своїх. ¹⁷А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, тільки над ними зацарював Рехав'ам. ¹⁸І послав цар Рехав'ам Адонірама, що був над даниною, та ввесь Ізраїль закидав його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму. ¹⁹І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня. ²⁰І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоам, то послали й покликали його на збори, та й настановили його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було нікого, окрім одного Юдиного племени. ²¹І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племено, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлевим домом, щоб вернути царство Рехав'амові, Соломоновому синові. ²²І було Боже слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи: ²³Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи: ²⁴Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом.

²⁵ І збудував Єровоам Сихема в Єфремових горах, та й осівся в ньому. І вийшов він звідти, і збудував Пенуїла. ²⁶І сказав Єровоам у своєму серці: Тепер вернеться царство до Давидового дому! ²⁷Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму, щоб приносити жертви в Господньому домі, то вернеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й вернуться до Рехав'ама, царя Юдиного. ²⁸І порадився цар, і зробив два золоті тельці, і сказав до народу: Досить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю. ²⁹І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані. ³⁰І була та річ на гріх, бо народ ходив до одного з них аж до Дану. ³¹І зробив він жертівне місце на пагірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів. ³²І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого для місяця, подібне до свята, що в Юді, і приносив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб приносити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків пагірків, що поробив. ³³І приносив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого вимислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до жертівника, щоб покадити...

Chapter 13

¹ А ось чоловік Божий прийшов за Господнім словом із Юди до Бет-Елу. А Єровоам стояв при жертівнику, щоб кадити. ²І кликнув чоловік Божий при жертівнику за словом Господнім і сказав: Жертівнику, жертівнику, так сказав Господь: Ось у Давидовому домі народиться син, Йосія ім'я йому, і він на тобі принесе в жертву священиків пагірків, що на тобі кадять, і кості людські спаляться на тобі. ³І дасть він того дня чудо, говорячи: Оце те чудо, про яке говорив Господь: Ось цей жертівник розпадеться, і висиплеться попіл, що на ньому!... ⁴І сталося, як цар почув слова цього Божого чоловіка, що кликав до жертівника в Бет-Елі, то Єровоам простяг руку свою від жертівника, говорячи: Схопіть його! І всохла рука йому, яку він простяг до нього, і він не міг вернути її до себе... ⁵А жертівник розпався, і попіл висипався з жертівника, за тим чудом, що дав Божий чоловік за словом Господнім... ⁶А цар відповів і сказав до Божого чоловіка: Умилостив лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, і нехай вернеться рука моя до мене! І чоловік Божий умилостивив Господнє лице, і царська рука вернулася до нього, і була, як перед тим... ⁷І сказав цар до Божого чоловіка: Увійди зо мною до дому й попоїж, і я дам тобі дара! ⁸А чоловік Божий сказав до царя: Якщо ти даси мені пів дому свого, не ввійду я з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води в цьому місці!... ⁹Бо так наказано мені за словом Господнім, говорячи: Ти не їстимеш хліба, і не питимеш води, і не вернешся дорогою, якою пішов! ¹⁰І пішов він іншою дорогою, і не вернувся тією дорогою, що нею прийшов був до Бет-Елу.

¹¹ А один старий пророк сидів у Бет-Елі. І прийшли його сини, і розповіли йому про ввесь чин, що зробив Божий чоловік сьогодні в Бет-Елі, про ті слова, що він говорив до царя, і оповіли їх своєму батькові. ¹²І промовив до них їхній батько: Де ж та дорога, якою він пішов? А його сини бачили ту дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прийшов був з Юди. ¹³І сказав він до синів своїх: Осідлайте мені осла! І вони осідлали йому осла, і він сів на нього. ¹⁴І поїхав він за Божим чоловіком, і знайшов його, як сидів під дубом. І сказав він до нього: Чи ти той Божий чоловік, що прийшов із Юди? А той відказав: Я. ¹⁵І сказав він до нього: Іди зо мною до дому та з'їж хліба! ¹⁶А той відказав: Не можу вернутися з тобою та ввійти з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води з тобою в цьому місці! ¹⁷Бо було мені сказано за словом Господнім: Не їстимеш хліба й не питимеш там води, і не вернешся тією дорогою, якою ти йшов! ¹⁸А той відказав йому: І я пророк, як ти! А Ангол говорив мені за Господнім словом, кажучи: Заверни його з собою до дому свого, і нехай він їсть хліб і нехай п'є воду. Він же говорив йому неправду! ¹⁹І він вернувся з ним, і їв хліб у його домі та пив воду... ²⁰І сталося, як сиділи вони при столі, то було Господнє слово до пророка, що вернув його. ²¹І він кликнув до Божого чоловіка, що прийшов із Юди, говорячи: Так сказав Господь: Тому, що був ти неслухняний Господнім наказам, і не додержував тієї заповіді, що наказав тобі Господь, Бог твій, ²²і ти вернувся, і їв хліб та пив воду в місці, про яке Він говорив тобі: Не їж хліба й не пий води, то не ввійде твій труп до гробу батьків твоїх!...

²³ І сталося, як той поїв хліба та напився, то він осідлав йому осла, тому пророкові, що він вернув його. ²⁴І той подався, та спіткав його на дорозі лев, та й забив його. І був кинений труп його на дорозі, а осел стояв при ньому, а той лев стояв при трупі... ²⁵Аж ось приходять люди, і побачили того трупа, киненого на дорозі, та лева, що стояв при трупі. І вони прийшли й говорили в тім місті, де сидів старий пророк. ²⁶І почув про це той пророк, що вернув його з дороги, та й сказав: Це той Божий чоловік, що був неслухняний Господнім наказам, і Господь дав його левові, і він роздер його та вбив його за Господнім словом, що говорив йому. ²⁷І сказав він до синів своїх, говорячи: Осідлайте мені осла! І осідлали. ²⁸І поїхав він, і знайшов його трупа, киненого на дорозі, й осла та лева, що стояли при трупі, не з'їв той лев труп а й не роздер осла. ²⁹І підняв той пророк трупа Божого чоловіка, і поклав його на осла, та й вернув його. І ввійшов старий пророк до міста, щоб оплакати та поховати того. ³⁰І поклав він його в своїм гробі, і плакали над ним: Ой, брате мій! ³¹І сталося по його похороні, і сказав він до синів своїх, говорячи: Коли я помру, то поховаєте мене в гробі, що в ньому похований цей Божий чоловік. При костях його покладіть мої кості! ³²Бо конче збудеться те слово, що він кликнув був за Господнім словом над тим жертівником, що в Бет-Елі, та над усіма жертівниковими місцями на пагірках, що в містах самарійських. ³³По цій пригоді Єровоам не зійшов зо своєї злої дороги, і настановляв священиків пагірків з усього народу, хто хотів, той призначався, і ставав священиком пагірків. ³⁴І стала та річ гріхом для Єровоамового дому, і на вигублення, і на винищення з-над поверхні землі.

Chapter 14

¹ Того часу заслаб Авійя, Єровоамів син ²І сказав Єровоам до своєї жінки: Устань та переберися, і не пізнають, що ти Єровоамова жінка. І підеш до Шіло, ото там пророк Ахійя, який говорив про мене, що я буду царем над цим народом. ³І візьми в свою руку десять хлібів і калачі та дзбанок меду, і ввійдеш до нього. Він скаже тобі, що буде хлопцеві. ⁴І зробила так Єровоамова жінка. І встала вона, та й пішла до Шіло, і ввійшла до Ахійєвого дому. А Ахійя не міг бачити, бо очі йому стемніли через його старість. ⁵І Господь сказав до Ахійї: Ось приходить Єровоамова жінка, щоб запитати від тебе слово про сина свого, бо він слабий. Отак і так будеш їй говорити. І станеться, коли вона ввійде, то вдаватиме чужу. ⁶І сталося, як Ахійя почув шарудіння ніг її, як вона входила до входу, то сказав: Увійди, Єровоамова жінко! Чому то ти вдаєш чужу? А я посланий до тебе з твердою звісткою.

⁷ Іди, скажи Єровоамові: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Тому, що Я підніс тебе з-посеред народу, і дав тебе за князя над Моїм народом, Ізраїлем, ⁸і відірвав царство від Давидового дому й дав його тобі, та ти не був, як Мій раб Давид, що додержував заповідей Моїх, і що ходив за Мною всім серцем своїм, щоб робити тільки добре в очах Моїх, ⁹і робив ти гірше за всіх, хто був перед тобою, і ти пішов і наробив собі інших богів та литих бовванів, щоб гнівити Мене, а Мене ти відкинув геть, ¹⁰тому ось Я наводжу 935 8688 лихо 7451 на Єровоамів 3379 дім 1004, і вигублю 3772 8689 в Єровоама 3379 навіть те, що мочить 8366 8688 на стіну 7023, невільника 6113 8803 й вільного 5800 8803 в Ізраїлі 3478, і вимету 1197 8765 позостале 310 по Єровоамовім 3379 домі 1004, як вимітається 1197 8762 сміття 1557, аж не 8552 8800 зостанеться 8552 8800 нічого. ¹¹Померлого в Єровоама в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне. Так сказав Господь. ¹²А ти встань, іди до свого дому. Як ноги твої входитимуть до міста, то помре той хлопець. ¹³І буде його оплакувати ввесь Ізраїль, і поховають його, бо він один в Єровоама ввійде до гробу, бо тільки в ньому в Єровоамовім домі була знайдена добра річ для Господа, Бога Ізраїлевого. ¹⁴А Господь поставить Собі царя над Ізраїлем, який вигубить Єровоамів дім того дня. Та що станеться тепер? ¹⁵І поб'є Господь Ізраїля, і він захитається, як хитається очерет на воді! І вирве Він Ізраїля з-над цієї хорошої землі, яку дав їхнім батькам, і порозкидає їх по той бік Річки за те, що вони поробили собі Астарти, що гнівають Господа. ¹⁶І Він видасть Ізраїля через гріх Єровоама, що грішив сам, і що ввів у гріх Ізраїля. ¹⁷І встала Єровоамова жінка, і пішла, і прийшла до Тірци. Як вона входила до порога дому, то той хлопець помер... ¹⁸І поховали його, й оплакував його ввесь Ізраїль за словом Господа, що говорив через раба Свого пророка Ахійю. ¹⁹А решта Єровоамових діл, як він воював та як він царював, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ²⁰А час, який царював Єровоам, двадцять і два роки. І спочив він із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Надав.

²¹ А Рехав'ам, син Соломонів, царював у Юді. Рехав'ам був віку сорока й одного року, коли зацарював, а царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен, щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я його матері: аммонітка Наама. ²²А Юда робив зло в Господніх очах, і вони гнівили Його більш від усього того, що чинили їхні батьки своїм гріхом, яким грішили. ²³І також вони будували собі жертівники на пагірках, і стовпи, і Астарти на кожному високому взгір'ї та під кожним зеленим деревом. ²⁴І також були блудодії в тому краї, вони чинили всю гидоту тих людей, що Господь прогнав їх від Ізраїлевого обличчя. ²⁵І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шушак, єгипетський цар, на Єрусалим. ²⁶І позабирав він скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і все забрав. І забрав він усі золоті щити, що Соломон поробив був. ²⁷А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити, і віддав їх на руки провідників бігунів, що стерегли вхід до царського дому. ²⁸І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, бігуни носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів. ²⁹А решта Рехав'амових діл та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ³⁰А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точилася по всі дні. ³¹І спочив Рехав'ам зо своїми батьками, і був він похований зо своїми батьками в Давидовому Місті. А ім'я його матері аммонітянка Наама. А замість нього зацарював його син Авійям.

Chapter 15

¹ А вісімнадцятого року царя Єровоама, Неватового сина, над Юдою зацарював Авійям. ²Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Мааха, Авесаломова дочка. ³І він ходив в усіх гріхах свого батька, які той робив перед ним, і серце його не було все з Господом, Богом своїм, як серце його батька Давида. ⁴Бо Господь, Бог його, ради Давида дав йому світильника в Єрусалимі, щоб поставити сина його по ньому та укріпити Єрусалим. ⁵Бо Давид робив добре в Господніх очах, і не відступав від усього що Він наказав був йому, по всі дні життя свого, окрім справи хіттянина Урії. ⁶А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точилася по всі дні життя його. ⁷А решта Авійямових діл та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. І війна точилася між Авійямом та між Єровоамом. ⁸І спочив Авійям зо своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аса.

⁹ А року двадцятого Єровоама, Ізраїлевого царя, зацарював Аса, цар Юдин. ¹⁰І він царював в Єрусалимі сорок і один рік. А ім'я його матері Мааха, Авесаломова дочка. ¹¹І робив Аса добре в Господніх очах, як батько його Давид. ¹²І вигнав він блудодіїв із краю, і повикидав усіх божків, яких поробили були їхні батьки. ¹³І навіть матір свою Мааху, і її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ідола для Астарти. І Аса порубав ідола її, та й спалив у долині Кедрон. ¹⁴А пагірки не минулися; тільки Асине серце було все з Господом по всі його дні. ¹⁵І вніс він до Господнього дому присвячені речі свого батька та присвячені речі свої, срібло, і золото, і посуд. ¹⁶А війна точилася між Асою та між Башою по всі їхні дні. ¹⁷І пішов Баша, цар Ізраїлів, на Юду, і будував Раму, щоб не дати нікому від Аси, царя Юдиного, виходити та входити. ¹⁸І взяв Аса все срібло та золото, позостале в скарбницях храму Господнього та дому царевого, та й дав його до руки своїх слуг. І послав їх цар Аса до Бен-Гадада, сина Тавримонна, сина Хезйонового, сирійського царя, що сидів у Дамаску, говорячи: ¹⁹Є умова між мною та між тобою, між батьком моїм та між батьком твоїм. Ось послав я тобі дара, срібла та золота, іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він відійде від мене. ²⁰І послухався Бен-Гаддад царя Аси, і послав провідників свойого війська на Ізраїлеві міста, та й побив Іййона, і Дана, і Авела, Бат-Мааху, і всього Кінерота та всю землю Нефталимову. ²¹І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, й осівся в Тірці. ²²А цар Аса закликав до послуху всього Юду, нікого не виключаючи, і вони повиносили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша. І цар Аса збудував з того Веніяминову Ґеву. ²³А решта діл Аси та вся лицарськість його, і все, що він зробив був, і міста, які побудував, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів; тільки на час старости своєї він заслаб був на свої ноги. ²⁴І спочив Аса з батьками своїми, і був похований з батьками своїми в Місті Давида, свого батька. А замість нього зацарював його син Йосафат.

²⁵ А над Ізраїлем зацарював Надав, Єровоамів син, у другому році Аси, царя Юдиного, та й царював над Ізраїлем два роки. ²⁶І робив він зле в Господніх очах, і ходив дорогою батька свого та в гріху його, що вводив теж у гріх Ізраїля. ²⁷І змовився на нього Баша, син Ахійї, з Іссахарового дому, та й побив його Баша в Ґіббетоні филистимському. А Надав та ввесь Ізраїль облягали Ґіббетон. ²⁸І вбив його Баша в третьому році Аси, царя Юдиного, та й зацарював замість нього. ²⁹І сталося, як зацарював він, то побив увесь Єровоамів дім, не позоставив Єровоамові жодної душі, аж поки не вигубив його, за словом Господа, що говорив через Свого раба шілонянина Ахійю, ³⁰за гріх Єровоама, що грішив сам і що вводив у гріх Ізраїля, через свій гнів, яким гнівив Господа, Бога Ізраїлевого. ³¹А решта діл Надава та все, що він був зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ³²А війна точилася між Асою та між Башею, Ізраїлевим царем, по всі дні їх. ³³Третього року Аси, царя Юдиного, зацарював Баша, син Ахійїн, над усім Ізраїлем у Тірці, на двадцять і чотири роки. ³⁴І робив він зло в Господніх очах, і ходив дорогою Єровоама та в гріху його, що вводив у гріх Ізраїля.

Chapter 16

¹ І було Господнє слово до Єгу, Хананієвого сина, про Башу, говорячи: ²Тому, що Я підніс тебе з пороху, і настановив тебе володарем над Моїм народом, Ізраїлем, а ти пішов Єровоамовою дорогою та вводив у гріх народ Мій, Ізраїля, щоб гнівити Мене гріхами їх, ³то ось Я вигублю по Баші та по домі його, зроблю твій дім, як дім Єровоама, Неватового сина. ⁴Померлого в Баші в місті з'їдять пси, а померлого йому на полі, поїсть птаство небесне. ⁵А решта діл Баші, і що він зробив був, і лицарськість його, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ⁶І спочив Баша зо своїми батьками, і був похований в Тірці, а замість нього зацарював син його Ела. ⁷І було слово Господнє через пророка Єгу, сина Хананієвого, до Баші та до дому його, а то через усе те зло, що коїв він у Господніх очах, щоб гнівити Його чином своїх рук, щоб бути, як Єровоамів дім, що Він побив його. ⁸Двадцять і шостого року Аси, царя Юдиного, зацарював Ела, Башин син, над Ізраїлем у Тірці, на два роки. ⁹І змовився на нього його раб Зімрі, провідник половини колесниць. І коли він, п'яний, пив у домі Арци, що був над його домом у Тірці, ¹⁰то прийшов Зімрі й убив його, і вбив його в двадцятому й сьомому році Аси, царя Юдиного, та й зацарював замість нього. ¹¹І сталося, як він зацарював та сів на його троні, то він вибив увесь Башин дім, не позоставив навіть того, що мочить на стіну, ані рідних його, ані друзів його. ¹²І вигубив Зімрі ввесь Башин дім, за словом Господа, що промовляв був до Баші через пророка Єгу, ¹³за всі гріхи Баші та гріхи Елі, його сина, що грішили самі, і що вводили в гріх Ізраїля, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, своїми гидотами. ¹⁴А решта діл Елі та все, що він робив, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

¹⁵ У році двадцятому й сьомому Аси, царя Юдиного, зацарював Зімрі в Тірці на сім день, коли народ облягав филистимський Ґіббетон. ¹⁶І прочув народ, що облягав, таке: Змовився Зімрі та й убив царя! І ввесь Ізраїль настановив царем над Ізраїлем Омрі, провідника війська, того дня в таборі. ¹⁷І піднялися Омрі та ввесь Ізраїль із ним із Ґіббетону, і облягли Тірцу. ¹⁸І сталося, як побачив Зімрі, що місто здобуте, то ввійшов до палацу царевого дому, та й спалив над собою царський дім огнем, і помер ¹⁹за гріх свій, що грішив ним, щоб робити зло в Господніх очах, щоб ходити дорогою Єровоама та в гріху його, який він чинив, щоб вводити в гріх Ізраїля. ²⁰А решта діл Зімрі та змова його, що вчинив був, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ²¹Тоді Ізраїлів народ поділився пополовині: половина народу була за Тівні, Ґінатового сина, щоб настановити його царем, а половина за Омрі. ²²Та був сильніший народ, що стояв за Омрі, від народу, що був за Тівні, Ґінатового сина. І помер Тівні, а зацарював Омрі. ²³У році тридцятому й першому Аси, царя Юдиного, над Ізраїлем зацарював на дванадцять літ Омрі. У Тірці царював він шість років. ²⁴І купив він від Шемера гору Шомерон за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав ім'я міста, яке збудував, іменем пана тієї гори: Шомерон. ²⁵І робив Омрі зло в Господніх очах, і чинив зло більше від усіх, хто був перед ним. ²⁶І ходив він усією дорогою Єровоама, сина Неватового, та в гріхах його, якими вводив у гріх Ізраїля, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїля, гидотами своїми. ²⁷А решта діл Омрі, що робив він, та лицарськість його, яку він чинив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ²⁸І спочив Омрі з своїми батьками, і був похований у Самарії. А замість нього зацарював його син Ахав.

²⁹ Ахав, син Омрі, зацарював над Ізраїлем у році тридцятому й восьмому Аси, царя Юдиного. І царював Ахав, син Омрі, над Ізраїлем у Самарії двадцять і два роки. ³⁰І робив Ахав, син Омрі, зло в Господніх очах більше від усіх, хто був перед ним. ³¹І було йому мало ходити в гріхах Єровоама, Неватового сина, і він узяв за жінку Єзавель, дочку Етбаала, сидонського царя. І він пішов, і служив Ваалові, і вклонявся йому. ³²І він поставив жертівника для Ваала в Вааловому домі, якого збудував у Шомероні. ³³І зробив Ахав Астарту. І Ахав далі чинив, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, більше від усіх Ізраїлевих царів, що були перед ним. ³⁴За його днів Хіїл з Бет-Елу відбудував Єрихона, на перворіднім своїм Авірамові він заклав його фундаменти, а на наймолодшім своїм Сеґівові повставляв брами його, за словом Господа, що говорив через Ісуса, Навинового сина.

Chapter 17

¹ І сказав тішб'янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом! ²І було до нього слово Господнє, говорячи: ³Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. ⁴І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там. ⁵І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. ⁶А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечорі, а з потоку він пив. ⁷І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.

⁸ І було Господнє слово до нього, говорячи: ⁹Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе. ¹⁰І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап'юся. ¹¹І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку! ¹²А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з'їмо ми, та й помремо... ¹³І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім. ¹⁴Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі. ¹⁵І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, ¹⁶дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.

¹⁷ І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому. ¹⁸І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!... ¹⁹І сказав він до неї: Дай мені сина свого! І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. ²⁰І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина? ²¹І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї! ²²І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила... ²³І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: Дивися, твій син живий! ²⁴І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!

Chapter 18

¹ І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: Іди, покажися до Ахава, а Я дам дощ на поверхню землі. ²І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод. ³І покликав Ахав Овдія, що був над домом, а Овдій був дуже богобійний. ⁴І сталося, коли Єзавель вигублювала Господніх пророків, то Овдій узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою. ⁵І сказав Ахав до Овдія: Іди по Краю до всіх водних джерел та до всіх потоків, може знайдемо трави, і позоставимо при житті коня та мула, і не вигубимо худоби.. ⁶І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, Ахав пішов однією дорогою сам, Овдій пішов сам другою дорогою. ⁷І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назустріч йому. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: Чи то ти, пане мій Іллє? ⁸А той відказав йому: Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля! ⁹А він сказав: Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене? ¹⁰Як живий Господь, Бог твій, немає народу та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсягав те царство та той народ, що знайдуть тебе. ¹¹А тепер ти говориш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля! ¹²І станеться, я піду від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду я, щоб донести Ахаву, а коли він не знайде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї молодости. ¹³Чи ж не було сказано панові моєму те, що зробив я, коли Єзавель побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою? ¹⁴А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, і він мене вб'є!... ¹⁵Та Ілля відказав: Як живий Господь Саваот, що я стою перед Його лицем, сьогодні я покажуся йому! ¹⁶І пішов Овдій назустріч Ахаву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпроти Іллі.

¹⁷ І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: Чи це ти, що непокоїш Ізраїля? ¹⁸А той відказав: Не я внещасливив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами. ¹⁹А тепер пошли, збери до мене на гору Кармел усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо столу Єзавелі. ²⁰І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на гору Кармел.

²¹ І підійшов Ілля до всього народу й сказав: Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал ідіть за ним! Та не відповів йому народ ані слова. ²²І сказав Ілля до народу: Я сам позостався Господній пророк, а пророків Ваалових чотири сотні й п'ятдесят чоловіка. ²³І нехай дадуть нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дрова, а огню не покладуть. І я приготую одного бичка, і дам на дрова, а огню не покладу. ²⁴І ви покличете ім'я бога вашого, а я покличу Ім'я Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, Він Бог! І відповів той народ та й сказав: Це добре слово! ²⁵І сказав Ілля до Ваалових пророків: Виберіть собі одного бичка, і приготуйте перші, бо ви численніші, і покличте ім'я свого бога, і огню не покладете. ²⁶І взяли вони того бичка, що він дав їм, і вони приготували й кликали Ваалове ім'я від ранку й аж до полудня, говорячи: Ваале, почуй нас! Та не було ані голосу, ані відповіді. І скакали вони біля жертівника, що зробили. ²⁷І сталося опівдні, і сміявся з них Ілля й говорив: Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує, або відлучився, або в дорозі! Може він спить, то прокинеться! ²⁸І стали вони кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров. ²⁹І сталося, як минувся південь, то вони пророкували аж до часу принесення хлібної жертви, та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху... ³⁰І сказав Ілля до всього народу: Підійдіть до мене! І підійшов увесь народ до нього, а він поправив розбитого Господнього жертівника. ³¹І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племен синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: Ізраїль буде ім'я твоє! ³²і збудував із того каміння жертівника в Ім'я Господнє, і зробив рова, площею на дві саті насіння, навколо жертівника. ³³І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дровах. ³⁴І він сказав: Наповніть чотири відрі води, і нехай виллють на цілопалення та на дрова. І сказав: Повторіть! І повторили. І сказав: Зробіть утретє! І зробили втретє. ³⁵І потекла вода навколо жертівника, а також рів наповнився водою. ³⁶І сталося в час принесення хлібної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізнають, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом. ³⁷Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізнає цей народ, що Ти Господь, Бог, і Ти обернеш їхнє серце назад! ³⁸І спав Господній огонь, та й пожер цілопалення, і дрова, і каміння, і порох, і вилизав воду, що в рові... ³⁹І побачили це всі люди, та й попадали на обличчя свої й говорили: Господь, Він Бог, Господь, Він Бог! ⁴⁰І сказав до них Ілля: Схопіть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече з них! І похапали їх, а Ілля звів їх до потоку Кішон, та й порізав їх...

⁴¹ І сказав Ілля до Ахава: Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу. ⁴²І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхів'я Кармелу, і нахилився до землі, і поклав обличчя своє між свої коліна. ⁴³І сказав він до свого хлопця: Вийди, подивися в напрямі моря! І той вийшов і подивився та й сказав: Нема нічого. Та він відказав: Вернися сім раз! ⁴⁴І сталося сьомого разу, і він сказав: Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря. А він сказав: Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ. ⁴⁵І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер, і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел. ⁴⁶А Господня рука була на Іллі. І він оперезав свої стегна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу.

Chapter 19

¹ А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем. ²І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них! ³І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця. ⁴А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерти, і сказав: Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!... ⁵І поклався він, і заснув під одним ялівцем. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: Устань та попоїж! ⁶І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався. ⁷І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою. ⁸І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив.

⁹ І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: Чого ти тут, Іллє? ¹⁰А той відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її. ¹¹А Він відказав: Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. ¹²А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос. ¹³І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, що говорив: Чого ти тут, Іллє? ¹⁴А він відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її. ¹⁵І сказав до нього Господь: Іди, вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню. І прийдеш, і помажеш Хазаїла на царя над Сирією. ¹⁶А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість себе. ¹⁷І станеться, хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей. ¹⁸А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його.

¹⁹ І пішов він ізвідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре. Дванадцять запрягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща. ²⁰І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: Нехай поцілую я батька свого та свою матір, та й піду за тобою! А той відказав йому: Іди, але вернися, бо що я зробив тобі? ²¹І вернувся він від нього, і взяв запряга волів та й приніс його в жертву, а ярмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.

Chapter 20

¹ А Бен-Гадад, цар сирійский, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї. ²І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста, ³та й сказав йому: Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, мої вони! ⁴І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє! ⁵І знову вернулися ті посли та й сказали: Так сказав Бен-Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх. ⁶А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть... ⁷І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, і я йому не відмовив. ⁸І сказали до нього всі старші та ввесь народ: Не слухай, і не погоджуйся! ⁹І сказав він до послів Бен-Гадада: Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь. ¹⁰І послав до нього Бен-Гадад та й сказав: Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!... ¹¹І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв'язує!

¹² І сталося, як почув він цю відповідь, а він пив, він та царі в шатрах, то сказав до своїх рабів: Пустіть тарани! І вони пустили тарани на місто. ¹³Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я Господь! ¹⁴І сказав Ахав: Ким? А той відказав: Так сказав Господь: Слугами начальників округ. І сказав: Хто розпічне війну? А той відказав: Ти. ¹⁵І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, сім тисяч. ¹⁶І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п'яний у шатрах, він та царі, тридцять і два царі, що допомагали йому. ¹⁷І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: Ось повиходили люди з Самарії. ¹⁸А він відказав: Якщо на мир вийшли вони, схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, теж живими схопіть їх у неволю! ¹⁹А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними. ²⁰І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями. ²¹І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.

²² І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе. ²³А слуги сирійського царя сказали йому: Бог гір їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, присягаємо, що будемо сильніші від них! ²⁴І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них. ²⁵А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо, що ми будемо сильніші від них! І він послухався їхнього голосу, і зробив так. ²⁶І сталося по році, і Бен-Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем. ²⁷А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни наповнили Край. ²⁸І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я Господь! ²⁹І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня. ³⁰А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.

³¹ І сказали до нього його слуги: Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, може він пощадить твою душу. ³²І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя! А той відказав: Чи він іще живий? Він мій брат! ³³А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: Брат твій Бен-Гадад! І той відказав: Підіть, приведіть його! І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю. ³⁴І сказав до нього Бен-Гадад: Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії. А Я сказав Ахав по умові відпущу тебе. І він склав з ним умову, та й відпустив його. ³⁵Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: Удар мене! Та відмовився той чоловік ударити його. ³⁶І сказав він йому: За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев! І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив. ³⁷І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: Удар мене! І той чоловік ударив його, ударив та й зранив. ³⁸І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої. ³⁹І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла. ⁴⁰І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам проказав. ⁴¹А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків. ⁴²А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!... ⁴³І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.

Chapter 21

¹ І сталося по цих пригодах таке. У їзреелянина Навота, що в Їзреелі, був виноградник при палаті Ахава, самарійського царя. ²І говорив Ахав до Навота, кажучи: Дай мені свого виноградника, і він буде мені за яринного города, бо він близький до мого дому. А я дам тобі замість нього виноградника ліпшого від нього. Якщо це добре в очах твоїх, я дам тобі срібла, ціну його. ³І сказав Навот до Ахава: Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків. ⁴І ввійшов Ахав до дому свого незадоволений та гнівний через те слово, яке говорив йому їзреелянин Навот, бо той сказав: Не дам тобі спадщини батьків моїх! І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.

⁵ І прийшла до нього жінка його Єзавель та й сказала йому: Чого це твій дух сумний, і ти не їси хліба? ⁶І сказав він до неї: Бо я говорив до їзреелянина Навота. І сказав я йому: Дай мені свого виноградника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого. Та він відказав: Не дам тобі свого виноградника! ⁷І сказала до нього його жінка Єзавель: Отепер ти зробишся царем над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце. А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я. ⁸І понаписувала вона листи в імені Ахава, і позапечатувала їх його печаткою, та й порозсилала ті листи до старших та до вельможних, що були в його місті, що сиділи з Навотом. ⁹А в тих листах вона понаписувала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу. ¹⁰І посадіть двох негідних людей навпроти нього, нехай свідчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І виведіть його, і вкаменуйте його, і нехай він помре... ¹¹І зробили мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзавель, як було написано в листах, які вона порозсилала до них. ¹²Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу. ¹³І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди свідчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: Навот зневажив Бога й царя! І вивели його поза місто, та й укаменували його камінням, і він помер... ¹⁴І послали вони до Єзавелі, говорячи: Навот укаменований і помер. ¹⁵І сталося, як почула Єзавель, що Навот укаменований і помер, то сказала Єзавель до Ахава: Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот не живий, а помер. ¹⁶І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його.

¹⁷ І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи: ¹⁸Устань, зійди назустріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Сирії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його. ¹⁹І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров! ²⁰І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій! А той відказав: Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах. ²¹Ось Я спроваджую на тебе лихо, і вигублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі! ²²І зроблю з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгнівив ти Мене та ввів у гріх Ізраїля. ²³І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: Пси з'їдять Єзавель на передмур'ї Їзреелу. ²⁴Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне. ²⁵Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель. ²⁶І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь повиганяв перед Ізраїлевими синами. ²⁷І сталося, як Ахав почув ці слова, то роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив сумовито... ²⁸І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи: ²⁹Чи ти спостеріг, що Ахав упокорився перед лицем Моїм? За те, що він упокорився перед Моїм лицем, не наведу Я лиха за його днів, за днів його сина наведу Я те лихо на його дім.

Chapter 22

¹ І прожили вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем. ²І сталося третього року, і зійшов Йосафат, цар Юдин, до Ізраїлевого царя. ³І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот наш? А ми мовчимо, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя. ⁴І сказав він до Йосафата: Чи ти підеш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту? А Йосафат відказав: Я як ти, народ мій як народ твій, мої коні як твої коні! ⁵І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Вивідай зараз слово Господнє! ⁶І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті відказали: Іди, а Господь дасть його в цареву руку. ⁷І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і вивідаємо від нього. ⁸І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить так! ⁹І покликав Ізраїлів цар одного євнуха, і сказав: Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина! ¹⁰І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. ¹¹А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до вигублення їх! ¹²І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, і Господь дасть його в цареву руку. ¹³А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: Ось слова тих пророків, одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говоритимеш добре. ¹⁴І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже мені Господь, я те говоритиму!

¹⁵ І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: Міхею, чи підемо на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехаємо? А той відказав йому: Вийди, і пощастить тобі, і Господь дасть у цареву руку. ¹⁶І сказав йому цар: Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого, тільки правду в Ім'я Господа? ¹⁷А той відказав: Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого. ¹⁸І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе? ¹⁹А Міхей відказав: Тому послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло при Ньому з правиці Його та з лівиці Його. ²⁰І сказав Господь: Хто намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так. ²¹І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим? ²²А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! ²³А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе... ²⁴І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою? ²⁵А Міхей сказав: Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімнати, щоб сховатися. ²⁶І сказав Ізраїлів цар: Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина, ²⁷та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром. ²⁸А Міхей відказав: Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене! І до того сказав: Слухайте це, всі народи!

²⁹ І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. ³⁰І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переберуся, і піду на бій, а ти вбери свої царські шати! І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій. ³¹А сирійський цар наказав керівникам своїх колесниць, тридцятьом і двом, говорячи: Не будете воювати з малим та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем. ³²І сталося, як керівники колесниць побачили Йосафата, то вони сказали: Це дійсно Ізраїлів цар! І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафат закричав. ³³І сталося, як керівники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. ³⁴А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем. А той сказав своєму візникові: Поверни назад, і виведи мене з табору, бо я ранений... ³⁵І знявся бій того дня, а цар був поставлений на колесниці проти Сирії, і помер увечорі. І кров із рани текла в колесницю. ³⁶А як сонце заходило, нісся крик у таборі такий: Кожен до міста свого, і кожен до краю свого! ³⁷І помер цар, і був привезений до Самарії. І поховали царя в Самарії. ³⁸І полоскали колесницю над ставом у Самарії, і пси лизали його кров, а блудниці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив. ³⁹А решта Ахавових діл, і все, що він зробив був, і дім зо слонової кости, що він збудував, і всі міста, які він побудував, отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ⁴⁰І спочив Ахав із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Ахазія.

⁴¹ А Йосафат, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого. ⁴²Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи. ⁴³І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збочував із неї, щоб чинити добре в Господніх очах. Тільки пагірки не були понищені, народ іще приносив жертви й кадив на пагірках. ⁴⁴І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем. ⁴⁵А решта Йосафатових діл та лицарськість його, що він чинив був та як воював, отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ⁴⁶А решту блудодіїв, що позоставалися за днів його батька Аси, він вигубив із Краю. ⁴⁷А царя не було в Едомі, був намісник царів. ⁴⁸А Йосафат наробив був таршіських кораблів, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбивалися кораблі при Ецйон-Ґевері. ⁴⁹Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: Нехай підуть на кораблях мої раби з рабами твоїми. Та Йосафат не захотів. ⁵⁰І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похований в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам. ⁵¹Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки. ⁵²І робив він лихе в Господніх очах, і ходив дорогою батька свого й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. ⁵³І служив він Ваалові, і вклонявся йому, та й гнівив Господа, Бога Ізраїлевого, усе так, як робив його батько.

2 Kings

Chapter 1

¹ А по смерті Ахава збунтувався Моав на Ізраїля. ²А Ахазія випав через ґрати в своїй горниці, що в Самарії, та й захворів. І послав він послів, і сказав до них: Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи видужаю я з своєї цієї хвороби? ³А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: Устань, вийди назустріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога? ⁴Тому так сказав Господь: Із того ліжка, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!... І пішов Ілля. ⁵І вернулися посли до царя, а він сказав до них: Що це ви вернулися? ⁶А вони відказали йому: Назустріч нам вийшов один чоловік, і сказав нам: Ідіть, верніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так сказав Господь: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ти посилаєш вивідати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому те ложе, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш... ⁷А він їм сказав: Якого вигляду той чоловік, що вийшов назустріч вас, і говорив вам оці слова? ⁸Вони ж відказали: Це чоловік волохатий, а шкуряний пояс оперезаний на стегнах його. А він сказав: Це тішб'янин Ілля!

⁹ І послав він до нього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов він до нього, аж ось він сидить на верхів'ї гори. І сказав він до нього: Чоловіче Божий, цар сказав: Зійди ж ізвідти! ¹⁰А Ілля відповів і говорив до того п'ятдесятника: А якщо я Божий чоловік, нехай зійде з неба огонь, і нехай пожере тебе та п'ятдесятку твою! І зійшов із неба огонь, і пожер його та його п'ятдесятку... ¹¹І цар знову послав до нього іншого п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І він відповів і сказав до нього: Чоловіче Божий, отак сказав цар: Зійди ж скоро! ¹²І відповів Ілля та й сказав до нього: Якщо я Божий чоловік, нехай зійде з неба огонь, і нехай пожере тебе та твою п'ятдесятку! І зійшов із неба Божий огонь, і пожер його та його п'ятдесятку... ¹³І знову послав він третього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов, і прийшов третій п'ятдесятник, та й упав на коліна свої перед Іллею, і благав його та до нього говорив: Чоловіче Божий, нехай же буде дорога душа моя та душа твоїх рабів, тих п'ятидесяти, в очах твоїх! ¹⁴Ось зійшов був огонь із неба, та й пожер тих двох перших п'ятдесятників та їхні п'ятдесятки; а тепер нехай буде дорога душа моя в очах твоїх! ¹⁵А Ангол Господній сказав до Іллі: Зійди з ним, не бійся його! І він устав, і зійшов з ним до царя, ¹⁶Та й сказав до нього: Так сказав Господь: Тому, що ти посилав послів, щоб вивідати від Ваал-Зевува, екронського бога, ніби в Ізраїлі нема Бога, щоб вивідати слова Його, тому те ложе, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш! ¹⁷І той помер, за словом Господа, що говорив до Іллі, а замість нього зацарював Єгорам, другого року Єгорама, сина Йосафата, Юдиного царя, бо не було в нього сина. ¹⁸А решта діл Ахазії, що він зробив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

Chapter 2

¹ І сталося, коли Господь мав узяти Іллю в вихрі на небо, то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу. ²І сказав Ілля до Єлисея: Сиди тут, бо Господь послав мене аж до Бет-Елу. Та Єлисей відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І зійшли вони до Бет-Елу. ³І повиходили бет-ельські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього: Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе? А він відказав: Я також знаю, мовчіть! ⁴І сказав йому Ілля: Єлисею, сиди тут, бо Господь послав мене до Єрихону. Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І прийшли вони до Єрихону. ⁵І підійшли єрихонські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього: Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе? А він відказав: Я також знаю, мовчіть! ⁶І сказав йому Ілля: Сиди тут, бо Господь послав мене до Йордану! Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І пішли вони обоє. ⁷І п'ятдесят чоловіка пророчих синів також пішли, і стали навпроти здалека, а вони обидва стали над Йорданом. ⁸І взяв Ілля плаща свого, і згорнув, і вдарив по воді, і вона розділилась пополовині туди та сюди...

⁹ І сталося, як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисея: Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе! І сказав Єлисей: Нехай же буде на мені подвійний твій дух! ¹⁰А той відказав: Тяжкого зажадав ти! Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе, буде тобі так, а якщо ні не буде. ¹¹І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо... ¹²А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його... І схопився він сильно за одежу свою та й роздер її на дві частині.

¹³ І підняв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вернувся, і став на березі Йордану. ¹⁴І взяв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вдарив по воді та сказав: Де Господь, Бог Іллі? І також він ударив по воді, і вона розділилася пополовині туди та сюди!... ¹⁵І побачили його знавпроти єрихонські пророчі сини, та й сказали: На Єлисеї спочив дух Іллів! І пішли вони назустріч йому, і попадали перед ним до землі, ¹⁶та й сказали до нього: Ось із твоїми рабами є п'ятдесят чоловіка хоробрих, нехай вони підуть та пошукають твого пана, а ну ж забрав його Дух Господній, і кинув його на одну з гір або в одну з долин! А той відказав: Не посилайте! ¹⁷Та вони сильно благали його, аж докучили йому, то він сказав: Посилайте! І послали вони п'ятдесят чоловіка, і шукали три дні, та не знайшли його. ¹⁸І вони вернулися до нього (а він мешкав в Єрихоні). І сказав він до них: Чи ж не казав я вам: Не йдіть?

¹⁹ І сказали люди того міста Єлисеєві: Ось положення цього міста хороше, як пан бачить, та вода нехороша, а земля неплідна. ²⁰А він сказав: Подайте мені нового дзбанка, і покладіть туди соли. І вони подали йому. ²¹І він вийшов до джерела води, і кинув туди соли й сказав: Так сказав Господь: Уздоровив Я цю воду, не буде вже звідти смерти, ані непліддя! ²²І була вилікувана та вода, і так є аж до цього дня, за словом Єлисея, яке він говорив. ²³І відійшов він звідти до Бет-Елу. А коли він ішов дорогою, то малі хлопці виходили з того міста й насміхалися з нього, і казали йому: Ходи, лисий! Ходи, лисий! ²⁴І він обернувся назад і побачив їх, та й прокляв їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу, і розірвали з них сорок і двоє дітей... ²⁵А він пішов звідти до гори Кармел, а звідти вернувся до Самарії.

Chapter 3

¹ А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років. ²І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його. ³Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них. ⁴А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів. ⁵І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.

⁶ І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля. ⁷І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні! ⁸І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині. ⁹І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них. ¹⁰І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава. ¹¹І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі. ¹²І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський. ¹³І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава. ¹⁴І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе. ¹⁵А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука, ¹⁶і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою! ¹⁷Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба. ¹⁸Та буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку. ¹⁹І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням.

²⁰ І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою. ²¹А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі. ²²І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров. ²³І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве! ²⁴І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян, ²⁵а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його. ²⁶І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг. ²⁷І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.

Chapter 4

¹ А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисея, говорячи: Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів... ²І сказав до неї Єлисей: Що я зроблю тобі? Розкажи мені, що є в тебе в домі. А та відказала: Нічого нема в домі твоєї невільниці, є тільки горня оливи. ³А він сказав: Іди, позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд порожній. Не бери мало! ⁴І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставляй. ⁵І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми. Вони подавали їй посуд, а вона наливала. ⁶І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: Подай мені ще посуду! А він відказав їй: Нема вже посуду. І спинилася олива. ⁷І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові. І він сказав: Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові. А ти та сини твої будете жити на позостале.

⁸ І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб. ⁹І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий. ¹⁰Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди. ¹¹Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там. ¹²І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку! І той покликав її, і вона стала перед ним. ¹³І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська? А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого! ¹⁴І сказав він: Що ж зробити їй? А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий. ¹⁵А він сказав: Поклич її. І він покликав її, і вона стала при вході. ¹⁶І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина! А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці! ¹⁷Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.

¹⁸ І росло те дитя. А одного разу вийшло воно до свого батька до женців. ¹⁹І сказало воно до свого батька: Голова моя, голова моя!... А той сказав слузі: Занеси його до його матері! ²⁰І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло... ²¹І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла. ²²І покликала вона свого чоловіка та й сказала: Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся. ²³А він сказав: Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота. А вона відказала: Добре! ²⁴І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі. ²⁵І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел. І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітянка! ²⁶Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині? А та відказала: Усе гаразд! ²⁷І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені. ²⁸А вона сказала: Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману? ²⁹І він сказав до Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди. Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому. І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя. ³⁰А мати того хлопця сказала: Як живий Господь і жива душа твоя, я не полишу тебе! І він устав і пішов за нею. ³¹А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: Не збудився той хлопець! ³²І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!... ³³І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа. ³⁴І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!... ³⁵І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди. І ввійшов він, і знову схилився над ним, і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплющив той хлопець очі свої. ³⁶І покликав він Ґехазі та й сказав: Поклич ту шунамітянку! І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: Забери свого сина! ³⁷І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі. І взяла вона сина свого та й вийшла...

³⁸ І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: Пристав великого горшка, і звари їжу для пророчих синів. ³⁹І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини, і знайшов там витку рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огірків. І він прийшов, і накришив до горшка їжі, бо вони не знали того. ⁴⁰І поналивали вони людям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: Смерть у горшку, чоловіче Божий! І не могли вони їсти... ⁴¹А він сказав: Дайте муки! І він всипав її до горшка і сказав: Наливай народові, і нехай їдять! І вже не було нічого злого в горшку. ⁴²І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первоплоду, двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках у своїй торбі. І сказав Єлисей: Дай народові, і нехай вони їдять! ⁴³А слуга його сказав: Що оце покладу я перед сотнею чоловіка? Та він відказав: Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: Їжте й позоставте! ⁴⁴І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

Chapter 5

¹ А Нааман, начальник війська сирійського царя, був муж великий перед своїм паном, вельмиповажаний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. І був це муж дуже хоробрий, але прокажений. ²А сирійці вийшли були ордами, і взяли до неволі з Ізраїлевого краю малу дівчину, і вона услуговувала жінці Наамана. ³І сказала вона до своєї пані: Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його! ⁴А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: Отак і отак говорила та дівчина, що з Ізраїлевого краю. ⁵І сказав сирійський цар: Тож піди, а я пошлю свого листа до Ізраїлевого царя. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін одежі. ⁶І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: Ось тепер, як прийде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти вилікуєш його від прокази його. ⁷І сталося, як Ізраїлів цар перечитав цього листа, то роздер свої шати й сказав: Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази його? Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки. ⁸І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: Нащо роздер ти шати свої? Нехай той прийде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!

⁹ І прибув Нааман зо своїми кіньми та з колесницею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому. ¹⁰І послав Єлисей до нього посла, говорячи: Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й очистишся. ¹¹І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім'я Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого... ¹²Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим? І повернувся він, і пішов у гніві. ¹³І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся і будеш чистий! ¹⁴І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця, і став він чистий!

¹⁵ І вернувся до Божого чоловіка він та ввесь табір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми дарунка від свого раба. ¹⁶Та Єлисей відказав: Як живий Господь, що стою перед лицем Його, я не візьму! А той сильно просив його взяти, та він відмовився. ¹⁷І сказав Нааман: А як ні, то нехай буде дано твоєму рабові землі, скільки понесуть два мули, бо твій раб не буде вже приносити цілопалення та жертву іншим богам, а тільки Господеві! ¹⁸Тільки оцю річ нехай простить Господь твоєму рабові: коли мій пан прийде до Ріммонового дому, щоб там поклонятися, і опиратиметься на мою руку, то й я схилюся в Ріммоновім домі. Коли я кланятимуся в Ріммоновім домі, то нехай простить Господь твоєму рабові цю річ! ¹⁹А той відказав: Іди з миром! І відійшов від нього на невелику відстань.

²⁰ І сказав Ґехазі, слуга Єлисея, чоловіка Божого: Ось мій пан стримав цього сиріянина Наамана, щоб нічого не взяти з руки його, що він приніс. Як живий Господь, побіжу за ним і візьму щось від нього!... ²¹І погнався Ґехазі за Нааманом. І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: Чи все гаразд? ²²А той відказав: Гаразд! Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшла до мене з Єфремових гір двоє юнаків, пророчі сини. Дай їм талант срібла та дві зміні одежі! ²³А Нааман відказав: Будь ласкав, візьми два таланти! І він упрошував його. І зав'язав він два таланти срібла в дві торбі, та дві зміні одежі, і дав своїм слугам, а вони понесли перед ним. ²⁴І прийшов він до згір'я, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли. ²⁵А він прийшов та й став перед паном своїм. І сказав до нього Єлисей: Звідки ти, Ґехазі? А той відказав: Нікуди не ходив твій раб, ані туди, ані сюди... ²⁶І сказав Єлисей до нього: Чи моє серце не ходило з тобою, коли обернувся той муж зо свого воза назустріч тобі? Чи час брати срібло та брати одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну та худобу велику, і рабів, і невільниць? ²⁷Тож Нааманова проказа нехай приліпиться до тебе та до насіння твого навіки! І той вийшов від нього прокажений, побілівши, як сніг!...

Chapter 6

¹ І сказали пророчі сини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас. ²Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там. А він сказав: Ідіть. ³І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами! А він сказав: Я піду. ⁴І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево. ⁵І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена! ⁶І сказав Божий чоловік: Куди вона впала? А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!... ⁷І він сказав: Витягни собі! А той простяг свою руку і взяв...

⁸ Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування. ⁹А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни! ¹⁰І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два. ¹¹І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем? ¹²І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!...

¹³ А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані! ¹⁴І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто. ¹⁵А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити? ¹⁶А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними. ¹⁷І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!... ¹⁸І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом... ¹⁹І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію. ²⁰І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!... ²¹І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку? ²²А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана. ²³І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.

²⁴ І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію. ²⁵І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла. ²⁶І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю! ²⁷А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила? ²⁸І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра. ²⁹І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо його, та вона сховала свого сина. ³⁰І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду! ³¹І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні! ³²А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним. ³³Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?

Chapter 7

¹ І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії. ²І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

³ І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо? ⁴Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо... ⁵І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого! ⁶Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас! ⁷І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє! ⁸І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали. ⁹І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому! ¹⁰І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв'язувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були! ¹¹І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.

¹² І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста! ¹³І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо. ¹⁴І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться. ¹⁵І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві. ¹⁶І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім! ¹⁷І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар. ¹⁸І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії, ¹⁹то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш. ²⁰І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер...

Chapter 8

¹ А Єлисей говорив до жінки, що її сина він воскресив, кажучи: Устань та й іди ти та дім твій, і мешкай дебудь, бо Господь прикликав голод, і він прийшов до краю на сім літ. ²І встала та жінка, і зробила за словом Божого чоловіка. І пішла вона та її дім, і замешкала в филистимському краї сім літ. ³І сталося наприкінці семи років, вернулася та жінка з филистимського краю, і пішла до царя благати за свій дім та за своє поле. ⁴А цар говорив до Ґехазі, слуги Божого чоловіка, кажучи: Розкажи мені про все те велике, що зробив Єлисей. ⁵І сталося, як він оповідав цареві, що той воскресив померлого, аж ось та жінка, що він воскресив сина її, благає царя за свій дім та за своє поле. ⁶І сказав Ґехазі: Пане мій царю, оце та жінка, і це той син її, що воскресив Єлисей!

⁷ І прийшов Єлисей до Дамаску, а Бен-Гадад, сирійський цар, хворий. І донесено йому, кажучи: Божий чоловік прийшов аж сюди! ⁸І сказав цар до Газаїла: Візьми в свою руку подарунка, та й іди зустріти чоловіка Божого. І запитайся Господа через нього, кажучи: Чи видужаю я від оцієї хвороби? ⁹І пішов Газаїл спіткати його, і взяв подарунка в руку свою, та зо всього добра Дамаску тягару на сорок верблюдів. І прийшов, і став перед ним та й сказав: Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе, питаючи: Чи видужаю я з оцієї хвороби? ¹⁰І сказав до нього Єлисей: Іди, скажи йому: Жити житимеш, та Господь показав мені, що напевно помре він. ¹¹І наставив він обличчя своє на нього, і довго вдивлявся, аж той збентежився. І заплакав Божий чоловік. ¹²А Газаїл сказав: Чого плаче мій пан? А той відказав: Бо знаю, що ти зробиш лихо Ізраїлевим синам: їхні твердині пустиш з огнем, і їхніх вояків позабиваєш мечем, і дітей їхніх порозбиваєш, а їхне вагітне посічеш... ¹³А Газаїл сказав: Та що таке твій раб, цей пес, що зробить таку велику річ? І сказав Єлисей: Господь показав мені тебе царем над Сирією! ¹⁴І пішов він від Єлисея, і прийшов до свого пана. А той сказав йому: Що говорив тобі Єлисей? І він сказав: Говорив мені: жити житимеш! ¹⁵І сталося другого дня, і взяв він покривало, і намочив у воді, і поклав на його обличчя, і той помер. І зацарював Газаїл замість нього.

¹⁶ А п'ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин. ¹⁷Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі. ¹⁸І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах. ¹⁹Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида, як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні. ²⁰За його днів збунтувався був Едом, вийшли з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя. ²¹І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колесниці. І сталося, коли він уночі встав і побив Едома, що оточив був його, і керівників колесниць, то народ повтікав до наметів своїх. ²²І збунтувався Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу збунтувалася й Лівна. ²³А решта діл Йорама, та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ²⁴І спочив Йорам із батьками своїми, і був похований із батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахазія.

²⁵ У дванадцятому році Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя. ²⁶Ахазія був віку двадцяти і двох літ, коли він зацарював, і царював він один рік в Єрусалимі. А ім'я його матері Аталія, дочка Омрі, Ізраїлевого царя. ²⁷І ходив він дорогою Ахавого дому, і робив зло в Господніх очах, як і Ахавів дім, бо він був зять Ахавого дому. ²⁸І пішов він з Йорамом, Ахавовим сином, на війну з Газаїлом, сирійським царем, до ґілеадського Рамоту, та побили сиріяни Йорама. ²⁹І вернувся цар Йорам лікуватися в Їзреелі від тих ран, що вчинили йому сиріяни в Рамі, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. А Ахазія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Йорама, Ахавового сина, в Їзреелі, бо той був слабий.

Chapter 9

¹ А пророк Єлисей покликав одного з пророчих синів і сказав йому: Підпережи свої стегна, і візьми це горня оливи в свою руку, і йди до ґілеадського Рамоту. ²І прийдеш туди, і побач там Єгу, сина Йосафата, Німшієвого сина. І ти ввійдеш, і візьмеш його з-між братів його, і введеш його до внутрішньої кімнати. ³І візьмеш горня цієї оливи, і виллєш на його голову та й скажеш: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем! А по тому відчиниш двері й утечеш, і не будеш чекати. ⁴І пішов той слуга, слуга пророка, до ґілеадського Рамоту. ⁵І прийшов він, аж ось сидять керівники війська. І він сказав: Слово мені до тебе, о керівнику! А Єгу відказав: До кого з усіх нас? І той сказав: До тебе, о керівнику! ⁶І він устав, і вийшов до дому, а той вилив оливу на його голову. І сказав він йому: Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем!... ⁷І ти поб'єш дім Ахава, пана свого, і помстиш за кров Моїх рабів пророків, і за кров усіх Господніх рабів від руки Єзавелі. ⁸І згине ввесь Ахавів дім, і вигублю Ахавові навіть те, що мочиться на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі! ⁹І зроблю Ахавів дім, як дім Єровоама, Неватового сина, і як дім Баші, сина Ахійїного. ¹⁰А Єзавелю з'їдять пси в Їзреелевій ділянці, і не буде, хто б її поховав. І відчинив він двері та й утік...

¹¹ А Єгу вийшов до слуг свого пана, і вони сказали йому: Чи все гаразд? Чого приходив той несамовитий до тебе? А він відказав: Ви знаєте того чоловіка та його мову. ¹²А вони відказали: Неправда! Розкажи ж нам! І той сказав: Отак і так сказав він до мене, говорячи: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем! ¹³А ті поспішно взяли кожен шати свої, і постелили під ним на верху сходів. І засурмили вони в сурму, і сказали: Зацарював Єгу! ¹⁴І змовився Єгу, син Йосафата, Німшієвого сина, проти Йорама. А Йорам стеріг ґілеадського Рамота, він та ввесь Ізраїль перед Газаїлом, сирійським царем. ¹⁵І вернувся цар Єгорам лікуватися в Їзреелі від ран, що вчинили йому сиріяни, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. І сказав Єгу: Якщо згода ваша на те, нехай не вийде жоден утікач із міста, щоб піти донести в Їзреелі.

¹⁶ І сів верхи Єгу, і поїхав до Їзреелу, бо Йорам лежав там. А Ахазія, цар Юдин, зійшов побачити Йорама. ¹⁷А на башті в Їзреелі стояв вартовий. І побачив він натовп Єгуїв, як він ішов, і сказав: Я бачу натовп! А Єгорам відказав: Візьми верхівця, і пошли назустріч їм, і нехай він скаже: Чи все гаразд? ¹⁸І відправився верхівець назустріч йому, і сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до того? Повертай за мною! І доніс вартовий, говорячи: Прийшов той посол аж до них, та не вернувся. ¹⁹І послав він другого верхівця, і він прийшов до них та й сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до гаразду? Повертай за мною! ²⁰І доніс вартовий, говорячи: Прийшов він аж до них, та не вернувся. А кінна їзда, як їзда Єгу, Німшієвого сина, бо їде несамовито. ²¹І сказав Єгорам: Запрягай! І запріг його колесницю. І відправився Єгорам, Ізраїлів цар, та Ахазія, Юдин цар, кожен своєю колесницею, щоб зустріти Єгу, і спіткали його в ділянці їзреелянина Навота. ²²І сталося, як Єгорам побачив Єгу, то сказав: Чи все гаразд, Єгу? А той відказав: Який гаразд при перелюбі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів? ²³І обернув Єгорам руки свої та й утік. І сказав він Ахазії: Зрада, Ахазіє! ²⁴А Єгу взяв лука в руку свою, і вдарив Єгорама між його раменами, і пробила стріла його серце, і він похилився на колесниці своїй... ²⁵І сказав Єгу до Бідкара, вельможі свого: Візьми, кинь його на ділянці поля їзреелянина Навота. Бо пам'ятай, я й ти їхали вдвох за Ахавом, батьком його, а Господь прорік на нього оце пророцтво: ²⁶Поправді кажу, що бачив Я вчора кров Навота та кров синів його, говорить Господь, і відплачу тобі на цій же ділянці, говорить Господь. А тепер кинь його на цій ділянці за словом Господнім. ²⁷А Ахазія, Юдин цар, побачив це, і втікав дорогою на Бет-Гаґґан, а Єгу погнався за ним і сказав: Убийте й його на колесниці! І поранили його в Маале-Ґурі, що при Ївлеамі, а він утік до Меґіддо та й помер там. ²⁸А раби його відвезли його верхи до Єрусалиму, та й поховали його в його гробі з батьками його в Давидовому Місті. ²⁹А в одинадцятому році Йорама, Ахавового сина, над Юдою зацарював Ахазія.

