Contents

Holy Bible

Ukranian Translation

Old Testament

Genesis

Chapter 1

1 На початку Бог створив Небо та землю. 2А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

3 І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. 4І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. 5І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.

6 І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. 7І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. 8І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.

9 І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. 10І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. 11І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. 12І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. 13І був вечір, і був ранок, день третій.

14 І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. 15І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так. 16І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. 17І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, 18і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре. 19І був вечір, і був ранок, день четвертий.

20 І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. 21І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. 22І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі! 23І був вечір, і був ранок, день п'ятий.

24 І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. 25І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. 27І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. 28І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

29 І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! 30І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.

31 І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Chapter 2

1 І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. 2І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. 3І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

4 Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю. 5І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. 6І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. 7І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

8 І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. 9І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла. 10І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками. 11Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото. 12А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс. 13Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії. 14А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат. 15І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

16 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. 17Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

18 І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього. 19І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. 20І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. 22І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. 23І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. 24Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. 25І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

Chapter 3

1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? 2І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, 3але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. 4І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! 5Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв. 7І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі. 8І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? 10А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.

11 І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв? 12А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв. 13Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.

14 І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. 15І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

16 До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

17 І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. 18Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. 19У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

20 І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.

22 І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку. 23І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був. 24І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Chapter 4

1 І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа. 2А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.

3 І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. 4А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, 5а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.

6 І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? 7Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.

8 І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.

9 І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? 10І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. 11А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. 12Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі.

13 І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести. 14Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене. 15І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений. І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.

16 І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену. 17І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я тому містові, як ім'я свого сина: Енох. 18І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха.

19 І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла. 20І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. 21А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку. 22А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема.

23 І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, 24і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!

25 І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн. 26А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє.

Chapter 5

1 Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. 2Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина. 3І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф. 4І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок. 5А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.

6 І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша. 7І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок. 8А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ. 9І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана. 10І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. 11А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він. 12І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла. 13І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок. 14А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він. 15І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда. 16І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. 17А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він. 18І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха. 19І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок. 20А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.

21 І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха. 22І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок. 23А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ. 24І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.

25 І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив. 26І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок. 27А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він.

28 І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив, 29ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв. 30І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок. 31А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він. 32І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

Chapter 6

1 І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. 2І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

3 І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

4 За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку. 5І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.

6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. 7І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

8 Але Ной знайшов милість у Господніх очах. 9Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. 10І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.

11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. 12І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

13 І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. 14Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору. 15І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому. 16Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні. 17А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі! 18І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою. 19І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця. 20Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими. 21А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.

22 І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.

Chapter 7

1 І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. 2Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її. 3Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі. 4Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!

5 І зробив Ной усе, як звелів був Господь. 6А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі. 7І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу. 8Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі, 9по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів. 10І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.

11 Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. 12І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.

13 Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, 14вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата. 15І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя. 16А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.

17 І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. 18І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. 19І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. 20На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.

21 І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина. 22Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було. 23І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. 24І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.

Chapter 8

1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась. 2І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився. 3І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. 5І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. 7І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. 8І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі. 9Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. 10І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. 11І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. 12І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! 14А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: 16Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. 17Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються. 18І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. 19Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. 21І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. 22Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

Chapter 9

1 І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! 2І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. 3Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе. 4Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. 5А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. 6Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим. 7Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

8 І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи: 9А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас. 10І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. 11І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.

12 І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: 13Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. 14І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. 15І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло. 16І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі. 17І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.

18 І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів. 19Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля. 20І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. 21І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. 22І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі. 23Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

24 А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший. 25І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям! 26І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! 27Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!

28 А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ. 29А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.

Chapter 10

1 Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі: 2Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас. 3А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма. 4А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани. 5Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.

6 А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан. 7А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан. 8Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів. 9Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем. 10А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар. 11З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах, 12і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике. 13А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів, 14і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.

15 А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета, 16і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина, 17і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина, 18і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина. 19І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу. 20Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

21 А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів. 22Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. 23А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш. 24А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера. 25А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан. 26А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха, 27і Гадорама, і Узала, і Диклу, 28і Увала, і Авімаїла, і Шеву, 29і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові. 30А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої. 31Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах. 32Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.

Chapter 11

1 І була вся земля одна мова та слова одні. 2І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. 3І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. 4І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. 6І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. 7Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. 8І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. 9І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

10 Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі. 11І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок. 12А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха. 13І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок. 14Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера. 15І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок. 16Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа. 17І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. 18Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу. 19І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок. 20А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа. 21І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок. 22А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора. 23І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок. 24А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха. 25І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. 26Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

27 А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота. 28Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському. 29І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски. 30А Сара неплідна була, не мала нащадка вона. 31І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися. 32І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

Chapter 12

1 І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. 2І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. 3І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!

4 І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану. 5І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули.

6 І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї. 7І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому. 8А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення. 9І подавався Аврам усе далі на південь.

10 І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став. 11І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя. 12І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою. 13Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.

14 І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона. 15І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового. 16І він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди. 17І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку. 18І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка? 19Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди! 20І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

Chapter 13

1 І піднявся Аврам із Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Неґеву. 2А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото. 3І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм, 4до місця жертівника, що його він зробив там напочатку. І Аврам там прикликав Господнє Ймення.

5 Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети. 6І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати. 7І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю. 8І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня. 9Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.

10 І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, як Господній, садок, як єгипетський край! 11І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від одного. 12Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому. 13А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.

14 І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід, 15бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму. 16І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде. 17Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам! 18І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господеві.

Chapter 14

1 І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя Ґоїму, 2вони вчинили війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гомори, з Шин'авом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар тепер. 3Усі ці зібрались були до долини Сіддім, вона тепер море Солоне. 4Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали. 5А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі, і Зузів у Гамі, і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі, 6і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустині. 7І вернулись вони, і прибули до Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і звоювали всю землю Амалика, а також Аморея, що сидів у Хаццон-Тамарі. 8І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар Адми, і цар Цевоїму, і цар Белаю, тепер він Цоар, і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім, 9із Кедор-Лаомером, царем Еламу, і Тидалом, царем Ґоїму, і Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти п'ятьох. 10А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на гору. 11І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори, і всю їхню поживу, і пішли. 12І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, бо пробував у Содомі, і добро його та й пішли.

13 І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників. 14І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану. 15І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску. 16І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей.

17 Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська. 18А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. 19І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. 20І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.

21 І сказав цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі. 22Аврам же сказав цареві содомському: Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі, 23що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама. 24Я не хочу нічого, даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, частину свою вони візьмуть.

Chapter 15

1 По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика.

2 А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску. 3І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник спадкоємець мені. 4І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі. 5І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! 6І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.

7 І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її. 8І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її? 9Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине. 10І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік. 11І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.

12 Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий. 13І промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. 14Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком. 15А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш. 16А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.

17 І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви. 18І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата: 19хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина, 20і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина, 21і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина.

Chapter 16

1 А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї була єгиптянка невільниця, а ймення їй Аґар. 2І сказала Сара Аврамові: Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї одержу я сина. І послухався Аврам голосу Сари. 3І взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку Аґар, свою невільницю, по десяти літах перебування Аврамового в землі ханаанській, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку.

4 І він увійшов до Аґари, і вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою. 5І сказала Сара Аврамові: Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лоня твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Нехай розсудить Господь поміж мною та поміж тобою! 6І промовив Аврам до Сари: Таж невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очах твоїх. І Сара гнобила її. І втекла Аґар від обличчя її.

7 І знайшов її Ангол Господній біля джерела води на пустині, біля джерела на дорозі до Шур, 8і сказав: Аґаро, Сарина невільнице, звідки ж то прийшла ти, і куди ти йдеш? Та відказала: Я втікаю від обличчя Сари, пані моєї. 9А Ангол Господній промовив до неї: Вернися до пані своєї, і терпи під руками її!

10 І Ангол Господній промовив до неї: Сильно розмножу потомство твоє, і через безліч буде воно незліченне. 11І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім'я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї недолі. 12А він буде як дикий осел між людьми, рука його на всіх, а рука всіх на нього. І буде він жити при всіх своїх браттях. 13І назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: Ти Бог видіння! Бо сказала вона: Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене? 14Тому джерело було назване Джерело Живого, Хто бачить мене, воно поміж Кадешем та поміж Баредом.

15 І вродила Аґар Аврамові сина, а Аврам назвав ім'я свого сина, що вродила Аґар: Ізмаїл. 16А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ, коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла.

Chapter 17

1 І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! 2І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе. 3І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи:

4 Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. 5І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. 6І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.

7 І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі. 8І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом. 9І сказав Авраамові Бог: А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях. 10То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. 11І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами. 12А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних, що він не з потомства твого. 13Щодо обрізання, нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним. 14А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то стята буде душа та з народу свого, він зірвав заповіта Мого!

15 І сказав Авраамові Бог: Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я їй: Сарра. 16І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї. 17І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить? 18А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм! 19Бог же сказав: Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім'я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім. 20А щодо Ізмаїла, Я послухав тебе: Ось Я поблагословлю його, і вчиню його плідним, і дуже-дуже розмножу його. Він породить дванадцять князів, і великим народом учиню Я його. 21А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі на цей час другого року. 22І Він перестав говорити з ним. І Бог вознісся від Авраама.

23 І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог говорив з ним. 24А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. 25А Ізмаїл був віку тринадцяти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. 26Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його. 27І всі мужі дому його, народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, були обрізані з ним.

Chapter 18

1 І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. 2І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, 3та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба! 4Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. 5І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав. 6І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі. 7І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив. 8І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

9 І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі. 10І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. 11Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. 12І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! 13І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? 14Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина. 15А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити. 17А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? 18Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! 19Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього. 20І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, 21зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу. 22І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

23 І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим? 24Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є? 25Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди? 26І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них. 27І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. 28Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять! 29І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока! 30І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там! 31І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти! 32І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох! 33І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Chapter 19

1 І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі, 2та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці. 3А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім. 5І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати! 6І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою, 7і сказав: Браття мої, не чиніть лихого! 8Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого. 9А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері. 10Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули. 11А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця, 13бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його. 14І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста. 16А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом. 17І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути. 18А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи! 19Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру. 20Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа моя. 21І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав. 22Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав ім'я тому місту: Цоар. 23Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба. 25І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!...

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім. 28І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки... 29І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його. 31І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі. 32Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька. 33І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... 34І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька. 35І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... 36І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого. 37І вродила старша сина, і назвала ім'я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня. 38А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.

Chapter 20

1 І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі. 2І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Ґерару, і взяв Сарру.

3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка. 4А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний? 5Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх. 6І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї. 7А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє.

8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися. 9І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив! 10І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку річ? 11І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою. 12І притім вона справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала за жінку мені. 13І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій брат.

14 І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його. 15І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби. 16А Саррі сказав: Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана. 17І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати. 18Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

Chapter 21

1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив. 2І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог. 3І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак. 4І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому. 5А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його. 6І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене. 7І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його. 8І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

9 І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається. 10І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком. 11Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його. 12І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство. 13І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.

14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева. 15І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів. 16І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала. 17І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там. 18Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його. 19І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця. 20І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник. 21І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.

22 І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш! 23А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш. 24І сказав Авраам: Я присягаю! 25І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби. 26І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні. 27І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову. 28І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно. 29І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно? 30А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю. 31Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони. 32І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.

33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного. 34І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.

Chapter 22

1 І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! 2І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.

3 І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог. 4А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека. 5І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас. 6І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє. 7І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення? 8І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє. 9І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. 10І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...

11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я! 12І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого. 13А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого. 14І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться.

15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге, 16і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, 17то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. 18І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. 19І вернувсь Авраам до слуг своїх.

20 І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму: 21Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового, 22І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла. 23А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому. 24А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху.

Chapter 23

1 І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, літа життя Сарриного. 2І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи: 4Я приходько й захожий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого. 5І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому: 6Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою. 7І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим, 8та й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового, 9і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу. 10А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи: 11Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою. 12І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі, 13та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою. 14А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому: 15Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!

16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги. 17І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо, 18купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його. 19І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ханаанській. 20І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

Chapter 24

1 А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім. 2І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє, 3і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю. 4Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака. 5І сказав раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов? 6І промовив до нього Авраам: Стережися, щоб ти не вернув мого сина туди! 7Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю землю, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого! 8А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти будеш очищений з цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай. 9І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу.

10 І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора. 11І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати, 12та й промовив: Господи, Боже пана мого Авраама, подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом! 13Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати. 14І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном. 15І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї. 16А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й вийшла. 17І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: Дай но напитись води з твого глека! 18А та відказала: Напийся, мій пане! І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла його. 19А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап'ються. 20І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його. 21А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні? 22І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, пів шекля вага їй, і два наручні на руки її, на десять шеклів золота вага їм, 23та й сказав: Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати? 24Вона відказала йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора. 25І сказала до нього: І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати. 26І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі, 27та й сказав: Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана. 28І побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду.

29 А в Ревеки був брат, на ймення йому Лаван. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела. 30І сталося, як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: Отак говорив мені той чоловік, то прибув він до того чоловіка, а той ось стоїть при верблюдах біля джерела, 31і сказав: Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів. 32І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним. 33І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи. А Лаван відказав: Говори! 34І той став говорити: Я раб Авраамів. 35А Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли. 36А Сарра, жінка пана мого, бувши старою, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав. 37І заприсяг мене пан мій, говорячи: Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробуваю в його краю. 38Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і візьмеш жінку для сина мого. 39І сказав я до пана свого: Може та жінка не піде за мною? 40І сказав він до мене: Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого. 41Тоді будеш очищений ти від закляття мого, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закляття мого. 42І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу я! 43Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай но мені напитися трохи води з свого глека, 44вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь для сина пана мого. 45І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене! 46І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди. 47А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її. 48І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його. 49А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, то скажіть мені, і я звернуся праворуч або ліворуч. 50І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: Від Господа вийшла та річ, ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго. 51Ось перед тобою Ревека, візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був. 52І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господеві. 53І вийняв той раб срібний посуд, і посуд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.

54 І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: Відішліть мене до пана мого. 55І сказав її брат та мати її: Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, потім підеш. 56І сказав він до них: Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана свого. 57А вони відказали: Покличмо дівчину, і запитаймо її саму. 58І покликали Ревеку, і сказали до неї: Чи ти підеш з оцим чоловіком? А вона відказала: Піду. 59І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його. 60І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: Ти наша сестра, будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів. 61І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхала за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшов.

62 А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої, і сидів у краї південному. 63І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, ось верблюди йдуть. 64І Ревека звела свої очі, та й Ісака побачила, і злізла з верблюда. 65І сказала вона до раба: Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч? А раб відповів: То мій пан. І вона покривало взяла, та й накрилась. 66І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив. 67І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.

Chapter 25

1 А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй Кетура. 2А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха. 3А Йокшан породив був Шеву та Дедана. А сини Деданові були: ашшури, і летуші, і леуми. 4А сини Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, усі вони сини Кетури. 5І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові. 6А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відіслав їх від Ісака, сина свого, коли сам ще живий був, на схід, до краю східнього. 7А оце дні літ Авраамового життя, які він прожив: сто літ, і сімдесят літ, і п'ять літ. 8І спочив та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї рідні. 9І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що навпроти Мамре, 10поле, що його Авраам був купив від синів Хетових, там був похований Авраам і Сарра, жінка його.

11 І сталося по Авраамовій смерті, і поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці Лахай-Рої. 12А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його породила Авраамові єгиптянка Аґар, невільниця Саррина. 13І оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами й за нащадками їх: перворідний Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам, 14І Мішма, і Дума, і Масса, 15Хадад, і Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма. 16Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами, дванадцять начальників для їхніх племен. 17А оце літа життя Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочив та й умер він, і був узятий до своєї рідні. 18І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру, що навпроти Єгипту, як іти до Ашшуру. І він оселився перед усіма своїми братами.

19 А оце оповість про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака. 20І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана. 21І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, і завагітніла Ревека, жінка його. 22І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: Коли так, то для чого я це переношу? І пішла запитатися Господа. 23І промовив до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити. 24І сповнились дні її, щоб родити, і ось близнюки в утробі її. 25І вийшов перший червонуватий, увесь він немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав. 26А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони. 27І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків чоловіком мирним, що в наметах сидів. 28І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.

29 І зварив був Ісак їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був. 30І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то назвали ймення йому: Едом. 31А Яків сказав: Продай же нині мені своє перворідство. 32І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж мені оте перворідство? 33А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову. 34І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.

Chapter 26

1 І настав був голод у Краю, окрім голоду першого, що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до Ґерару. 2І явився йому Господь і сказав: Не ходи до Єгипту, оселися в землі, про яку Я скажу тобі. 3Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму. 4І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, і потомству твоєму Я дам усі оці землі. І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі, 5через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої.

6 І осів Ісак у Ґерарі. 7І питалися люди тієї місцевости про жінку його. А він відказав: Вона сестра моя, бо боявся сказати: Вона жінка моя, щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона. 8І сталося, коли він там довго жив, і дивився Авімелех, цар филистимський, через вікно, та й побачив, ось Ісак забавляється з Ревекою, жінкою своєю. 9І покликав Авімелех Ісака та й сказав: Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був: Вона сестра моя? Ісак же йому відповів: Бо сказав, щоб не вмерти мені через неї! 10І сказав Авімелех: Що ж то нам учинив ти? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою, і ти гріх би спровадив на нас! 11І наказав Авімелех усьому народові, говорячи: Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той певно буде забитий.

12 І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно, і Господь поблагословив був його. 13І забагатів оцей чоловік, і багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий. 14І була в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів. І заздрили йому филистимляни. 15І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, і понаповнювали їх землею. 16І сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас! 17І пішов Ісак звідти, і в долині Ґерару розтаборився, та й осів там. 18І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав. 19І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води. 20І сварилися пастухи ґерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: Це наша вода! І він назвав ім'я для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним. 21І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім'я: Ситна. 22І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, і не сварились за неї. І він назвав для неї ім'я: Реховот, і сказав: Тепер нам поширив Господь, і в Краю ми розмножимось. 23А звідти піднявся він до Беер-Шеви. 24І явився йому Господь тієї ночі й сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу нащадків твоїх ради Авраама, Мойого раба. 25І він збудував там жертівника, і покликав Господнє Ймення. І поставив він там намета свого, а раби Ісакові криницю там викопали.

26 І прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, головний начальник війська його. 27І сказав їм Ісак: Чого ви до мене прийшли? Ви ж зненавиділи мене, і вислали мене від себе. 28А ті відказали: Ми бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами, поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою, 29що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа! 30І він учинив для них гостину, і вони їли й пили. 31А рано вони повставали, і присягли один одному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром. 32І сталося того дня, і прийшли Ісакові раби, і розказали йому про криницю, яку вони викопали. І сказали йому: Ми воду знайшли! 33І він назвав її: Шів'а, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня.

34 І був Ісав віку сорока літ, і взяв жінку Єгудиту, дочку хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона. 35І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки.

Chapter 27

1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: Мій сину! А той відказав йому: Ось я! 2І промовив до нього Ісак: Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї... 3А тепер візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську. 4І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру. 5А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: Ось я чула, як твій батько казав до Ісава, брата твого, говорячи: 7Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю. 8А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі. 9Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить. 10І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю. 11І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: Таж брат мій Ісав чоловік волохатий, а я чоловік гладенький! 12Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення... 13І сказала йому його мати: На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені. 14І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачний, як любив його батько. 15І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова. 16А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його. 17І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

18 І прибув він до батька свого та й сказав: Батьку мій! А той відказав: Ось я. Хто ти, мій сину? 19А Яків промовив до батька свого: Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене. 20І сказав Ісак до сина свого: Як це ти так швидко знайшов, сину мій? А той відказав: Бо мені допоміг Господь, Бог твій. 21І промовив Ісак до Якова: Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти це син мій Ісав, чи ні. 22І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: Голос голос Яковів, а руки руки Ісавові. 23І не впізнав він його, бо були його руки як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його. 24І сказав він: То ти син мій Ісав? А той відказав: Я. 25І промовив Ісак: Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив. 26І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій! 27І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: Дивись, запах сина мого немов запах поля, що його Господь благословив! 28І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! 29Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає проклятий, а хто поблагословить тебе благословенний!.

30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого... 31І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене! 32І озвався до нього Ісак, його батько: Хто ти? А той відказав: Я син твій, твій перворідний Ісав. 33І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благословенний! 34Як Ісав почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: Поблагослови мене, також мене, батьку мій! 35А той відказав: Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення твоє! 36І промовив Ісав: Тому звалось ім'я його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення моє. І сказав він: Чи ти не заховав для мене благословення? 37А Ісак відповів і промовив до Ісава: Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій? 38І сказав Ісав до батька свого: Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, також мене, батьку мій! І підніс Ісав голос свій, та й заплакав... 39І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. 40І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...

41 І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, і я вб'ю Якова, брата свого. 42І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе. 43А тепер, сину мій, послухай мого голосу, і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. 44І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата, 45аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня? 46І сказала Ревека Ісакові: Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?

Chapter 28

1 І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських. 2Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї. 3А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів. 4І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові. 5І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.

6 І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок ханаанських, 7і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського. 8І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його, 9і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.

10 І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану. 11І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці. 12І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній. 13І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм. 14І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. 15І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.

16 І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав! 17І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна. 18І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх. 19І назвав він ім'я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз. 20І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, 21і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом, 22і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!

Chapter 29

1 І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему. 2І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь. 3І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце. 4І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану. 5І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо. 6І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою. 7І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть. 8А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.

9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка. 10І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї. 11І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав... 12І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму... 13І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди. 14І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.

15 І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі? 16А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль. 17Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. 18І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою. 19І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною! 20І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів. 21І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду! 22І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину. 23І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся. 24А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю. 25А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене? 26А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. 27Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других. 28І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку. 29І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю. 30І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

31 І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна. 32І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій! 33І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон. 34І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій. 35І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Chapter 30

1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю! 2І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби? 3І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей. 4І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків. 5І завагітніла Білга, і вродила Якову сина. 6І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан. 7І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову. 8І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим. 9І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку. 10І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина. 11І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад. 12І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову. 13І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.

14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого! 15А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого! 16І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї. 17І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина. 18І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар. 19І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина. 20І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон. 21А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна. 22І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу. 23І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу! 24І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!

25 І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого. 26Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі. 27І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе. 28І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам. 29А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною. 30Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому? 31І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати. 32Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені. 33І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене. 34А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм! 35І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів. 36І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була. 38І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити. 39І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими. 40І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової. 41І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях. 42А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову. 43І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Chapter 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь... 2І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото він тепер інший до нього, як був учора, позавчора. 3І промовив Господь до Якова: Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А Я буду з тобою. 4І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї, 5та й промовив до них: Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною. 6А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові. 7І батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле. 8Коли він говорив був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози пасасті. 9І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені. 10І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі. 11І сказав мені Ангол у сні: Якове! А я відказав: Ось я! 12Він промовив: Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі. 13Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обітницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження. 14І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька? 15Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло. 16Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди. 18І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської. 19А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав. 20І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає. 21І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори. 22А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік. 23І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській. 24І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській. 26І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча! 27Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами. 28І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив! 29Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого. 30А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів? 31А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок! 32При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала. 33І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного. 34А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов. 35А вона сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І перешукав він, та божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною, 37що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома. 38Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв. 39Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі. 40Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей. 41Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату! 42Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх? 44А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою. 45І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника. 46І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі. 47І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед. 48І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні, тому то й названо ймення її: Ґал-Ед 49і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного. 50Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою! 51А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою. 52Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле. 53Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак. 54І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі. 55(32-1) І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.

Chapter 32

1 (32-2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи. 2(32-3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.

3 (32-4) І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського. 4(32-5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер. 5(32-6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх. 6(32-7) І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним. 7(32-8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори. 8(32-9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.

9 (32-10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре. 10(32-11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори. 11(32-12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми. 12(32-13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.

13 (32-14) І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого: 14(32-15) кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро, 15(32-16) верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро. 16(32-17) І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом. 17(32-18) І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою? 18(32-19) то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами. 19(32-20) І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його, 20(32-21) і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє. 21(32-22) І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі. 22(32-23) І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок. 23(32-24) І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

24 (32-25) І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. 25(32-26) І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним. 26(32-27) І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене. 27(32-28) І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків. 28(32-29) І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав. 29(32-30) І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там. 30(32-31) І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя. 31(32-32) І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно. 32(32-33) Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.

Chapter 33

1 І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх. 2І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми. 3А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого. 4І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

5 І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: Хто то такі? А той відказав: Діти, якими обдарував Бог твого раба. 6І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися. 7І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йосип і Рахіль, та й вклонилися. 8І сказав Ісав: А що це за цілий табір той, що я спіткав? А той відказав: Щоб знайти милість в очах мого пана. 9А Ісав сказав: Я маю багато, мій брате, твоє нехай буде тобі. 10А Яків сказав: Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене. 11Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все. І благав він його, і той узяв. 12І промовив Ісав: Рушаймо й ходім, а я піду обік тебе. 13А той відказав: Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара. 14Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру. 15І промовив Ісав: Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною. А той відказав: Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?.

16 І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру. 17А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім'я тому місцю: Суккот. 18І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед містом. 19І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків. 20І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

Chapter 34

1 І вийшла була Діна, дочка Лії, яка вродила її Якову, щоб подивитися на дочок того краю. 2І побачив її Сихем, син Гамора хівеянина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її. 3І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого. 4І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: Візьми те дівча за жінку для мене! 5А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули вони.

6 І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним. 7І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться. 8А Гамор говорив з ними, кажучи: Син мій Сихем, запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку! 9І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі. 10І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім. 11І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду милість у ваших очах, і що ви скажете мені я дам. 12Сильно побільшіть на мене віно та дарунок, а я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за жінку! 13І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх. 14І сказали до них: Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас. 15Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі. 16І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним народом. 17А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й підемо.

18 І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового. 19І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого. 20І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи: 21Ці люди вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо їм. 22Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані. 23Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами. 24І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його.

25 І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків. 26Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли. 27Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру. 28Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі, 29і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що де в домі було. 30І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаанеянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знищений я та мій дім. 31А вони відказали: Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?

Chapter 35

1 І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм. 2І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж. 3І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я. 4І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом. 5І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним. 7І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом. 8І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут. 9І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його. 10І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізраїль буде ім'я твоє. І назвав ім'я йому: Ізраїль. 11І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх. 12А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край. 13І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив. 14І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою. 15І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

16 І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи. 17І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син. 18І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин. 19І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм. 20І поставив Яків пам'ятника на гробі її, це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні.

21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру. 22І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів. 23Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон. 24Сини Рахілині: Йосип і Веніямин. 25А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим. 26А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському. 27І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак. 28І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ. 29І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.

Chapter 36

1 А оце нащадки Ісава, цебто Едома. 2Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, Аду, дочку Елона хіттеянина, та Оголіваму, дочку Ани, дочку Ців'она хівеянина, 3та Босмат, дочку Ізмаїлову, сестру Невайотову. 4І породила Ада Ісавові Еліфаза, а Босмат породила Реуїла, 5а Оголівама породила Суша, і Ялама, і Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені в ханаанській землі. 6І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і всі душі дому свого, і худобу свою, і все стадо своє, і все своє майно, що набув у ханаанській землі, та й пішов до Краю від обличчя Якова, брата свого, 7бо маєток їх був більший, щоб пробувати їм разом, і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу. 8І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав він Едом.

9 А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр. 10Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки. 11А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо, і Ґатам, і Кеназ. 12А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амалика. Оце сини Ади, Ісавової жінки. 13А оце сини Реуїлові: Нагат і Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки. 14А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців'она, Ісавової жінки, і вродила вона Ісаву, Єуша, і Ялама, і Корея. 15А оце провідники Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ, 16провідник Корей, провідник Ґатам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини Ади. 17А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки. 18А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки. 19Оце сини Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники.

20 Оце сини Сеїра, хореянина, мешканці цієї землі: Лотан і Шовал, і Ців'он, і Ана, 21і Дішон, і Ецев, і Дішан, оце провідники хореянина, сини Сеїру, краю едомського. 22А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра Тимна. 23А оце сини Шовалові: Алван і Манахат, і Евал, Шефо, і Онам. 24А ото сини Ців'онові: і Айя, і Ана, той Ана, що знайшов був в пустині гарячі джерела, коли пас осли Ців'она, свого батька. 25А оце діти Ани: Дішон, і Оголівама, дочка Ани. 26А оце сини Дішонові: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і Керан. 27Ото сини Ецера: Білган, і Зааван, і Акан. 28Оце сини Дішана: Уц і Аран. 29Оце провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців'он, провідник Ана, 30провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан, оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр.

31 А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюванням царя в синів Ізраїлевих. 32І царював в Едомі Бела, син Беора, а ймення його міста Дінгава. 33І вмер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри. 34І вмер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина. 35І вмер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а ймення його міста Авіт. 36І вмер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Машеку. 37І вмер Самла, і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного. 38І вмер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахборів. 39І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював замість нього Гадад, а ім'я його міста Пау, а ім'я його жінки Мегетав'іл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава. 40А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їх, їхніми іменами: провідник Тимна, провідник Алва, провідник Етет, 41провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон, 42провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар, 43провідник Маґдіїл, провідник Ірам. Оце провідники Едома він же Ісав, батько Едому за їхніми оселями в краї їхнього володіння.

Chapter 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському. 2Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. 3А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання. 4І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього. 6І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені. 7А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму. 8І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. 9І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені. 10І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі? 11І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. 13І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я! 14І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. 15І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш? 16А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають? 17І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. 18А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. 19І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець! 20А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами. 21І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його! 22І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. 24І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води. 25І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту. 26І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров? 27Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його. 28І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. 29А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... 30І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?

31 А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. 32І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні? 33А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип! 34І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму... 35І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько. 36І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

Chapter 38

1 Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра. 2І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся. 3І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер. 4І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Онан. 5І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його. 6І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара. 7І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив. 8І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого. 9А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові. 10І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його. 11І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.

12 І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин. 13А Тамарі розповіли, кажучи: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою. 14І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку. 15І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє. 16І він збочив до неї на дорогу й сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене? 17А він відказав: Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш. 18А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього. 19І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого. 20А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її. 21І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця. 22І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця. 23І сказав Юда: Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти.

24 І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена. 25Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця? 26І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її. 27І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі її. 28І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов найперше. 29І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім'я йому Перец. 30А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зерах.

Chapter 39

1 А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди. 2І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина. 3І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його. 4І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку. 5І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі. 6І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.

7 І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною! 8А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку. 9Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом? 10І сталося, що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею. 11І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому. 12І схопила вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.

13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір, 14то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом. 15І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір... 16І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому. 17І вона переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною. 18І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір.

19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів його. 20І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. І пробував він там у тім домі в'язничнім. 21А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому. 22І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він. 23Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.

Chapter 40

1 І сталося по тих пригодах, чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму, цареві єгипетському. 2І розгнівався фараон на двох своїх евнухів, на начальника чашників і на начальника пекарів. 3І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому, до місця, де Йосип був ув'язнений. 4А начальник царської сторожі приставив Йосипа до них, і він їм услуговував. І були вони деякий час під вартою.

5 І снився їм обом сон, кожному свій сон, однієї ночі, кожному за значенням його сна, чашникові й пекареві царя єгипетського, що були ув'язнені у в'язничному домі. 6І прибув до них Йосип уранці, і побачив їх, а вони ось сумні. 7І запитав він фараонових евнухів, що були з ним під вартою в домі пана його, говорячи: Чого ваші обличчя сьогодні сумні? 8А вони сказали йому: Снився нам сон, а відгадати його немає кому. І сказав до них Йосип: Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но мені. 9І оповів начальник чашників Йосипові свій сон, і сказав йому: Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною. 10А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід. 11А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона. 12І сказав йому Йосип: Оце відгадка його: три виноградні галузки це три дні. 13Ще за три дні підійме фараон твою голову, і верне тебе на твоє становище, і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм, як був ти чашником його. 14Коли ти згадаєш собі про мене, як буде тобі добре, то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед фараоном, і випровадиш мене з цього дому. 15Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями. 16І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на голові моїй. 17А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови. 18І відповів Йосип і сказав: Оце відгадка його: три коші то три дні. 19Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, і птах поїсть тіло твоє з тебе.

20 І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів. 21І вернув він начальника чашників на його місце, і він подав чашу в руку фараонову. 22А начальника пекарів повісив, як відгадав був їм Йосип. 23Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа, та й забув за нього.

Chapter 41

1 І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою. 2І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі. 3А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. 4І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. 5І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. 6А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. 7І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон. 8І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові.

9 І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої. 10Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів. 11І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням. 12А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. 13І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив. 14І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона. 15І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його. 16А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові.

17 І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки. 18І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі. 19А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. 20І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих. 21І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. 22І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. 23А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. 24І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив. 25І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові. 26Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він. 27А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних. 28Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові. 29Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім. 30А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. 31І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий. 32А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.

33 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. 34Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. 35І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. 36І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом. 37І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів. 38І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім? 39І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. 40Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе. 41І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським. 42І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. 43І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм. 44І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім. 45І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

46 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. 47А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. 48І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому. 49І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. 50А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. 51І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька. 52А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї. 53І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. 54І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. 55Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть. 56І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. 57І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

Chapter 42

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного? 2І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо. 3І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. 4А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя! 5І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім. 6А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі. 8І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. 9І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі. 10А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі. 11Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами! 12Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі! 13А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема. 14І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. 15Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат! 16Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни! 17І він забрав їх під варту на три дні. 18А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся, 19якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. 20А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.

21 І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас! 22І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається... 23А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. 24А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах. 25А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. 26І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. 27І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його! 28І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи: 30Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. 31А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами! 32Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї. 33І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. 34І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі. 35І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались... 36І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене! 37І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе. 38А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...

Chapter 43

1 А голод став тяжкий у тім Краї. 2І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі! 3І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами! 4Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі. 5А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами. 6І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата? 7А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата? 8І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти. 9Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні! 10А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.

11 І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів. 12А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка. 13А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа. 14А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...

15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим. 16І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні. 17І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому. 18І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли... 19І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім. 20І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі. 21І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою! 22А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків... 23А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона. 24І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам. 25І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі. 27А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий? 28А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі. 29І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину! 30І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там... 31І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба! 32І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту. 33І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним. 34І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.

Chapter 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його. 2А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був. 3Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли. 4Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро? 5Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке. 6І той їх догнав, і сказав їм ті слова. 7А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ... 8Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото? 9У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові. 10А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті. 11І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого. 12І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім! 13І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста. 14І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю. 15І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я? 16А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша. 17А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. 19Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат? 20І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. 21А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього. 22І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той. 23А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого. 24І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. 25А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі. 26А ми відказали: Не можемо зійти. 27І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя. 28Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер. 29А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу. 30А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією, 31То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу... 32Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні! 33А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... 34Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.

Chapter 45

1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм. 2І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. 3І Йосип промовив до браттів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його... 4А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту... 5А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення. 6Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив. 7І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених. 8І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського. 9Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся. 10І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє. 11І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє. 12І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас. 13І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди. 14І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його... 15І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним.

16 І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів. 17І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського. 18І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі. 19А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте. 20А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю ваше воно. 21І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу. 22І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі. 23А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу. 24І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі!

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого. 26І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм... 27І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька. 28І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!

Chapter 46

1 І вирушив Ізраїль, і все, що його, і прибув до Беер-Шеви, і приніс жертви Богові батька свого Ісака. 2І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні, і сказав: Якове, Якове! А той відказав: Ось я! 3І сказав Він: Я Той Бог, Бог батька твого. Не бійся зійти до Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом. 4Я зійду з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закриє рукою своєю очі твої.

5 І встав Яків з Беер-Шеви. І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова, і дітей своїх, і жінок своїх возами, що послав фараон, щоб привезти його. 6І взяли вони стада свої, і маєток свій, що набули в землі ханаанській, і прибули до Єгипту Яків та ввесь рід його з ним. 7Він привів із собою до Єгипту синів своїх, і синів своїх синів з собою, дочок своїх, і дочок синів своїх, і ввесь рід свій. 8А оце ймення синів Ізраїлевих, що прибули до Єгипту: Яків та сини його: перворідний Яковів Рувим. 9І сини Рувимові: Ханох, і Паллу, і Хецрон, і Кармі. 10І сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки. 11І сини Левієві: Ґершон, Кегат і Мерарі. 12І сини Юдині: Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах. І вмер Ер і Онан у ханаанській землі. А сини Перецеві були: Хецрон і Хамул. 13І сини Іссахарові: Тола, і Цувва, і Йов, і Шимрон. 14І сини Завулонові: Серед, і Елон, і Яхлеїл. 15Оце сини Ліїні, що вродила вона Якову в Падані арамейськім, та дочку його Діну. Усіх душ синів його й дочок його тридцять три. 16І сини Ґадові: Ціфйон, і Хаґґі, Шуні, і Ецбон, Ері, і Ароді, і Ар'їлі. 17І сини Асирові: Їмна, і Їшва, і Їшві, і Верія, і Сірах, сестра їх. І сини Верії: Хевер і Малкіїл. 18Оце сини Зілпи, що Лаван був дав її своїй дочці Лії, а вона вродила їх Якову, шістнадцять душ. 19Сини Рахілі, жінки Якова: Йосип і Веніямин. 20І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасія та Єфрем, що їх уродила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця Ону. 21І сини Веніяминові: Бела, і Бехер, і Ашбел, Ґера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і Хуппім, і Ард. 22Оце сини Рахілині, що вродилися Якову, усіх душ чотирнадцять. 23І сини Данові: Хушім. 24І сини Нефталимові: Яхсеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем. 25Оце сини Білги, що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі. І вона породила їх Якову, усіх душ сім. 26Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що походять із стегон його, окрім жінок синів Якова, усіх душ шістдесят і шість. 27А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі. Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят.

28 І послав він перед собою Юду до Йосипа, щоб показував перед ним дорогу до Ґошену. І прибули вони до краю Ґошен. 29І запріг Йосип свою колесницю, і вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до Ґошену. І він показався йому, і впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його... 30І промовив Ізраїль до Йосипа: Нехай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще живий! 31А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого: Піду й розкажу фараонові, та й повім йому: Брати мої й дім батька мого, що були в Краї ханаанськім, прибули до мене. 32А люди ці пастухи отари, бо були скотарі. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що їхнє було. 33І станеться, коли покличе вас фараон і скаже: Яке ваше зайняття? 34то ви відкажете: Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепер, і ми, і батьки наші, щоб ви осіли в країні Ґошен, бо для Єгипту кожен пастух отари огида.

Chapter 47

1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен. 2І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим. 3І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки. 4І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен. 5І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе. 6Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди. 7І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона. 8І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого? 9А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої. 10І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового. 11І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон. 12І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод. 14І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому. 15І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло? 16А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло. 17І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу. 18І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля! 19Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє... 20І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою. 21А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її. 22Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі. 23І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю. 24А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей. 25А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові. 26А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися. 28І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ. 29І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті! 30І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм. 31А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Chapter 48

1 І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: Ось батько твій хворіє. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасію та Єфрема. 2І промовив він до Якова й сказав: Ось до тебе прийшов твій син Йосип! І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі. 3І сказав Яків до Йосипа: Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене. 4І сказав Він до мене: Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки. 5А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої. 6А нащадки твої, що породиш по них, вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм. 7А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.

8 А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав: Хто вони? 9І сказав Йосип до батька свого: Вони мої сини, що Бог дав мені тут. А той відказав: Візьми ж їх до мене, і я їх поблагословлю. 10А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх. 11І сказав Ізраїль до Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє. 12І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі. 13І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів. 14І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія перворідний. 15І він поблагословив Йосипа, та й промовив: Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня, 16Ангол, що рятує мене від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі. 17А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну. 18І сказав Йосип до батька свого: Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, поклади правицю свою на його голову! 19А батько його не хотів, і сказав: Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею народів. 20І він поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію! І поставив Єфрема перед Манасією. 21І сказав Ізраїль до Йосипа: Ось я вмираю... А Бог буде з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків! 22А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.

Chapter 49

1 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів. 2Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька! 3Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности! 4Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!

5 Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства. 6Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили... 7Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!

8 О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться. 9Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його? 10Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів. 11Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові! 12Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.

13 Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону. 14Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами. 15І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок. 16Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів. 17Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде. 18Спасіння від Тебе чекаю, о Господи! 19Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти. 20Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські. 21Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.

22 Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається. 23І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його. 24Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих. 25Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби. 26Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх! 27Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.

28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх. 29І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина, 30у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу. 31Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію. 32Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета. 33І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.

Chapter 50

1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його. 2І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля. 3І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день. 4А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так: 5Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся. 6І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.

7 І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю, 8і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен. 9І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий. 10І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу. 11І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали: 12І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був. 13І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре. 14А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

15 І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли? 16І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи: 17Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього... 18І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів! 19А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? 20Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ! 21А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

22 І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ. 23І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна. 24І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову. 25І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої! 26І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.

Exodus

Chapter 1

1 А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули: 2Рувим, Симеон, Левій і Юда, 3Іссахар, Завулон і Веніямин, 4Дан і Нефталим, Ґад і Асир. 5І було всіх душ, що вийшли з стегна Якового, сімдесят душ. А Йосип був ув Єгипті. 6І вмер Йосип і всі браття його, та ввесь той рід. 7А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край.

8 І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа. 9І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас! 10Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю. 11І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес. 12Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів. 13І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати. 14І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.

15 І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа, 16і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе. 17Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті. 18І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті? 19І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять. 20І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів. 21І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми. 22І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!

Chapter 2

1 І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву. 2І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці. 3Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки. 4А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.

5 І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її. 6І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей! 7І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину? 8І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини. 9А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її. 10І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

11 І сталося за тих днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його. 12І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок. 13І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: Нащо ти б'єш свого ближнього? 14А той відказав: Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина? І злякався Мойсей та й сказав собі: Справді, та справа стала відома! 15І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, і оселився в країні Мідіян.

16 А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і наповнили корита, щоб напоїти отару свого батька. 17І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару. 18І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: Чого ви сьогодні так скоро прийшли?. 19А ті відказали: Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару. 20І сказав він до своїх дочок: А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте його, і нехай він з'їсть хліба. 21І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору. 22І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.

23 І сталося по довгих днях, і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога. 24І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом. 25І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.

Chapter 3

1 А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву. 2І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ. 3І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина? 4І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я! 5І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята! 6І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!

7 І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. 8І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. 9А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть. 10А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!

11 І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих? 12А Він відказав: Та Я буду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі. 13І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім'я Його? Що я скажу їм? 14І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас. 15І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.

16 Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті. 17І сказав Я: Я виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, до Краю, що тече молоком та медом. 18І вони послухають слова твого, і прийдеш ти та старші Ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: Господь, Бог євреїв, стрівся був нам. А тепер ми підемо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви Господеві, Богові нашому! 19І Я знаю, що єгипетський цар не дасть вам піти, як не буде змушений рукою сильною. 20І Я витягну Свою руку, та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас. 21І Я дам милість цьому народові в очах Єгипту, і станеться, коли підете, не підете ви впорожні! 22Бо позичить жінка від сусідки своєї і від мешканки дому свого посуд срібний і посуд золотий та одежу, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, і заберете здобич від Єгипту.

Chapter 4

1 І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі! 2І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відказав: Палиця. 3І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього. 4І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його. 5Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова. 6І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг! 7А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його. 8І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної. 9І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.

10 Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий. 11І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь? 12А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити. 13А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати. 14І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм. 15І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити. 16І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога. 17І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.

18 І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі! 19І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі. 20І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою. 21І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу. 22І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль. 23І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.

24 І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його. 25Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови! 26І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання. 27І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його. 28І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому. 29І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів. 30І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу. 31І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.

Chapter 5

1 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині! 2А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!

3 І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем. 4І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл! 5І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт. 6І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи: 7Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи. 8А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові! 9Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.

10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи. 11Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!. 12І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому. 13А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома. 14І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

15 І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм? 16Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм! 17А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві. 18А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте! 19І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі! 20І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона, 21та й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас! 22І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це? 23Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!

Chapter 6

1 І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого. 2І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: Я Господь! 3І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм Господь Я не дався їм пізнати. 4А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували. 5І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, і згадав заповіта Свого. 6Тому скажи синам Ізраїлевим: Я Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами. 7І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом, і ви познаєте, що Я Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту! 8І введу вас до того Краю, що про нього Я підняв був Свою руку, щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам його вам на спадщину. Я Господь! 9І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу.

10 І казав Господь до Мойсея, говорячи: 11Увійди, говори до фараона, царя єгипетського, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів із свого краю. 12І казав Мойсей перед лицем Господнім, говорячи: Таж Ізраїлеві сини не слухали мене, як же послухає мене фараон? А я необрізановустий! 13І казав Господь до Мойсея та до Аарона, і дав їм накази до Ізраїлевих синів та до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з єгипетського краю.

14 Оце голови батьківських домів їхніх. Сини Рувима, перворідного Ізраїлевого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі, це родини Рувимові. 15А сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Шаул, син ханаанеянки, це родини Симеонові. 16А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім літ. 17Сини Ґершонові: Лівні, і Шім'ї за їхніми родинами. 18А сини Кегатові: Амрам, і Їцгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки. 19А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами. 20І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ. 21А сини Їцгарові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі. 22А сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі. 23І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову, собі за жінку, і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Ітамара. 24А сини Корахові: Ассир, і Елкана, і Аваасаф, це родини Корахові. 25А Елеазар, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса. Оце голови батьківських домів Левітів за їхніми родинами. 26Оце Аарон і Мойсей, що Господь говорив їм: Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми військовими відділами. 27Вони ті, що говорили до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, це Мойсей та Аарон. 28І сталося в дні, коли Господь говорив до Мойсея в єгипетськім краї, 29то казав Господь до Мойсея, говорячи: Я Господь! Говори фараонові, цареві єгипетському, усе, що Я говорю тобі. 30І сказав Мойсей перед обличчям Господнім: Таж я необрізановустий! Як же слухати буде мене фараон?

Chapter 7

1 І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій. 2Ти будеш говорити все, що Я накажу тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю. 3А Я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім краї. 4І не послухає вас фараон, а Я покладу Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, народ Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського краю великими присудами. 5І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну Свою руку на Єгипет і виведу від них Ізраїлевих синів. 6І вчинив Мойсей та Аарон, як звелів їм Господь, так учинили вони. 7А Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона.

8 І промовив Господь до Мойсея й до Аарона, говорячи: 9Коли буде до вас говорити фараон, кажучи: Покажіть своє чудо, то скажеш Ааронові: Візьми свою палицю, та й кинь перед лицем фараоновим, нехай станеться вужем! 10І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь. І кинув Аарон палицю свою перед лицем фараона й перед його рабами, і вона стала вужем! 11І покликав фараон також мудреців та ворожбитів, і вчинили так само й вони, чарівники єгипетські, своїми чарами. 12І кинули кожен палицю свою, і вони поставали вужами. Та Ааронова палиця проковтнула палиці їхні. 13Та затверділо фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

14 І сказав Господь до Мойсея: Запекле фараонове серце, він відмовив відпустити народ! 15Піди до фараона рано вранці. Ось він вийде до води, а ти стань навпроти нього на березі Річки. А палицю, що була змінена на вужа, візьмеш у свою руку. 16І скажеш йому: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені на пустині! Та не послухався ти дотепер. 17Так сказав Господь: По цьому пізнаєш, що Я Господь: Ось я вдарю палицею, що в руці моїй, по воді, що в Річці, і вона зміниться на кров! 18А риба, що в Річці, погине. І засмердиться Річка, і попомучаться єгиптяни, щоб пити воду з Річки! 19І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Візьми свою палицю, і простягни свою руку над водою єгиптян, над їхніми річками, над їхніми потоками, і над ставами їхніми, і над кожним водозбором їхнім, і вони стануть кров'ю. І буде кров по всій єгипетській землі, і в посуді дерев'янім, і в каміннім. 20І Мойсей та Аарон зробили так, як наказав був Господь. І підняв він палицю, та й ударив воду, що в Річці, на очах фараона й на очах його рабів. І змінилася вся вода, що в Річці, на кров! 21А риби, що в Річці, погинули. І засмерділася Річка, і не могли єгиптяни пити воду з Річки. І була кров у всім єгипетськім краї. 22І так само зробили єгипетські чарівники своїми чарами. І стало запеклим фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь. 23І повернувся фараон, і ввійшов до дому свого, і не приклав він свого серця також до цього. 24І всі єгиптяни копали біля Річки, щоб дістати води до пиття, бо не могли пити води з Річки. 25І минуло сім день по тому, як Господь ударив Річку.

Chapter 8

1 (7-26) І промовив Господь до Мойсея: Іди до фараона, та й скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені. 2(7-27) А коли ти відмовишся відпустити, то ось Я вдарю ввесь край твій жабами. 3(7-28) І стане Річка роїти жаби, і вони повиходять, і ввійдуть до твого дому, і до спальної кімнати твоєї, і на ліжко твоє, і до домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжок твоїх. 4(7-29) І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби. 5(8-1) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки, на потоки, і на ставки, і повиводь жаб на єгипетський край. 6(8-2) І простяг Аарон руку свою на єгипетські води, і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю. 7(8-3) Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, і вивели жаб на єгипетську землю. 8(8-4) І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: Благайте Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ той, і нехай приносять жертви для Господа! 9(8-5) І сказав Мойсей фараонові: Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, тільки в Річці вони позостануться. 10(8-6) А той відказав: На завтра. І сказав Мойсей: За словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Господь, Бог наш! 11(8-7) І відійдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і він рабів твоїх, і від народу твого, тільки в Річці вони позостануться. 12(8-8) І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кликав Мойсей до Господа про ті жаби, що навів був на фараона. 13(8-9) І зробив Господь за словом Мойсея, і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль. 14(8-10) І збирали їх цілими купами, і засмерділась земля! 15(8-11) І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, і не послухався їх, як говорив був Господь.

16 (8-12) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою палицю, та й удар земний порох, і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї! 17(8-13) І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, і він стався вошами на людині й на скотині. Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї. 18(8-14) І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, та не змогли. І була вошва на людині й на скотині. 19(8-15) І сказали чарівники фараонові: Це перст Божий! Та серце фараонове було запеклим, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

20 (8-16) І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він піде до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! 21(8-17) Бо коли ти не відпустиш народу Мого, то ось Я пошлю на тебе, і на слуг твоїх, і на народ твій, і на доми твої рої мух. І єгипетські доми будуть повні мушні, а також земля, на якій вони живуть. 22(8-18) І відділю того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було там роїв мух, щоб ти знав, що Я Господь посеред землі! 23(8-19) І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знамено! 24(8-20) І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух! 25(8-21) І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї! 26(8-22) А Мойсей відказав: Не годиться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми приносили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож будемо приносити в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах, і вони не вкаменують нас? 27(8-23) Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесемо жертву Господеві, Богові нашому, як скаже Він нам. 28(8-24) І сказав фараон: Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи. Моліться за мене! 29(8-25) І сказав Мойсей: Ось я виходжу від тебе, і буду благати Господа, і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві. 30(8-26) І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа. 31(8-27) І зробив Господь за словом Мойсея, і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї. 32(8-28) А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, і не відпустив він народу того!

Chapter 9

1 І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! 2Бо коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще, 3то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка. 4І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам. 5І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї. 6І зробив Господь ту річ назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне. 7І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він народу того!

8 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових. 9І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї. 10І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині. 11А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах. 12І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.

13 І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! 14Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я! 15Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі. 16Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі. 17Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити. 18Ось Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні. 19А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, то зійде на них град, і вони повмирають! 20Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів. 21А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.

22 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі! 23І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю. 24І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом. 25І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав! 26Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду. 27І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі! 28Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся... 29І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля! 30А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога! 31А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів. 32А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони. 33І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю. 34І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його. 35І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

Chapter 10

1 І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього, 2і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що Я Господь! 3І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш відмовлятися впокоритися передо Мною? Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! 4Бо коли ти відмовишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану на твій край. 5І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі. 6І переповняться нею доми ваші, і доми всіх рабів ваших, і доми всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі аж до сьогодні! І він відвернувся, і вийшов від фараона. 7І сказали раби фараона до нього: Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, і нехай вони служать Господеві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет? 8І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто піде? 9І відповів Мойсей: Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, бо в нас свято Господнє. 10А він відказав: Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу вас і дітей ваших!... Та глядіть, бо щось лихе перед вами. 11Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві, бо того ви бажаєте. І вигнано їх від лиця фараонового.

12 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав. 13І простяг Мойсей свою палицю на єгипетську землю, і Господь навів східній вітер на землю, цілий день той і цілу ніч. Настав ранок, і східній вітер наніс сарани! 14І найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде такої! 15І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї! 16І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: Згрішив я Господеві, Богові вашому, та вам! 17А тепер пробач же мій гріх тільки цього разу, і помоліться до Господа, вашого Бога, і нехай тільки відверне від мене цю смерть! 18І він вийшов від фараона й молився до Господа. 19І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї. 20Та Господь учинив запеклим фараонове серце, і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.

21 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до Неба, і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її. 22І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні. 23Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах. 24І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами! 25Та Мойсей відказав: Дай в наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господеві, Богові нашому. 26І також худоба наша піде з нами, не зостанеться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служення Господеві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господеві. 27І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх. 28І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш! 29А Мойсей відказав: Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого!

Chapter 11

1 І сказав Господь до Мойсея: Ще одну поразу наведу Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він буде відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси! 2Скажи ж у вуха народу, і нехай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий, 3І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім краї в очах фараонових рабів та в очах того народу.

4 І промовив Мойсей: Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту. 5І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби. 6І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде. 7А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем. 8І зійдуть усі оці раби твої до мене, і поклоняться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь народ, що слухає тебе. По цьому я вийду. І він вийшов від фараона, розпалений гнівом. 9І сказав Господь до Мойсея: Не послухав вас фараон, щоб могли помножитись чуда Мої в єгипетськім краї. 10А Мойсей та Аарон учинили всі оці чуда перед лицем фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі.

Chapter 12

1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: 2Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року. 3Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім. 4А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня. 5Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. 6І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні. 7І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них. 8І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах. 9Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його. 10І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні. 11А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа! 12І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь! 13І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. 14І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його! 15Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля. 16А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви. 17І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної. 18Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. 19Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї. 20Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!

21 І покликав Мойсей усіх старших Ізраїлевих, та й промовив до них: Спровадьте й візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими, і заколіть пасху. 22І візьміть в'язку ісопу й умочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка й двох одвірків бічних кров'ю, що в посудині. А ви, ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ранку! 23І перейде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити. 24А ви будете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки. 25І станеться, коли ви ввійдете до того Краю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви будете додержувати цієї служби. 26І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша? 27то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, і вклонивсь до землі. 28І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

29 І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в'язничному домі, і кожного перворідного худоби. 30І встав фараон уночі, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!... 31І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали! 32І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене! 33І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: Усі ми помремо! 34І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх. 35І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. 36А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали здобич від Єгипту.

37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей, 38а також багато різного люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий. 39І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли баритися, а поживи на дорогу не приготовили собі. 40А перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, чотириста років і тридцять років. 41І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, вийшли всі Господні війська з єгипетського краю. 42Це ніч сторожі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського краю. Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління.

43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Це постанова про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її. 44А кожен раб людський куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її. 45Приходько та наймит не буде їсти її. 46В самому домі буде вона їстися, не винесеш із дому назовні того м'яса, а костей його не зламаєте. 47Уся громада Ізраїлева буде справляти її. 48А коли буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти Пасху Господеві, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї. А кожен необрізаний не буде їсти її. 49Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед вас. 50І вчинили всі Ізраїлеві сини, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. 51І сталося того саме дня, вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми відділами.

Chapter 13

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно! 3І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного. 4Ви виходите сьогодні, у місяці авіві. 5І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця. 6Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа! 7Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм! 8І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту. 9І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту. 10І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.

11 І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі, 12то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа! 13А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш. 14І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства. 15І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю. 16І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

17 І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту. 18І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні. 19А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси. 20І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині. 21А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. 22Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!

Chapter 14

1 І говорив Господь до Мойсея, кажучи: 2Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього отаборитесь над морем. 3І скаже фараон про Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, замкнено пустиню для них. 4І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єгиптяни, що Я Господь! І вони вчинили так. 5І повідомлено царя єгипетського, що втік той народ. І змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам? 6І запріг він свою колесницю, і забрав народ свій з собою. 7І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними. 8І Господь учинив запеклим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою! 9І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном.

10 А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа, 11а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? 12Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині! 13І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки! 14Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!

15 І промовив Господь до Мойсея: Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають! 16А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл. 17А Я, ось Я вчиню запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду Я прославлений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комонників його. 18І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли буду Я прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комонників його! 19І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними, 20і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч.

21 І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода. 22І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої. 23А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря. 24І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі огня й хмари, та й привів у замішання єгипетський табір. 25І поскидав колеса з колесниць його, і вчинив, що йому було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом! 26І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на комонників їхніх. 27І простяг Мойсей руку свою на море, і море вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єгиптян у середину моря! 28І вернулась вода, і позакривала колесниці та комонників усьому фараоновому військові, що ввійшло за ними в море. Ані жоден із них не зостався! 29А Ізраїлеві сини йшли суходолом у середині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої. 30І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря. 31І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея, раба Його.

Chapter 15

1 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря! 2Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його! 3Господь Муж війни, Єгова Йому Ймення! 4Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений. 5Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь! 6Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи! 7А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому! 8А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря! 9Нахвалявся був ворог: Поженусь дожену! Попаюю здобичу, душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, і понищить рука моя їх! 10Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море: вони потопились в бурхливій воді, немов оливо! 11Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче! 12Простягнув Ти правицю Свою і земля їх поглинула! 13Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині! 14Почули народи і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської! 15Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці! 16Напали на них страх та жах, через велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув! 17Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої, 18і Господь зацарює навіки віків! 19Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря. 20І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями. 21І відповіла їм Маріям: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!

22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води. 23І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара. 24І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити? 25І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував. 26І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій! 27І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.

Chapter 16

1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю. 2І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині. 3І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір... 4І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні. 5А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день. 6І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю. 7А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас? 8І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа! 9І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування! 10І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі! 11І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 12Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!

13 І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору. 14І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі. 15І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу. 16Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його. 17І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше. 18І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди! 19І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку! 20Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей! 21І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.

22 І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві. 23А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку. 24І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім. 25І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі. 26Шість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того. 27І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли. 28І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої? 29Побачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця! 30І сьомого дня народ відпочивав. 31І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

32 І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю. 33І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь. 34І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок. 35А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю. 36А гомер він десята частина ефи.

Chapter 17

1 І рушила вся громада Ізраїлевих синів із пустині Сін на походи свої з наказу Господнього, і отаборилася в Рефідімі. І не було води пити народові. 2І сварився народ із Мойсеєм, і казали вони: Дайте нам води, і ми будемо пити! А Мойсей їм сказав: Чого ви сваритеся зо мною? Нащо випробовуєте Господа? 3І народ був там спраглий води. І ремствував народ на Мойсея й говорив: Нащо це ти випровадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та отари мої? 4І кликав Мойсей до Господа, кажучи: Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, і вони вкаменують мене! 5І сказав Господь до Мойсея: Перейдися перед народом, і візьми з собою декого з старших Ізраїлевих, а палицю, що нею ти вдарив був Річку, візьми в свою руку, та й іди! 6Ось Я стану перед лицем твоїм там, на скелі в Хориві, а ти вдариш у скелю, і вийде із неї вода, і буде пити народ! І зробив Мойсей так на очах старших Ізраїлевих. 7І назвав він ім'я того місця: Масса та Мерива через колотнечу Ізраїлевих синів і через випробування ними Господа, коли казали: Чи є Господь серед нас, чи нема?

8 І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем у Рефідімі. 9І сказав Мойсей до Ісуса: Вибери нам людей, і вийди воюй з Амаликом. Узавтра я стану на верхів'ї гори, а Божа палиця буде в моїй руці. 10І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з Амаликом. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхів'я гори. 11І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик. 12А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця. 13І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча. 14І сказав Господь до Мойсея: Напиши це на пам'ятку в книзі, і поклади до вух Ісусових, що докраю зітру Я пам'ять Амаликову з-під неба. 15І збудував Мойсей жертівника, і назвав ім'я йому: Єгова-Ніссі. 16І проказав він: Бо рука на Господньому прапорі: Господеві війна з Амаликом із роду в рід!

Chapter 18

1 І почув Їтро, жрець мідіянський, Мойсеїв тесть, усе, що зробив був Бог для Мойсея та для Свого народу Ізраїлевого, що вивів Господь Ізраїля з Єгипту. 2І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, жінку Мойсеєву Ціппору, по відісланні її, 3та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї, 4а ймення другому Еліезер, бо Бог мого батька був мені поміччю, і визволив мене від фараонового меча. 5І прибув Їтро, тесть Мойсеїв, і сини його та жінка його до Мойсея в пустиню, де він отаборився там біля Божої гори. 6І сказав він до Мойсея: Я, тесть твій Їтро, приходжу до тебе, і жінка твоя, і обидва сини її з нею.

7 І вийшов Мойсей навпроти свого тестя, та й уклонився до землі, і поцілував його. І питали вони один одного про мир, і ввійшли до намету. 8І оповів Мойсей своєму тестеві про все, що зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля, про всі ті труднощі, які він спіткав був по дорозі, та Господь визволив їх. 9І тішився Їтро всім тим добром, що вчинив Господь для Ізраїля, що визволив його з єгипетської руки. 10І промовив Їтро: Благословенний Господь, що визволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової, що визволив народ з-під руки єгипетської. 11Тепер я знаю, що Господь більший за всіх богів, бо зробив це за те, що єгиптяни вихвалялись над ними. 12І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, цілопалення та жертви для Бога. І прийшов Аарон та всі старші Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед Божим обличчям.

13 І сталося назавтра, і сів Мойсей судити народ, а народ стояв навколо Мойсея від ранку аж до вечора. 14І побачив тесть Мойсеїв усе, що він робить народові, та й сказав: Що це за річ, що ти робиш народові? Для чого ти сидиш сам один, а ввесь народ стоїть навколо від ранку аж до вечора? 15А Мойсей відказав своєму тестеві: Бо народ приходить до мене питатися суду Бога. 16Бо як мають вони справу, то приходять до мене, і я суджу поміж тим і тим, та оголошую постанови Божі та закони Його. 17І сказав тесть Мойсеїв до нього: Недобра ця річ, що ти чиниш. 18Справді стомишся і ти, і народ той, що з тобою, бо ця справа тяжча за тебе. Не потрапиш ти чинити її сам один! 19Тепер послухай мого слова, пораджу тобі, і буде Бог із тобою! Стій за народ перед Богом, і принось справи до Бога. 20І ти остережеш їх за постанови та за закони, і об'явиш їм ту путь, якою вони підуть, і те діло, яке вони зроблять. 21А ти наздриш зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками. 22І будуть вони судити народ кожного часу. І станеться, кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу розсудять самі. Полегши собі, і нехай вони несуть тягар із тобою. 23Коли ти зробиш цю річ, а Бог тобі накаже, то ти втримаєшся, а також увесь народ цей прийде на своє місце в мирі. 24І послухався Мойсей голосу тестя свого, і зробив усе, що той був сказав. 25І вибрав Мойсей здібних мужів зо всього Ізраїля, і настановив їх начальниками над народом, тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками. 26І судили вони народ кожного часу. Справу трудну приносили Мойсеєві, а кожну малу справу судили самі. 27І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов собі до краю свого.

Chapter 19

1 Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустиню. 2І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й отаборилися в пустині. І отаборився там Ізраїль навпроти гори. 3А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: 4Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. 5А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! 6А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам. 7І прибув Мойсей, і покликав старших народніх, та й виложив перед ними всі ті слова, що Господь наказав був йому. 8І відповів увесь народ разом, та й сказав: Усе, що Господь говорив, зробимо! А Мойсей доніс слова народу до Господа.

9 І промовив Господь до Мойсея: Ось Я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки! І переповів Мойсей слова народу до Господа. 10І промовив Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою. 11І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу. 12І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий! 13Нехай не доторкнеться до неї рука, бо буде конче вкаменований, або буде справді застрілений, чи то худобина, чи то людина, не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на гору. 14І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони випрали одежу свою. 15І він сказав до народу: Будьте готові на третій день; не входьте до жінок.

16 І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі... 17І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою. 18А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора... 19І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно... 20І зійшов Господь на гору Сінай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори. І вийшов Мойсей. 21І промовив Господь до Мойсея: Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине. 22А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав. 23І сказав Мойсей до Господа: Не зможе народ вийти на гору Сінай, бо Ти засвідчив між нами, говорячи: Обведи границею цю гору, і освяти її. 24І промовив до нього Господь: Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ нехай не рвуться до Господа, щоб Я не повбивав їх. 25І зійшов Мойсей до народу, і сказав їм це все.

Chapter 20

1 І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: 2Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. 3Хай не буде тобі інших богів передо Мною! 4Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. 5Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, 6і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. 7Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. 8Пам'ятай день суботній, щоб святити його! 9Шість день працюй і роби всю працю свою, 10а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. 11Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

12 Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! 13Не вбивай! 14Не чини перелюбу! 15Не кради! 16Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! 17Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

18 І ввесь народ бачив та чув громи та полум'я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли та й поставали здалека. 19І сказали вони до Мойсея: Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали. 20І промовив Мойсей до народу: Не бійтеся, бо Бог прибув для випробування вас, і щоб страх Його був на ваших обличчях, щоб ви не грішили. 21І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де був Бог.

22 І промовив Господь до Мойсея: Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небес. 23Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі. 24Ти зробиш для Мене жертівника з землі, і будеш приносити на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду й поблагословлю тебе. 25А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і занечистив би його. 26І не будеш входити до Мого жертівника ступенями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота.

Chapter 21

1 А оце закони, що ти викладеш перед ними: 2Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю. 3Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його. 4Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один. 5А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю, 6то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки! 7А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби. 8Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її. 9А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок. 10Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй. 11А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.

12 Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий. 13А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече. 14А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть. 15А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий. 16А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий. 17І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий. 18А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю, 19якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує. 20А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той. 21Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.

22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. 23А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, 24око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, 25опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка. 26А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його. 27А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його. 28А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний. 29А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий. 30Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене. 31Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом. 32Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований. 33А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел, 34власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому. 35А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині. 36А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.

Chapter 22

1 (21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку. 2(22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив. 3(22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку. 4(22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє. 5(22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника. 6(22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

7 (22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє. 8(22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього. 9(22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому. 10(22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, 11(22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати. 12(22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її. 13(22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує. 14(22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує; 15(22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

16 (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку. 17(22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим. 18(22-17) Чарівниці не зоставиш при житті. 19(22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий. 20(22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю. 21(22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї. 22(22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити; 23(22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, 24(22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

25 (22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви. 26(22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця, 27(22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний. 28(22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати. 29(22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені. 30(22-29) Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені. 31(22-30) І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!

Chapter 23

1 Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди. 2Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду. 3І не будеш потурати вбогому в його позові. 4Коли стрінеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому. 5Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаїшся помогти йому, конче поможеш разом із ним. 6Не перегинай суду на бік вбогого свого в його позові. 7Від неправдивої справи віддалишся, а чистого й справедливого не забий, бо Я не всправедливлю несправедливого. 8А хабара не візьмеш, бо хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих. 9А приходька не будеш тиснути, бож ви познали душу приходька, бо самі були приходьками в єгипетськім краї.

10 І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай, 11а сьомого опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина. Так само зробиш для виноградника твого, і для оливки твоєї. 12Шість день будеш робити діла свої, а сьомого дня спочинеш, щоб відпочив віл твій, і осел твій, і щоб відідхнув син невільниці твоєї й приходько. 13І все, що Я сказав вам, будете виконувати. А ймення інших богів не згадаєте, не буде почуте воно на устах твоїх. 14Три рази на рік будеш святкувати Мені. 15Будеш дотримувати свято Опрісноків; сім день будеш їсти опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками. 16І свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою. 17Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа. 18Не будеш приносити крови жертви Моєї на квашенім, а лій Моєї святкової жертви не буде ночувати аж до ранку. 19Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.

20 Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороняв у дорозі тебе, і щоб провадив тебе до того місця, яке Я приготовив. 21Стережися перед лицем Його, і слухайся Його голосу! Не протився Йому, бо Він не пробачить вашого гріха, бо Ім'я Моє в Ньому. 22Коли ж справді послухаєш ти його голосу, і вчиниш усе, що говорю, то Я буду ворогувати проти ворогів твоїх, і буду гнобити твоїх гнобителів. 23Бо Мій Ангол ходитиме перед лицем твоїм, і запровадить тебе до амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, і ханаанеянина, хіввеянина, і євусеянина, а Я знищу його. 24Не будеш вклонятися їхнім богам, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи для богів. 25І будеш служити ти Господеві, Богові своєму, і Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу. 26У твоїм Краї не буде такої, що скидає плода, ані неплідної. Число твоїх днів Я доповню. 27Свій страх пошлю перед лицем твоїм, і приведу в замішання ввесь цей народ, що ти ввійдеш між нього. І всіх ворогів твоїх оберну до тебе потилицею. 28І пошлю шершня перед тобою, і він вижене перед тобою хіввеянина, ханаанеянина та хіттеянина. 29Не вижену їх перед тобою в однім році, щоб не став той Край спустошеним, і не розмножилася на тебе польова звірина. 30Помалу Я буду їх виганяти перед тобою, аж поки ти розродишся, і посядеш цей Край. 31І покладу границю твою від моря Червоного й аж до моря Филистимського, і від пустині аж до Річки, бо дам в вашу руку мешканців цього Краю, і ти виженеш їх перед собою. 32Не складай умови з ними та з їхніми богами. 33Не будуть сидіти вони в твоїм Краї, щоб не ввести тебе в гріх супроти Мене, коли будеш служити їхнім богам, бо це буде пастка тобі!

Chapter 24

1 А до Мойсея сказав Він: Вийди до Господа ти й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят із Ізраїлевих старших, і вклоніться здалека. 2А Мойсей нехай підійде до Господа сам, а вони не підійдуть. А народ з ним не вийде. 3І прибув Мойсей, та й оповів народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: Усе, про що говорив Господь, зробимо! 4І написав Мойсей всі Господні слова. І встав він рано вранці, та й збудував жертівника під горою, та дванадцять кам'яних стовпів для дванадцяти Ізраїлевих племен. 5І послав він юнаків, синів Ізраїлевих, і вони зложили цілопалення, і принесли жертви, мирні жертви для Господа, бички. 6І взяв Мойсей половину крови, і вилив до мідниць, а другу половину тієї крови вилив на жертівника. 7І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо! 8І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й сказав: Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!

9 І вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старших, 10і вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности. 11І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили.

12 І промовив Господь до Мойсея: Вийди до Мене на гору, і будь там. І дам тобі кам'яні таблиці, і закона та заповідь, що Я написав для навчання їх. 13І встав Мойсей та Ісус, слуга його, і вийшов Мойсей на Божу гору. 14А до старших сказав він: Сидіть нам на цім місці, аж поки ми вернемось до вас! А ось Аарон та Хур будуть із вами. Хто матиме справу, нехай прийде до них. 15І вийшов Мойсей на гору, а хмара закрила гору. 16І слава Господня спочивала на горі Сінай, а хмара закривала її шість день. А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з середини хмари. 17А вид Господньої слави як огонь, що пожирає на верхів'ї гори, на очах Ізраїлевих синів. 18І ввійшов Мойсей у середину хмари, і вийшов на гору. І Мойсей пробував на горі сорок день та сорок ночей.

Chapter 25

1 А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене. 3А оце те приношення, що візьмете від них: золото, і срібло, і мідь, 4і блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і козина вовна, 5і шкурки баранячі, начервоно пофарбовані, і шкурки тахашеві, і дерево акацій, 6олива на освітлення, пахощі до оливи намащення, і пахощі для кадила, 7і каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника. 8І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них. 9Як усе, що Я покажу тобі будову скинії та будову речей її, і так зробите.

10 І зроблять вони ковчега з акаційного дерева, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його. 11І пообкладаєш його щирим золотом зсередини та іззовні. І зробиш вінця золотого навколо над ним. 12І виллєш для нього чотири золоті каблучки, і даси на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. 13І поробиш держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. 14І повсовуєш ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб ними носити ковчега. 15В ковчегових каблучках будуть ці держаки; не відступлять вони від нього. 16І покладеш до ковчегу те свідоцтво, що Я тобі дам. 17І зробиш віко зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його. 18І зробиш два золоті херувими, роботою кутою зробиш їх з обох кінців віка. 19І зроби одного херувима з кінця звідси, а одного херувима з кінця звідти. Від того віка поробите тих херувимів на обох кінцях його. 20І будуть ті херувими простягати крила догори, і затінювати своїми крильми над віком, а їхні обличчя одне до одного; до віка будуть обличчя тих херувимів. 21І покладеш те віко згори на ковчега, а до цього ковчега покладеш свідоцтво, яке Я тобі дам. 22І Я буду тобі відкриватися там, і буду говорити з тобою з-над віка з-посеред обох херувимів, що над ковчегом свідоцтва, про все, що розповім тобі для синів Ізраїлевих.

23 І зробиш стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його. 24І пообкладаєш його щирим золотом, і зробиш вінця золотого для нього навколо. 25І лиштву зробиш для нього в долоню навколо, і зробиш вінця золотого навколо, для лиштви його. 26І зробиш для нього чотири каблучки із золота, та й даси ці каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. 27Навпроти лиштви будуть ці каблучки, на вкладання для держаків, щоб носити стола. 28І поробиш ті держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом, і на них будуть носити стола. 29І поробиш миски його, і кадильниці його, і чаші його та кухлі його, щоб ними лити, зо щирого золота їх ти поробиш. 30А на столі покладеш хліб показний, що завжди перед Моїм лицем.

31 І зробиш свічника зо щирого золота, роботою кутою нехай буде зроблено цього свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квітки його будуть із нього. 32І шість рамен виходитимуть із боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого боку його. 33Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника. 34А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його. 35І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під іншими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника. 36Їхні ґудзі та їхні рамена нехай будуть із нього. Увесь він одне куття щирого золота. 37І зробиш сім лямпадок до нього, і нехай засвітять його лямпадки, і нехай він світить на передню сторону його. 38А його щипчики та його лопатки на вугіль щире золото. 39З таланту щирого золота зробиш його та ввесь цей посуд. 40І дивись, і зроби за тим зразком, що тобі показувано на горі.

Chapter 26

1 А скинію зробиш із десяти покривал із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою зробиш ти їх. 2Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна. 3П'ять покривал буде поспинаних одне до одного, і п'ять покривал інших буде поспинаних одне до одного. 4І поробиш блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні. І так само зробиш на краю кінцевого покривала в спинанні другім. 5П'ятдесят петельок поробиш у покривалі однім, і п'ятдесят петельок поробиш на кінці покривала, що в другім спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї. 6І зробиш п'ятдесят золотих гачків, і поспинаєш ті покривала одне до одного тими гачками, і буде одна скинія.

7 І проробиш покривала з вовни козиної на намета над внутрішньою скинією, зробиш їх одинадцять покривал. 8Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна. 9І поспинаєш п'ять покривал осібно, і шість покривал осібно, а шосте покривало складеш удвоє напереді намету. 10І поробиш п'ятдесят петельок на краю одного покривала, кінцевого в спинанні, і п'ятдесят петельок на краю покривала другого спинання. 11І зробиш п'ятдесят мідяних гачків, і повсовуєш ті гачки в петельки і поспинаєш намета, і буде він один. 12А те, що звисає, лишок в наметових покривалах, половина залишку покривала, буде звисати ззаду скинії. 13І лікоть із цього, і лікоть із того боку в залишку в довжині наметового покривала буде звішений на боки скинії з цього й з того боку на покриття її. 14І зробиш накриття для скинії, баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок.

15 І поробиш для скинії стоячі дошки з акаційного дерева. 16Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки. 17В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так зробиш усім дошкам скинійним. 18І поробиш дошки для скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень. 19І сорок срібних підстав поробиш під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для двох ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її. 20А для другого боку скинії, в сторону півночі двадцять дощок. 21І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку другу. 22А для заднього боку скинії на захід зробиш шість дощок. 23І дві дошки зробиш для кутів скинії на заднього бока. 24І нехай вони будуть поєднані здолу, і нехай разом будуть поєднані на верху її до однієї каблучки. Так нехай буде для обох них; нехай вони будуть для обох кутів. 25І буде вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: дві підставі під одну дошку, і дві під дошку другу. 26І зробиш засуви з акаційного дерева, п'ять для дощок одного боку скинії, 27і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід. 28А середній засув посередині дощок буде засувати від кінця до кінця. 29А ці дошки пообкладаєш золотом, а каблучки їхні, на вкладання для засувів, поробиш із золота; і ці засуви пообкладаєш золотом. 30І поставиш скинію згідно з приписами, як тобі показано на горі.

31 І зробиш завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробити її з херувимами. 32І повісь її на чотирьох акаційних стовпах, пообкладаних золотом, гаки їх золоті, на чотирьох срібних підставах. 33І повісь ту завісу під гачками, і внесеш туди за завісу ковчега свідоцтва. І ця завіса буде відділяти вам між святинею й між Святеє Святих! 34І покладеш те віко на ковчега свідоцтва в Святому Святих. 35І поставиш стола назовні завіси, а свічника навпроти столу на боці скинії на південь, а стола поставиш на боці півночі. 36І зробиш заслону входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. 37І зробиш для заслони п'ять акаційних стовпів, і пообкладаєш їх золотом; гаки їх золото; і виллєш для них п'ять мідяних підстав.

Chapter 27

1 І зробиш жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина, і п'ять ліктів ширина; квадратовий нехай буде той жертівник, а вишина його три лікті. 2І поробиш роги його на чотирьох кутах його, із нього нехай будуть роги його. І пообкладаєш його міддю. 3І поробиш горшки на зсипування попелу з нього, і лопатки його, і кропильниці його, і видельця його, і його лопатки на вугіль. Для всього посуду його будеш уживати міді. 4І зробиш для нього мідяну мережу роботою сітки, а над мережею зробиш чотири мідяні каблучки на чотирьох кінцях його. 5І покладеш її здолу під лиштву жертівника, і буде та мережа аж до половини жертівника. 6І поробиш держаки для жертівника, держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх міддю. 7І буде всунено держаки його в каблучки; і будуть ті держаки на двох боках жертівника при ношенні його. 8Порожнявим усередині зробиш його з дощок. Як показано було тобі на горі, так нехай зроблять.

9 І зробиш скинійне подвір'я. На південну сторону, на полудень запони для подвір'я, суканий віссон; довжина першій стороні сто літків. 10А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. 11І так само на сторону півночі вдовжину запони: довжина сто ліктів; а стовпів для нього двадцять, а підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. 12А ширина подвір'я в сторону заходу: запони п'ятдесят ліктів, а для них стовпів десять, а їхніх підстав десять. 13А ширина подвір'я в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів. 14І на п'ятнадцять ліктів запони для боку; стовпів для них три, і підстав для них три. 15А для боку другого п'ятнадцять ліктів запони; стовпів для них три, і підстав для них три. 16А для брами подвір'я заслона на двадцять ліктів із блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. Для них стовпів чотири, і підстав їхніх чотири. 17Усі стовпи подвір'я поспинані навколо сріблом; їхні гаки срібло, а підстави їхні мідь. 18Довжина подвір'я сто ліктів, а ширина скрізь п'ятдесят, а вишина п'ять ліктів. Запони з суканого віссону, а підстави стовпів мідь. 19Усі речі скинії для всякої служби в ній, усі кілки її й усі кілки подвір'я мідь.

20 І ти накажеш Ізраїлевим синам, і нехай вони приносять тобі оливу з оливок, чисту, товчену, для освітлення, щоб завжди горіла лямпада. 21У скинії заповіту назовні завіси, що на свідоцтві, приготує її на запалення Аарон та сини його від вечора аж до ранку перед лицем Господнім. Це вічна постанова їхнім родам від Ізраїлевих синів!

Chapter 28

1 А ти візьми до себе брата свого Аарона та синів його з ним, з-поміж Ізраїлевих синів, щоб він був священиком для Мене, Аарона, Надава, і Авігу, Елеазара та Ітамара, синів Ааронових. 2І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу. 3І ти скажеш усім мудросердим, що Я наповнив їх духом мудрости, і вони зроблять Ааронові шати для посвячення його, щоб був священиком для Мене. 4А оце ті шати, що вони зроблять: нагрудник, і ефод, і верхню шату, і хітон плетений, завій і пояс. І зробиш священні шати для брата свого Аарона та для синів його, щоб він був священиком для Мене. 5І візьмуть вони золота, і блакиті, і пурпуру, і червені та віссону,

6 і зроблять ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого, робота мистця. 7Два злучені нараменники будуть у нього при обох кінцях його, і буде він сполучений. 8А пояс мистецький його ефоду, що на нім, тієї ж роботи, нехай буде з нього, з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. 9І візьмеш два оніксові камені, та й вирізьбиш на них імена Ізраїлевих синів, 10шість із їхніх імен на камені однім, а ймення шости позосталих на камені другім, за їхнім народженням. 11Роботою різьбаря каменя, різьбою печатки вирізьбиш на тих обох каменях імена Ізраїлевих синів; оточені золотими гніздами зробиш їх. 12І положиш обидва камені на нараменниках ефоду, камені пам'яти для Ізраїлевих синів. І буде носити Аарон їхні ймення перед Божим лицем на обох плечах своїх на пам'ять. 13А гнізда поробиш із золота. 14І два ланцюги зо щирого золота, плетеними поробиш їх, роботою шнурів. І даси ті плетені ланцюги на гнізда.

15 І зробиш нагрудника судного, роботою мистця, як робота ефоду зробиш його, із золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого зробиш його. 16Квадратовий нехай буде він, зложений удвоє, п'ядь довжина його, і п'ядь ширина його. 17І понасаджуєш на ньому каменеве насадження, чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший. 18А ряд другий: карбункул, сапфір і яспіс. 19А ряд третій: опаль, агат і аметист. 20А четвертий ряд: хризоліт, і онікс, і берил, вони будуть вставлені в золото в своїх гніздах. 21А камені нехай будуть на ймення дванадцяти Ізраїлевих синів, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ймення його нехай будуть для дванадцяти родів. 22І поробиш на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота. 23І зробиш на нагруднику дві золоті каблучки, і даси ці дві каблучки на двох кінцях нагрудника. 24І даси два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника. 25А два кінці двох шнурів даси до двох гнізд, і даси на нараменники ефоду спереду його. 26І зробиш дві золоті каблучки, і покладеш їх на двох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефоду, всередину. 27І зробиш дві золоті каблучки, та й даси їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду. 28І прив'яжуть нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду. 29І буде носити Аарон імена Ізраїлевих синів в суднім нагруднику на серці своїм, як буде входити до святині, на повсякчасну пам'ять перед Господнім лицем. 30І даси до судного нагрудника урім та туммім, і будуть вони на Аароновім серці при вході його перед Господнє лице. І буде завжди носити Аарон суд Ізраїлевих синів на своїм серці перед Господнім обличчям.

31 І зробиш верхню шату для ефоду, усю блакитну. 32І нехай буде в середині її отвір для голови його; край отвору нехай буде навколо роботою ткача, як панцерний отвір буде їй, щоб їй не дертися. 33І поробиш на подолку її гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з червені, на подолку її навколо, і золоті дзвінки поміж ними навколо, 34золотий дзвінок і гранатове яблуко, золотий дзвінок і гранатове яблуко на подолку тієї шати навколо. 35І нехай вона буде на Ааронові для служення, і нехай буде чутий голос його при вході його до святині перед Господнє обличчя, і при виході його, щоб йому не померти. 36І зробиш квітку зо щирого золота, і вирізьбиш на ній, як різьба печатки: Святиня для Господа. 37І покладеш її на нитці з блакиті, і нехай вона буде на завої, на переді завою нехай буде вона. 38І нехай буде вона на Аароновім чолі, і нехай носить Аарон гріх тієї святощі, що Ізраїлеві сини посвятять її для всіх своїх святих дарунків. І нехай вона буде завжди на його чолі на благовоління для них перед Господнім лицем. 39І витчеш хітона з віссону, і зробиш завоя з віссону, і зробиш пояса роботою гаптяра.

40 І для синів Ааронових поробиш хітони, і поробиш їм пояси, і поробиш їм покриття голови на славу й красу. 41І понадягаєш їх на брата свого Аарона та на синів його з ним. І помажеш їх, і рукоположиш їх, і посвятиш їх, і будуть вони священиками Мені. 42І пороби їм льняну спідню одіж, щоб закрити тілесну наготу, від стегон аж до голінок нехай будуть вони. 43І нехай будуть вони на Ааронові та на синах його при вході їх до скинії заповіту, або при приході їх до жертівника на служення в святині, і не понесуть вони гріха, і не помруть. Це вічна постанова йому та нащадками його по ньому!

Chapter 29

1 А оце та річ, яку ти зробиш їм для посвячення їх, щоб вони були священиками Мені. Візьми одного бичка молодого та два безвадні барани, 2і прісний хліб, і прісні калачі, змішані з оливою, і прісні коржі, помазані оливою, із ліпшої пшеничної муки поробиш їх. 3І покладеш їх до одного коша, і принесеш їх у коші, і того бичка та два ті барани. 4А Аарона та синів його приведи до входу скинії умовлення, і обмиєш їх водою. 5І візьмеш шати та й убереш Аарона в хітона, і в ефодну шату, і в ефода, і в нагрудника, і опережеш його мистецьким поясом ефоду. 6І наложиш завоя на його голову, а на завій даси вінця святости. 7І візьмеш оливу помазання, і виллєш йому на голову, та й помажеш його. 8І приведеш синів його, та й повбираєш їх у хітони. 9І попідперізуєш їх поясом, Аарона та синів його, і наложиш їм покриття голови, і буде для них священство на вічну постанову. І рукоположиш Аарона та синів його. 10І приведеш бичка до скинії заповіту, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того бичка. 11І заріжеш того бичка перед Господнім обличчям при вході до скинії заповіту. 12І візьмеш крови бичка, і помажеш на рогах жертівника пальцем своїм, а всю кров виллєш до основи жертівника. 13І візьмеш увесь лій, що покриває нутро, і сальника на печінці, і обидві нирки та лій, що на них, та й спалиш на жертівнику. 14А м'ясо бичка, і шкуру його та нечистоти його спалиш в огні поза табором, це жертва за гріх. 15І візьмеш одного барана, і нехай покладуть Аарон та сини його свої руки на голову того барана. 16І заріжеш того барана, і візьмеш кров його, та й покропиш жертівника навколо. 17А того барана порозтинаєш на куски його, і виполощеш нутрощі його та голінки його, і покладеш на куски його та на голову його. 18І спалиш усього барана на жертівнику, це цілопалення для Господа, пахощі любі, огняна жертва, для Господа вона. 19І візьмеш другого барана, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того барана. 20І заріжеш того барана, і візьмеш крови його, та й даси на пипку Ааронового вуха, і на пипку правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їхньої, і на великий палець їхньої правої ноги. І покропиш ту кров на жертівника навколо. 21І візьмеш із крови, що на жертівнику, і з оливи помазання, та й покропиш на Аарона й на шати його, та на синів його й на шати синів його з ним. І освятиться він, і шати його та сини й шати синів його з ним! 22І візьмеш із того барана лій та курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і сальника на печінці, й обидві нирки, і лій, що на них, і праве стегно, бо це баран посвячення. 23І один буханець хліба, і один хлібний оливний калач, і один коржик із коша з прісним, що перед лицем Господнім. 24І покладеш усе те на руку Аарона й на руки синів його, і поколихаєш його, як колихання перед Господнім лицем. 25І візьмеш його з їхньої руки, та й спалиш на жертівнику на цілопалення, на пахощі любі перед Господнім лицем, це огняна жертва для Господа. 26І візьмеш грудину з барана посвячення, що Ааронів, і поколихаєш її, як колихання перед Господнім лицем, і це буде твоя частина. 27І посвятиш грудину колихання та стегно приношення, що були колихані, і що було принесене з барана рукоположення, з того, що Ааронове, і з того, що синів його. 28І буде це Ааронові та синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів, бо це приношення. І буде воно приношенням від Ізраїлевих синів і мирних їхніх жертов, їхнє приношення для Господа. 29А священні шати, що Ааронові, будуть по ньому синам його на помазання в них і на рукоположення їх. 30Сім день носитиме їх той із синів його, що буде священиком замість нього, що ввійде до скинії заповіту на служення в святині. 31І візьмеш барана посвячення, і звариш м'ясо його в святім місці. 32І буде їсти Аарон та сини його м'ясо того барана, та той хліб, що в коші, при вході до скинії заповіту. 33І поїдять вони те, чим окуплено їх на рукоположення їх, на посвячення їх. А чужий не буде їсти, бо святість воно! 34А якщо позостанеться з м'яса посвячення та з того хліба до ранку, то спалиш позостале в огні, не буде те їджене, бо святість воно! 35І зробиш Ааронові та синам його так, як усе, що Я наказав був тобі. Сім день будеш посвячувати їх. 36А бичка, жертву за гріх, будеш споряджати щоденно для окуплення. І будеш очищати жертівника, коли будеш чинити окуплення його. І помажеш його на його посвячення. 37Сім день будеш складати окупа на жертівнику й освятиш його, і стане той жертівник найсвятішим. Усе, що доторкнеться до жертівника, освятиться.

38 А оце те, що будеш споряджати на жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день завжди. 39Одне ягня спорядиш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір. 40І десятину ефи пшеничної муки, мішаної в товченій оливі, чверть гіну, і на лиття чверть гіну вина на одне ягня. 41А ягня друге спорядиш під вечір; як хлібну жертву ранку й як жертву плинну її спорядиш йому, на пахощі любі, огняна жертва для Господа, 42стале цілопалення для ваших поколінь при вході до скинії заповіту перед Господнім лицем, що буду там відкриватися вам, щоб говорити до тебе там. 43І буду відкриватися там Ізраїлевим синам, і це місце буде освячене Моєю славою. 44І освячу скинію заповіту, і жертівника, і Аарона та синів його освячу, щоб вони були священиками Мені. 45І буду Я спочивати серед Ізраїлевих синів, і буду їм Богом. 46І познають вони, що Я Господь, їхній Бог, що вивів їх із єгипетського краю, щоб перебувати Мені серед них. Я Господь, їхній Бог!

Chapter 30

1 І зробиш жертівника на кадіння кадила, з акаційного дерева зробиш його. 2Лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий нехай буде він, а два лікті вишина його. З нього виходитимуть роги його. 3І пообкладаєш його щирим золотом, дах його та стіни його навколо, та роги його. І зробиш йому вінця золотого навколо. 4І дві золоті каблучки зробиш йому під вінця його, на двох боках його зробиш, на двох сторонах, і буде це на вкладання для держаків, щоб ними носити його. 5І поробиш держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. 6І поставиш його перед завісою, що над ковчегом свідоцтва, перед віком, що на свідоцтві, яким Я буду тобі відкриватися там. 7І буде Аарон кадити на ньому кадило пахощів щоранку, коли він поправлятиме лямпадки, то буде кадити його. 8І при запаленні лямпадок під вечір він буде кадити його. Це постійне кадило перед Господнім лицем на ваші покоління! 9Не запалите на ньому чужого кадила, ані цілопалення, ані жертви хлібної, і жертви рідинної не будете лити на ньому. 10І складе Аарон окупа на роги його, раз у році, з крови жертви за гріх раз у році дня Окуплення складе він окупа на нього на ваші покоління. Це найсвятіше для Господа!

11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 12Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві при переліку їх, і не буде між ними моровиці при переліку їх. 13Оце дасть кожен, що переходить на переліку: половину шекля, на міру шеклем святині, двадцять ґер той шекель; половина цього шекля приношення для Господа. 14Кожен, хто переходить на переліку, від віку двадцяти літ і вище, дасть приношення для Господа. 15Багатий не побільшить, а вбогий не зменшить від половини шекля, даючи приношення Господеві для складання окупу за ваші душі. 16І візьмеш гроші окупу від Ізраїлевих синів, та й даси їх на роботу скинії заповіту. І буде воно Ізраїлевим синам на пам'ять перед Господнім обличчям для окуплення за ваші душі.

17 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 18І зробиш умивальницю з міді, і підстава її мідь, на вмивання. І поставиш її між скинією заповіту й між жертівником, і наллєш туди води. 19І будуть Аарон та сини його мити з неї свої руки та ноги свої. 20Коли вони входитимуть до скинії заповіту, то будуть мити в воді, щоб їм не вмерти, або коли будуть відходити до жертівника на служення, щоб спалити огняну жертву для Господа. 21І будуть вони вмивати руки свої та ноги свої, щоб їм не вмерти. І буде це для них вічна постанова, для нього й для нащадків його на їхні покоління!

22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 23А ти візьми собі найкращих пахощів: самотечної мірри п'ять сотень шеклів, і запашного цинамону половину його: двісті й п'ятдесят, і запашної очеретини двісті й п'ятдесят, 24і касії п'ять сотень шеклів на міру шеклем святині, та гін оливкової оливи. 25І зробиш її миром святого помазання, масть складену, робота робітника масти. Це буде миро святого помазання. 26І намастиш ним скинію заповіту, і ковчега свідоцтва, 27і стола та всі речі його, і свічника та речі його, і жертівника кадила, 28і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її. 29І освятиш їх, і стануть вони найсвятішим, усе, що доторкнеться до них, освятиться! 30І помажеш Аарона та синів його, та посвятиш їх на священнослуження Мені. 31А до синів Ізраїлевих будеш говорити, кажучи: Це буде Мені миро святого помазання на ваші покоління. 32На людське тіло не буде воно лите, і за постановою про нього не буде робитися, як воно, святиня воно, воно буде святиня для вас! 33Кожен, хто сам робитиме масть, як воно, і хто дасть із нього на чужого, той буде витятий із народу свого. 34І промовив Господь до Мойсея: Візьми собі пахощів: бальзаму, і ониху, і хелбану, пахощів, та чистого ладану, кожне буде в рівній частині. 35І зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте, святе. 36І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям свідоцтва в скинії заповіту, що Я буду являтися тобі там, це буде найсвятіше для вас! 37А кадило, що зробите, за постановою про нього це зробите собі, воно буде тобі святість для Господа! 38Кожен, хто зробить, як воно, щоб нюхати з нього, той буде витятий із народу свого!

Chapter 31

1 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 2Дивися, Я покликав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени, 3і наповнив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи, 4на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, 5і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі. 6І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, і зроблять вони все, що Я наказав був тобі: 7скинію заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скинійні речі, 8і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його, і жертівника кадила, 9і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її, 10і шати служебні, і шати священні для священика Аарона, і шати синів його на священнослуження, 11і оливу помазання, і запашне кадило для святині, як усе, що Я наказав був тобі, вони зроблять.

12 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 13А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас! 14І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її! 15Шість день буде робитися праця, а дня сьомого субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за суботнього дня, той конче буде забитий! 16І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь. 17Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю та спочив. 18І дав Він Мойсеєві, коли закінчив говорити з ним на Сінайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам'яні, писані Божим перстом.

Chapter 32

1 І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. 2І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене. 3І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона. 4І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! 5І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа! 6І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.

7 А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю. 8Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! 9І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він! 10А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом. 11І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою? 12Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу! 13Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки. 14І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.

15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані. 16А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях. 17І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі! 18А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу! 19І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!... 20І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.

21 І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього? 22А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому. 23І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. 24І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля. 25І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами. 26І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини. 27І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого. 28І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка. 29І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.

30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх. 31І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів! 32А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав... 33І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї. 34А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх! 35І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.

Chapter 33

1 І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його, 2і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, 3до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі. 4І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби. 5Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі. 6І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.

7 А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором. 8І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії. 9І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм. 10І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого. 11І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.

12 І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх. 13Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій. 14А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку. 15І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси. 16Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі. 17І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе. 18А він відказав: Покажи мені славу Свою! 19І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний. 20І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити. 21І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі. 22І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду. 23А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.

Chapter 34

1 І промовив Господь до Мойсея: Витеши собі дві кам'яні таблиці, як перші, і Я напишу на цих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти розбив. 2І приготовся на рано. І вийдеш рано вранці на гору Сінай, і станеш Мені там на верхів'ї гори. 3А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі нехай нікого не буде видно. І також дрібна худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори. 4І витесав він дві кам'яні таблиці, як перші. І встав Мойсей рано вранці, та й вийшов на гору Сінай, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві таблиці кам'яні.

5 А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та й покликав Ім'ям Господа. 6І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, 7що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях. 8І Мойсей поквапно вклонився до землі, і впав, 9та й сказав: Якщо я знайшов милість в очах Твоїх, Владико, то нехай же Владика йде серед нас, бо народ цей твердошиїй. І Ти пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спадком Своїм.

10 А Він відказав: Ось Я складаю заповіта перед усім народом твоїм. Я чинитиму чуда, які не були творені на всій землі і в жодного народу. І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню його з тобою, який він страшний! 11Виконуй те, що Я наказую тобі сьогодні. Ось Я виганяю перед тобою амореянина, і ханаанеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. 12Стережися, щоб не склав ти умови з мешканцем тієї землі, що ти входиш на неї, щоб він не став пасткою серед тебе. 13Бо ви їхні жертівники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи для богів поторощите, а їхні дерева святі повирубуєте. 14Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він! 15Щоб не склав ти умови з мешканцем Краю, як будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і будуть богам своїм жертви приносити, то якщо він покличе тебе, то ти не будеш їсти із жертви його. 16І не візьмеш із дочок його для синів своїх, бо будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і вчинять розпусниками синів твоїх вслід за богами своїми. 17Литих богів не зробиш собі.

18 Будеш виконувати свято Опрісноків. Сім день будеш їсти опрісноки, що Я наказав був тобі на умовлений час місяця авіва, бо в місяці авіві ти вийшов з Єгипту. 19Усе, що відкриває утробу то Моє, як і всяка твоя худоба, що є самець, відкриття утроби вола та вівці. 20А відкриття утроби осла викупиш ягням. А якщо його не викупиш, то заб'єш його, зламавши шию. Кожного перворідного з синів твоїх викупиш. І не будуть являтися перед обличчя Моє з порожньою рукою. 21Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від праці. 22І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року. 23Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога Ізраїлевого. 24Бо Я вижену людей перед лицем твоїм, і розширю границю твою, і ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році. 25Не будеш приносити на квашенім крови жертви твоєї, і не переночує до рана святкова жертва Пасхи. 26Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері. 27І промовив Господь до Мойсея: Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем.

28 І був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей. 29І сталося, коли сходив Мойсей з гори Сінай, а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, що Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з ним. 30І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея, аж ось лице його променіло, і вони боялися підійти до нього! 31І кликнув до них Мойсей, і звернулися до нього Аарон та всі начальники в громаді. І Мойсей говорив до них. 32А потім попідходили всі Ізраїлеві сини, і він наказав їм усе, що Господь говорив з ним на горі Сінай. 33І скінчив Мойсей говорити з ними, і дав на лице своє покривало. 34А коли Мойсей входив перед Господнє лице на розмову з Ним, то здіймав покривало аж до свого виходу. І він виходив, і говорив до Ізраїлевих синів, що було наказано йому. 35І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, що променіло лице Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого, щоб говорити з Ним.

Chapter 35

1 І зібрав Мойсей усю громаду Ізраїлевих синів, та й промовив до них: Ось ті речі, що Господь наказав їх чинити. 2Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято, субота спочинку від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде забитий! 3Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших осадах. 4І сказав Мойсей до всієї громади Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та річ, що Господь наказав, говорячи: 5Візьміть від себе приношення для Господа. Кожен за щедрим серцем своїм принесе його, приношення Господеві: золото, і срібло, і мідь, 6і блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовну козину, 7і начервоно пофарбовані баранячі шкурки, і шкурки тахашеві, і акаційні дерева, 8і оливу на освітлення, і пахощі на оливу помазання, та пахощів на кадило, 9і каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника. 10А кожен із вас мудросердий прийде та зробить, що наказав був Господь: 11скинію внутрішню та її намета зовнішнього, і покриття її, і гачки її, і дошки її, засуви її, стовпи її та підстави її; 12ковчега, і держаки його, віко й завісу заслони; 13стола, і держаки його, і всі речі його, і хліб показний; 14і свічника освітлення, і речі його, і лямпадки його, і оливу освітлення; 15і жертівника кадила, і держаки його, і оливу помазання, і кадило пахощів та заслону входу при вході; 16жертівника цілопалення, і мідяну його сітку, держаки його, і всі речі його, умивальницю й підставу її; 17запони подвір'я, стовпи його, і підстави його та заслону брами подвір'я; 18кілки скинії, і кілки подвір'я та шнури їхні; 19і шати служебні на служення в святині, священні шати для священика Аарона, та шати синів його на священнослуження.

20 І вийшла вся громада Ізраїлевих синів від Мойсея. 21І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи скинії заповіту, і на кожну працю його, і на священні шати. 22І приходили ті чоловіки з жінками, кожен щедросердий, і приносили гачка, і носову сережку, і персня, і сережку, всякі золоті речі, та все, що людина приносила, як золото приношення для Господа. 23І кожна людина принесла, що хто мав: блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовна козина, і баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і шкурки тахашеві. 24Кожен, хто жертвував срібне та мідяне приношення, приносив Господнє приношення, і кожен, хто мав, поприносили акаційне дерево, на всяке зайняття коло тієї роботи. 25І кожна мудросерда жінка пряла руками своїми, і приносила пряжку: блакить, і пурпур, і червень, і віссон. 26І всі жінки, кого вело їхнє серце, пряли козину вовну. 27А начальники поприносили каміння оніксу, і каміння вставлення для ефоду та для нагрудника, 28і пахощі, і оливу на освітлення, і для оливи помазання, і для запашного кадила. 29Кожен чоловік та жінка, кого їхнє серце схиляло приносити для кожної праці, яку Господь наказав робити рукою Мойсея, Ізраїлеві сини приносили добровільний дар для Господа.

30 І сказав Мойсей до Ізраїлевих синів: Дивіться, Господь назвав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного роду. 31І наповнив його Духом Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи 32на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, 33і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій мистецькій роботі. 34І вклав в його серце, щоб навчав, він і Оголіяв, син Ахісамаха, Данового племени. 35Він наповнив їх мудрістю серця, щоб робили вони всяку роботу обрібника, і мистця, і гаптівника в блакиті, і в пурпурі, і в червені, і в віссоні, і ткача, що роблять усяку роботу й задумують мистецькі речі.

Chapter 36

1 І зробить Бецал'їл та Оголіяв, та кожен мудросердий чоловік, кому Господь дав мудрости та розсудку, щоб уміти зробити кожну працю роботи в святині на все, що Господь наказав був. 2І покликав Мойсей Бецал'їла та Оголіява, та кожного мудросердого чоловіка, кому Господь подав мудрість у серце, кожного, кого вело серце зблизитися до тієї праці, щоб зробити її. 3І взяли вони від Мойсея все приношення, що позносили Ізраїлеві сини для праці служби святині, щоб зробити її. А вони ще приносили до нього щоранку добровільного дара. 4І прибули всі мудреці, що роблять усю роботу святині, кожен із праці своєї, яку вони роблять, 5і сказали до Мойсея, говорячи: Народ приносить більше, ніж потрібно було для праці, яку Господь звелів був зробити. 6І Мойсей наказав проголосити в таборі, говорячи: Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже нічого на приношення для святині. І був стриманий народ від приносів. 7А наготовленого було досить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось.

8 І зробили кожен мудросердий із тих, що робили скинійну працю: десять покривал із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою він поробив їх. 9Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна. 10І поспинав він п'ять покривал одне до одного, і п'ять інших покривал поспинав одне до одного. 11І поробив він блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні. Так само зробив на краю кінцевого покривала в спинанні другім. 12П'ятдесят петельок зробив він у покривалі однім, і п'ятдесят петельок зробив він на кінці покривала, що в другім спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї. 13І зробив він п'ятдесят золотих гачків, і поспинав ті покривала одне до одного тими гачками, і стала одна скинія.

14 І зробив він покривала з вовни козиної до намета над внутрішньою скинією, одинадцять покривал зробив таких. 15Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна. 16І поспинав він п'ять покривал осібно, а шість тих покривал осібно. 17І поробив він п'ятдесят петельок на краю кінцевого покривала в спинанні, і п'ятдесят петельок поробив на краю покривала другого спинання. 18І зробив він п'ятдесят мідяних гачків на спинання скинії, щоб стала вона одна. 19І зробив він накриття для скинії, баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок. 20І поробив він для скинії стоячі дошки з акаційного дерева. 21Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки. 22В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так він поробив усі дошки скинії. 23І поробив він дошки для скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень. 24І сорок срібних підстав поробив він під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її. 25А для другого боку скинії, у бік півночі зробив він двадцять дощок. 26І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку другу. 27А для заднього боку скинії на захід зробив він шість дощок. 28І дві дошки зробив він для скинійних кутів на заднього бока. 29І були вони поєднані здолу, і разом були вони поєднані на верху її до однієї каблучки. Так зробив він для них обох, для обох кутів. 30І було вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: по дві підставі під одну дошку. 31І зробив він засуви з акаційного дерева, п'ять для дощок одного боку скинії, 32і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід. 33І зробив він середнього засува, щоб засувати по середині дощок від кінця до кінця. 34А ці дошки він пообкладав золотом, а каблучки їхні, на вкладання для засувів, поробив із золота; і ці засуви він пообкладав золотом.

35 І зробив він завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробив її з херувимами. 36І він зробив для неї чотири акаційні стовпи, і пообкладав їх золотом, гаки їх золоті, і вилив для них чотири срібних підставі. 37І зробив він заслону для входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. 38А стовпи її п'ять, а гаки їх золоті; і він пообкладав їх верхи та їх обручі золотом; а підстави їхні п'ять із міді.

Chapter 37

1 І зробив Бецал'їл ковчега з акаційного дерева, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його. 2І пообкладав він його щирим золотом зсередини та іззовні. І вінця золотого зробив навколо над ним. 3І він вилив для нього чотири золоті каблучки на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. 4І він поробив держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом. 5І він повсовував ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб носити ковчега. 6І віко зробив зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його. 7І зробив два золоті херувими, роботою кутою зробив їх з обох кінців віка. 8І зробив одного херувима з кінця звідти, а одного херувима з кінця звідси. З того віка поробив тих херувимів на обох кінцях його. 9І були ті херувими з простягненими догори крилами, і затінювали своїми крилами над віком, а їхні лиця одне до одного; до віка були схилені лиця тих херувимів.

10 І зробив він стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його. 11І пообкладав його щирим золотом, і зробив вінця золотого для нього навколо. 12І лиштву зробив він для нього в долоню навколо, і зробив вінця золотого навколо для лиштви його. 13І він вилив для нього чотири каблучки із золота, та й дав ті каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. 14При лиштві були ті каблучки, вкладання для держаків, щоб носити стола. 15І поробив він ті держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом, щоб носити стола. 16І поробив він ті речі, що на столі: миски його, і кадильниці його, і кухлі його та чаші його, що ними лито, золото щире. 17І зробив він свічника зо щирого золота, роботою кутою зробив він того свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квіти його виходили з нього. 18І шість рамен виходило з боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого боку його. 19Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника. 20А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його. 21І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під другими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника. 22Їхні ґудзі та їхні рамена виходили з нього. Увесь він одне куття щирого золота. 23І зробив він сім лямпадок до нього; а його щипчики та його лопатки на вугіль зо щирого золота. 24З таланту щирого золота зробив він його та всі його речі.

25 І зробив він кадильного жертівника з акаційного дерева, лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий, а два лікті вишина його. З нього були його роги. 26І пообкладав він його щирим золотом, верх його та стіни його навколо, та роги його. І вінця золотого навколо зробив. 27І дві золоті каблучки зробив йому під вінця його, зробив на обох боках його, на вкладання для держаків, щоб ними носити його. 28І держаки поробив із акаційного дерева, і золотом пообкладав їх. 29І зробив він миро святого помазання, і чисте кадило пахощів, робота робітника масти.

Chapter 38

1 І зробив він жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина його, і п'ять ліктів ширина його, квадратовий, а вишина його три лікті. 2І поробив він роги його на чотирьох кутах його, з нього були його роги. І пообкладав його міддю. 3І він поробив усі речі жертівника: горшки, і шуфлі, і кропильниці, видельця, і лопатки на вугілля. Усі речі його поробив він із міді. 4І мережу зробив він із міді для жертівника роботою сітки, під лиштву його здолу до половини його. 5І вилив він чотири каблучки на чотирьох кінцях його для мідяної мережі, на вкладання для держаків. 6І поробив він держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх міддю. 7І повсовував він ті держаки в каблучки на боках жертівника, щоб ними носити його. Порожнявим усередині зробив його з дощок. 8І зробив він умивальницю з міді та підставу її з міді, з дзеркалами жінок, що сповняли службу при вході скинії заповіту.

9 І зробив він подвір'я. На південну сторону, на полудень запони того подвір'я, суканий віссон, сто ліктів. 10А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. 11А в сторону півночі сто ліктів; стовпів для них двадцять і підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. 12А в сторону заходу, запони, п'ятдесят ліктів; стовпів для них десять, і підстав для них десять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. 13А в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів. 14Запони до боку п'ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і підстав для них три. 15А для другого боку з цієї й з тієї сторони брами подвір'я запони на п'ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і підстав для них три. 16Всі запони подвір'я навколо віссон суканий. 17А підстави для стовпів мідь, гаки стовпів та обручів їхніх срібло. А обклад верхів їх срібло, і вони всі стовпи подвір'я поспинані сріблом. 18А заслона брами подвір'я робота гаптівника: блакить, і пурпур, і червень та суканий віссон; і двадцять ліктів довжина, а вишина в ширині п'ять ліктів, відповідно запонам подвір'я. 19А стовпів для них чотири, і підстав для них чотири, із міді. Гаки їх срібло, і обклад верхів їх та їхніх обручів срібло. 20А всі кілки для скинії й для подвір'я навколо мідь.

21 Оце перелік скинії, скинії свідоцтва, що був обрахований на приказ Мойсея, за допомогою Левитів під рукою Ітамара, сина Аарона, священика. 22А Бецал'їл, син Урія, сина Хура, Юдиного племени, поробив усе, що Господь наказав був Мойсеєві. 23А з ним Оголіяв, син Ахісамахів, Данового племени, оброблювач, і мистець, і гаптівник блакиттю, і пурпуром, і червенню, і віссоном. 24Усе золото, вжите для праці в усій роботі святині, то було золото колихання, двадцять і п'ять талантів та сім сотень і тридцять шеклів на міру шеклем святині. 25А срібло полічених у громаді мужів сто талантів та тисяча, і сімсот і сімдесят і п'ять шеклів на міру шеклем святині, 26на голову бека, цебто половина шекля на міру шеклем святині для кожного, хто переходив при переліку від віку двадцяти літ і вище, для шостисот тисяч і трьох тисяч і п'ятисот і п'ятидесяти. 27І було сто талантів срібла на відлиття підстав святині та підстав завіси, сотня підстав на сотню талантів, талант на підставу. 28А з тисячі й семисот і семидесяти й п'яти шеклів поробив він гаки для стовпів, і пообкладав їхні верхи та поспинав їх. 29А міді колихання було сімдесят талантів та дві тисячі й чотириста шеклів. 30І поробив він із неї підстави входу скинії заповіту, і жертівника мідяного, і його мідяну мережу, та всі речі жертівника, 31і підстави подвір'я навколо, і підстави брами подвір'я, і скинійні кілки, і всі кілки подвір'я навколо.

Chapter 39

1 А з блакиті й пурпуру та червені поробили вони службові шати для служення в святині. І поробили священні шати, що вони для Аарона, як Господь наказав був Мойсеєві. 2І зробив він ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. 3І повибивали вони золоті бляхи, та й настригли ниток на роботу серед блакиті, і серед пурпуру, і серед червені, і серед віссону, робота мистця. 4Вони зробили для нього злучені нараменники, на обох кінцях його він був сполучений. 5А пояс мистецький для накладання ефоду, що з ним з'єднаний і однакового з ним виробу, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон, як Господь наказав був Мойсеєві. 6І поробили вони камені оніксові, оточені золотими гніздами, вирізьблені різьбою печатки, з іменами Ізраїлевих синів. 7І він їх поклав на ефодові нараменники, камені на пам'ять для Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві. 8І зробив він нагрудника, роботою мистця, як робота ефоду, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон. 9Квадратовий він був, складеним удвоє зробили нагрудника, п'ядь ширина його, складений удвоє. 10І понасаджували на ньому чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший. 11А ряд другий: карбункул, сапфір і яспіс. 12А ряд третій: опаль, агат і аметист. 13А четвертий ряд: хризоліт, онікс і беріл, вони вставлені золотими насадами в своїх гніздах. 14А камені ті на ймення дванадцятьох Ізраїлевих синів вони, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ім'я його для дванадцяти племен. 15І поробили вони на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота. 16І зробили вони дві золоті гнізді та дві золоті каблучки, і дали ці каблучки на двох кінцях нагрудника. 17І дали два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника. 18А два кінці обох шнурів дали до двох гнізд, і дали на нараменники ефоду спереду його. 19І зробили дві золоті каблучки, та й поклали на обох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефоду, всередину. 20І зробили вони дві золоті каблучки, та й дали їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду. 21І прив'язали нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду, як Господь наказав був Мойсеєві. 22І зробив він шату для ефоду, ткацькою роботою, всю блакитну. 23А отвір шати в середині її, як отвір панцера; край отвору її обрамований навколо, щоб не дертися їй. 24І поробили вони на подолку шати гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з суканої червені. 25І поробили дзвінки зо щирого золота, і дали ті дзвінки поміж гранатові яблука на подолку шати навколо, поміж ті гранатові яблука, 26дзвінок і гранатове яблуко, дзвінок і гранатове яблуко на подолку шати тієї навколо, на служення, як Господь наказав був Мойсеєві. 27І поробили вони хітони з віссону, робота ткача, для Аарона та для синів його, 28і завоя з віссону, і шапки накриття з віссону, і льняна спідня одіж із суканого віссону, 29і пояса з суканого віссону, і блакиті, і пурпура та з червені, робота гаптяра, як Господь наказав був Мойсеєві. 30І зробили квітку, вінця святости, зо щирого золота, і написали на нім письмом різьби печатки: Святиня для Господа. 31І дали на нім блакитну нитку, щоб була на завої згори, як Господь наказав був Мойсеєві.

32 І скінчилася вся робота скинії, скинії заповіту. І зробили Ізраїлеві сини все, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили вони. 33І позносили вони до Мойсея скинію внутрішню, намета зовнішнього та всі речі її: гачки її, дошки її, засуви її, і стовпи її та підстави її, 34і накриття з баранячих начервоно пофарбованих шкурок, і накриття з тахашевих шкурок, і завісу заслони, 35ковчега свідоцтва, і держаки його, і віко, 36стола, усі речі його, і хліб показний, 37чистого свічника та лямпадки його, лямпадки розставлені, та всі речі його й оливу освітлення, 38і золотого жертівника, миро помазання, і запашне кадило, і завісу при вході скинії, 39мідяного жертівника, і його мідяну мережку, держаки його, і всі речі його, умивальницю та підставу її, 40запони подвір'я, стовпи його, і підстави його, і заслону для брами подвір'я, шнури його, і кілки його, і всі речі для служби в скинії, у скинії заповіту, 41службові шати для служення в святині, священні шати священика Аарона, і шати синів його для священнослуження. 42Усе так, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини всю ту роботу. 43І побачив Мойсей усю ту роботу, і ось вони зробили її! Як Господь наказав був, так зробили вони. І поблагословив їх Мойсей!

Chapter 40

1 А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Першого місяця, першого дня місяця поставиш намета для скинії заповіту. 3І поставиш там ковчега свідоцтва, і закриєш ковчега завісою. 4І внесеш стола, і порозкладаєш належне йому; і внесеш свічника, і запалиш його лямпадки. 5І поставиш золотого жертівника для кадила перед ковчегом свідоцтва; і повісиш заслону входу скинії. 6І поставиш жертівника цілопалення перед входом скинії, скинії заповіту. 7І поставиш умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і даси туди води. 8І поставиш подвір'я навколо, і даси заслону брами подвір'я. 9І візьмеш миро помазання, та й помажеш скинію та все, що в ній, і освятиш її та всі речі її, і стане вона святістю. 10І помажеш жертівника цілопалення та всі речі його, і освятиш жертівника, і стане жертівник Найсвятішим. 11І помажеш умивальницю та підставу її, і освятиш її. 12І приведеш Аарона та синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою. 13І зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освятиш його, і він буде священнослужити Мені. 14І приведеш синів його, і позодягаєш їх у хітони. 15І помажеш їх, як помазав їхнього батька, і будуть вони священнослужити Мені. І станеться, що помазання їх буде на них на вічне священство, на їхні покоління!

16 І зробив Мойсей усе, як Господь наказав був йому, так він зробив. 17І сталося першого місяця другого року, першого дня місяця, була поставлена скинія! 18І поставив Мойсей скинію, і дав підстави її, і поклав дошки її, і дав засови її, і поставив стовпи її. 19І розтягнув намета над внутрішньою скинією, і поклав скинійне накриття на неї згори, як Господь наказав був Мойсеєві. 20І взяв він і поклав свідоцтво до ковчега, а на ковчега поклав держаки, і дав на ковчега віко згори. 21І вніс він ковчега до скинії, і повісив завісу заслони, і закрив ковчег свідоцтва, як Господь наказав був Мойсеєві. 22І дав він стола в скинію заповіту, на стороні скинії на північ, поза завісою. 23І порозкладав на ньому розклад хліба перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві. 24І поставив свічника в скинії заповіту навпроти стола, на стороні скинії на південь. 25І позасвічував лямпадки перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві. 26І поставив золотого жертівника в скинії заповіту перед завісою. 27І кадив він на ньому запашні кадила, як Господь наказав був Мойсеєві. 28І повісив входову заслону до скинії. 29А жертівника цілопалення поставив при вході скинії, скинії заповіту, і приніс на ньому цілопалення та жертву хлібну, як Господь наказав був Мойсеєві. 30І поставив умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і туди дав води на миття. 31І вмивали з нього Мойсей й Аарон та сини його руки свої та ноги свої. 32Коли вони входили до скинії заповіту, і коли зближалися до жертівника, вони обмивалися, як Господь наказав був Мойсеєві. 33І поставив подвір'я навколо скинії та жертівника, і повісив заслону брами подвір'я.

34 А хмара закрила скинію заповіту, і слава Господня наповнила скинію. 35І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня наповнила скинію. 36А коли підіймалася хмара з-над скинії, то Ізраїлеві сини рушали в усі свої подорожі. 37А якщо хмара не підіймалася, то не рушали вони аж до дня, коли вона підіймалася, 38бо над скинією вдень була хмара Господня, а вночі був огонь у ній, на очах усього Ізраїлевого дому в усіх його подорожах!

Leviticus

Chapter 1

1 І кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе жертву для Господа зо скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву.

3 Якщо жертва його цілопалення з худоби великої, то нехай принесе його, самця безвадного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім. 4І покладе він руку свою на голову цілопалення, і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його. 5І заріже він ягня перед Господнім лицем. А Ааронові сини, священики, принесуть кров, і покроплять тією кров'ю на жертівника навколо, що при вході до скинії заповіту. 6І здере він шкуру з жертви цілопалення, і розітне його на куски його. 7І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника, і покладуть дров на тім огні. 8І порозкладають Ааронові сини, священики, ті куски, голову та товщ, на дровах, що на огні, який на жертівнику. 9А його нутрощі та голінки його обмиє водою. І священик усе те спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

10 А якщо його жертва з дрібної худобини, з овець або з кіз на цілопалення, то нехай приведе його, безвадного самця, 11і заріже його на боці жертівника на північ, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо. 12І розітне його на куски його, голову його, і товщ його, а священик порозкладає їх на дровах, що на огні, який на жертівнику. 13А нутрощі та голінки обмиє водою. І священик принесе все це, та й спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа. 14А якщо цілопалення його жертва для Господа з птаства, то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою. 15І принесе її священик до жертівника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертівнику, а кров його буде вилита при стіні жертівника. 16І здійме його воло в пір'ї його, і кине його при жертівнику на схід на місце попелу. 17І роздере його між крильми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертівнику на дровах, що на огні, воно цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

Chapter 2

1 А коли хто принесе жертву, жертву хлібну для Господа, то нехай пшенична мука буде жертва його, а він поллє на неї оливи, і дасть на неї ладану. 2І принесе її до Ааронових синів, священиків, і візьме звідти повну свою жменю пшеничної муки її, і оливи її зо всім її ладаном, та й спалить священик на жертівнику за пригадувальну частину, це огняна жертва, пахощі любі для Господа. 3А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його, це Найсвятіше з Господніх жертов! 4А коли принесеш жертву, жертву хлібну випеченого в печі, то нехай це буде пшенична мука, прісні калачі, мішані в оливі, та прісні коржики, помазані оливою. 5А якщо твоя жертва жертва хлібна на лопатці, то нехай це буде пшенична мука, мішана в оливі, прісна. 6Поламати її на шматочки, і поллєш на неї оливи, це хлібна жертва. 7А якщо твоя жертва жертва хлібна смаження, то нехай буде зроблена в оливі з пшеничної муки. 8І принесеш хлібну жертву, що зроблена з тих речей, для Господа, і подаси її до священика, а він принесе її до жертівника. 9І принесе священик із хлібної жертви за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику, це огняна жертва, любі пахощі для Господа. 10А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його: це Найсвятіше з Господніх жертов!

11 Кожна хлібна жертва, яку принесете Господеві, не буде зроблена квашена, бо все квашене й усякий мед не спалите з нього огняної жертви для Господа. 12Як жертву первоплоду принесіть її для Господа, а на жертівника вона не приноситься на любі пахощі. 13І кожну жертву, жертву хлібну, посолиш сіллю. І хлібної жертви твоєї не позбавиш соли заповіту Бога твого, на кожній жертві твоїй принесеш соли. 14А якщо принесеш хлібну жертву первоплодів для Господа, то колосся, пряжене в огні, як потовчене зерно принесеш хлібну жертву своїх первоплодів. 15І полий на неї оливи, і поклади на неї ладану, це жертва хлібна. 16І спалить священик за пригадувальну частину її з потовченого зерна, із оливи її на всім ладані її, це огняна жертва для Господа.

Chapter 3

1 А якщо його жертва мирна, якщо з великої худоби він приносить чи самця, чи самицю, він принесе її безвадну перед Господнє лице, 2і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її при вході до скинії заповіту. А Ааронові сини, священики, покроплять тією кров'ю на жертівника навколо. 3І принесе він із мирної жертви огняну жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах, 4і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. 5І спалять те сини Ааронові на жертівнику на цілопалення, що на дровах, яке на огні, це огняна жертва, пахощі любі для Господа.

6 А якщо з дрібної худоби його жертва на мирну жертву для Господа, самець чи самиця, то безвадну принесе її. 7Якщо приносить він на жертву вівцю, то принесе її перед Господнє лице, 8і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо. 9І він принесе з мирної жертви огняну жертву для Господа, цілого курдюка, якого здійме при хребті, і лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах, 10і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. 11І священик спалить те на жертівнику, хліб огняної жертви для Господа. 12А якщо жертва його коза, то піднесе її перед лице Господнє, 13і покладе свою руку на голову її, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо. 14І він принесе з неї жертву свою, жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах, 15і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. 16І священик спалить їх на жертівнику, це пожива, огняна жертва на любі пахощі; увесь лій для Господа. 17Оце постанова вічна для ваших родів у всіх осадах ваших: жодного лою й жодної крови не будете їсти.

Chapter 4

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли хто невмисне згрішить проти якої зо всіх заповідей Господніх, чого не треба чинити, а він учинить проти однієї з них, 3якщо помазаний священик згрішить на провину народу, то він принесе за гріх свій, що згрішив ним, бичка, молоде з худоби великої, безвадного для Господа на жертву за гріх. 4І приведе він того бичка до входу скинії заповіту перед Господнє лице, і покладе свою руку на голову того бичка, та й заріже бичка перед Господнім лицем. 5А помазаний священик візьме крови того бичка, та й внесе її до скинії заповіту. 6І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить тією кров'ю сім раз перед Господнім лицем перед завіси святині. 7І дасть священик з тієї крови на роги жертівника кадила пахощів, перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю кров бичка виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту. 8А ввесь лій бичка жертви за гріх принесе з нього лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах, 9і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками, 10як приноситься з вола мирної жертви, і священик спалить те на жертівнику цілопалення. 11А шкуру бичка та все м'ясо його з головою його та голінками його, і нутрощі його, і нечистість їх, 12і всього бичка винесе поза табір до чистого місця, до місця висипання попелу, і спалить його на дровах в огні, на висипанні попелу буде спалений він.

13 А коли вся Ізраїлева громада помилково згрішить, і діло буде затаєне з очей зборів, і зроблять що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і завинять, 14а гріх буде пізнаний, що вони згрішили ним, то збори принесуть бичка, молоде з худоби великої, на жертву за гріх. І вони приведуть його перед скинію заповіту. 15А старші громади покладуть свої руки на голову бичка перед Господнім лицем, та й заріже один з них бичка перед лицем Господнім. 16А помазаний священик внесе крови бичка до скинії заповіту. 17І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить сім раз перед Господнім лицем перед завіси. 18І дасть він із тієї крови на роги жертівника, що перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю ту кров виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту. 19А ввесь його лій принесе з нього та й спалить на жертівнику. 20І зробить з тим бичком те саме, що робив бичкові жертви за гріх, так само зробить із ним. І так священик дасть очищення за них, і буде прощено їм. 21І винесе бичка поза табір, та й спалить його, як палив бичка першого, він жертва за гріх зборів.

22 Коли згрішить начальник, і зробить що невмисне проти якої зо всіх заповідей Господа, Бога його, чого робити не можна, та й завинить, 23і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив ним, то приведе він жертву свою безвадного козла, 24і покладе свою руку на голову того козла, та й заріже його в місці, де ріжеться цілопалення перед Господнім лицем, він жертва за гріх. 25А священик візьме з крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а кров його виллє до підстави жертівника цілопалення. 26А ввесь лій його спалить на жертівнику, як лій мирної жертви, та й так очистить священик його з гріха його, і буде прощений йому.

27 А коли яка душа з народу землі невмисне згрішить, коли зробить що проти якої з заповідей Господніх, чого робити не можна, та й завинить, 28і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив, то він приведе жертву свою безвадну козу, самицю, за гріх свій, що він згрішив був, 29і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже цю жертву за гріх у місці цілопалення. 30А священик візьме своїм пальцем із крови її, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю її кров виллє до підстави жертівника. 31А ввесь її лій він здійме, як знятий був лій із мирної жертви, і священик спалить на жертівнику на пахощі любі для Господа. І так священик очистить його, і буде прощено йому. 32А якщо він приведе вівцю в жертву свою за гріх, то приведе безвадну самицю, 33і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже її на жертву за гріх у місці, де ріже він жертву цілопалення. 34І візьме священик із крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю кров її виллє до підстави жертівника. 35А ввесь лій її здійме, як здіймається лій вівці з мирної жертви, та й спалить священик його на жертівнику на огняні жертви Господні. І так очистить його священик за гріх його, що згрішив був, і буде прощено йому.

Chapter 5

1 А коли хто згрішить: почує голос прокляття, і був свідком, або бачив, або знав, але не виявив, то понесе свою провину; 2або особа, що доторкнеться якої нечистої речі, або падла звірини нечистої, або падла худоби нечистої, або падла нечистого плазуючого, і буде це незнане їй, то вона нечиста й завинить; 3або коли доторкнеться нечистости людини, всякої нечистости її, що нею стане нечиста, і буде це незнане їй, а вона довідається, то завинить; 4або коли хто присягне, вимовляючи нерозважно устами своїми, чинити зло або чинити добро, на все, що нерозважно вимовляє людина в присязі, і буде це незнане йому, а він довідається, що завинив одним із цих, 5то станеться, що завинить одним із цих, і визнає, чим він згрішив у тому. 6І приведе він Господеві жертву за провину, за гріх свій, що згрішив, самицю з дрібної худоби, вівцю або козу на жертву за гріх, а священик очистить його від гріха його.

7 А якщо рука його не спроможна на ягня, то принесе в жертву за провину свою, що згрішив він, дві горлиці або двоє голубенят Господеві, одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення. 8І принесе їх до священика, а він перше принесе те, що на жертву за гріх, і натне великим нігтем голову його від шиї її, але не відділить. 9І покропить із крови жертви за гріх на стіну жертівника, а позостала кров буде вилита до підстави жертівника, це жертва за гріх. 10А другого зробить цілопаленням за уставом. І очистить його священик від гріха його, що згрішив той, і буде прощено йому. 11А якщо він не спроможний на дві горлиці або на двоє голубенят, то принесе в жертву свою за те, чим згрішив, десяту частину ефи пшеничної муки на жертву за гріх, не докладе до неї оливи й не дасть на неї ладану, бо вона жертва за гріх. 12І принесе її до священика, а священик візьме з неї повну свою жменю, за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику на огняні жертви Господеві, вона жертва за гріх. 13І очистить його священик від гріха його, що згрішив він одним із них, і буде йому прощений; і буде вона для священика, як жертва хлібна.

14 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 15Коли хто переступом спроневіриться, і невмисне згрішить проти Господніх святощів, то він приведе жертву за провину свою до Господа, безвадного барана з дрібної худоби, за твоєю оцінкою срібла шеклів, на міру шеклем святині на жертву за провину. 16А те, що згрішив проти святощів, поверне, і додасть до нього п'яту частину його священикові, а священик очистить його бараном жертви за гріх, і буде прощено йому. 17А якщо згрішить коли хто, і зробить що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і не знатиме, і завинить, і понесе свій гріх, 18то він приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби в оцінці твоїй на жертву за провину. І очистить його священик за помилку його, що нею помилився, бо він не знав, і буде прощена йому. 19Це жертва за провину: він справді завинив Господеві.

Chapter 6

1 (5-20) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2(5-21) Коли хто згрішить і переступом спроневіриться проти Господа, і скаже неправду на ближнього свого щодо даного на сховок, щодо даного в заклад, або щодо грабунку, або вимусить утиском у ближнього свого, 3(5-22) або знайде якусь згубу та й скаже неправду про неї, і присягне неправдиво на одне зо всього, що робить людина, і згрішить тим, 4(5-23) то станеться, коли він згрішить і завинить, нехай поверне грабунок, що заграбував, або вимушення, що був вимусив, або дане на сховок, що було зложене в нього, або згубу, що знайшов, 5(5-24) або все, що присяг про нього неправдиво, і поверне його насамперед, і додасть до нього п'яту частину тому, чиє воно, дасть його в день, коли виявиться провина його. 6(5-25) І він приведе Господеві до священика жертву за провину свою, безвадного барана з дрібної худоби за твоєю оцінкою на жертву за провину. 7(5-26) І священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено все до одного, що він зробив на провину.

8 (6-1) І Господь промовляв до Мойсея, кажучи: 9(6-2) Накажи Ааронові та синам його, повідаючи: Оце закон цілопалення: Воно приноситься на огнищі своїм на жертівнику цілу ніч аж до ранку, а огонь жертівника горітиме на ньому. 10(6-3) І надіне священик льняну свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє, і збере попіл, що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику, та й покладе його при жертівнику. 11(6-4) І здійме він шати свої, і зодягне одіж іншу, та й винесе попіл поза табір до чистого місця. 12(6-5) А огонь на жертівнику горітиме на ньому, не погасне, а священик палитиме на ньому дрова щоранку, і кластиме на нього цілопалення, і палитиме на ньому лій мирних жертов. 13(6-6) Огонь завжди горітиме на жертівнику, не погасне.

14 (6-7) А оце закон про хлібну жертву: Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до переду жертівника. 15(6-8) І візьме він із неї жменею своєю з пшеничної муки хлібної жертви, та з оливи її, та ввесь ладан, що на хлібній жертві, та й спалить на жертівнику, любі пахощі, це частина її, як пригадувальна для Господа. 16(6-9) А позостале з неї їстимуть Аарон та сини його, прісне буде їджене воно в святім місці, на подвір'ї скинії заповіту будуть їсти її. 17(6-10) Не буде печена вона квашеною. Їхню частину Я дав це з огняних Моїх жертов; вона Найсвятіше, як жертва за гріх та жертва за провину. 18(6-11) Кожен нащадок чоловічої статі поміж Ааронових дітей буде її їсти, вічна постанова для ваших поколінь, з огняних жертов Господніх. Усе, що доторкнеться до них, освятиться. 19(6-12) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 20(6-13) Оце жертва Аарона та синів його, що принесуть Господеві в дні помазання його: десята частина ефи пшеничної муки, це постійна хлібна жертва: половина її рано, а половина її ввечорі. 21(6-14) На лопатці в оливі буде вона зроблена; принесеш її вимішану, випечену жертву хлібну в кусках принесеш, любі пахощі для Господа. 22(6-15) А помазаний священик зробить її замість нього зробить її котрийсь із синів його, це вічна Господня постанова. Уся вона буде спалена. 23(6-16) А кожна священикова хлібна жертва буде ціла, не буде їджена.

24 (6-17) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 25(6-18) Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Оце закон про жертву за гріх: На місці, де зарізується цілопалення, буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім, Найсвятіше вона! 26(6-19) Священик, що складає її як жертву за гріх, буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, на подвір'ї скинії заповіту. 27(6-20) Усе, що доторкнеться до м'яса її, стане святе; а що з її крови покропить на одежу, що покропиться нею, те випереш на місці святому. 28(6-21) А глиняний посуд, що в ньому вона варена, буде розбитий. А якщо в мідянім посуді була вона варена, то буде вичищений до блиску й виполосканий водою. 29(6-22) Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її, Найсвятіше вона. 30(6-23) А кожна жертва за гріх, що з крови її буде внесено до скинії заповіту на окуплення в святині, не буде їджена, в огні буде спалена.

Chapter 7

1 А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона. 2На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо. 3А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, 4і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками, 5та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона. 6Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона. 7Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде. 8А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде. 9І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде. 10А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

11 А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві. 12Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі. 13Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його. 14І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому. 15А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку. 16А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене. 17А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене. 18А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх. 19А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо. 20А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого. 21А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого. 22І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 23Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти. 24А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його. 25Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого. 26І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях. 27Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого. 28І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 29Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви. 30Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем. 31І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його. 32А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення. 33Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно. 34Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

35 Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві, 36що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління! 37Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну, 38що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.

Chapter 8

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Візьми Аарона та синів його з ним, і шати, і оливу помазання, і бичка жертви за гріх, і два барани, і коша з опрісноками. 3І збери всю громаду до входу скинії заповіту. 4І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І зібралась громада до входу скинії заповіту. 5І промовив Мойсей до громади: Оце та річ, що Господь наказав зробити. 6І привів Мойсей Аарона й синів його, та й умив їх водою. 7І дав він на нього хітона, й оперезав його поясом, і зодягнув його шатою, і дав на нього ефода, і оперезав його поясом ефоду, і прикріпив ним ефода на ньому. 8І поклав на нього нагрудника, і дав до нагрудника урім та туммім. 9І поклав завоя на голову його, і поклав на завоя спереду його золоту квітку, вінця святости, як Господь наказав був Мойсеєві. 10І взяв Мойсей оливу помазання, і намастив скинію, і все, що в ній, та й освятив їх. 11І покропив він із неї сім раз на жертівника, і намастив жертівника та ввесь посуд його, і вмивальницю та підставу її, щоб їх освятити. 12І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити. 13І привів Мойсей Ааронових синів, і зодягнув їх у хітони, й оперезав їх поясом, і поклав на них накриття голови, як Господь наказав був Мойсеєві.

14 І підвів він бичка жертви за гріх, і поклав Аарон та сини його свої руки на голову того бичка жертви за гріх. 15І зарізав, і взяв Мойсей крови і дав своїм пальцем на роги навколо жертівника, і очистив жертівника. А кров вилив до підстави жертівника, і освятив його для очищання на ньому. 16І взяв він увесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки та їхній лій, і Мойсей спалив на жертівнику. 17А бичка, і шкуру його, і м'ясо його, і нечистість його спалив в огні поза табором, як Господь наказав був Мойсеєві. 18І привів він барана цілопалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана. 19І зарізав, і покропив Мойсей кров'ю навколо жертівника. 20А барана розсік на куски його, і Мойсей спалив голову, і куски, товщ. 21А нутрощі та голінки пообмивав водою. І Мойсей спалив цілого барана на жертівнику, це цілопалення на пахощі любі, це огняна жертва для Господа, як Господь наказав був Мойсеєві. 22І привів барана другого, барана посвячення. І поклали Аарон та сини його руки свої на голову того барана. 23І зарізав, і взяв Мойсей із крови його та й дав на пипку правого вуха Ааронового й на великого пальця правої руки його, і на великого пальця правої ноги його. 24І привів Ааронових синів, і дав Мойсей із крови тієї на пипку правого їхнього вуха, і на великого пальця правої руки їх, і на великого пальця правої ноги їх. І покропив Мойсей тією кров'ю жертівника навколо. 25І взяв він лій, і курдюка, і ввесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки й їх лій, і стегно правиці. 26А з коша з опрісноками, що перед лицем Господнім, узяв одного прісного калача та калача хлібного, одну оливу та одного коржика, і поклав на лої й на правім стегні. 27І дав він усе на руки Аарона, і на руки синів його, і заколихав це, як колихання перед Господнім лицем. 28І взяв це Мойсей із їхніх рук, та й спалив на жертівнику на цілопалення, воно жертва посвячення, на пахощі любі, воно огняна жертва для Господа. 29І взяв Мойсей грудину та й заколихав її, як колихання перед Господнім лицем, із барана посвячення. Вона була для Мойсея на пайку, як Господь наказав був Мойсеєві. 30І взяв Мойсей оливи помазання та крови, що на жертівнику, і покропив на Аарона, на шати його, і на синів його, і на шати синів його з ним. І посвятив Аарона, шати його, і синів його, і шати синів його з ним.

31 І сказав Мойсей до Аарона й до синів його: Варіть м'ясо при вході скинії заповіту, і там будете їсти його, і хліб, що в коші посвячення, як я наказав був, говорячи: Аарон та сини його будуть їсти його. 32А позостале з м'яса та з хліба спалите в огні. 33А із входу скинії заповіту не вийдете сім день, аж до дня виповнення днів вашого посвячення, бо Він буде сім день посвячувати вас. 34Як учинив я сьогодні, так наказав Господь робити, щоб очистити вас. 35А при вході скинії заповіту будете сидіти день і ніч сім день, і будете виконувати варту Господню, щоб вам не померти, бо так мені наказано. 36І зробив Аарон та сини його все те, як наказав був Господь через Мойсея.

Chapter 9

1 І сталося восьмого дня, закликав Мойсей Аарона та синів його, та старших Ізраїлевих, 2та й сказав до Аарона: Візьми собі теля з худоби великої, на жертву за гріх, і барана на цілопалення, безвадних, і принеси перед Господнє лице. 3А до синів Ізраїлевих будеш казати, говорячи: Візьміть козла на жертву за гріх, і теля й ягня однорічних, без вад, на цілопалення, 4і вола, і барана на жертву мирну, на заріз перед Господнім лицем, і хлібну жертву, мішану в оливі, бо сьогодні об'явиться вам Господь. 5І вони взяли, що наказав був Мойсей, перед скинію заповіту. І прийшла вся громада, та й стала перед Господнім лицем. 6І сказав Мойсей: Оце та річ, що Господь наказав був, зробите, і об'явиться вам слава Господня. 7І сказав Мойсей до Аарона: Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення, і очисти себе та народ, і вчини жертву за народ, і очисти їх, як наказав був Господь.

8 І підійшов Аарон до жертівника, та й зарізав теля жертви за свій гріх. 9А сини Ааронові принесли до нього кров, і вмочив він свого пальця в кров, та й дав на роги жертівника, а кров вилив до підстави жертівника. 10А лій і нирки та сальника на печінці з жертви за гріх спалив на жертівнику, як Господь наказав був Мойсеєві, 11а м'ясо та шкуру спалив в огні поза табором. 12І зарізав він жертву цілопалення, а Ааронові сини подали йому кров, і він покропив на жертівника навколо. 13А цілопалення достачали йому його частинами, і голову, а він палив на жертівнику. 14І обмив він нутрощі та голінки, і спалив на цілопаленні на жертівнику. 15І приніс він жертву за народ, і взяв козла жертви за гріх народу, та й зарізав його, і склав його в жертві за гріх, як і першого. 16І він приніс цілопалення, і вчинив його за постановою. 17І він приніс хлібну жертву, і наповнив із неї руку свою, та й спалив на жертівнику, крім цілопалення ранкового. 18І зарізав він вола й барана жертву мирну, що належить народові, а сини Ааронові принесли йому кров, і він покропив нею жертівника навколо, 19і принесли лій з вола та з барана, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і нирки, і сальника на печінці. 20І поклали вони лій на грудину, а він спалив лій на жертівнику. 21А грудину та праве стегно Аарон колихав, як колихання перед Господнім лицем, як наказав був Мойсей. 22І підняв Аарон свої руки до народу, та й поблагословив його, і зійшов від приношення жертви за гріх і цілопалення та мирної жертви.

23 І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові. 24І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на жертівнику цілопалення та товщ. А ввесь народ бачив це, і закричали вони з радости, та й попадали на обличчя свої...

Chapter 10

1 І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм. 2І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

3 І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон. 4І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір. 5І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей. 6І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь. 7А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом.

8 А Господь промовляв до Аарона, говорячи: 9Вина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, 10і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим, 11і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.

12 І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше. 13І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано. 14А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів. 15Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь. 16А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи: 17Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем. 18Тож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав. 19І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах? 20І почув Мойсей, і було це добре в його очах.

Chapter 11

1 І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи їм: 2Промовляйте до Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та звірина, що будете їсти зо всієї худоби, що на землі: 3Кожну з худоби, що має розділені копита, і що має копита роздвоєні розривом, що жує жуйку, її будете їсти. 4Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку, і з тих, що мають розділені копита: верблюда, бо він жує жуйку, та розділених копит не має, нечистий він для вас. 5І тушканчика, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас. 6І зайця, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас. 7І свині, бо вона має розділені ратиці, і має ратиці роздвоєні розривом, та жуйки не жує, нечиста вона для вас. 8Їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього падла не будете доторкатися, нечисте воно для вас.

9 Оце будете їсти зо всього, що в воді: усе, що має плавці та луску в воді, у морях та в річках, їх будете їсти. 10А все, що не має плавців та луски в морях і в річках, зо всього, що роїться в воді, і зо всього, що пливає в воді, гидота вони для вас! 11І вони будуть гидота для вас, їхнього м'яса не будете їсти, а їхнього падла будете бридитися. 12Усе, що не має плавців та луски в воді, гидота воно для вас. 13А з птаства будете бридитися оцього, не будете їх їсти, гидота вони: орла, грифа й морського орла, 14і коршака, і сокола за родом його, 15усякого крука за родом його, 16і струся, і сови, і яструба за родом його, 17і пугача, і рибалки, та ібіса, 18і лебедя, і пелікана, і сича, 19і бусла, чаплі за родом її, і одуда, і нетопира.

20 Уся комашня, що ходить на чотирьох, гидота вона для вас. 21Тільки те будете їсти зо всієї комашні, що ходить на чотирьох, що має голінки вище своїх ніг, щоб ними скакати на землі. 22Оці серед них будете їсти: сарану за родом її, і сол'ам за родом його, і харґол за родом його, і хаґав за родом його. 23А вся гадина летюча, що має чотири ноги, гидота вона для вас. 24І через них ви будете ставати нечисті: кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора. 25А кожен, хто понесе що з їхнього падла, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. 26Щодо всякої худоби, що має розділене копито, і що не має роздвоєного розривом копита, і жуйки не жує, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий. 27А кожне серед усякої звірини, що ходить на лапах своїх, що ходить на чотирьох, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора. 28А хто носить їхнє падло, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. Нечисті вони для вас. 29А оце вам нечисте серед плазунів, що плазують по землі: кріт, і миша, і ящірка за родом її, 30і ховрах, і щур, і слимак, і їжак, і тхір. 31Оці нечисті для вас серед усього плазуючого. Кожен, хто доторкнеться до них, коли вони мертві, буде нечистий аж до вечора. 32І все, що впаде на нього, коли вони мертві, буде нечисте, кожна річ, з дерева, або з одежі, або зо шкури, або з грубої тканини, кожна річ, що вживається до праці, в воду треба покласти їх, і будуть нечисті аж до вечора, а потому стануть чистими. 33А всякий глиняний посуд, що з них упаде що до його середини, усе, що в середині його, стане нечисте, а його розіб'єте. 34Кожна їжа, що їсться, на якій була вода з такого посуду, буде нечиста; а кожен напій, що п'ється, у кожнім такім посуді стане нечистим. 35І все, що на нього впаде з їхнього падла, стане нечисте: піч та огнище буде розвалене, вони нечисті, і нечисті будуть для вас. 36Тільки джерело та яма, збір води, будуть чисті. А хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий. 37А коли що впаде з їхнього падла на всяке насіння сівби, що сіється, чисте воно. 38А коли буде налита вода на насіння, і впаде на нього з їхнього падла, нечисте воно для вас. 39А коли помре що з худоби, що вона на їжу для вас, то хто доторкнеться падла її, той буде нечистий аж до вечора. 40А хто їсть із падла її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І хто носить падло її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. 41А все плазуюче, що плазує по землі, гидота воно, не буде їстися. 42Усе, що повзає на животі, і все, що повзає на чотирьох, аж до всього, що багатоножне, усе плазуюче, що плазує по землі, не будете їх їсти, бо гидота вони.

43 Не занечищуйте душ своїх усім плазуючим, що плазує, і не зробитеся нечисті ними, і не станете нечисті ними. 44Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я, і не занечищуйте душ своїх усяким плазуючим, що плазує по землі. 45Бо Я Господь, що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути для вас Богом. І будьте святі, бо святий Я. 46Оце закон про худобу, і про птаство, і про всяку живу звірину, що рухається в воді, і про всяку душу, що плазує по землі, 47щоб відділювати між нечистим та між чистим, і між звіриною, що їсться, та між звіриною, що не їсться.

Chapter 12

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі, то буде нечиста сім день; як за днів нечистоти місячного її, буде нечиста вона. 3А восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його. 4І буде вона сидіти в крові очищення тридцять день і три дні. До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її. 5А якщо породить дитя жіночої статі, то буде нечиста вона два тижні, як за нечистости її місячної, і буде сидіти вона на крові очищення шістдесят день і шість день.

6 А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення, та голубеня або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика. 7І він принесе це перед Господнє лице, і очистить її, і вона очиститься від джерела своєї крови. Це закон про породіллю дитини чоловічої або жіночої статі. 8А коли рука її не спроможеться на ягня, то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят, одне на цілопалення й одне на жертву за гріх, й очистить її священик, і вона стане чиста.

Chapter 13

1 І Господь промовляв до Мойсея й Аарона, говорячи: 2Чоловік, коли буде на шкурі тіла його напухлина, або лишай, або біла пляма, і буде на шкурі тіла його ніби болячка прокази, то буде спроваджений він до священика Аарона або одного з синів його, священиків. 3І огляне священик ту болячку на шкурі тіла, а волосся на болячці перемінилося на біле, і вигляд болячки глибший від шкури тіла його, болячка прокази воно. І огляне її священик, і визнає його за нечистого. 4А якщо болячка біла вона на шкурі тіла його, а вигляд її не глибший від шкури, і волосся її не перемінилося на біле, то замкне священик хворого на сім день. 5І огляне її священик сьомого дня, а ось болячка, на погляд його, спинилася, не поширилася та болячка по шкурі, то замкне його священик удруге на сім день. 6І огляне його священик сьомого дня вдруге, а ось болячка поблідла, не поширилася та болячка по шкурі, то священик визнає його за чистого, лишай вона. І випере він одежу свою та й стане чистий. 7А якщо справді пошириться лишай той по шкурі по явленні священику на очищення його, то явиться він удруге до священика. 8І огляне священик, а ось лишай той поширився по шкурі, то священик визнає його за нечистого, проказа воно. 9Коли буде на людині болячка прокази, то буде приведена до священика. 10І огляне священик, а ось на шкурі біла напухлина, і вона перемінила волосся на біле, і на напухлині ріст живого м'яса, 11то це стара проказа на шкурі тіла його. І священик визнає його за нечистого, але не замкне його, бо справді давно він нечистий. 12А якщо справді кинеться та проказа по шкурі, і покриє та проказа всю шкуру хворого від голови його аж до ніг його, куди лиш глянуть очі священикові, 13і огляне священик, а ось проказа та покрила все тіло його, то він визнає за чисту ту болячку: вся вона перемінилася на білу, чиста вона. 14А того дня, коли в ній побачиться живе м'ясо, він стане нечистий. 15І огляне священик живе м'ясо, і визнає його за нечистого; те живе м'ясо нечисте воно, проказа воно. 16Або коли живе м'ясо знову переміниться на біле, то він прийде до священика. 17І огляне його священик, а ось перемінилася болячка на білу, то священик визнає ту болячку за чисту, чиста вона.

18 А тіло, коли буде на ньому на шкурі його гнояк, і він вилікуваний, 19а на місці гнояка буде біла напухлина, або біла, червонява пляма, то покажеться священикові. 20І огляне священик, а ось вигляд її нижчий від шкури, а волосся її перемінилося на біле, то священик визнає її за нечисту, болячка прокази вона, вона кинулась на гнояку. 21А якщо огляне її священик, а ось нема в ній білого волосся, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то замкне його священик на сім день. 22А якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона. 23А якщо біла пляма спинилася на своєму місці, не поширилася, вона струп чиряка, і священик визнає його за чистого. 24Або тіло, коли буде на шкурі його опалення від огню, і буде заріст того опалення плямкою білою червонявою або білою, 25то огляне її священик, а ось перемінилось волосся в плямі на біле, а вид її глибший від шкури, проказа вона, в опаленні кинулась. І визнає священик його за нечистого, болячка прокази вона. 26А якщо священик огляне її, а ось у плямі нема білого волосу, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то священик замкне його на сім день. 27І огляне його священик восьмого дня. Якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона. 28А якщо пляма спиниться на своїм місці, не поширилася по шкурі, і вона бліда, вона напухлина опалення. І священик визнає його за чистого, бо струп опалення вона. 29А чоловік або жінка, коли буде на кому болячка на голові або на бороді, 30то священик огляне ту болячку, а ось вид її глибший від шкури, а в ній жовтий, тонкий волос, то священик визнає його за нечисту, парші вона, вона проказа голови або бороди. 31А коли священик огляне болячку паршів, а ось вид її не глибший від шкури, і в ній нема чорного волосу, то священик замкне хворого на парші на сім день. 32І огляне священик ту болячку сьомого дня, а ось не поширилися парші, і волосся в них не стали жовті, а вид паршів не глибший від шкури, 33то він поголиться, а паршів не поголить. І замкне священик хворого на парші вдруге на сім день. 34І огляне священик парші сьомого дня, а ось парші не поширилися по шкурі, і їхній вид не глибший від шкури, то священик визнає його за чистого, і він випере одежу свою, і стане чистий. 35А якщо справді поширяться парші по шкурі по його очищенні, 36то священик огляне його, а ось поширились парші по шкурі, то священик не буде досліджувати щодо жовтого волосся, нечистий він. 37А якщо, на його погляд парші спинилися, і в них виросло чорне волосся, то парші вилікувані, він чистий. І священик визнає його за чистого.

38 А чоловік або жінка, коли на шкурі їхнього тіла буде багато білих плям, 39то огляне священик, а ось на шкурі їхнього тіла бліді білі плями, лишай воно, кинувся на шкурі, чистий він. 40А коли в кого облізе голова його, лисий він, він чистий. 41А якщо голова його облізла спереду його, лисий він спереду, він чистий. 42А коли на лисині ззаду або на лисині спереду буде біла червонява болячка, це проказа, кинулась вона в лисині задній його або в лисині передній його. 43І огляне його священик, а ось напухлина болячки біла червонява в лисині задній його або в лисині передній його, як вигляд прокази на шкурі тіла, 44то це чоловік прокажений, нечистий він. Конче визнає священик його за нечистого, на голові його болячка його. 45А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий! 46По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, він нечистий. Самітний буде пробувати він, поза табором оселя його.

47 А одежа, коли буде на ній зараза прокази, на одежі вовняній або на одежі льняній, 48або на нитці прямовісній, або на нитці поземій із льону та вовни, або на шкурі, або на всякім шкурянім виробі, 49і буде та зараза зеленява або червонява на одежі, або на шкурі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій шкуряній речі, зараза прокази воно. І буде воно показане священикові. 50І огляне священик ту заразу, та й замкне заразливе на сім день. 51А дня сьомого огляне він ту заразу; коли зараза та поширилася на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на всьому, що зроблене зо шкури, та зараза злослива проказа, нечиста вона. 52І він спалить ту одежу, або нитку прямовісну, або нитку позему в вовні або в льоні, або всяку річ шкуряну, що буде на ній зараза, бо злослива проказа це, огнем буде спалена. 53А якщо священик побачить, а ось не поширилася зараза на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій речі шкуряній, 54то священик накаже, і виперуть те, що на ньому зараза. І він замкне те вдруге на сім день. 55І огляне священик заразу по випранні, і ось, зараза не перемінила свого вигляду, і зараза не поширилася, нечиста вона, огнем її спалите; вона заглиблення на стороні його передній або на стороні його задній. 56А якщо священик побачив, а ось зараза та зблідла по випранні її, то він відірве її від одежі або від шкури, або від нитки прямовісної, або від нитки поземої. 57А якщо вона покажеться ще на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на якій шкуряній речі, то це шириться вона, огнем спалиш те, що на ньому та зараза. 58А одежа, або нитка прямовісна, або нитка позема, або яка шкуряна річ, що випереш і зійде від них та зараза, то буде випрана вдруге, і буде чиста. 59Оце закон про хворобу прокази на одежі вовняній або на льняній, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на очищення її або на признання її за нечисту.

Chapter 14

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Оце буде закон про прокаженого в дні очищення його: І буде він приведений до священика. 3І вийде священик поза табір, і огляне священик, а ось вилікувана хвороба прокази в прокаженого, 4то священик накаже, і візьме для очищуваного двох живих чистих птахів, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу. 5І накаже священик, і заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою. 6Птаха живого він візьме його, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу, і вмочить їх та живого птаха в крові птаха, зарізаного над живою водою. 7І покропить на очищуваного від прокази сім раз, та й очистить його, а живого птаха пустить у поле. 8А очищуваний випере одежу свою й поголить усе волосся своє, і обмиється в воді, стане чистий. А потому ввійде до табору, і буде жити поза наметом своїм сім день. 9І станеться сьомого дня, поголить він усе волосся своє, свою голову, і бороду свою, і брови очей своїх, і все волосся своє оголить, і випере одежу свою, і вимиє тіло своє в воді, і стане він чистий.

10 А восьмого дня візьме він двоє баранців безвадних, і одну однорічну безвадну вівцю і три десятих пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і одного лоґа оливи. 11І поставить священик, що очищує, чоловіка очищуваного з ними перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. 12І візьме священик одного баранця, і принесе його на жертву за гріх, та лоґа оливи, та й буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. 13І він заріже того баранця в місці, де ріже жертву за гріх і цілопалення, у місці святині, бо як жертва за гріх та жертва за провину, вона для священика, найсвятіше вона. 14І візьме священик крови жертви за провину, та й дасть священик на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його. 15І візьме священик з лоґу оливи, та й виллє на ліву долоню свою. 16І вмочить священик правого пальця свого в оливу, що на лівій долоні його, і покропить з оливи пальцем своїм сім раз перед Господнім лицем. 17А з решти оливи, що на долоні його, священик дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його на кров жертви за провину. 18А позостале з оливи, що на долоні священиковій, дасть на голову очищуваного. І священик очистить його перед Господнім лицем. 19І вчинить священик жертву за гріх, і очистить очищуваного з нечистоти його, а потім заріже цілопалення. 20І зложить священик те цілопалення та ту хлібну жертву на жертівнику, і священик очистить його, і стане він чистий.

21 А якщо він бідний, і рука його неспроможна, то візьме одного баранця на жертву за провину на колихання, щоб очистити його, і одну десяту ефи пшеничної муки, мішану в оливі, і лоґа оливи, 22та дві горлиці або двоє голубенят, на що спроможна рука його, і буде одне жертва за гріх, а одне цілопалення. 23І він принесе їх восьмого дня на своє очищення до священика, до входу скинії заповіту перед Господнє лице. 24І візьме священик ягня жертви за провину й лоґа оливи, та й буде колихати їх священик, як колихання перед Господнім лицем. 25І заріже ягня жертви за провину, і візьме священик крови жертви за провину, та й дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його. 26А з оливи виллє священик на ліву долоню свою. 27І покропить священик своїм правим пальцем з оливи, що на лівій долоні його, сім раз перед Господнім лицем. 28І дасть священик із оливи, що на долоні його, на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його, на місце крови жертви за провину. 29А позостале з оливи, що на священиковій долоні, дасть на голову очищуваного на очищення його перед Господнім лицем. 30І він спорядить одну з горлиць або з голубенят із того, на що спроможна рука його, 31на що спроможна рука його, одне жертва за гріх, а одне цілопалення понад жертву хлібну. І очистить священик очищуваного перед Господнім лицем. 32Оце закон про того, що в ньому хвороба прокази, що рука його неспроможна при очищенні його.

33 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: 34Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, що Я даю вам на володіння, і наведу хворобу прокази на доми Краю вашого володіння, 35то прийде той, що його той дім, та й скаже священикові, говорячи: Ніби зараза показалася мені в домі. 36І накаже священик, і опорожнять той дім, поки прийде священик, щоб оглянути заразу, щоб не стало нечистим усе, що в домі. А потому ввійде священик, щоб оглянути той дім. 37І він огляне заразу, і ось у стінах дому заглиблення зеленяві або червоняві, а їхній вид нижчий від стіни. 38І вийде священик із того дому до виходу дому того, і замкне той дім на сім день. 39І вернеться священик сьомого дня та й огляне, а ось поширилася та зараза на стінах того дому. 40І накаже священик, і витягнуть каміння, що на них та зараза, та й кинуть їх поза місто, до місця нечистого. 41А дім той він вишкребе зсередини кругом, а глину, що вишкребли, висиплють поза містом, до нечистого місця. 42І візьмуть інше каміння, і покладуть замість того каміння, і візьме інший тинк і обтинкує той дім. 43А якщо вернеться та зараза, і кинеться в домі по витягненні того каміння й по вишкребанні того дому й по обтинкуванні, 44то ввійде священик і огляне, а ось поширилася та зараза в тім домі, проказа злослива вона в тім домі, нечистий він. 45І розвалить той дім, і каміння його, і дерево його, і ввесь тинк дому, і винесе поза місто, до нечистого місця. 46А хто входить до того дому всі дні, коли він замикав його, той буде нечистий аж до вечора. 47А хто лежить у тім домі, той випере одежу свою, і хто їсть у тім домі, той випере одежу свою. 48А якщо знову ввійде священик і побачить, а ось не поширилася зараза в домі по обтинкуванні дому, то священик визнає той дім за чистий, бо зараза вилікувана. 49І візьме він на очищення того дому два птахи, і кедрового дерева, і червені, та ісопу. 50І заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою. 51І візьме він кедрового дерева, та ісопу, і червені, і живого птаха, та й умочить їх у крові зарізаного птаха та в живій воді, і сім раз покропить на той дім. 52І очистить він той дім пташиною кров'ю, і живою водою, і птахом живим, і кедровим деревом, і ісопом, і червенню. 53І пустить він живого птаха поза місто на поле, і очистить дім той, і він стане чистий.

54 Оце закон для всякої хвороби прокази та для паршів, 55і для прокази одежі, і для дому, 56і для напухлини, і для лишаю, і для білої плями, 57для навчання на день занечищення й на день відчищення. Оце закон про проказу.

Chapter 15

1 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: 2Промовляйте до Ізраїлевих синів і скажіть їм: Кожен чоловік, коли з його тіла тектиме теча його, нечистий він. 3А це буде про нечистість його в течі його: коли тіло його випускає течу свою, або коли в тілі його задержалась теча його, воно нечистість його. 4Кожне ложе, що течивий ляже на ньому, буде нечисте, і кожна річ, що він сяде на ній, буде нечиста. 5І кожен, хто доторкнеться ложа його, випере свою одежу й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 6А хто сяде на річ, що на ній сидів течивий, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 7А хто доторкнеться до тіла течивого, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 8А коли течивий плюне на чистого, то випере той одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 9І кожен повіз, що на нім конно їде течивий, буде нечистий. 10І кожен, хто доторкнеться до всього, що буде під ним, буде нечистий аж до вечора. А хто їх носить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 11І кожен, кого доторкнеться течивий, а рук своїх він не обілляв водою, то випере він одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 12А глиняний посуд, що його доторкнеться течивий, буде розбитий, а кожен посуд дерев'яний буде обмитий водою. 13А коли течивий стане чистий від течі своєї, то він відлічить сім день на своє очищення, і випере одежу свою, і обмиє тіло своє в живій воді, і стане чистий. 14А восьмого дня він візьме собі дві горлиці або двоє голубенят, та й прийде перед лице Господнє до входу скинії заповіту, і дасть їх священикові. 15І спорядить їх священик: одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик його перед Господнім лицем від течі його. 16А чоловік, коли вийде з нього насіння парування, то обмиє в воді все тіло своє, і буде нечистий аж до вечора. 17А всяка одежа й всяка шкура, що на ній буде насіння парування, то вона буде випрана в воді, і буде нечиста аж до вечора. 18І жінка, що чоловік лежатиме з нею на парування, то обмиються вони в воді, і будуть нечисті аж до вечора.

19 А жінка, коли буде течива, кров буде течею її в тілі її то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора. 20І все, на чому вона лежатиме в нечистості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте. 21А кожен, хто доторкнеться до місця лежання її, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 22А кожен, хто доторкнеться до всякої речі, на якій вона сидить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 23А якщо було б щось на ложі або на тій речі, що вона сиділа на ній, і він доторкнеться того, то буде нечистий аж до вечора. 24А якщо буде лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому, і буде він нечистий сім день. 25А жінка, коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистости її, або коли буде текти понад нечистості її, то всі дні течі нечистости її буде вона, як за днів нечистости її, нечиста вона. 26Кожне ложе, на якому вона лежатиме всі дні течі її, буде для неї, як ложе її нечистости. І кожна річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечистість місячного очищення її. 27І кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і випере одежу свою, і обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. 28А якщо вона очиститься від течі своєї, то відлічить собі сім день, а потому стане чиста. 29А восьмого дня візьме собі дві горлиці, або двоє голубенят, та й принесе їх до священика до входу скинії заповіту. 30І спорядить священик одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик її перед Господнім лицем від течі нечистости її. 31І відділите Ізраїлевих синів від їхньої нечистости, щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечищення їхнє Моєї скинії, яка серед них. 32Оце закон про течивого та про того, що з нього виходить насіння лежання, що ним занечищується, 33і про хвору в місячнім очищенні її, і про течивого на течу свою, для чоловіка й для жінки, та для чоловіка, що буде лежати з нечистою.

Chapter 16

1 І Господь промовляв до Мойсея по смерті обох Ааронових синів, коли вони були наблизилися перед Господнє лице і померли. 2І сказав Господь до Мойсея: Промовляй до Аарона, брата свого, і нехай він не входить кожного часу до святині за завісу, перед віко, що на ковчезі, щоб не вмер він, бо Я в хмарі являюся над тим віком. 3З оцим увійде Аарон до святині, з телям на жертву за гріх та з бараном на цілопалення. 4Він зодягне священного льняного хітона, і льняна спідня одіж буде на тілі його, і підпережеться льняним поясом, і обвинеться льняним завоєм, вони священні шати. І обмиє в воді своє тіло, та й зодягне він їх.

5 А від громади Ізраїлевих синів візьме він два козли на жертву за гріх та одного барана на цілопалення. 6І принесе Аарон теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім. 7І візьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. 8І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля. 9І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребок для Господа, і вчинить його жертвою за гріх. 10А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню. 11І принесе Аарон бичка жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім; і заріже бичка жертви за гріх, що належить йому. 12І візьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем, і повні жмені свої тонко товченого запашного кадила, та й внесе за завісу. 13І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем, а хмара кадила закриє віко, що над свідоцтвом, щоб він не помер. 14І візьме він крови бичка, та й покропить пальцем своїм на переді віка на схід, а перед віком покропить з крови сім раз своїм пальцем.

15 І заріже козла жертви за гріх, що належить народові, і внесе його кров за завісу, та й зробить із кров'ю його, як зробив був із кров'ю теляти, і покропить її на віко та перед віком. 16І очистить він святиню з нечистости Ізраїлевих синів та з їхніх переступів через усі гріхи їхні. І так він зробить для скинії заповіту, що знаходиться з ними серед їхньої нечистости. 17І жоден чоловік не буде в скинії заповіту, коли він входить на очищення до святині, аж до виходу його. І очистить він себе та дім свій, та всю громаду Ізраїлеву. 18І вийде він до жертівника, що перед Господнім лицем, та й очистить його; і візьме крови теляти й крови козла, та й дасть на роги жертівника навколо. 19І покропить на нього з крови пальцем своїм сім раз, та й очистить його, та освятить його від нечистости Ізраїлевих синів.

20 А коли він скінчить очищення святині й скинії заповіту та жертівника, то приведе живого козла. 21І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню. 22І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного, і пустить того козла в пустиню. 23І ввійде Аарон до скинії заповіту, і здійме льняні шати, що зодягнув був при вході його до святині, і покладе їх там. 24І обмиє він тіло своє в воді в місці святім, і зодягне шати свої та й вийде, і вчинить цілопалення своє та цілопалення за народ, і очистить себе та народ. 25А лій жертви за гріх спалить на жертівнику. 26А той, хто відводив козла до Азазеля, випере одежу свою й обмиє тіло своє в воді, а потому ввійде до табору. 27А теля жертви за гріх та козла жертви за гріх, що їхню кров внесено на очищення в святині, випровадять поза табір, та й спалять в огні їхні шкури, і їхнє м'ясо та їхні нечистости. 28А той, хто їх палить, випере одежу свою й обмиє своє тіло в воді, а потому ввійде до табору.

29 І це стане для вас на вічну постанову, сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас, 30бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом. 31Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, це вічна постанова. 32А очистить той священик, що помазали його, і що посвятили його бути священиком замість батька свого. І зодягне він льняні шати, шати священні, 33та й очистить Святеє Святих, і скинію заповіту, і жертівника очистить, і очистить священиків та ввесь народ громади. 34І буде це для вас на вічну постанову на очищення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році. І він учинив, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 17

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Оце та річ, що Господь наказав був, говорячи: 3Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що заріже вола, або ягня, або козу в таборі, або щось заріже поза табором, 4а до входу скинії заповіту не приведе того на принесення жертви для Господа перед скинію Господню, то кров буде полічена тому чоловікові, він пролив кров. І буде винищений чоловік той з-посеред народу свого, 5щоб приводили Ізраїлеві сини свої жертви, які вони ріжуть на чистому полі, і спроваджали для Господа до входу скинії заповіту до священика, і різали їх, як мирні жертви для Господа. 6І покропить священик тією кров'ю на Господнього жертівника при вході скинії заповіту, та й спалить лій на любі пахощі для Господа. 7І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам, за якими вони блудять. Це буде для них вічна постанова на їхні покоління. 8А їм скажеш: Кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що буде мешкати серед вас, який принесе цілопалення або жертву, 9а до входу скинії заповіту не принесе того, щоб учинити його для Господа, то буде знищений чоловік той з-посеред народу свого!

10 А кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що мешкає серед них, який буде їсти кров, то Я зверну лице Своє проти тієї душі, що їсть вона ту кров, і винищу її з-посеред народу її, 11бо душа тіла в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та вона очищує душу. 12Тому сказав Я Ізраїлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови, і приходько, що мешкає серед вас, не буде їсти крови. 13А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає серед них, що вполює здобич звірини або птаства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском. 14Бо душа кожного тіла кров його, у душі його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені. 15А всяка душа, що їстиме падло та розшарпане серед тубільця і серед приходька, нехай випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора, а потім стане чистий. 16А якщо він не випере, а тіла свого не обмиє, то понесе свою провину.

Chapter 18

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Я Господь, Бог ваш! 3За чином єгипетського краю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Краю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не підете. 4Ви виконуватимете устави Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я Господь, Бог ваш! 5І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я Господь!

6 Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я Господь! 7Наготи батька свого й наготи матері своєї не відкриєш, вона мати твоя, не відкриєш наготи її! 8Наготи жінки батька твого не відкриєш, вона нагота батька твого! 9Наготи сестри своєї, дочки батька свого або дочки матері своєї, що народилися в домі або народилися назовні, не відкриєш їхньої наготи! 10Наготу дочки сина свого або дочки дочки своєї, не відкриєш наготи їхньої, бо вони нагота твоя! 11Наготи дочки жінки батька свого, народженої від батька твого, вона сестра твоя, не відкриєш наготи її! 12Наготи сестри батька свого не відкриєш, вона однокровна батька твого! 13Наготи сестри матері своєї не відкриєш, бо вона однокровна матері твоєї. 14Наготи брата батька свого не відкриєш, до жінки його не наблизишся, вона тітка твоя! 15Наготи невістки своєї не відкриєш, вона жінка сина твого, не відкриєш наготи її! 16Наготи жінки брата свого не відкриєш, вона нагота брата твого! 17Наготи жінки й дочки її не відкриєш; дочки сина її й дочки дочки її не візьмеш, щоб відкрити її наготу, вони однокровні її, це кровозмішання! 18І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її.

19 А до жінки в час відділення нечистости її не наблизишся, щоб відкрити наготу її. 20А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим. 21А з насіння свого не даси на жертву Молохові, і не зневажиш Імени Бога свого. Я Господь! 22А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно! 23І з жодною худобиною не зляжешся, щоб не стати нею нечистим. І жінка не стане перед худобиною на злягання, це паскудство! 24Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами. 25І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, і та земля виригнула мешканців своїх! 26І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот, як і тубілець чи приходько, що мешкає серед вас. 27Бо всі ті гидоти робили люди тієї землі, які перед вами, і стала нечиста та земля. 28І щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула народ, який перед вами. 29Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу. 30І ви будете додержувати наказів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постанов, що роблені перед вами, і не споганитеся ними. Я Господь, Бог ваш!

Chapter 19

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до всієї громади Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш! 3Кожен буде боятися матері своєї та батька свого, а субіт Моїх будете додержувати. Я Господь, Бог ваш! 4Не звертайтеся до ідолів, і не робіть собі литих божків. Я Господь Бог ваш! 5А коли ви принесете мирну жертву для Господа, на вподобання вас принесете її. 6Ви будете їсти її в день принесення вашого та взавтра, а позостале до дня третього огнем буде спалене. 7А якщо справді буде їджене воно третього дня, нечистість воно, не буде вподобане. 8А хто те їсть, понесе він свій гріх, бо споганив він святиню Господню, і буде винищена душа та з-посеред народу свого! 9А коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати; 10а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позостав їх. Я Господь, Бог ваш!

11 Не будете красти, і не будете неправдиво заперечувати, і не будете говорити неправди один на одного! 12І не будете присягати Моїм Іменем на неправду, бо зневажиш Ім'я Бога свого. Я Господь! 13Не будеш гнобити ближнього свого, і не будеш грабувати, і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита. 14Не будеш проклинати глухого, а перед сліпим не роби перешкоди, і будеш боятися Бога свого. Я Господь! 15Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього! 16Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь! 17Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Конче вияви неправду свого ближнього, і не понесеш гріха за нього. 18Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!

19 Постанов Моїх будете дотримувати. Не зробиш, щоб худоба твоя злучувалася двоїсто. Поля свого не будеш обсівати двоїсто. А одежа двоїста, мішанина ниток, не ввійде на тебе. 20А чоловік, коли буде злягатися з жінкою, а вона невільниця, заручена чоловікові, а справді не була вона викуплена, або визволення не було дане їй, то нехай буде кара, але не будуть вони забиті, бо не увільнена вона. 21І спровадить він жертву за провину свою Господеві до входу скинії заповіту, барана жертви за провину. 22І очистить його священик бараном жертви за провину перед Господнім лицем за гріх його, що він був згрішив. І проститься йому гріх його, що він був згрішив. 23А коли ви ввійдете до Краю цього, і понасаджуєте всяке їстивне дерево, то плід його вважатимете за необрізаний, три роки буде воно для вас необрізане, не буде їджене. 24А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа. 25А року п'ятого будете їсти плід його, щоб помножився для вас урожай його. Я Господь, Бог ваш. 26Не будете їсти з кров'ю. Не будете ворожити, і не будете чарувати! 27Не будете стригти волосся довкола голови вашої, і не будеш нищити краю бороди своєї. 28І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі наколеного напису. Я Господь! 29Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудливою, щоб не стала блудливою ця земля, і не наповнилась земля розпустою.

30 Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь! 31Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш! 32Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я Господь! 33А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його. 34Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я Господь, Бог ваш! 35Не будете чинити кривди в суді, у мірі, у вазі та в мірі рідини. 36Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде в вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю! 37І ви будете держати всі постанови Мої та всі устави Мої, і виконуватимете їх. Я Господь!

Chapter 20

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2І скажеш до Ізраїлевих синів: Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого Молохові, буде конче забитий, народ краю закидає його камінням. 3А Я зверну лице Своє проти того чоловіка, і винищу його з-поміж народу його, бо з насіння свого дав він Молохові, щоб занечистити святиню Мою, збезчестити Моє святе Ймення. 4А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка, коли він дасть із насіння свого Молохові, щоб не забити його, 5то Я зверну Своє лице проти того чоловіка та проти родини його, і винищу його й усіх, що блудять за ним, блудячи за Молохом, з-посеред народу його. 6А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, то Я зверну Своє лице проти тієї душі, і винищу того з-посеред народу його. 7І ви будете освячуватися, і будьте святі, бо Я Господь, Бог ваш! 8І ви будете держати постанови Мої, і будете виконувати їх. Я Господь, що освячує вас! 9Бо кожен чоловік, що прокляне свого батька чи матір свою, буде конче забитий, батька свого чи матір свою він прокляв, кров його на ньому!