³⁰ І прийшов Єгу до Їзрееля, а Єзавель почула про це, і нафарбувала очі свої, і прикрасила голову свою, та й виглянула через вікно. ³¹А Єгу входить до брами. І сказала вона: Чи все гаразд, Зімрі, убивце пана свого? ³²І підняв він обличчя своє до вікна та й сказав: Хто зо мною, хто? І виглянули до нього два-три євнухи. ³³А він сказав: Скиньте її! І викинули її, і бризнула кров її на стіну та на коні. І він топтав її... ³⁴І він увійшов, і їв та пив, та й сказав: Підіть до тієї проклятої, і поховайте її, бо все ж таки вона царева дочка! ³⁵І пішли поховати її, та не знайшли з неї нічого, а тільки черепа, та ноги, та долоні рук... ³⁶І вони вернулися, і донесли йому про це. А він відказав: Це слово Господа, що казав був через раба Свого тішб'янина Іллю, говорячи: В Їзреелевій ділянці пси з'їдять Єзавелине тіло! ³⁷І буде Єзавелин труп, як погній на поверхні поля в Їзреелевій ділянці, так що не скажуть: Це Єзавель...

Chapter 10

¹ А Ахав мав сімдесят синів у Самарії. І понаписував Єгу листи, і порозсилав до Самарії, до провідників Їзреелу, до старших і до виховників Ахавових синів, говорячи: ²Як тільки прийде лист цей до вас, а з вами сини вашого пана, і з вами колесниці, і коні, і твердині, і зброя, ³то виберіть найліпшого та найвідповіднішого з синів вашого пана, і посадіть його на трон вашого батька, та й воюйте за дім вашого пана! ⁴А вони дуже-дуже налякалися й сказали: Ось два царі не встояли перед ним, якже встоїмо ми? ⁵І послали ті, що були над домом та над тим містом, і старші, і виховники до Єгу, говорячи: Ми раби твої, і зробимо все, що ти нам скажеш. Та ми не настановимо царем нікого, що добре в очах твоїх, те роби! ⁶А він написав до них другого листа, пишучи: Якщо ви мої, і слухняні моєму голосові, візьміть голови мужів, синів вашого пана, і прийдіть до мене цього часу взавтра до Їзреелу (а царських синів було сімдесят чоловіка, при міських вельможах, що виховали їх). ⁷І сталося, як прийшов той лист до них, то побрали вони царських синів, та й позабивали сімдесят чоловіка. І поскладали вони їхні голови в кошики, та й послали до нього в Їзреел... ⁸І прибув посол, і доніс йому, кажучи: Принесли голови царських синів! А він сказав: Покладіть їх на дві купі при вході до брами до ранку. ⁹І сталося вранці, і він вийшов і став, і сказав до всього народу: Ви невинні. Я вчинив змову на свого пана й убив його. А хто повбивав усіх цих? ¹⁰Знайте ж тепер, що з Господнього слова не проминеться нічого, що Господь говорив на Ахавів дім, і Господь зробив те, що говорив був через раба Свого Іллю. ¹¹І Єгу повбивав усіх позосталих з Ахавого дому в Їзреелі, і всіх вельмож його, і знайомих його, і священиків його, так, що не позоставив йому і врятованого! ¹²І встав він і відійшов, і пішов до Самарії. А коли він був на дорозі при Бет-Екед-Гароімі, ¹³то спіткав братів Ахазії, Юдиного царя, і сказав: Хто ви? А ті відказали: Ми Ахазієві брати, а йдемо запитати про гаразд царевих синів та синів цариці! ¹⁴А він сказав: Схопіть їх живих! І схопили їх живих, і позабивали їх до ями Бет-Екеду, сорок і два чоловіка, і він не позоставив ані одного з них!

¹⁵ І пішов він ізвідти, і спіткав Єгонадава, Рехавового сина, що йшов навпроти нього, і привітав його та й сказав до нього: Чи твоє серце щире до мене, як моє серце до тебе? А Єгонадав відказав: Так! Дай же свою руку! І той дав руку свою, і підняв його до себе до колесниці, ¹⁶і сказав: Іди ж зо мною, і приглянься до моєї запопадливости для Господа! І посадили його в колесницю його. ¹⁷І прибув він до Самарії, і повбивав усіх позосталих в Ахава в Самарії, і вибив аж до кінця його, за словом Господа, що говорив до був Іллі. ¹⁸І зібрав Єгу ввесь народ і сказав до них: Ахав мало служив Ваалові, Єгу служитиме йому більше! ¹⁹А тепер покличте до мене всіх пророків Ваала, усіх, хто служить йому, та всіх священиків. Нехай нікого не бракуватиме, бо в мене велика жертва для Ваала. Кожен, хто буде відсутній, не буде живий! А Єгу зробив це підступом, щоб вигубити тих, хто служить Ваалові. ²⁰І сказав Єгу: Оголосіть святочні збори для Ваала! І вони оголосили. ²¹І послав Єгу по всьому Ізраїлю. І посходилися всі, хто служить Ваалові, і не позостався ніхто, хто не прийшов би. І прибули вони до Ваалового дому, і переповнився Ваалів дім від входу до входу. ²²І сказав він тому, хто над царською шатнею: Винеси одежу для всіх тих, хто служить Ваалові. І той виніс їм ту одежу. ²³І ввійшов Єгу та Єгонадав, Рехавів син, до Ваалового дому, і сказав до Ваалових служителів: Пошукайте й подивіться, щоб не був тут із вами ніхто з Господніх слуг, а тільки самі ті, хто служить Ваалові. ²⁴І ввійшли вони, щоб принести жертви та цілопалення. А Єгу поставив собі назовні вісімдесят чоловіка й сказав: Кожен, у кого втече хто з тих людей, що я ввів на ваші руки, життя його буде за життя того! ²⁵І сталося, як скінчив він приряджувати цілопалення, то Єгу сказав до бігунів та до старшин: Увійдіть, повбивайте їх, нехай ніхто не вийде!... І повбивали їх вістрям меча, і поскидали їх ті бігуни та старшини. Потому пішли до міста Ваалового дому. ²⁶І повиносили вони бовванів Ваалового дому, і попалили те. ²⁷І розбили вони Ваалового боввана, і розбили Ваалів дім, та й зробили з нього нечисте місце, і так є аж до сьогодні. ²⁸І вигубив Єгу Ваала з Ізраїля.

²⁹ Тільки не відступив він від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, від золотих тельців, що в Бет-Елі та що в Дані. ³⁰І сказав Господь до Єгу: Тому, що ти добре зробив угодне в очах Моїх, зробив Ахавовому домові все, що було на серці Моєму, сидітимуть сини твої на Ізраїлевому троні аж до четвертого покоління. ³¹Та Єгу не пильнував ходити за Законом Господа, Бога Ізраїля, усім своїм серцем, не відступив від гріхів Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля. ³²За тих днів розпочав Господь відрубувати від Ізраїля частини, і побив їх Газаїл в усій Ізраїлевій країні, ³³від Йордану на схід сонця, увесь край Ґілеаду, Ґадів, Рувимів та Манасіїн, від Ароеру, що над потоком Арнон, і Ґілеад та Башан. ³⁴А решта діл Єгу, і все, що він зробив, і вся лицарськість його, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ³⁵І спочив Єгу зо своїми батьками, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Єгоахаз. ³⁶А дні, що царював Єгу над Ізраїлем у Самарії, були двадцять і вісім літ.

Chapter 11

¹ А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння. ²А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий. ³І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм.

⁴ А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина. ⁵І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому. ⁶А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну. ⁷А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві. ⁸І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його. ⁹І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди. ¹⁰І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі. ¹¹І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя. ¹²А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар!

¹³ І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому. ¹⁴І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада! ¹⁵А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі! ¹⁶І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита.

¹⁷ І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом. ¹⁸І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. А при Господньому домі священик поставив варти. ¹⁹І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ краю, і вивели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому, і той сів на царському троні. ²⁰І тішився ввесь народ краю, а місто заспокоїлось. А Аталію вбили мечем у царському домі. ²¹(12-1) Єгоаш був віку семи років, коли зацарював.

Chapter 12

¹ (12-2) Сьомого року Єгу зацарював Єгоаш, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Ців'я, з Беер-Шеви. ²(12-3) І робив Єгоаш угодне в Господніх очах по всі дні, коли вказував йому священик Єгояда. ³(12-4) Тільки пагірки не були понищені, народ ще приносив жертви та кадив на пагірках.

⁴ (12-5) І сказав Єгоаш до священика: Усе посвячене срібло, що буде внесене до Господнього дому, срібло перелічених людей, срібло за душі за вартістю їх, усе срібло, скільки людині спаде на серце принести до Господнього дому, ⁵(12-6) візьмуть собі священики, кожен від знайомого свого, і вони зроблять направу Господнього дому в усьому, що буде знайдене там на направу. ⁶(12-7) І сталося двадцятого й третього року царя Єгоаша, священики не направили ушкодження храму. ⁷(12-8) І покликав цар Єгоаш священика Єгояду й священиків, та й сказав їм: Чому ви не направляєте ушкодження храму? А тепер не беріть срібла від ваших знайомих, а на направу ушкодження храму віддасте його. ⁸(12-9) І погодилися священики не брати срібла від народу, і не направляти ушкодження храму. ⁹(12-10) І взяв священик Єгояда одну скриньку, і продовбав дірку на віку її, і поставив її при жертівнику праворуч, як входити до Господнього дому. І давали туди священики, що стерегли порога, усе срібло, що приносилося до Господнього дому. ¹⁰(12-11) І бувало, як вони бачили, що намножилося те срібло в скрині, то приходив царський писар та великий священик, і вони в'язали в мішки та рахували срібло, знайдене в Господньому домі. ¹¹(12-12) І давали те перелічене срібло на руки робітникам праці, поставленим до Господнього дому, а вони давали його теслям та будівничим, що робили в Господньому домі. ¹²(12-13) І мулярам, і каменярам, і на закуп дерева та тесаного каменя, та на направу ушкодження Господнього дому, та на все, що йшло на храм для направи. ¹³(12-14) Тільки не робилися для Господнього дому срібні чаші, ножиці, кропильниці, сурми, усяка річ золота та річ срібна з того срібла, що приносилося до Господнього дому, ¹⁴(12-15) бо його давали робітникам праці та направляли ним дім Господній. ¹⁵(12-16) І не облічували тих людей, яким давали те срібло до їхніх рук, щоб вони давали робітникам праці, бо ті робили чесно. ¹⁶(12-17) Срібло ж жертви за провину та жертов за гріх не вносилося до Господнього дому, воно було для священиків.

¹⁷ (12-18) Вийшов тоді Газаїл, сирійський цар, та й воював з Ґатом, і здобув його. І намірився Газаїл іти на Єрусалим. ¹⁸(12-19) І взяв Єгоаш, Юдин цар, усі святі речі, що присвятили були Йосафат, і Єгорам, і Ахазія, батьки його, царі Юдині, та святі речі свої, і все золото, що знайшлося в скарбницях Господнього дому та дому царського, та й послав Газаїлові, цареві сирійському, і той відійшов від Єрусалиму... ¹⁹(12-20) А решта діл Йоаша, і все, що він зробив, он вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ²⁰(12-21) І встали його слуги, і вчинили змову, та й забили Йоаша в Бет-Мілло, де йдеться до Сілли. ²¹(12-22) Йозахар, Шім'атів син, та Єгозавад, Шомерів син, його слуги, забили його, і він помер. І поховали його з батьками його в Давидовім Місті, а замість нього зацарював син його Амація.

Chapter 13

¹ Двадцятого й третього року Йоаша, сина Ахазії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, на сімнадцять літ. ²І робив він зло в Господніх очах, і ходив у гріхах Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і не відхилявся від того. ³І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він дав їх у руку Газаїла, царя сирійського, та в руку Бен-Гадада, Газаїлового сина, на всі ті дні. ⁴Та вблагав Єгоахаз лице Господнє, і Господь його вислухав, бо бачив Він горе Ізраїля, бо тиснув їх сирійський цар. ⁵І дав Господь Ізраїлеві спасителя, і вони вийшли з-під руки Сирії. І сиділи Ізраїлеві сини в своїх наметах, як давніш. ⁶Тільки не відійшли вони з гріхів дому Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля, і сам у тому ходив, і Астарта стояла в Самарії. ⁷А Сирія не позоставила Єгоахазові народу, як тільки п'ятдесят верхівців та десять возів, та десять тисяч піхоти, бо їх вигубив сирійський цар, і зробив їх порохом на топтання. ⁸А решта діл Єгоахаза, і все, що він робив, та його лицарськість, он вони написані в Книзі Ізраїлевих царів. ⁹І спочив Єгоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Йоаш.

¹⁰ Тридцятого й сьомого року Йоаша, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Йоаш, Єгоахазів син, на шістнадцять літ. ¹¹І робив він зле в Господніх очах, і не відходив від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і в тому ходив. ¹²А решта діл Йоаша, і все, що він робив, і лицарськість його, як він воював з Амацією, Юдиним царем, он вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ¹³І спочив Йоаш з батьками своїми, а Єровоам сів на троні його. І був похований Йоаш у Самарії, з Ізраїлевими царями. ¹⁴А Єлисей заслаб на недугу, що з неї й помер. І зійшов до нього Йоаш, Ізраїлів цар, і плакав над ним і говорив: Батьку мій, батьку мій, колеснице Ізраїлева та верхівці його! ¹⁵І сказав йому Єлисей: Візьми лука та стріли. І приніс той до нього лука та стріли. ¹⁶А він сказав Ізраїлевому цареві: Поклади свою руку на лука! І той поклав свою руку. А Єлисей поклав свої руки на руки цареві. ¹⁷І він сказав: Відчини вікно на схід! І той відчинив. І сказав Єлисей: Стріляй! І той вистрілив, а він сказав: Стріла спасіння Господнього, і стріла спасіння проти Сирії. І поб'єш ти Сирію в Афеку аж до кінця! ¹⁸І він сказав: Візьми стріли! І той узяв, а він сказав до Ізраїлевого царя: Удар по землі! І він ударив три рази та й став. ¹⁹І розгнівався на нього Божий чоловік і сказав: Щоб ти був ударив п'ять або шість раз, тоді побив би Сирію аж до кінця! А тепер тільки три рази поб'єш ти Сирію.

²⁰ І спочив Єлисей, і поховали його. А моавські орди прийшли до Краю наступного року. ²¹І сталося, як ховали одного чоловіка, то погребальники побачили ті орди, та й кинули того чоловіка до Єлисеєвого гробу. А коли впав і доторкнувся той чоловік до Єлисеєвих костей, то воскрес, і встав на ноги свої... ²²А Газаїл, сирійський цар, тиснув Ізраїля всі дні Єгоахаза. ²³Та Господь був милостивий до них, і змилувався над ними, і звернувся до них ради заповіта Свого з Авраамом, Ісаком та Яковом, і не хотів вигубити їх, і не відкинув їх від Свого лиця аж дотепер. ²⁴І спочив Газаїл, сирійський цар, а замість нього зацарював син його Бен-Гадад. ²⁵І Йоаш, Єгоахазів син, узяв назад ті міста з руки Бен-Гадада, Газаїлового сина, що взяв був із руки Єгоахаза, свого батька, у війні. Три рази побив його Йоаш, і вернув Ізраїлеві міста.

Chapter 14

¹ Другого року Йоаша, Йоахазового сина, Ізраїлевого царя, зацарював Амація, Йоашів син, цар Юдин. ²Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять років. А ім'я його матері Єгоаддан, з Єрусалиму. ³І робив він угодне в Господніх очах, тільки не так, як його батько Давид, він робив усе, що робив його батько Йоаш. ⁴Тільки пагірки не були знищені, народ приносив жертву та кадив на пагірках. ⁵І сталося, як зміцнилося царство в руці його, то він повбивав своїх слуг, що забили його батька царя. ⁶А синів убійників він не позабивав, як написано в Книзі Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь, говорячи: Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, а тільки кожен за гріх свій буде забитий. ⁷Він побив Едома в Соляній долині, десять тисяч, і взяв у війні Селу, і назвав ім'я їй: Йоктеїл, і так вона зветься аж до цього дня.

⁸ Тоді Амація послав послів до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: Іди ж, поміряємось! ⁹І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: Терен, що на Ливані, послав до кедрини, що на Ливані, кажучи: Дай же дочку свою моєму синові за жінку! Та перейшла польова звірина, що на Ливані, і витоптала той терен. ¹⁰Побити побив ти Едома, і піднесло тебе твоє серце. Пишайся собі та сиди в своїм домі! І пощо будеш ти дрочитися зо злом, бо впадеш ти та Юда з тобою? ¹¹Та не послухався Амація. І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і помірялися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші. ¹²І був розбитий Юда Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого. ¹³А Йоаш, цар Ізраїлів, схопив Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Ахазії, у Бет-Шемеші, і прибув до Єрусалиму, і зруйнував єрусалимський мур від Єфремової брами аж до брами наріжної, чотири сотні ліктів. ¹⁴І забрав він усе золото й срібло, та ввесь посуд, що знаходився в Господньому домі та в скарбницях дому царевого, та запоручників, і вернувся в Самарію.

¹⁵ А решта діл Йоаша, що зробив він, та лицарськість його, і як воював з Амацією, Юдиним царем, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ¹⁶І спочив Йоаш зо своїми батьками, і був похований у Самарії з Ізраїлевими царями, а замість нього зацарював син його Єровоам. ¹⁷І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ. ¹⁸А решта діл Амації, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ¹⁹І вчинили на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і вбили його там. ²⁰І повезли його на конях, і він був похований з батьками своїми в Давидовому Місті. ²¹І взяв ввесь Юдин народ Азарію, а він був віку шістнадцяти літ, і настановили його царем замість батька його Амації. ²²Він збудував Елат, і вернув його Юді, як цар спочив зо своїми батьками.

²³ П'ятнадцятого року Амації, сина Йоаша, Юдиного царя, зацарював Єровоам, син Йоаша, Ізраїлевого царя, у Самарії, на сорок і один рік. ²⁴І робив він зло в Господніх очах, не відступався від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. ²⁵Він вернув Ізраїлеву границю відти, де йдеться до Гамату, аж до степового моря, за словом Господа, Бога Ізраїля, що говорив через раба Свого Йону, сина пророка Амміттая, що з Ґат-Гахеферу, ²⁶бо Господь побачив Ізраїлеву біду, дуже гірку, і не було вже невільного та вільного, і не було помічника Ізраїлеві. ²⁷Та не говорив Господь знищити Ізраїлеве ім'я з-під неба, і споміг їх рукою Єровоама, Йоашового сина. ²⁸А решта діл Єровоама та лицарськість його, як воював, і як вернув Юді Дамаск та Хамат в Ізраїлі, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ²⁹І спочив Єровоам із батьками своїми та з Ізраїлевими царями, а замість нього зацарював син його Захарій.

Chapter 15

¹ Двадцятого й сьомого року Єровоама, Ізраїлевого царя, зацарював Азарія, син Амації, Юдиного царя. ²Він був віку шістнадцяти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і два роки. А ім'я його матері Єхолія, з Єрусалиму. ³І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив його батько Амація. ⁴Тільки пагірки не були знищені, народ ще приносив жертву та кадив на пагірках. ⁵І вдарив Господь царя, і він був прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів ув осібному домі. А над домом був Йотам, царів син, він судив народ Краю. ⁶А решта діл Азарії та все, що він робив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ⁷І спочив Азарія з своїми батьками, і його поховали з його батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Йотам.

⁸ Тридцятого й восьмого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Захарій, син Єровоама, на шість місяців. ⁹І робив він зле в Господніх очах, як робили батьки його, не відступився від гріхів Єровоама, Наватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. ¹⁰І вчинив змову на нього Шаллум, Явешів син, і бив його перед народом і вбив його, і зацарював замість нього. ¹¹А решта діл Захарія, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ¹²Оце Господнє слово, що Він промовляв до Єгу, говорячи: Сини чотирьох поколінь будуть сидіти тобі на Ізраїлевому троні. І сталося так. ¹³Шаллум, Явешів син, зацарював тридцятого й дев'ятого року Уззійї, Юдиного царя, і царював місяць часу в Самарії. ¹⁴І пішов Менахем, Ґадіїв син, з Тірци, і прибув у Самарію, та й побив Шаллума, Явешового сина, в Самарії, і вбив його, і зацарював замість нього. ¹⁵А решта днів Шаллума та змова його, яку він учинив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ¹⁶Тоді побив Менахем місто Тіфсах та все, що в ньому, і границі його від Тірци, бо не відчинило воно брами. І він вибив його, а все вагітне повитинав. ¹⁷Тридцятого й дев'ятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Менахем, Ґадіїв син, на десять літ. ¹⁸І робив він зле в Господніх очах, не вступився від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. За його днів ¹⁹прийшов Пул, асирійський цар, на край. І дав Менахем Пулові тисячу талантів срібла, щоб його руки були з ним, щоб зміцнити царство в його руці. ²⁰А Менахем розклав це срібло на Ізраїля, на всіх вояків, щоб дати асирійському цареві, по п'ятдесят шеклів срібла від кожного чоловіка. І вернувся асирійський цар, і не стояв там у Краю. ²¹А решта діл Менахема та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ²²І спочив Менахем з батьками своїми, а замість нього зацарював син його Пекахія. ²³П'ятдесятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Пекахія, син Менахемів, на два роки. ²⁴І робив він зло в Господніх очах, не відступався від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. ²⁵І вчинив на нього змову Пеках, син Ремалії, старшина його, і забив його в палаті царського дому, з Арґовом та з Ар'єм, а з ним було п'ятдесят чоловіка з ґілеадян. І він убив його, і зацарював замість нього. ²⁶А решта діл Пекахії та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. ²⁷П'ятдесятого й другого року Азарії, Юдиного царя, зацарював у Самарії над Ізраїлем Пеках, син Ремалії, на двадцять років. ²⁸І робив він зло в Господніх очах, ні відступався від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. ²⁹За днів Пекаха, Ізраїлевого царя, прийшов Тіґлат-Піл'есер, цар асирійський, взяв Іййона, і Авел-Бет-Мааху, і Йоноаха, і Кедеша, і Хацора, і Ґілеада, і Ґаліла, увесь край Нефталимів, та й вигнав їх до Асирії. ³⁰А Осія, син Елин, склав змову на Пекаха, сина Ремалії, і вдарив його та й убив його, і зацарював замість нього двадцятого року Йотама, Уззійїного сина. ³¹А решта діл Пекаха та все, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

³² Другого року Пекаха, сина Ремалії, Ізраїлевого царя, зацарював Йотам, син Уззійї, Юдиного царя. ³³Він був віку двадцяти й п'яти років, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єруша, Садокова дочка. ³⁴І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив був його батько Уззійя, робив він. ³⁵Тільки пагірки не були знищені, народ іще приносив жертви та кадив на пагірках. Він збудував горішню браму Господнього дому. ³⁶А решта діл Йотама та все, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ³⁷За тих днів зачав Господь посилати на Юду Реціна, сирійського царя, та Пекаха, сина Ремалії. ³⁸І спочив Йотам із своїми батьками, і був похований з батьками своїми в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Ахаз.

Chapter 16

¹ Сімнадцятого року Пекаха, сина Ремалії, зацарював Ахаз, син Йотама, Юдиного царя. ²Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі шістнадцять років, і не робив угодного в очах Господа, Бога свого, як батько його Давид. ³І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, і навіть сина свого провів через огонь для Молоха, за гидотою тих народів, що Господь вигнав їх перед Ізраїлевими синами. ⁴І приносив він жертву та кадив на пагірках, і на згір'ях, та під усяким зеленим деревом.

⁵ Тоді прийшов Рецін, сирійський цар, та Пеках, син Ремалії, Ізраїлів цар, на війну до Єрусалиму. І облягли вони Ахаза, та не змогли звоювати. ⁶Того часу Рецін, сирійський цар, вернув Едомові Елата, і вигнав юдеїв з Елоту. І едомляни прибули до Елату, й осілися там, і живуть тут аж до цього дня. ⁷І послав Ахаз послів до Тіґлат-Пелесера, асирійського царя, говорячи: Я твій раб та син твій, вийди й спаси мене з руки сирійського царя та з руки царя Ізраїлевого, що повстають на мене. ⁸І взяв Ахаз срібло та золото, знайдене в Господньому домі та в скарбницях дому царевого, і послав дарунка до асирійського царя. ⁹І послухав його асирійський цар. І пішов асирійський цар на Дамаск і взяв його, а його мешканців вигнав до Кіру, а Реціна вбив.

¹⁰ І пішов цар Ахаз назустріч Тіґлат-Піл'есера, асирійського царя, до Дамаску, і побачив дамаського жертівника. І послав цар Ахаз до священика Урії подобу жертівника та взір його всієї його будови. ¹¹І збудував священик Урія жертівника, як усе, що послав був цар Ахаз із Дамаску, так зробив священик Урія до приходу царя Ахаза з Дамаску. ¹²І прибув цар із Дамаску, і побачив цар того жертівника, і приступив цар до жертівника, і приніс на ньому жертву. ¹³І спалив він своє цілопалення та свою жертву хлібну, і вилив свою ливну жертву, і покропив кров'ю своїх мирних жертов того жертівника. ¹⁴А мідяного жертівника, що перед Господнім лицем, він переставив із переднього боку храму, з-поміж жертівника та з-поміж Господнього дому, і поставив його на бік жертівника на північ. ¹⁵І наказав цар Ахаз священикові Урії, говорячи: На великому жертівнику пали ранішнє цілопалення та вечірню хлібну жертву, і цілопалення цареве та хлібну його жертву, і цілопалення всього народу Краю та хлібну їхню жертву, і їхні ливні жертви. І всю кров цілопалення та всю кров жертви покропиш на нього. А щодо мідяного жертівника, то я розважу. ¹⁶І зробив священик Урія все так, як наказав був цар Ахаз.

¹⁷ А цар Ахаз повідрубував рами підстав, і відсунув із них умивальницю, і зняв море з мідяних волів, що під ним, і поставив його на камінну підлогу. ¹⁸І закритий суботній перехід, що збудували при храмі, і зовнішній царський вхід він обернув до Господнього дому задля асирійського царя. ¹⁹А решта діл Ахаза, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ²⁰І спочив Ахаз із батьками своїми, і був похований з батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Хізкійя.

Chapter 17

¹ Дванадцятого року Ахаза, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Осія, син Елин, на дев'ять років. ²І робив він зле в Господніх очах, тільки не так, як ті Ізраїлеві царі, що були перед ним. ³На нього вийшов Салманасар, цар асирійський, і Осія став йому за раба, і давав йому данину. ⁴Та асирійський цар знайшов в Осії змову, що він посилав послів до Со, єгипетського царя, та не приносив асирійському цареві данини, як рік-у-рік те робив був. І замкнув його асирійський цар, і зв'язав його в в'язничому домі. ⁵І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й облягав її три роки. ⁶Дев'ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.

⁷ І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що випровадив їх з єгипетського краю з руки фараона, єгипетського царя, і боялися інших богів, ⁸і ходили уставами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили, ⁹а Ізраїлеві сини вимишляли на Господа, Бога свого, слова, що не були слушні, і будували собі пагірки по всіх своїх містах, від вартової башти аж до твердинного міста, ¹⁰і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому взгір'ї та під усяким зеленим деревом, ¹¹і кадили там на всіх пагірках, як ті люди, що Господь повиганяв перед ними, і робили злі речі, щоб гнівити Господа, ¹²і служили бовванам, про яких Господь говорив їм: Не будете робити цієї речі, ¹³то Господь засвідчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорливців, говорячи: Верніться з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Законом, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків. ¹⁴Та не слухали вони, і робили твердою свою шию, як шия їхніх батьків, що не вірили в Господа, Бога свого. ¹⁵І нехтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батьками, і свідоцтва Його, що засвідчив на них, і пішли за гидотою й марнотами, та за народами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони. ¹⁶І полишили вони всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі литого боввана, двох телят, і зробили Астарту, і вклонялися всьому небесному військові та служили Ваалові. ¹⁷І вони переводили через огонь своїх синів та дочок своїх, і чарували чарами, і ворожили, і віддавалися робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його. ¹⁸І сильно розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув їх від Свого лиця, не позостало нікого, тільки саме Юдине плем'я. ¹⁹Та й Юда не додержував заповідей Господа, Бога свого, і ходили вони Ізраїлевими постановами, які вони встановили. ²⁰І відвернувся Господь від усього Ізраїлевого насіння, і впокоряв їх, і давав їх у руку грабіжників, аж поки не кинув їх від лиця Свого, ²¹бо Ізраїль розірвав з Давидовим домом, і вони зробили царем Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх. ²²І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах, які він робив, не відступалися з того, ²³аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив був через усіх Своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигнання з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.

²⁴ І спровадив асирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й оселив по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осілися по містах її. ²⁵І сталося, на початку пробування їх там не боялися вони Господа, і Господь послав на них левів, і вони нищили їх. ²⁶І сказали вони до асирійського царя, говорячи: Ті люди, яких ти вигнав та оселив по містах Самарії, не знають прав Бога цього Краю, і Він послав на них оцих левів, і ось вони нищать їх, бо вони не знають права Бога цього Краю. ²⁷І наказав асирійський цар, говорячи: Відведіть туди одного зо священиків, яких вигнали звідти, і підуть, і осядуть там, і він навчатиме їх права Бога цього краю. ²⁸І прибув один із священиків, яких вигнали з Самарії, й осівся в Бет-Елі, і він навчав їх, як мають боятися Господа. ²⁹Та крім того кожен народ робив свого бога, і ставили їх у пагірковому місці, що робили попередні самаряни, кожен народ по своїх містах, де вони сиділи. ³⁰А вавилоняни зробили Сукот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму, ³¹а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а мешканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам. ³²І при тому вони боялися Господа, і настановили собі з-серед себе священиків пагірків, і вони приносили їм жертви в пагірковому місці. ³³Вони боялися Господа, і богам своїм служили за правом тих народів, звідки повиганяли їх. ³⁴Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом, вони не бояться Господа, і не роблять за уставами своїми та за правом своїм, ані за Законом, ані за заповіддю, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я Ізраїля. ³⁵І склав Господь із ними заповіта, і наказав їм, говорячи: Не будете боятися інших богів, і не будете вклонятися їм, і не будете служити їм, і не будете приносити жертов їм, ³⁶а тільки Господа, що вивів вас із єгипетського краю великою силою та витягненим раменом, Його будете боятися, і Йому будете вклонятися, і Йому будете приносити жертви. ³⁷І устави, і права, і Закона, і заповідь, які написав вам, будете додержувати, щоб виконувати по всі дні, а богів інших не будете боятися. ³⁸А заповіта, що Я склав із вами, не забудете, і не будете боятися інших богів, ³⁹а тільки Господа, Бога вашого, будете боятися, і Він вирятує вас із руки всіх ваших ворогів. ⁴⁰Та не послухали вони, бо все робили за своїм попереднім звичаєм. ⁴¹І ті народи все боялися Господа, але служили бовванам своїм. Так само сини їхні та сини їхніх синів, як робили батьки їхні, так роблять вони аж до цього дня.

Chapter 18

¹ І сталося третього року Осії, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин. ²Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я його матері Аві, дочка Захарія. ³І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив був його батько Давид. ⁴Він понищив пагірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяного змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехуштан. ⁵Він надіявся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним. ⁶І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві. ⁷І був Господь із ним, у всьому, куди він ходив, він мав поводження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому. ⁸Він побив филистимлян аж до Аззи та границі її від вартової башти аж до твердинного міста.

⁹ І сталося четвертого року царя Єзекії, це сьомий рік Осії, Елиного сина, Ізраїлевого царя, пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її. ¹⁰І здобув він її по трьох роках: шостого року Єзекії, це дев'ятий рік Осії, Ізраїлевого царя, була здобута Самарія. ¹¹І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст. ¹²Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили. ¹³А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх. ¹⁴І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу. І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота. ¹⁵І віддав Єзекія все срібло, знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях. ¹⁶Того часу Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його асирійському цареві.

¹⁷ А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного командувача, і великого євнуха та великого чашника з великим військом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотягом горішнього ставу, що на битій дорозі до поля Валюшників. ¹⁸І кликнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер. ¹⁹І сказав до них великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся? ²⁰Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене? ²¹Тепер оце ти надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому й продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього. ²²А коли ви скажете мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив пагірки Його та жертівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися в Єрусалимі? ²³А тепер піди в заклад із моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців. ²⁴І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі надієшся на Єгипет ради колесниць та верхівців! ²⁵Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його! ²⁶І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юдейському в слух тих людей, що на мурі. ²⁷І сказав до них великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу? ²⁸І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: Послухайте слово великого царя, царя асирійського: ²⁹Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас від руки його! ³⁰І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського. ³¹Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки, ³²аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш Край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас! ³³Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя? ³⁴Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки? ³⁵Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки? ³⁶І мовчав той народ, і не відповів йому ані слова, бо це був наказ царя, що сказав: Не відповідайте йому! ³⁷І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.

Chapter 19

¹ І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому. ²І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина. ³І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити! ⁴Може почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться. ⁵І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї. ⁶І сказав їм Ісая: Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя! ⁷Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї.

⁸ І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу. ⁹А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Ось він вийшов воювати з тобою! то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи: ¹⁰Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя. ¹¹Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований? ¹²Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі? ¹³Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви? ¹⁴І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем. ¹⁵І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю! ¹⁶Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога! ¹⁷Справді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край. ¹⁸І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх. ¹⁹А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!

²⁰ І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського. ²¹Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму! ²²Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого! ²³Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, у гущину його саду. ²⁴Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки! ²⁵Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх... ²⁶А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені. Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло... ²⁷І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення. ²⁸За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти! ²⁹А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід. ³⁰А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору. ³¹Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це! ³²Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле! ³³Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь! ³⁴І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!

³⁵ І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!... ³⁶А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії. ³⁷І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Chapter 20

¹ Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не видужаєш. ²А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи: ³О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем... ⁴І сталося, Ісая не вийшов ще з середини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи: ⁵Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я вилікую тебе, третього дня зійдеш ти до Господнього дому! ⁶І до днів твоїх Я додам п'ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто ради Себе та ради раба Свого Давида. ⁷А Ісая сказав: Візьміть грудку фіґ. І взяли й поклали на того гнояка, і він видужав... ⁸І сказав Єзекія до Ісаї: Який знак, що Господь мене вилікує, і що я третього дня зійду до Господнього дому? ⁹І сказав Ісая: Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, щоб пішла тінь уперед на десять ступенів, чи щоб вернулася на десять ступенів? ¹⁰І сказав Єзекія: Легко тіні похилитися вперед на десять ступенів; ні, а нехай тінь вернеться назад на десять ступенів! ¹¹І кликнув пророк Ісая до Господа, і Він завернув тінь на ступенях, де вона спускалася на ступені Ахазові, на десять ступенів...

¹² Того часу послав Беродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листа та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що Єзекія захворів. ¹³І вислухав їх Єзекія, і показав їм усю скарбницю свою, і срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм. ¹⁴І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли з далекого краю, з Вавилону. ¹⁵І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх. ¹⁶І сказав Ісая до Єзекії: Послухай Господнього слова: ¹⁷Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь! ¹⁸А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, декого заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавилонського царя! ¹⁹І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів! ²⁰А решта діл Єзекії та вся лицарськість його, і як він зробив става та водотяга, і впровадив воду до міста, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ²¹І спочив Єзекія зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Манасія.

Chapter 21

¹ Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. А ім'я його матері Хевці-Ваг. ²І робив він зло в Господніх очах, за гидотою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів. ³І він знову побудував пагірки, що їх винищив був його батько Єзекія, і понаставляв жертівників Ваалові, і зробив Астарту, як зробив був Ахав, Ізраїлів цар, і вклонявся всім небесним світилам та служив їм. ⁴І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі покладу Я Ім'я Своє! ⁵І побудував він жертівники для всіх небесних світил на обох подвір'ях Господнього дому. ⁶І він перепровадив свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його. ⁷І поставив він боввана Астарти, якого зробив, у домі, про якого Господь сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки! ⁸І більше не мандруватиме Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав їхнім батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, та ввесь Закон, що наказав їм Мій раб Мойсей. ⁹Та не послухалися вони. І Манасія звів їх до того, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів.

¹⁰ І говорив Господь через Своїх рабів пророків, кажучи: ¹¹За те, що Манасія, цар Юдин, зробив ці гидоти, учинив гірше від усього, що робили були амореяни, що були перед ним, і ввів у гріх також Юду божками своїми, ¹²тому так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу таке зло на Єрусалим та на Юду, що в кожного, хто почує про це, задзвенить в обох вухах!... ¹³І протягну Я на Єрусалим мірку Самарії, та вагу Ахавого дому, і витру Єрусалим, як витирають миску: витер і перевернув її догори дном! ¹⁴І Я покину останок наділу Мого, і дам їх у руку їхнім ворогам, і вони будуть на грабіж та на здобич для всіх їхніх ворогів, ¹⁵тому, що вони робили зло в Моїх очах, і все гнівили Мене від дня, коли вийшли їхні батьки з Єгипту, й аж до дня цього... ¹⁶А також Манасія пролив дуже багато невинної крови, аж наповнив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх очах. ¹⁷А решта діл Манасії, та все, що він зробив, і гріх його, яким він грішив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ¹⁸І спочив Манасія з батьками своїми, і був похований в садку свого дому, в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Амон.

¹⁹ Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. А ім'я його матері Мешуллемет, дочка Харуца з Йотви. ²⁰І робив він зло в Господніх очах, як робив його батько Манасія. ²¹І ходив він усією тією дорогою, якою ходив його батько, і служив тим бовванам, яким служив батько його, і вклонявся їм. ²²І покинув він Господа, Бога батьків своїх, і не ходив Господньою дорогою. ²³І вчинили змову слуги Амона на нього, і вбили царя в його домі. ²⁴Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І народ настановив царем Краю замість нього сина його Йосію. ²⁵А решта діл Амона, усе, що робив він, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ²⁶І поховали його в його гробі в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Йосія.

Chapter 22

¹ Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я його матері Єдида, дочка Адаї з Боцкату. ²І робив він угодне в Господніх очах, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч. ³І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи: ⁴Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелічить те срібло, що знесене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі порога. ⁵І нехай дадуть його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушкодження храму, ⁶теслярам, і будівничим, і мулярам, щоб купувати дерево та тесане каміння на направу храму. ⁷Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що дане на їхню руку, бо чесно вони роблять. ⁸І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі Книгу Закону! І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її. ⁹І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: Раби твої висипали те срібло, що знайдене в домі, і дали його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі. ¹⁰І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу. І Шафан перечитав її перед царем.

¹¹ І сталося, як цар почув слова Книги Закону, то роздер свої шати... ¹²І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому слузі, говорячи: ¹³Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї знайденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас. ¹⁴І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, вона сиділа в Єрусалимі, на Новому Місті, і говорили до неї. ¹⁵А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: ¹⁶Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі слова тієї книги, що читав Юдин цар, ¹⁷за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всім ділом своїх рук. І розпалився Мій гнів на це місце, і він не погасне! ¹⁸А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ті слова, які ти чув: ¹⁹За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь. ²⁰Тому то Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце. І вони принесли цю вістку цареві.

Chapter 23

¹ А цар послав, і зібрали до нього всіх старших Юди та Єрусалиму. ²І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від малого й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому домі. ³І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова того заповіту, що написані в тій книзі. І ввесь народ пристав до заповіту.

⁴ І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожам порога, щоб повиносили з Господнього храму всі речі, зроблені для Ваала та для Астарти, та для всіх небесних світил. І він попалив їх поза Єрусалимом на кедронських полях, а їхній порох відніс до Бет-Елу. ⁵І він поскидав жерців, що їх понаставляли були Юдині царі, і що вони кадили на пагірках по Юдиних містах та в околицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил. ⁶І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедронської долини, та й спалив її в кедронській долині, і стер на порох, а її порох кинув на гроби звичайних людей. ⁷І він порозбивав доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки ткали завісу для Астарти. ⁸І він випровадив усіх священиків з Юдиних міст, і опоганив пагірки, де священики кадили, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав пагірки брам, що були при вході брами Ісуса, зверхника міста, що ліворуч тому, хто входив до брами міста. ⁹Але священики пагірків не входили до Господнього жертівника в Єрусалимі, а тільки їли прісне серед своїх братів. ¹⁰І він опоганив місце ставлення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не переводив через огонь сина свого та дочку свою для Молоха. ¹¹І він повідставляв коні, яких давали Юдині царі для сонця, від входу до Господнього дому, при кімнаті євнуха Нетан-Мелеха, що був у Парварімі, а колесниці сонця попалив ув огні. ¹²А жертівники, що були на даху Ахазової горниці, що поробили Юдині царі, та жертівники, що поробив Манасія на двох подвір'ях Господнього дому, цар порозбивав. І він звідти побіг, і кинув їхній порох до кедронського потоку. ¹³А пагірки, що навпроти Єрусалиму, праворуч гори Згуби, які побудував був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидоти сидонської, і для Кемота, гидоти моавської, і для Мілкома, гидоти Аммонових синів, цар поопоганював. ¹⁴І він порозбивав стовпи для богів, і постинав посвячені дерева, а їхнє місце наповнив людськими кістками. ¹⁵А також жертівника, що в Бет-Елі, пагірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також жертівника цього та цього пагірка він розбив, і спалив того пагірка та стер на порох, і Астарту спалив. ¹⁶І обернувся Йосія, та й побачив гроби, що були там на горі. І послав він, і позабирав кості з гробів, і попалив на жертівнику, і опоганив його, за словом Господнім, яке кликав був Божий чоловік, що прорікав оці речі. ¹⁷І сказав цар: Що це за надгробок, що я бачу? А люди того міста сказали йому: Це надгробок Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї й прорік оці речі, які зробив ти на жертівнику в Бет-Елі. ¹⁸А він сказав: Дайте йому спокій, нехай ніхто не рухає костей його. І зберегли його кості, кості того пророка, що прийшов був із Самарії. ¹⁹А також усі доми пагірків, що по самарійських містах, що поробили були Ізраїлеві царі, щоб гнівити Господа, Йосія понищив, і зробив з ними те саме, що зробив у Бет-Елі. ²⁰І порізав він усіх священиків пагірків, що були там, на жертівниках, і попалив на них людські кості, та й вернувся до Єрусалиму. ²¹І наказав цар усьому народові, говорячи: Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту. ²²Бо не справлялася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних. ²³І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі. ²⁴А також викликачів духів померлих, і духів віщих, і домових божків, і бовванів, і всякі гидоти, що появилися в Юдинім краї та в Єрусалимі, повинищував Йосія, щоб поставити слова Закону, написані в книзі, що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.

²⁵ А такого царя, як він, не було перед ним, що навернувся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Законом, і по ньому не повставав такий, як він. ²⁶Тільки не спинився Господь від ревности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огірчення, якими гнівив Його Манасія. ²⁷І сказав Господь: Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім'я Моє буде там! ²⁸А решта діл Йосії та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ²⁹За його днів пішов фараон Нехо, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфрат. І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його... ³⁰І його раби повезли його мертвого з Меґіддо, і привезли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці його. А народ Краю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і помазали його, та й настановили його царем замість його батька.

³¹ Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я його матері Хамуталь, дочка Єремії, з Лівни. ³²І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили його батьки. ³³І фараон Нехо зв'язав його в Рівлі, в гаматському краї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав кару на цей край, сто талантів срібла та талант золота. ³⁴А царем настановив фараон Нехо Ел'якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім'я його на Єгояким. А Єгоахаза він узяв, і той прибув до Єгипту та й помер там. ³⁵І Єгояким давав фараонові срібла та золота; тільки розклав це на Край, щоб давати те срібло на фараонів наказ, він стягав те срібло та золото з народу Краю за оцінкою землі кожного, щоб віддати фараонові Нехо. ³⁶Єгояким був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Зевуда, дочка Педаї, з Руми. ³⁷І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили батьки його.

Chapter 24

¹ За його днів прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, а Єгояким був йому три роки невільником, та потому збунтувався на нього. ²А Господь послав на нього орди халдеїв, і орди сирійські, і орди моавські, та орди синів Аммона. І він послав їх на Юду, щоб вигубити їх за словом Господа, що Він говорив через рабів Своїх пророків. ³Тільки на наказ Господа сталося це на Юду, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії, за все, що він робив, ⁴а також за неповинну кров, яку він пролив, і наповнив Єрусалим неповинною кров'ю; і не хотів Господь простити. ⁵А решта Єгоякимових діл, та все, що він робив, ото вони описані в Книзі Хроніки Юдиних царів. ⁶І спочив Єгояким зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Єгояхін. ⁷І більше вже не виходив єгипетський цар зо свого краю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефрату, усе, що належало єгипетському цареві.

⁸ Єгояхін був віку вісімнадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я його матері Нехушта, дочка Елнатана, з Єрусалиму. ⁹І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив його батько. ¹⁰Того часу прийшли до Єрусалиму раби Навуходоносора, царя вавилонського, і місто попало в облогу. ¹¹І прийшов Навуходоносор, вавилонський цар, на місто, а його раби облягали його. ¹²І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до вавилонського царя, він та мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царювання. ¹³І позабирав він звідти всі скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і повідрубував всі золоті речі, які поробив був Соломон, цар Ізраїлів, у Господньому храмі, як говорив Господь. ¹⁴І повиводив він увесь Єрусалим, і всіх князів, і всіх лицарів військових, десять тисяч пішло до неволі, і всіх теслів та ковалів. Не позоставив нікого, окрім нужденного народу Краю... ¹⁵І він вивів до Вавилону Єгояхіна та цареву матір, і царських жінок, і його євнухів, і видатних у Краї, усіх випровадив у неволю з Єрусалиму до Вавилону. ¹⁶І всіх військових, сім тисяч, і теслів та ковалів тисячу, усіх лицарів, що займалися війною, вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону. ¹⁷А царем настановив вавилонський цар Маттанію, дядька Єгояхіна, замість нього, і перемінив ім'я його на Седекію. ¹⁸Седекія був віку двадцяти й одного року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. А ім'я його матері Хамуталь, дочка Єремії з Лівни. ¹⁹І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким. ²⁰Бо за Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, і Він відкинув їх від Свого лиця. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя.

Chapter 25

¹ І сталося дев'ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборився проти нього, і побудували проти нього вала навколо. ²І було місто в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії. ³Дев'ятого дня місяця настав сильний голод у місті, і не було хліба для народу Краю. ⁴І пробитий був пролім у мурі міста, і всі вояки повтікали вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо. А цар утік дорогою в степ. ⁵А халдейське військо погналося за царем, та й догнали його в єрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього. ⁶І схопили царя, і відвели його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив. ⁷А синів Седекії зарізали на його очах, а очі Седекії він вибрав, і скував його двома мідяними кайданами, та й відвів його до Вавилону...

⁸ А п'ятого місяця, сьомого дня місяця, це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царської сторожі, слуга вавилонського царя. ⁹І він спалив дім Господній та дім царевий, і всі доми в Єрусалимі, і кожен великий дім спалив огнем. ¹⁰І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі. ¹¹А решту народу, що позостався в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар'адан, начальник царської сторожі. ¹²А з бідноти Краю начальник царської сторожі позоставив декого за винярів та за рільників. ¹³А мідяні стовпи, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і віднесли їхню мідь до Вавилону. ¹⁴І горнята, і лопатки, і ножі, і ложки, і ввесь мідяний посуд, що вживається при службі, позабирали. ¹⁵І кадильниці, і чаші, усе, що було золоте забрав золото, а що було срібне срібло взяв начальник царської сторожі. ¹⁶Два стовпи, одне море та ті підстави, що Соломон поробив був для Господнього дому, не було й ваги для всіх цих речей! ¹⁷Вісімнадцять ліктів високість одного стовпа й одна мідяна маковиця, а високість маковиці три лікті, та мережка, і гранатові яблука на маковиці навколо, усе мідь. І для другого стовпа з мережкою так само. ¹⁸І начальник царської сторожі взяв Сераю, первосвященика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога. ¹⁹А з міста взяв він одного євнуха, що був начальником над військовими, та п'ять чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військових відділів, що записував народ Краю до військових відділів, і шістдесят чоловіка з народу Краю, що знаходилися в місті. ²⁰І позабирав їх Невузар'адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонсього царя, до Рівли. ²¹І вдарив їх вавилонський цар, і повбивав їх у Рівлі, у гаматовому краї. І пішов Юда на вигнання з своєї землі.

²² А народ, що позостався в Юдиному краї, якого позоставив Навуходоносор, вавилонський цар, то настановив над ним Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина. ²³І почули всі військові зверхники, вони та люди, що вавилонський цар настановив Ґедалію, то поприходили до Ґедалії до Міцпи і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди. ²⁴І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям, і сказав їм: Не бійтеся бути підданими халдейцям, осядьте в Краї та служіть вавилонському цареві, і буде вам добре! ²⁵І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царського насіння, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі. ²⁶І знявся ввесь народ, від малого й аж до великого, та зверхники військ, і пішов до Єгипту, бо боявся халдеїв. ²⁷І сталося тридцятого й сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення. ²⁸І він говорив із ним ласкаво, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні. ²⁹І змінив в'язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя. ³⁰А їжа його, їжа стала, видавалася йому від царя, щоденне щоденно, по всі дні його життя.

1 Chronicles

Chapter 1

¹ Адам 121, Сиф 8352, Енош 583, ²Кенан 7018, Магалел'їл 4111, Яред 3382, ³Енох 2585, Метушелах 4968, Ламех 3929, ⁴Ной 5146, Сим 8035, Хам 2526 та Яфет 3315. ⁵Сини 1121 Яфетові 3315: Ґомер 1586, і Маґоґ 4031, і Мадай 4074, і Яван 3120, і Тувал 8422, і Мешех 4902, і Тірас 8494. ⁶А сини 1121 Ґомерові 1586: Ашкеназ 813 і Діфат 7384, і Тоґарма 8425. ⁷А сини 1121 Яванові 3120: Еліша 473 й Таршіша 8659, кіттяни 3794 й роданяни 1721. ⁸Сини 1121 Хамові 2526: Куш 3568 і Міцраїм 4714, Пут 6316 і Ханаан 3667. ⁹А сини 1121 Кушеві 3568: Шева 5434, і Хавіла 2341, і Савта 5454, і Раама 7484, і Савтеха 5455. А сини 1121 Рамині 7484: Шева 7614 й Дедан 1719. ¹⁰А Куш 3568 породив 3205 8804 Німрода 5248, він зачав 2490 8689 бути велетом 1368 на землі 776. ¹¹А Міцраїм 4714 породив 3205 8804 лудян 3866, і анам'ян 6047, і легав'ян 3853, і нафтух'ян 5320, ¹²і патрусян 6625, і каслух'ян 3695, що вийшли 3318 8804 звідти филистимляни 6430, і кафторян 3732. ¹³А Ханаан породив Сидона, свого первородженого, і Хета, ¹⁴і євусеянина, і амореянина, і ґірґашеянина, ¹⁵і хіввеянина, і аркеянина, і сінеянина, ¹⁶і арвадянина, і цемарянина, і хаматянина. ¹⁷Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. Сини Арамові: і Уц, і Хул, і Ґетер, і Мешех. ¹⁸А Арпахшад породив Шалаха, а Шалах породив Евера. ¹⁹А Еверові народилося двоє синів, ім'я одному Пелеґ, бо за його днів була поділена земля, а ім'я брата його Йоктан. ²⁰А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хацармавета, і Єраха, ²¹і Гадорама, і Узала, і Діклу, ²²і Евала, і Авімаїла, і Шеву, ²³і Офіра, і Хавілу, і Йовава, усі вони сини Йоктанові. ²⁴Сим, Арпахшад, Шелах, ²⁵Пелеґ, Реу, ²⁶Серуґ, Нахор, Терах, ²⁷Аврам, він же Авраам.

²⁸ Сини Авраамові: Ісак та Ізмаїл. ²⁹Оце їхні нащадки: первороджений Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам, ³⁰Мішма, і Дума, Масса, Хадад, і Тема, ³¹Єтур, Нафіш, і Кедема, оце вони сини Ізмаїлові. ³²А сини Кетури, Авраамової наложниці: вона породила Зімрана, і Йокшана, і Медана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха. А Йокшанові сини: Шева й Дедан. ³³А Мідіянові сини: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, ці всі сини Кетури. ³⁴А Авраам породив Ісака. Ісакові сини: Ісав і Ізраїль. ³⁵Ісавові сини: Еліфаз, Реуїл, і Єуш, і Йалам, і Кора. ³⁶Сини Еліфазові: Теман і Омар, Цефі й Ґатам, Кеназ і Тімна, і Амалик. ³⁷Сини Реуїлові: Нахат, Зерах, Шамма й Мізза. ³⁸А сини Сеїрові: Лотан, і Шовал, і Ців'он, і Ана, і Дішон, і Ецер, і Дішан. ³⁹А сини Лотанові: Хорі, і Гомам, і Ахот, Лотан, Тімна. ⁴⁰Сини Шовалові: Ал'ян, і Манахат, і Евал, Шефі, і Онам. А сини Ців'онові: Айя й Ана. ⁴¹А сини Анині: Дішон. А сини Дішонові: Хамран, і Ешбан, і Їтран, і Керан. ⁴²Сини Ецерові: Білган, і Зааван, Яакан. Сини Дішонові: Уц та Аран. ⁴³А оце царі, що царювали в Едомовому краї перед зацарюванням царя в Ізраїлевих синів: Бела, Беорів син, а ім'я його міста Дінгава. ⁴⁴І помер Бела, а замість нього зацарював Йовав, Зерахів син з Боцри. ⁴⁵І помер Йовав, а замість нього зацарював Хушам із краю теманянина. ⁴⁶І помер Хушам, а замість нього зацарював Гадад, Бедадів син, що побив був Мідіяна на Моавському полі, а ім'я місту його Авіт. ⁴⁷І помер Гадад, а замість нього зацарював Самла з Масреки. ⁴⁸І помер Самла, а замість нього зацарював Саул з Рехевот-Ганнагару. ⁴⁹І помер Саул, а замість нього зацарював Баал-Ханан, син Ахборів. ⁵⁰І помер Баал-Ханан, а замість нього зацарював Гадад, а ім'я його міста Раї, а ім'я жінки його Мегетав'їл, дочка Матреда, дочки Ме-Загавової. ⁵¹І помер Гадад. І були потому провідники Едому: провідник Тімна, провідник Ал'я, провідник Єтет, ⁵²провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон, ⁵³провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар, ⁵⁴провідник Маґдіїл, провідник Ірам, оце провідники Едому.

Chapter 2

¹ Оце Ізраїлеві сини: Рувим, Симеон, Левій, і Юда, Іссахар, і Завулон, ²Дан, Йосип, Веніямин, Нефталим, Ґад і Асир. ³Юдині сини: Ер, і Онан, і Шела, троє народилися йому від ханаанеянки Бат-Шуї. І був Ер, Юдин первороджений, нечестивий в очах Господа, і Він забив його. ⁴А Тамар, невістка його, породила йому Переца та Зеваха, усіх Юдиних синів п'ятеро. ⁵Сини Перецові: Хецрон та Хамул. ⁶А сини Зерахові: Зімрі, і Етан, і Геман, і Калкол, і Дера, усіх їх п'ятеро. ⁷А Кармієві сини: Ахар, що напровадив біду на Ізраїля, що спроневірився в заклятті. ⁸А сини Етанові: Азарія. ⁹А сини Хецронові, що народилися йому: Єрахмеїл, і Рам, і Келувай. ¹⁰А Рам породив Аммінадава, а Аммінадав породив Нахшона, начальника синів Юдиних. ¹¹А Нахшон породив Салму, а Салма породив Боаза, ¹²а Боаз породив Оведа, а Овед породив Єссея. ¹³А Єссей породив свого первородженого Еліава, і Авінадава другого, і Шім'у третього, ¹⁴Натаніїла четвертого, Раддая п'ятого, ¹⁵Оцема шостого, Давида сьомого. ¹⁶А їхні сестри: Церуя й Авідаїл. А Церуїні сини: Авшай, і Йоав, і Аса-Ел, усіх троє. ¹⁷А Авіґаїл породила Амасу, а батько Амасин їшмеелянин Єтер.

¹⁸ А Калев, Хецронів син, породив зо своєю жінкою Азувою та з Еріот дітей. А оце сини її: Єшер, і Шовав, і Ардон. ¹⁹І померла Азува, а Калев узяв собі Ефрату, і вона породила йому Хура. ²⁰А Хур породив Урі, а Урі породив Бецаліїла. ²¹А потому прийшов Хецрон до дочки Махіра, Ґілеадового батька, і він узяв її, а він був віку шостидесяти років, і вона породила йому Сеґува. ²²А Сеґув породив Яіра, і він мав двадцять і три місті в ґілеадському краї. ²³Але Ґешур та Арам забрали від них Яірові оселі, Кенат та залежні від нього міста, шістдесят міст. Усе це сини Махіра, Ґілеадового батька. ²⁴А по Хецроновій смерті прийшов Калев до Єфрати, і Хецронова жінка Авійя породила йому Ашхура, батька Текої. ²⁵А сини Єрахмеїла, Хецронового первородженого, були: первороджений Рам, і Буна, і Орен, і Оцем, Ахійя. ²⁶І була в Єрахмеїла інша жінка, а ім'я їй Атара, вона мати Онама. ²⁷А сини Рама, Єрахмеїлового первородженого, були: Маац, і Ямін, і Екер. ²⁸А сини Онамові були: Шаммай, і Яда. А сини Шаммая: Надав та Авішур. ²⁹А ім'я Авішуровій жінці Авіхаїл, і вона породила йому Ахбана та Моліда. ³⁰А сини Надавові: Селед та Аппаїм, а Селед помер без дітей. ³¹А сини Аппаїмові: Їш'ї. А сини Їш'ї: Шешан. А сини Шешанові: Ахлай. ³²А сини Яди, Шаммаєвого брата: Єтер і Йонатан. І помер Єтер без дітей. ³³А Йонатанові сини: Пелет, і Заза, оце були сини Єрахмеїлові. ³⁴А в Шешана не було синів, а тільки дочки. Був у Шешана раб єгиптянин, а ім'я йому Ярха. ³⁵І дав Шешан рабові своєму Ярсі свою дочку за жінку, і вона породила йому Аттая. ³⁶А Аттай породив Натана, а Натан породив Завада, ³⁷А Завад породив Ефлала, а Ефлал породив Оведа. ³⁸А Овед породив Єгу, а Єгу породив Азарію, ³⁹а Азарія породив Хелеца, а Хелец породив Ел'асу. ⁴⁰А Ел'аса породив Сісмая, а Сісмай породив Шаллума. ⁴¹А Шаллум породив Єкамію, а Єкамія породив Елішаму. ⁴²А сини Калева, Єрахмеїлового брата: Меша, його первороджений, він батько Зіфа. І сини Мареші, Хевронового батька. ⁴³А Хевронові сини: Корах, і Таппуах, і Рекем, і Шама. ⁴⁴А Шама породив Рахама, Єракеамового батька, а Рекем породив Шаммая. ⁴⁵А сини Шаммаєві: Маон, а Маон був основник Бет-Цуру. ⁴⁶А Ефа, наложниця Калева, породила Харана, і Моцу, і Ґазеза. А Харан породив Ґазеза. ⁴⁷А сини Єгдаєві: Реґем, і Йотам, і Ґешан, і Фелет, і Ефа, і Шааф. ⁴⁸Калевова наложниця Мааха породила Шевера та Тірхату. ⁴⁹І породила вона Шаафа, батька Мадманни, Шеву, батька Махбени, та батька Ґів'и. А дочка Калевова Ахса. ⁵⁰Оце були сини Калева, сина Гура, первородженого Ефрати: Шовал, батько Кір'ят-Єаріму, ⁵¹Салма, батько Віфлеєма, Гареф, батько Бе-Ґадеру. ⁵²У Шовала, батька Кір'ят-Єаріму, були сини: Гарое, Хаці-Гамменухот. ⁵³А роди Кір'ят-Єаріма: їтряни, путяни, шуматяни, мішраяни, від них пішли цор'атяни та єштауляни. ⁵⁴Сини Салмині: Бет-Лехем, і нетофаляни, Атрот, Бет-Йоав, і хаці-гаммонахтяни, цоряни. ⁵⁵А роди писарів, мешканців Ябецу, тір'атяни, шім'атяни, сухатяни, вони кіняни, що походять від Хамата, батька Бет-Рехавового.

Chapter 3

¹ А оце були Давидові сини, що народилися йому в Хевроні: первороджений Амнон, від їзреелітянки Ахіноам; другий Даниїл, від кармелітянки Авіґаїл; ²третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського; четвертий Адонійя, син Хаґґіт; ³п'ятий Шефатія, від Авітал; шостий Їтреам, від жінки його Еґли; ⁴шестеро народжено йому в Хевроні. І царював він там сім років і шість місяців, а тридцять і три роки царював в Єрусалимі. ⁵А оці народилися йому в Єрусалимі: Шім'а, і Шовав, і Натан, і Соломон, четверо від Вірсавії, Амміїлової дочки, ⁶і Ївхар, і Елішама, і Еліфалет, ⁷і Ноґаг, і Нефеґ, і Яфія, ⁸і Елішама, і Еліяда, і Еліфелет, дев'ятеро. ⁹Усе це Давидові сини, окрім синів наложниць та сестри їх Тамари.

¹⁰ А син Соломонів Рехав'ам, його син Авійя, його син Аса, його син Йосафат, ¹¹його син Йорам, його син Ахазія, його син Йоаш, ¹²його син Амація, його син Азарія, його син Йотам, ¹³його син Ахаз, його син Хізкійя, його син Манасія, ¹⁴його син Амон, його син Йосія. ¹⁵А сини Йосії: первороджений Йоханан, другий Єгояким, третій Седекія, четвертий Шаллум. ¹⁶А сини Єгоякимові: Єхонія син його, та син його Седекія. ¹⁷А сини Єхонії: Ассір, Шеал'тіїл, син його, ¹⁸і Малкірам, і Педая, і Шен'аццар, Єкам'я, Гошама, і Недав'я. ¹⁹А сини Педаї: Зоровавель і Шім'ї. А сини Зоровавеля: Мешуллам, і Хананія, і сестра їхня Шеломіт, ²⁰і Хашува, і Огел, і Верех'я, і Хасад'я, Юшав-Хесед, п'ятеро. ²¹А сини Хананії: Пелатія та Єшая, сини Рефаї, сини Арнонові, сини Овадії, сини Шеханії. ²²А сини Шеханії: Шемая. А сини Шемаї: Хаттиш, і Їґ'ал, і Баріах, і Неарія, і Шафат, шестеро. ²³А сини Неарії: Ел'йоенай, і Хізкійя, і Азрікам, троє. ²⁴А сини Ел'йоенаєві: Годав'я, і Ел'яшів, і Пелая, і Аккув, і Йоханан, і Делая, і Анані, семеро.

Chapter 4

¹ Сини Юдині: Перец, Хецрон, і Кармі, і Хур, і Шовал. ²А Реая, син Шовалів, породив Яхата, а Яхат породив Ахумая та Лахада, оце роди цор'атян. ³А оці Аві-Етамові: Їзреел, і Їшма, і Їдбаш, а ім'я їхній сестрі Гаццелелпоні. ⁴А Пенуїл батько Ґедора, а Езер батько Хуші. Оце сини Хура, Єфремового первородженого, батька Віфлеєму. ⁵А в Ашхура, батька Текої, були дві жінки: Хел'а та Наара. ⁶І породила йому Наара Ахуззама, і Хефера, і Темені, і Ахаштарі, оце сини Наарині. ⁷А сини Хел'ині: Церет, і Цохар, і Етнан. ⁸А Коц породив Анува, і Гаццовеву, і роди Ахархела, сина Гарумового. ⁹А Ябец був поважаний більше від своїх братів, і мати його назвала йому ім'я Ябец, говорячи: Я породила його в болісті. ¹⁰кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого, говорячи: Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільшив границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене! І Бог послав, чого він просив.

¹¹ А Келув, брат Шухи, породив Мехіра, він батько Ештона. ¹²А Ештон породив Бет-Рафу, і Пасеаха, і Техінну, батька міста Нахаша. Це люди Рехи. ¹³А сини Кеназа: Отніїл та Серая. А сини Отніїлові: Хатат. ¹⁴А Меонотай породив Офру, а Серая породив Яава, батька Ремісничої Долини, бо вони були ремісники. ¹⁵А сини Калева, Єфуннеєвого сина: Іру, Ела та Наам. А Елин син Кеназ. ¹⁶А сини Єгаллел'їлові: Зіф і Зіфа, Тір'я й Асар'їл. ¹⁷А сини Езри: Єтер, і Меред, і Ефер, і Ялон. А оце сини Біт'ї, фараонової дочки, що взяв Меред; і вона зачала й породила Мір'яма, і Шаммая, і Їшбаха, батька Ештемої. ¹⁸А жінка його юдеянка породила Єреда, батька Ґедору, і Хевера, батька Сохо, і Єкутіїла, батька Заноаха. ¹⁹А сини жінки Годійї, сестри Нахама, батька ґарм'янина Кеїли та маахатянина Ештемоа, ²⁰а сини Симеонові: Амнон, і Рінна, Бен-Ханан, і Тілон. А сини Їш'ї: Зохет та Бен-Зохет. ²¹Сини Шели, Юдиного сина: Ер, батько Лехи, і Лада, батько Мареші, і роди дому робітників віссону, з дому Ашбеа. ²²І Йокін, і люди Козеви, і Йоаш, і Сараф, що володіли Моавом, і Яшуві-Лехем. Та це справи стародавні. ²³Вони були ганчарі, і замешкували садки та городи; вони жили там у царя для його роботи.

²⁴ Сини Симеонові: Немуїл, і Ямім, Ярів, Зерах, Саул, ²⁵його син Шаллум, його син Мівсам, його син Мішма. ²⁶А сини Мішми: Хаммуїл син його, його син Заккур, його син Шім'ї. ²⁷А в Шім'ї було шістнадцять синів та шість дочок, а брати його не мали багатьох синів, і не помножили ввесь свій рід так, як сини Юдині. ²⁸І осілися вони в Беер-Шеві, і в Моладі, і в Хацар-Шуалі, ²⁹і в Білзі, і в Ецемі, і в Толаді, ³⁰і в Бетуїлі, і в Хормі, і в Ціклаґу, ³¹і в Бет-Маркавоті, і в Хацар-Сусімі, і в Бет-Бір'і, і в Шаараїмі, оце їхні міста аж до зацарювання Давидового. ³²А їхні осади: Етам, і Аїн, Ріммон, і Тохен, і Ашан, п'ятеро міст. ³³А всі їхні осади, що навколо тих міст, аж до Баалу; це місця їх оселення та родоводи їх про них. ³⁴А Мешовав, і Ямлех, і Йоша, син Амації, ³⁵і Йоїл, і Єгу, син Йошів'ї, сина Сераї, сина Асіїлового, ³⁶і Елйоенай, і Якова, і Шохая, і Асая, і Адіїл, і Єсіміїл, і Беная, ³⁷і Зіза, син Шіф'і, сина Аллона, сина Єдаї, сина Шімрі, сина Шемаї. ³⁸Це ті, що входять в імена князів у свої роди, а дім своїх батьків сильно розмножили. ³⁹І пішли вони до Мево-Ґедору, аж до східнього боку долини, щоб пошукати пасовиська для своїх отар. ⁴⁰І знайшли вони пасовисько сите та добре, а той край був просторий, і тихий та спокійний, бо від Хама походили ті, що сиділи там колись. ⁴¹І пішли ці, записані іменами за днів Єзекії, царя Юдиного, і розбили їхні намети там, і побили меінітів, що були знайдені там, що їх учинили закляттям аж до цього дня, й осілися замість них, бо там пасовисько для їхньої дрібної худоби. ⁴²А з них, з Симеонових синів, пішли на гору Сеїр п'ять сотень чоловіка, а Пелатія, і Неарія, і Рефая, і Уззіїл, сини Їш'ї, були на чолі їх. ⁴³І вони побили останок урятованих Амалика, й осілися там аж до цього дня.

Chapter 5

¹ А сини Рувима, Ізраїлевого первородженого, бо він первороджений, та за збезчещення ним ложа свого батька перворідство було дане синам Йосипа, сина Ізраїлевого, та вони не могли приписатися до перворідства. ²Бо Юда став найсильнішим серед братів своїх, і князем, сильнішим від нього, а перворідство дісталося Йосипові. ³Сини Рувима, Ізраїлевого первородженого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі. ⁴Йоїлові сини: Шемая син його, його син Ґоґ, син його Шім'ї, ⁵син його Міха, син його Реая, син його Баал, ⁶син його Беера, якого вигнав Тіллеґат-Пілнеесер, цар асирійський. Він був начальником Рувимівців. ⁷А брати його, за його родами, у приписуванні за потомством їх, були: голова Єіїл, і Захарій, ⁸і Бела, син Азаза, сина Шеми, Йоїлового сина, він сидів в Ароері й аж по Нево та Баал-Меон. ⁹А на схід він сидів аж до виходу на пустиню від річки Ефрат, бо їхні череди в ґілеадському краї стали численні. ¹⁰А за Саулових днів вони провадили війну з агарянами, і ті впали в їхні руки, а вони сиділи в їхніх наметах на всім просторі на схід від Ґілеаду. ¹¹А Ґадові сини сиділи навпроти них у башанському краї аж до Салхи. ¹²Йоїл голова, а Шафам другий, і Янай, і Шафат у Башані. ¹³А їхні браття за домами своїх батьків: Михаїл, і Мешуллам, і Шева, і Йорай, і Якан, і Зія, і Евер, семеро. ¹⁴Оце сини Авіхаїла, сина Хурі, сина Яроаха, сина Ґілеада, сина Михаїла, сина Єшішая, сина Єхдо, сина Буза. ¹⁵Ахі, син Авдіїла, сина Ґунієвого, голови дому батьків їх. ¹⁶І сиділи вони в Ґілеаді, в Башані та в залежних від нього містах, та в усіх пасовиськах Шарону, на місцях виходу їх. ¹⁷Усі вони були переписані в днях Йотама, Юдиного царя, та в днях Єровоама, царя Ізраїлевого.

¹⁸ Синів Рувима, і ґадян, і половини Манасіїного племени, людей військових, що носять щита й меча та натягують лука, та випрактикуваних у війні було сорок і чотири тисячі і сім сотень і шістдесят, що виходили з військом. ¹⁹І провадили вони війну з агарянами, і з Ітуром, і з Нафішем, і з Нодавом. ²⁰І дана була їм поміч на них, і віддані були в їхню руку ті агаряни та всі, що з ними, бо вони кликали до Бога в бою, і Він був ублаганий, бо вони надіялися на Нього. ²¹І вони зайняли їхні череди: їхніх верблюдів п'ятдесят тисяч, і дрібної худоби двісті й п'ятдесят тисяч, і ослів дві тисячі, а людських душ сто тисяч. ²²Бо трупів попадало багато, бо від Бога була ця війна. І сиділи вони на своєму місці аж до неволі. ²³А сини половини Манасіїного племени сиділи в краю від Башану аж до Баал-Хермону й Сеніру та гори Гермону. Вони розмножилися. ²⁴А оце голови домів їхніх батьків: і Ефер, і Їш'ї, і Еліїл, і Азріїл, і Їрмея, і Годавія, і Яхдіїл, мужі відважні, мужі славні, голови домів їхніх батьків. ²⁵Та спроневірилися вони Богові своїх батьків, і блудили за богами народів Краю, яких Бог вигубив перед ними. ²⁶І Бог Ізраїлів збудив духа Пула, царя асирійського, і духа Тілленат-Піл'несера, царя асирійського, і він виселив їх, Рувимівців і Ґадівців та половину Манасіїного племени, і запровадив їх у Халах, і Хавор, і Хару, та до річки Ґозан, і вони там аж до цього дня.

Chapter 6

¹ (5-27) Левієві сини: Ґершон, Кегат і Мерарі. ²(5-28) А сини Кегатові: Амрам, Їцхар, Хеврон, і Уззіїл. ³(5-29) А сини Амрамові: Аарон, і Мойсей, і Міріям. А сини Ааронові: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар. ⁴(5-30) Елеазар породив Пінхаса, Пінхас породив Авішую, ⁵(5-31) а Авішуя породив Буккі, а Буккі породив Уззі. ⁶(5-32) А Уззі породив Зерахію, а Зерахія породив Мерайота. ⁷(5-33) Мерайот породив Амарію, а Амарія породив Ахітува. ⁸(5-34) А Ахітув породив Садока, а Садок породив Ахімааца. ⁹(5-35) А Ахімаац породив Азарію, а Азарія породив Йоханана. ¹⁰(5-36) А Йоханан породив Азарію, це той, що був священиком у Господньому домі, якого вибудував Соломон в Єрусалимі. ¹¹(5-37) І Азарія породив Амарію, а Амарія породив Ахітува. ¹²(5-38) А Ахітув породив Садока, а Садок породив Шаллума. ¹³(5-39) А Шаллум породив Хілкійю, а Хілкійя породив Азарію. ¹⁴(5-40) А Азарія породив Сераю, а Серая породив Єгоцадака. ¹⁵(5-41) А Єгоцадак пішов до неволі, коли Господь вивів Юду та Єрусалим через Навуходоносора. ¹⁶(6-1) Сини Левієві: Ґершом, Кегат та Мерарі. ¹⁷(6-2) А оце ймення Ґершомових синів: Лівні та Шім'ї. ¹⁸(6-3) А сини Кегатові: Амрам, і Їцхар, і Хеврон, і Уззіїл. ¹⁹(6-4) Сини Мерарієві: Махлі та Муші. А оце Левієві роди за їхніми батьками: ²⁰(6-5) у Ґершома: Лівні його син, син його Яхат, його син Зімма, ²¹(6-6) його син Йоах, його син Іддо, його син Зерах, його син Єатрай. ²²(6-7) Сини Кегатові: Аммінадав син його, його син Корах, син його Ассір, ²³(6-8) син його Елкана, син його Ев'ясаф, син його Ассір, ²⁴(6-9) син його Тахат, син його Уріїл, син його Уззійя та Саул син його. ²⁵(6-10) А сини Елкани: Амасай та Ахімот. ²⁶(6-11) Елкана його син, Цофай син його, і Нахат син його, ²⁷(6-12) Еліяв син його, Єрохам син його, Елкана син його. ²⁸(6-13) А Самуїлові сини: первороджений Йоїл, а другий Авійя. ²⁹(6-14) Сини Мерарієві: Махлі, його син Лівні, його син Шім'ї, його син Узза, ³⁰(6-15) син його Шім'а, син його Хаґґійя, син його Асая.

³¹ (6-16) А оце ті, яких Давид поставив для співання в Господньому домі, від часу миру ковчега. ³²(6-17) І вони служили перед скинією, скинією заповіту, піснею, аж поки Соломон не збудував Господнього дому в Єрусалимі. І вони ставали, за уставом своїм, на свою службу. ³³(6-18) А оце ті, що стояли, та їхні сини: співак Геман, син Йоїла, сина Самуїла, ³⁴(6-19) сина Елкани, сина Єрохама, сина Еліїла, сина Тоаха, ³⁵(6-20) сина Цуфа, сина Елкани, сина Махата, сина Амасая, ³⁶(6-21) сина Елкани, сина Йоїла, сина Азарії, сина Цефанії, ³⁷(6-22) сина Тахата, сина Ассіра, сина Ев'ясафа, сина Кораха, ³⁸(6-23) сина Їцхара, сина Кегата, сина Леві, сина Ізраїля. ³⁹(6-24) А брат його Асаф, що стояв на правиці його: Асаф був сином Берехії, сина Шім'ї, ⁴⁰(6-25) сина Михаїла, сина Баасеї, сина Малкійї, ⁴¹(6-26) сина Етні, сина Зераха, сина Адаї, ⁴²(6-27) сина Етана, сина Зіммі, сина Шім'ї, ⁴³(6-28) сина Йахата, сина Ґершома, сина Леві. ⁴⁴(6-29) А сини Мерарі, брати їхні на лівиці: Етам, син Кіші, сина Авді, сина Маллуха, ⁴⁵(6-30) сина Хашав'ї, сина Амації, сина Хілкійї, ⁴⁶(6-31) сина Амці, сина Бані, сина Шамері ⁴⁷(6-32) сина Махті, сина Муші, сина Мерарі, сина Леві. ⁴⁸(6-33) А брати їх Левити дані на всяку роботу скинії Божого дому. ⁴⁹(6-34) А Аарон та сини його палили на жертівнику цілопалення та на кадильному жертівнику, і були на всяку роботу Святого Святих, та на очищення Ізраїля, згідно зо всім тим, що наказав був Мойсей, раб Божий. ⁵⁰(6-35) А оце Ааронові сини: Елеазар син його, його син Пінхас, його син Авішуя, ⁵¹(6-36) його син Буккі, його син Уззі, його син Зерахія, ⁵²(6-37) його син Мерайот, його син Амарія, його син Ахітув, ⁵³(6-38) його син Садок, його син Ахімаац.

⁵⁴ (6-39) А оце місце їхнього сидіння за їхніми осадами, в їхніх границях, синам Аароновим, з роду Кегатівців, бо для них був такий жеребок. ⁵⁵(6-40) І дали їм Хеврон в Юдиному краї, та пасовиська його навколо нього. ⁵⁶(6-41) А міське поле та осади його дали Калеву, синові Ефунне. ⁵⁷(6-42) А Аароновим синам дали міста сховища: Хеврон, і Лівну та її пасовиська, і Яттір, і Ештемоа та пасовиська його, ⁵⁸(6-43) і Хілен та пасовиська його, Девір та пасовиська його, ⁵⁹(6-44) і Ашон та пасовиська його, і Бет-Шемеш та пасовиська його. ⁶⁰(6-45) А з племени Веніяминового: Ґеву та пасовиська її, і Алемет та пасовиська його, і Анатот та пасовиська його, усіх їхніх міст в їхніх родах тринадцять міст. ⁶¹(6-46) А Кегатовим синам, позосталим із роду племени, дано з половини племени, племени Манасіїного, жеребком десять міст. ⁶²(6-47) А Ґершомовим синам, за їхніми родами, з племени Іссахарового, і з племени Асирового, і з племени Нефталимового, і з племени Манасіїного в Башані дано тринадцять міст. ⁶³(6-48) Синам Мерарієвим за родами їх із племени Рувимового, і з племени Ґадового, і з племени Завулонового дано за жеребком дванадцять міст. ⁶⁴(6-49) І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасовиська. ⁶⁵(6-50) Вони дали жеребком із племени Юдиних синів, і з племени Симеонових синів, і з племени Веніяминових синів ті міста, що їх вони назвали іменами. ⁶⁶(6-51) А щодо тих, що з родів Кегатових синів, то міста границь їх були від Єфремового племени. ⁶⁷(6-52) І дали їм міста сховища: Сихем та пасовиська його, в Єфремових горах, і Ґезер та пасовиська його, ⁶⁸(6-53) і Йокмеам та пасовиська його, і Бет-Хорон та пасовиська його, ⁶⁹(6-54) і Айялон та пасовиська його, і Ґат-Ріммон та пасовиська його. ⁷⁰(6-55) А з половини Манасіїного племени: Анер та пасовиська його, і Біл'ам та пасовиська його, за родами позосталих Кегатових синів. ⁷¹(6-56) Ґершомовим синам із роду половини Манасіїного племени: Ґолан у Башані та пасовиська його, і Аштарот та пасовиська його. ⁷²(6-57) А з Іссахарового племени: Кедеш та пасовиська його, і Доврат та пасовиська його, ⁷³(6-58) і Рамот та пасовиська його, і Анем та пасовиська його. ⁷⁴(6-59) А з Асирового племени: Машал та пасовиська його, і Авдон та пасовиська його, ⁷⁵(6-60) і Хукок та пасовиська його, і Рехов та пасовиська його. ⁷⁶(6-61) А з племени Нефталимового: Кедеш у Ґалілі та пасовиська його, і Хаммон та пасовиська його, і Кір'ятаїм та пасовиська його. ⁷⁷(6-62) А позосталим Мерарієвим синам із Завулонового племени: Ріммон та пасовиська його, Фавор та пасовиська його. ⁷⁸(6-63) А з другого боку Йордану при Єрихоні, на схід від Йордану, з Рувимового племени: Бецер на пустині та пасовиська його, і Ягца та пасовиська її, ⁷⁹(6-64) і Кедемот та пасовиська його, і Мефаат та пасовиська його. ⁸⁰(6-65) А з Ґадового племени: Рамот у Ґілеаді та пасовиська його, і Маханаїм та пасовиська його, ⁸¹(6-66) і Хешбон та пасовиська його, і Яазір та пасовиська його.

Chapter 7

¹ А Іссахарові сини: Тола, і Пуа, Яшув і Шімрон, четверо. ²А Толині сини: Уззі, і Рефая, і Єріїл, і Яхмай, і Ївсам, і Самуїл, голови їхніх батьківських домів Толи, хоробрі вояки своїх родів. Число їх за Давидових днів двадцять і дві тисячі і шість сотень. ³А сини Уззі: Їзрахія. А сини Їзрахії: Михаїл, і Овадія, і Йоїл, Їшшійя, п'ятеро, вони всі голови. ⁴А в них, за їхніми нащадками, за домом їхніх батьків, були бойові військові ватаги, тридцять і шість тисяч, бо вони мали багато жінок та синів. ⁵А їхніх братів по всіх Іссахарових родах, хоробрих вояків, було вісімдесят і сім тисяч, усі вони переписані. ⁶Веніямин: Бела, і Бекер, і Єдіяїл, троє. ⁷А сини Белині: Ецбон, і Уззі, і Уззіїл, і Єрімот, і Ірі, п'ятеро голів батьківських домів, хоробрі вояки. А в родоводах їх двадцять і дві тисячі тридцять і чотири. ⁸А сини Бехерові: Земіра, і Йоаш, і Еліезер, і Елйоенай, і Омрі, і Єремот, і Авійя, і Анатот, і Алемет, усе це Бехерові сини. ⁹А в родоводах їх, за їхніми нащадками, головами дому їхніх батьків, хоробрих вояків, двадцять тисяч і двісті. ¹⁰А сини Єдіяїлові: Білган. А сини Білганові: Єуш, і Веніямин, і Егуд, і Кенаана, і Зетан, і Таршіш, і Ахішахар. ¹¹Усіх цих Едіяїлових синів, за головами дому батьків, хоробрих вояків, було сімнадцять тисяч і двісті, що виходили з військовим відділом на війну. ¹²І Шуппім, і Хуппім, сини Іра, Хушім син Ахера. ¹³Сини Нефталимові: Яхціїл, і Ґуні, і Єцер, і Шаллум, сини Білги. ¹⁴Сини Манасіїні: Асріїл, якого породила його наложниця арамітка; вона породила й Махіра, Ґілеадового батька. ¹⁵А Махір узяв жінку для Хуппіма та Шуппіма, а ім'я його сестрі Мааха, а ім'я другому Целофхад. А в Целофхада були тільки дочки. ¹⁶І породила Мааха, Махірова жінка, сина, і назвала ім'я йому Переш, а ім'я братові його Шареш. А його сини Улам і Рекем. ¹⁷А Уламові сини: Бедан. Оце сини Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного. ¹⁸А сестра його Молехет породила Ішгода, і Авіезера, і Махлу. ¹⁹А сини Шеміди були: Ахіян, і Шехем, і Лікхі, і Аніям.

²⁰ А сини Єфремові: Шутелах, і Веред, син його, і син його Тахат, і син його Ел'ада, і син його Тахат, ²¹і син його Завад, і син його Шутелах, і Езер, і Ел'ад. І повбивали їх люди Ґату, народжені в Краю, бо вони зійшли були забрати їхні череди. ²²І був у жалобі їх батько Єфрем численні дні, а брати його приходили розважати його. ²³І ввійшов він до жінки своєї, і зачала вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Берія, бо зло було в домі його. ²⁴А дочка його Шеера. І вона збудувала Бет-Хорон долішній і горішній та Уззен-Шееру. ²⁵І син його Рефах, і Решеф, і син його Телах, і син його Тахан, ²⁶син його Ладан, син його Аммігуд, син його Елішама, ²⁷син його Нон, син його Ісус. ²⁸А їхня посілість та місця їхнього оселення Бет-Ел та належні йому міста, а на схід Нааран, а на захід Ґезер та належні йому міста, і Сихем та належні йому міста, аж до Айї та належних йому міст. ²⁹А на руки Манасіїних синів: Бет-Шеан та належні йому міста, Танах та належні йому міста, Меґіддо та належні йому міста, Дор та належні йому міста, у них сиділи сини Йосипа, Ізраїлевого сина. ³⁰Сини Асирові: Їмна, і Їшва, і Їшві, і Берія, та сестра їх Серах. ³¹А сини Беріїні: Хевер і Малкіїл, він батько Бірзаіта. ³²А Хевер породив Яфлета, і Шомера, і Хотама, і сестру їх Шую. ³³А сини Яфлетові: Пасах, і Бімхал, і Ашват, оце сини Яфлетові. ³⁴А сини Шемерові: Ахі і Рогаґґа, Яхебба та Арам. ³⁵А сини Гелема, його брата: Цофах, і Їмна, і Шелеш, і Амал. ³⁶Сини Цофахові: Суах, і Харнефер, і Шуал, і Бері, і Їмра, ³⁷Бецер, і Год, і Шамма, і Шілша, і Їтран, і Беера. ³⁸А сини Єтерові: Єфунне, і Піспа, і Ара. ³⁹А сини Улли: Арах, і Ханніїл, і Ріція. ⁴⁰Усе це Асирові сини, голови батьківських домів, вибрані лицарі вояки, голови начальників. А в родовідних книгах військових записано, число їхніх людей було двадцять і шість тисяч.

Chapter 8

¹ А Веніямин породив первородженого свого Белу, другого Ашбелу, і третього Ахраха, ²четвертого Наху, і п'ятого Рафу. ³А в Бели були сини: Аддар, і Ґера, і Авігуд, ⁴і Авішуя, і Нааман, і Ахоах, ⁵і Ґера, і Шефуфан, і Хурам. ⁶А оце сини Ехудові, вони були голови дому батьків, мешканців Ґеви, та переселено їх до Манахату: ⁷і Нааман, і Ахійя, і Ґера, він їх переселив, і породив Уззу та Ахіхуда. ⁸А Шахараїм породив дітей на моавському полі по тому, як він відіслав своїх жінок Хушім та Баару. ⁹І породив він від Ходеш, своєї жінки: Йовава, і Цівію, і Мешу, і Малкам, ¹⁰і Єуц, і Сохію, і Мірму, це сини його, голови батьківських домів. ¹¹А від Хушім він породив Авітува та Елпаала. ¹²А сини Елпаалові: Евер, і Міш'ам, і Шемер, він збудував Оно й Лод та належні йому міста. ¹³А Берія та Шема вони голови дому батьків, мешканців Айялону; вони вигнали мешканців Ґату. ¹⁴А Ахйо, Шашак і Єремот, ¹⁵і Зевадія, і Арад, і Адер, ¹⁶і Михаїл, і Їшпа, і Йоха сини Берії. ¹⁷А Зевадія, і Мешуллам, і Хізкі, і Хевер, ¹⁸і Їшмерай, і Їзлія, і Йовав, сини Елпаалові. ¹⁹А Яким, і Зіхрі, і Завді, ²⁰і Еліенай, і Ціллетай, і Еліїл, ²¹і Адая, і Берая, і Шімрат, сини Шімеієві. ²²А Їшпан, і Евер, і Еліїл, ²³і Авдон, і Зіхрі, і Ханан, ²⁴і Хананія, і Елам, і Антотійя, ²⁵і Їфдея, і Пенуїл, сини Шашакові. ²⁶А Шамшерай, і Шехарія, і Аталія, ²⁷і Яарешія, і Елійя, і Зіхрі, сини Єрохамові. ²⁸Оце голови дому батьків за їхніми нащадками, голови, що вони сиділи в Єрусалимі. ²⁹А в Ґів'оні сиділи: батько Ґів'ону, а ім'я його жінці Мааха, ³⁰і первороджений син його Авдон, і Цур, і Кіш, і Баал, і Надав, ³¹і Ґедор, і Ахйо, і Зехер. ³²А Міклот породив Шім'у. І вони теж сиділи в Єрусалимі, при братах своїх, зо своїми братами.

³³ А Нер породив Кіша. А Кіш породив Саула, а Саул породив Йонатана, і Малкі-Шуя, і Авінадава, і Ешбаала. ³⁴А син Йонатанів Мерів-Баал, а Мерів-Баал породив Міху. ³⁵А сини Міхи: Пітон, і Мелех, і Тареа, і Ахаз. ³⁶А Ахаз породив Єгоадду, а Єгоадда породив Алемета, і Азмавета, і Зімрі: а Зімрі породив Моцу. ³⁷А Моца породив Бін'ю, його син Рафа, його син Ел'аса, його син Ацел. ³⁸А в Ацела було шестеро синів, а оце їхні імена: Азрікам, Бохеру, і Ізмаїл, і Шеар'я, і Овадія, і Ханан, усі вони сини Ацелові. ³⁹А сини Ешека, брата його: первороджений його Улам, другий Єуш, третій Еліфелет. ⁴⁰А Уламові сини були мужі хоробрі вояки, що натягували лука й що мали багато синів та онуків, сотню й п'ятдесят. Усі вони з Веніяминових синів.

Chapter 9

¹ А ввесь Ізраїль був переписаний, й ось вони були записані в книзі Ізраїлевих царів. А Юда був переселений до Вавилону за своє спроневірення. ²А перші мешканці, що сиділи в своїй посілості, по своїх містах, були: Ізраїль, священики, Левити та слуги храму. ³А в Єрусалимі сиділи з Юдиних синів, і з Веніяминових синів, і з синів Єфремових та Манасіїних: ⁴Утай, син Аммігуда, сина Омрі, сина Імрі, сина Бані, з синів Переца, Юдиного сина. ⁵А з шілонян: первороджений Асая та сини його. ⁶А з синів Зерахових: Єуїл, та брати їх, шість сотень і дев'ятдесят. ⁷А з синів Веніяминових: Саллу, син Мешуллама, сина Годавії, сина Сенуї, ⁸і Ївнея, син Єрохамів; і Ела, син Уззі, сина Міхрі, і Мешуллам, син Шефатії, сина Реуїла, сина Ївнійї, ⁹і брати їхні за їхніми нащадками, дев'ять сотень і п'ятдесят і шість. Усі ці мужі голови батьків, дому батьків своїх. ¹⁰А із священиків: Єдая, і Єгоярів, і Яхін. ¹¹А Азарія, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітава, управитель Божого дому; ¹²і Адая, син Єрохама, сина Пашхура, сина Малкійї; і Масай, син Адіїла, сина Яхзери, сина Мешуллама, сина Мешіллеміта, сина Іммера; ¹³і брати їх, голови дому своїх батьків тисяча й сім сотень і шістдесят, дуже добрі мужі на працю в ділі Божого дому.

¹⁴ А з Левитів: Шемая, син Хассува, сина Азрікама, сина Хашав'ї, з синів Мерарі; ¹⁵і Бакбаккар, Хереш, і Балал, і Маттанія, син Міхи, сина Зіхрі, сина Асафа; ¹⁶і Авадія, син Шемаї, сина Ґалала, сина Єдутуна; і Берехія, син Аси, сина Елкани, що сидів в осадах нетоф'ян. ¹⁷А придверні: Шаллум, і Аккув, і Талмон, і Ахіман, і брати їхні; Шаллум був голова. ¹⁸І аж дотепер вони в царській брамі на схід, вони придверні таборів Левієвих синів. ¹⁹А Шаллум, син Коре, сина Ев'ясафа, сина Кораха, і брати його з дому його батька, корахівці, на праці служби, стерегли пороги скинії, а їхні батьки були над Господнім табором, стерегли вхід. ²⁰І Пінхас, син Елеазарів, був над ними колись зверхником, і Господь був із ним. ²¹Захарій, син Мешелемії, був придверний при вході скинії заповіту. ²²Усіх їх, вибраних на придверних при порогах, було двісті й дванадцять. Вони переписані по своїх осадах. Їх поставив Давид та прозорливець Самуїл за їх вірність. ²³І вони та їхні сини були при брамах Господнього дому, дому скинії, за вартами. ²⁴На чотири боки були придверні: на схід, на захід, на північ, на південь. ²⁵А брати їхні були по селах, мусіли приходити на сім день, від часу до часу, щоб бути з ними на службі, ²⁶бо в службі були чотири перші придверні, вони Левити; вони ж доглядали помешкань та скарбів Божого дому. ²⁷І вони всю ніч перебували навколо Божого дому, бо на них був обов'язок варти, і вона щоранку відмикали двері. ²⁸І з них були дехто коло службового посуду, бо за числом його приносили, і за числом його виносили. ²⁹І з них дехто були призначені до посуду та до всяких святих речей: і над пшеничною мукою, і над вином, і над оливою, і над ладаном, і над пахощами. ³⁰А з священичих синів були ті, що мішали запашне на кадило. ³¹А Маттітія з Левитів, він первороджений корахівця Шаллума, був у службі над справою сковорід. ³²А з синів кегатівців, з їхніх братів, були над хлібом показним, щоб приготовляти щосуботи. ³³А оце співаки, голови батьківських домів Левитів, по кімнатах, були вільні від іншої праці, бо вдень та вночі були вони при своїй роботі. ³⁴Оце голови батьківських домів Левитів за їхніми нащадками, голови, що сиділи в Єрусалимі.

³⁵ А в Ґів'оні сиділи: батько Ґів'ону Єіїл, а ім'я його жінці Мааха, ³⁶і первороджений син його Авдон, і Цур, і Кіш, і Баал, і Нер, і Надав, ³⁷і Ґедор, і Ахйо, і Захарій, і Міклот. ³⁸А Міклот породив Шім'ама. І вони теж сиділи в Єрусалимі при братах своїх, зо своїми братами. ³⁹А Нер породив Кіша, а Кіш породив Саула, а Саул породив Йонатана, і Малкі-Шую, і Авінадава, і Ешбаала. ⁴⁰А син Йонатанів Мерів-Баал, а Мерів-Баал породив Міху. ⁴¹А сини Міхи: Пітон, і Мелех, і Тахрея. ⁴²А Ахаз породив Яру, а Яра породив Алмета, і Азмавета, і Зімрі. А Зімрі породив Моцу. ⁴³А Моца породив Бін'ю, його син Рефая, його син Ел'аса, його син Ацел. ⁴⁴А в Ацела було шестеро синів, а оце їхні імена: Азрікам, Бохеру, і Ізмаїл, і Шеар'я, і Овадія, і Ханан, оце сини Ацелові.

Chapter 10

¹ А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа. ²І гналися филистимляни за Саулом та за його синами. І повбивали филистимляни Йонатана, і Авінадава, і Малкі-Шуя, Саулових синів... ³І став бій тяжкий для Саула, і лучники кинулися на нього, і він злякався тих лучників. ⁴І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча та й упав на нього... ⁵І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на меча, та й помер... ⁶І помер Саул і троє синів його, та ввесь його дім померли разом. ⁷І побачили всі ізраїльтяни, що мешкали в долині, що всі втікають, та що помер Саул та сини його, то покидали свої міста й повтікали, а филистимляни поприходили, й осілися в них...

⁸ І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та синів його, що лежали на горі Ґілбоа. ⁹І вони пообдирали його, і понесли голову його та зброю його, і послали в филистимські краї навколо, щоб сповістити в домах своїх божків та народові. ¹⁰І вони поклали зброю його в домі свого бога, а голову його прибили в домі Даґона. ¹¹І почув увесь ґілеадський Явеш про все, що филистимляни зробили Саулові, ¹²і встали всі хоробрі, і понесли Саулове тіло та тіла синів його, і принесли до Явешу, та й поховали їхні кості під дубом в Явеші, і постили сім день. ¹³І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати, ¹⁴а не вивідував від Господа. І Він убив його, а царство його передав Давидові, Єссеєвому синові.

Chapter 11

¹ І зібрався ввесь Ізраїль до Давида в Хеврон, говорячи: Оце ми кість твоя та тіло твоє! ²І давніш, коли Саул був царем, ти водив та приводив Ізраїля на війну. І сказав Господь, Бог твій, тобі: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш князем над народом Моїм, Ізраїлем. ³І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом через Самуїла. ⁴І пішов Давид та ввесь Ізраїль до Єрусалиму, він Євус, і там були євусеяни, мешканці того краю. ⁵І сказали мешканці Євусу до Давида: Ти не ввійдеш сюди! Та здобув Давид твердиню Сіон, він Місто Давида. ⁶І сказав Давид: Кожен, хто найперше поб'є євусеянина, той стане за голову та за зверхника. І ввійшов найперше Йоав, син Церуїн, і став за голову. ⁷І осівся Давид у твердині, тому назвав ім'я їй: Давидове Місто. ⁸І він збудував місто навколо, від Мілло й аж навколо, а Йоав відновив решту міста. ⁹І Давид ставав усе більшим, а Господь Саваот був із ним.

¹⁰ А оце голови Давидових лицарів, що хоробро трудилися з ним у його царстві, з усім Ізраїлем, щоб настановити його царем, за Господнім словом, над Ізраїлем. ¹¹А оце число Давидових лицарів: Яшов'ам, син Гахмоні, голова тридцяти, він махнув своїм списом і побив за один раз три сотні! ¹²А за ним Елеазар, син Додо, ахох'янин, він один із трьох лицарів. ¹³Він був із Давидом у Пас-Дамімі, а филистимляни зібралися там на бій. І була там ділянка поля, повна ячменю, а народ утікав перед филистимлянами. ¹⁴Та вони стали посеред ділянки, і врятували її та й побили филистимлян. І Господь подав велику перемогу! ¹⁵І зійшли троє з тих тридцяти на переді на скелю до Давида, до печери Адуллам. А филистимський табір таборував у долині Рефаїм. ¹⁶Давид же був тоді в твердині, а филистимська залога була тоді в Віфлеємі. ¹⁷І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з віфлеємської криниці, що в брамі? ¹⁸І продерлися ці троє до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли й принесли до Давида, та Давид не схотів її пити, і вилив її для Господа, ¹⁹та й сказав: Борони мене, Боже мій, чинити таке! Чи я буду пити кров цих мужів, що ходили, наражаючи життя своє? Бо життям своїм вони принесли її! І не хотів він пити її. Оце зробили троє цих лицарів. ²⁰А Авшай, Йоавів брат, він голова тих трьох. І він махнув своїм списом і побив три сотні! І він мав найславніше ім'я серед трьох. ²¹З тих трьох серед двох він був найшановніший, і став їм за провідника. А до тих трьох не досяг. ²²Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий у ділах, з Кавцеїлу, він побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов і забив лева в середині ями сніжного дня. ²³І він побив одного єгиптянина, мужа поставного, на п'ять ліктів, а в руці єгиптянина був спис, як ткацький вал. І зійшов він до нього з києм, і вирвав списа з руки того єгиптянина, та й його забив його списом. ²⁴Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його ім'я було серед тих трьох хоробрих. ²⁵З тих тридцяти він був найповажніший, а до тих трьох не досяг. І Давид призначив його до своєї прибічної сторожі. ²⁶А хоробрі мужі були ці: Асаїл, Йоавів брат, Елханан, син Додо, із Віфлеєму, ²⁷гарор'янин Шаммот, пелонянин Хелес, ²⁸Іра, син Іккешів, текоянин, антотянин Авіезер, ²⁹хушатянин Сіббехай, ахох'янин Ілай, ³⁰нетофатянин Магарай, Хелед, син Баанин, нетофатянин, ³¹Ітай, син Ріваїв, з Ґів'ї Веніяминової, пір'атонянин Беная, ³²Хурай з Нахале-Ґаашу, арв'янин Авіїл, ³³бахарум'янин Азмавет, шаалвонянин Ел'яхба, ³⁴сини ґізонянина Гашема, Йонатан, син Шаґе, гарар'янин, ³⁵Ахійям, син Сахарів, гарар'янин, Еліфал, син Урів, ³⁶мехар'янин Хефер, пелонянин Ахійя, ³⁷кармелянин Хіцро, Наарай, син Езлаїв, ³⁸Йоїл, брат Натанів, Мівхар, син Ґаґрі, ³⁹аммонітянин Целек, беротянин Нахрай, зброєноша Йоава, Церуїного сина, ⁴⁰їтрянин Іра, їтрянин Ґарев, ⁴¹хіттеянин Урійя, Завад, син Ахлая, ⁴²Адіна, син Шізин, Рувимівець, голова Рувимівців і над тридцятьма, ⁴³Ханан, син Маахин, і мітнянин Йосафат, ⁴⁴аштерянин Уззійя, Шама, і Еуїл, сини ароерянина Хотама, ⁴⁵Єдіаїл, син Шімрі, і Йоха, його брат, тіцянин, ⁴⁶махав'янин Еліїл, і Єрівай, і Йошав'я, сини Ел'наамові, і моавітянин Їтма, ⁴⁷Етіїл, і Овед, і Яасіїл із Цови.

Chapter 12

¹ А це ті, що поприходили до Давида в Ціклаґ, коли він ще ховався перед Саулом, сином Кішевим, і вони були серед лицарів, що допомагали в війні, ²що були озброєні луком, що кидали правицею та лівицею каміння та стріли з лука, з Саулових братів, від Веніямина: ³голова Ахіезер та Йоаш, сини ґів'янина Шемаї, і Єзіїл та Пелет, Азмаветові сини, і Бераха, і аннетотянин Єгу, ⁴і ґів'онянин Їшмая, лицар серед тридцятьох та старший над тридцятьма, і Їрмея, і Яхазіїл, і Йоханан, і ґедерянин Йозавад, ⁵Ел'узай, і Єрімот, і Беал'я, і Шемарія, і гаріф'янин Шефатія, ⁶Елкана, і Їшшійя, і Азареїл, і Йоезер, і Яхов'ам, хорх'яни, ⁷і Йоїла та Зевадія, сини Єрохамові, з Ґедору. ⁸А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки, мужі відважні, на війні, озброєні великим щитом та списом. А їхні обличчя то обличчя лев'ячі, а щодо швидкости вони були, як сарни на горах. ⁹Голова Езер, другий Овадія, третій Еліав, ¹⁰четвертий Мішманна, п'ятий Їрмея, ¹¹шостий Аттай, сьомий Еліїл, ¹²восьмий Йоханан, дев'ятий Елзавад, ¹³десятий Єремія, одинадцятий Махбанай. ¹⁴Оці були з Ґадових синів, голови військових відділів, малий один на сотню, а великий на тисячу. ¹⁵Це ті, що перейшли Йордан першого місяця, коли він був переповнений понад усі береги свої, і порозганяли всіх мешканців долин на схід та на захід. ¹⁶І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида. ¹⁷А Давид вийшов перед них, і, відповідаючи, сказав їм: Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає! ¹⁸І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссеїв! Мир тобі, і мир тому, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог! І прийняв їх Давид, і поставив на чолі війська. ¹⁹І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филистимлянами проти Саула на війну, а він не поміг їм, бо филистимські князі, порадившись, відіслали його, говорячи: За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула! ²⁰Коли він ішов до Ціклаґу, збігли до нього з Манасії: Аднах, і Йозавад, і Єдіаїл, і Михаїл, і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, голови Манасіїних тисячок. ²¹І вони допомагали Давидові проти юрби, бо вони всі хоробрі вояки, і поставали провідниками військових відділів. ²²Бо день-у-день приходили вони до Давида помагати йому, аж став табір великий, як табір Божий.

²³ А оце число головних озброєних військових відділів, вони прийшли до Давида в Хеврон, щоб передати Саулове царство йому, за Господнім словом: ²⁴Юдиних синів, що носили великого щита та списа, шість тисяч і вісім сотень озброєного війська. ²⁵З Симеонових синів хоробрих вояків військового відділу сім тисяч і сто. ²⁶З Левієвих синів чотири тисячі й шість сотень. ²⁷І Єгояда, проводир синів Ааронових, а з ним три тисячі й сім сотень. ²⁸І юнак Садок, хоробрий вояк, та дім його батька, зверхників двадцять і два. ²⁹А з Веніяминових синів, Саулових братів, три тисячі, а більша частина їх аж дотепер трималися Саулового дому. ³⁰А з Єфремових синів двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих вояків, мужів славних дому їхніх батьків. ³¹А з половини Манасіїного племени вісімнадцять тисяч, що були докладно зазначені за іменем, щоб прийти настановити Давида царем. ³²А з Іссахарових синів, що мали розуміння часу, щоб знати, що буде робити Ізраїль, їх голів було двісті, а всі їхні брати робили за їхнім наказом. ³³Із Завулона тих, що виходять на війну, що ставляться в бойовому порядку зо всякими військовими речами, п'ятдесят тисяч, щоб допомагати з цілим серцем. ³⁴А з Нефталиму тисяча зверхників, а при них зо щитом та списом тридцять і сім тисяч. ³⁵А з Данян тих, що ставляться в бойовому порядку двадцять і вісім тисяч і шість сотень. ³⁶А з Асира тих, що виходять на війну, щоб ставитися в бойовім порядку, сорок тисяч. ³⁷А з того боку Йордану з Рувимівців, і Ґадівців, і з половини Манасії, зо всякими військовими знаряддями для бою сто й двадцять тисяч. ³⁸Усі ці люди військові, що ставилися в бойовому порядку, цілим серцем поприходили до Хеврону, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й решта Ізраїля були односерді, щоб настановити Давида царем. ³⁹І були вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо їхні брати наготовили їм. ⁴⁰А також ті, що були близькі до них, аж до Іссахара, і Завулона, і Нефталима, спроваджували хліб ослами, і верблюдами, і мулами, і худобою великою, їжу мучну, спресовані фіґі, і родзинки, і вино, і оливу, і худобу велику, і худобу дрібну, дуже багато, бо радість була в Ізраїлі.

Chapter 13

¹ І радився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма значними. ²І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас. ³І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверталися ми до нього за Саулових днів. ⁴І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слушна була та річ в очах усього народу. ⁵І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йдеться до Хамату, щоб спровадити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму. ⁶І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб винести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я Його прикликається. ⁷І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо провадили того воза. ⁸А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, і з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на цимбалах, і на сурмах.

⁹ І прийшли вони аж до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоб підхопити ковчега, бо воли нахилили його. ¹⁰І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем... ¹¹І зажурився Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. ¹²І того дня Давид злякався Бога, говорячи: Як я внесу до себе Божого ковчега? ¹³І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома. ¹⁴І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагословив дім Овед-Едома, та все, що було його.

Chapter 14

¹ А Хірам, цар тирський, послав до Давида послів, і кедрового дерева, каменярів та теслярів, щоб збудувати йому дім. ²І пізнав Давид, що Господь міцно поставив його царем над Ізраїлем, бо царство його було піднесене високо ради народу його, Ізраїля. ³І взяв Давид іще жінок в Єрусалимі, і Давид породив іще синів та дочок. ⁴А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа і Шовав, Натан і Соломон, ⁵і Ївхар, і Елішуя, і Елпелет, ⁶і Ноґах, і Нефеґ, і Яфія, ⁷і Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет.

⁸ І почули филистимляни, що Давид був помазаний на царя над усім Ізраїлем, і піднялися всі филистимляни, щоб шукати Давида. А Давид почув про це, і вийшов проти них. ⁹А филистимляни прийшли й стали таборами в долині Рефаїм. ¹⁰І питався Давид у Бога, говорячи: Чи виходити на филистимлян, і чи даси Ти їх в руку мою? І відказав йому Господь: Вийди, і Я дам їх у руку твою. ¹¹І зійшли вони до Баал-Пераціму, і Давид побив їх там. І сказав Давид: Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю, як прорив води! Тому назвали ім'я того місця: Баал-Перацім! ¹²А вони позоставили там богів своїх, і Давид наказав, і вони були спалені в огні. ¹³А филистимляни ще отаборилися в долині. ¹⁴А Давид іще питався Бога, і Бог йому сказав: Не підеш за ними, а поверни від них, і прибудеш до них з-навпроти бальзамового ліска. ¹⁵І станеться, як ти почуєш шелест ніби кроків на верховіттях бальзамових дерев, тоді вийдеш на бій, бо то вийшов Бог перед тебе, щоб побити филистимський табір. ¹⁶І зробив Давид так, як наказав йому Бог, і вони побили филистимський табір від Ґів'ону аж до Ґезеру. ¹⁷І неслося Давидове ім'я по всіх краях, а Господь дав, що всі народи боялись його.

Chapter 15

¹ І поробив він собі доми в Давидовому Місті, і приготовив місце на Божого ковчега, і розтягнув для нього скинію. ²Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому аж навіки. ³І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму, щоб винести Господнього ковчега на його місце, яке приготовив йому він. ⁴І зібрав Давид Ааронових синів та Левитів. ⁵Від Кегатових синів: зверхник Уріїл, а братів його сотня й двадцять. ⁶Від синів Мерарі: зверхник Асая, а братів його двісті й двадцять. ⁷Від Ґершомових синів: зверхник Йоїл, а братів його сотня й тридцять. ⁸Від Еліцафанових синів: зверхник Шемая, а братів його двісті. ⁹Від Хевронових синів: зверхник Еліїл, а братів його вісімдесят. ¹⁰Від Уззіїлових синів: зверхник Аммінадав, а братів його сотня й дванадцять. ¹¹І покликав Давид священиків Садока та Евіятара, та Левитів: Уріїла, Асаю, і Йоїла, Шемаю і Еліїла, і Аммінадава ¹²та й сказав до них: Ви голови родів Левитів. Освятіться ви та ваші брати, і перенесете ковчега Господа, Бога Ізраїлевого, до місця, яке приготовив я йому. ¹³Бо через те, що спочатку не ви це робили, то вдарив нас Господь, Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало. ¹⁴І освятилися священики та Левити, щоб перенести ковчега Господа, Бога Ізраїлевого. ¹⁵І понесли сини Левитів Божого ковчега, як наказав був Мойсей за Господнім словом, на плечах своїх, на держаках, на собі. ¹⁶І сказав Давид зверхникам Левитів, щоб поставили своїх братів співаків на приладдях пісні, на цитрах, арфах, та тих, що грають на цимбалах, щоб піднести голос на радість. ¹⁷І поставили Левити Гемана, Йоїлового сина, а з братів його Асафа, сина Берехії, а з синів Мерарі, їхніх братів Етана, сина Кушаї. ¹⁸А з ними їхніх братів других: Захарія, і Яазіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, Еліава, і Бенаю, і Маасею, і Маттітію, і Еліфлея, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, придверних. ¹⁹А співаків: Гемана, Асафа та Етана грати на мідяних цимбалах. ²⁰А Захарія, і Азіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, і Еліава, і Маасею, і Бенаю на цитрах, на аламот. ²¹А Маттітію, і Еліфелегу, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єїла, і Азазію на арфах, на октаві, щоб починати гру. ²²А Кенанію, зверхника Левитів, над ношенням; він навчав носити, бо вмів того. ²³А Берехія та Елкана придверні при ковчезі. ²⁴А Шеванія, І Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарій, і Беная, і Еліезер, священики, сурмили в сурми перед Божим ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя придверні для ковчега.

²⁵ І пішов Давид і Ізраїлеві старші та тисячники, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Овед-Едомового дому з радістю. ²⁶І сталося, коли Бог допомагав Левитам, що несли ковчега Господнього заповіту, то вони принесли в жертву сім биків та сім баранів. ²⁷А Давид був зодягнений в одежу з вісону, як і всі Левити, що несли ковчега, і співаки, і Кенанія, зверхник ношення і співаків, а на Давиді був ще й льняний ефод. ²⁸І ввесь Ізраїль ніс ковчега Господнього заповіту з радісним криком, і зо звуком рога, і з сурмами, і з цимбалами, граючи на цитрах та на арфах. ²⁹І сталося, коли ковчег Господнього заповіту прийшов аж до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно. І побачила вона царя Давида, що танцював та грав, і зневажила його в своєму серці.

Chapter 16

¹ І принесли вони Божого ковчега, і поставили його в середині скинії, що розтягнув для нього Давид, і принесли цілопалення та мирні жертви перед Божим лицем. ²І покінчив Давид приносити цілопалення та мирні жертви, та й поблагословив народ Ім'ям Господнім. ³І він поділив для всякого Ізраїлевого мужа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханцеві хліба, і по кавалкові м'яса та по виноградному калачеві. ⁴І він попризначував перед Господнім ковчегом із Левитів служачих, щоб вони визнавали, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого: ⁵Асаф був головою, а другий по ньому Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл на знаряддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимбалах. ⁶А священики Беная та Яхазіїл на сурмах, завжди перед ковчегом Божого заповіту.

⁷ Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подяку Господеві через Асафа та братів його: ⁸Дякуйте Господу, кличте Ім'я Його, серед народів звіщайте про вчинки Його! ⁹Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його! ¹⁰Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа! ¹¹Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! ¹²Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його ¹³ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибранці Його! ¹⁴Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди! ¹⁵Пам'ятайте навіки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу родів, ¹⁶що склав Він Його з Авраамом, і присягу Його для Ісака. ¹⁷І Він поставив його за Закона для Якова, Ізраїлеві заповітом навіки, ¹⁸говорячи: Дам тобі край ханаанський, як наділ спадщини для вас! ¹⁹Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на іншій землі, ²⁰і від народу ходили вони до народу, і від царства до іншого люду. ²¹Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв: ²²Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого! ²³Господеві співайте, вся земле, з дня-на-день сповіщайте спасіння Його! ²⁴Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіма народами. ²⁵Бо великий Господь і прославлений вельми, і Він найгрізніший над богів усіх! ²⁶Бо всі боги народів божки, а Господь небеса сотворив! ²⁷Слава та велич перед лицем Його, сила та радість на місці Його. ²⁸Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу, ²⁹дайте Господу славу Ймення Його, приносьте дарунка й приходьте перед лице Його! Кланяйтеся Господеві в величчі святому! ³⁰Перед лицем Його затремти, уся земле, бо міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався! ³¹Хай небо радіє, і хай веселиться земля, і хай серед народів говорять: Царює Господь! ³²Нехай гримить море й його повнота, нехай поле радіє та все, що на ньому! ³³Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають, бо землю судити йде Він. ³⁴Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! ³⁵І промовте: Спаси нас, о Боже спасіння нашого, і збери нас, і нас урятуй від народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою! ³⁶Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки! А народ увесь сказав: Амінь і Хвала Господеві!

³⁷ І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб завжди служили перед ковчегом, що в якій день треба було, ³⁸і Овед-Едома та братів його, шістдесят і вісьмох; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса за придверних; ³⁹а священика Садока та братів його священиків перед Господнім наметом на пагірку, що в Ґів'оні, ⁴⁰щоб приносити цілопалення для Господа на жертівнику цілопалення, завжди ранком та ввечорі, та на все інше, що написане в Законі Господа, що наказав був Ізраїлеві. ⁴¹А з ними Геман та Єдутун, та решта вибраних, що були докладно зазначені поіменно, щоб Дякувати Господеві, бо навіки Його милосердя! ⁴²А з ними сурми та цимбали для тих, що грають, та знаряддя для Божої пісні. А сини Єдутунові сторожі до брами. ⁴³І порозходився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.

Chapter 17

¹ І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: Ось я сиджу в кедровому домі, а ковчег Господнього заповіту під занавісами!... ²І сказав Натан до Давида: Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою! ³І сталося тієї ночі, і було Боже слово до Натана, говорячи: ⁴Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебування. ⁵Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра до шатра, і від намету до намету. ⁶Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котрому з Ізраїлевих суддів, яким наказав Я пасти народа Мого: Чому ви не збудували Мені кедрового храма? ⁷А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська від отари, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем. ⁸І був Я з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я, як ім'я тих великих, що на землі. ⁹І дав Я місце Моєму народові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебуватиме на тому самому місці. І він уже не тремтітиме, а кривдники не будуть нищити його, як перше. ¹⁰А від днів, коли Я настановив суддів над Своїм народом, Ізраїлем, то понизив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім. ¹¹І станеться, коли виповняться твої дні, щоб піти до батьків своїх, то Я поставлю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. ¹²Він збудує Мені храм, а Я поставлю його трона міцно аж навіки. ¹³Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. ¹⁴І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки. ¹⁵За всіма цими словами, за всім цим видінням, так говорив Натан до Давида.

¹⁶ І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди? ¹⁷Та й це було мале в очах Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління людське, і підніс мене, Господи Боже! ¹⁸Що Давид додасть ще до Твого на вшанування Твого раба? А Ти Свого раба знаєш! ¹⁹Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідомити про всі ті великі речі. ²⁰Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що ми чули своїми ушима. ²¹І який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народа, і щоб установити Собі ймення великих та страшних речей, щоб вигнати народи перед народом Своїм, якого Ти викупив із Єгипту? ²²І зробив Ти народ Свій, Ізраїля, Собі за народа аж навіки, і Ти, Господи, став йому за Бога! ²³А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив! ²⁴А Твоє Ім'я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поставлений міцно перед лицем Твоїм. ²⁵Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм. ²⁶А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре. ²⁷А тепер був Ти ласкавий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, і він поблагословлений навіки!

Chapter 18

¹ І сталося по тому, і побив Давид филистимлян та поконав їх; і взяв він Ґат та належні йому міста з руки филистимлян. ²І побив він Моава, і стали моавітяни Давидовими рабами, що приносили дари. ³І побив Давид Гадад'езера, царя цовського, в Хаматі, коли той ішов, щоб поставити владу свою на річці Ефраті. ⁴І здобув Давид від нього тисячі колесниць і сім тисяч верхівців та двадцять тисяч пішого люду. І попідрізував Давид жили коням усіх колесниць, і позоставив із них тільки сотню для колесниць. ⁵І прийшов Арам із Дамаску на поміч Гадад'езерові, цареві цовському, та Давид вибив серед сиріян двадцять і дві тисячі чоловіка. ⁶І поставив Давид у Сирії Дамаській залогу, і сиріяни стали для Давида рабами, що приносили дари. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив. ⁷І позабирав Давид золоті щити, що були на Гадад'езерових рабах, і позносив їх до Єрусалиму. ⁸А з Тівхату та з Куну, Гадад'езерових міст, позабирав Давид дуже багато міді, з неї поробив Соломон мідяне море й стовпи, та мідяні речі.