10 А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця. 11А хто буде лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька, будуть конче забиті обоє вони, кров їхня на них! 12А хто буде лежати з невісткою своєю, будуть конче забиті обоє вони, гидоту вчинили вони, кров їхня на них! 13А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них! 14А хто візьме жінку й матір її, гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас! 15А хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб'єте. 16А жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб'єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті вони, кров їхня на них! 17А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, ганьба це! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу, він наготу сестри своєї відкрив, він понесе провину свою! 18А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого! 19І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажив би ти, вони понесуть провину свою. 20А хто буде лежати з тіткою своєю, він відкрив наготу дядька свого, гріх свій вони понесуть, бездітні помруть! 21А хто візьме жінку брата свого, це нечисть, він відкрив наготу брата свого, бездітні будуть.

22 І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі устави Мої, і будете виконувати їх, і не виригне вас земля та, куди Я впроваджаю вас, щоб сиділи ви в ній. 23І не будете ви ходити за звичаями люду, що Я виганяю перед вами, бо все те робили вони, і Я їх обридив. 24І сказав Я до вас: ви вспадкуєте їхню землю, а Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів! 25І ви відділяйте між худобою чистою та нечистою, і між птаством нечистим та чистим, і не занечищуйте душ своїх худобою й птаством, і всім, що роїться на землі, що Я відділив для вас, як нечисте. 26І будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої. 27А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, будуть конче забиті, камінням закидають їх, кров їхня на них!

Chapter 21

1 І сказав Господь до Мойсея: Говори до священиків, Ааронових синів, і скажеш їм: Ніхто з вас нехай не занечиститься через доторкнення до померлого серед свого народу. 2Бо тільки через доторкнення до близьких однокровних своїх, через матір свою, і через батька свого, і через сина свого, і через дочку свою, і через брата свого, 3і через сестру свою, дівчину близьку йому, що не була замужем, через тих він може занечиститися доторкненням. 4Бувши одружений, нехай не занечиститься серед рідні своєї, щоб не збезчестити себе. 5Не зроблять вони лисини на голові своїй, і краю бороди своєї не підстрижуть, а на тілі своїм не наріжуть надрізів. 6Святі вони будуть для Бога свого, і не збезчестять вони Ймення Бога свого, бо вони приносять огняні Божі жертви, хліб свого Бога. І будуть вони святі. 7Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого, бо святий він для Бога свого. 8І освятиш його, бо він приносить хліб Бога твого, святий він буде для вас, бо святий Я, Господь, що освячує вас! 9А священикова дочка, коли зачне робити блуд, вона безчестить батька свого, ув огні буде спалена.

10 А священик, найбільший від братів своїх, що на голову його буде виллята олива помазання, і буде посвячений на одягання шат, він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере, 11і до жодного вмерлого не ввійде, навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечиститься. 12І він не відійде від святині, і не занечистить святині Бога свого, бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога. Я Господь! 13І він візьме жінку в дівоцтві її. 14Удови, і розведеної, і збезчещеної, блудливої, тих він не візьме, а тільки дівицю з-поміж рідні своєї він візьме за жінку. 15І не збезчестить він насіння свого в рідні своїй, бо Я Господь, що освячує його.

16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 17Промовляй до Аарона, говорячи: Чоловік із насіння твого на їх покоління, що буде в нім вада, не приступить, щоб приносити хліб свого Бога. 18Бо жоден чоловік, що в нім вада, не приступить: чоловік сліпий, або кульгавий, або кирпатий або довготелесий, 19або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку, 20або горбатий, або висохлий, або більмо на оці його, або коростявий, або паршивий, або з розчавленими ядрами, 21кожен чоловік із насіння священика Аарона, що на нім ця вада, не приступить, щоб приносити Господні огняні жертви, вада в нім, не приступить він, щоб приносити хліб свого Бога. 22Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зо святощів. 23Та до завіси не підійде він, і до жертівника не приступить, бо вада в нім, і не збезчестить святині Моєї, бо Я Господь, що освячує їх. 24І Мойсей промовляв до Аарона й до синів його, та до всіх синів Ізраїлевих.

Chapter 22

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я Господь! 3Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що наблизиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господеві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я Господь! 4Кожен чоловік з Ааронового насіння, коли він прокажений або течивий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежання, 5або хто доторкнеться до всякого плазуна, через якого він стане нечистий, або до людини, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її, 6особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді. 7А коли зайде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його. 8Падла та розшарпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я Господь! 9І будуть вони стерегти Мої прикази, щоб не понести через те гріха на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезчестили їх. Я Господь, що освячує їх!

10 А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й наймит не будуть їсти святощів. 11А коли священик купить чоловіка, купівля срібла його це, той буде їсти їх, також уроджений дому його, вони будуть їсти його хліб. 12А священикова дочка, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів. 13А священикова дочка, коли буде вдова, або розведена, а дітей не має, і вернеться до дому свого батька, як за молодости своєї, буде їсти з хліба батька свого. А кожен чужий не буде їсти його. 14А чоловік, коли з'їсть святощі через помилку, то докладе до неї п'яту частину її, і віддасть священикові ті святощі, 15і священики не збезчестять святощів Ізраїлевих синів, що вони приносять Господеві, 16і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я Господь, що освячує їх.

17 І промовляв Господь до Мойсея, говорячи: 18Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з приходька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обітницями та за всякими даруваннями своїми, що принесе Господеві на цілопалення, 19то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця з худоби великої, з овець і з кіз. 20Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподобання вас. 21А чоловік, коли принесе Господеві мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, безвадна буде на вподобання, жодна вада не буде в ній: 22сліпа, або зламана, або скалічена, або шолудива, або коростява, або паршива, не принесете тих Господеві, і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа. 23А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обітницю вони не вгодні Богові. 24А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані не піднесете Господеві, і в вашому Краї не зробите того. 25І з руки чужинця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, вони не будуть вгодні для вас. 26І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 27Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір'ю, а від дня восьмого й далі буде вгодне на жертву огняну для Господа. 28А корови та вівці, її й маля її не заріжете одного дня. 29А коли будете приносити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна. 30Того дня буде вона з'їджена, не зоставите з неї аж до ранку. Я Господь! 31І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я Господь! 32І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я Господь, що освячує вас, 33що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь!

Chapter 23

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої: 3Шість день буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!

4 Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі: 5У місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір Пасха для Господа. 6А п'ятнадцятого дня того місяця свято Опрісноків для Господа, сім день будете їсти опрісноки. 7Першого дня будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. 8І будете приносити для Господа жертву сім день; сьомого дня збори святі, жодного робочого зайняття не будете робити. 9І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 10Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до того Краю, що Я даю вам, і будете жати жниво його, то снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика, 11а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподобання вам; першого дня по святі священик буде колихати його. 12І ви прирядите в дні вашого колихання снопа однорічне безвадне ягня на цілопалення для Господа. 13А хлібна його жертва дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його вино, чверть гіна. 14А хліба, і пряженого зерна, і свіжих зерен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого принесення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

15 І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого принесення снопа колихання, сім тижнів, повні будуть вони. 16А до першого дня по сьомім тижні відлічите п'ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа. 17З ваших осель принесете два хліби колихання, дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа. 18І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, вони будуть цілопалення для Господа, і жертва хлібна, і жертви литі для них, огняна жертва, пахощі любі для Господа. 19І спорядите одного козла на жертву за гріх, та двоє ягнят у віці року на жертву мирну. 20І священик буде колихати їх разом із хлібом первоплодів, як колихання перед Господнім лицем, над двома ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика. 21І скличете того самого дня, і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях! 22А коли ви будете жати жниво вашої землі, не дожинай краю поля твого, а попадалих колосків жнива твого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позоставиш їх. Я Господь, Бог ваш!

23 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 24Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок, пам'ять сурмлення, святі збори. 25Жодного робочого зайняття не будете робити, і принесете огняну жертву для Господа. 26І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 27А десятого дня самого місяця день Очищення він, збори святі будуть для вас, і будете впокоряти душі ваші, і принесете огняну жертву для Господа. 28І жодного зайняття не будете робити того самого дня, бо він день Очищення, щоб очистити за вас перед лицем Господа, Бога вашого. 29Бо кожна душа, що не буде впокорюватись того самого дня, то буде вона винищена з своєї рідні. 30А кожна душа, що буде робити яке зайняття того самого дня, то Я вигублю ту душу з-посеред народу її. 31Жодного зайняття не будете робити. Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях! 32Він субота повного спочинку для вас, і ви будете впокоряти душі свої, ввечері дев'ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу.

33 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 34Промовляй до Ізраїлевих синів, кажучи: П'ятнадцятого дня того сьомого місяця, свято Кучок, сім день для Господа. 35Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. 36Сім день будете приносити огняну жертву для Господа; восьмого дня святі збори будуть для вас, і принесете огняну жертву для Господа; це віддання свята, жодного робочого зайняття не будете робити. 37Оце свята Господні, що скликуватимете на них святі збори, щоб приносити огняну жертву для Господа, цілопалення, хлібну жертву й заколену жертву, і жертви литі, належне дневі в його дні, 38окрім Господніх субіт, і окрім дарів ваших, і окрім усіх ваших обітниць, і окрім усіх ваших дарувань, що дасте Господеві. 39А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок. 40І візьмете собі першого дня плоду гарного дерева, пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, і будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день. 41І будете святкувати його, як свято для Господа, сім день у році. Постанова вічна для ваших поколінь, сьомого місяця будете святкувати його. 42У кучках будете сидіти сім день, кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках, 43щоб ваші покоління пізнали що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш! 44І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів про свята Господні.

Chapter 24

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, вичавленої оливи з оливкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпаду. 3Поза завісою свідоцтва в скинії заповіту прирядить її Аарон від вечора аж до ранку перед Господнім лицем назавжди. Це вічна постанова для ваших поколінь! 4На чистім свічнику прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем назавжди. 5І візьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, по дві десяті ефи буде один калач. 6І покладеш їх у два ряди, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем, 7і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за пригадувальну частину, огняна жертва для Господа. 8Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем завжди, від Ізраїлевих синів, вічний заповіт. 9І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняних жертов Господніх. Це вічна постанова.

10 І вийшов син ізраїльтянки, а він був син єгиптянина, між Ізраїлевих синів. І сварився в таборі син тієї ізраїльтянки з одним ізраїльтянином. 11І син тієї ізраїльтянки богозневажив Ім'я Господнє, і проклинав. І привели його до Мойсея. А ймення матері його Шеломіт, дочка Діври, з Данового племени. 12І посадили його під сторожу аж до вияснення через уста Господні. 13І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 14Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада. 15А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне Бога свого, то понесе він свій гріх. 16А той, хто богозневажив Господнє Ймення, буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець, коли богозневажатиме Ймення Господнє, буде забитий. 17І кожен, хто заб'є людину, буде конче забитий. 18А хто заб'є яку скотину, той відшкодує її, життя за життя. 19І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, як хто зробив, так буде зроблено йому: 20зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому. 21А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є людину, той буде забитий. 22Суд один буде для вас, приходько буде як тубілець. Бо Я Господь Бог ваш! 23І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того, хто проклинав, поза табір, та й закидали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 25

1 І Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа. 3Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його, 4а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати. 5Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш, рік повного відпочинку буде для землі. 6І те, що саме вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою, 7і для скотини твоєї, і для звірини, що в Краї твоїм, буде ввесь урожай його на їжу.

8 І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять. 9І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю. 10І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться. 11Ювілей цей рік п'ятдесятріччя буде для вас: на будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх, 12бо це ювілей, святощі будуть для вас, з поля будете їсти врожай його. 13У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости. 14А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного. 15За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі. 16За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі, а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі, бо він продає тобі число літ урожаю. 17І не обманите один одного, і будеш боятися Бога свого, бо Я Господь, Бог ваш! 18І ви виконаєте постанови Мої, а устави Мої будете держати, і будете виконувати їх, і безпечно сидітимете на землі. 19І земля дасть плід свій, а ви будете їсти досита, і безпечно сидітимете на ній. 20А коли ви скажете: Що будемо їсти сьомого року, тож не будемо сіяти, не будемо збирати врожаї свої? 21І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року, і зродить врожай на три роки. 22І будете сіяти восьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев'ятого, аж до виросту врожаю його будете їсти старе.

23 А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене. 24А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі. 25Коли збідніє твій брат, і продасть із своєї посілости, то прийде викупник його, близький йому, і викупить продаж брата свого. 26А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і знайде потрібне на викуп його, 27то облічить він літа продажу свого, і верне позостале чоловікові, що продав йому, та й вернеться до своєї посілости. 28А якщо рука його не знайде потрібного на заплату йому, то буде продаж його в руці покупця його аж до ювілейного року, і вийде він в ювілеї, та й вернеться до посілости своєї. 29А коли хто продасть мешкальний дім в обмурованому місті, то викуп його буде до кінця року від часу продажу його, рік буде на викуп його. 30А якщо він не буде викуплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, назавжди для покупця його на покоління його, не вийде він в ювілеї. 31А доми в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прираховане, і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде. 32А міста Левитів, доми в містах їх посілости викуп для Левитів завжди буде можливий. 33А хто викупить від Левитів, то продаж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів. 34А пасовисько навколо їхніх міст не буде продане, бо це вічна посілість для них. 35А коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його, приходько він чи осілий, і житиме він із тобою. 36Не візьмеш від нього лихви та прибутку, і будеш боятися Бога свого, і житиме брат твій з тобою. 37Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї. 38Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю, щоб дати вам ханаанську землю, щоб бути вашим Богом.

39 А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба, 40як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі. 41вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він: 42бо вони Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського краю, не будуть вони продані продажем раба. 43Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого. 44А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із народів, що навколо вас, із них купите раба й невільницю. 45А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Краї вашім, і будуть вони вам на посілість. 46І передасте їх, як спадщину, вашим синам по вас на спадок посілости навіки, ними будете робити, а братами вашими, синами Ізраїлевими, один одним, не будете володіти жорстоко. 47А коли рука приходька чи осілого при тобі спроможна, а брат твій збідніє при ньому, і буде проданий приходькові чи осілому в тебе, або нащадкові племени приходька, 48то потім, як буде проданий, викуп буде йому, один із братів його викупить його, 49або дядько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, і буде викуплений. 50І облічить він із тим, хто набув його, від року продажу його аж до ювілейного року, і буде ціна продажу його за числом літ; як за дні наймита буде полічено йому. 51Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла його купівлі. 52А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, згідно з роками його верне свого викупа. 53Як щорічнии наймит він буде при ньому, він не буде жорстоко панувати над ним на твоїх очах. 54А якщо він не буде викуплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним, 55бо Ізраїлеві сини Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш!

Chapter 26

1 Не зробите собі божків та ідола, і кам'яного стовпа не поставите собі, і каменя з фіґурами не покладете в вашім Краї, щоб кланятися перед ними. Бо Я Господь, Бог ваш! 2Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь! 3Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх, 4то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій. 5І молочення досягне вам виноградобрання, а виноградобрання досягне сіяння, і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно в вашому Краї. 6І дам мир у Краю, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, бо злу звірину винищу з землі, а меч не перейде через Край ваш. 7І ви будете гнати ворогів своїх, а вони попадають перед вами від меча. 8І п'ятеро з вас поженуть сотню, а сотня з вас пожене десять тисяч, і попадають вороги ваші перед вами від меча. 9І обернусь Я до вас, і розплоджу вас, і розмножу вас, і виконаю Свого заповіта з вами. 10І ви будете їсти старе-перестаріле, і повикидаєте старе перед новим. 11І поставлю місце перебування Свого серед вас, і душа Моя не обридить вами. 12І Я буду ходити серед вас, і буду вам Богом, а ви будете Мені народом. 13Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб ви не були їм рабами. І Я поламав занози вашого ярма, і вивів вас із піднесеною головою.

14 А коли ви не будете слухняні Мені, і не виконуватиме всіх тих заповідей, 15і якщо постановами Моїми будете погорджувати, і якщо душа ваша бридитиметься законами Моїми, щоб не виконувати всіх заповідей Моїх, щоб ламати вам заповіта Мого, 16то й Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сіятимете насіння своє, бо поїдять його вороги ваші. 17І зверну Я лице Своє на вас, і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами ненависники ваші, і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме. 18А якщо й при тому не будете слухняні Мені, то Я семикратно побільшу кару на вас за ваші гріхи. 19І зломлю пиху вашої сили, і зроблю ваше небо як залізо, а землю вашу як мідь! 20І надаремно буде вичерпуватися ваша сила: земля ваша не дасть свого врожаю, а дерево на землі не дасть свого плоду. 21А якщо й тоді підете проти Мене, і не схочете бути слухняними Мені, то Я семикратно збільшу над вами удара Свого згідно з вашими гріхами. 22І пошлю на вас пільну звірину, а вона винищить вам дітей, і вигубить вашу худобу, і зменшить кількість вашу, і попустошить ваші дороги. 23А якщо цими карами не будете навчені, і будете ходити проти Мене, 24то й Я піду проти вас, і вдарю вас і Я семикратно за ваші гріхи. 25І приведу на вас меча, що помстить пімсту за заповіта, і ви будете зібрані до ваших міст, і Я пошлю моровицю на вас, і ви будете віддані в руку ворога. 26Коли Я знищу вам хліб, підпору вашу, то десять жінок будуть пекти хліб вам в одній печі, і вернуть хліб ваш вагою, а ви будете їсти і не насититеся. 27А якщо й тим не станете слухняні Мені, і будете ходити проти Мене, 28то й Я з лютістю піду проти вас, і також Я семикратно покараю вас за ваші гріхи, 29і ви тіло своїх синів будете їсти, і тіло дочок своїх будете поїдати... 30І поруйную ваші висоти, і повитинаю ваші стовпи сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, і обридить душа Моя вас! 31І вчиню міста ваші руїною, і поспустошую ваші святині, і не прийму ваших пахощів любих. 32І спустошу Я Край той, і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому. 33А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною... 34Тоді земля та надолужить собі за суботні роки по всі дні спустошення її. Коли будете в краї ваших ворогів, тоді ваша земля святкуватиме відпочинок, і надолужить собі за свої суботні роки. 35По всі дні спустошення святкуватиме вона відпочинок, чого не святкувала в суботні роки, коли ви сиділи на ній. 36А щодо позосталих серед вас, то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів, і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мечем, та й попадають, хоч ніхто не женеться... 37І будуть вони спотикатися один об одного, ніби від меча, хоч ніхто не женеться за ними. І ви не зможете стати проти ваших ворогів... 38І погинете серед поганів, і пожере вас земля ваших ворогів. 39А позосталі серед вас помарніють у краях ворогів ваших за гріх свій, а також за гріхи батьків своїх помарніють із ними.

40 І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене. 41Також і Я піду проти них, і впроваджу їх до краю їхніх ворогів. Якщо тоді впокориться їхне необрізане серце, то тоді понесуть кару за свої гріхи. 42І Я згадаю заповіта Свого з Яковом, а також заповіта Свого з Ісаком, і також заповіта Свого з Авраамом згадаю, і згадаю той Край. 43А Край той буде позбавлений їх, і надолужить собі свої суботні роки, опустілий від них, а вони понесуть кару за свої гріхи, а то для того, що законами Моїми погорджували, а постанови Мої огидила була їхня душа. 44А проте, коли вони пробували в краю своїх ворогів, то Я не погорджував ними, і не збридив їх, щоб винищити їх, щоб зламати заповіта Свого з ними. Бо Я Господь, Бог їх! 45І Я пам'ятатиму їм заповіта з предками, що Я вивів їх з єгипетського краю на очах поган, щоб бути їм Богом. Я Господь! 46Оце постанови, і устави та закони, що дав Господь між Собою та між Ізраїлевими синами на Сінайскій горі через Мойсея.

Chapter 27

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа, 3то буде твоя оцінка: чоловіка від віку двадцяти літ і аж до віку шостидесяти літ, і буде твоя оцінка п'ятдесят шеклів срібла на міру шеклем святині; 4а якщо жінка вона, то буде твоя оцінка тридцять шеклів. 5А якщо від віку п'яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка двадцять шеклів, а для жінки десять шеклів. 6А якщо від віку місяця й аж до віку п'яти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка п'ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка три шеклі срібла. 7А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оцінка п'ятнадцять шеклів, а для жінки десять шеклів. 8А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оцінує його, за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оцінує його священик. 9А якщо буде худоба, що з неї приносять жертву для Господа, усе, що дається із неї для Господа, буде святощами. 10Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру злою, або злу доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та заступство її буде святощами. 11А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком, 12і священик оцінує її чи то добре, чи недобре. Як оцінує священик, так нехай буде. 13А якщо він справді викупить її, то додасть п'яту частину її над оцінку твою.

14 А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оцінує його чи то добре, чи недобре. Як оцінує його священик, так стане. 15А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п'яту частину срібла твоєї оцінки над нього, і буде його. 16А якщо хтось посвятить Господеві з поля своєї посілости, то буде оцінка твоя посівом його, посів хомера ячменю за п'ятдесят шеклів срібла. 17Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оцінкою твоєю. 18А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оцінки твоєї. 19А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п'яту частину срібла оцінки над нього, і стане воно його. 20А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно викуплене. 21І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закляття, для священика буде посілість ним. 22А якщо він посвятить Господеві поле купівлі своєї, що не з поля посілости його, 23то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа. 24В ювілейному році вернеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі. 25А вся оцінка твоя буде шеклем святині, двадцять ґер буде шекель.

26 Тільки перворідного в худобі, що визнане, як перворідне для Господа, ніхто не посвятить його, чи то віл, чи то овечка, Господеві воно! 27А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п'яту частину над нього. А якщо не буде викуплене, то буде продане за оцінкою твоєю. 28Тільки кожне закляття, що людина заклене Господеві зо всього, що його, від людини, і худоби, і від поля його посілости, не буде продане й не буде викуплене, воно найсвятіше для Господа. 29Кожне закляття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде викуплене, буде конче забите. 30А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа! 31А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п'яту частину її над неї. 32А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа. 33Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та заступство його, буде святість, не буде викуплене. 34Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі.

Numbers

Chapter 1

1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині в скинії заповіту першого дня другого місяця, другого року від виходу їх з єгипетського краю, говорячи: 2Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів за родами їхніми, за домами їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх головами, 3від віку двадцяти літ і вище, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі, за військовими відділами їхніми перелічіть їх ти та Аарон. 4А з вами будуть по одному мужеві для племени; той муж голова дому батьків своїх він. 5А оце ймення тих мужів, що стануть із вами: для Рувима Еліцур, син Шедеурів; 6для Симеона Шелуміїл, син Цурішаддаїв; 7для Юди Нахшон, син Аммінадавів; 8для Іссахара Натанаїл, син Цуарів; 9для Завулона Елів, син Хелонів; 10для Йосипових синів, від Єфрема Елішама, син Аммігудів; від Манасії Гамаліїл, син Педацурів; 11для Веніямина Авідан, син Ґід'оніїв; 12для Дана Ахіезер, син Аммішаддаїв; 13для Асира Паґ'іїл, син Охранів; 14для Ґада Ел'ясаф, син Деуїлів; 15для Нефталима Ахіра, син Енанів. 16Оце покликані громади, начальники племен їхніх батьків. Вони голови тисяч Ізраїлевих.

17 І взяв Мойсей та Аарон тих мужів, що були названі пойменно, 18і вони зібрали всю ту громаду першого дня другого місяця. І вони виявили родоводи свої за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, за головами їх, 19як Господь наказав був Мойсеєві. І він перелічив їх у Сінайській пустині. 20І було синів Рувима, перворідного Ізраїлевого, їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен за головами їх, усіх чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 21перелічені їхні від Рувимового племені сорок і шість тисяч і п'ятсот. 22У Симеонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків перелік їх числом імен за головами їхніми, усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 23перелічені їхні від Симеонового племени п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста. 24У Ґадових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 25перелічені їхні від Ґадового племени сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят. 26У Юдових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 27перелічені їхні від Юдового племени сімдесят і чотири тисячі й шістсот. 28У Іссахарових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 29перелічені їхні від Іссахарового племени п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста. 30У Завулонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 31перелічені їхні від Завулонового племени п'ятдесят і сім тисяч і чотириста. 32У Йосипових синів: у Єфремових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 33перелічені їхні від Єфремового племени сорок тисяч і п'ятсот. 34У синів Манасії їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 35перелічені їхні від племени Манасіїного тридцять і дві тисячі й двісті. 36У Веніяминових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 37перелічені їхні від Веніяминового племени тридцять і п'ять тисяч і чотириста. 38У Данових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 39перелічені їхні від Данового племени шістдесят і дві тисячі й сімсот. 40У Асирових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 41перелічені їхні від Асирового племени, сорок і одна тисяча й п'ятсот. 42У синів Нефталимових їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, 43перелічені їхні від племени Нефталимового п'ятдесят і три тисячі й чотириста.

44 Оце ті перелічені, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, дванадцятеро мужа, вони були по одному мужеві для дому батьків своїх. 45І були всі перелічені з Ізраїлевих синів за домами батьків своїх від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, в Ізраїлі, 46і були всі перелічені шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдесят.

47 А Левити не були перелічені серед них за племенем батьків своїх. 48І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 49Тільки Левієвого племени не переглянеш і не перелічиш їх серед Ізраїлевих синів. 50А ти постав Левитів наглядачами над скинією свідоцтва, і над усіма речами її та над усім, що її. Вони будуть носити скинію та всі її речі, і вони будуть обслуговувати її, і отаборяться навколо скинії. 51А коли скинія буде рушати, Левити розберуть її, а коли буде спинятися скинія, Левити поставлять її. А якщо наблизиться чужий, він нехай буде забитий. 52І отаборяться Ізраїлеві сини кожен у таборі своїм, і кожен при своїм прапорі за своїми військовими відділами. 53А Левити отаборяться навколо скинії свідоцтва, щоб не було гніву на громаду Ізраїлевих синів. І будуть Левити виконувати сторожу скинії свідоцтва. 54І зробили Ізраїлеві сини, згідно зо всім, як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили вони.

Chapter 2

1 І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи: 2Отаборяться Ізраїлеві сини кожен при прапорі своїм за ознаками домів своїх батьків, навпроти скинії заповіту навколо отаборяться.

3 Напереді на схід отаборяться: прапор Юдиного табору за своїми військовими відділами, а начальник Юдиних синів Нахшон, син Аммінадавів; 4а його військо та його перелік сімдесят і чотири тисячі й шістсот. 5А при ньому отабориться Іссахарове плем'я, а начальник Іссахарових синів Натанаїл, син Цуарів; 6а його військо та його перелік п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста. 7Плем'я Завулонове, а начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів; 8а його військо та його перелік п'ятдесят і сім тисяч і чотириста. 9Усіх перелічених Юдиного табору сто тисяч і вісімдесят тисяч і шість тисяч і чотириста за своїми військовими відділами. Вони рушать найперше. 10Прапор Рувимового табору на південь, за військовими відділами своїми, а начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів; 11а його військо та його перелік сорок і шість тисяч і п'ятсот. 12А при ньому отабориться Симеонове плем'я, а начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв; 13а його військо та його перелік п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста. 14І Ґадове плем'я, а начальник Ґадових синів Ел'ясаф, син Реуїлів; 15а його військо та його перелік сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят. 16Усіх перелічених Рувимового табору сто тисяч і п'ятдесят і одна тисяча й чотириста й п'ятдесят за своїми військовими відділами. Вони рушать другі. 17І як рушить скинія заповіту, то табір Левитів буде серед таборів. Як вони отаборяться, так вирушать, кожен на своїм місці за своїми прапорами. 18Прапор Єфремового табору за військовими відділами своїми на захід, а начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів; 19а його військо та їхній перелік сорок тисяч і п'ятсот. 20А при ньому плем'я Манасіїне, а начальник синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів; 21а його військо та їхній перелік тридцять і дві тисячі й двісті. 22І Веніяминове плем'я, а начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід'оніїв; 23а його військо та їхній перелік тридцять і п'ять тисяч і чотириста. 24Усіх перелічених Єфремового табору сто тисяч і вісім тисяч і сто за своїми військовими відділами. Вони рушать треті. 25Прапор Данового табору північ, за своїми військовими відділами, а начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв; 26а його військо та їхній перелік шістдесят і дві тисячі й сімсот. 27А при ньому отабориться Асирове плем'я, а начальник Асирових синів Паґ'іїл, син Охранів; 28а його військо та їхній перелік сорок і одна тисяча й п'ятсот. 29І плем'я Нефталимове, а начальник синів Нефталимових Ахіра, син Енанів; 30а його військо та їхній перелік п'ятдесят і три тисячі й чотириста. 31Усіх перелічених Данового табору сто тисяч і п'ятдесят і сім тисяч і шістсот. Вони рушать наостанку за прапорами своїми. 32Оце перелічені Ізраїлевих синів за домами батьків своїх, усіх перелічених тих таборів за своїми військовими відділами шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдесят. 33А Левити не перелічені серед Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві. 34І Ізраїлеві сини зробили все, що Господь наказав був Мойсеєві, так вони таборували за прапорами своїми, і так рушали кожен за своїми родами при домі своїх батьків.

Chapter 3

1 А оце нащадки Ааронові та Мойсеєві в дні, коли Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі. 2І оце імена Ааронових синів: перворідний Надав, і Авігу, Елеазар та Ітамар. 3Оце імена Ааронових синів, помазаних священиків, що він посвятив їх бути священиками. 4Та помер Надав та Авігу перед Господнім лицем, коли вони принесли були чужий огонь перед Господнім лицем у Сінайській пустині, а синів у них не було. І були священиками Елеазар та Ітамар за життя батька свого Аарона. 5І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 6Приведи Левієве плем'я, і постав його перед священиком Аароном, і вони будуть услуговувати йому. 7І будуть вони виконувати сторожу його та всієї громади перед скинією заповіту, щоб виконувати службу скинійну. 8І будуть вони стерегти всі речі скинії заповіту та сторожу Ізраїлевих синів, щоб виконувати службу скинійну. 9І даси Левитів Ааронові та синам його, власне йому вони дані від Ізраїлевих синів. 10А Аарона та синів його постав, щоб вони пильнували свого священства, а чужий, хто наблизиться, буде забитий. 11І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 12А Я оце взяв Левитів з-посеред Ізраїлевих синів замість кожного перворідного, що розкривають утробу, з Ізраїлевих синів. І будуть Левити Мої, 13бо Мій кожен перворідний. Того дня, коли Я був ударив кожного перворідного в єгипетськім краї, Я посвятив Собі кожного перворідного в Ізраїлі від людини аж до скотини, Мої вони будуть. Я Господь!

14 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині, говорячи: 15Перелічи Левієвих синів за домами їхніх батьків, за родами їхніми, кожного чоловічої статі від місячного віку й вище перелічиш їх. 16І Мойсей перелічив їх за Господнім словом, як йому наказано. 17І були за йменнями своїми оці Левієві сини: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. 18А оце імена Ґершонових синів за їхніми родами: Лівні та Шім'ї. 19А сини Кегатові за їхніми родами: Амрам і Їцгар, Хеврон і Уззіїл. 20А сини Мерарі за їхніми родами: Махлі та Муші. Оце вони, роди Левієві, за домами своїх батьків. 21Від Ґершона: рід Лівнієвих та рід Шім'їєвих. Оце вони, роди Ґершонових. 22Перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, перелічені їхні сім тисяч і п'ятсот. 23Роди Ґершонових будуть таборувати за наметом на захід. 24А начальник батьківського дому Ґершонових Ел'ясаф, син Лаїлів. 25А догляд Ґершонових синів у скинії заповіту: скинія внутрішня і намет зовнішній, і покриття його, і завіса входу скинії заповіту, 26і запони подвір'я, і заслона входу подвір'я, що на скинії та на жертівнику навколо, і шнури її до всієї служби його. 27А від Кегата: рід Амрамових, і рід Іцхарових, і рід Хевронових, і рід Оззіїлових, оце вони, роди Кегатових. 28Числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, вісім тисяч і шістсот, що пильнували сторожу святині. 29Роди Кегатових синів отаборяться на подовжньому боці скинії на південь. 30А начальник батькового дому родів Кегатових Еліцафан, син Уззіїлів. 31А їхній догляд: ковчег, і стіл, і свічник, і жертівники, і святі речі, що служать ними, і завіса, і вся служба при тому. 32А начальник Левієвих начальників Елеазар, син священика Аарона, що мав догляд над тими, хто пильнує сторожу святині. 33Від Мерарі: рід Махлієвих, і рід Мушієвих, оце вони, роди Мерарієві. 34А перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, шість тисяч і двісті. 35А начальник батьківського дому Мерарієвих родів Цуріїл, син Авіхаїлів. Вони отаборяться на подовжнім боці скинії на північ. 36А догляд сторожі Мерарієвих синів: дошки скинії, і засови її, і стовпи її, і підстави її, і всі речі її, і вся служба її, 37і стовпи подвір'я навколо, і їхні підстави, і кілки їхні, і їхні шнури. 38А ті, що таборують спереду перед скинією, перед скинією заповіту на схід, Мойсей й Аарон та сини його, вони виконують сторожу святині, сторожу за Ізраїлевих синів. А чужий, хто наблизиться, буде забитий. 39Усі перелічені Левитів, що перелічив Мойсей та Аарон на Господній наказ за їхніми родами, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище, двадцять і дві тисячі.

40 І сказав Господь до Мойсея: Перелічи всіх перворідних чоловічої статі Ізраїлевих синів від місячного віку й вище, і перелічи число імен їх. 41І візьми для мене Левитів Я Господь! замість кожного перворідного Ізраїлевих синів, а худобу Левитів замість кожного перворідного серед худоби Ізраїлевих синів. 42І перелічив Мойсей, як Господь наказав був йому, усіх перворідних серед Ізраїлевих синів. 43І було всіх перворідних чоловічої статі числом імен від місячного віку й вище, за їхніми переліченими двадцять і дві тисячі двісті і сімдесят і три. 44І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 45Візьми Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів, а худобу Левитів замість їхньої худоби, і будуть Левити Мої. Я Господь! 46А на окуп тих двохсот і семидесяти і трьох, що позостали понад Левитами з перворідного Ізраїлевих синів, 47то візьми по п'яти шеклів на голову, на міру шеклем святині візьмеш, двадцять ґер шекель, 48і даси ті гроші Ааронові та синам його, як окуп за позосталих серед них. 49І взяв Мойсей гроші окупу від позосталих понад викуплених Левитами, 50від перворідного Ізраїлевих синів узяв він ті гроші, тисячу і триста і шістдесят і п'ять на міру шеклем святині. 51І дав Мойсей гроші окупу Ааронові та синами його за Господнім наказом, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 4

1 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: 2Перелічи Кегатових синів серед синів Левієвих за їхніми родами, за домами їхніх батьків 3від віку тридцяти літ і вище й аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто здатний до війська, щоб виконувати працю в наметі скинії заповіту. 4Оце служба Кегатових синів у скинії заповіту: носити Святеє Святих. 5Коли табір рушатиме, то ввійде Аарон та сини його, та й здіймуть завісу заслони, і покриють нею ковчега свідоцтва. 6І дадуть на нього шкуряне тахашеве накриття, і розкладуть згори покривало, усе з блакиті, і накладуть держаки його. 7А на столі показних хлібів розкладуть блакитну шату, і дадуть на нього миски, і ложки, і чаші, і кухлі на лиття, і хліб повсякчасний буде на ньому. 8І розкладуть на них шату з червені, і покриють її шкуряним тахашевим покриттям, і накладуть держаки його. 9І візьмуть блакитну шату, і покриють свічника освітлення, і лямпадки його, і щипці його, і його лопатки на вугіль, і всі посудини для оливи його, якими служать при ньому, 10і покриють його і ввесь посуд його шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки. 11А на золотий жертівник розкладуть блакитну шату, і покриють його шкуряним тахашевим покриттям, і вкладуть його держаки. 12І візьмуть увесь посуд служення, що ним служать у святині, і дадуть до блакитної шати, і покриють їх шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки. 13І заберуть попіл із жертівника, і розкладуть на ньому шату пурпурову, 14і покладуть на нього ввесь посуд його, що ним служать на ньому: лопатки на вугіль, видельця, і шуфлі, і кропильниці, ввесь посуд жертівника; і розкладуть на ньому шкуряне тахашеве покриття, і вкладуть держаки його. 15І скінчить Аарон та сини покривати святиню та ввесь святий посуд, коли табір рушає, а потім увійдуть Кегатові сини, щоб нести але не доторкнуться до святого, щоб не повмирати. 16А догляд Елеазара, сина священика Аарона, олива освітлення, і кадило пахощів, і повсякчасна хлібна жертва, і олива помазання, догляд усієї скинії та всього, що в ній, у святині та в речах її. 17І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: 18Не винищуйте племени Кегатових родів з-посеред Левитів. 19І оце зробіть їм, і будуть жити й не повмирають, коли вони підходять до Святого Святих: увійдуть Аарон та сини його, і розмістять їх одного по одному на службі його та на ношенні його. 20А самі вони не ввійдуть, щоб ані на хвилю не бачити святині, і щоб не повмирати.

21 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 22Перелічи також Ґершонових синів, вони за домами свої батьків, за родами своїми, 23від віку тридцяти літ і вище аж до віку п'ятидесяти літ перелічиш їх усіх, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту. 24Оце служба Ґершонових родів, на службу й на ношення: 25вони будуть носити покривала скинії, і скинію заповіту, покриття її й покриття тахашеве, що на ній згори, і завісу входу скинії заповіту, 26і запони подвір'я, і заслону входу брами подвір'я, що при скинії та при жертівнику навколо, і шнури їхні, і ввесь посуд служби їх, і все, що буде зроблене для них, і будуть служити вони. 27На наказ Аарона та синів його буде вся служба Ґершонових синів щодо всього ношення їхнього та щодо всієї служби їхньої. І доручите їм пильнувати про все, що вони будуть носити. 28Оце служба родів Ґершонових синів у скинії заповіту, а їхня сторожа у руці Ітамара, сина священика Ааронового. 29Синів Мерарієвих за родами їхніми, за домами їхніх батьків перелічиш їх 30від віку тридцяти літ і вище, й аж до віку п'ятидесяти літ, перелічиш їх кожного, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту. 31А оце те, що вони повинні носити під час їхньої служби в скинії заповіту: дошки скинії, і засуви її, і стовпи її, і підстави її, 32і стовпи подвір'я навколо, і їхні підстави, і їхні кілки, і їхні шнури, зо всіма їхніми речами, і зо всією службою їхньою, і пойменно перелічиш речі, що вони дбають про їхнє ношення. 33Оце служба родин синів Мерарієвих щодо всієї їхньої служби в скинії заповіту під рукою Ітамара, сина священика Аарона.

34 І перелічив Мойсей та Аарон, та начальники громади Кегатових синів за їхніми родами й за домами їхніх батьків 35від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту. 36І було їхніх перелічених за їхніми родами дві тисячі сімсот і п'ятдесят. 37Оце перелічені Кегатових родів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея. 38А перелічені Ґершонових синів за своїми родами та за домами своїх батьків 39від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту, 40і було їхніх перелічених за родами їхніми, за домами своїх батьків дві тисячі й шістсот і тридцять. 41Оце перелічені родів Ґершонових синів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом. 42А перелічені родів синів Мерарієвих за їхніми родами, за домами своїх батьків 43від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту, 44і було їхніх перелічених за родами їхніми три тисячі й двісті. 45Оце перелічені родів синів Мерарієвих, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея. 46Усі перелічені Левити, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, за родами своїми, за домами своїх батьків 47від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить, щоб виконувати працю служби й працю ношення в скинії заповіту, 48і було їхніх перелічених вісім тисяч і п'ятсот і вісімдесят. 49За Господнім наказом перелічено їх через Мойсея кожного на службі його та на ношенні його. І були перелічені, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 5

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Накажи Ізраїлевим синам, і нехай повисилають з табору кожного прокаженого, і кожного течивого, і кожного нечистого через доторкнення до мертвого тіла. 3І чоловіка й жінку будете висилати, поза табір будете висилати їх, і вони не занечистять таборів своїх, що Я серед них пробуваю. 4І зробили так Ізраїлеві сини, і повисилали їх поза табір, як Господь промовляв був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини. 5І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 6Промовляй до Ізраїлевих синів: Чоловік або жінка, коли зробить який людський гріх, чинячи тим спроневірення проти Господа, і завинить душа та, 7то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п'ятину її, та й дасть тому, кому завинив він. 8А якщо в того чоловіка нема викупника, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде звернена Господеві, і буде це священикові, опріч барана очищення, що ним очистить його. 9А кожне приношення зо всяких святощів Ізраїлевих синів, що принесуть священикові, буде йому. 10І що хто посвятить, буде йому. Що хто дасть священикові, буде йому.

11 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 12Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його, 13і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде заховане, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схоплена, 14та на ньому перейде дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, що вона занечищена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена, 15то приведе той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, десяту частину ефи ячної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлібна жертва ревнощів, жертва пригадувальна, що пригадує провину. 16І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем. 17І візьме священик святої води в глиняну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, візьме священик, та й дасть до води. 18І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє голову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву пригадувальну, це хлібна жертва ревнощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокляття. 19І закляне її священик та й скаже до жінки: Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, очисться від гіркої води, що наводить прокляття! 20А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечистилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка, 21і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед народу твого тим, що Господь зробить стегно твоє опалим, а живіт твій напухлим, 22і ввійде ця вода, що наводить прокляття, до нутра твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно опалим. А жінка та скаже: Амінь, амінь! 23І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гіркою водою, 24і напоїть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль. 25І візьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колихати ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника. 26І візьме священик жменю з хлібної жертви, як пригадувальну частину, та й спалить на жертівнику. А потім напоїть ту жінку водою. 27І напоїть водою, і станеться, якщо була вона занечищена й спроневірила своєму чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гіркий біль, і опухне живіт її, і западе стегно її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого. 28А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей. 29Оце закон про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься, 30або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей закон. 31І буде очищений той чоловік від гріха, а жінка та понесе свій гріх.

Chapter 6

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажи їм: Чоловік або жінка, коли вирішиться скласти обітницю назіра, щоб посвятити себе Господеві, 3то він стримається від вина та п'янкого напою, не буде пити оцту винного та оцту з п'янкого напою, і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду. 4Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого, що зроблене з винограду, від зернят аж до лушпиння. 5Усі дні його посвячення на назіра бритва не торкнеться голови його; аж до виповнення днів, що посвятить Господеві, він буде святий, мусить запустити волосся голови своєї! 6Усі дні посвячення його Господеві не підійде він до мертвого тіла, 7навіть через батька свого та через матір свою, через брата свого та через сестру свою не занечиститься ними, коли б вони померли, бо на голові його посвячення Богу його. 8Усі дні посвячення його святий він для Господа. 9А коли хто помре при ньому несподівано нагло, і він занечистить цим голову свого посвячення, то оголить голову свою в день очищення свого, сьомого дня оголить її. 10А восьмого дня він принесе дві горлиці або двоє голубенят до священика до входу скинії заповіту. 11І священик принесе одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення, і очистить його з того, що занечистився він мертвим тілом, і посвятить його голову того дня. 12І почне він знову дні посвячення свого Господеві, і принесе однорічне ягня на жертву за провину. А перші дні його будуть надаремні, бо занечистилося його посвячення. 13І оце закон про назіра: того дня, коли виповнюються дні його посвячення, священик приведе його до входу скинії заповіту. 14І принесе він Господеві жертву свою, одне безвадне однорічне ягня на цілопалення, і одну безвадну однорічну вівцю на жертву за гріх, і одного безвадного барана на жертву мирну, 15і кіш опрісноків із пшеничної муки, калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і хлібну їхню жертву, і їхні литі жертви. 16І принесе священик перед Господнє лице, і принесе його жертву за гріх та його цілопалення. 17А барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу. 18І оголить той назір голову свого посвячення у входа скинії заповіту, і візьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь, що під мирною жертвою. 19І візьме священик варену лопатку з барана, і одного прісного калача з коша, і одного прісного коржика, та й дасть на долоні назіра, як він оголить голову свого посвячення. 20І священик буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. Це святощ для священика, понад грудину колихання й понад стегно приношення. А по цьому той назір може пити вино. 21Оце закон про назіра, що обіцяє свою жертву Господеві за своє посвячення, крім того, на що спроможна рука його. За обітницею своєю, що обіцює, так він зробить за законом про посвячення його.

22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 23Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм: 24Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! 25Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! 26Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! 27Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!

Chapter 7

1 І сталося того дня, коли Мойсей закінчив ставити скинію, і помазав її, і посвятив її та всі речі її, і жертівника та всі речі його, і помазав їх та посвятив їх, 2то поприносили Ізраїлеві начальники, голови домів своїх батьків, вони начальники племен, вони ті, що стояли над переліком, 3і принесли свою жертву перед Господнє лице: шість критих возів, і дванадцять волів, віз на двох начальників, а віл на одного, і поставили їх перед скинію. 4І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 5Візьми від них, і будуть вони, щоб виконувати службу скинії заповіту, і даси їх Левитам, кожному за службою його. 6І взяв Мойсей вози та воли, та й дав їх Левитам: 7два вози та чотири воли дав Ґершоновим синам, за їхньою службою, 8а чотири вози та вісім волів дав синам Мерарієвим за їхньою службою під рукою Ітамара, сина священика Аарона. 9А Кегатовим синам не дав, бо на них лежить служба святині, на плечах повинні носити.

10 І поприносили начальники жертву на понову жертівника в день його помазання, і поприносили начальники свою жертву перед жертівника. 11А Господь промовляв до Мойсея: По одному начальнику на день нехай приносять своє приношення на понову жертівника. 12І був той, хто першого дня приніс своє приношення, Нахшон, син Аммінадавів, Юдиного племени. 13А жертва його: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 14одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 15одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 16один козел на жертву за гріх, 17а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце приношення Нахшона, Аммінадавого сина. 18Другого дня приніс Натанаїл, син Цуарів, начальник Іссахарів. 19Приніс він своє приношення: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 20одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 21одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 22один козел на жертву за гріх, 23а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Натанаїла, Цуарового сина. 24Третього дня начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів. 25Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 26одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 27одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 28один козел на жертву за гріх, 29а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Еліява, Хелонового сина. 30Четвертого дня начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів. 31Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 32одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 33одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 34один козел на жертву за гріх, 35на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Еліцура, Шедеурового сина. 36П'ятого дня начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв. 37Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 38одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 39одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 40один козел на жертву за гріх, 41а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Шелуміїла, Цурішаддаєвого сина. 42Шостого дня начальник Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів. 43Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 44одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 45одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 46один козел на жертву за гріх, 47а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ел'ясафа, Деуїлового сина. 48Сьомого дня начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів. 49Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 50одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 51одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 52один козел на жертву за гріх, 53а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Елішами, Аммігудового сина. 54Восьмого дня начальник синів Манасії, Гамаліїл, син Педоцурів. 55Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 56одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 57одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 58один козел на жертву за гріх, 59а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Гамаліїла, Педоцурового сина. 60Дев'ятого дня начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід'оніїв. 61Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 62одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 63одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 64один козел на жертву за гріх, 65а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Авідана, Ґід'онієвого сина. 66Десятого дня начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв. 67Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, 68одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 69одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 70один козел на жертву за гріх, 71а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ахіезера, Аммішаддаєвого сина. 72Одинадцятого дня начальник Асирових синів Паґ'іїл, син Охранів. 73Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву, 74одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 75одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 76один козел на жертву за гріх, 77а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Паґ'іїла, Охранового сина. 78Дванадцятого дня начальник Нефталимових синів Ахіра, син Енанів. 79Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву, 80одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила, 81одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, 82один козел на жертву за гріх, 83а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ахіри, Енанового сина. 84Оце обряд освячення жертівника в дні його помазання, від Ізраїлевих начальників: срібних мисок дванадцять, срібних кропильниць дванадцять, золотих кадильниць дванадцять, 85сто й тридцять шеклів одна срібна миска, і сімдесят одна кропильниця. Усе срібло посудин дві тисячі й чотириста шеклів на міру шеклем святині. 86Кадильниць золотих дванадцять, повні кадила, по десяти шеклів кадильниця на міру шеклем святині; усе золото кадильниць сто й двадцять шеклів. 87Уся велика худоба на цілопалення: дванадцять телят, баранів дванадцять, ягнят однорічних дванадцять, та жертва хлібна їх, і козлів дванадцять на жертву за гріх. 88А вся худоба мирної жертви: двадцять і чотири теляті, баранів шістдесят, козлів шістдесят, ягнят однорічних шістдесят. Оце обряд освячення жертівника по помазанні його. 89А коли Мойсей входив до скинії заповіту, щоб говорити з Ним, то він чув голос, що говорив до нього з-понад віка, яке на ковчезі свідоцтва, з-поміж обох херувимів говорив Він до нього.

Chapter 8

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Аарона та й скажи йому: Коли ти світитимеш лямпадки, то з переду свічника будуть світити сім лямпадок. 3І Аарон зробив так, з переду свічника засвітив його лямпадки, як Господь наказав був Мойсеєві. 4А оце робота свічника: він куття золоте аж до підстави його, аж до квіток його куття він. За взірцем, що Господь показав був Мойсеєві, так він зробив свічника.

5 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 6Візьми Левитів з-посеред Ізраїлевих синів, та й очисть їх. 7І так зробиш їм, щоб очистити їх: покропи на них водою жертви за гріх, і нехай обголять бритвою все тіло своє, і нехай виперуть одежу свою, і стануть чисті. 8І вони візьмуть теля, а його хлібна жертва пшенична мука, мішана в оливі, і друге теля візьмеш на жертву за гріх. 9І приведеш Левитів до скинії заповіту, і збереш усю громаду Ізраїлевих синів. 10І приведеш Левитів перед Господнє лице, а Ізраїлеві сини покладуть свої руки на Левитів. 11І буде Аарон посвячувати Левитів, як посвячення перед Господнім лицем від Ізраїлевих синів, і будуть вони на роботу Господньої служби. 12А Левити покладуть свої руки на голову телят, і зроби одного жертвою за гріх, а одного цілопаленням для Господа, щоб очистити Левитів. 13І поставиш Левитів перед Аароном та перед синами його, і будеш посвячувати їх, як посвячення для Господа. 14І відділиш Левитів з-поміж Ізраїлевих синів, і будуть Левити Мої. 15А по цьому Левити ввійдуть, щоб служити в скинії заповіту, і ти їх очистиш, і віддаси їх, як жертву посвячення, 16бо вони дані, Мені вони дані з-поміж Ізраїлевих синів; замість перворідного кожного з Ізраїлевих синів, що розкриває кожну утробу, узяв Я їх Собі, 17бо Мій кожен перворідний серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби; того дня, коли Я побивав кожного перворідного в єгипетськім краї, Я посвятив їх Собі. 18І взяв Я Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів. 19І дав Я Левитів, як дар Ааронові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів, щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту, щоб очищали Ізраїлевих синів, щоб не було поразки серед Ізраїлевих синів, щоб Ізраїлеві сини підходили до святині. 20І зробив Мойсей й Аарон та вся громада Ізраїлевих синів для Левитів усе, як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так зробили їм Ізраїлеві сини. 21І очистилися Левити, і випрали одяг свій, а Аарон посвятив їх перед Господнім лицем, і очистив їх Аарон, щоб стали чистими. 22А по тому ввійшли Левити, щоб виконувати свою службу в скинії заповіту перед Аароном та перед синами його. Як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так їм зробили вони. 23І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 24Оце щодо Левитів: від віку двадцяти й п'яти літ і вище ввійдуть вони до праці на службу скинії заповіту. 25А від віку п'ятидесяти літ відійдуть від служби, і не будуть уже служити. 26І будуть вони обслуговувати братів своїх у скинії заповіту, щоб виконувати сторожу, а служби не будуть робити. Так зробиш Левитам у їхній службі.

Chapter 9

1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю, першого місця, говорячи: 2І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час. 3Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її. 4І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху. 5І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини. 6Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона, 7та й сказали ті люди до нього: Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів? 8І сказав до них Мойсей: Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас. 9І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 10Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа. 11Місяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її. 12Не позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, за повною постановою Пасхи справлять її. 13А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік! 14А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, і для приходька, і для тубільця землі.

15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечорі було над скинією, як подоба огню, аж до ранку. 16Так завжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі подоба огню. 17І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара ставала, там таборували Ізраїлеві сини. 18На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ таборували. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборували. 19А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу, і не рушали. 20І бувало, що хмара була над скинією полічені дні, то вони на Господній наказ таборували, і на Господній наказ рушали. 21І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони. 22Або два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони. 23На Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

Chapter 10

1 Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Зроби собі дві срібні сурмі, куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів. 3І засурмлять у них, і збереться до тебе громада при вході скинії зборів. 4А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, голови Ізраїлевих тисяч. 5А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході. 6А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, будуть сурмити на сполох, щоб рушали вони. 7А на скликання зборів засурмите, але без сполоху. 8А сурмити в сурми будуть Ааронові сини, священики. І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь. 9А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, і будете спасені від ваших ворогів. 10А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. Я Господь, Бог ваш!

11 І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва. 12І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран. 13І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея. 14І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів. 15А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів. 16А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів. 17І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії. 18І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів. 19А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв. 20А над військом племени Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів. 21І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших. 22І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів. 23А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів. 24А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів. 25І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв. 26А над військом племени Асирових синів Паґ'іїл, син Охрана. 27А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів. 28Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.

29 І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля. 30Та той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини. 31А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима. 32І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі. 33І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися. 34А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору. 35І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця. 36А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!

Chapter 11

1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору. 2І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь. 3І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

4 А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом? 5Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. 6А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима. 7А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу. 8Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа. 9А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього. 10І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле. 11І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене? 12Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його? 13Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти! 14Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене! 15А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

16 І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою. 17І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам. 18А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти. 19Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день, 20але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту? 21І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу. 22Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм? 23А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії. 25І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали. 26І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі. 27І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі! 28І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм! 29І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них! 30І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі. 32І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору. 33Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ... 34І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий. 35З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Chapter 12

1 І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку. 2І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь. 3А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.

4 І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли. 5І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони. 6І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду. 7Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений! 8Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба? 9І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,

10 а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена! 11І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились! 12Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її. 13І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її! 14І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться. 15І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям. 16А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.

Chapter 13

1 І промовляв Господь до Мойсея, говорячи: 2Пошли людей, і вони розвідають ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків, кожного начальника в них. 3І послав їх Мойсей з пустині Паран за Господнім наказом. Усі вони мужі достойні, вони голови Ізраїлевих синів. 4А оце ймення їх: для Рувимового племени Шаммуа, син Заккурів; 5для Симеонового племени Шафат, син Хоріїв; 6для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв; 7для Іссахарового племени Їґ'ал, син Йосипів; 8для Єфремового племени Осія, син Навинів; 9для Веніяминового племени Палті, син Рафуїв; 10для Завулонового племени Ґаддіїл, син Содіїв; 11для Йосипового племени, для племени Манасіїного Ґадді, син Сусіїв; 12для Данового племени Амміїл, син Ґемалліїв; 13для Асирового племени Сетур, син Михаїлів; 14для Нефталимового племени Нахбі, син Вофсіїв; 15для Ґадового племени Ґеуїл, син Махіїв. 16Оце ймення тих людей, що Мойсей послав був розвідати той Край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина: Ісус. 17І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський, та й промовив до них: Підіть тут на південь, і ввійдете на гору, 18та й побачите той Край який він, і народ, що сидить у ньому, чи сильний він, чи слабий, чи малий він, чи численний? 19І який той Край, що він сидить у ньому, чи він добрий чи злий? І які ті міста, що він сидить у них, чи в таборах, чи в твердинях? 20І яка та земля, чи масна вона, чи пісна? Чи є на ній дерево, чи ні? І будьте відважні, і візьміть з плоду землі; а дні ці дні виноградного первоплоду.

21 І знялися вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту. 22І пішли вони на південь, і прибули аж до Хеврону, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, нащадки велетня. А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським. 23І прибули вони аж до долини Ешколу, і витяли там галузку з одним гроном винограду, і вдвох понесли його на жердині; також узяли із гранатів та з фіґ. 24Те місце назвали: Нахал-Ешкол, через те гроно, що Ізраїлеві сини витяли були там. 25І вернулися вони з розвідки того Краю по сорока днях.

26 І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали справу їм та всій тій громаді, і показали плід того Краю. 27І вони розповіли йому та й сказали: Прибули ми до Краю, куди ти послав був нас, а він тече молоком та медом, а оце плід його! 28Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велетня... 29Амалик сидить у краї південнім, а хіттеянин, і євусеянин, і амореянин сидять на горі, а ханаанеянин сидить над морем та при Йордані. 30А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його! 31Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас... 32І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст. 33І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах.

Chapter 14

1 І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі. 2І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині! 3І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту? 4І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів. 6А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою, 7та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший! 8Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом. 9Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх! 10І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...

11 І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього? 12Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього. 13І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей, 14та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, 15якщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи: 16Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині... 17А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи: 18Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях. 19Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

20 А Господь сказав: Я простив за словом твоїм. 21Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край. 22Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого, 23поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його! 24Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним. 25А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря! 26І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: 27Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув. 28Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам. 29У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене. 30Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового. 31А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили. 32І ваші власні трупи попадають у цій пустині! 33А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині. 34Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною! 35Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

36 А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край, 37то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем. 38А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край. 39І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі! 40І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили. 41А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться! 42Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами. 43Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами. 44Але вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору. 45І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Chapter 15

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до Краю ваших осель, що Я даю вам, 3і принесете огняну жертву для Господа, цілопалення, або криваву жертву на сповнення обітниці, або в дарі, або в означених часах при спорядженні любих пахощів для Господа з худоби великої або з худоби дрібної, 4то той, хто приносить, принесе свою жертву для Господа, хлібну жертву, десяту частину ефи пшеничної муки, мішаної в чверті гіна оливи, 5і вина для литої жертви принесеш чверть гіна на цілопалення або для жертви для кожного ягняти. 6Або для барана принесеш хлібну жертву, дві десятих частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі третьої частини гіна. 7І вина для литої жертви третю частину гіна, принесеш пахощі любі для Господа. 8А коли принесеш молодого бичка як цілопалення, або як жертву на сповнення обітниці, або як мирну жертву для Господа, 9то принесеш молодого бичка і хлібну жертву, три десяті частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі половини гіна. 10І принесеш на литу жертву пів гіна вина, жертва огняна, пахощі любі для Господа. 11Так буде робитися для одного вола, або для одного барана, або для ягняти з-поміж овець, або з-поміж кіз. 12За числом жертов, що принесете, так зробите для кожної, за числом їх. 13Кожен тубілець так принесе це, щоб принести огняну жертву, пахощі любі для Господа. 14А коли з вами буде тимчасово мешкати приходько, або той, що серед вас, постанова для ваших поколінь, то він принесе огняну жертву, пахощі любі для Господа, як принесете ви, так принесе й він. 15Збори, постанова одна для вас та для приходька, що мешкає тимчасово, постанова вічна для ваших поколінь: як ви, так і приходько буде перед Господнім лицем! 16Один закон і одна постанова буде вам і приходькові, що мешкає тимчасово з вами. 17І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 18Промовляй до синів Ізраїлевих, та й скажи їм: Як ви ввійдете до Краю, що Я впроваджую вас туди, 19то станеться, коли ви їстимете хліб того Краю, ви принесете приношення для Господа. 20Як початок діж ваших, калача принесете на приношення, як приношення току, принесете його. 21Від початку діж ваших дасте Господеві приношення, постанова для ваших поколінь!

22 А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих заповідей, що Господь говорив до Мойсея, 23усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь, 24то станеться, коли зроблено помилку через недогляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка, молоде з великої худоби, на цілопалення, на пахощі любі для Господа, а хлібна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх. 25І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, бо то помилка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою помилку. 26І буде прощено всій громаді Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилковий гріх усього народу. 27А якщо згрішить помилково одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх. 28І очистить священик ту душу, що помилилась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, і буде прощено їй. 29Тубільцеві серед Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, закон один буде вам для того, хто зробить гріх помилково.

30 А та душа, що зробить зухвалою рукою, чи з тубільця, чи з приходька, він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу її. 31Бо він знехтував слово Господа, і зламав Його заповідь, конче буде винищена душа та, гріх її на ній. 32І були Ізраїлеві сини в пустині, та й знайшли чоловіка, що збирає дрова суботнього дня. 33І привели його ті, хто знайшов його, як збирав дрова, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади. 34І взяли його під сторожу, бо не було вирішене, що зробити йому. 35І сказав Господь до Мойсея: Конче буде забитий цей чоловік, закидати його камінням усій громаді поза табором! 36І випровадила його вся громада поза табір, та й закидала його камінням, і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві.

37 І сказав Господь до Мойсея, говорячи: 38Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку. 39І буде вона вам за кутаса, і будете бачити його, і пам'ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи, ви зраджуєте, 40щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, і будьте святі для вашого Бога! 41Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь, Бог ваш!

Chapter 16

1 І взяли Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові, 2та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні. 3І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми? 4І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє. 5І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе. 6Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя, 7і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, той чоловік, що Господь його вибере, він святий. Досить вам, Левієві сини! 8І сказав Мойсей до Корея: Слухайте ж, Левієві сини, 9чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй? 10І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?. 11Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

12 І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: Не вийдемо! 13Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею? 14Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо! 15А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них! 16І сказав Мойсей до Корея: Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра. 17І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п'ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою. 18І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон. 19І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді! 20І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи: 21Відділіться від цієї громади, Я винищу їх умить! 22А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 24Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона! 25І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві. 26І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи! 27І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні. 28І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки. 29Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене! 30А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа. 31І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними! 32А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток. 33І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору! 34А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка, що приносили кадило! 36(17-1) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 37(17-2) Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися, 38(17-3) кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів. 39(17-4) І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника, 40(17-5) пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

41 (17-6) А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ! 42(17-7) І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня! 43(17-8) І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту. 44(17-9) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 45(17-10) Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить! І вони попадали на обличчя свої. 46(17-11) І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка. 47(17-12) І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ. 48(17-13) І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка. 49(17-14) І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея. 50(17-15) І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.

Chapter 17

1 (17-16) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2(17-17) Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його. 3(17-18) А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх. 4(17-19) І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам. 5(17-20) І станеться, той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас. 6(17-21) І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць. А палиця Ааронова серед їхніх палиць. 7(17-22) І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.

8 (17-23) І сталося назавтра, і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, і пустила пуп'янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі! 9(17-24) І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю. 10(17-25) І сказав Господь до Мойсея: Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони. 11(17-26) І зробив так Мойсей, як Господь наказав був йому, так він і зробив. 12(17-27) І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо! 13(17-28) Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти вимремо?

Chapter 18

1 І сказав Господь до Аарона: Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині; і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого священства. 2А також ти наблизиш до себе братів своїх, плем'я Левіїне, плем'я батька свого, і вони злучаться з тобою, і будуть прислужувати тобі, а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва. 3І будуть вони виконувати твою сторожу та строжу всієї скинії, тільки до речей святині та до жертівника не приступлять, щоб не повмирали як вони, так і ви. 4І злучаться вони з тобою, і будуть виконувати сторожу скинії заповіту, для всякої служби в скинії, а чужий не приступить до вас. 5І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника, щоб не було вже гніву на Ізраїлевих синів. 6А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господеві, щоб виконувати службу скинії заповіту. 7А ти та сини твої з тобою будете допильновувати ваше священство для всякої речі жертівника та для того, що поза завісою, і будете робити. Як службу дару даю Я священство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий.

8 І Господь промовляв до Аарона: Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову. 9Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлібна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, тобі це та для твоїх синів! 10На найсвятішому місці будеш ти їсти оце. Кожен чоловічої статі буде їсти, це буде святість для тебе. 11А це тобі приношення їхнього дару всіх колихань Ізраїлевих синів, Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм з тобою на вічну постанову, кожен чистий у твоїм домі буде це їсти. 12Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первоплоди, що вони дадуть Господеві, Я віддав їх тобі. 13Первоплоди усього, що в їхньому Краю, що вони принесуть Господеві, будуть для тебе, кожен чистий у твоїм домі буде те їсти. 14Усе закляте між Ізраїлем буде тобі. 15Усе, що розкриває утробу кожного тіла, що принесуть Господеві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного людини, і перворідне з нечистої худобини викупиш. 16А викуп його: від місячного віку викупиш за твоєю оцінкою, п'ять шеклів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він. 17Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, вони святість: їхньою кров'ю окропиш жертівника, а їхній лій спалиш, як огняну жертву на любі пахощі для Господа. 18А їхнє м'ясо буде для тебе, як грудина колихання, і як стегно правиці буде для тебе. 19Усі святощі приношення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою. Це міцний заповіт, він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою.

20 І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами! 21А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту. 22І Ізраїлеві сини не приступлять уже до скинії заповіту, щоб не понести гріха, і не вмерти. 23І буде Левит сам виконувати службу скинії заповіту, і сам понесе вину свою. Це вічна постанова для ваших поколінь, а між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину, 24бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як приношення для Господа, Я дав Левитам за спадщину. Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину. 25І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 26А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли візьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на ваше спадщину, то ви принесете з неї Господнє приношення, десятину з десятини. 27І буде пораховане ваше приношення як збіжжя з току, і як повня з кадки чавила. 28Так принесете й ви Господнє приношення зо всіх ваших десятин, що візьмете від Ізраїлевих синів, і дасте з того Господнє приношення священикові Ааронові. 29Зо всіх ваших дарів принесе кожен Господнє приношення, зо всього найкращого посвячення з нього. 30І скажи їм: коли ви будете приносити найкраще з нього, то це порахується Левитам, як урожай току, і як урожай кадки чавила. 31І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш, бо це нагорода для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту. 32І ви не понесете через це гріха, коли будете приносити найкраще з нього, а святощів Ізраїлевих синів не збезчестите, і не повмираєте.

Chapter 19

1 І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для тебе безвадну руду ялівку, що в ній нема вади, що на неї не накладали ярма. 3І дасте її до священика Елеазара, а він виведе її поза табір. І заріжуть її перед ним. 4І візьме Елеазар пальцем своїм її крови, та й покропить кров'ю її перед скинії заповіту сім раз. 5І спалиться та ялівка на його очах, шкура її, і м'ясо її, і кров її з її нечистостями спалиться. 6І візьме священик кедрове дерево, і ісоп та червень, та й кине до середини погорілища тієї ялівки. 7І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді, а потім увійде до табору. І буде той священик нечистий аж до вечора. 8А той, хто палить її, випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді, та й буде нечистий аж до вечора. 9І збере чистий чоловік попіл тієї ялівки, і покладе поза табором в чистому місці, і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очищальної води, це жертва за гріх. 10А той, хто збирає попіл тієї ялівки, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для приходька, що мешкає серед них тимчасово.

11 А той, хто доторкається до всякого мертвого тіла людини, то буде нечистий сім день. 12Він очиститься тим попелом дня третього та дня сьомого, і буде чистий. А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого, не буде чистий. 13Кожен, хто доторкується до померлого, до тіла людини, що померла, і не очиститься, він занечистив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очищальна вода не була покроплена на нього, нечистий він буде, нечистість його в ньому. 14Оце той закон: коли в наметі помре людина, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, буде нечисте сім день. 15І кожна відкрита посудина, що на ній нема міцно прив'язаного накриття, нечиста вона. 16А кожен, хто доторкнеться на поверхні поля до трупа від меча, або до померлого, або до костей людини, або до гробу, буде нечистий сім день. 17І візьмуть для того нечистого пороху з погорілища жертви за гріх, і наллють на нього живої води до посуду. 18А чистий чоловік візьме ісопу, і вмочить у ту воду, та й покропить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто доторкується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гробу. 19І покропить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою й обмиє в воді, і стане чистий увечері. 20А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечистив Господню святиню, очищальна вода не була кроплена на нього, нечистий він. 21І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очищальну воду, випере одежу свою, а хто доторкається до очищальної води, буде нечистий аж до вечора. 22А кожен, до кого доторкнеться нечистий, буде нечистий, а особа, що доторкується, буде нечиста аж до вечора.

Chapter 20

1 І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів народ у Кадеші. І померла там Маріям, і була там похована. 2І не було води для громади, і вони зібралися проти Мойсея та проти Аарона. 3І сварився той народ із Мойсеєм, та й сказали, говорячи: О, якби ми повмирали були, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем! 4І нащо ви привели Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худоба наша? 5І нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб привести нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані гранатове яблуко, і навіть немає напитись води! 6І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попадали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм! 7І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 8Візьми жезло, та збери громаду ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу. 9І взяв Мойсей те жезло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому. 10І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: Послухайте ж, неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду? 11І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два рази, і вийшло багато води! І пила громада та їхня худоба!... 12І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те, що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю, що Я дав їм. 13Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.

14 І послав Мойсей послів із Кадешу до царя едомського сказати: Так каже брат твій Ізраїль: Ти знаєш усю тяготу, що впала на нас. 15І зійшли були наші батьки до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато часу, а Єгипет чинив зло нам та батькам нашим. 16І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Кадеші, що при самім кінці твоєї границі. 17Нехай же ми перейдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не будемо пити води з криниці, ми підемо дорогою царською, не збочимо ні праворуч, ні ліворуч, аж поки не перейдемо границі твоєї. 18І сказав до нього Едом: Ти не перейдеш у мене, бо інакше я з мечем вийду проти тебе! 19І сказали йому Ізраїлеві сини: Ми підемо битою дорогою, а якщо будемо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, тільки нехай перейду я своїми ногами! 20А той відказав: Не перейдеш! І вийшов Едом навпроти нього з численним народом та з сильною рукою. 21І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі, і Ізраїль збочив від нього.

22 І рушили з Кадешу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до Гор-гори. 23І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі, на границі едомського краю, говорячи: 24Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні, бо він не ввійде до того Краю, що Я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухняні наказу Моєму при воді Меріви. 25Візьми Аарона та сина його Елеазара, та й виведи їх на Гор-гору. 26І нехай Аарон здійме шати свої, і зодягне в них сина свого Елеазара, і Аарон буде забраний, та й помре там. 27І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на Гор-гору на очах усієї громади. 28І зняв Мойсей з Аарона шати його, і зодягнув у них сина його Елеазара, і Аарон помер там на верхів'ї гори. І зійшов Мойсей та Елеазар із гори. 29І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Аарона ввесь Ізраїлів дім тридцять день.

Chapter 21

1 І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених. 2І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям. 3І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.

4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі. 5І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа. 6І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля. 7І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ. 8І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. 9І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті. 11І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця. 12Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду. 13Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином. 14Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону, 15і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий. 16А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду. 17Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї! 18Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани, 19а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту, 20а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.

21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи: 22Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою. 23І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем. 24І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону. 25І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його. 26Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону. 27Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове. 28Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот. 29Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському. 30І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви. 31І Ізраїль осів в аморейському краї. 32І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там. 33І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї. 34І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні. 35І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

Chapter 22

1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану. 2І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові. 3І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів. 4І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем. 5І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене. 6А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий. 7І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова. 8А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама. 9І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою? 10І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати: 11Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його. 12І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він! 13І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами. 14І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.

15 А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих. 16І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене, 17бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той! 18І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику. 19А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені. 20І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш. 21І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.

22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним. 23І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу. 24І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї. 25І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив. 26І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч. 27І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм. 28І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене? 29І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе! 30І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні! 31І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє. 32І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною. 33І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою. 34І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі. 35І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.

36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі. 37І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе? 38І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти. 39І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту. 40І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним. 41І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

Chapter 23

1 І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. 2І зробив Балак, як Валаам говорив. І приніс Балак та Валаам бичка та барана на кожному жертівнику. 3І сказав Валаам до Балака: Стань над своїм цілопаленням, а я піду, може стріну Господа навпроти себе, і що Він об'явить мені, я перекажу тобі. І він пішов на лису гору. 4І стрівся Валаамові Бог, і сказав він Йому: Сім жертівників склав я, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику. 5І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав: Вернись до Балака, і будеш так промовляти. 6І вернувсь він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, він та всі вельможі моавські. 7І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Із Араму мене припровадив Балак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля! 8Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того, що гніву на нього не має Господь? 9Бо я бачу його з вершка скель, і з пагірків його оглядаю, тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується. 10Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його! 11І сказав Балак до Валаама: Що ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагословив їх! 12А той відповів та й сказав: Чи ж не те, що Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те говорити?

13 І сказав до нього Балак: Ходи ж зо мною до іншого місця, звідки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не побачиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти! 14І він узяв його на Седе-Цофім, на верхів'я Пісґі, і збудував сім жертівників, і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику. 15І сказав він до Балака: Стань тут над своїм цілопаленням, а я стріну там Господа. 16І стрів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: Вернися до Балака, і будеш так промовляти. 17І прийшов він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому Балак: Що ж говорив Господь? 18І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Устань же, Балаку, та й слухай, нахили своє ухо до мене, о сину Ціппорів! 19Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає? 20Оце я одержав наказа поблагословити, і поблагословив Він, і я того не відверну! 21Не видно страждання між Яковом, і не запримітно нещастя в Ізраїлі, з ним Господь, його Бог, а між ним голосний крик на славу Царя! 22Бог, що вивів був їх із Єгипту, Він для нього, як міць однорожця! 23Бо нема ворожби поміж Яковом, і чарів нема між Ізраїлем, тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог учинив. 24Тож устане народ, як левиця, і підійметься він, немов лев! Він не ляже, аж поки не буде він жерти здобичу, і аж поки не буде він пить кров забитих! 25І сказав Балак до Валаама: Ні проклинати не проклинай його, ні благословити не благословляй його! 26І сказав Валаам, і відповів до Балака: Чи ж не казав я тобі, говорячи: Усе, що буде промовляти Господь, те зроблю? 27І сказав Балак до Валаама: Ходи ж, візьму тебе ще до іншого місця, може сподобається в Божих очах, і ти звідти проклянеш мені його. 28І взяв Балак Валаама на верхів'я Пеору, що звернений до пустині. 29І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. 30І зробив Балак, як сказав був Валаам, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику.

Chapter 24

1 І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині. 2І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий! 3І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, 4це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. 5Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю! 6Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами! 7Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться. 8Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає. 9Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, хто підійме його? Хто благословляє тебе той благословенний, а хто проклинає тебе той проклятий!

10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Балак до Валаама: Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі! 11А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани. 12І сказав Валаам до Балака: Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи: 13Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, що казатиме Господь, те я буду говорити! 14А тепер я оце йду до народу свого. Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів.

15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, 16мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. 17Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа! 18І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі! 19І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста. 20І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Початок народів Амалик, та загине наприкінці й він! 21І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє! 22Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе! 23І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце? 24І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять. Та загине наприкінці й він! 25І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого. А Балак також пішов на дорогу свою.

Chapter 25

1 І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок, 2а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім. 3І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля. 4І сказав Господь до Мойсея: Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля. 5І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів: Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала.

6 Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту. 7І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку. 8І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево. І була стримана поразка Ізраїлевих синів. 9І померло в поразці двадцять і чотири тисячі. 10І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 11Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості. 12Тому скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир. 13І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів. 14А ймення забитого Ізраїлевого мужа, що був забитий з тією мідіянітянкою, Зімрі, син Салу, начальник батькового дому Симеона. 15І ім'я тієї забитої мідіянітської жінки Козбі, дочка Цура, що був головою племен батькового дому в Мідіяні.

16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 17Ненавидіти мідіянітів, і будете їх забивати! 18Бож вони ненавидять вас у своїх підступах, що зводили вас через Пеора, і через Козбі, дочку мідіянітського начальника, сестру їх, забиту дня поразки за Пеора.

Chapter 26

1 І сталося по поразці, і сказав Господь до Мойсея й до Елеазара, сина священика Аарона, говорячи: 2Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів від віку двадцяти літ і вище за домами їхніх батьків, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі. 3І говорив до них Мойсей та священик Елеазар у моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи: 4Перелічіть від віку двадцяти літ і вище, як наказав був Господь Мойсеєві і Ізраїлевим синам, що виходили з єгипетського краю.

5 Рувим, перворідний Ізраїлів. Рувимові сини: Ханох рід Ханохів, від Паллу рід Паллуїв, 6від Хецрона рід Хецронів, від Кармі рід Карміїв. 7Оце Рувимові роди. І були їхні перелічені: сорок і три тисячі й сімсот і тридцять. 8А сини Паллуєві: Еліяв. 9А сини Еліявові: Немуїл, і Датан, і Авірон. Це той Датан та Авірон, покликані громади, що підбурювали проти Мойсея та проти Аарона в Кореєвій громаді, коли вони підбурювали на Господа. 10І відкрила земля свої уста, та й поглинула їх та Корея при смерті тієї громади, коли огонь пожер був двісті і п'ятдесят люда, і стали вони за ознаку. 11А Кореєві сини не померли. 12Сини Симеонові за їхніми родами: від Немуїла рід Немуїлів, від Яміна рід Ямінів, від Яхіна рід Яхінів, 13від Зераха рід Зерахів, від Саула рід Саулів. 14Оце Симеонові роди, двадцять і дві тисячі й двісті. 15Сини Ґадові за їхніми родами: від Цефона рід Цефонів, від Хаґґі рід Хаґґіїв, від Шуні рід Шуніїв, 16від Озні рід Озніїв, від Ері рід Еріїв, 17від Арода рід Ародів, від Ар'елі рід Ар'еліїв. 18Оце роди Ґадових синів, за їхнім переліченням: сорок тисяч і п'ятсот. 19Сини Юдині: Ер та Онан; і помер Ер та Онан у ханаанськім Краї. 20І були Юдині сини за їхніми родами: від Шели рід Шелин, від Переца рід Переців, від Зераха рід Зерахів. 21А Перецеві сини були: від Хецрона рід Хецронів, від Хамула рід Хамулів. 22Оце Юдини роди за їхнім переліченням: сімдесят і шість тисяч і п'ятсот. 23Сини Іссахарові за їхніми родами: Тола рід Толин, від Цувви рід Цуввин, 24від Яшува рід Яшувів, від Шімрона рід Шімронів. 25Оце Іссахарові роди за їхнім переліченням: шістдесят і чотири тисячі й триста. 26Сини Завулонові за їхніми родами: від Середа рід Середів, від Елона рід Елонів, від Яхлеїла рід Яхлеїлів. 27Оце Завулонові роди за їхнім переліченням: шістдесят тисяч і п'ятсот. 28Сини Йосипа за їхніми родами: Манасія та Єфрем. 29Сини Манасіїні: від Махіра рід Махірів, а Махір породив Ґілеада, від Ґілеада рід Ґілеадів. 30Оце Ґілеадові сини: Єзер рід Єзерів, від Хелека рід Хелеків, 31і Асріїл рід Асріїлів, і Шехем рід Шехемів, 32і Шеміда рід Шемідин, і Хефер рід Хеферів. 33А Целофхад, син Хеферів, не мав синів, а тільки дочок. А ймення дочок: Махла й Ноа, Хоґла, Мілка й Тірца. 34Оце роди Манасіїні, а їхні перелічені: п'ятдесят і дві тисячі й сімсот. 35Оце Єфремові сини за їхніми родами: від Шутелаха рід Шутелахів, від Бехера рід Бехерів, від Тахана рід Таханів. 36А оце Шутелахові сини: від Ерана рід Еранів. 37Оце роди Єфремових синів за їхнім переліченням: тридцять і дві тисячі і п'ятсот. Оце Йосипові сини за їхніми родами. 38Сини Веніяминові за їхніми родами: від Бели рід Белин, від Ашбела рід Ашбелів, від Ахірама рід Ахірамів, 39від Шефуфама рід Шефуфамів, від Хуфама рід Хуфамів. 40А сини Белині були: Ард, і Нааман, від Арда рід Ардів, від Наамана рід Нааманів. 41Оце Веніяминові сини за їхніми родами, а перелічені їхні: сорок і п'ять тисяч і шістсот. 42Оце Данові сини за їхніми родами: від Шухама рід Шухамів. Оце Данові роди за їхніми родами. 43Всі Шухамові роди за їхнім переліченням: шістдесят і чотири тисячі і чотириста. 44Асирові сини за їхніми родами: від Їмни рід Їмнин, від Їшві рід Їшвіїв, від Берії рід Беріїв. 45Сини Берії: від Хевера рід Хеверів, від Малкіїла рід Малкіїлів, 46а ймення Асирової дочки Сарах. 47Оце роди Асирових синів за їхнім переліченням: п'ятдесят і три тисячі й чотириста. 48Сини Нефталимові за їхніми родами: від Яхцеїла рід Яхцеїлів, від Ґуні рід Ґуніїв, 49від Єцера рід Єцерів, від Шіллема рід Шіллемів. 50Оце роди Нефталимові за їхніми родами й за їхнім переліченням: сорок і п'ять тисяч і чотириста. 51Оце перелічені Ізраїлевих синів: шістсот тисяч і тисяча й сімсот і тридцять.

52 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 53Для цих буде поділений Край у спадок за числом імен. 54Численному примножиш спадщину його, а малому зменшиш спадок його, кожному за переліченням його буде дана спадщина його. 55Тільки жеребком поділиться землю, вони будуть володіти за іменами племен їхніх батьків. 56За жеребком буде поділена спадщина його поміж численним та малим.

57 А оце перелічені Левити за їхніми родами: від Ґершона рід Ґершонів, від Кегата рід Кегатів, від Мерарі рід Мераріїв. 58Оце роди Левієві: рід Левіїв, рід Хевроніїв, рід Махліїв, рід Мушіїв, рід Кореїв, а Кегат породив Амрама. 59А ймення Амрамової жінки Йохевед, дочка Левієва, що вродила її Левієві жінка його в Єгипті, а вона вродила Амрамові Аарона, і Мойсея, і сестру їх Маріям. 60І вродилися Ааронові Надав, й Авігу, й Елеазар, й Ітамар. 61А Надав та Авігу померли, коли вони приносили чужий огонь перед Господнє лице. 62І були їхні перелічені двадцять і три тисячі, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище; бо вони не були перелічені серед Ізраїлевих синів, не дана бо їм спадщина серед Ізраїлевих синів.

63 Оце перелічені Мойсея та священика Елеазара, що перелічували Ізраїлевих синів у моавських степах над приєрихонським Йорданом. 64А серед тих не було вже нікого з перелічених Мойсея та священика Аарона, що перелічували Ізраїлевих синів на Сінайській пустині, 65бо Господь був сказав їм: Конче повмираєте ви на пустині. І не позостався з них ніхто, крім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

Chapter 27

1 І прийшли дочки Целофхада, сина Хеферового, сина Ґілеадового, сина Махірового, сина Манасіїного, з родів Манасії, сина Йосипового, а оце ймення дочок його: Махла, Ноа, і Хоґла, і Мілка, і Тірца. 2І стали вони перед Мойсеєм і перед священиком Елеазаром та перед начальниками, і всією громадою при вході скинії заповіту, говорячи: 3Наш батько помер у пустині, і він не був серед громади змовників на Господа в Кореєвій громаді, бо він помер за свій гріх, а синів він не мав. 4Чому ймення нашого батька буде відняте з-посеред його роду, що немає в нього сина? Дай же нам володіння серед братів нашого батька! 5І приніс Мойсей їхню справу перед Господнє лице. 6І сказав Господь до Мойсея, говорячи: 7Целофхадові дочки слушно говорять. Конче даси їм володіння спадкове серед братів їхнього батька, і зробиш, щоб перейшла їм спадщина їхнього батька. 8А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Коли хто помре, а сина в нього нема, то зробите, щоб спадок його перейшов дочці його. 9А якщо в нього немає дочки, то дасте спадщину його братам його. 10А якщо в нього немає братів, то дасте спадок його братам батька його. 11А якщо в його батька немає братів, то дасте спадщину його родичеві, близькому йому з його роду, і він посяде його. А це стане для Ізраїлевих синів на правну постанову, як Господь наказав був Мойсеєві.

12 І сказав Господь до Мойсея: Вийди на цю гору Аварім, і побач той Край, що Я дав Ізраїлевим синам. 13І побачиш його, і будеш прилучений до своєї рідні і ти, як був прилучений твій брат Аарон, 14бо ви були неслухняні наказам Моїм у пустині Цін при сварці громади, щоб явилася святість Моя через воду на їхніх очах. Це вода Меріви Кадеської в пустині Цін.

15 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: 16Нехай призначить Господь, Бог духів і кожного тіла, чоловіка над громадою, 17що вийде перед ними, і що ввійде перед ними, і що випровадить їх, і що впровадить їх, і не буде Господня громада, як отара, що не має пастуха. 18І сказав Господь до Мойсея: Візьми собі Ісуса, Навинового сина, мужа, що в ньому Дух, і покладеш свою руку на нього. 19І поставиш його перед священиком Елеазаром та перед усією громадою, і накажеш йому на їхніх очах. 20І даси на нього з влади своєї, щоб чула вся громада Ізраїлевих синів. 21І стане він перед священиком Елеазаром, і він запитає для нього вироку уріму перед Господнім лицем. І за наказом його вийдуть, і за наказом його ввійдуть він та всі Ізраїлеві сини з ним і вся громада. 22І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І взяв він Ісуса, і поставив його перед Елеазаром та перед усією громадою. 23І поклав він руки свої на нього, і заповів йому, як Господь промовляв через Мойсея.

Chapter 28

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Накажи Ізраїлевим синам, і скажи їм: Ви будете пильнувати жертву Мою, хліб Мій для огняних Моїх жертов, пахощі любі Мої, щоб приносити Мені означеного часу. 3І скажи їм: Оце огняна жертва, що принесете Господеві: безвадні однорічні ягнята, двоє на день, цілопалення завжди. 4Одне ягня принесеш уранці, а ягня друге принесеш надвечір. 5І десяту частину ефи пшеничної муки на хлібну жертву, мішану в товченій оливі чверть гіна. 6Це стале цілопалення, принесене на Сінайській горі на пахощі любі, огняна жертва для Господа. 7А лита жертва його чверть гіна для одного ягняти. У святині принесеш литу жертву вина для Господа. 8А друге ягня принесеш надвечір, принесеш як хлібну жертву ранку й як жертву литу його, це огняна жертва, любі пахощі для Господа.

9 А суботнього дня двоє однорічних безвадних ягнят, і дві десяті пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і жертва лита його. 10Це суботнє цілопалення щосуботи його, окрім цілопалення сталого та його литої жертви. 11А першого дня ваших місяців принесете цілопалення для Господа: бички, молоде з великої худоби два, і одного барана, однорічні ягнята сім безвадних, 12і три десяті ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного бичка, і дві десяті пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного барана, 13і по десятій частині ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного ягняти. Це цілопалення, пахощі любі, огняна жертва для Господа. 14А їхні литі жертви: пів гіна вина буде для бика, а третина гіна для барана, а четвертина гіна для ягняти. Це новомісячне цілопалення кожного молодика, для всіх молодиків року. 15І буде принесений один козел на жертву за гріх для Господа, крім сталого цілопалення, і лита жертва його.

16 А першого місяця, чотирнадцятого дня місяця Пасха для Господа. 17А п'ятнадцятого дня того місяця свято, сім день опрісноки їсти. 18Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. 19І принесете огняну жертву, цілопалення для Господа: бички, молоде з великої худоби два, і одного барана, і сім однорічних ягнят, безвадні вони будуть у вас. 20А їхня хлібна жертва пшенична мука, мішана в оливі, принесете три десяті ефи для бичка й дві десяті для барана. 21По десятій частині ефи принесеш для одного ягняти, так для семи ягнят. 22І одного козла жертви за гріх на очищення вас, 23окрім цілопалення ранку, що належить до сталого цілопалення, принесете оце. 24Як оце, будете приносити щоденно сім день хліб огняної жертви, любі пахощі для Господа; окрім сталого цілопалення буде це принесене, і лита жертва його. 25А сьомого дня будуть для вас святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. 26А дня первоплодів, коли приносите нову хлібну жертву для Господа в ваших тижнях, будуть для вас святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. 27І принесете цілопалення на любі пахощі для Господа: бички, молоде з великої худоби два, барана одного, сім ягнят однорічних. 28А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для одного бичка, дві десяті для одного барана, 29по десятій частині ефи для одного ягняти, так для семи ягнят. 30Козел один, на очищення вас, 31окрім сталого цілопалення та хлібної його жертви це принесете, вони будуть безвадні у вас, і їхні литі жертви.

Chapter 29

1 А сьомого місяця, першого дня місяця святі збори будуть для вас, жодного робочого зайняття не будете робити, це буде для вас день сурмлення. 2І спорядите цілопалення на пахощі любі для Господа: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічні ягнята, семеро безвадних. 3А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для барана, 4і одна десята для одного ягняти, так для семи ягнят, 5і один козел, жертва за гріх, на очищення вас, 6окрім новомісячного цілопалення й хлібної його жертви та цілопалення сталого, і хлібної його жертви та їхніх литих жертов за їхньою постановою, на любі пахощі, огняна жертва для Господа. 7А десятого дня того сьомого місяця будуть для вас святі збори, і будете впокоряти свої душі, жодного зайняття не будете робити. 8І принесете цілопалення для Господа, любі пахощі: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічних ягнят семеро, безвадні будуть у вас. 9А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для одного барана, 10по десятій для одного ягняти, так для семи ягнят. 11Козел один, жертва за гріх, окрім жертви за гріх очищення й сталого цілопалення, і його жертви хлібної та їхніх литих жертов.

12 А п'ятнадцятого дня сьомого місяця будуть для вас святі збори, жодного робочого заняття не будете робити, і будете святкувати сім день для Господа. 13І принесете цілопалення, огняну жертву, пахощі любі для Господа: бички, молоде з великої худоби, тринадцятеро, барани два, однорічних ягнят чотирнадцятеро, безвадні будуть вони. 14А хлібна їхня жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для кожного з тринадцяти бичків, дві десяті для одного барана, для двох баранів, 15і по десятій для кожного з чотирнадцяти ягнят, 16і один козел, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення, його хлібної жертви та його жертви литої. 17А другого дня: бички, молоде з великої худоби, дванадцятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. 18А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. 19І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення й хлібної його жертви та їхніх литих жертов. 20А третього дня: бички одинадцятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. 21А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. 22І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення й його хлібної жертви та його литої жертви. 23А четвертого дня: бички десятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. 24Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. 25І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення їхньої хлібної жертви та їхньої литої жертви. 26А п'ятого дня: бички дев'ятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. 27А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. 28І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви. 29А шостого дня: бички восьмеро, барани двоє, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. 30А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх за постановою. 31І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення його хлібної жертви та його литих жертов. 32А сьомого дня: бички семеро, барани двоє, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні. 33А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою. 34І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення його хлібної жертви та його литої жертви. 35А восьмого дня буде для вас віддання свята, жодного робочого зайняття не будете робити. 36І принесете цілопалення, огняну жертву, пахощі любі для Господа: бичка одного, барана одного, однорічних ягнят семеро, безвадні. 37Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичка, для барана й для ягнят за числом їх, за постановою. 38І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви. 39це принесете для Господа в ваші свята, окрім ваших обітниць та ваших дарів, для ваших цілопалень, і для ваших хлібних жертов, і для ваших литих жертов, і для ваших жертов мирних. 40(30-1) І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.

Chapter 30

1 (30-2) І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: Оце та річ, що Господь наказав: 2(30-3) Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

3 (30-4) А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості, 4(30-5) і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою. 5(30-6) А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй. 6(30-7) А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою, 7(30-8) і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні. 8(30-9) А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй. 9(30-10) А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній. 10(30-11) А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою, 11(30-12) а чоловік її чув та змовчав їй, не заборонив їй, то будуть важні всі обітниці її, і кожен зарік, що зарекла на свою душу, буде важний. 12(30-13) А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її, не буде важне, її чоловік уневажнив їх, і Господь простить їй. 13(30-14) Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її. 14(30-15) А якщо чоловік її, замовчуючи, буде мовчати їй з дня на день, то зробить важними всі її обітниці, або всі її зароки, що на ній; зробив їх важними, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. 15(30-16) А якщо справді уневажнить він їх по тому, як був почув, то понесе він гріх її. 16(30-17) Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між батьком та його дочкою в її молодості в домі батька свого.

Chapter 31

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Пімсти мідіянітам за кривду Ізраїлевих синів, потім будеш прилучений до своєї рідні. 3І промовив Мойсей до народу, говорячи: Озбройте з-поміж себе людей для війська, і будуть вони на мідіян, щоб дати Господню пімсту на мідіян. 4По тисячі з племені зо всіх Ізраїлевих племен пошлете до війська. 5І були призначені з Ізраїлевих тисяч тисяча з племені дванадцять тисяч узброєних для війська. 6І послав їх Мойсей тисячу з кожного племени до їх війська, і Пінхаса, сина священика Елеазара, на війну, і святий посуд, і сурми для сурмлення в його руці.

7 І рушили війною на Мідіяна, як наказав був Господь Мойсеєві, і позабивали кожного чоловічої статі. 8І крім тих забитих, позабивали мідіянських царів: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, п'ять мідіянських царів, і Валаама, Беорового сина, забили мечем. 9І полонили Ізраїлеві сини мідіянських жінок і їхніх дітей, і всю їхню худобу, і всі їхні стада та ввесь їх маєток пограбували. 10А всі їхні міста по їхніх осадах та всі їхні оселі попалили огнем. 11І позабирали вони все захоплене й усю здобич, людей та худобу. 12І вони привели до Мойсея й до священика Елеазара та до громади Ізраїлевих синів полонених і здобич, і захоплене до табору, до моавських степів, що над приєрихонським Йорданом.

13 І вийшли Мойсей і священик Елеазар та всі начальники громади назустріч їм поза табір. 14І розгнівався Мойсей на військових провідників, тисячників та сотників, що верталися з війська тієї війни. 15І сказав до них Мойсей: Чи ви позоставили живими всіх жінок? 16Тож вони були для Ізраїлевих синів за радою Валаама причиною на відступлення від Господа через Пеора! І була поразка в Господній громаді. 17А тепер позабивайте кожного хлопця між дітьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ложі, повбивайте. 18А всіх молодих жінок, що не познали мужеського ложа, зоставте живими для себе. 19А ви пробудьте поза табором сім день. Кожен, хто забив кого, і кожен, хто доторкався трупа, очистьтеся дня третього й дня сьомого ви та ваші бранці. 20І ви очистите кожну одежу, і кожну шкуряну річ, і все зроблене з козиної вовни, і кожну дерев'яну річ. 21І сказав священик Елеазар воїнам, що ходили на війну: Оце постанова закону, що Господь наказав був Мойсеєві: 22Тільки золото й срібло, мідь, залізо, цину та олово, 23кожну річ, що видержить в огні, перепровадите через огонь, і стане чиста, тільки перше очищальною водою очиститься; а все, що не видержує огню, перепровадите через воду. 24І виперете одежу свою сьомого дня, і станете чисті, а потому ввійдете до табору.

25 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 26Перелічи здобич бранців між людьми й між худобою ти й священик Елеазар та голови батьківських домів громади. 27І поділиш ту здобич пополовині між учасниками війни, що входять до війська, і між усією громадою. 28І принесеш данину для Господа від військових, що входять до війська, одну душу від п'яти сотень від людини й від великої худоби, і від ослів, і від худоби дрібної. 29З їхньої половини візьми, і даси священикові Елеазарові як Господнє приношення. 30А з половини Ізраїлевих синів візьмеш одного вийнятого з п'ятидесяти з людини, з худоби великої, з ослів та з худоби дрібної, з кожної скотини, та й даси їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії. 31І зробив Мойсей та священик Елеазар, як Господь наказав був Мойсеєві. 32І була здобич, позостале грабунку, що захопили були військові: дрібної худоби шістсот тисяч і сімдесят тисяч і п'ять тисяч. 33А худоба велика сімдесят і дві тисячі. 34І осли шістдесят і одна тисяча. 35А душ людських із жінок, що не пізнали мужеського ложа, усіх душ тридцять і дві тисячі. 36І була половина, частка тих, що входили до війська, число худоби дрібної триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень. 37І була данина для Господа з худоби дрібної, шість сотень сімдесят і п'ять. 38А худоба велика: тридцять і шість тисяч, а їхня данина для Господа сімдесят і двоє. 39А осли: тридцять тисяч і п'ять сотень, а їхня данина для Господа шістдесят і один. 40А душ людських: шістнадцять тисяч, а їхня данина для Господа тридцять і дві душі. 41І дав Мойсей данину Господнього приношення священикові Елеазарові, як Господь наказав був Мойсеєві. 42І з половини Ізраїлевих синів, що Мойсей відділив, від людей, що вирушали на війну, 43і була громадська половина з дрібної худоби триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень. 44А худоба велика тридцять і шість тисяч. 45А осли тридцять тисяч і п'ять сотень. 46А людських душ шістнадцять тисяч, 47і взяв Мойсей з половини Ізраїлевих синів вийнятого одного з п'ятидесяти з людини та зо скотини, та й дав їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії, як Господь наказав був Мойсеєві.

48 І прийшли до Мойсея старшини над тисячами війська, тисячники та сотники, 49та й сказали Мойсеєві: Твої раби перелічили військових, що під нашою рукою, і нікого з нас не бракувало. 50І ми принесли Господню жертву, кожен, хто знайшов що з золота, ланцюжок на ноги, і нараменник, перстень, сережки та нашийника на очищення наших душ перед Господнім лицем. 51І взяв Мойсей та священик Елеазар від них те золото, кожну зроблену річ. 52І було всього золота приношення, що принесли для Господа, шістнадцять тисяч сімсот і п'ятдесят шеклів від тисячників і від сотників. 53Військові грабували кожен для себе. 54І взяв Мойсей та священик Елеазар те золото від тисячників та сотників, і внесли його до скинії заповіту, пам'ятка для Ізраїлевих синів перед Господнім лицем.

Chapter 32

1 А в Рувимових синів та в синів Ґадових були великі стада, дуже численні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце місце добре для худоби. 2І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи: 3Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, 4та земля, що Господь побив був перед Ізраїлевою громадою, вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худоба. 5І сказали вони: Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай дано буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йордан! 6І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: Чи брати ваші підуть на війну, а ви будете тут сидіти? 7І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від переходу до того Краю, що дав їм Господь? 8Так зробили були ваші батьки, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той Край. 9І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той Край, і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не входити до того Краю, що дав їм Господь. 10І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи: 11Поправді кажу, не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх, 12окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Навинового, бо вони виконували накази за Господом. 13І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчилося все те покоління, що робило зло в Господніх очах. 14А оце стали ви замість ваших батьків, як нащадки грішних людей, щоб збільшити ще палючий гнів Господній на Ізраїля. 15Бо як ви відвернетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричините згубу всьому цьому народові.

16 А вони підійшли до нього та й сказали: Ми побудуємо тут кошари для нашої худоби та міста для наших дітей, 17а ми самі узброїмося, готові до бою перед Ізраїлевими синами, аж поки не введемо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по твердинних містах, охороняючи себе перед мешканцями цієї землі. 18Ми не вернемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм. 19Бо ми не будемо володіти з ними по той бік Йордану й далі, бо прийшла нам наша спадщина з цього боку Йордану на схід. 20І сказав їм Мойсей: Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узброїтесь на війну перед Господнім лицем, 21і перейде кожен ваш узброєний Йордан перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою, 22то буде здобутий той Край перед Господнім лицем, і ви потому вернетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей Край на володіння перед Господнім лицем. 23А якщо не зробите так, то ви згрішили Господеві, і знайте, що ваш гріх знайде вас! 24Побудуйте собі міста для ваших дітей, та кошари для ваших отар. А що вийшло з ваших уст, те зробіть. 25І сказали Ґадові сини та сини Рувимові до Мойсея, говорячи: Раби твої зроблять, як пан наш приказує. 26Діти наші, жінки наші, стадо наше та вся наша худоба будуть там, у ґілеадських містах. 27А раби твої перейдуть, кожен військовий озброєний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує.

28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Навиновому, та головам батьківських домів племен Ізраїлевих синів. 29І сказав Мойсей до них: Якщо Ґадові сини та сини Рувимові перейдуть із вами Йордан, кожен озброєний на війну перед лицем Господнім, і буде здобутий Край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння. 30А якщо вони не перейдуть з вами озброєні, то отримають володіння серед вас в ханаанському Краї. 31І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: Що говорив Господь до твоїх рабів, так зробимо. 32Ми перейдемо озброєні перед Господнім лицем до ханаанського Краю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йордану. 33І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині племені Манасії, Йосипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башанського, той Край по містах його, у границях міст того Краю навколо. 34І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер, 35і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу, 36і Бет-Німру, і Бет-Гаран, твердинні міста та кошари для отари. 37У Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм, 38і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста, що вони збудували. 39І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули його, і позбавили спадщини амореянина, що в ньому. 40І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому. 41А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні села, та й назвав їх: Яірові села. 42А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'ям: Новах.

Chapter 33

1 Оце походи Ізраїлевих синів, що вийшли з єгипетського краю за своїми військовими відділами під рукою Мойсея та Аарона. 2А Мойсей написав їхні виходи з їхніми походами за Господнім наказом, і оце їхні походи за їхніми виходами. 3І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на очах усього Єгипту. 4А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди. 5І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу, і таборували в Суккоті. 6І рушили з Суккоту й таборували в Етамі, що на краю пустині. 7І рушили з Етаму, а вернулися до Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і таборували перед Міґдолом. 8І рушили з-перед Хіроту, і перейшли серед моря до пустині, і йшли триденною дорогою в Етамській пустині, і таборували в Марі. 9І рушили з Мари й увійшли до Еліму, а в Елімі дванадцять джерел води та сімдесят пальм, і таборували там. 10І рушили з Еліму й таборували над Червоним морем. 11І рушили з-над Червоного моря й таборували в пустині Сін. 12І рушили з пустині Сін і таборували в Дофці. 13І рушили з Дофки й таборували в Алуші. 14І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі, і не було там води на пиття для народу. 15І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сінай. 16І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві. 17І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті. 18І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі. 19І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца. 20І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні. 21І рушили з Лівни й таборували в Ріссі. 22І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті. 23І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер. 24І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді. 25І рушили з Харади й таборували в Макгелоті. 26І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті. 27І рушили з Тахату й таборували в Тераху. 28І рушили з Тераху й таборували в Мітці. 29І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні. 30І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті. 31І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані. 32І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду. 33І рушили з Хору Ґідґаду й таборували в Йотваті. 34І рушили з Йотвати й таборували в Авроні. 35І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері. 36І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборували в пустині Цін, це Кадеш. 37І рушили з Кадешу й таборували на Гор-горі, на краю едомської землі. 38І зійшов священик Аарон на Гор-гору з Господнього наказу, та й помер там сорокового року виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю, п'ятого місяця, першого дня місяця. 39А Аарон був віку ста й двадцяти й трьох літ, коли помер він на Гор-горі. 40І почув ханаанеянин, цар Араду, а він сидів на півдні в Краї ханаанськім, що йдуть Ізраїлеві сини. 41І рушили від Гор-гори й таборували в Цалмоні. 42І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні. 43І рушили з Пунону й таборували в Овоті. 44І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі, на моавській границі. 45І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду. 46І рушили з Дівону Ґаду й таборували в Алмон-Дівлатаймі. 47І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборували в горах Аварім перед Нево. 48І рушили з гір Аварім, і таборували в моавських степах. 49І таборували вони над Йорданом від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в моавських степах.

50 І Господь промовляв до Мойсея в моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи: 51Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю, 52то проженете всіх мешканців того Краю перед собою, і понищите всі їхні зображення, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висоти поруйнуєте. 53І ви заволодієте тим Краєм, і осядете в ньому, бо Я дав вам той Край на власність. 54І ви заволодієте тим Краєм жеребком за вашими родами: численному збільшите власність його, а малому зменшите власність його, де вийде йому жеребок, туди йому буде, за племенами ваших батьків будете володіти собі. 55А якщо ви не виженете мешканців того Краю від себе, то будуть ті, кого позоставите з них, колючками в ваших очах та тернями в ваших боках. І будуть вас утискати на тій землі, що на ній ви сидітимете. 56І станеться, як Я думав був учинити їм, учиню те вам.

Chapter 34

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 2Накажи Ізраїлевим синам та й скажи їм: Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, це буде той Край, що припаде вам у спадщині, ханаанський Край по границях його. 3І буде вам південна сторона від пустині Цін при Едомі, і буде вам південна границя від кінця Солоного моря на схід. 4І скерується вам та границя з полудня до Маале-Акраббіму, і перейде до Ціну, і будуть виходи її з полудня до Кадеш-Барнеа. І вийде вона до Хацар-Аддару й перейде до Ацмону. 5І скерується границя з Ацмону до єгипетського потоку, і будуть її виходи до моря. 6А границя західня, буде для вас море Велике, це буде для вас західня границя. 7А оце буде для вас північна границя: від Великого моря визначите собі за границю Гор-гору. 8Від Гор-гори визначите в напрямі до Гамату, і будуть виходи границі до Цедаду. 9І вийде границя до Зіфрону, і будуть її виходи до Гацар-Енану. Це буде вам північна границя. 10І визначите собі за границю на схід від Гацар-Енану до Шефаму. 11І зійде границя від Шефаму до Рівли, на схід Аіну. І зійде границя, і дійде на беріг Кінеретського моря на схід. 12І зійде границя до Йордану, і будуть її виходи море Солоне. Це буде для вас Край по його границях навколо. 13І Мойсей наказав Ізраїлевим синам, говорячи: Оце та земля, що ви поділите собі її жеребком, що Господь наказав дати дев'яти племенам і половині племені. 14Бо взяли плем'я Рувимових синів за домами батьків своїх, і плем'я Ґадових синів за домами батьків своїх, і половина племени Манасіїного взяли спадщину свою, 15два племені й половина племени взяли вже свою спадщину з того боку приєрихонського Йордану на схід та на південь.

16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 17Оце імена тих мужів, що поділять для вас той Край на спадок: священик Елеазар та Ісус, син Навинів, 18та візьмете по одному князеві з племени, щоб поділити той Край на власність. 19А оце ймення тих мужів: для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв; 20а для племени Симеонових синів Шемуїл, син Аммігудів; 21а для племени Веніяминового Елідад, син Кіслонів; 22для племени Данових синів князь Буккі, син Йоґліїв; 23для Йосипових синів, для племени синів Манасіїних князь Ханніїл, син Ефодів; 24а для племени Єфремових синів князь Кемуїл, син Шіфтанів; 25а для племени Завулонових синів князь Еліцафан, син Парнахів; 26а для племени Іссахарових синів князь Палтіїл, син Аззана; 27а для племени Асирових синів князь Ахігуд, син Шеломіїв; 28а для племени синів Нефталимових князь Педаїл, син Аммігудів. 29Оце ті, кому наказав Господь поділити ханаанський Край на спадщину для Ізраїлевих синів.

Chapter 35

1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи: 2Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам. 3І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини. 4А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо. 5І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині. Це будуть для вас міські пасовиська. 6А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них дасте сорок і два міста. 7Усі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська. 8А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам.

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 10Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю, 11то виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне. 12І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою. 13А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас. 14Три місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища. 15Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне. 16А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. 17А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. 18Або вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. 19Месник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його. 20А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре, 21або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його. 22А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям, 23або якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла, 24то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами. 25І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою. 26А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був, 27і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови! 28Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого. 29І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях. 30Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть. 31І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий. 32І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика. 33І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив. 34І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!

Chapter 36

1 І поприходили голови батьківських домів родів синів Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного з родів Йосипових синів, і промовили перед Мойсеєм та перед князями, головами батьківських домів Ізраїлевих синів, 2і сказали: Господь наказав моєму панові дати жеребком цей Край Ізраїлевим синам, і пан мій отримав Господнього наказа дати спадок нашого брата Целофхада його дочкам. 3І якщо вони будуть за жінок кому з синів інших племен Ізраїлевих синів, то буде віднята їхня спадщина зо спадку наших батьків, і буде додане над спадок тому племені, що вони стануть їм за жінок, а з жеребка нашого спадку буде відняте. 4А якщо Ізраїлевим синам буде ювілей, то буде їхня спадщина додана до спадку племени, що стануть їм за жінок, і їхня спадщина буде віднята від спадку племени наших батьків.

5 І наказав Мойсей Ізраїлевим синам за Господнім наказом, говорячи: Слушно говорить плем'я Йосипових синів. 6Оце та річ, що Господь заповів про Целофхадових дочок, говорячи: Вони стануть за жінок тим, хто їм подобається, тільки родові племени їхнього батька вони стануть за жінок. 7І не буде переходити спадщина Ізраїлевих синів від племени до племени, бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спадщини племени своїх батьків. 8А кожна дочка, що посяде спадщину від племени Ізраїлевих синів, стане за жінку одному з роду племени батька свого, щоб Ізраїлеві сини володіли кожен спадком батьків своїх. 9І не буде переходити спадок від племени до іншого племени, бо кожен із племен Ізраїлевих синів буде держатися спадку свого. 10Як Господь наказав був Мойсеєві, так учинили Целофхадові дочки. 11І стали Целофхадові дочки: Махла, Тірца, і Хоґла, і Мілка, і Ноа за жінок для синів дядьків своїх. 12Тим, що з родів синів Манасіїних, сина Йосипового, стали вони за жінок, а їхня спадщина залишилася за племенем роду їхнього батька. 13Оце заповіді та постанови, що Господь наказав був через Мойсея Ізраїлевим синам у моавських степах над приєрихонським Йорданом.

Deuteronomy

Chapter 1

1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Ізраїля по тім боці Йордану в пустині, на степу, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом, 2одинадцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа. 3І сталося сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них, 4по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, що сидів в Аштароті в Едреї. 5На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи: 6Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, говорячи: Досить вам сидіти на цій горі! 7Оберніться й рушайте, і йдіть на гору амореянина, та до всіх сусідів його на степу, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, до Краю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, річки Ефрату. 8Ось Я дав вам цей Край! Увійдіть, і заволодійте цим Краєм, що за нього Господь був присяг вашим батькам, Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них.

9 І сказав я того часу до вас, говорячи: Не можу я сам носити вас. 10Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зорі небесні! 11Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам. 12Як я сам понесу тяготу вашу, і тягар ваш, і ваші суперечки? 13Візьміть собі мужів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі вас. 14І ви відповіли мені та й сказали: Добра та річ, що ти кажеш зробити. 15І взяв я голів ваших племен, мужів мудрих та знаних, і поставив їх головами над вами, тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племен. 16І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між приходьком його. 17Не будете звертати уваги на обличчя в суді, як малого, так і великого вислухаєте, не будете боятися обличчя людини, бо суд Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка для вас, принесете мені, і я вислухаю її. 18І наказав я вам того часу про всі ті речі, що ви зробите.

19 І ми рушили з Хориву, та й перейшли цю велику й страшну пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа. 20І сказав я до вас: Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам. 21Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей Край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся! 22А ви всі підійшли до мене та й сказали: Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони вислідять нам той Край, та нехай принесуть нам відомість про дорогу, що нею підемо, та про міста, куди ввійдемо. 23І була та річ добра в моїх очах, і взяв я у вас дванадцять мужа, муж один для племени. 24І вони відійшли, і зійшли на гору, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край. 25І взяли вони в свою руку з плоду того Краю, і принесли до нас, і здали нам справу, і сказали: Добрий той Край, що Господь, Бог наш, дає нам! 26Та ви не хотіли йти, і були неслухняні наказам Господа, Бога вашого. 27І нарікали ви по ваших наметах і говорили: З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю, щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас. 28Куди ми підемо? Брати наші розслабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там. 29І сказав я до вас: Не лякайтеся й не бійтеся їх! 30Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах, 31і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця. 32Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога, 33що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень. 34І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи: 35Поправді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам, 36окрім Калева, Єфуннеєвого сина, він побачить його, і йому Я дам той Край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього. 37Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: І ти не ввійдеш туди! 38Ісус, син Навинів, що стоїть перед тобою, він увійде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним. 39А діти ваші, про яких ви сказали: На здобич будуть вони, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, вони ввійдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним. 40А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря. 41А ви відповіли та й сказали мені: Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш. І приперезали ви кожен військову зброю свою, і відважилися вийти на гору. 42Але Господь до мене сказав: Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами. 43І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухняні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на гору. 44І вийшов навперейми вас амореянин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли вас в Сеїрі аж до Горми. 45І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас. 46І сиділи ви в Кадешу багато днів, стільки днів, скільки там ви сиділи.

Chapter 2

1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів. 2І сказав Господь до мене, говорячи: 3Досить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ! 4А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться! 5Не дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину. 6Їжу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити. 7Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині. 9І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок. 10Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні. 11Рефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми. 12А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь. 13Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред. 14А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм. 15Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти. 16І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу, 17то Господь промовляв до мене, говорячи: 18Ти сьогодні проходиш моавську границю Ар. 19І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину. 20За край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми, 21народ великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, 22як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні. 23А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

24 Уставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним. 25Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою. 26І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи: 27Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч. 28Їжу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами, 29як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш. 30Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко. 31І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край. 32І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу. 33І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ. 34І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми. 35Тільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули. 36Від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш. 37Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Chapter 3

1 І обернулися ми, та й пішли дорогою до Башану. І вийшов навперейми нас Оґ, цар башанський, він та ввесь його народ, на війну до Едреї. 2І сказав Господь до мене: Не бійся його, бо в твою руку Я дав його, і ввесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигонові, цареві амореян, що сидів у Хешбоні. 3І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Оґа, царя башанського, та ввесь його народ, і побили ми його, так що нікого не позосталося в нього. 4І здобули ми всі міста його, і того часу не було міста, що не взяли б ми від них, шістдесят міст, усю арґовську околицю, царство Оґа в Башані. 5Усі ці міста укріплені, мур високий, ворота й засув, окрім дуже багатьох відкритих міст. 6І вчинили ми їх закляттям, як зробили були Сигонові, цареві хешбонському, учинили закляттям усе місто, чоловіків, жінок та дітей. 7А всю худобу й захоплене з міст забрали ми собі на здобич. 8І взяли ми того часу той край з руки обох царів амореянина, що по другому боці Йордану, від Арнонського потоку аж до гори Гермон, 9сидоняни кличуть на Гермон Сірйон, а амореяни кличуть на нього Сенір, 10усі міста на рівнині, і ввесь Ґілеад, і ввесь Башан аж до Салхи й Едреї, міст царства Оґа в Башані. 11Бо тільки Оґ, цар башанський, позостав із решти рефаїв. Оце його ложе, ложе залізне; чи ж не воно в Раббі Аммонових синів, дев'ять ліктів довжина його, і чотири лікті ширина його, на міру ліктем чоловіка.

12 А Край той того часу посіли ми. Від Ароеру, що над Арнонським потоком, і половину гори Ґілеад, і міста його я дав Рувимовим та Ґадовим. 13А решту Ґілеаду та ввесь Башан, царство Оґа, віддав я половині племени Манасіїного, усю околицю арґовську, на ввесь той Башан кличеться: Край рефаїв. 14Яір, син Манасіїн, узяв всю Арґову околицю аж до границі ґешурів та маахатів, і він назвав їх своїм іменем: Башан, села Яіра, і так їх кличуть аж до цього дня. 15А Махірові дав я Ґілеад. 16А Рувимовим та Ґадовим дав я від Ґілеаду й аж до Арнонського потоку, середину потоку та границю, і аж до потоку Яббоку, границі Аммонових синів, 17і степ, і Йордан, і границю його від Кіннерету аж до моря степу, моря Солоного, у узбіччя Пісґі на схід. 18І часу того наказав я вам, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам цей Край, щоб ви посіли його; узброєні перейдете перед вашими братами, Ізраїлевими синами, усі військові. 19Тільки ваші жінки, і ваші діти та ваша худоба, я знаю, що худоба ваша велика! будуть сидіти по ваших містах, що я дав вам, 20аж Господь дасть спочинок братам вашим, як вам, і посядуть також вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам по той бік Йордану, і вернетесь кожен до спадку свого, що я дав вам.

21 А Ісусові наказав я того часу, говорячи: Ото твої очі бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, обом тим царям, так зробить Господь усім царствам, куди ти переходиш. 22Не будеш боятися їх, бо Господь, Бог ваш, Він Той, що воює для вас. 23І благав я того часу Господа, говорячи: 24Владико Господи, Ти зачав показувати рабові Своєму велич Свою та міцну Свою руку! Бо хто інший Бог на небі та на землі, що зробить, як чини Твої, як великі діла Твої? 25Нехай перейду ж я та побачу той хороший Край, що по тім боці Йордану, ту гарну гірську землю та Ливан! 26Та Господь розгнівався на мене через вас, і не послухав мене. І сказав Господь до мене: Досить тобі, не говори більше до Мене в цій справі! 27Вийди на верхів'я Пісґі, і зведи свої очі на захід, і на північ, і на південь, і на схід, і побач своїми очима, бо ти не перейдеш цього Йордану! 28І напоуми Ісуса, і зміцни його, й укріпи його, бо він перейде перед цим народом, і він зробить, що вони посядуть той Край, який ти побачиш. 29І осіли ми в долині навпроти Бет-Пеору.

Chapter 4

1 А тепер, Ізраїлю, послухай постанов та законів, що я навчаю вас чинити, щоб жили ви, і ввійшли, й посіли цей Край, що Господь, Бог батьків ваших, дає вам. 2Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам. 3Очі ваші бачили те, що Господь зробив був з Ваалом пеорським, бо кожного чоловіка, що пішов за пеорським Ваалом, вигубив його Господь, Бог твій, з-посеред тебе. 4А ви, що линули до Господа, Бога вашого, усі ви живі сьогодні. 5Дивіться, навчив я вас постанов та законів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Краю, куди ви входите, щоб посісти його. 6Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд! 7Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього? 8І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні? 9Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів, 10про день, коли стояв ти перед лицем Господа, Бога твого, на Хориві, як Господь говорив був до мене: Збери Мені той народ, і вони слухатимуть слів Моїх, із яких навчаться боятися Мене по всі дні, скільки вони житимуть на землі, та й синів своїх понавчають. 11І поприходили ви, та й поставали під горою, а гора та горіла огнем аж до самих небес, а при тому була темрява, хмара та мряка. 12І промовляв Господь до вас із середини огню, голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу. 13І Він оголосив перед вами заповіта Свого, що наказав вам чинити, Десять Заповідей, і написав їх на двох камінних таблицях. 14А мені Господь наказав того часу навчати вас постанов та законів, щоб виконували ви їх у Краю, куди ви переходите володіти ним. 15І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню, 16щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці, 17зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом, 18зображення всякого плазуючого по землі, зображення всякої риби, що в воді під землею, 19і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім народам під усім небом. 20А вас Господь узяв та й вивів вас із залізної гутничої печі, з Єгипту, щоб ви стали для Нього народом наділу, як сьогодні це видко. 21А Господь був розгнівався на мене за ваші діла, і поклявся, що не перейду я Йордану, і не ввійду до того хорошого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадщину. 22Бо я умру в цьому краї, я не перейду Йордану, а ви перейдете й посядете той хороший Край. 23Стережіться, щоб не забули ви заповіту Господа, вашого Бога, якого склав з вами, щоб не зробили ви собі боввана на подобу всього, як наказав тобі Господь, Бог твій. 24Бо Господь, Бог твій, Він палючий огонь, Бог заздрісний. 25Коли ти породиш синів, і синів твоїх синів, і постарієте ви в Краю, і зіпсуєтеся, і зробите боввана на подобу чогось, і зробите зло в очах Господа, Бога свого, та Його розгнівите, 26то беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю, що незабаром конче погинете в Краю, на вспадкування якого ви переходите туди Йордан. Не будуть довгі ваші дні в ньому, бо конче ви будете вигублені. 27І розпорошить вас Господь посеред народів, і будете ви нечисленні поміж людами, куди попровадить вас Господь. 28І будете служити там богам, ділу рук людських, дереву та каменеві, які не бачать, і не чують, і не їдять, і не нюхають. 29Та коли ви будете шукати звідти Господа, Бога свого, то знайдете, якщо будете шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю. 30Як будеш у біді своїй, і коли спіткають тебе в кінці днів усі оці речі, то вернешся ти до Господа, Бога свого, і послухаєш Його голосу. 31Бо Господь, Бог твій Бог милостивий: Він не залишить тебе й не знищить тебе, і не забуде заповіту батьків твоїх, яким їм присягнув був. 32Бо питай но про перші дні, що були перше тебе, від того дня, коли Бог створив людину на землі, і від кінця неба й аж до кінця неба, чи бувало щось таке, як ця велика річ, або чи чуте було щось таке, як вона: 33чи чув народ голос Бога, що говорив із середини огню, як чув ти і жив? 34Або чи намагався який бог піти взяти собі народ з-посеред іншого народу пробами, ознаками, і чудами, і війною, і сильною рукою, і раменом витягненим, і страхами великими, як усе те, що зробив був вам Господь, Бог ваш, в Єгипті на очах твоїх? 35Тобі було показане це, щоб ти пізнав, що Господь Він Бог, і нема іншого, окрім Нього. 36Він дав тобі з неба почути Його голос, щоб навчити тебе, а на землі показав тобі Свій великий огонь, і слова Його чув ти з середини огню. 37І тому, що кохав Він батьків твоїх, то вибрав їхнє насіння по них, і Сам Він вивів тебе Своєю великою силою з Єгипту, 38щоб прогнати перед тобою народи, більші й сильніші за тебе, щоб ввести тебе, та дати тобі їхній Край на спадок, як сьогодні це видко. 39І пізнаєш сьогодні, і візьмеш до серця свого, що Господь Він Бог на небі вгорі й на землі долі, іншого нема. 40І будеш пильнувати постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, і щоб ти продовжив дні на землі, що Господь, Бог твій, дає тобі на всі дні.

41 Тоді виділив Мойсей три місті по той бік Йордану на схід сонця, 42щоб утікав туди убійник, що замордує свого ближнього ненароком, а він не був йому ворогом ні вчора, ані позавчора. І втече він до одного з цих міст, і буде жити: 43Бецер у пустині, у краї рівниннім, Рувимовому, і Рамот у Ґілеаді Ґадовому, і Ґолан у Башані Манасіїному. 44І оце Закон, що Мойсей поклав перед Ізраїлевими синами, 45оце свідоцтва, і постанови, і закони, що Мойсей говорив їх до Ізраїлевих синів при виході їх із Єгипту, 46по той бік Йордану в долині навпроти Бет-Пеору в краю Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, якого побив Мойсей та Ізраїлеві сини при виході їх із Єгипту. 47І вони оволоділи краєм його та краєм Оґа, башанського царя, обох аморейських царів, що по той бік Йордану на схід сонця, 48від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і аж до гори Сіон, цебто Гермон, 49і ввесь степ по тім боці Йордану на схід і аж до моря степу під узбіччям Пісґі.

Chapter 5

1 І скликав Мойсей усього Ізраїля, та й сказав до нього: Слухай, Ізраїлю, постанови й закони, які я говорю сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх. 2Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві. 3Не з батьками нашими склав Господь заповіта того, але з нами самими, що ми тут сьогодні всі живі. 4Обличчям в обличчя говорив Господь із вами на горі з середини огню. 5Я того часу стояв між Господом та між вами, щоб передавати вам Господні слова, бо ви боялися огню, і ви не зійшли на гору, коли Він говорив:

6 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. 7Хай не буде тобі інших богів при Мені! 8Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. 9Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене, 10і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді. 11Не присягай Іменем Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім'ям надаремно. 12Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій. 13Шість день працюй, і роби всю працю свою, 14а день сьомий субота для Господа, Бога твого; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти. 15І будеш пам'ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день. 16Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. 17Не вбивай! 18Не чини перелюбу! 19Не кради! 20Не свідчи неправдиво проти ближнього свого! 21І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є ближнього твого! 22Слова ці Господь промовляв до всього вашого зібрання, на горі з середини огню, хмари та мряки, сильним голосом. І більш не говорив, і написав їх на двох камінних таблицях, і дав їх мені.

23 І сталося, коли ви слухали той голос з-посеред темряви, а гора горіла огнем, то прийшли до мене всі голови ваших племен та ваші старші, 24та й сказали: Тож Господь, Бог наш, показав нам славу Свою та велич Свою, і голос Його чули ми з середини огню. Цього дня ми бачили, що говорить Бог з людиною, і вона жива! 25А тепер нащо маємо вмирати? Бо спалить нас той великий огонь! Якщо ми будемо ще далі слухати голосу Господа Бога нашого, то помремо. 26Бо чи є таке тіло, щоб чуло, як ми, голос Бога Живого, що промовляє з середини огню, і жило б? 27Приступи сам, і слухай усе, що скаже Господь, Бог наш, і ти будеш говорити нам усе, що промовлятиме Господь, Бог наш, до тебе, а ми будемо слухати й виконаємо. 28І почув Господь голос ваших слів, коли ви промовляли до мене. І сказав до мене Господь: Чув Я голос цього народу, що промовляли до тебе. Добре все, що вони промовляли. 29О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки! 30Іди, скажи їм: Вертайтесь собі до наметів своїх! 31А ти стій тут зо Мною, і Я буду промовляти до тебе кожну заповідь, і постанови, і закони, що будеш навчати їх, щоб вони виконували їх у Краї, що Я даю їм на спадщину його. 32І будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь, Бог ваш, не збочите ні праворуч, ні ліворуч. 33Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити, щоб жили ви й було вам добре, і щоб довгі були ваші дні в Краї, що ви оволодієте ним.

Chapter 6

1 А оце заповідь, постанови та закони, що наказав Господь, Бог ваш, щоб навчити вас виконувати їх у Краї, що ви переходите туди посісти його, 2щоб ти боявся Господа, Бога свого, щоб пильнувати всіх постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі, ти й син твій, та син твого сина по всі дні життя твого, і щоб були довгі твої дні. 3І слухай, Ізраїлю, і пильнуй виконувати це, щоб було добре тобі, і щоб ви сильно розмножились, як прирік був Господь, Бог батьків твоїх, дати Край, що тече молоком та медом.

4 Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! 5І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! 6І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. 7І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. 8І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов'язкою між очима твоїми. 9І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх. 10І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, якого присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував, 11та доми, повні всякого добра, яких ти не наповнював, і тесані колодязі, яких ти не тесав, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наситишся, 12стережися тоді, щоб ти не забув Господа, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства! 13Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати. 14Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів, що в околицях ваших, 15бо Господь, Бог твій Бог заздрісний посеред тебе; щоб не запалився на тебе гнів Господа, Бога твого, і щоб Він не вигубив тебе з поверхні землі. 16Не будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі.

17 Будете конче пильнувати заповідей Господа, Бога вашого, і свідоцтва Його, і постанови Його, що наказав Він тобі. 18І будеш робити справедливе та добре в Господніх очах, щоб було тобі добре, і щоб увійшов ти та посів той хороший Край, що Господь присягнув був батькам твоїм, 19щоб вигнати всіх ворогів твоїх перед тобою, як говорив був Господь. 20Коли запитає тебе син твій колись, говорячи: Що це за свідоцтва й постанови та закони, що вам наказав Господь, Бог наш? 21то скажеш синові своєму: Ми були раби фараонові в Єгипті, а Господь вивів нас із Єгипту сильною рукою. 22І дав Господь ознаки та чуда великі та страшні на Єгипет, і на фараона та ввесь дім його на наших очах. 23А нас вивів звідти, щоб увести нас та дати той Край, що присягнув був Він нашим батькам. 24І наказав нам Господь чинити всі ті постанови, щоб боятися Господа, Бога нашого, щоб було добре нам усі дні, щоб утримати нас при житті, як дня цього. 25І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам.

Chapter 7

1 Коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то Він вижене численні поганські народи перед тобою: хіттеянина, і ґірґашеянина, і амореянина, і ханаанеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, сім народів, численніших та міцніших за тебе. 2І коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, не складеш із ними заповіту, і не будеш до них милосердний. 3І не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого, 4бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, і запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить. 5Але тільки так будете їм робити: жертівники їхні порозбиваєте, а їхні стовпи поламаєте, святі їхні дерева постинаєте, а бовванів їхніх попалите в огні, 6бо ти святий народ для Господа, Бога свого, тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. 7Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, 8але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетського. 9І ти пізнаєш, що Господь, Бог твій, Він той Бог, той Бог вірний, що стереже заповіта та милість для тих, хто любить Його, та хто додержує Його заповіді на тисячу поколінь, 10і що надолужить ненависникам Своїм, їм самим, щоб вигубити їх; не загаїться Він щодо Свого ненависника, відплатить йому самому. 11А ти будеш виконувати заповіді й постанови та закони, що Я сьогодні наказую виконувати їх.

12 І станеться, за те, що ви будете слухатися цих законів, і будете додержувати, і будете виконувати їх, то й Господь, Бог твій, буде додержувати для тебе заповіт та милість, що був присягнув батькам твоїм. 13І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї, утроби та плід твоєї землі, збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі. 14Ти будеш благословенний поміж усіма народами, не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю. 15І Господь відхилить від тебе всяку хворобу, і жодних лютих єгипетських недуг, які ти знаєш, не наведе їх на тебе, а дасть їх на всіх твоїх ворогів. 16І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, не змилосердиться око твоє над ними, і не будеш служити їхнім богам, бо то пастка для тебе. 17Коли скажеш у серці своїм: Ті люди численніші від мене, як я зможу вигнати їх? 18не бійся їх! Пильно пам'ятай, що зробив був Господь, Бог твій, фараонові та всьому Єгиптові, 19ті великі випробовування, що бачили твої очі, і ознаки та чуда, і сильну руку та витягнене рамено, що ними вивів тебе Господь, Бог твій, так Господь, Бог твій, учинить усім тим народом, що ти їх боїшся. 20Також і шершнів пошле Господь, Бог твій, на нього, аж поки не вигинуть позосталі та ті, що поховалися перед тобою. 21Не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, Бог великий та страшний. 22І викидатиме Господь, Бог твій, тих людей помалу з-перед тебе; не зможеш вигубити їх скоро, щоб не розмножилася над тобою польова звірина. 23І дасть їх Господь, Бог твій, перед тобою, і побентежить їх великим бентеженням, аж поки не будуть вигублені. 24І віддасть їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім'я з-під неба, не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх. 25Бовванів їхніх богів попалите в огні, не будеш жадати срібла та золота, що на них, і не візьмеш його собі, щоб тим не впасти до пастки, бо то огида для Господа, Бога твого. 26І не внесеш цієї огиди до дому свого, і не станеш закляттям, як вона. Конче зогидиш її, і конче будеш бридитися нею, бо закляття вона.

Chapter 8

1 Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили, і множилися, і ввійшли й посіли той Край, що Господь присягнув вашим батькам. 2І будеш пам'ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. 3І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина. 4Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ. 5І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій. 6І будеш виконувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його, 7бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі, 8до Краю пшениці, й ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату, до Краю оливкового дерева та меду, 9до Краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, до Краю, що каміння його залізо, а з його гір добуватимеш мідь.

10 І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа, Бога свого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі. 11Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, 12щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них, 13а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться, 14то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства, 15що веде тебе цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води; що Він випроваджує тобі воду з крем'яної скелі, 16що в пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати тебе, щоб чинити тобі добро наостанку, 17щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут. 18І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього. 19І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і підеш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, ви конче погинете! 20Як ті люди, що Господь вигубляє з-перед вас, так ви погинете за те, що не будете слухатися голосу Господа, Бога вашого!

Chapter 9

1 Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба, 2народом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: Хто стане перед велетнями? 3І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі. 4Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене. 5Не через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. 6І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй.

7 Пам'ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа. 8І на Хориві розгнівили були ви Господа, і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас. 9Коли я сходив на гору взяти кам'яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив. 10І Господь дав мені обидві кам'яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів. 11І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту. 12І сказав мені Господь: Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, зробили собі литого боввана. 13І сказав Господь до мене, говорячи: Бачив Я той народ, і ось він народ твердошиїй. 14Позостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього. 15І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх. 16І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам! 17І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, і розторощив їх на ваших очах!... 18І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити, 19бо боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, та вислухав Господь мене й цього разу. 20А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона. 21А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори. 22І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа. 23А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу. 24Неслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав. 25І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас. 26І молився я до Господа й говорив: Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою! 27Згадай Своїх рабів Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його, 28щоб не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині. 29А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом.

Chapter 10

1 Того часу сказав був до мене Господь: Витеши собі дві камінні таблиці, як перші, та й вийде до Мене на гору, і зроби собі дерев'яного ковчега. 2А Я напишу на тих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти побив, і покладеш їх у ковчезі. 3І зробив я ковчега з акаційного дерева, і витесав я дві камінні таблиці, як перші, та й зійшов на гору, а обидві таблиці в руці моїй. 4І Він написав на тих таблицях, як перше письмо, Десять Заповідей, що Господь говорив був до вас на горі з середини огню в день зборів. І Господь дав їх мені. 5І обернувся я, та й зійшов із гори, і поклав ті таблиці, що зробив, до ковчегу. І були вони там, як наказав був Господь. 6А Ізраїлеві сини рушили з Беероту Яаканових синів до Мосери. Там помер Аарон, і був там похований, а священиком став замість нього його син Елеазар. 7А звідти рушили до Ґудґоди, а з Ґудґоди до Йотвати, до краю водних потоків. 8Того часу Господь відділив був Левієве плем'я, щоб носило ковчега Господнього заповіту, щоб стояло перед Господнім лицем, щоб служило Йому, і щоб благословляло Його Йменням аж до цього дня. 9Тому не було Левієві частки та спадку з братами. Господь Він спадщина його, як промовляв був Господь, Бог твій, йому. 10А я стояв на горі, як за тих перших днів, сорок день і сорок ночей. І вислухав Господь мене також цього разу, не захотів Господь погубити тебе. 11І сказав був до мене Господь: Устань, іди в похід перед народом. І ввійдуть вони, і посядуть той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм.

12 А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, 13виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре. 14Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес, земля й усе, що на ній. 15Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. 16І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою, 17бо Господь, Бог ваш Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. 18Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу. 19І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї. 20Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати. 21Він хвала твоя, і Він Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі твої. 22Сімдесятьма душами зійшли були твої батьки до Єгипту, а тепер, щодо численности, Господь, Бог твій, зробив тебе, як зорі на небі!

Chapter 11

1 І будеш ти любити Господа, Бога свого, і будеш додержувати постанови Його, і звичаї Його і закони Його, і заповіді Його по всі дні. 2І ви пізнаєте сьогодні, бо я навчаю не синів ваших, які не пізнали й не бачили карання Господа, Бога вашого, величність Його, руку Його сильну й рамено Його витягнене, 3і ознаки Його, і чини Його, що зробив був серед Єгипту фараонові, єгипетському цареві та всьому його краєві, 4і що Він зробив був війську Єгипта, коням його та колесницям його, що пустив над ними воду Червоного моря, коли вони гнались за вами, і вигубив їх Господь, і так є аж до дня цього, 5і що Він зробив був для вас у пустині аж до вашого приходу до цього місця, 6і що Він зробив був Датанові й Авіронові, синам Еліява, Рувимового сина, що земля відкрила була свої уста й поглинула їх, і їхні доми, і їхні намети, і всю власність, що була з ними, посеред усього Ізраїля. 7Бо очі ваші то ті, що бачили всякий великий чин Господа, що Він зробив.

8 І будете ви виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні наказую, щоб стали ви сильні, і ввійшли, і заволоділи тим Краєм, куди переходите ви, щоб посісти його, 9і щоб довго жили ви на тій землі, що Господь присягнув був вашим батькам дати їм та їхньому насінню Край, що тече молоком та медом. 10Бо цей Край, куди входиш ти заволодіти ним, він не такий, як єгипетський край, звідки вийшли ви, де ти засієш було насіння своє й поливаєш працею ніг своїх, як город варивний. 11А цей Край, куди ви переходите посісти його, то край гір та долин, із небесного дощу він напоюється. 12Край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року. 13І станеться, якщо справді ви будете слухати Моїх заповідей, що Я вам сьогодні наказую, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому всім вашим серцем і всією вашою душею, 14то Я дам вам дощ вашого Краю своєчасно, дощ ранній і дощ пізній, і збереш ти своє збіжжя, і свій сік виноградний, і оливу свою. 15І дам Я траву на твоїм полі для твоєї худоби, і будеш ти їсти й наситишся. 16Стережіться, щоб не було зведене ваше серце, і щоб ви не відступили, і не служили іншим богам, і не вклонялися їм. 17А то запалиться гнів Господній на вас, і замкне небо, і не буде дощу, а земля не дасть свого урожаю, і ви скоро погинете з тієї доброї землі, що Господь дає вам.

18 І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив'яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов'язкою між вашими очима. 19І будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш. 20І ти понаписуєш їх на бічних одвірках дому свого і на брамах своїх, 21щоб дні ваші та дні синів ваших на землі, яку Господь присягнув був батькам вашим дати їм, були такі довгі, як дні неба над землею. 22Бо якщо будете ви конче виконувати всі ті заповіді, що я наказав вам чинити їх, щоб любити Господа, Бога свого, щоб ходити всіма дорогами Його, і щоб горнутись до Нього, 23то Господь вижене всі ті народи перед вами, і ви посядете народи більші й міцніші від вас. 24Кожне місце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше. Від пустині й Ливану, від Річки, річки Ефрату й аж до моря Останнього буде ваша границя. 25Не встоїть ніхто перед вами, ляк перед вами й страх перед вами дасть Господь, Бог ваш, на кожен той край, що ви ступите на нього, як Він говорив вам.

26 Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: 27благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, 28і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали. 29І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до Краю, куди ти входиш посісти його, то даси благословення на горі Ґарізім, а прокляття на горі Евал. 30От вони на тому боці Йордану за дорогою заходу сонця, у краю ханаанеянина, що сидить у степу навпроти Ґілґалу при діброві Море. 31Бо ви переходите Йордан, щоб увійти посісти той Край, що дає вам Господь, Бог ваш. І посядете його, й осядете в ньому, 32і будете додержувати, щоб виконувати всі постанови й закони Його, які я сьогодні даю вам.

Chapter 12

1 Оце постанови та закони, які ви пильнуватимете виконувати в Краї, що дав Господь, Бог батьків твоїх, на насліддя його всі дні, які житимете на цій землі. 2Конче винищите всі ті місця, що служили там люди, яких ви виганяєте, своїм богам на високих горах і на пагірках, та під кожним зеленим деревом. 3І розвалите їхні жертівники, і поламаєте камінні стовпи для богів, і їхні святі дерева попалите в огні, а бовванів їхніх богів порубаєте, і вигубите їхнє ймення з того місця. 4Не робитимете так Господеві, вашому Богові,

5 бо тільки на місці, яке вибере Господь, Бог ваш, зо всіх ваших племен, щоб покласти там Ім'я Своє, на місці перебування Його будете шукати, і ти прийдеш туди. 6І принесете туди свої цілопалення, і свої жертви, і свої десятини та приношення рук своїх, і обітниці свої, і дари свої, і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібної. 7І будете їсти там перед лицем Господа, Бога вашого, і будете тішитися всім, до чого доторкнеться ваша рука, ви та доми ваші, якими поблагословив тебе Господь, Бог твій. 8Там ви не зробите так, як ми робимо сьогодні тут, кожен усе, що йому здається справедливим в очах тільки його, 9бо ви дотепер не ввійшли до місця відпочинку й до спадщини, що Господь, Бог твій, дає тобі. 10А коли ви перейдете Йордан і осядете в Краї, що Господь, Бог ваш, дає вам на спадщину, і Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших навколо, і ви сидітимете безпечно, 11то станеться, на те місце, що його вибере Господь, Бог ваш, щоб Ім'я Його перебувало там, туди принесете все, що я вам наказую: свої цілопалення, і свої жертви, десятини свої та приношення рук своїх, і всі добірні жертви обітниць своїх, що обіцяєте Господеві. 12І будете тішитися перед лицем Господа, Бога вашого, ви й сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і невільниці ваші, і Левит, що в ваших брамах, бо нема йому частки й спадку з вами. 13Стережися, щоб не приносив ти своїх цілопалень на кожному місці, яке побачиш, 14бо тільки на тому місці, яке вибере Господь в одному з племен твоїх, там принесеш свої цілопалення, і там зробиш усе, що я наказую тобі. 15Але скільки запрагне душа твоя, будеш різати й будеш їсти м'ясо, за благословенням Господа, Бога твого, що його дав тобі в усіх брамах твоїх; нечистий і чистий буде їсти його, як сарну й як оленя. 16Тільки крови не їстимеш, на землю виллєш її, як воду. 17Не зможеш ти їсти в брамах своїх десятини збіжжя свого, і соку виноградного свого, і оливи своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, і всіх обітниць своїх, що будеш обіцяти, і добровільних дарів своїх, і приношення своєї руки, 18бо тільки перед лицем Господа, Бога свого, будеш їсти його в місці, яке вибере Господь, Бог твій, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх. І будеш ти радіти перед лицем Господа, Бога свого, усім, до чого доторкнеться рука твоя. 19Стережися, щоб не залишив ти Левита по всі дні на землі своїй. 20Коли Господь, Бог твій, поширить границю твою, як Він говорив тобі, і ти скажеш: Нехай я їм м'ясо, бо буде жадати душа твоя їсти м'ясо, то за всім жаданням душі своєї будеш ти їсти м'ясо. 21Коли буде далеке від тебе те місце, що вибере Господь, Бог твій, щоб перебувало там Ім'я Його, то заріжеш із худоби своєї великої та з худоби своєї дрібної, щоб дав Господь тобі, як наказав я тобі, і будеш їсти в брамах своїх усім жаданням своєї душі. 22Тільки як їсться сарну й оленя, так будеш їсти його, нечистий та чистий однаково можуть їсти його. 23Тільки будь обережним, щоб не їсти крови, бо кров вона душа, і ти не будеш їсти душі разом з м'ясом. 24Не будеш їсти її, на землю виллєш її, як воду. 25Не будеш їсти її, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, коли робитимеш справедливе в Господніх очах. 26Тільки святощі свої, що будуть у тебе, та обітниці свої понесеш, і прийдеш до місця, яке вибере Господь. 27І принесеш своє цілопалення, м'ясо та кров, на жертівнику Господа, Бога свого, а кров твоїх інших жертов буде вилита на жертівнику Господа, Бога твого, а м'ясо будеш їсти. 28Виконуй і слухай усі ті слова, що я наказую тобі, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки, коли будеш робити добре та справедливе в очах Господа, Бога свого. 29Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш, щоб посісти їх перед собою, і посядеш їх, і осядеш у їхньому Краї, 30то стережися, щоб не впасти до пастки за ними, коли вони будуть вигублені перед тобою, і щоб не шукав ти їхніх богів, говорячи: Як служать ті люди богам своїм, то зроблю так і я. 31Не зробиш так Господеві, Богу своєму; бо всяку гидоту, яку Господь зненавидів, робили вони богам своїм, бо навіть синів своїх та дочок своїх вони палять в огні для богів своїх. 32(13-1) Кожне слово, що я наказую його вам, будете додержувати виконувати, не додаси до нього, і не відіймеш від нього.

Chapter 13

1 (13-2) Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, і дасть тобі ознаку або чудо, 2(13-3) і збудеться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, до того говорячи: Ходімо ж за іншими богами, яких ти не знав, і будемо їм служити, 3(13-4) то не слухайся слів того пророка або того сновидця, бо цим Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею. 4(13-5) За Господом, Богом вашим, будете ходити, і Його будете боятися, і заповіді його будете виконувати, і голосу Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете линути. 5(13-6) А пророк той або той сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступство від Господа, Бога вашого, що вивів вас із єгипетського краю й викупив вас з дому рабства, щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе.

6 (13-7) Коли намовить тебе брат твій, син твоєї матері, або син твій, або дочка твоя, або жінка твого лоня, або твій приятель, який тобі як душа твоя, таємно говорячи: Ходімо ж і служім іншим богам, яких не знав ти та батьки твої, 7(13-8) з богів тих народів, що навколо вас, близьких тобі або далеких від тебе, від кінця землі й аж до кінця землі, 8(13-9) то не будеш згоджуватися з ним і не будеш слухатися його, і не буде милосердитися око твоє над ним, і не змилосердишся й не сховаєш його, 9(13-10) бо конче заб'єш ти його, рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його, рука всього народу наостанку. 10(13-11) І закидаєш його камінням, і він помре, бо жадав відвернути тебе від Господа, Бога твого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. 11(13-12) А ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись, і більше не буде робити такої злої речі серед тебе.

12 (13-13) Коли почуєш про одне з своїх міст, яке Господь, Бог твій, дає тобі, щоб сидіти там, що про нього кажуть: 13(13-14) вийшли люди, сини велійяалові, з-поміж тебе, і звели з правдивої дороги мешканців свого міста, кажучи: Ходімо ж, і служім іншим богам, яких ви не знали, 14(13-15) то будеш допитуватися, і будеш досліджувати, і будеш добре питати, а ось воно правда, дійсна та річ, була зроблена та гидота посеред тебе, 15(13-16) то конче вибий мешканців того міста вістрям меча, віддай на закляття його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча. 16(13-17) А всю здобич його збереш до середини майдану його, і спалиш огнем те місто та всю здобич його цілковито для Господа, Бога твого. І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудоване. 17(13-18) І нічого з закляття нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернувся Господь від палючого гніву Свого й дав тобі милосердя, і змилосердився над тобою, і розмножив тебе, як присягнув був батькам твоїм, 18(13-19) коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні наказую тобі, щоб виконувати те, що справедливе в очах Господа, Бога твого.

Chapter 14

1 Ви сини Господа, Бога вашого, не будете робити нарізів, і не вистригайте волосся над вашими очима за померлого, 2бо ти святий народ для Господа, Бога твого, і Господь тебе вибрав, щоб був ти Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. 3Не будеш їсти жодної гидоти. 4Оце та худоба, що ви будете їсти: віл, кожне з овець і кожне з кіз, 5олень, і сарна, і буйвіл, і ланя, і зубр, і антилопа, і жирафа. 6Кожну з худоби, що має розділені копита та що має копита, роздвоєні розривом, що жує жуйку між худобою, те будете їсти. 7Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку й що мають розділені копита, розщіплені: верблюда, і зайця, і тушканчика, бо вони жують жуйку, та копит не розділили, нечисті вони для вас. 8І свині, бо має розділені ратиці, а жуйки не жує, нечиста вона для вас: їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього падла не доторкнетеся. 9Оце будете їсти зо всього, що в воді, усе, що має плавці та луску, будете їсти. 10А все, що не має плавців та луски, не будете їсти, нечисте воно для вас. 11Кожного чистого птаха будете їсти. 12А оце, чого з них ви не будете їсти: орла, і ґрифа, і морського орла, 13і коршака, і сокола за родом його, 14і всякого крука за родом його, 15і струся, і сови, і яструба за родом його, 16пугача, й ібіса, і лебедя, 17і пелікана, і сича, і рибалки, 18і бусла, і чаплі за родом її, і одуда, і кажана. 19І кожне плазуюче з птаства нечисте воно для вас, не будете їсти. 20Кожного чистого птаха будете їсти. 21Не будете їсти жодного падла, даси його приходькові, що в брамах твоїх, і він їстиме його, або продаси чужинцеві, бо ти народ святий для Господа, Бога свого. Не будеш варити ягняти в молоці матері його.

22 Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого, що рік-річно на полі зросте. 23І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім'я Його перебувало там, десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні. 24А коли дорога буде занадто довга для тебе, так що не зможеш понести того, бо буде занадто далеке від тебе місце, яке вибере Господь, Бог твій, щоб покласти Ім'я Своє там, коли поблагословить тебе Господь, Бог твій, 25то даси в сріблі, і зав'яжеш те срібло в руці своїй, і підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій. 26І витратиш те срібло на все чого буде жадати душа твоя, на худобу велику й худобу дрібну, і на вино, і на п'янкий напій, і на все, чого зажадає від тебе душа твоя, і будеш ти їсти там перед лицем Господа, Бога свого, і будеш тішитися ти та дім твій. 27А Левит, що живе по брамах твоїх, не кидай його, бо нема йому частки й спадку з тобою. 28На кінці трьох років відділиш усю десятину свого врожаю в тім році, і покладеш у брамах своїх. 29І прийде Левит, бо нема йому частки й спадку з тобою, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наситяться, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити.

Chapter 15

1 У кінці семи літ зробиш відпущення. 2А оце те відпущення: кожен позикодавець, що позичає своєму ближньому, не буде натискати на свого ближнього та на брата свого, бо оголошено відпущення ради Господа. 3На чужинця будеш натискати, а що буде твоє в брата твого, те відпустить йому рука твоя, 4та тільки не буде серед тебе вбогого, бо конче поблагословить тебе Господь у Краї, якого Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, щоб ти посів його, 5якщо тільки конче будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконувати кожну ту заповідь, що я наказую тобі сьогодні. 6Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе, як говорив був тобі, і ти зробиш, що багато людей даватимуть тобі позичку, а ти не даватимеш позички. І будеш ти панувати над багатьма народами, а над тобою не будуть панувати. 7Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у Краї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого, 8бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому. 9Стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, щоб ти не сказав: Наблизився сьомий рік, рік відпущення, і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх. 10Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя. 11Бо не передеться убогий з-посеред Краю, тому я наказую тобі, говорячи: Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого в Краї своїм.

12 Коли буде проданий тобі брат твій єврей або єврейка, то буде служити тобі шість літ, а сьомого року відпустиш його вільним від себе. 13А коли відпустиш його вільним від себе, не відпустиш його порожньо, 14конче наділи його з худоби своєї дрібної, і з току свого, і з кадки чавила свого, чим поблагословив тебе Господь, Бог твій, те даси йому. 15І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у єгипетськім краї, та викупив тебе Господь, Бог твій, тому я наказую тобі про цю річ сьогодні. 16І станеться, коли він скаже тобі: Не вийду від тебе, бо полюбив я тебе та дім твій, бо добре йому з тобою, 17то візьмеш шило та й проколеш його вухо до дверей, і стане він тобі вічним рабом; і невільниці своїй зробиш так само. 18Нехай не буде тобі тяжким в очах твоїх те, що ти відпускаєш його вільним від себе, бо наємницьку платню він відробив тобі вдвоє за шість літ, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім, що ти робитимеш.

19 Кожного перворідного самця, що народиться в худобі твоїй великій та в худобі твоїй дрібній, посвятиш Господеві, Богові своєму. Не будеш працювати перворідним вола свого, і не будеш стригти перворідного отари своєї. 20Перед лицем Господа, Бога свого, рік-річно будеш його їсти ти та дім твій у місці, яке вибере Господь. 21А коли буде в нім вада, кульгаве або сліпе, усяка зла вада, то не принесеш його в жертву для Господа, Бога свого, 22у брамах своїх будеш його їсти, нечистий і чистий разом, як сарну й як оленя. 23Тільки крови його не будеш їсти, на землю виллєш її, як воду.

Chapter 16

1 Додержуй місяця авіва, і справиш Пасху для Господа, Бога свого, бо в місяці авіві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі. 2І заколи пасху для Господа, Бога свого, з худоби дрібної та з худоби великої в місці, яке вибере Господь, щоб там перебувало Ім'я Його. 3Не будеш їсти при тому квашеного, сім день будеш їсти при тому опрісноки, хліб бідування, бо в поспіху вийшов ти з єгипетського краю, щоб усі дні життя свого пам'ятати день свого виходу з єгипетського краю. 4І не буде бачене в тебе квашене сім день у всім краї твоїм. А з м'яса, що заколеш у жертву ввечері першого дня, ніщо не буде ночувати до ранку. 5Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій дає тобі. 6Але тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його, заколеш пасху ввечері, при заході сонця, у час твого виходу з Єгипту. 7І будеш варити, і будеш їсти на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій. А рано обернешся, і підеш до наметів своїх. 8Шість день будеш їсти опрісноки, а сьомого дня віддання свята для Господа, Бога твого, не будеш робити зайняття. 9Сім тижнів відлічиш собі, від початку праці серпа на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів. 10І справиш свято Тижнів для Господа, Бога свого, у міру добровільного дару своєї руки, що нею даси, як поблагословить тебе Господь, Бог твій. 11І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і приходько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його. 12І будеш пам'ятати, що ти сам був рабом в Єгипті, і будеш додержувати це, і будеш виконувати ці постанови. 13Свято Кучок будеш справляти собі сім день, коли збереш з току свого та з кадки чавила свого. 14І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх. 15Сім день будеш святкувати Господеві, Богові своєму, у місці, яке вибере Господь, бо поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім урожаї твоїм, і в усякім чині рук твоїх, і ти будеш тільки радісний. 16Три рази в році вся чоловіча стать буде з'являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні, 17кожен принесе дар руки своєї, за благословенням Господа, Бога свого, що дав Він тобі.

18 Суддів та урядників настановиш собі в усіх містах своїх, які Господь, Бог твій, дає тобі по племенах твоїх, і вони будуть судити народ справедливим судом. 19Не викривиш закону, не будеш дивитися на особу, і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих. 20За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти Краєм, що Господь, Бог твій, дає тобі. 21Не посадиш собі святого дерева, усякого дерева при жертівнику Господа, Бога твого, що зробиш собі, 22і не поставиш собі стовпа, що ненавидить Господь, Бог твій.

Chapter 17

1 Не будеш приносити в жертву Господеві, Богові своєму вола або одне з дрібної худоби, що буде на ньому вада, усяка зла річ, бо це гидота для Господа, Бога твого. 2Коли буде знайдений серед тебе в одному з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, що зробить зле в очах Господа, Бога твого, щоб недотримати заповіту, 3що пішов би й служив би іншим богам, і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві, або всім зорям небесним, чого я не наказав, 4і буде розказано тобі, і ти почуєш, і будеш добре допитуватися, а ото воно правда, дійсна та річ, була зроблена ота гидота серед Ізраїля, 5то випровадиш того чоловіка або ту жінку, що зробили ту злу річ, до брам своїх, того чоловіка або ту жінку, і вкаменуєш їх камінням, і вони погинуть. 6На слова двох свідків або трьох свідків буде забитий обвинувачений, що має померти; на слова одного свідка не буде забитий. 7Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його, а рука всього народу наостанку. І вигубиш зло з-посеред себе.

8 Коли б у суді була тобі неясна справа між кров'ю та кров'ю, між суперечкою та суперечкою, і між раною та раною справи суперечки в брамах твоїх, то встанеш, і підеш до місця, яке вибере його Господь, Бог твій. 9І прийдеш до священиків-Левитів і до судді, що буде в тих днях, і допитаєшся, і вони дадуть тобі слово присуду. 10І ти поступиш за тим словом, що подадуть тобі з того місця, яке вибере Господь, і будеш пильнувати робити все так, як навчать тебе. 11Ти поступиш за законом, що навчать тебе, і за вироком, що скажуть тобі, не відступиш ні праворуч ні ліворуч від слова, що подадуть тобі. 12А коли хто через зухвалість не послухається священика, що стоїть там на служенні Господеві, Богові твоєму, або судді, то помре той, і вигубиш те зло з Ізраїля. 13А ввесь народ буде слухати та буде боятися, і вже не буде поступати зухвало.

14 Коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях, 15то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця, що він не брат твій. 16Тільки щоб він не примножував собі коней, і не вертав народу до Єгипту, щоб примножити коней, бож Господь сказав вам: Не вертайтеся вже більше тією дорогою. 17І хай не примножить він собі жінок, щоб не відступило його серце, і срібла та золота хай він не примножить собі дуже. 18І станеться, як буде він сидіти на троні царства свого, то напише собі відписа цього Закону з книги, що перед лицем священиків-Левитів. 19І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя, щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх, 20щоб не гордувало серце його своїми братами, і щоб не збочував він ні праворуч, ні ліворуч від цієї заповіді, щоб продожив дні на своїм царстві він та сини його серед Ізраїля.

Chapter 18

1 Священикам-Левитам, усьому Левієвому племені не буде частки та спадку разом з Ізраїлем, огняні жертви Господа та частки Його будуть їм. 2А спадку не буде йому серед братів його: Господь Він спадок його, як Він говорив був йому. 3А оце буде належати священикам від народу, від тих, хто приносить жертву: коли це віл, коли це одне з дрібної худоби, то даси священикові плече, і щоки, і шлунок. 4Початок від збіжжя свого, від виноградного соку свого, і від оливки своєї, і початок стриження отари своєї даси ти йому. 5Бо його вибрав Господь, Бог твій, зо всіх племен твоїх, щоб ставав він служити в Господнє Ім'я, він та сини його по всі дні. 6А коли прийде Левит з одної з брам твоїх з усього Ізраїля, де він мешкає там, і прибуде за всім жаданням своєї душі до місця, яке вибере Господь, 7і буде він служити в Ім'я Господа, Бога свого, як усі його браття Левити, що стоять там перед Господнім лицем, 8то по рівній частці будуть вони їсти, опріч маєтку, проданого по батьках.

9 Коли будеш входити до Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидота цих народів. 10Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, 11і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. 12Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою. 13Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм, 14бо ці народи, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожбитів, а ти не таке дав тобі Господь, Бог твій.

15 Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, Його будете слухати, 16згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів, говорячи: Щоб більше не чути мені голосу Господа, Бога свого, а цього великого огню вже не побачити й не померти. 17І сказав до мене Господь: Добре сказали вони. 18Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. 19І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, Я покараю того. 20А той пророк, що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім'ям слова, яких Я не наказав був йому говорити, і що буде говорити, і що буде говорити ім'ям інших богів, хай помре той пророк. 21А коли ти скажеш у серці своєму: Як ми пізнаємо те слово, якого Господь не говорив? 22Що буде говорити той пророк Ім'ям Господа, і не станеться та річ, і не прийде, то це те слово, якого не сказав Господь. У зухвалості говорив його той пророк, і ти не будеш боятися його.

Chapter 19

1 Коли Господь, Бог твій, повигублює народи, що Господь, Бог твій, дає тобі їхній Край, і ти повиганяєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах, 2то три місті відділиш собі в середині свого Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володіння. 3Приготуєш собі дорогу, і поділиш натроє землю твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і це буде на втікання туди кожного убійника. 4А оце справа убійника, що втече туди й буде жити: хто вб'є свого ближнього ненароком, а він не був ворогом його від учора й позавчора; 5або хто ввійде з своїм ближнім до лісу рубати дерева, і розмахнеться рука його з сокирою, щоб зрубати дерево, а залізо спаде з топорища й попаде в його ближнього, і той помре, то він утече до одного з тих міст, і буде жити, 6щоб не гнався месник за кров за убійником, коли розпалиться серце його, і щоб не догнав його, якщо буде довга та дорога, і не вбив його, хоч він не підлягає смерті, бо не був він ворогом його від учора й позавчора. 7Тому то я наказую тобі, говорячи: Три місті відділиш собі. 8А якщо Господь, Бог твій, розширить границю твою, як присягнув був батькам твоїм, і дасть тобі всю оцю землю, що говорив був дати батькам твоїм, 9коли ти будеш додержувати всі ці заповіді, щоб виконувати їх, що я наказую тобі сьогодні, щоб любити Господа, Бога свого, і щоб ходити дорогами Його всі дні, то додаси собі ще три місті понад ті три, 10щоб не була пролита неповинна кров серед твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і не буде на тобі кров. 11А коли хто буде ненавидіти свого ближнього, і буде чатувати на нього, і повстане на нього та й уб'є його, і той помре, і втече він до одного з тих міст, 12то пошлють старші його міста, і візьмуть його звідти, і дадуть його в руку месника крови, і він помре. 13Не змилосердиться око твоє над ним, і ти усунеш кров неповинного з Ізраїля, і буде добре тобі.

14 Не пересунеш межі свого ближнього, яку розмежували предки в наділі твоїм, яке посядеш ти в Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володіння. 15Не стане один свідок на кого для всякої провини і для всякого гріха, у кожнім гріху, що згрішить, на слова двох свідків або на слова трьох свідків відбудеться справа. 16Коли стане на кого неправдивий свідок, щоб свідчити проти нього підступно, 17то стануть двоє цих людей, що мають суперечку, перед лицем Господнім, перед священиками та суддями, що будуть у тих днях. 18І судді добре дослідять, а ось свідок неправдивий той свідок, неправду говорив на брата свого, 19то зробите йому так, як він замишляв був зробити своєму братові, і вигубиш зло з-посеред себе. 20А позосталі будуть слухати, і будуть боятися, і більш вже не будуть робити серед себе такого, як та річ зла. 21І не змилосердиться око твоє: життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу.

Chapter 20

1 Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю. 2І станеться, коли ви приступите до бою, то підійде священик і буде промовляти до народу, 3та й скаже до них: Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бою проти ваших ворогів. Нехай не зм'якне серце ваше, не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх, 4бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас! 5А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: Хто є тут такий, що збудував новий дім, та не справив обряду поновин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поновин. 6І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним. 7А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її. 8І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: Хто є тут такий, що лякливий та м'якосердий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розслабив він серця братів своїх, як є серце його. 9І станеться, коли урядники закінчать промовляти до народу, то призначать зверхників для військових відділів на чоло народу.

10 Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. 11І станеться, якщо воно відповість тобі: Мир, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі. 12А якщо воно не замирить з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його. 13І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча. 14Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі, і будеш ти їсти здобич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій. 15Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів. 16Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, 17бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеянина, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій, 18щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидоти, що робили вони богам своїм, бо тоді згрішите ви перед Господом, Богом своїм. 19Коли будеш облягати місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його дерева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне дерево то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста? 20Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітнеш, і будеш будувати з нього речі облягання проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його.

Chapter 21

1 Коли на землі, яку дає тобі Господь, Бог твій на володіння, буде знайдений забитий, що впав на полі, і не буде відомим, хто вбив його, 2то повиходять старші твої та судді твої, та й виміряють до тих міст, що навколо забитого. 3І станеться, коли довідаються про місто, найближче до забитого, то візьмуть старші того міста телицю з худоби великої, що нею не працьовано, що вона не тягана в ярмі. 4І старші того міста зведуть ту телицю до долини висихаючого потоку, що на ньому не орано, і що він не засіюваний, і там у долині висихаючого потоку переріжуть шию тій телиці. 5І підійдуть священики, Левієві сини, бо їх вибрав Господь, Бог твій, щоб служили Йому, і щоб благословляли Господнім Ім'ям, і за їхніми словами буде рішатися всяка суперечка та всяка пораза. 6І всі старші того міста, найближчі до забитого, умиють свої руки над телицею, що в долині висихаючого потоку їй перерізана шия. 7І освідчать вони та й скажуть: Руки наші не пролили цієї крови, а очі наші не бачили. 8Прости народові своєму, Ізраїлеві, якого Ти, Господи, викупив, і не дай неповинної крови посеред народу Свого, Ізраїля, І буде прощена їм та кров. 9А ти усунеш неповинну кров з-посеред себе, коли робитимеш справедливе в Господніх очах.

10 Коли ти вийдеш на війну на ворогів своїх, і Господь, Бог твій, дасть їх у твою руку, і ти пополониш із них полонених, 11і побачиш серед полонених гарновиду жінку, і вподобаєш її собі, і візьмеш собі за жінку, 12то впровадиш її до середини свого дому, а вона оголить свою голову й обітне свої нігті. 13І здійме вона з себе одіж полону свого, і осяде в твоєму домі, та й буде оплакувати батька свого та матір свою місяць часу, а по тому ти ввійдеш до неї й станеш їй чоловіком, і вона стане тобі за жінку. 14І станеться, коли ти потім не полюбиш її, то відпустиш її за її волею, а продати не продаси її за срібло, і не будеш поводитися з нею як з невільницею, бо ти жив із нею.

15 Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна зненавиджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та зненавиджена, і буде перворідний син від зненавидженої, 16то станеться того дня, коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того, що буде його, то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина зненавидженої, 17але за перворідного визнає сина зненавидженої, щоб дати йому подвійно з усього, що в нього знайдеться, бо він початок сили його, його право перворідства.

18 Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері, і докорятимуть йому, а він не буде їх слухатися, 19то батько його та мати його схоплять його, і приведуть його до старших його міста та до брами того місця. 20І скажуть вони до старших міста його: Оцей наш син неслухняний та непокірний, він не слухає голосу нашого, ласун та п'яниця. 21І всі люди його міста закидають його камінням, і він помре. І вигубиш те зло з-посеред себе, а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися. 22А коли буде на кому гріх смертного присуду, і буде він убитий, і ти повісиш його на дереві, 23то труп його не буде ночувати на дереві, але конче поховаєш його того дня, бо повішений Боже прокляття, і ти не занечистиш своєї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.

Chapter 22

1 Коли побачиш вола свого брата або щось із отари, що заблудили, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові. 2А якщо брат твій не близький до тебе, чи ти не знаєш його, то забереш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, і повернеш його йому. 3І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згубі брата свого, що згублена в нього, а ти знайдеш її, не зможеш ховати її. 4Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, конче підіймеш їх разом із ним.

5 Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, огида він для Господа, Бога свого. 6Коли спіткається на дорозі пташине кубло перед тобою на якомубудь дереві чи на землі з пташенятами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не візьмеш тієї матері з дітьми, 7конче відпустиш ту матір, а дітей візьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні. 8Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось. 9Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградника. 10Не будеш орати волом і ослом разом. 11Не одягнеш одежі з двійного матеріялу, з вовни й льону разом. 12Поробиш собі кутаси на чотирьох краях свого покриття, що ним покриваєшся.

13 Коли хто візьме жінку, і ввійде до неї, але потім зненавидить її, 14і зводитиме на неї ганьбливі слова, і пустить про неї неславу та й скаже: Жінку цю взяв я, і зблизився з нею, та не знайшов у неї дівоцтва, 15то візьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть доказа дівоцтва тієї дівчини до старших міста, до брами. 16І скаже батько тієї дівчини до старших: Я дав тому чоловікові дочку свою за жінку, та він зненавидів її. 17І ось він зводить на неї ганьбливі слова, говорячи: Я не знайшов у твоєї дочки дівоцтва, а оце знаки дівоцтва моєї дочки. І розтягнуть одежу перед старшими міста. 18А старші того міста візьмуть того чоловіка, та й покарають його, 19і накладуть на нього пеню, сто шеклів срібла, і дадуть батькові тієї дівчини, бо він пустив неславу на Ізраїлеву дівчину, а вона буде йому за жінку, він не зможе відпустити її по всі свої дні. 20А якщо правдою було це слово, не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини, 21то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням, і вона помре, бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневірення дому батька свого, і вигубиш зло з-посеред себе. 22Коли буде знайдений хто, що лежить із заміжньою жінкою, то помруть вони обоє, той чоловік, що лежав із жінкою, і та жінка, і вигубиш зло з Ізраїля. 23Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею, 24то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе. 25А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схопить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам, 26а тій дівчині не зробиш нічого, нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб'є його, така це річ. 27Бо в полі він спіткав її, кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її. 28Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх, 29то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, не зможе він відпустити її по всі свої дні. 30(23-1) Ніхто не візьме жінки свого батька, і не відкриє подолка одежі батька свого.

Chapter 23

1 (23-2) Не ввійде на збори Господні ранений розчавленням ятер та з відрізаним членом. 2(23-3) Неправоложний не ввійде на збори Господні, також десяте покоління його не ввійде на збори Господні. 3(23-4) Не ввійде на збори Господні аммонітянин та моавітянин, також десяте їхнє покоління не ввійде на збори Господні, аж навіки, 4(23-5) за те, що вони не вийшли назустріч вас із хлібом та водою в дорозі, коли ви виходили з Єгипту, і що найняли були на тебе Валаама, Беорового сина з Петору Араму двох річок, щоб проклясти тебе. 5(23-6) Та не хотів Господь, Бог твій, слухати Валаама, і перемінив тобі Господь, Бог твій, те прокляття на благословення, бо любить тебе Господь, Бог твій. 6(23-7) Не будеш бажати для них миру й добра по всі свої дні навіки. 7(23-8) Не обридиш собі Ідумеянина, бо він твій брат; не обридиш собі Єгиптянина, бо був ти приходьком у краї його. 8(23-9) Сини, що народяться їм, покоління третє ввійде з них на збори Господні.

9 (23-10) Коли табір вийде на ворогів твоїх, то будеш стерегтися всякої злої речі. 10(23-11) Коли поміж тебе буде хто, що буде нечистий з нічної пригоди, то він вийде поза табір, до середини табору не ввійде. 11(23-12) А коли наступатиме вечір, обмиється в воді, а по заході сонця ввійде до середини табору. 12(23-13) А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні. 13(23-14) А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечистість, 14(23-15) бо Господь, Бог твій, ходить у середині табору твого, щоб тебе спасати, і видавати ворогів твоїх тобі. І буде табір твій святий, і Він не побачить у тебе соромітної речі, і не відвернеться.

15 (23-16) Не видавай панові раба його, який сховається до тебе від пана свого. 16(23-17) З тобою він сидітиме серед вас у місці, яке він вибере за добре собі в одній з твоїх брам, і ти не будеш гнобити його. 17(23-18) Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок, і блудодій не буде з Ізраїлевих синів. 18(23-19) Не принесеш дару розпусниці й ціни пса до дому Господа, Бога твого, ні за яку обітницю, бо тож вони обоє гидота перед Господом, Богом твоїм. 19(23-20) Не будеш позичати братові своєму на відсоток срібла, на відсоток їжі та всякої речі, що позичається на відсоток. 20(23-21) Чужому позичиш на відсоток, а братові своєму не позичиш на відсоток, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій у всьому, до чого доторкнеться рука твоя на тій землі, куди ти входиш на володіння її. 21(23-22) Коли ти складеш обітницю Господеві, Богові твоєму, не загаюйся виконати її, бо конче буде жадати Господь, Бог твій, від тебе, і буде на тобі гріх. 22(23-23) А коли ти не складав обітниці, не буде на тобі гріха. 23(23-24) Що вийшло з уст твоїх, будеш додержувати й будеш виконувати, як обіцяв ти Господеві, Богові своєму, добровільну жертву, що промовляв ти своїми устами. 24(23-25) Коли ввійдеш до виноградника свого ближнього, то будеш їсти виноград, скільки схоче душа твоя, до свого насичення, а до посуду свого не візьмеш. 25(23-26) Коли ти ввійдеш на дозріле збіжжя свого ближнього, то будеш рвати колоски рукою своєю, а серпом не будеш жати на дозрілім збіжжі свого ближнього.

Chapter 24

1 Як хто візьме жінку, і стане їй чоловіком, і коли вона не знайде ласки в очах його, бо знайшов у ній яку ганебну річ, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. 2І вийде вона з його дому, і піде, і вийде за іншого чоловіка, 3і коли зненавидить її той останній чоловік, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. Або коли помре той останній чоловік, що взяв був її собі за жінку, 4не може перший її муж, що відпустив її, вернути й узяти її, щоб стала йому за жінку по тому, як була занечищена, бо це огида перед Господнім лицем, і ти не зробиш грішною тієї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.

5 Коли хто недавно одружився, не піде він до війська, і ніяка справа не покладеться на нього, вільний він буде один рік для свого дому, і порадує свою жінку, що взяв. 6Ніхто не візьме в заставу долішнього каменя жорен або горішнього каменя жорен, бо він душу взяв би в заставу. 7Коли буде хто знайдений, що вкрав кого з братів своїх, з Ізраїлевих синів, і буде поводитися з ним як із невільником, або й продасть його, то нехай помре той злодій, і ти вигубиш зло з-посеред себе. 8Стережися в хворобі прокази, щоб дуже пильнувати, і робити все те, як навчать вас священики-Левити; як наказав я їм, будете додержувати, щоб виконати те. 9Пам'ятайте те, що зробив був Господь, Бог твій, Маріямі в дорозі, коли ви виходили з Єгипту. 10Коли ти позичиш своєму ближньому позичку з чогось, не ввійдеш до дому його, щоб узяти заставу його, 11назовні будеш стояти, а той чоловік, що ти позичив йому, винесе до тебе заставу назовні. 12А якщо він чоловік убогий, не ляжеш спати, маючи заставу його, 13конче вернеш йому ту заставу при заході сонця, і буде він спати на одежі своїй, і буде благословляти тебе, а тобі буде це за праведність перед лицем Господа, Бога твого.

14 Не будеш утискати наймита, убогого й незаможного з братів своїх та з приходька свого, що в Краї твоїм у брамах твоїх. 15Того ж дня даси йому заплату, і не зайде над нею незаплаченою сонце, бо вбогий він, і до неї лине душа його. І не буде він кликати на тебе до Господа, і не буде гріха на тобі. 16Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, кожен за гріх свій смертю покараний буде. 17Не скривиш суду на приходька, на сироту, і не будеш брати в заставу вдовиної одежі. 18І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у Єгипті, і викупив тебе Господь, Бог твій, звідти, тому я наказую тобі робити цю річ. 19Коли будеш жати жниво своє на своїм полі, і забудеш на полі снопа, не вернешся взяти його, він буде приходькові, сироті та вдові, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у всім чині твоїх рук. 20Коли будеш оббивати оливку свою, не будеш переоббивати в галузках за собою: воно буде приходькові, сироті та вдові. 21Коли будеш збирати виноград свого виноградника, не будеш збирати полишеного за собою, воно буде приходькові, сироті та вдові. 22І будеш пам'ятати, що рабом був ти в єгипетськім краї, тому я наказую тобі робити цю річ.

Chapter 25

1 Коли буде суперечка між людьми, і вони прийдуть до суду, то розсудять їх, і оправдають справедливого, а несправедливого осудять. 2І станеться, якщо вартий биття той несправедливий, то покладе його суддя, і буде його бити перед собою, число ударів згідно з його несправедливістю. 3Сорока ударами буде його бити, не більше; щоб не бити його більше над те великим биттям, і щоб не був злегковажений брат твій на очах твоїх. 4Не зав'яжеш рота волові, коли він молотить.

5 Коли браття сидітимуть разом, і один із них помре, а сина в нього нема, то жінка померлого не вийде заміж назовні за чужого, дівер її прийде до неї та й візьме її собі за жінку, і подіверує її. 6І буде перворідний, що вона породить, стане він ім'ям його брата, що помер, і не буде стерте ім'я його з Ізраїля. 7А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братової, то братова його вийде до брами до старших та й скаже: Дівер мій відмовився відновити своєму братові ім'я в Ізраїлі, не хотів подіверувати мене. 8І покличуть його старші його міста, і промовлятимуть до нього, а він устане та й скаже: Не хочу взяти її, 9то підійде його братова до нього на очах старших, і здійме йому чобота з ноги його, і плюне в обличчя його, і заговорить, і скаже: Так робиться чоловікові, що не будує дому свого брата. 10І буде зване ім'я його в Ізраїлі: Дім роззутого. 11Коли чоловіки будуть сваритися разом один з одним, і підійде жінка одного, щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б'є, і простягне свою руку, і схопить за сором його, 12то відрубаєш руку її, нехай не змилосердиться око твоє!

13 Не буде в тебе в торбі твоїй подвійного каменя до ваги, великого й малого, 14не буде тобі в твоїм домі подвійної ефи, великої й малої. 15Камінь до ваги буде в тебе повний і справедливий, ефа буде в тебе повна й справедлива, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. 16Бо огида перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто чинить таке, хто чинить несправедливість. 17Пам'ятайте, що зробив був тобі Амалик у дорозі, коли ви виходили з Єгипту, 18що спіткав тебе в дорозі, і повбивав між тобою всіх задніх ослаблених, коли ти був змучений та струджений, а він не боявся Бога. 19І станеться, коли Господь, Бог твій, дасть тобі мир від усіх ворогів твоїх навколо в Краї, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, щоб посісти його, то зітреш пам'ять Амалика з-під неба. Не забудь!

Chapter 26

1 І станеться, коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, і посядеш його, і осядеш у ньому, 2то візьмеш із початків усякого плоду землі, що збереш із Краю свого, що Господь, Бог твій, дає тобі, і покладеш їх у кіш, та й підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там пробувало Ім'я Його. 3І прийдеш ти до священика, що буде тими днями, та й скажеш йому: Засвідчую це сьогодні Господеві, Богові твоєму, що я ввійшов до Краю, що Господь заприсягнув був батькам нашим, щоб дати нам. 4І візьме священик того коша з твоєї руки, і покладе його перед жертівником Господа, Бога твого. 5А ти відповіси та й скажеш перед лицем Господа, Бога свого: Мандрівний арамеянин був мій батько, і він зійшов до Єгипту, і часово замешкав там із небагатьма людьми, та й став там народом великим, сильним та численним. 6І чинили нам зло єгиптяни, і гнобили нас, і давали нас на роботу тяжку. 7І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш. 8І вивів нас Господь із Єгипту рукою сильною та раменом витягненим, і страхом великим, і ознаками та чудами. 9І привів нас до цього місця, і дав нам цей Край, Край, що тече молоком та медом. 10А тепер оце приніс я початок плоду тієї землі, яку Ти дав мені, Господи. І покладеш його перед лицем Господа, Бога свого, і поклонишся перед лицем Господа, Бога свого. 11І будеш радіти всім добром, що дав тобі Господь, Бог твій, тобі та домові твоєму, ти, і Левит, і приходько, що посеред тебе.

12 А коли ти скінчиш десятинити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, приходькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наситяться, 13то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та приходькові, сироті та вдові, за всіма Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув. 14Не їв я з нього в жалобі своїй, і не брав з нього в нечистості, і не дав з нього для померлого, я слухався голосу Господа, Бога свого, чинив усе, як наказав Ти мені. 15Споглянь же з святого мешкання Свого, із небес, і поблагослови народ Свій, Ізраїля, та землю, яку Ти дав нам, як присягнув був нашим батькам, Край, що тече молоком та медом.

16 Цього дня Господь, Бог твій, наказує тобі виконувати ці постанови та закони, а ти будеш додержувати, та будеш виконувати їх усім серцем своїм та всією душею своєю. 17Ти сьогодні засвідчив Господеві, що Він буде тобі Богом, і що ти будеш ходити дорогами Його, і що будеш виконувати постанови Його, і заповіді Його, і закони Його, і що будеш слухатися голосу Його. 18А Господь сьогодні засвідчив тобі, що ти будеш Йому народом вибраним, як Він наказав був тобі, і що ти виконуватимеш усі заповіді Його, 19і що Він ставить тебе найвищим понад усі народи, яких Господь учинив, на хвалу, і на ім'я, і на славу, і що будеш ти для Господа, Бога свого, народом святим, як Він говорив вам.

Chapter 27

1 І наказав Мойсей та Ізраїлеві старші народові, говорячи: Додержуйте всіх заповідей, що я сьогодні наказую вам! 2І станеться того дня, коли ви перейдете Йордан до того Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то поставиш собі велике каміння, і повапниш їх вапном. 3І понаписуєш на них усі слова цього Закону, коли перейдеш, щоб увійшов ти до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, Край, що тече молоком та медом, як промовляв був Господь, Бог батьків твоїх, до тебе. 4І станеться, коли ви перейдете Йордан, поставите те каміння, що я наказую вам сьогодні, на горі Евал, і повапните їх вапном. 5І збудуєш там жертівника для Господа, Бога свого, жертівника з каміння, не піднесеш над ними заліза. 6З нетесаного каміння збудуєш жертівника Господа, Бога свого, і принесеш на ньому цілопалення Господеві, Богові своєму. 7І принесеш на жертву мирні жертви, і будеш там їсти, і будеш тішитися перед лицем Господа, Бога свого. 8І напишеш на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно. 9І промовляв Мойсей та всі священики-Левити, до всього Ізраїля, говорячи: Уважай та слухай, Ізраїлю, ти цього дня став народом Господа, Бога свого. 10І будеш ти слухатися Господа, Бога свого, і будеш виконувати заповіді Його та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні.

11 І наказав Мойсей того дня народові, говорячи: 12Оці стануть на горі Ґарізім, щоб благословляти народ, коли ви перейдете Йордан: Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Йосип, і Веніямин. 13А оці стануть для клятви на горі Евал: Рувим, Ґад, і Асир, і Завулон, Дан і Нефталим. 14І відповідять Левити, і скажуть до всіх Ізраїлевих мужів сильним голосом: 15Проклята людина, що зробить боввана різаного або литого, гидоту для Господа, чин різьбарських рук, і поставить таємно! І відповість увесь народ, та й скаже: амінь! 16Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір! А ввесь народ скаже: амінь! 17Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього! 18Проклятий, хто робить блудячим сліпого в дорозі! А ввесь народ скаже: амінь! 19Проклятий, хто перекручує право приходька, сироти та вдови! А ввесь народ скаже: амінь! 20Проклятий, хто лягає з жінкою батька свого, бо відкрив він подолка одежі свого батька! А ввесь народ скаже: амінь! 21Проклятий, хто лягає з усяким скотом! А ввесь народ скаже: амінь! 22Проклятий, хто лягає з сестрою своєю, дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! А ввесь народ скаже: амінь! 23Проклятий, хто лягає з тещею своєю! А ввесь народ скаже: амінь! 24Проклятий, хто вбиває свого ближнього потаємно! А ввесь народ скаже: амінь! 25Проклятий, хто бере підкупа, щоб забити кого, пролляти кров неповинну! А ввесь народ скаже: амінь! 26Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх! А ввесь народ скаже: амінь!

Chapter 28

1 І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі. 2І прийдуть на тебе всі оці благословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого. 3Благословенний ти в місті, і благословенний ти на полі! 4Благословенний плід утроби твоєї, і плід твоєї землі, і плід худоби твоєї, порід биків твоїх і котіння отари твоєї! 5Благословенний твій кіш та діжа твоя! 6Благословенний ти у вході своїм, і благословенний ти в виході своїм! 7Господь учинить, що вороги твої, які повстають на тебе, будуть побиті перед тобою, вони однією дорогою вийдуть навперейми тебе, а сімома дорогами втікатимуть перед тобою. 8Господь накаже Своєму благословенню бути з тобою в коморах твоїх, та в усьому, чого доторкнеться рука твоя, і благословлятиме тебе в Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі. 9Господь поставить тебе Собі за святий народ, як присягнув був тобі, коли ти будеш додержуватися заповідей Господа, Бога твого, і підеш дорогами Його. 10І побачать усі народи землі, що Господнє Ім'я кличеться на тобі, і будуть боятися тебе. 11І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді поля твого на тій землі, що Господь заприсягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі. 12Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ для Краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш ні в кого. 13І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш долом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати, 14і не відступиш від усіх тих слів, що я сьогодні наказую вам, ані праворуч, ані ліворуч, щоб ходити за іншими богами й служити їм.

15 Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то прийдуть на тебе всі оці прокляття, і досягнуть тебе: 16Проклятий ти в місті, і проклятий ти в полі! 17Проклятий кіш твій та діжа твоя! 18Проклятий плід утроби твоєї та плід твоєї землі, порід биків твоїх та котіння отари твоєї! 19Проклятий ти у вході своїм, і проклятий ти в виході своїм! 20Пошле Господь на тебе прокляття, і замішання, і нещастя на всякий почин твоєї руки, що ти зробиш, аж поки ти не будеш вигублений, і аж поки ти скоро не загинеш через зло твоїх чинів, що опустив ти Мене. 21Приліпить Господь до тебе моровицю, аж поки вона не вигубить тебе з-над землі, куди ти входиш посісти її. 22Ударить Господь тебе сухотами, і пропасницею, і запаленням, і гарячкою, і мечем, і посухою, і іржею, і вони будуть гнати тебе, аж поки ти не загинеш. 23І стане небо твоє, що над твоєю головою, міддю, а земля, що під тобою, залізом. 24Дасть Господь замість дощу Краєві твоєму куряву, а порох із неба буде сходити на тебе, аж поки не будеш ти вигублений. 25Віддасть тебе Господь на поразку твоїм ворогам. Однією дорогою ти вийдеш навперейми його, а сімома дорогами втікатимеш перед ним, і будеш розпорошений по всіх царствах землі. 26І буде твій труп на їжу для всякого птаства небесного та для худоби земної, і не буде нікого, хто б їх пополошив. 27Ударить тебе Господь єгипетським гнояком, ґудзами, лишаями, струпами такими, що не зможеш їх вилікувати. 28Ударить тебе Господь божевіллям, і сліпотою, і туподумством. 29І будеш ти мацати в південь, як мацає сліпий у темряві, і не матимеш поводження в дорогах своїх, і будеш ти по всі дні тільки утискуваний та грабований, та не буде кому боронити. 30Одружишся з жінкою, та хто інший лежатиме з нею. Хату збудуєш, та в ній не сидітимеш. Засадиш виноградника, та не будеш користатися ним. 31Заколений буде віл твій на очах твоїх, та їсти не будеш із нього. Твій осел буде заграбований перед тобою, і не вернеться до тебе. Отара твоя віддана буде ворогам твоїм, і не буде кому боронити тебе. 32Сини твої та дочки твої будуть віддані іншому народові, а очі твої будуть бачити й гинути за ними цілий день, а твоя рука не матиме сили. 33Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ, якого ти не знав, а ти будеш тільки утискуваний та гноблений по всі дні. 34І ти збожеволієш від того, що бачитимуть очі твої. 35Ударить тебе Господь злим гнояком на колінах і на стегнах, від якого не зможеш вилікуватися, від стопи ніг твоїх і аж до черепа твого. 36Відведе Господь тебе та царя твого, якого поставиш над собою, до народу, якого не знав ти та батьки твої, і ти будеш служити там іншим богам, дереву та каменеві. 37І станеш ти страхіттям, поговором та посміховищем серед усіх народів, куди відведе тебе Господь. 38Багато насіння винесеш на поле, та мало збереш, бо пожере його сарана. 39Позасаджуєш виноградники й будеш обробляти, та не будеш пити вина й не будеш збирати, бо пожере його черва. 40Будуть у тебе оливки по всім краї твоїм, та оливою не будеш маститися, бо поспадає оливка твоя. 41Ти породиш синів і дочок, та не будуть для тебе вони, бо підуть у неволю. 42Усяке твоє дерево та плід твоєї землі обсяде черва. 43Приходько, що серед тебе, піднесеться понад тебе високо-високо, а ти зійдеш низько-низько. 44Він тобі позичатиме, а ти йому не позичатимеш, він стане головою, а ти станеш хвостом.

45 І прийдуть на тебе всі оці прокляття, і будуть гнати тебе, і доженуть тебе, аж поки ти будеш вигублений, бо не слухав ти голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати заповіді Його та постанови Його, що Він наказав був тобі. 46І будуть вони на тобі на ознаку та на доказ, та на насінні твоєму аж навіки. 47За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього, 48то будеш служити ворогові своєму, якого Господь пошле на тебе, у голоді, і в прагненні, і в наготі, і в недостатку всього, а він дасть залізне ярмо на твою шию, аж поки вигубить тебе. 49Господь нанесе на тебе народ іздалека, з кінця землі, так, як летить орел, народ, що мови його ти не розумієш, 50народ жорстокий, що не зважатиме на старого, а для юнака не буде милостивий. 51І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі, аж поки вигубить тебе, і він не позоставить тобі збіжжя, ані виноградного соку, ані оливи, ані породу биків твоїх, ані котіння отари твоєї, аж поки вигубить тебе. 52І він буде облягати тебе в усіх твоїх брамах, аж поки порозвалює по всім твоїм краї твої міцні і укріплені мури, на які ти надіявся, і буде гнобити тебе в усіх твоїх брамах по всім твоїм краї, що дав тобі Господь, Бог твій. 53І будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог. 54Кожен найлагідніший серед тебе й найбільше випещений, буде око його лихе на брата свого, і на жінку лоня свого, і на решту синів своїх, що позоставить їх ворог, 55щоб не дати ані одному з них тіла синів своїх, що буде він їсти, бо йому не позостанеться нічого в облозі та в утискові, яким буде утискати тебе твій ворог по всіх твоїх брамах. 56Найлагідніша між тобою й найбільше випещена, що через пещення та ніжність не пробувала ставити на землю стопи своєї ноги, зле буде око її на мужа лоня свого, і на сина свого, і на дочку свою, 57і на послід, що виходить з-поміж ніг її при породі, і на дітей своїх, що породить, бо поїсть їх таємно через недостаток усього в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог у брамах твоїх. 58Якщо ти не будеш додержувати, щоб виконувати всі слова цього Закону, написані в цій книзі, щоб боятися того славного й страшного Ймення Господа, Бога твого, 59то Господь наведе надзвичайні порази на тебе, та порази на насіння твоє, порази великі та певні, і хвороби злі та постійні. 60І наведе Він на тебе всякий єгипетський біль, якого боявся ти, а він пристане до тебе. 61Також усяку хворобу та всяку поразу, що не написана в книзі цього Закону, наведе їх Господь на тебе, аж поки будеш ти вигублений. 62І позостане вас мало, замість того, що були ви, щодо численности, як зорі небесні, бо ти не слухався голосу Господа, Бога свого. 63І станеться, як Господь радів був вами, коли робив вам добро, і коли розмножував вас, так буде радіти Господь вами, коли вигублятиме вас та коли винищуватиме вас, і ви будете вирвані з-над цієї землі, куди ти входиш посісти її. 64І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, дереву та каменеві. 65І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі. 66І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя. 67Уранці ти скажеш: О, якби вечір!, а ввечері скажеш: О, якби ранок! зо страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити. 68І верне тебе Господь до Єгипту на кораблях тією дорогою, про яку я казав тобі, що вже більше не побачиш її, і там ви продаватиметеся ворогам своїм за рабів та за невільниць, та не буде покупця...

Chapter 29

1 (28-69) Оце слова заповіту, що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавському краї, окрім того заповіту, що склав був із ними на Хориві. 2(29-1) І скликав Мойсей усього Ізраїля та й сказав їм: Ви бачили все, що зробив був Господь на ваших очах в єгипетськім краї фараонові, і всім рабам його та всьому його краєві, 3(29-2) ті великі випробування, що бачили очі твої, ті великі ознаки та чуда, 4(29-3) та не дав вам Господь серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб слухати, аж до дня цього. 5(29-4) І провадив я вас сорок літ пустинею, не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі. 6(29-5) Не їли ви хліба, і вина та п'янкого напою не пили ви, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш. 7(29-6) А коли ви прийшли до цього місця, то вийшов був навперейми вас на війну Сигон, цар хешбонський, та Оґ, цар башанський, і побили ми їх, 8(29-7) і забрали ми їхній край, та й дали його на спадок Рувимовим та Ґадовим та половині племени Манасіїного. 9(29-8) Додержуй же слів цього заповіту, і виконуй їх, щоб мали ви поводження в усьому, що будете робити.

10 (29-9) Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: голови ваші, племена ваші, старші ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж, 11(29-10) діти ваші, ваші жінки та твій приходько, що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води, 12(29-11) щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою, 13(29-12) щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. 14(29-13) І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву, 15(29-14) але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут. 16(29-15) Бо ви знаєте, що ми сиділи були в єгипетськім краї, і що ми проходили серед тих народів, які ви перейшли, 17(29-16) І ви бачили їхні огиди та їхніх бовванів, дерево та камінь, срібло та золото, що з ними. 18(29-17) Стережіться, щоб не був серед вас чоловік або жінка, або рід, або плем'я, що серце його сьогодні відвертається від Господа, Бога нашого, щоб піти служити богам цих народів, щоб не був серед вас корінь, що вирощує їдь та полин, 19(29-18) щоб не було, що коли він почує слова цього прокляття, то поблагословиться в серці своїм, говорячи: Мир буде мені, хоч і ходитиму в сваволі свого серця. Тоді загине і напоєний, і спрагнений. 20(29-19) Не захоче Господь простити йому, бо тоді запалиться Господній гнів та лютість Його на цього чоловіка, і буде лежати на ньому все прокляття, написане в цій книзі, і Господь витре ім'я його з-під неба. 21(29-20) І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племен, згідно з усіма прокляттями заповіту, написаного в цій книзі Закону. 22(29-21) І скаже останнє покоління, ваші сини, що постануть за вами, і чужий, що прийде з далекої країни, і побачить порази цього Краю та його хвороби, які пошле Господь на нього: 23(29-22) сірка та сіль, погорілище уся земля його, не буде вона засіювана, і не пустить рослин, і не зійде на ній жодна трава, як по знищенні Содому та Гомори, Адми та Цевоїму, що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй. 24(29-23) І скажуть усі ті народи: Для чого Господь зробив так цьому Краєві? Що то за горіння цього великого гніву? 25(29-24) І скажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога своїх батьків, якого Він склав був із ними, коли виводив їх з єгипетського краю. 26(29-25) І вони пішли, і служили іншим богам, і вклонялися їм, богам, що не знали їх, і що Він не приділив їм. 27(29-26) І запалився Господній гнів на цей Край, щоб навести на нього все прокляття, написане в цій книзі. 28(29-27) І вирвав їх Господь з-над цієї землі в гніві, і в люті, і в великім обуренні, та й кинув їх до іншого краю, як цього дня. 29(29-28) Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону.

Chapter 30

1 І станеться, коли прийдуть на тебе всі ці слова, благословення та прокляття, що я дав перед тобою, і ти візьмеш їх до свого серця серед усіх цих народів, куди закинув тебе Господь, Бог твій, 2і ти навернешся до Господа, Бога свого, і будеш слухатися Його голосу в усьому, що я сьогодні тобі наказую, ти та сини твої, усім своїм серцем та всією своєю душею, 3то поверне з неволі Господь, Бог твій, тебе, і змилосердиться над тобою, і знову позбирає тебе зо всіх народів, куди розпорошив тебе Господь, Бог твій. 4Якщо буде твій вигнанець на кінці неба, то й звідти позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідти Він візьме тебе. 5І введе тебе Господь, Бог твій, до Краю, що посіли батьки твої, і ти посядеш його, і Він учинить добро тобі, і розмножить тебе більше за батьків твоїх. 6І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі. 7І дасть Господь, Бог твій, усі ці прокляття на ворогів твоїх, та на тих, хто ненавидить тебе, хто гнав тебе. 8А ти вернешся, і будеш слухатися Господнього голосу, і будеш виконувати всі Його заповіді, які я сьогодні наказую тобі. 9І зробить Господь, Бог твій, що будеш ти мати надмір у кожному чині своєї руки, у плоді утроби своєї, і в плоді худоби своєї, і в плоді своєї землі на добре, бо Господь знову буде радіти тобою на добро, як радів був твоїми батьками, 10коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб дотримувати заповіді Його та постанови Його, написані в цій книзі Закону, коли навернешся до Господа, Бога свого, усім серцем своїм та всією душею своєю,

11 бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона. 12Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її? 13І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її? 14Бож дуже близька до тебе та річ, вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її.

15 Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло. 16Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, і закона Його, щоб ти жив, і розмножився, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у Краї, куди ти входиш на насліддя. 17А якщо серце твоє відвернеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе звести, і станеш вклонятися іншим богам, і будеш їм служити, 18я сьогодні представив вам, що конче погинете ви, недовго житимете на цій землі, до якої ти переходиш Йордан, щоб увійти туди на оволодіння її. 19Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, 20щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм.

Chapter 31

1 І пішов Мойсей, і промовляв до всього Ізраїля оці слова, 2та й сказав їм: Я сьогодні віку ста й двадцяти літ. Не можу вже виходити та входити, і Господь сказав мені: Не перейдеш ти цього Йордану. 3Господь, Бог твій, Він піде перед тобою, Він вигубить ці народи перед тобою, і ти заволодієш ними. Ісус перейде перед тобою, як говорив був Господь. 4І зробить їм Господь, як зробив був Сигонові та Оґові, аморейським царям та їхньому краєві, яких вигубив Він. 5І дасть їх Господь перед вас, а ви зробите їм згідно з усією заповіддю, що я вам наказав був. 6Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той хто ходить з тобою, не опустить Він тебе й не покине тебе. 7І покликав Мойсей Ісуса, та й до нього сказав на очах усього Ізраїля: Будь сильний та відважний, бо ти ввійдеш з цим народом до того Краю, якого Господь заприсягнув їхнім батькам, щоб їм дати, і ти даси їм його на спадок. 8А Господь, Він Той, що піде перед тобою, не опустить тебе й не покине тебе, не бійся й не лякайся.

9 І написав Мойсей цього Закона, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковчега Господнього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старших. 10І наказав їм Мойсей, говорячи: У кінці семи літ, окресленого часу року відпущення, у свято Кучок, 11коли прийде ввесь Ізраїль з'явитися перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке вибере Він, будеш читати цього Закона перед усім Ізраїлем до їхніх ушей. 12Збери той народ, чоловіків, і жінок, і дітей, і приходька свого, що в твоїх брамах, щоб вони чули й щоб навчалися, і боялися Господа, Бога вашого, і додержували виконувати всі слова цього Закону. 13А їхні сини, що не знали, будуть чути та навчатися боятися Господа, Бога вашого, по всі дні, що ви житимете на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.

14 І сказав Господь до Мойсея: Оце наблизилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії заповіту, а Я йому накажу. І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту. 15І появився Господь у скинії в стовпі хмари, і став той стовп хмари біля скинійного входу. 16І сказав Господь до Мойсея: Ось ти спочинеш з батьками своїми, а цей народ устане та й буде блудодіяти з богами того чужого Краю, куди він увіходить, щоб бути в середині його, і покине Мене, і зламає заповіта Мого, що склав був Я з ним. 17І того дня запалиться Мій гнів на нього, і Я покину їх, і сховаю Своє лице від них, а він буде знищений, і знайдуть його численні нещастя та утиски. І скаже він того дня: Хіба не через те, що нема в мене мого Бога, знайшли мене ці нещастя? 18А Я того дня конче сховаю лице Своє через усе те зло, що зробив він, бо звернувся до інших богів. 19А тепер запишіть собі оцю пісню, і навчи її Ізраїлевих синів. Вклади її в їхні уста, щоб була мені ця пісня за свідка на Ізраїлевих синів. 20Коли Я введу його до тієї землі, яку присягнув його батькам, що тече молоком та медом, і він буде їсти й насититься, і потовстіє, і звернеться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене кинуть з образою, і зламає він заповіта Мого, 21то станеться, коли знайдуть його численні нещастя та утиски, що пісня ця стане проти нього за свідка, бо вона не забудеться з уст насіння його. Бо Я знаю наставлення серця його, що він чинить сьогодні, перше ніж введу його до того Краю, що Я присягнув.

22 І написав Мойсей ту пісню того дня, і навчив її Ізраїлевих синів. 23І наказав він Ісусові, Навиновому синові, та й сказав: Будь сильний та відважний, бо ти впровадиш Ізраїлевих синів до того Краю, що Я присягнув їм, а Я буду з тобою. 24І сталося, як Мойсей скінчив писати слова цього Закону до книги аж до кінця їх, 25то Мойсей наказав Левитам, що носять ковчега Господнього заповіту, говорячи: 26Візьміть книгу цього Закону, і покладіть її збоку ковчега заповіту Господа, Бога вашого, і вона буде там на тебе за свідка. 27Бо я знаю неслухняність твою та тверду твою шию. Бо ще сьогодні, коли я живу з вами, ви були неслухняні Господеві, а тим більш будете по смерті моїй! 28Зберіть до мене всіх старших ваших племен та урядників ваших, а я буду промовляти до їхніх ушей ці слова, і покличу небо й землю на свідчення проти них. 29Бо я знаю, що по смерті моїй, псуючися, зіпсуєтеся ви, і відхилитесь з тієї дороги, яку я наказав вам, і в кінці днів спіткає вас нещастя, коли будете робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його чином своїх рук. 30І промовляв Мойсей до ушей всієї Ізраїлевої громади слова оцієї пісні аж до закінчення їх:

Chapter 32

1 Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх! 2Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень. 3Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові! 4Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він. 5Зіпсулись вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене. 6Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть. 8Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів. 9Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його. 10Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока. 11Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм, 12так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було. 13Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя, 14маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.

15 І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив. 16Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами. 17Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші! 18Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

19 І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх, 20та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри. 21Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх. 22Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір. 23Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них. 24Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі. 25Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.

26 Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять, 27та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це. 28Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування. 29Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій. 30Як може один гнати тисячу, а два проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх? 31Не така бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги. 32Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них, 33вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь! 34Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане? 35Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них. 36Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного. 37І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони, 38що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

39 Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки. 40Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий! 41Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу. 42Я стріли Свої понапоюю кров'ю, а Мій меч поїдатиме м'ясо, кров'ю забитого й бранця, головами кучматими ворога. 43Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ.

44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів. 45А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля, 46то сказав він до них: Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону. 47Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її. 48І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи: 49Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння. 50І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор-горі, і долучився до своєї рідні, 51за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів. 52Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам.

Chapter 33

1 А оце благословення, яким поблагословив Ізраїлевих синів Мойсей, чоловік Божий, перед своєю смертю, 2та й сказав: Господь від Сінаю прибув, і зійшов від Сеїру до них, появився у світлі з Парану гори, і прийшов із Меріви Кадешу. По правиці Його огонь Закону для них. 3Теж народи Він любить. Всі святії його у руці Твоїй, і вони припадають до ніг Твоїх, слухають мови Твоєї. 4Дав Мойсей нам Закона, спадщину зборові Якова. 5І був Він царем в Єшуруні, як народнії голови разом збирались, племена Ізраїлеві.

6 Рувим хай живе, і нехай не помре, і число люду його нехай буде велике. 7А це про Юду. І він сказав: Почуй, Господи, голосу Юди, і до народу його Ти впровадиш його. Йому воюватимуть руки його, а Ти будеш поміч йому на його ворогів.

8 А про Левія сказав: Твій туммім і твій урім для чоловіка святого Твого, що його Ти був випробував у Массі, що суперечку з ним мав над водою Меріви, 9що каже про батька свого та про матір свою: Не бачив тебе, що братів своїх не пізнає, і не знає синів своїх, бо додержують слова Твого, і вони заповіту Твого стережуть. 10Навчають вони про права Твої Якова, а про Закона Твойого Ізраїля, приносять кадило Тобі та на жертівник Твій цілопалення. 11Поблагослови його силу, о Господи, а чин його рук уподобай Собі. Поламай стегна тим, що стають проти нього, та ненависть мають на нього, щоб більш не повстали вони!

12 Про Веніямина сказав: Він Господній улюбленець, перебуває безпечно при Ньому, а Він окриває його цілий день і в раменах Його спочиває. 13А про Йосипа він сказав: Благословенний від Господа Край Його дарами з неба, з роси та з безодні, що долі лежить, 14і з дару врожаїв від сонця, і з дару рослини від місяців, 15і з верхів'я гір сходу, і з дару відвічних пагірків, 16і з дару землі та її повноти. А милість Того, що в терновім кущі пробував, нехай прийде на голову Йосипа та на тім'я вирізненого між братами своїми. 17Величність його як вола його перворідного, а роги його роги буйвола, ними буде колоти народи всі разом, аж до кінців землі, а вони міріяди Єфремові, а вони Манасіїні тисячі.

18 А про Завулона сказав: Радій, Завулоне, як будеш виходити, і ти, Іссахаре, у наметах своїх! 19Вони кличуть народи на гори, приносять там праведні жертви, бо будуть вони споживати достаток морський та скарби, зариті в піску. 20А про Ґада сказав: Благословенний, хто Ґада розширює! Він ліг, як левиця, і жере рам'я й череп. 21Забезпечив він частку для себе, бо там частка прихована від Праводавця, і прийшов із головами народу, виконав правду Господню і Його постанови з Ізраїлем.

22 А на Дана сказав: Дан левів левчук, що з Башану вискакує. 23А на Нефталима сказав: Нефталим ситий милістю, і повен Господнього благословення, захід та південь посядь! 24А про Асира сказав: Асир благословенний найбільше з синів, уподобаний серед братів своїх, і в оливу вмочає він ногу свою. 25Залізо та мідь то запора твоя, а сила твоя як усі твої дні.

26 Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах. 27Покрова твоя Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його. І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його! 28І перебуває Ізраїль безпечно, самотно, він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина, а небо його сипле краплями росу. 29Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности. І будуть твої вороги при тобі упокорюватись, а ти по висотах їх будеш ступати.

Chapter 34

1 І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів'я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану, 2і ввесь Нефталим, і край Єфрема та Манасії, і ввесь край Юди аж до Останнього моря, 3і південь, і рівнину долини Єрихону, пальмового міста аж до Цоару. 4І сказав Господь до нього: Оце той Край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не перейдеш.

5 І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа. 6І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня. 7А Мойсей був віку ста й двадцяти літ, коли він помер, та не затемнилось око його, і вологість його не зменшилась. 8І оплакували Мойсея Ізраїлеві сини в моавських степах тридцять день, та й покінчилися дні оплакування жалоби за Мойсеєм.

9 А Ісус, син Навинів, був повний духа мудрости, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав був Мойсеєві. 10І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя-в-обличчя, 11щодо всіх ознак та чуд, що Господь послав його чинити в єгипетськім краї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві, 12і щодо всієї тієї сильної руки, і щодо всього того страху великого, що Мойсей чинив на очах усього Ізраїля.

Joshua

Chapter 1

1 І сталося по смерті Мойсея, раба Божого, і сказав Господь до Ісуса, сина Навинового, Мойсеєвого слуги, говорячи: 2Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам. 3Кожне місце, що стопа ноги вашої ступить на ньому, Я дав вам, як Я говорив був Мойсеєві. 4Від пустині й цього Ливану й аж до Великої Річки, річки Ефрату, увесь край хіттеян, і аж до Великого моря на захід буде ваша границя. 5Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе. 6Будь сильний та відважний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм. 7Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, не відхилишся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити. 8Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі. 9Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити.

10 І наказав Ісус урядникам народу, говорячи: 11Перейдіть посеред табору, і накажіть народові, говорячи: Приготуйте собі поживу на дорогу, бо по трьох днях ви переходите цей Йордан, щоб увійти посісти той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам його на спадщину. 12А Рувимовому й Ґадовому та половині племени Манасіїного Ісус сказав, говорячи: 13Пам'ятайте те слово, що вам наказав був Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, що відпочинок дає вам, дав вам цей Край. 14Ваші жінки, діти ваші та ваша худоба зостануться в Краї, що дав вам Мойсей по той бік Йордану, а ви перейдете озброєні перед вашими братами, усі сильні військові, і допоможете їм, 15аж поки Господь не дасть відпочинку вашим братам, як вам, і посядуть і вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає їм. І ви вернетеся до Краю вашого спадку, і посядете його, що дав вам Мойсей, раб Господній, по той бік Йордану на схід сонця.

16 А вони відповіли Ісусові, говорячи: Усе, що накажеш нам, ми зробимо, і до всього, куди пошлеш нас, підемо. 17Усе так, як слухалися ми Мойсея, так будемо слухатися тебе, тільки нехай буде Господь, Бог твій, з тобою, як був Він із Мойсеєм. 18Кожен, хто буде неслухняний наказам твоїм, і не буде слухатися слів твоїх щодо всього, що накажеш йому, нехай буде вбитий. Тільки будь сильний та відважний!

Chapter 2

1 І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох таємних вивідувачів, говорячи: Ідіть, розгляньте цей Край та Єрихон. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудниці, а ім'я їй Рахав. І переночували вони там. 2І було донесено єрихонському цареві, говорячи: Ось цієї ночі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб вивідати цей Край. 3І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край. 4А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. 5А коли замикалася брама зо смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх. 6А вона відвела їх на дах, та й сховала їх у жмутах льону, що були зложені в неї на даху. 7А ті люди погналися за ними йорданською дорогою аж до бродів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними.

8 І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах, 9і сказала до тих людей: Я знаю, що Господь дав вам цей Край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами. 10Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту, і що зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закляттям. 11І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в людини зо страху перед вами, бо Господь, Бог ваш, Він Бог на небесах угорі й на землі долі! 12А тепер присягніть мені Господом, що як я вчинила з вами милість, так зробите й ви милість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака. 13І зоставите при житті батька мого, і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти. 14І сказали їй ті люди: Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передаватиме нам оцей Край, то ми вчинимо тобі милість та правду. 15І вона спустила їх шнуром через вікно, бо дім її був у стіні міського муру, і в мурі вона жила. 16І сказала вона їм: Ідіть на гору, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не вернеться погоня, а потому підете своєю дорогою. 17І сказали до неї ті люди: Ми будемо чисті від цієї присяги тобі, що ти заприсягла нас, якщо ти не вчиниш так. 18Оце, як ми будемо входити до Краю, то ти прив'яжеш шнурка з цієї нитки червені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до дому. 19І буде, усі, хто вийде з дверей твого дому назовні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому. 20А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від присяги тобі, якою ти заприсягла нас. 21А вона сказала: Як ви сказали, нехай буде воно так. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного суканого шнурка.

22 І вони пішли, і вийшли на гору, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася погоня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх. 23І повернулися ті два мужі, і зійшли з гори, і перейшли Йордан, і прийшли до Ісуса, сина Навинового, та й розповіли йому все, що їх спіткало. 24І сказали вони до Ісуса: Справді Господь дав у нашу руку всю цю землю, а всі мешканці цього Краю омліли зо страху перед нами.

Chapter 3

1 І встав Ісус рано вранці, і вони рушили з Ситтіму, та й прийшли аж до Йордану він та всі Ізраїлеві сини. І переночували вони там перше, ніж перейшли. 2І сталося по трьох днях, і перейшли урядники між табором, 3і наказали народові, говорячи: Коли ви побачите ковчега заповіту Господа, Бога вашого, та священиків-Левитів, що несуть його, то ви рушите з вашого місця, і підете за ним. 4Тільки віддаль між вами та між ним буде мірою коло двох тисяч ліктів. Не наближайтеся до нього, щоб ви знали ту дорогу, якою підете, бо ви не ходили цією дорогою ані вчора, ані позавчора. 5І сказав Ісус до народу: Освятіться, бо Господь узавтра чинитиме чуда поміж вами. 6І сказав Ісус до священиків, говорячи: Понесіть ковчега заповіту, і перейдіть Йордан перед народом. І понесли вони ковчега заповіту, і пішли перед народом.

7 І сказав Господь до Ісуса: Цього дня розпічну Я звеличувати тебе на очах усього Ізраїля, який буде бачити, що як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою. 8А ти накажеш священикам, що носять ковчега заповіту, говорячи: Коли ви ввійдете до краю води Йордану, станете в Йордані. 9І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: Підійдіть сюди, і послухайте слів Господа, Бога вашого. 10І Ісус сказав: По цьому пізнаєте, що Бог Живий поміж вами, і конче Він вижене перед вами ханаанеянина, і хіттеянина, і хіввеянина, і періззеянина, і ґірґашеянина, і євусеянина. 11Оце ковчег заповіту Владики всієї землі переходить перед вами через Йордан. 12А тепер візьміть собі дванадцять мужів з Ізраїлевих племен, по одному мужеві на плем'я. 13І станеться, коли спиняться стопи ніг священиків, що носять ковчега Господа, Владики всієї землі, у воді Йордану, буде спинена вода, що тече зверху, і стане одним валом.

14 І сталося, коли рушив народ зо своїх наметів, щоб перейти Йордан, а священики, що несли ковчега заповіту перед народом, 15і коли носії ковчегу прийшли до Йордану, а ноги священиків, що несли ковчега, занурилися в воду скраю, а Йордан був повний по всі береги свої всі дні жнив, 16то спинилась вода, що зверху текла, стала одним валом, дуже далеко від міста Адама, що збоку Цортану, а та, що текла до степу, до Солоного моря, стекла зовсім, і була відділена, а народ перейшов навпроти Єрихону. 17А священики, що несли ковчега заповіту Господнього, стали міцно на сухому посередині Йордану, і ввесь Ізраїль переходив по сухому, аж поки не скінчив переходити Йордан увесь народ.

Chapter 4

1 І сталося, як увесь народ закінчив переходити Йордан, то сказав Господь до Ісуса, говорячи: 2Візьміть собі з народу дванадцять мужів, по одному мужеві з племени. 3І накажете їм, говорячи: Винесіть звідси, із середини Йордану, із місця, де міцно стояли ноги священиків, дванадцять каменів, і перенесете їх із собою, і покладете їх на нічлігу, що в ньому будете ночувати цієї ночі. 4І покликав Ісус тих дванадцятьох мужів, що настановив з Ізраїлевих синів, по одному мужеві з племени, 5та й сказав їм Ісус: Підіть перед ковчегом Господа, Бога вашого, до середини Йордану, і підійміть собі кожен на плече своє одного каменя за числом племен Ізраїлевих синів, 6щоб то було знаком між вами, коли взавтра запитають ваші сини, говорячи: Що це в вас за каміння? 7то скажете їм, що була відділена йорданська вода перед ковчегом Господнього заповіту, коли він переходив в Йордані, була відділена йорданська вода. І будуть ті каміння за пам'ятку для Ізраїлевих синів аж навіки. 8І зробили Ізраїлеві сини так, як наказав Ісус, і понесли вони дванадцять каменів із середини Йордану, як говорив Господь до Ісуса, за числом племен Ізраїлевих синів. І перенесли їх із собою до нічлігу, та й поклали їх там. 9А інших дванадцять каменів поставив Ісус в середині Йордану на місці, де стояли ноги священиків, що несли ковчега заповіту, і вони там аж до дня цього.

10 А священики, що несли ковчега, стояли в середині Йордану аж до закінчення всього, що Господь наказав був Ісусові сказати народові, згідно з усім тим, що наказав був Мойсей Ісусові. А народ квапився і переходив. 11І сталося, як увесь народ скінчив переходити, то перейшов Господній ковчег та священики перед народом. 12І перейшли Рувимові сини й сини Ґадові та половина племени Манасіїного, озброєні до бою, перед Ізраїлевими синами, як Мойсей говорив був до них. 13Коло сорока тисяч озброєних вояків перейшли перед Господнім лицем на війну до єрихонських степів. 14Того дня звеличив Господь Ісуса на очах усього Ізраїля, і стали боятися його, як боялися Мойсея по всі дні його життя. 15І сказав Господь до Ісуса, говорячи: 16Накажи священикам, що носять ковчега заповіту, і нехай вони вийдуть з Йордану. 17І наказав Ісус священикам, говорячи: Вийдіть з Йордану! 18І сталося, коли священики, що несли ковчега Господнього заповіту, вийшли з середини Йордану, а стопи ніг священиків відірвалися від нього, щоб стати на сухому, то вода Йордану вернулася на своє місце, і пішла, як учора-позавчора, по всіх його берегах. 19А народ вийшов із Йордану десятого дня першого місяця, та й таборував у Ґілґалі, на східньому боці Єрихону.

20 А дванадцять тих каменів, що взяли з Йордану, Ісус поставив у Ґілґалі. 21І сказав він до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли взавтра запитають вас ваші сини своїх батьків, говорячи: Що це за каміння? 22то познайомте ваших синів, говорячи: По сухому перейшов був Ізраїль цей Йордан, 23бо Господь, Бог ваш, висушив воду Йордану перед вами, аж поки ви не перейшли, як зробив був Господь, Бог ваш, морю Червоному, яке Він висушив перед нами, аж поки ми не перейшли, 24щоб усі народи землі пізнали руку Господню, що сильна вона, щоб боялися ви Господа, Бога вашого, по всі дні.

Chapter 5

1 І сталося, як усі аморейські царі, що по той бік Йордану на захід, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо страху перед Ізраїлевими синами. 2Того часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз. 3І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті. 4А оце та причина, чому Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту. 5Бо був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували. 6Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю, що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край, який тече молоком та медом. 7А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі. 8І сталося, як увесь народ закінчив обрізуватися, то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання. 9І сказав Господь до Ісуса: Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу. І назвав те місце ім'ям: Ґілґал, і так є аж до цього дня.

10 І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах. 11А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене. 12І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того Краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю.

13 І сталося, коли Ісус був при Єрихоні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а витягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому: Чи ти наш, чи наших ворогів? 14А той відказав: Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові? 15І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: Скинь взуття своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно! І зробив Ісус так.

Chapter 6

1 А Єрихон замкнувся, і був замкнений зо страху перед Ізраїлевими синами, ніхто не виходив і не входив. 2І сказав Господь до Ісуса: Ось, Я дав у твою руку Єрихон та царя його, сильних вояків. 3І обійдете навколо це місто, всі вояки, обхід навколо міста один раз. Так зробиш шість день. 4А сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед ковчегом. А сьомого дня обійдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у роги. 5І станеться, коли засурмить баранячий ріг, коли ви почуєте голос тієї сурми, а ввесь народ крикне гучним криком, то мур цього міста впаде на своєму місці, а народ увійде кожен перед себе.

6 І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: Несіть ковчега заповіту, а сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом. 7А до народу сказав: Підіть, обійдіть навколо це місто, а озброєний піде перед Господнім ковчегом. 8І сталося, як Ісус сказав це народові, то сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів, ішли та сурмили в ці сурми, а ковчег Господнього заповіту йшов за ними. 9А озброєні йшли перед священиками, що сурмили в роги, а військо заднє йшло за ковчегом. І все сурмили в сурми. 10А народові Ісус наказав, говорячи: Не будете кричати, і не дасте почути вашого голосу, і не вийде слово з ваших уст аж до дня, коли я скажу вам: Закричіть! І ви закричите. 11І Господній ковчег пішов навколо міста, обійшов один раз. І ввійшли до табору, та й ночували в таборі. 12І встав Ісус рано вранці, і понесли священики Господнього ковчега. 13А сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом, ішли та все сурмили в сурми, а озброєні йшли перед ними, а військо заднє йшло за Господнім ковчегом. І все сурмили в сурми. 14І обійшли навколо міста другого дня один раз, та й вернулися до табору. Так зробили шість день. 15І сталося сьомого дня, і повставали вони рано вранці, як сходила рання зоря, і обійшли навколо міста за тим приписом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз. 16І сталося, коли сьомого разу засурмили священики в сурми, то Ісус сказав до народу: Закричіть, бо Господь віддав вам це місто!

17 І станеться це місто закляттям, воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудниця Рахав буде жити, вона та всі, хто з нею в домі, бо вона сховала була послів, яких ми посилали. 18Та тільки стережіться заклятого, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли з заклятого, і щоб тим не завели Ізраїлевого табору під закляття, і не довели його до нещастя. 19А все срібло та золото, і речі мідяні та залізні, це святість для Господа, воно ввійде до Господньої скарбниці. 20І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто. 21І зробили вони закляттям усе, що в місті, від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, усе знищили вістрям меча. 22А до двох тих людей, що вивідували Край, Ісус сказав: Увійдіть до дому тієї жінки блудниці, і виведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви заприсягли були їй. 23І ввійшли юнаки, вивідувачі, і вивели Рахав, і батька її, і матір її, і братів її, і все, що її, і всі роди її вивели й умістили поза Ізраїлевим табором. 24А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбниці Господнього дому. 25А блудницю Рахав, і дім її батька, і все, що її, Ісус позоставив при житті. І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня, бо сховала була послів, яких послав був Ісус вивідати Єрихон. 26І того часу заприсягнув Ісус, говорячи: Проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон, на перворіднім своїм він заложить його, і на наймолодшім своїм поставить брами його. 27І був Господь з Ісусом, а слава його розійшлася по всім Краї.

Chapter 7

1 І спроневірилися Ізраїлеві сини в заклятому, Ахан, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів. 2І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: Підіть, і вивідайте цей Край. І пішли ті мужі, і вивідали той Ай. 3І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: Нехай не йде ввесь народ, коло двох тисяч люда або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисленні. 4І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, та вони повтікали перед айськими людьми. 5І айські люди повибивали з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбіччі гори. І охляло серце народу, та й стало як вода.

6 І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші, і посипали порохом свою голову. 7І сказав Ісус: Ах, Владико Господи, для чого. Ти конче перепровадив цей народ через Йордан, щоб дати нас у руку амореянина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позосталися, і осіли по той бік Йордану! 8О, Господи! Що я скажу по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворогами? 9І почують ханаанеянин та всі мешканці цього Краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я наше з землі. І що Ти зробиш Своєму великому Йменню?

10 І сказав Господь до Ісуса: Устань, пощо то ти падаєш на обличчя своє? 11Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі. 12І не зможуть Ізраїлеві сини встояти перед своїми ворогами, вони обернуть спину перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не вигубите заклятого з-поміж себе! 13Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш устояти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого. 14І підходьте рано вранці за вашими племенами. І станеться, те плем'я, що його виявить Господь, нехай підходить за родами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за домами, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчинами. 15І станеться, хто буде виявлений у заклятім, той буде спалений в огні, він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем.

16 І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племенами, і було виявлене Юдине плем'я. 17І привів він Юдині роди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за родинами, і був виявлений Завдій. 18І привів він його дім за мужчинами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени. 19І сказав Ісус до Ахана: Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що ти зробив? Не скажи неправди передо мною! 20І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: Дійсно, згрішив я Господеві, Богові Ізраїля, і зробив так та так. 21І побачив я в здобичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зливка, п'ятдесят шеклів вага його, і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в середині намету мого, а срібло під ним. 22І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним. 23І забрали його з середини намету, і принесли його до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його перед Господнім лицем. 24І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зливка, і синів його, і дочок його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиводили їх до долини Ахор. 25І сказав Ісус: Нащо ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе це нещастя Господь цього дня! І вкаменували його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням. 26І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я того місця: Ахор, аж до цього дня.

Chapter 8

1 І сказав Господь до Ісуса: Не бійся й не лякайся, візьми з собою ввесь військовий люд, та й устань, піди на Ай. Подивися: ось дав Я в руку твою айського царя, і народ його, і місто його, і край його. 2І зробиш Аєві, і цареві його, як ти зробив Єрихонові та цареві його, тільки здобич його та худобу його заберете собі. Постав собі засідку на місто позад нього.

3 І встав Ісус та ввесь військовий люд, щоб іти на Ай. І вибрав Ісус тридцять тисяч чоловіка сильних вояків, та й послав їх уночі. 4І він наказав їм, говорячи: Глядіть, чатуйте на Ай з-позад міста, не віддаляйтеся дуже від міста, і будьте всі готові. 5А я та ввесь народ, що зо мною, прийдемо до міста. І станеться, коли вийдуть навперейми нам, як перше, то ми втечемо перед ними. 6І вийдуть вони за нами, а ми відтягнемо їх від міста, бо скажуть: Вони втікають перед нами, як перше. І ми втечемо перед ними. 7А ви встанете з засідки, і здобудете те місто, і Господь, Бог ваш, дасть його вам у вашу руку. 8І станеться, як ви візьмете місто, то підпалите місто огнем, зробите за Господнім словом. Глядіть, я вам наказав. 9І послав їх Ісус, і пішли вони на засідку, та й засіли між Бет-Елом та між Аєм, із заходу від Аю. А Ісус ночував тієї ночі серед народу. 10І встав Ісус рано вранці, і переглянув народ, і пішов він та Ізраїлеві старші перед народом до Аю. 11А всі вояки, що були з ним, пішли під гору, і підійшли, і прийшли навпроти того міста, і таборували з півночі Аю, а між ним та між Аєм була долина. 12І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка, і поставив їх як засідку між Бет-Елом та між Аєм з заходу міста. 13І розклав народ, увесь табір, що з півночі міста, а задню частину його з заходу міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини. 14І сталося, як побачив це айський цар, то люди того міста поспішили, і встали рано, і вийшли навперейми Ізраїля на бій, він та ввесь його народ, на означений час перед степ. А він не знав, що є засідка на нього з-позад міста. 15А Ісус та ввесь Ізраїль удавали, ніби побиті перед ними, і втікали дорогою на пустиню. 16А ті скликали ввесь народ, що в місті, щоб гнатися за ними. І гналися вони за Ісусом, і віддалилися від міста. 17І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі, хто не погнався б за Ізраїлем. І позоставили вони місто відчиненим, та й гналися за Ізраїлем. 18І сказав Господь до Ісуса: Простягни списа, що в руці твоїй, до Аю, бо в руку твою його віддам. І простягнув Ісус списа, що в руці його, до міста. 19А засідка швидко встала зо свого місця, та й побігли, як він простягнув свою руку. І ввійшли вони до міста, і здобули його, і поквапилися та й підпалили те місто огнем. 20І обернулися айські люди позад себе, та й побачили, аж ось знявся дим міста до неба! І не було в них сили, щоб утікати ані сюди, ані туди... А народ, що втікав до пустині, обернувся на тих, хто гнався за ним. 21А Ісус та ввесь Ізраїль, як побачили, що засідка здобула те місто, і що знявся дим із міста, то вернулися, та й повбивали айських людей. 22А ті повиходили з міста навперейми них, і опинилися серед Ізраїля: ті з цього боку, а ті з того. І повбивали їх, так що не позосталося з них нікого, хто врятувався б чи втік.

23 А айського царя вони схопили живого, і привели його до Ісуса. 24І сталося, як покінчив Ізраїль забивати всіх айських мешканців на полі, у пустині, що гнали їх по ній, і попадали вони від вістря меча аж до останнього, то вернувся ввесь Ізраїль до Аю, і перебили його вістрям меча. 25І було всіх, що впали того дня, від чоловіка й аж до жінки, дванадцять тисяч, усі айські мешканці. 26А Ісус не опускав своєї руки, що витягнув зо списом, аж поки не вчинив закляттям усіх айських мешканців. 27Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізраїль за словом Господа, що наказав був Ісусові. 28І спалив Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня. 29А айського царя повісив на дереві аж до вечірнього часу. А коли сонце заходило, Ісус наказав, і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста. І накидали над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня.

30 Тоді Ісус збудував жертівника для Господа, Бога Ізраїлевого, на горі Евал, 31як наказав був Мойсей, раб Господній, Ізраїлевим синам, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, жертівника з цілого каміння, що над ними не підіймали заліза. І принесли на ньому цілопалення для Господа, і приносили мирні жертви. 32І він написав там на тих каміннях відписа Мойсеєвого Закону, що той написав перед Ізраїлевими синами. 33А ввесь Ізраїль, і старші його, і урядники, і судді його, стояли з цього й з того боку ковчегу навпроти священиків-Левитів, що носять ковчега Господнього заповіту, як приходько, так і тубілець, половина його навпроти гори Ґарізім, а половина його навпроти гори Евал, як наказав був Мойсей, раб Господній, благословляти Ізраїлів народ найперше. 34А потім він читав усі слова того Закону, благословення та прокляття, усе так, як написано в Законі. 35Не було слова зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля, і жінок, і дітей, і приходька, що ходить серед них.

Chapter 9

1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин, 2то вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

3 А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві, 4то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані, 5і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий. 6І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову. 7І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову? 8І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите? 9І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті, 10і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті. 11І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову. 12Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий. 13А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги. 14І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади. 16І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними. 17І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім. 18І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників. 19І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них. 20Оце зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм. 21І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас? 23А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого. 24А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ. 25А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини. 26І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх. 27І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

Chapter 10

1 І сталося, як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек, що Ісус здобув Ай та вчинив його закляттям, і що як зробив Єрихонові й цареві його, так зробив Аєві та цареві його, і що мешканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них, 2то дуже налякалися, бо Ґів'он місто велике, як одне з міст царських, і що він більший за Ай, а всі люди його лицарі. 3І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама, і до ярмутського царя Пір'ама, і до лахіського царя Яфії, і до еґлонського царя Девіра, говорячи: 4Прийдіть до мене, і допоможіть мені, і ми поб'ємо Ґів'она, бо він замирив з Ісусом та з Ізраїлевими синами. 5І вони зібралися, і пішли п'ять аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони та всі табори їхні, і розтаборувалися при Ґів'оні, і воювали проти них. 6І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табору в Ґілґал, говорячи: Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують гори.

7 І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки й військові лицарі. 8І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, ніхто з них не встоїть перед тобою. 9І прибув до них Ісус зненацька, цілу ніч ішов із Ґілґалу. 10І Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і побив їх великою поразкою в Ґів'оні. І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону, і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди. 11І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали. Тих, що повмирали від градового каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мечем. 12Тоді Ісус говорив Господеві того дня, коли Господь дав амореянина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на очах Ізраїля: Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині! 13І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже цілий день. 14І не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав людського голосу, бо Господь воював для Ізраїля.

15 І вернувся Ісус, а з ним увесь Ізраїль до табору в Ґілґал. 16А ті п'ять царів повтікали, та й сховалися в печері в Маккеді. 17І було донесено Ісусові й сказано: Знайдені ті п'ять царів, сховані в печері в Маккеді. 18А Ісус відказав: Приваліть велике каміння на отвір печери, і призначте до неї людей, щоб їх стерегти. 19А ви не стійте, женіться за своїми ворогами, і понищте їхні задні стежі, і не давайте їм входити до їхніх міст, бо Господь, Бог ваш, віддав їх у вашу руку. 20І сталося, як завдав їм Ісус та Ізраїлеві сини дуже велику поразку, так, що прийшов їм кінець, а врятовані повтікали від них, і повходили до твердинних міст, 21то ввесь народ у спокої вернувся до табору до Ісуса в Маккеді, і ніхто не поворушив язика свого проти кого з Ізраїлевих синів! 22І сказав Ісус: Відчиніть отвір печери, і приведіть до мене з печери тих п'ятьох царів. 23І вони зробили так, і вивели до нього з печери тих п'ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського, царя еґлонського. 24І сталося, як привели тих царів до Ісуса, то Ісус закликав усіх Ізраїлевих людей, і сказав військовим начальникам, що йшли з ним: Підійдіть, поставте свої ноги на шиї цих царів. І вони попідходили, і поставили свої ноги на їхні шиї. 25І сказав до них Ісус: Не бійтеся й не лякайтеся, будьте сильні та відважні, бо Господь зробить так усім вашим ворогам, із якими ви воюєте. 26А по цьому Ісус бив їх, і повбивав їх, і повісив їх на п'ятьох деревах. І висіли вони на тих деревах аж до вечора. 27І сталося на час заходу сонця, Ісус наказав, і поздіймали їх із дерев, і повкидали їх до печери, де вони були поховалися, і понакладали велике каміння на отвір печери, де воно аж до цього дня.

28 А Маккеду Ісус здобув того дня, і побив вістрям меча її та царя її, учинив закляттям їх та кожну особу, хто був у ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він її цареві те саме, що зробив був цареві єрихонському. 29А Ісус та ввесь Ізраїль із ним перейшов з Маккеди до Лівни, та й воював проти Лівни. 30І дав Господь в Ізраїлеву руку також її та царя її, і він побив вістрям меча її та кожну особу, що в ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він цареві її, як зробив був цареві єрихонському. 31І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним із Лівни до Лахішу, і таборував при ньому та воював проти нього. 32І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш, і здобув він його другого дня, і побив вістрям меча його та кожну особу, що в ньому, усе так, як зробив був Лівні. 33Тоді прийшов ґезерський цар Горам допомогти Лахішу, та Ісус побив його й народ його, так що не позоставив жодного в ньому. 34І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Лахішу до Еґлону, і таборували при ньому та воювали з ним. 35І здобули його того дня, і побили його вістрям меча, а кожну особу, що в ньому, того дня зробили закляттям, усе так, як зробив був Лахішу. 36І пішов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Еґлону до Хеврону, і воював із ним. 37І здобув його, і побив вістрям меча його та царя його, і всі міста його, і кожну особу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, усе так, як зробив був Еґлонові. І зробив закляттям його та кожну особу, що в ньому була. 38І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до Девіру, і воював із ним. 39І він здобув його, і царя його, і всі міста його, і повбивали їх вістрям меча, та й зробив закляттям кожну душу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, як зробив був Хевронові, так зробив Девірові та цареві його, і як зробив був Лівні та цареві її. 40І побив Ісус увесь Край: гору, і Неґев і Шефелу, і узбіччя, і всіх їхніх царів, не зоставив жодного врятованого, а кожну особу зробив закляттям, як наказав був Господь, Бог Ізраїлів. 41І бив їх Ісус від Кадеш-Барнеа та аж до Аззи, і ввесь ґошенський край, і аж до Ґів'ону. 42А всіх тих царів та їхній край Ісус здобув одним разом, бо Господь, Бог Ізраїлів, воював для Ізраїля. 43І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до табору в Ґілґал.

Chapter 11

1 І сталося, як почув це хацорський цар Явін, то послав до мадонського царя Йовава, і до царя шімронського, і до царя ахшафського, 2і до царів, що з півночі на горі та в степу на південь Кінроту, і в Шефелі, і на верхах Дори з заходу, 3ханаанеянин зо сходу та з заходу, а амореянин, і хіттеянин, і періззеянин, і євусеянин, а хіввеянин під Гермоном, у краї Міцпи. 4І вийшли вони та всі їхні табори з ними, народ, численний кількістю, як пісок, що на березі моря, і коней та колесниць дуже багато. 5І змовилися всі ці царі, і прийшли й таборували разом при озері Мером, щоб воювати з Ізраїлем. 6І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо взавтра коло цього часу Я покладу їх усіх трупами перед Ізраїлем; їхнім коням попідрізуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні. 7І вийшов на них зненацька Ісус та всі вояки з ним при озері Мером, та й напали на них. 8І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот-Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибивали їх, так що не зоставили їм жодного врятованого. 9І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім коням попідрізував жили, а їхні колесниці попалив ув огні.

10 І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств. 11І вони повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем. 12А всі царські міста та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й повбивав їх вістрям меча, зробив їх закляттям, як наказав був Мойсей, раб Господній. 13Тільки всі міста, що стоять на згір'ях своїх, не спалив їх Ізраїль, крім Хацору, одного його спалив Ісус. 14А всю здобич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; тільки кожну людину побили вістрям меча, аж поки вони не вигубили їх, не позоставили жодної душі.

15 Як Господь наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, так Мойсей наказав Ісусові, і так зробив Ісус, не занехав ані слова зо всього, що Господь наказав був Мойсеєві. 16І взяв Ісус ввесь той Край: гори Юди і ввесь Неґев, і ввесь ґошенський край, і Шефелу, і Араву, і гори Ізраїлеві, і їхню надморську низину, 17від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, і аж до Баал-Ґаду в ливанській долині під горою Гермон. А всіх їхніх царів він забрав, і бив їх, і повбивав їх. 18Довгий час провадив Ісус війну зо всіма тими царями. 19Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хіввеянина, ґів'онських мешканців, усе взяли війною. 20Бо від Господа було, щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля, щоб учинити їх закляттям, щоб не було для них милости, але щоб вигубити їх, як Господь наказав був Мойсеєві. 21І прийшов Ісус того часу, і вигубив велетнів із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, разом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям. 22Не позоставив велетня в краї Ізраїлевих синів, вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді. 23І взяв Ісус увесь Край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізраїлеві на спадок, за їхнім поділом на їхні племена. А Край заспокоївся від війни.

Chapter 12

1 А оце царі того Краю, яких побили Ізраїлеві сини, і посіли їхній Край по тім боці Йордану на схід сонця, від арнонського потоку аж до гори Гермон, та ввесь степ на схід: 2Сигон, цар аморейський, що сидів у Хешбоні, що панував від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і середина потоку, і половина Ґілеаду, і аж до потоку Яббоку, границі синів Аммонових, 3і степ аж до озера Кінроту на схід, і аж до степового моря, моря Солоного на схід, дорогою на Бет-Гаєшімот, і від Теману під узбіччями Пісґі. 4І границя Оґа, царя башанського, із остатку рефаїв, що сидів в Аштароті, і в Едреї, 5і що панував на горі Гермон, і на Салха, і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської, і половина Ґілеаду, границя Сигона, царя хешбонського. 6Мойсей, раб Господній, та Ізраїлеві сини повбивали їх. І дав його Мойсей раб Господній, на спадок Рувимовому та Ґадовому та половині племени Манасіїного.

7 А оце царі того Краю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак, що підіймається до Сеїру, і Ісус віддав її Ізраїлевим племенам на спадок за їхнім поділом, 8на горі, і в Шефілі, і в Араві, і на узбіччі, і в пустині, і на півдні, хіттеянина, амореянина, і ханаанеянина, періззеянина, хіввеянина й євусеянина: 9цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один, 10цар єрусалимський один, цар хевронський один, 11цар ярмутський один, цар лахіський один, 12цар єґлонський один, цар ґезерський один, 13цар девірський один, цар ґедерський один, 14цар хоремський один, цар арадський один, 15цар лівенський один, цар адулламський один, 16цар маккедський один, цар бет-елський один, 17цар таппуахський один, цар хеферський один, 18цар афекський один, цар шаронський один, 19цар мадонський один, цар хацорський один, 20цар шімронський один, цар ахшафський один, 21цар таанахський один, цар меґіддівський один, 22цар кедеський один, цар йокнеамський при Кармелі один, 23цар дорський при Нафат-Дорі один, цар ґоїмський при Ґілґалі один, 24цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один.

Chapter 13

1 А Ісус постарівся й увійшов у дні. І сказав Господь до нього: Ти постарівся та ввійшов у дні, а Краю позостається ще дуже багато, щоб посісти його. 2Оце позосталий Край: усі округи филистимські, і ввесь Ґешурей, 3від Шіхору, що навпроти Єгипту, і аж до границі Екрону на північ, що до ханаанеянина залічений, п'ять филистимських князів: аззатський, ашдодський, ашкелонський, ґаттійський і екронський, та аввеї. 4Від півдня вся ханаанська земля та Меара, що сидонська, аж до Афеки, аж до аморейської границі, 5і ґівлейська земля, і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату. 6Усіх мешканців гір від Ливану аж до Місрефот-Маїму, усіх сидонян, Я повиганяю їх перед Ізраїлевими синами. Тільки поділи її жеребком на спадок Ізраїлеві, як Я наказав був тобі.

7 А тепер поділи цей Край на спадок дев'яти племенам та половині племени Манасіїному. 8Разом із ним Рувимові та Ґадові взяли свій спадок що дав їм Мойсей по той бік Йордану на схід, як дав їм Мойсей, раб Господній, 9від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся медевська рівнина аж до Дівону, 10і всі міста Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, аж до границі Аммонових синів, 11і Ґілеад, і границя ґешурейська та маахейська, і вся гора Гермон, і ввесь Башан аж до Салхи, 12усе царство Оґа в Башані, що царював в Аштароті та в Едреї, він позостався з останку рефаїв, а Мойсей повбивав їх та повиганяв їх. 13І не вигнали Ізраїлеві сини ґешуреянина, і маахатеянина, і сидів Ґешур та Маахат серед Ізраїля, і так є аж до цього дня. 14Тільки Левієвому племені не дав він спадку, огняні жертви Господа, Бога Ізраїля, то спадок його, як Я говорив був йому. 15І дав Мойсей племені Рувимових синів спадок за їхніми родами. 16І була їм границя від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся рівнина при Медеві, 17Хешбон і всі міста його, що на рівнині, Дівон, і Бамот-Баал, і Бет-Баал-Меон, 18і Ягца, і Кедемот, і Мефаат, 19і Кір'ятаїм, і Сівма, і Церет-Гашшахар на горі Емеку, 20і Бет-Пеор, і узбіччя Пісґі, і Бет-Гаєшімот, 21і всі міста рівнини, і все царство Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, що Мойсей убив його та мідіянських начальників: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, сигонових князів, мешканців того краю. 22А Валаама, Беорового сина, чарівника, Ізраїлеві сини забили мечем серед інших, яких вони побили. 23І була границя Рувимових синів: Йордан і границя. Це спадок Рувимових синів за їхніми родами, їхні міста та їхні оселі. 24І дав Мойсей Ґадовому племені, синам Ґада за їхніми родами, 25і була їм границя: Язер, і всі ґілеадські міста, і половина краю аммонових синів аж до Ароеру, що навпроти Рабби, 26А з Хешбону аж до Рамат Гамміцпі й Бетоніму, а від Маханаїму аж до границі Девіру, 27і в долині Бет-Гараму, і Бет-Німра, і Суккот, і Цафон, останок царства Сигона, царя хешбонського, Йордан і границя аж до кінця озера Кіннерет по тім боці Йордану на схід. 28Це спадок Ґадових синів за їхніми родами, міста та їхні оселі. 29І дав Мойсей половині племени Манасіїного, і воно було половині племени Манасіїних синів за їхніми родами. 30І була їхня границя від Манахаїму, увесь Башан, усе царство Оґа, царя башанського, і всі села Яіру, що в Башані, шістдесят міст. 31А половина Ґілеаду, і Аштарот, і Едрея, міста Оґового царства в Башані, синам Махіра, Манасіїного сина, половині синів Махіра за їхніми родами. 32Оце те, що Мойсей дав на спадок в моавських степах по тім боці Йордану на схід. 33А Левієвому племені Мойсей не дав спадку, Господь, Бог Ізраїлів, Він їхній спадок, як говорив їм.

Chapter 14

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському Краї, що дали їм на спадок священик Елеазар, і Ісус, син Навинів, та голови батьків племен Ізраїлевих синів. 2Жеребком приділили їхній спадок, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племенам і половині племени. 3Бо дав Мойсей насліддя двох племен, та половини племени по той бік Йордану, а Левитам спадку не дав серед них. 4Бо Йосипових синів було двоє поколінь, Манасія та Єфрем, а Левитам не дали спадку в Краю, а тільки міста на оселення та їхні пасовиська для їхньої худоби та для їхнього маєтку. 5Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили Край.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Калев, син Єфуннеїв, кеназзеянин: Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа. 7Я був віку сорока літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа вивідати той Край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм. 8А мої браття, що ходили зо мною, знесилили були серце народу, а я обставав за Господом, Богом моїм. 9І присягнув Мойсей того дня, говорячи: Поправді кажу, той Край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обставав за Господом, Богом моїм. 10А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ. 11Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і виходити, і приходити. 12А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там велетні та великі укріплені міста. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь. 13І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хеврон за спадок. 14Тому став Хеврон Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзеянинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обставав за Господом, Богом Ізраїля. 15А ім'я Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між велетнів був найбільший чоловік. А Край заспокоївся від війни.

Chapter 15

1 І був жеребок для племени Юдиних синів за їхніми родами: до едомської границі пустиня Цін, на південь від теманського краю. 2І була їм південна границя від кінця Солоного моря, від затоки, зверненої на південь. 3І йде вона на південь від Маале-Акраббіму, і переходить до Ціну, і підіймається з півдня, від Кадеш-Барнеа й переходить до Хецрону, і підіймається до Аддару й обертається до Кар до Каркаї. 4І переходить вона до Адмону, і йде до єгипетського потоку, і границя закінчується на захід. Це буде для вас південна границя. 5А границя на схід Солоне море аж до кінця Йордану. А границя у бік півночі: від морської затоки з кінця Йордану, 6і підіймається границя до Бет-Хоґли й переходить на північ від Бет-Гаарови; і підіймається та границя до Евен-Боган-Бен-Рувена. 7І підіймається та границя від ахорської долини, а на півночі звертається до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І переходить та границя до Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі. 8І підіймається та границя до Ґе-Бен-Гінному побіч євусеянина з півдня, це Єрусалим. І підіймається та границя до верхів'я гори, що навпроти Ґе-Гінному на захід, що в кінці Емек-Рефаіму на північ. 9І біжить та границя від верхів'я гори до джерела Ме-Нефтоаху, і йде до міст гори Ефрону; і біжить та границя до Баали, це Кір'ят-Єарім. 10І обертається та границя з Баали на захід до гори Сеїр, і переходить до плеча гори Єарім з півночі, це Кесалон; і сходить до Бет-Шемешу й переходить до Тімни. 11І йде та границя по край Екрону на північ, і біжить та границя до Шіккарону, і переходить до гори Баали, і йде до Явнеїлу. І границя закінчується при заході. 12А західня границя до Великого моря. А границя ця границя Юдиних синів навколо за їхніми родами.

13 А Калеву, синові Єфуннеєвому, він дав частку серед Юдиних синів, за Господнім наказом до Ісуса, Кір'ят-Арби, батька велетнів, воно Хеврон. 14І Калев повиганяв звідти трьох велетнів: Шешая, і Ахімана, і Талмая, уроджених велетнів. 15І пішов він звідти до девірських мешканців, а ім'я Девіра давніше Кір'ят-Сефер. 16І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому дочку мою Ахсу за жінку. 17І здобув його Отніїл, син Кеназів, брат Калевів. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку. 18І сталося, коли вона відходила, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі? 19І вона сказала: Дай мені дар благословення! Бо ти дав мені землю суху, то даси мені це й водні джерела. І він дав їй Ґуллот горішній та Ґуллот долішній.

20 Оце спадок племени Юдиних синів за їхніми родами. 21І були ті міста від краю племени Юдиних синів до едомської границі на півдні: Кавцеїл, і Едер, і Яґур, 22і Кіна, і Дімона, і Ад'ада, 23і Кедеш, і Хацор, і Їтнан, 24Зіф, і Телем, і Беалот, 25і Хацор-Хадатта, і Керійот-Хецрон, це Хацор, 26Амам, і Шема, і Молада, 27і Хацор-Ґадда, і Хешмон, і Бет-Пелет, 28і Хацар-Шуал, і Беер-Шева, і Бізйотея, 29Баала, і Ійїм, і Ецем, 30і Елтолад, і Хесіл, і Хорма, 31і Ціклаґ, і Мадманна, і Сансанна, 32і Леваот, і Шілхім, і Аїн, і Ріммон. Усіх міст двадцять і дев'ять та їхні оселі. 33На Шефалі: Ештаол, і Цор'а, і Ашна, 34і Заноах, і Ен-Ґаннім, Таппуах і Гаенам, 35Ярмут, і Адуллам, Сохо й Азека, 36і Шаараїм, і Адітаїм, і Ґедера, і Ґедеротаїм, чотирнадцять міст та їхні оселі. 37Ценан, і Хадаша, і Міґдал-Ґад, 38і Діл'ан, і Міцпе, і Йоктеїл, 39Лахіш, і Боцкат, і Еґлон, 40і Каббон, і Лахмас, і Кітліш, 41і Ґедерот, Бет-Даґон, і Наама, і Маккеда, шістнадцять міст та їхні оселі. 42Лівна, і Етер, і Ашан, 43і Ївтах, і Ашна, і Неців, 44і Кеіла, і Ахзів, і Мареша, дев'ять міст та їхні оселі. 45Екрон і підлеглі міста його та оселі його. 46Від Екрону й до моря усе, що при Ашдоді та їхні оселі. 47Ашдод, підлеглі міста його та оселі його; Азза, підлеглі міста її та оселі її до єгипетського потоку, і море Велике, і границя. 48І на горах: Шамір, і Яттір, і Сохо, 49і Данна, і Кір'ят-Санна, він Девір, 50і Анав, і Ештемо, і Анім, 51і Ґошен, і Холон, і Ґіло, одинадцять міст та їхні оселі. 52Арав, і Дума, і Еш'ан, 53і Янім, і Бет-Таппуах, і Афека, 54і Хумта, і Кір'ят-Арба, це Хеврон, і Ціор, дев'ять міст та їхні оселі. 55Маон, Кармел, і Зіф, і Юта, 56Їзреїл, і Йокдеам, і Заноах, 57Каїн, Ґів'а, і Тімна, десять міст та їхні оселі. 58Халхул, Бет-Цур, і Ґедор, 59і Маарат, і Бет-Анот, і Елтекон, шість міст та їхні оселі. 60Кір'ят-Баал, він Кір'ят-Єарім, і Рабба, двоє міст та їхні оселі. 61На пустині: Бет-Гаарава, Міддін, і Сехаха, 62і Нівшан, і Ір-Гаммелах, і Ен-Ґеді, шість міст та їхні оселі. 63А євусеян, мешканців Єрусалиму, Юдини сини не могли їх вигнати, і осів Євусеянин із Юдиними синами в Єрусалимі, і так є аж до цього дня,

Chapter 16

1 І вийшов жеребок для Йосипових синів: від єрихонського Йордану до єрихонської води на схід пустиня, що тягнеться від Єрихону по горі до Бет-Елу. 2І виходить вона з Бет-Елу до Луз, і переходить до границі Арки до Атароту, 3і сходить на захід до границі яфлетської, аж до границі Бет-Хорону долішнього, і аж до Ґезеру, і закінчується при морі. 4І посіли це Йосипові сини, Манасія та Єфрем.

5 І була границя Єфремових синів за їхніми родами, а границя їхнього спадку на схід була: Атрот-Аддар аж до горішнього Бет-Хорону. 6І виходить та границя до Міхметату з півночі, і повертається границя на схід до Таанат-Шіло, та й переходить його зо сходу до Яноаху. 7І сходить вона з Яноаху до Атароту та до Наари, і дотикає Єрихону, і виходить до Йордану. 8А з Таппуаху границя йде на захід до потоку Кана, та й закінчується при морі. Це спадок племени Єфремових синів за їхніми родами. 9І міста, відділені для Єфремових синів, були серед спадку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні оселі. 10Та не вигнали вони ханаанеянина, що сидів у Ґезері. І сидів ханаанеянин посеред Єфрема і так є аж до цього дня, і давав данину працею.

Chapter 17

1 І вийшов жеребок для Манасіїного племени, бо він первенець Йосипів, Махірові, Манасіїному первенцеві, Ґілеадовому батькові, бо він був вояк, то був йому Ґілеад та Башан. 2І було для позосталих Манасіїних синів за їхніми родами: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йосипового сина, мужі, за їхніми родами. 3А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а тільки дочки. А оце імена його дочок: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка та Тірца. 4І прийшли вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед начальників, говорячи: Господь наказав був Мойсеєві дати нам спадок серед наших братів. І дав їм на Господній наказ спадок серед братів їхнього батька. 5І випало для Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йордану, 6бо Манасіїні дочки посіли спадок серед синів його, а ґілеадський край був для позосталих Манасіїних синів.

7 І була Манасіїна границя від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сигему, і йде та границя на південь до мешканців Ен-Таппуаху. 8Для Манасії був край Таппуах, а місто Таппуах при Манасіїній границі для Єфремових синів. 9І сходить та границя до потоку Кана, на південь від потоку. Ці міста Єфремові серед Манасіїних міст. А границя Манасії від півночі до потоку, а кінчалася при морі. 10На південь Єфремове, а на північ Манасіїне, а границею того було море. А в Асирі вони стикалися з півночі, а в Іссахарі зо сходу. 11І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і Ївлеам та його залежні міста, і мешканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини. 12Та Манасіїні сини не могли повиганяти мешканців цих міст, і ханаанеянин продовжував сидіти в тому краї. 13І сталося, коли Ізраїлеві сини стали сильні, то дали ханаанеянина на данину, а вигнати не вигнали його.

14 І говорили Йосипові сини з Ісусом, кажучи: Чому ти дав мені на спадок один жеребок та наділ один, а я ж народ численний, бо до цього часу благословив мене Господь. 15І сказав до них Ісус: Якщо ти народ численний, то піди до лісу, та й повикорчовуєш собі там у краї періззеянина та рефаїв, бо Єфремова гора стала тісна для тебе. 16І сказали Йосипові сини: Не вистачить нам тієї гори, та й залізна колесниця в кожного ханаанеянина, що сидить у долині, як у того, що в Бет-Шеані та в його залежних містах, так і в того, що в долині Ізреельській. 17І сказав Ісус до Йосипового дому, до Єфрема та до Манасії, говорячи: Ти численний народ, і в тебе сила велика, не буде тобі один жеребок, 18але буде тобі гористий край; а що там ліс, то викорчуй його, і будуть тобі й його кінці. Бо ти виженеш ханаанеянина, хоч у нього колесниці залізні, хоч він сильний.

Chapter 18

1 І була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, і вони помістили там скинію заповіту, а перед ними був здобутий Край.

2 І позоставалося серед Ізраїлевих синів сім племен, що не поділили ще спадку свого. 3І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: Аж доки ви будете лінуватися піти посісти той Край, що дав вам Господь, Бог ваших батьків? 4Дайте від себе по три мужі на плем'я, і я пошлю їх. І вони встануть, і будуть ходити по Краю, і опишуть його за їхнім спадком, та й прийдуть до мене. 5І вони поділять його собі на сім частин. Юда стане на своїй границі з півдня, а Йосипів дім стане на своїй границі з півночі. 6А ви опишете той Край, сім частин, і принесете описа мені сюди, а я кину вам жеребка тут перед лицем Господа, Бога нашого. 7А Левитам нема частки поміж вами, бо священнодіяння Господнє спадщина його. А Ґад, і Рувим, та половина Манасіїного племени взяли свій спадок по той бік Йордану на схід, що дав їм Мойсей, раб Господній. 8І встали ті мужі й пішли. А Ісус наказав тим, що пішли описувати Край, говорячи: Ідіть і походіть по Краю, і опишіть його, та й вертайтеся до мене. А я кину вам жеребка тут перед Господнім лицем у Шіло. 9І пішли ті мужі, і перейшли по Краю, та й описали його за містами на сім частин у книжці. І прийшли вони до Ісуса до табору в Шіло. 10І кинув їм Ісус жеребка в Шіло перед Господнім лицем. І поділив там Ісус Край для Ізраїлевих синів за їхніми поділами.

11 І вийшов жеребок для племени Веніяминових синів за їхніми родами, і вийшла границя їхнього жеребка між синами Юдиними та між синами Йосиповими. 12І була їм границя на північну сторону від Йордану. І підіймається та границя до краю Єрихону з півночі, і підіймається на гору на захід, і закінчується при пустині Бет-Евен. 13А звідти переходить та границя до Лузу, до краю Лузу на південь, це Бет-Ел. І сходить та границя до Атрот-Аддару на гору, що з півдня до долішнього Бет-Хорону. 14І тягнеться та границя, і повертається на західній бік, на південь від гори, що навпроти Бет-Хорону на південь, і закінчується при Кір'ят-Баалі, це Кір'ят-Єарім, місті Юдиних синів. Це західня сторона. 15А південна сторона від кінця Кір'ят-Єаріму. І виходить та границя на захід, і виходить до джерела Ме-Нефтоаху. 16І сходить та границя до кінця гори, що навпроти Ґе-Бен-Гіннома, що в долині Рефаїм на північ. І сходить Ґе-Гінном побіч євусеянина на південь, і сходить до Ен-Роґелу, 17і тягнеться вона з півночі, і виходить до Ен-Шемешу, і виходить до Ґелілоту, що навпроти Маале-Адуммім. І сходить вона до Евен-Боган-Бен-Реувену. 18І переходить побіч навпроти Арави на північ, та й сходить до Арави. 19І переходить та границя побіч Бет-Хоґли на північ, і закінчується границя при затоці Солоного моря на північ, до кінця Йордану з півдня. Це границя південна. 20А Йордан граничить його зо східньої сторони. Це спадок Веніяминових синів за границями його навколо, за родами його. 21І були міста для племени Веніяминових синів за їхніми родами: Єрихон, і Бет-Хоґла, і Емек-Кеціц, 22і Бет-Гаарава, і Цемараїм, і Бет-Ел, 23і Аввім, і Пара, і Офра, 24і Кефар-Гааммоні, і Офні, і Ґева, дванадцять міст та їхні оселі. 25Ґів'он, і Рама, і Беерот, 26і Міцпе, і Кефіра, і Моца, 27і Рекем, і Їрпеїл, і Пар'ала, 28і Цела, Елеф, і Євусі, воно Єрусалим, Ґів'ат, Кір'ят-Єарім, чотирнадцять міст та їхні оселі. Це спадок Веніяминових синів за їхніми родами.

Chapter 19

1 А другий жеребок вийшов Симеонові, племені Симеонових синів за їхніми родами. І був їхній спадок серед спадку Юдиних синів. 2І був їм у спадку: Беер-Шева, і Молада, 3і Хацар-Шуал, і Бала, і Ецем, 4і Елтолад, і Бетул, і Хорма, 5і Ціклаґ, і Бет-Гаммаркавот, і Хацар-Суса, 6і Бет-Леваот, і Шарухен, тринадцять міст та їхні оселі. 7Аїн, Ріммон, і Етер, і Ашан, чотири місті та їхні оселі. 8А всі оселі, що навколо тих міст аж до Баалат-Беер-Рамат-Неґеву, це спадок племени Симеонових синів за їхніми родами. 9З наділу Юдиних синів спадок синів Симеонових, бо наділ Юдиних синів був численніший від них. І посіли Симеонові сини в середині їхнього спадку.

10 А третій жеребок вийшов Завулоновим синам за їхніми родами, і була границя їхнього спадку аж до Саріду. 11І підіймається їхня границя до Яму та Мар'али, і стикається з Даббешетом, і стикається з потоком, що навпроти Йокнеаму, 12і вертається з Саріду на схід, до сходу сонця, на границю Кіслот-Фавору, і виходить до Доврату, і підіймається до Яфія. 13А звідти переходить на схід, на схід до Ґат-Хеферу, Ет-Каціну, до Ріммон-Гамметоару, до Неї. 14І повертається його границя з півночі Ханнатону, і закінчується при Ґе-Їфтах-Елі. 15І Каттат, і Нагалал, і Шімрон, і Їд'ала, і Віфлеєм, дванадцять міст та їхні оселі. 16Це спадок Завулонових синів за їхніми родами, оці міста та їхні оселі.

17 Четвертий жеребок вийшов Іссахарові, Іссахаровим синам за їхніми родами. 18І була їхня границя: їзреел, і Кесуллот, і Шунем, 19і Хафараїм, і Шіон, і Анахарат, 20і Раббіт, і Кішйон, Евес, 21і Ремет, і Ен-Ґаннім, і Ен-Хадда, і Бет-Паццец. 22І дотикається та границя до Фавору, і Шахаціми, і Бет-Шемету, і їхня границя закінчується при Йордані, шістнадцять міст та їхні оселі. 23Оце спадок племени Іссахарових синів за їхніми родами, міста та їхні оселі.

24 А п'ятий жеребок вийшов племені Асирових синів за їхніми родами. 25І була їхня границя: Хелкат, і Халі, і Бетен, і Ахшат, 26і Алламмелех, і Ам'ад, і Міш'ал, і дотикається Кармелю на захід та Шіхор-Лівнату, 27і вертається на схід сонця до Бет-Даґону, і дотикається Завулона та Ґе-Їфтах-Елу, на північ Бет-Гаемеку та Ніелу, і виходить до Кавулу зліва. 28І Еврон, і Рехов, і Хаммон, і Кана аж до Сидону Великого. 29І вертається та границя до Рами та аж до міста Мівцар-Цору, і вертається границя до Хоси, і закінчується при заході від околиці Ахзіву, 30і Умма, і Афек, і Рехов, двадцять і двоє міст та їхні оселі. 31Оце спадок племени Асирових синів за їхніми родами, ті міста та їхні оселі.

32 Синам Нефталимовим вийшов шостий жеребок, для синів Нефталимових за їхніми родами. 33І була їхня границя: від Хелефу, від Елону при Цаананнімі, і Адамі Ганнекев, і Явнеїл аж до Лаккуму, і кінчалася вона при Йордані. 34І повертається та границя на захід до Ашнот-Фавору, і виходить звідти до Хуккоку та дотикається Завулона з полудня, а Асира дотикається з заходу, а Юди при Йордані на схід сонця. 35А міста твердинні: Ціддім, Цер, і Хаммат, Раккат і Кіннерет, 36і Адама, і Рама, І Хацор, 37і Кедеш, і Едреї, і Ен-Хасор, 38і Їр'он, і Міґдал-Ел, Хорем, і Бет-Анат, і Бет-Шамеш, дев'ятнадцять міст та їхні оселі. 39Оце спадок племени синів Нефталимових за їхніми родами, міста та їхні оселі.

40 А племені Данових синів за їхніми родами вийшов сьомий жеребок. 41І була границя їхнього насліддя: Цор'а, і Ештаол, і Ір-Шемеш, 42і Шаалаббін, і Айялон, і Їтла, 43і Елон, і Тімната, і Екрон, 44і Елтеке, і Ґіббетон, і Баалат, 45і Єгуд, і Бене-Берак, і Ґат-Ріммон, 46і Ме-Яркон, і Раккон із границею навпроти Яфи. 47І вийшла границя Данових синів від них. А Данові сини пішли й воювали з Лешемом, і здобули його, і побили вістрям меча, і посіли його, та й осілися в ньому. І вони назвали Лешему ім'я: Дан, як ім'я їхнього батька Дана. 48Оце спадок племени Данових синів за їхніми родами, ті міста та їхні оселі.

49 І скінчили вони посідати Край згідно з його границями. І дали Ізраїлеві сини спадок Ісусові, синові Навиновому, посеред себе. 50На Господній наказ дали йому те місто, яке він жадав: Тімнат-Серах на Єфремовій горі. І збудував він місто, та й осівся в ньому. 51Оце той спадок, що священик Елеазар і Ісус, син Навинів, та голови домів батьків давали племенам Ізраїлевих синів жеребком у Шіло перед Господнім лицем при вході до скинії заповіту. І покінчили вони ділити Край.

Chapter 20

1 І Господь промовляв до Ісуса, говорячи: 2Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Дайте собі міста на сховища, про які Я говорив вам через Мойсея, 3щоб утікав туди убійник, що заб'є кого ненароком невмисне, і вони будуть для вас на місце сховища від месника за кров. 4І втече він до одного з тих міст, і стане при вході міської брами, та й буде голосно говорити старшим того міста про свою справу. І вони візьмуть його до міста до себе, і дадуть йому місце, і він осяде з ними. 5А коли буде гнатися за ним месник, то не видадуть убійника в руку його, бо він невмисне забив свого ближнього, і не був йому ворогом ані вчора, ані позавчора. 6І буде він сидіти в тому місті, аж поки не стане перед громадою на суд, аж до смерти найвищого священика, що буде в тих днях. Тоді повернеться убійник, та й увійде до свого міста та до свого дому, до того міста, звідки він утік.

7 І посвятили вони Кедеш в Ґалілі на Нефталимовій горі, і Сихем на Єфремовій горі та Кір'ят-Арбу, воно Ефрон, на горі Юдиній. 8А по той бік єрихонського Йордану на схід вони дали: Бецер на пустині, на рівнині, із Рувимового племени, і Рамот у Ґілеаді з Ґадового племени, і Ґалан у Башані з Манасіїного племени. 9Оце були міста призначення для всіх Ізраїлевих синів та для приходька, що мешкає чужинцем серед них, на сховище туди кожному, хто вб'є кого ненароком. І не помре він від руки месника за кров, аж поки не стане перед громадою.

Chapter 21

1 І підійшли голови домів батьків Левієвих до священика Елеазара й до Ісуса, сина Навинового, та до голів домів батьків племен Ізраїлевих синів, 2та й говорили до них у Шіло в ханаанському Краї, кажучи: Господь наказав був через Мойсея дати нам міста на сидіння, а їхні пасовиська для нашої худоби. 3І дали Ізраїлеві сини Левитам зо свого наділу на наказ Господній ті міста та їхні пасовиська. 4І вийшов жеребок для родів кегатеянина. І були синам священика Аарона з Левитів від племени Юдиного, і від племени Симеонового, і від племени Веніяминового тринадцять міст. 5А Кегатовим синам, що позосталися з родів племени Єфремового й з племени Данового та з половини племени Манасіїного жеребком дісталося десять міст. 6А для Ґершонових синів від родів Іссахарового племени, і від Асирового племени, і від Нефталимового племени, і від половини Манасіїного племени в Башані жеребком дісталося тринадцять міст. 7Мерарієвим синам за їхніми родами дісталося від племени Рувимового, і від племени Ґадового, і від племени Завулонового дванадцять міст. 8І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасовиська, як наказав був Господь через Мойсея, жеребком.

9 І дали вони з племени синів Юдиних та з племени синів Симеонових ті міста, що будуть нижче названі йменням своїм. 10І було для Ааронових синів із родів кегатеянина, з Левієвих синів, бо їм був жеребок найперше. 11І дали їм місто Кір'ят, батька велетнів Арби, воно Хеврон, на Юдиних горах, та його пасовиська навколо нього. 12А мійське поле та оселі його дали Калеву, синові Єфуннеєвому, на власність його. 13А синам священика Аарона дали місто сховища вбійника: Хеврон та його пасовиська, і Лівну та її пасовиська, 14і Яттір та його пасовиська, і Ештемоа та її пасовиська, 15і Холон та його пасовиська, і Девір та його пасовиська, 16і Аїн та його пасовиська, і Ютту та її пасовиська, Бет-Шемеш та його пасовиська, дев'ять міст від двох тих племен. 17А від Веніяминового племени: Ґів'он та його пасовиська, Ґеву та її пасовиська, 18Анатоль та його пасовиська, і Алмон та його пасовиська, міст четверо. 19Усіх міст Ааронових синів, священиків, тринадцять міст та їхні пасовиська. 20А родам Кегатових синів, Левитам, що позостали від Кегатових синів, міста їхнього жеребка були від Єфремового племени. 21І дали їм місто сховища вбійника: Сихем та його пасовиська, на Єфремовій горі, і Ґезер та його пасовиська. 22І Ківцаїм та його пасовиська, і Бет-Хорон та його пасовиська, міст четверо. 23А від Данового племени: Елтеке та його пасовиська, Ґіббетон та його пасовиська, 24Айялон та його пасовиська, Ґат-Ріммон та його пасовиська, міст четверо. 25А від половини Манасіїного племени: Таанах та його пасовиська, і Ґат-Ріммон та його пасовиська, міст двоє. 26Усіх міст десять та їхні пасовиська для родів позосталих Кегатових синів. 27А для Ґершонових синів з Левієвих родів від половини Манасіїного племени місто сховища вбійника: Ґолан у Башані та його пасовиська, і Беештера та її пасовиська, міст двоє. 28А від Іссахарового племени: Кіш'йон та його пасовиська, Доврат та його пасовиська, 29Ярмут та його пасовиська, Ен-Ґаннім та його пасовиська, міст четверо. 30А від Асирового племени: Міш'ал та його пасовиська, Ардон та його пасовиська, 31Хелкат та його пасовиська, Рехов та його пасовиська, міст четверо. 32А від Нефталимового племени місто сховища вбійника: Кедеш у Ґаліл та його пасовиська, і Хаммот-Дор та його пасовиська, і Картан та його пасовиська, міст троє. 33Усіх міст Ґершонових за їхніми родами тринадцять міст та їхні пасовиська. 34А для родів Мерарієвих синів, Левитів, позосталих від племени Завулонового: Йокнеам та його пасовиська, Карта та її пасовиська. 35Дімна та її пасовиська, Нагалал та його пасовиська, міст четверо. 36А від Рувимового племени: Бецар та його пасовиська, і Ягца та її пасовиська, 37Кедемот та його пасовиська, і Мефаат та його пасовиська, міст четверо. 38А від Ґадового племени місто сховища вбійника: Рамот у Ґілеаді та його пасовиська, і Маханаїм та його пасовиська, 39Хешбон та його пасовиська, Язер та його пасовиська, усіх міст четверо. 40Усіх міст для Мерарієвих синів за їхніми родами, що позосталися з Левієвих родів, було за їхнім жеребком дванадцять міст. 41Усіх Левієвих міст серед власности Ізраїлевих синів сорок і вісім міст та їхні пасовиська. 42Будуть ті міста такі: кожне місто з пасовиськом його навколо нього, так для всіх тих міст.

43 І дав Господь Ізраїлеві ввесь той Край, що присягнув був дати його їхнім батькам, і вони посіли його та й осілися в ньому. 44І Господь дав їм мир навколо, усе так, як присягнув був їхнім батькам. І ніхто зо всіх їхніх ворогів на встояв перед ними, усіх їхніх ворогів Господь дав у їхню руку. 45Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому, усе збулося.

Chapter 22

1 Тоді покликав Ісус племено Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени, 2та й сказав їм: Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував. 3Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували виконання заповідей Господа, Бога вашого. 4А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверніться, та й ідіть собі до наметів своїх, до краю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йордану. 5Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Закона, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею. 6І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наметів своїх. 7А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йордану на захід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наметів, то поблагословив їх, 8та й сказав до них, говорячи: Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже численною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома одежами. Поділіть здобич від ваших ворогів із вашими братами. 9І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло, що в ханаанському Краї, щоб піти до краю Ґілеад, до краю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.

10 І прийшли до йорданських могил, що в ханаанському Краї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника над Йорданом, жертівника великого на вид. 11І почули Ізраїлеві сини таке: Оце збудували сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника навпроти ханаанського Краю, при йорданських могилах, на боці Ізраїлевих синів. 12І почули це Ізраїлеві сини, і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, щоб піти на них війною. 13І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського краю Пінхаса, сина священика Елеазара, 14та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих. 15І прийшли вони до синів Рувимових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського краю, та й говорили з ними, кажучи: 16Так сказала вся Господня громада: Що це за переступ, що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі жертівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа. 17Чи нам мало Пеорового гріха, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пораза в Господній громаді? 18А ви відвертаєтеся сьогодні від Господа. І станеться, ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду. 19І справді, якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до Краю Господньої посілости, що там пробуває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудуванням собі жертівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого. 20Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневірився був переступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єдиний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх.

21 І відповіли сини Рувимові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих: 22Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль він буде знати. Не пощади нас цього дня, якщо бунтом і якщо переступом проти Господа ми це зробили, 23якщо ми збудували собі жертівника на відвернення від Господа; а якщо ми будували на принесення цілопалення та жертви хлібної, і якщо на спорядження на ньому мирних жертов, то Господь Він відплатить, 24і якщо ми не зробили цього з обавою про таку річ, говорячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого? 25Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йордан, нема вам наділу в Господі! І ваші сини відірвуть наших синів від боязні Господа. 26Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопалення й не на жертву, 27але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопаленнями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі! 28І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколінь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопалення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами. 29Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відвертатися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопалення, і на жертву хлібну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його.

30 І почув священик Пінхас та начальники громади й голови тисяч Ізраїлевих, що були з ним, ті слова, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх очах. 31І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневірилися Господеві тим переступом, тепер ви визволили Ізраїлевих синів від Господньої руки. 32І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського краю до Краю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали їм звіт. 33І була добра та річ в очах синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому. 34І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь Він Бог.

Chapter 23

1 І сталося по багатьох днях по тому, як Господь дав мир Ізраїлеві від усіх їхніх ворогів навколо, а Ісус постарів, увійшов у літа, 2то покликав Ісус усього Ізраїля, його старших, і голів його, і суддів його, і урядників його, та й сказав до них: Я постарів, увійшов у літа. 3А ви бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, усім цим людям для вас, бо Господь, Бог ваш, Він Той воюючий для вас! 4Дивіться, ось я поділив вам жеребком цих позосталих людей на спадок для ваших племен від Йордану, і всі народи, що вигубив я, аж по море Велике, місце заходу сонця. 5А Господь, Бог ваш, Він пожене їх перед вами, і вижене їх перед вами, і ви посядете їхній Край, як говорив був Господь, Бог ваш, до вас. 6І ви будете дуже сильні, щоб виконувати й чинити все, написане в книзі Закону Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані праворуч, ані ліворуч, 7щоб ви не змішувалися з цими людьми, цими позосталими з вами, а ім'я їхніх богів ви не згадаєте, і не будете заприсягати ними, і не будете служити їм, і не будете вклонятися їм, 8бо ви будете горнутися тільки до Господа, Бога вашого, як робили ви аж до цього дня. 9І вигнав Господь перед вами народи великі та сильні, а ви не встояв ніхто перед вами аж до цього дня. 10Один чоловік із вас сам жене тисячу, бо Господь, Бог ваш Він той Вояк для вас, як говорив був Він вам.

11 І будете ви дуже пильнувати про свої душі, щоб любити Господа, Бога вашого. 12Бо якщо справді будете ви відвертатися й приліпитеся до решти цих народів, цих позосталих із вами, і будете свататися з ними, і будете змішуватися з ними, а вони з вами, 13то дійсно будете ви знати, що Господь, Бог ваш, більш не гнатиме ці народи перед вами, і вони стануть для вас сіткою й пасткою, та батогом на ваші боки, та терням на ваші очі, аж поки ви не вигинете з-над цієї доброї землі, яку дав вам Господь, Бог ваш. 14А я оце сьогодні відходжу дорогою всієї землі. А ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово. 15І станеться, отак, як збулося вам усе те добре слово, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, так наведе Господь на вас усе те слово зле, аж поки Він вигубить вас з-над цієї доброї землі, яку вам дав Господь, Бог ваш. 16Коли ви переступите заповіта Господа, Бога вашого, що Він наказав вам, і підете й будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то запалиться гнів Господній на вас, і ви скоро погинете з того хорошого Краю, що його Він вам дав.

Chapter 24

1 І зібрав Ісус усі Ізраїлеві племена до Сихему, і покликав Ізраїлевих старших, і голів його, і суддів його, і урядників його, і поставали вони перед Божим лицем. 2І сказав Ісус до всього народу: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: По тім боці Річки сиділи були ваші батьки від віків: Терах, батько Авраамів та батько Нахорів, і служили іншим богам. 3І взяв Я вашого батька Авраама з того боку Річки, і водив його по всьому ханаанському Краї, і розмножив насіння його, і дав йому Ісака. 4І дав Я Ісакові Якова та Ісава, і дав Ісавові гору Сеїр, щоб її посів, а Яків та сини його зійшли до Єгипту. 5І послав Я Мойсея та Аарона, та й ударив Єгипет, як зробив Я серед нього, а потому Я вивів вас. 6І вивів Я ваших батьків із Єгипту, і ввійшли ви до моря, а Єгипет гнався за вашими батьками колесницями та верхівцями до Червоного моря. 7І кликали вони до Господа, і Він поклав темряву між вами та між Єгиптянином, і навів на нього море, і воно покрило його, і ваші очі бачили те, що зробив Я в Єгипті. І сиділи ви в пустині багато днів. 8І ввів я вас до краю амореян, що сидять по тім боці Йордану, і вони воювали з вами, а Я дав їх у вашу руку. І ви посіли їхній край, і Я вигубив їх перед вами. 9І встав був Балак, син Ціппорів, цар моавський, і воював з Ізраїлем. І він послав і покликав Валаама, Беорового сина, щоб проклясти вас. 10Та не хотів Я слухати Валаама, і він, благословляючи, поблагословив вас, і Я врятував вас від його руки. 11І перейшли ви Йордан, і прийшли до Єрихону. І воювали з вами господарі Єрихону: періззеянин, і ханаанеянин, і хіттеянин, і ґірґашеянин, і хіввеянин, і євусеянин, а Я дав їх у вашу руку. 12І послав Я перед вами шершня, і він вигнав їх перед вами, двох царів аморейських, не мечем твоїм і не луком твоїм. 13І дав Я вам Край, що над ним ти не трудився, і міста, що їх ви не будували, і ви осілися в них; виноградники та оливки, яких ви не садили, ви їли. 14А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в невинності та в правді, і повідкидайте богів, яким служили ваші батьки на тому боці Річки та в Єгипті, та й служіть Господеві.

15 А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві. 16І відповів народ та й сказав: Борони, нас Боже, покинути Господа, щоб служити іншим богам! 17Бо Господь, Бог наш, Він Той, що вивів нас та наших батьків з єгипетського краю, з дому рабства, і що зробив на наших очах ті великі знамена, і стеріг нас на всій дорозі, що нею ми ходили, і по всіх народах, що ми перейшли серед них. 18І повиганяв Господь усі народи та амореянина, мешканця цього Краю, перед нами. І ми будемо служити Господеві, бо Він Бог наш. 19І сказав Ісус до народу: Ви не здолієте служити Господеві, бо Він Бог святий, Бог заздрісний Він. Не простить Він вашу провину та ваших гріхів. 20Коли ви покинете Господа, і будете служити чужим богам, то Він вернеться, і зробить вам зло, і вигубить вас по тому, як робив був добро вам. 21І сказав народ до Ісуса: Ні, таки Господеві будемо служити! 22І сказав Ісус до народу: Ви свідки на себе, що ви вибрали Господа служити Йому. І сказали вони: Свідки! 23А тепер покиньте чужих богів, що серед вас, і прихиліть своє серце до Господа, Бога Ізраїлевого. 24І сказав народ до Ісуса: Господеві, Богові нашому, ми будемо служити, а голосу Його будемо слухатися! 25І склав Ісус заповіта з народом того дня, і дав йому постанови та закони в Сихемі. 26І написав Ісус ті слова в книзі Божого Закону, і взяв великого каменя, та й поставив його там під тим дубом, що в Господній святині. 27І сказав Ісус до всього народу: Ось оцей камінь буде на нас на свідчення, бо він чув усі Господні слова, що Він говорив з нами. І він буде на вас за свідка, щоб ви не виреклися вашого Бога. 28І відпустив Ісус народ, кожного до спадку його.

29 І сталося по тих випадках, і вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. 30І поховали його в границі спадку його, у Тімнат-Серахові, що в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш. 31І служив Ізраїль Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, що продовжили дні свої по Ісусі, і що знали всякий чин Господній, що зробив Він Ізраїлеві. 32А Йосипові кості, які Ізраїлеві сини винесли були з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, що купив був Яків від синів Гамора, Сихемового батька, за сто кеситів. 33І Елеазар, син Ааронів, умер, і поховали його на верхів'ї Пінхаса, його сина, яке було йому дане на Єфремовій горі.

Judges

Chapter 1

1 І сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізраїлеві сини Господа, говорячи: Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина, щоб воювати з ним? 2І сказав Господь: Юда піде. Оце Я дав Край у його руку. 3І сказав Юда до Симеона, свого брата: Іди зо мною на мій жеребок, і будемо воювати з ханаанеянином, то піду й я з тобою на твій жеребок. І пішов із ним Симеон. 4І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, десять тисяч чоловіка. 5І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаанеянина та періззеянина. 6І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і зловили його, і повідрубували великі пальці його рук та його ніг. 7І сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог! 8І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули його, і побили його вістрям меча, а місто пустили з огнем.

9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином, мешканцем гори, і Неґеву, і Шефелі. 10І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, а ім'я Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, і побили Шешая, й Ахімана та Талмая. 11А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я Девіру колись: Кір'ят-Сефер. 12І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку. 13І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку. 14І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі? 15І вона сказала йому: Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джерела. І Калев дав їй Ґуллот-горішній та Ґуллот-долішній. 16А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом. 17І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, мешканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я того міста: Хорма. 18І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його. 19І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти мешканців долини, бо вони мали залізні колесниці. 20І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів.

21 А євусеянина, мешканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидять тут аж до цього дня. 22І пішов також дім Йосипів до Бет-Елу, а Господь був з ними. 23І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі, а ім'я того міста колись було Луз. 24І побачили сторожі чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі милість! 25І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто вістрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили. 26І пішов той чоловік до краю хіттеян, і збудував місто, та й назвав ім'я йому: Луз, воно ім'я його аж до цього дня. 27А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і мешканців Дору та його залежних міст, і мешканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, і ханаанеянин волів сидіти в тому краї. 28І сталося, коли Ізраїль зміцнився, то він наклав на ханаанеянина данину, але вигнати не вигнав його. 29І Єфрем не вигнав ханаанеянина, що мешкає в Ґезері, і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері. 30Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу, і осівся ханаанеянин серед нього, і став за данину. 31Асир не повиганяв мешканців Акко, і мешканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову. 32І осівся асирець серед ханаанеянина, мешканця того Краю, бо він не вигнав його. 33Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того Краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину. 34І тиснув амореянин Данових синів на гору, бо не давав йому сходити на долину. 35І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йосипового дому, він став за данину. 36А границя аморейська від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

Chapter 2

1 І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: Я вивів вас із Єгипту до того Краю, що присягнув був вашим батькам. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки! 2А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю, їхні жертівники порозбиваєте, та не слухали ви Мого голосу. Що це ви зробили? 3І Я теж сказав: Не прожену їх від вас, і вони стануть вам терням у боки, а їхні боги стануть вам пасткою. 4І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав. 5І назвали ім'я того місця: Бохім, і приносили там жертви Господеві.

6 А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край. 7І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві. 8І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. 9І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш. 10І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. 11І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам. 12І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа. 13І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам. 14І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами. 15У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув. 16І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників. 17Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили! 18А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх. 19І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги. 20І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу, 21тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи, 22щоб випробувати ними Ізраїля, чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні. 23І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.

Chapter 3

1 А оце ті народи, що Господь позоставив на випробування ними Ізраїля, усі ті, що не знали всіх війн ханаанських, 2тільки щоб пізнали покоління Ізраїлевих синів, щоб навчити їх війни, тільки таких, що перед тим не знали їх: 3п'ять володарів филистимських, і всі ханаанеяни, і сидоняни, і хіввеяни, мешканці гори Ливану, від гори Баал-Гермон аж до виходу до Гамату. 4І були вони залишені на випробування ними Ізраїля, щоб пізнати, чи будуть вони слухатися заповідей Господа, які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея. 5А Ізраїлеві сини сиділи серед ханаанеянина, хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. 6І вони брали їхніх дочок собі за жінок, а своїх дочок давали їхнім синам, та служили їхнім богам. 7І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваалам та Астартам.

8 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму двох річок. І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ. 9І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника, і він врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, брата Калева, молодшого від нього. 10І був на ньому Дух Господній, і судив він Ізраїля. І вийшов він на війну, і Господь дав у його руку Кушан-Ріш'атаїма, царя арамського. І була сильна рука його над Кушан-Ріш'атаїмом. 11І мав Край мир сорок літ, і помер Отніїл, син Кеназа.

12 А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і Господь зміцнив Еґлона, царя моавського, над Ізраїлем через те, що вони робили зло в Господніх очах. 13І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових, та й пішов і підбив Ізраїля. І вони посіли Місто Пальм. 14І служили Ізраїлеві сини Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ. 15І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив їм рятівника, Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, чоловіка лівшу, з безвладною правою рукою. І послали Ізраїлеві сини через нього дарунка Еґлонові, цареві моавському. 16І зробив собі Егуд меча, а в нього два вістря, ґошед довжина його, він прип'яв його під своїм убранням на стегні своєї правиці. 17І приніс він того дарунка Еґлонові, цареві моавському. А Еґлон чоловік дуже товстий. 18І сталося, коли він скінчив підносити того дарунка, то відпустив тих, що несли того дарунка. 19А він вернувся від бовванів, що при Ґілґалі, та й сказав: У мене таємна справа до тебе, о царю! А той сказав: Тихо! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому. 20І Егуд увійшов до нього, а він сидить у прохолодній горниці, що була для нього самого. І сказав Егуд: Я маю Боже слово для тебе. І той устав із стільця. 21І простяг Егуд свою лівицю, і витяг меча з-над стегна своєї правиці, та й загнав його йому в живіт. 22І ввійшла також ручка за вістрям, а сало закрило за вістрям, бо він не витягнув меча з його живота. І ввійшло вістря до міжкроччя. 23І вийшов Егуд до сіней, і зачинив за собою двері тієї горниці, та й замкнув. 24І він вийшов. А царські раби ввійшли та й побачили, аж ось двері горниці замкнені. І вони сказали: Певне він для потреби своєї в прохолодному покої. 25І чекали вони аж допізна, а ото він не відчиняє дверей горниці. І взяли вони ключа, і відчинили, аж ось їхній пан лежить мертвий на землі! 26А Егуд утік, поки вони зволікались. І він перейшов ті боввани, і сховався втечею до Сеїру. 27І сталося, коли він прийшов, то засурмив у сурму на Єфремових горах. І Ізраїлеві сини зійшли з ним з гори, а він перед ними. 28І сказав він до них: Біжіть за мною, бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів! І зійшли вони за ним, і захопили йорданські переходи до Моаву, і не дали нікому перейти. 29І побили вони Моава того часу, близько десяти тисяч чоловіка, кожного кремезного й кожного сильного чоловіка, і ніхто не втік. 30І був того дня приборканий Моав під Ізраїлеву руку, а Край мав мир вісімдесят літ.

31 А по ньому був Шамґар, син Аната. І побив він филистимлян шістсот чоловіка києм на худобу. І він теж урятував Ізраїля.

Chapter 4

1 А Ізраїлеві сини ще більше чинили зло в Господніх очах, а Егуд умер. 2І передав їх Господь у руку Явіна, царя ханаанського, що царював у Гацорі. А зверхником його війська був Сісера, і він сидів у Харошет-Ґаґґоїмі. 3І кликали Ізраїлеві сини до Господа, бо той мав дев'ятсот залізних колесниць, і він сильно утискав Ізраїлевих синів двадцять літ.

4 А Девора пророчиця, жінка Лаппідота, вона судила Ізраїля того часу. 5І сиділа вона під Девориною Пальмою, між Рамою та між Бет-Елом в Єфремових горах, а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд. 6І вона послала й покликала Барака, Авіноамового сина, з Кедешу Нефталимового. І сказала до нього: Ось наказав Господь, Бог Ізраїлів: Іди, зійдеш на гору фавор, і візьмеш з собою десять тисяч чоловіка з синів Нефталимових та з синів Завулонових. 7А я приведу до тебе, до Кішонської долини, Сісеру, начальника Явінового війська, і колесниці його, і натовп його, та й дам його в твою руку. 8І сказав до неї Барак: Якщо ти підеш зо мною, то піду, а якщо не підеш зо мною, не піду. 9А вона відказала: Піти піду з тобою, тільки не буде твоя слава на тій дорозі, якою ти підеш, бо в руку жінки Господь передасть Сісеру. І встала Девора, і пішла з Бараком до Кедешу.

10 І скликав Барак Завулона та Нефталима до Кедешу, і пішло за ним десять тисяч чоловіка. І пішла з ним Девора. 11А кенеянин Хевер відділився від Каїна, з Ховавових синів, Мойсеєвого тестя, і розклав намета свого аж до Елону в Цаананімі, що при Кедеші. 12І донесли Сісері, що Барак, син Авіноамів, зійшов на гору Фавор. 13І скликав Сісера всі свої колесниці, дев'ятсот залізних колесниць, та ввесь народ, що з ним, з Харошет-Ґаґґоїму до кішонської долини. 14І сказала Девора до Барака: Уставай, бо це той день, коли Господь дав Сісеру в твою руку. Ось Господь вийшов перед тобою. І зійшов Барак з гори Фавор, а за ним десять тисяч чоловіка. 15І Господь привів у замішання Сісеру, і всі колесниці та ввесь той табір вістрям меча перед Бараком. І зійшов Сісера з колесниці, і побіг пішки. 16А Барак гнався за колесницями та за табором аж до Харошет-Ґаґґоїму. І впав увесь табір Сісерин від вістря меча, не позосталось ані одного.

17 А Сісера втік пішки до намету Яїли, жінки кенеянина Хевера, бо був мир між Явіном, царем Гацору, та між домом кенеянина Хевера. 18І вийшла Яїл навпроти Сісери, і сказала до нього: Зайди, пане мій, зайди до мене, не бійся! І він зайшов до неї до намету, і вона накрила його килимом. 19І сказав він до неї: Напій мене трохи водою, бо я спрагнений. І відкрила вона молочного бурдюка, і напоїла його, та й накрила його. 20І сказав він до неї: Стань при вході намету. І якщо хто ввійде й запитає тебе та скаже: Чи є тут хто? то ти відповіси: Нема. 21І взяла Яїл, жінка Хеверона, наметового кілка, і взяла в свою руку молотка, і підійшла тихо до нього, та й всадила того кілка в його скроню, аж у землю. А він спав, змучений, і він помер. 22А ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому: Іди, і я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш. І ввійшов він до неї, а ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його!... 23Так приборкав Бог того дня Явіна, царя ханаанського, перед Ізраїлевими синами. 24А рука Ізраїлевих синів була все тяжча над Явіном, царем ханаанським, аж поки вони вигубили Явіна, царя ханаанського.

Chapter 5

1 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи: 2Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа! 3Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля! 4Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою. 5Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.

6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами. 7Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. 8Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! 9Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа! 10Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте! 11Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.

12 Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів! 13Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. 14Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря. 15І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах! 16Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах! 17Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває. 18Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах. 19Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли. 20Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. 21Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя! 22Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів! 23Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!

24 Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі. 25Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко. 26Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому.. 27Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав. 28Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його? 29Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: 30Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию. 31Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.

Chapter 6

1 А Ізраїлеві сини чинили зло в очах Господніх, і Господь дав їх у руку мідіянітян на сім літ. 2І зміцніла Мідіянова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами проходи, що в горах, і печери, і твердині. 3І бувало, якщо посіяв Ізраїль, то підіймався Мідіян і Амалик та сини Кедему, і йшли на нього. 4І вони таборували в них, і нищили врожай землі аж до підходу до Гази. І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібної худоби, ані вола, ані осла, 5бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили, і приходили в такій кількості, як сарана, а їм та їхнім верблюдам не було числа. І вони приходили до Краю, щоб пустошити його. 6І через Мідіяна Ізраїль дуже зубожів, і Ізраїлеві сини кликали до Господа.

7 І сталося, коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна, 8то Господь послав до Ізраїлевих синів мужа пророка, а він сказав їм: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому рабства. 9І Я спас вас з руки Єгипту, і з руки всіх, хто вас тиснув. І Я повиганяв їх перед вами, а їхній Край віддав вам. 10І сказав Я до вас: Я Господь, Бог ваш! Не будете боятися аморейських богів, що в їхньому краї сидите ви. Та ви не послухалися Мого голосу!

11 І прийшов Ангол Господній, і всівся під дубом, що в Офрі, який належить аві-езріянину Йоашеві. А син його Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі, щоб заховатися перед мідіянітянами. 12І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: Господь з тобою, хоробрий мужу! 13А Гедеон сказав до нього: О, Пане мій, якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це? І де всі Його чуда, про які оповідали нам наші батьки, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь? А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідіяна. 14І обернувся до нього Господь і сказав: Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки. Оце Я послав тебе. 15І відказав Йому Гедеон: О, Господи мій, чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого. 16І сказав йому Господь: Але Я буду з тобою, і ти поб'єш мідіянітян, як одного чоловіка. 17А той до Нього сказав: Якщо знайшов я милість в очах Твоїх, то зроби мені ознаку, що Ти говориш зо мною. 18Не відходь же звідси, аж поки я не прийду до Тебе, і не принесу дарунка мого, і не покладу перед лицем Твоїм. А Той відказав: Я буду сидіти аж до твого повернення. 19І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня, і опрісноків з ефи муки, м'ясо поклав до коша, а юшку влив до горщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним. 20І сказав до нього Ангол Божий: Візьми це м'ясо й ці опрісноки, та й поклади на оцю скелю, а юшку вилий. І той так зробив. 21І витягнув Ангол Господній кінець палиці, що в руці Його, і доторкнувся до м'яса та до опрісноків, і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м'ясо та опрісноки, а Ангол Господній зник з його очей. 22І побачив Гедеон, що це Ангол Господній. І сказав Гедеон: Ах, Владико, Господи, бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя. 23І сказав йому Господь: Мир тобі, не бійся, не помреш! 24І Гедеон збудував там жертівника для Господа, і назвав ім'я йому: Єгова-Шалом. Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій.

25 І сталося тієї ночі, і сказав йому Господь: Візьми бичка з волів батька свого, і другого бичка семилітнього, і розбий Ваалового жертівника батька свого, а святе дерево, що при ньому, зрубай. 26І збудуєш жертівника Господеві, Богові своєму, на верху цієї твердині, у порядку. І візьмеш другого бичка, і принесеш цілопалення дровами з святого дерева, яке зрубаєш. 27І взяв Гедеон десять людей зо своїх рабів, і зробив, як говорив до нього Господь. І сталося, через те, що боявся дому батька свого та людей того міста, щоб робити вдень, то зробив уночі. 28І встали люди того міста рано вранці, аж ось жертівник Ваалів розбитий, а святе дерево, що при ньому, порубане, а другого бичка принесено в жертву на збудованому жертівнику. 29І говорили вони один одному: Хто зробив оцю річ? І вони вивідували й шукали, та й сказали: Гедеон, син Йоашів, зробив оцю річ. 30І сказали люди того міста до Йоаша: Виведи сина свого, і нехай він помре, бо розбив Ваалового жертівника та порубав святе дерево, що при ньому. 31І сказав Йоаш до всіх, що стояли при ньому: Чи ви будете обставати за Ваалом? Чи ви допоможете йому? Хто буде обставати за ним, той буде забитий до ранку. Якщо він Бог, то нехай сам заступається за себе, коли той розбив його жертівника. 32І він назвав ім'я йому того дня: Єруббаал, говорячи: Нехай змагається з ним Ваал, бо він розбив його жертівника.

33 А всі мідіяніти й амаликитяни та сини Кедему були зібрані разом, і перейшли Йордан, і таборували в долині Ізреел. 34А Дух Господній зійшов на Гедеона, і він засурмив у сурму, і був скликаний Авіезер за ним. 35І він послав послів по всьому Манасії, і був скликаний за ним і він. І послав він послів до Асира, і до Завулона, і до Нефталима, і вони вийшли навперейми них. 36І сказав Гедеон до Бога: Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив, 37то ось я розстелю на тоці вовняне руно; якщо роса буде на самім руні, а на всій землі сухо, то я буду знати, що Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив! 38І сталося так. І встав він рано взавтра, і розстелив руно, і вичавив росу з руна, повне горня води. 39І сказав Гедеон до Бога: Нехай не запалиться гнів Твій на мене, нехай я скажу тільки цей раз, нехай но я спробую руном тільки цей раз: нехай буде сухо на самім руні, а на всій землі нехай буде роса. 40І Бог зробив так тієї ночі, і було сухо на самім руні, а на всій землі була роса.

Chapter 7

1 І встав рано вранці Єруббаал, це Гедеон, та ввесь народ, що з ним, і таборували над Ен-Хародом. А мідіянітянський табір був із півночі від Ґів'ат-Гамморев долині. 2І сказав Господь до Гедеона: Численний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, щоб не запишався надо Мною Ізраїль, говорячи: Рука моя спасла мене. 3А тепер поклич до ушей люду, говорячи: Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й відійде від гори Ґілеад. І вернулося з народу двадцять і дві тисячі, а десять тисяч позосталось. 4І сказав Господь до Гедеона: Ще численний цей народ. Зведи їх до води, і Я там переберу його тобі. І буде, як Я скажу тобі: Цей піде з тобою, той піде з тобою, а кожен, що скажу тобі: Цей не піде з тобою, той не піде. 5І привів він народ до води. І сказав Господь до Гедеона: Кожен, хто буде хлептати воду язиком своїм, як хлепче пес, поставиш його окремо. А кожен, хто припаде на коліна свої, щоб пити, поставиш його окремо. 6І було число тих, що хлептали, носячи рукою своєю до уст своїх, три сотні чоловіка, а вся решта народу припали на коліна свої, щоб пити воду. 7І сказав Господь до Гедеона: Трьома сотнями мужів, що хлептали, спасу тебе, і дам мідіянітян у твою руку, а ввесь народ піде кожен на своє місце. 8І взяли вони в свою руку поживу народу та свої сурми, а всіх інших ізраїльтян він відпустив, кожного до намету свого, а три сотні мужа затримав. А мідіянітянський табір був під ним у долині.

9 І сталося тієї ночі, і сказав до нього Господь: Устань, зійди до табору, бо Я дав його в руку твою. 10А якщо ти боїшся зійти, зійди ти та Пура, твій слуга, до табору. 11І почуєш, що вони говорять, а потім зміцняться твої руки, і ти зійдеш до табору. І зійшов він та Пура, слуга його, до краю озброєних у таборі. 12А мідіянітяни й амаликитяни та всі сини Кедему лежали в долині, як сарана, щодо численности. А верблюдам їх нема числа, як пісок на березі моря, щодо численности. 13І прийшов Гедеон, аж ось один оповідає другові своєму сон. І він казав: Оце снився мені сон, а ото буханець ячмінного хліба котиться в мідіянітянському таборі. І докотився він аж до намету, та й ударив його, а той упав, і перевернув його догори, і намет той бухнув. 14І відповів його друг та й сказав: Це ніщо інше, як меч Гедеона, Йоашового сина, мужа Ізраїльського, Бог дав у його руку мідіянітян та ввесь табір. 15І сталося, як Гедеон почув оповідання про той сон та розгадку його, то вклонився, і вернувся до Ізраїлевого табору та й сказав: Уставайте, бо Господь дав у вашу руку мідіянітянський табір!

16 І поділив він три сотні тих мужів на три відділи, і дав у руку їх усіх сурми, і порожні глеки, та смолоскипи до середини тих глеків. 17І сказав він до них: Що будете бачити від мене, то й ви так зробите. А ось я піду до краю табору, і буде, як я зроблю, так зробите й ви. 18І засурмлю в сурму я та всі, що зо мною, то засурмите в сурми й ви навколо всього табору, та й скажете: меч за Господа та за Гедеона! 19І прийшов Гедеон та сотня мужів, що з ним, до краю табору, на початку середньої сторожі, коли тільки но поставили сторожу. І засурмили вони в сурми, і побили глеки, що в їхніх руках. 20І засурмили три відділи в сурми, і поторощили глеки, і тримали рукою своєї лівиці смолоскипа, а рукою своєї правиці сурми, щоб сурмити. І кричали вони: Меч за Господа та за Гедеона! 21І стояли кожен на своїм місці навколо табору, а ввесь табір бігав, і вони кричали й утікали. 22І засурмили три сотні сурем, а Господь обернув меча одного на одного та на ввесь табір. І табір побіг аж до Бет-Гашшітта до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті.

23 І були скликані ізраїльтяни з Нефталиму, і з Асиру, і з усього Манасії, і вони гналися за мідіянітянами. 24А по всіх Єфремових горах Гедеон послав послів, говорячи: Зійдіть навперейми мідіянітян, і заступіть їм воду аж до Бет-Бари та Йордан. І скликали всіх Єфремових людей, та й заступили воду аж до Бет-Бари та Йордан. 25І вони захопили двох мідіянітянських князів: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві, а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянітянами, а голови Орева та Зеева перенесли до Гедеона на той бік Йордану.

Chapter 8

1 І сказали йому мужі Єфремові: Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном? І вони сильно сперечалися з ним. 2І сказав він до них: Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання? 3У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів, Орева та Зеева, і що міг я зробити, як ви? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього, як він сказав оце слово.

4 І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, змучені в погоні. 5І сказав він до людей Суккоту: Дайте но буханців хліба народові, що за мною, бо вони змучені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими. 6І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму війську? 7І сказав Гедеон: Тому то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними тернями та колючками! 8І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли люди Суккоту. 9І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: Коли я вертатимусь у мирі, розіб'ю оцю вежу. 10А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табори, близько п'ятнадцяти тисяч, усі позосталі з усього табору синів Кедему. А тих, що впали, було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витягали меча. 11А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табора, коли табір був безпечний. 12І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопив обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь табір нагнав жаху. 13І вернувся Гедеон, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу. 14І захопив він юнака з людей Суккоту, та й запитався його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старших його, сімдесят і сім чоловіка. 15І прийшов він до людей Суккоту та й сказав їм: Ось Зевах та Цалмунна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо хліба твоїм змученим людям? 16І схопив він старших того міста, і пустинне терня та колючки, і побив ними суккотських людей. 17А пенуїльську вежу розбив, і позабивав людей того міста.

18 І сказав він до Зеваха та до Цалмунни: Які ті люди, що ви повбивали на Фаворі? А ті сказали: Як ти, так вони одне, мають вигляд царських синів. 19А він сказав: То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, коли б ви були позоставили їх при житті, не повбивав би я вас! 20І сказав він до Єтера, свого первенця: Устань, забий їх! Та той юнак не витяг свого меча, бо боявся, бо він був ще малий. 21І сказав Зевах та Цалмунна: Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздобні місяці, що були на шиях їхніх верблюдів.

22 І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона: Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти спас нас від руки Мідіяна. 23І сказав до них Гедеон: Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, Господь пануватиме над вами. 24І сказав до них Гедеон: Попрошу від вас прохання, і дайте мені кожен носову сережку зо своєї здобичі, бо в них, мідіянітян, були золоті носові сережки, бо ізмаїльтяни вони. 25І сказали вони: Дати дамо. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сережку зо своєї здобичі. 26І була вага золотих носових сережок, що він просив, тисяча й сімсот шеклів золота, крім оздобних місяців, і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім нашийників, що на шиях їхніх верблюдів. 27А Гедеон зробив із того ефода, і поставив його у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там перелюб увесь Ізраїль, і це стало пасткою для Гедеона та для дому його. 28І був упокорений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів.

29 І пішов Еруббаал, син Йоашів, та й осівся в своїм домі. 30А в Гедеона було сімдесят синів, що походили зо стегон його, бо він мав багато жінок. 31А наложниця його, що в Сихемі, породила йому сина й вона, а він назвав ім'я йому: Авімелех. 32І помер Гедеон, син Йоашів, у добрій сивизні, і був похований у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій. 33І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову чинили перелюб із Ваалами, і поставили собі Ваал-Берита за бога. 34І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів. 35І не зробили вони милости з домом Єруббаала-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля.

Chapter 9

1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи: 2Говоріть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше. 3І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: Він наш брат. 4І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним. 5А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався. 6І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог! 8Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами! 9А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами? 10І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй! 11І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами? 12І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй! 13І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами? 14Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй! 15А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть! 16А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його, 17бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна, 18а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люда, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш, 19і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами! 20А як ні, вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха. 21І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

22 І володів Авімелех над Ізраїлем три роки. 23І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха, 24щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх. 25І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху. 26І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі. 27І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха. 28І говорив Ґаал, син Еведів: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому? 29А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди! 30І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів. 31І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе. 32А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі. 33І буде, встанеш рано вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя. 34І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи. 35І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки. 36А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить із верхів гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей! 37А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму. 38І сказав до нього Зевул: Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним! 39І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом. 40І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами. 41І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі. 42І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це. 43І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, і встав він на них, та й побив їх. 44А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх. 45І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю. 46І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта. 47І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти. 48І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: Що ви бачили, що зробив я, поспішно зробіть, як я. 49І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.

50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його. 51А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти. 52І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем. 53Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа. 54І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила! І його юнак проколов його, і він помер. 55І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце. 56І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх. 57А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.

Chapter 10

1 І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. І він сидів у Шамірі в Єфремових горах. 2І судив він Ізраїля двадцять і три роки, та й помер, і був похований в Шамірі. 3І став по ньому Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять і два роки. 4І було в нього тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих ослах, а в них тридцять міст, їх кличуть аж до цього дня: Яірові села, що в ґілеадському краї. 5І помер Яір, і був похований в Камоні.

6 А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам та Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським. І покинули вони Господа, і не служили Йому. 7І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових. 8І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді. 9І перейшли Аммонові сини Йордан, щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремовим домом. І Ізраїлеві було дуже тісно!

10 І кликали Ізраїлеві сини до Господа, говорячи: Згрішили ми Тобі, бо ми покинули свого Бога, і служили Ваалам. 11І сказав Господь до Ізраїлевих синів: Чи ж не спас Я вас від Єгипту, і від амореянина, і від Аммонових синів, і від филистимлян? 12А сидоняни, і Амалик, і Маон гнобили вас, і ви кликали до Мене, і Я спас вас від їхньої руки. 13А ви полишили Мене, і служили іншим богам, тому більше не спасатиму вас. 14Ідіть, і кличте до тих богів, що ви вибрали їх, вони спасуть вас у часі вашого утиску. 15І сказали Ізраїлеві сини до Господа: Згрішили ми! Зроби Ти нам усе, як добре в очах Твоїх. Тільки спаси нас цього дня! 16І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господеві. І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання. 17А Аммонові сини були скликані, та й таборували в Ґілеаді. І були зібрані Ізраїлеві сини, та й таборували в Міцпі. 18І сказали той народ та ґілеадські князі, один до одного: Хто той чоловік, що зачне воювати з Аммоновими синами? Він стане головою для всіх ґілеадських мешканців.

Chapter 11

1 А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив Їфтаха. 2І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки! 3І втік Їфтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем. 5І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати Їфтаха з краю Тов. 6І сказали вони до Їфтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами. 7І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді? 8І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських. 9І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою? 10І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо. 11І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм? 13І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі. 14А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів, 15і сказав йому: Так сказав Їфтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів, 16бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу. 17І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу. 18І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава. 19І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого. 20І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем. 21І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю. 22І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану. 23А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його? 24Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо. 25А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними? 26Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час? 27А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими. 28Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

29 І Дух Господній перебував на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів. 30І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку, 31то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення. 32І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку. 33І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими. 34І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки. 35І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього. 36А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів. 37І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої. 38А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє. 39І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі: 40рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

Chapter 12

1 І були скликані Єфремові люди, і перейшли на північ та й сказали до Їфтаха: Чому перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спалимо огнем твій дім із тобою. 2І сказав їм Їфтах: Велику боротьбу мав я та народ мій з Аммоновими синами. І кликав я вас, та ви не спасли мене з його руки. 3І коли я побачив, що ви не спасете, то поклав я душу свою на небезпеку, і перейшов Йордан до Аммонових синів, а Господь дав їх у мою руку. І чого прийшли ви до мене цього дня, щоб воювати зо мною? 4І зібрав Їфтах усіх ґілеадських людей, та й воював з Єфремом. І побили ґілеадські люди Єфрема, бо ті сказали: Ви Єфремові втікачі, Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією. 5І зайняв Ґілеад йорданські переходи до Єфрема. І сталося, коли говорили Єфремові втікачі: Нехай я перейду, то ґілеадські люди йому говорили: Чи ти єфремівець? Той казав: Ні. 6І казали йому: Скажи но шібболет. А той казав: Сібболет, бо не міг вимовити так. І хапали його, і різали при йорданськім переході. І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі. 7І судив Їфтах Ізраїля шість років. І помер ґілеадянин Їфтах, і був похований у місті Ґілеаді.

8 А по ньому Ізраїля судив Івцан з Віфлеєму. 9І було в нього тридцять синів, а тридцять дочок він відпустив заміж назовні, і тридцять дочок впровадив для синів своїх з-назовні. І судив він Ізраїля сім літ. 10І помер Івцан і був похований в Віфлеємі. 11А по ньому Ізраїля судив завулонівець Елон, і судив Ізраїля десять літ. 12І помер завулонівець Елон, і був похований в Айялоні, у Завулоновім краї. 13А по ньому Ізраїля судив Авдон, син Гіллела, пір'атонянин. 14І було в нього сорок синів та тридцять онуків, що їздили на семидесяти молодих ослах. І судив він Ізраїля вісім літ. 15І помер Авдон, син Гіллела, пір'атонянин, і був похований в Єфремовім краї, на горі амаликеянина.

Chapter 13

1 А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх очах. І Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок літ. 2І був один чоловік з Цар'ї, данівець з роду, а ім'я йому Маноах. А жінка його була неплідна, і не родила. 3І явився Ангол Господній до тієї жінки, та й промовив до неї: Ось ти неплідна, і не роджала, але ти зачнеш і породиш сина. 4А тепер стережись, і не пий вина та п'янкого напою, і не їж нічого нечистого, 5бо ось ти зачнеш, і сина породиш, і бритва не торкнеться його голови, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби, і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян. 6І прийшла та жінка, та й сказала до чоловіка свого, говорячи: Божий чоловік приходив до мене, а вигляд його як вигляд Божого Ангола, дуже грізний. І я не питала його, звідки він, а ймення свого він мені не сказав. 7І сказав він мені: Ось ти зачнеш, і породиш сина, а тепер не пий вина та п'янкого напою, і не їж жодної нечистости, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби аж до дня смерти своєї.

8 І благав Маноах Господа, та й сказав: О Господи, Божий чоловік, що його посилав Ти, нехай прийде ще до нас, і нехай нас навчить, що ми зробимо для дитини, що народиться. 9І вислухав Бог цей Маноахів голос, і прийшов Божий Ангол ще до тієї жінки. А вона сиділа на полі, і Маноаха, чоловіка її, не було з нею. 10І поспішила та жінка, і побігла та й оповіла чоловікові своєму, і сказала до нього: Ось з'явився мені той чоловік, що приходив був того дня до мене. 11І встав, і пішов Маноах за своєю жінкою, і прийшов до того чоловіка, та й сказав йому: Чи ти той чоловік, що говорив до цієї жінки? А той сказав: Я. 12І сказав Маноах: Тепер нехай сповниться слово твоє. Та як нам виховувати ту дитину, і що чинити з нею? 13І сказав Ангол Господній до Маноаха: Усього, що сказав я жінці, нехай вона стережеться. 14Усього, що виходить із виноградного куща, не буде вона їсти, а вина та напою п'янкого нехай не п'є, і нічого нечистого нехай не їсть. Нехай додержує всього, що я наказав.

15 І сказав Маноах до Ангола Господнього: Нехай ми задержимо тебе, і приготовимо для тебе козля. 16І сказав Ангол Господній до Маноаха: Якщо ти задержиш мене, я не буду їсти твого хліба. А якщо приготуєш цілопалення для Господа принесеш його. Бо Маноах не знав, що це Ангол Господній. 17І сказав Маноах до Господнього Ангола: Яке ім'я твоє? Коли сповниться твоє слово, то ми вшануємо тебе. 18І сказав йому Ангол Господній: Чому ти питаєшся про моє ім'я? Воно дивне. 19І взяв Маноах козля та жертву хлібну, і на скелі приніс Господеві. І Він учинив чудо, а Маноах та його жінка бачили те. 20І сталося, коли полум'я підіймалося з-над жертівника до неба, то Ангол Господній вознісся в полум'ї жертівника. А Маноах та жінка його бачили це, та й попадали обличчям своїм на землю. 21І Ангол Господній більш уже не появлявся до Маноаха та до жінки його. Тоді Маноах пізнав, що це Ангол Господній. 22І сказав Маноах до своєї жінки: Ми справді помремо, бо ми бачили Бога. 23І сказала йому жінка його: Коли б Господь хотів був повбивати нас, не взяв би з нашої руки цілопалення та хлібної жертви, і не дав би нам побачити всього цього, і не об'явив би нам цього часу речі, як це.

24 І породила та жінка сина, і назвала ім'я йому: Самсон. І виростав той хлопець, і Господь благословляв його. 25А Дух Господній почав діяти в ньому в Дановім таборі між Цор'а та між Ештаолом.

Chapter 14

1 І зійшов Самсон до Тімни, і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок. 2І пішов він, і розповів своєму батькові та своїй матері, та й сказав: Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок, а тепер візьміть її мені за жінку. 3І сказав йому батько його та мати його: Чи ж нема жінки серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян? І сказав Самсон до свого батька: Візьми її мені, бо вона люба очам моїм. 4А батько його та мати його не знали, що це від Господа, бо він шукав зачіпки з филистимлянами. А того часу филистимляни панували над Ізраїлем. 5І зійшов Самсон і батько його та мати його до Тімни, і прийшли аж до тімненських виноградників, аж ось навпроти нього ричить левчук. 6І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого. І він не сказав своєму батькові та своїй матері, що зробив. 7І він зійшов, і говорив до тієї жінки, і вона стала улюблена в Самсонових очах. 8А по часі він вертався забрати її, і звернув із дороги побачити падло лева, аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед. 9І він вишкріб його на свою долоню, і пішов, і їв та й їв. І він пішов до батька свого й до матері своєї, та й дав їм, і вони їли. І він не сказав їм, що той мед він зішкріб із тіла лева.

10 І зійшов його батько до тієї жінки, а Самсон справив там прийняття, бо так роблять юнаки. 11І сталося, коли вони побачили його, то взяли тридцятеро дружків, і були з ним. 12І сказав їм Самсон: Нехай но я загадаю вам загадку. Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття, і відгадаєте, то я дам тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі. 13А якщо не зможете розгадати мені, то ви мені дасте тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі. І вони сказали йому: Загадуй загадку свою, а ми послухаємо її. 14І він сказав їм: З їдячого вийшло їстивне, а з сильного вийшло солодке. І не могли вони розгадати за три дні. 15І сталося сьомого дня, і сказали вони до Самсонової жінки: Намов свого чоловіка, і нехай він розгадає нам ту загадку, щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого батька. Чи ви нас покликали, щоб посісти маєток наш, чи ні? 16І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала: Ти певне ненавидиш мене й не любиш мене. Ти загадав загадку синам мого народу, а мені не розгадав. А він їй сказав: Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я, а розгадаю тобі? 17А вона плакала при ньому сім день, коли в них було прийняття. І сталося сьомого дня, і він розгадав їй, бо вона докучала йому. А вона розгадала ту загадку синам свого народу. 18І сказали йому люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? А він їм відказав: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б моєї. 19І зійшов на нього Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловіка, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали загадку. І запалився гнів його, і він пішов до дому батька свого. 20А Самсонова жінка досталася дружкові його, що приятелював із ним.

Chapter 15

1 А по часі сталося в днях жнив пшениці, і відвідав Самсон з козлям свою жінку та й сказав: Нехай увійду я до моєї жінки, до кімнати. Та батько її не дав йому ввійти. 2І сказав її батько: Я дійсно подумав був, що ти справді зненавидів її, а тому я дав її твоєму дружкові. Чи молодша сестра її не ліпша від неї? Нехай же вона буде тобі замість неї. 3І сказав їм Самсон: Цього разу я не буду винний перед филистимлянами, коли я зроблю їм зло. 4І пішов Самсон, та й зловив три сотні лисиць. І взяв він смолоскипи, і обернув хвоста до хвоста, і прив'язав одного смолоскипа всередині поміж два хвости. 5І запалив він огонь у тих смолоскипах, і пустив лисиць в филистимські жита. І попалив він стирти та жита, і оливкові сади. 6І сказали филистимляни: Хто це зробив? А їм відказали: Самсон, зять тімнеянина, бо він забрав його жінку й віддав її дружкові його. І пішли филистимляни, та й спалили огнем її та батька її. 7І сказав їм Самсон: Хоч ви й зробили так, як це, та проте я конче пімщуся на вас, і аж тоді перестану. 8І він сильно побив їх дошкульною поразкою. І пішов він, і осівся в щілині скелі Етам.

9 І посходили филистимляни, і таборували в Юди, і розтяглися до Лехі. 10І сказали Юдині люди: Чого ви посходили проти нас? А ті відказали: Ми прийшли зв'язати Самсона, щоб зробити йому, як нам він зробив. 11І пішли три тисячі люда від Юди до щілини скелі Етам. І сказали вони Самсонові: Чи ти не знав, що над нами панують филистимляни? І що це ти нам учинив? А він їм сказав: Як вони зробили мені, так я зробив їм. 12І сказали йому: Ми зійшли зв'язати тебе, щоб віддати тебе в руку филистимлян. І сказав їм Самсон: Присягніть мені, що ви не заб'єте мене. 13А вони сказали йому, говорячи: Ні, а тільки зв'яжемо тебе та дамо тебе в їхню руку, а забити не заб'ємо тебе. І зв'язали його двома новими шнурами, і звели його зо скелі. 14Він прийшов аж до Лехі, а филистимляни зняли крик проти нього. І зійшов на нього Дух Господній, і стали ті сукані шнури, що на раменах його, як лляні, що перегоріли в огні, і поспадали з його рук пута його. 15І знайшов він свіжу ослячу щелепу, і простяг свою руку й узяв його, та й побив ним тисячу чоловіка. 16І сказав Самсон: Ослячою цією щелепою дійсно поклав їх на купу, ослячою цією щелепою тисячу люда побив я. 17І сталося, як скінчив він це говорити, то кинув ту щелепу зо своєї руки, і назвав ім'я тому місцю: Рамат-Лехі.

18 І сильно він спрагнув, і кликнув до Господа та й сказав: Ти дав у руку Свого раба це велике спасіння, а тепер я помру від прагнення, і впаду в руку необрізаних. 19І пробив Бог джерело, що в Лехі, і вийшла з нього вода, і він напився, і вернувся його дух, і він ожив. Тому назвав він ім'я йому: Ен-Гаккоре, що в Лехі, і так воно зветься аж до цього дня. 20І судив він Ізраїля за днів филистимлян двадцять літ.

Chapter 16

1 І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї. 2А аззеянам донесли, говорячи: Самсон прийшов сюди! І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: Будемо чатувати аж до ранішнього світу, і заб'ємо його. 3І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів'я гори, що навпроти Хеврону.

4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я їй Деліла. 5І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла. 6І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокорити тебе? 7І сказав їй Самсон: Якщо зв'яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей. 8І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв'язала його ними. 9А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила. 10І сказала Деліла до Самсона: Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе? 11А він їй сказав: Якщо справді зв'яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей. 12І взяла Деліла нові шнури, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку. 13І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе? А він їй сказав: Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою. 14І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу. 15І сказала вона до нього: Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила. 16І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть. 17І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.

18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце. І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці. 19А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його. 20І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне! І збудився він зо сну свого та й сказав: Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся. А він не знав, що Господь відступився від нього. 21І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому. І вони звели його до Гази, і зв'язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув'язнених.

22 А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений. 23А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого. 24І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив. 25І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас. І покликали Самсона з дому ув'язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами. 26І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них. 27А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона. 28І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх! 29І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю. 30І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами! І він з великою силою сперся на стовпи, і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому... І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя. 31І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.

Chapter 17

1 І був чоловік з Єфремових гір, а ім'я йому Миха. 2І сказав він до своєї матері: Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла за них, і також сказала це, щоб і я чув, ось те срібло зо мною, це я його взяв. І сказала мати його: Благословенний син мій у Господа! 3І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері. І сказала його мати: Я справді посвятила те срібло Господеві з своєї руки за сина свого, щоб зробити боввана різьбленого та боввана литого. А тепер звертаю його тобі. 4Та він вернув те срібло своїй матері. І взяла його мати дві сотні шеклів срібла та й дала його золотареві, а він зробив із нього боввана різьбленого та боввана литого; і було це в домі Михи. 5А цей чоловік Миха мав удома божницю. І зробив він ефода та терафи, і висвятив одного з синів своїх, і він був йому за священика. 6Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що правдиве було в його очах.

7 І був юнак із Віфлеєму Юдиного, з Юдиного роду, а він Левит, і він був там приходько. 8І пішов той чоловік з того міста, із Віфлеєму Юдиного, щоб часово пожити, де знайде. І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи, щоб далі йти своєю дорогою. 9І сказав йому Миха: Звідкіля ти приходиш? А той йому відказав: Я Левит із Віфлеєму Юдейського, а я йду, щоб часово пожити, де знайду. 10І сказав йому Миха: Зоставайся ж зо мною, і будь мені за отця та за священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою. І пішов той Левит до нього, 11і погодився Левит сидіти з тим чоловіком. І був той юнак йому, як один із синів його. 12І Миха висвятив того Левита, і був йому той юнак за священика, і був у Михиному домі. 13І сказав Миха: Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей Левит став мені за священика.

Chapter 18

1 Того часу не було царя в Ізраїлі, і того часу Данове плем'я шукало собі наділу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен. 2І Данові сини послали зо свого роду п'ятеро люда з загалу людей військових, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: Ідіть, дослідіть цей Край. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. 3Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й знайшли туди й сказали йому: Хто тебе привів сюди, і що ти тут робиш? І що ти тут маєш? 4І сказав він до них: Так і так зробив мені Миха, і він найняв мене, і я став йому за священика. 5А вони сказали йому: Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо. 6І сказав їм священик: Ідіть із миром, перед Господом ваша дорога, якою ви підете.

7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, він сидить безпечно, за звичаєм сидонян, спокійний та безпечний. І не було нікого, хто робив би їм щось зле в Краю, посів би владу над ними, і вони далеко від сидонян, і нема їм діла ні до кого. 8І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: Що ви принесли? 9А вони відказали: Устаньте, і підемо на них, бо ми бачили той Край, і ось дуже він добрий. А ви мовчите? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. 10Як ви підете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, бо Бог дав його в вашу руку, це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі. 11І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, оперезаних зброєю. 12І пішли вони й таборували в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан, і так воно зветься аж до цього дня, оце за Кір'ят-Єарімом. 13І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного дому.

14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край до Лаїшу, і сказали своїм браттям: Чи ви знаєте, що в цих домах є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? А тепер знайте, що зробите. 15І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. 16А шість сотень мужа, що з Данових синів, оперезаних своєю зброєю, стояли при вході до брами. 17І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край, увійшли туди, узяли різьбленого боввана, і ефода та терафи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, оперезаних зброєю. 18І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли різьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: Що ви робите? 19А вони відказали йому: Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка, чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого? 20І стало добре на серці того священика, і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. 21І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тягар пустили перед себе. 22Коли вони віддалилися від Михиного дому, то люди, що в домах, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. 23І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: Що тобі, що ти кричиш? 24І він сказав: Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі? 25І сказали до нього Данові сини: Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із злости нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. 26І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.

27 А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили огнем. 28А рятівника не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них діла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. 29І вони назвали ім'я тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я того міста було Лаїш. 30І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю. 31І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло.

Chapter 19

1 І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму. 2А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу. 3І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому. 4І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вони та ночували там. 5І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете. 6І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці! 7Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там. 8І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце! І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони. 9І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же! Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого. 10Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним. 11Вони були при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому. 12І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и. 13І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі. 14І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова. 15І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

16 Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові. 17І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: Куди ти йдеш та звідки приходиш? 18А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому. 19Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жодної речі. 20І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй! 21І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, і ми пізнаєм його! 23І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти! 24Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі! 25Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря. 26І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу. 27А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі. 28І сказав він до неї: Уставай і підемо! Та вона не відповіла, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця. 29І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні. 30І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!

Chapter 20

1 І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу. 2І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча. 3І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло? 4І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати. 5І встали на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона. 6І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля. 7Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду! 8І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого! 9А тепер оце та річ, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком! 10І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві. 11І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

12 І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами? 13А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів. 14І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами. 15І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка. 16З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував. 17І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда спереду. 19І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї. 20І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї. 21І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю. 22І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня. 23І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата? І сказав Господь: Ідіть на нього! 24І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого. 25А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем. 27І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там. 28А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся? А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку. 29І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї. 30І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш. 31І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем. 32І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше! А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги. 33І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева. 34І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло. 35І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча. 36І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у. 37А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча. 38А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим. 39І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою! 40А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба! 41І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло. 42І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його. 43Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця. 44Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі. 45І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда. 46І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі. 47І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці. 48А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

Chapter 21

1 І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку! 2І посходився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим. 3І сказали вони: Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем'я? 4І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви. 5І сказали Ізраїлеві сини: Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа? Бо та присяга була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: Такий буде конче забитий. 6І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем'я! 7Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок. 8І сказали вони: Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи? Аж ось виявилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори. 9І був переглянений народ, а оце не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського! 10І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, і жінок і дітей. 11А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям. 12І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї. 13І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: Мир! 14І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить. 15А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.

16 І сказали старші громади: Що ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина. 17І сказали вони: Останки насліддя для Веніямина, і не буде витерте плем'я з Ізраїля. 18А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присягли, говорячи: Проклятий, хто дає жінку Веніяминові! 19І сказали вони: Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони. 20І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: Ідіть, і будете чатувати в виноградниках. 21І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край. 22І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їж, тому цього часу ви винні. 23І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них. 24І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спадку свого. 25Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!

Ruth

Chapter 1

1 І сталось за часу, коли судді судили, то був голод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях, він і жінка та двоє синів його. 2А ім'я тому чоловікові Елімелех, а ім'я жінці його Ноомі; і ім'я двох синів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися. 3І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вона та два їхні сини. 4І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім'я одній Орпа, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ. 5І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь згадав про народ Свій, даючи їм хліба. 7І вийшла вона з того місця, де була там, та обидві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю. 8І сказала Ноомі до двох своїх невісток: Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною. 9Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали. 10І вони сказали до неї: Ні, з тобою ми вернемось до народу твого! 11А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків? 12Верніться, дочки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, 13чи ж ви чекали б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, бо Господня рука знайшла мене. 14І підняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорнулася до неї. 15І сказала Ноомі: Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх, вернися й ти за зовицею своєю! 16А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог. 17Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою. 18І побачила Ноомі, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі? 20А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній. 21Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе? 22І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.

Chapter 2

1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового роду, а ім'я йому Боаз. 2І сказала моавітянка Рут до Ноомі: Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість. А та їй сказала: Іди, моя дочко! 3І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А припадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду.

4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Боаз, та й сказав до женців: Господь з вами! А вони відказали йому: Нехай поблагословить тебе Господь! 5І сказав Боаз до слуги свого, поставленого над женцями: Чия це дівчина? 6І відповів той слуга, поставлений над женцями, і сказав: Дівчина моавітянка вона, що вернулася з Ноомі з моавських піль. 7А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопами за женцями! І прийшла вона, і стала від самого ранку й аж дотепер; а вдома вона була мало. 8І сказав Боаз до Рут: Ото чуєш, дочко моя, не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівчат. 9Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти підеш за ними. Ось я наказав слугам не займати тебе. А як спрагнеш, то підеш до начинь, та й нап'єшся з того, що поначерпують слуги! 10І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа? 11І відповів Боаз і сказав їй: Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. 12Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його! 13А вона сказала: Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць! 14І сказав їй Боаз у час їди: Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій. І сіла вона збоку женців, а він подав їй праженого зерна. І їла вона й наситилася, і ще й позоставила. 15І встала вона збирати. А Боаз наказав слугам своїм, говорячи: І між снопами нехай збирає, і не кривдьте її. 16І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її.

17 І збирала вона на полі аж до вечора, і вимолотила те, що назбирала, і було близько ефи ячменю. 18І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекруха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала їй, що позоставила по своїй їжі. 19І сказала їй свекруха її: Де ти збирала сьогодні, і де ти робила? Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе! І вона розповіла своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: Ім'я того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Боаз. 20І сказала Ноомі до невістки своєї: Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих. І сказала їй Ноомі: Близький нам той чоловік, він із наших родичів. 21І сказала моавітянка Рут: Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінчать моїх жнив. 22І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: Добре, дочко моя, що ти вийдеш з його служницями, щоб не чіпали тебе на іншому полі. 23І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закінчення жнив ячменю та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.

Chapter 3

1 І сказала їй свекруха її Ноомі: Дочко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочинку, що буде добре тобі. 2А тепер ось Боаз, наш родич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде віяти ячмінь на току. 3А ти вмийся, і намастися, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити. 4І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти прийдеш, і відкриєш приніжжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити. 5А та відказала до неї: Усе, що ти кажеш мені, я зроблю.

6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її. 7А Боаз з'їв та випив, та й стало весело йому на серці, і прийшов він покластися біля копиці. А вона тихо прийшла, і відкрила його приніжжя та й лягла. 8І сталося опівночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, аж ось жінка лежить у приніжжі його! 9І він сказав: Хто ти? А вона відказала: Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич. 10А він сказав: Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті. 11А тепер, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі, бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна! 12А тепер справді, що я родич, та є родич ще, ближчий від мене. 13Ночуй цю ніч, а ранком, якщо він викупить тебе добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, як живий Господь! Лежи тут аж до ранку.

14 І лежала вона у приніжжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один одного. А він сказав: Нехай не пізнають, що жінка приходила на тік. 15І він сказав: Дай хустку, що на тобі, і подерж її. І держала вона її, а він відміряв шість мір ячменю, і поклав на неї, та й пішов до міста. 16А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: Як справа, дочко моя? А вона розповіла їй усе, що зробив їй той чоловік. 17І сказала: Ці шість мір ячменю він дав мені, бо сказав: Не приходь порожньо до своєї свекрухи. 18А та сказала: Почекай, моя дочко, аж поки довідаєшся, як випаде справа, бо той чоловік не заспокоїться, доки не викінчить цієї справи сьогодні.

Chapter 4

1 А Боаз прийшов до брами, та й сів там. Аж ось проходить родич, про якого говорив був Боаз. І він сказав йому: Зайди сюди, послухай, і сядь отут! І той зайшов і сів. 2А Боаз узяв десять мужа зо старших того міста та й сказав: Сідайте тут! І вони посідали. 3І сказав він до родича: Ділянку поля, що нашого брата Елімелеха, продала Ноомі, яка вернулася з моавського поля. 4А я постановив: Подам тобі до ушей твоїх, говорячи: Купи при тих, що сидять тут, та при старших мого народу. Якщо викупиш викупи, а якщо не викупиш скажи мені, і нехай я знаю, бо окрім тебе нема кому викупити, а я за тобою. А той сказав: Я викуплю. 5І сказав Боаз: Того дня, коли набудеш поле з руки Ноомі, то набудеш також моавитянку Рут, жінку померлого, щоб поставити ім'я померлому на наділі його. 6А родич сказав: Не можу я викупити собі, щоб не понищити свого наділу. Викупи собі мого викупа, бо я не можу викупити. 7А оце було колись серед Ізраїля на викуп, і на заміну, і на ствердження кожної справи: чоловік здіймав сандалю свою, і давав своєму ближньому, і це було свідоцтвом серед Ізраїля. 8І сказав родич до Боаза: Купи собі! І зняв свою сандалю.

9 І сказав Боаз до старших та до всього народу: Ви свідки сьогодні, що я набув усе, що Елімелехове, і все, що Кілйонове та Махлонове з руки Ноомі. 10А також моавітянку Рут, Махлонову жінку, набув я собі за жінку, щоб поставити ім'я померлому на спадкові його, і не буде знищене ім'я померлого між братами його та з брами його місця. Ви сьогодні свідки на це! 11І сказав увесь народ, що були в брамі, та старші, свідки: Нехай дасть Господь цю жінку, що входить до дому твого, як Рахиль та як Лію, що вони обидві збудували Ізраїлів дім. І розбагатій в Ефраті, і здобуть собі славне ім'я в Віфлеємі. 12А з насіння, що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки, нехай стане дім твій, як дім Переца, що Тамар породила була Юді.

13 І взяв Боаз Рут, і вона стала йому за жінку. І він увійшов до неї, а Господь дав їй вагітність, і вона породила сина. 14І сказали жінки до Ноомі: Благословенний Господь, що не позбавив тебе сьогодні родича! І буде славним ім'я його серед Ізраїля. 15І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів. 16І взяла Ноомі ту дитину, і поклала її на коліна свої, і була їй за няньку. 17А сусідки назвали ім'я йому, говорячи: Народився син для Ноомі! І назвали ім'я йому: Овед. А він батько Єссея, Давидового батька. 18А оце Перецові нащадки: Перец породив Гецрона, 19а Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава, 20а Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона; 21а Салмон породив Боаза, а Боаз породив Оведа; 22а Овед породив Єссея, а Єссей породив Давида.

1 Samuel

Chapter 1

1 І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин. 2А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було. 3А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа. 4І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини, 5а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу. 6А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу. 7І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла. 8І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?

9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму. 10А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко. 11І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови. 12І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами. 13А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну. 14І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина! 15А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем. 16Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї. 17І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала. 18А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї. 20І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його. 21І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої. 22А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там! 23І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його. 24А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий. 25І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія. 26І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві. 27Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього. 28А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.

Chapter 2

1 І молилася Анна та й проказала: Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого! 2Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш! 3Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він упляновує вчинки! 4Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою! 5Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла. 6Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба. 7Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує. 8Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну. 9Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік. 10Господь хай поламані будуть Його супротивники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!

11 І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господеві при священикові Ілії. 12А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа, 13ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м'ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце. 14І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло. 15Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м'яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м'яса вареного, а тільки сире! 16А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя! А той говорив: Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою! 17І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву. 18А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом. 19А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву. 20А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв. І пішли вони на місце своє. 21І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом. 22А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту. 23І він сказав їм: Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу. 24Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону! 25Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї? Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх. 26А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.

27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі? 28Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів. 29Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм. 30Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені! 31Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму. 32І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні. 33Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку. 34А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня. 35А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні. 36І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.

Chapter 3

1 А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії. А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте. 2І сталося того дня, коли Ілій лежав на своєму місці, а очі його стали затемнятися, він не міг бачити, 3і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег, 4то покликав Господь до Самуїла: Самуїле, Самуїле! А він відказав: Ось я! 5І побіг він до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Я не кликав .Вернися, лягай. І він пішов і ліг. 6А Господь далі покликав: Самуїле, Самуїле! І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Не кликав я, сину мій. Вернися, лягай. 7А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово. 8А Господь далі покликав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока. 9І сказав Ілій до Самуїла: Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе! І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце. 10І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле! А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!

11 І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його. 12Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця. 13І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. 14Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки. 15І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння. 16І покликав Ілій Самуїла, та й сказав: Самуїле, сину мій! А той сказав: Ось я! 17І сказав він: Що то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе! 18І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!

19 І виростав Самуїл, а Господь був із ним, і не опустив ані жодного зо всіх Його слів. 20І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній. 21А Господь далі показувався в Шіло, бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому.

Chapter 4

1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку. 2І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филистимлянами. І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка. 3І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів. 4І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту. 5І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табору, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, аж застогнала земля! 6А филистимляни почули голос окрику, та й сказали: Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі? І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору. 7І полякалися филистимляни, і говорили: Бог прибув до табору! І сказали вони: Біда нам, бо такого, як це, не було ще ніколи! 8Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині! 9Зміцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, і воюйте!

10 І воювали филистимляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти. 11А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли...

12 І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло; а одежа його була подерта, і порох на голові його. 13І прибув він, аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, і закричало все місто! 14А Ілій почув голос того крику та й сказав: Що це за голос того натовпу? А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві. 15А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити. 16І сказав той чоловік до Ілія: Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав. І сказав Ілій: Що то сталося, мій сину? 17І відповів вісник і сказав: Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий! 18І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.

19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її. 20А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: Не бійся, бо ти породила сина! Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого. 21І вона назвала ім'я тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: Відійшла Ізраїлева слава! Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого, 22та й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег.

Chapter 5

1 А филистимляни взяли Божого ковчега, і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду. 2І взяли филистимляни Божого ковчега, і принесли його до Даґонового дому, і поставили його біля Даґона. 3А другого дня вранці повставали ашдодяни, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! І взяли вони Даґона, і поставили його на його місце. 4А наступного дня повставали вони рано, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! А Даґонова голова та обидві долоні рук його лежать відтяті на порозі, тільки тулуб Даґонів позостав при ньому. 5Тому то жерці та всі, хто входить до Даґонового дому, не ступають на Даґонів поріг у Ашдоді аж до цього дня.

6 І стала тяжка Господня рука на ашдодян, і Він їх пустошив та бив їх болячками, Ашдод та довкілля його. 7І побачили ашдодяни, що так, та й сказали: Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога, бо стала тяжкою Його рука на нас та на Даґона, бога нашого! 8І послали вони, і зібрали до себе всіх филистимських володарів, та й сказали: Що ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога? А ті відказали: Нехай ковчег Ізраїлевого Бога перейде до Ґату. І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога. 9І сталося по тому, як вони перенесли його, то Господня рука була проти міста, сталося дуже велике замішання. І вдарив Він людей того міста від малого й аж до великого, і появилися на них болячки. 10І вони вислали Божого ковчега до Екрону. І сталося, як Божий ковчег прибув до Екрону, то екроняни стали кричати, говорячи: Перенесли до нас ковчега Ізраїлевого Бога, щоб вигубив нас та народ наш! 11І послали вони, і зібрали всіх филистимських володарів, та й говорили: Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та народа нашого, бо було смертельне замішання в усьому місті. І Божа рука стала там дуже тяжка. 12А ті люди, хто не повмирав, були вдарені болячками, і зойк міста піднявся до неба!

Chapter 6

1 І був Божий ковчег у филистимській землі сім місяців. 2І покликали филистимляни жерців та ворожбитів, говорячи: Що робити з Господнім ковчегом? Скажіть нам, як відіслати його на його місце? 3А ті сказали: Якщо ви відсилаєте ковчега Ізраїлевого Бога, то не відсилайте його порожньо, але конче принесіть Йому жертву за провину, тоді будете вилікувані, і ви пізнаєте, чому не відступає Його рука від вас. 4І ті спитали: Яка ж та жертва за провину, що ми принесемо Йому? А ті відказали: За числом филистимських володарів п'ять золотих болячок та п'ять золотих мишей. Бо одна пораза для всіх вас та для ваших володарів. 5І зробіть подоби ваших болячок та подоби ваших мишей, що вигублюють землю, і воздайте славу Ізраїлевому Богові, може Він полегчить Свою руку з-над вас і з-над ваших богів та з-над вашого краю. 6І чого ви будете робити запеклими свої серця, як робили запеклим серце своє Єгипет та фараон? Чи ж не тоді, як Він чинив дивні речі з ними, не відпустили їх, і вони пішли? 7А тепер візьміть, і зробіть одного нового воза, і візьміть дві дійні корові, що на них не накладалося ярма, і запряжіть ті корови до воза, а їхні телята відведете від них додому. 8І візьмете Господнього ковчега, та й поставите його на воза, а золоті речі, що ви принесете Йому жертвою за провину, покладете в скрині збоку її. І відпустите його, і він піде. 9І побачите: Якщо він увійде до Бет-Шемешу дорогою до своєї границі, він зробив нам це велике зло. А якщо ні, то пізнаємо, що не його рука доторкнулася нас, випадок то був нам.

10 І зробили ті люди так. І взяли вони дві дійні корові, і запрягли їх до воза, а їхніх телят замкнули вдома. 11І поставили вони Господнього ковчега на воза, і скриню, і золоті миші, і подоби їхніх болячок. 12І корови пішли просто дорогою до Бет-Шемешу. Ішли вони однією битою дорогою та все ревли, і не відхилялися ні праворуч, ні ліворуч. А филистимські володарі йшли за ними аж до границі Бет-Шемешу. 13А люди Бет-Шемешу жали пшеницю в долині. І звели вони очі свої та й побачили ковчега, і зраділи, що побачили! 14А віз увійшов на поле бетшемешанина Ісуса, та й став там, а там був великий камінь. І вони накололи дров із воза, а корів принесли цілопаленням для Господа. 15А Левити зняли Господнього ковчега та скриню, що була з ним, що в нім були золоті речі, та й поставили при великому камені. А люди Бет-Шемешу принесли цілопалення, і приносили того дня жертви для Господа. 16А п'ять филистимських володарів бачили це, і вернулися того дня до Екрону. 17А оце ті золоті болячки, що филистимляни звернули Господеві жертвою за провину: одна за Ашдод, одна за Газу, одна за Ашкелон, одна за Ґат, одна за Екрон. 18А золоті миші були за числом усіх филистимських міст п'ятьох володарів, від міста твердинного й аж до безмурного села, і аж до великого каменя, що на ньому поставили Господнього ковчега, і він знаходиться аж до цього дня на полі бет-шемешанина Ісуса.

19 І вдарив Господь людей Бет-Шемешу, бо вони заглядали в Господній ковчег. І вибив Він між народом п'ятдесят тисяч чоловіка та сімдесят чоловіка. І був народ у жалобі, бо Господь ударив народ великою поразкою. 20І сказали люди Бет-Шемешу: Хто зможе стати перед лицем Господа, Того Бога Святого? І до кого Він піде від нас? 21І вони послали послів до мешканців Кір'ят-Єаріму, говорячи: Филистимляни вернули Господнього ковчега. Зійдіть, знесіть його до себе.

Chapter 7

1 І поприходили люди Кір'ят-Єаріму, та й підняли Господнього ковчега, і внесли його до Авінадавого дому на узгір'ї в Ґів'ї, а сина його Елеазара посвятили стерегти Господнього ковчега. 2І сталося, від дня, коли ковчег полишився у Кір'ят-Єарімі, минуло багато часу, а було його двадцять літ. А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом.

3 І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому, говорячи: Якщо ви цілим вашим серцем вертаєтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та Астарт, і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому, і Він спасе вас із руки филистимлян. 4І повикидали Ізраїлеві сини Ваалів та Астарт, та й служили Господеві, Самому Йому. 5І сказав Самуїл: Зберіть усього Ізраїля до Міцпи, а я буду молитися за вас до Господа! 6І зібралися до Міцпи, і черпали воду та лили перед Господнім лицем, і постили того дня, та й казали там: Ми згрішили перед Господом! І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі.

7 І почули филистимляни, що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи, і піднялися филистимські володарі на Ізраїля. І почули про це Ізраїлеві сини, та й злякалися филистимлян. 8І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: Не переставай кликати за нас до Господа, нашого Бога, і нехай Він спасе нас від руки филистимлян. 9І взяв Самуїл одне молочне ягня, і приніс його повним цілопаленням для Господа. І кликав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому. 10І приносив Самуїл цілопалення, а филистимляни приступили до бою проти Ізраїля. І загримів Господь того дня сильним громом на филистимлян, та й привів їх у замішання, і були вони побиті перед Ізраїлем. 11І повиходили Ізраїлеві люди з Міцпи, та й гнали филистимлян, і били їх аж під Бет-Кар. 12І взяв Самуїл одного каменя, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім'я йому: Евен-Єзер. І він сказав: Аж доти допоміг нам Господь.

13 І були филистимляни переможені, і далі вже не входили в Ізраїлеві границі. І була Господня рука на филистимлянах за всі дні Самуїлові. 14І вернулися до Ізраїля ті міста, що филистимляни забрали були від Ізраїля, від Екрону й аж до Ґату, а їхню границю Ізраїль урятував від руки филистимлян. І був мир між Ізраїлем та між Амореянином. 15І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого. 16І ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу, і судив Ізраїля по всіх тих місцях. 17І вертався до Рами, бо там був дім його, і там судив Ізраїля. І він збудував там жертівника для Господа.

Chapter 8

1 І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля. 2І було ім'я перворідного сина його Йоїл, а ім'я другого його Авійя, судді в Беер-Шеві. 3А сини його не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.

4 І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами, 5та й сказали до нього: Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів. 6І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: Настанови нам царя, щоб судив нас. І молився Самуїл до Господа. 7І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними. 8Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі. 9А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними. 10І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя, 11і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його; 12і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його. 13А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок. 14І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам. 15А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам. 16І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою. 17Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів. 18І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня! 19Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами! 20І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни. 21І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві. 22А Господь сказав до Самуїла: Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого!

Chapter 9

1 І був чоловік із Веніяминового племени, а ім'я йому Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніяминівець, людина заможна. 2І був у нього син, а ім'я йому Саул, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.

3 І пропали були Кішові, Сауловому батькові, ослиці. І сказав Кіш до свого сина Саула: Візьми з собою одного із слуг, і встань, іди, пошукай ослиці! 4І він перейшов Єфремові гори, і перейшов край Шаліша, та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли. 5Увійшли вони до краю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: Давай вернімося, щоб не занехав батько ослиць, та не став журитися за нами! 6А той відказав йому: Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче справджується. Тепер сходімо туди, може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б. 7І сказав Саул до свого слуги: Ось ми підемо, та що ми принесемо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подарунка нема, щоб принести Божому чоловікові. Що ми маємо? 8А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: Ось у руці моїй знаходиться чверть шекля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу. 9Колись в Ізраїлі, коли хто ходив питатися Бога, то так говорив: Давайте підемо до провидця. Бо що сьогодні, пророк, колись звалося провидець. 10І сказав Саул до свого слуги: Добре твоє слово. Давай підемо! І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий.

11 Коли вони підіймалися по узбіччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: Чи є тут провидець? 12А ті відповіли їм та й сказали: Є, ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, бо сьогодні в народа жертва на пагірку. 13Як увійдете до міста, так знайдете його, поки він не вийде на пагірок їсти, бо народ не їсть аж до його приходу, бо він благословляє жертву, потім їдять покликані. А тепер увійдіть, бо зараз ви знайдете його. 14І піднялися вони до міста. Як вони входили до середини того міста, аж ось Самуїл виходить навпроти них, щоб іти на пагірок. 15А Господь, за день перед Сауловим приходом, виявив був Самуїлові, говорячи: 16Цього часу взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніяминового краю, і ти помажеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе народ Мій від руки филистимлян. Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосіння його дійшло до Мене! 17А коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: Оце той чоловік, що Я казав тобі, він володітиме народом Моїм.

18 І підійшов Саул до Самуїла в середині брами та й сказав: Скажи мені, де тут дім провидця? 19І відповів Самуїл Саулові та й сказав: Я той провидець. Вийди перед мене на пагірок, і ви будете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу тебе, і про все, що в серці твоїм, я розповім тобі. 20А щодо ослиць, що пропали тобі, сьогодні вже три дні, не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожадане в Ізраїлі? Хіба ж не для тебе та для всього дому батька твого? 21І відповів Саул та й сказав: Чи ж я не веніяминівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени. І чого ти говориш мені отаке слово? 22І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімнати, і дав їм місце на чолі покликаних, а тих було близько тридцяти чоловіка. 23І сказав Самуїл до кухаря: Дай же ту частку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе! 24І подав кухар стегно та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: Оце позоставлене! Поклади перед собою та їж, бо воно сховане для тебе на умовлений час, коли я сказав: Покликав я народ. І Саул їв із Самуїлом того дня. 25І зійшли вони з пагірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху свого дому. 26І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла рання зоря, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: Уставай же, і я відпушу тебе! І встав Саул, і вони вийшли обоє, він та Саул, на вулицю. 27Коли вони підходили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами. І той пішов. А ти зараз спинися, я оголошу тобі Боже слово!

Chapter 10

1 І взяв Самуїл посудинку оливи, та й вилляв на його голову, і поцілував його та й сказав: Чи це не помазав тебе Господь над спадком Своїм на володаря? (І будеш ти царювати над народом Господнім, і ти визволиш його від руки ворогів його навколо. І ось тобі ознака, що Господь помазав тебе над спадком Своїм на володаря.) 2Як підеш ти сьогодні від мене, то при Рахилинім гробі, у Веніяминовій країні в Целцаху, знайдеш двох людей, і вони скажуть тобі: Знайдені ті ослиці, яких ти шукати ходив. А оце батько твій занехаяв справи тих ослиць, та й зажурився за вас, говорячи: Що я зроблю для свого сина? 3І перейдеш ти звідти й далі, і підеш аж до діброви Фаворської, а там знайдуть тебе три чоловіки, що йдуть до Бога до Бет-Елу, один несе трьох ягнят, а один несе три буханці хліба, а один несе бурдюка вина. 4І запитають вони тебе про мир, та дадуть тобі два хліби, і ти візьмеш із їхньої руки. 5Потому вийдеш ти на Божий горбок, де намісники филистимські. І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрінеш громаду пророків, що сходять з пагірка, а перед ними арфа, та бубон, та сопілка, та цитра, і вони пророкують. 6І злине на тебе Дух Господній, і ти будеш з ними пророкувати, і станеш іншою людиною. 7І станеться, коли збудуться тобі ці ознаки, роби собі, що знайде рука твоя, бо Бог з тобою. 8І зійдеш ти передо мною до Ґілґалу, а я зійду до тебе, щоб принести цілопалення, щоб приносити мирні жертви. Сім день будеш чекати, аж поки прийду я до тебе, і завідомлю тебе, що будеш робити.

9 І сталося, як повернувся він, щоб іти від Самуїла, то Бог змінив йому серце на інше, а всі ті ознаки прийшли того дня. 10І прийшли вони туди до Ґів'ї, аж ось громада пророків назустріч йому. І злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них. 11І сталося, кожен, хто знав його віддавна, а тепер побачили, ось він пророкує разом із пророками, то казали один до одного: Що то сталося Кішовому синові? Чи й Саул між пророками? 12І відповів чоловік звідти й сказав: А хто їній батько? Тому то стало за приказку: Чи й Саул між пророками? 13І перестав він пророкувати, і прийшов на пагірок. 14І сказав Саулів дядько до нього та до слуги його: Куди ви ходили? А той відказав: Шукати ослиць. І побачили ми, що нема, і прийшли до Самуїла. 15А дядько Саулів сказав: Скажи ж мені, що сказав вам Самуїл? 16І сказав Саул до дядька свого: Справді розповів нам, що знайдені ті ослиці. А про справу царства, що говорив Самуїл, не розповів йому.

17 І скликав Самуїл народ до Господа, до Міцпи, 18та й сказав до Ізраїлевих синів: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств, що гнобили вас. 19А ви сьогодні погордували своїм Богом, що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та утисків ваших. І ви сказали йому: Ні, таки царя постав над нами. А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племенами та за вашими тисячами. 20І привів Самуїл усі Ізраїлеві племена, і було виявлене Веніяминове плем'я. 21І привів він Веніяминове плем'я за родами його, і був виявлений рід Матріїв. І привів він рід Матріїв за їхніми мужчинами, і був виявлений Саул, син Кішів. І шукали його, та не знаходили. 22І питалися Господа ще: Чи прийде він ще сюди? А Господь відповів: Он він заховався між речами! 23І вони побігли, і взяли його звідти. І він став серед народу, і був вищий від усього народу на цілу голову. 24І сказав Самуїл до всього народу: Чи бачите, кого вибрав Господь? Бо нема такого, як він, серед усього народу. І ввесь народ ізняв крик та й сказав: Хай живе цар! 25А Самуїл промовляв до народу про права царства, і записав те до книги, та й поклав перед Господнім лицем. І відпустив Самуїл увесь народ, кожного до дому свого. 26І також Саул пішов до дому свого до Ґів'ї, а з ним пішли ті вояки, що Господь діткнувся їхніх сердець. 27А негідні сини говорили: Що, нас спасе отакий? І гордували ним, і не принесли йому дара. Та він мовчав.

Chapter 11

1 І вийшов аммонітянин Нахаш, і таборував при ґілеадському Явешу. І сказали всі явеські люди до Нахаша: Склади з нами умову, і ми будемо служити тобі! 2І сказав до них аммонітянин Нахаш: Про це складу з вами умову, щоб кожному з вас вибрати праве око, і я вчиню це на ганьбу для всього Ізраїля. 3І сказали до нього явеські старші: Зачекай нам сім день, і нехай ми пошлемо послів у всі Ізраїлеві краї. І якщо нема нам порятунку, то вийдемо до тебе. 4І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї, і говорили ті слова до ушей народу. І ввесь народ підніс свій голос, та й заплакав.

5 Аж ось Саул іде худобою з поля. І сказав Саул: Що народові, що плачуть? І розповіли йому слова явеських людей. 6І злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова, і дуже запалав його гнів! 7І взяв він пару худобин, і порізав її, і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів, говорячи: Хто не вийде за Саулом та за Самуїлом, отак буде зроблено худобі його! І великий страх спав на людей, і вони повиходили, як один чоловік. 8І він перелічив їх у Безеку, і було Ізраїлевих синів триста тисяч, а Юдиних людей тридцять тисяч. 9І сказали вони до послів, що прийшли: Так скажете мешканцям ґілеадського Явешу: Узавтра, як пригріє сонце, буде вам порятунок. І прийшли ті посли, і розповіли явеським людям, і вони зраділи. 10І сказали явеські люди: Узавтра ми вийдемо до вас, а ви зробите нам усе, що добре в очах ваших. 11І сталося назавтра, і склав Саул із народу три відділи, і вони пройшли в середину табору за ранньої сторожі, та й били Аммона аж до спекоти дня. І сталося, позосталі розбіглися, і не позосталося між ними двох разом.

12 І сказав народ до Самуїла: Хто той, що запитував: Саул буде царювати над нами? Дайте тих людей, а ми їх повбиваємо! 13Та Саул сказав: Ніхто не буде забитий цього дня, бо Господь сьогодні зробив спасіння серед Ізраїля. 14А Самуїл сказав до народу: Ходіть, і підемо в Ґілґал, та й відновимо там царство! 15І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і приносили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві мужі!

Chapter 12

1 І сказав Самуїл до всього Ізраїля: Ось я послухався вашого голосу в усьому, що ви говорили мені, і поставив над вами царя. 2А тепер той цар ось ходить перед вами. А я постарів та посивів, а сини мої ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї молодости аж до до цього дня. 3Ось! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем: чийого вола я взяв, чи осла чийого взяв я? А кого я гнобив, кому чинив насильство? І з чиєї руки взяв я підкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну вам. 4А вони сказали: Не гнобив ти нас, і не чинив нам насильства, і ні від кого нічого не брав. 5І він сказав: Господь свідок на вас, і свідок Його помазанець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці. А народ сказав: Свідок!

6 І сказав Самуїл до народу: Свідок Господь, що поставив Мойсея та Аарона, і що вивів наших батьків із єгипетського краю. 7А тепер станьте, і я буду судитися з вами перед Господнім лицем про всі добродійства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батьками. 8Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки ваші кликали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осадили їх у цьому місці. 9Та вони забули Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісери, начальника хацорського війська, і в руку филистимлян та в руку моавського царя, і вони воювали проти них. 10І кликали вони до Господа та говорили: Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваалам та Астартам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми будемо служити Тобі. 11І послав Господь Єруббаала, і Бедана, і Їфтаха, і Самуїла, і врятував вас із руки довколишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно. 12А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, нехай царює над нами цар! А Цар ваш Господь, Бог ваш. 13А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя. 14Якщо ви будете боятися Господа, і будете служити Йому, і будете слухатися Його голосу, і не будете непокірні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим. 15А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокірні до Господніх заповідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків!