⁹ І прочув Тоу, цар хамотський, що Давид побив усе військо Гадад'езера, царя цовського. ¹⁰І послав він сина свого Гадорама до царя Давида, щоб привітати його, та щоб поблагословити його за те, що воював із Гадад'езером та й побив його, бо Гадад'езер провадив війну з Тоу, а з ним послав всякі речі золоті, і срібні, і мідяні. ¹¹І Давид присвятив їх Господеві разом із тим сріблом та золотом, що повиносив від усіх народів з Едому, і з Моаву, і від Аммонових синів та від Амалика. ¹²А Авшай, син Церуїн, побив Едома в Соляній долині, вісімнадцять тисяч. ¹³І поставив він в Едомі залогу, і став увесь Едом Давидовими рабами. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив. ¹⁴І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив суд та справедливість усьому своєму народові. ¹⁵А Йоав, син Церуїн, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, канцлер. ¹⁶А Садок, син Ахітувів, та Авімелех, син Ев'ятарів, були священики, а Шавша писар. ¹⁷А Беная, син Єгоядин, був над керетянином та над пелетянином, а Давидові сини перші при царевій руці.

Chapter 19

¹ І сталося по тому, і помер Нахаш, цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ханун. ²І сказав Давид: Зроблю я милість Ханунові, Нахашевому синові, як батько його зробив був милість мені. І Давид послав послів, щоб потішити його за його батька. І прибули Давидові раби до аммонітського краю, до Хануна, щоб потішити його. ³А начальники аммонітян сказали до Хануна: Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим, що послав тобі потішителів? Чи ж раби його прийшли до тебе не на те, щоб вивідати, і щоб знищити, і щоб вишпигувати край? ⁴І взяв Ханун Давидових рабів та й оголив їх, й обрізав їхню одежу в половині аж до сидіння, та й відпустив їх... ⁵І пішли й донесли Давидові про тих мужів, а він послав навпроти них, бо ті мужі були дуже осоромлені. І цар їм сказав: Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетесь.

⁶ І побачили аммонітяни, що вони зненавиджені в Давида. І послав Ханун та аммонітяни тисячу талантів срібла, щоб винайняти собі колесниці та верхівців з Араму двох річок і з Араму Маахи та з Цови. ⁷І найняли вони собі тридцять і дві тисячі колесниць, і царя Маахи та народ його, і прийшли й таборували перед Медевою. Також аммонітяни зібралися зо своїх міст і прийшли до бою. ⁸А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все військо лицарів. ⁹І повиходили аммонітяни, і вставилися до бою при вході до міста. А царі, що прийшли, вони самі були на полі. ¹⁰І побачив Йоав, що бойовий фронт став на нього спереду та позаду, то вибрав зо всього вибраного в Ізраїлі, та й установив їх навпроти сиріян. ¹¹А решту народу дав під руку свого брата Ав'шая, й їх установили навпроти аммонітян, ¹²і сказав: Якщо сиріяни будуть сильніші від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе, то допоможу тобі. ¹³Будь мужній, і стіймо міцно за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь нехай зробить, що добре в очах Його! ¹⁴А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшов перед сиріян до бою, то ті повтікали перед ним. ¹⁵А аммонітяни побачили, що повтікали сиріяни, то й вони повтікали перед братом його Ав'шаєм, і ввійшли до міста, а Йоав прибув до Єрусалиму. ¹⁶А коли побачили сиріяни, що вони побиті Ізраїлем, то послали послів, і привели сиріян, що з другого боку Річки, а Шофах, зверхник Гадад'езерового війська, був перед ними. ¹⁷І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан та прийшов до них, і вставився проти них. І встановився Давид на бій проти сиріян, і вони воювали з ним. ¹⁸І побігли сиріяни перед Ізраїлем, а Давид повбивав із сиріян сім тисяч колесниць та сорок тисяч пішого люду. І вбив він Шофаха, зверхника війська... ¹⁹А коли Гадад'езерові раби побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Давидом і служили йому. І сиріяни вже не хотіли допомагати аммонітянам.

Chapter 20

¹ І сталося по році, того часу, як царі виходили на війну, то Йоав повів військову силу, та й нищив аммонітський край. І прийшов він і обліг Раббу, а Давид сидів в Єрусалимі. І побив Йоав Раббу, і зруйнував її. ²І зняв Давид корону їхнього царя з голови його, і знайшов, що вага її талант золота, а на ній каміння дорогоцінне, і була покладена вона на голову Давидову! І він виніс дуже багато здобичі з того міста. ³А народ, що був у ньому, повиводив, і перетинав їх пилками, і забивав залізними долотами та сокирами... І так робив Давид усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

⁴ І сталося по тому, і була війна в Ґезері з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай убив Сіппая, з Рефаєвих нащадків, і вони були поконані. ⁵І була ще війна з филистимлянами, і Елханан, син Яірів, побив Лахмі, брата ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал! ⁶І була ще війна в Ґаті. А там був чоловік великого зросту, що мав по шість пальців, усього двадцять і чотири. І він також був із нащадків Рефая. ⁷І зневажав він Ізраїля, та забив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата. ⁸Ці також походили від Рефая в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.

Chapter 21

¹ І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля. ²І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, і я знатиму число їх! ³І сказав Йоав: Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій царю, раби мого пана? Нащо буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля? ⁴Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму. ⁵І дав Йоав Давидові число переліку народу. І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витягають меча, а Юди чотири сотні й сімдесят тисяч чоловіка, що витягають меча. ⁶А Левія та Веніямина він не перерахував серед них, бо царське слово було огидою для Йоава...

⁷ І було зло в Божих очах на ту річ, і Він ударив Ізраїля! ⁸І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!... ⁹І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорливця, говорячи: ¹⁰Іди, і будеш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю тобі. ¹¹І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: Так сказав Господь: Вибери собі: ¹²чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганятиме тебе, чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю, і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну Я Тому, Хто послав мене... ¹³І сказав Давид до Ґада: Тяжко мені дуже! Нехай же впаду я в руку Господа, бо дуже велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!... ¹⁴І дав Господь моровицю в Ізраїлі, і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловіка! ¹⁵І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб знищити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це лихо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: Забагато тепер! Попусти свою руку! А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана. ¹⁶І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої... ¹⁷І сказав Давид до Бога: Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло я вчинив зло, а ці вівці що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його...

¹⁸ А Ангол Господній говорив до Ґада, сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана. ¹⁹І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені. ²⁰І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, поховалися. А Орнан молотив пшеницю. ²¹І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, і вийшов із току, і поклонився Давидові обличчям до землі. ²²І сказав Давид до Орнана: Дай же мені місце цього току, й я збудую на ньому жертівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, і буде стримана моровиця від народу. ²³І сказав Орнан до Давида: Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в очах його. Дивися, я даю цю худобу на цілопалення, а молотарки на дрова, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю! ²⁴І сказав цар Давид до Орнана: Ні, бо купуючи, куплю за срібло повної ваги, бо не піднесу твого в жертві для Господа, і не спалю цілопалення дармо! ²⁵І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів. ²⁶І збудував там Давид жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення. ²⁷І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до піхов його. ²⁸Того часу, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана, то приносив там жертву. ²⁹А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів'оні. ³⁰Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настрашився меча Господнього Ангола.

Chapter 22

¹ І Давид сказав: Це той дім Господа Бога, і це жертівник на цілопалення для Ізраїля! ²І сказав Давид, щоб зібрати приходьків, що були в Ізраїлевому Краї, і поставив каменярів тесати брили каміння, щоб збудувати Божого дома. ³І заготовив Давид силу заліза на цвяхи для брамних дверей та на клямри, і таку силу міді, що їй не було ваги, ⁴і кедрового дерева без числа, бо сидоняни та тиряни спровадили Давидові силу кедрового дерева. ⁵І сказав Давид: Мій син Соломон ще юнак та тендітний, приготую ж йому все на цей храм на збудування для Господа, щоб піднести його високо на славу та на велич для всіх країв. Приготую ж я все для нього! І Давид заготовив безліч усього перед своєю смертю.

⁶ І він покликав сина свого Соломона, і наказав йому збудувати храм для Господа, Бога Ізраїля. ⁷І сказав Давид до Соломона: Сину мій, я мав на своєму серці вибудувати храм для Ймення Господа, Бога мого. ⁸Та було про мене Господнє слово, кажучи: Безліч крови пролив ти та війни великі провадив. Не збудуєш ти храма для Мого Ймення, бо багато крови пролив ти на землю перед лицем Моїм! ⁹Ось народиться тобі син, він буде муж мирний, і Я дам йому мир від усіх ворогів його навколо, бо Соломон буде ім'я йому, і Я дам на Ізраїля за його днів мир та тишу. ¹⁰Він збудує храм для Мого Ймення, і він буде Мені за сина, а Я йому за Батька, і Я міцно поставлю трона царства його над Ізраїлем аж навіки! ¹¹Тепер, сину мій, нехай Господь буде з тобою, і буде щастити тобі, і збудуєш ти дім для Господа, Бога свого, як говорив Він про тебе. ¹²Тільки нехай дасть тобі Господь розум та розважність, і нехай поставить тебе над Ізраїлем, і ти будеш стерегти Закон Господа, Бога свого. ¹³Тоді буде щастити тобі, якщо будеш додержувати, щоб чинити устави та права, які наказав був Господь Мойсеєві про Ізраїля. Будь сильний та міцний, не бійся й не страхайся! ¹⁴І ось я в скудоті своїй заготовив для Господнього дому сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла, а для міді та для заліза нема ваги, бо безліч того; і дерева, і каміння заготовив я, а ти до них додаси. ¹⁵А в тебе безліч робітників для праці, теслярів і каменярів та дереворубів, та всяких здібних на всяку роботу. ¹⁶Золоту, сріблу, і міді та залізу нема числа. Стань і зроби, і нехай Господь буде з тобою!

¹⁷ І наказав Давид усім Ізраїлевим князям, щоб допомагали синові його Соломонові: ¹⁸Чи Господь, Бог ваш, не з вами? І Він дав вам мир навколо, бо дав у мою руку мешканців цієї землі, і була здобута ця земля перед лицем Господа та перед народом Його. ¹⁹Тепер прихиліть серце ваше та душу вашу, щоб шукати Господа, Бога вашого. І встаньте, і збудуйте святиню Господа Бога, щоб перенести ковчега Господнього заповіту та святі Божі речі до храму, збудованого для Господнього Ймення.

Chapter 23

¹ А коли Давид постарів і наситився днями, то він поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона. ²І зібрав він усіх Ізраїлевих князів, і священиків та Левитів. ³І були перелічені Левити від віку тридцяти років і вище, і було число їх, за їхніми головами, за мужчинами тридцять і вісім тисяч. ⁴Із них для керування над роботою Господнього дому двадцять і чотири тисячі, а урядників та суддів шість тисяч, ⁵і чотири тисячі придверних, і чотири тисячі тих, що славлять Господа на музичних знаряддях, які я зробив на славлення. ⁶І поділив їх Давид на черги за синами Левія, для Ґершона, Кегата та Мерарі. ⁷З Ґершонівців Ладан і Шім'ї. ⁸Ладанові сини: голова Єгіїл, і Зетам, і Йоїл, троє. ⁹Сини Шім'ї: Шеломіт, і Хазаїл, і Гаран, троє, вони голови батьківських домів Ладана. ¹⁰А сини Шім'ї: Яхат, Зіза, і Єуш, і Берія, оце сини Шім'ї, четверо. ¹¹І був Яхат головою, а Зіза другий, а Єуш та Берія не мали багато синів, і стали за один батьківський дім при переліченні. ¹²Кегатові сини: Амрам, Іцгар, Хеврон та Уззіїл, четверо. ¹³Амрамові сини: Аарон та Мойсей. І був відділений Аарон, щоб посвятити його до Святого Святих, його та синів його аж навіки, щоб кадити перед лицем Господа, щоб служити Йому та щоб благословляти Ім'ям Його аж навіки. ¹⁴А Мойсей Божий чоловік, сини його полічені до Левієвого племени. ¹⁵Сини Мойсеєві: Ґершом та Еліезер. ¹⁶Сини Ґершомові: Шевуїл, голова. ¹⁷А сини Еліезерові були: Рехавія, голова; і не було в Еліезера інших синів, а сини Рехавії сильно помножились. ¹⁸Сини Їцгарові: Шеломіт, голова. ¹⁹Сини Хевронові: Єрійя голова, Амарія другий, Яхазіїл третій, і Єкам'ам четвертий. ²⁰Сини Уззіїлові: Міхал голова, а Їшшійя другий. ²¹Сини Мерарієві: Махлі й Муші. Сини Махлі: Елеазар і Кіш. ²²І помер Елеазар, і не було в нього синів, бо тільки дочки, і їх побрали собі Кішові сини, їхні брати. ²³Сини Мушієві: Махлі, і Едер, і Єремот, троє.

²⁴ Оце сини Левієві за домом батьків їх, голови дому батьків за перегляненням їхнім, числом імен за особами їх, що чинили роботу для будови Господнього дому, від віку двадцяти років і вище. ²⁵Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїля, дав мир Своєму народові, і він осівся в Єрусалимі аж навіки. ²⁶І також Левитам не треба носити скинії та всіх речей її для служби їй, ²⁷бо за останніми наказами Давида вони становлять число Левієвих синів від віку двадцяти літ і вище. ²⁸Бо їхнє становище при руці Ааронових синів для служби Господнього дому над подвір'ями, і над кімнатами, і над чистістю усіх святощів та роботи служби Господнього дому, ²⁹і при хлібі виставнім, і при пшеничній муці на хлібну жертву та на прісні коржі, і при сковородах, і при праженні, і при всякій мірі ваги та мірі довжини. ³⁰І щоб ставати щоранку на подяку та на хвалу Господа, і так і на вечір. ³¹І при всякому спаленні цілопалень для Господа на суботи, на молодики, і на свята в числі за правом на них, завжди перед лицем Господнім. ³²І чинили вони охорону скинії заповіту, і сторожу святині, і охорону Ааронових синів, своїх братів, при службі Господнього дому.

Chapter 24

¹ А в Ааронових синів такі їхні черги: Ааронові сини: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар. ²Та повмирали Надав та Авігу за життя їхнього батька, і не мали вони синів, тому священнодіяли Елеазар та Ітамар. ³І поділив їх Давид і Садок, з Елеазарових синів, та Ахімелех, з Ітамарових синів, за їхнім урядом в їхній службі. ⁴І були знайдені Елеазарові сини численнішими, щодо голів чоловіків, від синів Ітамарових. І вони поділили їх: для Елеазарових синів голів дому батьків було шістнадцять, а для Ітамарових синів для дому батьків їх вісім. ⁵І поділили їх жеребками, тих з тими, бо головними в святині та головними перед Богом були з синів Елеазарових та серед синів Ітамарових. ⁶І записав їх Шемая, син Натанаїлів, писар із Левитів, перед царем, і головними, і священиком Садоком, і Ахімелехом, сином Евіятаровим, і головами дому батьків священиків та Левитів. Один батьківський дім був узятий для Елеазара, а один був узятий для Ітамара. ⁷І вийшов перший жеребок для Єгояріва, другий для Єдаї, ⁸третій для Харіма, четвертий для Сеоріма, ⁹п'ятий для Малкійї, шостий для Мійяміна, ¹⁰сьомий для Гаккоца, восьмий для Авійї, ¹¹дев'ятий для Єшуї, десятий для Шеханії, ¹²одинадцятий для Ел'яшіва, дванадцятий для Якіма, ¹³тринадцятий для Хуппи, чотирнадцятий для Єшев'ава, ¹⁴п'ятнадцятий для Білґи, шістнадцятий для Іммера, ¹⁵сімнадцятий для Хезіра, вісімнадцятий для Гаппіццеца, ¹⁶дев'ятнадцятий для Петах'ї, двадцятий для Єхезкела, ¹⁷двадцять і перший для Яхіна, двадцять і другий для Ґамула, ¹⁸двадцять і третій для Делаї, двадцять і четвертий для Маазії. ¹⁹Оце порядок їхньої служби, щоб приходити до Господнього дому за їхньою постановою через Аарона, їхнього батька, як йому наказав був Господь, Бог Ізраїлів.

²⁰ А від позосталих Левієвих синів: від Амрамових синів Шуваїл, від синів Шуваїлових Єхедія. ²¹Від Рехавії, від синів Рехавії: голова Їшшійя. ²²Від Їцгарівців: Шеломот, від Шеломотових синів: Яхат. ²³А сини Хевронові: Єрійя, другий Амарія, третій Яхазіїл, четвертий Єкам'ам. ²⁴Сини Уззіїлові: Міха, сини Міхині: Шамір. ²⁵Брат Міхи Їшшійя, сини Їшшійїні Захарій. ²⁶Сини Мерарієві: Махлі та Муші, сини Яазійї Бено. ²⁷Сини Мерарієві, від Яазійї: Бено, і Шогам, і Заккур, і Іврі. ²⁸У Махлі: Елеазар, у нього не було синів. ²⁹Від Кіша, сини Кішові: Єрахмеїл. ³⁰А сини Мушієві: Махлі, і Едер, і Єрімот. Оце сини Левитів, за домом їхніх батьків. ³¹І кидали жеребки і вони відповідно до братів своїх, Ааронових синів, перед царем Давидом, і Садоком, і Ахімелехом, і головами дому батьків священиків та Левитів, голови родин нарівні зо своїм меншим братом.

Chapter 25

¹ І відділив Давид та зверхники війська на службу синів Асафа, і Гемана, і Єдутуна, що провіщували на цитрах, і на арфах, і на цимбалах. А число їх, людей праці до служби, було таке: ²від Асафових синів: Заккур, і Йосип, і Нетанія, і Асар'їла, Асафові сини, при Асафі, що пророкував при царі. ³Від Єдутуна, Єдутунові сини: Ґедалія, і Цері, і Ісая, Хашавія, і Маттітія, шестеро при своєму батькові Єдутуні, що пророкував на цитрі на дяку та на хвалу Господеві. ⁴Від Гемана, Геманові сини: Буккійя, Маттанія, Уззіїл, Шевуїл, і Єрімот, Хананія, Ханані, Еліата, Ґіддалті, і Ромамті, Езер, Йошбекаша, Маллоті, Готір, Махазіот. ⁵Усі ці сини Гемана, царського прозорливця в Божих словах, щоб підвищувати силу. І дав Бог Геманові чотирнадцять синів та три дочки. ⁶Усі вони були при своєму батькові, на співі Господнього дому, на цимбалах, на арфах та цитрах для служби в Божому домі; при царі Асаф, Єдутун та Геман. ⁷І було їхнє число з їхніми братами, вивченими співу для Господа, усіх розуміючих, двісті й вісімдесят і вісім.

⁸ І кинули вони жеребки, черга відповідно черзі, як малий, так і великий, учитель з учнем. ⁹І вийшов перший жеребок від Асафа для Йосипа, другий Ґедалія, він і брати його та сини його, дванадцять. ¹⁰Третій Заккур, сини його та брати його, дванадцять. ¹¹Четвертий для Їцрі, сини його та брати його, дванадцять. ¹²П'ятий Нетанія, сини його та брати його, дванадцять. ¹³Шостий Буккійя, сини його та брати його, дванадцять. ¹⁴Сьомий Єсар'їла, сини його та брати його, дванадцять. ¹⁵Восьмий Ісая, сини його та брати його, дванадцять. ¹⁶Дев'ятий Маттанія, сини його та брати його, дванадцять. ¹⁷Десятий Шім'ї, сини його та брати його, дванадцять. ¹⁸Одинадцятий Азаріїл, сини його та брати його, дванадцять. ¹⁹Дванадцятий для Хашав'ї, сини його та брати його, дванадцять. ²⁰Тринадцятий для Шуваїла, сини його та брати його, дванадцять. ²¹Чотирнадцятий для Маттітії, сини його та брати його, дванадцять. ²²П'ятнадцятий для Єремота, сини його та брати його, дванадцять. ²³Шістнадцятий для Хананії, сини його брати його, дванадцять. ²⁴Сімнадцятий для Йошбекаші, сини його та брати його, дванадцять. ²⁵Вісімнадцятий для Ханані, сини його та брати його, дванадцять. ²⁶Дев'ятнадцятий для Маллоті, сини його та брати його, дванадцять. ²⁷Двадцятий для Елійяти, сини його та брати його, дванадцять. ²⁸Двадцять і перший для Готіра, сини його та брати його, дванадцять. ²⁹Двадцять і другий для Ґіддалті, сини його та брати його, дванадцять. ³⁰Двадцять і третій для Махазіота, сини його та брати його, дванадцять. ³¹Двадцять і четвертий для Ромамті-Езера, сини його та брати його, дванадцять.

Chapter 26

¹ Черги придверних, від Корахівців: Мешелемія, син Коре, з Асафових синів. ²А в Мешелемії сини: первороджений Захарій, другий Єдіаїл, третій Зевадія, четвертий Ятніїл, ³п'ятий Елам, шостий Єгоханан, сьомий Ел'єгоенай. ⁴А в Овед-Едома сини: первороджений Шемая, другий Єгозавад, третій Йоах, четвертий Сахар, і п'ятий Натанаїл, ⁵шостий Амміїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеуллетай, бо поблагословив його Бог. ⁶У сина його Шемаї народилися сини, що панували над домом їхнього батька, бо вони хоробрі вояки. ⁷Сини Шемаї: Отні, і Рефаїл, і Овед, Елзавад; його брати, мужі хоробрі, Елігу та Шемахія. ⁸Усі ці з Оведових синів; вони й сини та брати їхні кожен хоробрий муж у силі до праці, шістдесят і два для Овед-Едома. ⁹А в Мешелемії було синів та братів, мужів хоробрих, вісімнадцять. ¹⁰А в Хоси, з синів Мерарі, сини: голова Шімрі, бо хоч не був він первороджений, та батько його настановив його за голову: ¹¹другий Хілкійя, третій Тевалія, четвертий Захарій; усіх синів та братів у Хоси тринадцять. ¹²У цих були черги придверних, за головами мужчин, черги відповідно до їхніх братів на служення в Господньому домі. ¹³І кинули вони жеребки, як малий, так і великий, за домом їхніх батьків, для кожної брами. ¹⁴І впав жеребок на схід для Шелемії. І кинули жеребки для сина його Захарія, мудрого дорадника, і вийшов жеребок його на північ, ¹⁵для Овед-Едома, на південь, а для синів його комори. ¹⁶Для Шуппіма та для Хоси на захід, разом із брамою Шаллехет, де підіймається битий шлях, варта навпроти варти. ¹⁷На схід шість Левитів, на північ четверо на день, на південь четверо на день, а для комори по двоє. ¹⁸Для Парбару на захід четверо для битого шляху, двоє для Парбару. ¹⁹Оце черги придверних із синів Корахівців та з синів Мерарі.

²⁰ А Левити: Ахійя був над скарбами Божого дому та до скарбів святині. ²¹Сини Ладана, сини Ґершонівців, від Ладана, голови дому батьків, від Ладана Ґершонівця: Єхіїлі. ²²Сини Єхіїлі: Зетам та Йоїл, брат його, над скарбами Господнього дому. ²³Для Амрамівців, для Їцгарівців, для Хевронівців, для Аззіїлівців: ²⁴Шевуїл, син Ґершома, сина Мойсея, володар над скарбами. ²⁵А брати його від Еліезера: його син Рехавія, і його син Ісая, і його син Йорам, і його син Зіхрі, і його син Шеломіт. ²⁶Цей Шеломіт та брати його були над усіма скарбами святині, які посвятив цар Давид та голови дому батьків, і тисячники, і сотники та зверхники війська, ²⁷з воєн та зо здобичі вони присвячували на підтримання Господнього дому, ²⁸і все, що посвятив прозорливець Самуїл, і Саул, син Кішів, і Авнер, син Нерів, і Йоав, син Церуїн, усе посвячене було в руці Шеломіта та братів його.

²⁹ Від Їцгарівців: Кенанія та сини його на зовнішню роботу над Ізраїлем, на писарів та на суддів. ³⁰Від Хевронівців: Хашавія та брати його, мужі хоробрі, тисяча й сім сотень, над переглядом Ізраїля з другого боку Йордану на захід, для всякої Господньої праці та для роботи царської. ³¹Від Хевронівців: Єрійя голова для Хевронівця, для його нащадків, за домом батьків. У сороковому році Давидового царювання вони були досліджені, і серед них знайдено хоробрих мужів в гілеадському Язері. ³²А брати його мужі хоробрі, дві тисячі й сім сотень, голови дому батьків. І цар Давид настановив їх над Рувимівцями і над Ґадівцями та над половиною племени Манасіїного для всякої Божої справи та справи царської.

Chapter 27

¹ А Ізраїлеві сини, за їхнім числом, голови батьківських родів і тисячники, і сотники та їхні урядники служили цареві щодо всякої справи відділів, що приходив та відходив місяць у місяць для всіх місяців року; один відділ мав двадцять і чотири тисячі. ²Над першим відділом, на перший місяць Яшов'ам, син Завдіїлів, а на відділ його двадцять і чотири тисячі. ³Він був з Перецових синів, голова всіх військових зверхників на перший місяць. ⁴А над відділом другого місяця Ахохівець Додай, а володар його відділу Міклот; а на його відділ ішло двадцять і чотири тисячі. ⁵Третій зверхник війська на третій місяць священик Беная, голова, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ⁶Цей Беная лицар із тридцяти й над тридцятьма; а над його відділом був син його Аммізавад. ⁷Четвертий на місяць четвертий Асаїл, брат Йоавів, а по ньому син його Зевадія; а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ⁸П'ятий на місяць п'ятий зверхник ізрах'янин Шамут, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ⁹Шостий на місяць шостий Іра, син текоянина Іккеша, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ¹⁰Сьомий на місяць сьомий пелонянин Хелец з Єфремових синів, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ¹¹Восьмий на місяць восьмий хушанин Сіббехай з Зерахівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ¹²Дев'ятий на місяць дев'ятий анатонянин Авіезер з Веніяминівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ¹³Десятий на місяць десятий нетоф'янин Магарай з Зерахівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ¹⁴Одинадцятий на одинадцятий місяць пір'атонянин Беная з Єфремових синів, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. ¹⁵Дванадцятий на дванадцятий місяць нетоф'янин Хелдай з Отніїла, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

¹⁶ А над Ізраїлевими племенами були: для Рувимівців володар Еліезер, син Зіхрі; для Симеонівців Шефатія, син Маахи. ¹⁷Для Левія Хашавія, син Кемуїла, для Аарона Садок. ¹⁸Для Юди Елігу, з Давидових братів, для Іссахара Омрі, син Михаїлів. ¹⁹Для Завулона Їшмая, син Овадії, для Нефталима Єрімот син Азріїлів. ²⁰Для Єфремових синів Осія, син Азазії, для половини Манасіїного племени Йоїл, син Педаї. ²¹Для половини Манасії в Ґілеаді Їддо, син Захарія, для Веніямина Яасіїл, син Авнерів. ²²Для Дана Азаріїл, син Єрохамів. Оце зверхники Ізраїлевих племен. ²³А Давид не перелічив їхнього числа від віку двадцяти літ і нижче, бо Господь сказав був, що розмножить Ізраїля, як зорі небесні. ²⁴Йоав, син Церуїн, зачав був лічити, та не скінчив. І був за те гнів на Ізраїля, і не ввійшло те число в число хроніки царя Давида. ²⁵А над скарбами царськими Азмавет, Адіїлів син, а над скарбами на полі, у містах, і в селах та в баштах Єгонатан, син Уззійї. ²⁶А над тими, що робили польову роботу, для праці, на землі Езрі, син Келувів. ²⁷А над виноградниками рам'янин Шім'ї, а над тим, що в виноградниках для запасів вина шефам'янин Завді. ²⁸А над оливками та над сикоморами, що в Шефелі, ґедерянин Баал-Ханан; а над скарбами оливи Йоаш. ²⁹А над великою худобою, що пасеться в Шароні, шаронянин Шітрай, а над великою худобою в долинах Шафат, син Адлаїв. ³⁰А над верблюдами їзмаїльтянин Овіл, а над ослицями меронотянин Єхдея. ³¹А над дрібною худобою гаґрянин Язіз. Усі оці зверхники маєтку, що мав цар Давид. ³²А Йонатан, Давидів дядько, був радник, він чоловік розумний та писар. А Єхіїл, син Нахмоніїв, був із царськими синами. ³³А Ахітофель радник цареві, а арк'янин Хушай приятель царів. ³⁴А по Ахітофелю Єгояда, син Бенаї, та Евіятар, а зверхник царського війська Йоав.

Chapter 28

¹ І зібрав Давид усіх Ізраїлевих князів, зверхників племен, і зверхників відділів, що служать цареві, і тисячників, і сотників, і зверхників усякого маєтку та добутку царя та синів його разом з евнухами та лицарями, та всякого хороброго вояка до Єрусалиму. ²І встав цар Давид на ноги свої та й сказав: Послухайте мене, брати мої та народе мій! Я серцем своїм був за те, щоб збудувати храм миру для ковчега Господнього заповіту та на підніжок ніг нашого Бога, й я приготовив потрібне на збудування. ³А Бог сказав мені: Ти не збудуєш храма для Мого Ймення, бо ти муж воєн і кров проливав. ⁴Та вибрав Господь, Бог Ізраїлів, мене з усього дому батька мого, щоб бути царем над Ізраїлем навіки, бо Юду вибрав Він на володаря, а серед Юдиного дому дім батька мого, а серед синів мого батька мене уподобав Собі, щоб настановити царем над усім Ізраїлем. ⁵А зо всіх моїх синів, бо багатьох синів дав мені Господь то Він вибрав сина мого Соломона, щоб сидів на троні Господнього царства над Ізраїлем. ⁶І Він сказав мені: Соломон, син твій, він збудує храма Мого та двори Мої, бо його Я вибрав Собі за сина, а Я буду йому за Отця. ⁷І міцно поставлю Я царство його аж навіки, якщо він буде сильний, щоб виконувати заповіді Мої та постанови Мої, як цього дня. ⁸А тепер на очах усього Ізраїля, Господнього збору, та в ушах нашого Бога говорю вам: Додержуйте й досліджуйте всі заповіді Господа, Бога вашого, щоб ви посіли цей добрий Край і віддали його в спадщину по собі синам вашим аж навіки. ⁹А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди. ¹⁰Тепер дивися, що Господь вибрав тебе збудувати дім на святиню. Будь міцний та роби!

¹¹ І Давид дав своєму синові Соломонові взори Господнього дому: притвору, і домів його, і скарбниць його, і горниць його, і кімнат його внутрішніх, і дому для ковчегу, ¹²і взір усього, що було в дусі його для подвір'я Господнього дому, і для всіх кімнат навколо, для скарбів Божого дому та для скарбів святині, ¹³і для відділів священиків та Левитів, і для всякої праці служби Господнього дому, і для всяких речей для служби Господнього дому. ¹⁴І дав він золота вагою для золота, для всіх речей кожної служби; і срібла для всіх срібних речей вагою, для всіх речей кожної служби; ¹⁵і вагу для золотих свічників та золотих їхніх лямпадок, вагою кожного свічника та лямпадок його, і для срібних свічників, вагою для свічника та лямпадок його, за роботою кожного свічника. ¹⁶І дав золота вагою для столів хлібів показних, для кожного столу і срібла для срібних столів, ¹⁷і видельця, і кропильниці, і чарки чисте золото, і для золотих келіхів вагою для кожного келіха, і для келіхів срібних, вагою для кожного келіха. ¹⁸А для кадильного жертівника дав очищеного золота вагою, і на подобу воза, для золотих херувимів, що простягають крила свої й покривають над ковчегом Господнього заповіту. ¹⁹Усе це він зрозумів із письма з Господньої руки, що була над ним, усі роботи взору. ²⁰І сказав Давид до сина свого Соломона: Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою, Він не покине тебе й не позоставить тебе аж до закінчення всієї праці роботи Господнього дому... ²¹А оце черги священиків та Левитів для всякої служби Божого дому. І будуть з тобою в усякій праці ревні люди, здібні на всяку службу, а начальники та ввесь народ, на всі накази твої.

Chapter 29

¹ І сказав цар Давид до всього збору: Син мій Соломон, що його одного Бог вибрав, ще молодий та тендітний, а ця праця велика, бо не для людини ця будова, а для Господа Бога. ²А Я всією своєю силою приготовив для храму свого Бога золото на золоті речі, і срібло на срібні, і мідь на мідяні, і залізо на залізні, і дерево на дерев'яні, каміння шогамське та до оправ, каміння нофехське та кольорове, і всякий дорогий камінь та безліч мармурового каміння. ³І ще, через моє замилування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму: ⁴три тисячі талантів золота, офірського золота, і сім тисяч очищеного срібла на покриття стін тих домів; ⁵на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще жертвує, щоб сьогодні наповнити свою руку пожертвою для Господа? ⁶І стали жертвувати начальники батьківських родів та начальники Ізраїлевих племен, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя. ⁷І дали вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч талантів та десять тисяч дарейків, і срібла десять тисяч талантів, і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів, а заліза сто тисяч талантів. ⁸А в кого знайшлося при ньому дорогоцінне каміння, ті дали його до скарбниці Господнього дому, до руки Ґершонівця Єхіїла. ⁹І радів народ за їхню жертву, бо вони жертвували Господеві з цілого серця, а також цар Давид радів великою радістю.

¹⁰ І поблагословив Давид Господа на очах усього збору. І сказав Давид: Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїля, нашого батька, від віку й аж до віку! ¹¹Твоя, Господи, могутність і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі! Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову! ¹²І багатство та слава від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все. ¹³А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я Твоєї величі. ¹⁴І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі. ¹⁵Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці, як усі наші батьки! Наші дні на землі мов та тінь, і немає тривалого! ¹⁶Господи, Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святости, із Твоєї руки вона, і все це Твоє! ¹⁷І я знаю, Боже мій, що Ти вивідуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я пожертвував це все, а тепер бачу я з радістю народ Твій, який знаходиться тут, що жертвує себе Тобі. ¹⁸Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батьків, збережи ж навіки цей напрямок думок серця народу Твого, і міцно скеруй їхнє серце до Себе! ¹⁹А моєму синові Соломонові дай серце ціле, щоб виконувати заповіді Твої, свідоцтва Твої та устави Твої, і щоб чинити все, і щоб збудувати цю твердиню, яку я приготовив! ²⁰І сказав Давид до всього збору: Поблагословіть же Господа, вашого Бога! І ввесь збір поблагословив Господа, Бога своїх батьків, і нахилилися, і вклонилися всі до землі Господеві й цареві! ²¹І принесли вони для Господа жертви, і спалили цілопалення для Господа другого дня від того дня, тисячу бичків, тисячу баранів, тисячу овечок, і ливні їхні жертви, і безліч жертов за всього Ізраїля. ²²І вони їли й пили перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настановили Соломона, Давидового сина, і помазали його Господеві на володаря, а Садока на священика.

²³ І сів Соломон на Господньому троні за царя на місці свого батька Давида, і щастило йому, і його слухався ввесь Ізраїль. ²⁴І всі князі та лицарі, а також усі сини царя Давида піддалися під Соломона. ²⁵І Господь високо звеличив Соломона на очах усього Ізраїля, і дав на нього величність царства, якої не було перед ним ані на жодному цареві над Ізраїлем. ²⁶І Давид, син Єссеїв, царював над усім Ізраїлем. ²⁷А дні, що він царював над Ізраїлем, були сорок літ: у Хевроні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять і три. ²⁸І помер він у добрій сивині, ситий днями, багатством та славою, а замість нього зацарював син його Соломон. ²⁹А діла царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії провидця Самуїла, і в історії пророка Натана, і в історії прозорливця Ґада, ³⁰разом з усім царством його, і лицарськістю його та часами, що перейшли над ним і над Ізраїлем, та над усіма царствами тих країв.

2 Chronicles

Chapter 1

¹ І зміцнився Соломон, син Давидів, над царством своїм, а Господь, Бог його, був із ним та високо звеличив його. ²І сказав Соломон до всього Ізраїля, до тисячників та сотників, і до суддів, і до всіх начальників, до всього Ізраїля, до голів батьківських родів. ³І пішли Соломон та ввесь збір із ним до пагірка, що в Ґів'оні, бо там була скинія Божого заповіту, яку зробив Мойсей, раб Господній, у пустині. ⁴Але Божого ковчега Давид переніс із Кір'ят-Єаріму туди, де приготовив йому місце Давид, бо він поставив йому скинію в Єрусалимі. ⁵А мідяного жертівника, що зробив був Веселіїл, син Урії, сина Хурового, він поставив перед скинією Господньою. І звертався до нього Соломон та збір. ⁶І зійшов Соломон туди перед Господнє лице на мідяний жертівник, що належав до скинії заповіту, і приніс на ньому тисячу цілопалень. ⁷Тієї ночі явився Бог Соломонові та й сказав йому: Зажадай, чого дати тобі! ⁸І сказав Соломон до Бога: Ти зробив був велику милість з батьком моїм Давидом, і настановив царем мене замість нього. ⁹Тепер, Господи, Боже, нехай буде виповнене слово Твоє до батька мого Давида, бо Ти настановив мене царем над народом численним, як порох землі. ¹⁰Дай тепер мені мудрість та знання, щоб умів я виходити й входити перед цим народом, бо хто зможе судити цей великий Твій народ? ¹¹І сказав Бог до Соломона: За те, що оце було на серці твоїм, і ти не жадав багатства, маєтків та слави, ані душі ворогів своїх, а також довгих днів не жадав ти, а жадав для себе мудрости та знання, щоб судити народ Мій, над яким Я настановив тебе царем, ¹²то дасться тобі мудрість та знання, а багатство, і маєтки та славу Я дам тобі такі, яких не було між царями перед тобою, і по тобі не буде таких!

¹³ І прийшов Соломон із пагірка, що в Ґів'оні, до Єрусалиму, від скинії заповіту, і зацарював над Ізраїлем. ¹⁴І зібрав Соломон колесниць та верхівців, і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі. ¹⁵І цар зібрав в Єрусалимі срібла та золота, мов каміння, а кедрів зібрав, щодо численности, як сикомор, що в Шефелі. ¹⁶А коней, що були в Соломона, приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці купували їх з Кеве. ¹⁷І ходили вони, і вивозили з Єгипту колесницю за шість сотень срібла, а коня за сотню й п'ятдесят. І так вони вивозили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царів сирійських.

Chapter 2

¹ (1-18) І Соломон наказав будувати дім для Господнього Ймення та дім царський для себе. ²(2-1) І відлічив Соломон сімдесят тисяч чоловіка носіїв та вісімдесят тисяч чоловіка каменотесів у горах, а керівників над ними три тисячі й шість сотень. ³(2-2) І послав Соломон до Хірама, царя тирського, говорячи: Як зробив ти з батьком моїм Давидом, і послав був йому кедри на будову дому його, щоб сидіти в ньому, так зроби й мені. ⁴(2-3) Ось я будую храм для Ймення Господа, Бога мого, щоб присвятити Йому, щоб кадити перед Його лицем запашне кадило, і для постійного покладення хліба та для цілопалення на ранок і на вечір, на суботи й на молодики та на свята Господа, Бога нашого. Навіки це над Ізраїлем! ⁵(2-4) А храм, якого я будую, великий, бо Бог наш більший від усіх богів! ⁶(2-5) А хто має силу збудувати Йому храма, коли небо й небеса небес не обіймають Його? І хто я, що збудую Йому храма? Хіба тільки на кадіння перед лицем Його! ⁷(2-6) А тепер пошли мені чоловіка, здібного до роботи в золоті, і в сріблі, і в міді, і в залізі, і в пурпурі, і в червені, і в блакиті, і що вміє вирізувати різьби, разом із тими мистцями, що зо мною в Юді та в Єрусалимі, яких приготовив батько мій Давид. ⁸(2-7) І пошли мені з Ливану дерева кедрового, кипарисового та сандалового, бо я знаю, що твої раби вміють рубати дерева ливанські. І оце мої раби будуть рабами твоїми, ⁹(2-8) щоб наготовити мені безліч дерева, бо цей храм, що я будую, буде великий та пишний! ¹⁰(2-9) А ось дереворубам, що стинають дерева, рабам твоїм, дав я пшениці, як поживи, двадцять тисяч корів, та ячменю двадцять тисяч корів, і вина двадцять тисяч батів, і оливи двадцять тисяч батів.

¹¹ (2-10) І сказав Хірам, цар тирський, листом і послав до Соломона: Через любов Господа до народу Свого поставив Він тебе над ними за царя. ¹²(2-11) І сказав Хірам: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що вчинив небеса та землю, що дав цареві Давидові сина мудрого, який має розум та багатий на знання, що збудує дім Господній та дім царський для себе! ¹³(2-12) А тепер я посилаю мудрого чоловіка, що має знання, Хурам-Аві, ¹⁴(2-13) сина жінки з Данових дочок, а батько його тирянин, що вміє робити в золоті та в сріблі, в міді, в залізі, в каміннях та в деревах, у пурпурі й у блакиті, і в віссоні, і в червені, і різати всяку різьбу, і виконувати всяку думку, що буде дана йому з мистцями твоїми та з мистцями пана мого Давида, батька твого. ¹⁵(2-14) А тепер пшеницю й ячмінь, оливу та вино, про які казав мій пан, нехай посилає своїм рабам. ¹⁶(2-15) А ми нарубаємо дерев із Ливану за всякою твоєю потребою, і спровадимо їх тобі плотами морем до Яфи, а ти спровадиш їх до Єрусалиму. ¹⁷(2-16) І перелічив Соломон усіх людей приходьків, що в Ізраїлевому Краї, за переліком, що перелічив був їх його батько Давид, і було знайдено їх сто й п'ятдесят тисяч і три тисячі й шість сотень. ¹⁸(2-17) І він зробив із них сімдесят тисяч носіїв та вісімдесят тисяч каменотесів у горах, та тридцять тисяч і шість сотень керівників, що спонукували той народ до праці.

Chapter 3

¹ І зачав Соломон будувати Господній дім в Єрусалимі на горі Морійя, що вказана була батькові його Давидові, на місці, яке приготовив Давид на тоці євусеянина Орнана. ²І зачав він будувати другого місяця, другого дня, четвертого року свого царювання. ³А це основа будови Божого дому: довжина шістдесят ліктів старою мірою, а ширина двадцять ліктів. ⁴А притвор, щодо довжини, був за шириною храму, двадцять ліктів, а вишина сто й двадцять. І покрив він його зсередини чистим золотом. ⁵А великий храм він покрив кипарисовим деревом, і покрив його добрим золотом, і наробив на ньому пальм та ланцюгів. ⁶І покрив він той храм дорогим каменем на оздобу, а золото золото було з Парваїму. ⁷І покрив він золотом храм, балки, пороги, і стіни його та його двері, а на стінах повирізував херувимів. ⁸І зробив дім Святого Святих: довжина його за шириною храму двадцять ліктів, і ширина його двадцять ліктів. І покрив він його добрим золотом, на таланти шість сотень. ⁹А вага цвяхів на шеклі золота п'ятдесят; і горниці покрив золотом.

¹⁰ І зробив він у домі Святого Святих двох херувимів різьб'яною роботою, і покрив їх золотом. ¹¹А крила херувимів: довжина їх двадцять ліктів, крило одного на п'ять ліктів, дотикалося стіни храму, а крило інше п'ять ліктів, дотикалося крила другого херувима. ¹²А крило другого херувима п'ять ліктів, дотикалося стіни храму, а крило інше п'ять ліктів, прилягало до крила іншого херувима. ¹³Розтягнені крила цих херувимів двадцять ліктів; і вони стояли на ногах своїх, а їхні обличчя до храму. ¹⁴І зробив він завісу, блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і наробив на ній херувимів. ¹⁵І зробив він перед храмом два стовпи, тридцять і п'ять ліктів завдовжки, а маковиці, що на верху його, п'ять ліктів. ¹⁶І поробив ланцюги, як у девірі, і дав їх на верхи тих стовпів. І зробив сотню гранатових яблук, і дав на ланцюги. ¹⁷І поставив стовпи перед храмом, один з правиці, а один з лівиці. І назвав ім'я правому: Яхін, а ім'я лівому Боаз.

Chapter 4

¹ І зробив мідяного жертівника, двадцять ліктів довжина йому і двадцять ліктів ширина йому, і десять ліктів височина йому. ²І зробив він лите море, десять на міру ліктем від краю його до краю його, навколо круглясте, і п'ять на міру ліктем височина йому. А шнур тридцять на міру ліктем оточував його навколо. ³А під ним постать волів, що зо всіх сторін оточують його, на десять ліктів на міру ліктем оточують море навколо; два ряди волів відлиті при відливанні його. ⁴Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а всі зади їх до нутра. ⁵А грубина його долоня, а край його як робота краю келіха, квітки лілеї. Містило воно три тисячі батів. ⁶І зробив десять умивальниць, і поставив п'ять з правиці, а п'ять з лівиці, щоб мити в них, приготовлене на цілопалення полощуть у них, а море для священиків, щоб митися в ньому. ⁷І зробив десять золотих свічників, як належалося, і поставив їх у храмі п'ять з правиці, а п'ять з лівиці. ⁸І зробив десять столів, і поставив у храмі, п'ять з правиці, а п'ять з лівиці. І зробив сто золотих кропильниць. ⁹І зробив священиче подвір'я та подвір'я велике, і двері до подвір'я, і їхні двері покрив міддю. ¹⁰А море поставив з правого боку на південний схід.

¹¹ І поробив Хурам горнята, і лопатки, і кропильниці. І покінчив Хурам робити працю, яку зробив для царя Соломона в Божому домі: ¹²два стовпи, і кулі, і дві маковиці на верху тих стовпів, і дві мережки на покриття обидвох куль маковиць, що на верхах стовпів, ¹³і чотири сотні гранатових яблук для обох мережок, два ряди гранатових яблук для однієї мережки, щоб покрити обидві кулі маковиць, що на переді тих стовпів. ¹⁴І поробив підстави, і поробив умивальниці на тих підставах, ¹⁵одне море, і дванадцять волів під ним, ¹⁶і горнята, і лопатки, і видельця, і всі їхні речі поробив Хурам-Авів цареві Соломонові для Господнього дому з виполіруваної міді. ¹⁷На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глинистій землі між Суккотом та між Цередою. ¹⁸І наробив Соломон усіх цих речей дуже багато, бо не досліджена була вага міді. ¹⁹І поробив Соломон усі речі, що в Божому домі, та золотого жертівника й столи, а на них хліб показний, ²⁰і свічники, і їхні лямпадки, щоб запалювати їх за постановою перед девіром, зо щирого золота. ²¹А квітки, і лямпадки, і щипчики із золота, з досконалого золота. ²²А ножиці, і кропильниці, і ложки, і кадильниці зо щирого золота; а вхід до дому, його внутрішні двері до Святого Святих та двері дому до храму із золота.

Chapter 5

¹ І була закінчена вся праця, яку зробив Соломон для Господнього дому. І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида, і срібло, і золото, і всі ці речі дав до скарбниці Божого дому. ²Тоді Соломон зібрав до Єрусалиму Ізраїлевих старших, і всіх голів племен, начальників батьківських родів Ізраїлевих синів, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон. ³І були зібрані до царя всі ізраїльтяни в свято, воно сьомого місяця. ⁴І поприходили всі Ізраїлеві старші, і Левити понесли ковчега. ⁵І понесли ковчега та скинію заповіту, і всі святі речі, що в скинії, несли їх священики та Левити. ⁶А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралася при ньому перед ковчегом, приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многоту не була ані записувана, ані лічена! ⁷І священики внесли ковчега Господнього заповіту до його місця, до девіру дому, до Святого Святих, під крила херувимів. ⁸А херувими простягали крила над місцем ковчега, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху. ⁹А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з ковчегу, що перед девіром, а назовні не були видні. І були вони там аж до цього дня. ¹⁰У ковчезі не було нічого, тільки дві таблиці, що поклав Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх із Єгипту.

¹¹ І сталося, як священики виходили із святині, а всі священики, що були там, освятилися, без додержання черг, ¹²а Левити співаки, усі вони, аж до Асафа, Гемана, Єдутуна, і синів їхніх та братів їхніх, убрані в віссон, з цимбалами, із арфами та з цитрами, стояли на схід від жертівника, а з ними сто й двадцять священиків, що сурмили на сурмах, ¹³і було воно для сурмачів та співаків як одне, щоб подати один голос на хвалу та дяку Господеві, і як загримів голос на сурмах, і на цимбалах, і на музичних знаряддях, і як хвалили Господа: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! то дім, дім Господній наповнився хмарою!... ¹⁴І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила дім Божий!...

Chapter 6

¹ Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. ²А я збудував храм оселі Твоєї, і місце Твого пробування навіки! ³І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. ⁴А він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми виконав, кажучи: ⁵Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського краю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Імени там. І не вибрав Я нікого, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. ⁶Та вибрав Я Єрусалим на пробування Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. ⁷І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. ⁸Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. ⁹Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей храм для Ймення Мого! ¹⁰І сповнив Господь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. ¹¹І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими синами.

¹² І став він перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки. ¹³А Соломон зробив був мідяне стояло, і поставив його на середину подвір'я, п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, ¹⁴та й сказав: Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. ¹⁵Ти сповнив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виповнив, як цього дня. ¹⁶А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, сповни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведеться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть додержувати своїх доріг, щоб ходити в Законі Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. ¹⁷А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. ¹⁸Бо чи ж справді Бог сидить з людиною на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм цей, що я збудував? ¹⁹І Ти звернешся до молитви Свого раба та до його благання, Господи, Боже мій, щоб почути поклик та молитву, якою раб Твій молиться перед лицем Твоїм, ²⁰щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладеш Ім'я Своє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці. ²¹І Ти будеш прислухатися до благань Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробування, із небес і почуєш, і пробачиш. ²²Якщо згрішить людина про ти свого ближнього, і буде примушена принести клятву, щоб присягнути, і клятва прийде перед Твоїм жертівником у цьому храмі, ²³то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, обвинуватиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, й усправедливиш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. ²⁴А якщо Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони звернуться, і будуть хвалити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, ²⁵то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! ²⁶Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і з гріха свого навернуться, бо Ти будеш їх впокоряти, ²⁷то Ти почуєш на небесах, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину! ²⁸Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його вороги гнобитимуть його в Краї міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба, ²⁹усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен буде знати поразу свою та горе своє, і простягне руки свої до цього храму, ³⁰то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце людських синів, ³¹щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим! ³²Також і чужинця, який не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого, і руки Твоєї Сильної та рамена Твого витягненого, і прийде, і помолиться в цьому храмі, ³³то Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'я Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! ³⁴Коли народ Твій вийде на війну на своїх ворогів, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, ³⁵то почуєш Ти з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд! ³⁶Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневільники візьмуть їх до неволі до краю далекого чи близького, ³⁷і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті до неволі, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, ³⁸і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі, куди їх поневолили, і помоляться в напрямі до свого Краю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого, ³⁹то Ти почуєш із небес, із постійного місця пробування Свого, їхню молитву та їхні благання, і вчиниш їм суд, і простиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі! ⁴⁰Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наставлені на слухання молитви цього місця! ⁴¹А тепер, Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочинок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а побожні Твої хай добром веселяться! ⁴²Господи Боже, не відвертай лиця від Свого помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!

Chapter 7

¹ А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той! ²І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній! ³А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! ⁴А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем. ⁵І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ. ⁶А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв... ⁷І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою. ⁸І справив Соломон того часу те свято на сім день, а ввесь Ізраїль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. ⁹А восьмого дня справили віддання свята, бо обряд освячення жертівника справляли сім день, і свято сім день. ¹⁰А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві. ¹¹І закінчив Соломон дім Господній та дім царський, та все, що приходило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощастило йому.

¹² І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. ¹³Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, ¹⁴і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край! ¹⁵Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наставлені на слухання молитви цього місця. ¹⁶І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє будуть там по всі дні. ¹⁷А тепер, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, щоб зробити все, що наказав Я тобі, і якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та прав Моїх, ¹⁸то поставлю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі! ¹⁹А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, ²⁰то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів! ²¹А храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та й скаже: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?... ²²І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Він навів на них усе оце лихо!...

Chapter 8

¹ І сталося по двадцятьох роках, коли Соломон будував дім Господній та свій дім, ²то міста, які дав Хурам Соломонові, Соломон розбудував їх, і осадив там Ізраїлевих синів. ³І пішов Соломон до Хават-Цови, і переміг її. ⁴І збудував він Тадмора в пустині, та всі міста для запасів, що побудував у Хаматі. ⁵І побудував він Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній, твердинні міста, мури, двері та засуви, ⁶і Баалат, і всі міста для запасів, що були в Соломона, і всі міста для колесниць, і міста для верхівців, і всяке пожадання Соломона, що жадав він збудувати в Єрусалимі й на Ливані, та в усьому Краї його панування. ⁷Увесь народ, позосталий з хіттеян, і з амореян, і з періззеян, і з хіввеян, і з євусеян, що вони не з Ізраїля, ⁸з їхніх синів, що зосталися по них у Краї, що їх не повигублювали Ізраїлеві сини, то їх Соломон узяв на данину, і це позосталося аж до цього дня. ⁹А Ізраїлевих синів Соломон не робив рабами для своєї праці, але вони були військові, і зверхники сторожі його, і зверхники колесниць його та його верхівців. ¹⁰І оце вони були зверхники-намісники царя Соломона, двісті і п'ятдесят, що панували над народом. ¹¹А фараонову дочку перевів Соломон із Давидового Міста до дому, що збудував для неї, як сказав: Не буде сидіти мені жінка в домі Давида, Ізраїлевого царя, бо святий він, бо Господній ковчег увійшов у нього.

¹² Тоді Соломон приніс цілопалення для Господа на Господньому жертівнику, якого він збудував перед притвором, ¹³щоб за потребою кожного дня приносити жертву за Мойсеєвим наказом, на суботи, і на молодики, і на свята три рази в році: в свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок. ¹⁴І поставив він, за розпорядком Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу, і Левитів на їхніх вартах на хвалу та на службу відповідно до священиків за потребою кожного дня, і придверних в їхніх чергах для кожної брами, бо такий був наказ Давида, Божого чоловіка. ¹⁵І не відступали вони від наказів царя про священиків та Левитів, щодо всякої речі й щодо скарбів. ¹⁶І була зроблена вся Соломонова праця аж до цього дня, від заложення Господнього дому й аж до закінчення його, коли був закінчений дім Господній. ¹⁷Тоді пішов Соломон до Ецйон-Ґеверу та до Елоту над морським берегом в едомському краї. ¹⁸І прислав йому Хурам через своїх рабів кораблі та рабів, що знали море. І прийшли вони з Соломоновими рабами до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й п'ятдесят талантів золота, і привезли до царя Соломона.

Chapter 9

¹ А цариця Шеви почула була про славу Соломонову, і прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалимі. Прийшла вона з дуже великим багатством, із верблюдами, що несли пахощі та безліч золота й дорогого каміння. І прийшла вона до Соломона, і говорила з ним про все, що було на серці її. ²І Соломон вияснив їй усі її запити, і не було запиту, незнаного Соломонові, якого не порішив би він їй. ³І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість та дім, що він збудував, ⁴і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і чашників його, та їхні одежі, і вхід його, яким він уходить до Господнього дому, і не могла вона з дива вийти! ⁵І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість. ⁶І не повірила я їхнім словам, аж поки сама не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина великости твоєї мудрости: ти перевищив славу, про яку я чула! ⁷Щасливі люди твої, і щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм та слухають твою мудрість! ⁸Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Свого трона за царя у Господа, Бога твого, через любов Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки. І Він настановив тебе над ними царем, щоб чинити право та справедливість! ⁹І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дороге каміння. І більш уже не було таких пахощів, як ті, що цариця Шеви дала цареві Соломонові! ¹⁰І також Хурамові раби та раби Соломонові, що довозили золото з Офіру, спроваджували алмуґове дерево та дороге каміння. ¹¹І поробив цар з алмуґового дерева сходи для Господнього дому та для дому царського, і гусла, і арфи для співаків. І такі речі, як вони, не бачені перед тим в юдейському Краї! ¹²А цар Соломон дав цариці Шеви все бажання її, чого вона бажала, окрім такого, що вона привезла до царя. І пішла вона назад до свого краю, вона та слуги її.

¹³ І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень і шістдесят і шість талантів золота, ¹⁴окрім того, що приходило від купців та з торговлі ходячих. І всі царі арабські та намісники Краю довозили золото й срібло Соломонові. ¹⁵І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, шість сотень шеклів кутого золота йшло на одного щита, ¹⁶та три сотні щитів менших із кутого золота, три сотні шеклів золота йшло на одного щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу. ¹⁷І зробив цар великого трона зо слонової кости, і покрив його чистим золотом. ¹⁸У трона було шість східців та підніжжя з золота позад трону, та поруччя з цього й з того боку при місці сидіння, та два леви, що стояли при поруччях. ¹⁹І дванадцять левів стояли там на шости ступенях з того й з того боку. По всіх царствах не було так зробленого! ²⁰І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото, і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото, нічого з срібла, воно за Соломонових днів не рахувалося за щось. ²¹Бо цареві кораблі ходили до Таршішу з Хурамовими рабами. Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото та срібло, слонову кість, і мавп та пав. ²²І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости. ²³І всі земні царі хотіли бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце. ²⁴І вони приносили кожен свого дара, речі срібні та речі золоті, й одежу, зброю та пахощі, коні та мули, що на рік припадало. ²⁵І було в Соломона чотири тисячі кінських жолобів та колесниць, і дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі. ²⁶І він панував над усіма царями від Річки й аж до краю филистимлян, і аж до єгипетської границі. ²⁷І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, мов того каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі! ²⁸А коней приводили Соломонові з Єгипту та з усіх країв. ²⁹А решта Соломонових діл, перших та останніх, ото вони описані в історії пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і в видіннях прозорливця Єді на Єровоама, Неватового сина. ³⁰І царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ. ³¹І спочив Соломон за своїми батьками, і поховали його в Місті Давида, батька його, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

Chapter 10

¹ І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем. ²І сталося, як почув це Єровоам, Неватів син, він був в Єгипті, куди втік від царя Соломона, то вернувся Єровоам з Єгипту. ³І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та ввесь Ізраїль, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи: ⁴Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі. ⁵А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ. ⁶І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли він був живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові? ⁷І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти будеш добрим для цього народу, і зробиш за волею їх, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні. ⁸Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним. ⁹І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, яке твій батько наклав був на нас. ¹⁰І говорили з ним ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька! ¹¹А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я добавлю до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я битиму скорпіонами...

¹² І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня. ¹³І цар жорстоко відповів їм. І відкинув цар Рехав'ам пораду старших, ¹⁴і говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я добавлю до нього! Батько мій карав вас бичами, а я скорпіонами!... ¹⁵І не послухався цар народу, бо це спричинене було від Бога, щоб справдити Господеві слово Своє, яке Він говорив був через шілонянина Ахійю, Неватового сина. ¹⁶І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! Усі до наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде! І пішов увесь Ізраїль до наметів своїх... ¹⁷А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, то над ними зацарював Рехав'ам. ¹⁸І послав цар Рехав'ам Гадорама, що був над даниною, та Ізраїлеві сини закидали його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму... ¹⁹І відпав Ізраїль від Давидового дому, і так є аж до цього дня.