16 І ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших очах. 17Чи ж сьогодні не жнива на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх очах жаданням для себе царя. 18І кликнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла! 19І сказав увесь народ до Самуїла: Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи додали ми ще й оце зло, що жадали для себе царя. 20І сказав Самуїл до народу: Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господеві всім серцем своїм! 21І не відступайте, і не йдіть за марнотами, які не допоможуть і які не врятують, бо марнота вони. 22Бо Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм. 23Також я, не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту. 24Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами! 25А якщо справді будете чинити зло, погинете й ви, і цар ваш!

Chapter 13

1 Рік був, як Саул зацарював, і два роки царював над Ізраїлем. 2І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї. А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх. 3І побив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві. І почули це филистимляни, а Саул засурмив у сурму по всьому Краю, говорячи: Нехай почують євреї! 4А ввесь Ізраїль чув, говорячи: Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян. І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу. 5А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівців, а народу, щодо численности, як піску на морському березі. І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену. 6А Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах. 7А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду. А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним.

8 І чекав він сім день умовленого часу, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґалу, і народ став розбігатися від нього. 9І сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви. І він приніс цілопалення. 10І сталося, як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл. І вийшов Саул, щоб зустріти його, щоб привітати його. 11І сказав Самуїл: Що ти зробив? А Саул відказав: Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів. А филистимляни зібралися в Міхмаші. 12І я сказав: Тепер филистимляни зійдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав. І я вирішив, і приніс цілопалення! 13І сказав Самуїл до Саула: Ти зробив нерозумне! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем. 14А тепер царство твоє не буде стояти, Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм, бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь.

15 І встав Самуїл, і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї. А Саул перелічив народ, що знаходився з ним, близько шости сотень чоловіка. 16І Саул і син його Йонатан та народ, що знаходився з ним, сиділи в Веніяминовій Ґеві, филистимляни ж таборували в Міхмаші. 17І вийшли руїнники з филистимського табору трьома відділами: один відділ звертається на офрійську дорогу до краю Шуал, 18і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону, а один відділ звертається на дорогу до границі, що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині. 19А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї, бо филистимляни сказали: Щоб не робили євреї меча чи списа! 20І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого, 21коли тупилися вістря плугів, і заступів, і вил, і сокир, і мусіли сходити, щоб направити вістря рожна. 22І сталося за днів війни, і не знайшлося ані меча, ані списа в руці всього народу, що був з Саулом та з Йонатаном, та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана. 23І вийшла филистимська залога до переходу Міхмашу.

Chapter 14

1 Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів. 2А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка. 3А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан. 4А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне. 5Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви. 6І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох. 7І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє. 8І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм. 9Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них. 10А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком. 11І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там. 12І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку! 13І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним. 14І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день. 15І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!

16 І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди. 17І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші. 18І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами. 19І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку! 20І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике! 21А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном. 22А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою. 23І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба. 25І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині. 26І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги. 27А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому! 28А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ. 29І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду. 30А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян? 31І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився. 32І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю! 33І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя. 34І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там. 35І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога! 37І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня. 38І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні. 39Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу. 40І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх! 41І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим. 42І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан. 43І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це! 44І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане! 45А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер. 46І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.

47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх. 48І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника. 49І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола. 50А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька. 51А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів. 52І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.

Chapter 15

1 І сказав Самуїл до Саула: Господь послав був мене помазати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем. А тепер послухайся голосу Господніх слів. 2Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він виходив із Єгипту. 3Тепер іди, і поб'єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла. 4І Саул оповістив народ, і перелічив їх у Телаїмі, і двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужа Юди. 5І прийшов Саул аж до Амаликового міста, та й засів у долині. 6І сказав Саул кенеянам: Ідіть, відокремтесь, вийдіть з-поміж Амаликитянина, щоб я не долучив вас до них, бо ви зробили були милість усім ізраїльтянам, коли вони виходили з Єгипту. І відокремився Кенеянин з-поміж Амалика. 7А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця, де йдеш до Шуру, що навпроти Єгипту. 8І зловив він Аґаґа, амаликського царя, живого, а ввесь народ зробив закляттям, та й побив вістрям меча. 9Та змилосердився Саул і народ над Аґаґом, і над найліпшим з його худоби дрібної й з худоби його великої та з товару вгодованого, і над вівцями, та над усім добром, і не хотіли зробити їх закляттям. А все маловарте й худе його зробили закляттям.

10 І було Господнє слово до Самуїла й казало: 11Жалкую, що Я настановив Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав. І запалився гнів Самуїлів, і він кликав до Господа цілу ніч. 12А рано вранці Самуїл устав, і пішов назустріч Саулові. І Самуїлові донесли, говорячи: Саул прийшов до Кармелу, і ось ставить собі пам'ятника, а потому повернувся й пішов, і зійшов до Ґілґалу. 13І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: Благословенний ти в Господа! Я виконав слово Господнє. 14А Самуїл сказав: А що це за мекання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую? 15І сказав Саул: Від Амаликитянина привели їх, бо народ змилосердився над найліпшим із худоби дрібної та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям. 16А Самуїл сказав до Саула: Покинь, а я розповім тобі, що Господь говорив мені цієї ночі. А той сказав йому: Говори. 17І сказав Самуїл: Хоч ти малий був в очах своїх, чи ж ти не голова Ізраїлевих племен? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем? 18І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не вигубиш їх. 19І чому ти не послухався Господнього голосу, але кинувся на здобич, і зробив оце зло в Господніх очах? 20І сказав Саул до Самуїла: Та я послухався Господнього голосу, і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика зробив закляттям. 21А народ узяв зо здобичі худобу дрібну та худобу велику, як початок закляття, щоб приносити в жертву Господеві, Богові твоєму, в Ґілґалі. 22І сказав Самуїл: Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою! 23Бо непокірливість як гріх ворожбитства, а свавільство як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем.

24 І сказав Саул до Самуїла: Прогрішився я, бо переступив накази Господні та слова твої, бо я боявся народу, та послухався його голосу. 25А тепер прости ж мій гріх, і вернися зо мною, і я поклонюсь Господеві. 26Та Самуїл сказав до Саула: Не вернуся з тобою, бо ти погордив Господнім словом, а Господь погордив тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем. 27І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопив полу плаща його, та й відірвав. 28І сказав до нього Самуїл: Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе! 29І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не людина, щоб каятись. 30А Саул сказав: Прогрішився я! Але вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господеві, Богові твоєму. 31І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господеві.

32 І сказав Самуїл: Підведіть до мене Аґаґа, царя амаликського. І пішов до нього Аґаґ весело. І сказав Аґаґ: Справді, відступилася гіркота смерти! 33А Самуїл сказав: Як твій меч позбавляв жінок дітей, так позбавиться дітей твоя мати між жінками. І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі. 34І пішов Самуїл до Рами, а Саул зійшов до дому свого, до Саулової Ґів'ї. 35І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти, та Самуїл сумував за Саулом. А Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.

Chapter 16

1 І сказав Господь до Самуїла: Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Наповни рога свого оливою, та й іди, пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його. 2І сказав Самуїл: Як я піду? А почує Саул, то вб'є мене. А Господь сказав: Візьми в свою руку теля з великої худоби, та й скажеш: Я прийшов, щоб принести жертву для Господа. 3І закличеш Єссея на жертву, а Я тобі дам знати, що маєш робити, і помажеш Мені того, кого скажу тобі. 4І зробив Самуїл, що Господь говорив. І прийшов він до Віфлеєму, а старші міста вийшли йому назустріч із тремтінням. І сказали вони: Чи твій прихід то мир? 5А він відказав: Мир! Я прийшов, щоб принести жертву Господеві. Освятіться, і прийдете зо мною до жертви. І освятив він Єссея та синів його, і покликав їх на жертву.

6 І сталося, як вони поприходили, то побачив він Еліява, та й сказав: Справді перед Господом помазанець Його! 7Та Господь сказав Самуїлові: Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце. 8І покликав Єссей Авінадава, і привів його перед Самуїла, та той сказав: Також цього не вибрав Господь! 9І привів Єссей Шамму, та Самуїл сказав: Також цього не вибрав Господь. 10І привів Єссей сімох своїх синів перед Самуїла. І сказав Самуїл до Єссея: Цих не вибрав Господь. 11І сказав Самуїл до Єссея: Чи то всі твої діти? А той відказав: Ще позостався найменший, він пасе отару. І сказав Самуїл до Єссея: Пошли ж привести його, бо не сядемо за стіл, аж поки він не прийде сюди. 12І послав він, і привів його, а він рум'яний, із гарними очима та хорошого стану. А Господь сказав Самуїлові: Устань, помаж його, бо це він! 13І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами.

14 І Дух Господній відступився від Саула, а напав його дух злий, посланий від Господа. 15І сказали раби Саула до нього: Оце злий дух від Бога нападає на тебе. 16Нехай скаже пан наш, раби твої пошукають тобі кого, хто вміє грати на гуслах. І станеться, коли буде на тебе злий дух від Бога, то заграє той рукою своєю, і буде тобі добре. 17І сказав Саул до рабів своїх: Нагляньте мені кого, хто добре грає, і приведіть до мене. 18І відповів один із слуг, і сказав: Ось бачив я сина віфлеємлянина Єссея, що вміє грати, лицар та вояка, і розуміється на речах, і чоловік хорошої постави. І Господь із ним. 19І послав Саул послів до Єссея й сказав: Пошли до мене Давида, сина свого, що при отарі. 20І взяв Єссей осла, наладованого хлібом, та бурдюка вина, та одне козля, і послав через сина свого Давида до Саула. 21І прийшов Давид до Саула, та й став перед ним. І той сильно полюбив його, і він став йому зброєношею. 22І послав Саул до Єссея, говорячи: Нехай остається Давид при мені, бо він знайшов ласку в очах моїх. 23І бувало, коли злий дух від Бога нападав на Саула, то Давид брав гусла, та й грав своєю рукою. І легшало Саулові, і ставало йому добре, і відступав від нього той злий дух.

Chapter 17

1 І зібрали филистимляни свої війська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі. 2І зібралися Саул та ізраїльтяни, і таборували в долині Елі, і вставилися до бою проти филистимлян. 3І стояли филистимляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина. 4І вийшов із филистимських таборів одноборець, ім'я йому Ґоліят із Ґату. Високий був шість ліктів і п'ядь. 5А на голові його мідяний шолом, і він одягнений був у панцера з луски; а вага того панцера п'ять тисяч шеклів міді. 6А на ногах його мідяні наголінники, а за плечима його мідяний спис. 7А держак списа його як ткацький вал, а вістря спису його шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоноша. 8І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: Чого ви вийшли ставати до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене. 9Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам. 10І сказав филистимлянин: Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох. 11І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони перестрашилися та сильно налякалися.

12 А Давид син того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я йому Єссей, що мав восьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа. 13І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну. А імена трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його Авінадав, а третій Шамма. 14А Давид він найменший, а три найстарші пішли за Саулом. 15А Давид ходив до Саула, та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі. 16А той филистимлянин підходив ранком та ввечорі, і виступав сорок день. 17І сказав Єссей до сина свого Давида: Візьми но для братів своїх ефу цього праженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси скоренько до табору до своїх братів. 18А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про поводження братів своїх, і вивідай про їхні потреби. 19А Саул і вони, та всі ізраїльтяни були в долині Елі, воювали з филистимлянами. 20І встав Давид рано вранці, і полишив отару свою на сторожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обозу, а військо виходило до бойового строю, і підняли вони окрик у бою. 21І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави. 22І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей, та й побіг до полку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про поводження. 23А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полків одноборець, филистимлянин Ґоліят ім'я йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова, а Давид почув. 24А всі ізраїльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися. 25І говорив Ізраїльтянин: Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажати Ізраїля. І буде, того чоловіка, що вб'є його, збагатить його цар великим багатством, і дочку свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі. 26І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: Що буде зроблене тому, хто вб'є цього филистимлянина й здійме образу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога? 27А народ сказав йому те саме слово, говорячи: Отак буде зроблено чоловікові, хто вб'є його. 28І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: Чого то зійшов ти? І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну! 29А Давид відказав: Та що я зробив тепер? Чи не на наказ батька? 30І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

31 І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його. 32І сказав Давид до Саула: Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином. 33І сказав Саул до Давида: Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від своєї молодости. 34І сказав Давид до Саула: Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада, 35а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його. 36І лева, і ведмедя побивав твій раб. І цей необрізаний филистимлянин буде, як один із них, бо він зневажив полки Живого Бога! 37І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина. І сказав Саул: Іди, і нехай Господь буде з тобою! 38І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав мідяного шолома на його голову, і надів на нього панцера. 39І прип'яв Давид меча його на одежу свою, та й силкувався йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: Не можу в цьому ходити, бо я не звик! І поскидав Давид їх із себе.

40 І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із потоку, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, та в торбину, а його праща у руці його. І він пішов до филистимлянина. 41А филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним. 42І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави. 43І сказав филистимлянин до Давида: Чи я пес, що ти вийшов на мене з києм? І филистимлянин прокляв Давида своїми богами. 44І сказав филистимлянин до Давида: Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій. 45І сказав Давид до филистимлянина: Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. 46Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! 47І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку.

48 І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина. 49І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, і він упав на обличчя своє на землю. 50І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці. 51І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і вихопив його меча, і витяг його з його піхви, та й убив його, відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їх силач, і стали втікати! 52А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися, і зняли крик, та й погнали филистимлян аж доти, де йдеться до Ґаю, і аж до брами Екрону. І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону. 53І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, та й розграбували їхні табори. 54А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі. 55А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то сказав до Авнера, провідника війська: Чий син оцей хлопець, Авнере? А Авнер відказав: Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю! 56І сказав цар: Запитай, чий син цей юнак? 57А коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то Авнер узяв його й привів його перед Саула, а голова филистимлянина у руці його. 58І сказав до нього Саул: Чий ти син, хлопче? А Давид відказав: Я син раба твого віфлеємлянина Єссея.

Chapter 18

1 І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою. 2І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька. 3І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою. 4І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого. 5І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами. 7І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої! 8І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання! 9І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида. 10І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис. 11І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив. 13І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом. 14І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь. 15І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його. 16А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними. 17І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян! 18А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві? 19І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові, 20а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його. 21І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною. 22І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем. 23І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна! 24І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид. 25І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян. 26І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі 27встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу. 28І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його. 29А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні. 30І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.

Chapter 19

1 І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида. 2І розповів Йонатан Давидові, говорячи: Батько мій Саул хоче вбити тебе. А тепер уранці стережися, сиди в укритті, і сховайся. 3А я вийду, і стану при своєму батькові на полі, де ти будеш, і я буду говорити про тебе до свого батька. І що побачу, те розповім тобі. 4І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе. 5І наражав він на небезпеку життя своє, і вбив филистимлянина, і Господь учинив велике спасіння для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної крови, бажаючи вбити Давида безпричинно? 6І послухався Саул Йонатанового голосу. І Саул присягнув: Як живий Господь, не буде той убитий! 7І покликав Йонатан Давида, і переказав йому Йонатан усі ті слова. І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.

8 А війна була далі. І вийшов Давид, воював з филистимлянами, та й завдав їм велику поразку, і вони повтікали перед ним. 9А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його в руці його, а Давид грав рукою. 10А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був урятований тієї ночі.

11 І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці. І розповіла Давидові його жінка Мелхола, говорячи: Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий. 12І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов і втік, і врятувався. 13І взяла Мелхола домашнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячого волосу поклала в головах його, та й прикрила плащем. 14І послав Саул посланців, щоб узяти Давида, а вона сказала: Він хворий! 15І послав Саул тих посланців побачити Давида, говорячи: Принесіть його в ліжку до мене, щоб забити його! 16І ввійшли ті посланці, аж ось у ліжку домашній божок, а в головах його подушка з козячого волосу! 17І сказав Саул до Мелхоли: Нащо ти так обманила мене, і відпустила мого ворога, і він урятувався? А Мелхола відказала Саулові: Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб'ю тебе!

18 А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті. 19І розповіджено Саулові, говорячи: Ось Давид у Найоті в Рамі. 20І послав Саул посланців, щоб узяли Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони. 21І розповіли про це Саулові. І послав він інших посланців, та пророкували також і вони. А Саул послав посланців ще третіх, та пророкували й вони. 22І пішов і він до Рами, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: Де Самуїл та Давид? А запитаний відказав: Ось у Найоті в Рамі. 23І пішов він туди до Найоту в Рамі. І злинув Божий Дух також на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі. 24І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав нагий цілий той день та цілу ніч. Тому то й говорять: Чи й Саул між пророками?

Chapter 20

1 І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі? 2А той відказав: Борони Боже, ти не помреш! Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде! 3А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку! 4І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі! 5І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора. 6Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його. 7Якщо він скаже так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього. 8І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?

9 І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі? 10І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке? 11А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле. 12І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе, 13так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком. 14І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру, 15то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі. 16І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом. 17І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу. 18І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде порожнє твоє місце. 19А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел. 20А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети. 21І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли! Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь! 22А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе. 23А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!

24 І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі. 25І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні. І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє. 26Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився. 27І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні? 28І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму. 29І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх. Тому не прийшов він до царського столу. 30І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері? 31Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть. 32І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив? 33Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида. 34І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.

35 І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець. 36І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього. 37І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі! 38І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана. 39А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу. 40І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста! 41Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав. 42І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки! (21-1) І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.

Chapter 21

1 (21-2) І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою? 2(21-3) І сказав Давид до священика Ахімелеха: Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на означене місце. 3(21-4) А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться. 4(21-5) А священик відповів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки. 5(21-6) І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим. 6(21-7) І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають. 7(21-8) А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул. 8(21-9) І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла. 9(21-10) А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі, візьми, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Нема іншого такого, як він, дай його мені!

10 (21-11) І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського. 11(21-12) І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої. 12(21-13) І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського. 13(21-14) І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду. 14(21-15) І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене? 15(21-16) Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входити до мого дому?

Chapter 22

1 І пішов Давид звідти, і втік до печери Адуллам. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посходилися до нього туди. 2І позбиралися до нього кожен пригноблений, і кожен, хто був задовжений, і кожен огірчений в душі, і він став над ними провідником. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда. 3І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я буду знати, що зробить мені Бог. 4І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебування в твердині. 5А пророк Ґад сказав до Давида: Ти не будеш сидіти в твердині, іди, і перейдеш собі до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

6 І почув Саул, що пізнаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому. 7І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: Послухайте, веніяминівці! Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники? Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками, 8що всі ви змовилися на мене, і не донесли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссеєвим сином, і ніхто з вас не змилосердився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатувати на мене, і те діється і цього дня? 9І відповів ідумеянин Доеґ, а він стояв при Саулових слугах, і сказав: Я бачив Єссеєвого сина, що приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина, 10і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята. 11І послав цар покликати священика Ахімелеха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули до царя. 12А Саул сказав: Слухай но, сину Ахітувів! А той відказав: Ось я, мій пане! 13І сказав до нього Саул: Нащо ви змовилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чигав, як цього дня? 14І відповів Ахімелех цареві та й сказав: А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має приступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі? 15Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, ані малого, ані великого. 16А цар сказав: Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого! 17І сказав цар слугам, що стояли при ньому: Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука разом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не донесли до вуха мого. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків. 18Тоді цар сказав до Доеґа: Підійди ти, і вдар священиків! І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, і вбив того дня вісімдесят і п'ять чоловіка, що носять лляного ефода. 19А Нов, священиче місто, цар побив вістрям меча все, від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну худобину, усе побив вістрям меча.

20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я йому: Евіятар. І втік він до Давида. 21І Евіятар доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків. 22А Давид сказав до Евіятара: Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, який конче розповість Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька! 23Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти будеш стережений у мене.

Chapter 23

1 І донесли Давидові, говорячи: Ось филистимляни облягли Кеїлу, і грабують клуні. 2І запитав Давид Господа, говорячи: Чи піду й переможу тих филистимлян? А Господь сказав до Давида: Іди, і поб'єш филистимлян та спасеш Кеїлу. 3А Давидові люди сказали до нього: Ось ми боїмося тут у Юді, а що ж буде, коли підемо в Кеїлу, проти филистимських лав? 4А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: Устань, зійди до Кеїли, бо Я даю филистимлян у твою руку. 5І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював із филистимлянами, і зайняв їхню худобу, і наніс їм велику поразку. І спас Давид мешканців Кеїли. 6І сталося, коли втікав Евіятар, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефод був у його руці.

7 А Саулові донесено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воротами та засувом. 8І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його. 9І дізнався Давид, що Саул задумує лихо на нього, і сказав до священика Евіятара: Принеси ефода! 10І Давид сказав: Господи, Боже Ізраїлів! Дослухуючися, чув Твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб вигубити місто через мене. 11Чи видадуть мене громадяни Кеїли в його руку? Чи зійде Саул, як чув твій раб? Господи, Боже Ізраїлів, розповіж же Своєму рабові! І сказав Господь: Зійде. 12І запитався Давид: Чи видадуть громадяни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку? А Господь сказав: Видадуть. 13І встав Давид та його люди, близько шости сотень чоловіка, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові донесено, що Давид утік із Кеїли, і він занехаяв похід.

14 І осівся Давид у пустині в твердинях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому. 15І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробував у пустині Зіф у Хореші. 16І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі, 17та й сказав до нього: Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул. 18І вони обидва склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому.

19 А зіфеяни прийшли до Саула до Ґів'ї, говорячи: Ось Давид ховається в нас у твердинях у Хорешу, на взгір'ї Хахіла, що з півдня від Єшімону. 20А тепер, за всім жаданням своєї душі, о царю, конче зійди, а нам хіба видати його в цареву руку. 21І сказав Саул: Благословенні ви в Господа, бо змилосердилися надо мною! 22Ідіть же, приготуйте ще, і розпізнайте, і побачте місце його, де буде нога його, хто його там бачив, бо казали мені: сильно хитрує він! 23І подивіться, і розізнайте всі схованки, де він ховається, і вернетесь до мене з певною звісткою, і я піду з вами. І буде, якщо він є в Краю, то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах. 24І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві, на південь від Єшімону. 25А Саул та його люди пішли шукати. І донесли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і спинився в Маонській пустині. А Саул прочув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині. 26І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопити їх. 27І прийшов посланець до Саула, говорячи: Іди поспішно, бо филистимляни кинулися на Край! 28І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навперейми филистимлян. Тому то назвали ім'я тому місцю: Села-Гаммахлекот. 29(24-1) А Давид вийшов звідти, і осівся в твердинях Ен-Ґеді.

Chapter 24

1 (24-2) І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді. 2(24-3) І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. 3(24-4) І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його. 4(24-5) І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща. 5(24-6) І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. 6(24-7) І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній! 7(24-8) І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. 8(24-9) А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.

9 (24-10) І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? 10(24-11) Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній! 11(24-12) І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її! 12(24-13) Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! 13(24-14) Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! 14(24-15) За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? 15(24-16) І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.

16 (24-17) І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав. 17(24-18) І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. 18(24-19) Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. 19(24-20) Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. 20(24-21) А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство. 21(24-22) А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого. 22(24-23) І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.

Chapter 25

1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Паран.

2 І був чоловік у Маоні, а оселя його на Кармелі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібної худоби та тисячу кіз. І був він на Кармелі, коли стригли отару його. 3А ім'я тому чоловікові Навал, а ім'я жінці його Авіґаїл. А жінка та була доброго розуму та вродлива, чоловік же той був жорстокий та злочинний, із роду Калева. 4А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару. 5І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: Вийдіть на Кармел, і прийдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир, 6та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і всьому, що твоє, мир! 7А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, ми не кривдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі. 8Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що знайде рука твоя! 9І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова. І спинилися. 10І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намножилося рабів, що вириваються кожен від пана свого! 11І я візьму хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам людям, яких не знаю, звідки то вони?

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли йому всі ці слова. 13А Давид сказав до людей своїх: Припережіть кожен меча свого! І приперезали кожен меча свого, і приперезав і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при речах. 14А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґаїл, Наваловій жінці, говорячи: Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них. 15А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були ми на полі. 16Муром були вони над нами і вночі, і вдень повсякчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари. 17А тепер пізнай та побач, що зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити.

18 Тоді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів, і два бурдюки вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зерна, а сто родзинок, та двісті сушених фіґ. І склала це на ослів. 19І сказала вона до своїх слуг: Ідіть передо мною, а я ось піду за вами. 20І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірському укритті, аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй. І вона стрінула їх. 21А Давид сказав: Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро! 22Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни! 23А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі. 24І впала вона до ніг йому та й сказала: На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці. 25Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я його, такий він: Навал ім'я йому, і глупота з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав. 26А тепер, мій пане, як живий Господь і як жива душа твоя! Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого! 27А оце дарунок, якого принесла твоя невільниця своєму панові, буде даний хлопцям, що служать моєму панові. 28Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій провадить війни Господні, і зло не буде знайдене в тобі за твоїх днів. 29І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'язана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх нехай Він її кине, як із пращі! 30І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настановить тебе володарем над Ізраїлем, 31то це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!

32 І сказав Давид до Авіґаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене! 33І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене. 34Але живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни! 35І взяв Давид із руки її те, що вона принесла йому, а їй сказав: Іди з миром до свого дому! Бачиш, я послухався голосу твого, і простив тобі!

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття в його домі, немов прийняття царське! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'яний. І вона не розповіла йому нічого, ані малого, ані великого аж до світла ранку. 37І сталося, вранці, коли Навал витверезився, то жінка його розповіла йому про цю справу. І завмерло йому серце в його середині, і він став, як камінь. 38І сталося днів через десять, і вразив Господь Навала, і той помер. 39І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що розсудив справу образи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, зло Навала звернув Господь на його голову! І Давид послав, і говорив про Авіґаїл, щоб узяти її собі за жінку. 40І прийшли Давидові раби до Авіґаїл на Кармел, і промовляли до неї, говорячи: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку. 41А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: Ось твоя служниця готова стати невільницею, щоб мити ноги рабів пана мого! 42І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при ногах її. І пішла вона за Давидовими посланцями, та й стала йому за жінку. 43А Ахіноам узяв Давида з Їзреелу, і вони обидві стали йому за жінок. 44А Саул віддав дочку свою Мелхолу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

Chapter 26

1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону! 2І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф. 3І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині. 4І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов. 5А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.

6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І сказав Авішай: Я зійду з тобою! 7І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього. 8І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому! 9І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний? 10І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине. 11Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі! 12І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь. 14І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя? 15І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана. 16Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його? 17І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю! 18І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці? 19А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам! 20А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!

21 І сказав Саул: Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся. 22А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме. 23А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця. 24І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску! 25І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.

Chapter 27

1 І сказав Давид у серці своїм: Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його. 2І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя. 3І осівся Давид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармелітка. 4І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його. 5А Давид сказав до Ахіша: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою? 6І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня. 7А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, було рік та чотири місяці.

8 І сходив Давид та люди його, і нападали на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони мешканці цього краю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю. 9І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди, і одежу, і вертався, і приходив до Ахіша. 10І питався Ахіш: На кого нападали ви сьогодні? А Давид казав: На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеянина, і на південь Кенеянина. 11А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, щоб привести до Ґату, говорячи: Щоб не донесли на нас, кажучи: Так зробив Давид, і такий його звичай по всі дні, коли сидів на филистимській землі. 12І вірив Ахіш Давидові, говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!

Chapter 28

1 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої. 2І сказав Давид до Ахіша: Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб. А Ахіш сказав до Давида: Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні. 3А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів. 4І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа. 5І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце. 6І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.

7 І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і запитаю її. І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі. 8І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі. 9А та жінка відповіла йому: Ти ж знаєш, що зробив Саул, що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її? 10І Саул присягнув їй Господом, говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ! 11І сказала та жінка: Кого я викличу тобі? А він відказав: Самуїла виклич мені. 12І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обманив мене, таж ти Саул! 13І сказав їй цар; Не бійся! Але що ти бачиш? А та жінка відказала Саулові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі! 14І він їй сказав: Який його вид? А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.

15 І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити. 16І сказав Самуїл: І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом? 17І Господь зробив йому, як говорив був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові. 18Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня. 19І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.

20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч. 21І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені. 22А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою. 23А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку. 24А та жінка мала в домі годоване теля, і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне. 25І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.

Chapter 29

1 І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Їзреелі. 2А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем. 3І казали филистимські князі: Що це за євреї? А Ахіш відказав филистимським князям: Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього. 4І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали йому филистимські князі: Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей? 5Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

6 І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: Як живий Господь, ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий. 7А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів. 8А Давид сказав до Ахіша: Що ж зробив я? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя? 9І відповів Ахіш і сказав до Давида: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну! 10А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою. І повставайте рано вранці, і як вам розсвіне, ідіть! 11І встав рано вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля.

Chapter 30

1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем. 2І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою. 3І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю. 4І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати. 5І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала. 6І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.

7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида. 8І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш. 9І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися. 10І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор. 11І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою. 12І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі. 13І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому. 14Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем. 15І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди. 16І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного. 17І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали. 18І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував. 19І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид! 20І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич!

21 Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир. 22І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть! 23А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку. 24А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять. 25І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня. 26І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів, 27тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері, 28і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа, 29і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина, 30і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху, 31і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

Chapter 31

1 А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа. 2І догнали филистимляни Саула та його синів. І повбивали филистимляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя, Саулових синів. 3І став бій тяжкий для Саула, і його знайшли лучники, він був дуже поранений тими лучниками. 4І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не пробили мене, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча, та й упав на нього! 5І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на свого меча, та й помер із ним. 6І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди разом. 7А ізраїльтяни, що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йордану, коли побачили, що повтікали ізраїльтяни, і що померли Саул та сини його, покидали ті міста й повтікали, а филистимляни поприходили й осілися в них.

8 І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та трьох синів його, що лежали на горі Ґілбоа. 9І вони стяли йому голову, і поздирали зброю його, і послали в филистимські краї навколо, щоб сповістити в домах їхніх божків та народові. 10І вони поклали зброю його в домі Астарти, а тіло його прибили на мурі Бет-Шану. 11І почули мешканці ґілеадського Явешу про те, що филистимляни зробили Саулові, 12і встали всі хоробрі, і йшли всю ніч, і взяли Саулове тіло та тіла синів його з муру Бет-Шану, і прийшли до Явешу, та й спалили їх там. 13І взяли вони їхні кості, і поховали під тамариском в Явешу, та й постили сім день.

2 Samuel

Chapter 1

1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні. 2І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився. 3І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору. 4І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли. 5А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан? 6І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його. 7І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! 8І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин. 9І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!... 10І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним. 12І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча. 13І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина. 14І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця? 15І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер. 16І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею, 18та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного: 19О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі! 20Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних! 21Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний! 22Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо! 23Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів! 24Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу! 25Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий! 26Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого! 27Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

Chapter 2

1 І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст? А Господь відказав йому: Іди! І сказав Давид: Куди я піду? А Він відказав: У Хеврон! 2І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала. 3І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах. 4І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула. 5І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його! 6А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ. 7А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою.

8 А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму. 9І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем. 10Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом. 11А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців. 12І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону. 13А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі. І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу. 14І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами! І сказав Йоав: Нехай встануть. 15І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг. 16І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом. І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні. 17І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.

18 І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля. 19І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером. 20І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле? А той відказав: Я. 21І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його. Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним. 22А Авнер знов говорив до Асаїла: Спинися в гонитві за мною! Нащо я вб'ю тебе? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава? 23А той відмовився спинитися. І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його! І впав він там, і помер на місці... І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся. 24І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'онської пустині.

25 І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів'ї одного взгір'я. 26І кликнув Авнер до Йоава й сказав: Чи завжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами? 27А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм. 28І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали. 29А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму. 30І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла. 31А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шістдесят чоловіка, що померли. 32І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що в Віфлеємі. І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.

Chapter 3

1 І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув. 2І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам; 3а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського; 4а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал, 5а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні. 6І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.

7 І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого? 8І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки? 9Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому, 10щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви. 11І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його. 12І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля. 13А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене. 14І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських. 15І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша. 16І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся. 17А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою. 18А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його. 19І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового. 20І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним. 21І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.

22 Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром. 23А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром. 24І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов? 25Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш. 26І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав. 27І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла. 28А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина. 29Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба! 30А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою. 31І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами. 32І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ. 33І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного? 34Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним. 35І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь! 36А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу. 37І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового. 38І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня! 39А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!

Chapter 4

1 І почув Саулів син, що помер Авнер у Хевроні, і опустилися руки його, а ввесь Ізраїль збентежився. 2А Саулів син мав двох мужів, керівників відділів, ім'я одному Баана, а ім'я другому Рехав, сини бееротянина Ріммона, а Веніяминових синів, бо й Беерот залічений був на Веніямина. 3Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і мешкали там приходьками, і так є аж до цього дня. 4А Йонатан, Саулів син, мав кульгавого сина; він був віку п'яти літ, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу. А нянька його несла його й утікала; і сталося, коли вона поспішно втікала, то він упав й окривів. А ім'я його Мефівошет. 5І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спекота, до Іш-Бошетового дому, а він лежав у південному спочинку. 6І ото ввійшли вони аж до середини дому, ніби взяти пшениці, та й ударили його в живіт. І Рехав та брат його Баана втекли. 7Отож, увійшли вони до дому, а він лежить на ліжку своїм у своїй спальні, і вони вдарили його, і вбили його, і зняли йому голову. І взяли вони його голову, і йшли степовою дорогою всю ніч. 8І принесли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хеврон, та й сказали цареві: Оце голова Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моєму, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його.

9 І відповів Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротеянина Ріммона, і сказав їм: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску, 10коли того, хто розповів мені, кажучи: Ось помер Саул, а він був в очах своїх, як приємний вісник, я схопив його, і вбив його в Ціклаґу, замість дати йому нагороду за звістку, 11тим більше, коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка в домі його на постелі його! А тепер чи я не пошукаю його крови з вашої руки, і не вигублю вас із Краю? 12І Давид наказав слугам, і вони вбили їх, і відрубали їхні руки та їхні ноги, та й повісили над ставом у Хевроні. А Іш-Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні.

Chapter 5

1 І посходилися всі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон та й сказали йому: Оце ми кість твоя та тіло твоє ми! 2І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приводив назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш володарем над Ізраїлем. 3І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а цар Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем. 4Давид був віку тридцяти літ, коли став царювати, і сорок літ царював він. 5У Хевроні царював він над Юдою сім літ і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою.

6 І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусеянина, мешканця того Краю. А той сказав Давидові, говорячи: Ти не ввійдеш сюди, хіба повиганяєш сліпих та кривих! А це значить: Давид ніколи не ввійде сюди! 7Та Давид здобув твердиню Сіон, він став Давидовим Містом. 8І сказав Давид того дня: Кожен, хто заб'є євусеянина, нехай скине до каналу, а з ним і кривих та сліпих, зненавиджених для Давидової душі. Тому говорять: Сліпий та кривий не ввійде до дому! 9І осівся Давид у твердині, і назвав ім'я їй: Давидове Місто. І будував Давид навколо від Мілло й усередині. 10І Давид ставав усе більшим, а Господь, Бог Саваот, був із ним.

11 І послав Хірам, цар тирський, послів до Давида, та кедрового дерева, і теслів, і каменярів для стін, і вони збудували дім для Давида. 12І пересвідчився Давид, що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем, і що Він підніс царство його ради народу Свого Ізраїля. 13А Давид узяв ще наложниць та жінок з Єрусалиму по виході його з Хеврону, і народилися Давидові ще сини та дочки. 14А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон, 15і Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа, 16і Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.

17 І почули филистимляни, що Давида помазали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филистимляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до твердині. 18А филистимляни прийшли та розташувалися в долині Рефаїм. 19А Давид запитався Господа, говорячи: Чи виходити мені проти филистимлян? Чи даси їх у мою руку? І Господь відказав до Давида: Виходь, бо справді дам филистимлян у руку твою! 20І прийшов Давид до Баал-Пераціму. І побив їх там Давид та й сказав: Господь розірвав ворогів моїх передо мною, як розривають води. Тому він назвав ім'я тому місцю: Баал-Перацім. 21І вони полишили там своїх божків, а їх забрав Давид та люди його. 22А филистимляни знову прийшли та розташувалися в долині Рефаїм. 23І запитався Давид Господа, а Він сказав: Не виходь, оточи їх з-позаду, і прийди до них від бальзамового ліска. 24І станеться, коли ти почуєш шелест кроку на верховіттях бальзамового ліска, тоді поспішися, бо то тоді вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський табір. 25І Давид зробив так, як наказав йому Господь, і він побив филистимлян від Ґеви аж туди, кудою йти до Ґезера.

Chapter 6

1 А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч. 2І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім'я, Ім'я Господа Саваота, що замешкує на херувимах. 3І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза. 4І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом. 5А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.

6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба. 7І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі. 8І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. 9І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег? 10І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома. 11І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім.

12 І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю. 13І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби. 14А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом. 15І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми. 16І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму. 17І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну. 18А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота. 19І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м'яса та по одному виноградному калачеві. І пішов увесь народ кожен до дому свого.

20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів! 21І сказав Давид до Мелхоли: Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, буду веселитися перед Господнім лицем! 22І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, і при них я буду шанований! 23І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її.

Chapter 7

1 І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо, 2то цар сказав до пророка Натана: Подивися, я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під завісою! 3І сказав Натан до царя: Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Господь з тобою.

4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Натана, кажучи: 5Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування? 6Бо Я не пробував у домі від дня виведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. 7Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими синами, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племен, якому наказав Я пасти народа Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудували ви Мені кедрового дому? 8А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. 9І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і вигубив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я, як ім'я великих на землі. 10І встановив Я місце для народу Мого, для Ізраїля, і він пробуватиме на своєму місці, і не буде вже непокоєний, і кривдники не будуть більше гнобити його, як перед тим. 11А від того дня, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побудує тобі дім. 12Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство. 13Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки. 14Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів. 15Та милість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. 16І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки! 17Як усі ці слова, як усе це видіння, так говорив Натан до Давида.

18 Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й сказав: Хто я, Господи Боже, і що мій дім, що Ти привів мене аж сюди? 19Та й це ще було мале в очах Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за законом людським, Господи Боже! 20І що ще більше говоритиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба, Господи Боже! 21Ради слова Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю величність, звіщаючи це Своєму рабові. 22Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми ушима. 23А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народ, і щоб установити йому Своє Ймення, і щоб учинити вам цю величність, та страшні речі для Свого Краю ради народу Свого, якого викупив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? 24І Ти зміцнив Собі народ Свій, Ізраїля, Собі за народ аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. 25А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говорив! 26Нехай буде великим Ім'я Твоє аж навіки, щоб говорити: Господь Саваот Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! 27Бо Ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, об'явив Своєму рабові, говорячи: Збудую тобі дім, тому раб Твій здобувся на відвагу помолитися до Тебе цією молитвою! 28А тепер, Господи Боже, Ти Той Бог, а слова Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. 29А тепер зволь поблагословити дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благословення буде поблагословлений навіки дім раба Твого!

Chapter 8

1 І сталося по тому, і побив Давид филистимлян, і поконав їх. І взяв Давид керму влади з руки филистимлян. 2І побив він Моава, і переміряв їх шнуром, поклав їх на землю, і відміряв два шнури на побиття, а повен шнур на позоставлення при житті. І стали моавитяни Давидовими рабами, які приносили йому данину. 3І побив Давид Ґадад'езера, сина Рехова, царя Цови, коли той ішов був відновити владу свою при річці Ефраті. 4І здобув Давид від нього тисячу й сім сотень їздців та двадцять тисяч чоловіка пішого. А коням усіх тих колесниць Давид попідрізував жили, і позоставив із того сто колесниць. 5І прийшов Арам дамаський, щоб допомогти Гадад'езерові, цареві Цови, та Давид побив в Арамі двадцять і дві тисячі чоловіка. 6І настановив Давид залоги в дамаському Арамі, і став Арам для Давида за рабів, що приносили данину йому, а Господь допомагав Давидові в усьому, де він ходив. 7І забрав Давид золоті щити, що були в рабів Ґадад'езера, і приніс їх до Єрусалиму. 8А з Бетаху та з Беротаю, міст Гадад'езерових, цар Давид узяв дуже багато міді.

9 А коли почув Тоі, цар Хамоту, що Давид побив усе військо Гадад'езера, 10то Тоі послав свого сина Йорама до царя Давида, щоб повітати його, та щоб поблагословити його за те, що він завжди воював з Гадад'езером та побив його, бо Тоі воював проти Гадад'езера. А в руці його були речі золоті, і речі срібні, і речі мідяні. 11Також їх присвятив цар Давид Господеві разом зо сріблом та золотом, що він присвятив був із забраного в усіх народів, яких він здобув: 12з Араму, і з Моаву, і з синів Аммона, і з филистимлян, і з Амалика, і зо здобичі Гадад'езера, сина Рехова, царя Цови. 13І здобув Давид собі ім'я, коли він вернувся з побиття вісімнадцяти тисяч Араму в Беґе-Мелах. 14І він поставив залоги в Едомі, в усьому Едомі поставив залоги. І став увесь Едом за рабів для Давида. І допомагав Господь Давидові в усьому, де він ходив.

15 І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд та справедливість для всього народу свого. 16А Йоав, син Церуї, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером. 17А Садок, син Ахітува, та Ахімелех, син Евіятара, були священики, Серая був писарем. 18А Беная, син Єгояди, був над Керетянином та над Пелетянином. А Давидові сини були начальниками царського двору.

Chapter 9

1 І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана. 2А при Сауловім домі був раб, а ім'я йому Ціва. І покликали його до Давида, а цар сказав йому: Чи ти Ціва? А той відказав: Раб твій! 3І сказав цар: Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку? І сказав Ціва до царя: Є ще син Йонатанів, кривий на ноги. 4І сказав йому цар: Де він? А Ціва відказав цареві: Ось він у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі. 5І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, Амміїлового сина, із Ло-Девару. 6І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: Мефівошете! А той відказав: Ось твій раб! 7І сказав йому Давид: Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі. 8А той уклонився й сказав: Що твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?

9 А цар кликнув до Ціви, Саулового слуги, і до нього сказав: Усе, що було Саулове та всього його дому, я дав синові твого пана. 10І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І будеш приносити з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він буде його їсти. А Мефівошет, син пана твого, буде завжди їсти хліб при моєму столі. А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів. 11І сказав Ціва до царя: Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб. А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі, як один із царських синів. 12А Мефівошет мав малого сина, а ім'я йому Міха. І всі, хто мешкав у домі Ціви, були раби для Мефівошета. 13А Мефівошет сидів в Єрусалимі, бо він завжди їв при царському столі. І він був кривий на обидві свої ноги.

Chapter 10

1 І сталося по тому, і помер цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ганун. 2І сказав Давид: Зроблю я ласку Ганунові, Нахашевому синові, як батько його зробив був ласку мені. І послав Давид, щоб його порадувати, щодо батька його, через своїх рабів. І прибули Давидові раби до аммонітського краю. 3А аммонітські князі сказали до пана свого Гануна: Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим, що послав тобі потішителів? Чи ж Давид послав до тебе своїх слуг не на те, щоб оглянули місто та щоб його вивідати, а потім знищити його? 4І взяв Ганун Давидових слуг, та й оголив половину їхньої бороди, та обрізав їхню одежу на половину, аж до сидіння їх, та й відпустив їх. 5І донесли про це Давидові, а він послав назустріч їм, бо ті мужі були дуже осоромлені. І цар їм сказав: Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетесь.

6 І побачили аммонітяни, що вони зненавиджені в Давида. І аммонітяни послали й найняли Арам-Бет-Рехову й Арам-Цови, двадцять тисяч піхотинців, та царя Маахи, тисячу чоловіка, і тов'ян дванадцять тисяч чоловіка. 7А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все лицарське військо. 8І повиходили аммонітяни, і встановилися до бою при вході до брами. А Арам-Цова, і Рехов, і Тов'янин, і Мааха, вони самі були на полі. 9І побачив Йоав, що бойовий фронт звернений на нього спереду та позаду, то вибрав Ізраїлевих вибраних, та й установив їх навпроти Арама. 10А решту народу дав під руку свого брата Авшая, і встановив навпроти аммонітян, 11і сказав: Якщо Арам буде сильніший від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе, то я піду допомагати тобі. 12Будь мужній, і станьмо міцно за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь нехай зробить, що добре в очах Його! 13А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшли на бій з Арамом, то ті повтікали перед ним. 14А аммонітяни побачили, що втік Арам, то й вони повтікали перед Авішаєм, і ввійшли до міста. І вернувся Йоав від аммонітян і ввійшов до Єрусалиму.

15 А коли побачив Арам, що він побитий Ізраїлем, то вони позбиралися разом. 16І послав Гадад'езер, і вивів Арама, що з другого боку Річки, і ввійшли вони до Геламу. А Шовах, провідник Гадад'езерового війська, був перед ними. 17І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан, та прийшов до Геламу. А Арам установився навпроти Давида, і воював із ним. 18І побіг Арам перед Ізраїлем, а Давид повбивав з Араму сім сотень колесниць та сорок тисяч верхівців. І вбив він Шоваха, зверхника війська його, і той там помер. 19А коли всі царі, підлеглі Гадад'езера, побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Ізраїлем, і служили йому. І Арам уже боявся допомагати аммонітянам.

Chapter 11

1 І сталося по року, у час виходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони вигубили аммонітян й облягли Раббу. А Давид сидів в Єрусалимі. 2І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому. І побачив він із даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива. 3І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії! 4І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому. 5І завагітніла та жінка. І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!

6 А Давид послав до Йоава: Пошли мені хіттеянина Урію. І Йоав послав Урію до Давида. 7І прийшов Урія до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни. 8І сказав Давид до Урії: Іди до свого дому та обмий свої ноги. І вийшов Урія з царського дому, а за ним понесли гостинця царського. 9Та Урія спав при вході до царського дому з усіма слугами пана свого, а до свого дому не пішов. 10І донесли Давидові, говорячи: Урія не пішов до дому свого. І сказав Давид до Урії: Чи ж не з дороги ти приходиш? Чому ти не пішов до свого дому? 11І сказав Урія до Давида: Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі! 12І сказав Давид до Урії: Позостанься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу тебе. І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого. 13І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого, а до дому свого не пішов.

14 І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію. 15А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер. 16І сталося, коли Йоав обложував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі. 17І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і впали дехто з народу, із Давидових слуг, і повмирали, також хіттеянин Урія. 18І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бою. 19І наказав він послові, говорячи: Як покінчиш ти оповідати цареві про всі справи того бою, 20і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що будуть кидати на вас з-над муру? 21Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру? То ти скажеш: Помер також хіттеянин Урія. 22І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав. 23І сказав посол Давидові: Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в браму. 24А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царевих рабів, а також помер твій раб хіттеянин Урія. 25І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьор його, Йоава! 26І прочула Урієва жінка, що помер її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком. 27А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породила йому сина. Та в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид.

Chapter 12

1 І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий. 2У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої. 3А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка. 4І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов... 5І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке. 6А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився. 7І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки. 8І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того. 9І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів. 10А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку. 11Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця. 12Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем. 13І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш! 14Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.

15 І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло. 16А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю. 17І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом. 18І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе. 19А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя? А ті відказали: Померло. 20І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився. Потому ввійшов до свого дому, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв. 21І сказали йому слуги його: Що це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило, ти постив та плакав; а як померло те дитя, ти встав та й їв хліб? 22А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те? 23А тепер, померло воно. Нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його? Я піду до нього, а воно не вернеться до мене... 24І потішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вродила сина, а він назвав ім'я йому: Соломон. І Господь полюбив його, 25і послав пророка Натана, і той назвав ім'я йому: Єдід'я, ради Господа.

26 А Йоав воював з Раббою аммонітян, і здобув царське місто. 27І послав Йоав послів до Давида, і сказав: Воював я з Раббою, і здобув я місто води. 28А тепер збери решту народу, і таборуй біля міста, та здобудь його, щоб не здобув те місто я, і щоб не було воно назване моїм ім'ям. 29І зібрав Давид увесь народ, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її. 30І взяв він корону з голови їхнього царя, а вага її талант золота, та дорогий камінь, і Давид поклав її на свою голову. І він виніс дуже багато здобичі з того міста. 31А народ, що був у ньому, він повиводив, і поклав їх під пилку, і під залізні долота та під залізні сокири, і позаганяв їх до цегельняної печі. І так робив він усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

Chapter 13

1 І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів. 2І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити. 3А Амнон мав товариша, а ім'я йому Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий. 4І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома. 5І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її. 6І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки. 7І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу. 8І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці. 9І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди. 10І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати. 11І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!... 12А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти. 13І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі... 14Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею... 15І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі... 16А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не хотів її слухати. 17І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері... 18А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері. 19А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила... 20І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого... І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома.

21 А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався! 22І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару. 23І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів. 24І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом. 25І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його. 26І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою? 27Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів. 28А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!... 29І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного... 31І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами. 32І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару. 33А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон. 34І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори. 35І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося. 36І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем... 37А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні. 38А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки. 39І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.

Chapter 14

1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома. 2І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим. 3І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста. 4І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю! 5І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер. 6А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його. 7А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі... 8І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе. 9І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні. 10І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе. 11Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого! 12І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори! 13І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця. 14Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного. 15І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці. 16Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку. 17І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою! 18А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар! 19І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова. 20Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

21 І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома! 22І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба. 23І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму. 24А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив. 25А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади. 26А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги. 27І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.

28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив. 29І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти. 30І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем. 31Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля? 32І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене... 33І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...

Chapter 15

1 І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним. 2І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста? І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб. 3І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати. 4І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його. 5І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його. 6І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!

7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні. 8Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві. 9І сказав йому цар: Іди з миром! І той устав та й пішов до Хеврону. 10І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні! 11А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали. 12І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом.

13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: Серце ізраїльтян стало за Авесаломом. 14І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча. 15І сказали цареві царські раби: Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби! 16І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім. 17І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку. 18А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем. 19А цар сказав до ґатянина Іттая: Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця. 20Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду! 21І відповів Іттай до царя та й сказав: Як живий Господь і живий мій пан цар, тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, чи то на смерть, чи то на життя, то там буде твій раб! 22І сказав Давид до Іттая: Іди й перейди! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним. 23А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив. А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині.

24 А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення, аж поки ввесь народ не вийшов із міста. 25І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його. 26А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його. 27І сказав цар до священика Садока: Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами. 28Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене. 29І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там. 30А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов босий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали...

31 А Давидові донесли, говорячи: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду! 32І сталося, коли вийшов Давид на верхів'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові. 33І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем. 34А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: Я буду раб твій, о царю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб, то зламаєш мені Ахітофелеву раду. 35І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар? І станеться, усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові. 36Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте. 37І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.

Chapter 16

1 А коли Давид пройшов трохи з верхів'я, аж ось Ціва, Мефівошетів слуга назустріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібів, і сто в'язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина. 2І сказав цар до Ціви: Що це тобі? А Ціва відказав: Ці осли для царського дому на їзду, а хліб та літні плоди на їду юнакам, а вино на пиття змученому в пустині. 3І сказав цар: А де син твого пана? А Ціва відказав цареві: Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька. 4І сказав цар до Ціви: Ось тобі все, що в Мефівошета. А Ціва відказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю.

5 І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я йому Шім'ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав. 6І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його. 7І отак говорив Шім'ї в прокльоні своїм: Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний! 8Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього. І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!... 9І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду я, і зітну йому голову! 10А цар відказав: Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив? 11І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця! Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь! 12Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття... 13І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та порошив порохом. 14І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, змучені, і відідхнули там.

15 А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахітофел. 16І сталося, як прийшов аркеянин Хушай, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар! 17І сказав Авесалом до Хушая: Це така ласка твоя з приятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм приятелем? 18І сказав Хушай до Авесалома: Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся. 19А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі. 20І сказав Авесалом до Ахітофела: Дайте пораду, що маємо робити. 21І сказав Ахітофел до Авесалома: Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою. 22І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля. 23А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!

Chapter 17

1 І сказав Ахітофел до Авесалома: Виберу я дванадцять тисяч чоловіка, і встану, і поженуся цієї ночі за Давидом. 2І нападу я на нього, а він змучений та слабосилий, і він затремтить, і повтікає ввесь народ, що з ним, а я вб'ю й самого царя. 3І наверну я ввесь народ до тебе; як не буде чоловіка, якого душі ти шукаєш, то ввесь народ буде мати мир. 4І була люба ця річ в очах Авесалома та в очах усіх Ізраїлевих старших. 5І сказав Авесалом: Поклич теж аркеянина Хушая, та нехай послухаємо, що в устах його, нехай скаже також він. 6І прийшов Хушай до Авесалома, а Авесалом сказав до нього, говорячи: Отак говорив Ахітофел. Чи виконаємо слова його? Якщо ні, говори ти. 7І сказав Хушай до Авесалома: Не добра та рада, яку цього разу радив Ахітофел. 8І сказав Хушай: Ти знаєш батька свого та людей його, що вони лицарі, та розлючені вони, як медведиця, позбавлена на полі дітей. А батько твій вояк, і не буде ночувати з народом. 9Ось тепер він ховається в одній з ям, або в іншому місці. І коли б сталося, що хтось упаде серед них, нападаючих, напочатку, а хтобудь почує та скаже: Сталася поразка в народі, який за Авесаломом, 10а хоча б він і хоробрий, якого серце як серце лев'яче, то справді ослабне, бо ввесь Ізраїль знає, що батько твій лицар і хоробрі ті, що з ним. 11Тому раджу я: нехай конче збереться до тебе ввесь Ізраїль від Дана й аж до Беер-Шеви, многотою як пісок, що над морем, і ти сам підеш до бою. 12І прийдемо ми проти нього в одне з місць, та й нападемо на нього, як падає роса на землю, і не позоставимо ані при нім, ані між усіма людьми, що з ним, ані одного. 13А якщо він збереться до якого міста, то ввесь Ізраїль занесе на те місто шнури, та й потягнемо його аж до потоку, так, що не залишиться там ані камінчика. 14І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової! Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду, щоб Господь приніс зло на Авесалома.

15 І сказав Хушай до священиків Садока та Евіятара: Так і так радив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старшим, а я радив так і так. 16А тепер швидко пошліть і донесіть Давидові, говорячи: Не ночуй цієї ночі в степах пустині, але конче перейди на той бік, щоб не був поглинутий цар та ввесь народ, що з ним. 17А Йонатан та Ахімаац стояли в Ен-Роґелі. І пішла невільниця й розповіла їм, а вони пішли й донесли цареві Давидові, бо не могли ані показатися, ані ввійти до міста. 18Та їх побачив один юнак та й доніс Авесаломові. І вони обидвоє швидко пішли, та й увійшли до дому чоловіка в Бахурімі, що мав колодязя на своїм подвір'ї, і спустилися туди. 19А жінка тая взяла й розтягла заслону на верху колодязя, і розложила на ньому зерна, і нічого не було пізнано. 20І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали: Де Ахімаац та Йонатан? А жінка та їм сказала: 21І сталося по їхньому відході, вони вийшли з колодязя, і пішли та донесли Давидові. І сказали вони до Давида: Уставайте, і переходьте швидко воду, бо отак радив на вас Ахітофел.

22 І повставали Давид та ввесь народ, що з ним, та до ранішнього світла перейшли Йордан, і не позосталося ані одного, що не перейшов би Йордану. 23А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гробі свого батька... 24А Давид прийшов до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, він та всі Ізраїлеві мужі із ним. 25І Авесалом настановив над військом Амасу замість Йоава. А Амаса був син чоловіка, що ім'я йому Їтра, їзрееліт, який увійшов був до Авіґаїл, дочки Нахашової, сестри Церуї, Йоавиної матері. 26І таборував Ізраїль та Авесалом у ґілеадському краї. 27І сталося, коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонітської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму 28поприносили постелі, і чаші, і ганчарський посуд, і пшениці, і ячменю, і муки, і праженого зерна, 29і меду, і масла, і худобу дрібну, і товщу з худоби великої, для Давида та для народу, що з ним, щоб їли, бо сказали: Цей народ голодний і змучений та спрагнений у пустині.

Chapter 18

1 А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників. 2І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами! 3Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста. 4І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами. 5А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома. 6І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі. 7І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч! 8І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

9 І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг... 10І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі. 11І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса. 12І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома! 13Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене. 14І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба... 15І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його... 16І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ. 17І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого. 18А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

19 А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів. 20І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер. 21І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг. 22А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки? 23А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита. 24А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік. 25І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався. 26І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою! 27І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою. 28І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя! 29А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то... 30І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став. 31Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе. 32І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!... 33(19-1) І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...

Chapter 19

1 (19-2) А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і зачав жалобу по Авесаломові. 2(19-3) І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: Засмутився цар за своїм сином! 3(19-4) І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоромлений своєю втечею з бою... 4(19-5) А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!... 5(19-6) І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочок твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх, 6(19-7) через те, що ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вождів ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесалом був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в очах твоїх... 7(19-8) А тепер устань, і говори до серця своїх рабів. Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер! 8(19-9) І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесли, говорячи: Ось цар сидить у брамі! І посходився ввесь народ перед царське обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.

9 (19-10) І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филистимлян, а тепер утік із краю перед Авесаломом. 10(19-11) А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя? 11(19-12) І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: Говоріть так до Юдиних старших: Чого ви будете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому. 12(19-13) Ви браття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви будете останніми, щоб вернути царя? 13(19-14) А Амасі скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава. 14(19-15) І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одного чоловіка. І послали вони до царя: Вернися ти та всі твої слуги! 15(19-16) І вернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.

16 (19-17) А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида. 17(19-18) І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем. 18(19-19) І перейшов порон, щоб перепровадити царський дім та зробити, що було добре в очах його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан, 19(19-20) та й цареві сказав: Нехай пан не порахує мені переступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого! 20(19-21) Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йосипового дому перший, щоб вийти зустріти мого пана царя. 21(19-22) А Авішай, син Церуїн, відповів та й сказав: Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця? 22(19-23) А Давид відказав: Що вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем? 23(19-24) А до Шім'ї цар сказав: Не помреш! І заприсягнув йому цар.

24 (19-25) І зійшов спіткати царя й Мефівошет, онук Саулів. А він не оправляв ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром. 25(19-26) І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: Чому ти не пішов зо мною, Мефівошете? 26(19-27) А той відказав: Пане мій царю, раб мій обманив мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий. 27(19-28) Та він очернив раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, немов Божий Ангол, тому зроби, що добре в очах твоїх! 28(19-29) Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу. І яке ж я маю право скаржитися перед царем? 29(19-30) І сказав йому цар: Пощо ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поділите поле. 30(19-31) І сказав Мефівошет до царя: Нехай він візьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого!.

31 (19-32) А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за Йордан. 32(19-33) А Барзіллай був дуже старий, віку восьмидесяти літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна людина. 33(19-34) І сказав цар до Барзіллая: Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі. 34(19-35) І сказав Барзіллай до царя: Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму? 35(19-36) Я сьогодні віку восьмидесяти літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пити? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок? І пощо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя? 36(19-37) Трохи перейде твій раб із царем за Йордан. І чого цар висвідчує мені оце? 37(19-38) Нехай раб твій вернеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган перейде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх. 38(19-39) І сказав цар: Кімган перейде зо мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що вибереш у мене, я зроблю тобі! 39(19-40) І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце.

40 (19-41) І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепровадили царя, а також перейшла половина Ізраїлевого народу. 41(19-42) Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепровадили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним? 42(19-43) І відповіли всі Юдині люди Ізраїлеві: Бо близький цар до нас! І чого то запалився тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дарунки? 43(19-44) І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали: Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя? Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян.

Chapter 20

1 І трапився там негідний чоловік, а ім'я йому Шева, син Біхрі, веніяминівець. І засурмив він у сурму та й сказав: Немає нам частки в Давиді, і нема нам спадщини у сина Єссеєвого! Ізраїлю, усі до наметів своїх! 2І пішов кожен ізраїльтянин від Давида за Шевою, сином Біхрі, а юдеянин позостався при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму. 3І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жінок наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до дому сторожі; і він їх годував, але до них не приходив. І були вони ув'язнені аж до дня своєї смерти, удівство за життя чоловіка.

4 І сказав цар до Амаси: Склич мені юдеян у три дні, а ти стань отут! 5І пішов Амаса, щоб скликати Юду, та спізнився від означеного часу, про який він умовився. 6І сказав Давид до Авішая: Тепер Шева, син Біхрі, зробить нам зло більше від Авесалома. Візьми ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов собі твердинних міст, і не щез із наших очей. 7І вийшли за ним Йоавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі лицарі, і повиходили вони з Єрусалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі. 8Вони були при великому камені, що в Ґів'оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодягнений в шату свою, а ній пояс із мечем, прип'ятим на стегні його в піхві, з якої легко виходив і входив. 9І сказав Йоав до Амаси: Чи гаразд тобі, брате мій? І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його. 10А Амаса не остерігся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і вилив нутро його на землю, і не повторив йому, а той помер... І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі. 11А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив: Хто жадає Йоава, і хто за Давида, за Йоавом! 12А Амасу валявся в крові на середині битої дороги. І побачив той чоловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу з битої дороги на поле, і накинув на нього одежину, бо бачив, що кожен приходив до нього та ставав. 13Як був він стягнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.

14 А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, і були вони зібрані, і теж пішли за ним. 15А Йоавові люди прийшли й облягли його в Авелі Бет-Маахи, і насипали при місті вала, що стояв на передмур'ї. А ввесь народ, що був з Йоавом, заходився завалити мура. 16І покликала мудра жінка з міста: Слухайте, слухайте, скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я буду говорити до тебе! 17І він підійшов до неї, а та жінка сказала: Чи ти Йоав? А він відказав: Я. І вона сказала йому: Послухай слів своєї невільниці!. А він відказав: Я слухаю. 18І сказала вона, говорячи: Колись треба було переговорювати, а саме, конче запитатися в Авелі, і так закінчили б справу. 19Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля. Пощо ти нищиш спадщину Господню? 20А Йоав відповів та й сказав: Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не знищу й не вигублю! 21Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Шева, син Біхрі, ім'я йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його самого, й я піду від міста. І сказала та жінка до Йоава: Ось голову його кинуть тобі через мур! 22І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, і відрубали голову Шеви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурмив у сурму, і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоав вернувся в Єрусалим до царя.

23 І став Йоав над усім Ізраїлевим військом, а Беная, син Єгоядин, над керітянином та над пелетянином; 24а Адорам над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером; 25а Сева писарем, а Садок та Евіятар священиками. 26А також яірянин Іра був священиком у Давида.

Chapter 21

1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів'онітян. 2І покликав цар ґів'онітян та й сказав їм про це. А ґів'онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди. 3І сказав Давид до ґів'онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину? 4І сказали йому ґів'онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі. А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам. 5І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, 6нехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибранця. А цар сказав: Я дам. 7Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином. 8І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая, 9та й дав їх у руку ґів'онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.

10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі... 11І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця. 12А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа. 13І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних. 14І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.

15 І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами. І змучився Давид. 16І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю. І він сказав, щоб забити Давида. 17Та поміг йому Авішай, син Церуїн, і він ударив филистимлянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: Ти не вийдеш уже з нами на війну, і не погасиш Ізраїлевого світильника! 18І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи. 19І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, і побив ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал. 20І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був народжений тому Рафі. 21І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата! 22Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.

Chapter 22

1 І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової,

2 та й сказав: Господь моя скеля й твердиня моя, і для мене Спаситель Він мій! 3Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг, Він спасіння мого, Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля! 4Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! 5Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки велійяала лякають мене. 6Тенета шеолу мене оточили, а пастки смертельні мене попередили! 7В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій. 8Захиталась земля й затремтіла, затряслися й хитались небесні підвалини, бо Він запалився від гніву! 9з ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, запаливсь жар від Нього! 10Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. 11Усівся Він на херувима й летів, і явився на вітряних крилах. 12А навколо Себе поклав темряву, мов куріні, збір води, густі хмари високі. 13Від блиску, що був перед Ним, запалилось вугілля горюче. 14Господь загримів у небесах, і Свій голос Всевишній подав. 15Він послав Свої стріли та їх розпорошив, послав блискавку й їх побентежив. 16І показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від свару Твойого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Його. 17Він послав із високости, узяв Він мене, витяг мене з вод великих. 18Він мене врятував від мойого потужного ворога, від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони. 19Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям. 20І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене! 21Нехай Господь зробить мені по моїй справедливості, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх! 22Бо беріг я дороги Господні, і від Бога свойого я не відступив, 23бо всі Його присуди передо мною, постанови ж Його, не вступлюся від них! 24І був я Йому непорочним, і стерігся своєї провини. 25Господь заплатив був мені по моїй справедливості, за чистотою моєю перед очима Його. 26З справедливим Ти справедливо поводишся, із чесним по-чесному, 27із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його! 28І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої на зухвалих, яких Ти принижуєш. 29Бо світильник Ти, Господи, мій, і освітить Господь мою темряву! 30Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, із Богом своїм проберусь через мур! 31Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього! 32Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога? 33Бог сильне моє пристановище, і дорогу мою Непорочний вивідував. 34Він чинить ноги мої, як оленячі, і ставить мене на висотах моїх, 35Мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає. 36І дав Ти мені щит спасіння Свого, і чинить великим мене Твоя поміч! 37Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться. 38Жену я своїх ворогів, і повигублюю їх, і не вернуся, аж поки не винищу їх! 39Я їх повигублюю й їх потрощу, і не встануть вони, і повпадають під ноги мої. 40Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. 41Повернув Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненависників, й я їх понищу! 42Озирались вони та немає спасителя, кликали до Господа і не відповів їм! 43І я їх зітру, як той порох землі, як болото на вулицях їх розітру й розтопчу їх! 44Ти ж від бунту народу мойого мене бережеш, на голову люду мене стережеш, мені будуть служити народи, яких я й не знав! 45Передо мною чужинці підлещуються, на вістку про мене слухняні мені. 46В'януть чужинці, і тремтять у твердинях своїх. 47Живий Господь, і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесеться Бог скелі спасіння мого! 48Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене познижував, 49що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! 50Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, Іменню Твоєму співаю! 51Ти башта спасіння Свойого царя, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві, Давиду й насінню його аж навіки!

Chapter 23

1 А оце останні Давидові слова: Слово Давида, сина Єссеєвого, і слово мужа високопоставленого, помазаного Богом Якововим, і солодкого піснотворця Ізраїлевого. 2Дух Господній говорить в мені, а слово Його на моїм язику! 3Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева говорила мені: пануючий серед людей, справедливий панує у Божім страху! 4І він буде, як світло поранку безхмарного, коли сонце виходить уранці, як з блиску трава виростає з землі по дощі! 5Чи мій дім не такий перед Богом? Вічного бо заповіта в усьому мені там укладено і він стережеться, бо він усе спасіння моє й усе жадання! Хіба Він не дасть, щоб він виріс? 6А нечестивий, як терен, відкинений, і вони всі, бо рукою його не беруть. 7А хто хоче до них доторкнутись, нехай запасеться залізом чи держаком списа, і на місці своїм огнем будуть попалені!

8 А оце імена Давидових лицарів: Йошев-Башшевет, тахкемонець, голова ґвардії, він вимахував своїм держаком одним разом на вісім сотень побитих. 9По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом. Коли филистимляни зневажали ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізраїльтяни, 10він устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасіння того дня, а народ вертався за ним тільки на грабування. 11А по ньому Шамма, син Аґе, гарарянин. І зібралися филистимляни до Лехи, а там була ділянка поля, повна сочевиці, а народ повтікав перед филистимлянами. 12І став він посередині тієї ділянки та й врятував її, а филистимлян побив. І зробив Господь велике спасіння. 13І зійшли троє з тридцяти напочатку, і прийшли в жнива до Давида, до твердині Адуллам. А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм. 14Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була тоді в Віфлеємі. 15І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з криниці, що в брамі? 16І продерлися ці три лицарі до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли, і принесли до Давида, та він не схотів її пити, і вилив її для Господа, 17та й сказав: Борони мене, Господи, чинити таке! Чи я буду пити кров тих мужів, що ходили, наражаючи життям своїм? І не хотів він пити її... Оце зробили три ці лицарі. 18А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, він голова цих тридцяти. І він вимахував своїм списом над трьома сотнями, що побив. І він мав славу серед тих трьох. 19Із тих тридцятьох він був найбільше поважаний, і став він їм за провідника. А до тих трьох не належав. 20А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, багаточинний, з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов, і забив лева в середині ями сніжного дня. 21Також побив він одного єгиптянина, мужа поставного, а в руці цього єгиптянина був спис. І зійшов він до нього з києм, і видер списа з руки того єгиптянина, та й убив його списом його. 22Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його слава була серед тих трьох лицарів. 23З тих тридцяти він був поважніший, а до тих трьох не належав. І Давид призначив його до своєї таємної ради. 24Асаїл, Йоавів брат, серед тих тридцяти; Елханан, син Додів, із Віфлеєму; 25Шамма хародянин, Еліка хародянин, 26Хелец цалтянин; Іра, син Іквешів, текоїтянин; 27Авіезер аннетотянин, Мевуннай хушатянин, 28Цалмон ахохянин, Магарай нетофатянин, 29Хелев, син Баанин, нетофатянин; Іттай, син Ріваїв, міґґів'атянин, сини Веніяминові; 30Беная пір'ятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу, 31Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархум'янин, 32Ел'яхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан, 33Шамма гарарянин; Ахіам, син Шарарів, арарянин; 34Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина; Еліям, син Ахітофелів, ґіллонянин; 35Хецрав кармелянин, Паарай арб'янин, 36Їґ'ал, син Натанів, з Цови; Бані ґадянин, 37Целек аммонеянин; Нахарай бееротянин, зброєноша Йоава, сина Церуїного; 38Іра їтрянин, Ґарев їтрянин, 39Урія хіттянин, усіх тридцять і сім.

Chapter 24

1 І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду! 2І сказав цар до Йоава, вождя війська, що з ним: Перемандруй серед усіх Ізраїлевих племен від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, і я пізнаю число цього народу. 3І сказав Йоав до царя: Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та нащо пан мій, цар, уподобав собі таку річ? 4Та цареве слово до Йоава та на військових провідників перемогло. І вийшов Йоав та військові провідники від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ. 5І перейшли вони Йордан, і таборували в Ароері, з правого боку міста, що лежить в середині долини Ґаду та при Язері. 6І прийшли вони до Ґілеаду та до краю Тахтім-Ходші. І прийшли до Дан-Яану, і навколо до Сидону. 7І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви. 8І мандрували вони по цілому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму. 9І дав Йоав цареві число переліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витягають меча, а Юдиного мужа п'ятьсот тисяч чоловіка.

10 І збентежилося Давидове серце, як перелічив він народ. І сказав Давид до Господа: Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого раба, бо я дуже немудро вчинив!... 11І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорливця, говорячи: 12Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю її тобі. 13І прийшов Ґад до Давида, і розповів йому та й до нього сказав: Чи прийдуть тобі сім літ голоду в твоїм краї, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а вони тебе гнатимуть, чи теж буде три дні моровиця в твоїм Краї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну я Тому, Хто послав мене. 14І сказав Давид до Ґада: Сильно скорблю я! Нехай же впадемо ми до Господньої руки, бо велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!... 15І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовлення, і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіка... 16І простяг той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб вигубити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти свою руку! А Ангол Господній був при тоці євусеянина Аравни. 17І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побивав серед народу, і проказав: Я ось згрішив, і пішов проти Закону. А ці вівці, що зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!...

18 І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: Устань, постав Господеві жертівника на току євусеянина Аравни. 19І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь. 20І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі. 21І сказав Аравна: Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба? А Давид відказав: Купити від тебе цього тока, щоб збудувати жертівника для Господа, і буде стримана зараза від народу. 22І сказав Аравна до Давида: Нехай пан мій, цар, візьме, і нехай принесе жертву, що добре в очах його. Дивися, ось худоба на цілопалення, а молотілки та ярма на дрова. 23Усе віддає Аравна, о царю, цареві. І сказав Аравна до царя: Господь, Бог твій, нехай уподобає Собі тебе! 24І сказав цар до Аравни: Ні, бо тільки куплю від тебе за ціну, і не принесу дармо цілопалень Господеві, Богові моєму. І купив Давид тока й худобу за срібло п'ятидесяти шеклів. 25І Давид збудував там жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І Господь був ублаганий для Краю, і була стримана зараза від Ізраїля.

1 Kings

Chapter 1

1 А Давид постарів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому тепло. 2І сказали йому його раби: Нехай пошукають для пана царя молоду дівчину, і стане вона перед царем, і буде йому за доглядачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, і буде тепло панові цареві! 3І шукали дівчину вродливу по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя. 4А та дівчина була дуже вродлива. І була вона цареві доглядачкою, і прислуговувала йому, та цар не пізнав її.

5 А Адонія, син Хаґґітин, бундючився та говорив: Я буду царювати! І справив він собі повоза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою. 6А батько його ніколи його не засмучував, щоб сказати: Чому ти так робиш? А він також був дуже вродливий, і мати народила його по Авесаломі. 7І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, і вони помагали Адонії. 8А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. 9І приніс Адонія в жертву худоби дрібної та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх Юдиних мужів, царських слуг. 10А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покликав.

11 І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? 12А тепер іди, я тобі пораджу, і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона! 13Іди, і ввійдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій царю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому ж зацарював Адонія? 14Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду за тобою, і потверджу слова твої. 15І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві. 16І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: Що тобі? 17І вона сказала йому: Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломон, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. 18А тепер ось зацарював Адонія, а ти, пане мій царю, не знаєш про те... 19І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної, і покликав усіх царських синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя війська, а раба твого Соломона не покликав. 20А ти, пане мій царю, очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. 21Інакше станеться, як спочине пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломон винними. 22І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Натан. 23І донесли цареві, говорячи: Ось пророк Натан! І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі. 24І сказав Натан: Пане мій царю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? 25Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної. І він покликав усіх царських синів, і провідників війська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адонія! 26А мене я раб твій! і священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покликав. 27Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідомив раба свого, хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому? 28А цар Давид відповів та й сказав: Покличте мені Вірсавію! І прийшла вона перед царське обличчя, і стала перед царем. 29І присягнув цар та й сказав: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, 30як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, так я й зроблю цього дня! 31І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!

32 І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, і пророка Натана та Бенаю, сина Єгоядиного. І поприходили вони перед цареве обличчя. 33І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і зведіть його до Ґіхону. 34А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурміть у сурму та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! 35Потім підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він буде царювати замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою. 36І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! 37Як був Господь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звеличить трон його над трона пана мого царя Давида! 38І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону. 39І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурмили в сурму, та й кричав увесь народ: Нехай живе цар Соломон! 40І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопілках та радів великою радістю, аж земля розпадалася від їхнього голосу!

41 І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тількищо скінчили їсти. І почув Йоав голос сурми та й сказав: Що це за крик та гамір у місті? 42Ще він говорив, аж ось приходить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре! 43І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: Таж пан наш цар Давид настановив на царя Соломона! 44І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську мулицю. 45І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повиходили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. 46І Соломон уже засів на троні царства. 47І також посходилися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого! І вклонився цар на ложі своїм. 48І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моїм троні, а мої очі те бачать! 49І затремтіли, і повставали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен на дорогу свою... 50А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопився за роги жертівника. 51І донесено Соломонові, кажучи: Ось Адонія злякався царя Соломона, й ось він схопився за роги жертівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб'є свого раба мечем! 52І сказав Соломон: Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре. 53І послав цар Соломон, і відвели його від жертівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!

Chapter 2

1 І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи: 2Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем. 3І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся, 4щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім! 5А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його. 6І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу. 7А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом. 8А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем! 9А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу. 10І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті. 11А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне. 13І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром. 14І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори! 15І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому. 16А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Говори! 17І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку. 18І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві. 19І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його. 20І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі. 21І сказала вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку. 22І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!... 23І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово... 24А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія! 25І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...

26 А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько. 27І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв. 28А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника... 29І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його! 30І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені. 31І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька. 32І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська. 33І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки. 34І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.

35 А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара. 36І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди. 37І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй! 38І сказав Шім'ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів. 39І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті! 40І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату. 41А Соломонові донесено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся. 42І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув. 43І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі? 44І сказав цар до Шім'ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову. 45А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки. 46І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

Chapter 3

1 І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму. 2Та народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів. 3І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках. 4І пішов був цар до Ґів'ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок. Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі! 6А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня. 7А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу. 8А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту. 9Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм? 10І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ. 11І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити, 12то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі. 13А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє. 14А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої! 15І прокинувся Соломон, аж ось це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

16 І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його. 17І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі. 18І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі. 19А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього. 20І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм... 21І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила... 22А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем. 23І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий. 24І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя. 25І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!... 26І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!... А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!... 27А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати! 28І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

Chapter 4

1 І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем. 2А оце його провідники: Азарія, Садоків син, священик. 3Еліхореф та Ахійя, сини Шіші, писарі. Йосафат, син Ахілудів, канцлер. 4А Беная, Єгоядин син, над військом, а Садок та Евіятар священики. 5А Азарія, Натанів син, над намісниками, а Завуд, син Натанів священик, товариш царів. 6А Ахішар над домом, а Адонірам, Авдин син над даниною. 7А в Соломона було дванадцять намісників над усім Ізраїлем, і вони годували царя та дім його, місяць на рік був на одного на годування. 8А оце їхні імена: Бен-Гур в Єфремових горах, 9Бен-Декер у Макаці, і в Шаалевімі, і в Бет-Шемеші, і в Елоні Бет-Ганану. 10Бен-Гесед в Арубботі, йому належали: Сохо та ввесь край Хеферу. 11Бен-Авінадав уся околиця Дору; Тафат, Соломонова дочка, була йому за жінку. 12Баана, Ахілудів син Таанах і Меґіддо та ввесь Бет-Шеан, що при Цартані, нижче Їзреелу, від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола, аж до того боку Йокмеаму. 13Бен-Ґевер у ґілеадському Рамоті, йому належали: оселі Яїра, сина Манасії, що в Ґілеаді, йому околиця Арґову, що в Башані, шістдесят міст великих, із муром та з мідяним засувом. 14Ахінадав, син Іддо в Маханаїмі. 15Ахімаац в Нефталимі; також він узяв Босмат, Соломонову дочку, за жінку. 16Баана, Хушаїв син, в Асирі та в Бе-Алоті. 17Йосафат, Паруахів син, в Іссахарі. 18Шім'ї, Елин син, у Веніямині. 19Ґевер, син Уріїв, у ґілеадському краї, у краї Сигона, царя аморейського, та Оґа, царя башанського. А один намісник, що в усьому Краї.

20 Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися! 21(5-1) А Соломон панував над усіма царствами від Річки аж до филистимського краю та аж до границі Єгипту. Вони приносили дари та служили Соломонові по всі дні його життя. 22(5-2) І була Соломонова пожива на один день: тридцять корів пшеничної муки, а шістдесят корів іншої муки. 23(5-3) Десятеро з великої ситої худоби, і двадцятеро з худоби великої з паші та сотня худоби дрібної, окрім оленя, і сарни, і антилопи та ситих гусок. 24(5-4) Бо він панував по всій цій стороні Річки від Тіфсаху та аж до Аззи над усіма царями по цей бік Річки. І був у нього мир зо всіх сторін його навколо. 25(5-5) І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона. 26(5-6) І було в Соломона сорок тисяч стійлів для коней колесниць його та дванадцять тисяч верхівців. 27(5-7) І годували ці намісники царя Соломона та кожного, хто приходив до столу царя Соломона, кожен свій місяць, і не було недостачі ні в чому. 28(5-8) А ячменю та соломи для коней та для румаків спроваджували до місця, де хто був, кожен за постановою для нього.

29 (5-9) І дав Бог Соломонові дуже багато мудрости та розуму, а широкість серця як пісок, що на березі моря. 30(5-10) І збільшилася Соломонова мудрість над мудрість усіх синів сходу та над усю мудрість Єгипту. 31(5-11) І був він мудріший від усякого чоловіка, від Етана езрахітського, і Гемана, і Калкола та Дарди, Махолових синів. А ім'я його було славне серед усіх людей навколо. 32(5-12) І він проказав три тисячі приказок, а пісень його було тисяча й п'ять. 33(5-13) І говорив він про дерева, від кедру, що на Ливані, й аж до ісопу, що росте на стіні. І говорив про худобу, і про птаства, і про плазуюче та про риб. 34(5-14) І приходили від усіх народів, щоб послухати Соломонову мудрість, від усіх царів краю, що чули про мудрість його.

Chapter 5

1 (5-15) І послав Хірам, цар Тиру, своїх слуг до Соломона, бо почув, що його помазали на царя на місце батька його, бо Хірам був приятелем Давидовим по всі дні. 2(5-16) І послав Соломон до Хірама, говорячи: 3(5-17) Ти знаєш мого батька Давида, що не міг він збудувати дому для Імени Господа, Бога свого, через війни, що оточували його, аж поки Господь не віддав їх, ворогів, під стопи ніг його. 4(5-18) А тепер Господь, Бог мій, дав мені відпочинок навколо, нема противника, і нема злого випадку. 5(5-19) І ото я маю на думці збудувати дім Імени Господа, Бога мого, як Господь говорив був моєму батькові Давидові, кажучи: Син твій, якого дам замість тебе на трон твій, він збудує той дім для Ймення Мого. 6(5-20) А тепер накажи, і нехай зітнуть мені кедри з Ливану, а раби мої будуть із рабами твоїми, а в нагороду за твоїх рабів я дам тобі все, що скажеш, бо ти знаєш, що серед нас немає нікого, хто вмів би стинати дерева, як сидоняни. 7(5-21) І сталося, як почув Хірам Соломонові слова, то дуже зрадів та й сказав: Благословенний Господь сьогодні, що дав Давидові мудрого сина над цим великим народом! 8(5-22) І послав Хірам до Соломона, говорячи: Почув я про те, про що посилав ти до мене. Я виконаю все бажання твоє, щодо дерева кедрового та дерева кипарисового. 9(5-23) Мої раби спустять із Ливану до моря, а я їх поскладаю в плоти, і відправлю морем аж до місця, про яке пошлеш мені звістку, і порозбиваю їх там, і ти забереш. А ти виконаєш моє бажання, дати хліба для мого дому.

10 (5-24) І давав Хірам Соломонові дерева кедрові та дерева кипарисові, усе за бажанням його. 11(5-25) А Соломон давав Хірамові двадцять тисяч корів пшениці, живність для дому його, та двадцять тисяч корів товченої оливи. Так давав Соломон Хірамові рік-у-рік. 12(5-26) А Господь дав Соломонові мудрість, як обіцяв був йому. І був мир між Хірамом та між Соломоном, і обидва вони склали умову. 13(5-27) А Соломон зібрав данину робітників зо всього Ізраїля, і була та данина тридцять тисяч чоловіка. 14(5-28) І він посилав їх до Ливану, по десять тисяч на місяць, напереміну: місяць були вони на Ливані, два місяці у домі своїм; а Адонірам доглядав над робітниками. 15(5-29) І було в Соломона сімдесят тисяч тягарових носіїв та вісімдесят тисяч ламачів у горах, 16(5-30) окрім трьох тисяч і трьох сотень керівників, що настановив Соломон над працею, вони правили над народом, що робили працю. 17(5-31) І цар наказав, і вони ламали велике каміння, каміння дороге, щоб закласти дім із тесаного каміння. 18(5-32) І їх отесували будівничі Соломонові й будівничі Хірамові та ґівляни, і наготовили дерева та каміння на збудування храму.

Chapter 6

1 І сталося, року чотирисотого й вісімдесятого по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю, четвертого року Соломонового царювання над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа. 2А той храм, що цар Соломон збудував для Господа, шістдесят ліктів довжина його, а двадцять ширина його, а тридцять ліктів вишина його. 3А притвор перед храмом цього дому двадцять ліктів довжина його, відповідно широкости храму, десять ліктів ширина його перед храмом. 4І зробив він для храму прозорі вікна, широкі знадвору й вузькі всередині. 5А до стіни храму збудував він прибудівку навколо, зо стінами дому навколо храму та найсвятішого, і поробив бічні кімнати навколо. 6Долішня прибудівка ширина її п'ять ліктів, а середня шість ліктів ширина її, а третя сім ліктів ширина її, бо він дав навколо храму знадвору виступи, щоб не тримати їх у стінах храму. 7А храм, коли був будований, будувався з викінченого каменя з каменоломні, а молотки та сокира, всяке залізне знаряддя не було чуте в храмі, коли його будували. 8Вхід до середньої бічної кімнати був з правого боку храму, а крученими сходами входили до середньої, а з середньої до третьої. 9І збудував він той храм та й покінчив його. І покрив він храм дошками та брусками кедрових дерев. 10І збудував він прибудівку на ввесь храм, п'ять ліктів вишина її, і вона трималася храму кедровими деревинами.

11 І було Господнє слово до Соломона, говорячи: 12Цей храм, що ти будуєш, якщо ти ходитимеш Моїми уставами й постанови Мої будеш виконувати, і будеш дотримувати всі Мої заповіді, щоб ними ходити, то Я виповню на тобі Своє слово, яке Я говорив був батькові твоєму Давидові. 13І пробуватиму посеред Ізраїлевих синів, і не покину Свого Ізраїлевого народу. 14І збудував Соломон той храм та й скінчив його.

15 І побудував він стіни храму зсередини з кедрових дощок, від підлоги храму аж до стін стропу покрив усередині деревом, а підлогу храму покрив кипарисовими дошками. 16І збудував тих двадцять ліктів стіни з-заду храму з кедрових дощок, від підлоги аж до стін стропу, і це збудував йому зсередини за девіра, за Святеє Святих. 17А той храм був на сорок ліктів, він той, що перед девіром. 18А на кедрині всередині храму була різьба огірків та відкритих квітів. Усе кедрина, камінь був невидний. 19А найсвятіше він приготовив усередині храму, щоб дати туди ковчега Господнього заповіту. 20А середина найсвятішого двадцять ліктів довжина, і двадцять ліктів ширина, і двадцять ліктів вишина його, і він покрив його щирим золотом, і також покрив кедрового жертівника. 21І Соломон покрив той храм зсередини щирим золотом, а перед найсвятішим перетягнув золотими ланцюгами, та покрив його золотом. 22І ввесь храм він покрив золотом аж до кінця всього храму і всього жертівника, що при найсвятішому, покрив золотом. 23І зробив у найсвятішому двох херувимів з оливкового дерева, десять ліктів вишина його. 24І п'ять ліктів одне крило херувима, і п'ять ліктів друге крило херувима; десять ліктів від кінця одного його крила і аж до кінця другого його крила. 25І десять ліктів був і другий херувим, одна міра й один вид обом херувимам. 26Височина одного херувима десять ліктів, і так і другого херувима. 27І дав він тих херувимів усередині внутрішнього храму. І херувими простягали свої крила, і торкалося крило одного однієї стіни, а крило другого херувима торкалося другої стіни. А їхні внутрішні крила дотикалися крило до крила. 28І він покрив херувимів золотом. 29А всі стіни храму навколо приоздобив ритими різьбами херувимів і пальм та розкритих квітів, зсередини та від зовнішньої частини. 30А підлогу храму він покрив золотом для внутрішньої та для зовнішньої частини. 31А на вхід до найсвятішого зробив двері з оливкового дерева; стовп, бічні одвірки п'ятикутні. 32І двоє дверей були з оливкового дерева, і на них були пороблені різьби херувимів і пальм та розкритих квітів, і покрив золотом; і обклав золотом тих херувимів та ті пальми. 33І так поробив і одвірки для входу до храму, з оливкового дерева, одвірки чотирикутні. 34А двоє дверей були з кипарисового дерева. Дві частині одних дверей та дві частині других дверей були рухомі. 35І повирізував на них херувимів і пальми та розкриті квіти, і покрив золотом, викутим по різьбі. 36І збудував він унутрішній двір, три ряди тесаного каменя та ряд стятого кедрового брусся. 37Року четвертого був заложений храм Господній, у місяці зів, 38а року одинадцятого, у місяці бул, він місяць восьмий був закінчений той храм зо всіма речами його та за всіма планами його. І він будував його сім років.

Chapter 7

1 А свій дім Соломон будував тринадцять років, та й скінчив увесь свій дім. 2І збудував він дім Ливанського Лісу, сто ліктів довжина його, і п'ятдесят ліктів ширина його, і тридцять ліктів вишина його, на чотирьох рядах кедрових стовпів, а кедрові брусся на стовпах. 3І покритий він був кедриною зверху на бічних кімнатах, що на сорока й п'яти стовпах, по п'ятнадцять на ряд. 4А лутків було три ряди, вікно до вікна три рази. 5А всі двері та бічні одвірки чотирикутні, з порогами, а навпроти вікно до вікна три рази. 6І зробив він сіни зо стовпів, п'ятдесят ліктів довжина їх та тридцять ліктів ширина їх, і інші сіни перед ними, і стовпи, і причілок даху. 7І зробив він тронову залю, де судив, залю судову, і покрив кедриною від підлоги до стелі. 8А його дім, де жив, на іншому дворі, зсередини сіней, був такий, як та робота. І зробив він дім для фараонової дочки, яку взяв Соломон, як ті сіни. 9Усе це з дорогого каміння, тесаного за мірою, обрізаного пилкою зсередини та іззовні, і від основи аж до стелі, а іззовні аж до великого двора. 10А заснований він був на дорогих каміннях, каміннях великих, каміння десяти ліктів та каміння восьми ліктів. 11А згори дорогі каміння, тесані за мірою, та кедрина. 12А навколо великий двір, три ряди тесаного каміння та ряд стятого кедрового брусся; те саме й для внутрішнього двору Господнього храму та для сіней храму.

13 І послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама, 14це син однієї вдови, з племени Нефталимового, а батько його тирянин, що робив на міді. І був він наповнений мудрістю й розумом, та вмінням робити всяку роботу на міді. І прийшов він до царя Соломона, і зробив усю його роботу. 15І він відлив два мідяні стовпи, вісімнадцять ліктів височина одного стовпа, а шнур дванадцяти ліктів оточив би його; такий і стовп другий. 16І зробив він дві маковиці, щоб дати на верхи тих стовпів, відлив їх із міді; п'ять ліктів височина однієї маковиці, і п'ять ліктів височина маковиці другої. 17А на тих маковицях, що були на верхах стовпів, було мереживо плетеної роботи та шнурки роботою ланцюжків, сім на маковиці одній і сім на маковиці другій. 18І поробив він ті стовпи так, що два ряди гранатових яблук були навколо на одному мереживі, щоб покрити маковиці, що на верху; і так зробив і маковиці другій. 19А маковиці, що на верху тих стовпів, були зроблені як лілеї, на чотири лікті, у притворі. 20І маковиці на обох стовпах також зверху, навпроти випуклини, що з боку мережива. А тих гранатових яблук двісті, рядами навколо на маковиці другій. 21І поставив він ті стовпи до притвору храму. І поставив він правого стовпа, і назвав ім'я йому: Яхін; і поставив стовпа лівого, і назвав ім'я йому: Боаз. 22А на верху стовпів зроблено як лілеї. І була скінчена робота стовпів. 23І зробив він лите море, десять ліктів від краю його аж до краю його, навколо круглясте, і п'ять ліктів височина його. А шнур на тридцять ліктів оточив би його навколо. 24А здолу на краях його оточували його подоби огірків, по десять у лікті, вони оточували море навколо. Було два ряди тих огірків, вилитих при литті його. 25Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а ввесь зад їх до нутра. 26А грубина його долоня, а краї його подібні до краю келиха, як квітки лілеї. Містило воно дві тисячі батів. 27І зробив він десять мідяних підстав, чотири лікті довжина однієї підстави, і чотири лікті ширина її, а три лікті вишина її. 28А оце робота підстави: у них лиштви, а ті лиштви поміж прутами. 29А на лиштвах, що між прутами, леви, воли та херувими. А на прутах зверху підніжки, а під левами та волами китиці, зроблені розложистими. 30І чотири мідяні кола для однієї підстави та мідяні осі. А на чотирьох рогах їхні рамена, під мідницею рамена литі, з кожного боку китиці. 31А гирло його з нутра маковиці й вище лікоть; а гирло круглясте, роботи підніжка, лікоть і півліктя; і також на гирлі його різьби, а рамено їх квадратове, не круглясте. 32І чотири ті кола були під лиштвами, а осі колес у підставі. А вишина одного кола лікоть і півліктя. 33А робота тих кіл як робота кола возового; їхні осі, і їхні обіддя, і їхні шпиці, і їхні маточини усе лите. 34І чотири рамена на чотирьох рогах однієї підстави; з підстави виходили рамена її. 35А на верху підстави було округле навкілля, півліктя вишини; а на верху підстави ручки її та лиштви її з неї. 36І він повирізував на таблицях ручок її та на лиштвах її херувимів левів та пальми, на кожнім вільнім місці, та китиці навколо. 37Як це, він зробив десять підстав, лиття одне, міра одна, одна робота для них усіх. 38І зробив він десять мідяних умивальниць, сорок батів мала кожна вмивальниця; чотири лікті кожна вмивальниця; одна вмивальниця на одній підставі, так для десяти підстав. 39І дав ті підстави п'ять на боці храму з правиці, і п'ять на боці храму з лівиці його, а море дав на правому боці храму, наперед, навпроти полудня. 40І поробив Хірам умивальниці й лопатки та кропильниці. І покінчив Хірам робити всю ту роботу, що зробив цареві Соломонові для храму Господнього: 41два стовпи та дві голівки маковиць, що на верху стовпів, і два мережива на покриття двох голівок маковиць, що на верху стовпів; 42і чотири сотні гранатових яблук для двох мережив, два ряди гранатових яблук для одного мережива, на покриття обох голівок маковиць, що на верху стовпів; 43і підстави десять, і вмивальниці десять; 44і одне море, і воли дванадцять під морем; 45і горнята, і лопатки, і кропильниці та всі ті речі, що Хірам поробив цареві Соломонові в Господньому домі, усе виполірувана мідь. 46На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глибокій землі між Суккотом та між Царетаном. 47І порозставляв Соломон усі ці речі; через дуже велику многоту їх не була справджена вага міді.

48 І поробив Соломон усі речі, що в Господньому храмі: золотого жертівника, і золотого стола, що на ньому хліб показний, 49і свічники, п'ять з правиці та п'ять з лівиці, перед найсвятішим, зо щирого золота; і квітки, і лямпади, і щипчики, з золота; 50і миски, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і лопатки, золото щире; і чопи для дверей внутрішнього храму, для Святого Святих, для дверей дому для храму золото. 51І була покінчена вся ця праця, яку цар Соломон зробив в Господньому храмі. І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида; срібло й золото та речі дав у скарбниці Господнього храму.

Chapter 8

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон. 2І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий. 3І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега. 4І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити. 5А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена. 6І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів. 7Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху. 8А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня. 9У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю. 10І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм. 11І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!

12 Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. 13Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки! 14І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. 15І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи: 16Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом. 17І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля. 18Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці. 19Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого! 20І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. 21І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю.

22 І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав: 23Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. 24Ти додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня. 25А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе переводу з-перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм. 26А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові. 27Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував? 28Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні, 29щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці! 30І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш. 31Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі, 32то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю. 33Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, 34то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам. 35Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти, 36то Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину. 37Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба, 38усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне руки свої до цього храму, 39то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів, 40щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим. 41Також і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого, 42бо почують і вони про велике Ім'я Твоє, і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, і прийде він і помолиться в цьому храмі, 43Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував. 44Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, 45то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд! 46Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького, 47і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні; 48і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого, 49то Ти почуєш на небесах, постійному місті пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд, 50і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними, 51бо вони народ Твій та наділ Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі, 52щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе. 53Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!

54 І сталося, як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба. 55І встав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом: 56Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея. 57Нехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас, 58щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам. 59І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день-у-день, 60щоб знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого! 61І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем. 63І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини. 64Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник, що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов. 65І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, чотирнадцять день. 66Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві.

Chapter 9

1 І сталося, як Соломон покінчив будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажанням Соломона, що прагнув він зробити, 2то Господь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів'оні. 3І сказав Господь до нього: Вислухав Я молитви твої та благання твої, якими благав ти перед лицем Моїм, Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім'я Моє там аж навіки. І будуть там Мої очі та серце Моє по всі дні. 4А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зробити все, що наказав Я тобі, якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх, 5то трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не буде переводу нікому з нащадків твоїх на Ізраїлевім троні. 6Якщо ж справді відвернетеся ви та ваші сини від Мене, і не будете дотримувати заповідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і буде те вклонятися їм, 7то Я винищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за приповістку та за посміховище серед усіх народів! 8І храм цей найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?... 9І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Господь навів на них усе оце лихо!

10 І сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царський, 11а Хірам, цар тирський, достачав Соломонові кедрові дерева й дерева кипарисові, та золото на кожне бажання його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у краї Ґаліл. 12І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, і не вподобались йому вони. 13І він сказав: Що це за міста, які ти дав мені, мій брате? І він назвав ім'я їм: Край Кавулу, і так вони звуться аж до цього дня. 14І послав Хірам цареві сто й двадцять талантів золота.

15 А оце наказ тих поборів, які брав цар Соломон на збудування храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру. 16Фараон, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґезер, та й спалив його огнем, а ханаанеянина, що сидів у місті, убив, і віддав його як віно для своєї дочки, Соломонової жінки. 17І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона Долішнього, 18і Баалата, і Тамара в пустині того краю, 19і всі міста на запаси, що були Соломонові, і міста на колесниці, і міста на верхівців, і інші бажання Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Краї панування його. 20Увесь народ, що позостався з амореян, хіттеян та періззеян, хіввеян та євусеян, що вони не з Ізраїлевих синів, 21їхні сини, що були позоставлені по них у Краю, яких Ізраїлеві сини не могли вигубити, то взяв їх Соломон за поборових працівників, і так є аж до цього дня. 22А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони вояки, і його раби, і провідники його, і старші над трьома, і провідники над його колесницями та його верхівці. 23Оце приставлені провідники, що були над Соломоновою роботою, п'ятдесят і п'ять сотень, що правили народом, який робив на праці. 24Тільки фараонова дочка вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло. 25І приносив Соломон три рази річно цілопалення та мирні жертви на жертівнику, що збудував Господеві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем. І викінчив він той дім. 26І цар Соломон наробив кораблів в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на березі Червоного моря в едомському краї. 27І послав Хірам кораблями своїх рабів, моряків, що знають море, з рабами Соломоновими. 28І прийшли вони до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й двадцять талантів золота, та й привезли до царя Соломона.

Chapter 10

1 А цариця Шеви, коли почула була про славу Соломона, щодо Господнього Імени, то прийшла випробувати його загадками. 2І прийшла вона до Єрусалиму з дуже великим багатством, з верблюдами, що несли пахощі, і з дуже численним золотом, і з дорогим камінням. І прийшла вона до Соломона, і говорила йому все, що було на серці її. 3І Соломон вияснив їй усі її слова, не було речі, незнаної цареві, якої не порішив би він їй. 4І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість, та дім, що він збудував, 5і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і напої його, і цілопалення, що він приносить у Господньому домі, і не могла вона з дива вийти! 6І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість. 7І не повірила я тим словам, аж поки не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина: ти перевищив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула! 8Щасливі люди твої, щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм, що слухають твою мудрість! 9Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Ізраїлів трон, через Господню любов до Ізраїля навіки. І Він настановив тебе царем, щоб чинити право та справедливість. 10І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дорогого каміння. Більш уже ніколи не приходило так багато, як оці пахощі, що цариця Шеви дала цареві Соломонові! 11І також Хірамові кораблі, що довозили золото з Офіру, спроваджували з Офіру багато алмуґового дерева та дороге каміння. 12І поробив цар з алмуґового дерева поруччя для Господнього храму та для дому царського, і гусла, і арфи для співаків. Ніколи не приходило так багато алмуґового дерева, і не бачено аж до цього дня! 13А цар Соломон дав цариці Шеви на жадання її все, чого вона бажала, окрім того, що дав їй як царський дарунок Соломонів. І обернулася вона, та й пішла до свого краю, вона та слуги її.

14 І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень шістдесят і шість талантів золота, 15окрім того, що приходило від купців та з торгівлі ходячих, та від усіх царів Арабії та краєвих намісників. 16І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, шість сотень шеклів золота йшло на одного щита, 17та три сотні щитів менших із кутого золота, три міні золота йшло на одного щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу. 18І зробив цар великого трона зо слонової кости, і покрив його щирим золотом. 19У трона було шість ступенів; а голова в трона кругляста позад його та поруччя з того й з того боку при місці сидіння, та два леви, що стояли при поруччях. 20І дванадцять левів стояли там на шости ступенях із того й з того боку. По всіх царствах не було так зробленого! 21І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото, і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото, нічого із срібла, воно за Соломонових днів не рахувалося за щось. 22Бо цар мав на морі таршіські кораблі разом із кораблями Хірамовими. Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото, і срібло, і слонову кість, і мавп, і пав. 23І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости. 24І вся земля хотіла бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце. 25І вони приносили кожен свого дара, речі срібні та речі золоті, й одежу, і зброю, і пахощі, коні та мули, із року в рік. 26І назбирав Соломон колесниць та верхівців, і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та з царем в Єрусалимі. 27І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, як каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі! 28А коней, що були в Соломона, приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці брали їх із Кеве за встановлені гроші. 29І входила й виходила колесниця з Єгипту за шість сотень шеклів срібла, а кінь за сто й п'ятдесят. І так вони вивозили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царям сирійським.

Chapter 11

1 А цар Соломон покохав багато чужинних жінок: і дочку фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок, 2із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: Не ввійде те між них, і вони не ввійдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богів. До них прихилився Соломон коханням. 3І було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць три сотні. І жінки його прихилили його серце. 4І сталося на час Соломонової старости, жінки його прихилили його серце до інших богів; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида. 5І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидотою аммонітською. 6І робив Соломон зле в очах Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид. 7Тоді Соломон збудував жертівника для Кемоша, моавської гидоти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидоти аммонських синів. 8І так він зробив для всіх своїх чужинних жінок, що кадили та приносили жертви для своїх богів.

9 І розгнівався Господь на Соломона, бо його серце відхилилося від Господа, Бога Ізраїлевого, що два рази йому являвся, 10і наказував йому про цю річ, щоб не ходити за іншими богами. Та не виконував він того, що наказав був Господь. 11І сказав Господь до Соломона: Тому, що було це з тобою, і не виконував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу царство твоє, та й дам його твоєму рабові. 12Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида, з руки сина твого відберу його! 13Та всього царства Я не відберу, одне племено Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав.

14 І поставив Господь Соломонові за противника едомлянина Гадада, він із царського насіння в Едомі. 15І сталося, коли Давид був з Едомом, коли Йоав, начальник війська, пішов поховати трупи, то він повбивав кожного чоловічої статі в Едомі. 16Бо шість місяців сидів там Йоав та ввесь Ізраїль, аж поки він не вигубив кожного чоловічої статі в Едомі. 17І втік Гадад, він та з ним мужі едомські, зо слуг його батька, щоб піти до Єгипту; а Гадад був тоді малим хлопцем. 18І встали вони з Мідіяну й пішли до Парану; і набрали вони з собою людей з Парану, та й прийшли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського, а той дав йому дім та призначив йому утримання, і дав йому землю. 19І знайшов Гадад велику милість у фараонових очах, і він дав йому за жінку сестру своєї жінки, сестру цариці Тахпенеси. 20І породила йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата, а Тахпенеса виховала його в фараоновому домі. І був Ґенуват у фараоновому домі серед фараонових синів. 21І почув Гадад в Єгипті, що Давид спочив із своїми батьками, та що помер Йоав, начальник війська. І сказав Гадад до фараона: Відпусти мене, й я піду до свого Краю! 22А фараон йому відказав: Чого тобі бракує при мені, що ти оце хочеш іти до свого краю? Та той сказав: Ні, таки конче відпусти мене! 23І поставив Бог йому, Соломонові, за противника ще й Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого пана. 24І зібрав він при собі людей, та й став провідником банди, коли Давид розбивав їх. І пішли вони до Дамаску, й осілися в ньому, і панували в Дамаску. 25І був він противником для Ізраїля за всіх Соломонових днів, а це окрім того лиха, що чинив Гадад. І бридив він Ізраїлем, і запанував над Сирією.

26 А Єровоам, син Неватів, єфремівець, із Цереди, а ім'я його матері Церуа, жінка вдова, був раб Соломонів. І підняв він руку на царя. 27А оце та причина, що він підняв руку на царя: Соломон будував Мілло, і поправив пролім у Місті Давида, свого батька. 28А той муж Єровоам був відважний. І побачив Соломон цього юнака, що він роботящий, і призначив його над усіма носіями Йосипового дому. 29І сталося того часу, і вийшов Єровоам з Єрусалиму. І знайшов його на дорозі шілонянин Ахійя, пророк. Він був одягнений в нову одіж, й обидва вони були самі на полі. 30І схопив Ахійя за ту нову одежу, що була на ньому, та й подер її на дванадцять кусків. 31І сказав він до Єровоама: Візьми собі десять кусків, бо так сказав Господь, Бог Ізраїля: Оце Я віддираю царство з Соломонової руки, і дам тобі десять племен. 32А одне племено буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму, міста, що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племен. 33Це тому, що вони покинули Мене і вклонялися Астарті, сидонській богині, і Кемошеві, богові моавському, та Мілкомові, богові аммонітському, і не пішли Моїми дорогами, щоб виконувати добре в Моїх очах, і постанови Мої та заповіді Мої, як батько його Давид. 34Та не візьму Я всього царства з руки його, бо оставлю його володарем по всі дні життя його ради раба Мого Давида, що Я вибрав його, який додержував заповідів Моїх та постанов Моїх. 35І візьму Я царство з руки його сина, та й дам його тобі, оті десять племен. 36А синові його дам одне племено, щоб позоставався світильник рабові Моєму Давидові, по всі дні перед лицем Моїм в Єрусалимі, місці, що Я вибрав Собі, щоб там перебувало Моє Ймення. 37А тебе Я візьму, і ти будеш царювати над усім, чого пожадає душа твоя, і ти будеш царем над Ізраїлем. 38І станеться, коли ти слухатимешся всього, що Я накажу тобі, і підеш Моїми дорогами, і робитимеш добре в очах Моїх, щоб виконувати постанови Мої та заповіді Мої, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою, і побудую тобі міцний дім, як Я збудував був Давидові, і дам тобі Ізраїля. 39І буду впокоряти Давидове насіння ради того, тільки не по всі дні. 40І шукав Соломон, щоб забити Єровоама. І встав Єровоам, і втік до Єгипту, до Шішака, єгипетського царя. І пробував він в Єгипті аж до Соломонової смерти.

41 А решта Соломонових діл, і все, що він зробив був, та мудрість його, ото вони написані в книзі Соломонові діла. 42А днів, коли Соломон царював в Єрусалимі над усім Ізраїлем, було сорок літ. 43І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похований у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

Chapter 12

1 І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем. 2І сталося, що це почув Єровоам, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті. 3І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи: 4Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти тепер полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі. 5А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ. 6І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові? 7І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові, і будеш служити їм, і відповіси їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні. 8Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним. 9І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, що твій батько наклав був на нас. 10І говорили до нього ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька! 11А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я додам до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами! 12І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня. 13І цар жорстоко відповів народові, і відкинув пораду старших, що радили йому. 14І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я додам до вашого ярма. Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!... 15І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, щоб справдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.

16 І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! До наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде!... І пішов Ізраїль до наметів своїх. 17А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, тільки над ними зацарював Рехав'ам. 18І послав цар Рехав'ам Адонірама, що був над даниною, та ввесь Ізраїль закидав його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму. 19І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня. 20І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоам, то послали й покликали його на збори, та й настановили його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було нікого, окрім одного Юдиного племени. 21І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племено, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлевим домом, щоб вернути царство Рехав'амові, Соломоновому синові. 22І було Боже слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи: 23Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи: 24Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом.

25 І збудував Єровоам Сихема в Єфремових горах, та й осівся в ньому. І вийшов він звідти, і збудував Пенуїла. 26І сказав Єровоам у своєму серці: Тепер вернеться царство до Давидового дому! 27Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму, щоб приносити жертви в Господньому домі, то вернеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й вернуться до Рехав'ама, царя Юдиного. 28І порадився цар, і зробив два золоті тельці, і сказав до народу: Досить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю. 29І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані. 30І була та річ на гріх, бо народ ходив до одного з них аж до Дану. 31І зробив він жертівне місце на пагірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів. 32І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого для місяця, подібне до свята, що в Юді, і приносив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб приносити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків пагірків, що поробив. 33І приносив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого вимислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до жертівника, щоб покадити...

Chapter 13

1 А ось чоловік Божий прийшов за Господнім словом із Юди до Бет-Елу. А Єровоам стояв при жертівнику, щоб кадити. 2І кликнув чоловік Божий при жертівнику за словом Господнім і сказав: Жертівнику, жертівнику, так сказав Господь: Ось у Давидовому домі народиться син, Йосія ім'я йому, і він на тобі принесе в жертву священиків пагірків, що на тобі кадять, і кості людські спаляться на тобі. 3І дасть він того дня чудо, говорячи: Оце те чудо, про яке говорив Господь: Ось цей жертівник розпадеться, і висиплеться попіл, що на ньому!... 4І сталося, як цар почув слова цього Божого чоловіка, що кликав до жертівника в Бет-Елі, то Єровоам простяг руку свою від жертівника, говорячи: Схопіть його! І всохла рука йому, яку він простяг до нього, і він не міг вернути її до себе... 5А жертівник розпався, і попіл висипався з жертівника, за тим чудом, що дав Божий чоловік за словом Господнім... 6А цар відповів і сказав до Божого чоловіка: Умилостив лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, і нехай вернеться рука моя до мене! І чоловік Божий умилостивив Господнє лице, і царська рука вернулася до нього, і була, як перед тим... 7І сказав цар до Божого чоловіка: Увійди зо мною до дому й попоїж, і я дам тобі дара! 8А чоловік Божий сказав до царя: Якщо ти даси мені пів дому свого, не ввійду я з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води в цьому місці!... 9Бо так наказано мені за словом Господнім, говорячи: Ти не їстимеш хліба, і не питимеш води, і не вернешся дорогою, якою пішов! 10І пішов він іншою дорогою, і не вернувся тією дорогою, що нею прийшов був до Бет-Елу.

11 А один старий пророк сидів у Бет-Елі. І прийшли його сини, і розповіли йому про ввесь чин, що зробив Божий чоловік сьогодні в Бет-Елі, про ті слова, що він говорив до царя, і оповіли їх своєму батькові. 12І промовив до них їхній батько: Де ж та дорога, якою він пішов? А його сини бачили ту дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прийшов був з Юди. 13І сказав він до синів своїх: Осідлайте мені осла! І вони осідлали йому осла, і він сів на нього. 14І поїхав він за Божим чоловіком, і знайшов його, як сидів під дубом. І сказав він до нього: Чи ти той Божий чоловік, що прийшов із Юди? А той відказав: Я. 15І сказав він до нього: Іди зо мною до дому та з'їж хліба! 16А той відказав: Не можу вернутися з тобою та ввійти з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води з тобою в цьому місці! 17Бо було мені сказано за словом Господнім: Не їстимеш хліба й не питимеш там води, і не вернешся тією дорогою, якою ти йшов! 18А той відказав йому: І я пророк, як ти! А Ангол говорив мені за Господнім словом, кажучи: Заверни його з собою до дому свого, і нехай він їсть хліб і нехай п'є воду. Він же говорив йому неправду! 19І він вернувся з ним, і їв хліб у його домі та пив воду... 20І сталося, як сиділи вони при столі, то було Господнє слово до пророка, що вернув його. 21І він кликнув до Божого чоловіка, що прийшов із Юди, говорячи: Так сказав Господь: Тому, що був ти неслухняний Господнім наказам, і не додержував тієї заповіді, що наказав тобі Господь, Бог твій, 22і ти вернувся, і їв хліб та пив воду в місці, про яке Він говорив тобі: Не їж хліба й не пий води, то не ввійде твій труп до гробу батьків твоїх!...

23 І сталося, як той поїв хліба та напився, то він осідлав йому осла, тому пророкові, що він вернув його. 24І той подався, та спіткав його на дорозі лев, та й забив його. І був кинений труп його на дорозі, а осел стояв при ньому, а той лев стояв при трупі... 25Аж ось приходять люди, і побачили того трупа, киненого на дорозі, та лева, що стояв при трупі. І вони прийшли й говорили в тім місті, де сидів старий пророк. 26І почув про це той пророк, що вернув його з дороги, та й сказав: Це той Божий чоловік, що був неслухняний Господнім наказам, і Господь дав його левові, і він роздер його та вбив його за Господнім словом, що говорив йому. 27І сказав він до синів своїх, говорячи: Осідлайте мені осла! І осідлали. 28І поїхав він, і знайшов його трупа, киненого на дорозі, й осла та лева, що стояли при трупі, не з'їв той лев труп а й не роздер осла. 29І підняв той пророк трупа Божого чоловіка, і поклав його на осла, та й вернув його. І ввійшов старий пророк до міста, щоб оплакати та поховати того. 30І поклав він його в своїм гробі, і плакали над ним: Ой, брате мій! 31І сталося по його похороні, і сказав він до синів своїх, говорячи: Коли я помру, то поховаєте мене в гробі, що в ньому похований цей Божий чоловік. При костях його покладіть мої кості! 32Бо конче збудеться те слово, що він кликнув був за Господнім словом над тим жертівником, що в Бет-Елі, та над усіма жертівниковими місцями на пагірках, що в містах самарійських. 33По цій пригоді Єровоам не зійшов зо своєї злої дороги, і настановляв священиків пагірків з усього народу, хто хотів, той призначався, і ставав священиком пагірків. 34І стала та річ гріхом для Єровоамового дому, і на вигублення, і на винищення з-над поверхні землі.

Chapter 14

1 Того часу заслаб Авійя, Єровоамів син 2І сказав Єровоам до своєї жінки: Устань та переберися, і не пізнають, що ти Єровоамова жінка. І підеш до Шіло, ото там пророк Ахійя, який говорив про мене, що я буду царем над цим народом. 3І візьми в свою руку десять хлібів і калачі та дзбанок меду, і ввійдеш до нього. Він скаже тобі, що буде хлопцеві. 4І зробила так Єровоамова жінка. І встала вона, та й пішла до Шіло, і ввійшла до Ахійєвого дому. А Ахійя не міг бачити, бо очі йому стемніли через його старість. 5І Господь сказав до Ахійї: Ось приходить Єровоамова жінка, щоб запитати від тебе слово про сина свого, бо він слабий. Отак і так будеш їй говорити. І станеться, коли вона ввійде, то вдаватиме чужу. 6І сталося, як Ахійя почув шарудіння ніг її, як вона входила до входу, то сказав: Увійди, Єровоамова жінко! Чому то ти вдаєш чужу? А я посланий до тебе з твердою звісткою.

7 Іди, скажи Єровоамові: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Тому, що Я підніс тебе з-посеред народу, і дав тебе за князя над Моїм народом, Ізраїлем, 8і відірвав царство від Давидового дому й дав його тобі, та ти не був, як Мій раб Давид, що додержував заповідей Моїх, і що ходив за Мною всім серцем своїм, щоб робити тільки добре в очах Моїх, 9і робив ти гірше за всіх, хто був перед тобою, і ти пішов і наробив собі інших богів та литих бовванів, щоб гнівити Мене, а Мене ти відкинув геть, 10тому ось Я наводжу 935 8688 лихо 7451 на Єровоамів 3379 дім 1004, і вигублю 3772 8689 в Єровоама 3379 навіть те, що мочить 8366 8688 на стіну 7023, невільника 6113 8803 й вільного 5800 8803 в Ізраїлі 3478, і вимету 1197 8765 позостале 310 по Єровоамовім 3379 домі 1004, як вимітається 1197 8762 сміття 1557, аж не 8552 8800 зостанеться 8552 8800 нічого. 11Померлого в Єровоама в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне. Так сказав Господь. 12А ти встань, іди до свого дому. Як ноги твої входитимуть до міста, то помре той хлопець. 13І буде його оплакувати ввесь Ізраїль, і поховають його, бо він один в Єровоама ввійде до гробу, бо тільки в ньому в Єровоамовім домі була знайдена добра річ для Господа, Бога Ізраїлевого. 14А Господь поставить Собі царя над Ізраїлем, який вигубить Єровоамів дім того дня. Та що станеться тепер? 15І поб'є Господь Ізраїля, і він захитається, як хитається очерет на воді! І вирве Він Ізраїля з-над цієї хорошої землі, яку дав їхнім батькам, і порозкидає їх по той бік Річки за те, що вони поробили собі Астарти, що гнівають Господа. 16І Він видасть Ізраїля через гріх Єровоама, що грішив сам, і що ввів у гріх Ізраїля. 17І встала Єровоамова жінка, і пішла, і прийшла до Тірци. Як вона входила до порога дому, то той хлопець помер... 18І поховали його, й оплакував його ввесь Ізраїль за словом Господа, що говорив через раба Свого пророка Ахійю. 19А решта Єровоамових діл, як він воював та як він царював, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 20А час, який царював Єровоам, двадцять і два роки. І спочив він із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Надав.

21 А Рехав'ам, син Соломонів, царював у Юді. Рехав'ам був віку сорока й одного року, коли зацарював, а царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен, щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я його матері: аммонітка Наама. 22А Юда робив зло в Господніх очах, і вони гнівили Його більш від усього того, що чинили їхні батьки своїм гріхом, яким грішили. 23І також вони будували собі жертівники на пагірках, і стовпи, і Астарти на кожному високому взгір'ї та під кожним зеленим деревом. 24І також були блудодії в тому краї, вони чинили всю гидоту тих людей, що Господь прогнав їх від Ізраїлевого обличчя. 25І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шушак, єгипетський цар, на Єрусалим. 26І позабирав він скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і все забрав. І забрав він усі золоті щити, що Соломон поробив був. 27А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити, і віддав їх на руки провідників бігунів, що стерегли вхід до царського дому. 28І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, бігуни носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів. 29А решта Рехав'амових діл та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 30А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точилася по всі дні. 31І спочив Рехав'ам зо своїми батьками, і був він похований зо своїми батьками в Давидовому Місті. А ім'я його матері аммонітянка Наама. А замість нього зацарював його син Авійям.

Chapter 15

1 А вісімнадцятого року царя Єровоама, Неватового сина, над Юдою зацарював Авійям. 2Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Мааха, Авесаломова дочка. 3І він ходив в усіх гріхах свого батька, які той робив перед ним, і серце його не було все з Господом, Богом своїм, як серце його батька Давида. 4Бо Господь, Бог його, ради Давида дав йому світильника в Єрусалимі, щоб поставити сина його по ньому та укріпити Єрусалим. 5Бо Давид робив добре в Господніх очах, і не відступав від усього що Він наказав був йому, по всі дні життя свого, окрім справи хіттянина Урії. 6А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точилася по всі дні життя його. 7А решта Авійямових діл та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. І війна точилася між Авійямом та між Єровоамом. 8І спочив Авійям зо своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аса.

9 А року двадцятого Єровоама, Ізраїлевого царя, зацарював Аса, цар Юдин. 10І він царював в Єрусалимі сорок і один рік. А ім'я його матері Мааха, Авесаломова дочка. 11І робив Аса добре в Господніх очах, як батько його Давид. 12І вигнав він блудодіїв із краю, і повикидав усіх божків, яких поробили були їхні батьки. 13І навіть матір свою Мааху, і її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ідола для Астарти. І Аса порубав ідола її, та й спалив у долині Кедрон. 14А пагірки не минулися; тільки Асине серце було все з Господом по всі його дні. 15І вніс він до Господнього дому присвячені речі свого батька та присвячені речі свої, срібло, і золото, і посуд. 16А війна точилася між Асою та між Башою по всі їхні дні. 17І пішов Баша, цар Ізраїлів, на Юду, і будував Раму, щоб не дати нікому від Аси, царя Юдиного, виходити та входити. 18І взяв Аса все срібло та золото, позостале в скарбницях храму Господнього та дому царевого, та й дав його до руки своїх слуг. І послав їх цар Аса до Бен-Гадада, сина Тавримонна, сина Хезйонового, сирійського царя, що сидів у Дамаску, говорячи: 19Є умова між мною та між тобою, між батьком моїм та між батьком твоїм. Ось послав я тобі дара, срібла та золота, іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він відійде від мене. 20І послухався Бен-Гаддад царя Аси, і послав провідників свойого війська на Ізраїлеві міста, та й побив Іййона, і Дана, і Авела, Бат-Мааху, і всього Кінерота та всю землю Нефталимову. 21І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, й осівся в Тірці. 22А цар Аса закликав до послуху всього Юду, нікого не виключаючи, і вони повиносили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша. І цар Аса збудував з того Веніяминову Ґеву. 23А решта діл Аси та вся лицарськість його, і все, що він зробив був, і міста, які побудував, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів; тільки на час старости своєї він заслаб був на свої ноги. 24І спочив Аса з батьками своїми, і був похований з батьками своїми в Місті Давида, свого батька. А замість нього зацарював його син Йосафат.

25 А над Ізраїлем зацарював Надав, Єровоамів син, у другому році Аси, царя Юдиного, та й царював над Ізраїлем два роки. 26І робив він зле в Господніх очах, і ходив дорогою батька свого та в гріху його, що вводив теж у гріх Ізраїля. 27І змовився на нього Баша, син Ахійї, з Іссахарового дому, та й побив його Баша в Ґіббетоні филистимському. А Надав та ввесь Ізраїль облягали Ґіббетон. 28І вбив його Баша в третьому році Аси, царя Юдиного, та й зацарював замість нього. 29І сталося, як зацарював він, то побив увесь Єровоамів дім, не позоставив Єровоамові жодної душі, аж поки не вигубив його, за словом Господа, що говорив через Свого раба шілонянина Ахійю, 30за гріх Єровоама, що грішив сам і що вводив у гріх Ізраїля, через свій гнів, яким гнівив Господа, Бога Ізраїлевого. 31А решта діл Надава та все, що він був зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 32А війна точилася між Асою та між Башею, Ізраїлевим царем, по всі дні їх. 33Третього року Аси, царя Юдиного, зацарював Баша, син Ахійїн, над усім Ізраїлем у Тірці, на двадцять і чотири роки. 34І робив він зло в Господніх очах, і ходив дорогою Єровоама та в гріху його, що вводив у гріх Ізраїля.

Chapter 16

1 І було Господнє слово до Єгу, Хананієвого сина, про Башу, говорячи: 2Тому, що Я підніс тебе з пороху, і настановив тебе володарем над Моїм народом, Ізраїлем, а ти пішов Єровоамовою дорогою та вводив у гріх народ Мій, Ізраїля, щоб гнівити Мене гріхами їх, 3то ось Я вигублю по Баші та по домі його, зроблю твій дім, як дім Єровоама, Неватового сина. 4Померлого в Баші в місті з'їдять пси, а померлого йому на полі, поїсть птаство небесне. 5А решта діл Баші, і що він зробив був, і лицарськість його, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 6І спочив Баша зо своїми батьками, і був похований в Тірці, а замість нього зацарював син його Ела. 7І було слово Господнє через пророка Єгу, сина Хананієвого, до Баші та до дому його, а то через усе те зло, що коїв він у Господніх очах, щоб гнівити Його чином своїх рук, щоб бути, як Єровоамів дім, що Він побив його. 8Двадцять і шостого року Аси, царя Юдиного, зацарював Ела, Башин син, над Ізраїлем у Тірці, на два роки. 9І змовився на нього його раб Зімрі, провідник половини колесниць. І коли він, п'яний, пив у домі Арци, що був над його домом у Тірці, 10то прийшов Зімрі й убив його, і вбив його в двадцятому й сьомому році Аси, царя Юдиного, та й зацарював замість нього. 11І сталося, як він зацарював та сів на його троні, то він вибив увесь Башин дім, не позоставив навіть того, що мочить на стіну, ані рідних його, ані друзів його. 12І вигубив Зімрі ввесь Башин дім, за словом Господа, що промовляв був до Баші через пророка Єгу, 13за всі гріхи Баші та гріхи Елі, його сина, що грішили самі, і що вводили в гріх Ізраїля, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, своїми гидотами. 14А решта діл Елі та все, що він робив, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

15 У році двадцятому й сьомому Аси, царя Юдиного, зацарював Зімрі в Тірці на сім день, коли народ облягав филистимський Ґіббетон. 16І прочув народ, що облягав, таке: Змовився Зімрі та й убив царя! І ввесь Ізраїль настановив царем над Ізраїлем Омрі, провідника війська, того дня в таборі. 17І піднялися Омрі та ввесь Ізраїль із ним із Ґіббетону, і облягли Тірцу. 18І сталося, як побачив Зімрі, що місто здобуте, то ввійшов до палацу царевого дому, та й спалив над собою царський дім огнем, і помер 19за гріх свій, що грішив ним, щоб робити зло в Господніх очах, щоб ходити дорогою Єровоама та в гріху його, який він чинив, щоб вводити в гріх Ізраїля. 20А решта діл Зімрі та змова його, що вчинив був, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 21Тоді Ізраїлів народ поділився пополовині: половина народу була за Тівні, Ґінатового сина, щоб настановити його царем, а половина за Омрі. 22Та був сильніший народ, що стояв за Омрі, від народу, що був за Тівні, Ґінатового сина. І помер Тівні, а зацарював Омрі. 23У році тридцятому й першому Аси, царя Юдиного, над Ізраїлем зацарював на дванадцять літ Омрі. У Тірці царював він шість років. 24І купив він від Шемера гору Шомерон за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав ім'я міста, яке збудував, іменем пана тієї гори: Шомерон. 25І робив Омрі зло в Господніх очах, і чинив зло більше від усіх, хто був перед ним. 26І ходив він усією дорогою Єровоама, сина Неватового, та в гріхах його, якими вводив у гріх Ізраїля, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїля, гидотами своїми. 27А решта діл Омрі, що робив він, та лицарськість його, яку він чинив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 28І спочив Омрі з своїми батьками, і був похований у Самарії. А замість нього зацарював його син Ахав.

29 Ахав, син Омрі, зацарював над Ізраїлем у році тридцятому й восьмому Аси, царя Юдиного. І царював Ахав, син Омрі, над Ізраїлем у Самарії двадцять і два роки. 30І робив Ахав, син Омрі, зло в Господніх очах більше від усіх, хто був перед ним. 31І було йому мало ходити в гріхах Єровоама, Неватового сина, і він узяв за жінку Єзавель, дочку Етбаала, сидонського царя. І він пішов, і служив Ваалові, і вклонявся йому. 32І він поставив жертівника для Ваала в Вааловому домі, якого збудував у Шомероні. 33І зробив Ахав Астарту. І Ахав далі чинив, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, більше від усіх Ізраїлевих царів, що були перед ним. 34За його днів Хіїл з Бет-Елу відбудував Єрихона, на перворіднім своїм Авірамові він заклав його фундаменти, а на наймолодшім своїм Сеґівові повставляв брами його, за словом Господа, що говорив через Ісуса, Навинового сина.

Chapter 17

1 І сказав тішб'янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом! 2І було до нього слово Господнє, говорячи: 3Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. 4І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там. 5І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. 6А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечорі, а з потоку він пив. 7І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.

8 І було Господнє слово до нього, говорячи: 9Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе. 10І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап'юся. 11І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку! 12А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з'їмо ми, та й помремо... 13І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім. 14Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі. 15І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, 16дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.

17 І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому. 18І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!... 19І сказав він до неї: Дай мені сина свого! І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. 20І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина? 21І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї! 22І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила... 23І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: Дивися, твій син живий! 24І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!

Chapter 18

1 І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: Іди, покажися до Ахава, а Я дам дощ на поверхню землі. 2І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод. 3І покликав Ахав Овдія, що був над домом, а Овдій був дуже богобійний. 4І сталося, коли Єзавель вигублювала Господніх пророків, то Овдій узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою. 5І сказав Ахав до Овдія: Іди по Краю до всіх водних джерел та до всіх потоків, може знайдемо трави, і позоставимо при житті коня та мула, і не вигубимо худоби.. 6І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, Ахав пішов однією дорогою сам, Овдій пішов сам другою дорогою. 7І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назустріч йому. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: Чи то ти, пане мій Іллє? 8А той відказав йому: Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля! 9А він сказав: Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене? 10Як живий Господь, Бог твій, немає народу та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсягав те царство та той народ, що знайдуть тебе. 11А тепер ти говориш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля! 12І станеться, я піду від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду я, щоб донести Ахаву, а коли він не знайде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї молодости. 13Чи ж не було сказано панові моєму те, що зробив я, коли Єзавель побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою? 14А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, і він мене вб'є!... 15Та Ілля відказав: Як живий Господь Саваот, що я стою перед Його лицем, сьогодні я покажуся йому! 16І пішов Овдій назустріч Ахаву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпроти Іллі.

17 І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: Чи це ти, що непокоїш Ізраїля? 18А той відказав: Не я внещасливив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами. 19А тепер пошли, збери до мене на гору Кармел усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо столу Єзавелі. 20І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на гору Кармел.

21 І підійшов Ілля до всього народу й сказав: Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал ідіть за ним! Та не відповів йому народ ані слова. 22І сказав Ілля до народу: Я сам позостався Господній пророк, а пророків Ваалових чотири сотні й п'ятдесят чоловіка. 23І нехай дадуть нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дрова, а огню не покладуть. І я приготую одного бичка, і дам на дрова, а огню не покладу. 24І ви покличете ім'я бога вашого, а я покличу Ім'я Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, Він Бог! І відповів той народ та й сказав: Це добре слово! 25І сказав Ілля до Ваалових пророків: Виберіть собі одного бичка, і приготуйте перші, бо ви численніші, і покличте ім'я свого бога, і огню не покладете. 26І взяли вони того бичка, що він дав їм, і вони приготували й кликали Ваалове ім'я від ранку й аж до полудня, говорячи: Ваале, почуй нас! Та не було ані голосу, ані відповіді. І скакали вони біля жертівника, що зробили. 27І сталося опівдні, і сміявся з них Ілля й говорив: Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує, або відлучився, або в дорозі! Може він спить, то прокинеться! 28І стали вони кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров. 29І сталося, як минувся південь, то вони пророкували аж до часу принесення хлібної жертви, та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху... 30І сказав Ілля до всього народу: Підійдіть до мене! І підійшов увесь народ до нього, а він поправив розбитого Господнього жертівника. 31І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племен синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: Ізраїль буде ім'я твоє! 32і збудував із того каміння жертівника в Ім'я Господнє, і зробив рова, площею на дві саті насіння, навколо жертівника. 33І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дровах. 34І він сказав: Наповніть чотири відрі води, і нехай виллють на цілопалення та на дрова. І сказав: Повторіть! І повторили. І сказав: Зробіть утретє! І зробили втретє. 35І потекла вода навколо жертівника, а також рів наповнився водою. 36І сталося в час принесення хлібної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізнають, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом. 37Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізнає цей народ, що Ти Господь, Бог, і Ти обернеш їхнє серце назад! 38І спав Господній огонь, та й пожер цілопалення, і дрова, і каміння, і порох, і вилизав воду, що в рові... 39І побачили це всі люди, та й попадали на обличчя свої й говорили: Господь, Він Бог, Господь, Він Бог! 40І сказав до них Ілля: Схопіть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече з них! І похапали їх, а Ілля звів їх до потоку Кішон, та й порізав їх...

41 І сказав Ілля до Ахава: Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу. 42І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхів'я Кармелу, і нахилився до землі, і поклав обличчя своє між свої коліна. 43І сказав він до свого хлопця: Вийди, подивися в напрямі моря! І той вийшов і подивився та й сказав: Нема нічого. Та він відказав: Вернися сім раз! 44І сталося сьомого разу, і він сказав: Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря. А він сказав: Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ. 45І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер, і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел. 46А Господня рука була на Іллі. І він оперезав свої стегна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу.

Chapter 19

1 А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем. 2І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них! 3І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця. 4А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерти, і сказав: Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!... 5І поклався він, і заснув під одним ялівцем. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: Устань та попоїж! 6І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався. 7І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою. 8І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив.

9 І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: Чого ти тут, Іллє? 10А той відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її. 11А Він відказав: Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. 12А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос. 13І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, що говорив: Чого ти тут, Іллє? 14А він відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її. 15І сказав до нього Господь: Іди, вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню. І прийдеш, і помажеш Хазаїла на царя над Сирією. 16А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість себе. 17І станеться, хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей. 18А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його.

19 І пішов він ізвідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре. Дванадцять запрягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща. 20І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: Нехай поцілую я батька свого та свою матір, та й піду за тобою! А той відказав йому: Іди, але вернися, бо що я зробив тобі? 21І вернувся він від нього, і взяв запряга волів та й приніс його в жертву, а ярмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.

Chapter 20

1 А Бен-Гадад, цар сирійский, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї. 2І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста, 3та й сказав йому: Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, мої вони! 4І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє! 5І знову вернулися ті посли та й сказали: Так сказав Бен-Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх. 6А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть... 7І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, і я йому не відмовив. 8І сказали до нього всі старші та ввесь народ: Не слухай, і не погоджуйся! 9І сказав він до послів Бен-Гадада: Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь. 10І послав до нього Бен-Гадад та й сказав: Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!... 11І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв'язує!

12 І сталося, як почув він цю відповідь, а він пив, він та царі в шатрах, то сказав до своїх рабів: Пустіть тарани! І вони пустили тарани на місто. 13Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я Господь! 14І сказав Ахав: Ким? А той відказав: Так сказав Господь: Слугами начальників округ. І сказав: Хто розпічне війну? А той відказав: Ти. 15І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, сім тисяч. 16І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п'яний у шатрах, він та царі, тридцять і два царі, що допомагали йому. 17І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: Ось повиходили люди з Самарії. 18А він відказав: Якщо на мир вийшли вони, схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, теж живими схопіть їх у неволю! 19А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними. 20І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями. 21І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе. 23А слуги сирійського царя сказали йому: Бог гір їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, присягаємо, що будемо сильніші від них! 24І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них. 25А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо, що ми будемо сильніші від них! І він послухався їхнього голосу, і зробив так. 26І сталося по році, і Бен-Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем. 27А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни наповнили Край. 28І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я Господь! 29І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня. 30А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.

31 І сказали до нього його слуги: Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, може він пощадить твою душу. 32І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя! А той відказав: Чи він іще живий? Він мій брат! 33А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: Брат твій Бен-Гадад! І той відказав: Підіть, приведіть його! І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю. 34І сказав до нього Бен-Гадад: Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії. А Я сказав Ахав по умові відпущу тебе. І він склав з ним умову, та й відпустив його. 35Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: Удар мене! Та відмовився той чоловік ударити його. 36І сказав він йому: За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев! І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив. 37І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: Удар мене! І той чоловік ударив його, ударив та й зранив. 38І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої. 39І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла. 40І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам проказав. 41А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків. 42А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!... 43І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.

Chapter 21

1 І сталося по цих пригодах таке. У їзреелянина Навота, що в Їзреелі, був виноградник при палаті Ахава, самарійського царя. 2І говорив Ахав до Навота, кажучи: Дай мені свого виноградника, і він буде мені за яринного города, бо він близький до мого дому. А я дам тобі замість нього виноградника ліпшого від нього. Якщо це добре в очах твоїх, я дам тобі срібла, ціну його. 3І сказав Навот до Ахава: Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків. 4І ввійшов Ахав до дому свого незадоволений та гнівний через те слово, яке говорив йому їзреелянин Навот, бо той сказав: Не дам тобі спадщини батьків моїх! І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.

5 І прийшла до нього жінка його Єзавель та й сказала йому: Чого це твій дух сумний, і ти не їси хліба? 6І сказав він до неї: Бо я говорив до їзреелянина Навота. І сказав я йому: Дай мені свого виноградника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого. Та він відказав: Не дам тобі свого виноградника! 7І сказала до нього його жінка Єзавель: Отепер ти зробишся царем над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце. А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я. 8І понаписувала вона листи в імені Ахава, і позапечатувала їх його печаткою, та й порозсилала ті листи до старших та до вельможних, що були в його місті, що сиділи з Навотом. 9А в тих листах вона понаписувала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу. 10І посадіть двох негідних людей навпроти нього, нехай свідчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І виведіть його, і вкаменуйте його, і нехай він помре... 11І зробили мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзавель, як було написано в листах, які вона порозсилала до них. 12Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу. 13І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди свідчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: Навот зневажив Бога й царя! І вивели його поза місто, та й укаменували його камінням, і він помер... 14І послали вони до Єзавелі, говорячи: Навот укаменований і помер. 15І сталося, як почула Єзавель, що Навот укаменований і помер, то сказала Єзавель до Ахава: Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот не живий, а помер. 16І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його.

17 І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи: 18Устань, зійди назустріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Сирії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його. 19І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров! 20І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій! А той відказав: Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах. 21Ось Я спроваджую на тебе лихо, і вигублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі! 22І зроблю з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгнівив ти Мене та ввів у гріх Ізраїля. 23І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: Пси з'їдять Єзавель на передмур'ї Їзреелу. 24Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне. 25Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель. 26І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь повиганяв перед Ізраїлевими синами. 27І сталося, як Ахав почув ці слова, то роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив сумовито... 28І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи: 29Чи ти спостеріг, що Ахав упокорився перед лицем Моїм? За те, що він упокорився перед Моїм лицем, не наведу Я лиха за його днів, за днів його сина наведу Я те лихо на його дім.

Chapter 22

1 І прожили вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем. 2І сталося третього року, і зійшов Йосафат, цар Юдин, до Ізраїлевого царя. 3І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот наш? А ми мовчимо, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя. 4І сказав він до Йосафата: Чи ти підеш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту? А Йосафат відказав: Я як ти, народ мій як народ твій, мої коні як твої коні! 5І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Вивідай зараз слово Господнє! 6І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті відказали: Іди, а Господь дасть його в цареву руку. 7І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і вивідаємо від нього. 8І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить так! 9І покликав Ізраїлів цар одного євнуха, і сказав: Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина! 10І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. 11А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до вигублення їх! 12І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, і Господь дасть його в цареву руку. 13А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: Ось слова тих пророків, одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говоритимеш добре. 14І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже мені Господь, я те говоритиму!

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: Міхею, чи підемо на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехаємо? А той відказав йому: Вийди, і пощастить тобі, і Господь дасть у цареву руку. 16І сказав йому цар: Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого, тільки правду в Ім'я Господа? 17А той відказав: Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого. 18І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе? 19А Міхей відказав: Тому послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло при Ньому з правиці Його та з лівиці Його. 20І сказав Господь: Хто намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так. 21І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим? 22А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! 23А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе... 24І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою? 25А Міхей сказав: Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімнати, щоб сховатися. 26І сказав Ізраїлів цар: Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина, 27та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром. 28А Міхей відказав: Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене! І до того сказав: Слухайте це, всі народи!

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. 30І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переберуся, і піду на бій, а ти вбери свої царські шати! І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій. 31А сирійський цар наказав керівникам своїх колесниць, тридцятьом і двом, говорячи: Не будете воювати з малим та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем. 32І сталося, як керівники колесниць побачили Йосафата, то вони сказали: Це дійсно Ізраїлів цар! І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафат закричав. 33І сталося, як керівники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. 34А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем. А той сказав своєму візникові: Поверни назад, і виведи мене з табору, бо я ранений... 35І знявся бій того дня, а цар був поставлений на колесниці проти Сирії, і помер увечорі. І кров із рани текла в колесницю. 36А як сонце заходило, нісся крик у таборі такий: Кожен до міста свого, і кожен до краю свого! 37І помер цар, і був привезений до Самарії. І поховали царя в Самарії. 38І полоскали колесницю над ставом у Самарії, і пси лизали його кров, а блудниці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив. 39А решта Ахавових діл, і все, що він зробив був, і дім зо слонової кости, що він збудував, і всі міста, які він побудував, отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 40І спочив Ахав із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Ахазія.

41 А Йосафат, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого. 42Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи. 43І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збочував із неї, щоб чинити добре в Господніх очах. Тільки пагірки не були понищені, народ іще приносив жертви й кадив на пагірках. 44І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем. 45А решта Йосафатових діл та лицарськість його, що він чинив був та як воював, отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 46А решту блудодіїв, що позоставалися за днів його батька Аси, він вигубив із Краю. 47А царя не було в Едомі, був намісник царів. 48А Йосафат наробив був таршіських кораблів, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбивалися кораблі при Ецйон-Ґевері. 49Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: Нехай підуть на кораблях мої раби з рабами твоїми. Та Йосафат не захотів. 50І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похований в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам. 51Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки. 52І робив він лихе в Господніх очах, і ходив дорогою батька свого й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. 53І служив він Ваалові, і вклонявся йому, та й гнівив Господа, Бога Ізраїлевого, усе так, як робив його батько.

2 Kings

Chapter 1

1 А по смерті Ахава збунтувався Моав на Ізраїля. 2А Ахазія випав через ґрати в своїй горниці, що в Самарії, та й захворів. І послав він послів, і сказав до них: Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи видужаю я з своєї цієї хвороби? 3А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: Устань, вийди назустріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога? 4Тому так сказав Господь: Із того ліжка, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!... І пішов Ілля. 5І вернулися посли до царя, а він сказав до них: Що це ви вернулися? 6А вони відказали йому: Назустріч нам вийшов один чоловік, і сказав нам: Ідіть, верніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так сказав Господь: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ти посилаєш вивідати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому те ложе, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш... 7А він їм сказав: Якого вигляду той чоловік, що вийшов назустріч вас, і говорив вам оці слова? 8Вони ж відказали: Це чоловік волохатий, а шкуряний пояс оперезаний на стегнах його. А він сказав: Це тішб'янин Ілля!

9 І послав він до нього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов він до нього, аж ось він сидить на верхів'ї гори. І сказав він до нього: Чоловіче Божий, цар сказав: Зійди ж ізвідти! 10А Ілля відповів і говорив до того п'ятдесятника: А якщо я Божий чоловік, нехай зійде з неба огонь, і нехай пожере тебе та п'ятдесятку твою! І зійшов із неба огонь, і пожер його та його п'ятдесятку... 11І цар знову послав до нього іншого п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І він відповів і сказав до нього: Чоловіче Божий, отак сказав цар: Зійди ж скоро! 12І відповів Ілля та й сказав до нього: Якщо я Божий чоловік, нехай зійде з неба огонь, і нехай пожере тебе та твою п'ятдесятку! І зійшов із неба Божий огонь, і пожер його та його п'ятдесятку... 13І знову послав він третього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов, і прийшов третій п'ятдесятник, та й упав на коліна свої перед Іллею, і благав його та до нього говорив: Чоловіче Божий, нехай же буде дорога душа моя та душа твоїх рабів, тих п'ятидесяти, в очах твоїх! 14Ось зійшов був огонь із неба, та й пожер тих двох перших п'ятдесятників та їхні п'ятдесятки; а тепер нехай буде дорога душа моя в очах твоїх! 15А Ангол Господній сказав до Іллі: Зійди з ним, не бійся його! І він устав, і зійшов з ним до царя, 16Та й сказав до нього: Так сказав Господь: Тому, що ти посилав послів, щоб вивідати від Ваал-Зевува, екронського бога, ніби в Ізраїлі нема Бога, щоб вивідати слова Його, тому те ложе, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш! 17І той помер, за словом Господа, що говорив до Іллі, а замість нього зацарював Єгорам, другого року Єгорама, сина Йосафата, Юдиного царя, бо не було в нього сина. 18А решта діл Ахазії, що він зробив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

Chapter 2

1 І сталося, коли Господь мав узяти Іллю в вихрі на небо, то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу. 2І сказав Ілля до Єлисея: Сиди тут, бо Господь послав мене аж до Бет-Елу. Та Єлисей відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І зійшли вони до Бет-Елу. 3І повиходили бет-ельські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього: Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе? А він відказав: Я також знаю, мовчіть! 4І сказав йому Ілля: Єлисею, сиди тут, бо Господь послав мене до Єрихону. Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І прийшли вони до Єрихону. 5І підійшли єрихонські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього: Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе? А він відказав: Я також знаю, мовчіть! 6І сказав йому Ілля: Сиди тут, бо Господь послав мене до Йордану! Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І пішли вони обоє. 7І п'ятдесят чоловіка пророчих синів також пішли, і стали навпроти здалека, а вони обидва стали над Йорданом. 8І взяв Ілля плаща свого, і згорнув, і вдарив по воді, і вона розділилась пополовині туди та сюди...

9 І сталося, як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисея: Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе! І сказав Єлисей: Нехай же буде на мені подвійний твій дух! 10А той відказав: Тяжкого зажадав ти! Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе, буде тобі так, а якщо ні не буде. 11І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо... 12А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його... І схопився він сильно за одежу свою та й роздер її на дві частині.

13 І підняв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вернувся, і став на березі Йордану. 14І взяв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вдарив по воді та сказав: Де Господь, Бог Іллі? І також він ударив по воді, і вона розділилася пополовині туди та сюди!... 15І побачили його знавпроти єрихонські пророчі сини, та й сказали: На Єлисеї спочив дух Іллів! І пішли вони назустріч йому, і попадали перед ним до землі, 16та й сказали до нього: Ось із твоїми рабами є п'ятдесят чоловіка хоробрих, нехай вони підуть та пошукають твого пана, а ну ж забрав його Дух Господній, і кинув його на одну з гір або в одну з долин! А той відказав: Не посилайте! 17Та вони сильно благали його, аж докучили йому, то він сказав: Посилайте! І послали вони п'ятдесят чоловіка, і шукали три дні, та не знайшли його. 18І вони вернулися до нього (а він мешкав в Єрихоні). І сказав він до них: Чи ж не казав я вам: Не йдіть?

19 І сказали люди того міста Єлисеєві: Ось положення цього міста хороше, як пан бачить, та вода нехороша, а земля неплідна. 20А він сказав: Подайте мені нового дзбанка, і покладіть туди соли. І вони подали йому. 21І він вийшов до джерела води, і кинув туди соли й сказав: Так сказав Господь: Уздоровив Я цю воду, не буде вже звідти смерти, ані непліддя! 22І була вилікувана та вода, і так є аж до цього дня, за словом Єлисея, яке він говорив. 23І відійшов він звідти до Бет-Елу. А коли він ішов дорогою, то малі хлопці виходили з того міста й насміхалися з нього, і казали йому: Ходи, лисий! Ходи, лисий! 24І він обернувся назад і побачив їх, та й прокляв їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу, і розірвали з них сорок і двоє дітей... 25А він пішов звідти до гори Кармел, а звідти вернувся до Самарії.

Chapter 3

1 А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років. 2І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його. 3Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них. 4А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів. 5І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.

6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля. 7І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні! 8І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині. 9І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них. 10І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава. 11І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі. 12І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський. 13І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава. 14І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе. 15А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука, 16і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою! 17Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба. 18Та буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку. 19І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням.

20 І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою. 21А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі. 22І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров. 23І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве! 24І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян, 25а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його. 26І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг. 27І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.

Chapter 4

1 А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисея, говорячи: Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів... 2І сказав до неї Єлисей: Що я зроблю тобі? Розкажи мені, що є в тебе в домі. А та відказала: Нічого нема в домі твоєї невільниці, є тільки горня оливи. 3А він сказав: Іди, позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд порожній. Не бери мало! 4І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставляй. 5І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми. Вони подавали їй посуд, а вона наливала. 6І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: Подай мені ще посуду! А він відказав їй: Нема вже посуду. І спинилася олива. 7І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові. І він сказав: Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові. А ти та сини твої будете жити на позостале.

8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб. 9І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий. 10Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди. 11Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там. 12І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку! І той покликав її, і вона стала перед ним. 13І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська? А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого! 14І сказав він: Що ж зробити їй? А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий. 15А він сказав: Поклич її. І він покликав її, і вона стала при вході. 16І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина! А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці! 17Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.

18 І росло те дитя. А одного разу вийшло воно до свого батька до женців. 19І сказало воно до свого батька: Голова моя, голова моя!... А той сказав слузі: Занеси його до його матері! 20І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло... 21І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла. 22І покликала вона свого чоловіка та й сказала: Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся. 23А він сказав: Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота. А вона відказала: Добре! 24І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі. 25І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел. І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітянка! 26Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині? А та відказала: Усе гаразд! 27І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені. 28А вона сказала: Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману? 29І він сказав до Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди. Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому. І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя. 30А мати того хлопця сказала: Як живий Господь і жива душа твоя, я не полишу тебе! І він устав і пішов за нею. 31А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: Не збудився той хлопець! 32І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!... 33І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа. 34І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!... 35І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди. І ввійшов він, і знову схилився над ним, і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплющив той хлопець очі свої. 36І покликав він Ґехазі та й сказав: Поклич ту шунамітянку! І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: Забери свого сина! 37І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі. І взяла вона сина свого та й вийшла...

38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: Пристав великого горшка, і звари їжу для пророчих синів. 39І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини, і знайшов там витку рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огірків. І він прийшов, і накришив до горшка їжі, бо вони не знали того. 40І поналивали вони людям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: Смерть у горшку, чоловіче Божий! І не могли вони їсти... 41А він сказав: Дайте муки! І він всипав її до горшка і сказав: Наливай народові, і нехай їдять! І вже не було нічого злого в горшку. 42І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первоплоду, двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках у своїй торбі. І сказав Єлисей: Дай народові, і нехай вони їдять! 43А слуга його сказав: Що оце покладу я перед сотнею чоловіка? Та він відказав: Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: Їжте й позоставте! 44І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

Chapter 5

1 А Нааман, начальник війська сирійського царя, був муж великий перед своїм паном, вельмиповажаний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. І був це муж дуже хоробрий, але прокажений. 2А сирійці вийшли були ордами, і взяли до неволі з Ізраїлевого краю малу дівчину, і вона услуговувала жінці Наамана. 3І сказала вона до своєї пані: Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його! 4А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: Отак і отак говорила та дівчина, що з Ізраїлевого краю. 5І сказав сирійський цар: Тож піди, а я пошлю свого листа до Ізраїлевого царя. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін одежі. 6І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: Ось тепер, як прийде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти вилікуєш його від прокази його. 7І сталося, як Ізраїлів цар перечитав цього листа, то роздер свої шати й сказав: Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази його? Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки. 8І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: Нащо роздер ти шати свої? Нехай той прийде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!

9 І прибув Нааман зо своїми кіньми та з колесницею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому. 10І послав Єлисей до нього посла, говорячи: Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й очистишся. 11І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім'я Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого... 12Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим? І повернувся він, і пішов у гніві. 13І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся і будеш чистий! 14І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця, і став він чистий!

15 І вернувся до Божого чоловіка він та ввесь табір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми дарунка від свого раба. 16Та Єлисей відказав: Як живий Господь, що стою перед лицем Його, я не візьму! А той сильно просив його взяти, та він відмовився. 17І сказав Нааман: А як ні, то нехай буде дано твоєму рабові землі, скільки понесуть два мули, бо твій раб не буде вже приносити цілопалення та жертву іншим богам, а тільки Господеві! 18Тільки оцю річ нехай простить Господь твоєму рабові: коли мій пан прийде до Ріммонового дому, щоб там поклонятися, і опиратиметься на мою руку, то й я схилюся в Ріммоновім домі. Коли я кланятимуся в Ріммоновім домі, то нехай простить Господь твоєму рабові цю річ! 19А той відказав: Іди з миром! І відійшов від нього на невелику відстань.

20 І сказав Ґехазі, слуга Єлисея, чоловіка Божого: Ось мій пан стримав цього сиріянина Наамана, щоб нічого не взяти з руки його, що він приніс. Як живий Господь, побіжу за ним і візьму щось від нього!... 21І погнався Ґехазі за Нааманом. І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: Чи все гаразд? 22А той відказав: Гаразд! Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшла до мене з Єфремових гір двоє юнаків, пророчі сини. Дай їм талант срібла та дві зміні одежі! 23А Нааман відказав: Будь ласкав, візьми два таланти! І він упрошував його. І зав'язав він два таланти срібла в дві торбі, та дві зміні одежі, і дав своїм слугам, а вони понесли перед ним. 24І прийшов він до згір'я, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли. 25А він прийшов та й став перед паном своїм. І сказав до нього Єлисей: Звідки ти, Ґехазі? А той відказав: Нікуди не ходив твій раб, ані туди, ані сюди... 26І сказав Єлисей до нього: Чи моє серце не ходило з тобою, коли обернувся той муж зо свого воза назустріч тобі? Чи час брати срібло та брати одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну та худобу велику, і рабів, і невільниць? 27Тож Нааманова проказа нехай приліпиться до тебе та до насіння твого навіки! І той вийшов від нього прокажений, побілівши, як сніг!...

Chapter 6

1 І сказали пророчі сини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас. 2Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там. А він сказав: Ідіть. 3І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами! А він сказав: Я піду. 4І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево. 5І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена! 6І сказав Божий чоловік: Куди вона впала? А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!... 7І він сказав: Витягни собі! А той простяг свою руку і взяв...

8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування. 9А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни! 10І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два. 11І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем? 12І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!...

13 А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані! 14І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто. 15А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити? 16А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними. 17І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!... 18І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом... 19І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію. 20І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!... 21І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку? 22А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана. 23І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.

24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію. 25І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла. 26І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю! 27А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила? 28І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра. 29І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо його, та вона сховала свого сина. 30І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду! 31І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні! 32А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним. 33Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?

Chapter 7

1 І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії. 2І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

3 І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо? 4Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо... 5І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого! 6Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас! 7І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє! 8І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали. 9І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому! 10І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв'язувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були! 11І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.

12 І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста! 13І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо. 14І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться. 15І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві. 16І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім! 17І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар. 18І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії, 19то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш. 20І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер...

Chapter 8

1 А Єлисей говорив до жінки, що її сина він воскресив, кажучи: Устань та й іди ти та дім твій, і мешкай дебудь, бо Господь прикликав голод, і він прийшов до краю на сім літ. 2І встала та жінка, і зробила за словом Божого чоловіка. І пішла вона та її дім, і замешкала в филистимському краї сім літ. 3І сталося наприкінці семи років, вернулася та жінка з филистимського краю, і пішла до царя благати за свій дім та за своє поле. 4А цар говорив до Ґехазі, слуги Божого чоловіка, кажучи: Розкажи мені про все те велике, що зробив Єлисей. 5І сталося, як він оповідав цареві, що той воскресив померлого, аж ось та жінка, що він воскресив сина її, благає царя за свій дім та за своє поле. 6І сказав Ґехазі: Пане мій царю, оце та жінка, і це той син її, що воскресив Єлисей!

7 І прийшов Єлисей до Дамаску, а Бен-Гадад, сирійський цар, хворий. І донесено йому, кажучи: Божий чоловік прийшов аж сюди! 8І сказав цар до Газаїла: Візьми в свою руку подарунка, та й іди зустріти чоловіка Божого. І запитайся Господа через нього, кажучи: Чи видужаю я від оцієї хвороби? 9І пішов Газаїл спіткати його, і взяв подарунка в руку свою, та зо всього добра Дамаску тягару на сорок верблюдів. І прийшов, і став перед ним та й сказав: Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе, питаючи: Чи видужаю я з оцієї хвороби? 10І сказав до нього Єлисей: Іди, скажи йому: Жити житимеш, та Господь показав мені, що напевно помре він. 11І наставив він обличчя своє на нього, і довго вдивлявся, аж той збентежився. І заплакав Божий чоловік. 12А Газаїл сказав: Чого плаче мій пан? А той відказав: Бо знаю, що ти зробиш лихо Ізраїлевим синам: їхні твердині пустиш з огнем, і їхніх вояків позабиваєш мечем, і дітей їхніх порозбиваєш, а їхне вагітне посічеш... 13А Газаїл сказав: Та що таке твій раб, цей пес, що зробить таку велику річ? І сказав Єлисей: Господь показав мені тебе царем над Сирією! 14І пішов він від Єлисея, і прийшов до свого пана. А той сказав йому: Що говорив тобі Єлисей? І він сказав: Говорив мені: жити житимеш! 15І сталося другого дня, і взяв він покривало, і намочив у воді, і поклав на його обличчя, і той помер. І зацарював Газаїл замість нього.

16 А п'ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин. 17Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі. 18І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах. 19Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида, як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні. 20За його днів збунтувався був Едом, вийшли з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя. 21І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колесниці. І сталося, коли він уночі встав і побив Едома, що оточив був його, і керівників колесниць, то народ повтікав до наметів своїх. 22І збунтувався Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу збунтувалася й Лівна. 23А решта діл Йорама, та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 24І спочив Йорам із батьками своїми, і був похований із батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахазія.

25 У дванадцятому році Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя. 26Ахазія був віку двадцяти і двох літ, коли він зацарював, і царював він один рік в Єрусалимі. А ім'я його матері Аталія, дочка Омрі, Ізраїлевого царя. 27І ходив він дорогою Ахавого дому, і робив зло в Господніх очах, як і Ахавів дім, бо він був зять Ахавого дому. 28І пішов він з Йорамом, Ахавовим сином, на війну з Газаїлом, сирійським царем, до ґілеадського Рамоту, та побили сиріяни Йорама. 29І вернувся цар Йорам лікуватися в Їзреелі від тих ран, що вчинили йому сиріяни в Рамі, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. А Ахазія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Йорама, Ахавового сина, в Їзреелі, бо той був слабий.

Chapter 9

1 А пророк Єлисей покликав одного з пророчих синів і сказав йому: Підпережи свої стегна, і візьми це горня оливи в свою руку, і йди до ґілеадського Рамоту. 2І прийдеш туди, і побач там Єгу, сина Йосафата, Німшієвого сина. І ти ввійдеш, і візьмеш його з-між братів його, і введеш його до внутрішньої кімнати. 3І візьмеш горня цієї оливи, і виллєш на його голову та й скажеш: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем! А по тому відчиниш двері й утечеш, і не будеш чекати. 4І пішов той слуга, слуга пророка, до ґілеадського Рамоту. 5І прийшов він, аж ось сидять керівники війська. І він сказав: Слово мені до тебе, о керівнику! А Єгу відказав: До кого з усіх нас? І той сказав: До тебе, о керівнику! 6І він устав, і вийшов до дому, а той вилив оливу на його голову. І сказав він йому: Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем!... 7І ти поб'єш дім Ахава, пана свого, і помстиш за кров Моїх рабів пророків, і за кров усіх Господніх рабів від руки Єзавелі. 8І згине ввесь Ахавів дім, і вигублю Ахавові навіть те, що мочиться на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі! 9І зроблю Ахавів дім, як дім Єровоама, Неватового сина, і як дім Баші, сина Ахійїного. 10А Єзавелю з'їдять пси в Їзреелевій ділянці, і не буде, хто б її поховав. І відчинив він двері та й утік...

11 А Єгу вийшов до слуг свого пана, і вони сказали йому: Чи все гаразд? Чого приходив той несамовитий до тебе? А він відказав: Ви знаєте того чоловіка та його мову. 12А вони відказали: Неправда! Розкажи ж нам! І той сказав: Отак і так сказав він до мене, говорячи: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем! 13А ті поспішно взяли кожен шати свої, і постелили під ним на верху сходів. І засурмили вони в сурму, і сказали: Зацарював Єгу! 14І змовився Єгу, син Йосафата, Німшієвого сина, проти Йорама. А Йорам стеріг ґілеадського Рамота, він та ввесь Ізраїль перед Газаїлом, сирійським царем. 15І вернувся цар Єгорам лікуватися в Їзреелі від ран, що вчинили йому сиріяни, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. І сказав Єгу: Якщо згода ваша на те, нехай не вийде жоден утікач із міста, щоб піти донести в Їзреелі.

16 І сів верхи Єгу, і поїхав до Їзреелу, бо Йорам лежав там. А Ахазія, цар Юдин, зійшов побачити Йорама. 17А на башті в Їзреелі стояв вартовий. І побачив він натовп Єгуїв, як він ішов, і сказав: Я бачу натовп! А Єгорам відказав: Візьми верхівця, і пошли назустріч їм, і нехай він скаже: Чи все гаразд? 18І відправився верхівець назустріч йому, і сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до того? Повертай за мною! І доніс вартовий, говорячи: Прийшов той посол аж до них, та не вернувся. 19І послав він другого верхівця, і він прийшов до них та й сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до гаразду? Повертай за мною! 20І доніс вартовий, говорячи: Прийшов він аж до них, та не вернувся. А кінна їзда, як їзда Єгу, Німшієвого сина, бо їде несамовито. 21І сказав Єгорам: Запрягай! І запріг його колесницю. І відправився Єгорам, Ізраїлів цар, та Ахазія, Юдин цар, кожен своєю колесницею, щоб зустріти Єгу, і спіткали його в ділянці їзреелянина Навота. 22І сталося, як Єгорам побачив Єгу, то сказав: Чи все гаразд, Єгу? А той відказав: Який гаразд при перелюбі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів? 23І обернув Єгорам руки свої та й утік. І сказав він Ахазії: Зрада, Ахазіє! 24А Єгу взяв лука в руку свою, і вдарив Єгорама між його раменами, і пробила стріла його серце, і він похилився на колесниці своїй... 25І сказав Єгу до Бідкара, вельможі свого: Візьми, кинь його на ділянці поля їзреелянина Навота. Бо пам'ятай, я й ти їхали вдвох за Ахавом, батьком його, а Господь прорік на нього оце пророцтво: 26Поправді кажу, що бачив Я вчора кров Навота та кров синів його, говорить Господь, і відплачу тобі на цій же ділянці, говорить Господь. А тепер кинь його на цій ділянці за словом Господнім. 27А Ахазія, Юдин цар, побачив це, і втікав дорогою на Бет-Гаґґан, а Єгу погнався за ним і сказав: Убийте й його на колесниці! І поранили його в Маале-Ґурі, що при Ївлеамі, а він утік до Меґіддо та й помер там. 28А раби його відвезли його верхи до Єрусалиму, та й поховали його в його гробі з батьками його в Давидовому Місті. 29А в одинадцятому році Йорама, Ахавового сина, над Юдою зацарював Ахазія.

30 І прийшов Єгу до Їзрееля, а Єзавель почула про це, і нафарбувала очі свої, і прикрасила голову свою, та й виглянула через вікно. 31А Єгу входить до брами. І сказала вона: Чи все гаразд, Зімрі, убивце пана свого? 32І підняв він обличчя своє до вікна та й сказав: Хто зо мною, хто? І виглянули до нього два-три євнухи. 33А він сказав: Скиньте її! І викинули її, і бризнула кров її на стіну та на коні. І він топтав її... 34І він увійшов, і їв та пив, та й сказав: Підіть до тієї проклятої, і поховайте її, бо все ж таки вона царева дочка! 35І пішли поховати її, та не знайшли з неї нічого, а тільки черепа, та ноги, та долоні рук... 36І вони вернулися, і донесли йому про це. А він відказав: Це слово Господа, що казав був через раба Свого тішб'янина Іллю, говорячи: В Їзреелевій ділянці пси з'їдять Єзавелине тіло! 37І буде Єзавелин труп, як погній на поверхні поля в Їзреелевій ділянці, так що не скажуть: Це Єзавель...

Chapter 10

1 А Ахав мав сімдесят синів у Самарії. І понаписував Єгу листи, і порозсилав до Самарії, до провідників Їзреелу, до старших і до виховників Ахавових синів, говорячи: 2Як тільки прийде лист цей до вас, а з вами сини вашого пана, і з вами колесниці, і коні, і твердині, і зброя, 3то виберіть найліпшого та найвідповіднішого з синів вашого пана, і посадіть його на трон вашого батька, та й воюйте за дім вашого пана! 4А вони дуже-дуже налякалися й сказали: Ось два царі не встояли перед ним, якже встоїмо ми? 5І послали ті, що були над домом та над тим містом, і старші, і виховники до Єгу, говорячи: Ми раби твої, і зробимо все, що ти нам скажеш. Та ми не настановимо царем нікого, що добре в очах твоїх, те роби! 6А він написав до них другого листа, пишучи: Якщо ви мої, і слухняні моєму голосові, візьміть голови мужів, синів вашого пана, і прийдіть до мене цього часу взавтра до Їзреелу (а царських синів було сімдесят чоловіка, при міських вельможах, що виховали їх). 7І сталося, як прийшов той лист до них, то побрали вони царських синів, та й позабивали сімдесят чоловіка. І поскладали вони їхні голови в кошики, та й послали до нього в Їзреел... 8І прибув посол, і доніс йому, кажучи: Принесли голови царських синів! А він сказав: Покладіть їх на дві купі при вході до брами до ранку. 9І сталося вранці, і він вийшов і став, і сказав до всього народу: Ви невинні. Я вчинив змову на свого пана й убив його. А хто повбивав усіх цих? 10Знайте ж тепер, що з Господнього слова не проминеться нічого, що Господь говорив на Ахавів дім, і Господь зробив те, що говорив був через раба Свого Іллю. 11І Єгу повбивав усіх позосталих з Ахавого дому в Їзреелі, і всіх вельмож його, і знайомих його, і священиків його, так, що не позоставив йому і врятованого! 12І встав він і відійшов, і пішов до Самарії. А коли він був на дорозі при Бет-Екед-Гароімі, 13то спіткав братів Ахазії, Юдиного царя, і сказав: Хто ви? А ті відказали: Ми Ахазієві брати, а йдемо запитати про гаразд царевих синів та синів цариці! 14А він сказав: Схопіть їх живих! І схопили їх живих, і позабивали їх до ями Бет-Екеду, сорок і два чоловіка, і він не позоставив ані одного з них!

15 І пішов він ізвідти, і спіткав Єгонадава, Рехавового сина, що йшов навпроти нього, і привітав його та й сказав до нього: Чи твоє серце щире до мене, як моє серце до тебе? А Єгонадав відказав: Так! Дай же свою руку! І той дав руку свою, і підняв його до себе до колесниці, 16і сказав: Іди ж зо мною, і приглянься до моєї запопадливости для Господа! І посадили його в колесницю його. 17І прибув він до Самарії, і повбивав усіх позосталих в Ахава в Самарії, і вибив аж до кінця його, за словом Господа, що говорив до був Іллі. 18І зібрав Єгу ввесь народ і сказав до них: Ахав мало служив Ваалові, Єгу служитиме йому більше! 19А тепер покличте до мене всіх пророків Ваала, усіх, хто служить йому, та всіх священиків. Нехай нікого не бракуватиме, бо в мене велика жертва для Ваала. Кожен, хто буде відсутній, не буде живий! А Єгу зробив це підступом, щоб вигубити тих, хто служить Ваалові. 20І сказав Єгу: Оголосіть святочні збори для Ваала! І вони оголосили. 21І послав Єгу по всьому Ізраїлю. І посходилися всі, хто служить Ваалові, і не позостався ніхто, хто не прийшов би. І прибули вони до Ваалового дому, і переповнився Ваалів дім від входу до входу. 22І сказав він тому, хто над царською шатнею: Винеси одежу для всіх тих, хто служить Ваалові. І той виніс їм ту одежу. 23І ввійшов Єгу та Єгонадав, Рехавів син, до Ваалового дому, і сказав до Ваалових служителів: Пошукайте й подивіться, щоб не був тут із вами ніхто з Господніх слуг, а тільки самі ті, хто служить Ваалові. 24І ввійшли вони, щоб принести жертви та цілопалення. А Єгу поставив собі назовні вісімдесят чоловіка й сказав: Кожен, у кого втече хто з тих людей, що я ввів на ваші руки, життя його буде за життя того! 25І сталося, як скінчив він приряджувати цілопалення, то Єгу сказав до бігунів та до старшин: Увійдіть, повбивайте їх, нехай ніхто не вийде!... І повбивали їх вістрям меча, і поскидали їх ті бігуни та старшини. Потому пішли до міста Ваалового дому. 26І повиносили вони бовванів Ваалового дому, і попалили те. 27І розбили вони Ваалового боввана, і розбили Ваалів дім, та й зробили з нього нечисте місце, і так є аж до сьогодні. 28І вигубив Єгу Ваала з Ізраїля.

29 Тільки не відступив він від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, від золотих тельців, що в Бет-Елі та що в Дані. 30І сказав Господь до Єгу: Тому, що ти добре зробив угодне в очах Моїх, зробив Ахавовому домові все, що було на серці Моєму, сидітимуть сини твої на Ізраїлевому троні аж до четвертого покоління. 31Та Єгу не пильнував ходити за Законом Господа, Бога Ізраїля, усім своїм серцем, не відступив від гріхів Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля. 32За тих днів розпочав Господь відрубувати від Ізраїля частини, і побив їх Газаїл в усій Ізраїлевій країні, 33від Йордану на схід сонця, увесь край Ґілеаду, Ґадів, Рувимів та Манасіїн, від Ароеру, що над потоком Арнон, і Ґілеад та Башан. 34А решта діл Єгу, і все, що він зробив, і вся лицарськість його, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 35І спочив Єгу зо своїми батьками, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Єгоахаз. 36А дні, що царював Єгу над Ізраїлем у Самарії, були двадцять і вісім літ.

Chapter 11

1 А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння. 2А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий. 3І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм.

4 А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина. 5І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому. 6А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну. 7А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві. 8І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його. 9І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди. 10І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі. 11І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя. 12А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар!

13 І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому. 14І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада! 15А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі! 16І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита.

17 І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом. 18І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. А при Господньому домі священик поставив варти. 19І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ краю, і вивели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому, і той сів на царському троні. 20І тішився ввесь народ краю, а місто заспокоїлось. А Аталію вбили мечем у царському домі. 21(12-1) Єгоаш був віку семи років, коли зацарював.

Chapter 12

1 (12-2) Сьомого року Єгу зацарював Єгоаш, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Ців'я, з Беер-Шеви. 2(12-3) І робив Єгоаш угодне в Господніх очах по всі дні, коли вказував йому священик Єгояда. 3(12-4) Тільки пагірки не були понищені, народ ще приносив жертви та кадив на пагірках.

4 (12-5) І сказав Єгоаш до священика: Усе посвячене срібло, що буде внесене до Господнього дому, срібло перелічених людей, срібло за душі за вартістю їх, усе срібло, скільки людині спаде на серце принести до Господнього дому, 5(12-6) візьмуть собі священики, кожен від знайомого свого, і вони зроблять направу Господнього дому в усьому, що буде знайдене там на направу. 6(12-7) І сталося двадцятого й третього року царя Єгоаша, священики не направили ушкодження храму. 7(12-8) І покликав цар Єгоаш священика Єгояду й священиків, та й сказав їм: Чому ви не направляєте ушкодження храму? А тепер не беріть срібла від ваших знайомих, а на направу ушкодження храму віддасте його. 8(12-9) І погодилися священики не брати срібла від народу, і не направляти ушкодження храму. 9(12-10) І взяв священик Єгояда одну скриньку, і продовбав дірку на віку її, і поставив її при жертівнику праворуч, як входити до Господнього дому. І давали туди священики, що стерегли порога, усе срібло, що приносилося до Господнього дому. 10(12-11) І бувало, як вони бачили, що намножилося те срібло в скрині, то приходив царський писар та великий священик, і вони в'язали в мішки та рахували срібло, знайдене в Господньому домі. 11(12-12) І давали те перелічене срібло на руки робітникам праці, поставленим до Господнього дому, а вони давали його теслям та будівничим, що робили в Господньому домі. 12(12-13) І мулярам, і каменярам, і на закуп дерева та тесаного каменя, та на направу ушкодження Господнього дому, та на все, що йшло на храм для направи. 13(12-14) Тільки не робилися для Господнього дому срібні чаші, ножиці, кропильниці, сурми, усяка річ золота та річ срібна з того срібла, що приносилося до Господнього дому, 14(12-15) бо його давали робітникам праці та направляли ним дім Господній. 15(12-16) І не облічували тих людей, яким давали те срібло до їхніх рук, щоб вони давали робітникам праці, бо ті робили чесно. 16(12-17) Срібло ж жертви за провину та жертов за гріх не вносилося до Господнього дому, воно було для священиків.

17 (12-18) Вийшов тоді Газаїл, сирійський цар, та й воював з Ґатом, і здобув його. І намірився Газаїл іти на Єрусалим. 18(12-19) І взяв Єгоаш, Юдин цар, усі святі речі, що присвятили були Йосафат, і Єгорам, і Ахазія, батьки його, царі Юдині, та святі речі свої, і все золото, що знайшлося в скарбницях Господнього дому та дому царського, та й послав Газаїлові, цареві сирійському, і той відійшов від Єрусалиму... 19(12-20) А решта діл Йоаша, і все, що він зробив, он вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 20(12-21) І встали його слуги, і вчинили змову, та й забили Йоаша в Бет-Мілло, де йдеться до Сілли. 21(12-22) Йозахар, Шім'атів син, та Єгозавад, Шомерів син, його слуги, забили його, і він помер. І поховали його з батьками його в Давидовім Місті, а замість нього зацарював син його Амація.

Chapter 13

1 Двадцятого й третього року Йоаша, сина Ахазії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, на сімнадцять літ. 2І робив він зло в Господніх очах, і ходив у гріхах Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і не відхилявся від того. 3І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він дав їх у руку Газаїла, царя сирійського, та в руку Бен-Гадада, Газаїлового сина, на всі ті дні. 4Та вблагав Єгоахаз лице Господнє, і Господь його вислухав, бо бачив Він горе Ізраїля, бо тиснув їх сирійський цар. 5І дав Господь Ізраїлеві спасителя, і вони вийшли з-під руки Сирії. І сиділи Ізраїлеві сини в своїх наметах, як давніш. 6Тільки не відійшли вони з гріхів дому Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля, і сам у тому ходив, і Астарта стояла в Самарії. 7А Сирія не позоставила Єгоахазові народу, як тільки п'ятдесят верхівців та десять возів, та десять тисяч піхоти, бо їх вигубив сирійський цар, і зробив їх порохом на топтання. 8А решта діл Єгоахаза, і все, що він робив, та його лицарськість, он вони написані в Книзі Ізраїлевих царів. 9І спочив Єгоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Йоаш.

10 Тридцятого й сьомого року Йоаша, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Йоаш, Єгоахазів син, на шістнадцять літ. 11І робив він зле в Господніх очах, і не відходив від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і в тому ходив. 12А решта діл Йоаша, і все, що він робив, і лицарськість його, як він воював з Амацією, Юдиним царем, он вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 13І спочив Йоаш з батьками своїми, а Єровоам сів на троні його. І був похований Йоаш у Самарії, з Ізраїлевими царями. 14А Єлисей заслаб на недугу, що з неї й помер. І зійшов до нього Йоаш, Ізраїлів цар, і плакав над ним і говорив: Батьку мій, батьку мій, колеснице Ізраїлева та верхівці його! 15І сказав йому Єлисей: Візьми лука та стріли. І приніс той до нього лука та стріли. 16А він сказав Ізраїлевому цареві: Поклади свою руку на лука! І той поклав свою руку. А Єлисей поклав свої руки на руки цареві. 17І він сказав: Відчини вікно на схід! І той відчинив. І сказав Єлисей: Стріляй! І той вистрілив, а він сказав: Стріла спасіння Господнього, і стріла спасіння проти Сирії. І поб'єш ти Сирію в Афеку аж до кінця! 18І він сказав: Візьми стріли! І той узяв, а він сказав до Ізраїлевого царя: Удар по землі! І він ударив три рази та й став. 19І розгнівався на нього Божий чоловік і сказав: Щоб ти був ударив п'ять або шість раз, тоді побив би Сирію аж до кінця! А тепер тільки три рази поб'єш ти Сирію.