Chapter 11

¹ І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав дім Юдин та Веніяминів, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлем, щоб вернути царство Рехав'амові. ²І було Господнє слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи: ³Скажи Рехав'амові, Соломонову синові, цареві Юдиному, та всьому Ізраїлеві в Юді та в Веніямині, говорячи: ⁴Так сказав Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господніх слів, і вернулися з походу на Єровоама. ⁵І осівся Рехав'ам в Єрусалимі, і побудував твердинні міста в Юді. ⁶І збудував він Віфлеєма, і Етама, і Текою, ⁷і Бет-Цура, і Сохо, і Адуллама, ⁸і Ґата, і Марешу, і Зіфа, ⁹і Адораїма, і Лахіша, і Азеку, ¹⁰і Цор'у, і Айялона, і Хеврона, що в Юді та в Веніямині, міста твердинні. ¹¹І зміцнив він ті твердині, і дав у них начальників, і запаси, і оливи, і вина, ¹²а до кожного окремого міста великі щити та ратища, і дуже сильно їх позміцнював. І був його Юда та Веніямин.

¹³ А священики та Левити, що були в усьому Ізраїлі, зібралися до нього з усієї їхньої границі. ¹⁴Бо Левити кидали пасовиська свої та власність свою, і приходили до Юди та до Єрусалиму, бо Єровоам та сини його усунули їх від священичого служіння Господеві, ¹⁵і понаставляли собі священиків для пагірків та демонів, та для тельців, що він понароблював. ¹⁶А за ними, зо всіх Ізраїлевих племен ті, що віддавали своє серце шукати Господа, Бога Ізраїля, приходили до Єрусалиму приносити жертви Господеві, Богові батьків своїх. ¹⁷І зміцнили вони Юдине царство, і підсилили Рехав'ама, Соломонового сина, на три роки, бо вони ходили три роки дорогою Давида та Соломона. ¹⁸І взяв собі Рехав'ам жінку Махалат, дочку Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, дочку Еліава, Ісаєвого сина. ¹⁹І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, Загама. ²⁰А по ній він узяв Мааху, дочку Авесаломову, і вона породила йому Авійю, і Аттая, і Зізу, і Шеломіта. ²¹І покохав Рехав'ам Мааху, Авесаломову дочку, над усіх жінок своїх та наложниць своїх, бо він узяв вісімнадцять жінок та шістдесят наложниць, і породив двадцять і вісім синів та шістдесят дочок. ²²А за голову Рехав'ам поставив Авійю, Маахиного сина, за володаря серед братів його, бо він хотів настановити його царем. ²³І мудро він чинив, і порозсилав усіх синів своїх до всіх країв Юди й Веніямина, до всіх твердинних міст, і дав їм багате утримання, і підшукав їм багато жінок.

Chapter 12

¹ І сталося, як зміцніло Рехав'амове царство й став він сильний, то покинув він, і ввесь Ізраїль із ним, Господнього Закона. ²І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, бо вони спроневірилися Господеві, ³з тисячею й двомастами колесниць та з шістдесятьма тисячами верхівців: і не було числа для народу, що прийшов із ним з Єгипту, ливіянам, суккійянам та кушанам. ⁴І здобув він твердинні міста, що в Юді, і прийшов аж до Єрусалиму. ⁵А пророк Шемая прийшов до Рехав'ама та Юдиних зверхників, що зібралися до Єрусалиму, утікаючи перед Шішаком, та й сказав до них: Так сказав Господь: Ви залишили Мене, а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку! ⁶І впокорилися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: Справедливий Господь! ⁷А коли Господь побачив, що вони впокорилися, то було Господнє слово до Шемаї, говорячи: Упокорилися вони, не нищитиму їх, але дам їм трохи людей на порятунок, і не виллється гнів Мій на Єрусалим через Шішака. ⁸Бо вони стануть йому за рабів, та й пізнають тоді службу Мені та службу царствам земним. ⁹І вийшов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, і забрав скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і все позабирав. І забрав він золоті щити, що Соломон поробив був. ¹⁰А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити, і склав їх на руки зверхника сторожів, що стерегли вхід до царського дому. ¹¹І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, приходили бігуни, та й носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів. ¹²А коли він впокорився, то відвернувся від нього Господній гнів, і не знищив його аж до вигублення. Та й у Юдеї були ще справи добрі.

¹³ І зміцнився цар Рехав'ам в Єрусалимі й царював. А Рехав'ам був віку сорока й одного року, коли зацарював, і царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен, щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я його матері аммонітка Наама. ¹⁴І робив він лихе, бо не схиляв свого серця, щоб звертатися до Господа. ¹⁵А Рехав'амові діла, перші й останні, ото вони описані в історії пророка Шемаї та прозорливця Іддо: Родословні книги. І точилися війни поміж Рехав'амом та Єровоамом по всі дні. ¹⁶І спочив Рехав'ам зо своїми батьками, і був він похований у Давидовому Місті, а замість нього зацарював його син Авійя.

Chapter 13

¹ Вісімнадцятого року царя Єровоама та зацарював Авійя над Юдою. ²Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Міхая, дочка Уріїла з Ґів'ї. І війна точилася між Авійєю та між Єровоамом. ³І зачав Авійя війну з військом хоробрих вояків, чотири сотні тисяч вибраних мужів, а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома сотнями тисяч вибраних мужів, хоробрих вояків. ⁴І встав Авійя з-над гори Цемараїм, що в Єфремових горах, та й сказав: Послухайте мене, Єровоаме, та ввесь Ізраїлю! ⁵Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство над Ізраїлем навіки, йому та синам його, соляною умовою? ⁶Та встав Єровоам, Неватів син, раб Соломона, Давидового сина, і збунтувався на пана свого. ⁷І зібралися до нього люди пусті, нікчемні, і стали міцніші від Рехав'ама, Соломонового сина. А Рехав'ам був юнак та м'якосердий, і не був сильним проти них. ⁸А тепер ви говорите, щоб бути сильними проти Господнього царства в руці Давидових синів, а вас велика кількість, і з вами золоті тельці, яких Єровоам понароблював вам за богів. ⁹Чи ж ви не повиганяли Господніх священиків, Ааронових синів, та Левитів? І понаставляли ви собі священиків, як ставлять народи цих країв, кожен, хто прийде, щоб посвятитися молодим бичком та сімома баранами, то стає священиком для того, що не є Богом. ¹⁰А ми, Бог наш Господь, і ми не полишили Його, а наші священики, що служать Господеві, це Ааронові сини, а Левити при службі. ¹¹І ми приносимо Господеві цілопалення кожного ранку та кожного вечора, і запашне кадило, і укладання хліба на чистому столі, і золотий свічник та лямпади його, щоб запалювати кожного вечора, бо ми стережемо службу Господа, нашого Бога, а ви полишили Його! ¹²І ось з нами на чолі Бог, і священики Його, і голосні сурми, щоб сурмити на вас. Ізраїлеві сини, не воюйте з Господом, Богом вашим, бо вам не поведеться!

¹³ А Єровоам вирядив засідку, щоб пішла позад них, і були вони перед Юдою, а засідка позад них. ¹⁴І обернулися юдеї, аж ось у них бій спереду та ззаду! І кликали вони до Господа, а священики сурмили в сурми... ¹⁵І закричали юдеї. І сталося, як юдеї закричали, то Бог ударив Єровоама та всього Ізраїля перед Авійєю та перед Юдою. ¹⁶І повтікали ізраїльтяни перед Юдою, і Бог дав їх в їхню руку. ¹⁷І вдарили в них Авійя та народ його великою поразою, і попадали трупи з Ізраїля, п'ять сотень тисяч вибраних мужів! ¹⁸І впокорилися Ізраїлеві сини того часу, а Юдині сини зміцніли, бо опиралися на Господа, Бога їхніх батьків. ¹⁹І гнався Авійя за Єровоамом, і здобув від нього міста: Бет-Ел та залежні його міста, і Єшану та залежні її міста, і Ефрон та залежні його міста. ²⁰І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер. ²¹І зміцнився Авійя, і взяв собі чотирнадцять жінок, і породив двадцять і двоє синів та шістнадцятеро дочок. ²²А решта Авійєвих діл, і дороги його та слова його описані в історії пророка Іддо.

Chapter 14

¹ (13-23) І спочив Авійя зо своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аса. За його днів заспокоївся Край на десять літ. ²(14-1) І робив Аса добре та вгодне в очах Господа, Бога свого. ³(14-2) І повсував він жертівники чужих богів та пагірки, і порозбивав камінні стовпи для божків, і постинав святі дерева. ⁴(14-3) І наказав він Юді звертатися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати Його Закона та заповідь. ⁵(14-4) І повсував він зо всіх Юдиних міст пагірки та подоби сонця. І заспокоїлося царство при ньому. ⁶(14-5) І побудував він твердинні міста в Юді, бо заспокоївся Край, і не було на нього війни за тих років, бо Господь дав йому мир. ⁷(14-6) І сказав він до Юди: Побудуймо ці міста, й оточімо муром та баштами, ворітьми та засувами. Іще він, цей Край, наш, бо зверталися ми до Господа, нашого Бога. Зверталися ми, і Він дав нам мир навколо. І побудували, і їм щастило. ⁸(14-7) І було в Аси війська: носіїв великих щитів та ратищ з Юди три сотні тисяч, а з Веніямина таких, що носять малого щита, та лучників двісті й вісімдесят тисяч. Усі вони хоробрі вояки.

⁹ (14-8) І вийшов на них кушеянин Зерах із військом у тисячу тисяч та з трьома сотнями колесниць, і прибув аж до Мареші. ¹⁰(14-9) І вийшов Аса проти нього, і вони вставилися до бою в долині Цефат при Мареші. ¹¹(14-10) І кликнув Аса до Господа. Бога свого, та й сказав: Господи, нема кому, крім Тебе, допомогти численному або безсилому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опираємося, і в Ім'я Твоє ми прийшли на цю безліч. Господи, Ти Бог наш, нехай людина не має сили проти Тебе! ¹²(14-11) І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою, і кушеяни повтікали. ¹³(14-12) І гнав їх Аса та народ, що був з ним, аж до Ґерару. І попадало з кушеян багато, так що ніхто з них не залишився живий, бо вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його. І понесли вони дуже багато здобичі. ¹⁴(14-13) І побили вони всі міста навколо Ґерару, бо Господній страх був на них. І пограбували вони всі ті міста, бо в них було багато здобичі. ¹⁵(14-14) Порозбивали вони також намети чередників, і зайняли дуже багато дрібної худоби та верблюдів, та й вернулися до Єрусалиму.

Chapter 15

¹ А Азарія, син Оведів, злинув на нього Дух Божий. ²І вийшов він перед Асу та й сказав йому: Послухайте мене, Асо та ввесь Юдо й Веніямине! Господь з вами, якщо будете з Ним, і якщо будете Його шукати, дасть вам знайти Себе. А якщо ви полишите Його, полишить Він вас! ³У Ізраїля було багато днів, коли був він без правдивого Бога, і без священика-вчителя та без Закону. ⁴І вернувся він в утиску своєму до Господа, Бога Ізраїлевого, і вони шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. ⁵А тими часами не було спокою ані тому, хто виходить, ані тому, хто входить, бо були великі неспокої в усіх мешканців Краю. ⁶І воював народ проти народу та місто проти міста, бо Бог побентежив їх усяким лихом. ⁷А ви будьте міцні, і нехай не слабнуть ваші руки, бо є нагорода для вашої чинности!

⁸ А коли Аса почув оці слова та пророцтво, яке говорив пророк Азарія, син Оведів, то зміцнився, і повикидав поганські гидоти зо всього краю Юдиного та Веніяминового, та з міст, які він здобув з Єфремових гір, і відновив Господнього жертівника, що перед Господнім притвором. ⁹І зібрав він усього Юду й Веніямина та тих, що мешкали часово з ними з Єфрему, і з Манасії, і з Симеона, бо дуже багато поперебігали до нього з Ізраїля, коли побачили, що з ним Господь, його Бог. ¹⁰І вони зібралися до Єрусалиму третього місяця, п'ятнадцятого року царювання Аси. ¹¹І принесли вони того дня в жертву для Господа зо здобичі, яку поприводили: худоби великої сім сотень, а худоби дрібної сім тисяч. ¹²І ввійшли вони в умову, щоб звертатися до Господа, Бога їхніх батьків, усім своїм серцем та всією своєю душею. ¹³А кожен, хто не буде звертатися до Господа, Бога Ізраїля, буде забитий від малого й аж до великого, від чоловіка й аж до жінки. ¹⁴І заприсяглися вони Господеві голосом сильним, і окликом, і сурмами, і рогами. ¹⁵І тішився ввесь Юда тією присягою, бо вони заприсяглися всім серцем своїм, і всією своєю волею шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І Господь дав їм мир навколо. ¹⁶І навіть Мааху, матір царя Аси, й її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ідола Астарти. І Аса порубав боввана її, і розтер, і спалив у долині Кедрон. ¹⁷Та пагірки не минулися в Ізраїля, але Асине серце було все з Господом по всі його дні. ¹⁸І вніс він до Божого дому святі речі свого батька та святі речі свої, срібло, і золото, і посуд. ¹⁹А війни не було аж до тридцять й п'ятого року царювання Аси.

Chapter 16

¹ Тридцятого й шостого року царювання Аси пішов Баша, Ізраїлів цар, проти Юди, і будував Раму, щоб не дати нікому від Аси, царя Юдиного, виходити та входити. ²І виніс Аса срібло та золото із скарбниць Господнього дому та дому царевого, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи: ³Є умова між мною та між тобою, і між батьком моїм та батьком твоїм. Ось послав я тобі срібла та золота, іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він відійде від мене. ⁴І послухався Бен-Гадад царя Аси, і послав зверхників свого війська на Ізраїлеві міста, і вони поруйнували Іййона, і Дана, і Авел-Маїма та всі запаси міст Нефталимових. ⁵І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, і спинив свою працю. ⁶А цар Аса взяв усього Юду, і вони повиносили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша, і побудував з того Ґеву та Міцпу.

⁷ А того часу прийшов прозорливець Ханані до Аси, Юдиного царя, та й сказав до нього: Через те, що ти спирався на сирійського царя, а не сперся на Господа, Бога свого, тому втекло з твоєї руки військо сирійського царя. ⁸Чи ж не були кушеяни та ливіяни військом дуже великим, колесницями й верхівцями дуже численними? Та коли ти сперся на Господа, Він дав їх у твою руку. ⁹Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього. Тому зробив ти нерозумно, бо відтепер будуть у тебе війни! ¹⁰І розгнівався Аса на прозорливця, і дав його до в'язниці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з народу того часу. ¹¹І оце Асині діла, перші та останні, ось вони описані в книзі Юдиних та Ізраїлевих царів. ¹²І занедужав Аса тридцятого й дев'ятого року свого царювання на свої ноги, і хвороба його була тяжка. Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа, але до лікарів. ¹³І спочив Аса з своїми батьками, і помер сорокового й першого року свого царювання. ¹⁴І поховали його в його гробницях, які він викопав собі в Давидовому Місті. І поклали його на ложі, що він наповнив пахощами та різними, по-містецькому зробленими, мастями. І спалили йому дуже велике паління.

Chapter 17

¹ А замість нього зацарював син його Йосафат, та зміцнився над Ізраїлем. ²І поставив він військо по всіх укріплених Юдиних містах, і дав залоги в Юдиному краї та в Єфремових містах, які був здобув його батько Аса. ³І був Господь з Йосафатом, бо він ходив першими дорогами батька свого Давида, і не шукав Ваалів. ⁴Бо він звертався до Бога свого батька, і ходив за Його заповідями, а не за чином Ізраїля. ⁵І Господь зміцнив його царство в руці його, і вся Юдея давала дарунка Йосафатові, і було в нього багато багатства та слави. ⁶І повищилось серце його на Господніх дорогах, і він іще повсовував пагірки та Астарти з Юди. ⁷А третього року свого царювання послав він до своїх зверхників, до Бен-Хаїла, і до Овадії, і до Захарія, і до Натанаїла, і до Міхаї, щоб вони навчали в Юдиних містах. ⁸А з ними були Левити: Шемая, і Натанія, і Зевадія, і Асаїл, і Шемірамот, і Єгонатан, і Адонійя, і Товійя, і Тов-Адонійя, Левити, а з ними Елішама та Єгорам, священики. ⁹І навчали вони в Юдеї, а з ними була книга Закону Господнього. І ходили вони довкола по всіх Юдиних містах, і навчали серед народу.

¹⁰ І був страх Господній на всіх царствах краю, що навколо Юди, і вони не воювали з Йосафатом. ¹¹А від филистимлян приносили Йосафатові дари та срібло данини; також араби приводили йому дрібну худобу: сім тисяч і сім сотень баранів та сім тисяч і сім сотень козлів. ¹²І Йосафат усе зростав угору. І побудував він в Юді твердині та міста на запаси. ¹³І мав він багато добра по Юдиних містах, і мужів військових, хоробрих вояків в Єрусалимі. ¹⁴А оце їхній перегляд, за домами їхніх батьків. Від Юди тисячники: зверхник Адна, а з ним три сотні тисяч хоробрих вояків. ¹⁵А при ньому зверхник Єгоханан, а з ним двісті й вісімдесят тисяч. ¹⁶А при ньому Амасія, син Зіхрі, що присвятив себе Господеві, а з ним двісті тисяч хоробрих вояків. ¹⁷А від Веніямина: хоробрий вояк Ел'яда, а з ним двісті тисяч узброєних луком та щитом. ¹⁸А при ньому Єгозавад, а з ним сто й вісімдесят тисяч узброєного війська. ¹⁹Оці служили цареві, опріч тих, яких цар умістив по твердинних містах по всьому Юді.

Chapter 18

¹ І було в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоячився з Ахавом. ²А по кількох роках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібної та худоби великої йому та народові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот. ³І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: Чи підеш зо мною до ґілеадського Рамоту? А той відказав йому: Я як ти, народ мій як твій народ, і буду з тобою на війні.

⁴ І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Вивідай зараз слово Господнє! ⁵І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті сказали: Іди, і Бог дасть його в цареву руку! ⁶І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і звернімось до нього. ⁷І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить таке! ⁸І покликав Ізраїлів цар одного евнуха й сказав: Приведи скоріше Міхея, Їмлиного сина! ⁹А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. ¹⁰А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: Так сказав Господь: Оцим будеш бодати сиріян аж до вигублення їх! ¹¹І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, і Господь дасть його в цареву руку! ¹²А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: Ось слова тих пророків, одноусно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, і ти говоритимеш добре. ¹³І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже Господь, тільки те говоритиму! ¹⁴І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: Міхею, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехати? А той відказав: Вийдіть, і будете мати успіх, і вони будуть дані в вашу руку. ¹⁵І сказав йому цар: Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого, тільки правду в Ім'я Господа? ¹⁶А той відказав: Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого! ¹⁷І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе? ¹⁸А Міхей відказав: Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його. ¹⁹І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. ²⁰І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим? ²¹А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! ²²А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре... ²³І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою? ²⁴А Міхей відказав: Ось ти побачиш це того дня, коли ввійдеш до внутрішньої кімнати, щоб сховатися... ²⁵І сказав Ізраїлів цар: Візьміть Міхея, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина, ²⁶та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром. ²⁷А Міхей відказав: Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене. І до того сказав: Слухайте це, усі люди!

²⁸ І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. ²⁹І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переберуся й піду на бій, а ти вбери свої шати! І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій. ³⁰А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесниць, говорячи: Не воюйте ні з малим, ні з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем! ³¹І сталося, як зверхники колесниць побачили Йонатана, то вони сказали: Це Ізраїлів цар! І вони оточили його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього. ³²І сталося, як зверхники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. ³³А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем. А той сказав візникові: Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ранений... ³⁴І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поставлений на колесниці проти сиріян аж до вечора. І помер він під час заходу сонця...

Chapter 19

¹ І вернувся Йосафат, цар Юдин, із миром до дому свого до Єрусалиму. ²І вийшов перед нього прозорливець Єгу, син Ханані, та й сказав до царя Йосафата: Чи будеш допомагати несправедливому, а тих, хто ненавидить Господа, будеш любити? І за це на тобі гнів від Господнього лиця. ³Але й добрі речі знайшлися при тобі, бо ти повигублював Астарти з Краю, і нахилив своє серце, щоб шукати Господа. ⁴І осівся Йосафат в Єрусалимі, і він знову виходив між народ від Беер-Шеви аж до Єфремових гір, і навертав їх до Господа, Бога їхніх батьків.

⁵ І понаставляв він суддів у Краю, по всіх укріплених Юдиних містах, для кожного міста. ⁶І сказав він до суддів: Дивіться, що ви робите, бо не для людини ви судите, але для Господа, і Він з вами в справі суду. ⁷А тепер нехай буде Господній страх на вас. Стережіться й робіть, бо нема в Господа, Бога нашого, кривди, ані огляду на особу, ані брання дарунка. ⁸А також в Єрусалимі понаставляв Йосафат з Левитів і з священиків та з голів батьківських домів Ізраїля для Господнього суду та для суперечок. І вернулися вони до Єрусалиму. ⁹І він наказав їм, говорячи: Отак чиніть у страху Господньому, вірністю та цілим серцем. ¹⁰А щодо всякої суперечки, що прийде до вас від ваших братів, що сидять по містах своїх, де треба розсудити чи то за кров, чи то за Закон, чи то за заповідь, устави, чи за права, то остережете їх, і вони не згрішать Господеві, і не буде гніву на вас та на ваших братів. Так робіть, і не згрішите! ¹¹А ось священик Амарія голова над вами до всяких Господніх речей, а Завадія, син Ізмаїлів, володар Юдиного дому, до всякої царевої речі, і писарі Левити перед вами. Будьте міцні й зробіть, і нехай буде Господь з добрим!

Chapter 20

¹ І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну. ²І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді. ³І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею. ⁴І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа. ⁵І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір'ям, ⁶та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе! ⁷Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки? ⁸І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: ⁹Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш. ¹⁰А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх, ¹¹і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам. ¹²Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе! ¹³А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

¹⁴ А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору, ¹⁵і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа! ¹⁶Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл. ¹⁷Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами! ¹⁸І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві. ¹⁹І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

²⁰ І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам! ²¹І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя! ²²А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті, ²³бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе. ²⁴І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого! ²⁵І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона! ²⁶А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні. ²⁷І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів. ²⁸І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому. ²⁹І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами... ³⁰І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

³¹ І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи. ³²І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах. ³³Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків. ³⁴А решта Йосафатових діл, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів. ³⁵А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо. ³⁶І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері. ³⁷Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої! І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу...

Chapter 21

¹ І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похований із своїми батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Єгорам. ²І були в нього брати, Йосафатові сини: Азарія, і Єхіїл, і Захарій, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя. ³І дав їм їхній батько великі подарунки срібла, і золота, і коштовності з твердинними містами в Юді, а царство дав Єгорамові, бо він первороджений. ⁴І став Єгорам на царстві батька. І зміцнився він, і позабивав усіх братів своїх мечем, а також декого з Ізраїлевих зверхників. ⁵Єгорам був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, і царював вісім літ в Єрусалимі. ⁶І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах. ⁷Та не хотів Господь погубити Давидів дім ради заповіту, що склав був із Давидом, і як говорив дати світильника йому та синам його по всі дні. ⁸За його днів відпав був Едом з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя. ⁹І пішов Єгорам зо своїми зверхниками, і всі колесниці з ним. І сталося, що він устав уночі та й побив Едома, що оточив був його, та зверхників колесниць. ¹⁰І відпав Едом з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу відпала й Лівна з-під руки його, бо він покинув Господа, Бога своїх батьків. ¹¹Також він наробив пагірків по Юдиних містах, і вчинив перелюбами єрусалимських мешканців, а Юду звів.

¹² І прийшов до нього лист від пророка Іллі такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: За те, що не ходив ти дорогами Йосафата, свого батька, і дорогами Аси, Юдиного царя, ¹³а ходив дорогою Ізраїлевого царя, і вчинив перелюбниками Юду та мешканців Єрусалиму, як чинив перелюбниками дім Ахавів, а також братів своїх, дім свого батька, ліпших від тебе, ти позабивав, ¹⁴то ось ударить Господь великою поразою в народі твоїм, і в синах твоїх, і в жінках твоїх, і в усьому маєтку твоєму. ¹⁵А ти будеш у великих хворобах, у хворобі нутра свого, аж вийдуть нутрощі твої через довгочасну хворобу. ¹⁶І збудив Господь на Єгорама духа филистимлян та арабів, що при етіопах. ¹⁷І вийшли вони на Юду, і ввірвалися до нього, і позабирали ввесь маєток, що знаходився в царському домі, а також синів його та жінок його. І не позосталося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його. ¹⁸А по всьому тому вдарив його Господь у нутрощах його невидужною хворобою. ¹⁹І сталося по певному часі, коли надійшов кінець двох років, вийшли його нутрощі від хвороби його, і він помер у тяжких болях. А народ його не зробив для нього спалення пахощів, як робили спалення батькам його. ²⁰Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі. І відійшов він, і ніхто за ним не жалував; і поховали його в Давидовому Місті, та не в царських гробах.

Chapter 22

¹ А мешканці Єрусалиму настановили царем замість нього Ахазію, його найменшого сина, бо всіх перших позабивала та ватага, що приходила з арабами на табір. І зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя. ²Ахазія був віку сорока й двох літ, коли зацарював, і царював він в Єрусалимі один рік. А ім'я його матері Аталія, дочка Омрієва. ³Також він ходив дорогою Ахавого дому, бо його мати була йому дорадниця, щоб чинити беззаконня. ⁴І чинив він зло в Господніх очах, як Ахавів дім, бо вони були йому дорадниками по смерті його батька, на погибіль йому. ⁵Також за їхньою порадою він ходив. І пішов він з Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну на Хазаїла, сирійського царя, в ґілеадський Рамот. І побили сиріяни Йорама. ⁶І вернувся він лікуватися в Їзреелі від тих ран, що завдали йому в Рамі, як він воював із Хазаїлом, сирійським царем. А Азарія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Єгорама, Ахавого сина, в Їзреелі, бо він був слабий. ⁷І від Бога було на погибіль Ахазії, щоб прийти до Єгорама, бо як прийшов, вийшов з Єгорамом на Єгу, сина Німші, що Господь помазав його вигубити Ахавів дім. ⁸І сталося, коли Єгу чинив суд над Ахавовим домом, то знайшов він Юдиних зверхників та синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і позабивав їх. ⁹І відшукав він Ахазію, і схопили його, а він ховався в Самарії. І привели його до Єгу та й забили його; і поховали його, бо сказали: Він син Йосафата, що всім серцем своїм звертався до Господа. І не було в домі Ахазії нікого, хто мав би силу царювати.

¹⁰ А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала й вигубила все цареве насіння Юдиного дому... ¹¹А Єгосав'ат, дочка царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, і дала його та няньку його до спальної кімнати. І сховала його Єгосав'ат, дочка царя Єгорама, жінка священика Єгояди, бо вона була сестра Ахазії, перед Аталією, і та не забила його. ¹²І він був з ними в Божому домі, ховаючися шість років, а Аталія царювала над Краєм.

Chapter 23

¹ А сьомого року зміцнився Єгояда й прийняв сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Елісафата, сина Зіхрієвого, в умову з собою. ²І обійшли вони Юду, і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів, і прийшли до Єрусалиму. ³І ввесь збір склав у Божому домі умову з царем. І сказав їм Єгояда: Оце царський син буде царювати, як говорив Господь про Давидових синів. ⁴Оце та річ, яку зробите: третина з вас, що приходите в суботу, із священиків та з Левитів, будете за придверних біля порогів. ⁵А третина при царському домі, а третина при брамі Єсод, а ввесь народ у подвір'ях Господнього дому. ⁶І нехай не входить до Господнього йому ніхто, окрім священиків та тих, хто прислуговує із Левитів, вони ввійдуть, бо освячені вони, а ввесь народ буде пильнувати Господньої сторожі. ⁷І оточать Левити царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто чужий увійшов би до дому, нехай буде забитий! І будете ви з царем при вході його та при виході його. ⁸І зробили Левити та ввесь Юда все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та відходять у суботу, бо священик Єгояда не звільнив черг. ⁹І дав священик Єгояда сотникам ратища, і малі щити, і інші щити, що належали цареві Давидові, що були в Божому домі. ¹⁰І поставив він увесь народ, а кожен мав свою зброю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя. ¹¹І вивели вони царського сина, і поклали на нього корону та звої Закону. І зробили вони його царем, і помазали його Єгояда та сини його, та й крикнули: Нехай живе цар!

¹² І почула Аталія голос народу, що бігав та славив царя, і прийшла до народу до Господнього дому. ¹³І побачила вона, аж ось цар стоїть на помості своїм при вході, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ Краю радіє та сурмить у сурми, а співаки з музичними знаряддями, що подавали до відома знаки на хвалу. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Змова, змова! ¹⁴А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Виведіть її поміж шереги, а хто інший піде за нею, нехай буде забитий мечем! Бо священик сказав: Не заб'єте її в Господньому домі! ¹⁵І зробили їй прохід, і вона вийшла входом Кінської брами до царського дому, і там забили її. ¹⁶І склав Єгояда умову між собою й між усім народом та між царем, щоб бути народом Господнім. ¹⁷І ввійшов увесь народ до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. ¹⁸А в Господньому домі Єгояда віддав уряди на руку священиків та Левитів, яких поділив Давид над Господнім домом, щоб приносити Господні цілопалення, як написано в Мойсеєвім Законі, з радістю та зо співом, за уставом Давидовим. ¹⁹А при брамах Господнього дому поставив він придверних, щоб не ввійшов хто будь-чим нечистий. ²⁰І взяв він сотників, і вельмож, і тих, що старшинують над народом, та ввесь народ Краю, і відвели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через горішню браму до царського дому, і посадили царя на троні царства. ²¹І радів увесь народ Краю, а місто заспокоїлося. А Аталію вбили мечем.

Chapter 24

¹ Йоаш був віку семи років, коли зацарював, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Цівія, з Беер-Шеви. ²І робив Йоаш вгодне в Господніх очах по всі дні священика Єгояди. ³І взяв йому Єгояда дві жінки, а той породив синів та дочок. ⁴І сталося по тому, було в Йоашевому серці відновити Господній дім. ⁵І зібрав він священиків та Левитів, і сказав до них: Підіть по Юдиних містах, і збирайте з усього Ізраїля срібло на направу храму вашого Бога рік-річно, і ви будете спішити в цій справі! Та не спішилися Левити. ⁶І покликав цар Єгояду, голову священиків, і сказав до нього: Чому ти не жадаєш від Левитів, щоб приносили з Юди та з Єрусалиму дарунки, за постановою Мойсея, раба Господнього, та Ізраїлевого збору на скинію свідоцтва? ⁷Бо сини нечестивої Аталії вломилися були до Божого дому, і всі святощі Господнього дому вжили для Ваалів. ⁸І сказав цар, і зробили одну скриньку, і поставили її в брамі Господнього дому назовні. ⁹І проголосили в Юді та в Єрусалимі приносити для Господа даток, що його встановив на Ізраїля в пустині Мойсей, Божий раб. ¹⁰І раділи всі зверхники та ввесь народ, і приносили й кидали до скриньки, аж поки вона наповнилася. ¹¹І бувало того часу, коли Левити приносили скриньку на царський перегляд, і як вони бачили, що численне те срібло, то приходив царський писар та призначений від священика-голови, і вони випорожнювали скриньку. Потім відносили її, і повертали її на її місце. Так робили вони день-у-день, і зібрали дуже багато срібла. ¹²А цар та Єгояда давали його тим, що робили працю роботи Господнього дому, і все наймали каменярів та теслів, щоб відновлювати дім Господній, а також тим, що обробляли залізо та мідь на зміцнення Господнього дому. ¹³І працювали робітники, і чинилася направа працею їхньої руки. І поставили вони Божий дім на міру його, і зміцнили його. ¹⁴А коли покінчили, вони принесли перед царя та Єгояду решту срібла. І поробили вони з нього речі для Господнього дому, речі для служби та для жертвоприношення, і ложки, і посуд золотий та срібний. І приносили цілопалення в Господньому домі завжди, по всі дні Єгояди.

¹⁵ І постарів Єгояда, і наситився днями й помер. Він був віку ста й тридцяти літ, коли помер. ¹⁶І поховали його в Давидовому Місті з царями, бо робив він добро в Ізраїлі і для Бога, і для Його храму. ¹⁷А по Єгоядиній смерті прийшли князі Юдині, і поклонилися цареві. Тоді цар їх послухав. ¹⁸І покинули вони дім Господа, Бога своїх батьків, та й служили Астартам та божкам. І був Божий гнів на Юду та Єрусалим за цю їхню провину. ¹⁹І послав Він між них пророків, щоб привернути їх до Господа, і вони свідчили проти них, та ті не слухались. ²⁰А Дух Господній огорнув Захарія, сина священика Єгояди, і він став перед народом та й сказав до них: Так сказав Бог: Чому ви переступаєте Господні заповіти? Ви не матимете успіху, бо ви покинули Господа, то й Він покинув вас!... ²¹І змовилися вони на нього, і закидали його камінням з царського наказу в подвір'ї Господнього дому... ²²І не пам'ятав цар Йоаш тієї милости, яку зробив був із ним батько того Єгояда, але вбив сина його. А як той умирав, то сказав: Нехай побачить Господь, і нехай покарає!... ²³І сталося наприкінці року, прийшло на нього сирійське військо, і прибули до Юди та до Єрусалиму, і позабивали всіх зверхників народу, а всю здобич із них послали цареві в Дамаск. ²⁴Хоч з малою кількістю людей прийшло сирійське військо, проте Господь дав в їхню руку дуже велику силу, бо ті покинули Господа, Бога батьків своїх. А над Йоашем вони виконали присуд. ²⁵А коли вони відійшли від нього, позоставивши його в тяжких хворобах, змовилися на нього його раби за кров синів священика Єгояди, і забили його на ліжку його, і він помер... І поховали його в Давидовому Місті, та не поховали його в гробах царських. ²⁶А оце змовники на нього: Завад, син аммонітянки Шім'ат, і Єгозавад, син моавітянки Шімріт. ²⁷А сини його, і великість тягару, покладеного на нього, і відбудова Божого дому, ото вони описані в викладі Книги Царів. А замість нього зацарював син його Амація.

Chapter 25

¹ У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація, і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Єгоаддан, з Єрусалиму. ²І робив він угодне в Господніх очах, тільки не з цілим серцем. ³І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька. ⁴А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь, говорячи: Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре. ⁵І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батьків, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч вибраного, здатного до війська, хто тримає ратище та великого щита. ⁶І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих вояків за сотню талантів срібла. ⁷І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: О царю, нехай не виходить з тобою Ізраїлеве військо, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема. ⁸Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчинить Бог, що ти спіткнешся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткнутися. ⁹І сказав Амація до Божого чоловіка: А що робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому війську? А Божий чоловік відказав: Господь може дати тобі більше від цього! ¹⁰І відділив Амація їх, те військо, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запалився їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запаленому гніві. ¹¹А Амація зміцнився, і попровадив свій народ, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів, ¹²а десять тисяч живих узяли Юдині сини до неволі. І привели їх на верхів'я скелі, і поскидали їх з верхів'я тієї скелі, і всі вони позабивалися... ¹³А люди того війська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розсипалися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбивали з них три тисячі, і пограбували велику здобич.

¹⁴ І сталося по тому, як прийшов Амація, побивши едомлян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклонявся, і їм кадив. ¹⁵І запалився Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому: Нащо ти звертався до богів цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки? ¹⁶І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: Чи я поставив тебе за царевого дорадника? Перестань собі, нащо вбивати тебе? І перестав той пророк, але сказав: Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради...

¹⁷ І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: Іди но, поміряємось! ¹⁸І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: Тернина, що на Ливані, послала до кедрини, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку свою моєму синові за жінку! Та перейшла польова звірина, що на Ливані, і витоптала ту тернину... ¹⁹Ти сказав: Ось побив ти Едома, і піднесло тебе серце твоє, щоб пишатися. Тепер сиди ж у своєму домі. Нащо будеш дрочитися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою? ²⁰Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверталися вони до едомських богів. ²¹І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрілися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші. ²²І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого. ²³А Йоаш, цар Ізраїлів, схопив Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролім в єрусалимському мурі, від Єфремової брами аж до брами Наріжної, чотири сотні ліктів. ²⁴І забрав він усе золото й срібло, та ввесь посуд, що знаходився в Божому домі в Овед-Едома, та скарби царевого дому, та закладників, і вернувся в Самарію. ²⁵І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ. ²⁶А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. ²⁷А від часу, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і вбили його там. ²⁸І повезли його на конях, і поховали його з батьками його в Давидовому Місті.

Chapter 26

¹ І взяв увесь Юдин народ Уззійю, а він був шістнадцяти літ, і настановили його царем замість батька його Амації. ²Він збудував Елота, і вернув його Юді, як цар спочив зо своїми батьками. ³Уззійя був віку шістнадцяти літ, коли він зацарював, а п'ятдесят і два роки царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єхолія, з Єрусалиму. ⁴І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив батько його Амація. ⁵І став він звертатися до Бога за днів Захарія, що розумів Божі видіння. А за днів, коли він звертався до Господа, Бог давав йому успіх. ⁶І він вийшов, і воював із филистимлянами, і поруйнував мур міста Ґату, і мур Явне, і мур Асдоду, і побудував міста в Асдоді та в филистимлян. ⁷І допоміг йому Бог над филистимлянами, і над арабами, що живуть у Ґур-Баалі, та над мецнітами. ⁸І давали аммонітяни данину для Уззійї, а ім'я його пронеслося аж туди, де йдеться до Єгипту, бо він сильно зміцнився. ⁹І збудував Уззійя башту в Єрусалимі над брамою Пінна, і над брамою Ґай, і над Мікцоа, і позміцнював їх. ¹⁰І побудував він башти в пустині, і повисікував багато ям для води, бо мав великі череди і на долині, і на рівнині, рільників, і виноградарів у горах, і садки, бо він любив хліборобство. ¹¹І було в Уззійї військо, що провадило війну, яке виходило на війну відділом за числом їхнього переліку через писаря Єіїла та урядника Маасею, під рукою Хананії з царевих зверхників. ¹²Усе число голів батьківських родів, хоробрих вояків, дві тисячі й шість сотень. ¹³А при них війська, три сотні тисяч і сім тисяч і п'ять сотень тих, що провадять війну великою силою, щоб допомагати цареві на ворога. ¹⁴І наготовив для них Уззійя для всього війська щити малі й ратища, і шоломи, і панцери, і луки, і пращного каміння. ¹⁵І наробив він в Єрусалимі військових машин, майстерно придуманих, щоб були вони на баштах і на рогах на стріляння стрілами та великим камінням. І пронеслося ім'я його аж надто далеко, бо він дивно зробив, щоб допомогти собі, так що став сильним.

¹⁶ А як він зміцнів, запишалося його серце аж до зіпсуття, і він спроневірився Господеві, Богові своєму. І ввійшов він до храму Господнього, щоб кадити на кадильному жертівнику. ¹⁷А за ним пішов священик Азарія, а з ним Господні священики, вісімдесят хоробрих мужів. ¹⁸І стали вони проти царя Узійї та й сказали йому: Не тобі, Уззійє, кадити для Господа, а священикам, синам Аароновим, посвяченим на кадіння... Вийди зо святині, бо ти спроневірився, і не за честь це буде тобі від Господа Бога! ¹⁹І розгнівався Уззійя, а в руці його була кадильниця на кадіння. А коли він розгнівався на священиків, то на чолі його показалася проказа, перед священиками в Господньому домі, при кадильному жертівнику... ²⁰І глянув на нього первосвященик Азарія та всі священики, аж ось він прокажений на чолі своїм! І вони поспішно вигнали його звідти, та й сам він поспішив вийти, бо вразив його Господь! ²¹І був цар Уззійя прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів в осібному домі прокажений, бо був вилучений від Господнього дому. А над царським домом був син його Йотам, він судив народ Краю. ²²А решту діл Уззійї, перші й останні, описав пророк Ісая, син Амосів. ²³І спочив Уззійя з своїми батьками, і поховали його з батьками його на погребовому царському полі, бо сказали: Він прокажений. А замість нього зацарював син його Йотам.

Chapter 27

¹ Йотам був віку двадцяти й п'яти років, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єруша, Садокова дочка. ²І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив був його батько Уззійя. Тільки він не входив до Господнього храму, та народ іще грішив. ³Він збудував горішню браму Господнього дому, і багато побудував на мурі Офел. ⁴І побудував він міста в Юдиних горах, а в лісах побудував твердині та башти. ⁵І він воював з царем аммонітян, і був сильніший від них. І дали йому аммонітяни того року сотню талантів срібла, і десять тисяч корів пшениці та десять тисяч ячменю. Це давали йому аммонітяни й року другого та третього. ⁶І став сильний Йотам, бо поправив дороги свої перед лицем Господа, Бога свого. ⁷А решта Йотамових діл, і всі війни його та дороги його, ось вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. ⁸Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. ⁹І спочив Йотам із своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахаз.

Chapter 28

¹ Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. ²І ходив він дорогами Ізраїлевих царів, а також робив литих бовванів Ваалів. ³І він кадив у долині Бен-Гіннома, і палив своїх синів огнем за гидотами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами. ⁴І він приносив жертви та кадив на пагірках і на висотах, та під кожним зеленим деревом. ⁵І дав його Господь, Бог його, в руку сирійського царя, і вони повбивали з його війська та взяли до неволі від нього багатьох полонених, і спровадили до Дамаску. Крім того, він був виданий і в руку Ізраїлевого царя, і той уразив його великою поразою.

⁶ І побив Пеках, син Ремалії, в Юді сто й двадцять тисяч одного дня, все мужів хоробрих, за те, що залишили вони Господа, Бога їхніх батьків. ⁷А Зіхрі, лицар Єфремів, забив Маасею, царського сина, й Азрікама, володаря дому, й Елкану, другого по царі. ⁸І Ізраїлеві сини взяли до неволі зо своїх братів двісті тисяч жінок, синів та дочок, а також пограбували від них велику здобич, і спровадили ту здобич до Самарії. ⁹А там був Господній пророк, Одед ім'я йому. І він вийшов перед військо, що входило до Самарії, та й сказав їм: Ось Господь, Бог ваших батьків, у гніві на Юду, віддав їх у вашу руку, а ви повибивали між ними з лютістю, яка досягла аж до небес. ¹⁰А тепер ви задумуєте здобути собі за рабів та за невільниць дітей Юди та Єрусалиму. Чи ж за вами самими нема провин проти Господа, Бога вашого? ¹¹Отож, послухайте мене тепер, і верніть тих полонених, яких взяли ви до неволі з ваших братів, бо на вас ревність Господнього гніву! ¹²І встали дехто з голів Єфремових синів: Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемотів, і Єхізкійя, син Шаллумів, і Амаса, син Хадлаїв, проти тих, що приходили з війська, ¹³та й сказали до них: Не приводьте цих полонених сюди, бо на провину нам проти Господа ви задумуєте додати це до наших гріхів та до нашої провини. Бо велика наша провина та жар гніву Господнього на Ізраїля! ¹⁴І озброєні покинули тих полонених та ту здобич перед зверхниками та всім збором. ¹⁵І встали ті мужі, що були означені іменами, і взяли полонених, і всіх їхніх нагих позодягали зо здобичі, і зодягнули їх, і обули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і намастили їх, і кожного слабого з них повезли на ослах. І припровадили їх до Єрихону, міста пальм, до їхніх братів, а самі вернулися до Самарії.

¹⁶ Того часу послав цар Ахаз до асирійських царів, щоб допомогли йому. ¹⁷Прийшли ще й едомляни, і побили багатьох між Юдою, і взяли до неволі полонених. ¹⁸А филистимляни розсипалися по містах Шефелі та Юдиного Неґеву, і здобули Бет-Шемеш, і Айялон, і Ґедерот, і Сохо та залежні міста його, і Тімну та залежні міста її, і Ґімзо та залежні міста його, й осілися там. ¹⁹Бо Господь принизив Юду через Ахаза, Ізраїлевого царя, бо завільно поступав він щодо Юди, і спроневірився великим гріхом проти Господа. ²⁰І прийшов на нього Тіґлат Пілнеесер, цар асирійський, й утискав його, і не допоміг йому. ²¹Бо Ахаз пограбував був Господній дім, і дім царів, і зверхників, і дав це асирійському цареві, та не було це на поміч йому. ²²А в часі утиску його, то продовжував спроневірюватися Господеві він, той цар Ахаз. ²³І приносив він жертви дамаським богам, що його побили, і говорив: Через те, що боги сирійських царів допомагають їм, то буду приносити їм жертви, вони будуть допомагати мені! А вони були йому на те, щоб спотикався він та ввесь Ізраїль! ²⁴І Ахаз зібрав посуд Божого дому, і порубав посуд Божого дому. І позамикав він двері Господнього дому, і поробив собі жертівники в кожному куті в Єрусалимі... ²⁵І в кожному місті Юдиному поробив він пагірки, щоб кадити іншим богам, і розгнівав Господа, Бога батьків своїх. ²⁶А решта його діл та всі дороги його, перші й останні, ото вони описані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. ²⁷І спочив Ахаз зо своїми батьками, і поховали його в місті, в Єрусалимі, бо не внесли його до гробів Ізраїлевих царів, а замість нього зацарював син його Єзекія.

Chapter 29

¹ Єзекія зацарював у віці двадцяти й п'яти літ, а двадцять і дев'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Авійя, дочка Захарії. ²І робив він угодне в Господніх очах, як усе, що робив був його батько Давид. ³Він першого року свого царювання, місяця першого відчинив двері Господнього дому, і поправив їх. ⁴І привів він священиків та Левитів, і зібрав їх на східню площу, ⁵та й сказав їм: Послухайте мене, Левити! Освятіться тепер, і освятіть дім Господа, Бога ваших батьків, і винесіть нечисть із святині. ⁶Бо наші батьки спроневірилися, і робили лихе в очах Господа, Бога нашого, і залишили Його, і відвернули своє обличчя від Господньої скинії, й обернулися спиною до неї. ⁷Також замкнули вони двері притвору, і погасили лямпадки, а кадила не кадили, і цілопалення не приносили в святині для Ізраїлевого Бога. ⁸І був Господній гнів на Юду та на Єрусалим, і Він дав їх на ганьбу, і на спустошення, і на посміховище, як ви бачите своїми очима. ⁹І ось попадали наші батьки від меча, а наші сини, і наші дочки, і жінки наші в неволі за це! ¹⁰Тепер на моєму серці лежить скласти заповіта з Господом, Ізраїлевим Богом, і нехай Він відверне від нас жар гніву Свого. ¹¹Сини мої, не будьте недбалі тепер, бо вас Господь вибрав ставати перед лицем Його на службу Йому, та щоб служити Йому й кадити Йому!

¹² І встали Левити: Махат, син Амасаїв, і Йоїл, син Азарії, від синів Кегатових; а від синів Мерарієвих: Кіш, син Авдіїв, і Азарія, син Єгаллел'їлів; а від Ґершонівців: Йоах, син Зіммин, і Еден, син Йоахів; ¹³а від синів Еліцафанових: Шімрі, і Єіїл; а від синів Асафових: Захарій та Маттанія. ¹⁴А від Геманових синів: Єхіїл, і Шім'ї; а від синів Єдутунових: Шемая та Уззіїл. ¹⁵І зібрали вони братів своїх, і освятилися, і пішли за наказом царським у справах Господніх, щоб очистити Господній дім. ¹⁶І повходили священики до середини Господнього дому на очищення. І повиносили вони всю нечистість, яку знайшли в Господньому храмі, до подвір'я Господнього дому, а Левити взяли це, щоб винести назовні до долини Кедрон. ¹⁷І зачали вони першого дня першого місяця освящати, а восьмого дня того місяця ввійшли до Господнього притвору. І освятили вони Господній дім за вісім день, а шістнадцятого дня першого місяця закінчили. ¹⁸І ввійшли вони в середину дому до царя Єзекії та й сказали: Очистили ми ввесь Господній дім, і жертівника цілопалення, та всі його речі, і стіл укладання хлібів та всі його речі. ¹⁹А всі ті речі, які цар Ахаз занехав був за свого царювання, коли спроневірився, ми приготовили та освятили, і ось вони перед Господнім жертівником.

²⁰ І встав рано цар Єзекія, і зібрав зверхників міста та й увійшов до Господнього дому. ²¹І привели вони сім биків, і сім баранів, і сім овечок, і сім козлів на жертву за гріх: за царство, і за святиню, і за Юду, а він звелів Аароновим синам, священикам, принести це в жертву на Господньому жертівнику. ²²І порізали ту велику худобу, а священики прийняли кров і покропили на жертівника; і порізали баранів, і покропили ту кров на жертівника; і порізали овечок, і покропили ту кров на жертівника. ²³І привели козлів жертви за гріх перед царя та збори, і вони поклали свої руки на них. ²⁴І зарізали їх священики, а їхньою кров'ю очистили жертівника, щоб очистити всього Ізраїля, бо за всього Ізраїля звелів цар принести це цілопалення та цю жертву за гріх. ²⁵І поставив він Левитів Господнього дому з цимбалами, з арфами та з цитрами, за наказом Давида та Ґада, царевого прозорливця, та пророка Натана, бо в руці Господа наказ, що йде через пророків Його. ²⁶І поставали Левити з Давидовим знаряддям, а священики із сурмами. ²⁷І сказав Єзекія принести цілопалення на жертівника. А коли розпочали цілопалення, зачався спів Господеві та звуки сурем і музичного знаряддя Давида, Ізраїлевого царя. ²⁸І ввесь збір вклонився, і співаки співали, а сурми сурмили, це все аж до кінця цілопалення! ²⁹А як скінчили приносити жертву, попадали навколішки цар та всі, що були з ним, і вклонилися. ³⁰І сказав цар Єзекія та зверхники до Левитів, щоб вони хвалили Господа словами Давида та прозорливця Асафа, і вони хвалили з великою радістю, і схилялися, і вклонялися до землі. ³¹І відповів Єзекія й сказав: Тепер ви освячені для Господа. Підійдіть, і приведіть жертви та приноси вдячні для Господнього дому. І привів збір жертви та приноси вдячні, і кожен, хто мав жертвенне серце, приносив цілопалення. ³²І було число цілопалення, що спровадив збір: худоби великої сімдесят, баранів сотня, овечок двісті, для цілопалення Господеві все це. ³³А для святости: худоби великої шість сотень, а худоби дрібної три тисячі. ³⁴Тільки священиків було мало, і не могли вони обдирати шкур зо всіх цілопалень; і допомагали їм їхні брати Левити аж до скінчення праці, і поки освятилися священики, бо Левити були простосердіші на освячення, аніж священики. ³⁵І також було багато палень серед мирних жертов і серед жертов литих до цілопалення. І так була відновлена служба Господнього дому. ³⁶І радів Єзекія та ввесь народ тим, що Бог приготовив для народу, бо та річ сталася несподівано!

Chapter 30

¹ І послав Єзекія по всьому Ізраїлю та по Юдеї, а також написав листи до країв Єфрема та Манасії, щоб прийшли до Господнього дому в Єрусалимі, щоб справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога. ²І радився цар і зверхники його та ввесь збір в Єрусалимі, щоб справити Пасху другого місяця. ³Бо не могли справити її того часу, бо священики не освятилися в потрібному числі, а народ не зібрався до Єрусалиму. ⁴І була вгодна та річ в очах царевих та в очах усього збору. ⁵І вони постановили оголосити по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана, щоб приходили справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога, в Єрусалим, бо не часто робили її так, як написано. ⁶І пішли бігуни з листами від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї, та за наказом царя говорили: Ізраїлеві сини, верніться до Господа, Бога Авраамового, Ісакового та Ізраїлевого, і Він повернеться до останку, позосталого вам із руки асирійських царів. ⁷І не будьте такі, як ваші батьки та як ваші брати, що спроневірилися Господеві, Богові їхніх батьків, і Він дав їх на спустошення, як ви бачите. ⁸Тепер не будьте твердошиї, як ваші батьки. Покоріться Господеві, і ввійдіть до святині Його, яку Він освятив навіки, і служіть Господеві, Богові вашому, і Він відверне від вас жар гніву Свого. ⁹Бо як ви навернетесь до Господа, то брати ваші та ваші сини знайдуть милосердя в своїх поневільників, і зможуть вернутися до цього Краю, бо милостивий і милосердний Господь, Бог ваш, і Він не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього. ¹⁰І сторожі все переходили з міста до міста по краю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завулона. Та люди глузували з них, і висміювали їх. ¹¹Тільки люди з Асира, і Манасії та з Завулона впокорилися, і поприходили до Єрусалиму. ¹²Також в Юдеї була Божа рука, щоб дати їм одне серце для виконання наказу царя та зверхників за Господнім словом.

¹³ І зібрався до Єрусалиму численний народ, щоб справити свято Опрісноків другого місяця, збір дуже численний. ¹⁴І встали вони, і повикидали ідольські жертівники, що були в Єрусалимі, і повикидали всі кадильниці, та й повкидали до долини Кедрон. ¹⁵І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця, а священики та Левити засоромилися й освятилися, і принесли цілопалення до Господнього дому. ¹⁶І поставали вони на своєму місці за їхнім правом, за Законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров, беручи з руки Левитів. ¹⁷Багато бо було в зборі, що не освятилися, тому Левити були для різання пасхальних ягнят за кожного нечистого, щоб посвятити для Господа. ¹⁸Бо безліч народу, багато з Єфрема та Манасії, Іссахара та Завулона не очистилися, але їли Пасху, не так, як написано. Та Єзекія молився за них, говорячи: Добрий Господь простить кожному, ¹⁹хто все своє серце міцно встановив, щоб звертатися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости святині. ²⁰І послухав Господь Єзекію, і простив народ.

²¹ І справляли Ізраїлеві сини, що знаходилися в Єрусалимі, свято Опрісноків сім день з великою радістю, а Левити та священики день-у-день славили Господа всією силою. ²²І промовляв Єзекія до серця всіх Левитів, що мали добре розуміння для Господа. І їли святкову жертву сім день, і приносили мирні жертви, і сповідалися Господеві, Богові батьків своїх. ²³І ввесь збір нарадився справити свято ще другі сім день, і справляли сім день в радості. ²⁴Бо Єзекія, цар Юдин, дав для збору тисячу биків і сім тисяч худоби дрібної, а зверхники дали для збору тисячу биків і десять тисяч худоби дрібної. І освятилося багато священиків. ²⁵І радів увесь Юдин збір, і священики та Левити, і ввесь збір, що прийшов з Ізраїля, і приходьки, що поприходили з Ізраїлевого Краю, та ті, що сиділи в Юдеї. ²⁶І була велика радість в Єрусалимі, бо від днів Соломона, Давидового сина, Ізраїлевого царя, не було такого, як оце в Єрусалимі! ²⁷І встали священики та Левити, і поблагословили народ. І почутий був їхній голос, а їхня молитва дійшла до оселі святости Його, до небес!

Chapter 31

¹ А коли це все скінчилося, вийшов увесь Ізраїль, що знаходився там, до Юдиних міст, і поламали стовпи для божків, і постинали посвячені дерева, і порозбивали пагірки та жертівники в усьому Юді й Веніямині, і в Єфремі та Манасії аж до кінця. Потому вернулися всі Ізраїлеві сини, кожен до своєї посілости, до своїх міст. ²І Єзекія поставив черги священиків та Левитів за їхніми відділами, кожного за його служенням, зо священиків та з Левитів, на цілопалення, і на мирні жертви, на служення й на подяку, і на хвалу в брамах Господніх таборів. ³А царева частка зо здобутку його приділена була на цілопалення: на цілопалення ранішні та вечірні, і на цілопалення на суботи й на молодики та на свята, як написано в Законі Господньому. ⁴І наказав він народові, мешканцям Єрусалиму, давати частку священичу та левитську, щоб вони були ревними з Законі Господньому. ⁵А як поширився той наказ, поназносили Ізраїлеві сини багато первоплодів збіжжя, виноградного соку, і нової оливи, і меду, і всякого полевого врожаю; і як десятину того всього багато поназносили. ⁶А Ізраїлеві та Юдині сини, що сиділи по Юдиних містах, також вони поприносили десятину худоби великої та худоби дрібної, і десятину святих речей, посвячених Господеві, їхньому Богові, і понадавали того багато куп. ⁷Третього місяця зачали складати ті купи, а місяця сьомого закінчили. ⁸І прийшли Єзекія та зверхники, і побачили ті купи, і поблагословили Господа та народ Його, Ізраїля. ⁹І вивідував Єзекія священиків та Левитів про ті купи. ¹⁰І говорив до нього священик Азарія, голова Садокового дому, і сказав: Відколи зачали приносити приношення до Господнього дому, ми їли й були ситі, і багато позосталося, бо Господь поблагословив народ Свій. А з останків складено оцю многоту.

¹¹ Тоді Єзекія наказав приготовити комори в Господньому домі, і приготовили. ¹²І вірно перенесли туди приношення, і десятину, і святощі, а над ними володарем був Левит Конанія, а брат його Шім'ї другим. ¹³А Єхіїл, і Азазія, і Нахат, і Асагел, і Єрімот, і Йозавад, і Еліїл, і Їсмахія, і Махат, і Беная були урядовцями під рукою Конанії та брата його Шім'ї, призначені царем та Азарієм, володарем при Божому домі. ¹⁴А Коре, син Їмни, Левит, придверний зо східнього боку, був над добровільними жертвами Богові, щоб видавати Господні приношення та речі найсвятіші. ¹⁵А при ньому були: Еден, і Мін'ямін, і Єшуа, і Шемая, Амарія, і Шеханія по священичих містах, щоб вірно роздавати їхнім братам за чергами, як великому, так і малому, ¹⁶окрім їхніх позаписуваних: для мужчин від віку трьох літ і вище, для кожного, хто приходив до Господнього дому на щоденне діло, на їхнє служення, за їхніми сторожами та за їхніми чергами, ¹⁷і приписаним священикам до дому їхніх батьків, та Левитам від віку двадцяти літ і вище, у сторожах їхніх та в чергах їхніх, ¹⁸і їхнім приписаним з усіма їхніми дітьми, їхніми жінками, і їхніми синами, і їхніми дочками, для всього збору, бо вони в вірності своїй посвящаються на святість. ¹⁹А синам священика Аарона, на полях пасовиська їхніх міст, у кожному місті поставлені були мужі, що зазначені поіменно, щоб давати частки кожному мужчині серед священиків та всякому приписаному серед Левитів. ²⁰І зробив Єзекія так, як це, по всій Юдеї. І робив він добре й угодне та справедливе перед лицем Господа, Бога свого. ²¹І в усякому ділі, яке він зачинав, у роботі Божого дому, і в Законі, і в заповіді, щоб звертатися до Бога свого, робив він усім своїм серцем, і мав успіх.