20 І спочив Єлисей, і поховали його. А моавські орди прийшли до Краю наступного року. 21І сталося, як ховали одного чоловіка, то погребальники побачили ті орди, та й кинули того чоловіка до Єлисеєвого гробу. А коли впав і доторкнувся той чоловік до Єлисеєвих костей, то воскрес, і встав на ноги свої... 22А Газаїл, сирійський цар, тиснув Ізраїля всі дні Єгоахаза. 23Та Господь був милостивий до них, і змилувався над ними, і звернувся до них ради заповіта Свого з Авраамом, Ісаком та Яковом, і не хотів вигубити їх, і не відкинув їх від Свого лиця аж дотепер. 24І спочив Газаїл, сирійський цар, а замість нього зацарював син його Бен-Гадад. 25І Йоаш, Єгоахазів син, узяв назад ті міста з руки Бен-Гадада, Газаїлового сина, що взяв був із руки Єгоахаза, свого батька, у війні. Три рази побив його Йоаш, і вернув Ізраїлеві міста.

Chapter 14

1 Другого року Йоаша, Йоахазового сина, Ізраїлевого царя, зацарював Амація, Йоашів син, цар Юдин. 2Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять років. А ім'я його матері Єгоаддан, з Єрусалиму. 3І робив він угодне в Господніх очах, тільки не так, як його батько Давид, він робив усе, що робив його батько Йоаш. 4Тільки пагірки не були знищені, народ приносив жертву та кадив на пагірках. 5І сталося, як зміцнилося царство в руці його, то він повбивав своїх слуг, що забили його батька царя. 6А синів убійників він не позабивав, як написано в Книзі Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь, говорячи: Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, а тільки кожен за гріх свій буде забитий. 7Він побив Едома в Соляній долині, десять тисяч, і взяв у війні Селу, і назвав ім'я їй: Йоктеїл, і так вона зветься аж до цього дня.

8 Тоді Амація послав послів до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: Іди ж, поміряємось! 9І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: Терен, що на Ливані, послав до кедрини, що на Ливані, кажучи: Дай же дочку свою моєму синові за жінку! Та перейшла польова звірина, що на Ливані, і витоптала той терен. 10Побити побив ти Едома, і піднесло тебе твоє серце. Пишайся собі та сиди в своїм домі! І пощо будеш ти дрочитися зо злом, бо впадеш ти та Юда з тобою? 11Та не послухався Амація. І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і помірялися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші. 12І був розбитий Юда Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого. 13А Йоаш, цар Ізраїлів, схопив Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Ахазії, у Бет-Шемеші, і прибув до Єрусалиму, і зруйнував єрусалимський мур від Єфремової брами аж до брами наріжної, чотири сотні ліктів. 14І забрав він усе золото й срібло, та ввесь посуд, що знаходився в Господньому домі та в скарбницях дому царевого, та запоручників, і вернувся в Самарію.

15 А решта діл Йоаша, що зробив він, та лицарськість його, і як воював з Амацією, Юдиним царем, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 16І спочив Йоаш зо своїми батьками, і був похований у Самарії з Ізраїлевими царями, а замість нього зацарював син його Єровоам. 17І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ. 18А решта діл Амації, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 19І вчинили на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і вбили його там. 20І повезли його на конях, і він був похований з батьками своїми в Давидовому Місті. 21І взяв ввесь Юдин народ Азарію, а він був віку шістнадцяти літ, і настановили його царем замість батька його Амації. 22Він збудував Елат, і вернув його Юді, як цар спочив зо своїми батьками.

23 П'ятнадцятого року Амації, сина Йоаша, Юдиного царя, зацарював Єровоам, син Йоаша, Ізраїлевого царя, у Самарії, на сорок і один рік. 24І робив він зло в Господніх очах, не відступався від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. 25Він вернув Ізраїлеву границю відти, де йдеться до Гамату, аж до степового моря, за словом Господа, Бога Ізраїля, що говорив через раба Свого Йону, сина пророка Амміттая, що з Ґат-Гахеферу, 26бо Господь побачив Ізраїлеву біду, дуже гірку, і не було вже невільного та вільного, і не було помічника Ізраїлеві. 27Та не говорив Господь знищити Ізраїлеве ім'я з-під неба, і споміг їх рукою Єровоама, Йоашового сина. 28А решта діл Єровоама та лицарськість його, як воював, і як вернув Юді Дамаск та Хамат в Ізраїлі, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 29І спочив Єровоам із батьками своїми та з Ізраїлевими царями, а замість нього зацарював син його Захарій.

Chapter 15

1 Двадцятого й сьомого року Єровоама, Ізраїлевого царя, зацарював Азарія, син Амації, Юдиного царя. 2Він був віку шістнадцяти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і два роки. А ім'я його матері Єхолія, з Єрусалиму. 3І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив його батько Амація. 4Тільки пагірки не були знищені, народ ще приносив жертву та кадив на пагірках. 5І вдарив Господь царя, і він був прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів ув осібному домі. А над домом був Йотам, царів син, він судив народ Краю. 6А решта діл Азарії та все, що він робив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 7І спочив Азарія з своїми батьками, і його поховали з його батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Йотам.

8 Тридцятого й восьмого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Захарій, син Єровоама, на шість місяців. 9І робив він зле в Господніх очах, як робили батьки його, не відступився від гріхів Єровоама, Наватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. 10І вчинив змову на нього Шаллум, Явешів син, і бив його перед народом і вбив його, і зацарював замість нього. 11А решта діл Захарія, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 12Оце Господнє слово, що Він промовляв до Єгу, говорячи: Сини чотирьох поколінь будуть сидіти тобі на Ізраїлевому троні. І сталося так. 13Шаллум, Явешів син, зацарював тридцятого й дев'ятого року Уззійї, Юдиного царя, і царював місяць часу в Самарії. 14І пішов Менахем, Ґадіїв син, з Тірци, і прибув у Самарію, та й побив Шаллума, Явешового сина, в Самарії, і вбив його, і зацарював замість нього. 15А решта днів Шаллума та змова його, яку він учинив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 16Тоді побив Менахем місто Тіфсах та все, що в ньому, і границі його від Тірци, бо не відчинило воно брами. І він вибив його, а все вагітне повитинав. 17Тридцятого й дев'ятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Менахем, Ґадіїв син, на десять літ. 18І робив він зле в Господніх очах, не вступився від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. За його днів 19прийшов Пул, асирійський цар, на край. І дав Менахем Пулові тисячу талантів срібла, щоб його руки були з ним, щоб зміцнити царство в його руці. 20А Менахем розклав це срібло на Ізраїля, на всіх вояків, щоб дати асирійському цареві, по п'ятдесят шеклів срібла від кожного чоловіка. І вернувся асирійський цар, і не стояв там у Краю. 21А решта діл Менахема та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 22І спочив Менахем з батьками своїми, а замість нього зацарював син його Пекахія. 23П'ятдесятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Пекахія, син Менахемів, на два роки. 24І робив він зло в Господніх очах, не відступався від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. 25І вчинив на нього змову Пеках, син Ремалії, старшина його, і забив його в палаті царського дому, з Арґовом та з Ар'єм, а з ним було п'ятдесят чоловіка з ґілеадян. І він убив його, і зацарював замість нього. 26А решта діл Пекахії та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. 27П'ятдесятого й другого року Азарії, Юдиного царя, зацарював у Самарії над Ізраїлем Пеках, син Ремалії, на двадцять років. 28І робив він зло в Господніх очах, ні відступався від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. 29За днів Пекаха, Ізраїлевого царя, прийшов Тіґлат-Піл'есер, цар асирійський, взяв Іййона, і Авел-Бет-Мааху, і Йоноаха, і Кедеша, і Хацора, і Ґілеада, і Ґаліла, увесь край Нефталимів, та й вигнав їх до Асирії. 30А Осія, син Елин, склав змову на Пекаха, сина Ремалії, і вдарив його та й убив його, і зацарював замість нього двадцятого року Йотама, Уззійїного сина. 31А решта діл Пекаха та все, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

32 Другого року Пекаха, сина Ремалії, Ізраїлевого царя, зацарював Йотам, син Уззійї, Юдиного царя. 33Він був віку двадцяти й п'яти років, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єруша, Садокова дочка. 34І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив був його батько Уззійя, робив він. 35Тільки пагірки не були знищені, народ іще приносив жертви та кадив на пагірках. Він збудував горішню браму Господнього дому. 36А решта діл Йотама та все, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 37За тих днів зачав Господь посилати на Юду Реціна, сирійського царя, та Пекаха, сина Ремалії. 38І спочив Йотам із своїми батьками, і був похований з батьками своїми в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Ахаз.

Chapter 16

1 Сімнадцятого року Пекаха, сина Ремалії, зацарював Ахаз, син Йотама, Юдиного царя. 2Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі шістнадцять років, і не робив угодного в очах Господа, Бога свого, як батько його Давид. 3І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, і навіть сина свого провів через огонь для Молоха, за гидотою тих народів, що Господь вигнав їх перед Ізраїлевими синами. 4І приносив він жертву та кадив на пагірках, і на згір'ях, та під усяким зеленим деревом.

5 Тоді прийшов Рецін, сирійський цар, та Пеках, син Ремалії, Ізраїлів цар, на війну до Єрусалиму. І облягли вони Ахаза, та не змогли звоювати. 6Того часу Рецін, сирійський цар, вернув Едомові Елата, і вигнав юдеїв з Елоту. І едомляни прибули до Елату, й осілися там, і живуть тут аж до цього дня. 7І послав Ахаз послів до Тіґлат-Пелесера, асирійського царя, говорячи: Я твій раб та син твій, вийди й спаси мене з руки сирійського царя та з руки царя Ізраїлевого, що повстають на мене. 8І взяв Ахаз срібло та золото, знайдене в Господньому домі та в скарбницях дому царевого, і послав дарунка до асирійського царя. 9І послухав його асирійський цар. І пішов асирійський цар на Дамаск і взяв його, а його мешканців вигнав до Кіру, а Реціна вбив.

10 І пішов цар Ахаз назустріч Тіґлат-Піл'есера, асирійського царя, до Дамаску, і побачив дамаського жертівника. І послав цар Ахаз до священика Урії подобу жертівника та взір його всієї його будови. 11І збудував священик Урія жертівника, як усе, що послав був цар Ахаз із Дамаску, так зробив священик Урія до приходу царя Ахаза з Дамаску. 12І прибув цар із Дамаску, і побачив цар того жертівника, і приступив цар до жертівника, і приніс на ньому жертву. 13І спалив він своє цілопалення та свою жертву хлібну, і вилив свою ливну жертву, і покропив кров'ю своїх мирних жертов того жертівника. 14А мідяного жертівника, що перед Господнім лицем, він переставив із переднього боку храму, з-поміж жертівника та з-поміж Господнього дому, і поставив його на бік жертівника на північ. 15І наказав цар Ахаз священикові Урії, говорячи: На великому жертівнику пали ранішнє цілопалення та вечірню хлібну жертву, і цілопалення цареве та хлібну його жертву, і цілопалення всього народу Краю та хлібну їхню жертву, і їхні ливні жертви. І всю кров цілопалення та всю кров жертви покропиш на нього. А щодо мідяного жертівника, то я розважу. 16І зробив священик Урія все так, як наказав був цар Ахаз.

17 А цар Ахаз повідрубував рами підстав, і відсунув із них умивальницю, і зняв море з мідяних волів, що під ним, і поставив його на камінну підлогу. 18І закритий суботній перехід, що збудували при храмі, і зовнішній царський вхід він обернув до Господнього дому задля асирійського царя. 19А решта діл Ахаза, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 20І спочив Ахаз із батьками своїми, і був похований з батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Хізкійя.

Chapter 17

1 Дванадцятого року Ахаза, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Осія, син Елин, на дев'ять років. 2І робив він зле в Господніх очах, тільки не так, як ті Ізраїлеві царі, що були перед ним. 3На нього вийшов Салманасар, цар асирійський, і Осія став йому за раба, і давав йому данину. 4Та асирійський цар знайшов в Осії змову, що він посилав послів до Со, єгипетського царя, та не приносив асирійському цареві данини, як рік-у-рік те робив був. І замкнув його асирійський цар, і зв'язав його в в'язничому домі. 5І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й облягав її три роки. 6Дев'ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.

7 І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що випровадив їх з єгипетського краю з руки фараона, єгипетського царя, і боялися інших богів, 8і ходили уставами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили, 9а Ізраїлеві сини вимишляли на Господа, Бога свого, слова, що не були слушні, і будували собі пагірки по всіх своїх містах, від вартової башти аж до твердинного міста, 10і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому взгір'ї та під усяким зеленим деревом, 11і кадили там на всіх пагірках, як ті люди, що Господь повиганяв перед ними, і робили злі речі, щоб гнівити Господа, 12і служили бовванам, про яких Господь говорив їм: Не будете робити цієї речі, 13то Господь засвідчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорливців, говорячи: Верніться з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Законом, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків. 14Та не слухали вони, і робили твердою свою шию, як шия їхніх батьків, що не вірили в Господа, Бога свого. 15І нехтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батьками, і свідоцтва Його, що засвідчив на них, і пішли за гидотою й марнотами, та за народами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони. 16І полишили вони всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі литого боввана, двох телят, і зробили Астарту, і вклонялися всьому небесному військові та служили Ваалові. 17І вони переводили через огонь своїх синів та дочок своїх, і чарували чарами, і ворожили, і віддавалися робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його. 18І сильно розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув їх від Свого лиця, не позостало нікого, тільки саме Юдине плем'я. 19Та й Юда не додержував заповідей Господа, Бога свого, і ходили вони Ізраїлевими постановами, які вони встановили. 20І відвернувся Господь від усього Ізраїлевого насіння, і впокоряв їх, і давав їх у руку грабіжників, аж поки не кинув їх від лиця Свого, 21бо Ізраїль розірвав з Давидовим домом, і вони зробили царем Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх. 22І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах, які він робив, не відступалися з того, 23аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив був через усіх Своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигнання з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.

24 І спровадив асирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й оселив по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осілися по містах її. 25І сталося, на початку пробування їх там не боялися вони Господа, і Господь послав на них левів, і вони нищили їх. 26І сказали вони до асирійського царя, говорячи: Ті люди, яких ти вигнав та оселив по містах Самарії, не знають прав Бога цього Краю, і Він послав на них оцих левів, і ось вони нищать їх, бо вони не знають права Бога цього Краю. 27І наказав асирійський цар, говорячи: Відведіть туди одного зо священиків, яких вигнали звідти, і підуть, і осядуть там, і він навчатиме їх права Бога цього краю. 28І прибув один із священиків, яких вигнали з Самарії, й осівся в Бет-Елі, і він навчав їх, як мають боятися Господа. 29Та крім того кожен народ робив свого бога, і ставили їх у пагірковому місці, що робили попередні самаряни, кожен народ по своїх містах, де вони сиділи. 30А вавилоняни зробили Сукот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму, 31а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а мешканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам. 32І при тому вони боялися Господа, і настановили собі з-серед себе священиків пагірків, і вони приносили їм жертви в пагірковому місці. 33Вони боялися Господа, і богам своїм служили за правом тих народів, звідки повиганяли їх. 34Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом, вони не бояться Господа, і не роблять за уставами своїми та за правом своїм, ані за Законом, ані за заповіддю, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я Ізраїля. 35І склав Господь із ними заповіта, і наказав їм, говорячи: Не будете боятися інших богів, і не будете вклонятися їм, і не будете служити їм, і не будете приносити жертов їм, 36а тільки Господа, що вивів вас із єгипетського краю великою силою та витягненим раменом, Його будете боятися, і Йому будете вклонятися, і Йому будете приносити жертви. 37І устави, і права, і Закона, і заповідь, які написав вам, будете додержувати, щоб виконувати по всі дні, а богів інших не будете боятися. 38А заповіта, що Я склав із вами, не забудете, і не будете боятися інших богів, 39а тільки Господа, Бога вашого, будете боятися, і Він вирятує вас із руки всіх ваших ворогів. 40Та не послухали вони, бо все робили за своїм попереднім звичаєм. 41І ті народи все боялися Господа, але служили бовванам своїм. Так само сини їхні та сини їхніх синів, як робили батьки їхні, так роблять вони аж до цього дня.

Chapter 18

1 І сталося третього року Осії, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин. 2Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я його матері Аві, дочка Захарія. 3І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив був його батько Давид. 4Він понищив пагірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяного змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехуштан. 5Він надіявся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним. 6І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві. 7І був Господь із ним, у всьому, куди він ходив, він мав поводження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому. 8Він побив филистимлян аж до Аззи та границі її від вартової башти аж до твердинного міста.

9 І сталося четвертого року царя Єзекії, це сьомий рік Осії, Елиного сина, Ізраїлевого царя, пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її. 10І здобув він її по трьох роках: шостого року Єзекії, це дев'ятий рік Осії, Ізраїлевого царя, була здобута Самарія. 11І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст. 12Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили. 13А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх. 14І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу. І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота. 15І віддав Єзекія все срібло, знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях. 16Того часу Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його асирійському цареві.

17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного командувача, і великого євнуха та великого чашника з великим військом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотягом горішнього ставу, що на битій дорозі до поля Валюшників. 18І кликнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер. 19І сказав до них великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся? 20Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене? 21Тепер оце ти надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому й продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього. 22А коли ви скажете мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив пагірки Його та жертівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися в Єрусалимі? 23А тепер піди в заклад із моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців. 24І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі надієшся на Єгипет ради колесниць та верхівців! 25Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його! 26І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юдейському в слух тих людей, що на мурі. 27І сказав до них великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу? 28І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: Послухайте слово великого царя, царя асирійського: 29Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас від руки його! 30І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського. 31Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки, 32аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш Край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас! 33Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя? 34Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки? 35Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки? 36І мовчав той народ, і не відповів йому ані слова, бо це був наказ царя, що сказав: Не відповідайте йому! 37І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.

Chapter 19

1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому. 2І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина. 3І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити! 4Може почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться. 5І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї. 6І сказав їм Ісая: Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя! 7Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї.

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу. 9А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Ось він вийшов воювати з тобою! то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи: 10Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя. 11Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований? 12Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі? 13Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви? 14І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем. 15І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю! 16Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога! 17Справді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край. 18І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх. 19А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!

20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського. 21Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму! 22Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого! 23Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, у гущину його саду. 24Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки! 25Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх... 26А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені. Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло... 27І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення. 28За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти! 29А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід. 30А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору. 31Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це! 32Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле! 33Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь! 34І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!

35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!... 36А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії. 37І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Chapter 20

1 Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не видужаєш. 2А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи: 3О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем... 4І сталося, Ісая не вийшов ще з середини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи: 5Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я вилікую тебе, третього дня зійдеш ти до Господнього дому! 6І до днів твоїх Я додам п'ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто ради Себе та ради раба Свого Давида. 7А Ісая сказав: Візьміть грудку фіґ. І взяли й поклали на того гнояка, і він видужав... 8І сказав Єзекія до Ісаї: Який знак, що Господь мене вилікує, і що я третього дня зійду до Господнього дому? 9І сказав Ісая: Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, щоб пішла тінь уперед на десять ступенів, чи щоб вернулася на десять ступенів? 10І сказав Єзекія: Легко тіні похилитися вперед на десять ступенів; ні, а нехай тінь вернеться назад на десять ступенів! 11І кликнув пророк Ісая до Господа, і Він завернув тінь на ступенях, де вона спускалася на ступені Ахазові, на десять ступенів...

12 Того часу послав Беродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листа та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що Єзекія захворів. 13І вислухав їх Єзекія, і показав їм усю скарбницю свою, і срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм. 14І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли з далекого краю, з Вавилону. 15І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх. 16І сказав Ісая до Єзекії: Послухай Господнього слова: 17Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь! 18А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, декого заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавилонського царя! 19І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів! 20А решта діл Єзекії та вся лицарськість його, і як він зробив става та водотяга, і впровадив воду до міста, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 21І спочив Єзекія зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Манасія.

Chapter 21

1 Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. А ім'я його матері Хевці-Ваг. 2І робив він зло в Господніх очах, за гидотою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів. 3І він знову побудував пагірки, що їх винищив був його батько Єзекія, і понаставляв жертівників Ваалові, і зробив Астарту, як зробив був Ахав, Ізраїлів цар, і вклонявся всім небесним світилам та служив їм. 4І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі покладу Я Ім'я Своє! 5І побудував він жертівники для всіх небесних світил на обох подвір'ях Господнього дому. 6І він перепровадив свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його. 7І поставив він боввана Астарти, якого зробив, у домі, про якого Господь сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки! 8І більше не мандруватиме Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав їхнім батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, та ввесь Закон, що наказав їм Мій раб Мойсей. 9Та не послухалися вони. І Манасія звів їх до того, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів.

10 І говорив Господь через Своїх рабів пророків, кажучи: 11За те, що Манасія, цар Юдин, зробив ці гидоти, учинив гірше від усього, що робили були амореяни, що були перед ним, і ввів у гріх також Юду божками своїми, 12тому так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу таке зло на Єрусалим та на Юду, що в кожного, хто почує про це, задзвенить в обох вухах!... 13І протягну Я на Єрусалим мірку Самарії, та вагу Ахавого дому, і витру Єрусалим, як витирають миску: витер і перевернув її догори дном! 14І Я покину останок наділу Мого, і дам їх у руку їхнім ворогам, і вони будуть на грабіж та на здобич для всіх їхніх ворогів, 15тому, що вони робили зло в Моїх очах, і все гнівили Мене від дня, коли вийшли їхні батьки з Єгипту, й аж до дня цього... 16А також Манасія пролив дуже багато невинної крови, аж наповнив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх очах. 17А решта діл Манасії, та все, що він зробив, і гріх його, яким він грішив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 18І спочив Манасія з батьками своїми, і був похований в садку свого дому, в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Амон.

19 Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. А ім'я його матері Мешуллемет, дочка Харуца з Йотви. 20І робив він зло в Господніх очах, як робив його батько Манасія. 21І ходив він усією тією дорогою, якою ходив його батько, і служив тим бовванам, яким служив батько його, і вклонявся їм. 22І покинув він Господа, Бога батьків своїх, і не ходив Господньою дорогою. 23І вчинили змову слуги Амона на нього, і вбили царя в його домі. 24Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І народ настановив царем Краю замість нього сина його Йосію. 25А решта діл Амона, усе, що робив він, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 26І поховали його в його гробі в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Йосія.

Chapter 22

1 Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я його матері Єдида, дочка Адаї з Боцкату. 2І робив він угодне в Господніх очах, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч. 3І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи: 4Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелічить те срібло, що знесене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі порога. 5І нехай дадуть його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушкодження храму, 6теслярам, і будівничим, і мулярам, щоб купувати дерево та тесане каміння на направу храму. 7Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що дане на їхню руку, бо чесно вони роблять. 8І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі Книгу Закону! І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її. 9І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: Раби твої висипали те срібло, що знайдене в домі, і дали його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі. 10І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу. І Шафан перечитав її перед царем.

11 І сталося, як цар почув слова Книги Закону, то роздер свої шати... 12І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому слузі, говорячи: 13Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї знайденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас. 14І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, вона сиділа в Єрусалимі, на Новому Місті, і говорили до неї. 15А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: 16Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі слова тієї книги, що читав Юдин цар, 17за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всім ділом своїх рук. І розпалився Мій гнів на це місце, і він не погасне! 18А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ті слова, які ти чув: 19За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь. 20Тому то Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце. І вони принесли цю вістку цареві.

Chapter 23

1 А цар послав, і зібрали до нього всіх старших Юди та Єрусалиму. 2І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від малого й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому домі. 3І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова того заповіту, що написані в тій книзі. І ввесь народ пристав до заповіту.

4 І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожам порога, щоб повиносили з Господнього храму всі речі, зроблені для Ваала та для Астарти, та для всіх небесних світил. І він попалив їх поза Єрусалимом на кедронських полях, а їхній порох відніс до Бет-Елу. 5І він поскидав жерців, що їх понаставляли були Юдині царі, і що вони кадили на пагірках по Юдиних містах та в околицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил. 6І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедронської долини, та й спалив її в кедронській долині, і стер на порох, а її порох кинув на гроби звичайних людей. 7І він порозбивав доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки ткали завісу для Астарти. 8І він випровадив усіх священиків з Юдиних міст, і опоганив пагірки, де священики кадили, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав пагірки брам, що були при вході брами Ісуса, зверхника міста, що ліворуч тому, хто входив до брами міста. 9Але священики пагірків не входили до Господнього жертівника в Єрусалимі, а тільки їли прісне серед своїх братів. 10І він опоганив місце ставлення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не переводив через огонь сина свого та дочку свою для Молоха. 11І він повідставляв коні, яких давали Юдині царі для сонця, від входу до Господнього дому, при кімнаті євнуха Нетан-Мелеха, що був у Парварімі, а колесниці сонця попалив ув огні. 12А жертівники, що були на даху Ахазової горниці, що поробили Юдині царі, та жертівники, що поробив Манасія на двох подвір'ях Господнього дому, цар порозбивав. І він звідти побіг, і кинув їхній порох до кедронського потоку. 13А пагірки, що навпроти Єрусалиму, праворуч гори Згуби, які побудував був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидоти сидонської, і для Кемота, гидоти моавської, і для Мілкома, гидоти Аммонових синів, цар поопоганював. 14І він порозбивав стовпи для богів, і постинав посвячені дерева, а їхнє місце наповнив людськими кістками. 15А також жертівника, що в Бет-Елі, пагірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також жертівника цього та цього пагірка він розбив, і спалив того пагірка та стер на порох, і Астарту спалив. 16І обернувся Йосія, та й побачив гроби, що були там на горі. І послав він, і позабирав кості з гробів, і попалив на жертівнику, і опоганив його, за словом Господнім, яке кликав був Божий чоловік, що прорікав оці речі. 17І сказав цар: Що це за надгробок, що я бачу? А люди того міста сказали йому: Це надгробок Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї й прорік оці речі, які зробив ти на жертівнику в Бет-Елі. 18А він сказав: Дайте йому спокій, нехай ніхто не рухає костей його. І зберегли його кості, кості того пророка, що прийшов був із Самарії. 19А також усі доми пагірків, що по самарійських містах, що поробили були Ізраїлеві царі, щоб гнівити Господа, Йосія понищив, і зробив з ними те саме, що зробив у Бет-Елі. 20І порізав він усіх священиків пагірків, що були там, на жертівниках, і попалив на них людські кості, та й вернувся до Єрусалиму. 21І наказав цар усьому народові, говорячи: Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту. 22Бо не справлялася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних. 23І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі. 24А також викликачів духів померлих, і духів віщих, і домових божків, і бовванів, і всякі гидоти, що появилися в Юдинім краї та в Єрусалимі, повинищував Йосія, щоб поставити слова Закону, написані в книзі, що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.

25 А такого царя, як він, не було перед ним, що навернувся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Законом, і по ньому не повставав такий, як він. 26Тільки не спинився Господь від ревности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огірчення, якими гнівив Його Манасія. 27І сказав Господь: Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім'я Моє буде там! 28А решта діл Йосії та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 29За його днів пішов фараон Нехо, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфрат. І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його... 30І його раби повезли його мертвого з Меґіддо, і привезли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці його. А народ Краю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і помазали його, та й настановили його царем замість його батька.

31 Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я його матері Хамуталь, дочка Єремії, з Лівни. 32І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили його батьки. 33І фараон Нехо зв'язав його в Рівлі, в гаматському краї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав кару на цей край, сто талантів срібла та талант золота. 34А царем настановив фараон Нехо Ел'якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім'я його на Єгояким. А Єгоахаза він узяв, і той прибув до Єгипту та й помер там. 35І Єгояким давав фараонові срібла та золота; тільки розклав це на Край, щоб давати те срібло на фараонів наказ, він стягав те срібло та золото з народу Краю за оцінкою землі кожного, щоб віддати фараонові Нехо. 36Єгояким був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Зевуда, дочка Педаї, з Руми. 37І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили батьки його.

Chapter 24

1 За його днів прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, а Єгояким був йому три роки невільником, та потому збунтувався на нього. 2А Господь послав на нього орди халдеїв, і орди сирійські, і орди моавські, та орди синів Аммона. І він послав їх на Юду, щоб вигубити їх за словом Господа, що Він говорив через рабів Своїх пророків. 3Тільки на наказ Господа сталося це на Юду, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії, за все, що він робив, 4а також за неповинну кров, яку він пролив, і наповнив Єрусалим неповинною кров'ю; і не хотів Господь простити. 5А решта Єгоякимових діл, та все, що він робив, ото вони описані в Книзі Хроніки Юдиних царів. 6І спочив Єгояким зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Єгояхін. 7І більше вже не виходив єгипетський цар зо свого краю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефрату, усе, що належало єгипетському цареві.

8 Єгояхін був віку вісімнадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я його матері Нехушта, дочка Елнатана, з Єрусалиму. 9І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив його батько. 10Того часу прийшли до Єрусалиму раби Навуходоносора, царя вавилонського, і місто попало в облогу. 11І прийшов Навуходоносор, вавилонський цар, на місто, а його раби облягали його. 12І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до вавилонського царя, він та мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царювання. 13І позабирав він звідти всі скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і повідрубував всі золоті речі, які поробив був Соломон, цар Ізраїлів, у Господньому храмі, як говорив Господь. 14І повиводив він увесь Єрусалим, і всіх князів, і всіх лицарів військових, десять тисяч пішло до неволі, і всіх теслів та ковалів. Не позоставив нікого, окрім нужденного народу Краю... 15І він вивів до Вавилону Єгояхіна та цареву матір, і царських жінок, і його євнухів, і видатних у Краї, усіх випровадив у неволю з Єрусалиму до Вавилону. 16І всіх військових, сім тисяч, і теслів та ковалів тисячу, усіх лицарів, що займалися війною, вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону. 17А царем настановив вавилонський цар Маттанію, дядька Єгояхіна, замість нього, і перемінив ім'я його на Седекію. 18Седекія був віку двадцяти й одного року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. А ім'я його матері Хамуталь, дочка Єремії з Лівни. 19І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким. 20Бо за Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, і Він відкинув їх від Свого лиця. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя.

Chapter 25

1 І сталося дев'ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборився проти нього, і побудували проти нього вала навколо. 2І було місто в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії. 3Дев'ятого дня місяця настав сильний голод у місті, і не було хліба для народу Краю. 4І пробитий був пролім у мурі міста, і всі вояки повтікали вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо. А цар утік дорогою в степ. 5А халдейське військо погналося за царем, та й догнали його в єрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього. 6І схопили царя, і відвели його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив. 7А синів Седекії зарізали на його очах, а очі Седекії він вибрав, і скував його двома мідяними кайданами, та й відвів його до Вавилону...

8 А п'ятого місяця, сьомого дня місяця, це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царської сторожі, слуга вавилонського царя. 9І він спалив дім Господній та дім царевий, і всі доми в Єрусалимі, і кожен великий дім спалив огнем. 10І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі. 11А решту народу, що позостався в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар'адан, начальник царської сторожі. 12А з бідноти Краю начальник царської сторожі позоставив декого за винярів та за рільників. 13А мідяні стовпи, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і віднесли їхню мідь до Вавилону. 14І горнята, і лопатки, і ножі, і ложки, і ввесь мідяний посуд, що вживається при службі, позабирали. 15І кадильниці, і чаші, усе, що було золоте забрав золото, а що було срібне срібло взяв начальник царської сторожі. 16Два стовпи, одне море та ті підстави, що Соломон поробив був для Господнього дому, не було й ваги для всіх цих речей! 17Вісімнадцять ліктів високість одного стовпа й одна мідяна маковиця, а високість маковиці три лікті, та мережка, і гранатові яблука на маковиці навколо, усе мідь. І для другого стовпа з мережкою так само. 18І начальник царської сторожі взяв Сераю, первосвященика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога. 19А з міста взяв він одного євнуха, що був начальником над військовими, та п'ять чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військових відділів, що записував народ Краю до військових відділів, і шістдесят чоловіка з народу Краю, що знаходилися в місті. 20І позабирав їх Невузар'адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонсього царя, до Рівли. 21І вдарив їх вавилонський цар, і повбивав їх у Рівлі, у гаматовому краї. І пішов Юда на вигнання з своєї землі.

22 А народ, що позостався в Юдиному краї, якого позоставив Навуходоносор, вавилонський цар, то настановив над ним Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина. 23І почули всі військові зверхники, вони та люди, що вавилонський цар настановив Ґедалію, то поприходили до Ґедалії до Міцпи і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди. 24І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям, і сказав їм: Не бійтеся бути підданими халдейцям, осядьте в Краї та служіть вавилонському цареві, і буде вам добре! 25І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царського насіння, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі. 26І знявся ввесь народ, від малого й аж до великого, та зверхники військ, і пішов до Єгипту, бо боявся халдеїв. 27І сталося тридцятого й сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення. 28І він говорив із ним ласкаво, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні. 29І змінив в'язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя. 30А їжа його, їжа стала, видавалася йому від царя, щоденне щоденно, по всі дні його життя.

1 Chronicles

Chapter 1

1 Адам 121, Сиф 8352, Енош 583, 2Кенан 7018, Магалел'їл 4111, Яред 3382, 3Енох 2585, Метушелах 4968, Ламех 3929, 4Ной 5146, Сим 8035, Хам 2526 та Яфет 3315. 5Сини 1121 Яфетові 3315: Ґомер 1586, і Маґоґ 4031, і Мадай 4074, і Яван 3120, і Тувал 8422, і Мешех 4902, і Тірас 8494. 6А сини 1121 Ґомерові 1586: Ашкеназ 813 і Діфат 7384, і Тоґарма 8425. 7А сини 1121 Яванові 3120: Еліша 473 й Таршіша 8659, кіттяни 3794 й роданяни 1721. 8Сини 1121 Хамові 2526: Куш 3568 і Міцраїм 4714, Пут 6316 і Ханаан 3667. 9А сини 1121 Кушеві 3568: Шева 5434, і Хавіла 2341, і Савта 5454, і Раама 7484, і Савтеха 5455. А сини 1121 Рамині 7484: Шева 7614 й Дедан 1719. 10А Куш 3568 породив 3205 8804 Німрода 5248, він зачав 2490 8689 бути велетом 1368 на землі 776. 11А Міцраїм 4714 породив 3205 8804 лудян 3866, і анам'ян 6047, і легав'ян 3853, і нафтух'ян 5320, 12і патрусян 6625, і каслух'ян 3695, що вийшли 3318 8804 звідти филистимляни 6430, і кафторян 3732. 13А Ханаан породив Сидона, свого первородженого, і Хета, 14і євусеянина, і амореянина, і ґірґашеянина, 15і хіввеянина, і аркеянина, і сінеянина, 16і арвадянина, і цемарянина, і хаматянина. 17Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. Сини Арамові: і Уц, і Хул, і Ґетер, і Мешех. 18А Арпахшад породив Шалаха, а Шалах породив Евера. 19А Еверові народилося двоє синів, ім'я одному Пелеґ, бо за його днів була поділена земля, а ім'я брата його Йоктан. 20А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хацармавета, і Єраха, 21і Гадорама, і Узала, і Діклу, 22і Евала, і Авімаїла, і Шеву, 23і Офіра, і Хавілу, і Йовава, усі вони сини Йоктанові. 24Сим, Арпахшад, Шелах, 25Пелеґ, Реу, 26Серуґ, Нахор, Терах, 27Аврам, він же Авраам.

28 Сини Авраамові: Ісак та Ізмаїл. 29Оце їхні нащадки: первороджений Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам, 30Мішма, і Дума, Масса, Хадад, і Тема, 31Єтур, Нафіш, і Кедема, оце вони сини Ізмаїлові. 32А сини Кетури, Авраамової наложниці: вона породила Зімрана, і Йокшана, і Медана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха. А Йокшанові сини: Шева й Дедан. 33А Мідіянові сини: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, ці всі сини Кетури. 34А Авраам породив Ісака. Ісакові сини: Ісав і Ізраїль. 35Ісавові сини: Еліфаз, Реуїл, і Єуш, і Йалам, і Кора. 36Сини Еліфазові: Теман і Омар, Цефі й Ґатам, Кеназ і Тімна, і Амалик. 37Сини Реуїлові: Нахат, Зерах, Шамма й Мізза. 38А сини Сеїрові: Лотан, і Шовал, і Ців'он, і Ана, і Дішон, і Ецер, і Дішан. 39А сини Лотанові: Хорі, і Гомам, і Ахот, Лотан, Тімна. 40Сини Шовалові: Ал'ян, і Манахат, і Евал, Шефі, і Онам. А сини Ців'онові: Айя й Ана. 41А сини Анині: Дішон. А сини Дішонові: Хамран, і Ешбан, і Їтран, і Керан. 42Сини Ецерові: Білган, і Зааван, Яакан. Сини Дішонові: Уц та Аран. 43А оце царі, що царювали в Едомовому краї перед зацарюванням царя в Ізраїлевих синів: Бела, Беорів син, а ім'я його міста Дінгава. 44І помер Бела, а замість нього зацарював Йовав, Зерахів син з Боцри. 45І помер Йовав, а замість нього зацарював Хушам із краю теманянина. 46І помер Хушам, а замість нього зацарював Гадад, Бедадів син, що побив був Мідіяна на Моавському полі, а ім'я місту його Авіт. 47І помер Гадад, а замість нього зацарював Самла з Масреки. 48І помер Самла, а замість нього зацарював Саул з Рехевот-Ганнагару. 49І помер Саул, а замість нього зацарював Баал-Ханан, син Ахборів. 50І помер Баал-Ханан, а замість нього зацарював Гадад, а ім'я його міста Раї, а ім'я жінки його Мегетав'їл, дочка Матреда, дочки Ме-Загавової. 51І помер Гадад. І були потому провідники Едому: провідник Тімна, провідник Ал'я, провідник Єтет, 52провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон, 53провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар, 54провідник Маґдіїл, провідник Ірам, оце провідники Едому.

Chapter 2

1 Оце Ізраїлеві сини: Рувим, Симеон, Левій, і Юда, Іссахар, і Завулон, 2Дан, Йосип, Веніямин, Нефталим, Ґад і Асир. 3Юдині сини: Ер, і Онан, і Шела, троє народилися йому від ханаанеянки Бат-Шуї. І був Ер, Юдин первороджений, нечестивий в очах Господа, і Він забив його. 4А Тамар, невістка його, породила йому Переца та Зеваха, усіх Юдиних синів п'ятеро. 5Сини Перецові: Хецрон та Хамул. 6А сини Зерахові: Зімрі, і Етан, і Геман, і Калкол, і Дера, усіх їх п'ятеро. 7А Кармієві сини: Ахар, що напровадив біду на Ізраїля, що спроневірився в заклятті. 8А сини Етанові: Азарія. 9А сини Хецронові, що народилися йому: Єрахмеїл, і Рам, і Келувай. 10А Рам породив Аммінадава, а Аммінадав породив Нахшона, начальника синів Юдиних. 11А Нахшон породив Салму, а Салма породив Боаза, 12а Боаз породив Оведа, а Овед породив Єссея. 13А Єссей породив свого первородженого Еліава, і Авінадава другого, і Шім'у третього, 14Натаніїла четвертого, Раддая п'ятого, 15Оцема шостого, Давида сьомого. 16А їхні сестри: Церуя й Авідаїл. А Церуїні сини: Авшай, і Йоав, і Аса-Ел, усіх троє. 17А Авіґаїл породила Амасу, а батько Амасин їшмеелянин Єтер.

18 А Калев, Хецронів син, породив зо своєю жінкою Азувою та з Еріот дітей. А оце сини її: Єшер, і Шовав, і Ардон. 19І померла Азува, а Калев узяв собі Ефрату, і вона породила йому Хура. 20А Хур породив Урі, а Урі породив Бецаліїла. 21А потому прийшов Хецрон до дочки Махіра, Ґілеадового батька, і він узяв її, а він був віку шостидесяти років, і вона породила йому Сеґува. 22А Сеґув породив Яіра, і він мав двадцять і три місті в ґілеадському краї. 23Але Ґешур та Арам забрали від них Яірові оселі, Кенат та залежні від нього міста, шістдесят міст. Усе це сини Махіра, Ґілеадового батька. 24А по Хецроновій смерті прийшов Калев до Єфрати, і Хецронова жінка Авійя породила йому Ашхура, батька Текої. 25А сини Єрахмеїла, Хецронового первородженого, були: первороджений Рам, і Буна, і Орен, і Оцем, Ахійя. 26І була в Єрахмеїла інша жінка, а ім'я їй Атара, вона мати Онама. 27А сини Рама, Єрахмеїлового первородженого, були: Маац, і Ямін, і Екер. 28А сини Онамові були: Шаммай, і Яда. А сини Шаммая: Надав та Авішур. 29А ім'я Авішуровій жінці Авіхаїл, і вона породила йому Ахбана та Моліда. 30А сини Надавові: Селед та Аппаїм, а Селед помер без дітей. 31А сини Аппаїмові: Їш'ї. А сини Їш'ї: Шешан. А сини Шешанові: Ахлай. 32А сини Яди, Шаммаєвого брата: Єтер і Йонатан. І помер Єтер без дітей. 33А Йонатанові сини: Пелет, і Заза, оце були сини Єрахмеїлові. 34А в Шешана не було синів, а тільки дочки. Був у Шешана раб єгиптянин, а ім'я йому Ярха. 35І дав Шешан рабові своєму Ярсі свою дочку за жінку, і вона породила йому Аттая. 36А Аттай породив Натана, а Натан породив Завада, 37А Завад породив Ефлала, а Ефлал породив Оведа. 38А Овед породив Єгу, а Єгу породив Азарію, 39а Азарія породив Хелеца, а Хелец породив Ел'асу. 40А Ел'аса породив Сісмая, а Сісмай породив Шаллума. 41А Шаллум породив Єкамію, а Єкамія породив Елішаму. 42А сини Калева, Єрахмеїлового брата: Меша, його первороджений, він батько Зіфа. І сини Мареші, Хевронового батька. 43А Хевронові сини: Корах, і Таппуах, і Рекем, і Шама. 44А Шама породив Рахама, Єракеамового батька, а Рекем породив Шаммая. 45А сини Шаммаєві: Маон, а Маон був основник Бет-Цуру. 46А Ефа, наложниця Калева, породила Харана, і Моцу, і Ґазеза. А Харан породив Ґазеза. 47А сини Єгдаєві: Реґем, і Йотам, і Ґешан, і Фелет, і Ефа, і Шааф. 48Калевова наложниця Мааха породила Шевера та Тірхату. 49І породила вона Шаафа, батька Мадманни, Шеву, батька Махбени, та батька Ґів'и. А дочка Калевова Ахса. 50Оце були сини Калева, сина Гура, первородженого Ефрати: Шовал, батько Кір'ят-Єаріму, 51Салма, батько Віфлеєма, Гареф, батько Бе-Ґадеру. 52У Шовала, батька Кір'ят-Єаріму, були сини: Гарое, Хаці-Гамменухот. 53А роди Кір'ят-Єаріма: їтряни, путяни, шуматяни, мішраяни, від них пішли цор'атяни та єштауляни. 54Сини Салмині: Бет-Лехем, і нетофаляни, Атрот, Бет-Йоав, і хаці-гаммонахтяни, цоряни. 55А роди писарів, мешканців Ябецу, тір'атяни, шім'атяни, сухатяни, вони кіняни, що походять від Хамата, батька Бет-Рехавового.

Chapter 3

1 А оце були Давидові сини, що народилися йому в Хевроні: первороджений Амнон, від їзреелітянки Ахіноам; другий Даниїл, від кармелітянки Авіґаїл; 2третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського; четвертий Адонійя, син Хаґґіт; 3п'ятий Шефатія, від Авітал; шостий Їтреам, від жінки його Еґли; 4шестеро народжено йому в Хевроні. І царював він там сім років і шість місяців, а тридцять і три роки царював в Єрусалимі. 5А оці народилися йому в Єрусалимі: Шім'а, і Шовав, і Натан, і Соломон, четверо від Вірсавії, Амміїлової дочки, 6і Ївхар, і Елішама, і Еліфалет, 7і Ноґаг, і Нефеґ, і Яфія, 8і Елішама, і Еліяда, і Еліфелет, дев'ятеро. 9Усе це Давидові сини, окрім синів наложниць та сестри їх Тамари.

10 А син Соломонів Рехав'ам, його син Авійя, його син Аса, його син Йосафат, 11його син Йорам, його син Ахазія, його син Йоаш, 12його син Амація, його син Азарія, його син Йотам, 13його син Ахаз, його син Хізкійя, його син Манасія, 14його син Амон, його син Йосія. 15А сини Йосії: первороджений Йоханан, другий Єгояким, третій Седекія, четвертий Шаллум. 16А сини Єгоякимові: Єхонія син його, та син його Седекія. 17А сини Єхонії: Ассір, Шеал'тіїл, син його, 18і Малкірам, і Педая, і Шен'аццар, Єкам'я, Гошама, і Недав'я. 19А сини Педаї: Зоровавель і Шім'ї. А сини Зоровавеля: Мешуллам, і Хананія, і сестра їхня Шеломіт, 20і Хашува, і Огел, і Верех'я, і Хасад'я, Юшав-Хесед, п'ятеро. 21А сини Хананії: Пелатія та Єшая, сини Рефаї, сини Арнонові, сини Овадії, сини Шеханії. 22А сини Шеханії: Шемая. А сини Шемаї: Хаттиш, і Їґ'ал, і Баріах, і Неарія, і Шафат, шестеро. 23А сини Неарії: Ел'йоенай, і Хізкійя, і Азрікам, троє. 24А сини Ел'йоенаєві: Годав'я, і Ел'яшів, і Пелая, і Аккув, і Йоханан, і Делая, і Анані, семеро.

Chapter 4

1 Сини Юдині: Перец, Хецрон, і Кармі, і Хур, і Шовал. 2А Реая, син Шовалів, породив Яхата, а Яхат породив Ахумая та Лахада, оце роди цор'атян. 3А оці Аві-Етамові: Їзреел, і Їшма, і Їдбаш, а ім'я їхній сестрі Гаццелелпоні. 4А Пенуїл батько Ґедора, а Езер батько Хуші. Оце сини Хура, Єфремового первородженого, батька Віфлеєму. 5А в Ашхура, батька Текої, були дві жінки: Хел'а та Наара. 6І породила йому Наара Ахуззама, і Хефера, і Темені, і Ахаштарі, оце сини Наарині. 7А сини Хел'ині: Церет, і Цохар, і Етнан. 8А Коц породив Анува, і Гаццовеву, і роди Ахархела, сина Гарумового. 9А Ябец був поважаний більше від своїх братів, і мати його назвала йому ім'я Ябец, говорячи: Я породила його в болісті. 10кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого, говорячи: Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільшив границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене! І Бог послав, чого він просив.

11 А Келув, брат Шухи, породив Мехіра, він батько Ештона. 12А Ештон породив Бет-Рафу, і Пасеаха, і Техінну, батька міста Нахаша. Це люди Рехи. 13А сини Кеназа: Отніїл та Серая. А сини Отніїлові: Хатат. 14А Меонотай породив Офру, а Серая породив Яава, батька Ремісничої Долини, бо вони були ремісники. 15А сини Калева, Єфуннеєвого сина: Іру, Ела та Наам. А Елин син Кеназ. 16А сини Єгаллел'їлові: Зіф і Зіфа, Тір'я й Асар'їл. 17А сини Езри: Єтер, і Меред, і Ефер, і Ялон. А оце сини Біт'ї, фараонової дочки, що взяв Меред; і вона зачала й породила Мір'яма, і Шаммая, і Їшбаха, батька Ештемої. 18А жінка його юдеянка породила Єреда, батька Ґедору, і Хевера, батька Сохо, і Єкутіїла, батька Заноаха. 19А сини жінки Годійї, сестри Нахама, батька ґарм'янина Кеїли та маахатянина Ештемоа, 20а сини Симеонові: Амнон, і Рінна, Бен-Ханан, і Тілон. А сини Їш'ї: Зохет та Бен-Зохет. 21Сини Шели, Юдиного сина: Ер, батько Лехи, і Лада, батько Мареші, і роди дому робітників віссону, з дому Ашбеа. 22І Йокін, і люди Козеви, і Йоаш, і Сараф, що володіли Моавом, і Яшуві-Лехем. Та це справи стародавні. 23Вони були ганчарі, і замешкували садки та городи; вони жили там у царя для його роботи.

24 Сини Симеонові: Немуїл, і Ямім, Ярів, Зерах, Саул, 25його син Шаллум, його син Мівсам, його син Мішма. 26А сини Мішми: Хаммуїл син його, його син Заккур, його син Шім'ї. 27А в Шім'ї було шістнадцять синів та шість дочок, а брати його не мали багатьох синів, і не помножили ввесь свій рід так, як сини Юдині. 28І осілися вони в Беер-Шеві, і в Моладі, і в Хацар-Шуалі, 29і в Білзі, і в Ецемі, і в Толаді, 30і в Бетуїлі, і в Хормі, і в Ціклаґу, 31і в Бет-Маркавоті, і в Хацар-Сусімі, і в Бет-Бір'і, і в Шаараїмі, оце їхні міста аж до зацарювання Давидового. 32А їхні осади: Етам, і Аїн, Ріммон, і Тохен, і Ашан, п'ятеро міст. 33А всі їхні осади, що навколо тих міст, аж до Баалу; це місця їх оселення та родоводи їх про них. 34А Мешовав, і Ямлех, і Йоша, син Амації, 35і Йоїл, і Єгу, син Йошів'ї, сина Сераї, сина Асіїлового, 36і Елйоенай, і Якова, і Шохая, і Асая, і Адіїл, і Єсіміїл, і Беная, 37і Зіза, син Шіф'і, сина Аллона, сина Єдаї, сина Шімрі, сина Шемаї. 38Це ті, що входять в імена князів у свої роди, а дім своїх батьків сильно розмножили. 39І пішли вони до Мево-Ґедору, аж до східнього боку долини, щоб пошукати пасовиська для своїх отар. 40І знайшли вони пасовисько сите та добре, а той край був просторий, і тихий та спокійний, бо від Хама походили ті, що сиділи там колись. 41І пішли ці, записані іменами за днів Єзекії, царя Юдиного, і розбили їхні намети там, і побили меінітів, що були знайдені там, що їх учинили закляттям аж до цього дня, й осілися замість них, бо там пасовисько для їхньої дрібної худоби. 42А з них, з Симеонових синів, пішли на гору Сеїр п'ять сотень чоловіка, а Пелатія, і Неарія, і Рефая, і Уззіїл, сини Їш'ї, були на чолі їх. 43І вони побили останок урятованих Амалика, й осілися там аж до цього дня.

Chapter 5

1 А сини Рувима, Ізраїлевого первородженого, бо він первороджений, та за збезчещення ним ложа свого батька перворідство було дане синам Йосипа, сина Ізраїлевого, та вони не могли приписатися до перворідства. 2Бо Юда став найсильнішим серед братів своїх, і князем, сильнішим від нього, а перворідство дісталося Йосипові. 3Сини Рувима, Ізраїлевого первородженого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі. 4Йоїлові сини: Шемая син його, його син Ґоґ, син його Шім'ї, 5син його Міха, син його Реая, син його Баал, 6син його Беера, якого вигнав Тіллеґат-Пілнеесер, цар асирійський. Він був начальником Рувимівців. 7А брати його, за його родами, у приписуванні за потомством їх, були: голова Єіїл, і Захарій, 8і Бела, син Азаза, сина Шеми, Йоїлового сина, він сидів в Ароері й аж по Нево та Баал-Меон. 9А на схід він сидів аж до виходу на пустиню від річки Ефрат, бо їхні череди в ґілеадському краї стали численні. 10А за Саулових днів вони провадили війну з агарянами, і ті впали в їхні руки, а вони сиділи в їхніх наметах на всім просторі на схід від Ґілеаду. 11А Ґадові сини сиділи навпроти них у башанському краї аж до Салхи. 12Йоїл голова, а Шафам другий, і Янай, і Шафат у Башані. 13А їхні браття за домами своїх батьків: Михаїл, і Мешуллам, і Шева, і Йорай, і Якан, і Зія, і Евер, семеро. 14Оце сини Авіхаїла, сина Хурі, сина Яроаха, сина Ґілеада, сина Михаїла, сина Єшішая, сина Єхдо, сина Буза. 15Ахі, син Авдіїла, сина Ґунієвого, голови дому батьків їх. 16І сиділи вони в Ґілеаді, в Башані та в залежних від нього містах, та в усіх пасовиськах Шарону, на місцях виходу їх. 17Усі вони були переписані в днях Йотама, Юдиного царя, та в днях Єровоама, царя Ізраїлевого.

18 Синів Рувима, і ґадян, і половини Манасіїного племени, людей військових, що носять щита й меча та натягують лука, та випрактикуваних у війні було сорок і чотири тисячі і сім сотень і шістдесят, що виходили з військом. 19І провадили вони війну з агарянами, і з Ітуром, і з Нафішем, і з Нодавом. 20І дана була їм поміч на них, і віддані були в їхню руку ті агаряни та всі, що з ними, бо вони кликали до Бога в бою, і Він був ублаганий, бо вони надіялися на Нього. 21І вони зайняли їхні череди: їхніх верблюдів п'ятдесят тисяч, і дрібної худоби двісті й п'ятдесят тисяч, і ослів дві тисячі, а людських душ сто тисяч. 22Бо трупів попадало багато, бо від Бога була ця війна. І сиділи вони на своєму місці аж до неволі. 23А сини половини Манасіїного племени сиділи в краю від Башану аж до Баал-Хермону й Сеніру та гори Гермону. Вони розмножилися. 24А оце голови домів їхніх батьків: і Ефер, і Їш'ї, і Еліїл, і Азріїл, і Їрмея, і Годавія, і Яхдіїл, мужі відважні, мужі славні, голови домів їхніх батьків. 25Та спроневірилися вони Богові своїх батьків, і блудили за богами народів Краю, яких Бог вигубив перед ними. 26І Бог Ізраїлів збудив духа Пула, царя асирійського, і духа Тілленат-Піл'несера, царя асирійського, і він виселив їх, Рувимівців і Ґадівців та половину Манасіїного племени, і запровадив їх у Халах, і Хавор, і Хару, та до річки Ґозан, і вони там аж до цього дня.

Chapter 6

1 (5-27) Левієві сини: Ґершон, Кегат і Мерарі. 2(5-28) А сини Кегатові: Амрам, Їцхар, Хеврон, і Уззіїл. 3(5-29) А сини Амрамові: Аарон, і Мойсей, і Міріям. А сини Ааронові: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар. 4(5-30) Елеазар породив Пінхаса, Пінхас породив Авішую, 5(5-31) а Авішуя породив Буккі, а Буккі породив Уззі. 6(5-32) А Уззі породив Зерахію, а Зерахія породив Мерайота. 7(5-33) Мерайот породив Амарію, а Амарія породив Ахітува. 8(5-34) А Ахітув породив Садока, а Садок породив Ахімааца. 9(5-35) А Ахімаац породив Азарію, а Азарія породив Йоханана. 10(5-36) А Йоханан породив Азарію, це той, що був священиком у Господньому домі, якого вибудував Соломон в Єрусалимі. 11(5-37) І Азарія породив Амарію, а Амарія породив Ахітува. 12(5-38) А Ахітув породив Садока, а Садок породив Шаллума. 13(5-39) А Шаллум породив Хілкійю, а Хілкійя породив Азарію. 14(5-40) А Азарія породив Сераю, а Серая породив Єгоцадака. 15(5-41) А Єгоцадак пішов до неволі, коли Господь вивів Юду та Єрусалим через Навуходоносора. 16(6-1) Сини Левієві: Ґершом, Кегат та Мерарі. 17(6-2) А оце ймення Ґершомових синів: Лівні та Шім'ї. 18(6-3) А сини Кегатові: Амрам, і Їцхар, і Хеврон, і Уззіїл. 19(6-4) Сини Мерарієві: Махлі та Муші. А оце Левієві роди за їхніми батьками: 20(6-5) у Ґершома: Лівні його син, син його Яхат, його син Зімма, 21(6-6) його син Йоах, його син Іддо, його син Зерах, його син Єатрай. 22(6-7) Сини Кегатові: Аммінадав син його, його син Корах, син його Ассір, 23(6-8) син його Елкана, син його Ев'ясаф, син його Ассір, 24(6-9) син його Тахат, син його Уріїл, син його Уззійя та Саул син його. 25(6-10) А сини Елкани: Амасай та Ахімот. 26(6-11) Елкана його син, Цофай син його, і Нахат син його, 27(6-12) Еліяв син його, Єрохам син його, Елкана син його. 28(6-13) А Самуїлові сини: первороджений Йоїл, а другий Авійя. 29(6-14) Сини Мерарієві: Махлі, його син Лівні, його син Шім'ї, його син Узза, 30(6-15) син його Шім'а, син його Хаґґійя, син його Асая.

31 (6-16) А оце ті, яких Давид поставив для співання в Господньому домі, від часу миру ковчега. 32(6-17) І вони служили перед скинією, скинією заповіту, піснею, аж поки Соломон не збудував Господнього дому в Єрусалимі. І вони ставали, за уставом своїм, на свою службу. 33(6-18) А оце ті, що стояли, та їхні сини: співак Геман, син Йоїла, сина Самуїла, 34(6-19) сина Елкани, сина Єрохама, сина Еліїла, сина Тоаха, 35(6-20) сина Цуфа, сина Елкани, сина Махата, сина Амасая, 36(6-21) сина Елкани, сина Йоїла, сина Азарії, сина Цефанії, 37(6-22) сина Тахата, сина Ассіра, сина Ев'ясафа, сина Кораха, 38(6-23) сина Їцхара, сина Кегата, сина Леві, сина Ізраїля. 39(6-24) А брат його Асаф, що стояв на правиці його: Асаф був сином Берехії, сина Шім'ї, 40(6-25) сина Михаїла, сина Баасеї, сина Малкійї, 41(6-26) сина Етні, сина Зераха, сина Адаї, 42(6-27) сина Етана, сина Зіммі, сина Шім'ї, 43(6-28) сина Йахата, сина Ґершома, сина Леві. 44(6-29) А сини Мерарі, брати їхні на лівиці: Етам, син Кіші, сина Авді, сина Маллуха, 45(6-30) сина Хашав'ї, сина Амації, сина Хілкійї, 46(6-31) сина Амці, сина Бані, сина Шамері 47(6-32) сина Махті, сина Муші, сина Мерарі, сина Леві. 48(6-33) А брати їх Левити дані на всяку роботу скинії Божого дому. 49(6-34) А Аарон та сини його палили на жертівнику цілопалення та на кадильному жертівнику, і були на всяку роботу Святого Святих, та на очищення Ізраїля, згідно зо всім тим, що наказав був Мойсей, раб Божий. 50(6-35) А оце Ааронові сини: Елеазар син його, його син Пінхас, його син Авішуя, 51(6-36) його син Буккі, його син Уззі, його син Зерахія, 52(6-37) його син Мерайот, його син Амарія, його син Ахітув, 53(6-38) його син Садок, його син Ахімаац.

54 (6-39) А оце місце їхнього сидіння за їхніми осадами, в їхніх границях, синам Аароновим, з роду Кегатівців, бо для них був такий жеребок. 55(6-40) І дали їм Хеврон в Юдиному краї, та пасовиська його навколо нього. 56(6-41) А міське поле та осади його дали Калеву, синові Ефунне. 57(6-42) А Аароновим синам дали міста сховища: Хеврон, і Лівну та її пасовиська, і Яттір, і Ештемоа та пасовиська його, 58(6-43) і Хілен та пасовиська його, Девір та пасовиська його, 59(6-44) і Ашон та пасовиська його, і Бет-Шемеш та пасовиська його. 60(6-45) А з племени Веніяминового: Ґеву та пасовиська її, і Алемет та пасовиська його, і Анатот та пасовиська його, усіх їхніх міст в їхніх родах тринадцять міст. 61(6-46) А Кегатовим синам, позосталим із роду племени, дано з половини племени, племени Манасіїного, жеребком десять міст. 62(6-47) А Ґершомовим синам, за їхніми родами, з племени Іссахарового, і з племени Асирового, і з племени Нефталимового, і з племени Манасіїного в Башані дано тринадцять міст. 63(6-48) Синам Мерарієвим за родами їх із племени Рувимового, і з племени Ґадового, і з племени Завулонового дано за жеребком дванадцять міст. 64(6-49) І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасовиська. 65(6-50) Вони дали жеребком із племени Юдиних синів, і з племени Симеонових синів, і з племени Веніяминових синів ті міста, що їх вони назвали іменами. 66(6-51) А щодо тих, що з родів Кегатових синів, то міста границь їх були від Єфремового племени. 67(6-52) І дали їм міста сховища: Сихем та пасовиська його, в Єфремових горах, і Ґезер та пасовиська його, 68(6-53) і Йокмеам та пасовиська його, і Бет-Хорон та пасовиська його, 69(6-54) і Айялон та пасовиська його, і Ґат-Ріммон та пасовиська його. 70(6-55) А з половини Манасіїного племени: Анер та пасовиська його, і Біл'ам та пасовиська його, за родами позосталих Кегатових синів. 71(6-56) Ґершомовим синам із роду половини Манасіїного племени: Ґолан у Башані та пасовиська його, і Аштарот та пасовиська його. 72(6-57) А з Іссахарового племени: Кедеш та пасовиська його, і Доврат та пасовиська його, 73(6-58) і Рамот та пасовиська його, і Анем та пасовиська його. 74(6-59) А з Асирового племени: Машал та пасовиська його, і Авдон та пасовиська його, 75(6-60) і Хукок та пасовиська його, і Рехов та пасовиська його. 76(6-61) А з племени Нефталимового: Кедеш у Ґалілі та пасовиська його, і Хаммон та пасовиська його, і Кір'ятаїм та пасовиська його. 77(6-62) А позосталим Мерарієвим синам із Завулонового племени: Ріммон та пасовиська його, Фавор та пасовиська його. 78(6-63) А з другого боку Йордану при Єрихоні, на схід від Йордану, з Рувимового племени: Бецер на пустині та пасовиська його, і Ягца та пасовиська її, 79(6-64) і Кедемот та пасовиська його, і Мефаат та пасовиська його. 80(6-65) А з Ґадового племени: Рамот у Ґілеаді та пасовиська його, і Маханаїм та пасовиська його, 81(6-66) і Хешбон та пасовиська його, і Яазір та пасовиська його.

Chapter 7

1 А Іссахарові сини: Тола, і Пуа, Яшув і Шімрон, четверо. 2А Толині сини: Уззі, і Рефая, і Єріїл, і Яхмай, і Ївсам, і Самуїл, голови їхніх батьківських домів Толи, хоробрі вояки своїх родів. Число їх за Давидових днів двадцять і дві тисячі і шість сотень. 3А сини Уззі: Їзрахія. А сини Їзрахії: Михаїл, і Овадія, і Йоїл, Їшшійя, п'ятеро, вони всі голови. 4А в них, за їхніми нащадками, за домом їхніх батьків, були бойові військові ватаги, тридцять і шість тисяч, бо вони мали багато жінок та синів. 5А їхніх братів по всіх Іссахарових родах, хоробрих вояків, було вісімдесят і сім тисяч, усі вони переписані. 6Веніямин: Бела, і Бекер, і Єдіяїл, троє. 7А сини Белині: Ецбон, і Уззі, і Уззіїл, і Єрімот, і Ірі, п'ятеро голів батьківських домів, хоробрі вояки. А в родоводах їх двадцять і дві тисячі тридцять і чотири. 8А сини Бехерові: Земіра, і Йоаш, і Еліезер, і Елйоенай, і Омрі, і Єремот, і Авійя, і Анатот, і Алемет, усе це Бехерові сини. 9А в родоводах їх, за їхніми нащадками, головами дому їхніх батьків, хоробрих вояків, двадцять тисяч і двісті. 10А сини Єдіяїлові: Білган. А сини Білганові: Єуш, і Веніямин, і Егуд, і Кенаана, і Зетан, і Таршіш, і Ахішахар. 11Усіх цих Едіяїлових синів, за головами дому батьків, хоробрих вояків, було сімнадцять тисяч і двісті, що виходили з військовим відділом на війну. 12І Шуппім, і Хуппім, сини Іра, Хушім син Ахера. 13Сини Нефталимові: Яхціїл, і Ґуні, і Єцер, і Шаллум, сини Білги. 14Сини Манасіїні: Асріїл, якого породила його наложниця арамітка; вона породила й Махіра, Ґілеадового батька. 15А Махір узяв жінку для Хуппіма та Шуппіма, а ім'я його сестрі Мааха, а ім'я другому Целофхад. А в Целофхада були тільки дочки. 16І породила Мааха, Махірова жінка, сина, і назвала ім'я йому Переш, а ім'я братові його Шареш. А його сини Улам і Рекем. 17А Уламові сини: Бедан. Оце сини Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного. 18А сестра його Молехет породила Ішгода, і Авіезера, і Махлу. 19А сини Шеміди були: Ахіян, і Шехем, і Лікхі, і Аніям.

20 А сини Єфремові: Шутелах, і Веред, син його, і син його Тахат, і син його Ел'ада, і син його Тахат, 21і син його Завад, і син його Шутелах, і Езер, і Ел'ад. І повбивали їх люди Ґату, народжені в Краю, бо вони зійшли були забрати їхні череди. 22І був у жалобі їх батько Єфрем численні дні, а брати його приходили розважати його. 23І ввійшов він до жінки своєї, і зачала вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Берія, бо зло було в домі його. 24А дочка його Шеера. І вона збудувала Бет-Хорон долішній і горішній та Уззен-Шееру. 25І син його Рефах, і Решеф, і син його Телах, і син його Тахан, 26син його Ладан, син його Аммігуд, син його Елішама, 27син його Нон, син його Ісус. 28А їхня посілість та місця їхнього оселення Бет-Ел та належні йому міста, а на схід Нааран, а на захід Ґезер та належні йому міста, і Сихем та належні йому міста, аж до Айї та належних йому міст. 29А на руки Манасіїних синів: Бет-Шеан та належні йому міста, Танах та належні йому міста, Меґіддо та належні йому міста, Дор та належні йому міста, у них сиділи сини Йосипа, Ізраїлевого сина. 30Сини Асирові: Їмна, і Їшва, і Їшві, і Берія, та сестра їх Серах. 31А сини Беріїні: Хевер і Малкіїл, він батько Бірзаіта. 32А Хевер породив Яфлета, і Шомера, і Хотама, і сестру їх Шую. 33А сини Яфлетові: Пасах, і Бімхал, і Ашват, оце сини Яфлетові. 34А сини Шемерові: Ахі і Рогаґґа, Яхебба та Арам. 35А сини Гелема, його брата: Цофах, і Їмна, і Шелеш, і Амал. 36Сини Цофахові: Суах, і Харнефер, і Шуал, і Бері, і Їмра, 37Бецер, і Год, і Шамма, і Шілша, і Їтран, і Беера. 38А сини Єтерові: Єфунне, і Піспа, і Ара. 39А сини Улли: Арах, і Ханніїл, і Ріція. 40Усе це Асирові сини, голови батьківських домів, вибрані лицарі вояки, голови начальників. А в родовідних книгах військових записано, число їхніх людей було двадцять і шість тисяч.

Chapter 8

1 А Веніямин породив первородженого свого Белу, другого Ашбелу, і третього Ахраха, 2четвертого Наху, і п'ятого Рафу. 3А в Бели були сини: Аддар, і Ґера, і Авігуд, 4і Авішуя, і Нааман, і Ахоах, 5і Ґера, і Шефуфан, і Хурам. 6А оце сини Ехудові, вони були голови дому батьків, мешканців Ґеви, та переселено їх до Манахату: 7і Нааман, і Ахійя, і Ґера, він їх переселив, і породив Уззу та Ахіхуда. 8А Шахараїм породив дітей на моавському полі по тому, як він відіслав своїх жінок Хушім та Баару. 9І породив він від Ходеш, своєї жінки: Йовава, і Цівію, і Мешу, і Малкам, 10і Єуц, і Сохію, і Мірму, це сини його, голови батьківських домів. 11А від Хушім він породив Авітува та Елпаала. 12А сини Елпаалові: Евер, і Міш'ам, і Шемер, він збудував Оно й Лод та належні йому міста. 13А Берія та Шема вони голови дому батьків, мешканців Айялону; вони вигнали мешканців Ґату. 14А Ахйо, Шашак і Єремот, 15і Зевадія, і Арад, і Адер, 16і Михаїл, і Їшпа, і Йоха сини Берії. 17А Зевадія, і Мешуллам, і Хізкі, і Хевер, 18і Їшмерай, і Їзлія, і Йовав, сини Елпаалові. 19А Яким, і Зіхрі, і Завді, 20і Еліенай, і Ціллетай, і Еліїл, 21і Адая, і Берая, і Шімрат, сини Шімеієві. 22А Їшпан, і Евер, і Еліїл, 23і Авдон, і Зіхрі, і Ханан, 24і Хананія, і Елам, і Антотійя, 25і Їфдея, і Пенуїл, сини Шашакові. 26А Шамшерай, і Шехарія, і Аталія, 27і Яарешія, і Елійя, і Зіхрі, сини Єрохамові. 28Оце голови дому батьків за їхніми нащадками, голови, що вони сиділи в Єрусалимі. 29А в Ґів'оні сиділи: батько Ґів'ону, а ім'я його жінці Мааха, 30і первороджений син його Авдон, і Цур, і Кіш, і Баал, і Надав, 31і Ґедор, і Ахйо, і Зехер. 32А Міклот породив Шім'у. І вони теж сиділи в Єрусалимі, при братах своїх, зо своїми братами.

33 А Нер породив Кіша. А Кіш породив Саула, а Саул породив Йонатана, і Малкі-Шуя, і Авінадава, і Ешбаала. 34А син Йонатанів Мерів-Баал, а Мерів-Баал породив Міху. 35А сини Міхи: Пітон, і Мелех, і Тареа, і Ахаз. 36А Ахаз породив Єгоадду, а Єгоадда породив Алемета, і Азмавета, і Зімрі: а Зімрі породив Моцу. 37А Моца породив Бін'ю, його син Рафа, його син Ел'аса, його син Ацел. 38А в Ацела було шестеро синів, а оце їхні імена: Азрікам, Бохеру, і Ізмаїл, і Шеар'я, і Овадія, і Ханан, усі вони сини Ацелові. 39А сини Ешека, брата його: первороджений його Улам, другий Єуш, третій Еліфелет. 40А Уламові сини були мужі хоробрі вояки, що натягували лука й що мали багато синів та онуків, сотню й п'ятдесят. Усі вони з Веніяминових синів.

Chapter 9

1 А ввесь Ізраїль був переписаний, й ось вони були записані в книзі Ізраїлевих царів. А Юда був переселений до Вавилону за своє спроневірення. 2А перші мешканці, що сиділи в своїй посілості, по своїх містах, були: Ізраїль, священики, Левити та слуги храму. 3А в Єрусалимі сиділи з Юдиних синів, і з Веніяминових синів, і з синів Єфремових та Манасіїних: 4Утай, син Аммігуда, сина Омрі, сина Імрі, сина Бані, з синів Переца, Юдиного сина. 5А з шілонян: первороджений Асая та сини його. 6А з синів Зерахових: Єуїл, та брати їх, шість сотень і дев'ятдесят. 7А з синів Веніяминових: Саллу, син Мешуллама, сина Годавії, сина Сенуї, 8і Ївнея, син Єрохамів; і Ела, син Уззі, сина Міхрі, і Мешуллам, син Шефатії, сина Реуїла, сина Ївнійї, 9і брати їхні за їхніми нащадками, дев'ять сотень і п'ятдесят і шість. Усі ці мужі голови батьків, дому батьків своїх. 10А із священиків: Єдая, і Єгоярів, і Яхін. 11А Азарія, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітава, управитель Божого дому; 12і Адая, син Єрохама, сина Пашхура, сина Малкійї; і Масай, син Адіїла, сина Яхзери, сина Мешуллама, сина Мешіллеміта, сина Іммера; 13і брати їх, голови дому своїх батьків тисяча й сім сотень і шістдесят, дуже добрі мужі на працю в ділі Божого дому.

14 А з Левитів: Шемая, син Хассува, сина Азрікама, сина Хашав'ї, з синів Мерарі; 15і Бакбаккар, Хереш, і Балал, і Маттанія, син Міхи, сина Зіхрі, сина Асафа; 16і Авадія, син Шемаї, сина Ґалала, сина Єдутуна; і Берехія, син Аси, сина Елкани, що сидів в осадах нетоф'ян. 17А придверні: Шаллум, і Аккув, і Талмон, і Ахіман, і брати їхні; Шаллум був голова. 18І аж дотепер вони в царській брамі на схід, вони придверні таборів Левієвих синів. 19А Шаллум, син Коре, сина Ев'ясафа, сина Кораха, і брати його з дому його батька, корахівці, на праці служби, стерегли пороги скинії, а їхні батьки були над Господнім табором, стерегли вхід. 20І Пінхас, син Елеазарів, був над ними колись зверхником, і Господь був із ним. 21Захарій, син Мешелемії, був придверний при вході скинії заповіту. 22Усіх їх, вибраних на придверних при порогах, було двісті й дванадцять. Вони переписані по своїх осадах. Їх поставив Давид та прозорливець Самуїл за їх вірність. 23І вони та їхні сини були при брамах Господнього дому, дому скинії, за вартами. 24На чотири боки були придверні: на схід, на захід, на північ, на південь. 25А брати їхні були по селах, мусіли приходити на сім день, від часу до часу, щоб бути з ними на службі, 26бо в службі були чотири перші придверні, вони Левити; вони ж доглядали помешкань та скарбів Божого дому. 27І вони всю ніч перебували навколо Божого дому, бо на них був обов'язок варти, і вона щоранку відмикали двері. 28І з них були дехто коло службового посуду, бо за числом його приносили, і за числом його виносили. 29І з них дехто були призначені до посуду та до всяких святих речей: і над пшеничною мукою, і над вином, і над оливою, і над ладаном, і над пахощами. 30А з священичих синів були ті, що мішали запашне на кадило. 31А Маттітія з Левитів, він первороджений корахівця Шаллума, був у службі над справою сковорід. 32А з синів кегатівців, з їхніх братів, були над хлібом показним, щоб приготовляти щосуботи. 33А оце співаки, голови батьківських домів Левитів, по кімнатах, були вільні від іншої праці, бо вдень та вночі були вони при своїй роботі. 34Оце голови батьківських домів Левитів за їхніми нащадками, голови, що сиділи в Єрусалимі.

35 А в Ґів'оні сиділи: батько Ґів'ону Єіїл, а ім'я його жінці Мааха, 36і первороджений син його Авдон, і Цур, і Кіш, і Баал, і Нер, і Надав, 37і Ґедор, і Ахйо, і Захарій, і Міклот. 38А Міклот породив Шім'ама. І вони теж сиділи в Єрусалимі при братах своїх, зо своїми братами. 39А Нер породив Кіша, а Кіш породив Саула, а Саул породив Йонатана, і Малкі-Шую, і Авінадава, і Ешбаала. 40А син Йонатанів Мерів-Баал, а Мерів-Баал породив Міху. 41А сини Міхи: Пітон, і Мелех, і Тахрея. 42А Ахаз породив Яру, а Яра породив Алмета, і Азмавета, і Зімрі. А Зімрі породив Моцу. 43А Моца породив Бін'ю, його син Рефая, його син Ел'аса, його син Ацел. 44А в Ацела було шестеро синів, а оце їхні імена: Азрікам, Бохеру, і Ізмаїл, і Шеар'я, і Овадія, і Ханан, оце сини Ацелові.

Chapter 10

1 А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа. 2І гналися филистимляни за Саулом та за його синами. І повбивали филистимляни Йонатана, і Авінадава, і Малкі-Шуя, Саулових синів... 3І став бій тяжкий для Саула, і лучники кинулися на нього, і він злякався тих лучників. 4І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча та й упав на нього... 5І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на меча, та й помер... 6І помер Саул і троє синів його, та ввесь його дім померли разом. 7І побачили всі ізраїльтяни, що мешкали в долині, що всі втікають, та що помер Саул та сини його, то покидали свої міста й повтікали, а филистимляни поприходили, й осілися в них...

8 І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та синів його, що лежали на горі Ґілбоа. 9І вони пообдирали його, і понесли голову його та зброю його, і послали в филистимські краї навколо, щоб сповістити в домах своїх божків та народові. 10І вони поклали зброю його в домі свого бога, а голову його прибили в домі Даґона. 11І почув увесь ґілеадський Явеш про все, що филистимляни зробили Саулові, 12і встали всі хоробрі, і понесли Саулове тіло та тіла синів його, і принесли до Явешу, та й поховали їхні кості під дубом в Явеші, і постили сім день. 13І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати, 14а не вивідував від Господа. І Він убив його, а царство його передав Давидові, Єссеєвому синові.

Chapter 11

1 І зібрався ввесь Ізраїль до Давида в Хеврон, говорячи: Оце ми кість твоя та тіло твоє! 2І давніш, коли Саул був царем, ти водив та приводив Ізраїля на війну. І сказав Господь, Бог твій, тобі: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш князем над народом Моїм, Ізраїлем. 3І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом через Самуїла. 4І пішов Давид та ввесь Ізраїль до Єрусалиму, він Євус, і там були євусеяни, мешканці того краю. 5І сказали мешканці Євусу до Давида: Ти не ввійдеш сюди! Та здобув Давид твердиню Сіон, він Місто Давида. 6І сказав Давид: Кожен, хто найперше поб'є євусеянина, той стане за голову та за зверхника. І ввійшов найперше Йоав, син Церуїн, і став за голову. 7І осівся Давид у твердині, тому назвав ім'я їй: Давидове Місто. 8І він збудував місто навколо, від Мілло й аж навколо, а Йоав відновив решту міста. 9І Давид ставав усе більшим, а Господь Саваот був із ним.

10 А оце голови Давидових лицарів, що хоробро трудилися з ним у його царстві, з усім Ізраїлем, щоб настановити його царем, за Господнім словом, над Ізраїлем. 11А оце число Давидових лицарів: Яшов'ам, син Гахмоні, голова тридцяти, він махнув своїм списом і побив за один раз три сотні! 12А за ним Елеазар, син Додо, ахох'янин, він один із трьох лицарів. 13Він був із Давидом у Пас-Дамімі, а филистимляни зібралися там на бій. І була там ділянка поля, повна ячменю, а народ утікав перед филистимлянами. 14Та вони стали посеред ділянки, і врятували її та й побили филистимлян. І Господь подав велику перемогу! 15І зійшли троє з тих тридцяти на переді на скелю до Давида, до печери Адуллам. А филистимський табір таборував у долині Рефаїм. 16Давид же був тоді в твердині, а филистимська залога була тоді в Віфлеємі. 17І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з віфлеємської криниці, що в брамі? 18І продерлися ці троє до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли й принесли до Давида, та Давид не схотів її пити, і вилив її для Господа, 19та й сказав: Борони мене, Боже мій, чинити таке! Чи я буду пити кров цих мужів, що ходили, наражаючи життя своє? Бо життям своїм вони принесли її! І не хотів він пити її. Оце зробили троє цих лицарів. 20А Авшай, Йоавів брат, він голова тих трьох. І він махнув своїм списом і побив три сотні! І він мав найславніше ім'я серед трьох. 21З тих трьох серед двох він був найшановніший, і став їм за провідника. А до тих трьох не досяг. 22Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий у ділах, з Кавцеїлу, він побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов і забив лева в середині ями сніжного дня. 23І він побив одного єгиптянина, мужа поставного, на п'ять ліктів, а в руці єгиптянина був спис, як ткацький вал. І зійшов він до нього з києм, і вирвав списа з руки того єгиптянина, та й його забив його списом. 24Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його ім'я було серед тих трьох хоробрих. 25З тих тридцяти він був найповажніший, а до тих трьох не досяг. І Давид призначив його до своєї прибічної сторожі. 26А хоробрі мужі були ці: Асаїл, Йоавів брат, Елханан, син Додо, із Віфлеєму, 27гарор'янин Шаммот, пелонянин Хелес, 28Іра, син Іккешів, текоянин, антотянин Авіезер, 29хушатянин Сіббехай, ахох'янин Ілай, 30нетофатянин Магарай, Хелед, син Баанин, нетофатянин, 31Ітай, син Ріваїв, з Ґів'ї Веніяминової, пір'атонянин Беная, 32Хурай з Нахале-Ґаашу, арв'янин Авіїл, 33бахарум'янин Азмавет, шаалвонянин Ел'яхба, 34сини ґізонянина Гашема, Йонатан, син Шаґе, гарар'янин, 35Ахійям, син Сахарів, гарар'янин, Еліфал, син Урів, 36мехар'янин Хефер, пелонянин Ахійя, 37кармелянин Хіцро, Наарай, син Езлаїв, 38Йоїл, брат Натанів, Мівхар, син Ґаґрі, 39аммонітянин Целек, беротянин Нахрай, зброєноша Йоава, Церуїного сина, 40їтрянин Іра, їтрянин Ґарев, 41хіттеянин Урійя, Завад, син Ахлая, 42Адіна, син Шізин, Рувимівець, голова Рувимівців і над тридцятьма, 43Ханан, син Маахин, і мітнянин Йосафат, 44аштерянин Уззійя, Шама, і Еуїл, сини ароерянина Хотама, 45Єдіаїл, син Шімрі, і Йоха, його брат, тіцянин, 46махав'янин Еліїл, і Єрівай, і Йошав'я, сини Ел'наамові, і моавітянин Їтма, 47Етіїл, і Овед, і Яасіїл із Цови.

Chapter 12

1 А це ті, що поприходили до Давида в Ціклаґ, коли він ще ховався перед Саулом, сином Кішевим, і вони були серед лицарів, що допомагали в війні, 2що були озброєні луком, що кидали правицею та лівицею каміння та стріли з лука, з Саулових братів, від Веніямина: 3голова Ахіезер та Йоаш, сини ґів'янина Шемаї, і Єзіїл та Пелет, Азмаветові сини, і Бераха, і аннетотянин Єгу, 4і ґів'онянин Їшмая, лицар серед тридцятьох та старший над тридцятьма, і Їрмея, і Яхазіїл, і Йоханан, і ґедерянин Йозавад, 5Ел'узай, і Єрімот, і Беал'я, і Шемарія, і гаріф'янин Шефатія, 6Елкана, і Їшшійя, і Азареїл, і Йоезер, і Яхов'ам, хорх'яни, 7і Йоїла та Зевадія, сини Єрохамові, з Ґедору. 8А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки, мужі відважні, на війні, озброєні великим щитом та списом. А їхні обличчя то обличчя лев'ячі, а щодо швидкости вони були, як сарни на горах. 9Голова Езер, другий Овадія, третій Еліав, 10четвертий Мішманна, п'ятий Їрмея, 11шостий Аттай, сьомий Еліїл, 12восьмий Йоханан, дев'ятий Елзавад, 13десятий Єремія, одинадцятий Махбанай. 14Оці були з Ґадових синів, голови військових відділів, малий один на сотню, а великий на тисячу. 15Це ті, що перейшли Йордан першого місяця, коли він був переповнений понад усі береги свої, і порозганяли всіх мешканців долин на схід та на захід. 16І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида. 17А Давид вийшов перед них, і, відповідаючи, сказав їм: Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає! 18І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссеїв! Мир тобі, і мир тому, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог! І прийняв їх Давид, і поставив на чолі війська. 19І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филистимлянами проти Саула на війну, а він не поміг їм, бо филистимські князі, порадившись, відіслали його, говорячи: За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула! 20Коли він ішов до Ціклаґу, збігли до нього з Манасії: Аднах, і Йозавад, і Єдіаїл, і Михаїл, і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, голови Манасіїних тисячок. 21І вони допомагали Давидові проти юрби, бо вони всі хоробрі вояки, і поставали провідниками військових відділів. 22Бо день-у-день приходили вони до Давида помагати йому, аж став табір великий, як табір Божий.

23 А оце число головних озброєних військових відділів, вони прийшли до Давида в Хеврон, щоб передати Саулове царство йому, за Господнім словом: 24Юдиних синів, що носили великого щита та списа, шість тисяч і вісім сотень озброєного війська. 25З Симеонових синів хоробрих вояків військового відділу сім тисяч і сто. 26З Левієвих синів чотири тисячі й шість сотень. 27І Єгояда, проводир синів Ааронових, а з ним три тисячі й сім сотень. 28І юнак Садок, хоробрий вояк, та дім його батька, зверхників двадцять і два. 29А з Веніяминових синів, Саулових братів, три тисячі, а більша частина їх аж дотепер трималися Саулового дому. 30А з Єфремових синів двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих вояків, мужів славних дому їхніх батьків. 31А з половини Манасіїного племени вісімнадцять тисяч, що були докладно зазначені за іменем, щоб прийти настановити Давида царем. 32А з Іссахарових синів, що мали розуміння часу, щоб знати, що буде робити Ізраїль, їх голів було двісті, а всі їхні брати робили за їхнім наказом. 33Із Завулона тих, що виходять на війну, що ставляться в бойовому порядку зо всякими військовими речами, п'ятдесят тисяч, щоб допомагати з цілим серцем. 34А з Нефталиму тисяча зверхників, а при них зо щитом та списом тридцять і сім тисяч. 35А з Данян тих, що ставляться в бойовому порядку двадцять і вісім тисяч і шість сотень. 36А з Асира тих, що виходять на війну, щоб ставитися в бойовім порядку, сорок тисяч. 37А з того боку Йордану з Рувимівців, і Ґадівців, і з половини Манасії, зо всякими військовими знаряддями для бою сто й двадцять тисяч. 38Усі ці люди військові, що ставилися в бойовому порядку, цілим серцем поприходили до Хеврону, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й решта Ізраїля були односерді, щоб настановити Давида царем. 39І були вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо їхні брати наготовили їм. 40А також ті, що були близькі до них, аж до Іссахара, і Завулона, і Нефталима, спроваджували хліб ослами, і верблюдами, і мулами, і худобою великою, їжу мучну, спресовані фіґі, і родзинки, і вино, і оливу, і худобу велику, і худобу дрібну, дуже багато, бо радість була в Ізраїлі.

Chapter 13

1 І радився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма значними. 2І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас. 3І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверталися ми до нього за Саулових днів. 4І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слушна була та річ в очах усього народу. 5І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йдеться до Хамату, щоб спровадити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму. 6І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб винести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я Його прикликається. 7І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо провадили того воза. 8А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, і з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на цимбалах, і на сурмах.

9 І прийшли вони аж до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоб підхопити ковчега, бо воли нахилили його. 10І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем... 11І зажурився Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. 12І того дня Давид злякався Бога, говорячи: Як я внесу до себе Божого ковчега? 13І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома. 14І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагословив дім Овед-Едома, та все, що було його.

Chapter 14

1 А Хірам, цар тирський, послав до Давида послів, і кедрового дерева, каменярів та теслярів, щоб збудувати йому дім. 2І пізнав Давид, що Господь міцно поставив його царем над Ізраїлем, бо царство його було піднесене високо ради народу його, Ізраїля. 3І взяв Давид іще жінок в Єрусалимі, і Давид породив іще синів та дочок. 4А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа і Шовав, Натан і Соломон, 5і Ївхар, і Елішуя, і Елпелет, 6і Ноґах, і Нефеґ, і Яфія, 7і Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет.

8 І почули филистимляни, що Давид був помазаний на царя над усім Ізраїлем, і піднялися всі филистимляни, щоб шукати Давида. А Давид почув про це, і вийшов проти них. 9А филистимляни прийшли й стали таборами в долині Рефаїм. 10І питався Давид у Бога, говорячи: Чи виходити на филистимлян, і чи даси Ти їх в руку мою? І відказав йому Господь: Вийди, і Я дам їх у руку твою. 11І зійшли вони до Баал-Пераціму, і Давид побив їх там. І сказав Давид: Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю, як прорив води! Тому назвали ім'я того місця: Баал-Перацім! 12А вони позоставили там богів своїх, і Давид наказав, і вони були спалені в огні. 13А филистимляни ще отаборилися в долині. 14А Давид іще питався Бога, і Бог йому сказав: Не підеш за ними, а поверни від них, і прибудеш до них з-навпроти бальзамового ліска. 15І станеться, як ти почуєш шелест ніби кроків на верховіттях бальзамових дерев, тоді вийдеш на бій, бо то вийшов Бог перед тебе, щоб побити филистимський табір. 16І зробив Давид так, як наказав йому Бог, і вони побили филистимський табір від Ґів'ону аж до Ґезеру. 17І неслося Давидове ім'я по всіх краях, а Господь дав, що всі народи боялись його.

Chapter 15

1 І поробив він собі доми в Давидовому Місті, і приготовив місце на Божого ковчега, і розтягнув для нього скинію. 2Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому аж навіки. 3І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму, щоб винести Господнього ковчега на його місце, яке приготовив йому він. 4І зібрав Давид Ааронових синів та Левитів. 5Від Кегатових синів: зверхник Уріїл, а братів його сотня й двадцять. 6Від синів Мерарі: зверхник Асая, а братів його двісті й двадцять. 7Від Ґершомових синів: зверхник Йоїл, а братів його сотня й тридцять. 8Від Еліцафанових синів: зверхник Шемая, а братів його двісті. 9Від Хевронових синів: зверхник Еліїл, а братів його вісімдесят. 10Від Уззіїлових синів: зверхник Аммінадав, а братів його сотня й дванадцять. 11І покликав Давид священиків Садока та Евіятара, та Левитів: Уріїла, Асаю, і Йоїла, Шемаю і Еліїла, і Аммінадава 12та й сказав до них: Ви голови родів Левитів. Освятіться ви та ваші брати, і перенесете ковчега Господа, Бога Ізраїлевого, до місця, яке приготовив я йому. 13Бо через те, що спочатку не ви це робили, то вдарив нас Господь, Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало. 14І освятилися священики та Левити, щоб перенести ковчега Господа, Бога Ізраїлевого. 15І понесли сини Левитів Божого ковчега, як наказав був Мойсей за Господнім словом, на плечах своїх, на держаках, на собі. 16І сказав Давид зверхникам Левитів, щоб поставили своїх братів співаків на приладдях пісні, на цитрах, арфах, та тих, що грають на цимбалах, щоб піднести голос на радість. 17І поставили Левити Гемана, Йоїлового сина, а з братів його Асафа, сина Берехії, а з синів Мерарі, їхніх братів Етана, сина Кушаї. 18А з ними їхніх братів других: Захарія, і Яазіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, Еліава, і Бенаю, і Маасею, і Маттітію, і Еліфлея, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, придверних. 19А співаків: Гемана, Асафа та Етана грати на мідяних цимбалах. 20А Захарія, і Азіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, і Еліава, і Маасею, і Бенаю на цитрах, на аламот. 21А Маттітію, і Еліфелегу, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єїла, і Азазію на арфах, на октаві, щоб починати гру. 22А Кенанію, зверхника Левитів, над ношенням; він навчав носити, бо вмів того. 23А Берехія та Елкана придверні при ковчезі. 24А Шеванія, І Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарій, і Беная, і Еліезер, священики, сурмили в сурми перед Божим ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя придверні для ковчега.

25 І пішов Давид і Ізраїлеві старші та тисячники, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Овед-Едомового дому з радістю. 26І сталося, коли Бог допомагав Левитам, що несли ковчега Господнього заповіту, то вони принесли в жертву сім биків та сім баранів. 27А Давид був зодягнений в одежу з вісону, як і всі Левити, що несли ковчега, і співаки, і Кенанія, зверхник ношення і співаків, а на Давиді був ще й льняний ефод. 28І ввесь Ізраїль ніс ковчега Господнього заповіту з радісним криком, і зо звуком рога, і з сурмами, і з цимбалами, граючи на цитрах та на арфах. 29І сталося, коли ковчег Господнього заповіту прийшов аж до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно. І побачила вона царя Давида, що танцював та грав, і зневажила його в своєму серці.

Chapter 16

1 І принесли вони Божого ковчега, і поставили його в середині скинії, що розтягнув для нього Давид, і принесли цілопалення та мирні жертви перед Божим лицем. 2І покінчив Давид приносити цілопалення та мирні жертви, та й поблагословив народ Ім'ям Господнім. 3І він поділив для всякого Ізраїлевого мужа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханцеві хліба, і по кавалкові м'яса та по виноградному калачеві. 4І він попризначував перед Господнім ковчегом із Левитів служачих, щоб вони визнавали, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого: 5Асаф був головою, а другий по ньому Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл на знаряддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимбалах. 6А священики Беная та Яхазіїл на сурмах, завжди перед ковчегом Божого заповіту.

7 Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подяку Господеві через Асафа та братів його: 8Дякуйте Господу, кличте Ім'я Його, серед народів звіщайте про вчинки Його! 9Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його! 10Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа! 11Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! 12Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його 13ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибранці Його! 14Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди! 15Пам'ятайте навіки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу родів, 16що склав Він Його з Авраамом, і присягу Його для Ісака. 17І Він поставив його за Закона для Якова, Ізраїлеві заповітом навіки, 18говорячи: Дам тобі край ханаанський, як наділ спадщини для вас! 19Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на іншій землі, 20і від народу ходили вони до народу, і від царства до іншого люду. 21Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв: 22Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого! 23Господеві співайте, вся земле, з дня-на-день сповіщайте спасіння Його! 24Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіма народами. 25Бо великий Господь і прославлений вельми, і Він найгрізніший над богів усіх! 26Бо всі боги народів божки, а Господь небеса сотворив! 27Слава та велич перед лицем Його, сила та радість на місці Його. 28Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу, 29дайте Господу славу Ймення Його, приносьте дарунка й приходьте перед лице Його! Кланяйтеся Господеві в величчі святому! 30Перед лицем Його затремти, уся земле, бо міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався! 31Хай небо радіє, і хай веселиться земля, і хай серед народів говорять: Царює Господь! 32Нехай гримить море й його повнота, нехай поле радіє та все, що на ньому! 33Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають, бо землю судити йде Він. 34Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! 35І промовте: Спаси нас, о Боже спасіння нашого, і збери нас, і нас урятуй від народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою! 36Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки! А народ увесь сказав: Амінь і Хвала Господеві!

37 І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб завжди служили перед ковчегом, що в якій день треба було, 38і Овед-Едома та братів його, шістдесят і вісьмох; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса за придверних; 39а священика Садока та братів його священиків перед Господнім наметом на пагірку, що в Ґів'оні, 40щоб приносити цілопалення для Господа на жертівнику цілопалення, завжди ранком та ввечорі, та на все інше, що написане в Законі Господа, що наказав був Ізраїлеві. 41А з ними Геман та Єдутун, та решта вибраних, що були докладно зазначені поіменно, щоб Дякувати Господеві, бо навіки Його милосердя! 42А з ними сурми та цимбали для тих, що грають, та знаряддя для Божої пісні. А сини Єдутунові сторожі до брами. 43І порозходився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.

Chapter 17

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: Ось я сиджу в кедровому домі, а ковчег Господнього заповіту під занавісами!... 2І сказав Натан до Давида: Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою! 3І сталося тієї ночі, і було Боже слово до Натана, говорячи: 4Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебування. 5Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра до шатра, і від намету до намету. 6Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котрому з Ізраїлевих суддів, яким наказав Я пасти народа Мого: Чому ви не збудували Мені кедрового храма? 7А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська від отари, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем. 8І був Я з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я, як ім'я тих великих, що на землі. 9І дав Я місце Моєму народові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебуватиме на тому самому місці. І він уже не тремтітиме, а кривдники не будуть нищити його, як перше. 10А від днів, коли Я настановив суддів над Своїм народом, Ізраїлем, то понизив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім. 11І станеться, коли виповняться твої дні, щоб піти до батьків своїх, то Я поставлю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. 12Він збудує Мені храм, а Я поставлю його трона міцно аж навіки. 13Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. 14І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки. 15За всіма цими словами, за всім цим видінням, так говорив Натан до Давида.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди? 17Та й це було мале в очах Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління людське, і підніс мене, Господи Боже! 18Що Давид додасть ще до Твого на вшанування Твого раба? А Ти Свого раба знаєш! 19Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідомити про всі ті великі речі. 20Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що ми чули своїми ушима. 21І який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народа, і щоб установити Собі ймення великих та страшних речей, щоб вигнати народи перед народом Своїм, якого Ти викупив із Єгипту? 22І зробив Ти народ Свій, Ізраїля, Собі за народа аж навіки, і Ти, Господи, став йому за Бога! 23А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив! 24А Твоє Ім'я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поставлений міцно перед лицем Твоїм. 25Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм. 26А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре. 27А тепер був Ти ласкавий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, і він поблагословлений навіки!

Chapter 18

1 І сталося по тому, і побив Давид филистимлян та поконав їх; і взяв він Ґат та належні йому міста з руки филистимлян. 2І побив він Моава, і стали моавітяни Давидовими рабами, що приносили дари. 3І побив Давид Гадад'езера, царя цовського, в Хаматі, коли той ішов, щоб поставити владу свою на річці Ефраті. 4І здобув Давид від нього тисячі колесниць і сім тисяч верхівців та двадцять тисяч пішого люду. І попідрізував Давид жили коням усіх колесниць, і позоставив із них тільки сотню для колесниць. 5І прийшов Арам із Дамаску на поміч Гадад'езерові, цареві цовському, та Давид вибив серед сиріян двадцять і дві тисячі чоловіка. 6І поставив Давид у Сирії Дамаській залогу, і сиріяни стали для Давида рабами, що приносили дари. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив. 7І позабирав Давид золоті щити, що були на Гадад'езерових рабах, і позносив їх до Єрусалиму. 8А з Тівхату та з Куну, Гадад'езерових міст, позабирав Давид дуже багато міді, з неї поробив Соломон мідяне море й стовпи, та мідяні речі.

9 І прочув Тоу, цар хамотський, що Давид побив усе військо Гадад'езера, царя цовського. 10І послав він сина свого Гадорама до царя Давида, щоб привітати його, та щоб поблагословити його за те, що воював із Гадад'езером та й побив його, бо Гадад'езер провадив війну з Тоу, а з ним послав всякі речі золоті, і срібні, і мідяні. 11І Давид присвятив їх Господеві разом із тим сріблом та золотом, що повиносив від усіх народів з Едому, і з Моаву, і від Аммонових синів та від Амалика. 12А Авшай, син Церуїн, побив Едома в Соляній долині, вісімнадцять тисяч. 13І поставив він в Едомі залогу, і став увесь Едом Давидовими рабами. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив. 14І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив суд та справедливість усьому своєму народові. 15А Йоав, син Церуїн, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, канцлер. 16А Садок, син Ахітувів, та Авімелех, син Ев'ятарів, були священики, а Шавша писар. 17А Беная, син Єгоядин, був над керетянином та над пелетянином, а Давидові сини перші при царевій руці.

Chapter 19

1 І сталося по тому, і помер Нахаш, цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ханун. 2І сказав Давид: Зроблю я милість Ханунові, Нахашевому синові, як батько його зробив був милість мені. І Давид послав послів, щоб потішити його за його батька. І прибули Давидові раби до аммонітського краю, до Хануна, щоб потішити його. 3А начальники аммонітян сказали до Хануна: Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим, що послав тобі потішителів? Чи ж раби його прийшли до тебе не на те, щоб вивідати, і щоб знищити, і щоб вишпигувати край? 4І взяв Ханун Давидових рабів та й оголив їх, й обрізав їхню одежу в половині аж до сидіння, та й відпустив їх... 5І пішли й донесли Давидові про тих мужів, а він послав навпроти них, бо ті мужі були дуже осоромлені. І цар їм сказав: Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетесь.

6 І побачили аммонітяни, що вони зненавиджені в Давида. І послав Ханун та аммонітяни тисячу талантів срібла, щоб винайняти собі колесниці та верхівців з Араму двох річок і з Араму Маахи та з Цови. 7І найняли вони собі тридцять і дві тисячі колесниць, і царя Маахи та народ його, і прийшли й таборували перед Медевою. Також аммонітяни зібралися зо своїх міст і прийшли до бою. 8А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все військо лицарів. 9І повиходили аммонітяни, і вставилися до бою при вході до міста. А царі, що прийшли, вони самі були на полі. 10І побачив Йоав, що бойовий фронт став на нього спереду та позаду, то вибрав зо всього вибраного в Ізраїлі, та й установив їх навпроти сиріян. 11А решту народу дав під руку свого брата Ав'шая, й їх установили навпроти аммонітян, 12і сказав: Якщо сиріяни будуть сильніші від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе, то допоможу тобі. 13Будь мужній, і стіймо міцно за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь нехай зробить, що добре в очах Його! 14А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшов перед сиріян до бою, то ті повтікали перед ним. 15А аммонітяни побачили, що повтікали сиріяни, то й вони повтікали перед братом його Ав'шаєм, і ввійшли до міста, а Йоав прибув до Єрусалиму. 16А коли побачили сиріяни, що вони побиті Ізраїлем, то послали послів, і привели сиріян, що з другого боку Річки, а Шофах, зверхник Гадад'езерового війська, був перед ними. 17І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан та прийшов до них, і вставився проти них. І встановився Давид на бій проти сиріян, і вони воювали з ним. 18І побігли сиріяни перед Ізраїлем, а Давид повбивав із сиріян сім тисяч колесниць та сорок тисяч пішого люду. І вбив він Шофаха, зверхника війська... 19А коли Гадад'езерові раби побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Давидом і служили йому. І сиріяни вже не хотіли допомагати аммонітянам.

Chapter 20

1 І сталося по році, того часу, як царі виходили на війну, то Йоав повів військову силу, та й нищив аммонітський край. І прийшов він і обліг Раббу, а Давид сидів в Єрусалимі. І побив Йоав Раббу, і зруйнував її. 2І зняв Давид корону їхнього царя з голови його, і знайшов, що вага її талант золота, а на ній каміння дорогоцінне, і була покладена вона на голову Давидову! І він виніс дуже багато здобичі з того міста. 3А народ, що був у ньому, повиводив, і перетинав їх пилками, і забивав залізними долотами та сокирами... І так робив Давид усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

4 І сталося по тому, і була війна в Ґезері з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай убив Сіппая, з Рефаєвих нащадків, і вони були поконані. 5І була ще війна з филистимлянами, і Елханан, син Яірів, побив Лахмі, брата ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал! 6І була ще війна в Ґаті. А там був чоловік великого зросту, що мав по шість пальців, усього двадцять і чотири. І він також був із нащадків Рефая. 7І зневажав він Ізраїля, та забив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата. 8Ці також походили від Рефая в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.

Chapter 21

1 І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля. 2І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, і я знатиму число їх! 3І сказав Йоав: Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій царю, раби мого пана? Нащо буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля? 4Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму. 5І дав Йоав Давидові число переліку народу. І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витягають меча, а Юди чотири сотні й сімдесят тисяч чоловіка, що витягають меча. 6А Левія та Веніямина він не перерахував серед них, бо царське слово було огидою для Йоава...

7 І було зло в Божих очах на ту річ, і Він ударив Ізраїля! 8І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!... 9І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорливця, говорячи: 10Іди, і будеш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю тобі. 11І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: Так сказав Господь: Вибери собі: 12чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганятиме тебе, чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю, і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну Я Тому, Хто послав мене... 13І сказав Давид до Ґада: Тяжко мені дуже! Нехай же впаду я в руку Господа, бо дуже велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!... 14І дав Господь моровицю в Ізраїлі, і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловіка! 15І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб знищити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це лихо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: Забагато тепер! Попусти свою руку! А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана. 16І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої... 17І сказав Давид до Бога: Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло я вчинив зло, а ці вівці що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його...

18 А Ангол Господній говорив до Ґада, сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана. 19І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені. 20І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, поховалися. А Орнан молотив пшеницю. 21І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, і вийшов із току, і поклонився Давидові обличчям до землі. 22І сказав Давид до Орнана: Дай же мені місце цього току, й я збудую на ньому жертівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, і буде стримана моровиця від народу. 23І сказав Орнан до Давида: Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в очах його. Дивися, я даю цю худобу на цілопалення, а молотарки на дрова, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю! 24І сказав цар Давид до Орнана: Ні, бо купуючи, куплю за срібло повної ваги, бо не піднесу твого в жертві для Господа, і не спалю цілопалення дармо! 25І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів. 26І збудував там Давид жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення. 27І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до піхов його. 28Того часу, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана, то приносив там жертву. 29А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів'оні. 30Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настрашився меча Господнього Ангола.

Chapter 22

1 І Давид сказав: Це той дім Господа Бога, і це жертівник на цілопалення для Ізраїля! 2І сказав Давид, щоб зібрати приходьків, що були в Ізраїлевому Краї, і поставив каменярів тесати брили каміння, щоб збудувати Божого дома. 3І заготовив Давид силу заліза на цвяхи для брамних дверей та на клямри, і таку силу міді, що їй не було ваги, 4і кедрового дерева без числа, бо сидоняни та тиряни спровадили Давидові силу кедрового дерева. 5І сказав Давид: Мій син Соломон ще юнак та тендітний, приготую ж йому все на цей храм на збудування для Господа, щоб піднести його високо на славу та на велич для всіх країв. Приготую ж я все для нього! І Давид заготовив безліч усього перед своєю смертю.

6 І він покликав сина свого Соломона, і наказав йому збудувати храм для Господа, Бога Ізраїля. 7І сказав Давид до Соломона: Сину мій, я мав на своєму серці вибудувати храм для Ймення Господа, Бога мого. 8Та було про мене Господнє слово, кажучи: Безліч крови пролив ти та війни великі провадив. Не збудуєш ти храма для Мого Ймення, бо багато крови пролив ти на землю перед лицем Моїм! 9Ось народиться тобі син, він буде муж мирний, і Я дам йому мир від усіх ворогів його навколо, бо Соломон буде ім'я йому, і Я дам на Ізраїля за його днів мир та тишу. 10Він збудує храм для Мого Ймення, і він буде Мені за сина, а Я йому за Батька, і Я міцно поставлю трона царства його над Ізраїлем аж навіки! 11Тепер, сину мій, нехай Господь буде з тобою, і буде щастити тобі, і збудуєш ти дім для Господа, Бога свого, як говорив Він про тебе. 12Тільки нехай дасть тобі Господь розум та розважність, і нехай поставить тебе над Ізраїлем, і ти будеш стерегти Закон Господа, Бога свого. 13Тоді буде щастити тобі, якщо будеш додержувати, щоб чинити устави та права, які наказав був Господь Мойсеєві про Ізраїля. Будь сильний та міцний, не бійся й не страхайся! 14І ось я в скудоті своїй заготовив для Господнього дому сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла, а для міді та для заліза нема ваги, бо безліч того; і дерева, і каміння заготовив я, а ти до них додаси. 15А в тебе безліч робітників для праці, теслярів і каменярів та дереворубів, та всяких здібних на всяку роботу. 16Золоту, сріблу, і міді та залізу нема числа. Стань і зроби, і нехай Господь буде з тобою!

17 І наказав Давид усім Ізраїлевим князям, щоб допомагали синові його Соломонові: 18Чи Господь, Бог ваш, не з вами? І Він дав вам мир навколо, бо дав у мою руку мешканців цієї землі, і була здобута ця земля перед лицем Господа та перед народом Його. 19Тепер прихиліть серце ваше та душу вашу, щоб шукати Господа, Бога вашого. І встаньте, і збудуйте святиню Господа Бога, щоб перенести ковчега Господнього заповіту та святі Божі речі до храму, збудованого для Господнього Ймення.

Chapter 23

1 А коли Давид постарів і наситився днями, то він поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона. 2І зібрав він усіх Ізраїлевих князів, і священиків та Левитів. 3І були перелічені Левити від віку тридцяти років і вище, і було число їх, за їхніми головами, за мужчинами тридцять і вісім тисяч. 4Із них для керування над роботою Господнього дому двадцять і чотири тисячі, а урядників та суддів шість тисяч, 5і чотири тисячі придверних, і чотири тисячі тих, що славлять Господа на музичних знаряддях, які я зробив на славлення. 6І поділив їх Давид на черги за синами Левія, для Ґершона, Кегата та Мерарі. 7З Ґершонівців Ладан і Шім'ї. 8Ладанові сини: голова Єгіїл, і Зетам, і Йоїл, троє. 9Сини Шім'ї: Шеломіт, і Хазаїл, і Гаран, троє, вони голови батьківських домів Ладана. 10А сини Шім'ї: Яхат, Зіза, і Єуш, і Берія, оце сини Шім'ї, четверо. 11І був Яхат головою, а Зіза другий, а Єуш та Берія не мали багато синів, і стали за один батьківський дім при переліченні. 12Кегатові сини: Амрам, Іцгар, Хеврон та Уззіїл, четверо. 13Амрамові сини: Аарон та Мойсей. І був відділений Аарон, щоб посвятити його до Святого Святих, його та синів його аж навіки, щоб кадити перед лицем Господа, щоб служити Йому та щоб благословляти Ім'ям Його аж навіки. 14А Мойсей Божий чоловік, сини його полічені до Левієвого племени. 15Сини Мойсеєві: Ґершом та Еліезер. 16Сини Ґершомові: Шевуїл, голова. 17А сини Еліезерові були: Рехавія, голова; і не було в Еліезера інших синів, а сини Рехавії сильно помножились. 18Сини Їцгарові: Шеломіт, голова. 19Сини Хевронові: Єрійя голова, Амарія другий, Яхазіїл третій, і Єкам'ам четвертий. 20Сини Уззіїлові: Міхал голова, а Їшшійя другий. 21Сини Мерарієві: Махлі й Муші. Сини Махлі: Елеазар і Кіш. 22І помер Елеазар, і не було в нього синів, бо тільки дочки, і їх побрали собі Кішові сини, їхні брати. 23Сини Мушієві: Махлі, і Едер, і Єремот, троє.

24 Оце сини Левієві за домом батьків їх, голови дому батьків за перегляненням їхнім, числом імен за особами їх, що чинили роботу для будови Господнього дому, від віку двадцяти років і вище. 25Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїля, дав мир Своєму народові, і він осівся в Єрусалимі аж навіки. 26І також Левитам не треба носити скинії та всіх речей її для служби їй, 27бо за останніми наказами Давида вони становлять число Левієвих синів від віку двадцяти літ і вище. 28Бо їхнє становище при руці Ааронових синів для служби Господнього дому над подвір'ями, і над кімнатами, і над чистістю усіх святощів та роботи служби Господнього дому, 29і при хлібі виставнім, і при пшеничній муці на хлібну жертву та на прісні коржі, і при сковородах, і при праженні, і при всякій мірі ваги та мірі довжини. 30І щоб ставати щоранку на подяку та на хвалу Господа, і так і на вечір. 31І при всякому спаленні цілопалень для Господа на суботи, на молодики, і на свята в числі за правом на них, завжди перед лицем Господнім. 32І чинили вони охорону скинії заповіту, і сторожу святині, і охорону Ааронових синів, своїх братів, при службі Господнього дому.

Chapter 24

1 А в Ааронових синів такі їхні черги: Ааронові сини: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар. 2Та повмирали Надав та Авігу за життя їхнього батька, і не мали вони синів, тому священнодіяли Елеазар та Ітамар. 3І поділив їх Давид і Садок, з Елеазарових синів, та Ахімелех, з Ітамарових синів, за їхнім урядом в їхній службі. 4І були знайдені Елеазарові сини численнішими, щодо голів чоловіків, від синів Ітамарових. І вони поділили їх: для Елеазарових синів голів дому батьків було шістнадцять, а для Ітамарових синів для дому батьків їх вісім. 5І поділили їх жеребками, тих з тими, бо головними в святині та головними перед Богом були з синів Елеазарових та серед синів Ітамарових. 6І записав їх Шемая, син Натанаїлів, писар із Левитів, перед царем, і головними, і священиком Садоком, і Ахімелехом, сином Евіятаровим, і головами дому батьків священиків та Левитів. Один батьківський дім був узятий для Елеазара, а один був узятий для Ітамара. 7І вийшов перший жеребок для Єгояріва, другий для Єдаї, 8третій для Харіма, четвертий для Сеоріма, 9п'ятий для Малкійї, шостий для Мійяміна, 10сьомий для Гаккоца, восьмий для Авійї, 11дев'ятий для Єшуї, десятий для Шеханії, 12одинадцятий для Ел'яшіва, дванадцятий для Якіма, 13тринадцятий для Хуппи, чотирнадцятий для Єшев'ава, 14п'ятнадцятий для Білґи, шістнадцятий для Іммера, 15сімнадцятий для Хезіра, вісімнадцятий для Гаппіццеца, 16дев'ятнадцятий для Петах'ї, двадцятий для Єхезкела, 17двадцять і перший для Яхіна, двадцять і другий для Ґамула, 18двадцять і третій для Делаї, двадцять і четвертий для Маазії. 19Оце порядок їхньої служби, щоб приходити до Господнього дому за їхньою постановою через Аарона, їхнього батька, як йому наказав був Господь, Бог Ізраїлів.

20 А від позосталих Левієвих синів: від Амрамових синів Шуваїл, від синів Шуваїлових Єхедія. 21Від Рехавії, від синів Рехавії: голова Їшшійя. 22Від Їцгарівців: Шеломот, від Шеломотових синів: Яхат. 23А сини Хевронові: Єрійя, другий Амарія, третій Яхазіїл, четвертий Єкам'ам. 24Сини Уззіїлові: Міха, сини Міхині: Шамір. 25Брат Міхи Їшшійя, сини Їшшійїні Захарій. 26Сини Мерарієві: Махлі та Муші, сини Яазійї Бено. 27Сини Мерарієві, від Яазійї: Бено, і Шогам, і Заккур, і Іврі. 28У Махлі: Елеазар, у нього не було синів. 29Від Кіша, сини Кішові: Єрахмеїл. 30А сини Мушієві: Махлі, і Едер, і Єрімот. Оце сини Левитів, за домом їхніх батьків. 31І кидали жеребки і вони відповідно до братів своїх, Ааронових синів, перед царем Давидом, і Садоком, і Ахімелехом, і головами дому батьків священиків та Левитів, голови родин нарівні зо своїм меншим братом.

Chapter 25

1 І відділив Давид та зверхники війська на службу синів Асафа, і Гемана, і Єдутуна, що провіщували на цитрах, і на арфах, і на цимбалах. А число їх, людей праці до служби, було таке: 2від Асафових синів: Заккур, і Йосип, і Нетанія, і Асар'їла, Асафові сини, при Асафі, що пророкував при царі. 3Від Єдутуна, Єдутунові сини: Ґедалія, і Цері, і Ісая, Хашавія, і Маттітія, шестеро при своєму батькові Єдутуні, що пророкував на цитрі на дяку та на хвалу Господеві. 4Від Гемана, Геманові сини: Буккійя, Маттанія, Уззіїл, Шевуїл, і Єрімот, Хананія, Ханані, Еліата, Ґіддалті, і Ромамті, Езер, Йошбекаша, Маллоті, Готір, Махазіот. 5Усі ці сини Гемана, царського прозорливця в Божих словах, щоб підвищувати силу. І дав Бог Геманові чотирнадцять синів та три дочки. 6Усі вони були при своєму батькові, на співі Господнього дому, на цимбалах, на арфах та цитрах для служби в Божому домі; при царі Асаф, Єдутун та Геман. 7І було їхнє число з їхніми братами, вивченими співу для Господа, усіх розуміючих, двісті й вісімдесят і вісім.

8 І кинули вони жеребки, черга відповідно черзі, як малий, так і великий, учитель з учнем. 9І вийшов перший жеребок від Асафа для Йосипа, другий Ґедалія, він і брати його та сини його, дванадцять. 10Третій Заккур, сини його та брати його, дванадцять. 11Четвертий для Їцрі, сини його та брати його, дванадцять. 12П'ятий Нетанія, сини його та брати його, дванадцять. 13Шостий Буккійя, сини його та брати його, дванадцять. 14Сьомий Єсар'їла, сини його та брати його, дванадцять. 15Восьмий Ісая, сини його та брати його, дванадцять. 16Дев'ятий Маттанія, сини його та брати його, дванадцять. 17Десятий Шім'ї, сини його та брати його, дванадцять. 18Одинадцятий Азаріїл, сини його та брати його, дванадцять. 19Дванадцятий для Хашав'ї, сини його та брати його, дванадцять. 20Тринадцятий для Шуваїла, сини його та брати його, дванадцять. 21Чотирнадцятий для Маттітії, сини його та брати його, дванадцять. 22П'ятнадцятий для Єремота, сини його та брати його, дванадцять. 23Шістнадцятий для Хананії, сини його брати його, дванадцять. 24Сімнадцятий для Йошбекаші, сини його та брати його, дванадцять. 25Вісімнадцятий для Ханані, сини його та брати його, дванадцять. 26Дев'ятнадцятий для Маллоті, сини його та брати його, дванадцять. 27Двадцятий для Елійяти, сини його та брати його, дванадцять. 28Двадцять і перший для Готіра, сини його та брати його, дванадцять. 29Двадцять і другий для Ґіддалті, сини його та брати його, дванадцять. 30Двадцять і третій для Махазіота, сини його та брати його, дванадцять. 31Двадцять і четвертий для Ромамті-Езера, сини його та брати його, дванадцять.

Chapter 26

1 Черги придверних, від Корахівців: Мешелемія, син Коре, з Асафових синів. 2А в Мешелемії сини: первороджений Захарій, другий Єдіаїл, третій Зевадія, четвертий Ятніїл, 3п'ятий Елам, шостий Єгоханан, сьомий Ел'єгоенай. 4А в Овед-Едома сини: первороджений Шемая, другий Єгозавад, третій Йоах, четвертий Сахар, і п'ятий Натанаїл, 5шостий Амміїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеуллетай, бо поблагословив його Бог. 6У сина його Шемаї народилися сини, що панували над домом їхнього батька, бо вони хоробрі вояки. 7Сини Шемаї: Отні, і Рефаїл, і Овед, Елзавад; його брати, мужі хоробрі, Елігу та Шемахія. 8Усі ці з Оведових синів; вони й сини та брати їхні кожен хоробрий муж у силі до праці, шістдесят і два для Овед-Едома. 9А в Мешелемії було синів та братів, мужів хоробрих, вісімнадцять. 10А в Хоси, з синів Мерарі, сини: голова Шімрі, бо хоч не був він первороджений, та батько його настановив його за голову: 11другий Хілкійя, третій Тевалія, четвертий Захарій; усіх синів та братів у Хоси тринадцять. 12У цих були черги придверних, за головами мужчин, черги відповідно до їхніх братів на служення в Господньому домі. 13І кинули вони жеребки, як малий, так і великий, за домом їхніх батьків, для кожної брами. 14І впав жеребок на схід для Шелемії. І кинули жеребки для сина його Захарія, мудрого дорадника, і вийшов жеребок його на північ, 15для Овед-Едома, на південь, а для синів його комори. 16Для Шуппіма та для Хоси на захід, разом із брамою Шаллехет, де підіймається битий шлях, варта навпроти варти. 17На схід шість Левитів, на північ четверо на день, на південь четверо на день, а для комори по двоє. 18Для Парбару на захід четверо для битого шляху, двоє для Парбару. 19Оце черги придверних із синів Корахівців та з синів Мерарі.

20 А Левити: Ахійя був над скарбами Божого дому та до скарбів святині. 21Сини Ладана, сини Ґершонівців, від Ладана, голови дому батьків, від Ладана Ґершонівця: Єхіїлі. 22Сини Єхіїлі: Зетам та Йоїл, брат його, над скарбами Господнього дому. 23Для Амрамівців, для Їцгарівців, для Хевронівців, для Аззіїлівців: 24Шевуїл, син Ґершома, сина Мойсея, володар над скарбами. 25А брати його від Еліезера: його син Рехавія, і його син Ісая, і його син Йорам, і його син Зіхрі, і його син Шеломіт. 26Цей Шеломіт та брати його були над усіма скарбами святині, які посвятив цар Давид та голови дому батьків, і тисячники, і сотники та зверхники війська, 27з воєн та зо здобичі вони присвячували на підтримання Господнього дому, 28і все, що посвятив прозорливець Самуїл, і Саул, син Кішів, і Авнер, син Нерів, і Йоав, син Церуїн, усе посвячене було в руці Шеломіта та братів його.

29 Від Їцгарівців: Кенанія та сини його на зовнішню роботу над Ізраїлем, на писарів та на суддів. 30Від Хевронівців: Хашавія та брати його, мужі хоробрі, тисяча й сім сотень, над переглядом Ізраїля з другого боку Йордану на захід, для всякої Господньої праці та для роботи царської. 31Від Хевронівців: Єрійя голова для Хевронівця, для його нащадків, за домом батьків. У сороковому році Давидового царювання вони були досліджені, і серед них знайдено хоробрих мужів в гілеадському Язері. 32А брати його мужі хоробрі, дві тисячі й сім сотень, голови дому батьків. І цар Давид настановив їх над Рувимівцями і над Ґадівцями та над половиною племени Манасіїного для всякої Божої справи та справи царської.

Chapter 27

1 А Ізраїлеві сини, за їхнім числом, голови батьківських родів і тисячники, і сотники та їхні урядники служили цареві щодо всякої справи відділів, що приходив та відходив місяць у місяць для всіх місяців року; один відділ мав двадцять і чотири тисячі. 2Над першим відділом, на перший місяць Яшов'ам, син Завдіїлів, а на відділ його двадцять і чотири тисячі. 3Він був з Перецових синів, голова всіх військових зверхників на перший місяць. 4А над відділом другого місяця Ахохівець Додай, а володар його відділу Міклот; а на його відділ ішло двадцять і чотири тисячі. 5Третій зверхник війська на третій місяць священик Беная, голова, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 6Цей Беная лицар із тридцяти й над тридцятьма; а над його відділом був син його Аммізавад. 7Четвертий на місяць четвертий Асаїл, брат Йоавів, а по ньому син його Зевадія; а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 8П'ятий на місяць п'ятий зверхник ізрах'янин Шамут, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 9Шостий на місяць шостий Іра, син текоянина Іккеша, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 10Сьомий на місяць сьомий пелонянин Хелец з Єфремових синів, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 11Восьмий на місяць восьмий хушанин Сіббехай з Зерахівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 12Дев'ятий на місяць дев'ятий анатонянин Авіезер з Веніяминівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 13Десятий на місяць десятий нетоф'янин Магарай з Зерахівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 14Одинадцятий на одинадцятий місяць пір'атонянин Беная з Єфремових синів, а на його відділ двадцять і чотири тисячі. 15Дванадцятий на дванадцятий місяць нетоф'янин Хелдай з Отніїла, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

16 А над Ізраїлевими племенами були: для Рувимівців володар Еліезер, син Зіхрі; для Симеонівців Шефатія, син Маахи. 17Для Левія Хашавія, син Кемуїла, для Аарона Садок. 18Для Юди Елігу, з Давидових братів, для Іссахара Омрі, син Михаїлів. 19Для Завулона Їшмая, син Овадії, для Нефталима Єрімот син Азріїлів. 20Для Єфремових синів Осія, син Азазії, для половини Манасіїного племени Йоїл, син Педаї. 21Для половини Манасії в Ґілеаді Їддо, син Захарія, для Веніямина Яасіїл, син Авнерів. 22Для Дана Азаріїл, син Єрохамів. Оце зверхники Ізраїлевих племен. 23А Давид не перелічив їхнього числа від віку двадцяти літ і нижче, бо Господь сказав був, що розмножить Ізраїля, як зорі небесні. 24Йоав, син Церуїн, зачав був лічити, та не скінчив. І був за те гнів на Ізраїля, і не ввійшло те число в число хроніки царя Давида. 25А над скарбами царськими Азмавет, Адіїлів син, а над скарбами на полі, у містах, і в селах та в баштах Єгонатан, син Уззійї. 26А над тими, що робили польову роботу, для праці, на землі Езрі, син Келувів. 27А над виноградниками рам'янин Шім'ї, а над тим, що в виноградниках для запасів вина шефам'янин Завді. 28А над оливками та над сикоморами, що в Шефелі, ґедерянин Баал-Ханан; а над скарбами оливи Йоаш. 29А над великою худобою, що пасеться в Шароні, шаронянин Шітрай, а над великою худобою в долинах Шафат, син Адлаїв. 30А над верблюдами їзмаїльтянин Овіл, а над ослицями меронотянин Єхдея. 31А над дрібною худобою гаґрянин Язіз. Усі оці зверхники маєтку, що мав цар Давид. 32А Йонатан, Давидів дядько, був радник, він чоловік розумний та писар. А Єхіїл, син Нахмоніїв, був із царськими синами. 33А Ахітофель радник цареві, а арк'янин Хушай приятель царів. 34А по Ахітофелю Єгояда, син Бенаї, та Евіятар, а зверхник царського війська Йоав.

Chapter 28

1 І зібрав Давид усіх Ізраїлевих князів, зверхників племен, і зверхників відділів, що служать цареві, і тисячників, і сотників, і зверхників усякого маєтку та добутку царя та синів його разом з евнухами та лицарями, та всякого хороброго вояка до Єрусалиму. 2І встав цар Давид на ноги свої та й сказав: Послухайте мене, брати мої та народе мій! Я серцем своїм був за те, щоб збудувати храм миру для ковчега Господнього заповіту та на підніжок ніг нашого Бога, й я приготовив потрібне на збудування. 3А Бог сказав мені: Ти не збудуєш храма для Мого Ймення, бо ти муж воєн і кров проливав. 4Та вибрав Господь, Бог Ізраїлів, мене з усього дому батька мого, щоб бути царем над Ізраїлем навіки, бо Юду вибрав Він на володаря, а серед Юдиного дому дім батька мого, а серед синів мого батька мене уподобав Собі, щоб настановити царем над усім Ізраїлем. 5А зо всіх моїх синів, бо багатьох синів дав мені Господь то Він вибрав сина мого Соломона, щоб сидів на троні Господнього царства над Ізраїлем. 6І Він сказав мені: Соломон, син твій, він збудує храма Мого та двори Мої, бо його Я вибрав Собі за сина, а Я буду йому за Отця. 7І міцно поставлю Я царство його аж навіки, якщо він буде сильний, щоб виконувати заповіді Мої та постанови Мої, як цього дня. 8А тепер на очах усього Ізраїля, Господнього збору, та в ушах нашого Бога говорю вам: Додержуйте й досліджуйте всі заповіді Господа, Бога вашого, щоб ви посіли цей добрий Край і віддали його в спадщину по собі синам вашим аж навіки. 9А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди. 10Тепер дивися, що Господь вибрав тебе збудувати дім на святиню. Будь міцний та роби!

11 І Давид дав своєму синові Соломонові взори Господнього дому: притвору, і домів його, і скарбниць його, і горниць його, і кімнат його внутрішніх, і дому для ковчегу, 12і взір усього, що було в дусі його для подвір'я Господнього дому, і для всіх кімнат навколо, для скарбів Божого дому та для скарбів святині, 13і для відділів священиків та Левитів, і для всякої праці служби Господнього дому, і для всяких речей для служби Господнього дому. 14І дав він золота вагою для золота, для всіх речей кожної служби; і срібла для всіх срібних речей вагою, для всіх речей кожної служби; 15і вагу для золотих свічників та золотих їхніх лямпадок, вагою кожного свічника та лямпадок його, і для срібних свічників, вагою для свічника та лямпадок його, за роботою кожного свічника. 16І дав золота вагою для столів хлібів показних, для кожного столу і срібла для срібних столів, 17і видельця, і кропильниці, і чарки чисте золото, і для золотих келіхів вагою для кожного келіха, і для келіхів срібних, вагою для кожного келіха. 18А для кадильного жертівника дав очищеного золота вагою, і на подобу воза, для золотих херувимів, що простягають крила свої й покривають над ковчегом Господнього заповіту. 19Усе це він зрозумів із письма з Господньої руки, що була над ним, усі роботи взору. 20І сказав Давид до сина свого Соломона: Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою, Він не покине тебе й не позоставить тебе аж до закінчення всієї праці роботи Господнього дому... 21А оце черги священиків та Левитів для всякої служби Божого дому. І будуть з тобою в усякій праці ревні люди, здібні на всяку службу, а начальники та ввесь народ, на всі накази твої.

Chapter 29

1 І сказав цар Давид до всього збору: Син мій Соломон, що його одного Бог вибрав, ще молодий та тендітний, а ця праця велика, бо не для людини ця будова, а для Господа Бога. 2А Я всією своєю силою приготовив для храму свого Бога золото на золоті речі, і срібло на срібні, і мідь на мідяні, і залізо на залізні, і дерево на дерев'яні, каміння шогамське та до оправ, каміння нофехське та кольорове, і всякий дорогий камінь та безліч мармурового каміння. 3І ще, через моє замилування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму: 4три тисячі талантів золота, офірського золота, і сім тисяч очищеного срібла на покриття стін тих домів; 5на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще жертвує, щоб сьогодні наповнити свою руку пожертвою для Господа? 6І стали жертвувати начальники батьківських родів та начальники Ізраїлевих племен, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя. 7І дали вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч талантів та десять тисяч дарейків, і срібла десять тисяч талантів, і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів, а заліза сто тисяч талантів. 8А в кого знайшлося при ньому дорогоцінне каміння, ті дали його до скарбниці Господнього дому, до руки Ґершонівця Єхіїла. 9І радів народ за їхню жертву, бо вони жертвували Господеві з цілого серця, а також цар Давид радів великою радістю.

10 І поблагословив Давид Господа на очах усього збору. І сказав Давид: Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїля, нашого батька, від віку й аж до віку! 11Твоя, Господи, могутність і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі! Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову! 12І багатство та слава від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все. 13А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я Твоєї величі. 14І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі. 15Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці, як усі наші батьки! Наші дні на землі мов та тінь, і немає тривалого! 16Господи, Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святости, із Твоєї руки вона, і все це Твоє! 17І я знаю, Боже мій, що Ти вивідуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я пожертвував це все, а тепер бачу я з радістю народ Твій, який знаходиться тут, що жертвує себе Тобі. 18Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батьків, збережи ж навіки цей напрямок думок серця народу Твого, і міцно скеруй їхнє серце до Себе! 19А моєму синові Соломонові дай серце ціле, щоб виконувати заповіді Твої, свідоцтва Твої та устави Твої, і щоб чинити все, і щоб збудувати цю твердиню, яку я приготовив! 20І сказав Давид до всього збору: Поблагословіть же Господа, вашого Бога! І ввесь збір поблагословив Господа, Бога своїх батьків, і нахилилися, і вклонилися всі до землі Господеві й цареві! 21І принесли вони для Господа жертви, і спалили цілопалення для Господа другого дня від того дня, тисячу бичків, тисячу баранів, тисячу овечок, і ливні їхні жертви, і безліч жертов за всього Ізраїля. 22І вони їли й пили перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настановили Соломона, Давидового сина, і помазали його Господеві на володаря, а Садока на священика.

23 І сів Соломон на Господньому троні за царя на місці свого батька Давида, і щастило йому, і його слухався ввесь Ізраїль. 24І всі князі та лицарі, а також усі сини царя Давида піддалися під Соломона. 25І Господь високо звеличив Соломона на очах усього Ізраїля, і дав на нього величність царства, якої не було перед ним ані на жодному цареві над Ізраїлем. 26І Давид, син Єссеїв, царював над усім Ізраїлем. 27А дні, що він царював над Ізраїлем, були сорок літ: у Хевроні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять і три. 28І помер він у добрій сивині, ситий днями, багатством та славою, а замість нього зацарював син його Соломон. 29А діла царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії провидця Самуїла, і в історії пророка Натана, і в історії прозорливця Ґада, 30разом з усім царством його, і лицарськістю його та часами, що перейшли над ним і над Ізраїлем, та над усіма царствами тих країв.

2 Chronicles

Chapter 1

1 І зміцнився Соломон, син Давидів, над царством своїм, а Господь, Бог його, був із ним та високо звеличив його. 2І сказав Соломон до всього Ізраїля, до тисячників та сотників, і до суддів, і до всіх начальників, до всього Ізраїля, до голів батьківських родів. 3І пішли Соломон та ввесь збір із ним до пагірка, що в Ґів'оні, бо там була скинія Божого заповіту, яку зробив Мойсей, раб Господній, у пустині. 4Але Божого ковчега Давид переніс із Кір'ят-Єаріму туди, де приготовив йому місце Давид, бо він поставив йому скинію в Єрусалимі. 5А мідяного жертівника, що зробив був Веселіїл, син Урії, сина Хурового, він поставив перед скинією Господньою. І звертався до нього Соломон та збір. 6І зійшов Соломон туди перед Господнє лице на мідяний жертівник, що належав до скинії заповіту, і приніс на ньому тисячу цілопалень. 7Тієї ночі явився Бог Соломонові та й сказав йому: Зажадай, чого дати тобі! 8І сказав Соломон до Бога: Ти зробив був велику милість з батьком моїм Давидом, і настановив царем мене замість нього. 9Тепер, Господи, Боже, нехай буде виповнене слово Твоє до батька мого Давида, бо Ти настановив мене царем над народом численним, як порох землі. 10Дай тепер мені мудрість та знання, щоб умів я виходити й входити перед цим народом, бо хто зможе судити цей великий Твій народ? 11І сказав Бог до Соломона: За те, що оце було на серці твоїм, і ти не жадав багатства, маєтків та слави, ані душі ворогів своїх, а також довгих днів не жадав ти, а жадав для себе мудрости та знання, щоб судити народ Мій, над яким Я настановив тебе царем, 12то дасться тобі мудрість та знання, а багатство, і маєтки та славу Я дам тобі такі, яких не було між царями перед тобою, і по тобі не буде таких!

13 І прийшов Соломон із пагірка, що в Ґів'оні, до Єрусалиму, від скинії заповіту, і зацарював над Ізраїлем. 14І зібрав Соломон колесниць та верхівців, і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі. 15І цар зібрав в Єрусалимі срібла та золота, мов каміння, а кедрів зібрав, щодо численности, як сикомор, що в Шефелі. 16А коней, що були в Соломона, приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці купували їх з Кеве. 17І ходили вони, і вивозили з Єгипту колесницю за шість сотень срібла, а коня за сотню й п'ятдесят. І так вони вивозили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царів сирійських.

Chapter 2

1 (1-18) І Соломон наказав будувати дім для Господнього Ймення та дім царський для себе. 2(2-1) І відлічив Соломон сімдесят тисяч чоловіка носіїв та вісімдесят тисяч чоловіка каменотесів у горах, а керівників над ними три тисячі й шість сотень. 3(2-2) І послав Соломон до Хірама, царя тирського, говорячи: Як зробив ти з батьком моїм Давидом, і послав був йому кедри на будову дому його, щоб сидіти в ньому, так зроби й мені. 4(2-3) Ось я будую храм для Ймення Господа, Бога мого, щоб присвятити Йому, щоб кадити перед Його лицем запашне кадило, і для постійного покладення хліба та для цілопалення на ранок і на вечір, на суботи й на молодики та на свята Господа, Бога нашого. Навіки це над Ізраїлем! 5(2-4) А храм, якого я будую, великий, бо Бог наш більший від усіх богів! 6(2-5) А хто має силу збудувати Йому храма, коли небо й небеса небес не обіймають Його? І хто я, що збудую Йому храма? Хіба тільки на кадіння перед лицем Його! 7(2-6) А тепер пошли мені чоловіка, здібного до роботи в золоті, і в сріблі, і в міді, і в залізі, і в пурпурі, і в червені, і в блакиті, і що вміє вирізувати різьби, разом із тими мистцями, що зо мною в Юді та в Єрусалимі, яких приготовив батько мій Давид. 8(2-7) І пошли мені з Ливану дерева кедрового, кипарисового та сандалового, бо я знаю, що твої раби вміють рубати дерева ливанські. І оце мої раби будуть рабами твоїми, 9(2-8) щоб наготовити мені безліч дерева, бо цей храм, що я будую, буде великий та пишний! 10(2-9) А ось дереворубам, що стинають дерева, рабам твоїм, дав я пшениці, як поживи, двадцять тисяч корів, та ячменю двадцять тисяч корів, і вина двадцять тисяч батів, і оливи двадцять тисяч батів.

11 (2-10) І сказав Хірам, цар тирський, листом і послав до Соломона: Через любов Господа до народу Свого поставив Він тебе над ними за царя. 12(2-11) І сказав Хірам: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що вчинив небеса та землю, що дав цареві Давидові сина мудрого, який має розум та багатий на знання, що збудує дім Господній та дім царський для себе! 13(2-12) А тепер я посилаю мудрого чоловіка, що має знання, Хурам-Аві, 14(2-13) сина жінки з Данових дочок, а батько його тирянин, що вміє робити в золоті та в сріблі, в міді, в залізі, в каміннях та в деревах, у пурпурі й у блакиті, і в віссоні, і в червені, і різати всяку різьбу, і виконувати всяку думку, що буде дана йому з мистцями твоїми та з мистцями пана мого Давида, батька твого. 15(2-14) А тепер пшеницю й ячмінь, оливу та вино, про які казав мій пан, нехай посилає своїм рабам. 16(2-15) А ми нарубаємо дерев із Ливану за всякою твоєю потребою, і спровадимо їх тобі плотами морем до Яфи, а ти спровадиш їх до Єрусалиму. 17(2-16) І перелічив Соломон усіх людей приходьків, що в Ізраїлевому Краї, за переліком, що перелічив був їх його батько Давид, і було знайдено їх сто й п'ятдесят тисяч і три тисячі й шість сотень. 18(2-17) І він зробив із них сімдесят тисяч носіїв та вісімдесят тисяч каменотесів у горах, та тридцять тисяч і шість сотень керівників, що спонукували той народ до праці.

Chapter 3

1 І зачав Соломон будувати Господній дім в Єрусалимі на горі Морійя, що вказана була батькові його Давидові, на місці, яке приготовив Давид на тоці євусеянина Орнана. 2І зачав він будувати другого місяця, другого дня, четвертого року свого царювання. 3А це основа будови Божого дому: довжина шістдесят ліктів старою мірою, а ширина двадцять ліктів. 4А притвор, щодо довжини, був за шириною храму, двадцять ліктів, а вишина сто й двадцять. І покрив він його зсередини чистим золотом. 5А великий храм він покрив кипарисовим деревом, і покрив його добрим золотом, і наробив на ньому пальм та ланцюгів. 6І покрив він той храм дорогим каменем на оздобу, а золото золото було з Парваїму. 7І покрив він золотом храм, балки, пороги, і стіни його та його двері, а на стінах повирізував херувимів. 8І зробив дім Святого Святих: довжина його за шириною храму двадцять ліктів, і ширина його двадцять ліктів. І покрив він його добрим золотом, на таланти шість сотень. 9А вага цвяхів на шеклі золота п'ятдесят; і горниці покрив золотом.

10 І зробив він у домі Святого Святих двох херувимів різьб'яною роботою, і покрив їх золотом. 11А крила херувимів: довжина їх двадцять ліктів, крило одного на п'ять ліктів, дотикалося стіни храму, а крило інше п'ять ліктів, дотикалося крила другого херувима. 12А крило другого херувима п'ять ліктів, дотикалося стіни храму, а крило інше п'ять ліктів, прилягало до крила іншого херувима. 13Розтягнені крила цих херувимів двадцять ліктів; і вони стояли на ногах своїх, а їхні обличчя до храму. 14І зробив він завісу, блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і наробив на ній херувимів. 15І зробив він перед храмом два стовпи, тридцять і п'ять ліктів завдовжки, а маковиці, що на верху його, п'ять ліктів. 16І поробив ланцюги, як у девірі, і дав їх на верхи тих стовпів. І зробив сотню гранатових яблук, і дав на ланцюги. 17І поставив стовпи перед храмом, один з правиці, а один з лівиці. І назвав ім'я правому: Яхін, а ім'я лівому Боаз.

Chapter 4

1 І зробив мідяного жертівника, двадцять ліктів довжина йому і двадцять ліктів ширина йому, і десять ліктів височина йому. 2І зробив він лите море, десять на міру ліктем від краю його до краю його, навколо круглясте, і п'ять на міру ліктем височина йому. А шнур тридцять на міру ліктем оточував його навколо. 3А під ним постать волів, що зо всіх сторін оточують його, на десять ліктів на міру ліктем оточують море навколо; два ряди волів відлиті при відливанні його. 4Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а всі зади їх до нутра. 5А грубина його долоня, а край його як робота краю келіха, квітки лілеї. Містило воно три тисячі батів. 6І зробив десять умивальниць, і поставив п'ять з правиці, а п'ять з лівиці, щоб мити в них, приготовлене на цілопалення полощуть у них, а море для священиків, щоб митися в ньому. 7І зробив десять золотих свічників, як належалося, і поставив їх у храмі п'ять з правиці, а п'ять з лівиці. 8І зробив десять столів, і поставив у храмі, п'ять з правиці, а п'ять з лівиці. І зробив сто золотих кропильниць. 9І зробив священиче подвір'я та подвір'я велике, і двері до подвір'я, і їхні двері покрив міддю. 10А море поставив з правого боку на південний схід.

11 І поробив Хурам горнята, і лопатки, і кропильниці. І покінчив Хурам робити працю, яку зробив для царя Соломона в Божому домі: 12два стовпи, і кулі, і дві маковиці на верху тих стовпів, і дві мережки на покриття обидвох куль маковиць, що на верхах стовпів, 13і чотири сотні гранатових яблук для обох мережок, два ряди гранатових яблук для однієї мережки, щоб покрити обидві кулі маковиць, що на переді тих стовпів. 14І поробив підстави, і поробив умивальниці на тих підставах, 15одне море, і дванадцять волів під ним, 16і горнята, і лопатки, і видельця, і всі їхні речі поробив Хурам-Авів цареві Соломонові для Господнього дому з виполіруваної міді. 17На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глинистій землі між Суккотом та між Цередою. 18І наробив Соломон усіх цих речей дуже багато, бо не досліджена була вага міді. 19І поробив Соломон усі речі, що в Божому домі, та золотого жертівника й столи, а на них хліб показний, 20і свічники, і їхні лямпадки, щоб запалювати їх за постановою перед девіром, зо щирого золота. 21А квітки, і лямпадки, і щипчики із золота, з досконалого золота. 22А ножиці, і кропильниці, і ложки, і кадильниці зо щирого золота; а вхід до дому, його внутрішні двері до Святого Святих та двері дому до храму із золота.

Chapter 5

1 І була закінчена вся праця, яку зробив Соломон для Господнього дому. І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида, і срібло, і золото, і всі ці речі дав до скарбниці Божого дому. 2Тоді Соломон зібрав до Єрусалиму Ізраїлевих старших, і всіх голів племен, начальників батьківських родів Ізраїлевих синів, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон. 3І були зібрані до царя всі ізраїльтяни в свято, воно сьомого місяця. 4І поприходили всі Ізраїлеві старші, і Левити понесли ковчега. 5І понесли ковчега та скинію заповіту, і всі святі речі, що в скинії, несли їх священики та Левити. 6А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралася при ньому перед ковчегом, приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многоту не була ані записувана, ані лічена! 7І священики внесли ковчега Господнього заповіту до його місця, до девіру дому, до Святого Святих, під крила херувимів. 8А херувими простягали крила над місцем ковчега, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху. 9А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з ковчегу, що перед девіром, а назовні не були видні. І були вони там аж до цього дня. 10У ковчезі не було нічого, тільки дві таблиці, що поклав Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх із Єгипту.

11 І сталося, як священики виходили із святині, а всі священики, що були там, освятилися, без додержання черг, 12а Левити співаки, усі вони, аж до Асафа, Гемана, Єдутуна, і синів їхніх та братів їхніх, убрані в віссон, з цимбалами, із арфами та з цитрами, стояли на схід від жертівника, а з ними сто й двадцять священиків, що сурмили на сурмах, 13і було воно для сурмачів та співаків як одне, щоб подати один голос на хвалу та дяку Господеві, і як загримів голос на сурмах, і на цимбалах, і на музичних знаряддях, і як хвалили Господа: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! то дім, дім Господній наповнився хмарою!... 14І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила дім Божий!...

Chapter 6

1 Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. 2А я збудував храм оселі Твоєї, і місце Твого пробування навіки! 3І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. 4А він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми виконав, кажучи: 5Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського краю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Імени там. І не вибрав Я нікого, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. 6Та вибрав Я Єрусалим на пробування Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. 7І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. 8Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. 9Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей храм для Ймення Мого! 10І сповнив Господь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. 11І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими синами.

12 І став він перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки. 13А Соломон зробив був мідяне стояло, і поставив його на середину подвір'я, п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, 14та й сказав: Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. 15Ти сповнив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виповнив, як цього дня. 16А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, сповни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведеться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть додержувати своїх доріг, щоб ходити в Законі Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. 17А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. 18Бо чи ж справді Бог сидить з людиною на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм цей, що я збудував? 19І Ти звернешся до молитви Свого раба та до його благання, Господи, Боже мій, щоб почути поклик та молитву, якою раб Твій молиться перед лицем Твоїм, 20щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладеш Ім'я Своє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці. 21І Ти будеш прислухатися до благань Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробування, із небес і почуєш, і пробачиш. 22Якщо згрішить людина про ти свого ближнього, і буде примушена принести клятву, щоб присягнути, і клятва прийде перед Твоїм жертівником у цьому храмі, 23то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, обвинуватиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, й усправедливиш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. 24А якщо Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони звернуться, і будуть хвалити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, 25то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! 26Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і з гріха свого навернуться, бо Ти будеш їх впокоряти, 27то Ти почуєш на небесах, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину! 28Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його вороги гнобитимуть його в Краї міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба, 29усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен буде знати поразу свою та горе своє, і простягне руки свої до цього храму, 30то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце людських синів, 31щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим! 32Також і чужинця, який не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого, і руки Твоєї Сильної та рамена Твого витягненого, і прийде, і помолиться в цьому храмі, 33то Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'я Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! 34Коли народ Твій вийде на війну на своїх ворогів, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, 35то почуєш Ти з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд! 36Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневільники візьмуть їх до неволі до краю далекого чи близького, 37і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті до неволі, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, 38і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі, куди їх поневолили, і помоляться в напрямі до свого Краю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого, 39то Ти почуєш із небес, із постійного місця пробування Свого, їхню молитву та їхні благання, і вчиниш їм суд, і простиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі! 40Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наставлені на слухання молитви цього місця! 41А тепер, Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочинок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а побожні Твої хай добром веселяться! 42Господи Боже, не відвертай лиця від Свого помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!

Chapter 7

1 А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той! 2І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній! 3А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! 4А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем. 5І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ. 6А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв... 7І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою. 8І справив Соломон того часу те свято на сім день, а ввесь Ізраїль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. 9А восьмого дня справили віддання свята, бо обряд освячення жертівника справляли сім день, і свято сім день. 10А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві. 11І закінчив Соломон дім Господній та дім царський, та все, що приходило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощастило йому.

12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. 13Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, 14і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край! 15Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наставлені на слухання молитви цього місця. 16І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє будуть там по всі дні. 17А тепер, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, щоб зробити все, що наказав Я тобі, і якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та прав Моїх, 18то поставлю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі! 19А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, 20то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів! 21А храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та й скаже: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?... 22І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Він навів на них усе оце лихо!...

Chapter 8

1 І сталося по двадцятьох роках, коли Соломон будував дім Господній та свій дім, 2то міста, які дав Хурам Соломонові, Соломон розбудував їх, і осадив там Ізраїлевих синів. 3І пішов Соломон до Хават-Цови, і переміг її. 4І збудував він Тадмора в пустині, та всі міста для запасів, що побудував у Хаматі. 5І побудував він Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній, твердинні міста, мури, двері та засуви, 6і Баалат, і всі міста для запасів, що були в Соломона, і всі міста для колесниць, і міста для верхівців, і всяке пожадання Соломона, що жадав він збудувати в Єрусалимі й на Ливані, та в усьому Краї його панування. 7Увесь народ, позосталий з хіттеян, і з амореян, і з періззеян, і з хіввеян, і з євусеян, що вони не з Ізраїля, 8з їхніх синів, що зосталися по них у Краї, що їх не повигублювали Ізраїлеві сини, то їх Соломон узяв на данину, і це позосталося аж до цього дня. 9А Ізраїлевих синів Соломон не робив рабами для своєї праці, але вони були військові, і зверхники сторожі його, і зверхники колесниць його та його верхівців. 10І оце вони були зверхники-намісники царя Соломона, двісті і п'ятдесят, що панували над народом. 11А фараонову дочку перевів Соломон із Давидового Міста до дому, що збудував для неї, як сказав: Не буде сидіти мені жінка в домі Давида, Ізраїлевого царя, бо святий він, бо Господній ковчег увійшов у нього.

12 Тоді Соломон приніс цілопалення для Господа на Господньому жертівнику, якого він збудував перед притвором, 13щоб за потребою кожного дня приносити жертву за Мойсеєвим наказом, на суботи, і на молодики, і на свята три рази в році: в свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок. 14І поставив він, за розпорядком Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу, і Левитів на їхніх вартах на хвалу та на службу відповідно до священиків за потребою кожного дня, і придверних в їхніх чергах для кожної брами, бо такий був наказ Давида, Божого чоловіка. 15І не відступали вони від наказів царя про священиків та Левитів, щодо всякої речі й щодо скарбів. 16І була зроблена вся Соломонова праця аж до цього дня, від заложення Господнього дому й аж до закінчення його, коли був закінчений дім Господній. 17Тоді пішов Соломон до Ецйон-Ґеверу та до Елоту над морським берегом в едомському краї. 18І прислав йому Хурам через своїх рабів кораблі та рабів, що знали море. І прийшли вони з Соломоновими рабами до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й п'ятдесят талантів золота, і привезли до царя Соломона.

Chapter 9

1 А цариця Шеви почула була про славу Соломонову, і прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалимі. Прийшла вона з дуже великим багатством, із верблюдами, що несли пахощі та безліч золота й дорогого каміння. І прийшла вона до Соломона, і говорила з ним про все, що було на серці її. 2І Соломон вияснив їй усі її запити, і не було запиту, незнаного Соломонові, якого не порішив би він їй. 3І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість та дім, що він збудував, 4і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і чашників його, та їхні одежі, і вхід його, яким він уходить до Господнього дому, і не могла вона з дива вийти! 5І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість. 6І не повірила я їхнім словам, аж поки сама не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина великости твоєї мудрости: ти перевищив славу, про яку я чула! 7Щасливі люди твої, і щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм та слухають твою мудрість! 8Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Свого трона за царя у Господа, Бога твого, через любов Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки. І Він настановив тебе над ними царем, щоб чинити право та справедливість! 9І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дороге каміння. І більш уже не було таких пахощів, як ті, що цариця Шеви дала цареві Соломонові! 10І також Хурамові раби та раби Соломонові, що довозили золото з Офіру, спроваджували алмуґове дерево та дороге каміння. 11І поробив цар з алмуґового дерева сходи для Господнього дому та для дому царського, і гусла, і арфи для співаків. І такі речі, як вони, не бачені перед тим в юдейському Краї! 12А цар Соломон дав цариці Шеви все бажання її, чого вона бажала, окрім такого, що вона привезла до царя. І пішла вона назад до свого краю, вона та слуги її.

13 І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень і шістдесят і шість талантів золота, 14окрім того, що приходило від купців та з торговлі ходячих. І всі царі арабські та намісники Краю довозили золото й срібло Соломонові. 15І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, шість сотень шеклів кутого золота йшло на одного щита, 16та три сотні щитів менших із кутого золота, три сотні шеклів золота йшло на одного щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу. 17І зробив цар великого трона зо слонової кости, і покрив його чистим золотом. 18У трона було шість східців та підніжжя з золота позад трону, та поруччя з цього й з того боку при місці сидіння, та два леви, що стояли при поруччях. 19І дванадцять левів стояли там на шости ступенях з того й з того боку. По всіх царствах не було так зробленого! 20І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото, і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото, нічого з срібла, воно за Соломонових днів не рахувалося за щось. 21Бо цареві кораблі ходили до Таршішу з Хурамовими рабами. Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото та срібло, слонову кість, і мавп та пав. 22І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости. 23І всі земні царі хотіли бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце. 24І вони приносили кожен свого дара, речі срібні та речі золоті, й одежу, зброю та пахощі, коні та мули, що на рік припадало. 25І було в Соломона чотири тисячі кінських жолобів та колесниць, і дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі. 26І він панував над усіма царями від Річки й аж до краю филистимлян, і аж до єгипетської границі. 27І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, мов того каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі! 28А коней приводили Соломонові з Єгипту та з усіх країв. 29А решта Соломонових діл, перших та останніх, ото вони описані в історії пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і в видіннях прозорливця Єді на Єровоама, Неватового сина. 30І царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ. 31І спочив Соломон за своїми батьками, і поховали його в Місті Давида, батька його, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

Chapter 10

1 І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем. 2І сталося, як почув це Єровоам, Неватів син, він був в Єгипті, куди втік від царя Соломона, то вернувся Єровоам з Єгипту. 3І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та ввесь Ізраїль, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи: 4Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі. 5А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ. 6І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли він був живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові? 7І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти будеш добрим для цього народу, і зробиш за волею їх, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні. 8Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним. 9І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, яке твій батько наклав був на нас. 10І говорили з ним ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька! 11А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я добавлю до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я битиму скорпіонами...

12 І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня. 13І цар жорстоко відповів їм. І відкинув цар Рехав'ам пораду старших, 14і говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я добавлю до нього! Батько мій карав вас бичами, а я скорпіонами!... 15І не послухався цар народу, бо це спричинене було від Бога, щоб справдити Господеві слово Своє, яке Він говорив був через шілонянина Ахійю, Неватового сина. 16І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! Усі до наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде! І пішов увесь Ізраїль до наметів своїх... 17А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, то над ними зацарював Рехав'ам. 18І послав цар Рехав'ам Гадорама, що був над даниною, та Ізраїлеві сини закидали його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму... 19І відпав Ізраїль від Давидового дому, і так є аж до цього дня.

Chapter 11

1 І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав дім Юдин та Веніяминів, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлем, щоб вернути царство Рехав'амові. 2І було Господнє слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи: 3Скажи Рехав'амові, Соломонову синові, цареві Юдиному, та всьому Ізраїлеві в Юді та в Веніямині, говорячи: 4Так сказав Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господніх слів, і вернулися з походу на Єровоама. 5І осівся Рехав'ам в Єрусалимі, і побудував твердинні міста в Юді. 6І збудував він Віфлеєма, і Етама, і Текою, 7і Бет-Цура, і Сохо, і Адуллама, 8і Ґата, і Марешу, і Зіфа, 9і Адораїма, і Лахіша, і Азеку, 10і Цор'у, і Айялона, і Хеврона, що в Юді та в Веніямині, міста твердинні. 11І зміцнив він ті твердині, і дав у них начальників, і запаси, і оливи, і вина, 12а до кожного окремого міста великі щити та ратища, і дуже сильно їх позміцнював. І був його Юда та Веніямин.

13 А священики та Левити, що були в усьому Ізраїлі, зібралися до нього з усієї їхньої границі. 14Бо Левити кидали пасовиська свої та власність свою, і приходили до Юди та до Єрусалиму, бо Єровоам та сини його усунули їх від священичого служіння Господеві, 15і понаставляли собі священиків для пагірків та демонів, та для тельців, що він понароблював. 16А за ними, зо всіх Ізраїлевих племен ті, що віддавали своє серце шукати Господа, Бога Ізраїля, приходили до Єрусалиму приносити жертви Господеві, Богові батьків своїх. 17І зміцнили вони Юдине царство, і підсилили Рехав'ама, Соломонового сина, на три роки, бо вони ходили три роки дорогою Давида та Соломона. 18І взяв собі Рехав'ам жінку Махалат, дочку Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, дочку Еліава, Ісаєвого сина. 19І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, Загама. 20А по ній він узяв Мааху, дочку Авесаломову, і вона породила йому Авійю, і Аттая, і Зізу, і Шеломіта. 21І покохав Рехав'ам Мааху, Авесаломову дочку, над усіх жінок своїх та наложниць своїх, бо він узяв вісімнадцять жінок та шістдесят наложниць, і породив двадцять і вісім синів та шістдесят дочок. 22А за голову Рехав'ам поставив Авійю, Маахиного сина, за володаря серед братів його, бо він хотів настановити його царем. 23І мудро він чинив, і порозсилав усіх синів своїх до всіх країв Юди й Веніямина, до всіх твердинних міст, і дав їм багате утримання, і підшукав їм багато жінок.

Chapter 12

1 І сталося, як зміцніло Рехав'амове царство й став він сильний, то покинув він, і ввесь Ізраїль із ним, Господнього Закона. 2І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, бо вони спроневірилися Господеві, 3з тисячею й двомастами колесниць та з шістдесятьма тисячами верхівців: і не було числа для народу, що прийшов із ним з Єгипту, ливіянам, суккійянам та кушанам. 4І здобув він твердинні міста, що в Юді, і прийшов аж до Єрусалиму. 5А пророк Шемая прийшов до Рехав'ама та Юдиних зверхників, що зібралися до Єрусалиму, утікаючи перед Шішаком, та й сказав до них: Так сказав Господь: Ви залишили Мене, а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку! 6І впокорилися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: Справедливий Господь! 7А коли Господь побачив, що вони впокорилися, то було Господнє слово до Шемаї, говорячи: Упокорилися вони, не нищитиму їх, але дам їм трохи людей на порятунок, і не виллється гнів Мій на Єрусалим через Шішака. 8Бо вони стануть йому за рабів, та й пізнають тоді службу Мені та службу царствам земним. 9І вийшов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, і забрав скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і все позабирав. І забрав він золоті щити, що Соломон поробив був. 10А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити, і склав їх на руки зверхника сторожів, що стерегли вхід до царського дому. 11І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, приходили бігуни, та й носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів. 12А коли він впокорився, то відвернувся від нього Господній гнів, і не знищив його аж до вигублення. Та й у Юдеї були ще справи добрі.

13 І зміцнився цар Рехав'ам в Єрусалимі й царював. А Рехав'ам був віку сорока й одного року, коли зацарював, і царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен, щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я його матері аммонітка Наама. 14І робив він лихе, бо не схиляв свого серця, щоб звертатися до Господа. 15А Рехав'амові діла, перші й останні, ото вони описані в історії пророка Шемаї та прозорливця Іддо: Родословні книги. І точилися війни поміж Рехав'амом та Єровоамом по всі дні. 16І спочив Рехав'ам зо своїми батьками, і був він похований у Давидовому Місті, а замість нього зацарював його син Авійя.

Chapter 13

1 Вісімнадцятого року царя Єровоама та зацарював Авійя над Юдою. 2Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Міхая, дочка Уріїла з Ґів'ї. І війна точилася між Авійєю та між Єровоамом. 3І зачав Авійя війну з військом хоробрих вояків, чотири сотні тисяч вибраних мужів, а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома сотнями тисяч вибраних мужів, хоробрих вояків. 4І встав Авійя з-над гори Цемараїм, що в Єфремових горах, та й сказав: Послухайте мене, Єровоаме, та ввесь Ізраїлю! 5Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство над Ізраїлем навіки, йому та синам його, соляною умовою? 6Та встав Єровоам, Неватів син, раб Соломона, Давидового сина, і збунтувався на пана свого. 7І зібралися до нього люди пусті, нікчемні, і стали міцніші від Рехав'ама, Соломонового сина. А Рехав'ам був юнак та м'якосердий, і не був сильним проти них. 8А тепер ви говорите, щоб бути сильними проти Господнього царства в руці Давидових синів, а вас велика кількість, і з вами золоті тельці, яких Єровоам понароблював вам за богів. 9Чи ж ви не повиганяли Господніх священиків, Ааронових синів, та Левитів? І понаставляли ви собі священиків, як ставлять народи цих країв, кожен, хто прийде, щоб посвятитися молодим бичком та сімома баранами, то стає священиком для того, що не є Богом. 10А ми, Бог наш Господь, і ми не полишили Його, а наші священики, що служать Господеві, це Ааронові сини, а Левити при службі. 11І ми приносимо Господеві цілопалення кожного ранку та кожного вечора, і запашне кадило, і укладання хліба на чистому столі, і золотий свічник та лямпади його, щоб запалювати кожного вечора, бо ми стережемо службу Господа, нашого Бога, а ви полишили Його! 12І ось з нами на чолі Бог, і священики Його, і голосні сурми, щоб сурмити на вас. Ізраїлеві сини, не воюйте з Господом, Богом вашим, бо вам не поведеться!

13 А Єровоам вирядив засідку, щоб пішла позад них, і були вони перед Юдою, а засідка позад них. 14І обернулися юдеї, аж ось у них бій спереду та ззаду! І кликали вони до Господа, а священики сурмили в сурми... 15І закричали юдеї. І сталося, як юдеї закричали, то Бог ударив Єровоама та всього Ізраїля перед Авійєю та перед Юдою. 16І повтікали ізраїльтяни перед Юдою, і Бог дав їх в їхню руку. 17І вдарили в них Авійя та народ його великою поразою, і попадали трупи з Ізраїля, п'ять сотень тисяч вибраних мужів! 18І впокорилися Ізраїлеві сини того часу, а Юдині сини зміцніли, бо опиралися на Господа, Бога їхніх батьків. 19І гнався Авійя за Єровоамом, і здобув від нього міста: Бет-Ел та залежні його міста, і Єшану та залежні її міста, і Ефрон та залежні його міста. 20І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер. 21І зміцнився Авійя, і взяв собі чотирнадцять жінок, і породив двадцять і двоє синів та шістнадцятеро дочок. 22А решта Авійєвих діл, і дороги його та слова його описані в історії пророка Іддо.

Chapter 14

1 (13-23) І спочив Авійя зо своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аса. За його днів заспокоївся Край на десять літ. 2(14-1) І робив Аса добре та вгодне в очах Господа, Бога свого. 3(14-2) І повсував він жертівники чужих богів та пагірки, і порозбивав камінні стовпи для божків, і постинав святі дерева. 4(14-3) І наказав він Юді звертатися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати Його Закона та заповідь. 5(14-4) І повсував він зо всіх Юдиних міст пагірки та подоби сонця. І заспокоїлося царство при ньому. 6(14-5) І побудував він твердинні міста в Юді, бо заспокоївся Край, і не було на нього війни за тих років, бо Господь дав йому мир. 7(14-6) І сказав він до Юди: Побудуймо ці міста, й оточімо муром та баштами, ворітьми та засувами. Іще він, цей Край, наш, бо зверталися ми до Господа, нашого Бога. Зверталися ми, і Він дав нам мир навколо. І побудували, і їм щастило. 8(14-7) І було в Аси війська: носіїв великих щитів та ратищ з Юди три сотні тисяч, а з Веніямина таких, що носять малого щита, та лучників двісті й вісімдесят тисяч. Усі вони хоробрі вояки.

9 (14-8) І вийшов на них кушеянин Зерах із військом у тисячу тисяч та з трьома сотнями колесниць, і прибув аж до Мареші. 10(14-9) І вийшов Аса проти нього, і вони вставилися до бою в долині Цефат при Мареші. 11(14-10) І кликнув Аса до Господа. Бога свого, та й сказав: Господи, нема кому, крім Тебе, допомогти численному або безсилому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опираємося, і в Ім'я Твоє ми прийшли на цю безліч. Господи, Ти Бог наш, нехай людина не має сили проти Тебе! 12(14-11) І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою, і кушеяни повтікали. 13(14-12) І гнав їх Аса та народ, що був з ним, аж до Ґерару. І попадало з кушеян багато, так що ніхто з них не залишився живий, бо вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його. І понесли вони дуже багато здобичі. 14(14-13) І побили вони всі міста навколо Ґерару, бо Господній страх був на них. І пограбували вони всі ті міста, бо в них було багато здобичі. 15(14-14) Порозбивали вони також намети чередників, і зайняли дуже багато дрібної худоби та верблюдів, та й вернулися до Єрусалиму.

Chapter 15

1 А Азарія, син Оведів, злинув на нього Дух Божий. 2І вийшов він перед Асу та й сказав йому: Послухайте мене, Асо та ввесь Юдо й Веніямине! Господь з вами, якщо будете з Ним, і якщо будете Його шукати, дасть вам знайти Себе. А якщо ви полишите Його, полишить Він вас! 3У Ізраїля було багато днів, коли був він без правдивого Бога, і без священика-вчителя та без Закону. 4І вернувся він в утиску своєму до Господа, Бога Ізраїлевого, і вони шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. 5А тими часами не було спокою ані тому, хто виходить, ані тому, хто входить, бо були великі неспокої в усіх мешканців Краю. 6І воював народ проти народу та місто проти міста, бо Бог побентежив їх усяким лихом. 7А ви будьте міцні, і нехай не слабнуть ваші руки, бо є нагорода для вашої чинности!

8 А коли Аса почув оці слова та пророцтво, яке говорив пророк Азарія, син Оведів, то зміцнився, і повикидав поганські гидоти зо всього краю Юдиного та Веніяминового, та з міст, які він здобув з Єфремових гір, і відновив Господнього жертівника, що перед Господнім притвором. 9І зібрав він усього Юду й Веніямина та тих, що мешкали часово з ними з Єфрему, і з Манасії, і з Симеона, бо дуже багато поперебігали до нього з Ізраїля, коли побачили, що з ним Господь, його Бог. 10І вони зібралися до Єрусалиму третього місяця, п'ятнадцятого року царювання Аси. 11І принесли вони того дня в жертву для Господа зо здобичі, яку поприводили: худоби великої сім сотень, а худоби дрібної сім тисяч. 12І ввійшли вони в умову, щоб звертатися до Господа, Бога їхніх батьків, усім своїм серцем та всією своєю душею. 13А кожен, хто не буде звертатися до Господа, Бога Ізраїля, буде забитий від малого й аж до великого, від чоловіка й аж до жінки. 14І заприсяглися вони Господеві голосом сильним, і окликом, і сурмами, і рогами. 15І тішився ввесь Юда тією присягою, бо вони заприсяглися всім серцем своїм, і всією своєю волею шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І Господь дав їм мир навколо. 16І навіть Мааху, матір царя Аси, й її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ідола Астарти. І Аса порубав боввана її, і розтер, і спалив у долині Кедрон. 17Та пагірки не минулися в Ізраїля, але Асине серце було все з Господом по всі його дні. 18І вніс він до Божого дому святі речі свого батька та святі речі свої, срібло, і золото, і посуд. 19А війни не було аж до тридцять й п'ятого року царювання Аси.

Chapter 16

1 Тридцятого й шостого року царювання Аси пішов Баша, Ізраїлів цар, проти Юди, і будував Раму, щоб не дати нікому від Аси, царя Юдиного, виходити та входити. 2І виніс Аса срібло та золото із скарбниць Господнього дому та дому царевого, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи: 3Є умова між мною та між тобою, і між батьком моїм та батьком твоїм. Ось послав я тобі срібла та золота, іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він відійде від мене. 4І послухався Бен-Гадад царя Аси, і послав зверхників свого війська на Ізраїлеві міста, і вони поруйнували Іййона, і Дана, і Авел-Маїма та всі запаси міст Нефталимових. 5І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, і спинив свою працю. 6А цар Аса взяв усього Юду, і вони повиносили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша, і побудував з того Ґеву та Міцпу.

7 А того часу прийшов прозорливець Ханані до Аси, Юдиного царя, та й сказав до нього: Через те, що ти спирався на сирійського царя, а не сперся на Господа, Бога свого, тому втекло з твоєї руки військо сирійського царя. 8Чи ж не були кушеяни та ливіяни військом дуже великим, колесницями й верхівцями дуже численними? Та коли ти сперся на Господа, Він дав їх у твою руку. 9Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього. Тому зробив ти нерозумно, бо відтепер будуть у тебе війни! 10І розгнівався Аса на прозорливця, і дав його до в'язниці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з народу того часу. 11І оце Асині діла, перші та останні, ось вони описані в книзі Юдиних та Ізраїлевих царів. 12І занедужав Аса тридцятого й дев'ятого року свого царювання на свої ноги, і хвороба його була тяжка. Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа, але до лікарів. 13І спочив Аса з своїми батьками, і помер сорокового й першого року свого царювання. 14І поховали його в його гробницях, які він викопав собі в Давидовому Місті. І поклали його на ложі, що він наповнив пахощами та різними, по-містецькому зробленими, мастями. І спалили йому дуже велике паління.

Chapter 17

1 А замість нього зацарював син його Йосафат, та зміцнився над Ізраїлем. 2І поставив він військо по всіх укріплених Юдиних містах, і дав залоги в Юдиному краї та в Єфремових містах, які був здобув його батько Аса. 3І був Господь з Йосафатом, бо він ходив першими дорогами батька свого Давида, і не шукав Ваалів. 4Бо він звертався до Бога свого батька, і ходив за Його заповідями, а не за чином Ізраїля. 5І Господь зміцнив його царство в руці його, і вся Юдея давала дарунка Йосафатові, і було в нього багато багатства та слави. 6І повищилось серце його на Господніх дорогах, і він іще повсовував пагірки та Астарти з Юди. 7А третього року свого царювання послав він до своїх зверхників, до Бен-Хаїла, і до Овадії, і до Захарія, і до Натанаїла, і до Міхаї, щоб вони навчали в Юдиних містах. 8А з ними були Левити: Шемая, і Натанія, і Зевадія, і Асаїл, і Шемірамот, і Єгонатан, і Адонійя, і Товійя, і Тов-Адонійя, Левити, а з ними Елішама та Єгорам, священики. 9І навчали вони в Юдеї, а з ними була книга Закону Господнього. І ходили вони довкола по всіх Юдиних містах, і навчали серед народу.

10 І був страх Господній на всіх царствах краю, що навколо Юди, і вони не воювали з Йосафатом. 11А від филистимлян приносили Йосафатові дари та срібло данини; також араби приводили йому дрібну худобу: сім тисяч і сім сотень баранів та сім тисяч і сім сотень козлів. 12І Йосафат усе зростав угору. І побудував він в Юді твердині та міста на запаси. 13І мав він багато добра по Юдиних містах, і мужів військових, хоробрих вояків в Єрусалимі. 14А оце їхній перегляд, за домами їхніх батьків. Від Юди тисячники: зверхник Адна, а з ним три сотні тисяч хоробрих вояків. 15А при ньому зверхник Єгоханан, а з ним двісті й вісімдесят тисяч. 16А при ньому Амасія, син Зіхрі, що присвятив себе Господеві, а з ним двісті тисяч хоробрих вояків. 17А від Веніямина: хоробрий вояк Ел'яда, а з ним двісті тисяч узброєних луком та щитом. 18А при ньому Єгозавад, а з ним сто й вісімдесят тисяч узброєного війська. 19Оці служили цареві, опріч тих, яких цар умістив по твердинних містах по всьому Юді.

Chapter 18

1 І було в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоячився з Ахавом. 2А по кількох роках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібної та худоби великої йому та народові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот. 3І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: Чи підеш зо мною до ґілеадського Рамоту? А той відказав йому: Я як ти, народ мій як твій народ, і буду з тобою на війні.

4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Вивідай зараз слово Господнє! 5І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті сказали: Іди, і Бог дасть його в цареву руку! 6І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і звернімось до нього. 7І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить таке! 8І покликав Ізраїлів цар одного евнуха й сказав: Приведи скоріше Міхея, Їмлиного сина! 9А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. 10А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: Так сказав Господь: Оцим будеш бодати сиріян аж до вигублення їх! 11І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, і Господь дасть його в цареву руку! 12А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: Ось слова тих пророків, одноусно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, і ти говоритимеш добре. 13І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже Господь, тільки те говоритиму! 14І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: Міхею, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехати? А той відказав: Вийдіть, і будете мати успіх, і вони будуть дані в вашу руку. 15І сказав йому цар: Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого, тільки правду в Ім'я Господа? 16А той відказав: Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого! 17І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе? 18А Міхей відказав: Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його. 19І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. 20І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим? 21А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! 22А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре... 23І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою? 24А Міхей відказав: Ось ти побачиш це того дня, коли ввійдеш до внутрішньої кімнати, щоб сховатися... 25І сказав Ізраїлів цар: Візьміть Міхея, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина, 26та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром. 27А Міхей відказав: Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене. І до того сказав: Слухайте це, усі люди!

28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. 29І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переберуся й піду на бій, а ти вбери свої шати! І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій. 30А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесниць, говорячи: Не воюйте ні з малим, ні з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем! 31І сталося, як зверхники колесниць побачили Йонатана, то вони сказали: Це Ізраїлів цар! І вони оточили його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього. 32І сталося, як зверхники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. 33А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем. А той сказав візникові: Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ранений... 34І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поставлений на колесниці проти сиріян аж до вечора. І помер він під час заходу сонця...

Chapter 19

1 І вернувся Йосафат, цар Юдин, із миром до дому свого до Єрусалиму. 2І вийшов перед нього прозорливець Єгу, син Ханані, та й сказав до царя Йосафата: Чи будеш допомагати несправедливому, а тих, хто ненавидить Господа, будеш любити? І за це на тобі гнів від Господнього лиця. 3Але й добрі речі знайшлися при тобі, бо ти повигублював Астарти з Краю, і нахилив своє серце, щоб шукати Господа. 4І осівся Йосафат в Єрусалимі, і він знову виходив між народ від Беер-Шеви аж до Єфремових гір, і навертав їх до Господа, Бога їхніх батьків.

5 І понаставляв він суддів у Краю, по всіх укріплених Юдиних містах, для кожного міста. 6І сказав він до суддів: Дивіться, що ви робите, бо не для людини ви судите, але для Господа, і Він з вами в справі суду. 7А тепер нехай буде Господній страх на вас. Стережіться й робіть, бо нема в Господа, Бога нашого, кривди, ані огляду на особу, ані брання дарунка. 8А також в Єрусалимі понаставляв Йосафат з Левитів і з священиків та з голів батьківських домів Ізраїля для Господнього суду та для суперечок. І вернулися вони до Єрусалиму. 9І він наказав їм, говорячи: Отак чиніть у страху Господньому, вірністю та цілим серцем. 10А щодо всякої суперечки, що прийде до вас від ваших братів, що сидять по містах своїх, де треба розсудити чи то за кров, чи то за Закон, чи то за заповідь, устави, чи за права, то остережете їх, і вони не згрішать Господеві, і не буде гніву на вас та на ваших братів. Так робіть, і не згрішите! 11А ось священик Амарія голова над вами до всяких Господніх речей, а Завадія, син Ізмаїлів, володар Юдиного дому, до всякої царевої речі, і писарі Левити перед вами. Будьте міцні й зробіть, і нехай буде Господь з добрим!

Chapter 20

1 І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну. 2І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді. 3І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею. 4І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа. 5І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір'ям, 6та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе! 7Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки? 8І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: 9Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш. 10А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх, 11і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам. 12Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе! 13А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору, 15і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа! 16Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл. 17Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами! 18І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві. 19І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам! 21І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя! 22А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті, 23бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе. 24І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого! 25І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона! 26А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні. 27І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів. 28І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому. 29І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами... 30І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

31 І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи. 32І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах. 33Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків. 34А решта Йосафатових діл, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів. 35А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо. 36І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері. 37Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої! І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу...

Chapter 21

1 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похований із своїми батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Єгорам. 2І були в нього брати, Йосафатові сини: Азарія, і Єхіїл, і Захарій, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя. 3І дав їм їхній батько великі подарунки срібла, і золота, і коштовності з твердинними містами в Юді, а царство дав Єгорамові, бо він первороджений. 4І став Єгорам на царстві батька. І зміцнився він, і позабивав усіх братів своїх мечем, а також декого з Ізраїлевих зверхників. 5Єгорам був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, і царював вісім літ в Єрусалимі. 6І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах. 7Та не хотів Господь погубити Давидів дім ради заповіту, що склав був із Давидом, і як говорив дати світильника йому та синам його по всі дні. 8За його днів відпав був Едом з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя. 9І пішов Єгорам зо своїми зверхниками, і всі колесниці з ним. І сталося, що він устав уночі та й побив Едома, що оточив був його, та зверхників колесниць. 10І відпав Едом з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу відпала й Лівна з-під руки його, бо він покинув Господа, Бога своїх батьків. 11Також він наробив пагірків по Юдиних містах, і вчинив перелюбами єрусалимських мешканців, а Юду звів.

12 І прийшов до нього лист від пророка Іллі такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: За те, що не ходив ти дорогами Йосафата, свого батька, і дорогами Аси, Юдиного царя, 13а ходив дорогою Ізраїлевого царя, і вчинив перелюбниками Юду та мешканців Єрусалиму, як чинив перелюбниками дім Ахавів, а також братів своїх, дім свого батька, ліпших від тебе, ти позабивав, 14то ось ударить Господь великою поразою в народі твоїм, і в синах твоїх, і в жінках твоїх, і в усьому маєтку твоєму. 15А ти будеш у великих хворобах, у хворобі нутра свого, аж вийдуть нутрощі твої через довгочасну хворобу. 16І збудив Господь на Єгорама духа филистимлян та арабів, що при етіопах. 17І вийшли вони на Юду, і ввірвалися до нього, і позабирали ввесь маєток, що знаходився в царському домі, а також синів його та жінок його. І не позосталося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його. 18А по всьому тому вдарив його Господь у нутрощах його невидужною хворобою. 19І сталося по певному часі, коли надійшов кінець двох років, вийшли його нутрощі від хвороби його, і він помер у тяжких болях. А народ його не зробив для нього спалення пахощів, як робили спалення батькам його. 20Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі. І відійшов він, і ніхто за ним не жалував; і поховали його в Давидовому Місті, та не в царських гробах.

Chapter 22

1 А мешканці Єрусалиму настановили царем замість нього Ахазію, його найменшого сина, бо всіх перших позабивала та ватага, що приходила з арабами на табір. І зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя. 2Ахазія був віку сорока й двох літ, коли зацарював, і царював він в Єрусалимі один рік. А ім'я його матері Аталія, дочка Омрієва. 3Також він ходив дорогою Ахавого дому, бо його мати була йому дорадниця, щоб чинити беззаконня. 4І чинив він зло в Господніх очах, як Ахавів дім, бо вони були йому дорадниками по смерті його батька, на погибіль йому. 5Також за їхньою порадою він ходив. І пішов він з Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну на Хазаїла, сирійського царя, в ґілеадський Рамот. І побили сиріяни Йорама. 6І вернувся він лікуватися в Їзреелі від тих ран, що завдали йому в Рамі, як він воював із Хазаїлом, сирійським царем. А Азарія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Єгорама, Ахавого сина, в Їзреелі, бо він був слабий. 7І від Бога було на погибіль Ахазії, щоб прийти до Єгорама, бо як прийшов, вийшов з Єгорамом на Єгу, сина Німші, що Господь помазав його вигубити Ахавів дім. 8І сталося, коли Єгу чинив суд над Ахавовим домом, то знайшов він Юдиних зверхників та синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і позабивав їх. 9І відшукав він Ахазію, і схопили його, а він ховався в Самарії. І привели його до Єгу та й забили його; і поховали його, бо сказали: Він син Йосафата, що всім серцем своїм звертався до Господа. І не було в домі Ахазії нікого, хто мав би силу царювати.

10 А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала й вигубила все цареве насіння Юдиного дому... 11А Єгосав'ат, дочка царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, і дала його та няньку його до спальної кімнати. І сховала його Єгосав'ат, дочка царя Єгорама, жінка священика Єгояди, бо вона була сестра Ахазії, перед Аталією, і та не забила його. 12І він був з ними в Божому домі, ховаючися шість років, а Аталія царювала над Краєм.

Chapter 23

1 А сьомого року зміцнився Єгояда й прийняв сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Елісафата, сина Зіхрієвого, в умову з собою. 2І обійшли вони Юду, і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів, і прийшли до Єрусалиму. 3І ввесь збір склав у Божому домі умову з царем. І сказав їм Єгояда: Оце царський син буде царювати, як говорив Господь про Давидових синів. 4Оце та річ, яку зробите: третина з вас, що приходите в суботу, із священиків та з Левитів, будете за придверних біля порогів. 5А третина при царському домі, а третина при брамі Єсод, а ввесь народ у подвір'ях Господнього дому. 6І нехай не входить до Господнього йому ніхто, окрім священиків та тих, хто прислуговує із Левитів, вони ввійдуть, бо освячені вони, а ввесь народ буде пильнувати Господньої сторожі. 7І оточать Левити царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто чужий увійшов би до дому, нехай буде забитий! І будете ви з царем при вході його та при виході його. 8І зробили Левити та ввесь Юда все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та відходять у суботу, бо священик Єгояда не звільнив черг. 9І дав священик Єгояда сотникам ратища, і малі щити, і інші щити, що належали цареві Давидові, що були в Божому домі. 10І поставив він увесь народ, а кожен мав свою зброю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя. 11І вивели вони царського сина, і поклали на нього корону та звої Закону. І зробили вони його царем, і помазали його Єгояда та сини його, та й крикнули: Нехай живе цар!

12 І почула Аталія голос народу, що бігав та славив царя, і прийшла до народу до Господнього дому. 13І побачила вона, аж ось цар стоїть на помості своїм при вході, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ Краю радіє та сурмить у сурми, а співаки з музичними знаряддями, що подавали до відома знаки на хвалу. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Змова, змова! 14А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Виведіть її поміж шереги, а хто інший піде за нею, нехай буде забитий мечем! Бо священик сказав: Не заб'єте її в Господньому домі! 15І зробили їй прохід, і вона вийшла входом Кінської брами до царського дому, і там забили її. 16І склав Єгояда умову між собою й між усім народом та між царем, щоб бути народом Господнім. 17І ввійшов увесь народ до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. 18А в Господньому домі Єгояда віддав уряди на руку священиків та Левитів, яких поділив Давид над Господнім домом, щоб приносити Господні цілопалення, як написано в Мойсеєвім Законі, з радістю та зо співом, за уставом Давидовим. 19А при брамах Господнього дому поставив він придверних, щоб не ввійшов хто будь-чим нечистий. 20І взяв він сотників, і вельмож, і тих, що старшинують над народом, та ввесь народ Краю, і відвели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через горішню браму до царського дому, і посадили царя на троні царства. 21І радів увесь народ Краю, а місто заспокоїлося. А Аталію вбили мечем.

Chapter 24

1 Йоаш був віку семи років, коли зацарював, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Цівія, з Беер-Шеви. 2І робив Йоаш вгодне в Господніх очах по всі дні священика Єгояди. 3І взяв йому Єгояда дві жінки, а той породив синів та дочок. 4І сталося по тому, було в Йоашевому серці відновити Господній дім. 5І зібрав він священиків та Левитів, і сказав до них: Підіть по Юдиних містах, і збирайте з усього Ізраїля срібло на направу храму вашого Бога рік-річно, і ви будете спішити в цій справі! Та не спішилися Левити. 6І покликав цар Єгояду, голову священиків, і сказав до нього: Чому ти не жадаєш від Левитів, щоб приносили з Юди та з Єрусалиму дарунки, за постановою Мойсея, раба Господнього, та Ізраїлевого збору на скинію свідоцтва? 7Бо сини нечестивої Аталії вломилися були до Божого дому, і всі святощі Господнього дому вжили для Ваалів. 8І сказав цар, і зробили одну скриньку, і поставили її в брамі Господнього дому назовні. 9І проголосили в Юді та в Єрусалимі приносити для Господа даток, що його встановив на Ізраїля в пустині Мойсей, Божий раб. 10І раділи всі зверхники та ввесь народ, і приносили й кидали до скриньки, аж поки вона наповнилася. 11І бувало того часу, коли Левити приносили скриньку на царський перегляд, і як вони бачили, що численне те срібло, то приходив царський писар та призначений від священика-голови, і вони випорожнювали скриньку. Потім відносили її, і повертали її на її місце. Так робили вони день-у-день, і зібрали дуже багато срібла. 12А цар та Єгояда давали його тим, що робили працю роботи Господнього дому, і все наймали каменярів та теслів, щоб відновлювати дім Господній, а також тим, що обробляли залізо та мідь на зміцнення Господнього дому. 13І працювали робітники, і чинилася направа працею їхньої руки. І поставили вони Божий дім на міру його, і зміцнили його. 14А коли покінчили, вони принесли перед царя та Єгояду решту срібла. І поробили вони з нього речі для Господнього дому, речі для служби та для жертвоприношення, і ложки, і посуд золотий та срібний. І приносили цілопалення в Господньому домі завжди, по всі дні Єгояди.

15 І постарів Єгояда, і наситився днями й помер. Він був віку ста й тридцяти літ, коли помер. 16І поховали його в Давидовому Місті з царями, бо робив він добро в Ізраїлі і для Бога, і для Його храму. 17А по Єгоядиній смерті прийшли князі Юдині, і поклонилися цареві. Тоді цар їх послухав. 18І покинули вони дім Господа, Бога своїх батьків, та й служили Астартам та божкам. І був Божий гнів на Юду та Єрусалим за цю їхню провину. 19І послав Він між них пророків, щоб привернути їх до Господа, і вони свідчили проти них, та ті не слухались. 20А Дух Господній огорнув Захарія, сина священика Єгояди, і він став перед народом та й сказав до них: Так сказав Бог: Чому ви переступаєте Господні заповіти? Ви не матимете успіху, бо ви покинули Господа, то й Він покинув вас!... 21І змовилися вони на нього, і закидали його камінням з царського наказу в подвір'ї Господнього дому... 22І не пам'ятав цар Йоаш тієї милости, яку зробив був із ним батько того Єгояда, але вбив сина його. А як той умирав, то сказав: Нехай побачить Господь, і нехай покарає!... 23І сталося наприкінці року, прийшло на нього сирійське військо, і прибули до Юди та до Єрусалиму, і позабивали всіх зверхників народу, а всю здобич із них послали цареві в Дамаск. 24Хоч з малою кількістю людей прийшло сирійське військо, проте Господь дав в їхню руку дуже велику силу, бо ті покинули Господа, Бога батьків своїх. А над Йоашем вони виконали присуд. 25А коли вони відійшли від нього, позоставивши його в тяжких хворобах, змовилися на нього його раби за кров синів священика Єгояди, і забили його на ліжку його, і він помер... І поховали його в Давидовому Місті, та не поховали його в гробах царських. 26А оце змовники на нього: Завад, син аммонітянки Шім'ат, і Єгозавад, син моавітянки Шімріт. 27А сини його, і великість тягару, покладеного на нього, і відбудова Божого дому, ото вони описані в викладі Книги Царів. А замість нього зацарював син його Амація.

Chapter 25

1 У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація, і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Єгоаддан, з Єрусалиму. 2І робив він угодне в Господніх очах, тільки не з цілим серцем. 3І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька. 4А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь, говорячи: Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре. 5І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батьків, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч вибраного, здатного до війська, хто тримає ратище та великого щита. 6І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих вояків за сотню талантів срібла. 7І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: О царю, нехай не виходить з тобою Ізраїлеве військо, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема. 8Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчинить Бог, що ти спіткнешся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткнутися. 9І сказав Амація до Божого чоловіка: А що робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому війську? А Божий чоловік відказав: Господь може дати тобі більше від цього! 10І відділив Амація їх, те військо, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запалився їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запаленому гніві. 11А Амація зміцнився, і попровадив свій народ, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів, 12а десять тисяч живих узяли Юдині сини до неволі. І привели їх на верхів'я скелі, і поскидали їх з верхів'я тієї скелі, і всі вони позабивалися... 13А люди того війська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розсипалися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбивали з них три тисячі, і пограбували велику здобич.

14 І сталося по тому, як прийшов Амація, побивши едомлян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклонявся, і їм кадив. 15І запалився Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому: Нащо ти звертався до богів цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки? 16І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: Чи я поставив тебе за царевого дорадника? Перестань собі, нащо вбивати тебе? І перестав той пророк, але сказав: Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради...

17 І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: Іди но, поміряємось! 18І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: Тернина, що на Ливані, послала до кедрини, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку свою моєму синові за жінку! Та перейшла польова звірина, що на Ливані, і витоптала ту тернину... 19Ти сказав: Ось побив ти Едома, і піднесло тебе серце твоє, щоб пишатися. Тепер сиди ж у своєму домі. Нащо будеш дрочитися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою? 20Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверталися вони до едомських богів. 21І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрілися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші. 22І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого. 23А Йоаш, цар Ізраїлів, схопив Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролім в єрусалимському мурі, від Єфремової брами аж до брами Наріжної, чотири сотні ліктів. 24І забрав він усе золото й срібло, та ввесь посуд, що знаходився в Божому домі в Овед-Едома, та скарби царевого дому, та закладників, і вернувся в Самарію. 25І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ. 26А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. 27А від часу, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і вбили його там. 28І повезли його на конях, і поховали його з батьками його в Давидовому Місті.

Chapter 26

1 І взяв увесь Юдин народ Уззійю, а він був шістнадцяти літ, і настановили його царем замість батька його Амації. 2Він збудував Елота, і вернув його Юді, як цар спочив зо своїми батьками. 3Уззійя був віку шістнадцяти літ, коли він зацарював, а п'ятдесят і два роки царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єхолія, з Єрусалиму. 4І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив батько його Амація. 5І став він звертатися до Бога за днів Захарія, що розумів Божі видіння. А за днів, коли він звертався до Господа, Бог давав йому успіх. 6І він вийшов, і воював із филистимлянами, і поруйнував мур міста Ґату, і мур Явне, і мур Асдоду, і побудував міста в Асдоді та в филистимлян. 7І допоміг йому Бог над филистимлянами, і над арабами, що живуть у Ґур-Баалі, та над мецнітами. 8І давали аммонітяни данину для Уззійї, а ім'я його пронеслося аж туди, де йдеться до Єгипту, бо він сильно зміцнився. 9І збудував Уззійя башту в Єрусалимі над брамою Пінна, і над брамою Ґай, і над Мікцоа, і позміцнював їх. 10І побудував він башти в пустині, і повисікував багато ям для води, бо мав великі череди і на долині, і на рівнині, рільників, і виноградарів у горах, і садки, бо він любив хліборобство. 11І було в Уззійї військо, що провадило війну, яке виходило на війну відділом за числом їхнього переліку через писаря Єіїла та урядника Маасею, під рукою Хананії з царевих зверхників. 12Усе число голів батьківських родів, хоробрих вояків, дві тисячі й шість сотень. 13А при них війська, три сотні тисяч і сім тисяч і п'ять сотень тих, що провадять війну великою силою, щоб допомагати цареві на ворога. 14І наготовив для них Уззійя для всього війська щити малі й ратища, і шоломи, і панцери, і луки, і пращного каміння. 15І наробив він в Єрусалимі військових машин, майстерно придуманих, щоб були вони на баштах і на рогах на стріляння стрілами та великим камінням. І пронеслося ім'я його аж надто далеко, бо він дивно зробив, щоб допомогти собі, так що став сильним.

16 А як він зміцнів, запишалося його серце аж до зіпсуття, і він спроневірився Господеві, Богові своєму. І ввійшов він до храму Господнього, щоб кадити на кадильному жертівнику. 17А за ним пішов священик Азарія, а з ним Господні священики, вісімдесят хоробрих мужів. 18І стали вони проти царя Узійї та й сказали йому: Не тобі, Уззійє, кадити для Господа, а священикам, синам Аароновим, посвяченим на кадіння... Вийди зо святині, бо ти спроневірився, і не за честь це буде тобі від Господа Бога! 19І розгнівався Уззійя, а в руці його була кадильниця на кадіння. А коли він розгнівався на священиків, то на чолі його показалася проказа, перед священиками в Господньому домі, при кадильному жертівнику... 20І глянув на нього первосвященик Азарія та всі священики, аж ось він прокажений на чолі своїм! І вони поспішно вигнали його звідти, та й сам він поспішив вийти, бо вразив його Господь! 21І був цар Уззійя прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів в осібному домі прокажений, бо був вилучений від Господнього дому. А над царським домом був син його Йотам, він судив народ Краю. 22А решту діл Уззійї, перші й останні, описав пророк Ісая, син Амосів. 23І спочив Уззійя з своїми батьками, і поховали його з батьками його на погребовому царському полі, бо сказали: Він прокажений. А замість нього зацарював син його Йотам.

Chapter 27

1 Йотам був віку двадцяти й п'яти років, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єруша, Садокова дочка. 2І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив був його батько Уззійя. Тільки він не входив до Господнього храму, та народ іще грішив. 3Він збудував горішню браму Господнього дому, і багато побудував на мурі Офел. 4І побудував він міста в Юдиних горах, а в лісах побудував твердині та башти. 5І він воював з царем аммонітян, і був сильніший від них. І дали йому аммонітяни того року сотню талантів срібла, і десять тисяч корів пшениці та десять тисяч ячменю. Це давали йому аммонітяни й року другого та третього. 6І став сильний Йотам, бо поправив дороги свої перед лицем Господа, Бога свого. 7А решта Йотамових діл, і всі війни його та дороги його, ось вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. 8Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. 9І спочив Йотам із своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахаз.

Chapter 28

1 Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. 2І ходив він дорогами Ізраїлевих царів, а також робив литих бовванів Ваалів. 3І він кадив у долині Бен-Гіннома, і палив своїх синів огнем за гидотами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами. 4І він приносив жертви та кадив на пагірках і на висотах, та під кожним зеленим деревом. 5І дав його Господь, Бог його, в руку сирійського царя, і вони повбивали з його війська та взяли до неволі від нього багатьох полонених, і спровадили до Дамаску. Крім того, він був виданий і в руку Ізраїлевого царя, і той уразив його великою поразою.

6 І побив Пеках, син Ремалії, в Юді сто й двадцять тисяч одного дня, все мужів хоробрих, за те, що залишили вони Господа, Бога їхніх батьків. 7А Зіхрі, лицар Єфремів, забив Маасею, царського сина, й Азрікама, володаря дому, й Елкану, другого по царі. 8І Ізраїлеві сини взяли до неволі зо своїх братів двісті тисяч жінок, синів та дочок, а також пограбували від них велику здобич, і спровадили ту здобич до Самарії. 9А там був Господній пророк, Одед ім'я йому. І він вийшов перед військо, що входило до Самарії, та й сказав їм: Ось Господь, Бог ваших батьків, у гніві на Юду, віддав їх у вашу руку, а ви повибивали між ними з лютістю, яка досягла аж до небес. 10А тепер ви задумуєте здобути собі за рабів та за невільниць дітей Юди та Єрусалиму. Чи ж за вами самими нема провин проти Господа, Бога вашого? 11Отож, послухайте мене тепер, і верніть тих полонених, яких взяли ви до неволі з ваших братів, бо на вас ревність Господнього гніву! 12І встали дехто з голів Єфремових синів: Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемотів, і Єхізкійя, син Шаллумів, і Амаса, син Хадлаїв, проти тих, що приходили з війська, 13та й сказали до них: Не приводьте цих полонених сюди, бо на провину нам проти Господа ви задумуєте додати це до наших гріхів та до нашої провини. Бо велика наша провина та жар гніву Господнього на Ізраїля! 14І озброєні покинули тих полонених та ту здобич перед зверхниками та всім збором. 15І встали ті мужі, що були означені іменами, і взяли полонених, і всіх їхніх нагих позодягали зо здобичі, і зодягнули їх, і обули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і намастили їх, і кожного слабого з них повезли на ослах. І припровадили їх до Єрихону, міста пальм, до їхніх братів, а самі вернулися до Самарії.

16 Того часу послав цар Ахаз до асирійських царів, щоб допомогли йому. 17Прийшли ще й едомляни, і побили багатьох між Юдою, і взяли до неволі полонених. 18А филистимляни розсипалися по містах Шефелі та Юдиного Неґеву, і здобули Бет-Шемеш, і Айялон, і Ґедерот, і Сохо та залежні міста його, і Тімну та залежні міста її, і Ґімзо та залежні міста його, й осілися там. 19Бо Господь принизив Юду через Ахаза, Ізраїлевого царя, бо завільно поступав він щодо Юди, і спроневірився великим гріхом проти Господа. 20І прийшов на нього Тіґлат Пілнеесер, цар асирійський, й утискав його, і не допоміг йому. 21Бо Ахаз пограбував був Господній дім, і дім царів, і зверхників, і дав це асирійському цареві, та не було це на поміч йому. 22А в часі утиску його, то продовжував спроневірюватися Господеві він, той цар Ахаз. 23І приносив він жертви дамаським богам, що його побили, і говорив: Через те, що боги сирійських царів допомагають їм, то буду приносити їм жертви, вони будуть допомагати мені! А вони були йому на те, щоб спотикався він та ввесь Ізраїль! 24І Ахаз зібрав посуд Божого дому, і порубав посуд Божого дому. І позамикав він двері Господнього дому, і поробив собі жертівники в кожному куті в Єрусалимі... 25І в кожному місті Юдиному поробив він пагірки, щоб кадити іншим богам, і розгнівав Господа, Бога батьків своїх. 26А решта його діл та всі дороги його, перші й останні, ото вони описані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. 27І спочив Ахаз зо своїми батьками, і поховали його в місті, в Єрусалимі, бо не внесли його до гробів Ізраїлевих царів, а замість нього зацарював син його Єзекія.

Chapter 29

1 Єзекія зацарював у віці двадцяти й п'яти літ, а двадцять і дев'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Авійя, дочка Захарії. 2І робив він угодне в Господніх очах, як усе, що робив був його батько Давид. 3Він першого року свого царювання, місяця першого відчинив двері Господнього дому, і поправив їх. 4І привів він священиків та Левитів, і зібрав їх на східню площу, 5та й сказав їм: Послухайте мене, Левити! Освятіться тепер, і освятіть дім Господа, Бога ваших батьків, і винесіть нечисть із святині. 6Бо наші батьки спроневірилися, і робили лихе в очах Господа, Бога нашого, і залишили Його, і відвернули своє обличчя від Господньої скинії, й обернулися спиною до неї. 7Також замкнули вони двері притвору, і погасили лямпадки, а кадила не кадили, і цілопалення не приносили в святині для Ізраїлевого Бога. 8І був Господній гнів на Юду та на Єрусалим, і Він дав їх на ганьбу, і на спустошення, і на посміховище, як ви бачите своїми очима. 9І ось попадали наші батьки від меча, а наші сини, і наші дочки, і жінки наші в неволі за це! 10Тепер на моєму серці лежить скласти заповіта з Господом, Ізраїлевим Богом, і нехай Він відверне від нас жар гніву Свого. 11Сини мої, не будьте недбалі тепер, бо вас Господь вибрав ставати перед лицем Його на службу Йому, та щоб служити Йому й кадити Йому!

12 І встали Левити: Махат, син Амасаїв, і Йоїл, син Азарії, від синів Кегатових; а від синів Мерарієвих: Кіш, син Авдіїв, і Азарія, син Єгаллел'їлів; а від Ґершонівців: Йоах, син Зіммин, і Еден, син Йоахів; 13а від синів Еліцафанових: Шімрі, і Єіїл; а від синів Асафових: Захарій та Маттанія. 14А від Геманових синів: Єхіїл, і Шім'ї; а від синів Єдутунових: Шемая та Уззіїл. 15І зібрали вони братів своїх, і освятилися, і пішли за наказом царським у справах Господніх, щоб очистити Господній дім. 16І повходили священики до середини Господнього дому на очищення. І повиносили вони всю нечистість, яку знайшли в Господньому храмі, до подвір'я Господнього дому, а Левити взяли це, щоб винести назовні до долини Кедрон. 17І зачали вони першого дня першого місяця освящати, а восьмого дня того місяця ввійшли до Господнього притвору. І освятили вони Господній дім за вісім день, а шістнадцятого дня першого місяця закінчили. 18І ввійшли вони в середину дому до царя Єзекії та й сказали: Очистили ми ввесь Господній дім, і жертівника цілопалення, та всі його речі, і стіл укладання хлібів та всі його речі. 19А всі ті речі, які цар Ахаз занехав був за свого царювання, коли спроневірився, ми приготовили та освятили, і ось вони перед Господнім жертівником.

20 І встав рано цар Єзекія, і зібрав зверхників міста та й увійшов до Господнього дому. 21І привели вони сім биків, і сім баранів, і сім овечок, і сім козлів на жертву за гріх: за царство, і за святиню, і за Юду, а він звелів Аароновим синам, священикам, принести це в жертву на Господньому жертівнику. 22І порізали ту велику худобу, а священики прийняли кров і покропили на жертівника; і порізали баранів, і покропили ту кров на жертівника; і порізали овечок, і покропили ту кров на жертівника. 23І привели козлів жертви за гріх перед царя та збори, і вони поклали свої руки на них. 24І зарізали їх священики, а їхньою кров'ю очистили жертівника, щоб очистити всього Ізраїля, бо за всього Ізраїля звелів цар принести це цілопалення та цю жертву за гріх. 25І поставив він Левитів Господнього дому з цимбалами, з арфами та з цитрами, за наказом Давида та Ґада, царевого прозорливця, та пророка Натана, бо в руці Господа наказ, що йде через пророків Його. 26І поставали Левити з Давидовим знаряддям, а священики із сурмами. 27І сказав Єзекія принести цілопалення на жертівника. А коли розпочали цілопалення, зачався спів Господеві та звуки сурем і музичного знаряддя Давида, Ізраїлевого царя. 28І ввесь збір вклонився, і співаки співали, а сурми сурмили, це все аж до кінця цілопалення! 29А як скінчили приносити жертву, попадали навколішки цар та всі, що були з ним, і вклонилися. 30І сказав цар Єзекія та зверхники до Левитів, щоб вони хвалили Господа словами Давида та прозорливця Асафа, і вони хвалили з великою радістю, і схилялися, і вклонялися до землі. 31І відповів Єзекія й сказав: Тепер ви освячені для Господа. Підійдіть, і приведіть жертви та приноси вдячні для Господнього дому. І привів збір жертви та приноси вдячні, і кожен, хто мав жертвенне серце, приносив цілопалення. 32І було число цілопалення, що спровадив збір: худоби великої сімдесят, баранів сотня, овечок двісті, для цілопалення Господеві все це. 33А для святости: худоби великої шість сотень, а худоби дрібної три тисячі. 34Тільки священиків було мало, і не могли вони обдирати шкур зо всіх цілопалень; і допомагали їм їхні брати Левити аж до скінчення праці, і поки освятилися священики, бо Левити були простосердіші на освячення, аніж священики. 35І також було багато палень серед мирних жертов і серед жертов литих до цілопалення. І так була відновлена служба Господнього дому. 36І радів Єзекія та ввесь народ тим, що Бог приготовив для народу, бо та річ сталася несподівано!

Chapter 30

1 І послав Єзекія по всьому Ізраїлю та по Юдеї, а також написав листи до країв Єфрема та Манасії, щоб прийшли до Господнього дому в Єрусалимі, щоб справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога. 2І радився цар і зверхники його та ввесь збір в Єрусалимі, щоб справити Пасху другого місяця. 3Бо не могли справити її того часу, бо священики не освятилися в потрібному числі, а народ не зібрався до Єрусалиму. 4І була вгодна та річ в очах царевих та в очах усього збору. 5І вони постановили оголосити по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана, щоб приходили справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога, в Єрусалим, бо не часто робили її так, як написано. 6І пішли бігуни з листами від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї, та за наказом царя говорили: Ізраїлеві сини, верніться до Господа, Бога Авраамового, Ісакового та Ізраїлевого, і Він повернеться до останку, позосталого вам із руки асирійських царів. 7І не будьте такі, як ваші батьки та як ваші брати, що спроневірилися Господеві, Богові їхніх батьків, і Він дав їх на спустошення, як ви бачите. 8Тепер не будьте твердошиї, як ваші батьки. Покоріться Господеві, і ввійдіть до святині Його, яку Він освятив навіки, і служіть Господеві, Богові вашому, і Він відверне від вас жар гніву Свого. 9Бо як ви навернетесь до Господа, то брати ваші та ваші сини знайдуть милосердя в своїх поневільників, і зможуть вернутися до цього Краю, бо милостивий і милосердний Господь, Бог ваш, і Він не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього. 10І сторожі все переходили з міста до міста по краю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завулона. Та люди глузували з них, і висміювали їх. 11Тільки люди з Асира, і Манасії та з Завулона впокорилися, і поприходили до Єрусалиму. 12Також в Юдеї була Божа рука, щоб дати їм одне серце для виконання наказу царя та зверхників за Господнім словом.

13 І зібрався до Єрусалиму численний народ, щоб справити свято Опрісноків другого місяця, збір дуже численний. 14І встали вони, і повикидали ідольські жертівники, що були в Єрусалимі, і повикидали всі кадильниці, та й повкидали до долини Кедрон. 15І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця, а священики та Левити засоромилися й освятилися, і принесли цілопалення до Господнього дому. 16І поставали вони на своєму місці за їхнім правом, за Законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров, беручи з руки Левитів. 17Багато бо було в зборі, що не освятилися, тому Левити були для різання пасхальних ягнят за кожного нечистого, щоб посвятити для Господа. 18Бо безліч народу, багато з Єфрема та Манасії, Іссахара та Завулона не очистилися, але їли Пасху, не так, як написано. Та Єзекія молився за них, говорячи: Добрий Господь простить кожному, 19хто все своє серце міцно встановив, щоб звертатися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости святині. 20І послухав Господь Єзекію, і простив народ.

21 І справляли Ізраїлеві сини, що знаходилися в Єрусалимі, свято Опрісноків сім день з великою радістю, а Левити та священики день-у-день славили Господа всією силою. 22І промовляв Єзекія до серця всіх Левитів, що мали добре розуміння для Господа. І їли святкову жертву сім день, і приносили мирні жертви, і сповідалися Господеві, Богові батьків своїх. 23І ввесь збір нарадився справити свято ще другі сім день, і справляли сім день в радості. 24Бо Єзекія, цар Юдин, дав для збору тисячу биків і сім тисяч худоби дрібної, а зверхники дали для збору тисячу биків і десять тисяч худоби дрібної. І освятилося багато священиків. 25І радів увесь Юдин збір, і священики та Левити, і ввесь збір, що прийшов з Ізраїля, і приходьки, що поприходили з Ізраїлевого Краю, та ті, що сиділи в Юдеї. 26І була велика радість в Єрусалимі, бо від днів Соломона, Давидового сина, Ізраїлевого царя, не було такого, як оце в Єрусалимі! 27І встали священики та Левити, і поблагословили народ. І почутий був їхній голос, а їхня молитва дійшла до оселі святости Його, до небес!

Chapter 31

1 А коли це все скінчилося, вийшов увесь Ізраїль, що знаходився там, до Юдиних міст, і поламали стовпи для божків, і постинали посвячені дерева, і порозбивали пагірки та жертівники в усьому Юді й Веніямині, і в Єфремі та Манасії аж до кінця. Потому вернулися всі Ізраїлеві сини, кожен до своєї посілости, до своїх міст. 2І Єзекія поставив черги священиків та Левитів за їхніми відділами, кожного за його служенням, зо священиків та з Левитів, на цілопалення, і на мирні жертви, на служення й на подяку, і на хвалу в брамах Господніх таборів. 3А царева частка зо здобутку його приділена була на цілопалення: на цілопалення ранішні та вечірні, і на цілопалення на суботи й на молодики та на свята, як написано в Законі Господньому. 4І наказав він народові, мешканцям Єрусалиму, давати частку священичу та левитську, щоб вони були ревними з Законі Господньому. 5А як поширився той наказ, поназносили Ізраїлеві сини багато первоплодів збіжжя, виноградного соку, і нової оливи, і меду, і всякого полевого врожаю; і як десятину того всього багато поназносили. 6А Ізраїлеві та Юдині сини, що сиділи по Юдиних містах, також вони поприносили десятину худоби великої та худоби дрібної, і десятину святих речей, посвячених Господеві, їхньому Богові, і понадавали того багато куп. 7Третього місяця зачали складати ті купи, а місяця сьомого закінчили. 8І прийшли Єзекія та зверхники, і побачили ті купи, і поблагословили Господа та народ Його, Ізраїля. 9І вивідував Єзекія священиків та Левитів про ті купи. 10І говорив до нього священик Азарія, голова Садокового дому, і сказав: Відколи зачали приносити приношення до Господнього дому, ми їли й були ситі, і багато позосталося, бо Господь поблагословив народ Свій. А з останків складено оцю многоту.

11 Тоді Єзекія наказав приготовити комори в Господньому домі, і приготовили. 12І вірно перенесли туди приношення, і десятину, і святощі, а над ними володарем був Левит Конанія, а брат його Шім'ї другим. 13А Єхіїл, і Азазія, і Нахат, і Асагел, і Єрімот, і Йозавад, і Еліїл, і Їсмахія, і Махат, і Беная були урядовцями під рукою Конанії та брата його Шім'ї, призначені царем та Азарієм, володарем при Божому домі. 14А Коре, син Їмни, Левит, придверний зо східнього боку, був над добровільними жертвами Богові, щоб видавати Господні приношення та речі найсвятіші. 15А при ньому були: Еден, і Мін'ямін, і Єшуа, і Шемая, Амарія, і Шеханія по священичих містах, щоб вірно роздавати їхнім братам за чергами, як великому, так і малому, 16окрім їхніх позаписуваних: для мужчин від віку трьох літ і вище, для кожного, хто приходив до Господнього дому на щоденне діло, на їхнє служення, за їхніми сторожами та за їхніми чергами, 17і приписаним священикам до дому їхніх батьків, та Левитам від віку двадцяти літ і вище, у сторожах їхніх та в чергах їхніх, 18і їхнім приписаним з усіма їхніми дітьми, їхніми жінками, і їхніми синами, і їхніми дочками, для всього збору, бо вони в вірності своїй посвящаються на святість. 19А синам священика Аарона, на полях пасовиська їхніх міст, у кожному місті поставлені були мужі, що зазначені поіменно, щоб давати частки кожному мужчині серед священиків та всякому приписаному серед Левитів. 20І зробив Єзекія так, як це, по всій Юдеї. І робив він добре й угодне та справедливе перед лицем Господа, Бога свого. 21І в усякому ділі, яке він зачинав, у роботі Божого дому, і в Законі, і в заповіді, щоб звертатися до Бога свого, робив він усім своїм серцем, і мав успіх.

Chapter 32

1 По цих справах та по цій вірності прийшов Санхерів, цар асирійський, і ввійшов в Юдею, і розклався табором проти укріплених міст, і думав здобути їх собі. 2І побачив Єзекія, що прийшов Санхерів, і що він задумує війну на Єрусалим, 3то він нарадився зо своїми зверхниками та своїми лицарями позатикати джерельні води, що назовні міста. І вони допомогли йому. 4І було зібрано багато народу, і вони позатикали всі джерела й потік, що плив у Краю, говорячи: Нащо б мали так багато води асирійські царі, коли прийдуть? 5І він підбадьорився, і забудував увесь виломаний мур, і поставив на нього башту, а поза тим муром інший мур, і зміцнив Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ратищ та щитів. 6І понаставляв він над народом військових зверхників, і зібрав їх до себе, на майдан біля міської брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи: 7Будьте міцні та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим натовпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним. 8З ним рамено тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воювати наші війни! І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя.

9 По цьому послав Санхерів, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, а він сам таборував проти Лахішу, і вся сила його була з ним, до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати: 10Так говорить Санхерів, цар асирійський: На що ви сподіваєтесь і сидите в облозі в Єрусалимі? 11Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спраги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя. 12Чи ж не він, Єзекія, поруйнував пагірки його та жертівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним жертівником будете вклонятися й на ньому будете кадити? 13Чи ж ви не знаєте, що зробив я та батьки мої всім народом земель? Чи справді могли боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки? 14Хто з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки? 15А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зводить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жоден бог жодного народу та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші боги не врятують вас від моєї руки! 16І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію. 17І писав він листи з лайкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: Як боги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки! 18І кликали вони сильним голосом по-юдейському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настрашити їх та налякати їх, щоб здобути місто. 19І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богів землі, чин людських рук. 20І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба. 21І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка, і володаря, і зверхника в таборі царя асирійського, і той вернувся з соромом обличчя до краю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра його, вбили його там мечем... 22І спас Господь Єзекію та єрусалимських мешканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навколо. 23І багато-хто приносили дара для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьому піднісся в очах усіх народів!

24 Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, і Він відповів йому, і дав йому знака. 25Та Єзекія не віддав так, як було зроблено йому, бо запишнилося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусалим. 26Але впокорився Єзекія в пишноті серця свого, він та мешканці Єрусалиму, і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії. 27І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбниці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на пахощі, і на щити, і на всякі дорогі речі, 28і клуні на врожай збіжжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби для всякої худоби, і жолоби для черід. 29І побудував він собі міста, і мав великий набуток худоби дрібної та худоби великої, бо Бог дав йому дуже великий маєток. 30І він, Єзекія, заткнув вихід води горішнього Ґіхону, і вивів її вдолину на захід від Давидового Міста. І мав Єзекія успіх в усіх своїх ділах. 31Тільки при послах вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю, залишив був його Бог, щоб випробувати його, щоб пізнати все в його серці. 32А решта діл Єзекії та його чесноти, ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. 33І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбіччях гробів Давидових синів, і віддали йому честь по смерті його, уся Юдея та мешканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасія.

Chapter 33

1 Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. 2І робив він лихе в Господніх очах, за поганською гидотою тих народів, яких вигнав Господь з-перед Ізраїлевих синів. 3І він знову побудував пагірки, які порозбивав був його батько Єзекія, і понаставляв жертівники для Ваалів, і поробив Астарти, і вклонявся всім небесним силам, і служив їм. 4І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі буде Ім'я Моє навіки! 5І побудував він жертівники для всіх небесних сил на обох подвір'ях Господнього дому. 6І він перепроваджував своїх синів через огонь у долині Гінномового сина, і гадав, і ворожив, і чарував, і настановляв викликувачів духів померлих і духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його. 7І поставив він різаного боввана, якого зробив, у Божому домі, про якого Бог сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх міст Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки! 8І більше не виступить Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав вашим батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, увесь Закон, і устави, і постанови, дані через Мойсея. 9Та Манасія робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалиму, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів. 10І говорив Господь до Манасії та до народу його, та не слухались вони.

11 І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопили Манасію на повід, і скували його мідяними кайданами та й повели його до Вавилону. 12А як був він утискуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився перед лицем Бога своїх батьків. 13І молився він до Нього, і Він був ублаганий, і вислухав благання його, і вернув його до Єрусалиму, до царства його. І пізнав Манасія, що Господь Він Бог! 14По цьому збудував він зовнішній мур для Давидового Міста на захід від Ґіхону, в долині, до входу в Рибну браму, й оточив Офела й дуже високо підняв його. І понаставляв він військових зверхників по всіх укріплених містах Юдеї. 15І повикидав він чужих богів та подобу боввана з Господнього дому, і всі жертівники, що він побудував був на горі Господнього дому та в Єрусалимі, і викинув те поза місто. 16І збудував він Господнього жертівника, і приніс на ньому жертви приносів мирних та вдячних, і звелів юдеям служити Господеві, Богові Ізраїлевому. 17Але народ приносив жертви ще на пагірках, тільки вже Господеві, Богові своєму. 18А решта діл Манасії, і його молитва до Бога його, і слова прозорливців, що говорили до нього Ім'ям Господа, Бога Ізраїлевого, ото вони описані в історії Ізраїлевих царів. 19А молитва його, і як Він був ублаганий, і ввесь його гріх та його спроневірення, і місця, що побудував на них пагірки й поставив Астарти та боввани перед своїм упокоренням, ось вони описані в словах його прозорливців. 20І спочив Манасія з батьками своїми, і поховали його в домі його, а замість нього зацарював син його Амон.

21 Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. 22І робив він зло Господніх очах, як робив його батько Манасія. А всім бовванам, яких наробив його батько Манасія, Амон приносив жертви та служив їм. 23І не впокорився він перед Господнім лицем, як упокорився був його батько Манасія, і він, Амон, побільшив провину. 24І змовилися раби його на нього, і забили його в його домі. 25Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І настановив народ Краю царем замість нього сина його Йосію.

Chapter 34

1 Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. 2І робив він угодне в Господніх очах, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч. 3І восьмого року царювання свого, бувши ще юнаком, розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від пагірків, і Астарт, і бовванів різаних та литих. 4І порозбивали перед ним Ваалові жертівники, а стовпи сонця, що були на них, він повирубував, а Астарти, і боввани різані та литі поламав і розтер, і розкидав на гроби тих, хто приносив їм жертви. 5А кості жерців попалив на їхніх жертівниках, і очистив Юдею та Єрусалим. 6А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навколо 7порозбивав жертівники та Астарти, і потовк боввани на порох, а всі ідоли сонця повирубував в усьому Ізраїлевому краї, і вернувся до Єрусалиму.

8 А вісімнадцятого року царювання його, по очищенні Краю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та канцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб направити дім Господа, Бога його. 9І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було знесене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли порога, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та мешканців Єрусалиму. 10І дали на руку робітників праці, приставлених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали на відбудову та на направу Божого дому. 11І дали вони теслям, і будівничим, щоб купувати тесане каміння та дерева на зв'язування та на покриття домів, що їх понищили Юдині царі. 12А ті люди чесно виконували працю, а над ними були поставлені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керування. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаряддях, 13були над носіями, і керували всіма робітниками на кожну роботу; а з Левитів були писарі й урядники та придверні.

14 А коли вони виймали срібло, принесене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Закону, даного через Мойсея. 15І відповів Хілкійя й сказав до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі книгу Закону! І дав Хілкійя ту книгу Шафанові. 16І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс цареві ще відповідь, говорячи: Усе, що дано через твоїх рабів, вони роблять. 17І вони висипали те срібло, що знайдене в Господньому домі, і дали його на руку приставлених та на руку робітників праці. 18І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу. І Шафан перечитав з неї перед царем. 19І сталося, як цар почув слова книги Закону, то роздер свої шати... 20І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи: 21Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова цієї книги, що знайдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші це дотримували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі. 22І пішов Хілкійя та ті, кому звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сторожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Новому Місті, і говорили до неї про це. 23А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: 24Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі ті прокляття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем, 25за те, що вони покинули Мене й кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всіма ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, і він не погасне... 26А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про ті слова, які ти чув: 27За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед лицем Бога свого, коли ти почув слова Його на це місце та на мешканців його, і ти впокорився перед лицем Моїм, і роздер свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь. 28Ось Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у спокої, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу на оце місце та на мешканців його! І вони принесли відповідь цареві.

29 А цар послав, і зібрав усіх старших Юдеї та Єрусалиму. 30І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і мешканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до малого, і він прочитав уголос слова книги Заповіту, знайденої в Господньому домі. 31І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб виконувати слова того заповіту, що написані в тій книзі. 32І наставив він кожного, хто знаходився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І мешканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків. 33І Йосія повикидав усі поганські гидоти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знаходився в Ізраїлі, служити Господеві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.

Chapter 35

1 І справив Йосія в Єрусалимі Пасху для Господа, і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця. 2І поставив він священиків на їхні становища, і підбадьорував їх на службу Господнього дому. 3І сказав він Левитам, наставникам усього Ізраїля, посвяченим для Господа: Дайте святого ковчега до храму, що його збудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів. Нема пощо вам носити його на раменах, служіть тепер Господеві, вашому Богові, та Його народові, Ізраїлеві. 4І приготуйтеся за родом ваших батьків, за вашими чергами, за писанням Давида, Ізраїлевого царя, та за писанням його сина Соломона. 5І станьте в святині за відділами батьківських родів ваших братів, синів народу, а поділ за батьківськими домами в Левитів. 6І заріжте пасхальне ягня, й освятіться, і приготуйте для ваших братів, щоб робити за Господнім словом, даним через Мойсея. 7І дав Йосія для людських синів худоби дрібної, овечок та молодих кіз, це все на пасхальне ягня для кожного, хто знаходився в Єрусалимі, числом тридцять тисяч, а худоби великої три тисячі. Це з набутку царевого. 8А його зверхники дали на жертву для народу, для священиків та для Левитів: Хілкійя, і Захарій, і Єхіїл, старші в Божому домі, дали священикам на пасхальні жертви дві тисячі й шість сотень худоби дрібної, а худоби великої три тисячі. 9А Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, зверхники Левитів, дали для Левитів на пасхальні жертви п'ять тисяч худоби дрібної, а худоби великої п'ять сотень. 10І була міцно встановлена служба, і стали священики на своїм становищі, а Левити при своїх чергах, за наказом царя. 11І різали пасхальне ягня, а священики кропили кров'ю, беручи з їхньої руки, а Левити здирали шкуру. 12І відділили, що було на цілопалення, щоб дати їх за відділами, по батьківських домах синам народу на приношення Господеві, як написано в Мойсеєвій книзі. І так зробили й з худобою великою. 13І пекли пасхальне ягня на огні, за постановою, а святі жертви варили в горшках, і в котлах, і в горнятах, і швидко несли всім синам народу. 14А потім наварили собі та священикам, бо священики, Ааронові сини, були зайняті приношенням цілопалення та лою аж до ночі, то Левити наготовили їжі собі та священикам, Аароновим синам. 15А співаки, Асафові сини, були на своїх місцях за наказом Давида, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царевого прозорливця, а придверні були при кожній брамі, їм не треба було відходити від своїх робіт, бо їхні брати Левити наготовили їм. 16І була міцно встановлена вся Господня служба того дня, щоб справити Пасху й принести цілопалення на Господньому жертівнику, за наказом царя Йосії. 17І Ізраїлеві сини, що знаходилися там, справляли того часу Пасху та свято Опрісноків сім день. 18І не справлялася Пасха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла, а всі Ізраїлеві царі не справляли такої, як ця Пасха, що справив Йосія, і священики, і Левити, і ввесь Юда та Ізраїль, що знаходився там, та мешканці Єрусалиму. 19Вісімнадцятого року царювання Йосії справлялася ця Пасха.

20 По всьому цьому, коли Йосія приготовив дім Божий, прийшов Нехо, цар єгипетський, щоб воювати в Каркеміші над Ефратом, а Йосія вийшов навпроти нього. 21І послав той до нього послів, говорячи: Що мені до тебе, царю Юдин? Не проти тебе приходжу я сьогодні, але проти дому, що воює зо мною. А Бог наказав мені спішити. Не протився Богові, що зо мною, і нехай Він не знищить тебе! 22Та Йосія не відвернувся від нього, але перебрався, щоб воювати з ним, і не послухався слів Нехо, що були з Божого наказу, і прийшов воювати в долині Меґіддо. 23І вистрілили стрільці на царя Йосію. І сказав цар до своїх рабів: Відведіть мене, бо я сильно ранений... 24І перевели його його раби з військової колесниці на його другий повіз, і відвезли його до Єрусалиму. І помер він, і був похований у гробах своїх батьків, а вся Юдея та Єрусалим були в жалобі по Йосії. 25І Єремія співав жалобну пісню по Йосії. А всі співаки та співачки оповідали в жалобних своїх піснях про Йосію, і так є аж до сьогодні, і дали їх за уставу для Ізраїля, і ось вони написані в Жалобних Піснях. 26А решта діл Йосії та його чесноти, за написаним у Господнім Законі, 27і дії його перші та останні, ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних.

Chapter 36

1 А народ Краю взяв Йоахаза, сина Йосії, і настановив його царем в Єрусалимі замість батька його. 2Йоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. 3І скинув його єгипетський цар в Єрусалимі, і наклав кару на цей Край, сто талантів срібла та талант золота. 4І єгипетський цар настановив царем над Юдеєю та Єрусалимом брата його Ел'якима, і змінив ім'я йому на Єгояким. А брата його Йоахаза узяв Нехо й відвів його до Єгипту. 5Єгояким був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. І робив він зло в очах Господа, Бога свого. 6На нього пішов Навуходоносор, цар вавилонський, і він закував його в мідяні кайдани, щоб відвести його до Вавилону. 7А дещо з посуду Господнього дому Навуходоносор відправив до Вавилону, і дав його до храму свого в Вавилоні. 8А решта Єгоякимових діл та гидоти його, які він робив, і що знайдено проти нього, ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. А замість нього зацарював син його Єгояхін. 9Єгояхін був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці й десять день. І робив він лихе в Господніх очах. 10А по році послав цар Навуходоносор, і привів його до Вавилону з дорогим посудом Господнього дому, а царем над Юдеєю та Єрусалимом настановив брата його Седекію.

11 Седекія був віку двадцяти й одного року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. 12І робив він зло в очах Господа, Бога свого, не впокорився перед пророком Єремією, що говорив із наказу Господнього. 13І він також відкинувся від царя Навуходоносора, що був заприсягнув його Господом, і вчинив твердою свою шию, і став запеклим, щоб не навертатися до Господа, Бога Ізраїлевого. 14Також усі зверхники священиків та народу ще більше грішили, шануючи гидоти поган, і вони занечистили Господній дім, якого Він освятив в Єрусалимі. 15А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю. 16Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку. 17І Він навів на них халдейського царя, і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині, і не змилосердився ані над юнаком, ані над дівчиною, ані над старим, ані над старезним, усе дав в його руку... 18І всі речі Божого дому, великі та малі, і скарби дому Господнього та дому царя й його зверхників, усе переніс до Вавилону. 19І спалили вони Божий дім, і порозбивали мур Єрусалиму, і всі палати його попалили огнем, а всі дорогі речі його понищили... 20І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства, 21щоб виповнилося Господнє слово, проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи, по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилися сімдесят літ.

22 А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи: 23Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!

Ezra

Chapter 1

1 А першого року Кіра, царя перського, щоб сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи: 2Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. 3Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі. 4А кожному позосталому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худобою, з добровільною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі.

5 І повставали голови батьківських родів Юди та Веніямина, і священики, і Левити, аж до всякого, що Бог збудив духа його, щоб піти будувати дім Господа, що в Єрусалимі. 6А все їхнє довкілля зміцнило їм руки речами срібними та золотими, маєтком, і худобою, і коштовностями, окрім того, що хто пожертвував був добровільно. 7А цар Кір повиносив речі Господнього дому, які забрав був Навуходоносор з Єрусалиму, і дав їх до дому бога свого, 8і повиносив їх Кір, цар перський, рукою скарбника Мітредата, а той відрахував їх Шешбаццарові, Юдиному начальникові. 9І оце їхнє число: мисок золотих тридцять, мисок срібних тисяча, ножів двадцять і дев'ять, 10келіхів золотих тридцять, келіхів срібних подвійних чотири сотні й десять, посуду іншого тисяча. 11Усього золотого й срібного посуду п'ять тисяч і чотири сотні. Усе це завіз Шешбаццар, коли вигнанці верталися з Вавилону до Єрусалиму.

Chapter 2

1 А оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, до Вавилону, і вони повернулися до Єрусалиму та Юдеї, кожен до міста свого, 2ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сераєю, Реелаєю, Мордехаєм, Білшаном, Міспаром, Біґваєм, Рехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу: 3синів Пар'ошових дві тисячі сто сімдесят і два, 4синів Шефатіїних три сотні сімдесят і два, 5синів Арахових сім сотень сімдесят і п'ять, 6синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі вісім сотень і дванадцять, 7синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири, 8синів Заттуєвих дев'ять сотень і сорок і п'ять, 9синів Заккеєвих сім сотень і шістдесят, 10синів Банієвих шість сотень сорок і два, 11синів Беваєвих шість сотень двадцять і три, 12синів Азґадових тисяча двісті двадцять і два, 13синів Адонікамових шість сотень шістдесят і шість, 14синів Біґваєвих дві тисячі п'ятдесят і шість, 15синів Адінових чотири сотні п'ятдесят і чотири, 16синів Атерових, від Єзекії дев'ятдесят і вісім, 17синів Бецаєвих три сотні двадцять і три, 18синів Йориних сто й дванадцять, 19синів Хашумових двісті двадцять і три, 20синів Ґіббарових дев'ятдесят і п'ять, 21виходьків з Віфлеєму сто двадцять і три, 22людей з Нетофи п'ятдесят і шість, 23людей з Анатоту сто двадцять і вісім, 24виходьків з Азмавету сорок і два, 25виходьків з Кір'ят-Аріму, Кефіри та Беероту сім сотень і сорок і три, 26виходьків з Рами та Ґеви: шість сотень двадцять і один, 27людей з Міхмасу сто двадцять і два, 28людей з Бет-Елу та Аю двісті двадцять і три, 29виходьків з Нево п'ятдесят і два, 30виходьків з Маґбішу сто п'ятдесят і шість, 31виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири, 32виходьків з Харіму три сотні й двадцять, 33виходьків з Лоду, Хадіду та Оно сім сотень двадцять і п'ять, 34виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять, 35виходьків з Сенаї три тисячі і шість сотень і тридцять.

36 Священиків: синів Єдаєвих з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три, 37синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два, 38синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім, 39синів Харімових тисяча й сімнадцять. 40Левитів: синів Ісусових і Кадміїлових, з синів Гадавії сімдесят і чотири. 41Співаків: синів Асафових сто двадцять і вісім. 42Синів придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих, усіх сто тридцять і дев'ять. 43Храмових підданців: синів Ціхіних, синів Хасуфіних, синів Таббаотових, 44синів Керосових, синів Сіагіних, синів Падонових, 45синів Леваниних, синів Хаґавиних, синів Аккувових, 46синів Хаґавових, синів Самлаєвих, синів Хананових, 47синів Ґідделових, синів Ґахарових, синів Реаїних, 48синів Рецінових, синів Некодиних, синів Ґаззамових, 49синів Уззиних, синів Пасеахових, синів Бесаєвих, 50синів Асниних, синів Меунімових, синів Нефусімових, 51синів Бакбукових, синів Хакуфиних, синів Хархурових, 52синів Бацлутових, синів Мехідиних, синів Харшиних, 53синів Баркосових, синів Сісриних, синів Темахових, 54синів Незіхових, синів Хатіфиних, 55синів Соломонових рабів: синів Сотаєвих, синів Соферетових, синів Терудиних, 56Синів Яалиних, синів Дарконових, синів Ґідделових, 57синів Шефатіїних, синів Хаттілових, синів Похерет-Гаццеваїмових, синів Амієвих, 58усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два. 59А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддану та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: 60синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень п'ятдесят і два. 61І з синів священичих: сини Ховайїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і звався їхнім ім'ям. 62Вони шукали свого запису родоводу, та не знайшли, і були вони вилучені зо священства, 63а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму.

64 Усього збору разом сорок дві тисячі три сотні шістдесят, 65окрім їхніх рабів та невільниць, цих було сім тисяч три сотні тридцять і сім; а їхніх співаків та співачок двісті. 66Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять, 67їхніх верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч сім сотень і двадцять. 68А з голів батьківських родів, коли вони прийшли до Господнього дому, що в Єрусалимі, то вони жертвували до Божого дому, щоб поставити його на його становищі. 69За своєю спроможністю вони дали до скарбу на працю: золота шістдесят одну тисячу дарейків, а срібла п'ять тисяч мін, а священичих убрань сто. 70І осілися священики й Левити, та з народу, і співаки, і придверні, і храмові підданці по своїх містах, і ввесь Ізраїль по своїх містах.

Chapter 3

1 А коли настав сьомий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, то зібрався народ, як один чоловік, до Єрусалиму. 2І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудували жертівника Бога Ізраїля, щоб приносити на ньому цілопалення, як написано в Законі Мойсея, Божого чоловіка. 3І поставили міцно жертівника на його основі, бо були вони в страху від народів країв, і приносили на ньому цілопалення для Господа, цілопалення на ранок та на вечір. 4І справили свято Кучок, як написано, і щоденні цілопалення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день, 5а по тому цілопалення стале, і на молодики, і на всі присвячені Господеві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа. 6Від першого дня сьомого місяця зачали приносити цілопалення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи. 7І дали срібла каменярам та теслям, і їжі, і питва та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достачали кедрові дерева з Ливану до Яфського моря за дозволом їм Кіра, царя перського.

8 А другого року по своєму приході до Божого дому до Єрусалиму, другого місяця, почали робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприходив з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керувати над працею Господнього дому. 9І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на догляд над робітниками праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити. 10А коли клали основу Господнього храму, то поставили облаченних священиків із сурмами, а Левитів, Асафових синів, із цимбалами, щоб славити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя. 11І відповіли вони хвалою та подякою Господеві, Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя на Ізраїля. А ввесь народ викликував гучним покликом, славлячи Господа за основу Господнього дому! 12А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів батьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснуванні його, того храму, своїми очима, плакали ревним голосом, а багато-хто покликували піднесеним голосом у радості... 13І не міг народ розпізнати голосу поклику радости від голосу плачу народу, бо народ сильно викликував, а голос був чутий аж далеко...

Chapter 4

1 І почули Юдині та Веніяминові вороги, що вигнанці будують храма Господеві, Богові Ізраїля. 2І прийшли вони до Зоровавеля та до голів батьківських родів, та й сказали їм: І ми будемо будувати з вами, бо ми звертаємось, як ви, до вашого Бога, і ми приносимо Йому жертви від днів Есар-Хаддона, царя асирійського, що привів нас сюди. 3І сказав їм Зоровавель і Ісус, та решта голів батьківських родів Ізраїлевих: Не вам і нам разом будувати храм для Бога! Самі бо ми будемо будувати для Господа, Бога Ізраїлевого, як наказав нам цар Кір, цар перський. 4І став народ тієї землі ослаблювати руки Юдиного народу та страхати їх при будуванні. 5І підкуплювали вони проти них дорадників царських, щоб заламати їхній задум, по всі дні Кіра, царя перського, й аж до царювання Дарія, царя перського.

6 А за царя Ахашвероша, на початку його царювання, написали вони оскарження на мешканців Юдеї та Єрусалиму. 7А за днів Артаксеркса написав Бішлам, Мітредат, Товеїл та решта товаришів його до Артаксеркса, царя перського. А лист був написаний по-арамейськи, а перекладений по-перськи. 8Начальник Рехум та писар Шімай написали одного листа проти Єрусалиму до царя Артаксеркса отак. 9Тоді начальник Рехум та писар Шімшай та решта товаришів його, судді й урядники, писарчуки, писарі, аркев'яни, вавилоняни, шушаняни, цебто еламіти, 10та решта народів, яких повиганяв Аснаппар, великий та славний, й осадив їх у місті Самарії та в решті Заріччя. 11Оце відпис листа, що послали до нього: До царя Артаксеркса твої раби, люди Заріччя. І ось 12щоб було відоме цареві, що Юдеї, які вийшли від тебе до нас, прибули до Єрусалиму. Вони будують місто бунтівниче та шкідливе, і вдосконалюють мури, а підвалини поліпшили. 13А тепер щоб було відоме цареві, що коли тільки це місто буде збудоване, а мури закінчаться, вони не будуть давати ані данини, ані податку, ані мита, а це буде шкодити царському прибуткові. 14І ото, беручи на увагу, що сіль царського палацу сіль наша, а царський сором не випадає нам бачити, тому ми посилаємо й завідомляємо царя, 15щоб пошукали в книзі споминів батьків твоїх, і ти знайдеш у книзі споминів, і знатимеш, що місто це місто бунтівниче та шкідливе царям та округам, і що в ньому підіймали бунт від правіку, чому місто це було зруйноване. 16Ми сповіщаємо царя, що коли тільки місто це буде добудоване, а мури закінчаться, то через те не буде тобі частки в Заріччі.

17 Цар послав відповідь: Начальникові Рехумові, і писареві Шімшаєві, та решті їхніх товаришів, що сидять у Самарії, і решта Заріччя: Мир вам! А тепер, 18лист, якого ви послали до нас, виразно прочитаний передо мною. 19І був виданий від мене наказ, і шукали та й знайшли, що місто це з давніх-давен підіймалося на царів, і повстання та бунт робилися в ньому. 20І могутні царі були над Єрусалимом, і панували в усьому Заріччі, а данина, податок та мито давалися їм. 21А тепер видайте наказа, щоб спинилися ці люди, а місто це не будувалося, поки від мене не буде виданий новий наказ. 22І будьте бережні, щоб через це не зробити помилки. Нащо ростиме зло на шкоду царям? 23Тоді, як тільки був прочитаний відпис листа царя Артаксеркса перед Рехумом і писарем Шімшаєм та їхніми товаришами, пішли вони поспішно до Єрусалиму, і спинили роботу їх зброєю та насиллям! 24Тим спинилася робота Божого дому, що в Єрусалимі, і спинилася вона аж до другого року царювання Дарія, царя перського...

Chapter 5

1 І пророкував пророк Огій та Захарій, син Іддо, пророки, на юдеїв, що в Юдеї та в Єрусалимі, в Ім'я Бога Ізраїля, що над ними. 2Тоді встали Зоровавель, син Шеалтіїлів, та Ісус, син Йоцадаків, і зачали будувати Божий дім, що в Єрусалимі, а з ними Божі пророки, що допомагали їм.

3 Того часу прийшов до них Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай та їхні товариші, і сказали їм так: Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю будову? 4Тоді ми сказали їм імена тих мужів, що будують цього будинка. 5Та око їхнього Бога було на юдейських старших, і вони не спинили їх, аж поки не піде донесення до Дарія, і тоді дадуть писемну відповідь про це. 6Ось відпис листа, що послав Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай, та товариство його, і перси, що в Заріччі, до царя Дарія, 7вони послали йому донесення, а в ньому писано так: Цареві Дарієві усякого миру! 8Щоб було відоме цареві, що ми ходили до Юдейської округи, до дому великого Бога, а він будується з великого каменя, і дерево кладеться в стіни. А робота та робиться докладно, і успіх у їхній руці. 9Тоді ми питалися тих старших, і сказали їм так: Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю святиню? 10А також питалися ми їх про їхні імена, щоб повідомити тебе, що запишемо ім'я тих мужів, які за голову в них. 11А вони так відповіли нам та сказали: Ми то раби Бога небес та землі, і будуємо храма, що був збудований за багато літ перед цим, а збудував його й докінчив його великий Ізраїлів цар. 12Але згодом, коли наші батьки розгнівили були Бога небес, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя вавилонського, халдея, а храм той він зруйнував його, а народ вигнав до Вавилону. 13Але першого року Кіра, царя вавилонського, цар Кір видав наказа будувати цей дім Божий. 14А також посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор був виніс із єрусалимського храму й заніс його до храму вавилонського, виніс його цар Кір із вавилонського храму й дав мужеві, ім'я його Шешбаццар, якого він настановив намісником. 15І сказав він йому: Візьми цей посуд, іди, віднеси його до храму, що в Єрусалимі, а дім Божий нехай будується на своєму місці. 16Тоді той Шешбаццар прийшов, заклав підвалини Божого дому в Єрусалимі, і відтоді й аж до цього часу він будується, і не скінчений. 17І ось, якщо це цареві добре, нехай пошукається в домі царських скарбів там, у Вавилоні, чи справді від царя Кіра виданий був наказ будувати цей Божий дім в Єрусалимі, а царську волю про це нехай пошлють до нас.

Chapter 6

1 Тоді цар Дарій видав наказа, і шукали в домі, де складають скарби книжок у Вавилоні. 2І був знайдений один звій в замку Ахметі, що в мідійській окрузі, а в ньому написано так: На пам'ять. 3Першого року царя Кіра цар Кір видав наказа: Дім Божий в Єрусалимі дім той нехай будується на місці, де приносять жертви, а його підвалини заложені. Вишина його шістдесят ліктів, ширина його шістдесят ліктів. 4Три ряди з великого каменю, й один ряд з дерева, а видатки будуть дані з царського дому. 5А посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор виніс був із храму, що в Єрусалимі, і переніс до Вавилону, нехай повернуть, і нехай він піде до храму, що в Єрусалимі, на своє місце, і покладеш те в Божому домі... 6Тепер же ти, Таттенаю, наміснику Заріччя, ти, Шетор-Бозенаю з товаришами своїми, перси, що в Заріччі, віддаліться звідти! 7Позоставте працю цього Божого дому, юдейський намісник та юдейські старші збудують той Божий дім на його місці. 8А від мене даний наказ про те, що ви будете робити з тими юдейськими старшими, щоб збудувати цей Божий дім, а з царського добра, з данини Заріччя, нехай докладно дається видаток тим людям, щоб не спиняти роботи. 9А що буде потрібне, чи телят, чи баранів, чи овечок на принесення Небесному Богові, пшеницю, сіль, вино та оливу, що скажуть священики, які в Єрусалимі, щоб без омани видавалося їм день-у-день, 10щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його. 11А від мене виданий наказ, що коли який чоловік змінить це моє слово, то буде вирване дерево з дому його, і буде поставлене, а він буде прибитий на ньому, а дім його буде обернений за це в руїну! 12А Бог, що вчинив, щоб там пробувало Ім'я Його, знищить кожного царя та народ, що простягне свою руку, щоб змінити це, щоб ушкодити той Божий дім, що в Єрусалимі! Я, Дарій, видав цього наказа, нехай він докладно буде виконаний!

13 Тоді Таттенай, намісник Заріччя, Шетар-Бозенай та їхні товариші докладно зробили згідно з тим, як послав цар Дарій. 14А юдейські старші будували, і щастило їм за пророцтвом пророка Огія та Захарія, сина Іддо. І вони збудували й закінчили з наказу Бога Ізраїлевого та з наказу Кіра, і Дарія, і Артаксеркса, царя перського. 15І закінчений був цей храм до третього місяця адара, що він місяць дванадцятий, шостого року царювання царя Дарія. 16І справили Ізраїлеві сини, священики й Левити та решта вигнанців свято відновлення того Божого дому з радістю. 17І принесли в жертву на свято відновлення того Божого дому: волів сотню, баранів двісті, ягнят чотири сотні, а козлят у жертву за гріх за всього Ізраїля дванадцять, за числом Ізраїлевих племен. 18І поставили священиків за їхніми частинами, а Левитів за чергами їхніми на службу Божого дому, що в Єрусалимі, як написано в книзі Мойсея. 19А поверненці справили Пасху чотирнадцятого дня першого місяця, 20бо очистилися священики та Левити, як один, усі вони чисті. І вони зарізали пасхальне ягня для всіх поверненців, для своїх братів священиків та для себе. 21І їли Ізраїлеві сини, що вернулися з вигнання, і також усі, хто відділився до них від нечистости народів землі, щоб звертатися до Господа, Бога Ізраїлевого. 22І справляли вони свято Опрісноків сім день у радості, бо Господь їх потішив і обернув до них серце асирійського царя, щоб зміцнити їхні руки при праці дому Бога, Бога Ізраїлевого.

Chapter 7

1 А по цих пригодах, за царювання Артаксеркса, царя перського, Ездра, син Азарії, сина Хійлкійї, 2сина Шаллуна, сина Садока, сина Ахітуви, 3сина Амарії, сина Азарії, сина Мерайота, 4сина Захарія, сина Уззі, сина Буккі, 5сина Авішуї, сина Пінхаса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика, 6цей Ездра вийшов із Вавилону, а він був учитель, знавець Мойсеєвого Закону, що його дав Господь, Бог Ізраїлів. І дав йому цар згідно з тим, як була на ньому рука Господа, Бога його, всяке його пожадання. 7І пішли з ним дехто з Ізраїлевих синів, і з священиків, і Левитів, і співаків, і придверних, і храмових підданців до Єрусалиму сьомого року царя Артаксеркса. 8І прибув він до Єрусалиму п'ятого місяця, а то сьомий рік царювання. 9Бо першого дня місяця першого був початок виходу з Вавилону, а першого дня п'ятого місяця він прийшов до Єрусалиму, бо рука його Бога була добра на ньому. 10Бо Ездра приготовив своє серце досліджувати Господнього Закона, і виконувати його, і навчати в Ізраїлі устава та права.

11 А оце відпис писання, що цар Артаксеркс дав священикові Ездрі, учителеві, що пише слова заповідей Господа та Його устави над Ізраїлем: 12Артаксеркс, цар над царями, до священика Ездри, досконалого вчителя Закону Бога Небесного, і так далі. 13А ось виданий від мене наказ, щоб кожен, хто в моїм царстві з Ізраїлевого народу, і їхніх священиків, і Левитів з доброї волі бажає йти до Єрусалиму з тобою, нехай іде, 14через те, що ти посланий від царя та семи його дорадників, щоб дослідити про Юдею та про Єрусалим за правом твого Бога, правом, що в руці твоїй, 15і щоб відправити срібло та золото, що цар та дорадники його пожертвували для Бога Ізраїлевого, Якого місце перебування в Єрусалимі, 16і все срібло та золото, яке ти знайдеш у всій вавилонській окрузі разом із пожертвами народу та священиків, які жертвують для дому їхнього Бога, що в Єрусалимі. 17Тому ти невідкладно купиш за це срібло биків, баранів, овечок, і їх жертви хлібні та їх жертви ливні, і принесеш їх на жертівнику дому вашого Бога, що в Єрусалимі. 18А що тобі та браттям твоїм буде добре вчинити з рештою срібла та золота, те зробіть за вподобанням вашого Бога. 19А посуд, що даний тобі на служення дому твого Бога, віддай у цілості перед Богом Єрусалиму. 20А решта потрібного для дому Бога твого, що випаде тобі дати, буде дана з дому царських скарбів. 21А від мене я цар Артаксеркс виданий наказ для всіх скарбників, що в Заріччі, що все, чого зажадає від вас священик Ездра, учитель Закону Бога Небесного, нехай буде докладно зроблене: 22срібла аж до сотні талантів, і пшениці аж до сотні корів, і вина аж до сотні батів, і оливи аж до сотні батів, за соли без запису. 23Усе, що з наказу Небесного Бога, нехай буде горливо зроблене для дому Небесного Бога, бо нащо був би гнів на царство царя та на синів його? 24І вас завідомляємо, що всі священики та Левити, співаки, придверні, храмові підданці та працівники того Божого дому вільні, данини, податку, чи мита не належить накладати на них! 25А ти, Ездро, за мудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, попризначай суддів та виконавців Закону, щоб судили для всього народу, що в Заріччі, для всіх, хто знає закони твого Бога, а хто не знає, тих навчите. 26А кожен, хто не буде виконувати Закона твого Бога та закона царського докладно, щоб чинився над ним суд: чи то на смерть, чи то на вигнання, чи то на кару маєткову, чи то на ув'язнення.

27 Благословенний Господь, Бог наших батьків, що вклав у цареве серце, щоб оздобити дім Господній, що в Єрусалимі, 28а на мене нахилив милість перед царем та його дорадниками, та всіма хоробрими царевими зверхниками! А я зміцнився, бо рука Господа, Бога, була надо мною, і я зібрав провідних людей з Ізраїля, щоб вони пішли зо мною.

Chapter 8

1 А оце голови їхніх батьків та їх родовід, що пішли зо мною, за царювання царя Артаксеркса, з Вавилону: 2з Пінхасових синів: Ґершом, з Ітамарових синів: Даніїл, з Давидових синів: Хаттуш. 3З Шеханіїних синів, з Пар'ошових синів: Захарій, а з ним за родоводом сто й п'ятдесят мужчин. 4З Пахат-Моавових синів: Ел'єгоенай, син Зерахіїн, а з ним двісті мужчин. 5З синів Затту: Шеханія, син Яхазіїлів, а з ним три сотні мужчин. 6А з Адінових синів: Евед, син Йонатанів, а з ним п'ятдесят мужчин. 7А з Еламових синів: Єшая, син Аталіїн, а з ним сімдесят мужчин. 8А з Шефатіїних синів: Зевадія, син Михаїлів, а з ним вісімдесят мужчин. 9З Йоавових синів: Овадія, син Єгіїлів, а з ним двісті й вісімнадцять мужчин. 10А з синів Бані: Шеломіт, син Йосіфіїн, а з ним сотня й шістдесят мужчин. 11А з Беваєвих синів: Захарій, син Беваїв, а з ним двадцять і вісім мужчин. 12А з Азґадових синів: Йоханан, син Катанів, а з ним сотня й десять мужчин. 13А з Адонікамових синів останні, а оце їхні імена: Еліфелет, Єіїл, і Шемая, а з ними шістдесят мужчин. 14А з Біґваєвих синів: Утай і Заввуд, а з ними сімдесят мужчин. 15І зібрав я їх до річки, що впадає до Агави, і ми таборували там три дні. І переглянув я народ та священиків, і не знайшов там нікого з Левієвих синів. 16І послав я по Еліезера, по Аріїла, по Шемаю, по Елнатана, і по Яріва, і по Елнатана, і по Натана, і по Захарія, і по Мешуллама, голів, і по Йойаріва, і по Елнатана, учителів. 17І відправив я їх до Іддо, голови в місцевості Касіф'я, і вклав в їхні уста слова, щоб говорити до Іддо та братів його, підданих у місцевості Касіф'я, щоб вони привели нам служителів для дому нашого Бога. 18І привели вони нам, бо рука нашого Бога була добра до нас, чоловіка розумного з синів Махлі, сина Левія, Ізраїлевого сина, та Шеревею й синів його та братів його, вісімнадцять, 19та Хашавію, а з ним Єшаю, з синів Мерарієвих, братів його та синів його двадцять, 20а з підданців храму, яких дав Давид та зверхники на роботу Левитам, двісті й двадцять підданців: усі вони були означені поіменно.

21 І проголосив я там піст, над річкою Агавою, щоб упокорятися нам перед лицем нашого Бога, щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку, 22бо я соромився просити від царя війська та верхівців, щоб помагали нам у дорозі проти ворога, бо сказали ми цареві, говорячи: Рука нашого Бога на добро для всіх, хто шукає Його, а сила Його та гнів Його на всіх, хто кидає Його! 23І постили ми, і просили нашого Бога про це, і Він дав нам ублагати Себе.

24 І я відділив із священичих зверхників дванадцять до Шеревеї, Хашавії, і до десятьох їхніх братів з ними. 25І відважив я їм срібло й золото та посуд принесення нашого Божого дому, що принесли цар, і його дорадники, і його зверхники та ввесь Ізраїль, що знаходився там. 26І відважив я на їхню руку шість сотень і п'ятдесят талантів срібла, а срібних речей сто талантів, золота сто талантів, 27а золотих чаш двадцять на тисячу дарейків, а посудин з золоченої й доброї міді дві, дорогі, як золото. 28І сказав я до них: Ви святість для Господа, і цей посуд святість, а те срібло та золото добровільна жертва для Господа, Бога ваших батьків. 29Пильнуйте й бережіть це, аж поки не відважите його перед зверхниками священиків і Левитів та зверхниками батьківських родів Ізраїлевих в Єрусалимі до кімнат Господнього дому. 30І прийняли священики та Левити вагу того срібла та золота та того посуду, щоб віднести до Єрусалиму, до дому нашого Бога.

31 І рушили ми з річки Агави двадцятого дня першого місяця, щоб іти до Єрусалиму. А рука нашого Бога була над нами, і Він урятував нас з руки ворога та чатівника на дорозі. 32І прийшли ми до Єрусалиму, і сиділи там три дні. 33А четвертого дня відважили ми те срібло й золото та той посуд у домі нашого Бога на руку священика Меремота, сина Урійїного, а з ним був Елеазар, син Пінхасів, а з ними Йозавад, син Єшуїн, та Ноадія, син Біннуїв, Левити, 34за числом, за вагою на все. І того часу була записана вся та вага. 35Ті, що прийшли з полону, сини вигнання, принесли цілопалення для Бога Ізраїля: дванадцять биків за всього Ізраїля, дев'ятдесят і шість баранів, сімдесят і сім овець, дванадцять козлів на жертву за гріх, це все цілопалення для Господа. 36І віддали цареві накази царським сатрапам та намісникам Заріччя, а ті підтримували народ та Божий дім.

Chapter 9

1 А як скінчилося це, підійшли до мене зверхники, говорячи: Цей народ, Ізраїль, і священики та Левити не відділилися від народів цих країв з їхніми гидотами, від хананеян, періззеян, євусеян, аммонеян, моавітян, єгиптян та амореян, 2бо побрали з їхніх дочок собі та своїм синам, змішалося святе насіння з народами цих країв, а рука зверхників та представників була перша в цьому спроневіренні. 3А коли я почув це слово, то роздер я одежу свою та плаща свого, і рвав волосся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпілий... 4І зібралися до мене всі тремтячі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневірення поверненців, а я сидів остовпілий аж до жертви вечірньої.

5 А за вечірньої жертви встав я з упокорення свого, і, роздерши шату свою та плаща свого, упав я на коліна свої, і простягнув руки свої до Господа, Бога мого... 6І сказав я: Боже мій, соромлюся я та стидаюся піднести, Боже мій, обличчя своє до Тебе, бо беззаконня наші помножилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!... 7Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззаконня були віддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих країв на меча, на полон, і на грабіж, і на посоромлення обличчя, як цього дня. 8А тепер на малу хвилю сталася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоставити нам останок, і дати нам затвердитися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі! 9Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед перськими царями, щоб дати нам ожити, щоб піднести дім нашого Бога й щоб відбудувати руїни його, та щоб дати нам захист в Юдеї та в Єрусалимі. 10А тепер що скажемо, Боже наш, по цьому? Бо ми покинули заповіді Твої, 11які Ти наказав через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість народу цих країв, через їхні гидоти, що наповнили його від краю до краю своєю нечистістю. 12А тепер дочок своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочок не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та споживали добро цієї землі, і віддали на спадок вашим синам аж навіки. 13А по тому всьому, що прийшло на нас за наші злі чини та за нашу велику провину, бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха нашого, і дав нам таку рештку, 14чи знову ми ламатимемо заповіді Твої, і будемо посвоячуватися з оцими мерзотними народами? Чи ж Ти не розгніваєшся на нас аж до вигублення нас, так що ніхто не позостався б і не врятувався? 15Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позосталися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм!...

Chapter 10

1 А коли Ездра молився та сповідався, плакав та припадав перед Божим домом, зібрався до нього з Ізраїля дуже великий збір, чоловіки, і жінки та діти, бо народ плакав ревним плачем... 2І відповів Шеханія, Єхіїлів син, з Еламових синів, та й сказав до Ездри: Ми спроневірилися нашому Богові, бо взяли ми чужинок із народів цього краю за жінок. Але є ще надія для Ізраїля в цьому! 3А тепер складімо заповіта нашому Богові, що випровадимо від себе всіх жінок та народжене від них, за радою пана нашого, та тих, хто тремтить перед заповіддю нашого Бога, і буде зроблене за Законом. 4Устань, бо на тобі ця річ, а ми з тобою. Будь мужній і дій! 5І встав Ездра, і заприсяг зверхників, священиків і Левитів та всього Ізраїля, щоб робити за цим словом. І вони заприсягли.

6 І Ездра встав з-перед Божого дому й пішов до кімнати Єгохонана, Ел'яшівового сина, і ночував там. Хліба він не їв і води не пив, бо був у жалобі за спроневірення поверненців. 7І оголосили в Юдеї та в Єрусалимі до всіх поверненців, щоб зібратися до Єрусалиму. 8А кожен, хто не прийде до трьох день, за порадою зверхників та старших, увесь маєток того буде зроблений закляттям, а він буде вилучений із громади поверненців. 9І зібралися всі люди Юди та Веніямина до Єрусалиму до трьох день, це був дев'ятий місяць, двадцятого дня місяця. І сидів увесь народ на площі Божого дому, тремтячи від цієї справи та від дощу. 10І встав священик Ездра та й сказав до них: Ви спроневірилися, і взяли чужинних жінок, щоб побільшити Ізраїлеву провину. 11А тепер повиніться Господеві, Богові ваших батьків, і чиніть Його волю! І віддаліться від народів цього Краю та від тих чужих жінок! 12І відповіла вся громада, і сказали гучним голосом: Так, за словом твоїм, ми повинні зробити! 13Але народ численний, і час дощів, і нема сили стояти на вулиці. Та й праці не на один день і не на два, бо ми багато нагрішили в цій справі. 14Нехай же стануть наші зверхники за ввесь збір, а кожен, хто є в наших містах, хто взяв чужинних жінок, нехай прийде на означені часи, а з ними старші кожного міста та судді його, аж поки не відвернеться від нас жар гніву нашого Бога за цю річ.

15 Особливо стали над цим Йонатан, син Асагелів, та Яхзея, син Тіквин, а Мешуллам та Левит Шеббетай допомагали їм. 16І зробили так поверненці. І відділив собі священик Ездра людей, голів батьків за родом їхніх батьків, і всі вони поіменно. І сіли вони першого дня десятого місяця, щоб дослідити цю справу. 17І скінчили до першого дня першого місяця справи про всіх тих людей, що взяли були чужинних жінок. 18І знайшлися поміж священичими синами, що взяли чужинних жінок, із синів Єшуї, сина Йоцадакового, та братів його: Моасея, і Еліезер, і Ярів, і Ґедалія. 19І дали вони руку свою, що повипроваджують жінок своїх, а винні принесли в жертву барана з отари за провину свою. 20А з синів Іммерових: Ханані та Зевадія. 21І з синів Харімових: Массея, і Елійя, і Шемая, і Єхіїл, і Уззійя. 22І з синів Пашхурових: Ел'йоенай, Маасея, Ізмаїл, Натанаїл, Йозавад та Ел'аса. 23А з Левитів: Йозавад, і Шім'ї, і Келая, він Келіта, Петахія, Юда та Еліезер. 24А з співаків: Ел'яшів. А з придверних: Шаллум, і Телем, та Урі. 25А з Ізраїля, з синів Пар'ошових: Рам'я, і Їззійя, і Малкійя, і Мійямін, і Елеазар, і Малкійя та Беная. 26А з синів Еламових: Маттанія, Захарій, і Єхіїл, і Авді, і Єремот, і Елійя. 27І з синів Затту: Ел'йоенай, Ел'яшів, Маттанія, і Еремот, і Завад та Азіза. 28А з синів Беваєвих: Єгоханан, Хананія, Заббай, Атлай. 29І з синів Банієвих: Мешуллам, Маллух, і Адая, Яшув, і Шеал та Рамот. 30І з синів Пахатових: Моав, Адна, і Хелал, Беная, Маасея, Маттанія, Веселіїл, і Біннуй та Манасія. 31І з синів Харімових: Еліезер, Їшшійя, Малкійя, Шемая, Шімон, 32Веніямин, Маллух, Шемарія. 33З синів Хашумових: Маттенай, Маттатта, Завад, Еліфелет, Єремай, Манасія, Шім'ї. 34З синів Банаєвих: Маадай, Амрам, і Уїл, 35Беная, Бедея, Келугу, 36Ванія, Меремот, Ел'ятів, 37Маттанія, Маттенай, і Яасай, 38і Бані, і Біннуй, Шім'ї, 39і Шелемія, і Натан, і Адая, 40Махнадвай, Шашай, Шарай, 41Азаріїл, і Шелемія, Шемарія, 42Шаллум, Амарія, Йосип. 43А з синів Нево: Єіїл, Маттітія, Завад, Зевіна, Яддай, і Йоїл, Беная. 44Усі оці взяли були чужинних жінок, а деякі з цих жінок і дітей породили.

Nehemiah

Chapter 1

1 Слова Неемії, Гахаліїного сина: І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан. 2І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим. 3А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем... 4І сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога.

5 І сказав я: Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої, 6нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, і я і дім батька мого грішили! 7Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму. 8Пам'ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, говорячи: як ви спроневіритеся, Я розпорошу вас поміж народами! 9Та коли навернетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, то й звідти позбираю їх, і приведу до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім'я Моє! 10А вони раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою. 11Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем! А я був чашником царевим.

Chapter 2

1 І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним. 2Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався! 3І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!... 4І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога, 5і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його! 6І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час. 7І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї, 8і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців. 10І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів. 11І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. 12І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. 13І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем. 14І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною. 15І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. 16А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав. 17І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!... 18І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло. 19І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь? 20А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!

Chapter 3

1 І встав Еліяшів, первосвященик, та брати його священики, і збудували Овечу браму. Вони освятили її, і повставляли її двері, й аж до башти Меа освятили її, аж до башти Ханан'їла. 2А поруч нього будували єрихоняни, а поруч них будував Заккур, син Імріїв. 3А браму Рибну збудували сини Сенаїні, і вони покрили її бруссями, і повставляли двері її, замки її та засуви її. 4А поруч них направляв Меремот, син Урії, Коцового сина, а поруч них направляв Мешуллам, син Берехії, Мешав'їлового сина, а поруч них направляв Садок, Баанин син. 5А поруч них направляли текояни, але їхні вельможі не схилили своєї шиї в службу свого Господа. 6А браму Стару направляли Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн, вони покривали бруссями, і вставляли двері її, і замки її та засуви її. 7А поруч них направляв ґів'онеянин Мелатія та меронотеянин Ядон, люди Ґів'ону та Міцпи, що належали до володіння намісника Заріччя. 8Поруч нього направляв Уззіїл, син Хархаїн, з золотарів, а поруч нього направляв Хананія, син Раккахімів, і вони відновили Єрусалима аж до Широкого муру. 9А поруч нього направляв Рефая, син Хурів, зверхник половини єрусалимської округи. 10А поруч нього направляв Єдая, син Харумафів, а то навпроти дому свого, а при його руці направляв Хаттуш, син Хашавнеїн. 11Другу міру направляв Малкійя, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів, та башту Печей. 12А поруч нього направляв Шаллум, син Лохеша, зверхник половини єрусалимської округи, він та дочка його. 13Браму Долинну направляв Ханун та мешканці Заноаху, вони збудували її, і повставляли двері її, замки її та засуви її, і тисячу ліктів у мурі аж до Смітникової брами. 14А Смітникову браму направив Малкійя, син Рехавів, зверхник бет-керемської округи, він збудував її, і повставляв її двері, замки її та засуви її. 15А Джерельну браму направив Шаллум, син Кол-Хезеїв, зверхник округи Міцпи, він збудував її, і покрив її, і повставляв її двері, замки її та засуви її, і направив мура ставу Шелах до царського садка, і аж до ступенів, що спускаються з Давидового Міста. 16За ним направляв Неемія, син Азбуків, зверхник половини бетцурської округи аж до місця навпроти Давидових гробів і аж до зробленого ставу, і аж до дому Лицарів. 17За ним направляли Левити: Рехум, син Баніїв, поруч нього направляв зверхник половини округи Кеїла, для своєї округи. 18За ним направляли їхні брати: Баввай, син Хенададів, зверхник половини округи Кеїла. 19І направляв поруч нього Езер, син Єшуїн, зверхник округи, міру другу, від місця навпроти виходу до зброярні наріжника. 20За ним ревно направляв Барух, Заббаїв син, міру другу, від наріжника аж до входу до дому первосвященика Еліяшіва. 21За ним направляв Меремот, син Урійї, сина Коцового, міру другу, від входу до Еліяшівового дому й аж до кінця Еліяшівового дому. 22А за ним направляли священики, люди йорданської округи. 23За ним направляв Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму домі. 24За ним направляв Біннуй, син Хенададів, міру другу, від Азаріїного дому аж до наріжника й аж до рогу. 25Палал, син Узаїв, від місця навпроти наріжника та в горішній башті, що виходить із царського дому, що при в'язничному подвір'ї. За ним Педая, син Пар'ошів. 26А підданці храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпроти виступаючої башти. 27За ним направляли техояни, міру другу, від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського муру. 28З-над Кінської брами направляли священики, кожен навпроти дому свого. 29За ними направляв Садок, син Іммерів, навпроти свого дому, а за ним направляв Шемая, син Шеханіїн, сторож Східньої брами. 30За ним направляв Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шостий син Цалафів, міру другу; за ним направляв Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімнати. 31За ним направляв Малкійя, син золотаря, аж до дому храмових підданців та крамарів, навпроти брами Міфкад і аж до наріжної горниці. 32А між наріжною горницею до Овечої брами направляли золотарі та крамарі.

Chapter 4

1 (3-33) І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв. 2(3-34) І говорив він перед своїми братами та самарійським військом і сказав: Що це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи будуть вони приносити жертву? Чи закінчать цього дня? Чи оживлять вони ці каміння з куп пороху, а вони ж попалені? 3(3-35) А аммонітянин Товійя був при ньому й сказав: Та й що вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні!... 4(3-36) Почуй, Боже наш, що ми стали погордою, і поверни їхню ганьбу на голову їхню, і дай їх на здобич у край полону! 5(3-37) І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони образили будівничих! 6(3-38) І збудували ми того мура, і був пов'язаний увесь той мур аж до половини його. А серце народу було, щоб далі робити!

7 (4-1) І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом. 8(4-2) І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання. 9(4-3) І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними. 10(4-4) І сказав Юда: Ослабла сила носія, а звалищ багато, і ми не зможемо далі будувати мура!... 11(4-5) А наші ненависники говорили: Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю! 12(4-6) І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували. 13(4-7) Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками. 14(4-8) І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші! 15(4-9) І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.

16 (4-10) І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому. 17(4-11) Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа... 18(4-12) А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач. 19(4-13) І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного. 20(4-14) Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас! 21(4-15) І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір. 22(4-16) Також того часу сказав я до народу: Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень на працю. 23(4-17) І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, кожен мав свою зброю при своєму стегні.

Chapter 5

1 І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв. 2І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо! 3І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді! 4І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники. 5А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим...

6 І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова! 7А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори. 8І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова... 9І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів? 10Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! 11Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них! 12І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом. 13Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.

14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої. 15А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий. 16також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею. 17А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п'ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас. 18А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі. 19Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!

Chapter 6

1 І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позосталося в ньому вилому, але до цього часу дверей у брамах я не повставляв, 2то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно! А вони замишляли зробити мені зло... 3І послав я до них послів, говорячи: Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас? 4І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само. 5І так само Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист. 6А в ньому написане: Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами. 7Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом! 8І послав я до нього, говорячи: Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!... 9Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!

10 І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, власне вночі прийдуть забити тебе... 11Та я відказав: Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду! 12І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його... 13Бо він був підкуплений, щоб я боявся, і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене. 14Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!

15 І був закінчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят і два дні. 16І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога! 17Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них. 18Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина. 19І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене.

Chapter 7

1 І сталося, як був збудований мур, то повставляв я двері, і були понаставлювані придверні, співаки та Левити. 2І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших. 3І сказав я до них: Нехай не відчиняються єрусалимські брами аж до спеки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамикають двері, і так тримайте. І поставити варти з єрусалимських мешканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому! 4А місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало, і доми не були побудовані.

5 І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, і заступників та народ, щоб переписати. І знайшов я книжку перепису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке: 6Оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого, 7ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу: 8синів Пар'ошових дві тисячі сто й сімдесят і два, 9синів Шеватіїних три сотні і сімдесят і два, 10синів Арахових шість сотень п'ятдесят і два, 11синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять, 12синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири, 13синів Заттуєвих вісім сотень сорок і п'ять, 14синів Заккаєвих сім сотень і шістдесят, 15синів Біннуєвих шість сотень сорок і вісім, 16синів Беваєвих шість сотень двадцять і вісім, 17синів Азґадових дві тисячі три сотні двадцять і два, 18синів Адонікамових шість сотень шістдесят і сім, 19синів Біґваєвих дві тисячі шістдесят і сім, 20синів Адінових шість сотень п'ятдесят і п'ять, 21синів Атерових, з синів Хізкійїних дев'ятдесят і вісім, 22синів Хашумових три сотні двадцять і вісім, 23синів Бецаєвих три сотні двадцять і чотири, 24синів Харіфових сто дванадцять, 25синів Ґів'онових дев'ятдесят і п'ять, 26людей з Віфлеєму та Нетофи сто вісімдесят і вісім, 27людей з Анототу сто двадцять і вісім, 28людей з Бет-Азмавету сорок і два, 29людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту сім сотень сорок і три, 30людей з Рами та Ґави шість сотень двадцять і один, 31людей з Міхмасу сто двадцять і два, 32людей з Бет-Елу та Аю сто двадцять і три, 33людей з Нево Другого п'ятдесят і два, 34виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири, 35виходьків з Харіму три сотні й двадцять, 36виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять, 37виходьків з Лоду, Хадіду й Оно сім сотень і двадцять і один, 38виходьків з Сенаї три тисячі дев'ять сотень і тридцять. 39Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три, 40синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два, 41синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім, 42синів Харімових тисяча сімнадцять. 43Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів сімдесят і чотири. 44Співаків: синів Асафових сто сорок і вісім. 45Придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих сто тридцять і вісім. 46Храмових підданців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові, 47сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові, 48сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві, 49сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові, 50сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині, 51сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові, 52сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові, 53сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові, 54сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині, 55сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові, 56сини Неціяхові, сини Хатіфині. 57Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині, 58сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові, 59сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові, 60усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два. 61А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: 62синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень сорок і два. 63А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям. 64Вони шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся, і були вони вилучені зо священства, 65а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму. 66Усього збору разом сорок дві тисячі триста й шістдесят, 67окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співаків та співачок двісті й сорок і п'ять. 68Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять, 69верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч і сім сотень і двадцять. 70А частина голів батьківських родів дали на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу дарейків, кропильниць п'ятдесят, священичих шат п'ятсот і тридцять. 71А з голів батьківських родів дали до скарбниці на працю: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі й двісті мін. 72А що дала решта народу: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі мін, а священичих шат шістдесят і сім. 73І осілися священики, і Левити, і придверні, і співаки, і дехто з народу, і храмові підданці, і ввесь Ізраїль по своїх містах. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.

Chapter 8

1 І зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майдан, що перед Водною брамою, і сказали учителеві Ездрі принести книги Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь Ізраїлеві. 2І приніс священик Ездра Закона перед збори з чоловіків та аж до жінок, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця. 3І читав він у нім на майдані, що перед Водною брамою, від світанку аж до полудня, перед чоловіками й жінками та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Закону. 4І стояв учитель Ездра на дерев'яному підвищенні, що зробили для цієї справи, а при ньому стояв Маттітія, і Шема, і Аная, і Урійя, і Хілкійя, і Маасея на правиці його, а на лівиці його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарій, Мешуллам. 5І розгорнув Ездра цю книгу на очах усього народу, бо він був вище від усього народу, а коли він розгорнув, увесь народ устав. 6І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а ввесь народ відповів: Амінь, Амінь! з піднесенням своїх рук. І всі схилялися, і вклонялися Господеві обличчям до землі! 7А Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та Левити пояснювали народові Закона, а народ був на своєму місці. 8І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане.

9 І сказав намісник Неемія, і священик учитель Ездра й Левити, що вияснювали народові, до всього народу: День цей святий він для Господа, Бога вашого, не будьте в жалобі й не плачте! Бо плакав увесь народ, як почув слова Закону... 10І сказав він до них: Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила! 11І Левити потішали ввесь народ, говорячи: Мовчіть, бо цей день святий, і не сумуйте! 12І пішов увесь народ їсти та пити, і посилати частки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли йому.

13 А другого дня зібралися голови батьківських родів усього народу, священики та Левити, до вчителя Ездри, щоб він виясняв їм слова Закону. 14І знайшли написане в Законі, що наказав був Господь через Мойсея, щоб Ізраїлеві сини сиділи в кучках у свято сьомого місяця, 15і щоб розголосили й оголосили по всіх своїх містах та в Єрусалимі, говорячи: Вийдіть на гору, і понаносьте галуззя оливкового, і галуззя дерева оливкового, і галуззя миртового, і галуззя пальмового, і галуззя густолистого дерева, щоб поробити кучки, як написано. 16І вийшов народ, і поназношували, і поробили собі кучки кожен на даху своїм, і в подвір'ях своїх, і в подвір'ях Божого дому, і на майдані Водної брами, і на майдані брами Єфремової. 17І поробила кучки вся громада, що вернулася з полону, і сиділа в кучках, бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса, Навинового сина, аж до дня цього. І була дуже велика радість! 18І читали в книзі Божого Закону щоденно, від першого дня аж до дня останнього. І справляли свято сім день; а восьмого дня віддання, за уставом.

Chapter 9

1 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібралися Ізраїлеві сини в пості та в веретищах, а на них порох. 2А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків. 3І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Закону Господа, Бога свого, а чверть сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своєму.

4 І стали не левитському підвищенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кликали сильним голосом до Господа, Бога свого. 5І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу! 6Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється! 7Ти то Господь, Бог, що вибрав Аврама, і вивів його з халдейського Уру, і дав йому ім'я Авраам. 8І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати Край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний! 9І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем. 10І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я, як видно цього дня. 11І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибин, як камінь до бурхливої води. 12І Ти провадив їх стовпом хмари вдень, а стовпом огню вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти. 13І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі. 14І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея. 15І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу. І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм. 16Та вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей. 17І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх! 18Хоч вони зробили були собі литого тельця та сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Єгипту, і робили великі образи, 19та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти. 20І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і манни Своєї не стримував від їхніх уст, і воду Ти їм давав на їхнє прагнення. 21І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недостатку ні в чому, одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли. 22І дав Ти їм царства та народи, які призначив на поділ, і вони посіли край Сигона, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського. 23А їхніх синів Ти помножив, як зорі небесні, і ввів їх до Краю, що про нього казав Ти їхнім батькам, щоб ішли посісти. 24І ввійшли сини, і посіли той Край, і Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та народи того Краю, щоб чинити з ними за своєю волею. 25І поздобували вони міста укріплені, та землю ситу, і посіли доми, повні всякого добра, повитесувані в скелях водозбори, виноградники, і оливки, і багато овочевих дерев. І вони їли й наситилися, і поставали товсті, і насолоджувалися Твоїм великим добром. 26І стали вони неслухняні, і побунтувалися проти Тебе, і кинули Закона Твого геть за свою спину, і позабивали пророків Твоїх, що свідчили між ними, щоб навернути їх до Тебе. І чинили вони великі образи. 27І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утискали їх. А в часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів. 28Та коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними. І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час. 29І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися. 30І зволікав Ти їм довгі роки, і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв. 31І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх, бо Ти Бог ласкавий та милосердний! 32А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшний, що бережеш заповіта та милість, нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня! 33А ти справедливий у всьому, що приходить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедливі. 34А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого, і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх, що Ти свідчив проти них. 35І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в тому просторому та ситому Краї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відвернулися від своїх злих чинів. 36Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його, ось ми раби в ньому! 37І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові! 38(10-1) Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печатки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.

Chapter 10

1 (10-2) А між тих, що поклали печатки, були: намісник Неемія, син Хахаліїн, і Цідкійя, 2(10-3) Серая, Азарія, Єремія, 3(10-4) Пашхур, Амарія, Малкійя, 4(10-5) Хаттуш, Шеванія, Маллух, 5(10-6) Харім, Меремот, Овадія, 6(10-7) Даніїл, Ґіннетон, Барух, 7(10-8) Мешуллам, Авійя, Мійямін, 8(10-9) Маазія, Білґай, Шемая, оце священики. 9(10-10) А Левити: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадміїл. 10(10-11) А їхні брати: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан, 11(10-12) Міха, Рехов, Хашавія, 12(10-13) Заккур, Шеревія, Шеванія, 13(10-14) Годійя, Бані, Беніну. 14(10-15) Голови народу: Пар'ош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані, 15(10-16) Бунні, Аз'дад, Бевай, 16(10-17) Адонійя, Біґвай, Адін, 17(10-18) Атер, Хізкійя, Аззур, 18(10-19) Годійя, Хашум, Бецай, 19(10-20) Харіф, Анатот, Невай, 20(10-21) Маґпіяш, Мешуллам, Хезір, 21(10-22) Мешезав'їл, Садок, Яддуя, 22(10-23) Пелатія, Ханан, Аная, 23(10-24) Осія, Хананія, Хашшув, 24(10-25) Галлохеш, Пілха, Шовек, 25(10-26) Рехум, Хашавна, Маасея, 26(10-27) і Ахійя, Ханан, Анан, 27(10-28) Маллух, Харім, Баана. 28(10-29) І решта народу, священики, Левити, придверні, співаки, храмові підданці, і кожен, відділений від народів краю до Божого Закону, їхні жінки, їхні сини, та їхні дочки, кожен знаючий та розуміючий, 29(10-30) зміцняють присягу при браттях своїх, при своїх шляхетних, і вступили в клятву та присягу, щоб ходити в Божому Законі, що був даний через Мойсея, Божого раба, і щоб дотримуватися, і щоб виконувати всі заповіді Господа, нашого Бога, і права Його, і постанови Його, 30(10-31) і що не дамо наших синів народам Краю, а їхніх дочок не візьмемо для наших синів. 31(10-32) А від народів цього Краю, що спроваджують товари та всяке збіжжя в день суботній на продаж, не візьмемо від них у суботу та в святі дні, і сьомого року понехаємо землю та всякого роду борги.

32 (10-33) І поставили ми собі за обов'язок, щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога, 33(10-34) на хліб показний, і на постійний дар, і на постійне цілопалення, на суботи, на молодики, на свята, і на освячені речі, і на жертви за гріх на окуплення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога. 34(10-35) І кинули ми жеребки про пожертву дров, священики, Левити та народ, щоб приносити до дому нашого Бога, за домом наших батьків, на означені часи рік-річно, щоб палити на жертівнику Господа, нашого Бога, як написано в Законі, 35(10-36) і щоб приносити первоплоди нашої землі та первоплоди всякого плоду зо всякого дерева рік-річно до Господнього дому, 36(10-37) і первороджених синів наших та нашої худоби, як написано в Законі, і первороджених худоби нашої великої та худоби нашої дрібної, щоб приносити до дому нашого Бога до священиків, що служать у домі нашого Бога, 37(10-38) і первопочаток наших діж, і наші приношення, і плід усякого дерева, молоде вино та оливу спровадимо священикам до кімнат дому нашого Бога, а десятину нашої землі Левитам. А вони, Левити, будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи. 38(10-39) І буде священик, син Ааронів, із Левитами, коли Левити будуть збирати десятину, і Левити віднесуть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір, до скарбниці. 39(10-40) Бо до комір будуть зносити сини Ізраїлеві та сини Левитів приношення збіжжя, молодого вина та оливи, і там є речі святині, служачі священики, і придверні, і співаки. І ми не опустимо дому нашого Бога!

Chapter 11

1 І сиділи зверхники народу в Єрусалимі, а решта народу кинули жеребки, щоб привести одного з десяти сидіти в Єрусалимі, місті святому, а дев'ять частин зостаються по інших містах. 2І поблагословив народ усіх тих людей, що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі. 3А оце голови округи, що сиділи в Єрусалимі, а по Юдиних містах сиділи, кожен у своїй посілості, по своїх містах, Ізраїль, священики, і Левити, і храмові підданці, і сини Соломонових рабів. 4А в Єрусалимі сиділи оці з синів Юдиних та з синів Веніяминових. Із синів Юдиних: Атая, син Уззійї, сина Захарія, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магаліїла, із синів Перецових. 5І Маасея, син Баруха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йояріва, сина Захарія, сина Шілоні. 6Усіх синів Перецових, що сиділи в Єрусалимі, було чотири сотні шістдесят і вісім хоробрих людей. 7А оце Веніяминові сини: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеда, сина Педаї, сина Кадаї, сина Маасеї, сина Ітіїла, сина Ісаї. 8А по ньому: Ґаббай, Саллай, дев'ять сотень двадцять і вісім. 9А Йоїл, син Зіхрі, був провідником над ними, а Юда, син Сенуїн, другий над містом. 10Із священиків: Єдая, син Йоярів, Яхін, 11Серая, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітува, начальник у Божому домі. 12А їхніх братів, що робили службу для Божого дому, вісім сотень і двадцять і два. І Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарія, сина Пашхура, сина Малкійї, 13а їхніх братів, голів батьківських родів, двісті сорок і два. І Амашсай, син Азаріїла, сина Ахезая, сина Мешіллемота, сина Іммера, 14а їхніх братів, хоробрих вояків, сто двадцять і вісім, а провідник над ними Завдіїл, син Ґедоліма. 15А з Левитів: Шемая, син Хашшува, сина Азрікама, сина Хашавії, сина Бунні. 16А Шаббетай та Йозавад були над зовнішньою службою для Божого дому, з голів Левитів. 17А Матанія, син Міхи, сина Завді, сина Асафового, був головою, що починав славословити при молитві, і Бакбукія, другий з братів його, і Авда, син Шаммуї, сина Ґалала, сина Єдутунового. 18Усіх Левитів у святому місті було двісті вісімдесят і чотири. 19А придверні: Аккув, Талмон та їхні брати, що сторожили при брамах, сто сімдесят і два.

20 А решта Ізраїля, священики, Левити були по всіх Юдиних містах, кожен у наділі своїм. 21А храмові підданці сиділи в Офелі, а Ціха та Ґішпа були над підданцями. 22А провідником Левитів в Єрусалимі був Уззі, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з Асафових синів, співаків при службі Божого дому, 23бо був царів наказ про них та певна оплата на співаків про кожен день. 24А Петахія, син Мешезав'їла, із синів Зераха, сина Юдиного, був при руці царя для всіх справ народу. 25А по дворах на полях своїх з Юдиних синів сиділи: в Кір'ят-Арбі та залежних її містах, і в Дівоні та залежних його містах, і в Єкавцеїлі та залежних його містах, 26і в Єшуї, і в Моладі, і в Бет-Пелеті, 27і в Хасар-Шуалі, і в Беер-Шеві та залежних його містах, 28і в Ціклаґу, і в Мехоні та в залежних її містах, 29і в Ен-Ріммоні, і в Цор'ї, і в Ярмуті, 30Заноаху, Адулламі та дворах її, в Лахішу та полях його, в Азці та залежних її містах. І таборували вони від Беер-Шеви аж до долини Гінном. 31А Веніяминові сини, починаючи від Ґеви, заселили оці міста: Міхмаш, і Айя, і Бет-Ел та залежні його міста, 32Анатот, Нов, Ананія, 33Хацор, Рама, Ґіттаїм, 34Хадід, Цевоїм, Неваллат, 35Лод і Оно, долина Харашім. 36А з Левитів Юдині відділи жили в краю Веніямина.

Chapter 12

1 А оце священики та Левити, що прийшли з Зоровавелем, сином Шеалтіїловим, та з Ісусом: Серая, Їрмея, Ездра, 2Амарія, Маллух, Хаттуш, 3Шеханія, Рехум, Меремот, 4Іддо, Ґіннетой, Авійя, 5Мійямін, Маадія, Білґа, 6Шемая, і Йоярів, Єдая, 7Саллу, Амок, Хілкійя, Єдая. Це голови священиків та брати їхні за днів Ісуса. 8А Левити: Ісус, Біннуй, Кадміїл, Шеревея, Юда, Матанія, головний над славослов'ям він та брати його. 9І Бакбукія та Унні, їхні брати, були навпроти них на сторожі. 10А Ісус породив Йоякима, а Йояким породив Ел'яшіва, а Ел'яшів породив Йояду, 11а Йояда породив Йонатана, а Йонатан породив Яддуя. 12А за Йоякимових днів були священики, голови батьківських родів: з роду Сераїного Мерая, з Їрмеїного Хананія, 13з Ездриного Мешуллам, з Амаріїного Єгоханан, 14з Меліхового Йонатан, з Шеваніїного Йосип, 15з Харімового Адна, з Мерайотового Хелкай, 16з Іддового Захарій, з Ґіннетонового Мешуллам, 17з Авійїного Зіхрі, з Мін'ямінового та з Моадеїного Пілтай, 18з Білґиного Шаммуя, з Шемаїного Йонатан, 19а з Йоярівового Маттенай, з Єдаїного Уззі, 20з Саллаєвого Каллай, з Амокового Евер, 21з Хілкійїного Хашавія, з Єдаїного Натанаїл. 22Левити, голови батьківських родів, були записані за днів Ел'яшіва, Йояди, і Йоханана, і Яддуя, а священики за царювання Дарія перського. 23Сини Левія, голови батьківських родів, записані в Книгу Хронік, і аж до днів Йоханана, сина Ел'яшівового. 24А голови Левитів: Хашавія, Шеревія, і Ісус, син Кадміїлів, та брати їхні були навпроти них, щоб хвалити та славити за наказом Давида, Божого чоловіка, черга за чергою. 25Матанія, і Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув, придверні, сторожа в брамних складах. 26Вони були за днів Йоякима, сина Ісуса, сина Йоцадакового, та за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри.

27 А в свято освячення єрусалимського муру шукали Левитів по всіх їхніх місцях, щоб привести їх до Єрусалиму справити свято освячення та радости з похвалами, із піснею, цимбалами, арфами та з цитрами. 28І позбиралися сини співаків та з округи навколо Єрусалиму та з осель нетофатян, 29і з Бет-Гаґґілґала, і з піль Ґеви та Азмавету, бо співаки побудували собі двори навколо Єрусалиму. 30І очистилися священики та Левити, і вони очистили народ, і брами та мур. 31І повводив я Юдиних зверхників на мур, і поставив два великі збори славословників та походи, з них один пішов праворуч по муру до Смітникової брами. 32А за ними йшов Гошая та половина Юдиних зверхників, 33і Азарія, Ездра, і Мешуллам, 34Юда, і Веніямин, Шемая, і Ірмея. 35А з священичих синів із сурмами: Захарій, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Міхаї, сина Заккура, сина Асафового, 36а брати його: Шемая, і Азаріїл, Мілай, Ґілалай, Маай, Натанаїл, і Юда, Ханані з музичними знаряддями Давида, Божого чоловіка, а вчитель Ездра перед ними. 37А при Джерельній брамі, навпроти них, вони йшли ступенями Давидового Міста, входом на стіну над Давидовим домом і аж до Водної брами на схід. 38А другий збір славословників ішов ліворуч, а за ним я та половина народу, зверху по муру вище башти Печей та аж до Широкого муру, 39і від Єфремової брами та до брами Старої, і до брами Рибної, і башти Ханан'їла, і башти Меа, і аж до брами Овечої, і спинилися біля брами Ув'язнення. 40І стали обидва збори славословників біля Божого дому, і я, і половина заступників зо мною, 41і священики: Ел'яким, Маасея, Мін'ямин, Міхая, Елйоенай, Захарій, Хананія з сурмами, 42і Маасея, і Шемая, і Елеазар, і Уззі, і Єгоханан, і Малкійя, і Елам, і Езер. І співаки співали, а Їзрахія був провідником. 43І вони приносили того дня великі жертви та раділи, бо Бог порадував їх великою радістю. І раділи також жінки та діти, і аж далеко чута була радість Єрусалиму!

44 І того дня були попризначувані люди над коморами для скарбів, для приношень, для первоплодів та для десятин, щоб зносити в них з міських піль законні частки священикам та Левитам, бо радість Юдеї була дивитися на священиків та на Левитів, що стояли! 45І вони стерегли постанови свого Бога, і постанови про очищення, і були співаками та придверними за наказом Давида та сина його Соломона. 46Бо віддавна, за днів Давида та Асафа, були голови співаків та пісні хвали й збори славословників для Бога. 47І ввесь Ізраїль за днів Зоровавеля та за днів Неемії давав частки співацькі та придверничі, щодня належне, і освячував це Левитам, а Левити освячували Аароновим синам.

Chapter 13

1 Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос народу, і було знайдене написане в ній, що Аммонітянин та Моавітянин не ввійде до Божої громади, і так буде аж навіки, 2бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли були на нього Валаама проклясти його, та Бог наш обернув те прокляття на благословення. 3І сталося, як почули вони Закон, то відділили від Ізраїля все чуже. 4А перед тим священик Ел'яшів, призначений до комори дому нашого Бога, близький Товійїн, 5то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлібну, ладан, і посуд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені заповіддю для Левитів, і співаків, і придверних, і священичі принесення. 6А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксеркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному часі випросився я від царя. 7І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, роблячи йому комору на подвір'ях Божого дому. 8І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикидав геть із комори. 9І я сказав, і очистили комори, а я вернув туди посуд Божого дому, хлібну жертву та ладан.

10 І довідався я, що левитські частки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки, що робили свою працю. 11І докоряв я заступникам та й сказав: Чого опущений дім Божий? І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місцях. 12І вся Юдея приносила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбниць. 13І настановив я над скарбницями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважані за вірних. І на них покладено ділити частки для їхніх братів. 14Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторожах!

15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топтали в суботу чавила, і носили снопи, і нав'ючували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тягар, і везли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. 16А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. 17І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? 18Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи. 19І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, і були замикувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, щоб тягар не входив суботнього дня! 20І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. 21І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повторите це, я простягну руку на вас! Від того часу вони не приходили в суботу. 22І сказав я Левитам, щоб вони очистилися й приходили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!

23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок. 24А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу. 25І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас. 26Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки? 27І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок? 28А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе! 29Запам'ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського! 30І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, 31і для пожертви дров в означених часах, і для первоплодів. Запам'ятай же мене, боже мій, на добро!

Esther

Chapter 1

1 І сталося за днів Ахашвероша, це той Ахашверош, що царював від Індії аж до Етіопії, сто й двадцять і сім округ, 2за тих днів, коли цар Ахашверош засів на троні свого царства, на замку Сузи. 3Третього року свого царювання справив він гостину для всіх своїх князів та для своїх слуг війська перського та мідійського, старших та правителів округ, 4показуючи багатство слави царства свого й пишну славу своєї величности довгі дні, сто й вісімдесят день. 5А по скінченні цих днів справив цар для всього народу, що знаходився в замку Сузи, від великого й аж до малого, гостину на сім день на садковому подвір'ї царського палацу. 6Біла, зелена та блакитна тканина, тримана віссоновими та пурпуровими шнурами, висіла на срібних стовпцях та мармурових колонах. Золоті та срібні ложа стояли на підлозі з плиток з зеленого, білого, жовтого й чорного мармуру. 7А напої подавали в золотому посуді, в посуді все різному, і царського вина було вельми щедро, за великою спроможністю царя. 8А пиття було за встановленим порядком, ніхто не примушував, бо цар так установив усім значним свого дому, щоб чинили за вподобою кожного. 9Також цариця Вашті справила гостину для жінок в царському домі царя Ахашвероша.

10 Сьомого дня, коли цареві стало весело на серці від вина, він сказав Мегуманові, Біззеті, Харвоні, Біґті, і Аваґті, Зетарові та Каркасові, сімом евнухам, які служили перед обличчям царя Ахашвероша, 11привести царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царській, щоб показати народам та зверхникам її красу, бо була вона вродливого вигляду. 12Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом, що було передане їй через евнухів. І сильно загнівався цар, і в ньому горіла його лютість! 13І сказав цар до мудреців, що знають часи бо так царська справа йшла перед усіма, що знали закона та право, 14а близькими до нього були: Каршена, Шетар, Адмата, Паршіш, Мерес, Марсена, Мемухан, сім князів перських та мідійських, які бачать цареве обличчя й сидять перші в царстві: 15Як велить закон, щоб зробити з царицею Вашті за те, що не виконала слова царя Ахашвероша, переданого їй через евнухів? 16І сказав Мемухан перед царем та князями: Не перед самим царем провинилася цариця Вашті, але й перед усіма князями та перед усіма народами, що по всіх округах царя Ахашвероша. 17Бо царицин учинок дійде до всіх жінок, і спричиниться до погордження їхніх чоловіків в їхніх очах, бо будуть говорити: Цар Ахашверош сказав був привести царицю перед обличчя своє, та вона не прийшла! 18І цього дня казатимуть те саме княгині перські та мідійські, що почують про царицин учинок, до всіх царських князів, і буде багато погорди та гніву! 19Якщо цареві це добре, нехай вийде царський наказ від нього й нехай буде записане в законах Персії та Мідії, і нехай не поминеться, щоб Вашті більш не приходила перед обличчя царя Ахашвероша, а її царювання цар дасть іншій, ліпшій від неї. 20А коли почується царський наказ, який цар зробить відомим у всім своїм царстві, хоч яке велике воно, то всі жінки віддадуть честь своїм чоловікам, від великого й аж до малого. 21І була приємна ця рада в очах царя та князів, і цар зробив за Мемухановим словом. 22І порозсилав він листи до всіх царських округ, до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, щоб кожен чоловік був паном у домі своєму, і говорив про це мовою свого народу.

Chapter 2

1 По цих подіях, коли затихла лютість царя Ахашвероша, згадав він про Вашті, і що вона зробила, і що було заряджене про неї. 2І сказали царські отроки, його слуги: Нехай пошукають для царя дівчат, уродливих на вигляд паннів, 3і нехай цар призначить урядників по всіх округах свого царства, і нехай вони зберуть усіх дівчат, паннів уродливого вигляду, до замку Сузи, до дому жінок під руку Геґая, царського євнуха, сторожа жінок, і дати їм потрібне для їхнього причепурення. 4А та дівчина, що буде найкраща в царських очах, буде царювати замість Вашті. І була приємна ця рада у царевих очах, і він зробив так. 5А в замку Сузи був один юдеянин, а ім'я йому Мордехай, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, муж Веніяминівець, 6що був узятий з Єрусалиму з тим полоном, який був узятий разом з Єхонією, царем Юдиним, якого взяв був Навуходоносор, цар вавилонський. 7І він виховував Гадассу, вона ж Естер, дочку свого дядька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду, а коли помер її батько та мати її, Мордехай узяв її собі за дочку. 8І сталося, коли був оголошений царський наказ та закон його, і коли збирали багато дівчат до замку Сузи під руку Геґая, то взята була й Естер до царського дому під руку Геґая, сторожа жінок. 9І була та дівчина хороша в його очах, і мала ласку перед ним, і він приспішив видати їй потрібне для її причепурення й її частки, та дати їй сімох відповідних дівчат із царського дому. І він перемістив її та дівчат її до найкращого місця в домі жінок. 10Естер не виявила ні про народ свій, ні про місце свого народження, бо Мордехай наказав їй, щоб цього вона не виявляла. 11А кожного дня Мордехай ходив до подвір'я дому жінок, щоб довідатись, як мається Естер та що вона робить. 12А коли приходила черга для кожної дівчини входити до царя Ахашвероша, коли кінчалися дванадцять місяців установленого порядку для жінок, бо так виповнялися дні їхнього причепурювання: шість місяців мирровою оливою, а шість місяців пахощами та іншим потрібним для причепурювання жінок, 13то з тим дівчина приходила до царя: давалося їй усе, що вона скаже, щоб воно йшло з нею з дому жінок до дому царського. 14Ввечорі вона приходила, а ранком вона верталася до другого дому жінок під руку Шаазґаза, царського евнуха, сторожа наложниць. Вона вже не входила до царя, хіба б що цар пожадав її, і вона була покликана за ім'ям. 15А коли настала черга для Естери, дочки Авіхая, Мордехаєвого дядька, що взяв її собі за дочку, щоб іти до царя, вона нічого не жадала, як тільки того, що казав Геґай, царський евнух, сторож жінок. І Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив! 16І була взята Естер до царя Ахашвероша, до царського дому його, десятого місяця, він місяць тевет, сьомого року царювання його. 17І цар покохав Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх дівчат, і він поклав царську корону на її голову, і зробив її царицею замість Вашті. 18І справив цар велику гостину для всіх своїх князів та своїх слуг, гостину для Естери, і зробив полегшення для округ, і дав дарунка за царською спроможністю. 19А коли збирали дівчат другий раз, то Мордехай сидів при царській брамі. 20Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого, як наказав був їй Мордехай, бо Естер виконувала Мордехаєве слово так, як коли була в нього на вихованні.

21 Тими днями, коли Мордехай сидів у царській брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські евнухи зо сторожів порогів, і задумували простягнути руку на царя Ахашвероша. 22І стала відома ця річ Мордехаєві, і він доніс про це цариці Естер, а Естер переказала цареві в імені Мордехая. 23І була розвідана ця справа, і знайдено так, і ті обоє були повішені на шибениці. І було записане це в хроніці перед обличчям царським.

Chapter 3

1 По цих подіях цар Ахашверош звеличив Гамана, сина Гаммедатового, аґаґ'янина, і повищив його, і поставив його крісло понад усіх князів, що були з ним. 2А всі цареві раби, що були в царській брамі, падали на коліна та вклонялися Гаманові, бо так про нього наказав цар. А Мордехай не падав на коліна й не вклонявся. 3І сказали царські раби, що були в царській брамі, до Мордехая: Чого ти переступаєш царевого наказа? 4І сталося, як вони говорили до нього день-у-день, а він не слухався їх, то вони донесли Гаманові, щоб побачити, чи втримається Мордехай у своїм слові, бо він виявив їм, що він юдеянин. 5І побачив Гаман, що Мордехай не падає на коліна й не вклоняється йому, і Гаман переповнився лютістю... 6І погорджував він у своїх очах простягнути руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо донесли йому про Мордехаїв народ, і Гаман шукав випадку вигубити всіх юдеян, що були в усьому Ахашверошевому царстві, народ Мордехаїв.

7 Першого місяця, він місяць нісан, дванадцятого року царя Ахашвероша, кидано пура, цебто жеребка, перед Гаманом із дня на день та з місяця на місяць, і жереб упав на дванадцятий місяць, він місяць адар. 8І сказав Гаман до царя Ахашвероша: Є один народ, розпорошений та поділений між народами в усіх округах твого царства, а закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують, і цареві не варто позоставляти їх. 9Якщо це цареві вгодне, нехай буде написано вигубити їх, а я відважу десять тисяч талантів срібла на руки робітників, щоб унесли до царських скарбниць! 10І зняв цар персня свого зо своєї руки, і дав його Гаманові, синові Гаммедатовому, аґаґ'янинові, ненависникові юдеїв. 11І сказав цар до Гамана: Це срібло віддаю тобі, і дається тобі й той народ, щоб робити з ним, як угодно в очах твоїх! 12І були покликані царські писарі першого місяця тринадцятого дня в ньому, і було написано все так, як наказав Гаман до царських сатрапів та до намісників, що були над кожною скругою, і до князів кожного народу, до кожної округи письмом його, і до кожного народу мовою його; в імені царя Ахашвероша було написано, і припечатано було царським перснем. 13І були послані листи через гінців до всіх царських округ, щоб були повигублювані, побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старого, діти та жінки одного тринадцятого дня місяця дванадцятого, він місяць адар, а здобич по них пограбувати. 14Відпис із цього листа щоб був виданий як закон, у кожній окрузі, і оголошений для всіх народів, щоб були готові на цей день. 15Гінці вийшли, пігнані царевим словом. А закон був виданий в замку Сузи. А цар та Гаман сіли до пиття, а місто Сузи було в замішанні.

Chapter 4

1 А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким! 2І прийшов він аж під царську браму, бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні. 3А в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох... 4І прийшли дівчата Естерині й евнухи її, та й донесли їй про це. І дуже затремтіла цариця, і послала одежу зодягнути Мордехая та зняти з нього його веретище, та він не прийняв.

5 І покликала Естер Гатаха, одного з евнухів царя, якого він приставив до неї, і наказала йому довідатися про Мордехая, що то з ним, і чого то жалоба? 6І вийшов Гатах на міську площу, що перед царською брамою. 7І виявив йому Мордехай усе, що спіткало його, і про суму срібла, яку Гаман сказав відважити до царської скарбниці за юдеїв, щоб вигубити їх. 8І він дав йому відписа листа закону, що був виданий у Сузах на вигублення їх, щоб показав Естері, та щоб доніс їй, і щоб наказав їй піти до царя благати його та просити перед його обличчям за її народ. 9І прийшов Гатах, і доніс Естері Мордехаєві слова. 10І сказала Естер до Гатаха, і наказала йому переказати Мордехаєві: 11Усі царські раби та народ царських округ знають, що кожен чоловік та жінка, що прийде до царя до внутрішнього подвір'я непокликаний, один йому закон, убити його, окрім того, кому цар простягне золоте берло, і буде він жити. А мене не кличуть входити до царя от уже тридцять день... 12І переказали Мордехаєві Естерині слова. 13І сказав Мордехай відповісти Естері: Не думай в душі своїй, що втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв... 14Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!... 15І сказала Естер відповісти Мордехаєві: 16Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину... 17І пішов Мордехай, і зробив усе, як звеліла йому Естер.

Chapter 5

1 І сталося третього дня, і вбрала Естер царські шати, та й стала на внутрішньому подвір'ї царського дому, навпроти царського дому. А цар сидів на троні свого царства в царському домі навпроти входу до дому. 2І сталося, як цар побачив царицю Естер, що стоїть у брамі, то знайшла вона ласку в очах його. І цар простягнув Естері золоте берло, що в руці його, а Естер підійшла й доторкнулася до кінця берла. 3І сказав до неї цар: Що тобі, царице Естер? І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде дане тобі! 4А Естер відказала: Якщо це цареві вгодне, нехай прийде цар та Гаман сьогодні на гостину, яку я вчиню йому! 5І сказав цар: Скоріше покличте Гамана, щоб виконати Естерині слова! І прийшов цар та Гаман у гостину, що вчинила Естер. 6І сказав цар до Естери при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблене! 7І відповіла Естер та й сказала: Моє жадання та моє прохання таке: 8Якщо знайшла я ласку в царевих очах, і якщо це цареві вгодне, щоб вволити жадання моє й щоб виконати прохання моє, нехай прийде цар та Гаман на гостину, що зроблю їм, і взавтра я зроблю за царевим словом.

9 І вийшов Гаман того дня радісний та добросердий. Та коли Гаман побачив Мордехая в царській брамі, і він не встав і не затремтів перед ним, то Гаман переповнився лютістю на Мордехая. 10Та стримався Гаман, і прийшов до свого дому. І послав він покликати своїх приятелів та жінку свою Зереш. 11І розповів їм Гаман про славу свого багатства, та про численність синів своїх, та про все, як звеличив його цар, і як підняв його понад князів та слуг царевих. 12І сказав Гаман: А цариця Естер не привела з царем на гостину, яку зробила, нікого, крім мене. І також назавтра я покликаний до неї з царем! 13Та все це нічого не варте мені цього часу, доки я бачу того юдея Мордехая, що сидить у царській брамі!... 14І сказала до нього жінка його Зереш та всі його приятелі: Нехай приготують шибеницю, високу на п'ятдесят ліктів, а ранком скажи цареві, і нехай повісять на ній Мордехая, і підеш з царем радісний на гостину! І була приємна та рада для Гамана, і зробив він ту шибеницю.

Chapter 6

1 Тієї ночі втік був сон від царя, і він сказав принести Книгу пам'яток, Хроніки, і вони читалися перед обличчям царським. 2І знайдене було написане, що Мордехай доніс на Біґдана та Тереша, двох царських евнухів, зо сторожів порога, що задумували були простягнути руку на царя Ахашвероша. 3І сказав цар: Яка честь та гідність зроблена Мордехаєві за це? І сказали цареві отроки, що прислуговували йому: Нічого йому не зроблено...

4 І спитав цар: Хто на подвір'ї? А Гаман прийшов на зовнішнє подвір'я царського дому, щоб сказати цареві повісити Мордехая на тій шибениці, яку приготовив для нього. 5І сказали отроки царя до нього: Ось Гаман стоїть на подвір'ї. І сказав цар: Нехай увійде! 6І Гаман увійшов, а цар йому сказав: Що зробити з чоловіком, якому цар хоче чести? І подумав Гаман у серці своїм: Кому ж цар зажадає вчинити честь більше, як мені? 7І відповів Гаман цареві: Тому чоловікові, якому цар жадає чести, 8нехай принесуть цареву одежу, яку цар зодягав, та коня, що цар їздив на ньому, і щоб була дана царська корона на його голову. 9І дати цю одежу та цього коня на руку котрогось із старших князів царевих. І нехай зодягнуть того чоловіка, якому цар жадає чести, і нехай возять його на коні на міській площі, і нехай кличуть перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести! 10І сказав цар до Гамана: Поспіши, візьми одежу та коня, як казав ти, і зроби так юдеєві Мордехаєві, що сидить у царській брамі. Не пропусти нічого зо всього, що ти говорив! 11І взяв Гаман одежу та коня, і зодягнув Мордехая, і возив його на міській площі, і кричав перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести!

12 І вернувся Мордехай до царської брами, а Гаман поспішив до дому свого сумний та закривши голову... 13І розповів Гаман жінці своїй Зереші та всім приятелям своїм усе, що спіткало його. І сказали йому мудреці його та жінка його Зереш: Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед яким зачав ти падати, то не переможеш його, бо дійсно впадеш перед ним!... 14Ще вони говорили з ним, а евнухи царські прибули й поспішили відвести Гамана на гостину, яку зробила Естер.

Chapter 7

1 І прийшов цар та Гаман на гостину цариці Естер. 2І сказав цар до Естери також другого дня при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблено! 3І відповіла цариця Естер та й сказала: Якщо знайшла я ласку в очах твоїх, о царю, і якщо це цареві вгодне, нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій на прохання моє! 4Бо продані ми, я та народ мій, на вигублення, на забій та на погибіль... Та коли б ми були продані на рабів та на невільниць, мовчала б я, бо цей утиск був би не вартий царевого занепокоєння... 5Тоді сказав цар Ахашверош, і повів до цариці Естери: Хто то він, і де той, що його серце наповнило його відвагою чинити так? 6І сказала Естер: Ненависник та ворог це злий Гаман! І Гаман перелякався перед обличчям царя та цариці...

7 А цар у своїй лютості устав від гостини, і вийшов до палацового саду. А Гаман став просити царицю Естер за життя своє, бо побачив, що загрожує йому лихо від царя... 8І цар вернувся з палацового саду до дому пиття вина, а Гаман припав до ліжка, що на ньому була Естер. І цар сказав: Чи хочеш також збезчестити царицю в мене в домі? Як тільки це слово вийшло з царевих уст, то закрили Гаманове обличчя... 9І сказав Харвона, один з евнухів перед царевим обличчям: Та ось шибениця, яку зробив Гаман для Мордехая, що говорив добре на царя, яка стоїть у Гамановому домі, висока на п'ятдесят ліктів. І сказав цар: Повісьте його на ній! 10І повісили Гамана на шибениці, яку він приготовив був для Мордехая, а лютість царева втихла...

Chapter 8

1 Того дня цар Ахашверош віддав цариці Естері дім Гамана, ненависника юдеїв, а Мордехай став перед цареве обличчя, бо Естер виявила, хто він для неї. 2І зняв цар свого персня, що забрав від Гамана, та й дав його Мордехаєві, а Естер настановила Мордехая над Гамановим домом.

3 І Естер далі говорила перед обличчям царя. І впала вона перед його ногами, і плакала та благала його відвернути лихо аґаґ'янина Гамана та задуми його, які задумував був на юдеїв... 4І простягнув цар до Естери золоте берло, а Естер устала й стала перед царевим обличчям, 5та й сказала: Якщо це цареві вгодне, й якщо знайшла я ласку перед обличчям його, і вгодна ця річ перед царевим обличчям та вгодна я в очах його, нехай буде написано, щоб були повернені ті листи задумів аґаґ'янина Гамана, Гаммедатового сина, що написав був повигублювати юдеїв, які є в царевих округах. 6Бо як я могла б дивитися на лихо, що спіткає народ мій, і як я могла б дивитися на загибіль роду свого? 7І сказав цар Ахашверош до цариці Естери та до юдеянина Мордехая: Ось я дав Естері дім Гамана, а його повісили на шибениці за те, що простяг був руку свою на юдеїв. 8А ви пишіть до юдеїв, як добре в ваших очах, в імені царя, і припечатайте царським перснем, бо листа, що був написаний в імені царя та був припечатаний царським перснем, не можна відмінити. 9І були покликані царські писарі того часу, місяця третього, він місяць сіван, двадцять і третього дня в ньому, і було написане все, як наказав був Мордехай, до юдеїв, і до сатрапів, і намісників, і зверхників округ, що від Году й аж до Кушу, сто й двадцять і сім округ, і до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, та до юдеїв їхнім письмом та їхньою мовою. 10І понаписував він листи в імені царя Ахашвероша, і поприпечатував перснем царським, і послав через гінців на конях, які їздять на державних конях, конях баских, 11що цар дав право юдеям, які живуть у кожному місті, зібратися й стати за своє життя, вигубити, забити та погубити всяке військо народу та округи, що ненавидять їх, дітей та жінок, а здобич по них розграбувати, 12одного дня по всіх округах царя Ахашвероша, тринадцятого дня дванадцятого місяця, він місяць адар. 13Відпис цього листа щоб був виданий, як закон, у кожній окрузі, посланий був відкритий для всіх народів, і щоб юдеї були готові на той день помститися на своїх ворогах. 14Гінці, що поїхали верхи на швидких конях, вийшли, приспішені та пігнані царським словом. А цей наказ був даний у замку Сузи.

15 А Мордехай вийшов з-перед царевого обличчя в царській одежі, блакитній та білій, а на ньому велика золота корона та віссонний і пурпуровий завій. І місто Сузи раділо та тішилося! 16Юдеям було тоді світло, і радість, і веселість, і честь! 17І в кожній окрузі та в кожному місті, куди досягає слово царя та закон його, була юдеям радість та веселість, бенкет та свято! І багато-хто з народів краю стали юдеями, бо на них напав страх перед юдеям.

Chapter 9

1 А дванадцятого місяця, він місяць адар, тринадцятого дня в ньому, коли наказ царя та закон його мали бути виконані, дня, коли вороги юдеїв сподівалися запанувати над ними, повернулося те так, що вони, юдеї, запанували над ненависниками своїми, 2зібралися юдеї в своїх містах по всіх округах царя Ахашвероша, щоб простягнути руку на тих, що задумували їм лихо, та ніхто не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі народи. 3А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і виконавці царської праці підтримували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм. 4Бо Мордехай став великим у царському домі, а вістка про нього покотилась по всіх округах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс. 5І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею. 6А в замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка, 7і Паршандату, і Далфона, і Аспату, 8і Пората, і Адалію, і Арідата, 9і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата, 10десятьох синів Гамана, Гаммедатового сина, ненависника юдеїв, забили, а на грабунок не простягли своєї руки. 11Того дня число забитих у замку Сузи прийшло перед цареве обличчя. 12І сказав цар до цариці Естери: У замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих округ? І яке жадання твоє? І буде тобі вволене. І яке ще прохання твоє? І буде зроблене. 13І відповіла Естер: Якщо це цареві вгодне, нехай буде дане юдеям, що в Сузах, також узавтра вчинити за законом цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на шибениці. 14І сказав цар, щоб було зроблено так, і був даний закон у Сузах, а десятьох Гаманових синів повісили. 15І зібралися юдеї, що в Сузах, також чотирнадцятого дня місяця адар, і вибили в Сузах три сотні чоловіка, а на грабунок не простягли своєї руки. 16А решта юдеїв, що жили по царських округах, зібралися та й стали до бою за своє життя, і відпочили від ворогів своїх. І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч, а на грабунок не простягли своєї руки. 17Це було тринадцятого дня місяця адара, а чотирнадцятого в ньому настав мир, і зробили його днем гостини та радости. 18А юдеї, що в Сузах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирнадцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, і зробили його днем гостини та радости. 19Тому то юдеї неогороджених селищ, що сидять по неогороджених містах, роблять чотирнадцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посилання дарунків один одному.

20 А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи до всіх юдеїв, що по всіх округах царя Ахашвероша, до близьких та далеких, 21щоб вони постановили святкувати чотирнадцятий день місяця адара та п'ятнадцятий день у ньому кожного року, 22які ті дні, коли юдеї відпочили від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум обернувся на радість, жалоба на свято, щоб зробити їх днями гостини та радости, і посилання дарунків один одному та дарунків убогим. 23І прийняли юдеї це, що зачали робити, і про що написав їм Мордехай, 24що аґаґ'янин Гаман, син Гаммедатів, ненависник усіх юдеїв, замишляв був на юдеїв, щоб вигубити їх, і кидав пура, цебто жеребка, на збентеження їх та на згубу їхню. 25Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя він наказав листом: Нехай обернеться його злий задум, якого він задумав був на юдеїв, на його голову! І повісили його та синів його на шибениці. 26Тому то й назвали ці дні: Пурім, від імени пур. Тому то згідно зо всіма словами цього листа, і що вони бачили про це й що трапилося з ними, 27юдеї постановили й прийняли на себе й на нащадків своїх, та на всіх, хто поєднається з ними, і не відступлять, але щоб святкувати два ті дні кожного року згідно з написаним про них та згідно з їхнім часом. 28А дні ці мають споминатися та святкуватися в кожному поколінні, у кожному роді, у кожній окрузі, у кожному місті. А ці дні, Пурім, не минуться між юдеями, а пам'ять про них не скінчиться з їхнього насіння. 29І написала цариця Естер, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домаганням другий раз про те, щоб виконувати цього листа про Пурім. 30І порозсилав він листи до всіх юдеїв, до ста й двадцяти й семи округ Ахашверошового царства, зо словами миру та правди, 31щоб вони виконували ті дні Пурім у їх означених часах, як постановив про них юдеянин Мордехай та цариця Естер, і як вони самі постановили на себе та на нащадків своїх приписи постів та їхнього голосіння. 32А Естерин наказ ствердив ці приписи про Пурім, і було це записане в книгу.

Chapter 10

1 І наклав цар Ахашверош данину на землю та на морські острови. 2А ввесь чин його сили та його лицарських діл, і виразний опис величности Мордехая, що звеличив його цар, ось вони описані в Книзі Хронік царів мідійських та перських. 3Бо юдеянин Мордехай був другий по царі Ахашвероші, і великий для юдеїв, і милий для багатьох братів своїх, який шукав добра для народу свого й говорив мир! для всіх нащадків своїх.

Job

Chapter 1

1 Був чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав. 2І народилися йому семеро синів та три дочки. 3А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.

4 А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними. 5І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.

6 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана. 7І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її. 8І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає. 9І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога? 10Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. 11Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм? 12І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.

13 І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата, 14то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них. 15Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі... 16Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі... 17Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі... 18Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата. 19Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

20 І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився, 21та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я! 22При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

Chapter 2

1 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом. 2І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: 3І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати... 4І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою. 5Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм? 6І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!

7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа... 8А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу... 9І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!... 10А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...

11 І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його. 12І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба... 13І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...

Chapter 3

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження. 2І Йов заговорив та й сказав: 3Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік! 4Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!... 5Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!... 6Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!... 7Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання! 8Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити! 9Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої, 10бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер? 12Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав? 13Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок 14з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі, 15або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!... 16Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили? 17Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі, 18разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!... 19Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим, 21що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані, 22тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба, 23мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?... 24Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода, 25бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені... 26Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Chapter 4

1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: 2Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова? 3Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв, 4того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв! 5А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався... 6Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

7 Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені? 8Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її: 9вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають! 10Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби. 11Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього. 13у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей, 14спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув, 15і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм... 16Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я: 17Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший? 18Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів! 19Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені! 20Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди... 21Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Chapter 5

1 Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися? 2Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному! 3Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла... 4Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі! 5Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

6 Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі, 7бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти... 8А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу, 9Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа, 10бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду, 11щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених. 12Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки, 13Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає, 14вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!... 15І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря, 16і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари: 18Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його! 19В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло: 20Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча. 21Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона. 22З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся. 23Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою. 24І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку. 25І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі! 26І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого! 27Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

Chapter 6

1 А Йов відповів та й сказав: 2Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі, 3то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!... 4Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене... 5Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні? 6Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця? 7Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог! 9О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав, 10то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!... 11Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це? 12Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне? 13Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього... 15Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони, 16темніші від льоду вони, в них ховається сніг. 17Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого. 18Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають. 19Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них. 20І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились. 21Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене, 23і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть? 24Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені... 25Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас? 26Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного, 27і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!... 28Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди. 29Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда! 30Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Chapter 7

1 Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!... 2Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою, 3так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили... 4Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку... 5Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка... 6А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

7 Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра... 8Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене... 9Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить, 10не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його... 11Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі: 12Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив? 13Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере, 14то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене... 15І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості. 16Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього? 18Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш... 19Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою? 20Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем? 21І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Chapter 8

1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: 2Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? 3Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду? 4Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня! 5Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього, 6якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю, 7і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

8 Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, 9бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі, 10отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть: 11Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води? 12Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву: 13отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного, 14бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність... 15На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... 16Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, 17на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло: 18Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!... 19Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців, 21аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости... 22Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Chapter 9

1 А Йов відповів та й сказав: 2Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом? 3Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень... 4Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався? 5Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув. 6Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться. 7Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі. 8Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах, 9Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні. 10Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!... 11Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього... 12Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш? 13Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього, 15я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю? 16Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос, 17Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно... 18Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою. 19Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені? 20Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим... 21Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє... 23Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється... 24У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго, 26проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич... 27Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся, 28то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене... 29Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду? 30Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої, 31то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя... 32Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд, 33поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку... 34Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає, 35тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Chapter 10

1 Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі! 2Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю? 3Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш? 4Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину? 5Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа, 6що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій, 7хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене... 9Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш. 10Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир? 11Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил. 12Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. 13А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

14 якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш... 15Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!... 16А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся: 17поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш... 18І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б, 19як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу... 20Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи, 21поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні, 22до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

Chapter 11

1 І заговорив нааматянин Цофар та й сказав: 2Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде? 3Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе? 4Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже! 5О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе, 6і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

7 Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього? 8Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її? 9Її міра довша за землю, і ширша за море вона! 10Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому? 11Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне? 12Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

13 Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш, 14якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває, 15тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись! 16Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла... 17Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок. 18І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати, 19і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого... 20А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Chapter 12

1 А Йов відповів та й сказав: 2Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!... 3Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це? 4Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний... 5Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!

6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю. 7Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість. 8Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. 9Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? 10Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? 11Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?

12 Мудрість у старших, бо довгість днів розум. 13Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум. 14Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений. 15Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть. 16В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду. 17Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів, 18Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна. 19Він провадить священиків босо, і потужних повалює, 20Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність. 21На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює. 22Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло. 23Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю. 24Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі, 25вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!

Chapter 13

1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило... 2Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас, 3і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога! 4Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі! 5О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!... 6Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх. 7Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього? 8Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? 9Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього? 10Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі! 11Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх? 12Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

13 Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене! 14Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку? 15Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду! 16І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний. 17Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде. 18Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю! 19Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би... 20Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись: 21віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!... 22Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій! 24Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом? 25Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати? 26Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені, 27і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною, 28і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Chapter 14

1 Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями: 2вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається... 3І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його! 4Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один! 5Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде, 6відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

7 Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине; 8якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень, 9то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець! 10А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?... 11Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне, 12так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого... 13О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав! 14Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене! 15Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би, 17провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня... 18Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого, 19каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш... 20Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його... 21Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає... 22Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Chapter 15

1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: 2Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою? 3Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них? 4Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога, 5бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів. 6Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе: 7Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений? 8Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав? 9Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно? 10Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого. 11Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі? 12Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають, 13що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова? 14Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений? 15Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса, 16що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу, 18про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того, 19їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них. 20Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано. 21Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник. 22Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча. 23Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти... 24Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою, 25бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього, 26проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх. 27Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром, 28і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені. 29Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки. 30Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений. 31Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому, 32вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене! 33Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка, 34бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника: 35він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

Chapter 16

1 А Йов відповів та й сказав: 2Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви! 3Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш? 4І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас, 5устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

6 Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене? 7Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив, 8і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє! 9Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене... 10Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене: 11Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене... 12Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю: 13Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю... 14Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач... 15Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову... 16Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

17 хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя! 18Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого, 19бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті... 20Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить, 21і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його, 22бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Chapter 17

1 Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!... 2Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує... 3Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках? 4Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх. 5Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють, 6Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють... 7З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь... 8Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного. 9І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

10 Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного... 11Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток, 12вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві! 13Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе... 14До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!... 15Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її? 16До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Chapter 18

1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: 2Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо! 3Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні? 4О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

5 Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його: 6його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його, 7стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!... 8Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: 9пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому, 10на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

11 Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах. 12Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене. 13Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти. 14Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш... 15Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка. 16Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне. 17Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому. 18Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його. 19У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання. 20На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші... 21Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

Chapter 19

1 А Йов відповів та й сказав: 2Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене? 3Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!... 4Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане. 5Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене? 6Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною! 7Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

8 Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву! 9Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови! 10Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він... 11І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів: 12полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого... 13Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене, 14мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої... 15Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах... 16Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його... 17Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби... 18Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене... 19Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене... 20До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя... 21Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!... 22Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

23 О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані, 24коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані! 25Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху 26цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, 27сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!... 28Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому! 29то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Chapter 20

1 І відповів нааматянин Цофар та й сказав: 2Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх! 3Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені. 4Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена, 5то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю? 6Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне, 7проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він? 8Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде: 9його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його... 11Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже! 12Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком, 13над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, 14то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!... 15Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його... 16Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є! 17Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока. 18Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде... 19Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його! 20Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже. 21Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все: 22за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його... 24Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук... 25Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде! 26При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене... 27Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, 28урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його... 29Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Chapter 21

1 А Йов відповів та й сказав: 2Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою! 3Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш. 4Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух? 5Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть... 6І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються? 8Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах... 9Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого. 10Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає. 11Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують. 12Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. 13Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол. 14А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем! 15Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його? 16Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки! 18Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її! 19Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме! 20Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього! 21Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? 22Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме? 23Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний, 24діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий. 25А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він, 26та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

27 Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене. 28Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних? 29Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте: 30що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист! 31Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить? 32І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають... 33Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа... 34І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Chapter 22

1 І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав: 2Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі! 3Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам? 4Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?

5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця! 6Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав! 7Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб... 8А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме. 9Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились, 10тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх, 11твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе... 12Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони! 13А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу? 14Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.

15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні, 16що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх, 17що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній? 18А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних! 19Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний: 20Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

21 Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро. 22Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади. 23Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх. 24І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото, 25і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі! 26Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє, 27будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш. 28А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло. 29Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає. 30Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.

Chapter 23

1 А Йов відповів та й сказав: 2Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої... 3О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування! 4Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами, 5розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені. 6Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене! 7Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

8 Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу, 9на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю... 10А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду! 11Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив. 12Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

13 Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить: 14бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це! 15Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його... 16А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив, 17бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Chapter 24

1 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать! 2Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть, 3займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць, 4вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю... 5Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей... 6На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного, 7наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді, 8мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають... 9Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого... 10Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи. 11Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони! 12Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять. 14На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій... 15А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя... 16Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони, 17бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів... 19Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників! 20Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!... 21Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра. 22А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя! 23Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги: 24підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка... 25Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Chapter 25

1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: 2Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир. 3Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить? 4І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений? 5Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні! 6Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?...

Chapter 26

1 А Йов відповів та й сказав: 2Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному? 3Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом? 4Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?

5 Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці. 6Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону. 7Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив. 8Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними. 9Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою. 10На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою. 11Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його. 12Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава. 13Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона. 14Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...

Chapter 27

1 І Йов далі вів мову свою та й казав: 2Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній, 3і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх, 4неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани! 5Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе, 6за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

7 нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник! 8Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його? 9Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя? 10Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю, 12таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете? 13Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього: 14Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом! 15Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть... 16Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини, 17то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить... 18Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня, 19він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його... 20Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його, 21східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця... 22Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати! 23Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Chapter 28

1 Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять, 2залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється. 3Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні: 4ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка. 5Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем, 6місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній. 7Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило, 8не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев. 9Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає, 10пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його! 11Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло. 12Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму? 13Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

14 Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною! 15Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї. 16Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру. 17Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота. 18Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли! 19Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

20 А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму? 21Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона. 22Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! 23Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! 24Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім. 25Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою, 26коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому, 27тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! 28І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

Chapter 29

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав: 2О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог, 3коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті, 4як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм, 5коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти, 6коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

7 Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє, 8як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли, 9зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, 10ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння... 11Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, 12бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного. 13Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим! 14Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє. 15Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був. 16Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував. 17Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок: 19для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй... 20Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу. 21Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою. 22По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями. 23І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик... 24Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили. 25Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Chapter 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї... 2Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась! 3Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу! 4рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом... 5Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв, 6так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях, 7ревіли вони між кущами, збирались під терням, 8сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! 9А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 10Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 11бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 12По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 13Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 14немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

15 Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 16А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 17Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 18З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 19Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 20Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 21Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 22На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 23Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 24Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 25Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 26Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 27Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 28ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 29Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 31І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Chapter 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину? 2І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот? 3Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям? 4Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки? 5Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя, 6то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає! 7Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла, 8то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

9 Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша, 10то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші! 11Бо гидота оце, й це провина підсудна, 12бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!... 13Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною, 14то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім? 15Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

16 Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував? 17Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота? 18Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його! 19Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи, 20чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся? 21Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, 22хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана! 23Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

24 Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя? 25Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? 26Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе, 27то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав, 28це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! 29Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його? 30Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його. 31Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився? 32Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

33 Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою? 34Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив... 35О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник... 36Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками? 37Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього. 38Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею, 39якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував, 40то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

Chapter 32

1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх. 2І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога. 3Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним. 4А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього. 5І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

6 І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам. 7Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття! 8Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить. 9Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі. 10Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я! 11Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите. 12І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його! 13Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його! 14Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів... 16Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже. 17Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку. 18Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені... 19Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки! 20Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім! 21На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини, 22бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

Chapter 33

1 Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої. 2Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій. 3Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста. 4Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих. 5Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався! 6Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я! 7Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.

8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: 9Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! 10Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом. 11У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже... 12Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину! 13Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: 15у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, 16тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою, 17щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, 18щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.

19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна. 20І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою. 21Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були. 22І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде. 23Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту, 24то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов. 25Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности. 26Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. 27Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. 28Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.

29 Бог робить це все двічі-тричі з людиною, 30щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих. 31Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму! 32Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання. 33Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!

Chapter 34

1 І говорив Елігу та й сказав: 2Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене! 3Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує. 4Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре. 5Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. 6Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя... 7Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду, 8і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними? 9Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! 11Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату! 12Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права. 13Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав? 14Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав, 15всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: 17Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного? 18Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний? 19Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук, 20за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською. 21Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її, 22немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались. 23Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд. 24Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших. 25Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть! 26Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці, 27за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, 28щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених. 29Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом, 30щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

31 Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду! 32Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити! 33Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! 34Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: 35Йов говорить немудро, а слова його без розуміння. 36О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди, 37бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

Chapter 35

1 І говорив Елігу та й сказав: 2Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу? 3Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха? 4Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм. 5Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе. 6Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому? 7Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки? 8Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!...

9 Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох... 10Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи, 11що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими? 12Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає. 13Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.

14 Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його! 15А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту, 16то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...

Chapter 36

1 І далі Елігу казав: 2Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова. 3Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість. 4Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.

5 Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця. 6Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає. 7Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються. 8А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди, 9то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало. 10Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня. 11Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах. 12Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання. 13А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх. 14У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.

15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо. 16Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б. 17Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину. 18Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе. 19Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили? 20Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого. 21Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав. 22Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він? 23Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?

24 Пам'ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди, 25що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека. 26Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ! 27Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його, 28що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей. 29Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його? 30Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває, 31бо ними Він судить народи, багато поживи дає. 32Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі. 33Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.

Chapter 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. 2Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, 3його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. 4За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. 5Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

6 До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! 7Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. 8І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. 9Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. 10Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. 11Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, 12і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, 13він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! 15Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? 16Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, 17ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? 18Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? 19Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. 20Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. 22Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. 23Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. 24Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Chapter 38

1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав: 2Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму? 3Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!

4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! 5Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? 6У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, 7коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? 8І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило, 9коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки, 10і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота, 11і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?

12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, 13щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні? 14Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони! 15І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається! 16Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні? 17Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? 18Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! 19Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце, 20щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому? 21Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! 22Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив, 23які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни? 24Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?

25 Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу, 26щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, 27щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві? 28Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив? 29Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив? 30Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається. 31Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона? 32Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш? 33Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу? 34Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє? 35Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми? 36Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум? 37Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди, 38коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються? 39Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків, 40як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах? 41Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?

Chapter 39

1 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані? 2Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження, 3коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу? 4Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються. 5Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута, 6якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню? 7Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича. 8Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого. 9Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він? 10Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини? 11Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш? 12Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

13 Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки? 14Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває, 15і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати. 16Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться, 17бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. 18А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву? 20Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне! 21Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї, 22сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча, 23хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище! 24Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. 25При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

26 Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої? 27Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті? 28На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині, 29ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його, 30а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Chapter 40

1 І говорив Господь Йову й сказав: 2Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість! 3І Йов відповів Господеві й сказав: 4Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої... 5Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!...

6 І відповів Господь Йову із бурі й сказав: 7Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені! 8Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути? 9Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він, 10то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу! 11Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його! 12Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці, 13поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті. 14Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!

15 А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть. 16Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м'язах його живота. 17Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались. 18Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні. 19Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча... 20Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова. 21Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота. 22Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають. 23Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав! 24Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити?

Chapter 41

1 (40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром? 2(40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш? 3(40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне? 4(40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного? 5(40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх? 6(40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв? 7(40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову? 8(40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини! 9(41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш. 10(41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

11 (41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє! 12(41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу. 13(41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів? 14(41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах! 15(41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать. 16(41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде. 17(41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться. 18(41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової! 19(41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні! 20(41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить. 21(41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його. 22(41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. 23(41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається. 24(41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно! 25(41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху. 26(41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер. 27(41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину! 28(41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно. 29(41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища. 30(41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото. 31(41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп. 32(41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною. 33(41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, 34(41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

Chapter 42

1 А Йов відповів Господеві й сказав: 2Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе! 3Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його: 4Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни... 5Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе... 6Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...

7 І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов. 8А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов. 9І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.

10 І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє. 11І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці. 12А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць. 13І було в нього семеро синів та три дочки. 14І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух. 15І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами. 16А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні. 17І впокоївся Йов старим та насиченим днями.

Psalms

Chapter 1

1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, 2та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! 3І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!

4 Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває! 5Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних, 6дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

Chapter 2

1 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне? 2Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця: 3Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута! 4Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє! 5Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді: 6Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. 8Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі! 9Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі: 11Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням! 12Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Chapter 3

1 Псалом Давидів, як він утікав був від перед Авесаломом, своїм сином. (3-2) Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене! 2(3-3) Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема! Села. 3(3-4) Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш!

4 (3-5) Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори. Села. 5(3-6) Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, 6(3-7) і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились! 7(3-8) Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш! 8(3-9) Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення! Села.

Chapter 4

1 Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. Псалом Давидів. (4-2) Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті... Помилуй мене, і почуй молитву мою! 2(4-3) Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села. 3(4-4) і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього! 4(4-5) Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села. 5(4-6) Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.

6 (4-7) Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця! 7(4-8) Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде. 8(4-9) У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!

Chapter 5

1 Для дириґетна хору. До флейти. Псалом Давидів. (5-2) Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій. 2(5-3) Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду! 3(5-4) Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати, 4(5-5) бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати! 5(5-6) Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти. 6(5-7) Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.

7 (5-8) А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм. 8(5-9) Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою, 9(5-10) бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким! 10(5-11) Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують! 11(5-12) А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє! 12(5-13) Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!

Chapter 6

1 Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. На октаву. Псалом Давидів. (6-2) Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді! 2(6-3) Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості, 3(6-4) і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки? 4(6-5) Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене! 5(6-6) Бож у смерті нема пам'ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе? 6(6-7) Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!... 7(6-8) Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх...

8 (6-9) Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу! 9(6-10) Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме, 10(6-11) усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!

Chapter 7

1 Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща. 2(7-3) щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує! 3(7-4) Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх, 4(7-5) коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника, 5(7-6) ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села. 6(7-7) Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів! 7(7-8) і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту! 8(7-9) Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю. 9(7-10) Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!

10 (7-11) Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає. 11(7-12) Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається, 12(7-13) коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його, 13(7-14) і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої. 14(7-15) Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду. 15(7-16) Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив, 16(7-17) обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня! 17(7-18) Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!

Chapter 8

1 Для дириґетна хору. На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів. (8-2) Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами! 2(8-3) З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.

3 (8-4) Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, 4(8-5) то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? 5(8-6) А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! 6(8-7) Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: 7(8-8) худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, 8(8-9) птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить! 9(8-10) Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!

Chapter 9

1 Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів. (9-2) Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої! 2(9-3) Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній! 3(9-4) Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм! 4(9-5) Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний! 5(9-6) Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки! 6(9-7) О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять! 7(9-8) Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого, 8(9-9) і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи. 9(9-10) і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком. 10(9-11) і на Тебе надіятись будуть усі, що ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!

11 (9-12) Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його, 12(9-13) бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих! 13(9-14) Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти, 14(9-15) щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм! 15(9-16) Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена. 16(9-17) Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села. 17(9-18) Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули, 18(9-19) бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди! 19(9-20) Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи! 20(9-21) Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.

Chapter 10

1 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся? 2Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони! 3Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа. 4У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!... 5Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх... 6Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені... 7Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ. 8Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим... 9В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку... 10Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті... 11Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих! 13Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш? 14Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник. 15Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його! 16Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани! 17Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє, 18щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

Chapter 11

1 Для дириґетна хору. Давидів. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах? 2Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти... 3Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?

4 Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів! 5Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його! 6Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші. 7Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

Chapter 12

1 Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів. (12-2) Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні! 2(12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять... 3(12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого 4(12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан? 5(12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку! 6(12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене! 7(12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим! 8(12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

Chapter 13

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (13-2) Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє? 2(13-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене? 3(13-4) Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я! 4(13-5) Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь! 5(13-6) Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм! 6(13-7) Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив...

Chapter 14

1 Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!... 2Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. 3Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його... 5Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді. 6Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому. 7Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!

Chapter 15

1 Псалом Давидів. Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі? 2Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, 3хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає! 4Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує; 5не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається!

Chapter 16

1 Золота пісня Давадова. Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся! 2Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі! 3До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє! 4Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх! 5Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш! 6Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя! 7Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.

8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний! 9Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно! 10Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління! 11Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!

Chapter 17

1 Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних! 2Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту! 3Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило, 4а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя. 5Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися! 6Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, 7покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

8 Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене 9від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене! 10Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно. 11Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю... 12із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті... 13Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, 14від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. 15А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

Chapter 18

1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя, 2(18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя! 3(18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! 4(18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене! 5(18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили. 6(18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому! 7(18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву: 8(18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього! 9(18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. 10(18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся... 11(18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари! 12(18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його... 13(18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний! 14(18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив. 15(18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх... 16(18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, 17(18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони! 18(18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям, 19(18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

20 (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх, 21(18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив, 22(18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов! 23(18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини, 24(18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його. 25(18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному, 26(18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його, 27(18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш, 28(18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!

29 (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур. 30(18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього! 31(18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога? 32(18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною, 33(18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх, 34(18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає. 35(18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч. 36(18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться. 37(18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх, 38(18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої! 39(18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. 40(18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх! 41(18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм. 42(18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу! 43(18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав! 44(18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються, 45(18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх... 46(18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, 47(18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, 48(18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! 49(18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! 50(18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.

Chapter 19

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (19-2) Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. 2(19-3) Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, 3(19-4) без мови й без слів, не чутний їхній голос, 4(19-5) та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них, 5(19-6) а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу! 6(19-7) Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.

7 (19-8) Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє. 8(19-9) Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює. 9(19-10) Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом, 10(19-11) дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий, 11(19-12) і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика. 12(19-13) А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене, 13(19-14) і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений. 14(19-15) Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!

Chapter 20

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (20-2) В день недолі озветься до тебе Господь, ім'я Бога Якового зробить сильним тебе! 2(20-3) Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре! 3(20-4) Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села. 4(20-5) Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум! 5(20-6) Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в ім'я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!

6 (20-7) Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї. 7(20-8) Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись ім'ям Господа, нашого Бога: 8(20-9) вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах! 9(20-10) Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!

Chapter 21

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (21-2) Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє! 2(21-3) Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села. 3(21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота. 4(21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки! 5(21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього, 6(21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!

7 (21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він. 8(21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників. 9(21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх. 10(21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських. 11(21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть, 12(21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них. 13(21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!

Chapter 22

1 Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів. (22-2) Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!... 2(22-3) Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені! 3(22-4) Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих! 4(22-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх. 5(22-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились. 6(22-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі. 7(22-8) Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають! 8(22-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав! 9(22-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї! 10(22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!

11 (22-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника! 12(22-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене, 13(22-14) на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить! 14(22-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі. 15(22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене. 16(22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої... 17(22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені! 18(22-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають... 19(22-20) А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону! 20(22-21) Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса! 21(22-22) Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.

22 (22-23) Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору! 23(22-24) Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве, 24(22-25) бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього! 25(22-26) Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, 26(22-27) будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки! 27(22-28) Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів, 28(22-29) бо царство Господнє, і Він Пан над народами! 29(22-30) Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити! 30(22-31) Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа. 31(22-32) Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!

Chapter 23

1 Псалом Давидів. Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, 2на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! 3Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. 4Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! 5Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття! 6Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

Chapter 24

1 Псалом Давидів. Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її, 2бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.

3 Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? 4У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману, 5нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого! 6Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.

7 Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! 8Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою! 9Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави! 10Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села.

Chapter 25

1 Давидів. До Тебе підношу я, Господи, душу свою, 2Боже мій, я на Тебе надіюсь, нехай же я не засоромлюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене! 3Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, хто на Тебе встає надаремно! 4Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь, 5провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь! 6Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони! 7Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!

8 Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, 9Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї! 10Всі Господні стежки милосердя та правда для тих, хто Його заповіта й свідоцтва додержує. 11Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він! 12Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати: 13душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю! 14Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.

15 Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої. 16Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний! 17Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків! 18Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої! 19Подивись на моїх ворогів, як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненавидять мене!... 20Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе! 21Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе! 22Визволи, Боже, ізраїля від усіх його утисків!

Chapter 26

1 Давидів. Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності, і надіявсь на Господа, тому не спіткнуся! 2Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє, 3бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив. 4Не сидів я з людьми неправдивими, і не буду ходити з лукавими, 5я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду.

6 Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника, 7щоб хвалу Тобі голосно виголосити, та звістити про всі чуда Твої. 8Господи, полюбив я оселю дому Твого, і місце перебування слави Твоєї. 9Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровожерами, 10що в руках їх злодійство, що їхня правиця наповнена підкупом. 11А я буду ходити в своїй непорочності, визволь мене та помилуй мене! 12Нога моя стала на рівному місці, на зборах я благословлятиму Господа!

Chapter 27

1 Давидів. Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись? 2Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!... 3коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його! 4Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати! 5бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе! 6А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!

7 Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене! 8За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого: 9не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого, 10бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене! 11Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів! 12Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці, 13немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро! 14Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!

Chapter 28

1 Давидів. До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу... 2Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого! 3Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці! 4Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними, 5бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!

6 Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого! 7Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його! 8Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця! 9Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!

Chapter 29

1 Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу! 2Дайте Господу славу імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом! 3Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами! 4Голос Господній із силою, голос Господній з величністю. 5Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські. 6Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу. 7Голос Господній викрешує полум'я огняне, 8голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою. 9Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава! 10Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем! 11Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!

Chapter 30

1 Псалом Давидів. Пісня освячення дому. (30-2) Буду тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини мене витяг, і не потішив моїх ворогів ради мене! 2(30-3) Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, і мене вздоровив Ти. 3(30-4) Господи, вивів Ти душу мою із шеолу, Ти мене оживив, щоб в могилу не сходити мені! 4(30-5) Співайте Господеві, святії Його, й славте пам'ять святині Його! 5(30-6) Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок!

6 (30-7) А я говорив був у мирі своєму: Я не захитаюсь навіки! 7(30-8) Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил. Як лице Своє Ти заховав, то збентежився я. 8(30-9) До Тебе я кличу, о Господи, і благаю я Господа: 9(30-10) Яка користь із крови моєї, коли я до гробу зійду? Чи хвалити Тебе буде порох? Чи він виявить правду Твою? 10(30-11) Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, будь мені помічником! 11(30-12) Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв'язав, і підперезав мене радістю, 12(30-13) щоб славу співала людина Тобі й не замовкла! Господи, Боже мій, повік славити буду Тебе!

Chapter 31

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (31-2) На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді! 2(31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене! 3(31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене! 4(31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя! 5(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди! 6(31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа. 7(31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі, 8(31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

9 (31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє, 10(31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості! 11(31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене! 12(31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина... 13(31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу, 14(31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог! 15(31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників! 16(31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй, 17(31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу, 18(31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

19 (31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами! 20(31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш! 21(31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті! 22(31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав... 23(31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує. 24(31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!

Chapter 32

1 Давидів. Пісня навчальна. Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, 2блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства! 3Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, 4бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села. 5Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив. Села. 6Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!

7 Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села. 8Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе! 9Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються. 10Багато хворіб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує! 11Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!

Chapter 33

1 Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала! 2Хваліть Господа гуслами, співайте Йому з десятиструнною арфою, 3заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком сурем, 4бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний! 5Правду та суд Він кохає, і Господньої милости повна земля! 6Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо. 7Воду морську збирає Він, мов би до міху, безодні складає в коморах. 8Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його, 9бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось. 10Господь раду поганів понищить, понівечить мислі народів, 11а задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки!

12 Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі! 13Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських, 14приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю: 15Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла! 16Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили, 17для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, 18ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає, 19щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти! 20Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш, 21бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо! 22Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!

Chapter 34

1 Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. (34-2) Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх! 2(34-3) Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться! 3(34-4) Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте ім'я Його разом! 4(34-5) Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив. 5(34-6) Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя! 6(34-7) Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив. 7(34-8) Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх. 8(34-9) Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе! 9(34-10) Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають! 10(34-11) Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.

11 (34-12) Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу! 12(34-13) Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро? 13(34-14) Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу. 14(34-15) Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним! 15(34-16) Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк, 16(34-17) Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі. 17(34-18) Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх. 18(34-19) Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає. 19(34-20) Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх: 20(34-21) Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається! 21(34-22) Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного. 22(34-23) Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!

Chapter 35

1 Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює, 2візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу! 3Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє! 4Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє. 5Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; 6нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, 7бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! 8Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав! 9А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! 10Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене, 12віддають мені злом за добро, осирочують душу мою! 13А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє... 14Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений... 15А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають, 16з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

17 Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою! 18Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі! 19Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить, 20бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють, 21свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили! 22Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене! 23Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою, 24розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, 25нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули... 26Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене! 27Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові! 28А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

Chapter 36

1 Для диригенту хору. Раба Господнього Давида. (36-2) Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його, 2(36-3) бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти. 3(36-4) Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро. 4(36-5) Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.

5 (36-6) Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність, 6(36-7) Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи! 7(36-8) Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил: 8(36-9) вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів, 9(36-10) бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло! 10(36-11) Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою на людей щиросердих! 11(36-12) Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене! 12(36-13) Попадали там беззаконники, повалено їх і встати не зможуть.

Chapter 37

1 Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних, 2бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть! 3Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! 4Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання! 5На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, 6і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.

7 Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі. 8Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло, 9бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують! 10А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його, 11а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим! 12Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами, 13та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день! 14Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, 15та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки! 16Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох, 17бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає! 18Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки, 19за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть. 20Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!

21 Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає, 22бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть! 23Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її; 24коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь. 25Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили. 26Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення. 27Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи! 28Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине! 29Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній. 30Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право, 31Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться. 32А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його, 33та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.

34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні. 35Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево, 36та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов! 37Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність, 38переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине! 39А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття, 40і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!

Chapter 38

1 Псалом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді, 2(38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене... 3(38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх, 4(38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої, 5(38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї... 6(38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний, 7(38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця... 8(38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого... 9(38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе. 10(38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною... 11(38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

12 (38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе! 13(38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває... 14(38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має, 15(38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій! 16(38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя! 17(38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя, 18(38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я! 19(38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги... 20(38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром... 21(38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, 22(38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

Chapter 39

1 Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний. 2(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений. 3(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: 4(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру! 5(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села. 6(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 (39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона! 8(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного! 9(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, 10(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь... 11(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села. 12(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! 13(39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

Chapter 40

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (40-2) Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув. 2(40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи, 3(40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа! 4(40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються! 5(40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.

6 (40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. 7(40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної. 8(40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці. 9(40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти, 10(40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.

11 (40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть, 12(40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене... 13(40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, 14(40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого! 15(40-16) Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага! 16(40-17) Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь! 17(40-18) А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

Chapter 41

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (41-2) Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його! 2(41-3) Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам! 3(41-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його. 4(41-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!

5 (41-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його? 6(41-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те... 7(41-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють: 8(41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!... 9(41-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту! 10(41-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу, 11(41-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог. 12(41-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене! 13(41-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!

Chapter 42

1 Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих. (42-2) Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, 2(42-3) душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем? 3(42-4) Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? 4(42-5) Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу... 5(42-6) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

6 (42-7) Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар. 7(42-8) Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною. 8(42-9) Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя! 9(42-10) Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий? 10(42-11) Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? 11(42-12) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

Chapter 43

1 Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди! 2Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий? 3Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого. 4і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій! 5Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

Chapter 44

1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. (44-2) Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх: 2(44-3) Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив! 3(44-4) Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав! 4(44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова: 5(44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас, 6(44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені, 7(44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш! 8(44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,

9 (44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами: 10(44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток... 11(44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів, 12(44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив! 13(44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, 14(44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас... 15(44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє, 16(44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...

17 (44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили, 18(44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги! 19(44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню, 20(44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого? 21(44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця, 22(44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних... 23(44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди! 24(44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту? 25(44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі... 26(44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

Chapter 45

1 Для дириґетна хору. На „Лілеї". Синів Кореєвих. Псалом навчальний. Пісня любови. (45-2) Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця! 2(45-3) Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе. 3(45-4) Прив'яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою, 4(45-5) і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя! 5(45-6) Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.

6 (45-7) Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого. 7(45-8) Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх. 8(45-9) Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили. 9(45-10) Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.

10 (45-11) Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого! 11(45-12) А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся. 12(45-13) А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу. 13(45-14) Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом. 14(45-15) У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені. 15(45-16) Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть. 16(45-17) Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями. 17(45-18) Я буду ім'я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть!

Chapter 46

1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. На спів „Аламот". Пісня. (46-2) Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, 2(46-3) тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів! 3(46-4) Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори. Села. 4(46-5) Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього. 5(46-6) Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане.

6 (46-7) Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася. 7(46-8) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів. Села. 8(46-9) ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі! 9(46-10) Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці! 10(46-11) Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі! 11(46-12) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів! Села.

Chapter 47

1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (47-2) Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости, 2(47-3) грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі! 3(47-4) Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги, 4(47-5) Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив. Села.

5 (47-6) Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога. 6(47-7) Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте, 7(47-8) бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом! 8(47-9) Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі! 9(47-10) Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!

Chapter 48

1 Пісня. Псалом синів Кореєвих. (48-2) Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі! 2(48-3) Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного! 3(48-4) Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний. 4(48-5) Бо царі ось зібрались, ішли вони разом, 5(48-6) але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились... 6(48-7) Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю; 7(48-8) Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.

8 (48-9) Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його! Села. 9(48-10) Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого. 10(48-11) Як ім'я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя! 11(48-12) Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя. 12(48-13) Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти, 13(48-14) зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному, 14(48-15) бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!

Chapter 49

1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту, 2(49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий, 3(49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність, 4(49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою! 5(49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

6 (49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться? 7(49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, 8(49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, 9(49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу! 10(49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє... 11(49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі, 12(49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине! 13(49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села. 14(49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

15 (49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села. 16(49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її, 17(49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею! 18(49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, 19(49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! 20(49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

Chapter 50

1 Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його. 2із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні! 3Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно! 4Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити: 5Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною. 6і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села.

7 Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я! 8Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення, 9не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх, 10бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, 11Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! 12Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній! 13Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів? 14Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому, 15і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

16 А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? 17Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. 18Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. 19Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. 20Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... 21Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої! 22Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати! 23Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

Chapter 51

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (51-3) Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! 2(51-4) Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, 3(51-5) бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. 4(51-6) Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. 5(51-7) Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. 6(51-8) Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.

7 (51-9) Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу. 8(51-10) Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив. 9(51-11) Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй. 10(51-12) Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. 11(51-13) Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. 12(51-14) Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. 13(51-15) Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.

14 (51-16) Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість! 15(51-17) Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу, 16(51-18) бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде. 17(51-19) Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! 18(51-20) Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму, 19(51-21) тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

Chapter 52

1 Для дириґетна хору. Псалом навчальний Давидів. (52-3) Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною. 2(52-4) Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману! 3(52-5) Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села, 4(52-6) ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний! 5(52-7) Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.

6 (52-8) і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього: 7(52-9) Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого... 8(52-10) А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки! 9(52-11) Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!

Chapter 53

1 Для дириґетна хору. На „Махалат". Навчальний псалом. Давидів. (53-2) Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!... 2(53-3) Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. 3(53-4) Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!... 4(53-5) Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його! 5(53-6) Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог! 6(53-7) Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде ізраїль!

Chapter 54

1 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів, (54-2) як зіфіяни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!" (54-3) Спаси мене, Боже, іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай! 2(54-4) Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст, 3(54-5) бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою. Села.

4 (54-6) Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою. 5(54-7) Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх. 6(54-8) В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, ім'я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно, 7(54-9) бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів!

Chapter 55

1 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів. (55-2) Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся! 2(55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну, 3(55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують... 4(55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене, 5(55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула... 6(55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив! 7(55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села. 8(55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...

9 (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку, 10(55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому, 11(55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана, 12(55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього, 13(55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені, 14(55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу... 15(55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

16 (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене: 17(55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу! 18(55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене! 19(55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться, 20(55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого, 21(55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!... 22(55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному! 23(55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

Chapter 56

1 Для дириґетна хору. На „Німа голубка в далечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті. (56-2) Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене! 2(56-3) Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене! 3(56-4) Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу, 4(56-5) я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені? 5(56-6) Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло: 6(56-7) слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою, 7(56-8) так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

8 (56-9) Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй? 9(56-10) Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені, 10(56-11) і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу! 11(56-12) На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені? 12(56-13) На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали. 13(56-14) Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Chapter 57

1 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру. (57-2) Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине! 2(57-3) Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро. 3(57-4) Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою 4(57-5) на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч. 5(57-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею! 6(57-7) Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села.

7 (57-8) Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе! 8(57-9) Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю! 9(57-10) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами, 10(57-11) бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар! 11(57-12) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

Chapter 58

1 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (58-2) Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите? 2(58-3) Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. 3(58-4) Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, 4(58-5) їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, 5(58-6) що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

6 (58-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, 7(58-8) нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, 8(58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! 9(58-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! 10(58-11) А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! 11(58-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

Chapter 59

1 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім. щоб убити його. (59-2) Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене! 2(59-3) Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних, 3(59-4) бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх! 4(59-5) Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач! 5(59-6) і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села. 6(59-7) Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту, 7(59-8) й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує...

8 (59-9) Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш! 9(59-10) Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя! 10(59-11) Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів! 11(59-12) Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи! 12(59-13) Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть! 13(59-14) У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села. 14(59-15) А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту. 15(59-16) Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть. 16(59-17) А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом! 17(59-18) Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!

Chapter 60

1 Для дириґетна хору. На спів: „Лілея свідчення". Золотий псалом Давидів для навчання, (60-2) коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч. (60-3) Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас! 2(60-4) Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась! 3(60-5) Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином... 4(60-6) Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села. 5(60-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!

6 (60-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю! 7(60-9) Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє. 8(60-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю! 9(60-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить? 10(60-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже? 11(60-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота! 12(60-14) Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!

Chapter 61

1 Для дириґетна хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів. (61-2) Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою, 2(61-3) я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь, 3(61-4) бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога! 4(61-5) Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села,

5 (61-6) бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться! 6(61-7) Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки, 7(61-8) нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть! 8(61-9) Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!

Chapter 62

1 Для дириґетна хору. Для Єдутуна. Псалом Давидів. (62-2) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє! 2(62-3) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже! 3(62-4) Доки будете ви нападати на людину? Усі хочете ви розтрощити її, немов мур той похилений, мов би паркан той валющий! 4(62-5) Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!... Села. 5(62-6) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя! 6(62-7) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь! 7(62-8) У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!

8 (62-9) Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище! Села. 9(62-10) Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом! 10(62-11) Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього! 11(62-12) Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога! 12(62-13) і в Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його!

Chapter 63

1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. (63-2) Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води... 2(63-3) Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу,

3 (63-4) ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють! 4(63-5) Так я буду в житті своїм благословляти Тебе, ради Ймення Твого буду руки свої підіймати! 5(63-6) Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої хвалять губами співними. 6(63-7) Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних:

7 (63-8) що став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму! 8(63-9) Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене. 9(63-10) Вороги ж мою душу шукають для згуби, нехай западуться до споду землі, 10(63-11) нехай помордовані будуть мечем, бодай стали шакалам поживою! 11(63-12) А цар звеселиться у Бозі, буде хвалений кожен, хто йому присягає, будуть бо замкнені уста лжемовцям!

Chapter 64

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (64-2) Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони! 2(64-3) Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців, 3(64-4) які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким, 4(64-5) щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!... 5(64-6) У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити? 6(64-7) Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!

7 (64-8) Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть, 8(64-9) і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!... 9(64-10) і всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють! 10(64-11) і праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді!

Chapter 65

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Пісня. Уся земле, покликуйте Богові: 2Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі має відданий бути обіт! 3Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить! 4Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш! 5Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде! наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого!