Chapter 32

¹ По цих справах та по цій вірності прийшов Санхерів, цар асирійський, і ввійшов в Юдею, і розклався табором проти укріплених міст, і думав здобути їх собі. ²І побачив Єзекія, що прийшов Санхерів, і що він задумує війну на Єрусалим, ³то він нарадився зо своїми зверхниками та своїми лицарями позатикати джерельні води, що назовні міста. І вони допомогли йому. ⁴І було зібрано багато народу, і вони позатикали всі джерела й потік, що плив у Краю, говорячи: Нащо б мали так багато води асирійські царі, коли прийдуть? ⁵І він підбадьорився, і забудував увесь виломаний мур, і поставив на нього башту, а поза тим муром інший мур, і зміцнив Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ратищ та щитів. ⁶І понаставляв він над народом військових зверхників, і зібрав їх до себе, на майдан біля міської брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи: ⁷Будьте міцні та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим натовпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним. ⁸З ним рамено тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воювати наші війни! І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя.

⁹ По цьому послав Санхерів, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, а він сам таборував проти Лахішу, і вся сила його була з ним, до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати: ¹⁰Так говорить Санхерів, цар асирійський: На що ви сподіваєтесь і сидите в облозі в Єрусалимі? ¹¹Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спраги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя. ¹²Чи ж не він, Єзекія, поруйнував пагірки його та жертівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним жертівником будете вклонятися й на ньому будете кадити? ¹³Чи ж ви не знаєте, що зробив я та батьки мої всім народом земель? Чи справді могли боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки? ¹⁴Хто з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки? ¹⁵А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зводить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жоден бог жодного народу та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші боги не врятують вас від моєї руки! ¹⁶І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію. ¹⁷І писав він листи з лайкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: Як боги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки! ¹⁸І кликали вони сильним голосом по-юдейському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настрашити їх та налякати їх, щоб здобути місто. ¹⁹І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богів землі, чин людських рук. ²⁰І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба. ²¹І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка, і володаря, і зверхника в таборі царя асирійського, і той вернувся з соромом обличчя до краю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра його, вбили його там мечем... ²²І спас Господь Єзекію та єрусалимських мешканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навколо. ²³І багато-хто приносили дара для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьому піднісся в очах усіх народів!

²⁴ Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, і Він відповів йому, і дав йому знака. ²⁵Та Єзекія не віддав так, як було зроблено йому, бо запишнилося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусалим. ²⁶Але впокорився Єзекія в пишноті серця свого, він та мешканці Єрусалиму, і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії. ²⁷І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбниці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на пахощі, і на щити, і на всякі дорогі речі, ²⁸і клуні на врожай збіжжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби для всякої худоби, і жолоби для черід. ²⁹І побудував він собі міста, і мав великий набуток худоби дрібної та худоби великої, бо Бог дав йому дуже великий маєток. ³⁰І він, Єзекія, заткнув вихід води горішнього Ґіхону, і вивів її вдолину на захід від Давидового Міста. І мав Єзекія успіх в усіх своїх ділах. ³¹Тільки при послах вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю, залишив був його Бог, щоб випробувати його, щоб пізнати все в його серці. ³²А решта діл Єзекії та його чесноти, ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. ³³І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбіччях гробів Давидових синів, і віддали йому честь по смерті його, уся Юдея та мешканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасія.

Chapter 33

¹ Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. ²І робив він лихе в Господніх очах, за поганською гидотою тих народів, яких вигнав Господь з-перед Ізраїлевих синів. ³І він знову побудував пагірки, які порозбивав був його батько Єзекія, і понаставляв жертівники для Ваалів, і поробив Астарти, і вклонявся всім небесним силам, і служив їм. ⁴І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі буде Ім'я Моє навіки! ⁵І побудував він жертівники для всіх небесних сил на обох подвір'ях Господнього дому. ⁶І він перепроваджував своїх синів через огонь у долині Гінномового сина, і гадав, і ворожив, і чарував, і настановляв викликувачів духів померлих і духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його. ⁷І поставив він різаного боввана, якого зробив, у Божому домі, про якого Бог сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх міст Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки! ⁸І більше не виступить Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав вашим батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, увесь Закон, і устави, і постанови, дані через Мойсея. ⁹Та Манасія робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалиму, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів. ¹⁰І говорив Господь до Манасії та до народу його, та не слухались вони.

¹¹ І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопили Манасію на повід, і скували його мідяними кайданами та й повели його до Вавилону. ¹²А як був він утискуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився перед лицем Бога своїх батьків. ¹³І молився він до Нього, і Він був ублаганий, і вислухав благання його, і вернув його до Єрусалиму, до царства його. І пізнав Манасія, що Господь Він Бог! ¹⁴По цьому збудував він зовнішній мур для Давидового Міста на захід від Ґіхону, в долині, до входу в Рибну браму, й оточив Офела й дуже високо підняв його. І понаставляв він військових зверхників по всіх укріплених містах Юдеї. ¹⁵І повикидав він чужих богів та подобу боввана з Господнього дому, і всі жертівники, що він побудував був на горі Господнього дому та в Єрусалимі, і викинув те поза місто. ¹⁶І збудував він Господнього жертівника, і приніс на ньому жертви приносів мирних та вдячних, і звелів юдеям служити Господеві, Богові Ізраїлевому. ¹⁷Але народ приносив жертви ще на пагірках, тільки вже Господеві, Богові своєму. ¹⁸А решта діл Манасії, і його молитва до Бога його, і слова прозорливців, що говорили до нього Ім'ям Господа, Бога Ізраїлевого, ото вони описані в історії Ізраїлевих царів. ¹⁹А молитва його, і як Він був ублаганий, і ввесь його гріх та його спроневірення, і місця, що побудував на них пагірки й поставив Астарти та боввани перед своїм упокоренням, ось вони описані в словах його прозорливців. ²⁰І спочив Манасія з батьками своїми, і поховали його в домі його, а замість нього зацарював син його Амон.

²¹ Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. ²²І робив він зло Господніх очах, як робив його батько Манасія. А всім бовванам, яких наробив його батько Манасія, Амон приносив жертви та служив їм. ²³І не впокорився він перед Господнім лицем, як упокорився був його батько Манасія, і він, Амон, побільшив провину. ²⁴І змовилися раби його на нього, і забили його в його домі. ²⁵Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І настановив народ Краю царем замість нього сина його Йосію.

Chapter 34

¹ Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. ²І робив він угодне в Господніх очах, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч. ³І восьмого року царювання свого, бувши ще юнаком, розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від пагірків, і Астарт, і бовванів різаних та литих. ⁴І порозбивали перед ним Ваалові жертівники, а стовпи сонця, що були на них, він повирубував, а Астарти, і боввани різані та литі поламав і розтер, і розкидав на гроби тих, хто приносив їм жертви. ⁵А кості жерців попалив на їхніх жертівниках, і очистив Юдею та Єрусалим. ⁶А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навколо ⁷порозбивав жертівники та Астарти, і потовк боввани на порох, а всі ідоли сонця повирубував в усьому Ізраїлевому краї, і вернувся до Єрусалиму.

⁸ А вісімнадцятого року царювання його, по очищенні Краю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та канцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб направити дім Господа, Бога його. ⁹І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було знесене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли порога, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та мешканців Єрусалиму. ¹⁰І дали на руку робітників праці, приставлених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали на відбудову та на направу Божого дому. ¹¹І дали вони теслям, і будівничим, щоб купувати тесане каміння та дерева на зв'язування та на покриття домів, що їх понищили Юдині царі. ¹²А ті люди чесно виконували працю, а над ними були поставлені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керування. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаряддях, ¹³були над носіями, і керували всіма робітниками на кожну роботу; а з Левитів були писарі й урядники та придверні.

¹⁴ А коли вони виймали срібло, принесене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Закону, даного через Мойсея. ¹⁵І відповів Хілкійя й сказав до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі книгу Закону! І дав Хілкійя ту книгу Шафанові. ¹⁶І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс цареві ще відповідь, говорячи: Усе, що дано через твоїх рабів, вони роблять. ¹⁷І вони висипали те срібло, що знайдене в Господньому домі, і дали його на руку приставлених та на руку робітників праці. ¹⁸І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу. І Шафан перечитав з неї перед царем. ¹⁹І сталося, як цар почув слова книги Закону, то роздер свої шати... ²⁰І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи: ²¹Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова цієї книги, що знайдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші це дотримували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі. ²²І пішов Хілкійя та ті, кому звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сторожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Новому Місті, і говорили до неї про це. ²³А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: ²⁴Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі ті прокляття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем, ²⁵за те, що вони покинули Мене й кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всіма ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, і він не погасне... ²⁶А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про ті слова, які ти чув: ²⁷За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед лицем Бога свого, коли ти почув слова Його на це місце та на мешканців його, і ти впокорився перед лицем Моїм, і роздер свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь. ²⁸Ось Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у спокої, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу на оце місце та на мешканців його! І вони принесли відповідь цареві.

²⁹ А цар послав, і зібрав усіх старших Юдеї та Єрусалиму. ³⁰І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і мешканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до малого, і він прочитав уголос слова книги Заповіту, знайденої в Господньому домі. ³¹І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб виконувати слова того заповіту, що написані в тій книзі. ³²І наставив він кожного, хто знаходився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І мешканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків. ³³І Йосія повикидав усі поганські гидоти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знаходився в Ізраїлі, служити Господеві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.

Chapter 35

¹ І справив Йосія в Єрусалимі Пасху для Господа, і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця. ²І поставив він священиків на їхні становища, і підбадьорував їх на службу Господнього дому. ³І сказав він Левитам, наставникам усього Ізраїля, посвяченим для Господа: Дайте святого ковчега до храму, що його збудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів. Нема пощо вам носити його на раменах, служіть тепер Господеві, вашому Богові, та Його народові, Ізраїлеві. ⁴І приготуйтеся за родом ваших батьків, за вашими чергами, за писанням Давида, Ізраїлевого царя, та за писанням його сина Соломона. ⁵І станьте в святині за відділами батьківських родів ваших братів, синів народу, а поділ за батьківськими домами в Левитів. ⁶І заріжте пасхальне ягня, й освятіться, і приготуйте для ваших братів, щоб робити за Господнім словом, даним через Мойсея. ⁷І дав Йосія для людських синів худоби дрібної, овечок та молодих кіз, це все на пасхальне ягня для кожного, хто знаходився в Єрусалимі, числом тридцять тисяч, а худоби великої три тисячі. Це з набутку царевого. ⁸А його зверхники дали на жертву для народу, для священиків та для Левитів: Хілкійя, і Захарій, і Єхіїл, старші в Божому домі, дали священикам на пасхальні жертви дві тисячі й шість сотень худоби дрібної, а худоби великої три тисячі. ⁹А Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, зверхники Левитів, дали для Левитів на пасхальні жертви п'ять тисяч худоби дрібної, а худоби великої п'ять сотень. ¹⁰І була міцно встановлена служба, і стали священики на своїм становищі, а Левити при своїх чергах, за наказом царя. ¹¹І різали пасхальне ягня, а священики кропили кров'ю, беручи з їхньої руки, а Левити здирали шкуру. ¹²І відділили, що було на цілопалення, щоб дати їх за відділами, по батьківських домах синам народу на приношення Господеві, як написано в Мойсеєвій книзі. І так зробили й з худобою великою. ¹³І пекли пасхальне ягня на огні, за постановою, а святі жертви варили в горшках, і в котлах, і в горнятах, і швидко несли всім синам народу. ¹⁴А потім наварили собі та священикам, бо священики, Ааронові сини, були зайняті приношенням цілопалення та лою аж до ночі, то Левити наготовили їжі собі та священикам, Аароновим синам. ¹⁵А співаки, Асафові сини, були на своїх місцях за наказом Давида, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царевого прозорливця, а придверні були при кожній брамі, їм не треба було відходити від своїх робіт, бо їхні брати Левити наготовили їм. ¹⁶І була міцно встановлена вся Господня служба того дня, щоб справити Пасху й принести цілопалення на Господньому жертівнику, за наказом царя Йосії. ¹⁷І Ізраїлеві сини, що знаходилися там, справляли того часу Пасху та свято Опрісноків сім день. ¹⁸І не справлялася Пасха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла, а всі Ізраїлеві царі не справляли такої, як ця Пасха, що справив Йосія, і священики, і Левити, і ввесь Юда та Ізраїль, що знаходився там, та мешканці Єрусалиму. ¹⁹Вісімнадцятого року царювання Йосії справлялася ця Пасха.

²⁰ По всьому цьому, коли Йосія приготовив дім Божий, прийшов Нехо, цар єгипетський, щоб воювати в Каркеміші над Ефратом, а Йосія вийшов навпроти нього. ²¹І послав той до нього послів, говорячи: Що мені до тебе, царю Юдин? Не проти тебе приходжу я сьогодні, але проти дому, що воює зо мною. А Бог наказав мені спішити. Не протився Богові, що зо мною, і нехай Він не знищить тебе! ²²Та Йосія не відвернувся від нього, але перебрався, щоб воювати з ним, і не послухався слів Нехо, що були з Божого наказу, і прийшов воювати в долині Меґіддо. ²³І вистрілили стрільці на царя Йосію. І сказав цар до своїх рабів: Відведіть мене, бо я сильно ранений... ²⁴І перевели його його раби з військової колесниці на його другий повіз, і відвезли його до Єрусалиму. І помер він, і був похований у гробах своїх батьків, а вся Юдея та Єрусалим були в жалобі по Йосії. ²⁵І Єремія співав жалобну пісню по Йосії. А всі співаки та співачки оповідали в жалобних своїх піснях про Йосію, і так є аж до сьогодні, і дали їх за уставу для Ізраїля, і ось вони написані в Жалобних Піснях. ²⁶А решта діл Йосії та його чесноти, за написаним у Господнім Законі, ²⁷і дії його перші та останні, ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних.

Chapter 36

¹ А народ Краю взяв Йоахаза, сина Йосії, і настановив його царем в Єрусалимі замість батька його. ²Йоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. ³І скинув його єгипетський цар в Єрусалимі, і наклав кару на цей Край, сто талантів срібла та талант золота. ⁴І єгипетський цар настановив царем над Юдеєю та Єрусалимом брата його Ел'якима, і змінив ім'я йому на Єгояким. А брата його Йоахаза узяв Нехо й відвів його до Єгипту. ⁵Єгояким був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. І робив він зло в очах Господа, Бога свого. ⁶На нього пішов Навуходоносор, цар вавилонський, і він закував його в мідяні кайдани, щоб відвести його до Вавилону. ⁷А дещо з посуду Господнього дому Навуходоносор відправив до Вавилону, і дав його до храму свого в Вавилоні. ⁸А решта Єгоякимових діл та гидоти його, які він робив, і що знайдено проти нього, ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. А замість нього зацарював син його Єгояхін. ⁹Єгояхін був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці й десять день. І робив він лихе в Господніх очах. ¹⁰А по році послав цар Навуходоносор, і привів його до Вавилону з дорогим посудом Господнього дому, а царем над Юдеєю та Єрусалимом настановив брата його Седекію.

¹¹ Седекія був віку двадцяти й одного року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. ¹²І робив він зло в очах Господа, Бога свого, не впокорився перед пророком Єремією, що говорив із наказу Господнього. ¹³І він також відкинувся від царя Навуходоносора, що був заприсягнув його Господом, і вчинив твердою свою шию, і став запеклим, щоб не навертатися до Господа, Бога Ізраїлевого. ¹⁴Також усі зверхники священиків та народу ще більше грішили, шануючи гидоти поган, і вони занечистили Господній дім, якого Він освятив в Єрусалимі. ¹⁵А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю. ¹⁶Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку. ¹⁷І Він навів на них халдейського царя, і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині, і не змилосердився ані над юнаком, ані над дівчиною, ані над старим, ані над старезним, усе дав в його руку... ¹⁸І всі речі Божого дому, великі та малі, і скарби дому Господнього та дому царя й його зверхників, усе переніс до Вавилону. ¹⁹І спалили вони Божий дім, і порозбивали мур Єрусалиму, і всі палати його попалили огнем, а всі дорогі речі його понищили... ²⁰І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства, ²¹щоб виповнилося Господнє слово, проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи, по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилися сімдесят літ.

²² А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи: ²³Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!

Ezra

Chapter 1

¹ А першого року Кіра, царя перського, щоб сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи: ²Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. ³Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі. ⁴А кожному позосталому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худобою, з добровільною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі.

⁵ І повставали голови батьківських родів Юди та Веніямина, і священики, і Левити, аж до всякого, що Бог збудив духа його, щоб піти будувати дім Господа, що в Єрусалимі. ⁶А все їхнє довкілля зміцнило їм руки речами срібними та золотими, маєтком, і худобою, і коштовностями, окрім того, що хто пожертвував був добровільно. ⁷А цар Кір повиносив речі Господнього дому, які забрав був Навуходоносор з Єрусалиму, і дав їх до дому бога свого, ⁸і повиносив їх Кір, цар перський, рукою скарбника Мітредата, а той відрахував їх Шешбаццарові, Юдиному начальникові. ⁹І оце їхнє число: мисок золотих тридцять, мисок срібних тисяча, ножів двадцять і дев'ять, ¹⁰келіхів золотих тридцять, келіхів срібних подвійних чотири сотні й десять, посуду іншого тисяча. ¹¹Усього золотого й срібного посуду п'ять тисяч і чотири сотні. Усе це завіз Шешбаццар, коли вигнанці верталися з Вавилону до Єрусалиму.

Chapter 2

¹ А оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, до Вавилону, і вони повернулися до Єрусалиму та Юдеї, кожен до міста свого, ²ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сераєю, Реелаєю, Мордехаєм, Білшаном, Міспаром, Біґваєм, Рехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу: ³синів Пар'ошових дві тисячі сто сімдесят і два, ⁴синів Шефатіїних три сотні сімдесят і два, ⁵синів Арахових сім сотень сімдесят і п'ять, ⁶синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі вісім сотень і дванадцять, ⁷синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири, ⁸синів Заттуєвих дев'ять сотень і сорок і п'ять, ⁹синів Заккеєвих сім сотень і шістдесят, ¹⁰синів Банієвих шість сотень сорок і два, ¹¹синів Беваєвих шість сотень двадцять і три, ¹²синів Азґадових тисяча двісті двадцять і два, ¹³синів Адонікамових шість сотень шістдесят і шість, ¹⁴синів Біґваєвих дві тисячі п'ятдесят і шість, ¹⁵синів Адінових чотири сотні п'ятдесят і чотири, ¹⁶синів Атерових, від Єзекії дев'ятдесят і вісім, ¹⁷синів Бецаєвих три сотні двадцять і три, ¹⁸синів Йориних сто й дванадцять, ¹⁹синів Хашумових двісті двадцять і три, ²⁰синів Ґіббарових дев'ятдесят і п'ять, ²¹виходьків з Віфлеєму сто двадцять і три, ²²людей з Нетофи п'ятдесят і шість, ²³людей з Анатоту сто двадцять і вісім, ²⁴виходьків з Азмавету сорок і два, ²⁵виходьків з Кір'ят-Аріму, Кефіри та Беероту сім сотень і сорок і три, ²⁶виходьків з Рами та Ґеви: шість сотень двадцять і один, ²⁷людей з Міхмасу сто двадцять і два, ²⁸людей з Бет-Елу та Аю двісті двадцять і три, ²⁹виходьків з Нево п'ятдесят і два, ³⁰виходьків з Маґбішу сто п'ятдесят і шість, ³¹виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири, ³²виходьків з Харіму три сотні й двадцять, ³³виходьків з Лоду, Хадіду та Оно сім сотень двадцять і п'ять, ³⁴виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять, ³⁵виходьків з Сенаї три тисячі і шість сотень і тридцять.

³⁶ Священиків: синів Єдаєвих з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три, ³⁷синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два, ³⁸синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім, ³⁹синів Харімових тисяча й сімнадцять. ⁴⁰Левитів: синів Ісусових і Кадміїлових, з синів Гадавії сімдесят і чотири. ⁴¹Співаків: синів Асафових сто двадцять і вісім. ⁴²Синів придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих, усіх сто тридцять і дев'ять. ⁴³Храмових підданців: синів Ціхіних, синів Хасуфіних, синів Таббаотових, ⁴⁴синів Керосових, синів Сіагіних, синів Падонових, ⁴⁵синів Леваниних, синів Хаґавиних, синів Аккувових, ⁴⁶синів Хаґавових, синів Самлаєвих, синів Хананових, ⁴⁷синів Ґідделових, синів Ґахарових, синів Реаїних, ⁴⁸синів Рецінових, синів Некодиних, синів Ґаззамових, ⁴⁹синів Уззиних, синів Пасеахових, синів Бесаєвих, ⁵⁰синів Асниних, синів Меунімових, синів Нефусімових, ⁵¹синів Бакбукових, синів Хакуфиних, синів Хархурових, ⁵²синів Бацлутових, синів Мехідиних, синів Харшиних, ⁵³синів Баркосових, синів Сісриних, синів Темахових, ⁵⁴синів Незіхових, синів Хатіфиних, ⁵⁵синів Соломонових рабів: синів Сотаєвих, синів Соферетових, синів Терудиних, ⁵⁶Синів Яалиних, синів Дарконових, синів Ґідделових, ⁵⁷синів Шефатіїних, синів Хаттілових, синів Похерет-Гаццеваїмових, синів Амієвих, ⁵⁸усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два. ⁵⁹А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддану та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: ⁶⁰синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень п'ятдесят і два. ⁶¹І з синів священичих: сини Ховайїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і звався їхнім ім'ям. ⁶²Вони шукали свого запису родоводу, та не знайшли, і були вони вилучені зо священства, ⁶³а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму.

⁶⁴ Усього збору разом сорок дві тисячі три сотні шістдесят, ⁶⁵окрім їхніх рабів та невільниць, цих було сім тисяч три сотні тридцять і сім; а їхніх співаків та співачок двісті. ⁶⁶Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять, ⁶⁷їхніх верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч сім сотень і двадцять. ⁶⁸А з голів батьківських родів, коли вони прийшли до Господнього дому, що в Єрусалимі, то вони жертвували до Божого дому, щоб поставити його на його становищі. ⁶⁹За своєю спроможністю вони дали до скарбу на працю: золота шістдесят одну тисячу дарейків, а срібла п'ять тисяч мін, а священичих убрань сто. ⁷⁰І осілися священики й Левити, та з народу, і співаки, і придверні, і храмові підданці по своїх містах, і ввесь Ізраїль по своїх містах.

Chapter 3

¹ А коли настав сьомий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, то зібрався народ, як один чоловік, до Єрусалиму. ²І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудували жертівника Бога Ізраїля, щоб приносити на ньому цілопалення, як написано в Законі Мойсея, Божого чоловіка. ³І поставили міцно жертівника на його основі, бо були вони в страху від народів країв, і приносили на ньому цілопалення для Господа, цілопалення на ранок та на вечір. ⁴І справили свято Кучок, як написано, і щоденні цілопалення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день, ⁵а по тому цілопалення стале, і на молодики, і на всі присвячені Господеві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа. ⁶Від першого дня сьомого місяця зачали приносити цілопалення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи. ⁷І дали срібла каменярам та теслям, і їжі, і питва та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достачали кедрові дерева з Ливану до Яфського моря за дозволом їм Кіра, царя перського.

⁸ А другого року по своєму приході до Божого дому до Єрусалиму, другого місяця, почали робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприходив з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керувати над працею Господнього дому. ⁹І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на догляд над робітниками праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити. ¹⁰А коли клали основу Господнього храму, то поставили облаченних священиків із сурмами, а Левитів, Асафових синів, із цимбалами, щоб славити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя. ¹¹І відповіли вони хвалою та подякою Господеві, Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя на Ізраїля. А ввесь народ викликував гучним покликом, славлячи Господа за основу Господнього дому! ¹²А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів батьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснуванні його, того храму, своїми очима, плакали ревним голосом, а багато-хто покликували піднесеним голосом у радості... ¹³І не міг народ розпізнати голосу поклику радости від голосу плачу народу, бо народ сильно викликував, а голос був чутий аж далеко...

Chapter 4

¹ І почули Юдині та Веніяминові вороги, що вигнанці будують храма Господеві, Богові Ізраїля. ²І прийшли вони до Зоровавеля та до голів батьківських родів, та й сказали їм: І ми будемо будувати з вами, бо ми звертаємось, як ви, до вашого Бога, і ми приносимо Йому жертви від днів Есар-Хаддона, царя асирійського, що привів нас сюди. ³І сказав їм Зоровавель і Ісус, та решта голів батьківських родів Ізраїлевих: Не вам і нам разом будувати храм для Бога! Самі бо ми будемо будувати для Господа, Бога Ізраїлевого, як наказав нам цар Кір, цар перський. ⁴І став народ тієї землі ослаблювати руки Юдиного народу та страхати їх при будуванні. ⁵І підкуплювали вони проти них дорадників царських, щоб заламати їхній задум, по всі дні Кіра, царя перського, й аж до царювання Дарія, царя перського.

⁶ А за царя Ахашвероша, на початку його царювання, написали вони оскарження на мешканців Юдеї та Єрусалиму. ⁷А за днів Артаксеркса написав Бішлам, Мітредат, Товеїл та решта товаришів його до Артаксеркса, царя перського. А лист був написаний по-арамейськи, а перекладений по-перськи. ⁸Начальник Рехум та писар Шімай написали одного листа проти Єрусалиму до царя Артаксеркса отак. ⁹Тоді начальник Рехум та писар Шімшай та решта товаришів його, судді й урядники, писарчуки, писарі, аркев'яни, вавилоняни, шушаняни, цебто еламіти, ¹⁰та решта народів, яких повиганяв Аснаппар, великий та славний, й осадив їх у місті Самарії та в решті Заріччя. ¹¹Оце відпис листа, що послали до нього: До царя Артаксеркса твої раби, люди Заріччя. І ось ¹²щоб було відоме цареві, що Юдеї, які вийшли від тебе до нас, прибули до Єрусалиму. Вони будують місто бунтівниче та шкідливе, і вдосконалюють мури, а підвалини поліпшили. ¹³А тепер щоб було відоме цареві, що коли тільки це місто буде збудоване, а мури закінчаться, вони не будуть давати ані данини, ані податку, ані мита, а це буде шкодити царському прибуткові. ¹⁴І ото, беручи на увагу, що сіль царського палацу сіль наша, а царський сором не випадає нам бачити, тому ми посилаємо й завідомляємо царя, ¹⁵щоб пошукали в книзі споминів батьків твоїх, і ти знайдеш у книзі споминів, і знатимеш, що місто це місто бунтівниче та шкідливе царям та округам, і що в ньому підіймали бунт від правіку, чому місто це було зруйноване. ¹⁶Ми сповіщаємо царя, що коли тільки місто це буде добудоване, а мури закінчаться, то через те не буде тобі частки в Заріччі.

¹⁷ Цар послав відповідь: Начальникові Рехумові, і писареві Шімшаєві, та решті їхніх товаришів, що сидять у Самарії, і решта Заріччя: Мир вам! А тепер, ¹⁸лист, якого ви послали до нас, виразно прочитаний передо мною. ¹⁹І був виданий від мене наказ, і шукали та й знайшли, що місто це з давніх-давен підіймалося на царів, і повстання та бунт робилися в ньому. ²⁰І могутні царі були над Єрусалимом, і панували в усьому Заріччі, а данина, податок та мито давалися їм. ²¹А тепер видайте наказа, щоб спинилися ці люди, а місто це не будувалося, поки від мене не буде виданий новий наказ. ²²І будьте бережні, щоб через це не зробити помилки. Нащо ростиме зло на шкоду царям? ²³Тоді, як тільки був прочитаний відпис листа царя Артаксеркса перед Рехумом і писарем Шімшаєм та їхніми товаришами, пішли вони поспішно до Єрусалиму, і спинили роботу їх зброєю та насиллям! ²⁴Тим спинилася робота Божого дому, що в Єрусалимі, і спинилася вона аж до другого року царювання Дарія, царя перського...

Chapter 5

¹ І пророкував пророк Огій та Захарій, син Іддо, пророки, на юдеїв, що в Юдеї та в Єрусалимі, в Ім'я Бога Ізраїля, що над ними. ²Тоді встали Зоровавель, син Шеалтіїлів, та Ісус, син Йоцадаків, і зачали будувати Божий дім, що в Єрусалимі, а з ними Божі пророки, що допомагали їм.

³ Того часу прийшов до них Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай та їхні товариші, і сказали їм так: Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю будову? ⁴Тоді ми сказали їм імена тих мужів, що будують цього будинка. ⁵Та око їхнього Бога було на юдейських старших, і вони не спинили їх, аж поки не піде донесення до Дарія, і тоді дадуть писемну відповідь про це. ⁶Ось відпис листа, що послав Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай, та товариство його, і перси, що в Заріччі, до царя Дарія, ⁷вони послали йому донесення, а в ньому писано так: Цареві Дарієві усякого миру! ⁸Щоб було відоме цареві, що ми ходили до Юдейської округи, до дому великого Бога, а він будується з великого каменя, і дерево кладеться в стіни. А робота та робиться докладно, і успіх у їхній руці. ⁹Тоді ми питалися тих старших, і сказали їм так: Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю святиню? ¹⁰А також питалися ми їх про їхні імена, щоб повідомити тебе, що запишемо ім'я тих мужів, які за голову в них. ¹¹А вони так відповіли нам та сказали: Ми то раби Бога небес та землі, і будуємо храма, що був збудований за багато літ перед цим, а збудував його й докінчив його великий Ізраїлів цар. ¹²Але згодом, коли наші батьки розгнівили були Бога небес, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя вавилонського, халдея, а храм той він зруйнував його, а народ вигнав до Вавилону. ¹³Але першого року Кіра, царя вавилонського, цар Кір видав наказа будувати цей дім Божий. ¹⁴А також посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор був виніс із єрусалимського храму й заніс його до храму вавилонського, виніс його цар Кір із вавилонського храму й дав мужеві, ім'я його Шешбаццар, якого він настановив намісником. ¹⁵І сказав він йому: Візьми цей посуд, іди, віднеси його до храму, що в Єрусалимі, а дім Божий нехай будується на своєму місці. ¹⁶Тоді той Шешбаццар прийшов, заклав підвалини Божого дому в Єрусалимі, і відтоді й аж до цього часу він будується, і не скінчений. ¹⁷І ось, якщо це цареві добре, нехай пошукається в домі царських скарбів там, у Вавилоні, чи справді від царя Кіра виданий був наказ будувати цей Божий дім в Єрусалимі, а царську волю про це нехай пошлють до нас.

Chapter 6

¹ Тоді цар Дарій видав наказа, і шукали в домі, де складають скарби книжок у Вавилоні. ²І був знайдений один звій в замку Ахметі, що в мідійській окрузі, а в ньому написано так: На пам'ять. ³Першого року царя Кіра цар Кір видав наказа: Дім Божий в Єрусалимі дім той нехай будується на місці, де приносять жертви, а його підвалини заложені. Вишина його шістдесят ліктів, ширина його шістдесят ліктів. ⁴Три ряди з великого каменю, й один ряд з дерева, а видатки будуть дані з царського дому. ⁵А посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор виніс був із храму, що в Єрусалимі, і переніс до Вавилону, нехай повернуть, і нехай він піде до храму, що в Єрусалимі, на своє місце, і покладеш те в Божому домі... ⁶Тепер же ти, Таттенаю, наміснику Заріччя, ти, Шетор-Бозенаю з товаришами своїми, перси, що в Заріччі, віддаліться звідти! ⁷Позоставте працю цього Божого дому, юдейський намісник та юдейські старші збудують той Божий дім на його місці. ⁸А від мене даний наказ про те, що ви будете робити з тими юдейськими старшими, щоб збудувати цей Божий дім, а з царського добра, з данини Заріччя, нехай докладно дається видаток тим людям, щоб не спиняти роботи. ⁹А що буде потрібне, чи телят, чи баранів, чи овечок на принесення Небесному Богові, пшеницю, сіль, вино та оливу, що скажуть священики, які в Єрусалимі, щоб без омани видавалося їм день-у-день, ¹⁰щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його. ¹¹А від мене виданий наказ, що коли який чоловік змінить це моє слово, то буде вирване дерево з дому його, і буде поставлене, а він буде прибитий на ньому, а дім його буде обернений за це в руїну! ¹²А Бог, що вчинив, щоб там пробувало Ім'я Його, знищить кожного царя та народ, що простягне свою руку, щоб змінити це, щоб ушкодити той Божий дім, що в Єрусалимі! Я, Дарій, видав цього наказа, нехай він докладно буде виконаний!

¹³ Тоді Таттенай, намісник Заріччя, Шетар-Бозенай та їхні товариші докладно зробили згідно з тим, як послав цар Дарій. ¹⁴А юдейські старші будували, і щастило їм за пророцтвом пророка Огія та Захарія, сина Іддо. І вони збудували й закінчили з наказу Бога Ізраїлевого та з наказу Кіра, і Дарія, і Артаксеркса, царя перського. ¹⁵І закінчений був цей храм до третього місяця адара, що він місяць дванадцятий, шостого року царювання царя Дарія. ¹⁶І справили Ізраїлеві сини, священики й Левити та решта вигнанців свято відновлення того Божого дому з радістю. ¹⁷І принесли в жертву на свято відновлення того Божого дому: волів сотню, баранів двісті, ягнят чотири сотні, а козлят у жертву за гріх за всього Ізраїля дванадцять, за числом Ізраїлевих племен. ¹⁸І поставили священиків за їхніми частинами, а Левитів за чергами їхніми на службу Божого дому, що в Єрусалимі, як написано в книзі Мойсея. ¹⁹А поверненці справили Пасху чотирнадцятого дня першого місяця, ²⁰бо очистилися священики та Левити, як один, усі вони чисті. І вони зарізали пасхальне ягня для всіх поверненців, для своїх братів священиків та для себе. ²¹І їли Ізраїлеві сини, що вернулися з вигнання, і також усі, хто відділився до них від нечистости народів землі, щоб звертатися до Господа, Бога Ізраїлевого. ²²І справляли вони свято Опрісноків сім день у радості, бо Господь їх потішив і обернув до них серце асирійського царя, щоб зміцнити їхні руки при праці дому Бога, Бога Ізраїлевого.

Chapter 7

¹ А по цих пригодах, за царювання Артаксеркса, царя перського, Ездра, син Азарії, сина Хійлкійї, ²сина Шаллуна, сина Садока, сина Ахітуви, ³сина Амарії, сина Азарії, сина Мерайота, ⁴сина Захарія, сина Уззі, сина Буккі, ⁵сина Авішуї, сина Пінхаса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика, ⁶цей Ездра вийшов із Вавилону, а він був учитель, знавець Мойсеєвого Закону, що його дав Господь, Бог Ізраїлів. І дав йому цар згідно з тим, як була на ньому рука Господа, Бога його, всяке його пожадання. ⁷І пішли з ним дехто з Ізраїлевих синів, і з священиків, і Левитів, і співаків, і придверних, і храмових підданців до Єрусалиму сьомого року царя Артаксеркса. ⁸І прибув він до Єрусалиму п'ятого місяця, а то сьомий рік царювання. ⁹Бо першого дня місяця першого був початок виходу з Вавилону, а першого дня п'ятого місяця він прийшов до Єрусалиму, бо рука його Бога була добра на ньому. ¹⁰Бо Ездра приготовив своє серце досліджувати Господнього Закона, і виконувати його, і навчати в Ізраїлі устава та права.

¹¹ А оце відпис писання, що цар Артаксеркс дав священикові Ездрі, учителеві, що пише слова заповідей Господа та Його устави над Ізраїлем: ¹²Артаксеркс, цар над царями, до священика Ездри, досконалого вчителя Закону Бога Небесного, і так далі. ¹³А ось виданий від мене наказ, щоб кожен, хто в моїм царстві з Ізраїлевого народу, і їхніх священиків, і Левитів з доброї волі бажає йти до Єрусалиму з тобою, нехай іде, ¹⁴через те, що ти посланий від царя та семи його дорадників, щоб дослідити про Юдею та про Єрусалим за правом твого Бога, правом, що в руці твоїй, ¹⁵і щоб відправити срібло та золото, що цар та дорадники його пожертвували для Бога Ізраїлевого, Якого місце перебування в Єрусалимі, ¹⁶і все срібло та золото, яке ти знайдеш у всій вавилонській окрузі разом із пожертвами народу та священиків, які жертвують для дому їхнього Бога, що в Єрусалимі. ¹⁷Тому ти невідкладно купиш за це срібло биків, баранів, овечок, і їх жертви хлібні та їх жертви ливні, і принесеш їх на жертівнику дому вашого Бога, що в Єрусалимі. ¹⁸А що тобі та браттям твоїм буде добре вчинити з рештою срібла та золота, те зробіть за вподобанням вашого Бога. ¹⁹А посуд, що даний тобі на служення дому твого Бога, віддай у цілості перед Богом Єрусалиму. ²⁰А решта потрібного для дому Бога твого, що випаде тобі дати, буде дана з дому царських скарбів. ²¹А від мене я цар Артаксеркс виданий наказ для всіх скарбників, що в Заріччі, що все, чого зажадає від вас священик Ездра, учитель Закону Бога Небесного, нехай буде докладно зроблене: ²²срібла аж до сотні талантів, і пшениці аж до сотні корів, і вина аж до сотні батів, і оливи аж до сотні батів, за соли без запису. ²³Усе, що з наказу Небесного Бога, нехай буде горливо зроблене для дому Небесного Бога, бо нащо був би гнів на царство царя та на синів його? ²⁴І вас завідомляємо, що всі священики та Левити, співаки, придверні, храмові підданці та працівники того Божого дому вільні, данини, податку, чи мита не належить накладати на них! ²⁵А ти, Ездро, за мудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, попризначай суддів та виконавців Закону, щоб судили для всього народу, що в Заріччі, для всіх, хто знає закони твого Бога, а хто не знає, тих навчите. ²⁶А кожен, хто не буде виконувати Закона твого Бога та закона царського докладно, щоб чинився над ним суд: чи то на смерть, чи то на вигнання, чи то на кару маєткову, чи то на ув'язнення.

²⁷ Благословенний Господь, Бог наших батьків, що вклав у цареве серце, щоб оздобити дім Господній, що в Єрусалимі, ²⁸а на мене нахилив милість перед царем та його дорадниками, та всіма хоробрими царевими зверхниками! А я зміцнився, бо рука Господа, Бога, була надо мною, і я зібрав провідних людей з Ізраїля, щоб вони пішли зо мною.

Chapter 8

¹ А оце голови їхніх батьків та їх родовід, що пішли зо мною, за царювання царя Артаксеркса, з Вавилону: ²з Пінхасових синів: Ґершом, з Ітамарових синів: Даніїл, з Давидових синів: Хаттуш. ³З Шеханіїних синів, з Пар'ошових синів: Захарій, а з ним за родоводом сто й п'ятдесят мужчин. ⁴З Пахат-Моавових синів: Ел'єгоенай, син Зерахіїн, а з ним двісті мужчин. ⁵З синів Затту: Шеханія, син Яхазіїлів, а з ним три сотні мужчин. ⁶А з Адінових синів: Евед, син Йонатанів, а з ним п'ятдесят мужчин. ⁷А з Еламових синів: Єшая, син Аталіїн, а з ним сімдесят мужчин. ⁸А з Шефатіїних синів: Зевадія, син Михаїлів, а з ним вісімдесят мужчин. ⁹З Йоавових синів: Овадія, син Єгіїлів, а з ним двісті й вісімнадцять мужчин. ¹⁰А з синів Бані: Шеломіт, син Йосіфіїн, а з ним сотня й шістдесят мужчин. ¹¹А з Беваєвих синів: Захарій, син Беваїв, а з ним двадцять і вісім мужчин. ¹²А з Азґадових синів: Йоханан, син Катанів, а з ним сотня й десять мужчин. ¹³А з Адонікамових синів останні, а оце їхні імена: Еліфелет, Єіїл, і Шемая, а з ними шістдесят мужчин. ¹⁴А з Біґваєвих синів: Утай і Заввуд, а з ними сімдесят мужчин. ¹⁵І зібрав я їх до річки, що впадає до Агави, і ми таборували там три дні. І переглянув я народ та священиків, і не знайшов там нікого з Левієвих синів. ¹⁶І послав я по Еліезера, по Аріїла, по Шемаю, по Елнатана, і по Яріва, і по Елнатана, і по Натана, і по Захарія, і по Мешуллама, голів, і по Йойаріва, і по Елнатана, учителів. ¹⁷І відправив я їх до Іддо, голови в місцевості Касіф'я, і вклав в їхні уста слова, щоб говорити до Іддо та братів його, підданих у місцевості Касіф'я, щоб вони привели нам служителів для дому нашого Бога. ¹⁸І привели вони нам, бо рука нашого Бога була добра до нас, чоловіка розумного з синів Махлі, сина Левія, Ізраїлевого сина, та Шеревею й синів його та братів його, вісімнадцять, ¹⁹та Хашавію, а з ним Єшаю, з синів Мерарієвих, братів його та синів його двадцять, ²⁰а з підданців храму, яких дав Давид та зверхники на роботу Левитам, двісті й двадцять підданців: усі вони були означені поіменно.

²¹ І проголосив я там піст, над річкою Агавою, щоб упокорятися нам перед лицем нашого Бога, щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку, ²²бо я соромився просити від царя війська та верхівців, щоб помагали нам у дорозі проти ворога, бо сказали ми цареві, говорячи: Рука нашого Бога на добро для всіх, хто шукає Його, а сила Його та гнів Його на всіх, хто кидає Його! ²³І постили ми, і просили нашого Бога про це, і Він дав нам ублагати Себе.

²⁴ І я відділив із священичих зверхників дванадцять до Шеревеї, Хашавії, і до десятьох їхніх братів з ними. ²⁵І відважив я їм срібло й золото та посуд принесення нашого Божого дому, що принесли цар, і його дорадники, і його зверхники та ввесь Ізраїль, що знаходився там. ²⁶І відважив я на їхню руку шість сотень і п'ятдесят талантів срібла, а срібних речей сто талантів, золота сто талантів, ²⁷а золотих чаш двадцять на тисячу дарейків, а посудин з золоченої й доброї міді дві, дорогі, як золото. ²⁸І сказав я до них: Ви святість для Господа, і цей посуд святість, а те срібло та золото добровільна жертва для Господа, Бога ваших батьків. ²⁹Пильнуйте й бережіть це, аж поки не відважите його перед зверхниками священиків і Левитів та зверхниками батьківських родів Ізраїлевих в Єрусалимі до кімнат Господнього дому. ³⁰І прийняли священики та Левити вагу того срібла та золота та того посуду, щоб віднести до Єрусалиму, до дому нашого Бога.

³¹ І рушили ми з річки Агави двадцятого дня першого місяця, щоб іти до Єрусалиму. А рука нашого Бога була над нами, і Він урятував нас з руки ворога та чатівника на дорозі. ³²І прийшли ми до Єрусалиму, і сиділи там три дні. ³³А четвертого дня відважили ми те срібло й золото та той посуд у домі нашого Бога на руку священика Меремота, сина Урійїного, а з ним був Елеазар, син Пінхасів, а з ними Йозавад, син Єшуїн, та Ноадія, син Біннуїв, Левити, ³⁴за числом, за вагою на все. І того часу була записана вся та вага. ³⁵Ті, що прийшли з полону, сини вигнання, принесли цілопалення для Бога Ізраїля: дванадцять биків за всього Ізраїля, дев'ятдесят і шість баранів, сімдесят і сім овець, дванадцять козлів на жертву за гріх, це все цілопалення для Господа. ³⁶І віддали цареві накази царським сатрапам та намісникам Заріччя, а ті підтримували народ та Божий дім.

Chapter 9

¹ А як скінчилося це, підійшли до мене зверхники, говорячи: Цей народ, Ізраїль, і священики та Левити не відділилися від народів цих країв з їхніми гидотами, від хананеян, періззеян, євусеян, аммонеян, моавітян, єгиптян та амореян, ²бо побрали з їхніх дочок собі та своїм синам, змішалося святе насіння з народами цих країв, а рука зверхників та представників була перша в цьому спроневіренні. ³А коли я почув це слово, то роздер я одежу свою та плаща свого, і рвав волосся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпілий... ⁴І зібралися до мене всі тремтячі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневірення поверненців, а я сидів остовпілий аж до жертви вечірньої.

⁵ А за вечірньої жертви встав я з упокорення свого, і, роздерши шату свою та плаща свого, упав я на коліна свої, і простягнув руки свої до Господа, Бога мого... ⁶І сказав я: Боже мій, соромлюся я та стидаюся піднести, Боже мій, обличчя своє до Тебе, бо беззаконня наші помножилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!... ⁷Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззаконня були віддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих країв на меча, на полон, і на грабіж, і на посоромлення обличчя, як цього дня. ⁸А тепер на малу хвилю сталася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоставити нам останок, і дати нам затвердитися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі! ⁹Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед перськими царями, щоб дати нам ожити, щоб піднести дім нашого Бога й щоб відбудувати руїни його, та щоб дати нам захист в Юдеї та в Єрусалимі. ¹⁰А тепер що скажемо, Боже наш, по цьому? Бо ми покинули заповіді Твої, ¹¹які Ти наказав через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість народу цих країв, через їхні гидоти, що наповнили його від краю до краю своєю нечистістю. ¹²А тепер дочок своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочок не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та споживали добро цієї землі, і віддали на спадок вашим синам аж навіки. ¹³А по тому всьому, що прийшло на нас за наші злі чини та за нашу велику провину, бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха нашого, і дав нам таку рештку, ¹⁴чи знову ми ламатимемо заповіді Твої, і будемо посвоячуватися з оцими мерзотними народами? Чи ж Ти не розгніваєшся на нас аж до вигублення нас, так що ніхто не позостався б і не врятувався? ¹⁵Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позосталися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм!...

Chapter 10

¹ А коли Ездра молився та сповідався, плакав та припадав перед Божим домом, зібрався до нього з Ізраїля дуже великий збір, чоловіки, і жінки та діти, бо народ плакав ревним плачем... ²І відповів Шеханія, Єхіїлів син, з Еламових синів, та й сказав до Ездри: Ми спроневірилися нашому Богові, бо взяли ми чужинок із народів цього краю за жінок. Але є ще надія для Ізраїля в цьому! ³А тепер складімо заповіта нашому Богові, що випровадимо від себе всіх жінок та народжене від них, за радою пана нашого, та тих, хто тремтить перед заповіддю нашого Бога, і буде зроблене за Законом. ⁴Устань, бо на тобі ця річ, а ми з тобою. Будь мужній і дій! ⁵І встав Ездра, і заприсяг зверхників, священиків і Левитів та всього Ізраїля, щоб робити за цим словом. І вони заприсягли.

⁶ І Ездра встав з-перед Божого дому й пішов до кімнати Єгохонана, Ел'яшівового сина, і ночував там. Хліба він не їв і води не пив, бо був у жалобі за спроневірення поверненців. ⁷І оголосили в Юдеї та в Єрусалимі до всіх поверненців, щоб зібратися до Єрусалиму. ⁸А кожен, хто не прийде до трьох день, за порадою зверхників та старших, увесь маєток того буде зроблений закляттям, а він буде вилучений із громади поверненців. ⁹І зібралися всі люди Юди та Веніямина до Єрусалиму до трьох день, це був дев'ятий місяць, двадцятого дня місяця. І сидів увесь народ на площі Божого дому, тремтячи від цієї справи та від дощу. ¹⁰І встав священик Ездра та й сказав до них: Ви спроневірилися, і взяли чужинних жінок, щоб побільшити Ізраїлеву провину. ¹¹А тепер повиніться Господеві, Богові ваших батьків, і чиніть Його волю! І віддаліться від народів цього Краю та від тих чужих жінок! ¹²І відповіла вся громада, і сказали гучним голосом: Так, за словом твоїм, ми повинні зробити! ¹³Але народ численний, і час дощів, і нема сили стояти на вулиці. Та й праці не на один день і не на два, бо ми багато нагрішили в цій справі. ¹⁴Нехай же стануть наші зверхники за ввесь збір, а кожен, хто є в наших містах, хто взяв чужинних жінок, нехай прийде на означені часи, а з ними старші кожного міста та судді його, аж поки не відвернеться від нас жар гніву нашого Бога за цю річ.

¹⁵ Особливо стали над цим Йонатан, син Асагелів, та Яхзея, син Тіквин, а Мешуллам та Левит Шеббетай допомагали їм. ¹⁶І зробили так поверненці. І відділив собі священик Ездра людей, голів батьків за родом їхніх батьків, і всі вони поіменно. І сіли вони першого дня десятого місяця, щоб дослідити цю справу. ¹⁷І скінчили до першого дня першого місяця справи про всіх тих людей, що взяли були чужинних жінок. ¹⁸І знайшлися поміж священичими синами, що взяли чужинних жінок, із синів Єшуї, сина Йоцадакового, та братів його: Моасея, і Еліезер, і Ярів, і Ґедалія. ¹⁹І дали вони руку свою, що повипроваджують жінок своїх, а винні принесли в жертву барана з отари за провину свою. ²⁰А з синів Іммерових: Ханані та Зевадія. ²¹І з синів Харімових: Массея, і Елійя, і Шемая, і Єхіїл, і Уззійя. ²²І з синів Пашхурових: Ел'йоенай, Маасея, Ізмаїл, Натанаїл, Йозавад та Ел'аса. ²³А з Левитів: Йозавад, і Шім'ї, і Келая, він Келіта, Петахія, Юда та Еліезер. ²⁴А з співаків: Ел'яшів. А з придверних: Шаллум, і Телем, та Урі. ²⁵А з Ізраїля, з синів Пар'ошових: Рам'я, і Їззійя, і Малкійя, і Мійямін, і Елеазар, і Малкійя та Беная. ²⁶А з синів Еламових: Маттанія, Захарій, і Єхіїл, і Авді, і Єремот, і Елійя. ²⁷І з синів Затту: Ел'йоенай, Ел'яшів, Маттанія, і Еремот, і Завад та Азіза. ²⁸А з синів Беваєвих: Єгоханан, Хананія, Заббай, Атлай. ²⁹І з синів Банієвих: Мешуллам, Маллух, і Адая, Яшув, і Шеал та Рамот. ³⁰І з синів Пахатових: Моав, Адна, і Хелал, Беная, Маасея, Маттанія, Веселіїл, і Біннуй та Манасія. ³¹І з синів Харімових: Еліезер, Їшшійя, Малкійя, Шемая, Шімон, ³²Веніямин, Маллух, Шемарія. ³³З синів Хашумових: Маттенай, Маттатта, Завад, Еліфелет, Єремай, Манасія, Шім'ї. ³⁴З синів Банаєвих: Маадай, Амрам, і Уїл, ³⁵Беная, Бедея, Келугу, ³⁶Ванія, Меремот, Ел'ятів, ³⁷Маттанія, Маттенай, і Яасай, ³⁸і Бані, і Біннуй, Шім'ї, ³⁹і Шелемія, і Натан, і Адая, ⁴⁰Махнадвай, Шашай, Шарай, ⁴¹Азаріїл, і Шелемія, Шемарія, ⁴²Шаллум, Амарія, Йосип. ⁴³А з синів Нево: Єіїл, Маттітія, Завад, Зевіна, Яддай, і Йоїл, Беная. ⁴⁴Усі оці взяли були чужинних жінок, а деякі з цих жінок і дітей породили.

Nehemiah

Chapter 1

¹ Слова Неемії, Гахаліїного сина: І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан. ²І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим. ³А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем... ⁴І сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога.

⁵ І сказав я: Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої, ⁶нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, і я і дім батька мого грішили! ⁷Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму. ⁸Пам'ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, говорячи: як ви спроневіритеся, Я розпорошу вас поміж народами! ⁹Та коли навернетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, то й звідти позбираю їх, і приведу до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім'я Моє! ¹⁰А вони раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою. ¹¹Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем! А я був чашником царевим.

Chapter 2

¹ І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним. ²Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався! ³І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!... ⁴І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога, ⁵і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його! ⁶І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час. ⁷І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї, ⁸і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

⁹ І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців. ¹⁰І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів. ¹¹І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. ¹²І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. ¹³І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем. ¹⁴І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною. ¹⁵І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. ¹⁶А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав. ¹⁷І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!... ¹⁸І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло. ¹⁹І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь? ²⁰А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!

Chapter 3

¹ І встав Еліяшів, первосвященик, та брати його священики, і збудували Овечу браму. Вони освятили її, і повставляли її двері, й аж до башти Меа освятили її, аж до башти Ханан'їла. ²А поруч нього будували єрихоняни, а поруч них будував Заккур, син Імріїв. ³А браму Рибну збудували сини Сенаїні, і вони покрили її бруссями, і повставляли двері її, замки її та засуви її. ⁴А поруч них направляв Меремот, син Урії, Коцового сина, а поруч них направляв Мешуллам, син Берехії, Мешав'їлового сина, а поруч них направляв Садок, Баанин син. ⁵А поруч них направляли текояни, але їхні вельможі не схилили своєї шиї в службу свого Господа. ⁶А браму Стару направляли Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн, вони покривали бруссями, і вставляли двері її, і замки її та засуви її. ⁷А поруч них направляв ґів'онеянин Мелатія та меронотеянин Ядон, люди Ґів'ону та Міцпи, що належали до володіння намісника Заріччя. ⁸Поруч нього направляв Уззіїл, син Хархаїн, з золотарів, а поруч нього направляв Хананія, син Раккахімів, і вони відновили Єрусалима аж до Широкого муру. ⁹А поруч нього направляв Рефая, син Хурів, зверхник половини єрусалимської округи. ¹⁰А поруч нього направляв Єдая, син Харумафів, а то навпроти дому свого, а при його руці направляв Хаттуш, син Хашавнеїн. ¹¹Другу міру направляв Малкійя, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів, та башту Печей. ¹²А поруч нього направляв Шаллум, син Лохеша, зверхник половини єрусалимської округи, він та дочка його. ¹³Браму Долинну направляв Ханун та мешканці Заноаху, вони збудували її, і повставляли двері її, замки її та засуви її, і тисячу ліктів у мурі аж до Смітникової брами. ¹⁴А Смітникову браму направив Малкійя, син Рехавів, зверхник бет-керемської округи, він збудував її, і повставляв її двері, замки її та засуви її. ¹⁵А Джерельну браму направив Шаллум, син Кол-Хезеїв, зверхник округи Міцпи, він збудував її, і покрив її, і повставляв її двері, замки її та засуви її, і направив мура ставу Шелах до царського садка, і аж до ступенів, що спускаються з Давидового Міста. ¹⁶За ним направляв Неемія, син Азбуків, зверхник половини бетцурської округи аж до місця навпроти Давидових гробів і аж до зробленого ставу, і аж до дому Лицарів. ¹⁷За ним направляли Левити: Рехум, син Баніїв, поруч нього направляв зверхник половини округи Кеїла, для своєї округи. ¹⁸За ним направляли їхні брати: Баввай, син Хенададів, зверхник половини округи Кеїла. ¹⁹І направляв поруч нього Езер, син Єшуїн, зверхник округи, міру другу, від місця навпроти виходу до зброярні наріжника. ²⁰За ним ревно направляв Барух, Заббаїв син, міру другу, від наріжника аж до входу до дому первосвященика Еліяшіва. ²¹За ним направляв Меремот, син Урійї, сина Коцового, міру другу, від входу до Еліяшівового дому й аж до кінця Еліяшівового дому. ²²А за ним направляли священики, люди йорданської округи. ²³За ним направляв Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму домі. ²⁴За ним направляв Біннуй, син Хенададів, міру другу, від Азаріїного дому аж до наріжника й аж до рогу. ²⁵Палал, син Узаїв, від місця навпроти наріжника та в горішній башті, що виходить із царського дому, що при в'язничному подвір'ї. За ним Педая, син Пар'ошів. ²⁶А підданці храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпроти виступаючої башти. ²⁷За ним направляли техояни, міру другу, від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського муру. ²⁸З-над Кінської брами направляли священики, кожен навпроти дому свого. ²⁹За ними направляв Садок, син Іммерів, навпроти свого дому, а за ним направляв Шемая, син Шеханіїн, сторож Східньої брами. ³⁰За ним направляв Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шостий син Цалафів, міру другу; за ним направляв Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімнати. ³¹За ним направляв Малкійя, син золотаря, аж до дому храмових підданців та крамарів, навпроти брами Міфкад і аж до наріжної горниці. ³²А між наріжною горницею до Овечої брами направляли золотарі та крамарі.

Chapter 4

¹ (3-33) І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв. ²(3-34) І говорив він перед своїми братами та самарійським військом і сказав: Що це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи будуть вони приносити жертву? Чи закінчать цього дня? Чи оживлять вони ці каміння з куп пороху, а вони ж попалені? ³(3-35) А аммонітянин Товійя був при ньому й сказав: Та й що вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні!... ⁴(3-36) Почуй, Боже наш, що ми стали погордою, і поверни їхню ганьбу на голову їхню, і дай їх на здобич у край полону! ⁵(3-37) І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони образили будівничих! ⁶(3-38) І збудували ми того мура, і був пов'язаний увесь той мур аж до половини його. А серце народу було, щоб далі робити!

⁷ (4-1) І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом. ⁸(4-2) І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання. ⁹(4-3) І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними. ¹⁰(4-4) І сказав Юда: Ослабла сила носія, а звалищ багато, і ми не зможемо далі будувати мура!... ¹¹(4-5) А наші ненависники говорили: Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю! ¹²(4-6) І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували. ¹³(4-7) Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками. ¹⁴(4-8) І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші! ¹⁵(4-9) І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.

¹⁶ (4-10) І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому. ¹⁷(4-11) Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа... ¹⁸(4-12) А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач. ¹⁹(4-13) І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного. ²⁰(4-14) Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас! ²¹(4-15) І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір. ²²(4-16) Також того часу сказав я до народу: Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень на працю. ²³(4-17) І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, кожен мав свою зброю при своєму стегні.

Chapter 5

¹ І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв. ²І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо! ³І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді! ⁴І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники. ⁵А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим...

⁶ І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова! ⁷А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори. ⁸І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова... ⁹І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів? ¹⁰Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! ¹¹Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них! ¹²І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом. ¹³Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.

¹⁴ Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої. ¹⁵А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий. ¹⁶також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею. ¹⁷А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п'ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас. ¹⁸А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі. ¹⁹Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!

Chapter 6

¹ І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позосталося в ньому вилому, але до цього часу дверей у брамах я не повставляв, ²то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно! А вони замишляли зробити мені зло... ³І послав я до них послів, говорячи: Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас? ⁴І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само. ⁵І так само Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист. ⁶А в ньому написане: Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами. ⁷Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом! ⁸І послав я до нього, говорячи: Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!... ⁹Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!

¹⁰ І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, власне вночі прийдуть забити тебе... ¹¹Та я відказав: Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду! ¹²І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його... ¹³Бо він був підкуплений, щоб я боявся, і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене. ¹⁴Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!