6 Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі, 7що гори ставиш Своєю силою, підперезаний міццю, 8що втихомирюєш гуркіт морів, їхніх хвиль та галас народів... 9і будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід поранку й де вечір. 10Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її! 11Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її! 12Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть! 13Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір'я! (65-14) Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають!

Chapter 66

1 Для дириґетна хору. Пісня. Псалом. Уся земле, покликуйте Богові, 2виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть! 3Скажіть Богу: Які Твої вчинки грізні! Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі, 4вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє! Села. 5ідіть і погляньте на Божі діла, Він грізний у ділах проти людських синів! 6Він на суходіл змінив море, й переходили річку ногою, там раділи ми в Ньому! 7Він царює навіки Своєю могутністю, очі Його між народами зорять, нехай не несуться відступники! Села.

8 Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте, 9що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись, 10бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється... 11Ти нас до в'язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна, 12Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів!

13 Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті, 14що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй! 15Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим, приготую биків із козлами. Села. 16ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі: 17До Нього я кликав устами своїми, і хвали Йому під моїм язиком! 18Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене, 19але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви! 20Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене!

Chapter 67

1 Для дириґетна хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня. (67-2) Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Села, 2(67-3) щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх спасіння Твоє! 3(67-4) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи! 4(67-5) Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі! Села. 5(67-6) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи! 6(67-7) Земля врожай свій дала, Бог поблагословив нас, наш Бог! 7(67-8) Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його!

Chapter 68

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Пісня. (68-2) Нехай воскресне Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники! 2(68-3) Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем! 3(68-4) А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть! 4(68-5) Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, Господь Йому Ймення, та перед Ним веселіться! 5(68-6) Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм! 6(68-7) Бог самітних уводить до дому, витягує в'язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!

7 (68-8) Боже, коли перед народом Своїм Ти виходив, коли йшов Ти пустинею, Села, 8(68-9) то тряслася земля, також капало небо було перед Богом, Сінай затремтів перед Богом, Богом ізраїля! 9(68-10) Дощ добродійний спускаєш Ти краплями, Боже, на спадок Свій перемучений міцно поставив його. 10(68-11) У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже! 11(68-12) Господь дає слово; провісниць велика многота: 12(68-13) Царі військ утікають, утікають, пані ж дому розділює здобич. 13(68-14) Коли ви спочиваєте між обійстями то крила голубки покриті сріблом, а пера її зеленкавістю золота. 14(68-15) Коли Всемогутній царів розпорошував в Краї, то сніг Ти спускав на Цалмоні.

15 (68-16) Гора Божа Башанська гора, гора верхогір'я гора та Башанська. 16(68-17) Верхогір'я, чого заздрісно дивитеся на ту гору, що Бог зажадав на мешкання Своє, і Господь буде мешкати там завжди? 17(68-18) Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні, Господь із Сінаю прибув до святині. 18(68-19) Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, і відступники мешкати будуть у Господа Бога також. 19(68-20) Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння! Села. 20(68-21) Бог для нас Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти! 21(68-22) Але розторощить Бог голову Своїх ворогів, маківку, вкриту волоссям, того, хто в гріхах своїх ходить!

22 (68-23) Промовив Господь: Я спроваджу з Башану тебе, з глибин моря спроваджу, 23(68-24) щоб ти ногу свою мив у крові, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів! 24(68-25) Походи Твої, Боже, бачено, походи Бога мого у святині мого Царя: 25(68-26) Попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах: 26(68-27) Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел ізраїля! 27(68-28) Там Веніямин молодий, їхній володар, князі Юди, їхні полки, князі Завулона, князі Нефталима. 28(68-29) Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив! 29(68-30) із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара. 30(68-31) Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають! 31(68-32) Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.

32 (68-33) Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села, 33(68-34) що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним. 34(68-35) Визнайте Богові силу, величність Його над ізраїлем, а в хмарах потуга Його! 35(68-36) Бог грізний у святинях Своїх, Бог ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний!

Chapter 69

1 Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів. (69-2) Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! 2(69-3) Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія! 3(69-4) Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!... 4(69-5) Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю! 5(69-6) Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані! 6(69-7) Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів, 7(69-8) бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!... 8(69-9) Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері, 9(69-10) бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене, 10(69-11) і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу... 11(69-12) За одежу надів я верету, і за приказку став я для них: 12(69-13) про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...

13 (69-14) А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого, 14(69-15) визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод! 15(69-16) Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня! 16(69-17) Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене, 17(69-18) і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене, 18(69-19) наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!... 19(69-20) Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги! 20(69-21) Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов! 21(69-22) і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...

22 (69-23) Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами, 23(69-24) бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються! 24(69-25) Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє! 25(69-26) Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде! 26(69-27) Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою... 27(69-28) Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, 28(69-29) нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!... 29(69-30) А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,

30 (69-31) і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму! 31(69-32) і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має. 32(69-33) Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце, 33(69-34) бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він! 34(69-35) Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається, 35(69-36) бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його, 36(69-37) і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім!

Chapter 70

1 Для дириґетна хору. Давидів. На пам'ятку. (70-2) Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені! 2(70-3) Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого! 3(70-4) Бодай повернулися з соромом ті, хто говорить на мене: Ага! Ага! 4(70-5) Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь! 5(70-6) А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

Chapter 71

1 До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений! 2визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене, 3стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя! 4Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене, 5Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого! 6На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! 7Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона! 8Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности! 9Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене, 10бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом, 11говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!... 12Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені! 13Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!

14 А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу! 15Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю, 16буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою! 17Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої. 18А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої! 19Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі? 20Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш, 21Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене! 22А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти ізраїлів! 23Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував! 24Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!

Chapter 72

1 Соломонів. Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,

2 хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю! 3Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду. 4Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя! 5Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду! 6Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю! 7Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць, 8і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі! 9Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати... 10Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки! 11і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи, 12бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! 13Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, 14від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його! 15і буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день! 16На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі! 17Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!

18 Благословен Господь Бог, Бог ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє, 19і благословенне навіки ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь! 20Скінчились молитви Давида, сина Єссея.

Chapter 73

1 Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих! 2А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, 3бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, 4бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, 5на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. 6Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, 7вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, 8сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: 9свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!... 10Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду 11та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість, 12як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє? 13Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої, 14і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

15 Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. 16і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, 17аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: 18направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! 19Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! 20Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

21 Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, 22а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... 23Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, 24Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! 25Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! 26Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, 27бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! 28А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

Chapter 74

1 Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська? 2Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився, 3підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!... 4Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої, 5виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева... 6А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами, 7Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили... 8Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів... 9Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... 10Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє? 11Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі! 13Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, 14Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині, 15Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі! 16Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, 17всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

18 Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє! 19Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди! 20Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля! 21Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє! 22Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного! 23Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Chapter 75

1 Для дириґетна хору. „Не вигуби!" Псалом Асафів. Пісня. (75-2) Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке Твоє Ймення! Оповідають про чуда Твої. 2(75-3) Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо. 3(75-4) Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Села. 4(75-5) Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога! 5(75-6) Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно,

6 (75-7) бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, 7(75-8) але судить Бог: того Він понижує, а того повищує, 8(75-9) бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип'ють лиш дріжджі її! 9(75-10) А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова, 10(75-11) відрубаю всі роги безбожних, роги праведного піднесуться!

Chapter 76

1 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом Асафів. Пісня. (76-2) Бог знаний у Юді, Його Ймення велике в ізраїлі! 2(76-3) У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні, 3(76-4) Він там поламав стріли луку, щита та меча, та війну! Села. 4(76-5) Ти осяйний, потужніший за гори відвічні. 5(76-6) Обдерто людей сильносердих, задрімали вони своїм сном, і не знайшли своїх рук усі мужі військові... 6(76-7) Від сваріння Твого, Боже Яковів, оглушується колесниця та кінь:

7 (76-8) Ти Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого?... 8(76-9) Як звіщаєш Ти суд із небес, то боїться й стихає земля, 9(76-10) як встає Бог на суд, щоб спасти всіх покірних землі! Села. 10(76-11) Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в'яжеш. 11(76-12) Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточає, хай приносять дарунка Грізному: 12(76-13) Він духа вельмож впокоряє, страшний Він для земних царів!

Chapter 77

1 Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене! 2(77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена: 3(77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села. 4(77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю... 5(77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні, 6(77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає: 7(77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає? 8(77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід? 9(77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села. 10(77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

11 (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, 12(77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім! 13(77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш? 14(77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами, 15(77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села. 16(77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні. 17(77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали. 18(77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля! 19(77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. 20(77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Chapter 78

1 Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, 2нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю! 3Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, 4того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! 5Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, 6щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. 7і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть. 8і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою: 10вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися, 11і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав. 12Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім: 13Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал; 14і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч; 15на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні. 16Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки. 17Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, 18і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. 19і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? 20Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму? 21Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів, 22бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись. 23А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, 24і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: 25Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости! 26Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра, 27і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок, 28і спустив його серед табору його, коло наметів його. 29і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс! 30Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах, 31а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив... 32Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його, 33і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху. 34Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали, 35і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель. 36і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому, 37бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті... 38Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість, 39і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу! 41і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого, 42вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі, 43як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої, 44і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили... 45Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили. 46А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані. 47Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці. 48і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні. 49Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів. 50Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці. 51і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових. 52і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині. 53і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх. 54і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула. 55і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив. 56Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували, 57і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук. 58і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами. 59Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем, 60і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей, 61і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога... 62і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою: 63його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень, 64його священики від меча полягли, і не плакали вдови його. 65Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений, 66і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав! 67Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав, 68а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив! 69і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував. 70і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв, 71від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій, 72і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Chapter 79

1 Псалом Асафів. Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили! 2Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній... 3Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!... 4Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць... 5Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть, 7бо вони з'їли Якова, а мешкання його опустошили! 8Не пам'ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!... 9Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого! 10Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів, 11нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих! 12А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи! 13А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!

Chapter 80

1 Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів. (80-2) Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися 2(80-3) перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! 3(80-4) Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! 4(80-5) Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого? 5(80-6) Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри... 6(80-7) Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші... 7(80-8) Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

8 (80-9) Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив, 9(80-10) Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край, 10(80-11) гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри, 11(80-12) аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки! 12(80-13) Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою? 13(80-14) Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її! 14(80-15) Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника, 15(80-16) і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив! 16(80-17) В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого, 17(80-18) нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі! 18(80-19) А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім'я Твоє кликати! 19(80-20) Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

Chapter 81

1 Для дириґетна хору. На ґітійськім знарядді. Асафів. (81-2) Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова, 2(81-3) заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами, 3(81-4) засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята, 4(81-5) бо це право ізраїлеві, Закон Бога Якова! 5(81-6) На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав: 6(81-7) Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились. 7(81-8) Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села.

8 (81-9) Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о ізраїлю, коли б ти послухав Мене: 9(81-10) нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому! 10(81-11) Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню! 11(81-12) Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль, 12(81-13) і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами! 13(81-14) Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх, 14(81-15) ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх! 15(81-16) Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час, 16(81-17) і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!

Chapter 82

1 Псалом Асафів. Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить: 2Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? Села. 3Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря, 4порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих! 5Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони... Всі основи землі захитались...

6 Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі, 7та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож. 8Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи!

Chapter 83

1 Пісня. Псалом Асафів. (83-2) Боже, не будь мовчазним, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, 2(83-3) бо ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попідіймали! 3(83-4) Вони проти народу Твого хитрий задум видумують, і нараджуються проти тих, кого Ти бережеш! 4(83-5) Вони кажуть: Ходіть но, та знищимо їх з-між народів, і згадуватись більш не буде імення ізраїля! 5(83-6) Бо вони однодушно нарадилися, проти Тебе умови складають, 6(83-7) намети Едома й ізмаїльтян, Моав та агаряни, 7(83-8) Ґевал і Аммон, і Амалик, Филистея з мешканцями Тиру. 8(83-9) і Ашшур поєднався був з ними, вони синам Лотовим стали раменом. Села.

9 (83-10) Зроби їм, як Мідіянові, як Сісері, як Явінові в долині Кішон, 10(83-11) при Ен-Дорі вони були знищені, стали погноєм землі! 11(83-12) Поклади їх та їхніх вельмож, як Орева, й як Зеева, й як Зеваха, й як Цалмунну, усіх їхніх князів, 12(83-13) що казали були: Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже! 13(83-14) Боже мій, бодай стали вони, немов порох у вихрі, як солома на вітрі! 14(83-15) Як огонь палить ліс, й як запалює полум'я гори, 15(83-16) так Ти їх пожени Своїм вихром, і настраш Своєю бурею! 16(83-17) Наповни обличчя їхнє соромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи! 17(83-18) Нехай будуть вони засоромлені, й завжди хай будуть настрашені, і хай застидаються, й хай вони згинуть! 18(83-19) і нехай вони знають, що Ти, Твоє Ймення Господь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!

Chapter 84

1 Для дириґетна хору. На ґітійськомім знарядді. Синів Кореєвих. Псалом. (84-2) Які любі оселі Твої, Господи Саваоте! 2(84-3) Затужена та омліває душа моя за подвір'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого! 3(84-4) і пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій! 4(84-5) Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе! Села. 5(84-6) Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе, 6(84-7) ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення! 7(84-8) Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.

8 (84-9) Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Села. 9(84-10) Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця! 10(84-11) Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности! 11(84-12) Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить. 12(84-13) Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється!

Chapter 85

1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (85-2) Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув, 2(85-3) Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Села. 3(85-4) Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости! 4(85-5) Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ! 5(85-6) Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід? 6(85-7) Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою! 7(85-8) Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє,

8 (85-9) нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир! народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються! 9(85-10) Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі. 10(85-11) Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються, 11(85-12) правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає. 12(85-13) і Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій. 13(85-14) Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить.

Chapter 86

1 Молитва Давидова. Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий! 2Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе! 3Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день, 4потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою, 5бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе! 6Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого, 7в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!

8 Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої! 9Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та ім'я Твоє славити будуть, 10великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний! 11Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого! 12Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки ім'я Твоє, 13велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого! 14Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе... 15А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий, 16зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці! 17Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!

Chapter 87

1 Синів Кореєвих. Псалом. Пісня. Основа його на горах святих, 2Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові. 3Славне розповідають про тебе, місто Боже! Села.

4 Тим, хто знає мене, нагадаю про Рагав та про Вавилон; ось Филистея та Тир з Кушем кажуть: Отой народився був там. 5і про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його! 6Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там! Села. 7і співають у танку вони: У Тобі всі джерела мої!

Chapter 88

1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина. (88-2) Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою: 2(88-3) хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого, 3(88-4) душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу! 4(88-5) Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий... 5(88-6) Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки... 6(88-7) Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах. 7(88-8) На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села. 8(88-9) Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу, 9(88-10) стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

10 (88-11) Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села. 11(88-12) Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні? 12(88-13) Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя? 13(88-14) Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує... 14(88-15) Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє? 15(88-16) Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став... 16(88-17) Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене, 17(88-18) вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... 18(88-19) друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...

Chapter 89

1 Навчальна пісня Етана езрахеяннина. (89-2) Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід! 2(89-3) Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім. 3(89-4) Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові: 4(89-5) Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки! Села.

5 (89-6) і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих, 6(89-7) бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? 7(89-8) Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє! 8(89-9) Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм! 9(89-10) Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш. 10(89-11) Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів. 11(89-12) Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив! 12(89-13) Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє. 13(89-14) Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя! 14(89-15) Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!

15 (89-16) Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! 16(89-17) Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю, 17(89-18) бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься, 18(89-19) бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!

19 (89-20) Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу: 20(89-21) знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою, 21(89-22) щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його! 22(89-23) Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати, 23(89-24) його ворогів поб'ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників! 24(89-25) із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться, 25(89-26) і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його. 26(89-27) Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого! 27(89-28) Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів. 28(89-29) Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний, 29(89-30) і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба! 30(89-31) Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх, 31(89-32) коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх, 32(89-33) тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня! 33(89-34) А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності, 34(89-35) не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню! 35(89-36) Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові: 36(89-37) повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце, 37(89-38) як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села.

38 (89-39) А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця, 39(89-40) Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його, 40(89-41) всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!... 41(89-42) Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем... 42(89-43) Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив, 43(89-44) і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його... 44(89-45) Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, 45(89-46) скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села. 46(89-47) Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? 47(89-48) Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо? 48(89-49) Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села. 49(89-50) Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? 50(89-51) Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів, 51(89-52) якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять! 52(89-53) Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь!

Chapter 90

1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід! 2Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог! 3Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини! 4Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна... 5Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає: 6уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!

7 Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені, 8Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця! 9Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання... 10Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо... 11Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!

12 Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! 13Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів! 14Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні! 15Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого! 16Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам, 17і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!

Chapter 91

1 Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, 2той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього! 3Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної, 4Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда. 5Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, 6ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, 7впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!... 8Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,

9 бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище! 10Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться, 11бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, 12на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги! 13На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати! 14Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає ім'я Моє він; 15як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його, 16і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!

Chapter 92

1 Псалом. Пісня на день суботній. (92-2) То добре, щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній, 2(92-3) вранці розповідати про милість Твою, а ночами про правду Твою 3(92-4) на десятиструнній й на арфі, на лютні та гуслах, 4(92-5) бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, про діла Твоїх рук я співаю! 5(92-6) Які то величні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки Твої, 6(92-7) нерозумна людина не знає, а недоумок не зрозуміє того!

7 (92-8) Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочинці, то на те, щоб навіки були вони знищені, 8(92-9) а Ти, Господи, на висоті повік-віку! 9(92-10) Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпорошаться всі беззаконники! 10(92-11) і Ти рога мого підніс немов в однорожця, мене намастив Ти оливою свіжою. 11(92-12) і дивилося око моє на занепад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, почують про це мої уші! 12(92-13) Зацвіте справедливий, як пальма, і виженеться, немов кедр на Ливані, 13(92-14) посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір'ях нашого Бога, 14(92-15) іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі, 15(92-16) щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!

Chapter 93

1 Царює Господь, зодягнувся у велич, зодягнувся Господь, оперезався Він силою, і міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався! 2Престол Твій поставлений міцно спрадавна, від вічности Ти! 3Ріки піднесли, о Господи, ріки піднесли свій гуркіт, ріки будуть підносити шум від удару їхніх хвиль, 4та над гуркіт великих тих вод, над морські потужнії хвилі, могутніший Господь у висоті! 5Свідоцтва Твої дуже певні, а дому Твоєму належиться святість, о Господи, на довгії дні!

Chapter 94

1 Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився, 2піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай! 3Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть? 4Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці? 5Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать... 6Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт 7та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів... 8Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду? 9Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить? 10Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання? 11Господь знає всі людські думки, що марнота вони!

12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його, 13щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному, 14бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить, 15бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця! 16Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців? 17Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!... 18Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене! 19Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу! 20Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право? 21Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять. 22і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого, 23і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!

Chapter 95

1 Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого, 2хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні, 3бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма, 4що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір'я гірські, 5що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували! 6Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!

7 Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте, 8не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби, 9коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє. 10Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх, 11тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!

Chapter 96

1 Співайте для Господа пісню нову, уся земле, співайте для Господа! 2Співайте для Господа, благословляйте ім'я Його, з дня на день сповіщайте спасіння Його! 3Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіми народами, 4бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх! 5Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса, 6перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його! 7Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу, 8дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір'я Його! 9Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле,

10 сповістіть між народами: Царює Господь! Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо! 11Хай небо радіє, і хай веселиться земля, нехай гримить море й усе, що у нім, 12нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дерева лісні, 13перед Господнім лицем, бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй!

Chapter 97

1 Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови! 2Хмара та морок круг Нього, справедливість та право підстава престолу Його. 3Огонь іде перед лицем Його, і ворогів Його палить навколо. 4Освітили вселенну Його блискавиці, те бачить земля та тремтить! 5Гори, як віск, розтопилися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі. 6Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі народи. 7Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється! Додолу впадіть перед Ним, усі боги!

8 Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи, 9бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно! 10Хто Господа любить, ненавидьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки несправедливих. 11Світло сіється для справедливого, а для простосердих розрада. 12Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу пам'ять!

Chapter 98

1 Псалом. Співайте для Господа пісню нову, бо Він чуда вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його. 2Спасіння Своє Господь виявив, перед очима народів відкрив Свою правду. 3Пам'ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому ізраїля. Бачать всі кінці землі те спасіння, що чинить наш Бог.

4 Уся земле, викликуйте Господу, покликуйте радісно, і співайте та грайте! 5Грайте Господеві на гуслах, на гуслах і піснопінням, 6на сурмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа! 7Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселенна й мешканці її, 8ріки хай плещуть в долоні, разом радіють хай гори 9перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде: Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді!

Chapter 99

1 Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля! 2Великий Господь на Сіоні, і піднесений Він над усіма народами! 3Хай ім'я Твоє славлять, велике й грізне воно! 4А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив! 5Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!

6 Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх, 7у стовпі хмари до них говорив. Вони зберігали свідоцтва Його й постанови, що Він дав був для них. 8Господи, Боже наш, Ти вислуховував їх, Ти був для них Богом вибачливим, але мстився за їхні діла. 9Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!

Chapter 100

1 Вдячний псалом. Уся земле, покликуйте Господу! 2Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом! 3Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська. 4Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, ім'я Його благословляйте, 5бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!

Chapter 101

1 Псалом Давидів. Я виспівувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи, 2придивлятимуся до дороги невинного. Коли прийдеш до мене? Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого, 3не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної, діло відступства ненавиджу, не приляже до мене воно, 4перекірливе серце відходить від мене, лихого не знаю! 5Хто таємно обчорнює ближнього свого, я знищу того, високоокого й гордосердого, його не стерплю! 6Мої очі на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто ходить дорогою невинного, той буде служити мені. 7Обманець не сяде в середині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець! 8Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку, щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців!

Chapter 102

1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе! 2(102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене! 3(102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі... 4(102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій... 5(102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості... 6(102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн! 7(102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі... 8(102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене! 9(102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую, 10(102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене... 11(102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

12 (102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід. 13(102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець, 14(102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили! 15(102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї. 16(102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй. 17(102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить. 18(102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа, 19(102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес, 20(102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити, 21(102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його, 22(102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

23 (102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив... 24(102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки. 25(102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук, 26(102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони... 27(102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! 28(102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

Chapter 103

1 Давидів. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його! 2Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! 3Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє. 4Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує. 5Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!

6 Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних. 7Він дороги Свої об'явив був Мойсеєві, діла Свої дітям ізраїлевим. 8Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий. 9Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. 10Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими. 11Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його, 12як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини! 13Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його, 14бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми порох: 15чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він, 16та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його... 17А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів, 18що Його заповіта додержують, і що пам'ятають накази Його, щоб виконувати їх!

19 Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє. 20Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його! 21Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його! 22Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його! Благослови, душе моя, Господа!

Chapter 104

1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу! 2Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу. 3Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових! 4Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг. 5Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась, 6безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами, 7від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, 8виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї. 9Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

10 Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, 11напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. 12Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. 13Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. 14Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, 15і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. 16Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, 17що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. 18Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

19 і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід. 20Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, 21ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи. 22Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх. 23Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора. 24Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! 25Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! 26Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. 27Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав. 28Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються. 29Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху. 30Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь! 32Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони! 33Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу! 34Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти! 35Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Chapter 105

1 Дякуйте Господу, кличте ім'я Його, серед народів звіщайте про чини Його! 2Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його! 3Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа! 4Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! 5Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його, 6ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його! 7Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!

8 Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів, 9що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака. 10Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки, 11говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас! 12Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній, 13і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду. 14Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв: 15Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого! 16і покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав. 17Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був. 18Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло, 19аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило. 20Цар послав і його розв'язав, володар народів і його був звільнив. 21Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм, 22щоб в'язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв. 23і ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї. 24А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.

25 Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його. 26Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його, 27вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї. 28Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його. 29Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу. 30Їхній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх. 31Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому. 32Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю. 33і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював. 34Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку, 35усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з'їла. 36і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили. 37і Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся. 38Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них. 39Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі. 40Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував. 41Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях, 42бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба. 43і Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх, 44і їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів, 45щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли! Алілуя!

Chapter 106

1 Алілуя! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! 2Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його? 3Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу! 4Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм, 5щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!

6 Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили... 7Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним. 8Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. 9Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!... 10і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога, 11і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався! 12Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.

13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його, 14і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували, 15і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу... 16Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому. 17Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила, 18і огонь запалав на їхніх зборах, і полум'я те попалило безбожних... 19Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому, 20і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає, 21забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив, 22у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним... 23і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив! 24Погордили землею жаданою, не повірили слову Його, 25і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу. 26і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині, 27і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах! 28і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих, 29і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них! 30і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась, 31і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки. 32і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея, 33бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми...

34 Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них, 35і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились. 36і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них... 37і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам, 38і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. і через кривавий переступ земля посквернилась, 39і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми... 40і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним, 41і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними, 42і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку... 43Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину! 44Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання, 45і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю, 46і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили! 47Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою! 48Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки! і ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!

Chapter 107

1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! 2хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога, 3і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря! 4Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили, 5голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала... 6і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! 7і Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли. 8Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським, 9бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!

10 Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза, 11бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього. 12Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг, 13і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! 14і Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив. 15Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським, 16бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!

17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня. 18Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти, 19і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх, 20Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби! 21Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським, 22і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!

23 Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді, 24вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині! 25Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його, 26до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється! 27Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яний, і вся їхня мудрість бентежиться! 28Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! 29Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі, 30і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані. 31Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським! 32Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!

33 Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл, 34плодючу землю на солончак через злобу мешканців її. 35Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело, 36і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання, 37і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю! 38і благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю! 39Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку. 40Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині, 41а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару. 42Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я. 43Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!

Chapter 108

1 Пісня. Псалом Давидів. (108-2) Моє серце зміцнилося, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою! 2(108-3) Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю! 3(108-4) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами, 4(108-5) бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар! 5(108-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею!

6 (108-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас! 7(108-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю. 8(108-9) Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє. 9(108-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати! 10(108-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе? 11(108-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже? 12(108-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота! 13(108-14) Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!

Chapter 109

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий, 2бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною! 3і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють, 4обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них, 5вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!

6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане! 7Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом! 8Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере! 9Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою! 10і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував! 11Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю! 12Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости! 13Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє! 14Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері! 15Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, 16ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її! 17Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього! 18Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива! 19Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться! 20Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!

21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй, 22бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!... 23Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений! 24Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи, 25і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають... 26Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене! 27і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив! 28Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме! 29Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату! 30Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду, 31бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!

Chapter 110

1 Псалом Давидів. Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм! 2Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, пануй Ти поміж ворогами Своїми! 3Народ Твій готовий у день військового побору Твого, в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість. 4Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.

5 По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого, 6Він буде судити між народами, землю виповнить трупами, розторощить Він голову в краї великім... 7Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову!

Chapter 111

1 Алілуя! Буду славити Господа з повного серця, в колі праведних та на згромадженні! 2Великі Господні діла, вони пожадані для всіх, хто їх любить! 3Його діло краса та величність, а правда Його пробуває навіки! 4Він пам'ятку чудам Своїм учинив, милостивий та щедрий Господь! 5Поживу дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам'ятає повік!

6 Силу чинів Своїх об'явив Він народові Своєму, щоб спадщину народів їм дати. 7Діла рук Його правда та право, всі накази Його справедливі, 8вони кріпкі на вічні віки, вони зроблені вірністю і правотою! 9Послав Він Своєму народові визволення, заповіта Свого поставив навіки, святе та грізне Його Ймення! 10Початок премудрости страх перед Господом, добрий розум у тих, хто виконує це, Його слава навіки стоїть!

Chapter 112

1 Алілуя! Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! 2Буде сильним насіння його на землі, буде поблагословлений рід безневинних! 3Багатство й достаток у домі його, а правда його пробуває навіки! 4Світло сходить у темряві для справедливих, Він ласкавий, і милостивий, і праведний! 5Добрий муж милостивий та позичає, удержує справи свої справедливістю,

6 і навіки він не захитається, у вічній пам'яті праведний буде! 7Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа! 8Уміцнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми! 9Він щедро убогим дає, його правда навіки стоїть, його ріг підіймається в славі! 10Це бачить безбожний та гнівається, скрегоче зубами своїми та тане... Бажання безбожних загине!

Chapter 113

1 Алілуя! Хваліте, Господні раби, хваліть ім'я Господа! 2Нехай буде благословенне Господнє ім'я відтепер і навіки! 3Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє ім'я! 4Господь підіймається над усі народи, Його слава понад небеса! 5Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті, 6та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі? 7Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного, 8щоб його посадити з вельможними, з вельможними люду Його! 9Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей! Алілуя!

Chapter 114

1 Як виходив ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів, 2Юда став за святиню Йому, а ізраїль Його пануванням! 3Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад! 4Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята! 5Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад? 6Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята? 7Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова, 8що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!

Chapter 115

1 (114-9) Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою! 2(114-10) Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог? 3(114-11) А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив. 4(114-12) Їхні божки срібло й золото, діло рук людських: 5(114-13) вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, 6(114-14) мають уші й не чують, мають носа й без нюху, 7(114-15) мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять! 8(114-16) Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!

9 (114-17) ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм! 10(114-18) Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм! 11(114-19) Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм! 12(114-20) Господь пам'ятає про нас, нехай поблагословить! Нехай поблагословить ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів! 13(114-21) Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих! 14(114-22) Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей! 15(114-23) Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю! 16(114-24) Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським! 17(114-25) Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання, 18(114-26) а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки! Алілуя!

Chapter 116

1 (115-1) Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх, 2(115-2) бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні! 3(115-3) Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я! 4(115-4) А я в ім'я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою! 5(115-5) Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний! 6(115-6) Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені! 7(115-7) Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі, 8(115-8) бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання. 9(115-9) Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!

10 (116-1) Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений! 11(116-2) Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду! 12(116-3) Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені? 13(116-4) Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє ім'я! 14(116-5) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його! 15(116-6) Дорога в очах Господа смерть богобійних Його! 16(116-7) О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розв'язав! 17(116-8) Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім ім'ям буду кликати! 18(116-9) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його, 19(116-10) на подвір'ях Господнього дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілуя!

Chapter 117

1 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи, 2бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки! Алілуя!

Chapter 118

1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! 2Нехай скаже ізраїль, бо навіки Його милосердя! 3Нехай скаже дім Ааронів, бо навіки Його милосердя! 4Нехай скажуть ті, хто боїться Господа, бо навіки Його милосердя! 5У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь! 6Зо мною Господь не боюся нікого, що зробить людина мені? 7Господь серед тих, що мені помагають, і побачу загибіль своїх ненависників. 8Краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на людину, 9краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на вельможних! 10Всі народи мене оточили, я ж Господнім ім'ям їх понищив! 11Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім ім'ям їх понищив! 12Оточили мене немов бджоли, та погасли вони, як терновий огонь, я бо Господнім ім'ям їх понищив! 13Дошкульно попхнув ти мене на падіння, та Господь спас мене! 14Господь моя сила та пісня, і став Він спасінням мені! 15Голос співу й спасіння в наметах між праведників: Господня правиця виконує чуда! 16Правиця Господня підноситься, правиця Господня виконує чуда! 17Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні! 18Покарати мене покарав був Господь, та смерти мені не завдав.

19 Відчиніте мені брами правди, я ними ввійду, буду славити Господа! 20Це брама Господня, праведники в неї входять. 21Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням мені! 22Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, 23від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! 24Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім! 25Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти! 26Благословен, хто гряде у Господнє ім'я! Благословляємо вас із Господнього дому! 27Господь Бог, і засяяв Він нам. Прив'яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника! 28Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати! 29Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

Chapter 119

1 Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім! 2Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем, 3і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!

4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно. 5Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов, 6не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!

7 Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих. 8Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!

9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!

10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!

11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.

12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!

13 Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх. 14З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим. 15Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись. 16Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!

17 Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!

18 Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!

19 На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!

20 Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу...

21 Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.

22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!

23 Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,

24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!

25 Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!

26 Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх! 27Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.

28 Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм! 29Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!

30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив. 31До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене! 32Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.

33 Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця! 34Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!

35 Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу. 36Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.

37 Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!

38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.

39 Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.

40 Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!

41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм, 42і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!

43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів! 44А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!

45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю. 46і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому! 47і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив, 48і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!

49 Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.

50 Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.

51 Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!

52 Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію!

53 Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!

54 Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.

55 Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого! 56Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.

57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.

58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!

59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув. 60Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.

61 Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.

62 Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.

63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!

64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!

65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм. 66Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!

67 Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.

68 Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!

69 Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх. 70Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.

71 Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!

72 Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.

73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!

74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!

75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.

76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба. 77Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.

78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої. 79До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.

80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!

81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого! 82За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...

83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.

84 Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?

85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм. 86Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені! 87Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!

88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!

89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває. 90З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона, 91усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!

93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.

94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!

95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.

96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!

97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!

98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя! 99Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя! 100Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!

101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.

102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.

103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам! 104Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!

105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.

106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.

107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!

108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!

109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув. 110Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.

111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого. 112Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.

113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.

114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.

115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!

116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому! 117Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!

118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда. 119Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої. 120Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!

121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам. 122Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.

123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.

124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов! 125Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!

126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.

127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота. 128Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!

129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.

130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.

131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.

132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.

133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.

134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!

135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!

136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...

137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди, 138бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!

139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.

140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.

141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.

142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.

143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш! 144Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!

145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх! 146Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!

147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю. 148Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.

149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі, 151та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!

152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!

153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого! 154Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!

155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.

156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!

158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.

159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!

160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.

161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.

162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.

163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!

164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.

165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.

166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.

167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх. 168Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!

169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму! 170Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!

171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.

172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.

173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої. 174Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!

175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!

176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!...

Chapter 120

1 Пісня прочан. Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав, 2Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого! 3Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик? 4Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!

5 Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару! 6Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир: 7я за мир, та коли говорю, то вони за війну!

Chapter 121

1 Пісня прочан. Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога, 2мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю! 3Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож: 4оце не дрімає й не спить Сторож ізраїлів! 5Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй, 6удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі! 7Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, 8Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!

Chapter 122

1 Пісня прочан. Давидова. Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього! 2Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме. 3Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, 4куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити ізраїлеві, щоб іменню Господньому дякувати! 5Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового.

6 Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе! 7Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх! 8Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі! 9Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!

Chapter 123

1 Пісня прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш! 2Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами! 3Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились! 4Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...

Chapter 124

1 Пісня прочан. Давидова. Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість! 2коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина, 3то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів, 4то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би, 5душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!

6 Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів! 7Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались! 8Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю!

Chapter 125

1 Пісня прочан. Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік! 2Єрусалим, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки! 3Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди.

4 Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих! 5Тих же, що збочують на свої манівці, нехай їх провадить Господь разом із беззаконцями! Мир на ізраїля!

Chapter 126

1 Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні... 2Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними! 3Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

4 Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь! 5Хто сіє з слізьми, зо співом той жне: 6все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!

Chapter 127

1 Пісня прочан. Соломонова. Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! 2Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму! 3Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода! 4Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді: 5блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!

Chapter 128

1 Пісня прочан. Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його! 2Коли труд своїх рук будеш їсти, блажен ти, і добре тобі! 3Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові! 4Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа! 5Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя, 6і побачиш онуків своїх! Мир на ізраїля!

Chapter 129

1 Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість! 2Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали! 3Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни, 4та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

5 Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить! 6Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте, 7що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник, 8і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!

Chapter 130

1 Пісня прочан. З глибини я взиваю до Тебе, о Господи: 2Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого! 3Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико? 4Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе...

5 Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю. 6Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже. 7Хай надію складає ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним, 8і ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів!

Chapter 131

1 Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене! 2Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя! 3Хай надію складає ізраїль на Господа відтепер аж навіки!

Chapter 132

1 Пісня прочан. Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки, 2що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова: 3Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї, 4не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм, 5аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова! 6Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його. 7Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його! 8Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї! 9Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні! 10Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм! 12Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм! 13Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі: 14То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав, 15поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую! 16Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно. 17Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника, 18ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!

Chapter 133

1 Пісня прочан. Давидова. Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно! 2Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його! 3Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!

Chapter 134

1 Пісня прочан. Поблагословіть оце Господа, всі раби Господні, що по ночах у домі Господньому ви стоїте! 2Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть! 3Нехай поблагословить тебе із Сіону Господь, що вчинив небо й землю!

Chapter 135

1 Алілуя! Хваліте Господнє ім'я, хваліте, Господні раби, 2що стоїте в домі Господньому, на подвір'ях дому нашого Бога! 3Хваліть Господа, бо добрий Господь, співайте іменню Його, бо приємне воно, 4бо вибрав Господь собі Якова, ізраїля на власність Свою!

5 Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх! 6Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах! 7Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх. 8Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини. 9Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона і на рабів всіх його. 10Він уразив багато народів, і потужних царів повбивав: 11Сигона, царя амореян, і Оґа, Башану царя, та всіх ханаанських царів. 12і Він дав їхню землю спадщиною, на спадок ізраїлеві, Своєму народові. 13Господи, Ймення Твоє віковічне, Господи, пам'ять Твоя з роду в рід! 14Бо буде судити Господь Свій народ, та змилосердиться Він над Своїми рабами.

15 Божки людів то срібло та золото, діло рук людських: 16вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, 17мають уші й не чують, в їхніх устах нема віддиху! 18Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає! 19Доме ізраїлів, благословіть Господа! Аароновий доме, благословіть Господа! 20Доме Левіїв, благословіть Господа! Хто боїться Господа, благословіть Господа! 21Благословенний Господь від Сіону, що мешкає в Єрусалимі! Алілуя!

Chapter 136

1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! 2Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя! 3Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя! 4Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя! 5Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя! 6Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя! 7Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя! 8сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя! 9місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!

10 Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя! 11і ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя! 12рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя! 13Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя! 14і серед нього ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя! 15і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя! 16Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя! 17Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя! 18і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя! 19Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя! 20і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя! 21і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя! 22на спадок ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!

23 Хто про нас пам'ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя! 24і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя! 25Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя! 26Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!

Chapter 137

1 Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! 2На вербах у ньому повісили ми свої арфи, 3співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень! 4Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця? 5Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя! 6Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

7 Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!... 8Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла! 9Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

Chapter 138

1 Давидів. Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі! 2Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє! 3Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою! 4Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх, 5і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,

6 бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека! 7Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені, 8для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!

Chapter 139

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав, 2Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. 3Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, 4бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! 5Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав. 6Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? 8Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! 9Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, 10то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! 11Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене, 12то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло! 13Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, 14Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! 15і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! 16Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число, 18перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою. 19Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене! 20Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються! 21Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь: 22повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!... 23Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, 24і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

Chapter 140

1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (140-2) Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника, 2(140-3) що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають! 3(140-4) Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села. 4(140-5) Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати... 5(140-6) Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села. 6(140-7) Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого! 7(140-8) Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову,

8 (140-9) не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села. 9(140-10) Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило! 10(140-11) Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!... 11(140-12) Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль! 12(140-13) Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних, 13(140-14) тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!

Chapter 141

1 Псалом Давидів. Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе! 2Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня! 3Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! 4Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!

5 Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла. 6Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони... 7Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу. 8Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя! 9Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників! 10Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!

Chapter 142

1 Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю! 2(142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його, 3(142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

4 (142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою... 5(142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих! 6(142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! 7(142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

Chapter 143

1 Псалом Давидів. Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене! 2і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде! 3Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі... Посадив мене в темряву, як мерців цього світу! 4Омліває мій дух у мені, кам'яніє в нутрі моїм серце моє... 5Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук. 6Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села.

7 Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу! 8Об'яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою! 9Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся! 10Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі! 11Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі! 12А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій!

Chapter 144

1 Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни! 2Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене! 3Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього? 4Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща! 5Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують! 6Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж! 7Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців, 8що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

9 Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі, 10що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча! 11Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива, 12щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати! 13Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються! 14Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань! 15Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Chapter 145

1 Хвала Давидова. Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю, і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку! 2Я кожного дня Тебе благословлятиму, і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку! 3Великий Господь і прославлений вельми, і недослідиме величчя Його! 4Рід родові буде хвалити діла Твої, і будуть могутність Твою виявляти! 5Про пишну славу величчя Твого, про справи чудовні Твої розповім! 6Будуть казати про силу грізних Твоїх чинів, а про велич Твою розповім я про неї. 7Пам'ять про добрість велику Твою сповіщатимуть, і будуть співати про правду Твою! 8Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий й многомилостивий, 9Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!

10 Тебе, Господи, славити будуть усі Твої творива, а святі Твої Тебе благословлятимуть, 11про славу Царства Твого звіщатимуть, про могутність Твою говоритимуть, 12щоб людським синам об'явити про могутність Його та про славу величчя Царства Його! 13Царство Твоє царство всіх віків, а влада Твоя по всі роди! 14Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує! 15Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, 16Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш! 17Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках, 18Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його! 19Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає, 20Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить! 21Славу Господню уста мої будуть звіщати, і благословлятиме кожне тіло святе Його Ймення на віки віків!

Chapter 146

1 Алілуя! Хвали, душе моя, Господа, 2хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую! 3Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: 4вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!

5 Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його, 6що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки, 7правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! Господь в'язнів розв'язує, 8Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних! 9Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює! 10Хай царює навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілуя!

Chapter 147

1 Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала! 2Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців ізраїлевих. 3Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує, 4вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення. 5Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема! 6Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі. 7Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах: 8Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою, 9худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть! 10Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання, 11Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!

12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне, 13бо зміцняє Він засуви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі, 14чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою, 15посилає на землю наказа Свого, дуже швидко летить Його Слово! 16Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, буцім то порох, 17Він кидає лід Свій, немов ті кришки, і перед морозом Його хто устоїть? 18Та Він пошле Своє слово, та й розтопить його, Своїм вітром повіє, вода потече! 19Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя ізраїлю: 20для жодного люду Він так не зробив, той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!

Chapter 148

1 Алілуя! Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті! 2Хваліте Його, всі Його Анголи, хваліте Його, усі війська Його: 3Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні! 4Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами! 5Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони, 6Він їх поставив на вічні віки, дав наказа, і не переступлять його!

7 Хваліть Господа також з землі: риби великі й безодні усі, 8огонь та град, сніг та туман, вітер бурхливий, що виконує слово Його, 9гори та пагірки всі, плідне дерево та всі кедрини, 10звірина й вся худоба, все плазуюче та птаство крилате, 11земні царі й всі народи, князі та всі судді землі, 12юнаки та дівиці, старі разом із дітьми, 13нехай усі хвалять Господнє ім'я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах! 14Він рога народу Своєму підніс! Слава всім богобійним Його, дітям ізраїлевим, народові, що до Нього близький! Алілуя!

Chapter 149

1 Алілуя! Заспівайте для Господа пісню нову, Йому слава на зборах святих! 2Хай ізраїль радіє Творцем своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону! 3Нехай славлять ім'я Його танцем, нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах, 4бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм, прикрашає покірних спасінням! 5Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх,

6 прославлення Бога на їхніх устах, а меч обосічний ув їхніх руках, 7щоб чинити між племенами помсту, між народами кари, 8щоб їхніх царів пов'язати кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами, 9щоб між ними чинити суд написаний! Він величність для всіх богобійних! Алілуя!

Chapter 150

1 Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могутнім Його небозводі! 2Хваліте Його за чини могутні Його, хваліте Його за могутню величність Його! 3Хваліте Його звуком трубним, хваліте Його на арфі та гуслах! 4Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті! 5Хваліте Його на цимбалах дзвінких, хваліте Його на цимбалах гучних! 6Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!

Proverbs

Chapter 1

1 Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, 2щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, 3щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, 4щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. 5Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, 6щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

7 Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням. 8Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, 9вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти! 11Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, 12живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! 13Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати. 14Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас, 15сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, 16бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! 17Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: 18то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! 19Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, 21на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: 22Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? 23Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! 24Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! 25І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! 26Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. 27Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, 28тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, 29за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, 30не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! 31І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, 32бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! 33А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!

Chapter 2

1 Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, 2щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, 3якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, 4якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, 5тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання, 6бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум! 7Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить, 8щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних! 9Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,

10 бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! 11розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, 12щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве, 13від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви, 14що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого, 15що стежки їхні круті, і відходять своїми путями, 16щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова, 17що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула, 18вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих, 19ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне, 20щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг! 21Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, 22а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!

Chapter 3

1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце, 2бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою! 3Милість та правда нехай не залишать тебе, прив'яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого, 4і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини! 5Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! 6Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.

7 Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого! 8Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх. 9Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх, 10і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим! 11Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем, 12бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!

13 Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала, 14бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її, 15дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею. 16Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її. 17Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир. 18Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її! 19Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив. 20Знанням Його порозкривались безодні, і кроплять росою ті хмари.

21 Мій сину, нехай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважність, 22і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї, 23Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться! 24Якщо покладешся не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон. 25Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде, 26бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку!

27 Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити, 28не кажи своїм ближнім: Іди, і знову прийди, а взавтра я дам, коли маєш з собою. 29Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить. 30Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі. 31Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай, 32бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба. 33Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить, 34з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає. 35Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором.

Chapter 4

1 Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму, 2бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте, 3бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї. 4І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи! 5Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, 6не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати! 7Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! 8Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш: 9вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує! 10Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя, 11дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе: 12коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся! 13Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!

14 На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, 15покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, 16бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!... 17Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають. 18А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня! 19Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться...

20 Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили! 21Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого! 22Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування. 23Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя. 24Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ. 25Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують. 26Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої: 27не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!

Chapter 5

1 Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму, 2щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть! 3Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші, 4та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний, 5її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її! 6Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона. 7Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст: 8віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому, 9щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого, 10щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!... 11І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили, 12і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало! 13І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників... 14Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

15 Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя: 16чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води? 17Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! 18Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ, 19вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її! 20І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки? 21Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє: 22власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він, 23помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Chapter 6

1 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого, 2ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст! 3Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай, 4не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм, 5рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!

6 Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: 7нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; 8вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. 9Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? 10Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, 11і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...

12 Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами, 13він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми, 14в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, 15тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема! 16Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: 17очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, 18серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, 19свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!

20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! 21Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй! 22Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе! 23Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання, 24щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки. 25Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, 26бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну... 27Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? 28Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? 29Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї! 30Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, 31та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому! 32Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою, 33побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться, 34бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти: 35він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!

Chapter 7

1 Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі, 2бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця, 3прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого! 4На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений! 5щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

6 Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна, 7і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму, 8проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, 9коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку. 10Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним, 11галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають: 12раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона... 13І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому: 14У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої! 15Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе! 16Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна, 17постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном... 18Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми! 19Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу: 20вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого... 21Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила, 22він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення, 23як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте: 25Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її, 26бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті! 27Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Chapter 8

1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум? 2На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона! 3При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона: 4До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів: 5Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді! 6Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота. 7Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх. 8Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства. 9Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання. 10Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота: 11ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!

12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне. 13Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста! 14В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене. 15Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють. 16Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді. 17Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде! 18Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда: 19ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне! 20Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок, 21щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!

22 Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку, 23відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі. 24Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених. 25Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки, 26коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту. 27Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні, 28коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв, 29коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі, 30то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно, 31радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!

32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти! 33Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього! 34Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти! 35Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа. 36А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!

Chapter 9

1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала. 2Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила. 3Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських: 4Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому: 5Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала! 6Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму! 7Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває. 8Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе. 9Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости! 10Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум, 11бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя. 12Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!

13 Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає! 14Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста, 15щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує: 16Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому: 17Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб... 18І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...

Chapter 10

1 Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.

2 Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює. 3Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.

4 Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.

5 Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.

6 Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.

7 Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.

8 Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.

9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.

10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.

11 Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.

12 Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.

13 В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.

14 Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.

15 Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.

16 Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.

17 Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.

18 Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.

19 Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.

20 Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний. 21Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.

22 Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.

23 Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.

24 Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться. 25Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.

26 Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.

27 Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться. 28Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине.

29 Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям. 30Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.

31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий. 32Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.

Chapter 11

1 Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.

2 Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.

3 Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.

4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.

5 Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою. 6Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.

7 При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.

8 Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.

9 Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.

10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає. 11Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.

12 Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить. 13Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.

14 Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.

15 Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.

16 Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.

17 Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.

18 Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.

19 Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.

20 Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.

21 Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.

22 Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.

23 Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.

24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.

25 Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.

26 Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.

27 Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.

28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.

29 Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.

30 Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.

31 Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

Chapter 12

1 Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.

2 Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь.

3 Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.

4 Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.

5 Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана.

6 Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх.

7 Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.

8 Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду.

9 Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений.

10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.

11 Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму.

12 Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди.

13 Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде.

14 Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.

15 Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради.

16 Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.

17 Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману.

18 Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.

19 Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.

20 В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир.

21 Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.

22 Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.

23 Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.

24 Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.

25 Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.

26 Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.

27 Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.

28 В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.

Chapter 13

1 Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

2 З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

3 Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

4 Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

5 Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

6 Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

7 Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

8 Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

9 Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

10 Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

11 Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

12 Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

13 Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

14 Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

15 Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

16 Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

17 Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

18 Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

19 Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

21 Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

22 Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

23 Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

24 Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

25 Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.

Chapter 14

1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

2 Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

3 На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

4 Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

5 Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

6 Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

7 Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

8 Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

9 Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

10 Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

11 Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

12 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

13 Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

14 Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

15 Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

17 Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

18 Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

19 Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

20 Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

22 Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

23 Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

24 Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

25 Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

26 У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм. 27Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

28 У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

29 Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

30 Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

31 Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

33 Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

34 Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

35 Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

Chapter 15

1 Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.

2 Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють.

3 Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих.

4 Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі.

5 Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.

6 Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад.

7 Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так.

8 Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.

9 Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.

10 Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає.

11 Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!

12 Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.

13 Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.

14 Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть.

15 Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.

16 Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому. 17Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому.

18 Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот.

19 Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка.

20 Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір'ю своєю.

21 Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить.

22 Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.

23 Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!

24 Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу.

25 Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.

26 Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова.

27 Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити.

28 Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.

29 Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.

30 Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості.

31 Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.

32 Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.

33 Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде.

Chapter 16

1 Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.

2 Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.

3 Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.

4 Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.

5 Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!

6 Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.

7 Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.

8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.

9 Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.

10 Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.

11 Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.

12 Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.

13 Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

14 Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його. 15У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.

16 Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!

17 Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.

18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.

19 Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.

20 Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.

21 Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.

22 Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.

23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.

24 Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.

25 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

26 Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.

27 Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. 28Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.

29 Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. 30Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

31 Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.

32 Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.

33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.

Chapter 17

1 Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.

2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.

3 Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.

4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.

5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.

6 Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

7 Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.

8 Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.

9 Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.

10 На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.

11 Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.

12 Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.

13 Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.

14 Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!

15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.

16 Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?

17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.

18 Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.

19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

20 Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.

21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.

22 Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.

23 Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.

24 З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.

25 Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.

26 Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!

27 Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина. 28І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.

Chapter 18

1 Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.

3 З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.

4 Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.

5 Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

6 Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки. 7Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.

8 Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.

9 Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.

10 Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

11 Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.

12 Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.

13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!

14 Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?

15 Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.

16 Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.

17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.

18 Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.

19 Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.

20 Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.

21 Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.

22 Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.

23 Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.

24 Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.

Chapter 19

1 Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.

2 Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.

3 Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.

4 Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...

5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.

6 Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари. 7Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!

8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.

9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

10 Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.

11 Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.

12 Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

13 Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.

14 Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.

15 Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.

16 Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.

17 Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.

18 Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.

19 Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.

20 Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.

21 У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.

22 Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.

23 Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.

24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.

25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.

26 Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,

27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!

28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.

29 На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.

Chapter 20

1 Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.

2 Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.

3 Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.

4 Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.

5 Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.

6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?

7 У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!

8 Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.

9 Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?

10 Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.

11 Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.

12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.

13 Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься!

14 Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.

15 Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.

16 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.

17 Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її.

18 Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами.

19 Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.

20 Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!

21 Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!

22 Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі.

23 Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі.

24 Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?

25 Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати.

26 Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук.

27 Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує.

28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.

29 Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина.

30 Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.

Chapter 21

1 Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує.

2 Всяка дорога людини пряма в її очах, та керує серцями Господь.

3 Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву.

4 Муж гордого ока та серця надутого несправедливий, а світильник безбожних це гріх.

5 Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток.

6 Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти.

7 Насильство безбожних прямує на них, бо права чинити не хочуть.

8 Дорога злочинця крута, а чистий прямий його чин.

9 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

10 Лихого жадає душа нечестивого, і в очах його ближній його не отримає милости.

11 Як карають глумливця мудріє безумний, а як мудрого вчать, знання набуває.

12 До дому свого приглядається праведний, а безбожний доводить до зла.

13 Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.

14 Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну.

15 Радість праведному правосуддя чинити, а злочинцеві страх.

16 Людина, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.

17 Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє.

18 Безбожний то викуп за праведного, а лукавий за щирого.

19 Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.

20 Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його.

21 Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу.

22 До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує.

23 Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.

24 Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством.

25 Пожадання лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, 26він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.

27 Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься.

28 Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди.

29 Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний зміцняє дорогу свою.

30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа. 31Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа!

Chapter 22

1 Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото.

2 Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив.

3 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.

4 Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя.

5 Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них.

6 Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.

7 Багатий панує над бідними, а боржник раб позичальника.

8 Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.

9 Хто доброго ока, той поблагословлений буде, бо дає він убогому з хліба свого.

10 Глумливого вижени, й вийде з ним сварка, і суперечка та ганьба припиняться.

11 Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар.

12 Очі Господа оберігають знання, а лукаві слова Він відкине.

13 Лінивий говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий!

14 Уста коханки яма глибока: на кого Господь має гнів, той впадає туди.

15 До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить від нього її.

16 Хто тисне убогого, щоб собі збагатитись, і хто багачеві дає, той певно збідніє.

17 Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання, 18бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай стануть на устах твоїх вони разом! 19Щоб надія твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе. 20Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням, 21щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.

22 Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі, 23бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.

24 Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою, 25щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі.

26 Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги: 27коли ти не матимеш чим заплатити, нащо візьмуть з-під тебе постелю твою?

28 Не пересувай вікової границі, яку встановили батьки твої.

29 Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими.

Chapter 23

1 Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою, 2і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера: 3не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!

4 Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це, 5свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...

6 Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його, 7бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою, 8той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!

9 Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.

10 Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля, 11бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!

12 Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей. 13Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре: 14ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш. 15Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце, 16і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.

17 Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього, 18бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.

19 Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною. 20Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають, 21бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття. 22Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя. 23Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум. 24Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним. 25Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила. 26Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої. 27Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка. 28І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.

29 В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? 30У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного. 31Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється, 32кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, 33пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі... 34І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху. 35І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...

Chapter 24

1 Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними, 2бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло.

3 Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно. 4А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним. 5Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого. 6Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників.

7 Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі. 8Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим. 9Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині.

10 Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.

11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх? 12Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.

13 Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм, 14отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!

15 Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його, 16бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!

17 Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє, 18щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!

19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним, 20бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.

21 Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними, 22бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?

23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре. 24Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи. 25А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра! 26Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.

27 Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.

28 Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми. 29Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її!

30 Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, 31і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований... 32І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: 33Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, 34і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...

Chapter 25

1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.

2 Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу. 3Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.

4 Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, 5коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.

6 Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій, 7бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.

8 Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній? 9Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого, 10щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.

11 Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого. 12Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

13 Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.

14 Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.

15 Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.

16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.

17 Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.

18 Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.

19 Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.

20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.

21 Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його, 22бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!

23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.

24 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

25 Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.

26 Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.

27 Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.

28 Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.

Chapter 26

1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.

2 Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.

3 Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.

4 Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому. 5Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

6 Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є. 7Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка. 8Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати. 9Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.

10 Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.

11 Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.

12 Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.

13 Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!

14 Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.

15 Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

17 Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

18 Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть, 19так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...

20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка. 21Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати. 22Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.

23 Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,

24 устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі: 25коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид! 26Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.

27 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

28 Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

Chapter 27

1 Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.

2 Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.

3 Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох. 4Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?

5 Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов. 6Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.

7 Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.

8 Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.

9 Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду. 10Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!

11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.

12 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.

13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.

14 Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.

15 Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове: 16хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.

17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.

18 Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

19 Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.

20 Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.

21 Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.

22 Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!

23 Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди, 24бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід? 25Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, 26будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля, 27і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.

Chapter 28

1 Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.

2 Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.

3 Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.

4 Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.

5 Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.

7 Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.

8 Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.

9 Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.

10 Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.

11 Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.

12 Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.

13 Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

14 Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.

15 Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.

16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.

17 Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!

18 Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.

19 Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.

20 Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.

21 Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.

22 Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.

23 Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.

24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.

25 Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.

26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.

27 Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.

28 Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.

Chapter 29

1 Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

2 Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

3 Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

4 Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

5 Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

6 У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

8 Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

9 Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

10 Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

11 Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

12 Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

13 Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

14 Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

15 Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

16 Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

17 Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

18 Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

19 Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

20 Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

21 Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

22 Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

23 Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

24 Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

25 Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

27 Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.

Chapter 30

1 Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я! 2Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму, 3і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих... 4Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш? 5Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. 6До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

7 Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: 8віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, 9щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.

10 Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. 11Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє, 12покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите, 13покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися! 14Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!

15 Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить: 16шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь! 17Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!

18 Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю: 19дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!... 20Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!... 21Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона: 22під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться, 23під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...

24 Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: 25мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; 26борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; 27немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; 28павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!

29 Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири: 30лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким, 31осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо! 32Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста! 33Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.

Chapter 31

1 Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати: 2Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх? 3Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів! 4Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям, 5щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права! 6Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим: 7він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме! 8Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним. 9Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.

10 Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел: 11довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! 12Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя. 13Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками. 14Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій. 15І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм. 16Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника. 17Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої. 18Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі. 19Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають. 20Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. 21Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім. 22Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її. 23Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю. 24Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси. 25Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня. 26Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці. 27Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть. 28Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її: 29Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила! 30Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена! 31Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!

Ecclesiastes

Chapter 1

1 Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі. 2Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе! 3Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

4 Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть! 5І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно. 6Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер... 7Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти! 8Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!... 10Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами! 11Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі. 13І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею. 14Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!... 15Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш! 16Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання. 17І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!... 18Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

Chapter 2

1 Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота... 2На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона? 3Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя. 4Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники, 5запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих. 6Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали. 7Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були! 8Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць. 9І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені. 10І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого! 11Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...

12 І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила! 13І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою: 14у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться! 15І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце... 16Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...

17 І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!... 18І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені, 19а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також... 20І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем... 21Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике! 22Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона? 23Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!... 24Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога! 25Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього? 26Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...

Chapter 3

1 Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: 2час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, 3час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, 4час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, 5час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, 6час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, 7час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, 8час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру! 9Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він? 10Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

11 усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця... 12Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. 13І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий! 14Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його! 15Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда... 17Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло. 18Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, 19бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... 20Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху... 21Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини? 22І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

Chapter 4

1 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя... 2І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер... 3А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!... 5Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло, 6краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

7 І знову я бачив марноту під сонцем: 8Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно... 9Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, 10і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його... 11Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному? 12А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

13 Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає, 14бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим! 15Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його. 16Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...

Chapter 5

1 (4-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла! 2(5-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої! 3(5-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.

4 (5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! 5(5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити! 6(5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити? 7(5-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога! 8(5-7) Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.

9 (5-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє. 10(5-9) Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також! 11(5-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його? 12(5-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає. 13(5-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому, 14(5-13) і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці: 15(5-14) як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!... 16(5-15) І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер? 17(5-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...

18 (5-17) Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її! 19(5-18) Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок! 20(5-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!

Chapter 6

1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми: 2Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!... 3Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!... 4Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його, 5ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!... 6А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

7 Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються. 8Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити? 9Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру... 10Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

11 бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини? 12Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?

Chapter 7

1 Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження! 2Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере! 3Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце! 4Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів. 5Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних, 6бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!...

7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце. 8Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого! 9Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців. 10Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.

11 Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить, 12бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її. 13Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив? 14За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла! 15В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі. 16Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? 17Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм? 18Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того. 19Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті. 20Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила, 21тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе, 22знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!

23 Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона! 24Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його? 25Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство! 26І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона! 27Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння! 28Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!... 29Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!...

Chapter 8

1 Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає? Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суворість лиця її змінюється. 2Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом. 3Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить, 4бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш? 5Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.

6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній, 7бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість? 8Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.

9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї. 10І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті... Марнота й оце! 11Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе. 12Хоч сто раз чинить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх! 13А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!

14 Є марнота, яка на землі діється, що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марнота й оце!... 15І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй. 16Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима, 17і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...

Chapter 9

1 Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею! 2Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!... 3Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...

4 Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому! 5Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них, 6і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!... 7Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки! 8Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи! 9Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти! 10Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!

11 Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони! 12Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...

13 Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона: 14Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу. 15Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину! 16І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів! 17Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими. 18Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...

Chapter 10

1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу. 2Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч. 3Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин. 5Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря: 6на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині! 7Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби... 8Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить. 9Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними. 10Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому! 11Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

12 Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його: 13початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство. 14Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому? 15Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

16 Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять! 17Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці! 18Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах. 19Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати. 20Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...

Chapter 11

1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його. 2Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі. 3Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде. 4Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати. 5Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе. 6Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.

7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити, 8і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота! 9Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду! 10Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

Chapter 12

1 І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні! 2аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем, 3у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає, 4і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі, 5і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники, 6аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю... 7І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

8 Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!... 9Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей. 10Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова. 11Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря. 12А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!

13 Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! 14Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!

Song of Solomon

Chapter 1

1 Соломонова Пісня над піснями.

2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина! 3На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! 4Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе! 5Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові! 6Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...

7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна? 8Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої. 9Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько! 10Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста! 11Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!

12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі. 13Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене! 14Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах! 15Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині! 16Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень! 17Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!

Chapter 2

1 Я саронська троянда, я долинна лілея! 2Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий! 4Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання! 5Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання! 6Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!... 7Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує... 9Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати... 10Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи! 11Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. 12Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! 13Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

14 Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе! 15Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті! 16Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями! 17Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

Chapter 3

1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла... 2Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла... 3Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя? 4Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!... 5Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?

7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих! 8Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного. 9Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев: 10стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!... 11Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!

Chapter 4

1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! 2Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної... 3Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! 4Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів! 5Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями... 6Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану... 7Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!

8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір. 9Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!... 10Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!... 11Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі! 12Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане... 13Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами, 14нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,

15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!... 16Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...

Chapter 5

1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!

2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!... 3Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?... 4Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!... 5Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців... 6Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене... 7Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів! 8Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!

9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас? 10Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших... 11Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон... 12Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали! 13Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча! 14Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами! 15Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри! 16Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!

Chapter 6

1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою. 2Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї. 3Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!

4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами! 5Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду! 6Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної! 7Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! 8Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа, 9та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її: 10Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?

11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали? 12І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр... 13(7-1) Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?

Chapter 7

1 (7-2) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене! 2(7-3) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями! 3(7-4) Два перса твої немов двоє сарняток близнят! 4(7-5) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску! 5(7-6) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями! 6(7-7) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах! 7(7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних! 8(7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!... 9(7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

10 (7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене! 11(7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах! 12(7-13) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам! 13(7-14) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!

Chapter 8

1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би! 2Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх! 3Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!... 4Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!

5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька! 6Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа! 7Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...

8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її? 9Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх... 10Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить... 11Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла. 12Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!

13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені! 14Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!

Isaiah

Chapter 1

1 Видіння 2377 Ісаї 3470, Амосового 531 сина 1121, яке він був бачив 2372 8804 про Юдею 3063 та про Єрусалим 3389 за днів 3117 Уззії 5818, Йотама 3147, Ахаза 271 та Єзекії 3169, Юдиних 3063 царів 4428.

2 Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо говорить Господь: Синів Собі виховав й викохав Я, а вони зняли бунт проти Мене!... 3Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене... 4О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники, ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, обернулись назад! 5У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще... 6Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав'язувані, і оливою не порозм'якшувані... 7Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше, на ваших очах поїдають чужинці його, з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців!... 8І позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене... 9Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні...

10 Послухайте слова Господнього, содомські князі, почуйте Закон Бога нашого, народе гоморський, 11нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю! 12Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір'я Мої? 13Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!... 14Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх... 15Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров'ю...

16 Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! 17Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь! 18Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони! 19Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати. 20А коли ви відмовитеся й неслухняними будете, меч пожере вас, бо уста Господні сказали оце!

21 Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же розбійники! 22Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене... 23Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить... 24Тому то говорить Господь, Господь Саваот, Сильний Ізраїлів: О, буду Я тішитися над Своїми супротивниками, і помщусь на Своїх ворогах! 25І на тебе Я руку Свою оберну, і твою жужелицю немов лугом витоплю, і все твоє оливо повідкидаю! 26І верну твоїх суддів, як перше було, і твоїх радників, як напочатку. По цьому тебе будуть звати: місто справедливости, місто вірне! 27Правосуддям Сіон буде викуплений, а той, хто навернеться в нім, справедливістю. 28А знищення грішників та винуватців відбудеться разом, і ті, що покинули Господа, будуть понищені. 29І будете ви посоромлені за ті дуби, що їх пожадали, і застидаєтеся за садки, які вибрали ви. 30Бо станете ви, як той дуб, що листя всихає йому, і як сад, що не має води. 31І станеться сильний кострицею, його ж діло за іскру, і вони обоє попаляться разом, і не буде нікого, хто б те погасив!

Chapter 2

1 Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим: 2І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди. 3І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму. 4І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! 5Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!

6 Бо Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців. 7І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його. 8І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці, 9і поклонилась людина, і чоловік упокорився... А Ти їм не даруй!

10 Іди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі! 11Горді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня! 12Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно, 13і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби, 14і на всі гори високі, і на всі згір'я піднесені, 15і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі, 16і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо! 17І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня, 18а божища зовсім минуться! 19І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі! 20Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам, 21щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі! 22Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?

Chapter 3

1 Бо Господь ось, Господь Саваот візьме з Єрусалиму й з Юдеї підпору й опору: усяку підпору від хліба, і всяку підпору води, 2лицаря та вояка, суддю та пророка, і чарівника та старого, 3п'ятдесятника та родовитого, і радника, і в мистецтві премудрого, і в закляттях умілого, 4і за правителів дам юнаків, і дітваки запанують над ними! 5І буде чавити народ один одного, і кожен свого ближнього! Повстане хлопчак на старого, а легковажений на поважаного... 6Бо схопить брат брата свого в домі батька свого та й скаже: Ти маєш одежу, то будь нашим правителем, і під рукою твоєю хай буде руїна оця! 7Того дня він підійме свій голос та й скаже: Не буду я рани обв'язувати вам, бо в домі моєму немає ні хліба, ні одягу, не настановляйте мене за правителя люду! 8Бо рухнув Єрусалим, і впала Юдея, бо їхній язик та їхній чин проти Господа, щоб упертими бути очам Його слави...

9 Проти них свідчить вираз лиця їхнього, а гріх свій вони виявляють, немов той Содом, не перечать. Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло! 10Скажіте про праведного: Буде добре йому, бо вони споживуть плід учинків своїх. 11Та горе безбожному, зле, бо йому буде зроблений чин його рук! 12Народ Мій, дітиська його утискають, а жінки мають гору над ним... Народе ти Мій, твої провідники вчинили блудячим тебе, і дорогу стежок твоїх сплутали! 13Господь став на прю, і стоїть, щоб судити народи. 14Господь іде на суд, щоб судитись з старшими народу Свого та з вождями його: Ви виноградника знищили, грабунок з убогого в ваших домах! 15Що це сталося вам, що народ Мій ви гнобите та утискаєте вбогих? Так говорить Господь, Бог Саваот.

16 І промовив Господь: Зате, що дочки Сіонські загорділи, і ходять витягненошиї, і моргають очима, і все ходять дрібними крочками, і дзвонять спряжками на ногах своїх, 17тому вчинить Господь тім'я Сіонських дочок паршивим, і їхній сором обнажить Господь!... 18Того дня поскидає Господь окрасу спряжок на їхніх ногах, і чільця, і місяці, 19сережки, нараменники, і серпанки, 20і завої, і ланцюжки на ногах, і пояски, і пляшечки з пахощами, і чарівничі привіски, 21персні, і сережки носові, 22чудові убрання, і окриття, і намітки та торби, 23дзеркала й льняні хитони та турбани, і прозорі покривала. 24І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси спаленина! 25Попадають мужі твої від меча, а лицарство твоє на війні, 26і будуть стогнати та плакати ворота її, і буде спустошена, й сяде на землю Сіонська дочка...

Chapter 4

1 І того дня сім жінок схоплять мужа одного, говорячи: Ми будемо їсти свій хліб, і зодягатимем одіж свою, тільки йменням твоїм хай нас кличуть, забери ти наш сором!

2 Того дня буде парость Господня красою та славою, плід же земний величністю та пишнотою для врятованих із Ізраїля. 3І буде зосталий в Сіоні й полишений в Єрусалимі, святим буде зватися він, кожен, хто жити записаний в Єрусалимі, 4коли нечистоту Господь змиє з сіонських дочок, а кров Єрусалиму сполоще з-посеред його духом права та духом очищення. 5І створить Господь над усяким житлом на Сіонській горі та над місцем зібрання удень хмару, вночі ж дим і блиск огню полум'яного, бо над всякою славою буде покрова... 6І буде шатро удень тінню від спеки, і захистом та укриттям від негоди й дощу!

Chapter 5

1 Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. 2І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди! 3Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником: 4що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди? 5А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде, 6зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього! 7Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...

8 Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю! 9В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них. 10Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу. 11Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись! 12І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук. 13Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його висохне з прагнення... 14Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому. 15І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть, 16а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості! 17І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.

18 Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх як мотуззям від воза, 19та кажуть: Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми! 20Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке! 21Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим! 22Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою, 23що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього... 24Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум'я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого! 25Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його! 26І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко, 27немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся! Не дримає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його. 28Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані. Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його немов вихор. 29Його рик як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, й її понесе, і ніхто не врятує! 30І на нього ревітиме він того дня, як те море реве... І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її...

Chapter 6

1 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм. 2Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. 3І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! 4І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!

5 Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота! 6І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. 7І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений. 8І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!

9 А Він проказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте. 10Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він! 11І сказав я: Аж доки, о Господи? А Він відказав: Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім... 12І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі... 13І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде... Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости пень їхній!

Chapter 7

1 І сталося за днів Ахаза, сина Йотама, Уззіїного сина, царя Юди, вийшов Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремаліїн, цар Ізраїлів, до Єрусалиму на війну на нього, та не міг звоювати його. 2І сповіщено Давидів дім, і сказано: Став табором Арам у землі Єфремовій. І захиталося серце його й серце народу його, як хитаються лісові дерева від вітру! 3І сказав Господь до Ісаї: Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водоводу горішнього ставу, на биту дорогу Поля-Валюшників. 4І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не м'якне через два залишки тих димлячих головешок, від полум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного, 5за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи: 6Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобудемо для себе, і настановимо царем серед нього Тавеїлового сина. 7Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не буде! 8Бо голова Араму Дамаск, а голова Дамаску Рецін, та ще шістдесят і п'ять літ, і буде зламаний Єфрем, так що перестане бути народом! 9А голова Єфрему Самарія, а голова Самарії син Ремаліїн. Якщо ви не повірите, то не встоїте.

10 І Господь далі говорив до Ахаза й казав: 11Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори! 12А Ахаз відказав: Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа. 13І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого? 14Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл. 15Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати. 16Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її.

17 Спровадить Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили від дня відступлення Єфрема від Юди, спровадить царя асирійського. 18І станеться в день той, привабить Господь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу, що в асирійському краї, 19і вони прилетять, та усядуться всі по проваллях стрімких та по щілинах скельних, і в усіх терновиннях, та на луках усіх... 20Дня того оголить Господь немов бритвою, найнятою по тім боці ріки, царем асирійським, голову та волосся ніг, забере також бороду. 21І буде дня того, що хто прогодує корівку та дві штуки худоби дрібної, 22то станеться, що від многоти молока, що надоїть, споживатиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зостанеться серед землі. 23І буде дня того: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срібла, стане терниною та будяком! 24Зо стрілами й з луком він буде ходити туди, бо стане терниною та будяком уся земля... 25А на всі гори, що заступом копано їх, ти не зійдеш туди, бо будеш боятись тернини й будяччя, і стануться місцем вони, куди волів посилатимуть, і топтатимуть вівці його...

Chapter 8

1 І промовив до мене Господь: Візьми собі велику таблицю, і напиши на ній людським письмом: Квапиться здобич, скорий грабіж. 2І взяв я за свідків собі свідків вірних, священика Урію та Захарія, Єверехіїного сина. 3І зблизився я до пророчиці, і вона зачала, і породила сина. Господь же до мене промовив: Назви ім'я йому: Квапиться здобич, скорий грабіж. 4Бо поки юнак той умітиме кликати Батьку мій, та: Мамо моя, понесеться багатство Дамаску та здобич Самарії перед обличчя царя асирійського. 5І Господь ще далі говорив до мене й казав: 6За те, що народ цей знехтував воду Сілоамську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним, 7то тому ось Господь піднесе на них воду ріки, сильну й велику, царя асирійського та всю славу його. І підійметься вона понад усі свої річища, і піде понад усі береги свої. 8І перейде по Юді вона, заллє та затопить, аж до шиї досягне, і розтягне вона свої крила на всю широчінь твого краю, о Еммануїле!

9 Озлобляйтесь народи, й збентежені будете, почуй, уся земле далека! Озбройтесь, і збентежені будете, озбройтесь, і збентежені будете! 10Радьте раду і буде вона поруйнована, слово кажіть і не збудеться, бо з нами Бог! 11Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною, й остерігав мене, щоб не ходити дорогою цього народу, і казав: 12Не кажіть змова на все, на що каже змова цей народ, і не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся! 13Господа Саваота Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись! 14І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму. 15І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені.

16 Зв'яжи свідоцтво, запечатай Закона між Моїми учнями. 17І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду надіятись на Нього. 18Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки та на чуда в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон. 19А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих? 20До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої! 21І буде блукати утискуваний та голодний. І станеться, коли він зголодніє, то запіниться, і прокляне царя свого та Бога свого, і погляне догори, 22і подивиться він на землю, аж ось тут горе та темнота, темрява утиску, і він буде пхнутий у темність...

Chapter 9

1 (8-23) Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів. 2(9-1) Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними! 3(9-2) Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич! 4(9-3) Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма. 5(9-4) Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню! 6(9-5) Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. 7(9-6) Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!

8 (9-7) Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля, 9(9-8) і пізнає народ, увесь він, Єфрем та мешканець Самарії, що говорять з пихою й надутістю серця: 10(9-9) Попадали цегли, а ми побудуємо з каменя тесаного, сікомори позрубувано, та замінимо їх кедрами! 11(9-10) Та над ним Господь зміцнив противників Реціна, а його ворогів нацькував: 12(9-11) Арама попереду, а филистимлян позаду, і пожерли Ізраїля цілою пащею... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його! 13(9-12) Та народ не звернувся до Того, Хто вразив його, і не шукали Господа Саваота... 14(9-13) Тому то Господь відсік від Ізраїля голову й хвіст, пальму й очеретину за одного дня. 15(9-14) Старий та поважаний це та голова, а пророк, що навчає неправди, це хвіст. 16(9-15) І сталося, що поводатарі цього народу зробилися звідниками, і гинуть проваджені ними. 17(9-16) Тому то його юнаками радіти не буде Господь, а до сиріт його й його вдів милосердя не матиме, бо кожен безбожний й злочинець, і злобне всі уста говорять. При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!... 18(9-17) Бо злоба горить, як огонь, пожирає тернину й будяччя, і палає по запустах лісу, і крутяться вверх стовпи диму... 19(9-18) Від лютости Господа Саваота земля загориться, і стане народ, як пожива огню, і не пощадить жоден брата свого!... 20(9-19) І різати буде праворуч, та буде голодний, і жертиме зліва, але не насититься, кожен жертиме тіло рамена свого: 21(9-20) Манасія Єфрема, а Єфрем Манасію, разом обоє на Юду... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...

Chapter 10

1 Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, 2щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт... 3А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою? 4Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...

5 Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє! 6На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях. 7Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити! 8Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі? 9Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск? 10Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії, 11то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її? 12І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його! 13Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих! 14І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав... 15Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево! 16Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою полум'я буде палати, немов би пожар! 17І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його полум'ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день! 18І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий, 19і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!

20 І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б'є їх, й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого. 21Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога. 22Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться! Загибіль призначена є, щоб виповнилась справедливість, 23бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.

24 Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця! Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській. 25Бо мало ще, трохи побуде, та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх! 26І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет! 27І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з-над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене! 28Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу. 29Перейдуть провалля, Гева ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а. 30Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте! 31Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають... 32Ще сьогодні зостанеться він у Нові; своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму. 33Ось Господь, Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою, і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені. 34І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ліван упаде від Могутнього!

Chapter 11

1 І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. 2І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. 3Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати, 4але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному. 5І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же поясом стегон Його! 6І замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля відгодоване, а дитина мала їх водитиме! 7А корова й ведмідь будуть пастися разом, разом будуть лежати їхні діти, і лев буде їсти солому, немов та худоба! 8І буде бавитися немовлятко над діркою гада, і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадюки, 9не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!

10 І станеться в день той: до Кореня Єссеєвого, що стане прапором народам, погани звертатися будуть до Нього, і буде славою місце спочинку Його! 11І станеться в день той, і знову подруге простягне Господь Свою руку, щоб набути останок народу Свого, що полишиться з Ашшуру й з Єгипту, і з Патросу та з Етіопії, і з Еламу й з Шін'ару, і з Хамату, та з морських островів. 12І поганам підійме Він прапора, і згромадить вигнанців Ізраїля, і розпорошення Юди збере з чотирьох країв світу! 13І спиниться заздрість Єфрема, і витяті будуть супротивники Юди, не буде вже заздрити Юді Єфрем, а Юда не буде гнобити Єфрема. 14І вони полетять на плече филистимлян до моря, пограбують гуртом синів сходу, на Едома й Моава вони накладуть свою руку, і діти Аммона їх слухати будуть. 15І вчинить закляттям Господь затоку моря Єгипетського, і руку Свою простягне на ріку в сильнім вітрі Своїм, і на сім потоків розділить її, й буде можна її у взутті переходити. 16І буде широка дорога для решти народу Його, що з Ашшуру зостанеться, як була для Ізраїля в день, коли він виходив із краю єгипетського.

Chapter 12

1 І ти скажеш дня того: Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й мене Ти порадуєш, 2оце, Бог спасіння моє! Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, Господь сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став! 3І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел!

4 І скажете ви того дня: Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне! 5Співайте для Господа, Він бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі! 6Радій та співай, ти мешканко Сіону, бо серед тебе Великий, Святий Ізраїлів!

Chapter 13

1 Пророцтво про Вавилон, що бачив Ісая, син Амосів. 2Підійміте прапора на лисую гору, кличте їх голосніш, помахайте рукою, щоб ішли у ворота! 3Я звелів був Своїм посвяченим, теж покликав лицарство Своє на Мій гнів, що зухвало радіють. 4Чути гамір у горах, як народу численного, чути гомін згромаджених тут царств народів: це переглядає Господь Саваот бойове Своє військо! 5Приходять з далекого краю, із кінців небес, Господь і знаряддя гніву Його, щоб усю землю понищити!

6 Голосіть, бо близький день Господній, він від Всемогутнього прийде, немов зруйнування... 7Тому то ослабнуть всі руки, і кожне серце людини зневіриться. 8І вони налякаються, болі та муки їх схоплять, немов породілля та, будуть тремтіти... Остовпіють один перед одним, полум'яні обличчя то їхні обличчя... 9Оце день Господній приходить, суворий, і лютість, і полум'я гніву, щоб землю зробити спустошенням, а грішних її повигублювати з неї! 10Бо зорі небесні та їхні сузір'я не дадуть свого світла, сонце затьмиться при сході своєму, а місяць не буде вже сяяти світлом своїм... 11І Я покараю всесвіт за зло, а безбожних за їхню провину, бундючність злочинця спиню, а гордість насильників знижу! 12Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину від офірського золота. 13Тому небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця від лютости Господа Саваота, у День, як палатиме гнів Його... 14І буде народ, як та сарна сполошена чи як отара, якої зібрати немає кому... До народу свого кожен звернеться, і кожен до краю свого втікатиме. 15Кожен знайдений буде заколеним, і кожен узятий впаде від меча... 16А їхні діти на їхніх очах порозбивані будуть, їхні доми пограбовані будуть, а їхніх жінок побезчестять! 17Оце Я збуджу на них мідян, що срібла не лічать, а золото не чують бажання до нього, 18і будуть вбивати юнаків їхні луки, і над плодом утроби вони милосердя не матимуть, їхнє око над дітьми не матиме милости...

19 І стане тоді Вавилон, краса царств, пишнота халдейської гордости, таким, як Бог зруйнував був Содом та Гоморру! 20Не буде назавжди заселений він, нізамешкалий з роду в рід, і араб там не стане наметом, і там пастухи не спочинуть з своєю отарою... 21Але будуть барложити там звірі пустині, і будуть доми їхні совами повні, і там пробуватимуть струсі, і волохаті демони там танцюватимуть... 22І завиють шакали в порожніх хоромах його, а гієни в веселих палацах! І близьке вже наступлення часу його, і не забаряться ці його дні!

Chapter 14

1 Бо Господь змилосердиться над Яковом, і вибере знову Ізраїля, і на їхній землі їх поселить. І чужинець долучений буде до них, і приєднані будуть до дому Якового. 2І народи їх візьмуть, і їх попровадять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх прийме собі на спадщину. І візьмуть вони до неволі тих, хто їх поневолив, і вони над своїми гнобителями запанують! 3І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого, та з праці тяжкої, яку ти був мусів робити,

4 то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення! 5Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих, 6що народи постійним ударом у лютості бив, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним. 7Спочила була, заспокоїлася вся земля, і виспівує голосно. 8Кипариси та кедри ливанські тобою втішаються й кажуть: Відколи ти ліг, не приходить на нас дроворуб! 9Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу; померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів. 10Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас! 11Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе... 12Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів! 13Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, 14підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! 15Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу! 16Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись, 17що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в'язнів своїх не пускав він додому? 18Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні, 19ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп... 20Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав... Насіння злочинців повік не згадається! 21Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами. 22І на них Я повстану, говорить Господь Саваот, і витну ім'я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь! 23І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його, говорить Господь Саваот!

24 Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив те сповниться, 25щоб стовкти асирійця в країні Моїй, і на горах Моїх розтопчу Я його! І ярмо його здійметься з них, і тягар його скинеться з їхніх рамен! 26Це та рада, яка про всю землю ураджена, і це та рука, що простягнена на всі народи. 27Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить? А рука Його витягнена, й хто відверне її? 28У році смерти царя Ахаза було таке пророцтво: 29Не тішся, уся филистимськая земле, що зламане жезло, яке тебе вдарило, бо з гадючого кореня виповзе люта змія, і огнистий летючий дракон буде плодом її! 30І пастися будуть перворідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом виморю, і рештки твої він доб'є! 31Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, розпливлася ти, вся филистимськая земле, бо приходить із півночі дим, і не буде нікого, хто відстав би з його вояків! 32І що відповісться народнім послам? Що Сіона Господь заложив, і сховаються в ньому убогі з народу Його!

Chapter 15

1 Пророцтво про Моава. Справді вночі Ар-Моав пограбований був та понищений, справді вночі Кір-Моав пограбований був та понищений. 2Він пішов до святині, а Дивон на верхів'я, щоб плакати; на Нево й на Медеву голосить Моав. На всіх головах його лисина, обстрижена кожна його борода, 3на всіх його вулицях підперезались веретою, на дахах його та на площах його всі голосять, з плачу розпливаються... 4І кричали Ешбон та Ел'але, аж до Ягацу був чутий їхній голос, тому то голосять вояки Моава, і душа його в ньому тремтить. 5Моє серце кричить про Моава, втікачі його аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плачем ходять збіччям Лухіту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик загибелі,

6 бо води Німріму спустошенням будуть, бо посохла трава, мурава позникала, немає нічого зеленого... 7Тому то набутий останок і маєток вони віднесуть за потік степовий. 8Бо країну Моава той крик оточив, по Еглаїм його голосіння, і по Беер-Елім голосіння його. 9Бо наповнилась кров'ю димонська вода, бо Я покладу на Димон додаткове: лева для втікачів із Моава, і на останок землі.

Chapter 16

1 Овечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на гору Сіонської дочки. 2І станеться, мов те сполошене птаство, з кубла повигонене, будуть дочки Моавські при бродах Арнону: 3Подай раду, зроби присуд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай вигнаних, біженця не видавай... 4Нехай мешкають в тебе вигнанці Моаву, стань їм захистом перед грабіжником, бо не стало насильника, скінчився грабунок, загинув топтач із землі... 5І буде утверджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя, що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний.

6 Ми чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваволю його й його гордість, про лютість його, про неслушні його нісенітниці... 7Буде тому голосити Моав над Моавом, увесь голосити він буде! За паляницями з грон Кір-Харесету плакати будуть насправді побиті, 8бо посохли хешбонські поля, і виноградник Сівми; володарі народів понищили грозна добірні, які до Язеру сягали й зникали в пустині; галузки ж його розтягалися, і море вони перейшли. 9Тому то язерським плачем буду плакати за виноградину Сівми. Сльозою своєю тебе орошу, о Хешбоне й Ел'але, бо крик бою напав на твій збір та на жниво твоє. 10І буде забрана радість та втіха із саду, а по виноградниках пісні не буде й не здійметься окрик. Вина по чавилах не буде топтати чавильник, окрик радости Я припинив! 11Тому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мов би та арфа, а нутро моє про Кір-Херес. 12І буде, як виявиться, що змучивсь на взгір'ї Моав, і ввійде молитись у святиню свою, та він не осягне нічого. 13Оце слово, яке говорив був віддавна Господь про Моава. 14А тепер Господь каже, говорячи: За три роки, однакові з літами наймита, буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його, а позосталість мала та дрібна, невелика!

Chapter 17

1 Пророцтво про Дамаск. Ось Дамаск вилучається з міст, і стається, як купа руїн. 2Покинені будуть міста Ароеру, для черід вони будуть, і ті будуть лежати, і не буде кому їх сполошити... 3Заникне твердиня з Єфрема, і царство з Дамаску, і решта Араму будуть, як слава синів Ізраїля, говорить Господь Саваот! 4І станеться в день той, слава Якова знидіє, і вихудне товщ його тіла. 5І буде, немов би жнець збирає збіжжя, а рамено його жне колосся; і буде, немов би збирають колосся в долині Рефаїм.

6 І на ньому зостануться залишки з плодів, як при оббиванні оливки: дві-три ягідки на верховітті, чотири-п'ять на галузках плідної деревини, говорить Господь, Бог Ізраїлів. 7Того дня зверне людина зір до свого Творця, а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть. 8І не буде звертатись людина до жертівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що зробили були її пальці, ні на ашери, ані на стовпи на честь сонця.

9 Того дня її сильні міста будуть, мов ті опустілі місця лісу та верхів'я гір, що їх позоставлено перед синами Ізраїля, і руїною станеться те. 10Бо забула ти, дочко Ізраїля, Бога спасіння свого, і не пам'ятала про Скелю сили своєї. Тому то садиш розсадника приємного, і пересаджуєш туди чужу виноградину. 11Того дня, як садила, ти обгородила його, і про посів свій подбала, щоб рано зацвіло. Але жниво минулося в день слабости невигойного болю!...

12 Біда, рев численних народів, гуркочуть, як гуркіт морів, і галас племен, вони галасують, як гуркіт міцної води. 13Галасують племена, як гуркіт міцної води, та Він їм погрозить, і кожен далеко втече, і буде гнаний, немов та полова на горах за вітром, і мов перед вихром перекотиполе... 14Як вечір насуне то й жах ось, поки ранок настане не буде його. Це талан наших грабівників, і це доля дерилюдів наших!...

Chapter 18

1 Горе тобі, дзвінкокрилий ти краю, що з другого боку річок етіопських, 2що морем послів посилаєш на човнах папірусових по поверхні води! Ідіть, скороходні посли, до народу високого й блискучезбройного, до народу страшного віддавна й аж досі, до люду пресильного, що топче усе, що річки його землю поперетинали. 3Усі мешканці всесвіту, що на землі пробуваєте, дивіться, коли піднесеться прапор на горах, слухайте, чи не затрублять у ріг. 4Бо Господь так промовив до мене: Я буду спокійний, і буду дивитися з місця Свого пробування, як тепло те при світлі ясному, як та хмара роси в спеку жнив! 5Бо перед жнивами, як скінчиться цвіт, недозріле ж усе стане зрілими грознами, то Він зріже серпами галуззя м'які, а галузки, що стеляться, повідкидає, повідрубує Він. 6Будуть вони позоставлені разом для хижого птаха гірського й звірини земної, і літо над ним проведе хижий птах, і вся земна звірина над ним перезимує. 7Того часу принесений буде дарунок для Господа Саваота від народу високого й блискучезбройного, і від народу страшного віддавна й аж досі, від люду пресильного, що топче усе, що річки його землю поперетинали, до місця Ймення Господа Саваота на Сіонській горі.

Chapter 19

1 Пророцтво про Єгипет. Ось на хмарі легенькій несеться Господь і прибуде в Єгипет, і затремтять перед лицем Його боввани Єгипту, і серце Єгипту розтане посеред нього. 2І підбурю єгиптянина на єгиптянина, і будуть точити війну кожен з братом своїм, і кожен із ближнім своїм, місто з містом, а царство із царством. 3І Єгипет на дусі поникне в своєму нутрі, а раду його Я поплутаю, і вони будуть питати бовванів своїх, і заклиначів духів та духів померлих і своїх ворожбитів. 4І віддам Я Єгипет у руку жорстокого пана, і цар лютий над ним запанує, говорить Господь, Господь Саваот! 5І зникне із Моря вода, і висохне Річка, та й стане суха. 6І засмердяться річки та нужденними стануть, і повисихають притоки Єгипту, пов'яне комиш та очерет. 7Луги над рікою, над берегом річки, і все, що при річці посіяне, повисихає, розвіється все, і не буде його. 8І заплачуть рибалки, і будуть ридати всі ті, що гачка закидають до річки, а ті, що розтягують невід на воду, стратять надію. 9А ті, що працюють при чесанім льоні та тчуть полотно, засоромляться. 10І будуть основи Єгипту розбиті, всі ж працюючі за плату на дусі впадуть. 11Дійсно, вельможі Цоану безумні, і нерозумною стала рада мудрих фараонових радників. І як фараонові скажете: Я син мудреців, я син давніх царів? 12Де ж вони, де твої мудреці? І хай розкажуть тобі й хай пізнають, що порадив Господь Саваот на Єгипет. 13Стали немудрі вельможі Цоану, вельможі Мемфісу обманені, учинили блудячим Єгипет головніші з племен його. 14Господь влив у нього дух одуру, і вони вчинили блудячим Єгипет в усякому чині його, як блудить п'яниця в блювоті своїй... 15І Єгипет не матиме діла, що вміли б вчинити його голова або хвіст, пальмова галузка чи очеретина. 16Того дня стане Єгипет, немов ті жінки, і тремтітиме, і буде лякатись помаху руки Господа Саваота, що Він нею над ним помахає. 17І стане юдейська земля для Єгипту за пострах: кожен, кому пригадають про неї, злякається перед задумом Господа Саваота, якого повзяв Він на нього.

18 Того дня буде п'ять міст в єгипетськім краї, що говоритимуть ханаанською мовою й присягатимуть Господом Саваотом. Одне буде зватися Ір-Гахерес. 19Того дня серед краю єгипетського буде жертівник Господу, і стовп при границі його Господеві. 20І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота, коли будуть взивати до Господа перед гнобителями, то пошле їм спасителя та оборонця, який їх спасе. 21І стане знаний Господь для Єгипту, і того дня познають єгиптяни Господа, і будуть служити жертвою й жертвою хлібною, і присягнуть обітницю Господеві, і виповнять. 22І вразить єгиптян Господь, буде бити їх та лікувати, і до Господа звернуться, і Він дасться їм ублагати Себе, і їх вилікує. 23Того дня буде бита дорога з Єгипту в Асирію, і прийдуть асирійці до єгиптян, а єгиптяни до асирійців, і будуть служити єгиптяни з асирійцями Господеві. 24Того дня буде Ізраїль третім краєм побіч Єгипту й Асирії, благословенням серед землі, 25бо Господь Саваот його поблагословив та й сказав: Благословенний народ мій Єгипет, і Ашшур, чин Моїх рук, та Ізраїль, спадщина Моя!

Chapter 20

1 Того року, коли Тартан прийшов до Ашдоду, як його послав був Сарґон, цар асирійський, і він воював був з Ашдодом і здобув його, 2того часу казав був Господь через Ісаю, Амосового сина, говорячи: Іди, і розв'яжеш верету з-над стегон своїх, і здіймеш взуття зо своєї ноги! І він зробив так, ходив нагий та босий. 3І Господь говорив: Як ходив Мій раб Ісая нагий та босий три роки, це ознака та чудо про Єгипет та про Етіопію, 4так поведе цар асирійський полонених Єгипту й вигнанців Етіопії, юнаків та старих, нагих та босих, навіть з озадком відкритим. Сором Єгипту! 5І будуть збентежені та засоромлені за Етіопію, куди звернений зір їхній, та за Єгипет, їхню пишноту. 6І скаже того дня мешканець того побережжя: Оце таке місце, куди звернений зір наш, куди ми втікали за поміччю, щоб урятуватися перед асирійським царем. І як ми втечемо?

Chapter 21

1 Пророцтво про пустиню надморську. Як носяться бурі на півдні, так ворог іде із пустині, із краю страшного. 2Видіння грізне мені явлене: Грабує грабіжник, пустошник пустошить. Прийди, о Еламе, Мадай обложи, усяким зідханням зробив Я кінець. 3Тому то наповнилися мої стегна тремтінням, і болі схопили мене, немов породільні ті болі. Я скривився від того, що чув, я від баченого перестрашивсь. 4Забилося серце моє, тремтіння напало мене несподівано; вечір розкоші моєї змінився мені на страхіття. 5Поставлений стіл, килимами накрито, їсться та п'ється. Уставайте, правителі, щити намастіть! 6Бо до мене сказав Господь так: Іди, вартового постав, що побачить, нехай донесе. 7І коли він похода побачив, по парі їздців, поїзд ослів, поїзд верблюдів, і прислухується він з увагою, із увагою пильною. 8І він крикнув, як лев: Я завжди стою вдень на варті, о Господи, і стою на сторожі своїй усі ночі! 9Аж ось іще похід мужів, по двоє їздців. І він відповів та сказав: Упав, упав Вавилон, а всі статуї богів його порозбивані об землю! 10О мій помолочений ти, сину току мого! Я звістив вам, що чув був від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого.

11 Пророцтво про Думу. До мене кричить із Сеїру: Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі? 12А сторож сказав: Настав ранок, а все ж іще ніч. Якщо ви питатимете, то питайте та знову прийдіть!

13 Пророцтво про Арабію. У лісі в степу ночувати, ви будете каравани деданів. 14Мешканці Теманського краю, винесіть воду назустріч для спрагненого, втікача зустрічайте із хлібом! 15Бо втекли вони перед мечами, перед голим мечем, і перед натягненим луком, і перед тяготою війни. 16Бо до мене Господь сказав так: Ще за рік, як рік наймита, і вся слава Кедару покінчиться. 17А понадто полишиться невелике число лучників з лицарів кедарських синів, бо Господь, Бог Ізраїлів, це говорив.

Chapter 22

1 Пророцтво про долину Видіння. Що це сталось тобі, що ти висипав увесь на дахи? 2Місто сповнене галасом, місто гучне, місто веселе! Побиті твої не побиті мечем, і не повмирали в війні. 3Усі разом утекли твої проводирі, без вистрілу луку пов'язані усі, хто з тобою знайшовся, пов'язані разом, хоч вони повтікали далеко. 4Тому я сказав: Відверніться від мене, я гірко заплачу! Не силуйтеся потішати мене, що народу мого дочка поруйнована, 5бо це день збентеження, і стоптання, і заколоту, день Господа, Бога Саваота, у долині Видіння, день розвалення муру та зойку на горах! 6А Елам узяв сагайдака, у поході мужів з верхівцями, Кір же витяг щита. 7І сталось, найкращі долини твої понаповнювались колесницями, а при брамі їздці понаставлені.

8 І відкрив він заслону із Юди, і ти поглянув того дня на зброю дому лісу. 9І побачили в Місті Давидовім щілини, що багато їх стало, і зібрали води з ставу долішнього; 10і порахували доми в Єрусалимі, і порозбивали доми ті на зміцнення муру; 11і зробили ви між двома мурами збір для старого ставка, але ви не дивились на Того, Хто це зробив, Хто це віддавна створив, ви не бачили. 12І Господь, Бог Саваот того дня був покликав на плач, і на голосіння, і на обстригання волосся, і щоб оперезатись веретою. 13Та ось радість і втіха: забивають худобу велику та ріжуть худобу дрібну, їдять м'ясо й вино попивають, викрикуючи: Будем їсти та пити, бо взавтра помрем! 14І відкрив Господь Саваот в мої уші: Напевно не проститься вам беззаконство оце, аж поки ви не помрете, промовив Господь, Бог Саваот.

15 Так промовив Господь, Бог Саваот: Іди, увійди до того управителя, до Шевни, що над домом, та й скажеш: 16Що ти тут маєш, і хто тут у тебе, що гроба для себе тут видовбав? Ти вирубав на висоті свого гроба, ти видовбав в скелі оселю собі, 17та Господь тебе з силою викине, лицарю, і хапаючи, схопить тебе, 18звиваючи, звине тебе на клубок, і кине, як кулю, у землю простору, і там ти помреш, і підуть туди й вози славні твої, о ганьбо ти дому свого господаря! 19І попхну тебе з стану твого, і скину тебе з того місця, на якому стоїш. 20І станеться в день той, і покличу Свого раба Еліякима, сина Хілкійїного, 21і на нього хітона твого одягну, і підпережу Я його твоїм поясом, панування твоє дам у руку його, і стане він батьком для мешканця Єрусалиму та для Юдиного дому! 22І дам ключа дому Давидового на рамено його, і коли він відчинить, не буде кому замикати, коли ж він замкне, то не буде кому відчиняти. 23І його Я заб'ю, мов кілка, в певне місце, і стане він домові батька свого троном слави. 24І повісять на ньому всю славу отцівського дому його, нащадки та дикі відростки, увесь посуд малий від мисок й аж до всякого посуду глиняного! 25Того дня, говорить Господь Саваот, похитнеться кілок, що був в певне місце забитий, і буде відрубаний та й упаде, і знищений буде тягар, що на ньому, бо так каже Господь!...

Chapter 23

1 Пророцтво про Тир. Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйнований: без домів і без входу з кіттейського краю... Так було їм відкрито. 2Замовчіте, мешканці надмор'я! Сидонські купці, які морем пливуть, тебе переповнили. 3І насіння Шіхору у водах великих, жниво Ріки то набуток його, і народам він став за торговицю. 4Соромся, Сидоне, сказало бо море, морська твердиня, говорячи: я не терпіла з породу та не породила, і не виховала юнаків, і дівчат я не викохала. 5Коли до Єгипту ця звістка прибуде, вони затремтять, як на звістку про Тир. 6Перейдіть до Таршішу, ридайте, мешканці надмор'я! 7Чи це ваше місто веселе, що початок його з давен-давна? Його ноги несуть його в далечину оселитися. 8Хто це постановив був про Тир, що корони давав, що князями бували купці його, а його торговці на землі були в шані? 9Господь Саваот це призначив, щоб збезчестити пиху всякій славі, щоб усіх славних землі злегковажити. 10Перейди ти свій край, мов Ріка, дочко Таршішу, вже нема перепони 11Свою руку простяг Він на море, і царства затряс! Господь про Ханаан наказав, щоб твердиню його зруйнувати, 12і сказав: Не будеш ти більше радіти, збезчещена дівчино, дочко Сидону! Уставай, перейди до Кіттіму, але й там ти спочинку не матимеш. 13Це земля ханаанська: на ніщо обернувсь цей народ, Ашшур для пустинних звірів влаштував був її. Вони збудували тут башти вартові, і палаци її повалили, у руїну її обернули. 14Голосіть, кораблі Таршішу, бо спустошена ваша твердиня!

15 І станеться в день той, Тир буде забутий на сімдесят літ, як дні панування одного царя. По семидесяти літах станеться Тирові, як у тій пісні блудниці: 16Візьми гусла, і пройдися по місті, забута блуднице! Приємно заграй, багато пісень заспівай, щоб тебе пригадали! 17І буде, як сімдесят літ покінчиться, згадає про Тира Господь, і знову він братиме плату за блудодійство, і чинитиме блуд з усіма царствами світу на поверхні землі. 18І стане набуток його та прибуток його із торгівлі Господеві присвяченим. Не буде збиратися він і не буде ховатись, бо набуток його буде тим, хто сидітиме перед обличчям Господнім, щоб їсти досита та мати розкішну одежу.

Chapter 24

1 Ось Господь нищить землю й пустошить її, й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує. 2І стане священик як і народ, а пан немов раб, пані, як невільниця її, продавець немов той покупець, боргувальник немов винуватець, віритель як довжник. 3Земля буде дощенту зруйнована та пограбована вся, бо це слово Господь проказав, 4засумує, зів'яне земля, ослабіє й зів'яне вселенна, ослабіють вельможі народу землі... 5Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного... 6Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому то згоріли мешканці землі, і небагато людей позосталося... 7Сумує вино молоде, виноградина в'яне, усі радісносерді зідхають, 8спинилися радощі бубнів, галас веселунів перестав, затихла потіха від гусел! 9При пісні вина вже не п'ють, став гірким п'янкий напій для тих, хто його попиває... 10Зруйноване місто спустошене, всі доми позамикані, щоб не ввійти... 11На вулицях крик за вином, усяка радість померкла, веселість землі на вигнання пішла, 12позосталося в місті спустошення, і розбита на звалище брама...

13 Бо так буде посеред землі, посеред народів, як при оббиванні оливки, немов при визбируванні, коли збір винограду скінчився. 14Свій голос підіймуть і будуть радіти, через величність Господню викрикувати голосно будуть від моря. 15Тому Господа славте на сході, на морських островах Ім'я Господа, Бога Ізраїлевого!

16 Ми чуємо співи від краю землі: Слава Праведному! Але я сказав: Гину, гину, ой горе мені: Грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно! 17Страх і яма та пастка на тебе, мешканче землі! 18І станеться, той, хто втікатиме від крику жаху, до ями впаде, хто ж із ями виходить, буде схоплений в пастку, бо відкриті розтвори згори, а підстави землі затремтіли... 19Земля поруйнована зовсім, земля поторощена, вся земля захиталась... 20Захиталась земля, немов п'яний, і рухається, мов нічліжний курінь, і вчинився над нею тяжким її гріх, і впала вона, й більш не встане! 21І станеться в день той, Господь навістить військо висоти на висоті, і земних царів на землі, 22і будуть зібрані разом, мов в'язні до ями, й у в'язницю вони будуть замкнені, а по днях багатьох будуть навіщені! 23Місяць тоді засоромиться та застидається сонце, бо Господь Саваот зацарював на Сіонській горі та в Єрусалимі, а перед старішими слава Його!

Chapter 25

1 Господи, Ти мій Бог! Я буду Тебе величати, хвалитиму Ймення Твоє, бо Ти чудо вчинив, виконав давні приречення, певную правду! 2Бо Ти купою каменя місто вчинив, укріплене місто руїною, чужинецький палац перестав бути містом, навіки не буде воно відбудоване! 3Тому буде хвалити Тебе народ сильний, місто людів насильників буде боятись Тебе, 4бо твердинею став Ти нужденному, твердинею став для убогого в час його утиску, охороною від хуртовини, тінню від спеки, і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну! 5Як спекоту в пустині, Ти крики чужинців приборкав; як тінню від хмари спекоту, спів насильників так Він приглушить.

6 І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих. 7І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами. 8Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав.

9 І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його! 10Бо Господня рука на горі цій спочине, Моав же на місці своєму потоптаний буде, як солома витоптується у гноївці, 11і простягне він руки свої серед неї, немов той пливак простягає, щоб пливати, і принизить пиху його Він разом з підступами його рук. 12А високу твердиню цих мурів твоїх Він розвалить, понизить, на землю їх кине, у порох!

Chapter 26

1 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки. 2Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить! 3Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає. 4Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!

5 Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його! 6Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних... 7Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш. 8І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі, 9за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди! 10Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить! 11Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!

12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав! 13Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє. 14Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них. 15Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув. 16Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав. 17Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм: 18ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились... 19Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!

20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде! 21Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!

Chapter 27

1 У той день навідає Господь Своїм твердим, і дужим та сильним мечем левіятана, змія прудкого, і левіятана, змія звивкого, і дракона, що в морі, заб'є. 2У той день заспівайте про нього, про виноградник принадний: 3Я Господь, його Сторож, щохвилі його Я напоюю; щоб хто не навідав його, стережу його вдень та вночі, 4Я гніву не маю. Хто Мені дасть тернину й будяччя, на бій Я піду проти них, і спалю їх усіх!... 5Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити! 6Яків у майбутньому пустить коріння, розцвітеться Ізраїль і пуп'янки пустить, і поверхню вселенної плодом наповнять.

7 Чи Він уразив його, як уразив того, хто бив був його? Чи він був забитий, як забиті були його вбивники? 8Ти вигнав його, відіслав його й судишся з ним, вигнав його Своїм подувом сильним у день східнього вітру. 9Тому вина Якова буде окуплена цим, а це плід увесь: усунення з нього гріха, коли він учинить каміння все жертівника побитим, немов грудки крейди, і не стоятимуть більше Астарти, і стовпи на честь сонця. 10Бо місто укріплене буде самотнє, мешкання покинене та позоставлене, мов би пустиня, там пастися буде теля, і там буде лежати воно, та понищить галузки його. 11Коли висохнуть віття його, то поламане буде, жінки прийдуть і спалять його... А що це нерозумний народ, тому милосердя до нього Творець його мати не буде, і не буде ласкавий до нього Створитель його... 12І станеться в день той, плоди помолотить Господь від бігу ріки до потоку єгипетського, а ви по одному позбирані будете, синове Ізраїля! 13І станеться в день той, і буде засурмлено в велику сурму, і прийдуть, хто гинув у краї асирійському, і вигнанці до краю єгипетського, і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господеві.

Chapter 28

1 Горе тобі, Самарії, короні пишноти Єфремлян п'яних, квітці зів'ялій краси його гордости, що лежить на верхів'ї долини врожайної, від вина поп'янілих! 2Ось потужний та сильний у Господа, мов злива із градом, мов буря руїнна, мов повідь сильна, заливна, його кине на землю із силою! 3Ногами потоптана буде корона пишноти Єфремлян п'яних, 4і станеться квітка зів'яла краси його гордости, що на верхів'ї долини врожайної, немов передчасно дозріла та смоква, що її як побачить людина, ковтає її, як вона ще в долоні його! 5Стане Господь Саваот того дня за прекрасну корону, і за пишний вінок для останку народу Його, 6і духом права тому, хто сидить у суді, і хоробрістю тим, хто до брами повертає бій! 7І ось ці від вина позбивались з дороги, і від п'янкого напою хитаються: священик і пророк позбивались з дороги напоєм п'янким, від вина збаламутились, від напою п'янкого хитаються, блудять вони у видіннях, у постановах своїх спотикаються... 8Бо всі столи повні блювотою калу, аж місця нема!...

9 Кого буде навчати пізнання, і кому виясняти об'явлення буде? Відставлених від молока чи від перс повідлучуваних? 10Бо на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там. 11Тому незрозумілими устами й іншою мовою буде казати народові цьому 12Отой, Хто до них говорив: Це спочинок! Дайте змученому відпочити, і це відпочинок, та вони не хотіли послухати. 13І станеться їм слово Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там, щоб пішли та попадали навзнак, і щоб були зламані й впали до пастки й зловилися!...

14 Тому то послухайте слова Господнього, ганьбителі, що пануєте над тим народом, що в Єрусалимі! 15Бо кажете ви: Заповіта ми склали зо смертю і з шеолом зробили умову. Як перейде той бич, мов вода заливна, то не прийде до нас, бо брехню ми зробили притулком своїм, і в брехні ми сховались! 16Тому Господь Бог сказав так: Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в нього, не буде той засоромлений! 17І право за мірило Я покладу, а справедливість вагою; і притулок брехні град понищить, а сховище води заллють! 18І заповіт ваш із смертю поламаний буде, а ваша умова з шеолом не втримається: як перейде нищівна кара, то вас вона стопче! 19Коли тільки перейде вона, вона вас забере, бо щоранку вона переходити буде, удень та вночі, і станеться, тільки з тремтінням ви будете слухати звістку про це... 20Бо буде постеля коротка, щоб на ній розтягнутись, а покривало вузьке, щоб накритися ним... 21Бо повстане Господь, немов на горі Перацім; затремтить Він у гніві, немов у долині в Гів'оні, щоб Свій чин учинити, предивний Свій чин, щоб зробити роботу Свою, незвичайну роботу Свою! 22Тож не насміхайтесь тепер, щоб не стали міцнішими ваші кайдани, бо призначене знищення чув я від Господа, Бога Саваота, про всю землю...

23 Візьміть це до ушей і почуйте мій голос, послухайте пильно й почуйте мій голос! 24Чи кожного дня оре ратай на посів, ралить землю свою й боронує? 25Чи ж, як рівною зробить поверхню її, він не сіє чорнуху й не кидає кмин, не розсіває пшеницю та просо й ячмінь на означенім місці, а жито в межах її? 26І за правом напутив його, його Бог його вивчив цього: 27Бож не бороною чорнуха молотиться, і коло возове не ходить по кмині, а палицею б'ють чорнуху та києм той кмин. 28Розтирається збіжжя? Ні, бо його не назавжди молотиться конче, і підганяють коло возове та коні на нього, а не розтирають його. 29І це вийшло від Господа Саваота, чудова порада Його, і велика премудрість Його!

Chapter 29

1 Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, що Давид у нім таборував! Рік до року додайте, хай свята закінчать свій круг! 2І притисну Аріїла, і станеться лемент та плач, і він стане на мене, як огнище Боже. 3І отаборюся проти тебе навколо, і сторожею стисну тебе, і башти поставлю на тебе. 4І ти будеш понижений, і будеш з землі говорити, і приглушено буде звучати твоє слово. І стане твій голос з землі, мов померлого дух, і шепотітиме з пороху слово твоє. 5І буде юрба ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників мов полова зниклива, і це станеться нагло, раптовно.. 6Господь Саваот тебе громом та трусом навідає, і шумом великим, вихром та бурею, та огняним їдким полум'ям. 7І буде, як сон, як видіння нічне та юрба всіх народів, що на Аріїла воюють, і всі, хто воює на нього, і проти твердині його, і хто йому докучає. 8І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він і порожня душа його, і мов спрагнений бачить у сні, ніби п'є, а прокинеться він і ось змучений, а душа його спрагнена! Так буде натовпові всіх народів, що підуть війною на гору Сіон.

9 Одубійте й дивуйтесь, заліпіть собі очі й осліпніть! Вони повпивалися, та не вином, захитались, та не від п'янкого напою, 10бо вилив Господь на вас духа глибокого сну та закрив ваші очі, затьмарив пророків і ваших голів та провидців! 11І буде вам кожне видіння, немов би слова запечатаної книжки, що дають її тому, хто вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Не можу, вона ж запечатана. 12І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Я не вмію читати. 13І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська, 14тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається. 15Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: Хто нас бачить, і хто про нас знає? 16О, ваша фальшивосте! Чи ганчар уважається рівним до глини? Чи зроблене скаже про майстра свого: Він мене не зробив, а твір про свого творця говоритиме: Він не розуміє цього?

17 Хіба за короткого часу Ліван на садка не обернеться, а садок порахований буде за ліс? 18І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть, 19і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть! 20Бо скінчився насильник, і минувся насмішник, і понищені всі ті, хто дбає про кривду, 21хто судить людину за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять пастку, і праведного випихають обманою. 22Тому то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоромлений Яків, й обличчя його не поблідне тепер, 23бо як він серед себе побачить дітей своїх, чин Моїх рук, вони будуть святити Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля! 24Тоді то хто блудить у дусі, ті розум пізнають, а хто ремствує, ті поуки навчаться!

Chapter 30

1 Горе синам неслухняним, говорить Господь, що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, та без духу Мого, щоб додати гріх на гріх, 2що йдуть, щоб зійти до Єгипту, але Моїх уст не питали, щоб захисту у фараона шукати, і щоб сховатися в тіні Єгипту! 3І стане вам соромом захист отой фараонів, а ховання у тіні Єгипту за ганьбу, 4бо в Цоані були його провідники, і його посланці до Ханесу прийшли. 5Вони посоромлені будуть усі за народ, що не буде корисний для них, що не буде на поміч і не на пожиток, а на сором та ганьбу... 6Пророцтво 4853 про Бегемота 929 півдня 5045. В краю 776 утиску 6869 та переслідування 6695, звідки левиця 3833 та лев 3918, гадюка 660 й огнистий 8314 летючий 5774 8789 дракон 8314 0, носять 5375 8799 багатство 2428 своє на хребті 3802 молодих 5895 ослюків 5895 0, і скарби 214 свої на верблюжім 1581 горбі 1707 до народу 5971, який не поможе 3276 8686. 7А Єгипет 4714, його поміч 5826 8799 марна 1892 та пуста 7385, тому то я кликнув 7121 8804 на теє 2063: Рагав 7293, сидіти 7674 спокійно 7674 0!

8 Тепер увійди, напиши на таблиці для них, і в книжці спиши це, і нехай на пізніші часи воно буде і свідком навіки. 9Бо це неслухняний народ, це брехливі сини, сини, що не хочуть послухати науки Господньої, 10що говорять провидцям: Не бачте! а пророкам: Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе, 11уступіться з дороги, збочте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого! 12Тому промовляє Святий Ізраїлів так: За те, що ви нехтуєте оцим словом, і надію кладете на тиск та крутійство, і на це опираєтеся, 13тому буде для вас ця провина, як вилім, що має впасти, що зяє на мурі високім, що нагло, раптовно приходить руїна його! 14І Він поруйнує його, як руйнується посуд ганчарський, розбиваючи без милосердя його, і в уламках його не знайдеться ані черепка, щоб із огнища взяти огню чи води зачерпнути з кринички... 15Бо так промовляє Господь, Бог, Святий Ізраїлів: Коли ви навернетесь та спочинете, то врятовані будете, сила вам буде в утишенні та в сподіванні. Та ви не хотіли, 16і казали: О ні, бо на конях втечемо, тому то втікати ви будете, На баских ми поїдемо, тому стануть баскими погоничі ваші!... 17Від крику одного полине одна тисяча, від крику п'ятьох дременете ви всі, аж зостанетеся, немов щогла ота на вершечку гори, і немов прапор на взгір'ї!

18 І проте Господь буде чекати, щоб помилувати вас, і тому Він підійметься, щоб милосердя вчинити над вами. Бо Господи то Бог правосуддя: блаженні всі ті, хто надію на Нього кладе! 19Бо ти, о народе в Сіоні, що в Єрусалимі сидиш, плакати не будеш ти плакати: милостивим поправді Він буде до тебе на голос благання твого, і як почує його, відповість Він тобі. 20І дасть вам Господь хліба в утиску і воду в гнобительстві, та твої вчителі вже не будуть ховатись, і очі твої вчителів твоїх бачити будуть. 21А коли ви відхилитесь праворуч, чи підете ліворуч, то вуха твої будуть чути те слово, яке позад тебе казатиме: Це та дорога, простуйте ви нею! 22І нечистим учините ви поволоку бовванів своїх із срібла й покриття на божка золотого свого, розпорошиш ти їх, як нечисте, і геть скажеш йому. 23І Він пошле дощ на насіння твоє, яким будеш обсіювати землю, та хліб урожаю землі, і поживний та ситий він буде. Того дня на широкім пасовиську пастися буде твоя череда, 24а воли й віслюки, що оброблюють землю, будуть мішанку їсти солону, лопатою й віялкою перечищену. 25І на кожній високій горі та на кожному взгір'ї високому будуть струмки та потоки води в день великого бою, коли башти попадають. 26І світло місяця стане, немов світло сонця, світло ж сонця усемеро буде ясніше, як сімох днів, у той день, як Господь перев'яже зламання народу Свого та загоїть поранення вдару Свого!

27 Ось Імення Господнє приходить здалека, палахкотить Його гнів, і здіймається тяжко: Його уста обурення повні, язик же Його, як жерущий огонь, 28Його ж дух, як потоп заливний, що до шиї сягає, щоб просіяти люди на ситі погибелі... І буде на щелепах людів вуздечка, що тягне до блуду. 29Буде пісня для вас, як за ночі освячення свята, і радість сердечна, мов у того, хто ходить з сопілкою, щоб вийти на гору Господню до Скелі Ізраїля. 30І Господь дасть почути велич голосу Свого, опускання ж рамена Свого покаже у гніві бурхливому та в огняному жерущому полум'ї, у бурі й дощі, та в камінному граді! 31Бо від голосу Господа буде лякатись Ашшур, що жезлом буде битий. 32І станеться, кожне ударення кия карання Його, що на нього Господь покладе, буде з бубнами й арфою, і Він рухом Своєї руки воюватиме з ним у боях. 33Бо давно приготовлений Тофет, приготовлений він і для царя, глибоким, широким учинений; на багатті огню його й дров багатенно, запалить його дух Господній, немов би потока сірчаного!

Chapter 31

1 Горе тим, що в Єгипет по поміч ідуть, що на коней спираються, і на колесниці надію свою покладають, вони бо численні! та на верхівців, бо вони дуже сильні! але на Святого Ізраїлевого не дивляться, і до Господа не звертаються! 2Та мудрий і Він, і спровадить лихе, і Своїх слів не відмінить, і підійметься Він проти дому безбожних, і проти помочі несправедливих. 3А Єгипет не Бог, а людина, а коні їхні тіло, не дух: як простягне Господь Свою руку, то спіткнеться помагач, впаде і підпомаганий, і разом вони всі погинуть! 4Бо до мене Господь сказав так: Як муркає лев чи левчук над своєю здобиччю, хоч покликана буде на нього юрба пастухів, він голосу їхнього не лякається, та не боїться їхнього крику, так зійде Господь Саваот воювати на Сіонській горі та на взгір'ї її! 5Як птахи летючі пташат, так Єрусалима Господь Саваот охоронить, охоронить літаючи, та збереже, пощадить та врятує!

6 Верніться до Того, від Кого далеко відпали, синове Ізраїлеві! 7Бо дня того обридить собі чоловік божків срібних своїх та бовванів своїх золотих, що вам наробили на гріх руки ваші. 8І Ашшур упаде від меча того нелюда, і його пожере меч нелюдський; і він побіжить не перед мечем, і стануть його юнаки кріпаками... 9А скеля його проминеться від страху, і владики його затривожаться перед прапором... Так говорить Господь, що має огонь на Сіоні, а в Єрусалимі у Нього горнило.

Chapter 32

1 Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям. 2І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі... 3І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають! 4І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно. 5Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний, 6бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого! 7А лукавий лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право, 8а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному.

9 Устаньте, безжурні жінки, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте слова мого! 10Днів багато на рік ви, безтурботні, тремтітимете, бо збір винограду скінчився, а згромадження плоду не прийде! 11Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах! 12За принадні поля будуть битися в груди, за виноградник урожайний... 13На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому... 14Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід, 15аж Дух з височини проллється на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований буде за ліс! 16Тоді пробуватиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда. 17І буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки. 18І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку. 19І буде падати град на повалений ліс, і знизиться місто в долину... 20Блаженні ви, сівачі понад всякими водами, що відпускаєте ногу волові й ослові на волю!

Chapter 33

1 Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують... 2Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням! 3Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди. 4І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї. 5Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою. 6І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його. 7Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру. 8Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину... 9Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили... 10Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений! 11Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере... 12І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені...

13 Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу! 14Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу? 15Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла, 16той перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена! 17Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку. 18Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти? 19Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти. 20Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться. 21Бо величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його. 22Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе! 23Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть. 24І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.

Chapter 34

1 Наблизьтеся, люди, щоб чути, народи ж, послухайте! Хай почує земля та все те, що на ній, вселенна й нащадки її! 2Господній бо гнів на всі люди, а лютість на все їхнє військо: Він їх учинив за закляття, віддав їх на різь! 3І їхні побиті розкидані будуть, а з трупів їхніх здійметься сморід, розтопляться гори від їхньої крови... 4І небесні світила усі позникають, а небо, як звій книжковий, буде звинене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя, й як спадає з фіґовниці плід недозрілий!... 5Бо на небі напоєний меч Мій, оце він на Едома спускається та на заклятий народ Мій на суд: 6меч Господній наповнився кров'ю, став ситий від лою, від крови телят та козлів, від лою баранячих нирок, бо Господу жертва в Боцрі й різанина велика в едомській землі... 7І буйволи зійдуть із ними, і телиці з биками, і напоїться кров'ю їхній край і насититься туком їхній порох, 8бо це буде день помсти Господньої, рік заплати за заколот проти Сіону!

9 І переміняться в смолу потоки його, його ж порох у сірку, і смолою палючою стане їхній край... 10Не погасне вночі ані вдень, дим його підійматися буде повік, з роду в рід опустошений буде, на віки віків не перейде по ньому ніхто. 11І посяде його пелікан та їжак, і перебуватимуть в ньому сова та ворона, і над ним Він розтягне мірильного шнура спустошення та виска знищення... 12Не буде шляхетних у ньому, щоб царство там проголосити, і стануть нічим усі князі його. 13І буде тернина рости по палатах його, кропива й будяччя в твердинях його, і він стане мешканням шакалів, подвір'ям для струсів... 14І будуть стрічатися там дикі звірі пустинні з гієнами, а польовик буде кликати друга свого; Ліліт тільки там заспокоїться і знайде собі відпочинок! 15Там кублитись буде скакуча гадюка й складатиме яйця, і висиджувати буде та вигріватиме яйця свої... Там теж яструби будуть збиратись один до одного... 16Пошукайте у книзі Господній й читайте: Із них не забракне ні одного, не будуть шукати один одного, бо уста Його то вони наказали, а Дух Його Він їх зібрав! 17І Він кинув для них жеребка, а рука Його шнуром мірильним його поділила для них, і посядуть його аж повік, з роду в рід будуть в нім пробувати!

Chapter 35

1 Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, 2розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону, вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога! 3Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна! 4Скажіть тим, що вони боязливого серця: Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас!

5 Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, 6Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу! 7І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником вод джерельних; леговище шакалів, в якім спочивали, стане місцем тростини й папірусу. 8І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти. 9Не буде там лева, і дика звірина не піде на неї, не знайдеться там, а будуть ходити лиш викуплені. 10І Господні викупленці вернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!

Chapter 36

1 І сталося, чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх. 2І послав асирійський цар великого чашника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим військом, і він став при водоводі горішнього ставу, на битій дорозі поля Валюшників. 3І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер. 4І сказав їм великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся? 5Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене? 6Ось ти надіявся опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього! 7А коли ти скажеш мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсовував пагірки його та жертівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися? 8А тепер увійди но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців. 9І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана? А ти собі надіявся на Єгипет ради колесниць та верхівців! 10Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та й знищ його!

11 І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори до нас по-юдейському в голос при тих людях, що на мурі. 12І сказав великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу? 13І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: Послухайте слів великого царя, царя асирійського! 14Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас! 15І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського. 16Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки, 17аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників. 18Щоб не намовив вас Єзекія, говорячи: Господь порятує нас! Чи врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя? 19Де боги Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? І чи врятували вони Самарію від моєї руки? 20Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки? 21І мовчали вони, і не відповіли ані слова, бо це був наказ царя, що сказав Не відповідайте йому! 22І прийшов Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.

Chapter 37

1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому... 2І послав він Еліякима, керівника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина. 3І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити! 4Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за решту, що ще знаходиться... 5І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї. 6І сказав їм Ісая Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя. 7Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї!

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу. 9І він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Він вийшов воювати з тобою! І почув він, і послав послів до Єзекії, говорячи: 10Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, на Якого ти надієшся, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя. 11Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований? 12Чи їх урятували боги тих народів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі? 13Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви? 14І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем. 15І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи: 16Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю! 17Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога. 18Справді, Господи, асирійські царі попустошили всі народи та їхні краї. 19І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх. 20А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!

21 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського. 22Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму! 23Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого! 24Через рабів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Лівану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і зберусь на вершок його височини, в гущину його саду, 25я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки! 26Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх. 27А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені, вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло... 28І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення. 29За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до вух Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти! 30А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід. 31А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору. 32Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це. 33Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста цього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле. 34Якою дорогою прийде, то нею й повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь! 35І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мого раба! 36І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось усі тіла мертві... 37А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневії. 38І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат... А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Chapter 38

1 Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити... 2І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, 3та й сказав: О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх! І заплакав Єзекія ревним плачем! 4І було Господнє слово до Ісаї, говорячи: 5Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ, 6і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто. 7І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: 8ось я вертаю тінь ступеня, що від сонця зійшла на ступені Ахазові, назад на десять ступенів. І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями, якими зійшло було.

9 Ось писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав з своєї хвороби: 10Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму... 11Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих, уже між мешканцями царства померлих не побачу людини... 12Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі... 13Я кричав аж до ранку... Він, як лев, поторощить всі кості мої, з дня до ночі покінчить зо мною... 14Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости... Господи, причавлений я, поручися за мене! 15Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі! 16Господи, на них, на словах Твоїх, житимуть люди, і в усьому цьому життя моєї душі, уздоров же мене й оживи Ти мене! 17Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої, 18бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти... Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу. 19Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою! 20Господь на спасіння мені, і ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя! 21А Ісая сказав: Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, і видужає! 22А Єзекія промовив: Який знак, що я ввійду до Господнього дому?

Chapter 39

1 Того часу послав Меродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листи та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що той захворів та видужав. 2І радів ними Єзекія, і показав їм скарбницю свою, срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм. 3І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли до мене з далекого краю, з Вавилону. 4І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх.

5 І сказав Ісая до Єзекії: Послухай же слова Господа Саваота: 6Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене аж до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь... 7А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, заберуть, і вони будуть евнухами в палатах вавилонського царя!... 8І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів!...

Chapter 40

1 Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог! 2Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!

3 Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому! 4Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину! 5І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли! 6Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий: 7трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава: 8Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!

9 На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш! 10Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його. 11Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!

12 Хто води поміряв своєю долонею, а п'ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір'я шальками? 13Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому? 14З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної? 15Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку! 16І Ливана не вистачить на запаління жертовне, не стане й звір'я його на цілопалення! 17Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею.

18 І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним? 19Майстер божка відливає, золотар же його криє золотом, та виливає йому срібляні ланцюжки. 20Убогий на дара такого бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який не захитається. 21Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі? 22Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання. 23Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту: 24вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому! 25І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий. 26Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його.

27 Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право. 28Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. 29Він змученому дає силу, а безсилому міць. 30І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, 31а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!

Chapter 41

1 Послухайте мовчки Мене, острови, а народи, чекайте навчання Мого! Хай підійдуть і скажуть: Приступімо всі разом на суд! 2Хто зо сходу того пробудив, що його супроводить в ході перемога? Він народи дає перед ним та царів на топтання, їхнього меча обертає на порох, його лука в солому розвіяну. 3Він жене їх, спокійно дорогою йде, якою він не переходив ногами своїми. 4Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав віддавна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий! 5Бачили це острови та жахалися, кінці землі трипотіли, наближувались та приходили. 6Один одному допомагає і говорить до брата свого: Будь міцний! 7І підбадьорує майстер золотаря, а той, хто молотом гладить, того, хто б'є на ковадлі, і каже про споєння: Добре воно! і його зміцнює цвяхами, щоб не хиталось. 8Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе вибрав, насіння Авраама, друга Мого, 9ти, якого Я взяв був із кінців землі та покликав тебе із окраїн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відкинув тебе,

10 не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю. 11Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники. 12Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе. 13Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу! 14Не бійся, ти Яковів черве, ти жменько Ізраїлева: Я тобі поможу, говорить Господь, і твій Викупитель Святий Ізраїлів! 15Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх поторощиш, а підгірки половою вчиниш! 16Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить, і ти будеш утішатися Господом, будеш хвалитись Святим Ізраїлевим. 17Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від прагнення висох, Я, Господь, і їх вислухаю, Бог Ізраїлів, не лишу їх! 18Я ріки відкрию на лисих горах, а джерела посеред долин, оберну Я пустиню на озеро водне, а землю суху на джерела! 19На пустиню дам кедра, акацію, мирта й маслину, поставлю Я разом в степу кипариса та явора й бука, 20щоб разом побачили й знали, і пересвідчились та зрозуміли, що Господня рука це зробила, і створив це Святий Ізраїлів!

21 Принесіть свою справу, говорить Господь, припровадьте Мені свої докази, каже Цар Яковів. 22Хай підійдуть і хай нам розкажуть, що трапиться! Виясніть справи минулі, що вони є, а ми серце наше на те покладемо й пізнаємо їхній кінець, або сповістіть про майбутнє. 23Розкажіть наперед про майбутнє, і пізнаємо ми, що ви боги. Отож, учиніть ви добро чи зробіть що лихе, щоб ми здивувались і разом побачили. 24Та ви менш від нічого, і менший ваш чин від марноти, гидота, хто вас вибирає! 25Я з півночі мужа збудив і прийшов він, зо схід сонця в Ім'я Моє кличе, і він буде чавити князів, мов ту грязюку, й як ганчар глину топче! 26Хто сказав це віддавна, щоб знали те ми, і щоб наперед ми сказали: Це правда? Та ніхто не сказав, і ніхто не повів, і ніхто не почув ваших слів... 27Я перший сказав до Сіону: Оце, то вони! А Єрусалимові дам благовісника. 28І Я дивлюсь, та нікого нема, і немає між ними порадника, щоб відповіли, коли їх запитаю. 29Тож ніщо всі вони, їхні чини марнота, вітер та порожнеча їхні ідоли!

Chapter 42

1 Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. 2Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. 3Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. 4Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови.

5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній. 6Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам, 7щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці тих мешканців темряви! 8Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам. 9Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть. 10Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці! 11Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської! 12Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!

13 Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, переможе Своїх ворогів! 14Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря! 15Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую! 16І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину! 17Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги!

18 Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити! 19Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його? Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа? 20Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув. 21Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона. 22Але він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов'язані та по в'язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни! 23Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає? 24Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам? Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали? 25І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його, та він не пізнав, і в ньому горіло воно, та не брав він до серця цього!

Chapter 43

1 А тепер отак каже Господь, що створив тебе, Якове, і тебе вформував, о Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім'я твоє, Мій ти! 2Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, не попечешся, і не буде палити тебе його полум'я. 3Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель! Дав Я на викуп за тебе Єгипта, Етіопію й Севу замість тебе. 4Через те, що ти став дорогий в Моїх очах, шанований став, й Я тебе покохав, то людей замість тебе віддам, а народи за душу твою. 5Не бійся, бо Я ж із тобою! Зо сходу згромаджу насіння твоє, і з заходу тебе позбираю. 6Скажу півночі: Дай, а до півдня: Не стримуй! Поприводь ти синів моїх здалека, а дочки мої від окраїн землі, 7і кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм, і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив.

8 Приведи ти народа сліпого, хоч очі він має, і глухих, хоч вуха в них є! 9Нехай разом зберуться всі люди і народи згромадяться: хто поміж ними розкаже про це, і хто розповість про минуле? Нехай дадуть свідків своїх і оправдані будуть, і хай вони чують та скажуть: Це правда! 10Ви свідки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я вибрав, щоб пізнали й Мені ви повірили, та зрозуміли, ще це Я. До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені! 11Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя! 12Я розказав, і споміг, і звістив, і Бога чужого немає між вами, ви ж свідки Мої, говорить Господь, а Я Бог! 13І Я здавна Той Самий, і ніхто не врятує з Моєї руки, як що Я вчиню, то хто це перемінить?

14 Так говорить Господь, ваш Відкупитель, Святий Ізраїлів: Ради вас Я послав у Вавилон, і зганяю усіх втікачів, а халдеїв кораблі їх утіхи. 15Я Господь, ваш Святий, Творець Ізраїля, Цар ваш! 16Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді, 17що випровадив колесницю й коня, військо та силу, що разом лягли і не встали, зотліли, як льон, та погасли... 18Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте! 19Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки. 20Буде славити Мене польова звірина, шакали та струсі, бо воду Я дам на степу, а в пустині річки, щоб напувати народ Мій, вибранця Мого. 21Цей народ Я Собі вформував, він буде звіщати про славу Мою.

22 Та Мене ти не кликав, о Якове, не змагався за Мене, Ізраїлю. 23Ти Мені не приводив ягнят цілопалень своїх, і своїми жертвами не шанував ти Мене... Я тебе не силував, щоб приносити жертву хлібну, і кадилом не мучив тебе. 24Очерету запашного не купував ти за срібло Мені, і не напував ти Мене лоєм жертов своїх, тільки своїми гріхами Мене ти турбував та своїми провинами мучив Мене!... 25Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам'ятає! 26Пригадай ти Мені і судімося разом, розкажи ти Мені, щоб тобі оправдатись! 27Твій батько був перший згрішив, і відпали від Мене твої посередники, 28тому Я позбавив священства священиків, і Якова дав на прокляття, і на зневагу Ізраїля!

Chapter 44

1 А тепер ось послухай, о Якове, рабе Мій, та Ізраїлю, якого Я вибрав. 2Так говорить Господь, що тебе учинив і тебе вформував від утроби, і тобі помагає: Не бійся, рабе Мій, Якове, і Єшуруне, якого Я вибрав! 3Бо виллю Я воду на спрагнене, а текучі потоки на суходіл, виллю Духа Свого на насіння твоє, а благословення Моє на нащадків твоїх, 4і будуть вони виростати, немов між травою, немов ті тополі при водних потоках! 5Цей буде казати: Я Господній, а той зватиметься йменням Якова, інший напише своєю рукою: для Господа я, і буде зватися йменням Ізраїля. 6Так говорить Господь, Цар Ізраїлів та Викупитель його, Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене! 7І хто зветься, як Я? Хай розкаже про те, й хай звістить те Мені з того часу, коли Я заклав у давнині народ, і хай нам розкаже майбутнє й прийдешнє. 8Не бійтеся та не лякайтесь! Хіба здавна Я не розповів був тобі й не звістив? А ви свідки Мої! Чи є Бог, окрім Мене? І Скелі немає, не знаю ні жодної!

9 Всі, що роблять бовванів, марнота вони, і їхні улюбленці не помагають, а свідками того самі: не бачать вони та не знають, щоб застидатись! 10Хто бога зробив та ідола вилив, що він не помагає? 11Тож друзі його посоромлені будуть усі, майстрі ж вони тільки з людей. Хай вони всі зберуться та стануть: вони полякаються та посоромляться разом! 12Коваль тне з заліза сокиру, і в горючім вугіллі працює, і формує божка молотками та робить його своїм сильним раменом, а при тім той голодний й безсилий, не п'є води й мучиться... 13А тесля витягує шнура, визначує штифтом його, того ідола, гемблями робить його та окреслює циркулем це, і робить його на подобу людини, як розкішний зразок чоловіка, щоб у домі поставити. 14Настинає кедрин він собі, і візьме граба й дуба, і міцне собі викохає між лісними деревами, ясен посадить, а дощик вирощує. 15І стане людині оце все на паливо, і візьме частину із того й зогріється, теж підпалить в печі й спече хліб. Також виробить бога й йому поклоняється, ідолом зробить його, і перед ним на коліна впадає. 16Половину його він попалить в огні, на половині його варить м'ясо та їсть, печеню пече й насичається, також гріється та приговорює: Як добре, нагрівся, відчув я огонь... 17А останок його він за бога вчинив, за боввана свого, перед ним на коліна впадає та кланяється, йому молиться й каже: Рятуй же мене, бо ти бог мій! 18Не знають і не розуміють вони, бо їхні очі зажмурені, щоб не побачити, і стверділи їхні серця, щоб не розуміти! 19І не покладе він до серця свого, і немає знання ані розуму, щоб проказати: Половину його попалив я в огні, і на вугіллі його я пік хліб, смажив м'ясо та їв. А решту його за огиду вчиню, буду кланятися дерев'яній колоді? 20Він годується попелом! Звело його серце обманене, і він не врятує своєї душі, та не скаже: Хіба не брехня у правиці моїй?

21 Пам'ятай про це, Якове та Ізраїлю, бо ти раб Мій! Я тебе вформував був для Себе рабом, Мій Ізраїлю, ти не будеш забутий у Мене! 22Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої, навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив! 23Радійте, небеса, бо Господь це зробив; викликуйте радісно, глибини землі; втішайтеся співом, о гори та лісе, та в нім всяке дерево, бо Господь викупив Якова, і прославивсь в Ізраїлі! 24Так говорить Господь, твій Відкупитель, та Той, що тебе вформував від утроби: Я, Господь, Той, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив, хто при тім був зо Мною? 25Хто ознаки ламає брехливим, і робить безглуздими чарівників, Хто з нічим мудреців відсилає, і їхні знання обертає в нерозум, 26Хто сповнює слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланців, Хто Єрусалимові каже: Ти будеш заселений! а юдейським містам: Забудовані будете ви, а руїни його відбудую! 27Хто глибіні проказує: Висохни, а річки твої Я повисушую, 28Хто до Кіра говорить: Мій пастирю, і всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже: Збудований будеш! а храмові: Будеш закладений!

Chapter 45

1 Так говорить Господь до Свого помазанця Кіра: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи, і з стегон царів розв'яжу пояси, щоб відчинити двері перед тобою, а брами не будуть замикані. 2Я перед тобою піду й повирівнюю висунене, двері мідні зламаю і порозбиваю залізні засуви. 3І дам тобі скарби, що в темряві, та багатства заховані, щоб пізнав ти, що Я то Господь, Який кличе тебе за йменням твоїм, Бог Ізраїлів, 4ради раба Мого Якова й ради вибранця Мого Ізраїля, і кличу тебе твоїм іменням, тебе називаю, хоч ти не знаєш Мене.

5 Я Господь, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене. Я тебе підперізую, хоч ти не знаєш Мене, 6щоб дізналися зо сходу сонця й з заходу, що крім Мене немає нічого; Я Господь, і нема вже нікого, 7Я, що світло формую та темність творю, чиню мир і недолю творю, Я Господь, Який робить це все! 8Спустіть росу згори, небеса, а із хмар хай спливе справедливість! Хай земля відкривається, і хай породить спасіння та правду, хай разом ростуть! Я, Господь, це вчинив! 9Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? а діло його: Ти без рук! 10Горе тому, хто патякає батькові: Пощо ти плодиш? а жінці: Пощо ти родиш?

11 Так говорить Господь, Святий Ізраїлів, і Той, Хто його вформував: Питайте Мене про майбутнє, а долю синів Моїх й чин Моїх рук позоставте Мені! 12Я землю вчинив і створив людину на ній, небеса Я руками Своїми простяг і про їхні зорі звелів. 13Я збудив його в правді, і зрівняю йому всі дороги. Він місто Моє побудує і відпустить вигнанців Моїх не за викуп і не за дарунка, говорить Господь Саваот. 14Так говорить Господь: Праця Єгипту й торгівля Етіопії та високі севаїтяни перейдуть до тебе та будуть твої. Підуть вони за тобою, у кайданах перейдуть, і будуть вклонятись тобі та благати тебе: Тільки в тебе є Бог, і нема більш, нема іншого Бога! 15Справді Ти Бог таємничий, Бог Ізраїлів, Спаситель! 16Всі вони засоромляться й зніяковіють, майстрі ідолів підуть у соромі разом, 17Ізраїль же буде спасений від Господа вічним спасінням: не будете ви засоромлені ані знеславлені аж на вічні віки! 18Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, на проживання на ній Він її вформував. Я Господь, і нема більше іншого Бога! 19Я не говорив в укритті, на темному місці землі. Я не говорив до насіння Якова: Шукаєте дармо Мене! Я Господь, говорю справедливість, звіщаю правдиве!

20 Зберіться й прийдіть, наблизьтеся разом, урятовані всі із поганів! Не знає нічого, хто дерево носить, боввана свого, та що молиться богові, який не поможе. 21Розкажіть та наблизьте, і хай разом нарадяться: Хто розповів це віддавна, із давніх часів це звістив? Чи ж не Я, ваш Господь? Бож немає вже Бога, крім Мене, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя! 22Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога! 23Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне 24й Мені скаже: Тільки в Господі правда та сила! Прийдуть до Нього та засоромляться всі, що на Нього запалюються. 25Через Господа усправедливляться, і буде прославлене всяке насіння Ізраїля!

Chapter 46

1 Бел упав на коліна, зігнувся Нево, стали ідоли їхні для звірини й худоби. Те, що колись ви носили, накладене, мов той тягар на худобу помучену. 2Зігнулися й разом упали вони на коліна; не могли врятувати тягара, і самі до полону пішли... 3Почуйте Мене, доме Яковів, та ввесь залишку дому Ізраїлевого, яких від живота Я підняв, носив від утроби, 4і Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую!

5 До кого Мене ви вподобите та прирівняєте, до кого подібним Мене ви учините, щоб схожому бути? 6Ті, що золото сиплють з киси, срібло ж важать вагою, винаймлюють золотаря, щоб із того їм бога зробив, і перед ним вони падають та поклоняються, 7носять його на плечі, підіймають його, і ставлять його на місці його. І стоїть, і з місця свого він не рухається; коли ж хто до нього кричить, то він не відповість, і не врятує його від недолі. 8Пам'ятайте про це та змужнійте, візьміть це на розум, провинники! 9Пам'ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, 10що звіщаю кінець від початку, і наперед що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню, 11що хижого птаха зо сходу прикликую, з краю далекого мужа Своєї поради! Так, Я сказав те й спроваджу, що Я задумав був теє зроблю! 12Почуйте Мене, твердосерді, далекі від справедливости! 13Я Свою справедливість наблизив, вона недалеко, а спасіння Моє не припізниться, і дам на Сіоні спасіння, дам Ізраїлеві Свою велич!

Chapter 47

1 Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендитна та випещена! 2Візьми жорна й муки намели, намітку свою відхили, закачай но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки, 3і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я помсту вчиню, і не буду щадити людини! 4Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів. 5Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств! 6Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,

7 та й сказала: Навіки я панею буду! І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець... 8А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей! 9Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!... 10Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: Ніхто не побачить мене! Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: Я, і більше ніхто! 11І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш... 12Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш! 13Змучилась ти від великої кількости рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти! 14Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, не врятують своєї душі з руки полум'я, це не жар, щоб погріти себе, ані полум'я, щоб сидіти біля нього... 15Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!

Chapter 48

1 Послухайте це, доме Яковів, що зветесь іменням Ізраїлевим, і що вийшли із Юдиних вод, що клянетеся Йменням Господнім та Бога Ізраїля згадуєте, хоч не в правді та не в справедливості! 2Бо від міста святого вони прозиваються та на Бога Ізраїлевого спираються, Йому Ймення Господь Саваот! 3Я віддавна звіщав про минуле, із уст Моїх вийшло воно й розповів Я про нього, раптовно зробив, і прийшло. 4Тому, що Я знав, що впертий ти є, твоя ж шия то м'язи залізні, а чоло твоє мідяне, 5то звіщав Я віддавна тобі, іще поки прийшло, розповів Я тобі, щоб ти не говорив: Мій божок це зробив, а про це наказав мій бовван та мій ідол. 6Ти чув, переглянь усе це; і ви хіба не визнаєте цього? Тепер розповів Я тобі новини й таємниці, яких ти не знав. 7Тепер вони створені, а не віддавна, а перед цим днем ти не чув був про них, щоб не сказати: Оце я їх знав. 8Та не чув ти й не знав, і віддавна ти не відкривав свого вуха, бо Я знав, що напевно ти зрадиш, і звано тебе від утроби: перевертень.

9 Ради Ймення Свого Я спиняю Свій гнів, і ради слави Своєї Я стримуюся проти тебе, щоб не знищити тебе. 10Оце перетопив Я тебе, але не як те срібло, у горні недолі тебе дослідив. 11Ради Себе, ради Себе роблю, бо як буде збезчещене Ймення Моє? А іншому слави Своєї не дам. 12Почуй Мене, Якове та Ізраїлю, Мій покликаний: Це Я, Я перший, також Я останній! 13Теж рука Моя землю заклала, і небо напнула правиця Моя, Я закличу до них і вони стануть разом. 14Зберіться ви всі та й послухайте: Хто серед вас розповів був про те? Кого Господь любить, вчинить волю Його в Вавилоні, рамено ж Його на халдеях. 15Я, Я говорив і покликав його, спровадив його, і він на дорозі своїй буде мати поводження.

16 Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я не говорив потаємно; від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух. 17Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити. 18О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі! 19А насіння твого було б, як піску, а нащадків твого живота немов зернят його, і витяте й вигублене не було б твоє ймення із-перед обличчя Мого! 20Вирушіть із Вавилону, втечіть від халдеїв, радісним співом звістіть, оце розголосіть, аж до краю землі рознесіть це, скажіть: Господь викупив раба Свого Якова! 21І спраги не знали вони на пустинях, якими провадив Він їх: воду з скелі пустив їм, Він скелю розбив і вода потекла! 22Для безбожних спокою немає, говорить Господь.

Chapter 49

1 Почуйте Мене, острови, і народи здалека, вважайте: Господь із утроби покликав Мене, Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї. 2І Мої уста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в тіні Своєї руки, і Мене вчинив за добірну стрілу, в Своїм сагайдаці заховав Він Мене. 3І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я прославлюсь! 4І Я відповів: Надаремно трудивсь Я, на порожнечу й марноту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагорода Моя з Моїм Богом. 5Тепер же промовив Господь, що Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний. І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю. 6І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі!

7 Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів, Святий його, до погордженого на душі, до обридженого від людей, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, і поклоняться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що вибрав Тебе. 8Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені, 9щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська. 10Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх. 11І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої. 12Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім.

13 Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими! 14І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув... 15Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! 16Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною. 17Синове твої поспішаться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідходять від тебе.

18 Здійми свої очі навколо й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до тебе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздобу, зодягнеш, та підв'яжешся ними, немов наречена. 19Бо руїни твої та пустині твої, і зруйнований край твій тепер справді стануть тісними для мешканців, і будуть віддалені ті, хто тебе руйнував. 20Іще до вух твоїх скажуть синове сирітства твого: Тісне мені місце оце, посунься для мене, й я сяду! 21І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осирочена я та самітна, була вигнана та заблудила? І хто виховав їх? Я зосталась сама, а ці, звідки вони? 22Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму Свою руку до людів, і піднесу до народів прапора Свого, і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах. 23І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг, і ти пізнаєш, що Я то Господь, що не посоромляться ті, хто на Мене надіється!

24 Чи ж від сильного буде віднята здобич, і чи награбоване гвалтівником урятоване буде? 25Бо Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же твоїх Я спасу. 26І Я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє, і вони повпиваються власною кров'ю, немов би вином молодим... І пізнає тоді кожне тіло, що Я то Господь, твій Спаситель та твій Відкупитель, Потужний Яковів!

Chapter 50

1 Так говорить Господь: Де вашої матері лист розводовий, з яким Я її відпустив? Або хто є з Моїх боргувальників, якому Я вас був продав? Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена. 2Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення! 3Небеса зодягаю Я в темряву, і покриттям їхнім верету чиню.

4 Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні. 5Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив. 6Підставив Я спину Свою тим, хто б'є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання. 7Але Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я. 8Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом, хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде! 9Отож, Господь Бог допоможе Мені, хто ж отой, що признає Мене винуватим?

10 Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає? Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, хай надіється він на Господнє Ім'я, і хай на Бога свого опирається! 11Тож усі, що огонь ви запалюєте, що огненними стрілами ви поузброювані, ходіть у жарі свого огню та в стрілах огненних, які розпалили! З Моєї руки оце станеться вам, і ви будете в муках лежати!

Chapter 51

1 Почуйте Мене, хто женеться за правдою, хто пошукує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви витесані, і на каменоломню, з якої ви видовбані. 2Гляньте на Авраама, батька свого, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одного його Я покликав, але благословив був його та розмножив його. 3Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає пустині його на Еден, його ж степ на Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспіви.

4 Послухай Мене, Мій народе, і візьми до вух, ти племено Моє, бо вийде від Мене Закон, а Своє правосуддя поставлю за світло народам! 5Близька правда Моя: вийде спасіння Моє, а рамена Мої будуть суд видавати народам. Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє. 6Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, спасіння ж Моє буде вічне, а правда Моя не зламається! 7Почуйте Мене, знавці правди, народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь, 8бо поточить їх міль, мов одежу, й як вовну, черва їх зжере, а правда Моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід!

9 Збудися, збудись, зодягнися у силу, рамено Господнє! Збудися, як у давнину, як за покоління віків! Хіба це не ти Рагава зрубало, крокодила здіравило? 10Хіба це не ти море висушило, води безодні великої, що морську глибину вчинило дорогою, щоб викуплені перейшли? 11Отак визволенці Господні повернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть! 12Я, Я ваш Той Утішитель! Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він подібний? 13І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напнув небеса Він та землю заклав, і завжди щоденно лякаєшся гніву гнобителя, що готовий тебе погубити. Але де той гнобителів гнів? 14Закутий в кайдани небавом розв'язаний буде, і не помре він у ямі, і не забракне йому його хліба. 15Бо Я Господь, Бог твій, що збурює море, й ревуть його хвілі, Господь Саваот Йому Ймення! 16І кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напнути та землю закласти, і сказати Сіонові: Ти Мій народ!

17 Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої випила ти келіх гніву Його, чашу-келіха одуру випила, вицідила... 18Зо всіх тих синів, що вона породила, нікого нема, хто б провадив її; зо всіх тих синів, яких виховала, нікого нема, хто б підтримав її... 19Ці дві речі спіткали тебе, але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, хто розважить тебе? 20Синове твої повмлівали, лежали на розі всіх вулиць, мов олень у тенетах, повні гніву Господнього, крику Бога твого... 21Тому то послухай оцього, убога й сп'яніла, але не з вина: 22Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за народ Свій стає: Ось келіха одуру Я забираю з твоєї руки, чашу-келіха гніву Мого, більше пити його вже не будеш! 23І дам Я його в руку тих, що гнобили тебе, що вони до твоєї душі говорили: Схились, і по тобі ми перейдемо! І поклала ти спину свою, немов землю, й як вулицю для перехожих...

Chapter 52

1 Збудися, збудись, зодягнися, Сіоне, у силу свою, зодягнися у щати пишноти своєї, о Єрусалиме, о місто святе, бо вже необрізаний та занечищений більше не ввійде до тебе! 2Обтруси з себе порох, устань та сідай, Єрусалиме! Розв'яжи пута шиї своєї, о бранко, о дочко Сіону! 3Бо Господь каже так: Задармо були ви попродані, тому будете викуплені не за срібло. 4Бо так Господь Бог промовляє: До Єгипту зійшов був народ Мій впочатку, щоб мешкати там, а Ашшур за ніщо його тиснув. 5А тепер що Мені тут, говорить Господь, коли взятий даремно народ Мій? Шаліють володарі їхні, говорить Господь, і постійно ввесь день Моє Ймення зневажене... 6Тому Моє Ймення пізнає народ Мій, тому того дня він пізнає, що Я то Отой, що говорить: Ось Я!

7 Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: Царює твій Бог! 8Слухай, твої сторожі зняли голос, укупі співають, бо бачать вони око-в-око, коли до Сіону Господь повертається. 9Радійте, співайте сумісно, о єрусалимські руїни, бо народа Свого Господь звеселив, викупив Єрусалима! 10Господь обнажив на очах усіх народів святеє рамено Своє, і спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі! 11Уступіться, вступіться та вийдіть ізвідти, нечистого не доторкайтеся, вийдіть з середини його, очистьтеся ви, що носите посуд Господній! 12Бо не в поспіху вийдете і не навтеки ви підете, бо піде Господь перед вами, за вами ж Ізраїлів Бог.

13 Ось стане розумне робити Мій Отрок, підійметься й буде повищений, і височенним Він стане! 14Як багато-хто Ним дивувались, такий то був змінений образ Його, що й не був людиною, а вигляд Його, що й не був сином людським! 15так Він здивує численних народів, царі свої уста замкнуть перед Ним, бо побачать, про що не говорено їм, і зрозуміють, чого не чували вони!...

Chapter 53

1 Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє? 2Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! 3Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його...

4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... 5А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! 6Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! 7Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст... 8Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано... 9І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани...

10 Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження! 11Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе. 12Тому то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!

Chapter 54

1 Веселися ж, неплідна, яка не родила, співанням утішайся й радій, що мук породільних не мала, бо в покиненої буде більше синів від синів заміжньої, говорить Господь! 2Пошир місце намету свого, а завіси наметні помешкань твоїх повитягай, не затримуй! Свої шнури продовж, а кілочки свої позміцняй! 3Бо праворуч і ліворуч поширишся ти, а насіння твоє одідичать народи, і заселять міста опустошені. 4Не бійся, бо сорому ти не зазнаєш, і не соромся, бо не будеш застиджена, бо про сором свого юнацтва забудеш, а ганьби удівства свого ти не будеш уже пам'ятати!... 5Бо Муж твій, Творець твій, Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий!

6 Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого, як була ти відкинена, каже твій Бог. 7На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю. 8У запалі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною милістю змилуюся над тобою, каже твій Викупитель, Господь. 9Бо для Мене оце мов ті Ноєві води: як Я присягнув був, що Ноєві води не прийдуть уже над землею, так Я присягнув, щоб на тебе не гніватися й не картати тебе! 10Бо зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь.

11 Моя дочко убога та бурею гнана, невтішна, ось каміння твої покладу в малахіті, основи ж твої закладу із сапфірів! 12І пороблю із рубіну карнізи твої, твої ж брами з каміння карбункула, а всю горожу твою з дорогого каміння. 13Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм! 14Будеш міцно поставлена правдою, стань далеко від утиску, бо не боятимешся, і від страху, бо до тебе не зблизиться він. 15Коли хто чіплятися буде до тебе, то це не від Мене, хто чіплятися буде до тебе, той перед тобою впаде. 16Отож, Я створив коваля, який дме на огонь із вугілля, і вироблює зброю свого ремесла; і вигубника теж Я створив, який нищить ту зброю. 17Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів, а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь!

Chapter 55

1 О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока! 2Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа! 3Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості. 4Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам. 5Тож покличеш народ, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поспішаться до тебе, ради Господа, Бога твого, і ради Святого Ізраїлевого, що прославив тебе.

6 Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! 7Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато! 8Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь. 9Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки. 10Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, 11так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! 12Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні. 13На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!

Chapter 56

1 Так говорить Господь: Бережіть правосуддя й чиніть справедливість, незабаром бо прийде спасіння Моє, і появиться правда Моя. 2Блаженна людина, що робить таке, і син людський, що міцно тримається цього, що хоронить суботу, щоб її не безчестити, та береже свою руку, щоб жодного зла не вчинити!

3 І нехай не повість чужинець, який прилучився до Господа, кажучи: Насправді мене відділив від народу Свого Господь, і скопець хай не скаже: Таж я сухе дерево! 4Бо так каже Господь про скопців, що суботи Мої бережуть, і вибирають завгодне Мені, і що тримаються міцно Мого заповіту: 5Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце і ймення, що краще воно за синів та дочок, Я дам йому вічне ім'я, яке не понищиться! 6А тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє Ім'я, щоб бути Йому за рабів, усіх, хто хоронить суботу, щоб її не збезчестити, і тих, що тримаються міцно Мого заповіту, 7їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертівнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів! 8Слово Господа Бога, що збирає вигнанців Ізраїля: Я ще позбираю до нього, до його зібраних!

9 Польова вся звірино, прибудьте спожити, також лісова вся звірино! 10Його вартівники всі сліпі, не знають нічого, всі вони пси німі, які гавкати не можуть, мрійники, лежні, що люблять дрімати! 11І це пси ненажери, що не знають насичення, і це пастирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця до своєї здобичі... 12Прийдіть но, говорять, візьму я вина, та напою п'янкого нажлуктимось, і буде і цей день, і завтрішній день далеко щедріший!...

Chapter 57

1 Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу! 2Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.

3 Та наблизьтесь сюди, ви сини чарівниці, насіння чужоложникове та блудниці, 4над ким розкошуєте ви, над ким розкриваєте рота, висовуєте язика? Хіба ви не діти переступу, насіння брехні, 5ви, що палитесь пристрастю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що дітей над потоками ріжете, під скельними щілинами? 6У гладеньких каміннях потоку твій уділ, вони, вони доля твоя! І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила! Чи цим Я заспокоєний буду? 7На горі на високій та висуненій ти поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви. 8І ти за дверима й одвірком кладеш свого пам'ятника культового, бо ти відступила від Мене, обнажаєшся й входиш, поширюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагледиш. 9І ти до Молоха з оливою ходиш, і намножуєш масті свої; і посилаєш далеко своїх посланців, і знижаєшся аж до шеолу. 10Ти змучувалась на численних дорогах своїх, але не казала: Зрікаюсь! Знайшла ти оживлення сили своєї, тому не ослабла. 11І за ким побивалася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згадала, не клала на серці своєму? Хіба не тому, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене? 12Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої, та вони не поможуть тобі!

13 Як ти будеш кричати, нехай порятує тебе твоя зграя божків. Але вітер усіх їх розвіє, схопить подих; хто ж на Мене надіється, землю вспадкує й гору святую Мою одідичить! 14І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешкоди з дороги народу Мого! 15Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених! 16Бож не вічно Я буду судитись, і не завжди Я гніватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлів би, та й душі, які Я вчинив.

17 Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого. 18Я бачив дороги його, і вздоровлю його, і його поведу й дам потіху для нього й для тих, що сумують із ним. 19Створю Я плід уст: Спокій, спокій далекому та близькому! говорить Господь, і вздоровлю його. 20А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають. 21Для безбожних спокою немає, говорить Господь!

Chapter 58

1 Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об'яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи! 2Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:

3 Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! 4Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! 5Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? 6Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? 7Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?

8 Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! 9Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, 10і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, 11і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають! 12І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!

13 Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, 14тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!

Chapter 59

1 Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути, 2бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув, 3бо ваші долоні заплямлені кров'ю, ваші ж пальці беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе! 4Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе не марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин! 5Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде... 6Нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла діла кривди, і в їхніх руках чин насильства... 7Їхні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах! 8Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою.

9 Тому віддалилося право від нас, і не сягає до нас справедливість! чекаємо світла, та ось темнота, чекаємо сяйва та й у темнощах ходимо! 10Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі; спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!... 11Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті постійно воркочемо, чекаємо права й немає, спасіння й від нас віддалилось воно... 12Бо помножились наші переступи перед Тобою, і свідкують на нас гріхи наші, бо з нами переступи наші, а наші провини ми знаємо їх! 13Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві... 14І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти, 15і істина зникла, а той, хто від злого відходить, грабований... І це бачить Господь, і лихе в Його очах, що права нема!

16 І Він бачив, що немає нікого, і дивувавсь, що немає заступника... Та рамено Його Йому допомогло, і Його справедливість підперла Його, 17і Він зодягнув справедливість, як панцер, а шолома спасіння на Свою голову, і зодягнув шати помсти, як одяг, і покрився горливістю, мов би плащем! 18Надолужить Він гнівом Своїм ворогам згідно з учинками їхніми, Своїм супротивним заплатою, островам надолужить заплату. 19І будуть боятися Ймення Господнього з заходу, а слави Його зо схід сонця, бо прийде, як річка рвучка, вітер Господній її пожене, 20і прийде Викупитель Сіонові й тим, хто вернувся із прогріху в Якові, каже Господь. 21А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!

Chapter 60

1 Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла! 2Бо темрява землю вкриває, а морок народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з'являється! 3І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого. 4Здійми свої очі навколо й побач: усі вони зібрані, і до тебе ідуть; сини твої йдуть іздалека, а дочок твоїх на руках он несуть! 5Побачиш тоді і роз'яснишся ти, сполохнеться й поширшає серце твоє, бо звернеться морське багатство до тебе, і прийде до тебе багатство народів! 6Безліч верблюдів закриє тебе, молоді ті верблюди з Мідіяну й Ефи, усі вони прийдуть із Шеви, носитимуть золото й ладан та хвали Господні звіщатимуть. 7Всі отари кедарські зберуться до тебе, барани невайотські послужать тобі, вони підуть усі на Мій вівтар, як жертва приємна, і Я прославлю дім слави Своєї! 8Хто вони, що летять, як та хмара, і немов голуби до своїх голубників?

9 Бо до Мене збираються мореплавці, і найперше пливуть кораблі із Таршішу, щоб привести синів твоїх здалека, з ними їхнє срібло та їхнє золото для Імені Господа, Бога твого, і для Святого Ізраїля, Він бо прославив тебе. 10І мури твої побудують чужинці, а їхні царі тобі будуть служити, бо в запалі гніву Свого Я був уразив тебе, а в Своїм уподобанні змилуюся над тобою! 11І будуть постійно відкритими брами твої, ані вдень, ні вночі не замкнуться вони, щоб приносити до тебе багатство народів, і їхні царі щоб були припроваджені. 12Бо погинуть народ та те царство, що не схочуть служити тобі, і ці народи понищені будуть зовсім! 13Слава ліванська прибуде до тебе, кипарис, сосна й бук будуть разом, щоб приоздобити місце святині Моєї, і місце ніг Своїх Я пошаную. 14І зігнуті прийдуть до тебе сини твоїх кривдників, і кланятись будуть до стіп твоїх ніг усі ненависники, і тебе будуть кликати: Місто Господнє, Сіон Святого Ізраїлевого!

15 За те, що була ти покинута та осоружна, о дочко Сіону, і через тебе ніхто не ходив, то вчиню тебе славою вічною, радістю з роду в рід! 16І будеш ти ссати молоко із народів, і груди царів будеш ссати, і пізнаєш, що Я то Господь, твій Спаситель, а твій Викупитель Потужний Яковів! 17Замість міді впроваджу Я золото, і замість заліза впроваджу срібло, і замість дерева мідь, а замість каміння залізо, і дозором твоїм зроблю мир, твоїми ж начальниками справедливість! 18В твоїм краї не буде вже чуте насилля, руїна й спустошення в межах твоїх, і назвеш свої мури спасінням, а брами свої похвалою! 19Удень сонце не буде тобі вже за світло, і не буде світити тобі місяць за сяйво, бо буде тобі вічним світлом Господь, а твій Бог за окрасу твою! 20Не зайде вже сонце твоє, і місяць твій вже не сховається, бо буде тобі вічним світлом Господь, і дні жалоби твоєї покінчаться! 21А народ твій усі справедливі вони, землю вспадкують навіки, парость Моїх саджанців, чин Моїх рук на прославлення! 22Цей малий стане тисячею, і наймолодший народом міцним! Я, Господь, цього часу оце приспішу!

Chapter 61

1 Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, 2щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, 3щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!

4 І вони забудують руїни відвічні, відбудують спустошення давні і відновлять міста поруйновані, з роду в рід попустошені. 5І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями! 6І будуть вас кликати: Господні, священики будуть казати на вас: слуги нашого Бога! Ви будете їсти багатство народів, і їхньою славою будете славитись. 7За ваш сором подвійний і за ганьбу та смуток, ваш уділ, тому то посядуть вони в своїм краї подвійне, радість вічна їм буде! 8Бо Господь Я, і правосуддя кохаю, і ненавиджу розбій та кривду, і дам їм заплату за чин їхній поправді, і з ними складу заповіта довічного! 9І буде насіння їхнє знане між людами, і між народами їхні нащадки, усі, хто бачити їх буде, пізнають їх, що вони те насіння, яке благословив був Господь!

10 Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене! 11Бо так як земля та виводить рослинність свою, й як насіння своє родить сад, так Господь Бог учинить, що виросте правда й хвала перед усіма народами!

Chapter 62

1 Не буду мовчати я ради Сіону, і ради Єрусалиму не буду спокійний, аж поки не вийде, як сяйво, його справедливість, а спасіння його як горючий світильник! 2І побачать народи твою справедливість, а славу твою всі царі, і йменням новим будуть звати тебе, що уста Господні докладно означать його. 3І ти станеш короною слави в Господній руці й діядемою царства в долоні Бога свого! 4Вже не скажуть на тебе покинута, а на край твій не будуть казати вже пустиня, бо тебе будуть кликати в ній моя втіха, а край твій заміжня, бо Господь пожадає тебе, і твій край буде взятий за жінку! 5Як юнак бере панну за жінку, так з тобою одружиться Сам Будівничий, і як тішиться той молодий нареченою, так радітиме Бог твій тобою!

6 На мурах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожу, ніколи не буде мовчати вона цілий день та всю ніч. Ви, хто пригадує Господа, не замовкніть, 7і перед Ним не вмовкайте, аж поки не зміцнить, і аж поки не вчинить Він Єрусалима за славу Свою на землі! 8Господь присягнув був Своєю правицею й потужним раменом Своїм: Направду, не дам уже збіжжя твого ворогам твоїм, і пити не будуть чужинці твого виноградного соку, що ти працював біля нього! 9Бо ті, хто збирає його, будуть їсти його та й хвалитимуть Господа, і ті, хто громадить його, будуть пити його на подвір'ях святині Моєї!

10 Проходьте, проходьте ви брамами, чистьте дорогу народові! Будуйте дорогу, будуйте дорогу, дорогу ту биту, очистьте від каменя, підійміть над народами прапора! 11Ось звіщає Господь аж до краю землі: Розкажіте сіонській дочці: Ось приходить Спасіння твоє, ось із Ним нагорода Його, і заплата Його перед Ним! 12І будуть їх звати народом святим, викупленцями Господа, а на тебе закличуть жадана, незалишене місто!

Chapter 63

1 Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати! 2Чого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі? 3Сам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої... 4Бо день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення! 5Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене! 6І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

7 Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй! 8І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя. 9В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину. 10Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них... 11Тоді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого? 12Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я? 13Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись? 14Як сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!

15 Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися? 16Тільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель! 17Нащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого! 18Спадщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали! 19Ми стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!

Chapter 64

1 О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, перед обличчям Твоїм розтопилися б гори, 2як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи! 3Коли Ти чинив страшні речі, ми їх не чекали, коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори! 4І відвіку не чули, до ушей не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе, Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе! 5Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ятають про Тебе. Та розгнівався Ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!

6 І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас... 7І немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти... 8Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки! 9Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ятай повсякчасно провини! Тож споглянь, ми народ Твій усі! 10Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став Єрусалим... 11Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало... 12Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи? Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?

Chapter 65

1 Я прихилявся до тих, що Мене не питали, Я знайдений тими, що Мене не шукали. Я казав: Оце Я, оце Я! до народу, що Йменням Моїм не був званий. 2Я ввесь день простягав Свої руки до люду запеклого, що він, за своїми думками, дорогою ходить недоброю, 3до народу, що в очі Мене прогнівляє постійно, що жертви приносить в садках та що палить кадило на цеглах, 4що сидить у гробах та ночує по ямах, їсть свинину, і в їхньому посуді юшка нечиста, 5що говорить: Спинись, не зближайся до мене, бо святий я для тебе! Оце дим в Моїй ніздрі, огонь, що палає ввесь день! 6Ось написане перед обличчям Моїм: Я не буду мовчати, але відплачу, і надолужу на їхньому лоні! 7Укупі переступи ваші й переступи ваших батьків, говорить Господь, що кадили на горах і на взгір'ях Мене зневажали, і заплату їм виміряю Я найперше до їхнього лоня!...

8 Так говорить Господь: Коли в гроні знаходиться сік виноградний, і хтось скаже: Не псуй ти його, бо благословення у ньому, отак Я зроблю ради рабів Своїх, щоб усього не нищити! 9І насіння Я виведу з Якова, а з Юди спадкоємця гір Моїх, і вибранці Мої одідичать її, і раби Мої житимуть там. 10І стане Шарон пасовиськом отари, а долина Ахор за ліжницю худоби великої, для народу Мого, що шукали Мене.

11 А ви, що Господа кидаєте, забуваєте гору святу Мою, що ставите Ґаду трапезу, а для Мені виповнюєте жертву литу, 12то вас відраховую Я для меча, й на коліна впадете ви всі на заріз, бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали, говорив був, але ви не чули й робили лихе в Моїх очах, і чого не хотів, вибирали собі!... 13Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете... 14Ось раби Мої будуть співати від радости серця свого, ви ж кричатимете від сердечного болю, і від скрушення духа заводити будете... 15І ви своє ймення дасте на прокляття вибранцям Моїм, і Господь Бог тебе вб'є, а рабам Своїм дасть інше ймення, 16так що хто на землі благословлений буде, буде поблагословлений він вірним Богом, а хто на землі присягає, вірним Богом присягне, бо забудуться утиски давні і заховані будуть вони від очей Моїх!

17 Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце! 18Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я, бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його на веселість! 19І буду Я Єрусалимом радіти, і втішатися буду народом Своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку! 20З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторокий помре як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий! 21І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. 22Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив, дні бо народу Мого як дні дерева, і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук! 23Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх, вони бо насіння, благословлене Господом, і нащадки їхні з ними. 24І станеться, поки покличуть, то Я відповім, вони будуть іще говорити, а Я вже почую! 25Вовк та вівця будуть пастися разом, і лев буде їсти солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох!... Вони не чинитимуть зла й вигубляти не будуть на всій святій Моїй горі, говорить Господь.

Chapter 66

1 Так говорить Господь: Небеса Мій престол, а земля то підніжок для ніг Моїх: який же то храм, що для Мене збудуєте ви, і яке ото місце Його відпочинку? 2Таж усе це створила рука Моя, і так все це сталось, говорить Господь! І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом. 3Інакше хто ріже вола одночасно вбиває людину, приносить у жертву ягня переломлює шию собаці, дарунка приносить вживає свинячої крови, складає з кадила частину пригадувальну, одночасно божка благословить... Отак як дороги свої вони повибирали, і до гидот тих своїх уподобання чує душа їхня, 4так виберу й Я їх на зведення, і предмета їхнього страху на них наведу, за те, що Я кликав і ніхто відповіді не давав, говорив Я й не чули вони, та чинили лихе в Моїх очах, і вибрали те, чого Я не жадав!...

5 Послухайте слова Господнього ті, що на слово Його тремтите: Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради Ймення Мого виганяють: Хай прославлений буде Господь, і ми вашу радість побачимо! Та будуть вони посоромлені! 6Голос гомону з міста, голос із храму, це голос Господа, що заплату дає для Своїх ворогів! 7Поки зазнала дрижання породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела... 8Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання, то синів своїх вже породила... 9Чи Я допроваджу до породу, і не вчиню, щоб вона породила? говорить Господь. Чи Я, що чиню, щоб родила, і стримаю? каже твій Бог. 10Радійте із Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтесь ним радістю всі, що з-за нього в жалобі були! 11Щоб ви ссали й наситилися з перс потіхи його, щоб ви ссали та розкошували із перс його слави! 12Бо Господь каже так: Ось керую до нього Я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік заливний: і ви будете ссати, і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах! 13Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу, і ви втішені будете Єрусалимом. 14І побачите це, й серце ваше радітиме, й як трава молода, розцвітуть ваші кості! І в рабах Його пізнана буде Господня рука, і буде Він гніватися на Своїх ворогів.

15 Бо ось прийде Господь ув огні, а Його колесниці мов буря, щоб відплатити жаром гніву Свого, а погрози Свої полум'яним огнем! 16Бо огнем та мечем Своїм буде судитись Господь з кожним тілом, і буде багато побитих від Господа... 17А ті, хто освячується й очищає себе у поганських садках, один по одному, всередині, їдять м'ясо свиняче й гидоти та мишу, вони разом загинуть, говорить Господь!... 18І Я знаю їхні вчинки та їхні думки, і прийду, щоб зібрати всі народи й язики, і прийдуть вони й Мою славу побачать! 19І знака на них покладу, і пошлю урятованих з них до народів, у Таршіш, Пул, і Лул, в Мешех і Кос, у Тувал та Яван, в острови предалекі, що звістки про Мене не чули й не бачили слави Моєї, і звістять мою славу вони між народами! 20І вони приведуть усіх ваших братів із народів усіх у дарунок для Господа на конях та на колесницях, і на фурах та мулах, та на верблюдах, на гору святу Мою, до Єрусалиму, говорить Господь, як приносять синове Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до дому Господнього. 21І візьму Я із них за священиків та за Левитів, говорить Господь. 22Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я! 23І станеться, кожного новомісяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь. 24І вийдуть вони та й побачать ті трупи людей, що відпали від Мене, бо їхня черва не помре й не погасне огонь їхній, і стануть вони за гидоту для кожного тіла!

Jeremiah

Chapter 1

1 Слова Єремії, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї, 2що було до нього Господнє слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царювання. 3І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до виходу Єрусалиму на вигнання в п'ятому місяці.

4 І прийшло мені слово Господнє, говорячи: 5Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам! 6А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!... 7Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу. 8Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь! 9І простяг Господь руку Свою, і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої уста слова Мої! 10Дивись, Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб виривати та бурити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!

11 І було мені слово Господнє, говорячи: Що ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Я бачу мигдалеву галузку. 12І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб справдилось воно. 13І було мені слово Господнє подруге таке: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипляче горня, а перед його звернений з півночі на південь. 14І сказав мені Господь: З півночі відкриється зло на всіх мешканців землі. 15Бо ось Я покличу всі родини царств на півночі, говорить Господь, і вони поприходять, і поставлять кожен свого трона при вході до єрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних містах. 16І буду судитися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, і вклонялись чинам своїх рук. 17А ти підпережеш стегна свої та й устанеш, і будеш говорити їм усе, що Я накажу тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними! 18Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу цієї землі. 19І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати!

Chapter 2

1 І було мені слово Господнє, говорячи: 2Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній. 3Ізраїль то святість для Господа, початок врожаю Його. Всі, що їли його, завинили, зло прийде на них, говорить Господь. 4Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі роди дому Ізраїля! 5Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними? 6І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю єгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина? 7І впровадив Я вас до родючого Краю, щоб їсти плоди його й добра його. І ви прибули й занечистили землю Мою, і зробили гидотою спадщину Мою... 8Священики не повіли: де Господь? А ті, хто тримає Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе...

9 Тому то судитися буду ще з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитись! 10Бо перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце? 11Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагає!... 12Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь! 13Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають.

14 Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак, народжений вдома? Чому ж здобиччю він? 15На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немає мешканця... 16Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе. 17Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі? 18І тепер що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки? 19Хай карає тебе твоє зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.

20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо своє, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею... 21А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого? 22Тому то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог! 23Як ти зможеш сказати: Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила? Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої! 24Ти як дика ослиця, яка до пустині привикла, що вітер втягає в жаданні своєї душі, хто заверне її в час її похотливости? Усі, хто шукає її, не помучаться, знайдуть її в її місяці! 25Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло своє. А ти кажеш: Пропало, вже ні, бо я покохала чужих і за ними піду... 26Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, й їхні священики, й їхні пророки, 27що говорять до дерева: Ти батько мій, а до каменя: Ти мене породив. Бо до Мене вони повернулись плечима, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: Устань та спаси нас! 28А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти тебе в час твого лиха, бож в тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!

29 Чого вам зо Мною змагатися? Усі ви відпали від Мене, говорить Господь. 30Надармо Я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз'їдав, немов лев той винищувач! 31О ви, покоління, почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізраїля Я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ Мій: Ми вільно буяємо, вже не прийдемо до Тебе? 32Чи панна забуде оздобу свою, наречена про стрічки свої? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні! 33Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому то дороги свої призвичаїла ти до злочинства, 34і навіть на полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим 35ти кажеш: Невинна я, Його гнів відвернувся від мене направду... Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: Я не прогрішила! 36Нащо тиняєшся ти, і міняєш дорогу свою? Таж ти посоромлена будеш Єгиптом, як ти посоромлена від Асирії! 37І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо повідкидав Господь тих, на кого ти надіялася, і не будеш ти мати в них успіху...

Chapter 3

1 І було мені слово Господнє, говорячи: Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома, і тобі повертатись до Мене? говорить Господь. 2Зведи свої очі на гори порожні й дивися, де перелюбу ти не чинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустині, і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм! 3І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло блудниці, і стратила сором... 4Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник! 5Чи Він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме? Таке ти говориш, і безмежно зло чиниш...

6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і блудодіяла там... 7Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея. 8І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона... 9І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом. 10І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, говорить Господь... 11І промовив до мене Господь: Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.

12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву. 13Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь. 14Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону! 15І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом. 16І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, говорить Господь, не скажуть уже: ковчег заповіту Господнього, і він вже не прийде на серце, і його пам'ятати не будуть, і більше не буде він зроблений... 17Того часу назвуть Єрусалима: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого... 18Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок Я дав. 19І Я був подумав: як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І Я думав: ви будете звати Мене: Мій Отче, і не відвернетеся ви від Мене.

20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь. 21Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони бо скривили дорогу свою, забули про Господа, Бога свого: 22Верніться, невірні сини, усі ваші відступства Я вилікую! Ось прийшли ми до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш! 23Справді, неправда ті пагірки, той гомін на горах, справді, в Господі, Богові нашім, спасіння Ізраїлеве! 24А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодости, їхню худобу дрібну й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочок. 25Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриває ця наша неслава, бо ми прогрішилися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої молодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!...