¹⁵ І був закінчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят і два дні. ¹⁶І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога! ¹⁷Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них. ¹⁸Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина. ¹⁹І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене.

Chapter 7

¹ І сталося, як був збудований мур, то повставляв я двері, і були понаставлювані придверні, співаки та Левити. ²І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших. ³І сказав я до них: Нехай не відчиняються єрусалимські брами аж до спеки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамикають двері, і так тримайте. І поставити варти з єрусалимських мешканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому! ⁴А місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало, і доми не були побудовані.

⁵ І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, і заступників та народ, щоб переписати. І знайшов я книжку перепису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке: ⁶Оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого, ⁷ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу: ⁸синів Пар'ошових дві тисячі сто й сімдесят і два, ⁹синів Шеватіїних три сотні і сімдесят і два, ¹⁰синів Арахових шість сотень п'ятдесят і два, ¹¹синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять, ¹²синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири, ¹³синів Заттуєвих вісім сотень сорок і п'ять, ¹⁴синів Заккаєвих сім сотень і шістдесят, ¹⁵синів Біннуєвих шість сотень сорок і вісім, ¹⁶синів Беваєвих шість сотень двадцять і вісім, ¹⁷синів Азґадових дві тисячі три сотні двадцять і два, ¹⁸синів Адонікамових шість сотень шістдесят і сім, ¹⁹синів Біґваєвих дві тисячі шістдесят і сім, ²⁰синів Адінових шість сотень п'ятдесят і п'ять, ²¹синів Атерових, з синів Хізкійїних дев'ятдесят і вісім, ²²синів Хашумових три сотні двадцять і вісім, ²³синів Бецаєвих три сотні двадцять і чотири, ²⁴синів Харіфових сто дванадцять, ²⁵синів Ґів'онових дев'ятдесят і п'ять, ²⁶людей з Віфлеєму та Нетофи сто вісімдесят і вісім, ²⁷людей з Анототу сто двадцять і вісім, ²⁸людей з Бет-Азмавету сорок і два, ²⁹людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту сім сотень сорок і три, ³⁰людей з Рами та Ґави шість сотень двадцять і один, ³¹людей з Міхмасу сто двадцять і два, ³²людей з Бет-Елу та Аю сто двадцять і три, ³³людей з Нево Другого п'ятдесят і два, ³⁴виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири, ³⁵виходьків з Харіму три сотні й двадцять, ³⁶виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять, ³⁷виходьків з Лоду, Хадіду й Оно сім сотень і двадцять і один, ³⁸виходьків з Сенаї три тисячі дев'ять сотень і тридцять. ³⁹Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три, ⁴⁰синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два, ⁴¹синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім, ⁴²синів Харімових тисяча сімнадцять. ⁴³Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів сімдесят і чотири. ⁴⁴Співаків: синів Асафових сто сорок і вісім. ⁴⁵Придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих сто тридцять і вісім. ⁴⁶Храмових підданців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові, ⁴⁷сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові, ⁴⁸сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві, ⁴⁹сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові, ⁵⁰сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині, ⁵¹сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові, ⁵²сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові, ⁵³сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові, ⁵⁴сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині, ⁵⁵сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові, ⁵⁶сини Неціяхові, сини Хатіфині. ⁵⁷Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині, ⁵⁸сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові, ⁵⁹сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові, ⁶⁰усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два. ⁶¹А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: ⁶²синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень сорок і два. ⁶³А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям. ⁶⁴Вони шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся, і були вони вилучені зо священства, ⁶⁵а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму. ⁶⁶Усього збору разом сорок дві тисячі триста й шістдесят, ⁶⁷окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співаків та співачок двісті й сорок і п'ять. ⁶⁸Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять, ⁶⁹верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч і сім сотень і двадцять. ⁷⁰А частина голів батьківських родів дали на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу дарейків, кропильниць п'ятдесят, священичих шат п'ятсот і тридцять. ⁷¹А з голів батьківських родів дали до скарбниці на працю: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі й двісті мін. ⁷²А що дала решта народу: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі мін, а священичих шат шістдесят і сім. ⁷³І осілися священики, і Левити, і придверні, і співаки, і дехто з народу, і храмові підданці, і ввесь Ізраїль по своїх містах. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.

Chapter 8

¹ І зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майдан, що перед Водною брамою, і сказали учителеві Ездрі принести книги Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь Ізраїлеві. ²І приніс священик Ездра Закона перед збори з чоловіків та аж до жінок, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця. ³І читав він у нім на майдані, що перед Водною брамою, від світанку аж до полудня, перед чоловіками й жінками та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Закону. ⁴І стояв учитель Ездра на дерев'яному підвищенні, що зробили для цієї справи, а при ньому стояв Маттітія, і Шема, і Аная, і Урійя, і Хілкійя, і Маасея на правиці його, а на лівиці його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарій, Мешуллам. ⁵І розгорнув Ездра цю книгу на очах усього народу, бо він був вище від усього народу, а коли він розгорнув, увесь народ устав. ⁶І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а ввесь народ відповів: Амінь, Амінь! з піднесенням своїх рук. І всі схилялися, і вклонялися Господеві обличчям до землі! ⁷А Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та Левити пояснювали народові Закона, а народ був на своєму місці. ⁸І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане.

⁹ І сказав намісник Неемія, і священик учитель Ездра й Левити, що вияснювали народові, до всього народу: День цей святий він для Господа, Бога вашого, не будьте в жалобі й не плачте! Бо плакав увесь народ, як почув слова Закону... ¹⁰І сказав він до них: Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила! ¹¹І Левити потішали ввесь народ, говорячи: Мовчіть, бо цей день святий, і не сумуйте! ¹²І пішов увесь народ їсти та пити, і посилати частки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли йому.

¹³ А другого дня зібралися голови батьківських родів усього народу, священики та Левити, до вчителя Ездри, щоб він виясняв їм слова Закону. ¹⁴І знайшли написане в Законі, що наказав був Господь через Мойсея, щоб Ізраїлеві сини сиділи в кучках у свято сьомого місяця, ¹⁵і щоб розголосили й оголосили по всіх своїх містах та в Єрусалимі, говорячи: Вийдіть на гору, і понаносьте галуззя оливкового, і галуззя дерева оливкового, і галуззя миртового, і галуззя пальмового, і галуззя густолистого дерева, щоб поробити кучки, як написано. ¹⁶І вийшов народ, і поназношували, і поробили собі кучки кожен на даху своїм, і в подвір'ях своїх, і в подвір'ях Божого дому, і на майдані Водної брами, і на майдані брами Єфремової. ¹⁷І поробила кучки вся громада, що вернулася з полону, і сиділа в кучках, бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса, Навинового сина, аж до дня цього. І була дуже велика радість! ¹⁸І читали в книзі Божого Закону щоденно, від першого дня аж до дня останнього. І справляли свято сім день; а восьмого дня віддання, за уставом.

Chapter 9

¹ А двадцятого й четвертого дня того місяця зібралися Ізраїлеві сини в пості та в веретищах, а на них порох. ²А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків. ³І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Закону Господа, Бога свого, а чверть сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своєму.

⁴ І стали не левитському підвищенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кликали сильним голосом до Господа, Бога свого. ⁵І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу! ⁶Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється! ⁷Ти то Господь, Бог, що вибрав Аврама, і вивів його з халдейського Уру, і дав йому ім'я Авраам. ⁸І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати Край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний! ⁹І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем. ¹⁰І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я, як видно цього дня. ¹¹І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибин, як камінь до бурхливої води. ¹²І Ти провадив їх стовпом хмари вдень, а стовпом огню вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти. ¹³І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі. ¹⁴І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея. ¹⁵І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу. І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм. ¹⁶Та вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей. ¹⁷І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх! ¹⁸Хоч вони зробили були собі литого тельця та сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Єгипту, і робили великі образи, ¹⁹та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти. ²⁰І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і манни Своєї не стримував від їхніх уст, і воду Ти їм давав на їхнє прагнення. ²¹І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недостатку ні в чому, одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли. ²²І дав Ти їм царства та народи, які призначив на поділ, і вони посіли край Сигона, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського. ²³А їхніх синів Ти помножив, як зорі небесні, і ввів їх до Краю, що про нього казав Ти їхнім батькам, щоб ішли посісти. ²⁴І ввійшли сини, і посіли той Край, і Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та народи того Краю, щоб чинити з ними за своєю волею. ²⁵І поздобували вони міста укріплені, та землю ситу, і посіли доми, повні всякого добра, повитесувані в скелях водозбори, виноградники, і оливки, і багато овочевих дерев. І вони їли й наситилися, і поставали товсті, і насолоджувалися Твоїм великим добром. ²⁶І стали вони неслухняні, і побунтувалися проти Тебе, і кинули Закона Твого геть за свою спину, і позабивали пророків Твоїх, що свідчили між ними, щоб навернути їх до Тебе. І чинили вони великі образи. ²⁷І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утискали їх. А в часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів. ²⁸Та коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними. І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час. ²⁹І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися. ³⁰І зволікав Ти їм довгі роки, і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв. ³¹І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх, бо Ти Бог ласкавий та милосердний! ³²А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшний, що бережеш заповіта та милість, нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня! ³³А ти справедливий у всьому, що приходить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедливі. ³⁴А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого, і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх, що Ти свідчив проти них. ³⁵І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в тому просторому та ситому Краї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відвернулися від своїх злих чинів. ³⁶Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його, ось ми раби в ньому! ³⁷І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові! ³⁸(10-1) Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печатки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.

Chapter 10

¹ (10-2) А між тих, що поклали печатки, були: намісник Неемія, син Хахаліїн, і Цідкійя, ²(10-3) Серая, Азарія, Єремія, ³(10-4) Пашхур, Амарія, Малкійя, ⁴(10-5) Хаттуш, Шеванія, Маллух, ⁵(10-6) Харім, Меремот, Овадія, ⁶(10-7) Даніїл, Ґіннетон, Барух, ⁷(10-8) Мешуллам, Авійя, Мійямін, ⁸(10-9) Маазія, Білґай, Шемая, оце священики. ⁹(10-10) А Левити: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадміїл. ¹⁰(10-11) А їхні брати: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан, ¹¹(10-12) Міха, Рехов, Хашавія, ¹²(10-13) Заккур, Шеревія, Шеванія, ¹³(10-14) Годійя, Бані, Беніну. ¹⁴(10-15) Голови народу: Пар'ош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані, ¹⁵(10-16) Бунні, Аз'дад, Бевай, ¹⁶(10-17) Адонійя, Біґвай, Адін, ¹⁷(10-18) Атер, Хізкійя, Аззур, ¹⁸(10-19) Годійя, Хашум, Бецай, ¹⁹(10-20) Харіф, Анатот, Невай, ²⁰(10-21) Маґпіяш, Мешуллам, Хезір, ²¹(10-22) Мешезав'їл, Садок, Яддуя, ²²(10-23) Пелатія, Ханан, Аная, ²³(10-24) Осія, Хананія, Хашшув, ²⁴(10-25) Галлохеш, Пілха, Шовек, ²⁵(10-26) Рехум, Хашавна, Маасея, ²⁶(10-27) і Ахійя, Ханан, Анан, ²⁷(10-28) Маллух, Харім, Баана. ²⁸(10-29) І решта народу, священики, Левити, придверні, співаки, храмові підданці, і кожен, відділений від народів краю до Божого Закону, їхні жінки, їхні сини, та їхні дочки, кожен знаючий та розуміючий, ²⁹(10-30) зміцняють присягу при браттях своїх, при своїх шляхетних, і вступили в клятву та присягу, щоб ходити в Божому Законі, що був даний через Мойсея, Божого раба, і щоб дотримуватися, і щоб виконувати всі заповіді Господа, нашого Бога, і права Його, і постанови Його, ³⁰(10-31) і що не дамо наших синів народам Краю, а їхніх дочок не візьмемо для наших синів. ³¹(10-32) А від народів цього Краю, що спроваджують товари та всяке збіжжя в день суботній на продаж, не візьмемо від них у суботу та в святі дні, і сьомого року понехаємо землю та всякого роду борги.

³² (10-33) І поставили ми собі за обов'язок, щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога, ³³(10-34) на хліб показний, і на постійний дар, і на постійне цілопалення, на суботи, на молодики, на свята, і на освячені речі, і на жертви за гріх на окуплення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога. ³⁴(10-35) І кинули ми жеребки про пожертву дров, священики, Левити та народ, щоб приносити до дому нашого Бога, за домом наших батьків, на означені часи рік-річно, щоб палити на жертівнику Господа, нашого Бога, як написано в Законі, ³⁵(10-36) і щоб приносити первоплоди нашої землі та первоплоди всякого плоду зо всякого дерева рік-річно до Господнього дому, ³⁶(10-37) і первороджених синів наших та нашої худоби, як написано в Законі, і первороджених худоби нашої великої та худоби нашої дрібної, щоб приносити до дому нашого Бога до священиків, що служать у домі нашого Бога, ³⁷(10-38) і первопочаток наших діж, і наші приношення, і плід усякого дерева, молоде вино та оливу спровадимо священикам до кімнат дому нашого Бога, а десятину нашої землі Левитам. А вони, Левити, будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи. ³⁸(10-39) І буде священик, син Ааронів, із Левитами, коли Левити будуть збирати десятину, і Левити віднесуть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір, до скарбниці. ³⁹(10-40) Бо до комір будуть зносити сини Ізраїлеві та сини Левитів приношення збіжжя, молодого вина та оливи, і там є речі святині, служачі священики, і придверні, і співаки. І ми не опустимо дому нашого Бога!

Chapter 11

¹ І сиділи зверхники народу в Єрусалимі, а решта народу кинули жеребки, щоб привести одного з десяти сидіти в Єрусалимі, місті святому, а дев'ять частин зостаються по інших містах. ²І поблагословив народ усіх тих людей, що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі. ³А оце голови округи, що сиділи в Єрусалимі, а по Юдиних містах сиділи, кожен у своїй посілості, по своїх містах, Ізраїль, священики, і Левити, і храмові підданці, і сини Соломонових рабів. ⁴А в Єрусалимі сиділи оці з синів Юдиних та з синів Веніяминових. Із синів Юдиних: Атая, син Уззійї, сина Захарія, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магаліїла, із синів Перецових. ⁵І Маасея, син Баруха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йояріва, сина Захарія, сина Шілоні. ⁶Усіх синів Перецових, що сиділи в Єрусалимі, було чотири сотні шістдесят і вісім хоробрих людей. ⁷А оце Веніяминові сини: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеда, сина Педаї, сина Кадаї, сина Маасеї, сина Ітіїла, сина Ісаї. ⁸А по ньому: Ґаббай, Саллай, дев'ять сотень двадцять і вісім. ⁹А Йоїл, син Зіхрі, був провідником над ними, а Юда, син Сенуїн, другий над містом. ¹⁰Із священиків: Єдая, син Йоярів, Яхін, ¹¹Серая, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітува, начальник у Божому домі. ¹²А їхніх братів, що робили службу для Божого дому, вісім сотень і двадцять і два. І Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарія, сина Пашхура, сина Малкійї, ¹³а їхніх братів, голів батьківських родів, двісті сорок і два. І Амашсай, син Азаріїла, сина Ахезая, сина Мешіллемота, сина Іммера, ¹⁴а їхніх братів, хоробрих вояків, сто двадцять і вісім, а провідник над ними Завдіїл, син Ґедоліма. ¹⁵А з Левитів: Шемая, син Хашшува, сина Азрікама, сина Хашавії, сина Бунні. ¹⁶А Шаббетай та Йозавад були над зовнішньою службою для Божого дому, з голів Левитів. ¹⁷А Матанія, син Міхи, сина Завді, сина Асафового, був головою, що починав славословити при молитві, і Бакбукія, другий з братів його, і Авда, син Шаммуї, сина Ґалала, сина Єдутунового. ¹⁸Усіх Левитів у святому місті було двісті вісімдесят і чотири. ¹⁹А придверні: Аккув, Талмон та їхні брати, що сторожили при брамах, сто сімдесят і два.

²⁰ А решта Ізраїля, священики, Левити були по всіх Юдиних містах, кожен у наділі своїм. ²¹А храмові підданці сиділи в Офелі, а Ціха та Ґішпа були над підданцями. ²²А провідником Левитів в Єрусалимі був Уззі, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з Асафових синів, співаків при службі Божого дому, ²³бо був царів наказ про них та певна оплата на співаків про кожен день. ²⁴А Петахія, син Мешезав'їла, із синів Зераха, сина Юдиного, був при руці царя для всіх справ народу. ²⁵А по дворах на полях своїх з Юдиних синів сиділи: в Кір'ят-Арбі та залежних її містах, і в Дівоні та залежних його містах, і в Єкавцеїлі та залежних його містах, ²⁶і в Єшуї, і в Моладі, і в Бет-Пелеті, ²⁷і в Хасар-Шуалі, і в Беер-Шеві та залежних його містах, ²⁸і в Ціклаґу, і в Мехоні та в залежних її містах, ²⁹і в Ен-Ріммоні, і в Цор'ї, і в Ярмуті, ³⁰Заноаху, Адулламі та дворах її, в Лахішу та полях його, в Азці та залежних її містах. І таборували вони від Беер-Шеви аж до долини Гінном. ³¹А Веніяминові сини, починаючи від Ґеви, заселили оці міста: Міхмаш, і Айя, і Бет-Ел та залежні його міста, ³²Анатот, Нов, Ананія, ³³Хацор, Рама, Ґіттаїм, ³⁴Хадід, Цевоїм, Неваллат, ³⁵Лод і Оно, долина Харашім. ³⁶А з Левитів Юдині відділи жили в краю Веніямина.

Chapter 12

¹ А оце священики та Левити, що прийшли з Зоровавелем, сином Шеалтіїловим, та з Ісусом: Серая, Їрмея, Ездра, ²Амарія, Маллух, Хаттуш, ³Шеханія, Рехум, Меремот, ⁴Іддо, Ґіннетой, Авійя, ⁵Мійямін, Маадія, Білґа, ⁶Шемая, і Йоярів, Єдая, ⁷Саллу, Амок, Хілкійя, Єдая. Це голови священиків та брати їхні за днів Ісуса. ⁸А Левити: Ісус, Біннуй, Кадміїл, Шеревея, Юда, Матанія, головний над славослов'ям він та брати його. ⁹І Бакбукія та Унні, їхні брати, були навпроти них на сторожі. ¹⁰А Ісус породив Йоякима, а Йояким породив Ел'яшіва, а Ел'яшів породив Йояду, ¹¹а Йояда породив Йонатана, а Йонатан породив Яддуя. ¹²А за Йоякимових днів були священики, голови батьківських родів: з роду Сераїного Мерая, з Їрмеїного Хананія, ¹³з Ездриного Мешуллам, з Амаріїного Єгоханан, ¹⁴з Меліхового Йонатан, з Шеваніїного Йосип, ¹⁵з Харімового Адна, з Мерайотового Хелкай, ¹⁶з Іддового Захарій, з Ґіннетонового Мешуллам, ¹⁷з Авійїного Зіхрі, з Мін'ямінового та з Моадеїного Пілтай, ¹⁸з Білґиного Шаммуя, з Шемаїного Йонатан, ¹⁹а з Йоярівового Маттенай, з Єдаїного Уззі, ²⁰з Саллаєвого Каллай, з Амокового Евер, ²¹з Хілкійїного Хашавія, з Єдаїного Натанаїл. ²²Левити, голови батьківських родів, були записані за днів Ел'яшіва, Йояди, і Йоханана, і Яддуя, а священики за царювання Дарія перського. ²³Сини Левія, голови батьківських родів, записані в Книгу Хронік, і аж до днів Йоханана, сина Ел'яшівового. ²⁴А голови Левитів: Хашавія, Шеревія, і Ісус, син Кадміїлів, та брати їхні були навпроти них, щоб хвалити та славити за наказом Давида, Божого чоловіка, черга за чергою. ²⁵Матанія, і Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув, придверні, сторожа в брамних складах. ²⁶Вони були за днів Йоякима, сина Ісуса, сина Йоцадакового, та за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри.

²⁷ А в свято освячення єрусалимського муру шукали Левитів по всіх їхніх місцях, щоб привести їх до Єрусалиму справити свято освячення та радости з похвалами, із піснею, цимбалами, арфами та з цитрами. ²⁸І позбиралися сини співаків та з округи навколо Єрусалиму та з осель нетофатян, ²⁹і з Бет-Гаґґілґала, і з піль Ґеви та Азмавету, бо співаки побудували собі двори навколо Єрусалиму. ³⁰І очистилися священики та Левити, і вони очистили народ, і брами та мур. ³¹І повводив я Юдиних зверхників на мур, і поставив два великі збори славословників та походи, з них один пішов праворуч по муру до Смітникової брами. ³²А за ними йшов Гошая та половина Юдиних зверхників, ³³і Азарія, Ездра, і Мешуллам, ³⁴Юда, і Веніямин, Шемая, і Ірмея. ³⁵А з священичих синів із сурмами: Захарій, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Міхаї, сина Заккура, сина Асафового, ³⁶а брати його: Шемая, і Азаріїл, Мілай, Ґілалай, Маай, Натанаїл, і Юда, Ханані з музичними знаряддями Давида, Божого чоловіка, а вчитель Ездра перед ними. ³⁷А при Джерельній брамі, навпроти них, вони йшли ступенями Давидового Міста, входом на стіну над Давидовим домом і аж до Водної брами на схід. ³⁸А другий збір славословників ішов ліворуч, а за ним я та половина народу, зверху по муру вище башти Печей та аж до Широкого муру, ³⁹і від Єфремової брами та до брами Старої, і до брами Рибної, і башти Ханан'їла, і башти Меа, і аж до брами Овечої, і спинилися біля брами Ув'язнення. ⁴⁰І стали обидва збори славословників біля Божого дому, і я, і половина заступників зо мною, ⁴¹і священики: Ел'яким, Маасея, Мін'ямин, Міхая, Елйоенай, Захарій, Хананія з сурмами, ⁴²і Маасея, і Шемая, і Елеазар, і Уззі, і Єгоханан, і Малкійя, і Елам, і Езер. І співаки співали, а Їзрахія був провідником. ⁴³І вони приносили того дня великі жертви та раділи, бо Бог порадував їх великою радістю. І раділи також жінки та діти, і аж далеко чута була радість Єрусалиму!

⁴⁴ І того дня були попризначувані люди над коморами для скарбів, для приношень, для первоплодів та для десятин, щоб зносити в них з міських піль законні частки священикам та Левитам, бо радість Юдеї була дивитися на священиків та на Левитів, що стояли! ⁴⁵І вони стерегли постанови свого Бога, і постанови про очищення, і були співаками та придверними за наказом Давида та сина його Соломона. ⁴⁶Бо віддавна, за днів Давида та Асафа, були голови співаків та пісні хвали й збори славословників для Бога. ⁴⁷І ввесь Ізраїль за днів Зоровавеля та за днів Неемії давав частки співацькі та придверничі, щодня належне, і освячував це Левитам, а Левити освячували Аароновим синам.

Chapter 13

¹ Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос народу, і було знайдене написане в ній, що Аммонітянин та Моавітянин не ввійде до Божої громади, і так буде аж навіки, ²бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли були на нього Валаама проклясти його, та Бог наш обернув те прокляття на благословення. ³І сталося, як почули вони Закон, то відділили від Ізраїля все чуже. ⁴А перед тим священик Ел'яшів, призначений до комори дому нашого Бога, близький Товійїн, ⁵то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлібну, ладан, і посуд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені заповіддю для Левитів, і співаків, і придверних, і священичі принесення. ⁶А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксеркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному часі випросився я від царя. ⁷І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, роблячи йому комору на подвір'ях Божого дому. ⁸І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикидав геть із комори. ⁹І я сказав, і очистили комори, а я вернув туди посуд Божого дому, хлібну жертву та ладан.

¹⁰ І довідався я, що левитські частки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки, що робили свою працю. ¹¹І докоряв я заступникам та й сказав: Чого опущений дім Божий? І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місцях. ¹²І вся Юдея приносила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбниць. ¹³І настановив я над скарбницями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважані за вірних. І на них покладено ділити частки для їхніх братів. ¹⁴Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторожах!

¹⁵ Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топтали в суботу чавила, і носили снопи, і нав'ючували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тягар, і везли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. ¹⁶А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. ¹⁷І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? ¹⁸Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи. ¹⁹І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, і були замикувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, щоб тягар не входив суботнього дня! ²⁰І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. ²¹І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повторите це, я простягну руку на вас! Від того часу вони не приходили в суботу. ²²І сказав я Левитам, щоб вони очистилися й приходили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!

²³ Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок. ²⁴А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу. ²⁵І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас. ²⁶Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки? ²⁷І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок? ²⁸А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе! ²⁹Запам'ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського! ³⁰І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, ³¹і для пожертви дров в означених часах, і для первоплодів. Запам'ятай же мене, боже мій, на добро!

Esther

Chapter 1

¹ І сталося за днів Ахашвероша, це той Ахашверош, що царював від Індії аж до Етіопії, сто й двадцять і сім округ, ²за тих днів, коли цар Ахашверош засів на троні свого царства, на замку Сузи. ³Третього року свого царювання справив він гостину для всіх своїх князів та для своїх слуг війська перського та мідійського, старших та правителів округ, ⁴показуючи багатство слави царства свого й пишну славу своєї величности довгі дні, сто й вісімдесят день. ⁵А по скінченні цих днів справив цар для всього народу, що знаходився в замку Сузи, від великого й аж до малого, гостину на сім день на садковому подвір'ї царського палацу. ⁶Біла, зелена та блакитна тканина, тримана віссоновими та пурпуровими шнурами, висіла на срібних стовпцях та мармурових колонах. Золоті та срібні ложа стояли на підлозі з плиток з зеленого, білого, жовтого й чорного мармуру. ⁷А напої подавали в золотому посуді, в посуді все різному, і царського вина було вельми щедро, за великою спроможністю царя. ⁸А пиття було за встановленим порядком, ніхто не примушував, бо цар так установив усім значним свого дому, щоб чинили за вподобою кожного. ⁹Також цариця Вашті справила гостину для жінок в царському домі царя Ахашвероша.

¹⁰ Сьомого дня, коли цареві стало весело на серці від вина, він сказав Мегуманові, Біззеті, Харвоні, Біґті, і Аваґті, Зетарові та Каркасові, сімом евнухам, які служили перед обличчям царя Ахашвероша, ¹¹привести царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царській, щоб показати народам та зверхникам її красу, бо була вона вродливого вигляду. ¹²Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом, що було передане їй через евнухів. І сильно загнівався цар, і в ньому горіла його лютість! ¹³І сказав цар до мудреців, що знають часи бо так царська справа йшла перед усіма, що знали закона та право, ¹⁴а близькими до нього були: Каршена, Шетар, Адмата, Паршіш, Мерес, Марсена, Мемухан, сім князів перських та мідійських, які бачать цареве обличчя й сидять перші в царстві: ¹⁵Як велить закон, щоб зробити з царицею Вашті за те, що не виконала слова царя Ахашвероша, переданого їй через евнухів? ¹⁶І сказав Мемухан перед царем та князями: Не перед самим царем провинилася цариця Вашті, але й перед усіма князями та перед усіма народами, що по всіх округах царя Ахашвероша. ¹⁷Бо царицин учинок дійде до всіх жінок, і спричиниться до погордження їхніх чоловіків в їхніх очах, бо будуть говорити: Цар Ахашверош сказав був привести царицю перед обличчя своє, та вона не прийшла! ¹⁸І цього дня казатимуть те саме княгині перські та мідійські, що почують про царицин учинок, до всіх царських князів, і буде багато погорди та гніву! ¹⁹Якщо цареві це добре, нехай вийде царський наказ від нього й нехай буде записане в законах Персії та Мідії, і нехай не поминеться, щоб Вашті більш не приходила перед обличчя царя Ахашвероша, а її царювання цар дасть іншій, ліпшій від неї. ²⁰А коли почується царський наказ, який цар зробить відомим у всім своїм царстві, хоч яке велике воно, то всі жінки віддадуть честь своїм чоловікам, від великого й аж до малого. ²¹І була приємна ця рада в очах царя та князів, і цар зробив за Мемухановим словом. ²²І порозсилав він листи до всіх царських округ, до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, щоб кожен чоловік був паном у домі своєму, і говорив про це мовою свого народу.

Chapter 2

¹ По цих подіях, коли затихла лютість царя Ахашвероша, згадав він про Вашті, і що вона зробила, і що було заряджене про неї. ²І сказали царські отроки, його слуги: Нехай пошукають для царя дівчат, уродливих на вигляд паннів, ³і нехай цар призначить урядників по всіх округах свого царства, і нехай вони зберуть усіх дівчат, паннів уродливого вигляду, до замку Сузи, до дому жінок під руку Геґая, царського євнуха, сторожа жінок, і дати їм потрібне для їхнього причепурення. ⁴А та дівчина, що буде найкраща в царських очах, буде царювати замість Вашті. І була приємна ця рада у царевих очах, і він зробив так. ⁵А в замку Сузи був один юдеянин, а ім'я йому Мордехай, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, муж Веніяминівець, ⁶що був узятий з Єрусалиму з тим полоном, який був узятий разом з Єхонією, царем Юдиним, якого взяв був Навуходоносор, цар вавилонський. ⁷І він виховував Гадассу, вона ж Естер, дочку свого дядька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду, а коли помер її батько та мати її, Мордехай узяв її собі за дочку. ⁸І сталося, коли був оголошений царський наказ та закон його, і коли збирали багато дівчат до замку Сузи під руку Геґая, то взята була й Естер до царського дому під руку Геґая, сторожа жінок. ⁹І була та дівчина хороша в його очах, і мала ласку перед ним, і він приспішив видати їй потрібне для її причепурення й її частки, та дати їй сімох відповідних дівчат із царського дому. І він перемістив її та дівчат її до найкращого місця в домі жінок. ¹⁰Естер не виявила ні про народ свій, ні про місце свого народження, бо Мордехай наказав їй, щоб цього вона не виявляла. ¹¹А кожного дня Мордехай ходив до подвір'я дому жінок, щоб довідатись, як мається Естер та що вона робить. ¹²А коли приходила черга для кожної дівчини входити до царя Ахашвероша, коли кінчалися дванадцять місяців установленого порядку для жінок, бо так виповнялися дні їхнього причепурювання: шість місяців мирровою оливою, а шість місяців пахощами та іншим потрібним для причепурювання жінок, ¹³то з тим дівчина приходила до царя: давалося їй усе, що вона скаже, щоб воно йшло з нею з дому жінок до дому царського. ¹⁴Ввечорі вона приходила, а ранком вона верталася до другого дому жінок під руку Шаазґаза, царського евнуха, сторожа наложниць. Вона вже не входила до царя, хіба б що цар пожадав її, і вона була покликана за ім'ям. ¹⁵А коли настала черга для Естери, дочки Авіхая, Мордехаєвого дядька, що взяв її собі за дочку, щоб іти до царя, вона нічого не жадала, як тільки того, що казав Геґай, царський евнух, сторож жінок. І Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив! ¹⁶І була взята Естер до царя Ахашвероша, до царського дому його, десятого місяця, він місяць тевет, сьомого року царювання його. ¹⁷І цар покохав Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх дівчат, і він поклав царську корону на її голову, і зробив її царицею замість Вашті. ¹⁸І справив цар велику гостину для всіх своїх князів та своїх слуг, гостину для Естери, і зробив полегшення для округ, і дав дарунка за царською спроможністю. ¹⁹А коли збирали дівчат другий раз, то Мордехай сидів при царській брамі. ²⁰Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого, як наказав був їй Мордехай, бо Естер виконувала Мордехаєве слово так, як коли була в нього на вихованні.

²¹ Тими днями, коли Мордехай сидів у царській брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські евнухи зо сторожів порогів, і задумували простягнути руку на царя Ахашвероша. ²²І стала відома ця річ Мордехаєві, і він доніс про це цариці Естер, а Естер переказала цареві в імені Мордехая. ²³І була розвідана ця справа, і знайдено так, і ті обоє були повішені на шибениці. І було записане це в хроніці перед обличчям царським.

Chapter 3

¹ По цих подіях цар Ахашверош звеличив Гамана, сина Гаммедатового, аґаґ'янина, і повищив його, і поставив його крісло понад усіх князів, що були з ним. ²А всі цареві раби, що були в царській брамі, падали на коліна та вклонялися Гаманові, бо так про нього наказав цар. А Мордехай не падав на коліна й не вклонявся. ³І сказали царські раби, що були в царській брамі, до Мордехая: Чого ти переступаєш царевого наказа? ⁴І сталося, як вони говорили до нього день-у-день, а він не слухався їх, то вони донесли Гаманові, щоб побачити, чи втримається Мордехай у своїм слові, бо він виявив їм, що він юдеянин. ⁵І побачив Гаман, що Мордехай не падає на коліна й не вклоняється йому, і Гаман переповнився лютістю... ⁶І погорджував він у своїх очах простягнути руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо донесли йому про Мордехаїв народ, і Гаман шукав випадку вигубити всіх юдеян, що були в усьому Ахашверошевому царстві, народ Мордехаїв.

⁷ Першого місяця, він місяць нісан, дванадцятого року царя Ахашвероша, кидано пура, цебто жеребка, перед Гаманом із дня на день та з місяця на місяць, і жереб упав на дванадцятий місяць, він місяць адар. ⁸І сказав Гаман до царя Ахашвероша: Є один народ, розпорошений та поділений між народами в усіх округах твого царства, а закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують, і цареві не варто позоставляти їх. ⁹Якщо це цареві вгодне, нехай буде написано вигубити їх, а я відважу десять тисяч талантів срібла на руки робітників, щоб унесли до царських скарбниць! ¹⁰І зняв цар персня свого зо своєї руки, і дав його Гаманові, синові Гаммедатовому, аґаґ'янинові, ненависникові юдеїв. ¹¹І сказав цар до Гамана: Це срібло віддаю тобі, і дається тобі й той народ, щоб робити з ним, як угодно в очах твоїх! ¹²І були покликані царські писарі першого місяця тринадцятого дня в ньому, і було написано все так, як наказав Гаман до царських сатрапів та до намісників, що були над кожною скругою, і до князів кожного народу, до кожної округи письмом його, і до кожного народу мовою його; в імені царя Ахашвероша було написано, і припечатано було царським перснем. ¹³І були послані листи через гінців до всіх царських округ, щоб були повигублювані, побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старого, діти та жінки одного тринадцятого дня місяця дванадцятого, він місяць адар, а здобич по них пограбувати. ¹⁴Відпис із цього листа щоб був виданий як закон, у кожній окрузі, і оголошений для всіх народів, щоб були готові на цей день. ¹⁵Гінці вийшли, пігнані царевим словом. А закон був виданий в замку Сузи. А цар та Гаман сіли до пиття, а місто Сузи було в замішанні.

Chapter 4

¹ А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким! ²І прийшов він аж під царську браму, бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні. ³А в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох... ⁴І прийшли дівчата Естерині й евнухи її, та й донесли їй про це. І дуже затремтіла цариця, і послала одежу зодягнути Мордехая та зняти з нього його веретище, та він не прийняв.

⁵ І покликала Естер Гатаха, одного з евнухів царя, якого він приставив до неї, і наказала йому довідатися про Мордехая, що то з ним, і чого то жалоба? ⁶І вийшов Гатах на міську площу, що перед царською брамою. ⁷І виявив йому Мордехай усе, що спіткало його, і про суму срібла, яку Гаман сказав відважити до царської скарбниці за юдеїв, щоб вигубити їх. ⁸І він дав йому відписа листа закону, що був виданий у Сузах на вигублення їх, щоб показав Естері, та щоб доніс їй, і щоб наказав їй піти до царя благати його та просити перед його обличчям за її народ. ⁹І прийшов Гатах, і доніс Естері Мордехаєві слова. ¹⁰І сказала Естер до Гатаха, і наказала йому переказати Мордехаєві: ¹¹Усі царські раби та народ царських округ знають, що кожен чоловік та жінка, що прийде до царя до внутрішнього подвір'я непокликаний, один йому закон, убити його, окрім того, кому цар простягне золоте берло, і буде він жити. А мене не кличуть входити до царя от уже тридцять день... ¹²І переказали Мордехаєві Естерині слова. ¹³І сказав Мордехай відповісти Естері: Не думай в душі своїй, що втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв... ¹⁴Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!... ¹⁵І сказала Естер відповісти Мордехаєві: ¹⁶Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину... ¹⁷І пішов Мордехай, і зробив усе, як звеліла йому Естер.

Chapter 5

¹ І сталося третього дня, і вбрала Естер царські шати, та й стала на внутрішньому подвір'ї царського дому, навпроти царського дому. А цар сидів на троні свого царства в царському домі навпроти входу до дому. ²І сталося, як цар побачив царицю Естер, що стоїть у брамі, то знайшла вона ласку в очах його. І цар простягнув Естері золоте берло, що в руці його, а Естер підійшла й доторкнулася до кінця берла. ³І сказав до неї цар: Що тобі, царице Естер? І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде дане тобі! ⁴А Естер відказала: Якщо це цареві вгодне, нехай прийде цар та Гаман сьогодні на гостину, яку я вчиню йому! ⁵І сказав цар: Скоріше покличте Гамана, щоб виконати Естерині слова! І прийшов цар та Гаман у гостину, що вчинила Естер. ⁶І сказав цар до Естери при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблене! ⁷І відповіла Естер та й сказала: Моє жадання та моє прохання таке: ⁸Якщо знайшла я ласку в царевих очах, і якщо це цареві вгодне, щоб вволити жадання моє й щоб виконати прохання моє, нехай прийде цар та Гаман на гостину, що зроблю їм, і взавтра я зроблю за царевим словом.

⁹ І вийшов Гаман того дня радісний та добросердий. Та коли Гаман побачив Мордехая в царській брамі, і він не встав і не затремтів перед ним, то Гаман переповнився лютістю на Мордехая. ¹⁰Та стримався Гаман, і прийшов до свого дому. І послав він покликати своїх приятелів та жінку свою Зереш. ¹¹І розповів їм Гаман про славу свого багатства, та про численність синів своїх, та про все, як звеличив його цар, і як підняв його понад князів та слуг царевих. ¹²І сказав Гаман: А цариця Естер не привела з царем на гостину, яку зробила, нікого, крім мене. І також назавтра я покликаний до неї з царем! ¹³Та все це нічого не варте мені цього часу, доки я бачу того юдея Мордехая, що сидить у царській брамі!... ¹⁴І сказала до нього жінка його Зереш та всі його приятелі: Нехай приготують шибеницю, високу на п'ятдесят ліктів, а ранком скажи цареві, і нехай повісять на ній Мордехая, і підеш з царем радісний на гостину! І була приємна та рада для Гамана, і зробив він ту шибеницю.

Chapter 6

¹ Тієї ночі втік був сон від царя, і він сказав принести Книгу пам'яток, Хроніки, і вони читалися перед обличчям царським. ²І знайдене було написане, що Мордехай доніс на Біґдана та Тереша, двох царських евнухів, зо сторожів порога, що задумували були простягнути руку на царя Ахашвероша. ³І сказав цар: Яка честь та гідність зроблена Мордехаєві за це? І сказали цареві отроки, що прислуговували йому: Нічого йому не зроблено...

⁴ І спитав цар: Хто на подвір'ї? А Гаман прийшов на зовнішнє подвір'я царського дому, щоб сказати цареві повісити Мордехая на тій шибениці, яку приготовив для нього. ⁵І сказали отроки царя до нього: Ось Гаман стоїть на подвір'ї. І сказав цар: Нехай увійде! ⁶І Гаман увійшов, а цар йому сказав: Що зробити з чоловіком, якому цар хоче чести? І подумав Гаман у серці своїм: Кому ж цар зажадає вчинити честь більше, як мені? ⁷І відповів Гаман цареві: Тому чоловікові, якому цар жадає чести, ⁸нехай принесуть цареву одежу, яку цар зодягав, та коня, що цар їздив на ньому, і щоб була дана царська корона на його голову. ⁹І дати цю одежу та цього коня на руку котрогось із старших князів царевих. І нехай зодягнуть того чоловіка, якому цар жадає чести, і нехай возять його на коні на міській площі, і нехай кличуть перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести! ¹⁰І сказав цар до Гамана: Поспіши, візьми одежу та коня, як казав ти, і зроби так юдеєві Мордехаєві, що сидить у царській брамі. Не пропусти нічого зо всього, що ти говорив! ¹¹І взяв Гаман одежу та коня, і зодягнув Мордехая, і возив його на міській площі, і кричав перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести!

¹² І вернувся Мордехай до царської брами, а Гаман поспішив до дому свого сумний та закривши голову... ¹³І розповів Гаман жінці своїй Зереші та всім приятелям своїм усе, що спіткало його. І сказали йому мудреці його та жінка його Зереш: Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед яким зачав ти падати, то не переможеш його, бо дійсно впадеш перед ним!... ¹⁴Ще вони говорили з ним, а евнухи царські прибули й поспішили відвести Гамана на гостину, яку зробила Естер.

Chapter 7

¹ І прийшов цар та Гаман на гостину цариці Естер. ²І сказав цар до Естери також другого дня при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблено! ³І відповіла цариця Естер та й сказала: Якщо знайшла я ласку в очах твоїх, о царю, і якщо це цареві вгодне, нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій на прохання моє! ⁴Бо продані ми, я та народ мій, на вигублення, на забій та на погибіль... Та коли б ми були продані на рабів та на невільниць, мовчала б я, бо цей утиск був би не вартий царевого занепокоєння... ⁵Тоді сказав цар Ахашверош, і повів до цариці Естери: Хто то він, і де той, що його серце наповнило його відвагою чинити так? ⁶І сказала Естер: Ненависник та ворог це злий Гаман! І Гаман перелякався перед обличчям царя та цариці...

⁷ А цар у своїй лютості устав від гостини, і вийшов до палацового саду. А Гаман став просити царицю Естер за життя своє, бо побачив, що загрожує йому лихо від царя... ⁸І цар вернувся з палацового саду до дому пиття вина, а Гаман припав до ліжка, що на ньому була Естер. І цар сказав: Чи хочеш також збезчестити царицю в мене в домі? Як тільки це слово вийшло з царевих уст, то закрили Гаманове обличчя... ⁹І сказав Харвона, один з евнухів перед царевим обличчям: Та ось шибениця, яку зробив Гаман для Мордехая, що говорив добре на царя, яка стоїть у Гамановому домі, висока на п'ятдесят ліктів. І сказав цар: Повісьте його на ній! ¹⁰І повісили Гамана на шибениці, яку він приготовив був для Мордехая, а лютість царева втихла...

Chapter 8

¹ Того дня цар Ахашверош віддав цариці Естері дім Гамана, ненависника юдеїв, а Мордехай став перед цареве обличчя, бо Естер виявила, хто він для неї. ²І зняв цар свого персня, що забрав від Гамана, та й дав його Мордехаєві, а Естер настановила Мордехая над Гамановим домом.

³ І Естер далі говорила перед обличчям царя. І впала вона перед його ногами, і плакала та благала його відвернути лихо аґаґ'янина Гамана та задуми його, які задумував був на юдеїв... ⁴І простягнув цар до Естери золоте берло, а Естер устала й стала перед царевим обличчям, ⁵та й сказала: Якщо це цареві вгодне, й якщо знайшла я ласку перед обличчям його, і вгодна ця річ перед царевим обличчям та вгодна я в очах його, нехай буде написано, щоб були повернені ті листи задумів аґаґ'янина Гамана, Гаммедатового сина, що написав був повигублювати юдеїв, які є в царевих округах. ⁶Бо як я могла б дивитися на лихо, що спіткає народ мій, і як я могла б дивитися на загибіль роду свого? ⁷І сказав цар Ахашверош до цариці Естери та до юдеянина Мордехая: Ось я дав Естері дім Гамана, а його повісили на шибениці за те, що простяг був руку свою на юдеїв. ⁸А ви пишіть до юдеїв, як добре в ваших очах, в імені царя, і припечатайте царським перснем, бо листа, що був написаний в імені царя та був припечатаний царським перснем, не можна відмінити. ⁹І були покликані царські писарі того часу, місяця третього, він місяць сіван, двадцять і третього дня в ньому, і було написане все, як наказав був Мордехай, до юдеїв, і до сатрапів, і намісників, і зверхників округ, що від Году й аж до Кушу, сто й двадцять і сім округ, і до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, та до юдеїв їхнім письмом та їхньою мовою. ¹⁰І понаписував він листи в імені царя Ахашвероша, і поприпечатував перснем царським, і послав через гінців на конях, які їздять на державних конях, конях баских, ¹¹що цар дав право юдеям, які живуть у кожному місті, зібратися й стати за своє життя, вигубити, забити та погубити всяке військо народу та округи, що ненавидять їх, дітей та жінок, а здобич по них розграбувати, ¹²одного дня по всіх округах царя Ахашвероша, тринадцятого дня дванадцятого місяця, він місяць адар. ¹³Відпис цього листа щоб був виданий, як закон, у кожній окрузі, посланий був відкритий для всіх народів, і щоб юдеї були готові на той день помститися на своїх ворогах. ¹⁴Гінці, що поїхали верхи на швидких конях, вийшли, приспішені та пігнані царським словом. А цей наказ був даний у замку Сузи.

¹⁵ А Мордехай вийшов з-перед царевого обличчя в царській одежі, блакитній та білій, а на ньому велика золота корона та віссонний і пурпуровий завій. І місто Сузи раділо та тішилося! ¹⁶Юдеям було тоді світло, і радість, і веселість, і честь! ¹⁷І в кожній окрузі та в кожному місті, куди досягає слово царя та закон його, була юдеям радість та веселість, бенкет та свято! І багато-хто з народів краю стали юдеями, бо на них напав страх перед юдеям.

Chapter 9

¹ А дванадцятого місяця, він місяць адар, тринадцятого дня в ньому, коли наказ царя та закон його мали бути виконані, дня, коли вороги юдеїв сподівалися запанувати над ними, повернулося те так, що вони, юдеї, запанували над ненависниками своїми, ²зібралися юдеї в своїх містах по всіх округах царя Ахашвероша, щоб простягнути руку на тих, що задумували їм лихо, та ніхто не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі народи. ³А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і виконавці царської праці підтримували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм. ⁴Бо Мордехай став великим у царському домі, а вістка про нього покотилась по всіх округах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс. ⁵І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею. ⁶А в замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка, ⁷і Паршандату, і Далфона, і Аспату, ⁸і Пората, і Адалію, і Арідата, ⁹і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата, ¹⁰десятьох синів Гамана, Гаммедатового сина, ненависника юдеїв, забили, а на грабунок не простягли своєї руки. ¹¹Того дня число забитих у замку Сузи прийшло перед цареве обличчя. ¹²І сказав цар до цариці Естери: У замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих округ? І яке жадання твоє? І буде тобі вволене. І яке ще прохання твоє? І буде зроблене. ¹³І відповіла Естер: Якщо це цареві вгодне, нехай буде дане юдеям, що в Сузах, також узавтра вчинити за законом цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на шибениці. ¹⁴І сказав цар, щоб було зроблено так, і був даний закон у Сузах, а десятьох Гаманових синів повісили. ¹⁵І зібралися юдеї, що в Сузах, також чотирнадцятого дня місяця адар, і вибили в Сузах три сотні чоловіка, а на грабунок не простягли своєї руки. ¹⁶А решта юдеїв, що жили по царських округах, зібралися та й стали до бою за своє життя, і відпочили від ворогів своїх. І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч, а на грабунок не простягли своєї руки. ¹⁷Це було тринадцятого дня місяця адара, а чотирнадцятого в ньому настав мир, і зробили його днем гостини та радости. ¹⁸А юдеї, що в Сузах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирнадцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, і зробили його днем гостини та радости. ¹⁹Тому то юдеї неогороджених селищ, що сидять по неогороджених містах, роблять чотирнадцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посилання дарунків один одному.

²⁰ А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи до всіх юдеїв, що по всіх округах царя Ахашвероша, до близьких та далеких, ²¹щоб вони постановили святкувати чотирнадцятий день місяця адара та п'ятнадцятий день у ньому кожного року, ²²які ті дні, коли юдеї відпочили від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум обернувся на радість, жалоба на свято, щоб зробити їх днями гостини та радости, і посилання дарунків один одному та дарунків убогим. ²³І прийняли юдеї це, що зачали робити, і про що написав їм Мордехай, ²⁴що аґаґ'янин Гаман, син Гаммедатів, ненависник усіх юдеїв, замишляв був на юдеїв, щоб вигубити їх, і кидав пура, цебто жеребка, на збентеження їх та на згубу їхню. ²⁵Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя він наказав листом: Нехай обернеться його злий задум, якого він задумав був на юдеїв, на його голову! І повісили його та синів його на шибениці. ²⁶Тому то й назвали ці дні: Пурім, від імени пур. Тому то згідно зо всіма словами цього листа, і що вони бачили про це й що трапилося з ними, ²⁷юдеї постановили й прийняли на себе й на нащадків своїх, та на всіх, хто поєднається з ними, і не відступлять, але щоб святкувати два ті дні кожного року згідно з написаним про них та згідно з їхнім часом. ²⁸А дні ці мають споминатися та святкуватися в кожному поколінні, у кожному роді, у кожній окрузі, у кожному місті. А ці дні, Пурім, не минуться між юдеями, а пам'ять про них не скінчиться з їхнього насіння. ²⁹І написала цариця Естер, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домаганням другий раз про те, щоб виконувати цього листа про Пурім. ³⁰І порозсилав він листи до всіх юдеїв, до ста й двадцяти й семи округ Ахашверошового царства, зо словами миру та правди, ³¹щоб вони виконували ті дні Пурім у їх означених часах, як постановив про них юдеянин Мордехай та цариця Естер, і як вони самі постановили на себе та на нащадків своїх приписи постів та їхнього голосіння. ³²А Естерин наказ ствердив ці приписи про Пурім, і було це записане в книгу.

Chapter 10

¹ І наклав цар Ахашверош данину на землю та на морські острови. ²А ввесь чин його сили та його лицарських діл, і виразний опис величности Мордехая, що звеличив його цар, ось вони описані в Книзі Хронік царів мідійських та перських. ³Бо юдеянин Мордехай був другий по царі Ахашвероші, і великий для юдеїв, і милий для багатьох братів своїх, який шукав добра для народу свого й говорив мир! для всіх нащадків своїх.

Job

Chapter 1

¹ Був чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав. ²І народилися йому семеро синів та три дочки. ³А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.

⁴ А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними. ⁵І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.

⁶ І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана. ⁷І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її. ⁸І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає. ⁹І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога? ¹⁰Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. ¹¹Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм? ¹²І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.

¹³ І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата, ¹⁴то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них. ¹⁵Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі... ¹⁶Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі... ¹⁷Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі... ¹⁸Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата. ¹⁹Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

²⁰ І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився, ²¹та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я! ²²При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

Chapter 2

¹ І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом. ²І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: ³І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати... ⁴І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою. ⁵Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм? ⁶І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!

⁷ І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа... ⁸А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу... ⁹І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!... ¹⁰А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...

¹¹ І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його. ¹²І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба... ¹³І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...

Chapter 3

¹ По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження. ²І Йов заговорив та й сказав: ³Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік! ⁴Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!... ⁵Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!... ⁶Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!... ⁷Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання! ⁸Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити! ⁹Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої, ¹⁰бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

¹¹ Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер? ¹²Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав? ¹³Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок ¹⁴з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі, ¹⁵або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!... ¹⁶Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили? ¹⁷Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі, ¹⁸разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!... ¹⁹Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

²⁰ І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим, ²¹що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані, ²²тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба, ²³мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?... ²⁴Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода, ²⁵бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені... ²⁶Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Chapter 4

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: ²Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова? ³Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв, ⁴того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв! ⁵А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався... ⁶Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

⁷ Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені? ⁸Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її: ⁹вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають! ¹⁰Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби. ¹¹Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

¹² І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього. ¹³у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей, ¹⁴спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув, ¹⁵і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм... ¹⁶Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я: ¹⁷Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший? ¹⁸Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів! ¹⁹Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені! ²⁰Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди... ²¹Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Chapter 5

¹ Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися? ²Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному! ³Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла... ⁴Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі! ⁵Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

⁶ Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі, ⁷бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти... ⁸А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу, ⁹Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа, ¹⁰бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду, ¹¹щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених. ¹²Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки, ¹³Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає, ¹⁴вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!... ¹⁵І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря, ¹⁶і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

¹⁷ Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари: ¹⁸Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його! ¹⁹В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло: ²⁰Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча. ²¹Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона. ²²З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся. ²³Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою. ²⁴І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку. ²⁵І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі! ²⁶І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого! ²⁷Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

Chapter 6

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі, ³то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!... ⁴Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене... ⁵Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні? ⁶Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця? ⁷Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

⁸ О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог! ⁹О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав, ¹⁰то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!... ¹¹Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це? ¹²Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне? ¹³Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

¹⁴ Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього... ¹⁵Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони, ¹⁶темніші від льоду вони, в них ховається сніг. ¹⁷Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого. ¹⁸Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають. ¹⁹Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них. ²⁰І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились. ²¹Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

²² Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене, ²³і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть? ²⁴Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені... ²⁵Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас? ²⁶Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного, ²⁷і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!... ²⁸Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди. ²⁹Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда! ³⁰Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Chapter 7

¹ Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!... ²Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою, ³так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили... ⁴Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку... ⁵Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка... ⁶А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

⁷ Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра... ⁸Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене... ⁹Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить, ¹⁰не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його... ¹¹Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі: ¹²Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив? ¹³Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере, ¹⁴то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене... ¹⁵І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості. ¹⁶Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

¹⁷ Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього? ¹⁸Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш... ¹⁹Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою? ²⁰Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем? ²¹І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Chapter 8

¹ І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: ²Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? ³Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду? ⁴Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня! ⁵Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього, ⁶якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю, ⁷і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

⁸ Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, ⁹бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі, ¹⁰отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть: ¹¹Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води? ¹²Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву: ¹³отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного, ¹⁴бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність... ¹⁵На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... ¹⁶Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, ¹⁷на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло: ¹⁸Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!... ¹⁹Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

²⁰ Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців, ²¹аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости... ²²Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Chapter 9

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом? ³Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень... ⁴Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався? ⁵Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув. ⁶Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться. ⁷Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі. ⁸Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах, ⁹Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні. ¹⁰Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!... ¹¹Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього... ¹²Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш? ¹³Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

¹⁴ що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього, ¹⁵я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю? ¹⁶Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос, ¹⁷Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно... ¹⁸Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою. ¹⁹Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені? ²⁰Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим... ²¹Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

²² Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє... ²³Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється... ²⁴У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

²⁵ А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго, ²⁶проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич... ²⁷Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся, ²⁸то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене... ²⁹Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду? ³⁰Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої, ³¹то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя... ³²Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд, ³³поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку... ³⁴Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає, ³⁵тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Chapter 10

¹ Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі! ²Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю? ³Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш? ⁴Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину? ⁵Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа, ⁶що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій, ⁷хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

⁸ Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене... ⁹Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш. ¹⁰Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир? ¹¹Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил. ¹²Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. ¹³А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

¹⁴ якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш... ¹⁵Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!... ¹⁶А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся: ¹⁷поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш... ¹⁸І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б, ¹⁹як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу... ²⁰Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи, ²¹поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні, ²²до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

Chapter 11

¹ І заговорив нааматянин Цофар та й сказав: ²Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде? ³Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе? ⁴Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже! ⁵О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе, ⁶і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

⁷ Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього? ⁸Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її? ⁹Її міра довша за землю, і ширша за море вона! ¹⁰Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому? ¹¹Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне? ¹²Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

¹³ Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш, ¹⁴якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває, ¹⁵тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись! ¹⁶Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла... ¹⁷Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок. ¹⁸І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати, ¹⁹і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого... ²⁰А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Chapter 12

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!... ³Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це? ⁴Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний... ⁵Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!

⁶ Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю. ⁷Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість. ⁸Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. ⁹Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? ¹⁰Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? ¹¹Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?

¹² Мудрість у старших, бо довгість днів розум. ¹³Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум. ¹⁴Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений. ¹⁵Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть. ¹⁶В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду. ¹⁷Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів, ¹⁸Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна. ¹⁹Він провадить священиків босо, і потужних повалює, ²⁰Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність. ²¹На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює. ²²Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло. ²³Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю. ²⁴Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі, ²⁵вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!

Chapter 13

¹ Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило... ²Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас, ³і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога! ⁴Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі! ⁵О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!... ⁶Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх. ⁷Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього? ⁸Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? ⁹Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього? ¹⁰Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі! ¹¹Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх? ¹²Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

¹³ Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене! ¹⁴Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку? ¹⁵Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду! ¹⁶І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний. ¹⁷Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде. ¹⁸Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю! ¹⁹Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би... ²⁰Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись: ²¹віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!... ²²Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

²³ Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій! ²⁴Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом? ²⁵Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати? ²⁶Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені, ²⁷і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною, ²⁸і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Chapter 14

¹ Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями: ²вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається... ³І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його! ⁴Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один! ⁵Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде, ⁶відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

⁷ Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине; ⁸якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень, ⁹то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець! ¹⁰А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?... ¹¹Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне, ¹²так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого... ¹³О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав! ¹⁴Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене! ¹⁵Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

¹⁶ бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би, ¹⁷провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня... ¹⁸Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого, ¹⁹каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш... ²⁰Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його... ²¹Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає... ²²Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Chapter 15

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: ²Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою? ³Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них? ⁴Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога, ⁵бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів. ⁶Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе: ⁷Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений? ⁸Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав? ⁹Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно? ¹⁰Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого. ¹¹Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі? ¹²Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають, ¹³що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова? ¹⁴Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений? ¹⁵Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса, ¹⁶що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

¹⁷ Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу, ¹⁸про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того, ¹⁹їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них. ²⁰Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано. ²¹Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник. ²²Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча. ²³Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти... ²⁴Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою, ²⁵бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього, ²⁶проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх. ²⁷Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром, ²⁸і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені. ²⁹Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки. ³⁰Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений. ³¹Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому, ³²вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене! ³³Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка, ³⁴бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника: ³⁵він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

Chapter 16

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви! ³Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш? ⁴І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас, ⁵устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

⁶ Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене? ⁷Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив, ⁸і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє! ⁹Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене... ¹⁰Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене: ¹¹Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене... ¹²Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю: ¹³Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю... ¹⁴Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач... ¹⁵Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову... ¹⁶Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

¹⁷ хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя! ¹⁸Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого, ¹⁹бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті... ²⁰Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить, ²¹і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його, ²²бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Chapter 17

¹ Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!... ²Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує... ³Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках? ⁴Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх. ⁵Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють, ⁶Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють... ⁷З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь... ⁸Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного. ⁹І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

¹⁰ Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного... ¹¹Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток, ¹²вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві! ¹³Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе... ¹⁴До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!... ¹⁵Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її? ¹⁶До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Chapter 18

¹ І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: ²Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо! ³Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні? ⁴О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

⁵ Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його: ⁶його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його, ⁷стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!... ⁸Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: ⁹пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому, ¹⁰на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

¹¹ Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах. ¹²Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене. ¹³Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти. ¹⁴Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш... ¹⁵Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка. ¹⁶Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне. ¹⁷Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому. ¹⁸Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його. ¹⁹У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання. ²⁰На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші... ²¹Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

Chapter 19

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене? ³Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!... ⁴Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане. ⁵Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене? ⁶Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною! ⁷Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

⁸ Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву! ⁹Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови! ¹⁰Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він... ¹¹І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів: ¹²полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого... ¹³Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене, ¹⁴мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої... ¹⁵Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах... ¹⁶Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його... ¹⁷Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби... ¹⁸Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене... ¹⁹Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене... ²⁰До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя... ²¹Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!... ²²Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

²³ О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані, ²⁴коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані! ²⁵Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху ²⁶цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, ²⁷сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!... ²⁸Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому! ²⁹то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Chapter 20

¹ І відповів нааматянин Цофар та й сказав: ²Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх! ³Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені. ⁴Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена, ⁵то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю? ⁶Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне, ⁷проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він? ⁸Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде: ⁹його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

¹⁰ Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його... ¹¹Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже! ¹²Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком, ¹³над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, ¹⁴то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!... ¹⁵Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його... ¹⁶Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є! ¹⁷Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока. ¹⁸Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде... ¹⁹Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його! ²⁰Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже. ²¹Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все: ²²за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

²³ Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його... ²⁴Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук... ²⁵Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде! ²⁶При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене... ²⁷Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, ²⁸урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його... ²⁹Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Chapter 21

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою! ³Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш. ⁴Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух? ⁵Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть... ⁶І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

⁷ Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються? ⁸Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах... ⁹Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого. ¹⁰Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає. ¹¹Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують. ¹²Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. ¹³Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол. ¹⁴А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем! ¹⁵Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його? ¹⁶Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

¹⁷ Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки! ¹⁸Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її! ¹⁹Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме! ²⁰Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього! ²¹Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? ²²Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме? ²³Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний, ²⁴діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий. ²⁵А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він, ²⁶та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

²⁷ Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене. ²⁸Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних? ²⁹Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте: ³⁰що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист! ³¹Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить? ³²І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають... ³³Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа... ³⁴І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Chapter 22

¹ І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав: ²Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі! ³Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам? ⁴Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?

⁵ Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця! ⁶Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав! ⁷Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб... ⁸А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме. ⁹Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились, ¹⁰тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх, ¹¹твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе... ¹²Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони! ¹³А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу? ¹⁴Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.

¹⁵ Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні, ¹⁶що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх, ¹⁷що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній? ¹⁸А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних! ¹⁹Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний: ²⁰Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

²¹ Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро. ²²Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади. ²³Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх. ²⁴І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото, ²⁵і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі! ²⁶Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє, ²⁷будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш. ²⁸А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло. ²⁹Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає. ³⁰Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.

Chapter 23

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої... ³О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування! ⁴Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами, ⁵розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені. ⁶Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене! ⁷Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

⁸ Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу, ⁹на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю... ¹⁰А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду! ¹¹Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив. ¹²Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

¹³ Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить: ¹⁴бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це! ¹⁵Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його... ¹⁶А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив, ¹⁷бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Chapter 24

¹ Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать! ²Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть, ³займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць, ⁴вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю... ⁵Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей... ⁶На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного, ⁷наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді, ⁸мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають... ⁹Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого... ¹⁰Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи. ¹¹Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони! ¹²Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

¹³ Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять. ¹⁴На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій... ¹⁵А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя... ¹⁶Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони, ¹⁷бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

¹⁸ Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів... ¹⁹Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників! ²⁰Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!... ²¹Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра. ²²А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя! ²³Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги: ²⁴підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка... ²⁵Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Chapter 25

¹ І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: ²Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир. ³Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить? ⁴І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений? ⁵Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні! ⁶Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?...

Chapter 26

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному? ³Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом? ⁴Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?

⁵ Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці. ⁶Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону. ⁷Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив. ⁸Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними. ⁹Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою. ¹⁰На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою. ¹¹Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його. ¹²Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава. ¹³Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона. ¹⁴Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...

Chapter 27

¹ І Йов далі вів мову свою та й казав: ²Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній, ³і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх, ⁴неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани! ⁵Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе, ⁶за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

⁷ нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник! ⁸Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його? ⁹Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя? ¹⁰Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

¹¹ Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю, ¹²таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете? ¹³Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього: ¹⁴Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом! ¹⁵Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть... ¹⁶Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини, ¹⁷то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить... ¹⁸Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня, ¹⁹він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його... ²⁰Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його, ²¹східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця... ²²Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати! ²³Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Chapter 28

¹ Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять, ²залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється. ³Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні: ⁴ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка. ⁵Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем, ⁶місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній. ⁷Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило, ⁸не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев. ⁹Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає, ¹⁰пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його! ¹¹Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло. ¹²Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму? ¹³Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

¹⁴ Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною! ¹⁵Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї. ¹⁶Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру. ¹⁷Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота. ¹⁸Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли! ¹⁹Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

²⁰ А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму? ²¹Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона. ²²Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! ²³Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! ²⁴Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім. ²⁵Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою, ²⁶коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому, ²⁷тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! ²⁸І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

Chapter 29

¹ І Йов далі вів мову свою та й сказав: ²О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог, ³коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті, ⁴як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм, ⁵коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти, ⁶коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

⁷ Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє, ⁸як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли, ⁹зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, ¹⁰ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння... ¹¹Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, ¹²бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного. ¹³Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим! ¹⁴Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє. ¹⁵Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був. ¹⁶Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував. ¹⁷Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

¹⁸ І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок: ¹⁹для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй... ²⁰Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу. ²¹Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою. ²²По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями. ²³І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик... ²⁴Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили. ²⁵Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Chapter 30

¹ А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї... ²Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась! ³Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу! ⁴рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом... ⁵Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв, ⁶так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях, ⁷ревіли вони між кущами, збирались під терням, ⁸сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! ⁹А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... ¹⁰Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, ¹¹бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... ¹²По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... ¹³Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, ¹⁴немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

¹⁵ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... ¹⁶А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! ¹⁷Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... ¹⁸З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. ¹⁹Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. ²⁰Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... ²¹Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... ²²На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! ²³Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... ²⁴Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? ²⁵Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? ²⁶Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... ²⁷Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, ²⁸ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... ²⁹Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, ³⁰моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... ³¹І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Chapter 31

¹ Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину? ²І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот? ³Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям? ⁴Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки? ⁵Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя, ⁶то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає! ⁷Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла, ⁸то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

⁹ Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша, ¹⁰то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші! ¹¹Бо гидота оце, й це провина підсудна, ¹²бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!... ¹³Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною, ¹⁴то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім? ¹⁵Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

¹⁶ Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував? ¹⁷Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота? ¹⁸Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його! ¹⁹Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи, ²⁰чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся? ²¹Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, ²²хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана! ²³Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

²⁴ Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя? ²⁵Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? ²⁶Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе, ²⁷то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав, ²⁸це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! ²⁹Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його? ³⁰Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його. ³¹Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився? ³²Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

³³ Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою? ³⁴Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив... ³⁵О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник... ³⁶Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками? ³⁷Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього. ³⁸Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею, ³⁹якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував, ⁴⁰то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

Chapter 32

¹ І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх. ²І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога. ³Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним. ⁴А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього. ⁵І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

⁶ І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам. ⁷Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття! ⁸Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить. ⁹Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі. ¹⁰Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я! ¹¹Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите. ¹²І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його! ¹³Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його! ¹⁴Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

¹⁵ Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів... ¹⁶Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже. ¹⁷Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку. ¹⁸Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені... ¹⁹Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки! ²⁰Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім! ²¹На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини, ²²бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

Chapter 33

¹ Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої. ²Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій. ³Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста. ⁴Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих. ⁵Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався! ⁶Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я! ⁷Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.

⁸ Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: ⁹Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! ¹⁰Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом. ¹¹У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже... ¹²Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину! ¹³Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

¹⁴ Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: ¹⁵у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, ¹⁶тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою, ¹⁷щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, ¹⁸щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.

¹⁹ І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна. ²⁰І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою. ²¹Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були. ²²І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде. ²³Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту, ²⁴то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов. ²⁵Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности. ²⁶Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. ²⁷Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. ²⁸Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.

²⁹ Бог робить це все двічі-тричі з людиною, ³⁰щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих. ³¹Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму! ³²Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання. ³³Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!

Chapter 34

¹ І говорив Елігу та й сказав: ²Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене! ³Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує. ⁴Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре. ⁵Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. ⁶Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя... ⁷Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду, ⁸і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними? ⁹Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

¹⁰ Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! ¹¹Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату! ¹²Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права. ¹³Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав? ¹⁴Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав, ¹⁵всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

¹⁶ Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: ¹⁷Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного? ¹⁸Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний? ¹⁹Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук, ²⁰за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською. ²¹Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її, ²²немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались. ²³Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд. ²⁴Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших. ²⁵Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть! ²⁶Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці, ²⁷за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, ²⁸щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених. ²⁹Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом, ³⁰щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

³¹ Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду! ³²Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити! ³³Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! ³⁴Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: ³⁵Йов говорить немудро, а слова його без розуміння. ³⁶О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди, ³⁷бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

Chapter 35

¹ І говорив Елігу та й сказав: ²Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу? ³Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха? ⁴Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм. ⁵Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе. ⁶Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому? ⁷Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки? ⁸Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!...

⁹ Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох... ¹⁰Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи, ¹¹що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими? ¹²Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає. ¹³Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.

¹⁴ Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його! ¹⁵А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту, ¹⁶то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...

Chapter 36

¹ І далі Елігу казав: ²Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова. ³Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість. ⁴Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.

⁵ Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця. ⁶Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає. ⁷Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються. ⁸А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди, ⁹то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало. ¹⁰Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня. ¹¹Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах. ¹²Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання. ¹³А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх. ¹⁴У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.

¹⁵ Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо. ¹⁶Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б. ¹⁷Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину. ¹⁸Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе. ¹⁹Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили? ²⁰Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого. ²¹Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав. ²²Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він? ²³Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?

²⁴ Пам'ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди, ²⁵що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека. ²⁶Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ! ²⁷Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його, ²⁸що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей. ²⁹Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його? ³⁰Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває, ³¹бо ними Він судить народи, багато поживи дає. ³²Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі. ³³Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.

Chapter 37

¹ Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. ²Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, ³його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. ⁴За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. ⁵Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

⁶ До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! ⁷Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. ⁸І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. ⁹Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. ¹⁰Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. ¹¹Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, ¹²і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, ¹³він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

¹⁴ Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! ¹⁵Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? ¹⁶Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, ¹⁷ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? ¹⁸Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? ¹⁹Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. ²⁰Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

²¹ І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. ²²Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. ²³Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. ²⁴Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Chapter 38

¹ Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав: ²Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму? ³Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!

⁴ Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! ⁵Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? ⁶У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, ⁷коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? ⁸І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило, ⁹коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки, ¹⁰і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота, ¹¹і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?

¹² Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, ¹³щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні? ¹⁴Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони! ¹⁵І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається! ¹⁶Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні? ¹⁷Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? ¹⁸Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! ¹⁹Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце, ²⁰щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому? ²¹Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! ²²Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив, ²³які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни? ²⁴Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?

²⁵ Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу, ²⁶щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, ²⁷щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві? ²⁸Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив? ²⁹Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив? ³⁰Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається. ³¹Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона? ³²Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш? ³³Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу? ³⁴Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє? ³⁵Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми? ³⁶Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум? ³⁷Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди, ³⁸коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються? ³⁹Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків, ⁴⁰як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах? ⁴¹Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?

Chapter 39

¹ Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані? ²Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження, ³коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу? ⁴Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються. ⁵Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута, ⁶якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню? ⁷Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича. ⁸Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого. ⁹Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він? ¹⁰Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини? ¹¹Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш? ¹²Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

¹³ Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки? ¹⁴Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває, ¹⁵і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати. ¹⁶Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться, ¹⁷бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. ¹⁸А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

¹⁹ Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву? ²⁰Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне! ²¹Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї, ²²сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча, ²³хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище! ²⁴Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. ²⁵При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

²⁶ Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої? ²⁷Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті? ²⁸На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині, ²⁹ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його, ³⁰а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Chapter 40

¹ І говорив Господь Йову й сказав: ²Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість! ³І Йов відповів Господеві й сказав: ⁴Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої... ⁵Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!...

⁶ І відповів Господь Йову із бурі й сказав: ⁷Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені! ⁸Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути? ⁹Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він, ¹⁰то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу! ¹¹Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його! ¹²Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці, ¹³поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті. ¹⁴Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!

¹⁵ А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть. ¹⁶Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м'язах його живота. ¹⁷Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались. ¹⁸Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні. ¹⁹Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча... ²⁰Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова. ²¹Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота. ²²Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають. ²³Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав! ²⁴Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити?

Chapter 41

¹ (40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром? ²(40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш? ³(40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне? ⁴(40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного? ⁵(40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх? ⁶(40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв? ⁷(40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову? ⁸(40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини! ⁹(41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш. ¹⁰(41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

¹¹ (41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє! ¹²(41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу. ¹³(41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів? ¹⁴(41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах! ¹⁵(41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать. ¹⁶(41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде. ¹⁷(41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться. ¹⁸(41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової! ¹⁹(41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні! ²⁰(41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить. ²¹(41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його. ²²(41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. ²³(41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається. ²⁴(41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно! ²⁵(41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху. ²⁶(41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер. ²⁷(41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину! ²⁸(41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно. ²⁹(41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища. ³⁰(41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото. ³¹(41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп. ³²(41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною. ³³(41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, ³⁴(41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

Chapter 42

¹ А Йов відповів Господеві й сказав: ²Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе! ³Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його: ⁴Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни... ⁵Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе... ⁶Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...

⁷ І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов. ⁸А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов. ⁹І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.

¹⁰ І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє. ¹¹І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці. ¹²А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць. ¹³І було в нього семеро синів та три дочки. ¹⁴І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух. ¹⁵І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами. ¹⁶А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні. ¹⁷І впокоївся Йов старим та насиченим днями.

Psalms

Chapter 1

¹ Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, ²та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! ³І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!

⁴ Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває! ⁵Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних, ⁶дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

Chapter 2

¹ Чого то племена бунтують, а народи задумують марне? ²Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця: ³Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута! ⁴Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє! ⁵Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді: ⁶Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

⁷ Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. ⁸Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі! ⁹Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

¹⁰ А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі: ¹¹Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням! ¹²Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Chapter 3

¹ Псалом Давидів, як він утікав був від перед Авесаломом, своїм сином. (3-2) Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене! ²(3-3) Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема! Села. ³(3-4) Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш!

⁴ (3-5) Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори. Села. ⁵(3-6) Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, ⁶(3-7) і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились! ⁷(3-8) Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш! ⁸(3-9) Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення! Села.

Chapter 4

¹ Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. Псалом Давидів. (4-2) Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті... Помилуй мене, і почуй молитву мою! ²(4-3) Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села. ³(4-4) і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього! ⁴(4-5) Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села. ⁵(4-6) Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.

⁶ (4-7) Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця! ⁷(4-8) Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде. ⁸(4-9) У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!

Chapter 5

¹ Для дириґетна хору. До флейти. Псалом Давидів. (5-2) Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій. ²(5-3) Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду! ³(5-4) Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати, ⁴(5-5) бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати! ⁵(5-6) Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти. ⁶(5-7) Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.

⁷ (5-8) А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм. ⁸(5-9) Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою, ⁹(5-10) бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким! ¹⁰(5-11) Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують! ¹¹(5-12) А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє! ¹²(5-13) Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!

Chapter 6

¹ Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. На октаву. Псалом Давидів. (6-2) Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді! ²(6-3) Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості, ³(6-4) і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки? ⁴(6-5) Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене! ⁵(6-6) Бож у смерті нема пам'ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе? ⁶(6-7) Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!... ⁷(6-8) Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх...

⁸ (6-9) Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу! ⁹(6-10) Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме, ¹⁰(6-11) усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!

Chapter 7

¹ Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща. ²(7-3) щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує! ³(7-4) Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх, ⁴(7-5) коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника, ⁵(7-6) ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села. ⁶(7-7) Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів! ⁷(7-8) і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту! ⁸(7-9) Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю. ⁹(7-10) Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!

¹⁰ (7-11) Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає. ¹¹(7-12) Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається, ¹²(7-13) коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його, ¹³(7-14) і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої. ¹⁴(7-15) Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду. ¹⁵(7-16) Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив, ¹⁶(7-17) обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня! ¹⁷(7-18) Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!

Chapter 8

¹ Для дириґетна хору. На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів. (8-2) Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами! ²(8-3) З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.

³ (8-4) Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, ⁴(8-5) то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? ⁵(8-6) А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! ⁶(8-7) Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: ⁷(8-8) худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, ⁸(8-9) птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить! ⁹(8-10) Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!

Chapter 9

¹ Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів. (9-2) Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої! ²(9-3) Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній! ³(9-4) Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм! ⁴(9-5) Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний! ⁵(9-6) Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки! ⁶(9-7) О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять! ⁷(9-8) Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого, ⁸(9-9) і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи. ⁹(9-10) і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком. ¹⁰(9-11) і на Тебе надіятись будуть усі, що ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!

¹¹ (9-12) Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його, ¹²(9-13) бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих! ¹³(9-14) Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти, ¹⁴(9-15) щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм! ¹⁵(9-16) Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена. ¹⁶(9-17) Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села. ¹⁷(9-18) Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули, ¹⁸(9-19) бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди! ¹⁹(9-20) Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи! ²⁰(9-21) Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.

Chapter 10

¹ Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся? ²Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони! ³Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа. ⁴У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!... ⁵Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх... ⁶Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені... ⁷Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ. ⁸Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим... ⁹В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку... ¹⁰Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті... ¹¹Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

¹² Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих! ¹³Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш? ¹⁴Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник. ¹⁵Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його! ¹⁶Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани! ¹⁷Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє, ¹⁸щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

Chapter 11

¹ Для дириґетна хору. Давидів. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах? ²Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти... ³Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?

⁴ Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів! ⁵Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його! ⁶Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші. ⁷Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

Chapter 12

¹ Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів. (12-2) Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні! ²(12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять... ³(12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого ⁴(12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан? ⁵(12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку! ⁶(12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене! ⁷(12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим! ⁸(12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

Chapter 13

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (13-2) Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє? ²(13-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене? ³(13-4) Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я! ⁴(13-5) Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь! ⁵(13-6) Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм! ⁶(13-7) Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив...

Chapter 14

¹ Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!... ²Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. ³Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

⁴ Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його... ⁵Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді. ⁶Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому. ⁷Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!

Chapter 15

¹ Псалом Давидів. Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі? ²Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, ³хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає! ⁴Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує; ⁵не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається!

Chapter 16

¹ Золота пісня Давадова. Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся! ²Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі! ³До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє! ⁴Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх! ⁵Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш! ⁶Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя! ⁷Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.

⁸ Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний! ⁹Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно! ¹⁰Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління! ¹¹Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!

Chapter 17

¹ Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних! ²Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту! ³Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило, ⁴а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя. ⁵Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися! ⁶Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, ⁷покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

⁸ Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене ⁹від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене! ¹⁰Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно. ¹¹Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю... ¹²із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті... ¹³Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, ¹⁴від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. ¹⁵А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

Chapter 18

¹ Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя, ²(18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя! ³(18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! ⁴(18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене! ⁵(18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили. ⁶(18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому! ⁷(18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву: ⁸(18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього! ⁹(18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. ¹⁰(18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся... ¹¹(18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари! ¹²(18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його... ¹³(18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний! ¹⁴(18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив. ¹⁵(18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх... ¹⁶(18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, ¹⁷(18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони! ¹⁸(18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям, ¹⁹(18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

²⁰ (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх, ²¹(18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив, ²²(18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов! ²³(18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини, ²⁴(18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його. ²⁵(18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному, ²⁶(18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його, ²⁷(18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш, ²⁸(18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!

²⁹ (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур. ³⁰(18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього! ³¹(18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога? ³²(18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною, ³³(18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх, ³⁴(18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає. ³⁵(18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч. ³⁶(18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться. ³⁷(18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх, ³⁸(18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої! ³⁹(18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. ⁴⁰(18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх! ⁴¹(18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм. ⁴²(18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу! ⁴³(18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав! ⁴⁴(18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються, ⁴⁵(18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх... ⁴⁶(18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, ⁴⁷(18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, ⁴⁸(18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! ⁴⁹(18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! ⁵⁰(18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.

Chapter 19

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (19-2) Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. ²(19-3) Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, ³(19-4) без мови й без слів, не чутний їхній голос, ⁴(19-5) та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них, ⁵(19-6) а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу! ⁶(19-7) Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.

⁷ (19-8) Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє. ⁸(19-9) Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює. ⁹(19-10) Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом, ¹⁰(19-11) дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий, ¹¹(19-12) і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика. ¹²(19-13) А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене, ¹³(19-14) і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений. ¹⁴(19-15) Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!

Chapter 20

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (20-2) В день недолі озветься до тебе Господь, ім'я Бога Якового зробить сильним тебе! ²(20-3) Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре! ³(20-4) Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села. ⁴(20-5) Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум! ⁵(20-6) Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в ім'я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!

⁶ (20-7) Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї. ⁷(20-8) Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись ім'ям Господа, нашого Бога: ⁸(20-9) вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах! ⁹(20-10) Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!

Chapter 21

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (21-2) Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє! ²(21-3) Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села. ³(21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота. ⁴(21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки! ⁵(21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього, ⁶(21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!

⁷ (21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він. ⁸(21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників. ⁹(21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх. ¹⁰(21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських. ¹¹(21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть, ¹²(21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них. ¹³(21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!

Chapter 22

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів. (22-2) Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!... ²(22-3) Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені! ³(22-4) Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих! ⁴(22-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх. ⁵(22-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились. ⁶(22-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі. ⁷(22-8) Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають! ⁸(22-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав! ⁹(22-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї! ¹⁰(22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!

¹¹ (22-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника! ¹²(22-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене, ¹³(22-14) на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить! ¹⁴(22-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі. ¹⁵(22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене. ¹⁶(22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої... ¹⁷(22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені! ¹⁸(22-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають... ¹⁹(22-20) А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону! ²⁰(22-21) Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса! ²¹(22-22) Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.

²² (22-23) Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору! ²³(22-24) Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве, ²⁴(22-25) бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього! ²⁵(22-26) Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, ²⁶(22-27) будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки! ²⁷(22-28) Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів, ²⁸(22-29) бо царство Господнє, і Він Пан над народами! ²⁹(22-30) Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити! ³⁰(22-31) Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа. ³¹(22-32) Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!

Chapter 23

¹ Псалом Давидів. Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, ²на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! ³Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. ⁴Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! ⁵Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття! ⁶Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

Chapter 24

¹ Псалом Давидів. Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її, ²бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.

³ Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? ⁴У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману, ⁵нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого! ⁶Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.

⁷ Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! ⁸Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою! ⁹Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави! ¹⁰Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села.

Chapter 25

¹ Давидів. До Тебе підношу я, Господи, душу свою, ²Боже мій, я на Тебе надіюсь, нехай же я не засоромлюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене! ³Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, хто на Тебе встає надаремно! ⁴Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь, ⁵провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь! ⁶Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони! ⁷Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!

⁸ Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, ⁹Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї! ¹⁰Всі Господні стежки милосердя та правда для тих, хто Його заповіта й свідоцтва додержує. ¹¹Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він! ¹²Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати: ¹³душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю! ¹⁴Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.

¹⁵ Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої. ¹⁶Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний! ¹⁷Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків! ¹⁸Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої! ¹⁹Подивись на моїх ворогів, як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненавидять мене!... ²⁰Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе! ²¹Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе! ²²Визволи, Боже, ізраїля від усіх його утисків!

Chapter 26

¹ Давидів. Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності, і надіявсь на Господа, тому не спіткнуся! ²Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє, ³бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив. ⁴Не сидів я з людьми неправдивими, і не буду ходити з лукавими, ⁵я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду.

⁶ Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника, ⁷щоб хвалу Тобі голосно виголосити, та звістити про всі чуда Твої. ⁸Господи, полюбив я оселю дому Твого, і місце перебування слави Твоєї. ⁹Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровожерами, ¹⁰що в руках їх злодійство, що їхня правиця наповнена підкупом. ¹¹А я буду ходити в своїй непорочності, визволь мене та помилуй мене! ¹²Нога моя стала на рівному місці, на зборах я благословлятиму Господа!

Chapter 27

¹ Давидів. Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись? ²Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!... ³коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його! ⁴Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати! ⁵бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе! ⁶А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!

⁷ Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене! ⁸За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого: ⁹не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого, ¹⁰бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене! ¹¹Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів! ¹²Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці, ¹³немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро! ¹⁴Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!

Chapter 28

¹ Давидів. До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу... ²Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого! ³Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці! ⁴Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними, ⁵бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!

⁶ Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого! ⁷Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його! ⁸Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця! ⁹Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!

Chapter 29

¹ Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу! ²Дайте Господу славу імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом! ³Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами! ⁴Голос Господній із силою, голос Господній з величністю. ⁵Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські. ⁶Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу. ⁷Голос Господній викрешує полум'я огняне, ⁸голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою. ⁹Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава! ¹⁰Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем! ¹¹Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!

Chapter 30

¹ Псалом Давидів. Пісня освячення дому. (30-2) Буду тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини мене витяг, і не потішив моїх ворогів ради мене! ²(30-3) Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, і мене вздоровив Ти. ³(30-4) Господи, вивів Ти душу мою із шеолу, Ти мене оживив, щоб в могилу не сходити мені! ⁴(30-5) Співайте Господеві, святії Його, й славте пам'ять святині Його! ⁵(30-6) Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок!

⁶ (30-7) А я говорив був у мирі своєму: Я не захитаюсь навіки! ⁷(30-8) Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил. Як лице Своє Ти заховав, то збентежився я. ⁸(30-9) До Тебе я кличу, о Господи, і благаю я Господа: ⁹(30-10) Яка користь із крови моєї, коли я до гробу зійду? Чи хвалити Тебе буде порох? Чи він виявить правду Твою? ¹⁰(30-11) Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, будь мені помічником! ¹¹(30-12) Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв'язав, і підперезав мене радістю, ¹²(30-13) щоб славу співала людина Тобі й не замовкла! Господи, Боже мій, повік славити буду Тебе!

Chapter 31

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (31-2) На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді! ²(31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене! ³(31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене! ⁴(31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя! ⁵(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди! ⁶(31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа. ⁷(31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі, ⁸(31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

⁹ (31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє, ¹⁰(31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості! ¹¹(31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене! ¹²(31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина... ¹³(31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу, ¹⁴(31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог! ¹⁵(31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників! ¹⁶(31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй, ¹⁷(31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу, ¹⁸(31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

¹⁹ (31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами! ²⁰(31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш! ²¹(31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті! ²²(31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав... ²³(31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує. ²⁴(31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!

Chapter 32

¹ Давидів. Пісня навчальна. Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, ²блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства! ³Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, ⁴бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села. ⁵Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив. Села. ⁶Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!

⁷ Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села. ⁸Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе! ⁹Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються. ¹⁰Багато хворіб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує! ¹¹Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!

Chapter 33

¹ Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала! ²Хваліть Господа гуслами, співайте Йому з десятиструнною арфою, ³заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком сурем, ⁴бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний! ⁵Правду та суд Він кохає, і Господньої милости повна земля! ⁶Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо. ⁷Воду морську збирає Він, мов би до міху, безодні складає в коморах. ⁸Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його, ⁹бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось. ¹⁰Господь раду поганів понищить, понівечить мислі народів, ¹¹а задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки!

¹² Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі! ¹³Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських, ¹⁴приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю: ¹⁵Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла! ¹⁶Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили, ¹⁷для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, ¹⁸ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає, ¹⁹щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти! ²⁰Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш, ²¹бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо! ²²Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!

Chapter 34

¹ Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. (34-2) Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх! ²(34-3) Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться! ³(34-4) Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте ім'я Його разом! ⁴(34-5) Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив. ⁵(34-6) Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя! ⁶(34-7) Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив. ⁷(34-8) Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх. ⁸(34-9) Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе! ⁹(34-10) Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають! ¹⁰(34-11) Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.

¹¹ (34-12) Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу! ¹²(34-13) Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро? ¹³(34-14) Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу. ¹⁴(34-15) Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним! ¹⁵(34-16) Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк, ¹⁶(34-17) Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі. ¹⁷(34-18) Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх. ¹⁸(34-19) Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає. ¹⁹(34-20) Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх: ²⁰(34-21) Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається! ²¹(34-22) Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного. ²²(34-23) Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!

Chapter 35

¹ Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює, ²візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу! ³Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє! ⁴Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє. ⁵Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; ⁶нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, ⁷бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! ⁸Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав! ⁹А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! ¹⁰Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

¹¹ Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене, ¹²віддають мені злом за добро, осирочують душу мою! ¹³А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє... ¹⁴Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений... ¹⁵А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають, ¹⁶з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

¹⁷ Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою! ¹⁸Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі! ¹⁹Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить, ²⁰бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють, ²¹свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили! ²²Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене! ²³Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою, ²⁴розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, ²⁵нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули... ²⁶Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене! ²⁷Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові! ²⁸А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

Chapter 36

¹ Для диригенту хору. Раба Господнього Давида. (36-2) Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його, ²(36-3) бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти. ³(36-4) Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро. ⁴(36-5) Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.

⁵ (36-6) Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність, ⁶(36-7) Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи! ⁷(36-8) Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил: ⁸(36-9) вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів, ⁹(36-10) бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло! ¹⁰(36-11) Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою на людей щиросердих! ¹¹(36-12) Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене! ¹²(36-13) Попадали там беззаконники, повалено їх і встати не зможуть.

Chapter 37

¹ Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних, ²бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть! ³Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! ⁴Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання! ⁵На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, ⁶і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.

⁷ Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі. ⁸Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло, ⁹бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують! ¹⁰А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його, ¹¹а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим! ¹²Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами, ¹³та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день! ¹⁴Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, ¹⁵та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки! ¹⁶Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох, ¹⁷бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає! ¹⁸Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки, ¹⁹за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть. ²⁰Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!

²¹ Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає, ²²бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть! ²³Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її; ²⁴коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь. ²⁵Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили. ²⁶Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення. ²⁷Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи! ²⁸Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине! ²⁹Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній. ³⁰Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право, ³¹Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться. ³²А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його, ³³та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.

³⁴ Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні. ³⁵Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево, ³⁶та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов! ³⁷Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність, ³⁸переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине! ³⁹А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття, ⁴⁰і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!

Chapter 38

¹ Псалом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді, ²(38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене... ³(38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх, ⁴(38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої, ⁵(38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї... ⁶(38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний, ⁷(38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця... ⁸(38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого... ⁹(38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе. ¹⁰(38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною... ¹¹(38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

¹² (38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе! ¹³(38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває... ¹⁴(38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має, ¹⁵(38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій! ¹⁶(38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя! ¹⁷(38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя, ¹⁸(38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я! ¹⁹(38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги... ²⁰(38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром... ²¹(38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, ²²(38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

Chapter 39

¹ Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний. ²(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений. ³(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: ⁴(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру! ⁵(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села. ⁶(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

⁷ (39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона! ⁸(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного! ⁹(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, ¹⁰(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь... ¹¹(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села. ¹²(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! ¹³(39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

Chapter 40

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (40-2) Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув. ²(40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи, ³(40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа! ⁴(40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються! ⁵(40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.

⁶ (40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. ⁷(40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної. ⁸(40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці. ⁹(40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти, ¹⁰(40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.

¹¹ (40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть, ¹²(40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене... ¹³(40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, ¹⁴(40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого! ¹⁵(40-16) Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага! ¹⁶(40-17) Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь! ¹⁷(40-18) А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

Chapter 41

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (41-2) Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його! ²(41-3) Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам! ³(41-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його. ⁴(41-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!

⁵ (41-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його? ⁶(41-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те... ⁷(41-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють: ⁸(41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!... ⁹(41-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту! ¹⁰(41-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу, ¹¹(41-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог. ¹²(41-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене! ¹³(41-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!

Chapter 42

¹ Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих. (42-2) Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, ²(42-3) душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем? ³(42-4) Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? ⁴(42-5) Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу... ⁵(42-6) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

⁶ (42-7) Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар. ⁷(42-8) Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною. ⁸(42-9) Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя! ⁹(42-10) Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий? ¹⁰(42-11) Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? ¹¹(42-12) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

Chapter 43

¹ Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди! ²Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий? ³Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого. ⁴і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій! ⁵Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

Chapter 44

¹ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. (44-2) Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх: ²(44-3) Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив! ³(44-4) Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав! ⁴(44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова: ⁵(44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас, ⁶(44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені, ⁷(44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш! ⁸(44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,

⁹ (44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами: ¹⁰(44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток... ¹¹(44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів, ¹²(44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив! ¹³(44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, ¹⁴(44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас... ¹⁵(44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє, ¹⁶(44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...

¹⁷ (44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили, ¹⁸(44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги! ¹⁹(44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню, ²⁰(44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого? ²¹(44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця, ²²(44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних... ²³(44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди! ²⁴(44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту? ²⁵(44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі... ²⁶(44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

Chapter 45

¹ Для дириґетна хору. На „Лілеї". Синів Кореєвих. Псалом навчальний. Пісня любови. (45-2) Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця! ²(45-3) Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе. ³(45-4) Прив'яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою, ⁴(45-5) і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя! ⁵(45-6) Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.

⁶ (45-7) Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого. ⁷(45-8) Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх. ⁸(45-9) Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили. ⁹(45-10) Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.

¹⁰ (45-11) Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого! ¹¹(45-12) А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся. ¹²(45-13) А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу. ¹³(45-14) Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом. ¹⁴(45-15) У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені. ¹⁵(45-16) Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть. ¹⁶(45-17) Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями. ¹⁷(45-18) Я буду ім'я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть!

Chapter 46

¹ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. На спів „Аламот". Пісня. (46-2) Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, ²(46-3) тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів! ³(46-4) Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори. Села. ⁴(46-5) Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього. ⁵(46-6) Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане.

⁶ (46-7) Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася. ⁷(46-8) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів. Села. ⁸(46-9) ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі! ⁹(46-10) Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці! ¹⁰(46-11) Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі! ¹¹(46-12) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів! Села.

Chapter 47

¹ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (47-2) Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости, ²(47-3) грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі! ³(47-4) Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги, ⁴(47-5) Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив. Села.

⁵ (47-6) Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога. ⁶(47-7) Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте, ⁷(47-8) бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом! ⁸(47-9) Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі! ⁹(47-10) Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!

Chapter 48

¹ Пісня. Псалом синів Кореєвих. (48-2) Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі! ²(48-3) Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного! ³(48-4) Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний. ⁴(48-5) Бо царі ось зібрались, ішли вони разом, ⁵(48-6) але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились... ⁶(48-7) Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю; ⁷(48-8) Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.

⁸ (48-9) Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його! Села. ⁹(48-10) Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого. ¹⁰(48-11) Як ім'я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя! ¹¹(48-12) Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя. ¹²(48-13) Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти, ¹³(48-14) зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному, ¹⁴(48-15) бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!

Chapter 49

¹ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту, ²(49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий, ³(49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність, ⁴(49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою! ⁵(49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

⁶ (49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться? ⁷(49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, ⁸(49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, ⁹(49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу! ¹⁰(49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє... ¹¹(49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі, ¹²(49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине! ¹³(49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села. ¹⁴(49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

¹⁵ (49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села. ¹⁶(49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її, ¹⁷(49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею! ¹⁸(49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, ¹⁹(49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! ²⁰(49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

Chapter 50

¹ Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його. ²із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні! ³Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно! ⁴Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити: ⁵Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною. ⁶і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села.

⁷ Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я! ⁸Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення, ⁹не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх, ¹⁰бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, ¹¹Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! ¹²Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній! ¹³Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів? ¹⁴Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому, ¹⁵і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

¹⁶ А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? ¹⁷Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. ¹⁸Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. ¹⁹Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. ²⁰Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... ²¹Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої! ²²Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати! ²³Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

Chapter 51

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (51-3) Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! ²(51-4) Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, ³(51-5) бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. ⁴(51-6) Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. ⁵(51-7) Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. ⁶(51-8) Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.

⁷ (51-9) Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу. ⁸(51-10) Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив. ⁹(51-11) Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй. ¹⁰(51-12) Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. ¹¹(51-13) Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. ¹²(51-14) Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. ¹³(51-15) Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.

¹⁴ (51-16) Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість! ¹⁵(51-17) Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу, ¹⁶(51-18) бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде. ¹⁷(51-19) Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! ¹⁸(51-20) Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму, ¹⁹(51-21) тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

Chapter 52

¹ Для дириґетна хору. Псалом навчальний Давидів. (52-3) Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною. ²(52-4) Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману! ³(52-5) Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села, ⁴(52-6) ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний! ⁵(52-7) Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.

⁶ (52-8) і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього: ⁷(52-9) Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого... ⁸(52-10) А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки! ⁹(52-11) Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!

Chapter 53

¹ Для дириґетна хору. На „Махалат". Навчальний псалом. Давидів. (53-2) Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!... ²(53-3) Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. ³(53-4) Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!... ⁴(53-5) Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його! ⁵(53-6) Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог! ⁶(53-7) Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде ізраїль!

Chapter 54

¹ Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів, (54-2) як зіфіяни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!" (54-3) Спаси мене, Боже, іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай! ²(54-4) Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст, ³(54-5) бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою. Села.

⁴ (54-6) Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою. ⁵(54-7) Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх. ⁶(54-8) В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, ім'я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно, ⁷(54-9) бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів!

Chapter 55

¹ Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів. (55-2) Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся! ²(55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну, ³(55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують... ⁴(55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене, ⁵(55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула... ⁶(55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив! ⁷(55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села. ⁸(55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...

⁹ (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку, ¹⁰(55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому, ¹¹(55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана, ¹²(55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього, ¹³(55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені, ¹⁴(55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу... ¹⁵(55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

¹⁶ (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене: ¹⁷(55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу! ¹⁸(55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене! ¹⁹(55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться, ²⁰(55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого, ²¹(55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!... ²²(55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному! ²³(55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

Chapter 56

¹ Для дириґетна хору. На „Німа голубка в далечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті. (56-2) Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене! ²(56-3) Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене! ³(56-4) Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу, ⁴(56-5) я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені? ⁵(56-6) Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло: ⁶(56-7) слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою, ⁷(56-8) так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

⁸ (56-9) Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй? ⁹(56-10) Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені, ¹⁰(56-11) і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу! ¹¹(56-12) На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені? ¹²(56-13) На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали. ¹³(56-14) Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Chapter 57

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру. (57-2) Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине! ²(57-3) Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро. ³(57-4) Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою ⁴(57-5) на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч. ⁵(57-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею! ⁶(57-7) Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села.

⁷ (57-8) Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе! ⁸(57-9) Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю! ⁹(57-10) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами, ¹⁰(57-11) бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар! ¹¹(57-12) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

Chapter 58

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (58-2) Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите? ²(58-3) Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. ³(58-4) Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, ⁴(58-5) їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, ⁵(58-6) що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

⁶ (58-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, ⁷(58-8) нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, ⁸(58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! ⁹(58-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! ¹⁰(58-11) А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! ¹¹(58-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

Chapter 59

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім. щоб убити його. (59-2) Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене! ²(59-3) Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних, ³(59-4) бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх! ⁴(59-5) Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач! ⁵(59-6) і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села. ⁶(59-7) Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту, ⁷(59-8) й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує...

⁸ (59-9) Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш! ⁹(59-10) Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя! ¹⁰(59-11) Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів! ¹¹(59-12) Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи! ¹²(59-13) Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть! ¹³(59-14) У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села. ¹⁴(59-15) А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту. ¹⁵(59-16) Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть. ¹⁶(59-17) А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом! ¹⁷(59-18) Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!

Chapter 60

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Лілея свідчення". Золотий псалом Давидів для навчання, (60-2) коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч. (60-3) Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас! ²(60-4) Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась! ³(60-5) Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином... ⁴(60-6) Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села. ⁵(60-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!

⁶ (60-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю! ⁷(60-9) Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє. ⁸(60-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю! ⁹(60-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить? ¹⁰(60-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже? ¹¹(60-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота! ¹²(60-14) Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!

Chapter 61

¹ Для дириґетна хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів. (61-2) Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою, ²(61-3) я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь, ³(61-4) бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога! ⁴(61-5) Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села,

⁵ (61-6) бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться! ⁶(61-7) Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки, ⁷(61-8) нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть! ⁸(61-9) Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!

Chapter 62

¹ Для дириґетна хору. Для Єдутуна. Псалом Давидів. (62-2) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє! ²(62-3) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже! ³(62-4) Доки будете ви нападати на людину? Усі хочете ви розтрощити її, немов мур той похилений, мов би паркан той валющий! ⁴(62-5) Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!... Села. ⁵(62-6) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя! ⁶(62-7) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь! ⁷(62-8) У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!

⁸ (62-9) Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище! Села. ⁹(62-10) Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом! ¹⁰(62-11) Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього! ¹¹(62-12) Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога! ¹²(62-13) і в Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його!

Chapter 63

¹ Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. (63-2) Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води... ²(63-3) Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу,

³ (63-4) ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють! ⁴(63-5) Так я буду в житті своїм благословляти Тебе, ради Ймення Твого буду руки свої підіймати! ⁵(63-6) Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої хвалять губами співними. ⁶(63-7) Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних:

⁷ (63-8) що став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму! ⁸(63-9) Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене. ⁹(63-10) Вороги ж мою душу шукають для згуби, нехай западуться до споду землі, ¹⁰(63-11) нехай помордовані будуть мечем, бодай стали шакалам поживою! ¹¹(63-12) А цар звеселиться у Бозі, буде хвалений кожен, хто йому присягає, будуть бо замкнені уста лжемовцям!

Chapter 64

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (64-2) Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони! ²(64-3) Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців, ³(64-4) які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким, ⁴(64-5) щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!... ⁵(64-6) У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити? ⁶(64-7) Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!

⁷ (64-8) Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть, ⁸(64-9) і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!... ⁹(64-10) і всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють! ¹⁰(64-11) і праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді!

Chapter 65

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Пісня. Уся земле, покликуйте Богові: ²Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі має відданий бути обіт! ³Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить! ⁴Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш! ⁵Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде! наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого!

⁶ Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі, ⁷що гори ставиш Своєю силою, підперезаний міццю, ⁸що втихомирюєш гуркіт морів, їхніх хвиль та галас народів... ⁹і будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід поранку й де вечір. ¹⁰Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її! ¹¹Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її! ¹²Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть! ¹³Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір'я! (65-14) Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають!

Chapter 66

¹ Для дириґетна хору. Пісня. Псалом. Уся земле, покликуйте Богові, ²виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть! ³Скажіть Богу: Які Твої вчинки грізні! Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі, ⁴вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє! Села. ⁵ідіть і погляньте на Божі діла, Він грізний у ділах проти людських синів! ⁶Він на суходіл змінив море, й переходили річку ногою, там раділи ми в Ньому! ⁷Він царює навіки Своєю могутністю, очі Його між народами зорять, нехай не несуться відступники! Села.

⁸ Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте, ⁹що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись, ¹⁰бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється... ¹¹Ти нас до в'язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна, ¹²Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів!

¹³ Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті, ¹⁴що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй! ¹⁵Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим, приготую биків із козлами. Села. ¹⁶ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі: ¹⁷До Нього я кликав устами своїми, і хвали Йому під моїм язиком! ¹⁸Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене, ¹⁹але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви! ²⁰Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене!

Chapter 67

¹ Для дириґетна хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня. (67-2) Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Села, ²(67-3) щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх спасіння Твоє! ³(67-4) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи! ⁴(67-5) Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі! Села. ⁵(67-6) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи! ⁶(67-7) Земля врожай свій дала, Бог поблагословив нас, наш Бог! ⁷(67-8) Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його!

Chapter 68

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Пісня. (68-2) Нехай воскресне Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники! ²(68-3) Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем! ³(68-4) А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть! ⁴(68-5) Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, Господь Йому Ймення, та перед Ним веселіться! ⁵(68-6) Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм! ⁶(68-7) Бог самітних уводить до дому, витягує в'язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!

⁷ (68-8) Боже, коли перед народом Своїм Ти виходив, коли йшов Ти пустинею, Села, ⁸(68-9) то тряслася земля, також капало небо було перед Богом, Сінай затремтів перед Богом, Богом ізраїля! ⁹(68-10) Дощ добродійний спускаєш Ти краплями, Боже, на спадок Свій перемучений міцно поставив його. ¹⁰(68-11) У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже! ¹¹(68-12) Господь дає слово; провісниць велика многота: ¹²(68-13) Царі військ утікають, утікають, пані ж дому розділює здобич. ¹³(68-14) Коли ви спочиваєте між обійстями то крила голубки покриті сріблом, а пера її зеленкавістю золота. ¹⁴(68-15) Коли Всемогутній царів розпорошував в Краї, то сніг Ти спускав на Цалмоні.

¹⁵ (68-16) Гора Божа Башанська гора, гора верхогір'я гора та Башанська. ¹⁶(68-17) Верхогір'я, чого заздрісно дивитеся на ту гору, що Бог зажадав на мешкання Своє, і Господь буде мешкати там завжди? ¹⁷(68-18) Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні, Господь із Сінаю прибув до святині. ¹⁸(68-19) Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, і відступники мешкати будуть у Господа Бога також. ¹⁹(68-20) Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння! Села. ²⁰(68-21) Бог для нас Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти! ²¹(68-22) Але розторощить Бог голову Своїх ворогів, маківку, вкриту волоссям, того, хто в гріхах своїх ходить!

²² (68-23) Промовив Господь: Я спроваджу з Башану тебе, з глибин моря спроваджу, ²³(68-24) щоб ти ногу свою мив у крові, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів! ²⁴(68-25) Походи Твої, Боже, бачено, походи Бога мого у святині мого Царя: ²⁵(68-26) Попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах: ²⁶(68-27) Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел ізраїля! ²⁷(68-28) Там Веніямин молодий, їхній володар, князі Юди, їхні полки, князі Завулона, князі Нефталима. ²⁸(68-29) Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив! ²⁹(68-30) із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара. ³⁰(68-31) Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають! ³¹(68-32) Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.

³² (68-33) Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села, ³³(68-34) що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним. ³⁴(68-35) Визнайте Богові силу, величність Його над ізраїлем, а в хмарах потуга Його! ³⁵(68-36) Бог грізний у святинях Своїх, Бог ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний!

Chapter 69

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів. (69-2) Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! ²(69-3) Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія! ³(69-4) Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!... ⁴(69-5) Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю! ⁵(69-6) Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані! ⁶(69-7) Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів, ⁷(69-8) бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!... ⁸(69-9) Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері, ⁹(69-10) бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене, ¹⁰(69-11) і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу... ¹¹(69-12) За одежу надів я верету, і за приказку став я для них: ¹²(69-13) про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...

¹³ (69-14) А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого, ¹⁴(69-15) визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод! ¹⁵(69-16) Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня! ¹⁶(69-17) Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене, ¹⁷(69-18) і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене, ¹⁸(69-19) наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!... ¹⁹(69-20) Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги! ²⁰(69-21) Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов! ²¹(69-22) і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...

²² (69-23) Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами, ²³(69-24) бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються! ²⁴(69-25) Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє! ²⁵(69-26) Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде! ²⁶(69-27) Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою... ²⁷(69-28) Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, ²⁸(69-29) нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!... ²⁹(69-30) А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,

³⁰ (69-31) і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму! ³¹(69-32) і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має. ³²(69-33) Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце, ³³(69-34) бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він! ³⁴(69-35) Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається, ³⁵(69-36) бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його, ³⁶(69-37) і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім!

Chapter 70

¹ Для дириґетна хору. Давидів. На пам'ятку. (70-2) Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені! ²(70-3) Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого! ³(70-4) Бодай повернулися з соромом ті, хто говорить на мене: Ага! Ага! ⁴(70-5) Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь! ⁵(70-6) А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

Chapter 71

¹ До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений! ²визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене, ³стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя! ⁴Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене, ⁵Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого! ⁶На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! ⁷Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона! ⁸Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности! ⁹Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене, ¹⁰бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом, ¹¹говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!... ¹²Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені! ¹³Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!

¹⁴ А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу! ¹⁵Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю, ¹⁶буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою! ¹⁷Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої. ¹⁸А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої! ¹⁹Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі? ²⁰Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш, ²¹Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене! ²²А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти ізраїлів! ²³Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував! ²⁴Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!

Chapter 72

¹ Соломонів. Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,

² хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю! ³Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду. ⁴Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя! ⁵Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду! ⁶Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю! ⁷Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць, ⁸і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі! ⁹Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати... ¹⁰Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки! ¹¹і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи, ¹²бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! ¹³Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, ¹⁴від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його! ¹⁵і буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день! ¹⁶На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі! ¹⁷Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!

¹⁸ Благословен Господь Бог, Бог ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє, ¹⁹і благословенне навіки ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь! ²⁰Скінчились молитви Давида, сина Єссея.

Chapter 73

¹ Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих! ²А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, ³бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, ⁴бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, ⁵на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. ⁶Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, ⁷вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, ⁸сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: ⁹свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!... ¹⁰Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду ¹¹та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість, ¹²як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє? ¹³Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої, ¹⁴і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

¹⁵ Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. ¹⁶і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, ¹⁷аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: ¹⁸направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! ¹⁹Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! ²⁰Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

²¹ Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, ²²а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... ²³Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, ²⁴Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! ²⁵Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! ²⁶Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, ²⁷бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! ²⁸А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

Chapter 74

¹ Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська? ²Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився, ³підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!... ⁴Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої, ⁵виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева... ⁶А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами, ⁷Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили... ⁸Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів... ⁹Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... ¹⁰Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє? ¹¹Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

¹² А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі! ¹³Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, ¹⁴Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині, ¹⁵Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі! ¹⁶Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, ¹⁷всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

¹⁸ Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє! ¹⁹Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди! ²⁰Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля! ²¹Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє! ²²Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного! ²³Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Chapter 75

¹ Для дириґетна хору. „Не вигуби!" Псалом Асафів. Пісня. (75-2) Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке Твоє Ймення! Оповідають про чуда Твої. ²(75-3) Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо. ³(75-4) Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Села. ⁴(75-5) Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога! ⁵(75-6) Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно,

⁶ (75-7) бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, ⁷(75-8) але судить Бог: того Він понижує, а того повищує, ⁸(75-9) бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип'ють лиш дріжджі її! ⁹(75-10) А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова, ¹⁰(75-11) відрубаю всі роги безбожних, роги праведного піднесуться!

Chapter 76

¹ Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом Асафів. Пісня. (76-2) Бог знаний у Юді, Його Ймення велике в ізраїлі! ²(76-3) У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні, ³(76-4) Він там поламав стріли луку, щита та меча, та війну! Села. ⁴(76-5) Ти осяйний, потужніший за гори відвічні. ⁵(76-6) Обдерто людей сильносердих, задрімали вони своїм сном, і не знайшли своїх рук усі мужі військові... ⁶(76-7) Від сваріння Твого, Боже Яковів, оглушується колесниця та кінь:

⁷ (76-8) Ти Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого?... ⁸(76-9) Як звіщаєш Ти суд із небес, то боїться й стихає земля, ⁹(76-10) як встає Бог на суд, щоб спасти всіх покірних землі! Села. ¹⁰(76-11) Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в'яжеш. ¹¹(76-12) Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточає, хай приносять дарунка Грізному: ¹²(76-13) Він духа вельмож впокоряє, страшний Він для земних царів!

Chapter 77

¹ Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене! ²(77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена: ³(77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села. ⁴(77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю... ⁵(77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні, ⁶(77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає: ⁷(77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає? ⁸(77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід? ⁹(77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села. ¹⁰(77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

¹¹ (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, ¹²(77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім! ¹³(77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш? ¹⁴(77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами, ¹⁵(77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села. ¹⁶(77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні. ¹⁷(77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали. ¹⁸(77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля! ¹⁹(77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. ²⁰(77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Chapter 78

¹ Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, ²нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю! ³Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, ⁴того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! ⁵Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, ⁶щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. ⁷і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть. ⁸і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

⁹ Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою: ¹⁰вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися, ¹¹і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав. ¹²Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім: ¹³Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал; ¹⁴і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч; ¹⁵на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні. ¹⁶Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки. ¹⁷Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, ¹⁸і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. ¹⁹і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? ²⁰Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму? ²¹Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів, ²²бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись. ²³А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, ²⁴і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: ²⁵Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости! ²⁶Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра, ²⁷і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок, ²⁸і спустив його серед табору його, коло наметів його. ²⁹і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс! ³⁰Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах, ³¹а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив... ³²Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його, ³³і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху. ³⁴Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали, ³⁵і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель. ³⁶і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому, ³⁷бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті... ³⁸Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість, ³⁹і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

⁴⁰ Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу! ⁴¹і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого, ⁴²вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі, ⁴³як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої, ⁴⁴і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили... ⁴⁵Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили. ⁴⁶А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані. ⁴⁷Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці. ⁴⁸і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні. ⁴⁹Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів. ⁵⁰Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці. ⁵¹і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових. ⁵²і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині. ⁵³і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх. ⁵⁴і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула. ⁵⁵і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив. ⁵⁶Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували, ⁵⁷і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук. ⁵⁸і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами. ⁵⁹Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем, ⁶⁰і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей, ⁶¹і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога... ⁶²і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою: ⁶³його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень, ⁶⁴його священики від меча полягли, і не плакали вдови його. ⁶⁵Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений, ⁶⁶і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав! ⁶⁷Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав, ⁶⁸а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив! ⁶⁹і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував. ⁷⁰і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв, ⁷¹від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій, ⁷²і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Chapter 79

¹ Псалом Асафів. Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили! ²Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній... ³Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!... ⁴Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць... ⁵Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

⁶ Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть, ⁷бо вони з'їли Якова, а мешкання його опустошили! ⁸Не пам'ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!... ⁹Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого! ¹⁰Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів, ¹¹нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих! ¹²А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи! ¹³А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!

Chapter 80

¹ Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів. (80-2) Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися ²(80-3) перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! ³(80-4) Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! ⁴(80-5) Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого? ⁵(80-6) Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри... ⁶(80-7) Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші... ⁷(80-8) Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

⁸ (80-9) Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив, ⁹(80-10) Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край, ¹⁰(80-11) гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри, ¹¹(80-12) аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки! ¹²(80-13) Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою? ¹³(80-14) Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її! ¹⁴(80-15) Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника, ¹⁵(80-16) і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив! ¹⁶(80-17) В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого, ¹⁷(80-18) нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі! ¹⁸(80-19) А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім'я Твоє кликати! ¹⁹(80-20) Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

Chapter 81

¹ Для дириґетна хору. На ґітійськім знарядді. Асафів. (81-2) Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова, ²(81-3) заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами, ³(81-4) засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята, ⁴(81-5) бо це право ізраїлеві, Закон Бога Якова! ⁵(81-6) На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав: ⁶(81-7) Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились. ⁷(81-8) Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села.

⁸ (81-9) Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о ізраїлю, коли б ти послухав Мене: ⁹(81-10) нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому! ¹⁰(81-11) Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню! ¹¹(81-12) Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль, ¹²(81-13) і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами! ¹³(81-14) Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх, ¹⁴(81-15) ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх! ¹⁵(81-16) Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час, ¹⁶(81-17) і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!

Chapter 82

¹ Псалом Асафів. Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить: ²Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? Села. ³Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря, ⁴порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих! ⁵Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони... Всі основи землі захитались...

⁶ Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі, ⁷та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож. ⁸Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи!

Chapter 83

¹ Пісня. Псалом Асафів. (83-2) Боже, не будь мовчазним, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, ²(83-3) бо ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попідіймали! ³(83-4) Вони проти народу Твого хитрий задум видумують, і нараджуються проти тих, кого Ти бережеш! ⁴(83-5) Вони кажуть: Ходіть но, та знищимо їх з-між народів, і згадуватись більш не буде імення ізраїля! ⁵(83-6) Бо вони однодушно нарадилися, проти Тебе умови складають, ⁶(83-7) намети Едома й ізмаїльтян, Моав та агаряни, ⁷(83-8) Ґевал і Аммон, і Амалик, Филистея з мешканцями Тиру. ⁸(83-9) і Ашшур поєднався був з ними, вони синам Лотовим стали раменом. Села.

⁹ (83-10) Зроби їм, як Мідіянові, як Сісері, як Явінові в долині Кішон, ¹⁰(83-11) при Ен-Дорі вони були знищені, стали погноєм землі! ¹¹(83-12) Поклади їх та їхніх вельмож, як Орева, й як Зеева, й як Зеваха, й як Цалмунну, усіх їхніх князів, ¹²(83-13) що казали були: Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже! ¹³(83-14) Боже мій, бодай стали вони, немов порох у вихрі, як солома на вітрі! ¹⁴(83-15) Як огонь палить ліс, й як запалює полум'я гори, ¹⁵(83-16) так Ти їх пожени Своїм вихром, і настраш Своєю бурею! ¹⁶(83-17) Наповни обличчя їхнє соромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи! ¹⁷(83-18) Нехай будуть вони засоромлені, й завжди хай будуть настрашені, і хай застидаються, й хай вони згинуть! ¹⁸(83-19) і нехай вони знають, що Ти, Твоє Ймення Господь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!

Chapter 84

¹ Для дириґетна хору. На ґітійськомім знарядді. Синів Кореєвих. Псалом. (84-2) Які любі оселі Твої, Господи Саваоте! ²(84-3) Затужена та омліває душа моя за подвір'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого! ³(84-4) і пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій! ⁴(84-5) Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе! Села. ⁵(84-6) Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе, ⁶(84-7) ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення! ⁷(84-8) Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.

⁸ (84-9) Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Села. ⁹(84-10) Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця! ¹⁰(84-11) Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности! ¹¹(84-12) Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить. ¹²(84-13) Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється!

Chapter 85

¹ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (85-2) Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув, ²(85-3) Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Села. ³(85-4) Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости! ⁴(85-5) Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ! ⁵(85-6) Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід? ⁶(85-7) Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою! ⁷(85-8) Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє,

⁸ (85-9) нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир! народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються! ⁹(85-10) Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі. ¹⁰(85-11) Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються, ¹¹(85-12) правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає. ¹²(85-13) і Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій. ¹³(85-14) Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить.

Chapter 86

¹ Молитва Давидова. Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий! ²Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе! ³Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день, ⁴потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою, ⁵бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе! ⁶Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого, ⁷в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!

⁸ Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої! ⁹Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та ім'я Твоє славити будуть, ¹⁰великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний! ¹¹Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого! ¹²Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки ім'я Твоє, ¹³велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого! ¹⁴Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе... ¹⁵А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий, ¹⁶зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці! ¹⁷Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!

Chapter 87

¹ Синів Кореєвих. Псалом. Пісня. Основа його на горах святих, ²Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові. ³Славне розповідають про тебе, місто Боже! Села.

⁴ Тим, хто знає мене, нагадаю про Рагав та про Вавилон; ось Филистея та Тир з Кушем кажуть: Отой народився був там. ⁵і про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його! ⁶Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там! Села. ⁷і співають у танку вони: У Тобі всі джерела мої!

Chapter 88

¹ Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина. (88-2) Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою: ²(88-3) хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого, ³(88-4) душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу! ⁴(88-5) Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий... ⁵(88-6) Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки... ⁶(88-7) Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах. ⁷(88-8) На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села. ⁸(88-9) Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,