Chapter 4

1 Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись! 2І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.

3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину! 4Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!

5 Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних! 6Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя... 7Лев виходить із своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!... 8Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться! 9І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються 10й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!... 11Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він! 12Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу... 13Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!... 14Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї? 15Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір... 16Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста! 17Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь! 18Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого...

19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни! 20Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої... 21Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми? 22Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра! 23Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла! 24Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються! 25Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне. 26Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його... 27Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню! 28І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того... 29Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них... 30А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої, на життя твоє важать вони! 31Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!...

Chapter 5

1 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгляньтеся та розпізнайте, і на майданах його пошукайте: чи не знайдете там людини, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, то Я їм пробачу! 2Коли ж вони кажуть: Як живий Господь, то справді клянуться неправдою. 3Хіба ж очі Твої не для правди, о Господи? Уразив Ти їх, але їм не болить, понищив Ти їх, та відмовились узяти поуку вони, обличчя свої поробили від скелі твердішими, відмовилися навернутись! 4А Я думав: Це прості лиш люди, безглузді, вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого. 5Піду но собі до вельможних і з ними помовлю, бо знають дорогу Господню вони, право Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а шлеї пірвали! 6Тому лев лісовий їх поб'є, погубить їх вовк степовий, пантера чигає на їхні міста: кожен, хто вийде із них, пошматований буде, бо помножились їхні гріхи, їхні відступства численними стали! 7Хіба через це Я пробачу тобі: твої діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці, 8волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього... 9Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?

10 Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа, 11бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Господь. 12Вони відцуралися Господа та говорили: Немає Його, й зло не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо! 13А пророки поробляться вітром, і немає в них слова Господнього, отак їм пороблено буде! 14Тому вирікає отак Господь Бог Саваот: За те, що говорите слово таке, ось Я в уста твої вкладу слово Своє за огонь, а народ цей то дрова, і він пожере їх! 15Ось Я приведу іздалека народа на вас, о доме Ізраїлів, каже Господь, це сильний народ, стародавній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говоритиме. 16Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони. 17І він пожере твоє жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з'їсть твого виноградника й фіґу твою, понищить мечем твердинні міста твої, на які ти надієшся... 18Та й за тих днів, говорить Господь, не зроблю Я із вами кінця! 19І буде, як скажуть: За що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужоземним, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!...

20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь. 21Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує! 22Чи Мене ви боятись не будете, каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її! 23А серце в народа цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли. 24І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив.

25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеє добро. 26Бо в народі Моєму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей... 27Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали та збагатились вони! 28Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження! і не помагають убогим у їхній справі. 29Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? 30Чудне та страшне стало в краї: 31пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?

Chapter 6

1 Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя! 2І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену. 3Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме. 4Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні! 5Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її! 6Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства: 7як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана... 8Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!

9 Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона! 10До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його! 11І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа, 12і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь. 13Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду... 14І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема! 15Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь. 16Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо! 17І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними. 19Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили! 20Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні! 21Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть! 22Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі. 23Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону! 24Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі... 25Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо! 26Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас! 27Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу. 28Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!... 29Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено... 30Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.

Chapter 7

1 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: 2Стань у брамі Господнього дому, і прокажеш там слово оце та промовиш: Послухайте слово Господнє, ввесь Юдо, що ходите брамами цими вклонятися Господу. 3Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Поправте дороги свої й свої вчинки, й Я зроблю, що ви житимете на цім місці! 4Не надійтесь собі на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут! 5Бо якщо ви насправді поправите ваші дороги та ваші діла, якщо один одному будете справді чинити справедливо, 6не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не будете лити невинної крови на місці цьому, і за іншими богами вслід не підете собі на біду, 7то зроблю, що ви пробуватимете на цім місці, у Краю, що його дав Я вашим батькам відвіку навіки! 8Ось собі ви надієтеся на слова неправдиві, які не допоможуть: 9Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити, і присягати фальшиво, й кадити Ваалові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте, 10а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім'ям Моїм, і скажете: Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці? 11Чи вертепом розбійників став оцей дім, що Ім'я Моє кличеться в ньому, на ваших очах? І Я оце бачу, говорить Господь... 12Бо підіть но до місця Мого, що в Шіло, де Я спочатку вчинив був перебування для Ймення Свого, і побачите, що вчинив Я йому через лукавство Мого народу Ізраїлевого... 13Тепер же за те, що ви робите всі оці вчинки, говорить Господь, і що Я говорив був до вас, промовляючи пильно, але ви не слухали, і кликав Я вас, та ви не відказали, 14то зроблю цьому домові, що кликалось в ньому Ім'я Моє, що на нього надієтесь ви, і місцю цьому, що Я дав його вам та вашим батькам, так само, як Я був зробив для Шіло, 15і відкину Я вас від обличчя Свого, як відкинув усіх ваших братів, усе насіння Єфремове!...

16 А ти не молись за народ цей, і благання й молитви за них не здіймай, і Мене не проси, бо не вислухаю Я тебе! 17Хіба ти не бачиш, що роблять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму: 18Діти дрова збирають, а батьки розкладають огонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на досаду Мені... 19Та хіба ображають Мене, говорить Господь? Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя? 20Тому Господь Бог промовляє отак: Ось ллється Мій гнів і Моя лють на це місце, на людину й худобу, і на польові дерева та на земні плоди, і палатиме він, і не згасне!

21 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Додайте свої цілопалення до жертов ваших, і їжте м'ясо, 22бо Я не говорив батькам вашим, і не наказував їм того дня, як виводив їх із краю єгипетського, про справи цілопалення й жертви. 23Бо лиш справу оцю Я звелів їм, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам Богом, а ви будете народом Моїм, і ходіть усією дорогою, про яку накажу вам, щоб вам було добре. 24Та не слухали й не нахилили вони свого вуха, а ходили за радами та за упертістю серця лихого свого, і стали до Мене плечима, а не обличчям. 25Від того дня, коли ваші батьки вийшли з краю єгипетського, аж до дня цього, посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пильно. 26Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошийними, зло чинили ще більш від батьків своїх... 27І ти будеш казати їм ці всі слова, та не будуть вони тебе слухати, і будеш ти кликати до них, та вони тобі відповіді не дадуть... 28І скажеш до них: Оце той народ, що не слухався голосу Господа, Бога свого, і поуки не брав, загинула правда, і зникла з їхніх уст...

29 Обстрижи ти волосся своє та й відкинь, на лисих горах здійми жалісний спів, бо відкинув Господь і покинув плем'я Свого гніву! 30Бо Юдині сини чинять зло в Моїх очах, говорить Господь, поклали гидоти свої в тому домі, що в нім кликалося Моє Ймення, щоб збезчестити його... 31І побудували ті жертовні пагірки Тофета, що в долині Бен-Гіннома, щоб палити синів своїх та дочок своїх на огні, чого Я не наказував, і що на серце Мені не приходило... 32Тому то приходять ось дні, говорить Господь, що не буде вже кликатись Тофет місце це чи Долина Бен-Гіннома, а тільки Долина вбивства, і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб. 33І стане труп цього народу за стерво небесному птаству та земній звірині, і не буде, хто б їх відстрашив!... 34І спиню в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої, бо руїною стане цей Край!

Chapter 8

1 Того часу, говорить Господь, повитягують кості царів Юди та кості його князів, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів, 2і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм. Не будуть вони зібрані й не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі! 3І смерть буде ліпша від життя для всієї решти позосталих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганяв, говорить Господь Саваот.

4 І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встають? Хіба хто відступить, то вже не вертається? 5Чому відступив оцей єрусалимський народ усевічним відступленням? Міцно схопились вони за оману, не хочуть навернутись. 6Прислухався Я й слухав: неправду говорять, немає нікого, хто б каявсь у своєму лукавстві, говорячи: Що я зробив? Кожен з них обертається до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій... 7І відає бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого, а народ Мій не знає Господнього права!... 8Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон? Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце! 9Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнє відкинули, що ж за мудрість ще мають вони? 10Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!... 11І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема! 12Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь...

13 Зберу їх дощенту, говорить Господь: не буде ягід у них на винограді, і не буде на фіґовім дереві фіґ, а їхнє листя пов'яне, і пошлю їм таких, що їх поїдять... 14Пощо ми сидимо? Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили... 15Ми миру чекали, й немає добра, часу вилікування й ось жах! 16Чути фиркання коней його аж від Дану, від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла! І прийдуть вони, й пожеруть усю землю та повню її, місто й тих, хто замешкує в ньому... 17Бо ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немає закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь! 18Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце моє... 19Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар? Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами? 20Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені... 21Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло... 22Чи немає бальзаму в Ґілеаді? Чи ж немає там лікаря? Чому нема вилікування для доньки народу Мого?

Chapter 9

1 (8-23) Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!... 2(9-1) Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників! 3(9-2) Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь! 4(9-3) Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник! 5(9-4) Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи! 6(9-5) Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь. 7(9-6) Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду? 8(9-7) Їхній язик смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своєму кладе свою засідку... 9(9-8) Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, непомститься душа Моя? 10(9-9) Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний понад степовими лугами, вони бо попалені так, що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все, відійшло! 11(9-10) І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, і не буде мешканця у них!

12 (9-11) Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто? 13(9-12) А Господь відказав: За те, що вони покинули Закона Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Законом, 14(9-13) а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки... 15(9-14) Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей народ, полином нагодую й водою отруйною їх напою! 16(9-15) І розпорошу Я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх! 17(9-16) Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок, і вони поприходять! 18(9-17) І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече! 19(9-18) Бо почується голос жалобного співу з Сіону: Як ми попустошені, як посоромлені дуже!... Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування... 20(9-19) Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово уст Його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну жалобної пісні! 21(9-20) Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ юнаків... 22(9-21) Кажи так: Говорить Господь: І нападає людського трупа, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому позбирати!...

23 (9-22) Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться! 24(9-23) Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь! 25(9-24) Ось дні наступають, говорить Господь, і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних, 26(9-25) Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто волосся довкола стриже, хто сидить на пустині, бо всі оці люди необрізані, а ввесь дім Ізраїлів необрізаносердий!...

Chapter 10

1 Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів! 2Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх! 3Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою! 4Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається. 5Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі! 6Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю! 7Хто не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти! 8Вони стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево! 9Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців. 10А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи. 11Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього! 12Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом. 13Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх, 14тоді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!... 15Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть! 16Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!

17 Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі! 18Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли... 19Ой, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її. 20Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої... 21Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо... 22Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів... 23Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком. 24Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене! 25Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!...

Chapter 11

1 Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи: 2Послухайте слів заповіту оцього, і будете їх говорити юдеям і мешканцям Єрусалиму, 3і скажеш ти їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Проклята та людина, що не слухає слів заповіту цього, 4що його наказав був Я вашим батькам того дня, коли їх виводив із краю єгипетського, із залізного горна, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і робіть усе те, що Я накажу вам, і будете ви народом Моїм, а Я буду вам Богом, 5щоб Я виповнив присягу ту, якою Я вашим батькам присягав дати їм Край, що тече молоком, як сьогодні! А я відповів та сказав: Амінь, Господи! 6І промовив до мене Господь: Виголошуй оці всі слова по юдейських містах та на вулицях Єрусалиму, говорячи: Слухайтесь слів заповіту цього, і виконуйте їх! 7Бо направду засвідчив Я вашим батькам того дня, як виводив їх з краю єгипетського, і до сьогодні Я пильно засвідчую, кажучи: Слухайтеся Мого голосу! 8Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха, і кожен ходив за упертістю злісного серця свого... І Я спровадив на них усі слова заповіту цього, що Я наказав був робити, вони ж не робили. 9І промовив до мене Господь: Знайдений бунт між юдеями та між мешканцями Єрусалиму! 10Повернулись вони до гріхів своїх давніх батьків, що слухатися Моїх слів не хотіли, і пішли за богами чужими, щоб їм служити. Дім Ізраїлів і дім Юдин зламали Мого заповіта, якого Я склав з їхніми батьками.

11 Тому так промовляє Господь: Ось Я лихо на них наведу, що вийти із нього не зможуть, і кликати будуть до Мене, але не почую Я їх! 12І підуть юдейські міста та єрусалимські мешканці, і будуть кричати до богів, що їм кадять вони, але ті помогти не поможуть їм за часу їхнього лиха! 13Бо богів твоїх за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалиму наставлено жертівників для Молоха, жертівників, щоб кадити Ваалові. 14А ти не молися за цього народа, і благання й молитви за них не здіймай, бо Я не почую за часу того, коли кликати будуть до Мене з-за лиха свого! 15Пощо Моєму коханому в домі Моєму чинити злі заміри? Чи товсті куски і м'ясо посвятне відвернуть від тебе нещастя твоє? Тоді б ти радів! 16Оливка зелена, гарна плодом хорошим, так кликнув Господь твоє ймення. Але з шумом великого вітру огонь запалився круг неї, і галузки її поламаються! 17А Господь Саваот, що тебе посадив, говорив був на тебе лихе за зло дому Ізраїля та дому Юди, що робили собі, щоб гнівити Мене, щоб кадити Ваалові.

18 А Господь дав пізнати мені й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла. 19А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії: Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше! 20Але, Господи Саваоте, Ти Суддя справедливий, що досліджуєш нирки та серце, хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі! 21Тому так промовляє Господь на людей Анатоту, що пошукують душу твою та говорять: Не пророкуй Ім'ям Господа, щоб не померти тобі від рук наших! 22Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я навіщу їх: від меча юнаки повмирають, а сини їхні та їхні дочки від голоду вмруть! 23І останку не буде по них, бо спроваджу Я зло на людей Анатоту у році навіщення їх!...

Chapter 12

1 Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правуватися буду з Тобою: чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі зрадники? 2Ти їх посадив і вони вкоренились, ростуть і приносять плоди. Ти близький в устах їхніх, та далекий від їхніх сердець. 3А Ти, Господи, знаєш мене, Ти бачив мене й дослідив моє серце, що з Тобою воно. Відлучи їх, немов на заріз ту отару, і признач їх на день побиття! 4Аж доки в жалобі земля пробуватиме, і сохнути буде трава всього поля за зло її мешканців? Гине худоба та птаство, бо сказали вони: кінця нашого Він не побачить! 5Як ти з пішими бігав, і вони тебе змучили, то як будеш змагатися з кіньми? Ти в спокійному краї безпечний, та що будеш робити в повідді Йордану? 6Бо також твої браття та дім твого батька і вони тебе зраджують, і криком кричать за тобою, не вір їм, коли й добре тобі говоритимуть!

7 Покинув Я Свій дім, залишив спадок Свій; миле Моєї душі Я віддав у долоню її ворогів. 8Спадок Мій Мені став, мов лев той у лісі, свій голос дав проти Мене, тому то його Я зненавидив... 9Чи для Мене спадок Мій, хижий птах різнобарвний, що хижі птахи позлітались круг нього? Ідіть, позбирайте усю польову звірину, спровадьте, щоб жерли! 10Численні пастирі попсували Мого виноградника, потоптали Мій уділ, Мій улюблений уділ вони обернули на голу пустиню! 11Обернули його на спустошення, він при Мені у жалобі, спустошений, увесь Край опустілий, бо нікого нема, хто б поклав це на серце собі! 12Поприходять на всі лисі гори в пустині руїнники, бо меч Господа все позжирає від краю землі й аж до краю землі, миру не буде для всякого тіла!... 13Пшеницю посіяли, терня ж пожали, намучилися, та не мали користи... І буде вам сором за ваші плоди через лютість Господнього гніву!

14 Так говорить Господь про лихих усіх сусідів моїх, що вони дотикаються того спадку, що Я дав на спадщину народу Моєму Ізраїлеві: Ось Я повириваю їх з їхньої землі, і вирву дім Юдин з середини їхньої. 15І станеться, як Я їх повириваю, то вернуся й помилую їх, і кожного з них приверну до спадщини його, і кожного до краю його. 16І буде, якщо вони справді навчаться доріг народу Мого, щоб присягатися Йменням Моїм: Як живий Господь, як вони присягати навчили народ Мій Ваалом, то збудуються серед народу Мого! 17А якщо не послухають, то вирву народ цей, вириваючи та вигубляючи, каже Господь!

Chapter 13

1 Так промовив до мене Господь: Іди й купи собі льняного пояса, і підпережи ним свої стегна, але в воду не клади його. 2І купив я того пояса за Господнім словом, та й підперезав свої стегна. 3І було мені слово Господнє удруге, говорячи: 4Візьми того пояса, якого купив, що на стегнах твоїх, і встань, іди до Ефрату, та й сховай його там у розщілині скелі. 5І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені. 6І сталося по багатьох днях, і сказав мені Господь: Устань, іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що Я наказав був тобі сховати його там. 7І пішов я до Ефрату, і викопав, і взяв того пояса з місця, де я сховав був його, аж ось той пояс нездатний! 8І було мені слово Господнє, говорячи: 9Так говорить Господь: Отак знищу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму, 10цього злого народа, що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого! І пішов він в сліди інших богів, щоб служити їм та поклонятися їм. І станеться він, як цей пояс, до нічого нездатний!... 11Бо як прилягає цей пояс до стегон чоловіка, так притвердив Я до себе ввесь Ізраїлів дім та ввесь Юдин дім, говорить Господь, щоб стали народом Мені і йменням, і хвалою та пишнотою, та вони не послухались!

12 І скажеш до них оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий бурдюк вином наповняється. І відкажуть тобі: Чи ми справді не знаєм, що всякий бурдюк вином наповняється? 13І скажеш до них: Так говорить Господь: Ось наповню Я п'янством усіх мешканців Краю цього, і царів, що сидять на Давидовім троні, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму. 14І розіб'ю їх одного об одного, разом батьків та синів, говорить Господь, Не змилуюся, і не змилосерджусь, і не пожалію, щоб їх не понищити! 15Послухайте ви та візьміть до ушей, не вивищуйтеся, бо Господь це сказав! 16Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не зробить Він темно, і поки на темних горах не спіткнуться вам ноги! І будете ви сподіватися світла, а Він зробить це темрявою та вчинить імлою... 17А коли ви цього не послухаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої гордости, й око моє проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнє займуть у полон!... 18Скажіть до царя й до царевої матері: Сідайте додолу, бо з голів ваших спала корона вашої слави! 19Південні міста позамикані будуть, і не буде, хто б їх відчинив, вигнаний буде ввесь Юда, вигнаний буде цілком! 20Зведіть ваші очі, й побачте отих, що приходять із півночі: де череда та, що дана тобі, отара пишноти твоєї? 21Що ти скажеш, о дочко Сіону, як Він над тобою панами поставить отих, яких ти навчила була за довірених бути, чи ж муки не схоплять тебе, немов ту породіллю?

22 коли ж скажеш у серці своєму: Чому такі речі спіткали мене? за численні провини твої відкриті подолки твої, оголені ноги твої силоміць! 23Чи мурин відмінить коли свою шкіру, а пантера ті плями свої? Тоді зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе! 24Тому розпорошу їх, мов ту полову, що з вітром з пустині летить: 25Оце жеребок твій, це уділ, який Я відміряв тобі, говорить Господь, бо забула Мене та надіялася на неправду! 26І закочу теж подолки твої над обличчя твоє, і покажеться ганьба твоя: 27твої перелюбства й іржання твої, сором блуду твого на полі на пагірках, Я бачив гидоти твої... Горе тобі, Єрусалиме, що не очистишся! Доки ж іще?

Chapter 14

1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посухи. 2Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму. 3А вельможі її своїх слуг посилають по воду, вони йдуть до криниці й води не знаходять, їхній посуд порожній вертається... Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають. 4Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали. 5Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немає трави... 6Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немає трави... 7Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили! 8О надіє Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягає? 9Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твоє на нас кличеться, не залишай нас!

10 Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому то не має Господь уподобання в них, Він тепер їхню провину згадає, і їхній гріх покарає! 11І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому: 12Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!... 13А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам! 14Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця... 15Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: Меч та голод не буде в цім Краї: від меча та від голоду згинуть пророки такі! 16А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, вони й їхні жінки, й їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнє зло!

17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом! 18Якщо вийду на поле ось побиті мечем, й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають... 19Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидує душа Твоя? Чому вразив Ти нас і немає нам ліку? Ми чекаємо миру й немає добра, і часу вздоровлення та ось тільки жах!... 20Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили, 21та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами! 22Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме дає зливу? Чи ж не Ти Господь Бог наш? Тому то на Тебе надіємось ми, бо Ти це все чиниш!

Chapter 15

1 І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, то душа Моя до народу цього не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повиходять! 2І буде, як скажуть до тебе вони: Куди підемо? то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть ті на смерть, і хто на меча на меча, і хто на голод на голод, а хто до полону в полон... 3І Я навіщу їх чотирьома способами, говорить Господь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочити, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили... 4І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі. 5Бо хто змилується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття тобі виявить? І хто зверне з путі, щоб тебе запитати про поводження? 6Ти покинув Мене, промовляє Господь, відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, утомився Я жалувати! 7І віячкою їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей, і погубив Свій народ, бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх, 8у Мене більше було його вдів, як морського піску! А на матір юнацтва, спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах, 9зомліла вона, що сімох породила, видихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоромилася та збентежилась... А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами, говорить Господь...

10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всієї землі! Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене... 11Промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, Я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску! 12Чи можна зламати залізом залізо із півночі й мідь? 13Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, і не за ціну, але за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх. 14І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаєш, бо огонь запалав в Моїм гніві, і над вами палатиме він!

15 Ти, Господи, знаєш усе, згадай же мене й заступися за мене, і помстися над тими, що гонять мене! На довгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе! 16Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє надо мною, о Господи, Боже Саваоте! 17Не сидів я на зборі веселому та не радів, через руку Твою я самітний сидів, бо Ти гнівом наповнив мене. 18Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають? 19Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся! 20І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь! 21І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!

Chapter 16

1 І було слово Господнє до мене, промовляючи: 2Не бери собі жінки, і хай у тебе не буде синів, ні дочок у цьому місці. 3Бо так промовляє Господь про синів і про дочок, що народжені в місці цьому, і про їхніх матерів, що народжують їх, і про їхніх батьків, що їх родять у Краї цьому: 4Від жахливих хворіб повмирають вони, не будуть оплакувані, і не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі... Від меча та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині... 5Бо так промовляє Господь: Не заходь у дім смутку, і не ходи голосити, і не співчувай їм, бо від цього народу забрав Я Свій мир, говорить Господь, ласку та милість. 6І повимирають великі й малі в цьому Краї, не будуть поховані, і голосити не будуть за ними, і не будуть робити нарізів, і не будуть робити собі лисини... 7І не будуть ламати їм хліба в жалобі, щоб потішити їх над померлим, і не напоять їх келіхом втіхи над батьком його й його матір'ю... 8І до дому бенкету не входь, щоб сидіти із ними, щоб їсти й щоб пити. 9Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я припиню в цьому місці на ваших очах і в днях ваших голос радісний й голос веселий, голос молодого та голос молодої!

10 І буде, коли перекажеш народові цьому ці слова, то скажуть тобі: За що Господь говорив проти нас все велике це лихо? І яка вина наша, й який то наш гріх, яким ми прогрішилися Господу, Богові нашому? 11І відкажеш до них: За те, що Мене батьки ваші покинули, каже Господь, і пішли за іншими богами і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Закона Мого не виконували! 12А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого, щоб Мені не служити... 13Тому викину вас з цього Краю до краю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки. І будете там богам іншим служити удень та вночі, бо не дам Я вам милости.

14 Тому наступають ось дні, говорить Господь, і не будуть уже говорити: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського, 15а тільки: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із північного краю, і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх... Та Я їх верну на їхню землю, яку Я був дав батькам їхнім. 16Оце Я пошлю по численних рибалок, говорить Господь, і виловлять їх, немов рибу, а потому пошлю по численних мисливців, і повиловлюють їх з усіх гір, і з усякого взгір'я, і зо скельних розщілин. 17Бо очі Мої на всі їхні дороги: вони не сховалися з-перед Мого лиця, і з-перед ока Мого не закрилася їхня провина. 18І найперше Я їм надолужу подвійно за їхню провину й за гріх їхній, за теє, що трупом обриджень своїх збезчестили Край мій, а їхні гидоти спадок Мій переповнили... 19О Господи, сило моя та твердине моя, і захисте мій в день недолі! Поприходять до тебе народи від кінців землі та й промовлять: Одідичили наші батьки лиш неправду й марноту, пожитку ж від них не було... 20Чи зробить людина для себе богів, а вони не боги? 21Тому то ось Я учиню, що познають цим разом вони, учиню, що познають вони Мою руку та силу Мою, і познають, що Ймення Моє це Господь!

Chapter 17

1 Гріх Юдин написаний рильцем залізним, діямантовим вістрям він виритий на таблиці їхнього серця, і на рогах жертовників їхніх. 2Як про синів своїх, так пам'ятають про жертовники своїх та своїх Ашер при зеленому дереві, на високих підгірках, 3про гору на полі. Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, пагірки жертовні твої за гріх по всіляких границях твоїх. 4І опустиш ти руку свою спадку свого, що Я дав був тобі... І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаєш, бо огонь запалили ви в гніві Моїм, й аж навіки палатиме він!

5 Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! 6І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому... 7Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його! 8І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду! 9Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його? 10Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його. 11Куропатва висиджує яйця, яких не принесла, це той, хто багатство набув, та неправдою: він покине його в половині днів своїх, і стане безумним при своєму кінці...

12 Трон слави, високий від віку, це місце нашої святині! 13Надіє Ізраїлева, Господи, посоромлені будуть усі, хто Тебе залишає! Ті, що Мене покидають, на піску будуть списані, бо вони покинули Господа, джерело живої води. 14Уздоров мене, Господи, і буду вздоровлений я, спаси Ти мене, і я буду спасений, бо Ти слава моя! 15Ось вони мені кажуть: Де слово Господнє? Нехай воно прийде! 16А я не відтягавсь бути пастирем в Тебе, не жадав злого дня, Ти це знаєш, що виходило з уст моїх, те перед лицем Твоїм явне було. 17Не будь Ти для мене страхіттям, на день зла Ти моє пристановище! 18Бодай посоромились ті, хто мене переслідує, а я щоб не був посоромлений, нехай побентежені будуть вони, а я хай не буду збентежений, день злого на них наведи та зламай їх подвійним зламанням!

19 Так промовив до мене Господь: Іди, і станеш у брамі синів народу, що юдські царі входять нею та нею виходять, та по всіх брамах Єрусалиму. 20І скажеш до них: Послухайте слова Господнього, царі юдські й уся Юдеє, та всі мешканці Єрусалиму, що входите брамами тими. 21Так говорить Господь: Стережіться за душі свої, і не носіть тягару за суботнього дня, і не носіть його брамами Єрусалиму. 22І не носіть тягару з домів ваших суботнього дня, і жодної праці робити не будете, і день суботній освятите, як Я вашим батькам наказав був! 23Та вони не послухали, й вуха свого не схилили, і вчинили себе тугошиїми, щоб не слухатися та не брати навчання. 24І буде, якщо Мене справді ви будете слухатись, каже Господь, щоб тягару не носити в брами міста цього за суботнього дня, і щоб освятити день суботній, і щоб жодної праці в цей день не робити, 25то ходитимуть брамами міста цього царі та князі, що будуть сидіти на троні Давидовім, що їздити будуть колесницями й кіньми, вони й їхні правителі, юдеї та мешканці Єрусалиму, і це місто стоятиме вічно! 26І будуть приходити з Юдиних міст та з околиць Єрусалиму, і з краю Веніяминового, і з рівнини, і з гір, і з півдня, і цілопалення й жертви приносити будуть, та жертву хлібну, і ладан, і будуть приносити жертву подяки до дому Господнього. 27А якщо ви Мене не послухаєтесь, щоб святити день суботній і щоб тягару не носити, і щоб брамами Єрусалиму суботнього дня не ходити, то огонь підпалю в їхніх брамах, і він поїсть єрусалимські палати, і не погасне!

Chapter 18

1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: 2Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої. 3І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі. 4І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити. 5І було мені слово Господнє, говорячи: 6Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви! 7Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити, 8та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому. 9А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, 10та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.

11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки! 12Та вони відказали: Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого. 13Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева! 14Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі? 15Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій, 16щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним... Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю... 17Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!

18 І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його! 19Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників! 20Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі... Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути! 21Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні! 22Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили... 23А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого!

Chapter 19

1 Господь сказав так: Іди, і купиш баньку в ганчара, і візьми собі з старших народу та з старших священиків. 2І вийдеш до долини Бен-Гіннома, що при вході до Череп'яної брами, і будеш там оголошувати ті слова, що до тебе Я їх говоритиму. 3І скажеш: Послухайте слова Господнього, царі Юди та мешканці Єрусалиму! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зло наведу на це місце, так що всякому, хто почує про нього, задзвенить в його вухах! 4Це за те, що вони залишили Мене, і вчинили чужим оце місце, і кадили у ньому для інших богів, що не знали їх ані вони, ні батьки їхні, ані юдейські царі, і кров'ю невинних наповнили місце оце, 5і пагірки побудували Ваалові, щоб палити дітей своїх на огні цілопалення для Ваала, чого не велів Я і не говорив, і що на серце Мені не приходило! 6Тому наступають ось дні, говорить Господь, що не буде вже зватися місце це Тофет і Долина Бен-Гіннома, а тільки Долина Убивства. 7І знищу на місці цьому раду Юдину та Єрусалиму, і впадуть від меча перед їхніми ворогами та від руки тих, хто шукає їхньої душі, і дам падло їхнє на стерво для птаства небесного та для земної звірини... 8І вчиню оце місце страхіттям і посміхом, кожен, хто буде проходити ним, остовпіє й засвище, побачивши всі його врази... 9І вчиню, що вони будуть їсти тіло синів своїх й тіло дочок своїх, і тіло один одного їсти вони будуть в облозі та в утискові, яким будуть тиснути їх вороги їхні та ті, хто буде шукати їхню душу...

10 І розіб'єш баньку на очах тих людей, що ходять з тобою, 11та й скажеш до них: Так говорить Господь Саваот: Отак розіб'ю Я народ цей та місто оце, як розбивається посуд ганчарський, що не може вже бути направленим, і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб... 12Так зроблю цьому місцю, говорить Господь, та мешканцям його, щоб зробити це місто, як Тофет... 13І стануть доми Єрусалиму та доми царів Юди, як місце те Тофет, нечисті усі ті доми, що кадили на їхніх дахах усім небесним світилам, та лили жертви литі для інших богів! 14І прийшов Єремія з Тофету, куди посилав його Господь пророкувати, і став у дворі Господнього дому, і сказав до всього народу: 15Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось спроваджу до міста цього та до всіх його міст усе те лихо, що Я говорив був на нього, бо вчинили вони свою шию твердою, щоб не слухатися Моїх слів!

Chapter 20

1 І почув Пашхур, Іммерів син, священик, що був старшим наглядачем, начальник Господнього дому, Єремію, що пророкував ці слова. 2І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язницю, що була в горішній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі... 3І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язниці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я тобі, а тільки Маґор-Міссавів. 4Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю тебе жахом для тебе самого та для всіх твоїх приятелів, і вони попадають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем. 5І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здобуток, і всю коштовність його, та всі скарби юдських царів, усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і візьмуть їх та й відведуть їх до Вавилону... 6А ти, Пашхуре, та всі мешканці дому твого підете до полону. І прийдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої приятелі, яким ти неправдиво пророкував.

7 Намовляв мене, Господи, і був я намовлений, Ти взяв міцно мене й переміг! Я став цілий день посміховищем, кожен глузує із мене... 8Бо коли тільки я говорю, то кричу, кличу: Ґвалт! та Грабіж! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміховище... 9І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, і я змучивсь тримати його й більш не можу! 10Бо чув я обмову численних, ось острах навколо: Розкажіть, донесемо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упадку та каже: Може буде обманений і переможемо його, і помстимося над ним! 11Та зо мною Господь, як потужний силач, тому ті, хто женеться за мною, спіткнуться та не переможуть! Будуть сильно вони посоромлені, бо робили без розуму, вічний сором їм буде, який не забудеться! 12А Господь Саваот випробовує праведного, бачить нирки та серце. Хай над ними побачу я помсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу! 13Співайте пісні Господеві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиходіїв!

14 Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде! 15Проклятий той муж, який сповістив мого батька, говорячи: Народилось тобі дитя-хлопець, а тим справді потішив його! 16І бодай стався муж той, немов ті міста, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він уранці, а лемент військовий у часі полудня, 17за те, що в утробі мене не забив, і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утроба її вагітною навіки була б!... 18Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт й скорботу, і нащо кінчаються в соромі ці мої дні?...

Chapter 21

1 Слово, що було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав був до нього Пашхура, сина Малкійїного, та священика Цефанію, сина Маасеїного, говорячи: 2Звернися, за нас до Господа, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює проти нас. Може Господь зробить з нами за всіма Своїми чудами, і той відійде від нас! 3І сказав Єремія до них: Так скажіть до Седекії: 4Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я назад оберну військові знаряддя, що в вашій руці, що ви воюєте ними поза муром з вавилонським царем та з халдеями, які облягають вас, і позбираю їх до середини цього міста. 5І буду Я воювати з вами рукою витягненою та сильним раменом, і в гніві, і в люті, і в великому пересерді! 6І вражу мешканців цього міста, і чоловіка, і худобу, від великої моровиці повмирають вони! 7А потому говорить Господь Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і народ, і врятованих у цьому місті від моровиці, від меча та від голоду в руку Навуходоносора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх вістрям меча, не змилується над ними й не змилосердиться, і не матиме любови!

8 А цьому народові скажеш: Так говорить Господь: Ось Я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерти. 9Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, і від голоду та від моровиці; а той, хто перейде і прийде до халдеїв, що вас облягають, буде жити, і стане йому душа його за здобич. 10Бо Я обернув лице Своє на це місто на зле, а не на добре, говорить Господь, воно буде дане в руку царя вавилонського, а він спалить його огнем!... 11А домові царя Юди скажи так: Послухайте слова Господнього: 12Доме Давидів, отак промовляє Господь: Судіть вранці суд і рятуйте грабованого від руки переслідника, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лють, і вона запалає за зло ваших учинків, і не буде кому погасити! 13Ось Я проти тебе, мешканко долини, о скеле рівнини, говорить Господь, на вас, що говорите: Хто прийде на нас і хто ввійде в помешкання наші? 14Бо Я покараю вас згідно із плодом ваших учинків, говорить Господь, і огонь запалю в його лісі, і він пожере всі довкілля його!

Chapter 22

1 Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово, 2та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці. 3Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому! 4Бо коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його. 5А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей! 6Бо так промовляє Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеад, щит Лівану, та поправді кажу Я, тебе оберну на пустиню, на міста незаселені! 7І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь! 8І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому? 9І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.

10 Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився... 11Бо так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться! 12Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже... 13Горе тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає, 14що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою. 15Чи ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому, 16він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це Мене знати? говорить Господь. 17Хіба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?... 18Тому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате! й О сестро! Не будуть за ним голосити: О пане й О величносте його! 19Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму...

20 Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі... 21Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: Не слухатиму! Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу... 22Усіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло!... 23О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю! 24Як живий Я, говорить Господь, коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою-перснем на правій руці Моїй, справді Я й звідти тебе зірву! 25І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв... 26І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, і там ви повмираєте! 27А до Краю, куди вони прагнуть душею своєю вернутись, туди не повернуться! 28Чи муж цей, Конія, це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають? 29О Краю, мій Краю, о Краю, послухай Господнього слова: 30Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!

Chapter 23

1 Горе пастирям тим, що розгублюють та розганяють отару Мого пасовиська, говорить Господь! 2Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про пастирів тих, що пасуть Мій народ: Ви отару Мою розпорошили й їх розігнали, та не наглядали за ними. Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки, говорить Господь! 3А Я позбираю останок отари Своєї зо всіх тих країв, куди Я їх повиганяв був, і їх поверну на пасовиська їхні, і вони порозплоджуються та розмножаться. 4І над ними поставлю Я пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загублені, каже Господь! 5Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий, і правосуддя та правду в Краю запровадить. 6За днів Його Юда спасеться, Ізраїль же буде безпечний. А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша. 7Тому наступають ось дні, говорить Господь, і не будуть уже говорити: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського, 8а тільки: Як живий Господь, що вивів і випровадив насіння дому Ізраїлевого з північного краю, і зо всіх тих країв, куди їх був повиганяв! І осядуть вони на своїй землі.

9 Про пророків. Розривається серце моє в моїм нутрі, тріпочуть всі кості мої, я став, як п'яний, як той муж, що по ньому вино перейшло, через Господа й ради святих Його слів... 10Бо земля перелюбниками стала повна, бо через прокляття потрапила в жалобу земля, повисихали в степах пасовиська, бо стався лихим їхній біг, їхня сила це кривда... 11Бо й пророк та священик грішать, їхнє зло Я знайшов теж у домі Своїм, говорить Господь. 12Тому буде для них їхня дорога, мов сковзанка в темряві, вони будуть попхнені й впадуть через неї, бо зло Я спроваджу на них року навіщення їх, говорить Господь... 13А в тих самарійських пророків Я бачив безглуздя, вони пророкували Ваалом собі, і вчинили блудячим народ Мій, Ізраїля! 14А в єрусалимських пророків Я бачив гидоту: перелюбство й ходіння в неправді, і руки злочинців зміцнили вони, щоб ніхто з свого зла не вернувся... Всі вони Мені стали, немов той Содом, а мешканці його, як Гомора... 15Тому так промовляє Господь Саваот про пророків оцих: Ось Я їх полином нагодую, і водою отруйною їх напою, бо від єрусалимських пророків безбожність пішла для всієї землі! 16Так говорить Господь Саваот: Не слухайте слів цих пророків, що вам пророкують, вони роблять безглуздими вас, висловлюють привиди серця свого, а не слово з уст Господніх. 17Вони справді говорять до тих, що Мене ображають: Господь говорив: Мир вам буде! А кожному, хто ходить в упертості серця свого, говорять вони: Зло не прийде на вас! 18А хто ж то стояв на таємній Господній нараді, і бачив та чув Його слово? Хто до слова Його прислухався й почув? 19Ось буря Господня, як лютість, виходить, а вихор крутливий на голову несправедливих впаде... 20Гнів Господній не вернеться, поки не зробить, і поки не виконає Він замірів серця Свого; наприкінці днів зрозумієте добре все це! 21Цих пророків Я не посилав, вони побігли самі, Я їм не говорив, та вони пророкують. 22А якби в Моїй раді таємній стояли вони, то вони об'являли б народові Моєму слова Мої, і їх відвертали б від їхньої злої дороги, та від зла їхніх учинків. 23Чи Я Бог тільки зблизька, говорить Господь, а не Бог і здалека? 24Якщо заховається хто у криївках, то Я не побачу Його? говорить Господь. Чи Я неба й землі не наповнюю? каже Господь. 25Я чув, що говорять пророки, що Йменням Моїм пророкують неправду й говорять: Мені снилося, снилось мені!... 26Як довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, та пророкують оману свого серця? 27Вони замишляють зробити, щоб народ Мій забув Моє Ймення, їхніми снами, які один одному розповідають, як через Ваала забули були їхні батьки Моє Ймення. 28Той пророк, що йому снився сон, нехай розповідає про сон, а з яким Моє слово, хай каже про слово правдиве Моє, що соломі до збіжжя? говорить Господь. 29Хіба слово Моє не таке, як огонь, говорить Господь, і як молот, що скелю розлупує? 30Тому то ось Я на пророків, говорить Господь, що слова Мої крадуть один від одного. 31Ось Я на пророків, говорить Господь, що вживають свого язика, але кажуть: Це мова Господня! 32Оце Я на тих, що сни неправдиві звіщають, говорить Господь, вони розповідають про них та впроваджують в блуд Мій народ своєю неправдою й глумом своїм, хоч Я не посилав їх і їм не наказував, і вони помогти не поможуть народові цьому, говорить Господь....

33 А коли запитає тебе цей народ, чи пророк, чи священик, говорячи: Яке то Господнє пророцтво? то скажеш до них: Ви тягар, і Я вас поскидаю, говорить Господь. 34А пророка й священика та той народ, який скаже: Господній тягар, то Я мужа того й його дім покараю! 35Отак скажете ви один одному й кожен до брата свого: Що Господь відповів, й що Господь говорив? 36А про Господній тягар не згадуйте більш, бо кожному слово його стане за тягара, і ви перекрутили б слова Бога Живого, Господа Саваота, нашого Бога. 37Так пророкові скажеш: Що Господь тобі відповів, і Що Господь говорив? 38Якщо ж будете ви говорити: Господній тягар, тому так промовляє Господь: За те, що ви кажете слово оце: Господній тягар, хоч Я посилав до вас, кажучи: Не говоріте Господній тягар, 39тому конче Я вас підійму, немов тягара, та й викину вас і те місто, що дав був Я вам та вашим батькам, від Свого лиця... 40І дам Я на вас сором вічний та вічну ганьбу, що не буде забута!...

Chapter 24

1 Господь показав мені, і ось два коші фіґ стояли перед храмом Господнім, потому, як Навуходоносор, цар вавилонський, вигнав Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юдиного, та правителів Юдських, і майстра, і слюсаря з Єрусалиму, та й привів їх до Вавилону. 2Один кіш фіґи дуже добрі, як фіґи першого врожаю, а один кіш фіґи дуже злі, яких не їдять через їхню непридатність. 3І промовив до мене Господь: Що ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Фіґи. Фіґи добрі дуже добрі, а злі дуже злі, яких не їдять через їхню непридатність. 4І було мені слово Господнє, говорячи: 5Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Як фіґи ці добрі, так оберну Я на добре вигнанців Юдиних, яких Я послав із цього місця до краю халдейського. 6І зверну Я Своє око на них на добро, і поверну їх до цього Краю, і збудую їх, а не розіб'ю, і засаджу їх, а не вирву. 7І дам Я їм серце пізнати Мене, що Я Господь. І вони Мені будуть народом, а Я буду їм Богом, бо вони навернуться до Мене всім серцем своїм! 8А як фіґи ті злі, яких не їдять через їхню непридатність, то так говорить Господь: За такого Я дам Седекію, царя Юдиного, і його правителів та решту Єрусалиму, що залишилися в цьому Краї та що сидять у краї єгипетському. 9І дам їх за острах, на зло для всіх царств землі, на ганьбу та за притчу, на глум та на прокляття в усіх тих місцях, куди вижену їх. 10І пошлю на них меча, і голод та моровицю, аж поки не вигублені будуть на землі, яку Я був дав їм та їхнім батькам!...

Chapter 25

1 Слово, що було до Єремії про ввесь народ Юдин за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного це перший рік Навуходоносора, царя вавилонського, 2що його сказав пророк Єремія про ввесь Юдин народ та до всіх мешканців Єрусалиму, говорячи: 3Від тринадцятого року Йосії, Амонового сина, царя Юдиного, і аж до цього дня, це вже двадцять і три роки, було слово Господнє до мене. І говорив я до вас, говорячи пильно, та не слухали ви. 4І посилав Господь до вас усіх Своїх рабів пророків, рано та пізно, та не слухали ви, і не нахилили свого уха, щоб послухати. 5А вони говорили: Верніться кожен зо своєї злої дороги та зо зла ваших учинків, і сидіть на тій землі, яку Господь дав вам та вашим батькам відвіку й аж навіки. 6І не ходіть за іншими богами, щоб служити їм та щоб вклонятися їм, і не гнівіть Мене роботою ваших рук, і Я не вчиню вам лихого. 7Та ви не прислухалися до Мене, говорить Господь, щоб не гнівити Мене чином рук своїх, на зло собі.

8 Тому так промовляє Господь Саваот: За те, що ви не слухалися слів Моїх, 9ось Я пошлю й позбираю всі північні роди, говорить Господь, пошлю до Навуходоносора, царя вавилонського, Мого раба, і наведу їх на Край цей, і на мешканців його та на всіх цих народів навколо, і вчиню їх закляттям, і оберну їх на страхіття, і на посміховище, і на вічні руїни. 10І Я вигублю в них голос радісний та голос веселий, голос молодого та голос молодої, гуркіт жорен та світло світильника... 11І стане цей край руїною, спустошенням, а ці народи будуть служити вавилонському цареві сімдесят літ! 12І станеться, як сповниться сімдесят літ, покараю Я вавилонського царя та цей люд, говорить Господь, за їхню провину, та халдейський край, й оберну його на вічне спустошення. 13І спроваджу на цей край всі Мої слова, що Я говорив був проти нього, усе, що написане в цій книзі, що пророкував Єремія про всі народи. 14Бо їх поневолять численні народи та великі царі, і Я надолужу їм за їхнім чином та за ділом їхніх рук.

15 Бо так промовляє до мене Господь, Бог Ізраїлів: Візьми з Моєї руки келіха вина цього гніву, і напоїш ним усі народи, до яких посилаю тебе. 16І будуть вони пити, і будуть хитатися, стратять розум через меча, що Я посилаю між них... 17І взяв я келіха з Господньої руки, і напоїв усі народи, до яких Господь висилав мене: 18Єрусалим та міста Юди, і царів його та правителів його, щоб віддати їх на руїну, на страхіття, на посміховище та на прокляття, як цього дня, 19фараона, царя єгипетського, і рабів його, і правителів його, та ввесь його народ, 20і всю мішанину народів Єгипту, і всіх царів краю Уц, і всіх царів филистимського краю, і Ашкелон, і Аззу, і Екрон, і решту Ашдоду, 21Едома й Моава та синів Аммона, 22і всіх царів Тиру, і всіх царів Сидону, і всіх царів островів, що на тому боці моря, 23і Дедана, і Тему, і Буза, і всіх, що волосся довкола стрижуть, 24і всіх царів Арабії, і всіх царів мішаних народів, що пробувають у пустині, 25і всіх царів Зімрі, і всіх царів Еламу, і всіх царів Мідії, 26і всіх царів півночі, близьких та далеких один від одного, і всі царства землі, що на земній поверхні, а цар Шешаху буде пити по них. 27І скажеш до них: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Пийте й впивайтеся, і виметуйте, і падайте та не вставайте перед мечем, що Я посилаю між вас. 28І буде, коли не захочуть вони взяти келіха з твоєї руки на пиття, то промовиш до них: Так говорить Господь Саваот: Конче будете пити! 29Бо ось у місті, що там було кликане Ймення Моє, зачинаю чинити лихе, а чи ви не покарані будете? Покарані будете, бо Я кличу меча на всіх мешканців Краю, говорить Господь Саваот!

30 А ти пророкувати їм будеш усі ці слова, й до них скажеш: Господь загримить з височини, і з мешкання святого Свого Свій голос подасть! Загримить на оселю Свою, кликне Він, мов чавильники ті винограду, відповість усім мешканцям земним! 31Дійде гомін до краю землі, бо в Господа пря із народами, Він буде судити кожне тіло і несправедливих віддасть їхньому мечеві, говорить Господь. 32Так говорить Господь Саваот: Ось лихо виходить від люду до люду, і буря велика пробудиться з кінців землі, 33і будуть побиті від Господа в день той лежати від краю землі й аж до краю землі: не будуть оплакувані, і не будуть позбирані, і не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі!... 34Ридайте, о пастирі, та голосіть, і валяйтесь у попелі, проводирі ви отари, бо виповнились ваші дні для зарізу, і вас розпорошу, і впадете, немов дорога та посудина!... 35І не матимуть пастирі захисту, а проводирі череди утікання... 36І чути крик пастирів, і лемент тих проводирів череди, бо пустошить Господь їхню череду, 37і попустошені мирні пасовиська через палання Господнього гніву... 38Він покинув, як лев свою пущу, бо стався страхіттям їхній Край через меча гнобителя, і через запал гніву Його...

Chapter 26

1 На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного, було оце слово від Господа, кажучи: 2Так говорить Господь: Стань на подвір'ї Господнього дому, і будеш говорити всім Юдиним містам, що приходять на поклін до Господнього дому, усі ті слова, що Я наказав був тобі, щоб до них говорити, не вбав ані слова. 3Може почують вони, і вернуться кожен зо своєї злої дороги, й Я пожалую щодо зла, яке думаю вчинити їм через злі їхні вчинки! 4І скажеш до них: Так говорить Господь: Якщо ви не будете прислухуватися до Мене, щоб ходити за Законом Моїм, якого Я дав вам, 5щоб прислухуватися до слів Моїх рабів пророків, яких Я посилаю до вас рано та пізно, та не слухали ви, 6то вчиню з оцим домом, як з Шіло, а місто це дам на прокляття для всіх народів землі...

7 І чули священики, і пророки, і ввесь народ Єремію, що говорив ці слова в Господньому домі. 8І сталося, як Єремія закінчив говорити все, що наказав був Господь сказати до всього народу, то схопили його священики, і пророки, і ввесь народ, говорячи: Ти конче помреш! 9Нащо пророкував ти Господнім Ім'ям, кажучи: Як Шіло, буде дім цей, а місто це буде зруйноване, так що не буде в ньому мешканця? І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі. 10І почули ці слова Юдині князі, і відійшли з царського дому до дому Господнього, і сіли при вході до нової Господньої брами. 11І сказали священики та пророки до князів та до всього народу, говорячи: Присуд смерти цьому чоловікові, бо він пророкував проти цього міста, як ви чули своїми вухами! 12І сказав Єремія до всіх князів і до всього народу, говорячи: Господь послав мене пророкувати проти цього дому, і проти цього міста всі ті слова, що ви чули. 13А тепер поліпшіть ваші дороги та ваші чини, і слухайтеся голосу Господа, вашого Бога, то пожалує Господь щодо зла, яке говорив був на вас. 14А я ось я в вашій руці: робіть мені як добре, і як правдиве в ваших очах! 15Тільки справді пізнаєте ви, якщо ви вб'єте мене, що ви невинну кров спровадите на себе й на це місто та на мешканців його, бо Господь справді послав мене до вас говорити в ваші вуха всі ці слова.

16 І сказали князі та ввесь народ до священиків та до пророків: Цей чоловік не підлягає присуду смерти, бо він говорив до нас Ім'ям Господа, нашого Бога! 17І встали люди зо старших Краю, і сказали до всього збору народу, говорячи: 18Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всього юдейського народу, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, заораний буде, а Єрусалим за румовища стане, а гора цього храму підгірками лісу... 19Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда? Чи ж він не побоявся Господа, і не злагодив Господнього лиця? І Господь пожалував щодо того зла, яке говорив був на них. А ми вчинимо таке велике зло на свої душі? 20І також пророкував був Господнім Ім'ям один чоловік, Урійя, син Шемаї, з Кір'ят-Єаріму, і пророкував проти цього міста та проти цього Краю всі ті слова, як Єремія. 21І почув був слова його цар Єгояким, і всі лицарі його та всі князі; і шукав цар способу забити його. І почув це Урійя, і злякався, й утік прийшов до Єгипту. 22І послав цар Єгояким людей до Єгипту, Елнатана, Ахборового сина, і людей з ним до Єгипту. 23І вони вивели Урійю з Єгипту, і привели його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробів простих людей... 24Але рука Ахикама, Шаханового сина, була з Єремією, щоб не дати його в руку народу забити його.

Chapter 27

1 На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юди, було оце слово до Єремії від Господа, кажучи: 2Так сказав був до мене Господь: Зроби собі поворозки та ярма, і надінь їх на шию свою. 3І пошлеш їх до царя Едому, і до царя Моаву, і до царя синів Аммону, і до царя Тиру, і до царя Сидону через послів, що приходять до Єрусалиму до Седекії, царя Юдиного. 4І накажеш їм, щоб до своїх володарів говорили: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Так скажете вашим володарям: 5Я вчинив землю й людину, і скотину, що на поверхні землі, Своєю силою великою та витягненим раменом Своїм, і дав її тому, хто сподобався в очах Моїх. 6А тепер Я віддав усі ці землі в руку Навуходоносора, царя вавилонського, раба Мого, а також польову звірину дав Я йому, щоб служила йому. 7І будуть служити всі народи йому та синові його, і синові сина його, аж поки не прийде час також його власному краєві, і поневолять його численні народи та великі царі. 8І станеться, той народ і те царство, що не будуть служити йому, Навуходоносорові, цареві вавилонському, і того, хто не дасть шиї своєї в ярмо вавилонського царя, покараю Я народ цей мечем, і голодом, і заразою, говорить Господь, аж поки не зроблю їм кінця рукою його! 9А ви не прислухайтесь до ваших пророків, і до ваших ворожбитів, і до ваших сновидців, і до ваших знахарів, і до ваших чарівників, що говорять до вас, кажучи: Не служіть вавилонському цареві! 10Бо вони пророкують вам неправду, щоб віддалити вас з вашої землі, і Я вас вижену, і ви погинете. 11А народ, що вкладе свою шию в ярмо вавилонського царя й буде служити йому, то залишу його на його землі, говорить Господь, і він буде її обробляти, і буде сидіти на ній.

12 І до Седекії, царя Юдиного, говорив Я згідно з усіма цими словами, кажучи: Вкладіть ваші шиї в ярмо вавилонського царя, і служіть йому та його народові, і будете жити. 13Пощо помрете ти та народ твій від меча, голоду та моровиці, як говорив був Господь про той люд, що не буде служити вавилонському цареві? 14І не прислухуйтеся до слів пророків, що кажуть до вас, говорячи: Не будете служити вавилонському цареві, бо неправду вони вам пророкують. 15Бо Я не посилав їх, говорить Господь, і вони пророкують неправду в Ім'я Моє, щоб Я вигнав вас, і погинете ви та пророки, що вам те пророкують!... 16А до священиків та до всього цього народу говорив я, кажучи: Так говорить Господь: Не прислухуйтеся до слів ваших пророків, що пророкують вам, кажучи: Ось тепер незабаром вертається з Вавилону посуд Господнього дому, бо лжу вони пророкують. 17Не прислухуйтеся до них, служіть цареві вавилонському, то будете жити, нащо буде це місто руїною? 18А якщо вони пророки, і якщо слово Господнє з ними, нехай же просять вони Господа Саваота, щоб не перейшов посуд, позосталий в Господньому домі, і в домі царя Юди, і в Єрусалимі до Вавилону. 19Бо так промовляє Господь Саваот про стовпи, і про море, і про підстави, і про решту посуду, позосталого в цьому місті, 20що не забрав їх Навуходоносор, цар вавилонський, коли виганяв був в неволю Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юди, з Єрусалиму до Вавилону, та всіх шляхетних Юди та Єрусалиму. 21Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів, про посуд, позосталий в Господньому домі та в домі царя Юди та Єрусалиму: 22До Вавилону буде він спроваджений, і там пробуватиме аж до дня Моїх відвідин їх, говорить Господь, тоді випроваджу його, і верну його до цього місця...

Chapter 28

1 І сталося того року на початку царювання Седекії, царя Юди, четвертого року, п'ятого місяця, сказав до мене Ананія, син Аззурів, пророк, що з Ґів'ону, у Господньому домі, на очах священиків та всього народу, говорячи: 2Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Зламаю ярмо царя вавилонського! 3За два роки часу Я верну до цього місця ввесь посуд Господнього дому, що забрав був Навуходоносор, цар вавилонський, з цього місця, і спровадив його до Вавилону. 4І Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юди, і всіх Юдиних вигнанців, що прийшли до Вавилону, Я верну до цього місця, говорить Господь, бо зламаю ярмо царя вавилонського! 5І говорив пророк Єремія до пророка Ананії на очах священиків і на очах усього народу, що стояли в Господньому домі. 6І сказав пророк Єремія: Амінь! Нехай так зробить Господь, нехай виконає Господь слова твої, що ти пророкував про поворот посуду Господнього дому та всього вигнання в неволю з Вавилону до цього місця. 7Тільки послухай це слово, що я говорю в вуха твої та в вуха всього народу: 8Ті пророки, що від віків були передо мною і перед тобою, пророкували про численні краї та про царства великі, про війни, і про голод та про моровицю. 9Пророк, що пророкує про мир, коли справдиться слово пророче, буде пізнаний цей пророк, що його справді послав Господь.

10 І взяв пророк Ананія ярмо з шиї пророка Єремії, і поламав його. 11І сказав Ананія на очах усього народу, говорячи: Так говорить Господь: Отак поламаю ярмо Навуходоносора, царя вавилонського, за два роки часу, з шиї всіх народів! І пішов пророк Єремія своєю дорогою. 12І було слово Господнє до Єремії по тому, як пророк Ананія поламав ярмо з шиї пророка Єремії, говорячи: 13Іди, і скажеш до Ананії, говорячи: Так говорить Господь: Ти поламав дерев'яне ярмо, але Я зроблю замість нього ярмо залізне. 14Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Я дав на шию всіх цих народів залізне ярмо, щоб вони служили Навуходоносорові, цареві вавилонському, і вони будуть служити йому, і навіть польову звірину віддам Я йому! 15І сказав пророк Єремія до пророка Ананії: Послухай же, Ананіє: Не посилав тебе Господь, але ти доводиш, що народ цей довіряє неправді. 16Тому так промовляє Господь: Ось Я викидаю тебе з поверхні землі, цього року ти помреш, бо про відступство від Господа говорив ти!... 17І помер пророк Ананія того року сьомого місяця...

Chapter 29

1 А оце слова листа, якого пророк Єремія послав з Єрусалиму до залишку старших, і до священиків, і до пророків, і до всього народу, що його вигнав Навуходоносор з Єрусалиму до Вавилону, в неволю, 2по виході царя Єхонії й матері царя та евнухів, князів Юди та Єрусалиму, і майстрів та слюсарів Єрусалиму, 3через Ел'асу, Шафанового сина, та Ґемарію, сина Хілкійїного, яких послав Седекія, цар Юди, до Навуходоносора, царя вавилонського, до Вавилону, говорячи: 4Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, до всього вигнання в неволю, що Я вигнав з Єрусалиму до Вавилону: 5Будуйте доми, і осядьте, і засадіть садки, і споживайте їхній плід! 6Поберіть жінок, і зродіть синів та дочок, і візьміть для ваших синів жінок, а свої дочки віддайте людям, і нехай вони породять синів та дочок, і помножтеся там, і не малійте! 7І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій.

8 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші чарівники, і не прислухуйтеся до ваших снів, що вам сняться. 9Бо лжу вони вам пророкують Ім'ям Моїм, Я їх не посилав, говорить Господь. 10Бо так промовляє Господь: По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця. 11Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію. 12І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас. 13І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем. 14І Я дамся вам знайти Себе, говорить Господь, і верну вас, і зберу вас зо всіх народів та зо всіх місць, куди Я вигнав був вас, говорить Господь, верну вас до того місця, звідки вас Я був вигнав.

15 Якщо ви кажете: Господь поставив нам пророків і в Вавилоні, 16то так говорить Господь до царя, що сидить на Давидовому троні, та до всього народу, що сидить у цьому місті, до ваших братів, що не вийшли з вами на вигнання: 17Так говорить Господь Саваот: Ось Я пошлю на вас меча, голод та моровицю, і дам їх, як обридливі фіґи, яких не їдять через їхню непридатність. 18І буду гнатися за ними мечем, голодом та моровицею, і дам їх на пострах для всіх земних царств, на прокляття, і на остовпіння, і на посміховище, і на ганьбу серед усіх народів, куди Я їх був повиганяв, 19за те, що не слухалися слів Моїх, говорить Господь, що посилав Я до них рабів Моїх пророків, рано та пізно, та не слухали ви, говорить Господь. 20А ви, все вигнання, що послав Я з Єрусалиму до Вавилону, послухайте слова Господнього: 21Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колаїного, і про Седекію, сина Маасеїного, що неправду пророкують вам Моїм Ім'ям: Ось Я віддам їх у руку Навуходоносора, царя вавилонського, і він повбиває їх на ваших очах! 22І візьметься від них прокляття для всього Юдиного вигнання, що в Вавилоні, говорячи: Нехай учинить тебе Господь, як Седекію та як Ахава, яких вавилонський цар пік на огні, 23за те, що вони зробили огиду в Ізраїлі, і перелюб чинили з жінками своїх ближніх, і говорили ложне слово Ім'ям Моїм, чого Я не звелів їм, а Я відаю це, і Я свідок цьому, говорить Господь.

24 А до Шемаї нехеламітянина скажеш, говорячи: 25Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: За те, що ти своїм ім'ям посилав листи до всього народу, що в Єрусалимі, і до священика Цефанії, Маасеїного сина, і до всіх священиків, говорячи: 26Господь тебе дав за священика замість священика Єгояди, щоб бути наглядачем у Господньому домі для кожного чоловіка, що божевільний і що вдає пророка, і даси його до в'язниці, а на шию кайдани надінеш. 27А тепер, чому ти не скартав Єремію з Анатоту, що вдає з себе пророка? 28Бо він послав до нас, до Вавилону, говорячи: Довге воно, вигнання! Будуйте доми, і осядьте, і засадіть садки, і споживайте їхній плід! 29І священик Цефанія прочитав цього листа вголос пророкові Єремії. 30І було слово Господнє до Єремії, говорячи: 31Пошли всьому вигнанню, говорячи: Так говорить Господь про нехеламітянина Шемаю: За те, що вам пророкував Шемая, хоч Я не посилав його, і зробив, щоб ви надіялись на неправду, 32тому так промовляє Господь: Ось Я покараю нехеламітянина Шемаю та насіння його: не буде в нього нікого, хто сидів би серед цього народу, і не побачить він добра, яке Я зроблю для народу Свого, говорить Господь, бо про відступство від Господа говорив він!

Chapter 30

1 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: 2Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, кажучи: Напиши собі всі ті слова, що тобі говорив Я, до книги. 3Бо приходять ось дні, говорить Господь, і Я верну народ Мій Ізраїлів та Юдин, каже Господь, і верну їх до Краю, що їхнім батькам Я був дав, і вони посядуть його. 4А оце ті слова, що Господь говорив про Ізраїля й Юду: 5Бо так промовляє Господь: Почули ми голос страху, переляку, й немає спокою... 6Запитайте й побачте, чи родить мужчина? Чому ж це Я бачу, що в кожного мужа он руки його на стегнах його, немов у породіллі, і всяке обличчя поблідло? 7Ой горе, бо це день великий, немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він буде врятований! 8І буде в той день, говорить Господь Саваот, поламаю ярмо Я із шиї твоєї, а пута твої розірву, і не будуть чужі поневолювати більше його! 9І будуть служити вони тільки Господеві, Богові своєму, і цареві своєму Давидові, якого поставлю Я їм.

10 А ти не лякайся, рабе Мій Якові, каже Господь, і не страшися, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе із далекого краю, і нащадків твоїх з краю їхнього полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив, 11бо Я із тобою, говорить Господь, щоб спасати тебе! Бо зроблю Я кінець всім народам, між якими тебе розпорошив, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, бо не полишу тебе непокараним! 12Бо так промовляє Господь: Невилічальна пораза твоя, рана твоя невигойна! 13Немає того, хто б справу твою розсудив для твоєї болячки, нема в тебе ліків таких, щоб над раною м'ясо зросло! 14Забули про тебе всі друзі твої, до тебе вони не звертаються, бо ворожим ударом Я вразив тебе, жорстокою карою за численні провини твої, за те, що зміцніли гріхи твої... 15Чого ти кричиш про поразу свою, про свій біль невигойний? За численні твої беззаконства, за те, що зміцніли гріхи твої, Я зробив тобі це... 16Тому всі, що тебе поїдають, поїджені будуть, а всі вороги твої всі вони підуть в полон, і стануть здобиччю ті, хто тебе обдирає, а всіх, хто грабує тебе, на грабунок віддам! 17Бо вирощу шкурку на рані тобі, і з пораз тебе вилікую, говорить Господь, бо відкинута звано тебе, ти, Сіонська дочка, якої ніхто не шукає.

18 Так говорить Господь: Ось Я поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування, і на пагірку своїм побудується місто, а палац осядеться на відповідному місці своїм. 19І вийде подяка із них та голос радіючих, і Я їх помножу, і не буде їх мало, і прославлю Я їх і не будуть принижені! 20І сини його стануть, як перше, а збір його буде міцний перед лицем Моїм, і Я покараю всіх тих, хто його переслідує! 21І буде із нього Потужний його, і постане Володар його з-поміж нього, й Я наближу Його, й Він підійде до Мене! Бо хто є такий, що наразить життя своє на небезпеку, щоб до Мене наблизитись? каже Господь. 22І станете ви народом Мені, а Я буду вам Богом! 23Ось буря Господня, лютість виходить, а вихор крутливий на голову безбожних упаде. 24Не спиниться полум'я гніву Господнього, поки Свого не зробить, і поки не виконає замірів серця Свого, ви наприкінці днів зрозумієте це!

Chapter 31

1 Того часу, говорить Господь, для всіх родів Ізраїля стану Я Богом, вони ж Мені стануть народом! 2Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині народ, від меча врятований, Ізраїль іде на свій спочин. 3Здалека Господь з'явився мені та й промовив: Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю! 4Ще буду тебе будувати й збудована будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздобишся в бубни свої, та й підеш у танок тих, хто бавиться, 5на горах самарійських ще будеш садити виноградники, виноградарі будуть садити й споживати законно собі! 6Настане бо день, коли кликати буде сторожа на Єфремових горах: Уставайте, та підемо ми на Сіон, до Господа, нашого Бога! 7Бо так промовляє Господь: Співайте для Якова з радістю, та головою народів утішайтесь! Розголосіть, вихваляйте й скажіть: Спаси, Господи, народ Свій, останок Ізраїлів! 8Ось Я їх приведу із північного краю, і зберу їх із кінців землі, з ними разом сліпий та кульгавий, важка й породілля, сюди повертаються збори великі! 9Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах. Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою, не спіткнуться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, перворідний він Мій!

10 Народи, послухайте слова Господнього, і далеко звістіть аж на островах та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його, і стерегтиме його, як пастир отару свою! 11Бо Господь викупив Якова, і визволив його від руки сильнішого від нього. 12І вони поприходять, і будуть співати на вершині Сіону, і до добра до Господнього будуть горнутись, до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібної худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напоєний сад, і не відчують уже більше стомлення! 13Тоді дівчина тішитись буде в танку, і разом юнацтво та старші, бо Я оберну їхню жалобу на радість, і Я їх потішу, і їх звеселю в їхнім смутку! 14І душу священиків ситістю Я напою, а народ Мій добром Моїм буде насичений, каже Господь! 15Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, бо нема їх... 16Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого! 17І для твого майбутнього є сподівання, говорить Господь, і до границь твоїх вернуться діти твої!

18 Добре Я чую Єфрема, як він головою похитує, плачучи: Покарав Ти мене і покараний я, мов теля те ненавчене! Наверни Ти мене і вернуся, бо Ти Господь Бог мій! 19Бо як я навернувся, то каявся, коли ж я пізнав, то вдарив по стегнах своїх... Засоромився я та збентежений був, бо я ганьбу ношу молодощів своїх. 20Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому то за нього хвилюється нутро Моє, змилосерджуся справді над ним, говорить Господь! 21Постав собі дороговкази, стовпи собі порозставляй, зверни своє серце на биту дорогу, якою ти йшла, і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст! 22Аж доки тинятися будеш, о дочко невірна? Господь бо новину створив на землі: жінка спасатиме мужа! 23Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в краї Юдиному й по містах його, коли Я верну їх: Хай Господь благословить тебе, оселе ти правди, о горо свята! 24І осядуть на ній Юда та міста його разом усі, селяни та ті, хто ходить з отарою. 25Бо напоюю Я душу змучену, і кожну душу скорботну насичую. 26На це я збудився й побачив, і був мені сон мій приємний.

27 Ось дні настають, говорить Господь, і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням людини й насінням скотини. 28І буде, як Я пильнував був над ними, щоб їх виривати та бурити, і щоб руйнувати, і губити, і чинити лихе, так Я попильную над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь! 29Тими днями не скажуть уже: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах! 30бо кожен за власну провину помре, і кожній людині, що їсть недоспіле, оскома впаде їй на зуби! 31Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. 32Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! 33Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! 34І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!

35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зорям на світло вночі, що порушує море й шумлять його хвилі, Господь Саваот Йому Ймення! 36Як відійдуть устави ці з-перед обличчя Мого, говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане народом бути перед обличчям Моїм по всі дні. 37Так говорить Господь: Так як небо вгорі незміриме, і не будуть досліджені долі основи землі, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь! 38Ось дні настають, говорить Господь, і збудується місто оце Господеві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної. 39І піде мірничий шнурок той ще далі, прямо аж до Ґареву, й обернеться він до Ґої. 40І долина вся трупів та попелу, і всі поля аж до долини Кедрону, аж до рогу Кінської брами на схід, усе це буде святість для Господа, не знищиться та не зруйнується ввіки вона!

Chapter 32

1 Слово, що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії, царя Юдиного, це вісімнадцятий рік Навуходоносора. 2А тоді військо вавилонського царя облягало Єрусалим, а пророк Єремія був ув'язнений в подвір'ї в'язниці, що була при домі царя Юдиного, 3що ув'язнив його Седекія, цар Юдин, говорячи: Нащо ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я видам це місто в руку вавилонського царя, і він здобуде його... 4А Седекія, цар Юдин, не втече від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя, і будуть говорити уста його з його устами, а очі його будуть бачити очі його... 5І заведе він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відвідаю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощаститься вам... 6А Єремія відказав: Було мені слово Господнє таке: 7Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дядька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне право купити. 8І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подвір'я в'язниці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спадщини й твій викуп, купи собі! І пізнав я, що це слово Господнє. 9І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім шеклів срібла. 10А написав я купчу, і запечатав, і засвідчив свідками, та й зважив срібло вагою. 11І взяв я купчого листа запечатаного, за законом та уставами, і відкритого. 12І дав я купчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці. 13І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи: 14Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього купчого листа, і запечатаного, і того листа відкритого, і даси його в глиняний посуд, щоб заховались на довгий час. 15Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми та поля й виноградники в цьому Краї!

16 І молився я до Господа потому, як дав був купчого листа Барухові, Нерейїному синові, промовляючи: 17О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю потужною силою та Своїм витягненим раменом, нічого для Тебе нема неможливого! 18Милість Ти тисячам чиниш, і за провину батьків після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могутній, Господь Саваот Йому Ймення! 19Великий в пораді й могутній у чинах, що очі Твої відкриті на всі дороги людських синів, щоб кожному дати згідно з його дорогою та згідно з плодом його чинів, 20що знаки та чуда чинив Ти в єгипетськім краї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між народом, і зробив Собі Ймення, як цього дня! 21І Ти вивів народ Свій Ізраїля з краю єгипетського знаками та чудами, і рукою потужною, і раменом витягненим та страхом великим. 22І дав Ти їм Край цей, який їхнім батькам заприсяг був, щоб дати їм Край цей, що тече молоком він та медом. 23І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Законом Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спіткало їх все оце лихо... 24Ось доходять до міста вали, щоб здобути його, й місто віддане буде у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і моровицю... І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш. 25А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срібло, і засвідч купівлю свідками. ось місто віддане буде у руку халдеїв...

26 І було Господнє слово до Єремії, говорячи: 27Ось Я Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є щось неможливе? 28Тому так промовляє Господь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і він здобуде його! 29І прийдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпалять це місто огнем, та й спалять його й ті доми, що приносились жертви Ваалові на їхніх дахах, і лилися литі жертви для інших богів, щоб Мене прогнівити... 30Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиняли на очах Моїх від юнацтва свого, сини бо Ізраїлеві лиш гнівили Мене чином рук своїх, каже Господь... 31Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лютість Мою з того дня, як його збудували, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця 32за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учинили, щоб гнівити Мене, вони, їхні царі, князі, їхні священики й їхні пророки, і юдеяни й мешканці Єрусалиму... 33І вони обернулись до Мене потилицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, та не слухалися, щоб прийняти науку... 34І поклали гидоти свої в тому храмі, в якому Ім'я Моє кликалося, щоб його занечистити... 35І побудували жертовні пагірки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь переводити синів своїх та своїх дочок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не входило в серце Мені, щоб чинити ту гидоту, щоб уводити Юду у гріх. 36Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно віддане буде у руку царя вавилонського мечем, і голодом, і моровицею: 37Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди вигнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересердям, і верну їх до місця цього, і посаджу їх безпечно, 38і вони Мені стануть народом, а Я буду їм Богом! 39І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро собі й синам їхнім по них. 40І складу з ними вічного заповіта, що не відвернуся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене! 41І буду Я тішитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю. 42Бо так промовляє Господь: Як спровадив був Я все велике це зло на народ цей, так спроваджу на них все добро, яке провіщав Я про них! 43І купуватимуть поле в цім Краї, про якого ви кажете: Він спустошення, так що немає людини й скотини, він відданий в руку халдеїв. 44І будуть вони купувати поля за срібло, і писати про це у листі, й запечатувати, і свідчити свідками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірських, і в містах долішніх, і в містах південних, бо верну їх із полону, говорить Господь!

Chapter 33

1 І було Єремії Господнє слово вдруге, коли він ще замкнений був на подвір'ї в'язниці, говорячи: 2Так говорить Господь, що чинить оце, Господь, що вформовує це, щоб поставити міцно оце, Господь Його Ймення: 3Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш! 4Бо так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про доми цього міста й про доми царів Юди, що їх поруйновано на оборонні вали, 5приходять вони воювати з халдеями, щоб доми понаповнювати людськими трупами, що вразив Я гнівом Своїм та люттю Своєю, і сховав Я від міста оцього обличчя Своє за все їхнє зло: 6Ось Я йому вирощу шкурку на рані, й дам ліки, та їх уздоровлю, і відкрию багатство спокою та правди для них! 7І Я поверну долю Юди, і долю Ізраїля, і їх розбудую, немов напочатку. 8І очищу Я їх з їхньої провини всілякої, що нагрішили Мені, і пробачу всі їхні провини, якими нагрішили Мені, та відпали від Мене. 9І Єрусалим Мені стане за радісне ймення, за хвалу та пишноту всім людям землі, що почують про все те добро, що зробив Я для них! І вони полякаються та затремтять через все те добро та ввесь спокій, який Я для нього вчинив!

10 Так говорить Господь: Ще буде почутий на місці оцьому, про яке ви говорите: Воно поруйноване, так що немає людини й немає скотини, у містах Юди й на вулицях Єрусалиму, спустошених так, що немає людини, й немає мешканця, й немає скотини, 11радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої, голос тих, що говорять: Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його милосердя! що жертву хвали до Господнього дому приносять, бо Я поверну долю Краю цього, як було напочатку, говорить Господь! 12Так говорить Господь Саваот: Ще буде на місці оцьому спустошеному, що немає нічого воно від людини та аж до скотини, та по містах його всіх ще буде пасовисько для пастухів, куди приведуть вони череду на відпочинок! 13У містах у горішніх, у містах долішніх, і в південних містах, і в Веніяминовому краї, і в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних ще проходитиме череда через руки рахуючого, говорить Господь! 14Ось дні настають, говорить Господь, і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин: 15тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости, Він буде чинити на землі правосуддя та правду! 16Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: Господь наша правда!

17 Бо так промовляє Господь: Нема переводу Давидовим мужам, що мають сидіти на троні дому Ізраїлевого, 18і нема переводу в Левитів священиків перед обличчям Моїм тому мужеві, що буде приносити цілопалення, і спалювати хлібну жертву, і приносити жертву всі дні! 19І було слово Господа до Єремії таке: 20Так говорить Господь: Якщо знищите ви заповіта Мого щодо дня та Мого заповіта щодо ночі, щоб не було дня та ночі в їхньому часі, 21то знищений буде також заповіт Мій з Давидом, рабом Моїм, щоб він сина не мав, який не царював би на троні його, і з Левитами-священиками, слугами Моїми! 22І як незчисленні ті зорі небесні, а морський пісок незміренний, так помножу насіння Давида, Мого раба, та Левитів, що служать Мені! 23І було слово Господа до Єремії таке: 24Хіба ж ти не завважив, як народ цей казав був, говорячи: Обидва ті роди, яких Господь вибрав, відкинув Він їх? І народом Моїм вони нехтують, наче б не був він уже перед ними народом. 25Так говорить Господь: Якщо заповіта Мого щодо дня та щодо ночі нема, якщо Я уставів для неба й землі не поклав, 26то відкину й насіння Якова та раба Мого Давида, щоб не брати володарів із насіння його для насіння Авраама, Ісака та Якова... Та не буде того, бо верну їхню долю, й помилую їх!

Chapter 34

1 Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський, і все військо його, і всі царства землі, панування руки його, та всі народи воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи: 2Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звістиш йому: Так говорить Господь: Ось Я віддам оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю його огнем. 3А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схоплений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти прийдеш. 4Але послухай Господнього слова, Седекіє, царю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча! 5У мирі помреш ти; і як палили на погребі батькам твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й О пане будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь. 6І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова в Єрусалимі. 7А військо вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залишилися серед Юдиних міст містами твердинними.

8 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім народом, що в Єрусалимі, щоб оголосити їм волю, 9щоб кожен відпустив раба свого, і кожен свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не поневолював свого брата юдея. 10І послухалися всі князі та ввесь народ, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен свою невільницю, вільними, щоб більш не неволити їх. І вони послухалися, і повідпускали. 11Але потому вони знову вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпускали були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць. 12І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи: 13Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського краю, з дому рабства, кажучи: 14З кінцем семи років відпустите кожен свого брата єврея, що буде проданий тобі й послужить тобі шість років, і відпустиш його вільним від себе. Та не слухалися Мене ваші батьки, і не прихилили свого уха до цього. 15А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кликалось Ім'я Моє. 16Та ви знову збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями. 17Тому так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я говорить Господь оголошу вам волю до меча, до моровиці й до голоду, і віддам вас на пострах для всіх царств землі!... 18І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надвоє теля та перейшли між його кавалками, 19також князів Юди та князів Єрусалиму, евнухів і священиків, та ввесь народ Краю, що проходили поміж кавалками цього теляти, 20то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане падло їхнє стервом для птаства небесного та для земної звірини... 21А Седекію, царя Юдиного, та його князів віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку війська вавилонського царя, що відходить від вас. 22Ось Я накажу, говорить Господь, і верну їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобудуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спустошення, і не буде в них мешканця!...

Chapter 35

1 Слово, що було до Єремії від Господа за днів Єгоякима, сина Йосії, царя Юди, говорячи: 2Іди до дому Рехавітів, і будеш говорити з ними, і введеш їх до Господнього дому, до однієї з кімнат, і напоїш їх вином. 3І взяв я Яазанію, Єреміїного сина, сина Хаваццініїного, і братів його, і всіх синів його та ввесь дім Рехавітів. 4І ввів я їх до Господнього дому, до кімнати синів Ханана, сина Їґдаліїного, Божого чоловіка, що була при кімнаті князів, що над кімнатою Маасеї, Шаллумового сина, який пильнував порога. 5І поставив я перед синами дому Рехавітів келіхи, повні вина, та чаші, та й сказав до них: Пийте вино! 6А вони відказали: Не будемо пити вина, бо наш батько Йонадав, син Рехавів, наказав нам, говорячи: Не пийте вина ані ви, ані ваші сини аж навіки! 7І не будуйте дому, і не сійте, і не засаджуйте виноградника, і не майте їх, але сидіть у наметах по всі ваші дні, щоб жити довгі дні на поверхні землі, де ви мандруєте! 8І послухалися ми голосу нашого батька Єгонадава, Рехавового сина, про все, що він наказав був нам, щоб не пили вина по всі наші дні ми, наші жінки, наші сини та дочки наші, 9і щоб ні будувати домів для нашого пробування, а виноградник і поле та насіння не будуть наші. 10І осіли ми в наметах, і послухалися, та й зробили все, що наказав нам наш батько Йонадав. 11І сталося, коли Навуходоносор, цар вавилонський, прийшов був на цей Край, то ми сказали: Ходіть, і ввійдемо до Єрусалиму перед військом халдеїв та перед військом Араму. І осілися ми в Єрусалимі.

12 І було слово Господа до Єремії таке: 13Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до юдеянина та до мешканців Єрусалиму: Чи з цього не витягнете науки, щоб слухатися Моїх слів? говорить Господь. 14Додержано слова Єгонадава, Рехавового сина, що наказав був синам своїм не пити вина, і не пили вони аж до дня цього, бо послухалися наказу свого батька; а Я говорив до вас рано та пізно, та не слухалися ви Мене! 15І посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків рано та пізно, говорячи: Верніться но кожен зо своєї злої дороги, та виправте вчинки свої, і не ходіть за іншими богами, щоб служити їм, і сидіть на тій землі, що Я дав вам та вашим батькам! Та не схилили ви свого уха, і не послухались Мене. 16Бо додержали сини Єгонадава, сина Рехавового, наказа свого батька, що наказав був їм, а народ цей не послухався Мене. 17Тому так промовляє Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я спроваджую на Юду та на всіх мешканців Єрусалиму все те зло, що Я провіщав був про них. Бо Я говорив до них, та вони не слухали, і кликав Я їх, та вони не відповідали... 18А до дому Рехавітів Єремія сказав: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: За те, що ви слухалися наказа вашого батька Єгонадава, та держитеся всіх наказів його, і зробили те все, що Я заповів вам, 19тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нема переводу в Йонадава, Рехавового сина, мужеві, що стоятиме перед лицем Моїм по всі дні!

Chapter 36

1 І сталося четвертого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного, було оце слово до Єремії від Господа, кажучи: 2Візьми собі книжкового звоя, і напиши на ньому всі ті слова, що Я говорив тобі про Ізраїля й про Юду, та про всі народи від дня, коли Я почав говорити тобі, від днів Йосії та аж до цього дня. 3Може почує дім Юдин усе те зло, що Я думаю вчинити їм, щоб вернулися кожен зо своєї злої дороги, а Я прощу їхню провину та їхній гріх. 4І покликав Єремія Баруха, Нерійїного сина, і Барух написав з уст Єремії всі Господні слова, що Він говорив йому, на книжковий звій. 5І наказав Єремія Барухові, кажучи: Я задержаний, не можу ввійти до Господнього дому. 6Тому піди сам, прочитай зо звою, що написав ти з моїх уст, Господні слова в вуха народу в Господньому домі в дні посту, а також в вуха всього Юди, що приходить зо своїх міст, відчитаєш їх. 7Може впаде їхнє благання перед Господнє лице, і вони вернуться кожен зо своєї злої дороги, бо великий гнів та лютість, що Господь говорив проти народу цього! 8І зробив Барух, син Нерійїн, усе, що наказав був йому пророк Єремія, щоб прочитати з книги Господні слова в Господньому домі.

9 І сталося п'ятого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного, дев'ятого місяця, оголосили піст перед Господнім лицем для всього народу в Єрусалимі та для всього того народу, що поприходив з Юдиних міст до Єрусалиму. 10І прочитав Барух з книги Єреміїні слова в домі Господньому в кімнаті писаря Ґемарії, Шафанового сина, на горішньому подвір'ї, при вході до нової брами Господнього дому, в вуха всього народу. 11І почув Михей, син Ґемарії, Шафанового сина, всі Господні слова з книги, 12і зійшов до царського дому, до кімнати писаря, аж ось там сидять усі зверхники: писар Елішама, і Делая, син Шемаїн, і Елнатан, син Ахборів, і Ґемарія, син Шафанів, і Седекія, син Хананії, і всі зверхники. 13І розповів їм Михей всі ті слова, які він почув був, коли Барух читав із книги в вуха народу. 14І всі зверхники послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, говорячи: Того звоя, що читав ти з нього в вуха народу, візьми його в свою руку та й прийди! І взяв Барух, син Нерійїн, звоя в свою руку та й прийшов до них. 15А ті сказали до нього: Сідай же, і прочитай його в наші вуха! І прочитав Барух в їхні вуха. 16І сталося, коли вони почули всі ці слова, жахнулися один перед одним, та й сказали Барухові: Конче перекажімо цареві всі ці слова! 17І запитали вони Баруха, говорячи: Розкажи нам, як ти писав усі ці слова з його уст? 18І сказав їм Барух: Він проказував мені з своїх уст усі ці слова, а я писав у книзі чорнилом. 19І сказали зверхники до Баруха: Іди, сховайся, ти та Єремія, і нехай ніхто не знає, де ви!

20 І прийшли вони до царя на подвір'я, а звоя поклали в кімнаті писаря Елішами, і розповіли в вуха царя всі ті слова. 21І послав цар Єгудія взяти звоя, і той узяв його з кімнати писаря Елішами. І Єгудій прочитав його в вуха царя та в вуха всіх зверхників, що стояли при царі. 22А цар сидів у зимовому домі, дев'ятого місяця, і перед ним був розпалений коминок. 23І сталося, коли Єгудій перечитував три чи чотири стовпці, то цар відрізував це писарським ножем та й кидав до огню, що в коминку, аж поки не згорів увесь звій на огні, що в коминку... 24Та не злякалися й не роздерли своїх шат цар та всі його раби, що слухали всі ці слова. 25І хоч Елнатан, і Делая, і Ґемарія просили царя не палити того звою, та не послухався він їх. 26І наказав цар Єрахмеїлові, синові царевому, і Сераї, синові Азріїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь їх сховав. 27І було Господнє слово до Єремії потому, як цар спалив був звоя та ті слова, що Барух написав з Єреміїних уст, говорячи: 28Візьми собі знову іншого звоя, і напиши на ньому всі перші слова, що були на першому звої, якого спалив Єгояким, цар Юдин. 29А про Єгоякима, царя Юдиного, скажеш: Так говорить Господь: Ти спалив цього звоя, говорячи: Нащо написав ти на ньому таке: Конче прийде цар вавилонський і знищить оцей Край, і вигубить в ньому людину й скотину. 30Тому так говорить Господь про Єгоякима, Юдиного царя: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, а його труп буде кинений на спекоту вдень та на холод вночі... 31І навіщу його та насіння його, і його рабів за їхні провини, і спроваджу на них та на мешканців Єрусалиму й на юдеянина все те зло, що Я говорив до них, та вони не послухали... 32І Єремія взяв іншого звоя, і дав його писареві Барухові, синові Нерійїному, і той написав на ньому з Єреміїних уст усі слова тієї книги, яку спалив був Єгояким, цар Юдин, в огні, і до них було додано ще багато подібних слів.

Chapter 37

1 І зацарював цар Седекія, син Йосійїн, замість Конії, сина Єгоякимового, якого зробив царем Навуходоносор, цар вавилонський, в Юдиному краї. 2Та не послухався ані він, ані його раби, ані народ Краю слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію. 3І послав цар Седекія Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії, говорячи: Помолися за нас до Господа, Бога нашого! 4А Єремія тоді ще вільно ходив серед народу, бо не дали його ще до в'язниці. 5А фараонове військо вийшло з Єгипту. І почули вістку про них халдеї, що облягали Єрусалим, і відійшли від Єрусалиму. 6І було слово Господнє до пророка Єремії, говорячи: 7Так промовив Господь, Бог Ізраїлів: Так скажете до Юдиного царя, що послав вас до мене поспитати мене: Ось фараонове військо, що вийшло вам на поміч, вернеться до свого краю, до Єгипту. 8А халдеї знову вернуться, і будуть воювати з цим містом, і здобудуть його, та й спалять його огнем. 9Так говорить Господь: Не обманюйте своїх душ, говорячи: Халдеї конче підуть від нас, бо не підуть вони. 10Бо якщо б ви побили все халдейське військо, що з вами воює, а з них залишилися б тільки ранені, то встане кожен із намету свого, і спалять це місто огнем...

11 І сталося, коли халдейське військо відступило від Єрусалиму перед фараоновим військом, 12то вийшов Єремія з Єрусалиму, щоб піти до Веніяминового краю, і щоб сховатися там серед народу. 13Та коли він був біля Веніяминової брами, то був там начальник сторожі, а ім'я йому Їрійя, син Шелемеї, сина Хананіїного. І схопив він пророка Єремію, говорячи: Ти переходиш до халдеїв! 14А Єремія відказав: Неправда, я не переходжу до халдеїв! Та не послухав той його; і схопив Їрійя Єремію, і попровадив його до зверхників. 15І розгнівалися зверхники на Єремію, і побили його, та й віддали його до в'язниці в домі писаря Єгонатана, бо його зробили за в'язничний дім. 16І зійшов Єремія до темничної ями та до підвалу, і сидів там Єремія багато днів... 17І послав цар Седекія, і взяв його. І спитав його цар у своїм домі таємно й сказав: Чи є слово від Господа? І Єремія відказав: Є. І далі сказав: Ти будеш відданий в руку вавилонського царя... 18І сказав Єремія до царя Седекії: Що я згрішив тобі й рабам твоїм та цьому народові, що ви віддали мене до в'язниці? 19І де ваші пророки, що вам пророкували, говорячи: Цар вавилонський не прийде на вас та на Край цей? 20А тепер послухай, пане мій царю: хай упаде моє благання перед обличчя твоє, і не вертай мене до дому писаря Єгонатана, щоб не помер я там!... 21І наказав цар Седекія, й Єремію вмістили в подвір'ї в'язниці, і давали йому буханець хліба на день з вулиці пекарів, аж поки не скінчився ввесь хліб у місті. І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.

Chapter 38

1 І почув Шефатія, син Маттанів, і Ґедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія говорив до всього народу, кажучи: 2Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від моровиці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здобич, і він житиме! 3Так говорить Господь: Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя, і він здобуде його! 4І сказали зверхники до царя: Нехай же уб'ють цього чоловіка, бо він ослаблює руки вояків, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова, як оці. Бо цей чоловік не шукає для цього народу добра, а тільки зла!... 5І сказав цар Седекія: Ось він у ваших руках, бо цар нічого не вдіє супроти вас. 6І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царевого сина, що в подвір'ї в'язниці, і спустили Єремію шнурами. А в ямі була не вода, а тільки багно, і загруз Єремія в багні! 7І почув мурин Евед-Мелех, евнух, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі. 8І вийшов Евед-Мелех з царського дому, та й сказав цареві, говорячи: 9Пане мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба... 10І наказав цар муринові Евед-Мелехові, говорячи: Візьми з собою звідси троє люда, і витягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер! 11І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царського дому під скарбницею, і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів, і спустив їх до Єремії до ями шнурами. 12І сказав мурин Евед-Мелех до Єремії: Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури! І зробив Єремія так. 13І потягнули Єремію шнурами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.

14 І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до себе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: Запитаю я тебе про щось, не заховуй від мене нічого! 15І сказав Єремія до Седекії: Коли я провіщу тобі, то чи справді не вб'єш ти мене? А коли пораджу тобі, то мене не послухаєш... 16І присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб'ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі! 17І сказав Єремія до Седекії: Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти та дім твій. 18А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, і ти не втечеш з їхньої руки... 19І сказав цар Седекія до Єремії: Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, щоб не дали мене в їхню руку, і щоб не насміялися з мене... 20І сказав Єремія: Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того, що я говорю тобі, і буде добре тобі, і буде жити душа твоя! 21А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив: 22І ось усі жінки, що залишилися в домі Юдиного царя, будуть відведені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: Підмовили тебе й перемогли тебе твої приятелі; погрузили в багно твої ноги, та вони назад відійшли. 23А всі жінки твої та всі сини твої будуть відведені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схоплений, а місто це буде спалене огнем... 24І сказав Седекія до Єремії: Нехай ніхто не знає про ці слова, і ти не помреш. 25Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то прийдуть до тебе та й скажуть тобі: Розкажи но нам, що говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб'ємо тебе. І що ж говорив тобі цар? 26то скажеш до них: Я склав своє благання перед царське обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не померти. 27І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма тими словами, що звелів був цар. І вони мовчки відійшли від нього, бо не довідались про обговорену річ. 28І сидів Єремія на подвір'ї в'язниці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим. І сталося, як був здобутий Єрусалим:

Chapter 39

1 Дев'ятого року Седекії, царя Юдиного, місяця десятого, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, та все його військо до Єрусалиму та й облягли його. 2Одинадцятого року Седекії, місяця четвертого, дев'ятого дня місяця, був пробитий пролім до міста... 3І поприходили всі зверхники вавилонського царя, і посідали в Середущій брамі: Нерґал-Сар'ецер, Самгар, Нево, Сарсехім, старший евнух, Нерґал-Сар'ецер, старший маг, і вся решта зверхників вавилонського царя. 4І сталося, як побачив їх Седекія, цар Юдин, та всі вояки, то вони повтікали, і повиходили вночі з міста дорогою царського садка, брамою між обома мурами, і вийшли дорогою в степ. 5І погналося халдейське військо за ними, і догнали Седекію в єрихонських степах... І взяли вони його, і завели його до Навуходоносора, царя вавилонського, до Рівли, в краю Хамат, і той засудив його. 6І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на очах його; і всіх шляхетних Юдиних порізав вавилонський цар... 7А очі Седекії він вибрав, і скував його мідяними кайданами, щоб відвести його до Вавилону... 8А дім царя та дому народу халдеї попалили огнем, і порозбивали мури Єрусалиму. 9А решту народу, позосталих у місті, та перебіжців, що попереходили до нього, і решту народу, що позосталися, вигнав Невузар'адан, начальник царської сторожі, до Вавилону. 10А з бідноти народу, що не мали нічого, Невузар'адан, начальник царської сторожі, позоставив декого в Юдиному краї, і дав їм того дня виноградники та поля.

11 І наказав Навуходоносор, цар вавилонський, про Єремію, через начальника царської сторожі, говорячи: 12Візьми його, і зверни на нього свої очі, і не зроби йому нічого злого, і тільки як він скаже тобі, так з ним зроби! 13І послав Невузар'адан, начальник царської сторожі, і Невушазбан, старший евнух, і Нерґал-Сар'ецер, старший маг, та всі начальники вавилонського царя, 14і послали вони, і взяли Єремію з подвір'я в'язниці, і дали його до Ґедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, щоб вивести його до дому. І осівся він серед народу. 15А до Єремії було Господнє слово, коли він був затриманий в подвір'ї в'язниці, таке: 16Іди, і скажеш до мурина Евед-Мелеха, говорячи: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу Свої слова на це місто на зло, а не на добро, і вони будуть діятися перед тобою цього дня. 17Але тебе врятую цього дня, говорить Господь, і ти не будеш відданий в руку цих людей, яких ти боїшся. 18Бо конче врятую тебе, і від меча не впадеш ти, і буде тобі душа твоя за здобич, бо ти надіявся на Мене, говорить Господь.

Chapter 40

1 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як Невузар'адан, начальник царської сторожі, відпустив його з Рами, коли його він узяв, а він був закутий кайданами серед усього вигнання Єрусалиму та Юди, вигнаних до Вавилону. 2І взяв начальник царської сторожі Єремію, та й сказав до нього: Господь, Бог твій, говорив оце зло на це місце. 3І навів, і зробив Господь, як говорив був, бо ви згрішили Господеві, і не слухалися Його голосу, і сталася вам ця річ. 4А тепер ось я сьогодні розковую тебе з кайданів, що на твоїх руках. Якщо в очах твоїх добре піти зо мною до Вавилону, іди, і зверну я своє око на тебе. А якщо зле в твоїх очах піти зо мною до Вавилону, то залишись. Дивися, увесь Край перед тобою: куди тобі видається за добре й за справедливе піти, туди йди! 5І коли той не навертався на це, сказав далі: То вернися до Ґедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, якого вчинив начальником вавилонський цар над Юдиними містами, і живи з ним серед народу; або куди тобі подобається, туди йди. І дав йому начальник царської сторожі їжі на дорогу та дарунка, і відпустив його. 6І прийшов Єремія до Ґедалії, сина Ахікамового, до Міцпи, й осівся з ним серед народу, позосталого в Краю.

7 А коли всі військові зверхники, що були в полі, вони та їхні люди, прочули, що цар вавилонський учинив начальником над краєм Ґедалію, сина Ахікамового, і доручив йому мужчин і жінок та дітей, і тих з бідних Краю, що не були вигнані до Вавилону, 8то поприходили до Ґедалії до Міцпи: і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, та Йонатан, сини Кареахові, і Серая, син Танхуметів, і сини нетофеянина Ефая, і Єзанія, син маахеянина, вони та їхні люди. 9І Ґедалія, син Ахікама, сина Шафанового, заприсягнувся їм та їхнім людям, говорячи: Не бійтеся служити халдеям! Сидіть у Краї й служіть вавилонському цареві, і буде вам добре! 10А я ось сидітиму в Міцпі, щоб заступатися за вас перед халдеями, що прийдуть до нас. А ви збирайте вино й літні плоди та оливу, і складайте в ваш посуд, і сидіть у ваших містах, які ви зайняли! 11І також усі юдеї, що в Моаві й серед Аммонових синів, і в Едомі, і що в усіх краях, чули, що цар вавилонський полишив частину в Юді, і що вчинив над ними начальником Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафанового. 12І вернулися всі юдеї зо всіх тих місць, куди були порозігнані, і прийшли до Юдиного краю, до Ґедалії до Міцпи, і зібрали вина та літніх плодів дуже багато. 13А Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були на полі, прийшли до Ґедалії до Міцпи, 14та й сказали до нього: Чи справді ти знаєш, що Бааліс, цар Аммонових синів, послав Ізмаїла, сина Нетаніїного, щоб убити тебе? Та не повірив їм Ґедалія, син Ахікамів. 15А Йоханан, син Кареахів, сказав таємно до Ґедалії в Міцпі, говорячи: Нехай я піду й уб'ю Ізмаїла, сина Нетаніїного, і ніхто про це не довідається. Нащо мають забити тебе, і буде розпорошений увесь Юда, зібраний до тебе, і погине останок Юди? 16І сказав Ґедалія, син Ахікамів, до Йоханана, сина Кареахового: Не роби цієї речі, бо лжу ти говориш на Ізмаїла!

Chapter 41

1 І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішамового, з насіння царського, і вельможі царя, та десять люда з ним, до Ґедалії, Ахікамового сина, до Міцпи, і їли там разом хліб у Міцпі. 2І встав Ізмаїл, син Нетаніїн, і десять люда, що були з ним, та й ударили Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафанового, мечем! І вбив він того, кого вавилонський цар настановив був начальником над Краєм... 3І повбивав Ізмаїл усіх юдеїв, що були з ним, з Ґедалією, у Міцпі, і халдеїв вояків, що знаходилися там. 4І сталося другого дня по вбивстві Ґедалії, а ніхто про це не знав, 5і поприходили люди з Сихему, з Шіло та з Самарії, вісімдесят люда оголенобородих, і в подертій одежі та з нарізаними знаками на тілі, а в їхній руці хлібна жертва та ладан, як принесення для Господнього дому. 6І вийшов Ізмаїл, син Нетаніїн, навпроти них з Міцпи, ідучи та плачучи. І сталося, коли він спіткав їх, то промовив до них: Прийдіть до Ґедалії, Ахікамового сина! 7І сталося, як прийшли вони до середини міста, то їх порізав Ізмаїл, син Нетаніїн, і повкидав їх до середини ями, він та ті люди, що були з ним... 8Та знайшлося між ними десять люда, і вони сказали до Ізмаїла: Не вбивай нас, бо ми маємо заховані в полі скарби: пшеницю, і ячмінь, і оливу, і мед. І той спинився, і не повбивав їх серед їхніх братів. 9А та яма, куди повкидав Ізмаїл усі трупи тих людей, була яма велика, яку зробив був цар Аса проти Баеші, Ізраїльського царя, її наповнив Ізмаїл, син Нетаніїн, трупами. 10І Ізмаїл узяв у полон усю решту народу, що був у Міцпі, царських дочок та ввесь народ, що зостався в Міцпі, якого Невузар'адан, начальник царської сторожі, доручив був Ґедалії, синові Ахікамовому. І забрав їх у полон Ізмаїл, син Нетаніїн, і пішов, щоб перейти до Аммонових синів.

11 І почув Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були з ним, про все те зло, що зробив Ізмаїл, син Нетаніїн. 12І взяли вони всіх тих людей, і пішли воювати з Ізмаїлом, сином Нетаніїним, і знайшли його при великій воді, що в Ґів'оні. 13І сталося, як увесь народ, що був з Ізмаїлом, побачив Йоханана, сина Кареахового, та всіх військових зверхників, що були з ним, то зрадів. 14І відвернувся ввесь народ, якого взяв був до полону Ізмаїл з Міцпи, і вернулися, і пішли до Йоханана, сина Кареахового. 15А Ізмаїл, син Нетаніїн, утік з вісьмома людьми від Йоханана, і пішов до Аммонових синів. 16І взяв Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були з ним, усю решту народу, яку він вернув від Ізмаїла, сина Нетаніїного, з Міцпи, по тому, як той убив Ґедалію, сина Ахікамового, мужів вояків, і жінок, і дітей, і евнухів, що вернув з Ґів'ону. 17І пішли вони й стали на нічліг в Ґерут-Кімгамі, що при Віфлеємі, щоб піти й утікти до Єгипту 18від халдеїв, бо вони боялися їх, бо Ізмаїл, син Нетаніїв, убив Ґедалію, сина Ахікамового, якого вавилонський цар настановив був начальником над Краєм.

Chapter 42

1 І підійшли всі військові зверхники та Йоаханан, син Кареахів, і Єзанія, син Гошаїн, та ввесь народ від малого й аж до великого, 2та й сказали до пророка Єремії: Нехай упаде наше благання перед обличчя твоє, і молися за нас до Господа, Бога твого, за всю оцю решту, бо залишилося нас мало з багатьох, як бачать твої очі нас... 3І нехай виявить нам Господь, Бог твій, ту дорогу, якою ми підемо, та те діло, яке ми зробимо. 4І промовив до них пророк Єремія: Чую я! Ось я помолюся до Господа, вашого Бога, за вашими словами. І станеться, кожне слово, що Господь відповість вам, звіщу вам, нічого не затаю від вас. 5А вони сказали до Єремії: Нехай буде Господь проти нас за свідка правдивого та вірного, якщо ми не зробимо так, як усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій. 6Чи добре й чи зле, ми послухаємося голосу Господа, Бога нашого, що до Нього ми посилаємо тебе, щоб було нам добре, коли будемо слухатися голосу Господа, Бога нашого.

7 І сталося з кінцем десятьох днів, і було Господнє слово до Єремії. 8І він покликав Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових зверхників, що були з ним, та ввесь народ від малого й аж до великого, 9та й сказав до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, що ви послали мене до Нього скласти ваше благання перед Його лице: 10Якщо ви будете сидіти в цьому Краї, то збудую вас, а не розіб'ю, і засаджу вас, а не вирву, бо пожалував Я щодо того зла, що зробив був вам. 11Не бійтеся вавилонського царя, якого ви боїтеся, не бійтеся його, говорить Господь, бо з вами Я, щоб вас спасати, і щоб вас рятувати від його руки! 12І дам Я вам милість, і змилуюся над вами, і він верне вас до вашої землі. 13А якщо ви скажете: Не будемо сидіти в цьому Краї, щоб не слухатися голосу Господа, Бога вашого, 14кажучи: Ні, ми підемо до єгипетського краю, де не побачимо війни, і не почуємо звуку сурми, і на хліб не будемо голодні, і там будемо сидіти, 15то тому послухайте тепер Господнього слова, решто Юдина! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ви справді скеруєте своє обличчя, щоб іти до Єгипту, і ввійдете, щоб чужинцями замешкати там, 16то станеться: той меч, що ви боїтеся його, досягне вас там, ув єгипетськім краї, а голод, якого ви лякаєтесь, пристане до вас в Єгипті, і там ви повмираєте... 17І станеться, всі люди, що звернули своє обличчя на мандрівку до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там, повмирають від меча, від голоду та від моровиці, і жоден з них не позостанеться й не втече через те зло, що Я спроваджу на них... 18Бо так каже Господь, Саваот, Бог Ізраїлів: Як вилився гнів Мій та лютість Моя на мешканців Єрусалиму, так виллється лютість Моя на вас, коли ви прийдете до Єгипту, і будете там на клятьбу, і на застрашення, і на прокляття, і на ганьбу, і ви вже не побачите цього місця... 19Господь говорить до вас, Юдина решто: Не ходіть до Єгипту! Добре знайте, що сьогодні Я вас остеріг! 20Бо ви зблудилися в душах своїх, що послали мене до Господа, вашого Бога, говорячи: Молися за нас до Господа, Бога нашого, і все, що скаже Господь, Бог наш, так перекажи нам, і ми зробимо. 21І переказав я вам сьогодні, та не послухалися ви голосу Господа, Бога вашого, та всього того, з чим послав Він мене до вас. 22А тепер знайте напевно, що повмираєте від меча, голоду та від зарази в тому місці, куди хочете йти, щоб жити там чужинцями...

Chapter 43

1 І сталося, як Єремія скінчив говорити до всього народу всі слова Господа, Бога їхнього, всі ті слова, з якими послав його до них Господь, Бог їхній, 2то сказав Азарія, син Гошаїн, і Йоханан, син Кареахів, та всі бундючні люди, кажучи до Єремії: Брехню ти говориш! Не послав тебе Господь, Бог наш, сказати: Не входьте до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там, 3то тебе намовив проти нас Барух, син Нерійїн, щоб віддати нас у руку халдеїв, щоб повбивати нас, і щоб вигнати нас до Вавилону... 4І не послухався Йоханан, син Кареахів, і всі військові зверхники та ввесь народ Господнього голосу, щоб сидіти в Юдиному краї. 5І взяв Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники всю Юдину решту, що вернулися від усіх народів, куди були вигнані, щоб замешкати в Юдиному краї, 6мужчин та жінок, і дітей та царських дочок, і всяку душу, що Невузар'адан, начальник царської сторожі, позоставив був із Ґедалією, сином Ахікама, сина Шафанового, і з пророком Єремією та з Барухом, сином Нерійїним, 7і прийшли до єгипетського краю, бо не послухалися Господнього голосу, і прийшли до Тахпанхесу.

8 І було слово Господнє до Єремії в Тахпанхесі таке: 9Візьми в свою руку великі каміння, і сховай їх у глині на цегляному майдані, що при вході до фараонового дому в Тахпанхесі, на очах юдейських людей. 10І скажеш до них: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я пошлю й візьму Навуходоносора, царя вавилонського, Мого раба, і поставлю його трона над тими каміннями, що Я поховав, і він своє царське шатро розтягне над ними. 11І він прийде, і вдарить єгипетський край: що призначене на смерть піде на смерть, а що до полону до полону, а що на меча піде на меча... 12І підпалю огонь у домах єгипетських богів, і він попалить їх, і забере їх у полон, і він очистить єгипетський край, як чистить пастух свою одіж, і вийде звідти в спокої... 13І він поламає посвячені стовпи Бет-Шемеша, що в єгипетському краї, а доми єгипетських богів попалить огнем.

Chapter 44

1 Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському краї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос, говорячи: 2Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста, і ось вони цього дня руїна, і немає в них мешканця... 3Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гнівити Мене, ходячи кадити, служити іншим богам, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки. 4І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридливої речі, яку Я зненавидив! 5Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим богам. 6І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запалав він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пустинею, як бачите цього дня... 7А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви робите велике зло своїм душам, вигублюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля з-серед Юди, щоб не залишилася вам решта? 8Нащо ви робите, щоб гнівити Мене чинами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському краї, куди ви прийшли чужинцями замешкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людів землі? 9Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному краї та на вулицях Єрусалиму? 10Не були вони впокорені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Законом Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батькам. 11Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну обличчя Своє на вас вам на зло, щоб викоренити всього Юду! 12І візьму Я залишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужинцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському краї, попадають від меча та від голоду, погинуть від малого й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбою, застрашенням, і прокляттям та ганьбою... 13І покараю замешкалих в єгипетському краї, як покарав Я Єрусалим, мечем, голодом та моровицею... 14І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужинцями замешкати там в єгипетському краї, щоб вернутися до Юдиного краю, куди вони бажають усією душею своєю вернутися й оселитися там. Але не вернуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі!

15 І відповіли Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки кадять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там, великий збір, і ввесь народ, що сидів в єгипетському краї в Патросі, говорячи: 16Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім'ям, ми не слухаємо тебе. 17Бо напевно виконаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І насичувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили. 18А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити ій литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду! 19А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без відома наших чоловіків ми робимо для неї жертовні калачі з її зображенням, і ллємо їй литі жертви?

20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, говорячи: 21Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його? 22І не зміг Господь більше знести зла ваших чинів, та ті гидоти, що ви наробили, тому став ваш Край руїною, і застрашенням та прокляттям, так що немає мешканця, як бачите цього дня... 23За те, що кадили ви, і що грішили Господеві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Законом Його й Його правом та свідоцтвами Його, тому спіткало вас оце зло, як бачите цього дня. 24І сказав Єремія до всього народу та до всіх жінок: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському краї! 25Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки говорили своїми устами й своїми руками виконували, кажучи: Конче виконаємо свої присяги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, тому напевно здійсніте ваші присяги, і конче виконайте обітниці ваші. 26Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському краї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'ям, говорить Господь, що не буде вже Ім'я Моє кликатися устами жодного юдеянина, кажучи: Живий Господь Бог! у всьому єгипетському краї. 27Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юдеянин, що в єгипетському краї, від меча та від голоду, аж до їх скону. 28А врятовані від меча вернуться з єгипетського краю до краю Юдиного нечисленними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського краю чужинцями замешкати там, чиє слово виконається: Моє чи їхнє? 29А оце вам той знак, говорить Господь, що Я відвідаю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче справдяться Мої слова на вас на зло. 30Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоносора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!

Chapter 45

1 Слово, що говорив пророк Єремія до Баруха, Нерійїного сина, коли той писав ці слова в книзі з Єреміїних уст, за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного, кажучи: 2Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про тебе, Баруху: 3Ти сказав був: Ой горе мені, бо додав Господь смутку до болю мого! Я змучивсь зідханням своїм, і не знайшов відпочинку! 4Так скажеш йому: Так говорить Господь: Ось Я поруйную, що Я збудував, а що Я насадив, те Я вирву, також усю землю Свою. 5А ти ось шукаєш для себе великого. Не шукай, бо ось Я наведу зло на кожне тіло, говорить Господь, а тобі дам душу твою за здобич на всіх тих місцях, де ти будеш ходити!

Chapter 46

1 Слово Господнє, що було пророкові Єремії про народи. 2На Єгипет. На військо фараона Нехо, єгипетського царя, що був над річкою Ефратом у Каркеміші, якого побив Навуходоносор, вавилонський цар, за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного: 3Приготуйте щитка та щита, і приступіть до війни! 4Запрягайте но коні й сідайте, верхівці, і поставайте в шоломах! Вичистіть ратища та зодягніться в кольчуги! 5Що то бачу: вони полякались й назад відступають? А лицарі їхні подолані та втікають і не оглядаються... Страхіття навколо, говорить Господь! 6Швидкий не втече, і не врятується лицар, на півночі, при річці Ефраті спіткнуться вони та й попадають! 7Хто то такий підіймається, мов та Ріка, як річки, його води хвилюються? 8Єгипет, немов та Ріка, підіймається він, мов річки, його води хвилюються, і каже: Підіймуся, покрию я землю, і вигублю місто й мешканців його! 9Сідайте на коні й шалійте, колесниці! І хай лицарі вийдуть, Куш та Пут, що хапають щита, та людійці, що хапають, натягують лука! 10А день цей Господа, Бога Саваота, день помсти, щоб помститися над ворогами Своїми, і меч буде жерти й насититься, і досить нап'ється їхньої крови, бо це буде жертва для Господа, Бога Саваота, в північному краї при річці Ефраті! 11Піди до Ґілеаду, й бальзаму візьми, дівчино, дочко Єгипту! Надармо вживаєш ти ліків багато, своїх ран не загоїш!

12 Почули народи про ганьбу твою, а крику твого стала повна земля, бо спіткнулися лицар об лицаря, разом упали обоє вони! 13Слово, що говорив Господь пророкові Єремії про прихід Навуходоносора, царя вавилонського, щоб побити єгипетську землю: 14Розкажіте в Єгипті, і розголосіте в Міґдолі, і розголосіте в Нофі й Тахпанхесі! Скажіть: стань, і собі приготуйся, бо меч пожирає круг тебе! 15Чому твої лицарі впали? Не втрималися, бо пхнув їх Господь!... 16Стало багато таких, що спіткнулися, навіть падають один на одного й говорять: Уставай, і до свого народу вернімось, і до краю народження нашого, перед згубним мечем! 17Назвіте ім'я фараону, цареві єгипетському: Загибіль, пропустив він усталений час! 18Як живий Я, каже Цар, що Господь Саваот Йому Ймення, він прийде, немов би Фавор у горах, й як при морі Кармел! 19Приготуй необхідне собі на мандрівки, мешканко, о дочко Єгипту, бо стане спустошенням Ноф, і він спалений буде, і в ньому не буде мешканця! 20Єгипет теля гарноусте, та летить он із півночі ґедзь!... 21Серед нього й його наймити, мов телята вгодовані, та й вони повернулись назад, повтікали разом, не спинились, бо день їхнього нещастя прийшов ось на них, час навіщення їх... 22Розлягається голос його, як гадюче сичання, бо йдуть вони з військом, і прийдуть до нього з сокирами, мов дроворуби... 23Вони ліс його витнуть, говорить Господь, хоч він непрохідний, бо стануть вони більш численні, як та сарана, і не буде числа їм. 24Засоромлена буде єгипетська донька, буде видана в руку народу північного... 25Говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю Амона із Но, і фараона, і Єгипет, і богів його, і царів його, і фараона, і тих, що на нього надіються. 26І дам їх у руку всіх тих, хто шукає їхню душу, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку рабів його, а потому він буде заселений, як за днів давніх, говорить Господь! 27А ти не лякайся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе здалека, і насіння твоє з краю їхнього полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив! 28А ти не лякайся, рабе Мій Якове, каже Господь, бо Я з тобою, бо зроблю Я кінець всім народам, куди тебе вигнав, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, і тебе непокараним не полишу!

Chapter 47

1 Слово Господнє, що було пророкові Єремії на филистимлян, перше як фараон побив Аззу. 2Так говорить Господь: Ось підіймаються води із півночі, і стануть вони за потік заливний, і заллють вони землю та все, що на ній, місто й замешкалих в ньому, і буде кричати людина, і кожен мешканець землі заголосить... 3Через гук тупотіння копит баских коней його, через гуркіт його колесниць, через скрип його кіл не звернулись батьки до синів, бо зомліли їм руки, 4бо настав це той день, щоб понищити всіх филистимлян, щоб Тиру й Сидонові вигубити помічну всяку рештку... Бо понищить Господь филистимлян, рештку острова Кафтора, 5шолудивою стане Азза, згине Ашкелон, решта долини їхньої... Як довго ти будеш нарізи робити собі у жалобі? 6О мечу Господній, аж доки ти не заспокоїшся? Вернися до піхви своєї, заспокойся й замовкни! 7Але як заспокоїться він, коли наказав йому це Сам Господь? До Ашкелону й до берегу моря, туди Він призначив його!...

Chapter 48

1 На Моава. Так каже Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Горе місту Нево, бо воно поруйноване; Кір'ятаїм посоромлений, здобутий; посоромлений Замок високий, заляканий... 2Нема більше слави Моаву! У Хешбоні лихе вимишляють на нього: Ходімо, і витнім його із народу! Теж, Мадмене, замовкнеш і ти: за тобою йде меч! 3Чути крик із Горонаїму: Руїна й нещастя велике! 4Моав поруйнований, крик підняли аж до Цоару, 5бо ходом в Лухіт підуть догори з великим плачем, бо на збіччі Горонаїму чути крик боязкий про руїну... 6Утікайте, рятуйте хоч душу свою, і станете, мов отой верес в пустині! 7Бо за те, що надіявся ти на вчинки свої та на скарби свої, ти також будеш узятий, і піде Кемош до полону, а разом із ним його священики та його зверхники... 8І прийде руїна до кожного міста, і не буде врятоване жодне із них, і загине долина, й погублена буде рівнина, бо так говорив був Господь!... 9Дайте крила Моаву, і він відлетить, і міста його стануть спустошенням, так що не буде мешканця у них... 10Проклятий, хто робить роботу Господню недбало, і проклятий, хто від крови на меча свого стримує! 11Спокійний Моав від юнацтва свого, і мирний на дріжджах своїх, і не лито із посуду в посуд його, і він на вигнання не йшов, тому в нім його смак позостався, а запах його не змінився. 12Тому то ось дні настають, говорить Господь, і пошлю Я на нього розливачів, і його розіллють, і посуд його опорожнять, і дзбанки його порозбивають!... 13І за Кемоша Моав посоромлений буде, як Ізраїлів дім посоромлений був за Бет-Ел, за місце надії своєї.

14 Як говорите ви: Ми хоробрі та сильні до бою? 15Попустошений буде Моав, і до міст його ворог підійметься, і підуть добірні його юнаки на заріз, каже Цар, що Господь Саваот Йому Ймення... 16Близький похід нещастя Моава, а лихо його дуже квапиться... 17Співчувайте йому, всі довкілля його, і всі, хто ім'я його знає, скажіть: Як зламалося сильне це берло, ця палиця пишна! 18Спустися зо слави своєї, і всядься в пустині, о мешканко, дочко Дівону, бо спустошник Моава до тебе прийшов, і понищив твердині твої! 19Стань на дорозі й чекай, мешканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: Що це сталося? 20Моав посоромлений, бо розтрощений він, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав попустошений! 21І суд ось прийшов на рівнинний цей край, на Холон й на Ягцу, і на Мефаат, 22і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм, 23і на Кір'ятаїм, і на Бет-Ґамул, і на Бет-Меон, 24і на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста моавського краю, далекі й близькі... 25І відтятий Моавові ріг, і рамено його розтрощене, говорить Господь. 26Упійте його, бо пишавсь проти Господа він, і він з плюскотом упаде до блювоти своєї, і станеться й він посміховиськом!... 27І чи ж для тебе Ізраїль не був посміховиськом цим? Хіба серед злодіїв був знайдений він, що ти скільки говориш про нього, то все головою хитаєш? 28Покиньте міста, й пробувайте на скелі, мешканці Моава, і будьте, немов та голубка, що над краєм безодні гніздиться! 29Ми чули про гордість Моава, що чванливий він дуже, про надутість його і його гордування, про бундючність його та пиху його серця. 30Я знаю, говорить Господь, про зухвальство його, і про його балачки безпідставні, робили вони неслухняне! 31Ридаю тому над Моавом, і кричу за Моавом усім, зідхаю над людьми Кір-Хересу... 32Більш як за Язером Я плакав, Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми! Галузки твої перейшли аж за море, досягли аж до моря Язера. Спустошник напав на осінній твій плід, і на винобрання твоє, 33і забрана буде потіха твоя та радість твоя з виноградника й з краю Моава, і вино із чавила спиню! Не буде топтати топтач, радісний крик при збиранні не буде вже радісним криком збирання... 34Від крику Хешбону аж до Ел'але, аж до Ягацу нестися буде їхній голос, від Цоару аж до Горонаїму, до Еґлат-Шелішійї, бо й вода із Німріму пустинею стане... 35І вигублю Я із Моава, говорить Господь, того, хто для жертов виходить на пагірок, і богові кадить своєму. 36Тому стогне серце Моє за Моавом, немов та сопілка, і стогне серце Моє, як сопілка, за людьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто багатство набув!... 37Тому кожна голова облисіла, і кожна борода обстрижена, на руках у всіх порізи жалоби, і на стегнах верета... 38На всіх дахах Моава й на площах його самий лемент, бо розбив Я Моава, мов посуд, якого не люблять, говорить Господь... 39Як він розтощений плачуть, як ганебно Моав утікав, і як він посоромлений! І Моав став за посміх та пострах для всього довкілля його! 40Бо так промовляє Господь: Ось він, як орел, прилетить, і крила свої над Моавом розгорне, 41міста будуть взяті, й твердині захоплені... І того дня стане серце лицарства Моава, як серце жони-породіллі! 42І з народів Моав буде вигублений, бо пишавсь проти Господа він... 43Страх, та безодня, та пастка на тебе, мешканче Моава! говорить Господь. 44Хто від страху втече, той в безодню впаде, хто ж з безодні підійметься, той буде схоплений в пастку... Бо спроваджу на нього, на того Моава, рік їхньої кари, говорить Господь. 45Втікачі знесилені будуть ставати у тіні Хешбону, бо вийде огонь із Хешбону, а полум'я з-поміж Сигону, і поїсть край волосся на скроні Моаву та череп синів галасливих... 46Горе, Моаве, тобі! Загинув Кемошів народ, бо сини твої взяті в полон, твої ж дочки в неволю!... 47І верну Я Моавові долю наприкінці днів, говорить Господь. Аж досі суд на Моава.

Chapter 49

1 На Аммонових синів. Так говорить Господь: Чи немає синів у Ізраїля? Чи немає спадкоємця в нього? Чому Ґада Мілком одідичив й осівся народ його по містах його? 2Тому настають ось дні, говорить Господь, і Я розголошу крик військовий на Раббу Аммонових синів, і вона стане за купу руїн, а підлеглі міста її спалені будуть огнем, і знов одідичить Ізраїль спадок свій, говорить Господь. 3Ридай, о Хешбоне, бо місто зруйноване! Кричіть, дочки Рабби, опережіться веретою, лементуйте й блукайте по обійстях, бо Мілком до полону іде, його священики й його зверхники разом! 4Чого ти долинами хвалишся? Долина твоя розпливається кров'ю, о дочко невірна, що на скарби свої покладаєш надію та кажеш: Хто прийде до мене? 5Ось Я страх припроваджу на тебе, говорить Господь, Бог Саваот, із усього довкілля твого, і ви повтікаєте кожен наперед себе, і не буде кому втікачів позбирати!... 6А потім верну Я долю Аммонових синів, говорить Господь.

7 На Едома. Так говорить Господь Саваот: Чи в Темані немає вже мудрости? Чи згинула рада розумних? Хіба зіпсувалась їхня мудрість? 8Утікайте, оберніться плечима, сядьте глибше, мешканці Дедану, бо привів Я нещастя Ісава на нього, той час, коли покараю його! 9Якщо прийдуть до тебе збирачі винограду, вони не полишать останків, якщо ж прийдуть злодії вночі, напсують, скільки схочуть. 10Бо обнажив Я Ісава, повідкривав усі криївки його, і він сховатись не зможе, спустошене буде насіння його, й його браття, і сусіди його, і не буде його! 11Залиши свої сироти, Я утримаю їх при житті, а вдови твої хай надію на Мене кладуть! 12Бо так промовляє Господь: Ось і ті, що не мали б пити чаші цієї, пити будуть напевне, а ти непокараним будеш? Не будеш без кари, бо справді ти питимеш чашу! 13Бо Собою присяг Я, говорить Господь, що Боцра за спустошення стане, за ганьбу, пустиню й прокляття, і руїнами вічними стануть міста її всі! 14Я звістку від Господа чув, і відправлений вісник між люди: Зберіться й прийдіть проти неї, і встаньте на бій, 15бо тебе Я зробив ось малим між народами, погордженим серед людей! 16Страхіття твоє обманило тебе й гордість серця твого, тебе, що в розщілинах скелі живеш, що високих підгірків тримаєшся. Та коли б ти кубло своє й високо звив, мов орел, то й ізвідти Я скину тебе, промовляє Господь. 17І стане Едом за страхіття, кожен, хто буде проходити ним, остовпіє й засвище, як порази його всі побачить... 18Як Содом та Гоморру й сусідів її поруйновано, каже Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський. 19Ось підійметься він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм устоїть? 20Тому то послухайте задум Господній, що Він на Едома задумав, і думки Його ті, які Він на мешканців Теману замислив: Направду, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них! 21Від гуку упадку їхнього буде тремтіти земля, буде зойк, аж на морі Червоному чути їхній голос. 22Ось підійметься він, як орел, і літатиме, й крила свої над Боцрою розгорне: і стане серце хоробрих едомлян в той день, немов серце жони-породіллі...

23 На Дамаск. Засоромивсь Хамаш та Арпад, бо злу звістку почули; в неспокої тривожнім вони, як те море, що не може вспокоїтись. 24Дамаск сторопів, обернувся втікати, і страх його міцно охопив, біль та муки його обгорнули, немов породіллю... 25Як спорожніло славне це місто, місто втіхи Моєї! 26Тому юнаки його падати будуть на площах його, і всі військові погинуть того дня, говорить Господь Саваот. 27І під муром Дамаску огонь запалю, і він пожере Бен-Гададські палаци!...

28 На Кедар та на царства Хацору, що їх побив Навуходоносор, цар вавилонський. Так говорить Господь: Уставайте, ідіть на Кедар, і нехай попустошать війська синів сходу! 29Заберуть їхні намети та їхню отару, їхні покрови та всі їхні речі, та їхніх верблюдів собі заберуть, і над ними кричатимуть: Жах звідусіль! 30Утікайте, мандруйте скоріш, сховайтесь в глибоке, мешканці Хацору, говорить Господь, бо раду нарадив на вас Навуходоносор, цар вавилонський, і задум задумав на вас! 31Уставайте, ідіть на народ, що спокійно, безпечно живе, промовляє Господь, немає воріт, і нема в нього засувів, самітно живуть. 32І стануть верблюди їхні здобиччю, а їхні череда грабежем, і на всі вітри розвію Я їх, хто волосся довкола стриже, і зо всіх їхніх сторін припроваджу на них їхню погибіль, говорить Господь... 33І стане Хацор за мешкання шакалів, за вічне спустошення, не замешкає там людина, і син людський не спиниться в ньому!...

34 Слово Господнє, що було пророкові Єремії на Елам на початку царювання Седекії, Юдиного царя, таке: 35Так говорить Господь Саваот: Ось Я зламаю еламського лука, головну їхню силу! 36І з чотирьох кінців неба спроваджу чотири вітри до Еламу, і їх розпорошу на всі ці вітри, і не буде такого народу, куди б не прийшли ці вигнанці з Еламу... 37І настрашу Елам перед їхніми ворогами та перед всіма, хто їхню душу шукає, і лихо на них наведу, лютість гніву Мого, говорить Господь, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх! 38І поставлю Престола Свого в Еламі, і вигублю звідти царя й його зверхників, каже Господь... 39Але буде наприкінці днів, поверну Я Еламові долю, говорить Господь.

Chapter 50

1 Слово, що Господь говорив на Вавилон, на землю халдеїв через пророка Єремію: 2Звістіть між народами й розголосіть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавилон, засоромлений Бел, зламаний Меродах, боввани його посоромлені, порозбивані всі його божища! 3Бо на нього із півночі вийшов народ, що оберне в спустошення землю його, і не буде мешканця у нім: від людини та аж до скотини, усі помандрують та підуть!... 4За тих днів і того часу, говорить Господь, поприходять сини Ізраїлеві, разом вони й сини Юди, усе плачучи, будуть ходити та Господа, Бога свого шукати... 5Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя повернені, щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забудеться! 6Мій народ це отара загинула: пастирі їхні вчинили блудячими їх, їх загнали на гори, й ходили вони від гори до підгір'я, забули про ложе своє... 7Усі, що знаходили їх, жерли їх, і противники їхні говорили: Не завинимо за те, бо вони прогрішилися Господу, Пасовиську правди й надії батьків їхніх, Господеві. 8Біжіть з Вавилону, і виходьте із краю халдеїв, і будьте, як козлята ті перед отарою!

9 Бо ось Я позбуджую, і на Вавилон наведу збір великих народів з північного краю, і вони проти нього шикуються, звідти здобутий він буде! Його стріли, мов лицар, якому щастить, не вертаються дармо, 10і здобиччю стане Халдея, наситяться всі, хто пустошить її, промовляє Господь... 11Бо радієте ви, бо втішаєтесь ви, що спадщину Мою розграбовуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та іржете, немов румаки... 12Збентежилася ваша мати занадто, застидалась родителька ваша... Оце для народів кінець: пустиня, сухоземля й степ! 13Від Господнього гніву вона незамешкана буде та стане спустошенням уся... Кожен, хто буде проходити повз Вавилон, остовпіє й засвище, як побачить усі ці порази його! 14Ушикуйтеся на Вавилон навкруги, всі, хто лука натягує! Стріляйте на нього, стріли не шкодуйте, бо він Господеві згрішив! 15Здійміть крик проти нього навколо! Він дав руку піддатись, стовпи його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня... Помстіться над ним: як зробив він зробіть так йому! 16Повигублюйте і сівача з Вавилону, і того, хто хапає серпа в часі жнив! Через меч переслідника вернуться всі до народу свого, і кожен до краю свого втече. 17Ізраїль вівця розпорошена, що леви погнали її: перший жер його цар асирійський, а останній цей Навуходоносор, цар вавилонський, розтрощив йому кості... 18Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського. 19І верну Я Ізраїля на пасовисько його, і він пастися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Єфремовій та на Ґілеаді душа його ситою буде. 20За тих днів й того часу говорить Господь будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і прогріхи Юди, одначе не знайдені будуть вони, бо пробачу тому, кого Я позоставлю!

21 На край Чварів подвійних, на нього піди й на мешканців Покарання! Поруйнуй і прокляттям вчини все за ними, говорить Господь, і зроби так усе, як тобі наказав! 22Гуркіт бою в краю та велике спустошення! 23Як побитий й поламаний молот всієї землі! Яким жахом зробивсь Вавилон для народів! 24Я пастку поставив на тебе, і схоплений ти, Вавилоне, хоча ти й не знав! Ти знайдений й схоплений був, бо ставав ти на прю проти Господа! 25Господь відчинив Своє сховище, і вийняв ізвідти знаряддя гніву Свого, це бо зайняття для Господа, Бога Саваота в халдейському краї. 26Ідіть ви на нього із краю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи, і вчиніте закляттям його, хай не буде йому позосталого! 27Його всіх волів повбивайте, хай підуть вони на заріз! Горе їм, бо настав їхній день, час навіщення їх! 28Голос тих, що втікають і рятуються із вавилонського краю, щоб звістити на Сіоні про помсту Господа, нашого Бога, про помсту за храма Його. 29Скличте на Вавилона стрільців, усіх, хто лука натягує, табором станьте при ньому навколо, нехай йому втечі не буде! Відплатіте йому згідно з чином його, як зробив він зробіть так йому, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого! 30Тому то його юнаки всі поляжуть на площах його, а військові його того дня всі погинуть, говорить Господь. 31Ось Я проти тебе, о пихо, говорить Господь, Бог Саваот, бо день твій прийшов, час тебе покарати! 32І спіткнеться пиха й упаде, і не буде того, хто б підніс її. І огонь по містах його Я запалю, і він пожере всі довкілля його...

33 Так говорить Господь Саваот: Сини Ізраїлеві й сини Юдині разом утискувані, і всі, що в полон їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх випустити. 34Але Викупитель їх сильний, Господь Саваот Йому Ймення! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспокоїти, а вавилонських мешканців стривожити. 35Меч на халдеїв, говорить Господь, і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на його мудреців! 36Меч на ворожбитів і безглуздими стануть, меч на лицарство його і вони полякаються! 37Меч на коні його й на його колесниці, та на всю мішанину народів, яка серед нього, і стануть вони як жінки! Меч на скарби його й пограбовані будуть! 38Посуха на води його, й вони повисихають, бо це край божків, і шаліють вони від бовванів... 39Тому звірі пустинні там будуть сидіти з шакалами, і струсі будуть у ньому сидіти, і не буде заселений він вже навіки, і не буде замешканий він з роду в рід... 40Як Содом та Гоморру й сусідів її Бог був поруйнував, говорить Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський! 41Ось із півночі прийде народ, і люд великий, і численні царі, вони збуджені будуть із кінців землі: 42Лук та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, вони їдуть на конях, на тебе вони вшикувались, як муж на війну, вавилонськая дочко! 43Почув цар вавилонський відомість про них, й опустилися руки йому, обхопив його страх і тремтіння, немов породіллю!... 44Ось підіймається він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними! Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм він устоїть? 45Тому то послухайте задум Господній, що на Вавилон Він задумав, і думки Його ті, що на землю халдейську замислив: Поправді кажу вам, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них! 46Від розголосу про взяття Вавилону земля задрижить, і почується крик між народами!...

Chapter 51

1 Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу на отой Вавилон та на мешканців серця повстанців на Мене. 2І на Вавилон Я пошлю віяча, і розвіють його, і випорожнять його край, бо оточать його у день зла. 3Нехай лука свого напинає стрілець проти того, хто й собі напинає, проти того, хто своїм панцерем чваниться! І не змилуйтеся над його юнаками, закляттям учиніть усе військо його! 4І попадають вбиті в халдейському краї, і попробивані на його вулицях... 5Бо Ізраїль та Юда не вдівець він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та наповнився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого. 6Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господеві час помсти, Він дасть відповідну заплату йому! 7Вавилон у Господній руці золотая це чаша, що всю землю напоювала: народи впивались вином тим його, тому пошаліли народи! 8Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальзаму для болю його, може буде загоєний він! 9Вавилон лікували, та він не був вилікуваний, покиньте його, і підемо кожен до краю свого, бо присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!... 10Вивів Господь справедливості наші, прийдіть, і розповімо на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога! 11Вигостріть стріли, візьміте щити! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його задум, понищити його, бо це помста Господня, помста за храма Його! 12Проти мурів Вавилону підійміте прапора, сторожу зміцніть, сторожів порозставляйте, і чати поставте, бо Господь і задумав, і зробив, що Він говорив був на мешканців Вавилону. 13О ти, що живеш над великими водами, що маєш скарбів багатенно, кінець твій прийшов, міра твоєї захланности! 14Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми тебе, мов сараною, і на тебе вони крик військовий підіймуть! 15Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом. 16Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли із дощем чинить блискавки та випроваджує вітер зо сховищ Своїх, 17тоді кожна людина в знанні туманіє, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа! 18Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть! 19Не така, як оці, частка Яковова, бо все це Він створив, і Ізраїль племено спадщини Його, Господь Саваот Йому Ймення! 20Ти Мій молот, знаряддя військове, тобою поб'ю Я народи, і тобою Я вигублю царства! 21І тобою поб'ю Я коня й верхівця, і тобою поб'ю колесницю й її візника! 22І тобою поб'ю чоловіка та жінку, старого та хлопця тобою поб'ю, і тобою поб'ю юнака та дівчину! 23І тобою поб'ю пастуха й його стадо, і тобою поб'ю селянина та запряг його, і тобою поб'ю Я намісників та їхніх заступників! 24І Я відплачу Вавилонові і всім мешканцям халдеїв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших очах, промовляє Господь! 25Оце Я на тебе, о горо ти згубна, говорить Господь, що всю землю ти губиш! І руку Свою простягну над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю горою горючою! 26І не братимуть з тебе наріжного каменя, ані каменя на підвалини, бо спустошенням вічним ти станеш, говорить Господь... 27Підійміте прапор на землі, засурміть у сурму між народами, приготуйте народи на бій проти нього, покличте на нього царства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьмана над ними, коней спровадьте, немов ту шорстку сарану! 28Приготуйте на бій проти нього народи, царів Мідії, намісників її та всіх її заступників, та ввесь край панування її! 29І затряслася земля, і корчитись стала від болю, бо здійснилися задуми Господа на Вавилон, щоб край вавилонський вчинити жахливим спустошенням та без мешканця... 30Силачі вавилонські воювати перестали, у твердинях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки, оселі його попідпалювані, його засуви зламані... 31Бігун бігунові назустріч біжить, а посол назустріч послові, щоб звістити царю вавилонському, що з кінця до кінця взяте місто його, 32і броди захоплені, і фортеці огнем попалили, вояки перестрашені... 33Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка вавилонська мов тік в час топтання його: іще трохи й настане для неї час жнив! 34Пожер мене й стер мене Навуходоносор, цар вавилонський, поставив мене, як той посуд порожній, ковтнув він мене, немов змій, моїми розкошами сповнив свого живота, випхнув мене... 35Насилля моє й моє тіло на Вавилон, говорить мешканка Сіону, кров же моя на мешканців халдеїв, говорить Єрусалим! 36Тому так промовляє Господь: Оце Я змагаюсь за справу твою, і помщу твою помсту, і висушу море його, і джерело його висушу. 37І стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям та посміхом, і в ньому мешканця не буде!... 38Заревуть вони разом, немов левчуки, загарчать, немов ті левенята... 39Як вони порозпалюються, то зроблю їм бенкета та їх упою, щоб раділи й заснули сном вічним, і вже не пробудяться, каже Господь! 40Поспускаю Я їх, мов овець до зарізу, немов баранів із козлами. 41Як здобутий Шешах, і як схоплена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавилон посеред народів! 42На Вавилон вийшло море, і вкрився він безліччю хвиль тих його. 43Міста його стануть спустошенням, краєм пустині та степу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка людина, і не буде ходити по ньому син людський! 44І Я навіщу Бела в Вавилоні, і витягну з уст його те, що він був ковтнув, і вже народи до нього не будуть плисти, немов ріки, і мур вавилонський впаде! 45Мій народе, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою! 46І щоб серце ваше не слабло, а ви не злякалися вістки, почутої в краї, бо прийде цього року ця звістка, а потім того року та звістка, і буде насилля в краю, і повстане пануючий проти пануючого... 47Тому то ось дні настають, і навіщу Я божків Вавилону, і ввесь його край посоромлений буде, і всі його вбиті попадають в ньому! 48І над Вавилоном співатимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього приходять спустошники з півночі, каже Господь. 49Вавилон мусить упасти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі... 50Хто втік від меча, ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й здалека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці! 51Застидалися ми, як почули цю ганьбу, сором покрив нам обличчя, бо чужинці прийшли у святиню Господнього дому... 52Тому то ось дні настають, говорить Господь, і бовванів його навіщу, і буде стогнати поранений по всім краї його! 53Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все таки прийдуть від Мене до нього спустошники, каже Господь! 54Чується крик з Вавилону, і велике понищення з краю халдеїв, 55бо пустошить Господь Вавилона і галас великий приглушує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як води великі, і розлягається гуркіт їхнього голосу... 56Бо прийде спустошник на нього, на Вавилон, і схоплене буде лицарство його, їхній лук поламається, бож Бог відплати Господь, Він напевно заплатить! 57І впою його зверхників та мудреців його, намісників його та заступників його, і його лицарів, і сном вічним заснуть, і не збудяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Ймення... 58Так говорить Господь Саваот: Товстий мур вавилонський аж до основ буде знищений, і брами високі його огнем будуть спалені, і мучились дармо народи, і для огню мордувались племена!...

59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царювання його. А Серая був головним царським постельником. 60І написав Єремія все те лихо, що прийде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова, що написані на Вавилон. 61Я сказав Єремія до Сераї: Як прийдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова. 62І скажи: Господи, Ти провіщав на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому мешканця від людини й аж до скотини, бо буде воно спустошенням вічним. 63І станеться, як ти скінчиш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до середини Ефрату, 64та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу, і вони попомучаться!... Аж досі слова Єремієні.

Chapter 52

1 Седекія був віку двадцяти й одного року, коли зацарював. А царював він в Єрусалимі одинадцять років; ім'я ж його матері Хамутал, дочка Єремії з Лівни. 2І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким. 3Бо через Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя. А Седекія відпав від вавилонського царя. 4І сталося за дев'ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборилися проти нього, і побудували проти нього вала навколо. 5І ввійшло місто в облогу аж до одинадцятого року царя Седекії. 6Четвертого місяця, дев'ятого дня місяця настав великий голод у місті, і не було хліба для народу краю. 7І пробитий був пролім у стіні міста, і всі вояки повтікали, і повиходили з міста вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо. І пішли вони дорогою в степ. 8А халдейське військо погналося за царем, та й догнали Седекію в єрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього... 9І схопили царя, і відвели його до царя вавилонського до Рівли в краю Хамата, і там його той засудив. 10І цар вавилонський порізав Седекіїних синів на очах його, а також Юдиних зверхників він порізав у Рівлі... 11А очі Седекії він вибрав, і зв'язав його ланцюгами. І відвів його вавилонський цар до Вавилону, і посадив його до в'язниці аж до дня його смерти...

12 А п'ятого місяця, десятого дня місяця, це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царської сторожі, що ставав перед обличчям вавилонського царя. 13І він спалив Господнього дома та дома царевого, і всі доми в Єрусалимі, і спалив кожного великого дома огнем. 14І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі. 15А з бідноти народу та решту народу, що позостався в місті, і перебіжників, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар'адан, начальник царської сторожі. 16А з бідноти краю начальник царської сторожі позоставив декого за винарів та за рільників. 17А мідяні стовпи, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і понесли всю їхню мідь до Вавилону. 18І горнята, і лопатки, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і ввесь мідяний посуд, що ним служать, позабирали. 19І миски, і кадильниці, і кропильниці, і горнята, і свічники, і ложки, і жертовні миски, і що було золоте забрав золото, а що срібне срібло взяв начальник царської сторожі. 20Два стовпи, одне море, дванадцять мідяних волів, що під підставами, що цар Соломон поробив був для Господнього дому, не було й ваги для міді всіх цих речей! 21А стовпи вісімнадцять ліктів високість одного стовпа, і шнурок на дванадцять ліктів оточував його, а грубина його чотири пальці, всередині порожнявий. 22І маковиця на ньому мідяна, а високість однієї маковиці п'ять ліктів та мережка, і гранатові яблука на маковиці навколо, усе мідь. І для другого стовпа так само, і гранатові яблука. 23І було гранатових яблук дев'ятдесят і шість на кожну сторону, усіх гранатових яблук на мережці навколо сто.

24 начальник царської сторожі взяв Сераю, головного священика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога. 25А з міста взяв він одного евнуха, що був начальником над військовими, та семеро чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військового відділу, що записував народ краю до військового відділу, і шістдесят чоловіка з народу краю, що знаходилися в місті. 26І позабирав їх Невузар'адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонського царя, до Рівли. 27І вдарив їх вавилонський цар, і позабивав їх у Рівлі, у хаматовому краї. І пішов Юда на вигнання з своєї землі! 28Оце той народ, що вигнав Навуходоносор: у сьомому році три тисячі й двадцять і три юдеї. 29У вісімнадцятому році Навуходоносора вигнав він з Єрусалиму вісім сотень тридцять і дві душі. 30У році двадцятому й третьому вигнав Невузар'адан, начальник царської сторожі, сім сотень сорок і п'ять душ юдеїв. Усіх душ чотири тисячі й шість сотень.

31 І сталося за тридцятого й сьомого року вигнання Єгоякима, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцятого й п'ятого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгоякимом, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення. 32І він говорив з ним добре, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні. 33І змінив в'язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя. 34А їжа його, їжа стала, видавалася йому від вавилонського царя, щоденне кожного дня, аж до дня його смерти, по всі дні його життя.

Lamentations

Chapter 1

1 Як самітно сидить колись велелюдне це місто, немов удова воно стало! Могутнє посеред народів, княгиня посеред країн воно стало данницею!... 2Гірко плаче по ночах вона, і сльози гарячі на щоках у неї... Нема потішителя в неї зо всіх, що кохали її, її зрадили всі її друзі, вони ворогами їй стали! 3Юдея пішла на вигнання з біди та з роботи тяжкої, вона оселилася поміж поганами, спочинку собі не знайшла! Догнали її всі її переслідники серед тіснот... 4Дороги сіонської доньки сумні, бо немає на свято прочан! Усі брами її попустіли, зідхає священство її, посумнілі дівчата її, а вона гірко їй! 5Її грабівники взяли гору над нею, і добре ведеться її ворогам, бо їй завдав смутку Господь за численність у неї гріхів: Немовлята її до полону пішли перед ворогом... 6І відійшла від сіонської доньки вся величність її... Її князі стали, немов олені ті, що паші собі не знаходять, і йдуть у безсиллі перед переслідником... 7У дні лиха свого та страждання свого дочка єрусалимська спогадує всі свої скарби, що були від днів давніх, як народ її впав був у руку ворожу, і не було, хто б їй поміч подав... Вороги споглядали на неї, і сміялись з руїни її... 8Дочка єрусалимська гріхом прогрішилась, тому то нечистою стала, усі, що її шанували, погорджують нею, наготу бо її вони бачили! І зідхає вона, й відвертається взад... 9Нечистість її на подолках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала предивно, і нікого нема, хто б потішив її... Побач, Господи, горе моє, бо звеличився ворог! 10Гнобитель простяг свою руку на всі її скарби, і бачить вона, що в святиню її увіходять погани, про яких наказав Ти: Не ввійдуть вони в твої збори! 11Увесь народ її стогне, шукаючи хліба, свої скарби коштовні за їжу дають, аби тільки душу свою проживити... Зглянься, Господи, і подивися, яка стала погорджена я!

12 Не вам кажучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завданий мені, що Господь засмутив ним мене у день лютого гніву Свого?... 13Із височини Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанував! Розтяг сітку на ноги мої, повернув мене взад, учинив Він мене спустошілою, увесь день болящою... 14Ярмо моїх прогріхів зв'язане міцно рукою Його, плетуться вони та приходять на шию мою! Він зробив, що спіткнулася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й звестись не можу... 15Усіх моїх сильних Господь поскидав серед мене, мов на свято зібрання, Він скликав на мене, щоб моїх юнаків поторощити, як у чавилі, стоптав Господь дівчину, Юдину доньку... 16За оцим плачу я, око моє, моє око слізьми запливає! бо далеко від мене втішитель, що душу мою оживив би; мої діти понехтувані, бо посилився ворог! 17Сіонська дочка простягла свої руки, немає розрадника їй: Господь наказав проти Якова довкола нього його ворогам, донька єрусалимська нечистою стала між ними... 18Справедливий Господь, а я слову Його неслухняна була... Послухайте но, всі народи, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки у неволю пішли! 19Взивала до друзів своїх, та вони обманули мене! Священство моє й мої старші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживити... 20Зглянься, Господи, тісно мені! Моє нутро бентежиться, перевертається серце моє у мені, бо була зовсім неслухняна... На вулиці меч осирочував, а в домі смерть... 21Почули, що я ось стогну, й немає мені потішителя, вчули про лихо моє всі мої вороги, та й зраділи, що Ти це зробив... Спровадив Ти день, що його заповів, бодай сталося їм, як мені! 22Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, бо численні стогнання мої, моє ж серце боляще...

Chapter 2

1 Як захмарив Господь в Своїм гніві сіонську дочку! Він кинув із неба на землю пишноту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм, 2понищив Господь, не помилував житла всі Яковові... Він позбурював у гніві Своїм у дочки Юди твердині, на землю звалив, збезчестив Він царство й князів усіх його... 3В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, правицю Свою відвернув Він від ворога, та й запалав проти Якова, мов той палючий огонь, що навколо жере! 4Він нап'яв Свого лука, як ворог, противником стала правиця Його, і Він вибив усе, що для ока було пожадане, у скинії доньки сіонської вилив запеклість Свою, як огонь... 5Господь став, як той ворог, понищив Ізраїля Він, всі палати його зруйнував, твердині його попустошив, і Юдиній доньці примножив зідхання та стогін! 6Понищив горожу Свою, немов у садка, місце зборів Своїх попустошив, Господь учинив, що забули в Сіоні про свято й суботу, і відкинув царя та священика в лютості гніву Свого... 7Покинув Господь Свого жертівника, допустив побезчестити святиню Свою, передав в руку ворога мури палаців її, вороги зашуміли в Господньому домі, немов би святкового дня! 8Задумав Господь зруйнувати мур сіонської доньки, Він витягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумними вчинив передмур'я та мур, вони разом ослабли... 9Її брами запалися в землю, понищив Він та поламав її засуви... Її цар і князі її серед поганів... Немає навчання Закону, і пророки її не знаходять видіння від Господа...

10 Сидять на землі та мовчать старші доньки сіонської, порох посипали на свою голову, підперезались веретами, аж до землі свою голову єрусалимські дівчата схилили... 11Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських. 12Вони квилять своїм матерям: Де пожива й вино? І скулюються, як ранений, на площах міських, коли душі свої випускають на лоні своїх матерів... 13Що засвідчу тобі, що вподоблю до тебе, о єрусалимськая дочко? Що вчиню тобі рівним, щоб тебе звеселити, о діво, о дочко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя, хто тебе полікує? 14Пророки твої провіщали для тебе марноту й фальшиве, і не відкривали твого гріха, щоб долю твою відвернути, для тебе вбачали пророцтва марноти й вигнання... 15Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посвистують та головою своєю хитають над донькою Єрусалиму та кажуть: Хіба це те місто, що про нього казали: Корона пишноти, розрада всієї землі? 16Усі вороги твої пащу на тебе роззявлюють, свищуть й зубами скрегочуть та кажуть: Ми пожерли її... Оце справді той день, що чекали його, знайшли ми і бачимо його!... 17Учинив Господь те, що задумав, Він виповнив слово Своє, що його наказав від днів давніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він рога підійняв супротивних твоїх... 18Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о дочко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочинку собі, нехай не спочине зіниця твоя! 19Уставай, голоси уночі на початку сторожі! Виливай своє серце, мов воду, навпроти обличчя Господнього! Підійми ти до Нього долоні свої за душу своїх немовлят, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!... 20Споглянь, Господи, і подивися, кому Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки їли плід свій, своїх немовлят, яких виплекали? Щоб був у святині Господній забитий священик і пророк? 21Лежать на землі на вулицях рядом юнак та старий... Попадали діви мої та мої парубки від меча, Ти побив їх в день гніву Свого, порізав, не мав милосердя... 22Ти викликував, мов на день свята, жахоти мої із довкілля, і врятованого не було, і позостальця в день гніву Господнього, повигублював ворог мій тих, кого виплекала та зростила була...

Chapter 3

1 Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву, 2Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла... 3Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день... 4Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив, 5обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою, 6у темноті мене посадив, мов померлих давно... 7Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої... 8І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою... 9Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої... 10Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі! 11Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним! 12Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли, 13пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака... 14Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день... 15Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином... 16І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене, 17і душа моя спокій згубила, забув я добро... 18І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа... 19Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, 20душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

21 Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію: 22Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, 23нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! 24Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю! 25Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! 26Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє. 27Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості, 28нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його; 29хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія; 30хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується... 31Бо Господь не навіки ж покине! 32Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю, 33бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів. 34Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі, 35щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути, 36щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

37 Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав? 38Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре? 39Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій. 40Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа! 41підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

42 Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам, 43закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, 44закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла... 45Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами, 46наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота, 47страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль... 48Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду... 49Виливається око моє безупинно, нема бо перерви, 50аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес, 51моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста... 52Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно, 53життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене... 54Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

55 Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями, 56Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого! 57Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся! 58За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. 59Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд! 60Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене, 61Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене, 62мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день... 63Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня! 64Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! 65Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них! 66Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

Chapter 4

1 Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане! 2Коштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських! 3Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині: 4язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип... Хліба жадають собі немовлята, й немає нікого, хто б їм відломив... 5Ті, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають... 6І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього... 7Її можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд сапфір, 8а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево... 9Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових... 10Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду... 11Закінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його! 12Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму...

13 Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили... 14По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров'ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього. 15Уступіться, нечисті! кричали до них, уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!... І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: Мешкати в нас більш не будуть! 16Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали... 17Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас... 18Чатують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх. Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець... 19Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині... 20Попав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: Ми будемо жити в тіні його серед народів.

21 Веселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, також над тобою перейде злий келіх, уп'єшся й оголишся й ти! 22Скінчилася кара твоя, дочко Сіону, не буде Він більше тебе виганяти, та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!

Chapter 5

1 Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу, 2наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям! 3Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!... 4Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо... 5У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо! 6До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом! 7Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини! 8Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки... 9Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб... 10Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду... 11Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах... 12Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані... 13Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються... 14Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати, 15втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу... 16Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли, 18через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній... 19Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід: 20Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? 21Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було! 22Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Ezekiel

Chapter 1

1 І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полонених над річкою Кевар, відкрилося небо, і побачив я Божі видіння. 2П'ятого дня місяця, це п'ятий рік полону царя Єгоякима, 3сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі, священика, у халдейському краї над річкою Кевар, і була там над ним Господня рука.

4 І побачив я, аж ось бурхливий вітер насував із півночі, велика хмара та палючий огонь; а навколо неї сяйво, а з середини його ніби блискуча мідь, з-посеред огню. 5А з середини його подоба чотирьох живих істот, а оце їхній вид: вони мали подобу людини. 6І кожна мала чотири обличчі, і кожна з них мала чотири крилі. 7А їхня нога нога проста, а стопа їхньої ноги як стопа телячої ноги, і вони сяяли, як ніби блискуча мідь. 8А під їхніми крилами були людські руки на чотирьох сторонах їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої крила. 9Їхні крила прилягали одне до одного, не оберталися в ході своїй, кожне ходило просто наперед себе. 10А подоба їхнього обличчя обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла мали вони четверо. 11А їхні обличчя та їхні крила були розділені вгорі; у кожного двоє крил злучувалися одне з одним, і двоє закривали їхнє тіло. 12І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажав дух ходити, вони йшли, не оберталися в ході своїй. 13А подоба тих істот була на вид вугілля з огню, вони палали на вигляд смолоскипів; той огонь проходжувався поміж істотами. І огонь мав сяйво, і з огню виходила блискавка. 14І ті живі істоти бігали й верталися, немов блискавка.

15 І придивився я до тих істот, аж ось по одному колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях. 16Вид тих колес та їхній виріб як вигляд хризоліту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб ніби колесо в колесі. 17Вони ходили в ході своїй на чотири боки, не оберталися в ході своїй. 18А їхні обіддя були високі та страшні; і їхнє обіддя довкола в чотирьох їх було повне очей. 19І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті колеса при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті колеса. 20Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті колеса підіймалися з ними, бо в колесах був дух істот. 21Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли стояли й вони; а коли ті підіймалися з-над землі, підіймалися з ними й ті колеса, бо був дух істот у тих колесах. 22А на головах тих живих істот була подоба небозводу, ніби грізний кришталь, розтягнений над їхніми головами згори. 23А під цим небозводом були їхні прості крила, звернені одне до одного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла. 24А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогутнього, звук гамору, як табору. А коли вони ставали, опадали їхні крила. 25І розлягався голос з-над небозводу, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні крила.

26 А згори небозводу, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфіру; а на подобі трону була подоба на вигляд людини, на ньому згори. 27І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в середині його навколо, від виду стегон його й вище, а від виду стегон його й до долу бачив я ніби огонь та сяйво навколо нього. 28Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

Chapter 2

1 І сказав Він до мене: Сину людський, зведися на ноги свої, і Я буду говорити з тобою! 2І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене, і звів мене на мої ноги, і я чув Того, Хто говорив до мене. 3І сказав Він до мене: Сину людський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівників, що бунтуються проти Мене. Вони та їхні батьки відпали від Мене аж до цього дня! 4А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухвалого обличчя та твердого серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог! 5А вони чи послухаються, чи занехають, бо вони дім ворохобний, то пізнають, що пророк був серед них.

6 А ти, сину людський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будяччя та тернина, і ти сидиш між скорпіонами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохобний. 7І будеш говорити до них Мої слова, чи вони послухаються, чи занехають, бо вони ворохобні. 8А ти, сину людський, послухай, що кажу Я тобі: Не будь ворохобний, як цей дім ворохобности, відкрий свої уста та з'їж, що Я тобі дам. 9І побачив я, аж ось до мене простягнена рука, а в ній звій книжковий. 10І Він розгорнув його перед моїм обличчям, а він пописаний спереду та ззаду. І було на ньому написано пісні плачу, стогін та горе...

Chapter 3

1 І сказав Він до мене: Сину людський, з'їж, що знайдеш! З'їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому! 2І відкрив я свої уста, і Він дав мені з'їсти цього звоя. 3І сказав Він до мене: Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі! І я з'їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед. 4І сказав Він до мені: Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами. 5Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому, 6не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе! 7Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім твердолобі та жорстокосерді вони! 8Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього. 9Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности! 10І сказав Він до мене: Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми. 11І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, а вони чи послухаються, чи занехають. 12І підійняв мене Дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: Благословенна слава Господня! із свого місця, 13і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу!... 14І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна! 15І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий.

16 І сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке: 17Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене. 18Коли Я скажу безбожному: Конче помреш, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки! 19Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував. 20А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати! 21А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував.

22 І була там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: Устань, вийди до долини, і там Я буду говорити з тобою. 23І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє... 24Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на ноги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: Увійди, замкнися в середині свого дому! 25А ти, сину людський, ось дадуть на тебе шнури, і зв'яжуть тебе ними, і ти не вийдеш з-поміж них! 26А язик твій приліплю до твого піднебіння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони дім ворохобний. 27А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог. Хто хоче слухати нехай слухає, а хто хоче занехати нехай занехає, бо вони дім ворохобний!

Chapter 4

1 А ти, сину людський, візьми собі цеглину, і поклади її перед собою, і накреслиш на ній місто Єрусалим. 2І постав проти нього облогу, і збудуй проти нього башту, і висип вала навколо нього, і постав проти нього табори війська, і постав проти нього муроломи. 3І візьми собі залізну сковороду, і постав її ніби залізною стіною поміж собою та між тим містом, і зверни своє обличчя до нього, і буде воно в облозі, і ти обляжеш його. Це ознака для Ізраїлевого дому! 4А ти лягай на лівий свій бік, і поклади на нього провину Ізраїлевого дому. За числом днів, що будеш лежати на ньому, ти будеш носити їхню провину. 5І Я призначив тобі роки їхньої провини за числом днів, три сотні й дев'ятдесят днів, і ти будеш носити провину Ізраїлевого дому. 6А коли ти це скінчиш, то ляжеш удруге, на правий свій бік, і будеш носити провину Юдиного дому сорок день, один день за один рік Я тобі призначив. 7І на облогу Єрусалиму зверни своє обличчя та відкрите рамено своє, і будеш пророкувати на нього. 8І ось Я накладу на тебе шнури, і ти не повернешся з боку одного на інший бік, аж поки ти не закінчиш днів своєї облоги.

9 А ти візьми собі пшениці та ячменю, і бобів та сочевиці, і проса та вики, і даси їх до одного посуду, і зробиш із них собі хліб, за кількістю днів, що лежатимеш на боці своєму, три сотні й дев'ятдесят день будеш те їсти. 10А їжа твоя, яку будеш ти їсти, буде вагою двадцять шеклів на день, час від часу будеш це їсти. 11І воду будеш пити мірою, шоста частина гіна, час від часу будеш пити. 12І їстимеш це, як ячмінного калача, і будеш пекти це на кавалках людського калу, перед їхніми очима... 13І сказав Господь: Так будуть їсти Ізраїлеві сини свій нечистий хліб серед тих народів, куди Я їх вижену... 14А я відказав: О Господи, Боже, ось душа моя не занечищена, і падла та розшматованого звірями я не їв від молодости своєї й аж дотепер, і м'ясо нечисте не входило в мої уста. 15І сказав Він до мене: Дивися, Я дав тобі товарячий гній замість людського калу, і ти зроби на ньому свій хліб! 16І сказав Він до мене: Сину людський, ось Я поламаю підпору хліба в Єрусалимі, і будуть їсти хліб за вагою та в страху, а воду будуть пити за мірою та зо смутком, 17щоб відчули вони брак хліба та води, і жахнулися один з одним, і вони знидіють за свій гріх!

Chapter 5

1 А ти, сину людський, візьми собі гострого меча, як бритву стрижіїв; візьми його собі, і проведи ним по голові своїй та по бороді своїй. І візьми собі вагові шальки, і поділи те волосся. 2Третину спали в огні посеред міста, коли виповняться дні облоги; і візьми другу третину, і посічи мечем навколо нього, а третину розпороши на вітер, і Я витягну меча за ними. 3І візьми звідти мале число волосся, і зав'яжи його в своїх полах. 4І візьми із нього ще, і кинь його до середини огню, і спали його в огні, з нього вийде огонь на ввесь Ізраїлів дім...

5 Так говорить Господь Бог: Цей Єрусалим Я поставив його в середині народів, а довкілля його країни. 6Та він став проти постанов Моїх більше від поганів, а проти устав Моїх більше від тих країн, що навколо нього, бо права Мої вони відкинули, а устави Мої не ходили вони ними. 7Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви ворохобилися більше від тих поган, що навколо вас, й уставами Моїми не ходили, і постанов Моїх не виконували, а робили за постановами тих поган, що навколо вас, 8тому так говорить Господь Бог: Ось Я проти тебе, Сам Я, і зроблю серед тебе суди перед очима тих поган! 9І зроблю на тобі те, чого Я не робив, і нічого подібного вже не зроблю, за гидоти твої. 10Тому серед тебе батьки будуть їсти синів, а сини будуть їсти батьків своїх, і виконаю над тобою присуди, і розпорошу ввесь останок твій на всі вітри!... 11Тому, як живий Я, говорить Господь Бог, за те, що ти занечистив святиню Мою всіма гидотами своїми та всіма обридженнями своїми, то теж Я відкину тебе, й око Моє не матиме милосердя, і Сам Я не змилосерджуся! 12Третина твоя помре від моровиці й загине від голоду серед тебе, а третина попадає від меча в твоїх околицях, а третину розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча! 13І докінчиться гнів Мій, і Я заспокою Свою лють проти них, і задовольнюся. І пізнають вони, що Я, Господь, говорив у горливості Своїй, коли доконаю Свою лютість на них! 14І зроблю тебе руїною та ганьбою серед людів, що навколо тебе, перед очима кожного, хто буде проходити... 15І станеш ганьбою та посміховиськом, осторогою та остовпінням для народів, що навколо тебе, коли буду виконувати на тобі присуди гнівом та люттю, та лютими картаннями. Я, Господь, оце говорив! 16Коли Я пошлю на них злі стріли голоду, що будуть нищівними, що пошлю їх понищити вас та примножу голод на вас, то Я зламаю вам підпору хліба, 17і пошлю на вас голод та злу звірину, і позбавлю тебе дітей, і моровиця та кров перейде серед тебе, і спроваджу на тебе меча. Я, Господь, оце говорив!

Chapter 6

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, зверни своє обличчя до Ізраїлевих гір, і пророкуй на них, 3та й скажеш: Гори Ізраїлеві, послухайте слова Господа Бога! Так говорить Господь Бог горам та підгіркам, і річищам та долинам: Ось Я спроваджу на вас меча, і вигублю ваші пагірки, 4і будуть опустошені ваші жертівники, і будуть розбиті ваші фіґури сонця, і кину Я ваших побитих перед вашими божками! 5І дам трупи Ізраїлевих синів перед їхніми божками, і розпорошу ваші кості навколо ваших жертівників... 6По всіх місцях вашого перебування міста будуть поруйновані, а пагірки попустошені, щоб ваші жертівники були поруйновані та побезчещені, і щоб були розтрощені й перестали існувати ваші божки, і були розбиті ваші фіґури сонця, і були стерті ваші діла... 7І впаде забитий між вами, і ви пізнаєте, що Я Господь!

8 А Я позоставлю з вас решту, бо будете мати врятованих від меча серед народів, коли ви будете розпорошені серед країн. 9І ваші врятовані згадають про Мене серед народів, куди будуть забрані до полону, коли Я зламаю їхнє блудне серце, що відпало від Мене, та їхні очі, що перелюб чинили з своїми божками, і вони самі будуть бридитися тих злих речей, що робили, щодо всіх їхніх гидот. 10І пізнають вони, що Я Господь, і що Я не надармо говорив, що вчиню їм оцю злу річ!

11 Так говорить Господь Бог: Удар своєю долонею й тупни ногою своєю, і скажи: Горе за всі злі вчинки Ізраїлевого дому, за які вони попадають від меча, голоду та моровиці! 12Той, хто далекий, помре від моровиці, а хто близький впаде від меча, а хто позостане та буде врятований помре від голоду. І так Я викінчу Свою лютість на них! 13І пізнаєте ви, що Я Господь, коли їхні забиті будуть лежати серед їхніх божків навколо їхніх жертівників на всякім високім підгір'ї, на всіх щитах гір, і під усяким зеленим деревом, і під усяким густим дубом, на місці, де вони приносили приємні пахощі для всіх своїх божків. 14І Я витягну руку Свою на них, і зроблю цей Край спустошенням та пусткою, від пустині аж до Рівли, по всіх місцях їхнього сидіння... І пізнають вони, що Я Господь!

Chapter 7

1 І було мені слово Господнє таке: 2А ти, сину людський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до Краю Ізраїлевого: Кінець, надійшов той кінець на чотири окрайки землі! 3На тебе тепер цей кінець, і пошлю Я на тебе Свій гнів, і тебе розсуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої. 4І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе зостануть, і пізнаєте ви, що Я то Господь! 5Отак Господь Бог промовляє: Ось приходить біда на біду! 6Приходить кінець, приходить кінець, він збудився на тебе, приходить ось він! 7Надійшла твоя доля для тебе, о мешканче Краю, приходить цей час, близький той день заколоту, нема на горах крику радости... 8Тепер лютість Свою незабаром Я виллю на тебе, і Свій гнів докінчу проти тебе, і тебе осуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої! 9І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе залишаться, і пізнаєте ви, що Я Господь, що карає! 10Ось той день, ось приходить, доля виходить, виростає кий, розцвітає пиха, 11розвилося насильство для кия безбожности! Нічого із них не залишиться: ані з численности їхньої, ані з їхнього заворушення, ані з їхньої пишноти... 12Надходить той час, наближається день... Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, бо сунеться лютість на все многолюддя його! 13Бо до проданого не повернеться вже продавець, хоча б залишився при житті між живими, бо пророцтво про все многолюддя їхнє не відміниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцнить свого життя... 14Засурмлять у сурму та все приготують, та не піде ніхто на війну, бо на все многолюддя його Моя лютість! 15На вулиці меч, моровиця ж та голод у домі, хто на полі помре від меча, з хто в місті зжере того голод та мор...

16 І врятовані з них повтікають, і будуть на горах, немов голуби із долин, всі будуть стогнати, кожен за гріх свій... 17Усі руки ослабнуть, затремтять, як вода, всі коліна, 18і веретами попідперізуються, і покриє їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх головах їхніх жалобна та лисина... 19Вони повикидають на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане, їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього, ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять, бо їхня провина була перешкодою! 20А гордість вчинили за славну оздобу свою, у ній наробили бовванів гидоти своєї й обриджень своїх, тому їм оберну Я її на нечистість, 21і віддам її в руку чужих на грабунок, а нечестивим землі на здобич... 22І обличчя Своє відверну Я від них, і вони побезчестять Мій скарб, і ввійдуть до нього насильники та й побезчестять його...

23 Зроби ланцюга, бо земля переповнилась правом кривавим, а місто насильством наповнилось... 24І наведу Я найзліших із народів, і посядуть вони доми їхні, і гордість вельможних спиню, і святощі їхні побезчещені будуть! 25Загибіль іде, й вони будуть шукати спокою та не буде його... 26Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада у старших... 27Цар буде в жалобі, і страхом зодягнеться князь, а руки народу землі затремтять... За дорогами їхніми їм учиню, і судитиму їх їхніми судами, і пізнають, що Я то Господь!

Chapter 8

1 І сталося за шостого року, шостого місяця, п'ятого дня місяця сидів я в своєму домі, а Юдині старші сиділи передо мною, то впала там на мене рука Господа Бога. 2І побачив я, аж ось подоба, на вигляд чоловіка: від виду стегон його й додолу огонь, а від стегон його й догори на вигляд сяйва, ніби палаюча мідь. 3І витягнув Він подобу руки, і взяв мене за волосся моєї голови, а Дух підійняв мене між землею та між небом, і впровадив мене до Єрусалиму в Божих видіннях, до входу внутрішньої брами, зверненої на північ, де місце перебування ідола, що викликує заздрість. 4І ось була там слава Ізраїлевого Бога, як той вид, що я бачив у долині! 5І сказав Він до мене: Сину людський, зведи очі свої в напрямі на північ! І звів я очі свої в напрямі на північ, аж ось з півночі, від брами жертівника, був той ідол заздрости при вході. 6І сказав Він до мене: Сину людський, чи ти бачиш, що вони роблять! Це великі гидоти, що Ізраїлів дім робить тут, щоб віддалитися від Моєї святині! Та ти знову побачиш іще більші гидоти.

7 І привів мене до входу подвір'я, і побачив я, аж ось дірка в стіні! 8І сказав Він мені: Сину людський, прокопай дірку в стіні! І прокопав я в стіні, аж ось вхід! 9І сказав Він до мене: Увійди, і побач ті злі гидоти, які вони роблять отут! 10І ввійшов я й побачив, аж ось усякий вид плазуна та огидливої звірини, і всякі божки Ізраїлевого дому, накреслені на стіні навколо кругом... 11А сімдесят чоловіка зо старших Ізраїлевого дому та Яазанія, Шафанів син, що стояв посеред них, стояли перед ними, і кожен мав у своїй руці свою кадильницю, і підіймалися пахощі з хмари кадила. 12І сказав Він до мене: Чи бачив ти, сину людський, що роблять Ізраїлеві старші в темноті, кожен у кімнатах своїх ідолів? Бо говорять вони: Господь нас не бачить, Господь покинув цей Край...

13 І сказав Він до мене: Ти знову побачиш ще більші гидоти, які вони роблять. 14І Він запровадив мене до входу до брами Господнього дому що на півночі, аж ось там сидять жінки, що оплакували Таммуза. 15І сказав Він до мене: Чи ти бачив, сину людський? Ти знову побачиш гидоти ще більші від цих! 16І Він запровадив мене до внутрішнього подвір'я Господнього дому. Аж ось при вході до Господнього храму, між притвором та між жертівником, було біля двадцяти й п'яти чоловіка: спини їхні до Господнього храму, а їхні обличчя на схід, і вони кланялися до сходу, до сонця. 17І сказав Він до мене: Чи ти бачив, сину людський? Чи легко Юдиному дому, щоб не робити тих гидот, які вони роблять отут? Бо вони наповнили Край насильством, і знову гнівають Мене, й ось вони держать зелені галузки при носі своїм. 18Тому то й Я зроблю з лютістю: око Моє не змилується, і милосердя не буду Я мати. І вони будуть кликати сильним голосом в вуха Мої, та Я їх не почую!...

Chapter 9

1 І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: Наблизьте карателів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні знаряддя. 2І ось прийшли шість чоловіка з дороги горішньої брами, що звернена на північ, і кожен мав у своїй руці свої знаряддя розбивання, а серед них один чоловік був одягнений в льняне, а писарський каламар був при стегнах його. І вони прийшли, і стали при мідяному жертівнику. 3А слава Ізраїлевого Бога піднялася з-над Херувима, що була над ним, до порога дому. І закликав Він чоловіка, одягненого в льняне, що писарський каламар був при стегнах його. 4І сказав Господь до нього: Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині.

5 А до інших Він сказав при мені: Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуйтеся! 6Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині... І зачали вони від тих старих людей, що були перед домом. 7І сказав Він до них: Занечистіть цей дім, і наповніть подвір'я трупами, і вийдіть! І вони повиходили, і вбивали в місті. 8І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кликав та казав: О Господи, Боже, чи Ти вигубиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим? 9І сказав Він до мене: Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля наповнена душогубствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить... 10І також Я, не змилосердиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню дорогу Я дам на їхню голову! 11І ось чоловік, одягнений в льняне, що каламар був при стегнах його, приніс відповідь, кажучи: Я зробив, як мені наказав Ти!

Chapter 10

1 І побачив я, аж ось на небозводі, що на голові Херувимів, було щось, як камінь сапфір, на вигляд подоби трону бачилося на них. 2І Він промовив до того чоловіка, одягненого в льняне, та й сказав: Увійди поміж колеса під Херувимом, і наповни свої жмені вуглинами огню з-поміж Херувимів, і кинь на місто! І він увійшов перед моїми очима. 3А Херувими стояли з правого боку дому, коли входив чоловік, і хмара наповнила внутрішнє подвір'я. 4І піднялася слава Господня з-над Херувима на поріг дому, і наповнився дім хмарою, а подвір'я наповнилося сяйвом Господньої слави. 5А шум крил Херувимів був чутий аж до зовнішнього подвір'я, як голос Бога Всемогутнього, коли Він говорить. 6І сталося, коли Він наказав чоловікові, одягненому в льняне, кажучи: Візьми огонь поміж колесами з-під Херувимів, то той прийшов і став при колесі. 7І Херувим простягнув свою руку з-поміж Херувимів до огню, що поміж Херувимами, і взяв, і дав до жмені одягненого в льняне, а той узяв і вийшов.

8 І показалася в Херувимів подоба людської руки під їхніми крилами. 9І я побачив, аж ось чотири колесі при Херувимах, по одному колесі при кожному Херувимі, а вид тих колес, ніби вигляд каменя хризоліта. 10А їхній вигляд подоба одна чотирьом їм, як коли б колесо було в колесі. 11В ході своїй вони йшли на чотири свої боки, не оберталися в ході своїй, бо до того місця, куди обернеться голова, за нею йшли вони, не оберталися в ході своїй. 12А все їхнє тіло, і їхня спина, і їхні руки, і їхні крила, і ті колеса були повні очей навколо, всі чотири мали колеса. 13А ці колеса були кликані при мені Ґалґал. 14А в кожного чотири обличчі: обличчя одного обличчя Херувима, обличчя другого обличчя людини, а третій обличчя лева, а четвертий обличчя орла. 15І піднялися ті Херувими. Це та жива істота, яку я бачив на річці Кевар. 16А коли йшли ті Херувими, то йшли й ті колеса при них, а коли ті Херувими підіймають свої крила, щоб знятись із землі, не відвертаються також ті колеса від них. 17Коли ті ставали, ставали й вони, а коли ті підіймалися, підіймалися й вони, бо в них був дух живої істоти. 18І вийшла слава Господня з-над порога дому, і стала над Херувимами. 19І підняли Херувими свої крила, і знялися з землі на моїх очах, коли вони йшли, а ті колеса побіч них, і стали при вході до східньої брами Господнього дому, а слава Ізраїлевого Бога зверху над ними. 20Це та жива істота, яку я бачив під Богом Ізраїлевим над річкою Кевар. І я пізнав, що це Херувими. 21У кожного було по чотири обличчі, у кожного чотири крилі, а під їхніми крилами подоба людських рук. 22А подоба їхнього обличчя це ті обличчя, які я бачив над річкою Кевар, їхній вигляд та вони самі. Кожен ішов просто вперед.

Chapter 11

1 І підійняв мене Дух, і привів мене до східньої брами Господнього дому, що обернена на схід. І ось при вході до брам двадцять і п'ять чоловіка, а серед них бачив я Яазанію, сина Аззурового, та Пелатію, сина Бенаїного, князів народу. 2І сказав Він до мене: Сину людський, оце ті люди, що задумують кривду, і радять злу раду в цьому місті, 3що говорять: Не скоро будувати доми. Воно казан, а ми м'ясо. 4Тому пророкуй на них, пророкуй, сину людський! 5І зійшов на мене Дух Господній, та й до мене сказав: Скажи: Так говорить Господь: Отак кажете, доме Ізраїлів, і заміри вашого духа Я знаю їх. 6Ви намножили своїх забитих у цьому місті, і наповнили його вулиці трупами. 7Тому так говорить Господь Бог: Ваші забиті, що ви їх поклали серед нього, вони те м'ясо, а воно той казан. Та Я випроваджу вас із нього! 8Ви боїтеся меча і меча наведу Я на вас, говорить Господь Бог. 9І випроваджу вас із нього, і дам вас у руку чужих, і зроблю між вами присуди! 10Від меча ви попадаєте; на границі Ізраїля розсуджу вас, і ви пізнаєте, що Я то Господь! 11Воно не буде вам казаном, і ви не станете в ньому м'ясом. При границі Ізраїля розсуджу вас! 12І пізнаєте ви, що Я Господь, бо за уставами Його ви не ходили, а постанов Моїх не виконували, але виконували за постановами тих народів, що навколо вас. 13І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: О Господи Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком!...

14 І було мені слово Господнє таке: 15Сину людський, брати твої, брати твої мужі рідні тобі, а ввесь Ізраїлів дім увесь той, що до них говорили мешканці Єрусалиму: Віддаліться від Господа, нам даний цей Край на володіння, 16тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддалив їх поміж народи, і хоч розпорошив їх по краях, проте буду для них хоч малою святинею в тих краях, куди вони ввійшли. 17Тому скажи: Так говорить Господь Бог: І позбираю Я вас із народів, зберу з тих країв, серед яких ви розпорошені, і дам вам Ізраїлеву землю. 18І вони ввійдуть туди, і викинуть з неї усі мерзоти її та всі гидоти її. 19І дам їм одне серце, і нового духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м'яса, 20щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх. І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом! 21А щодо тих, що їхнє серце ходить за гидотами своїми та мерзотами своїми, то поверну їхню дорогу на їхню голову, говорить Господь Бог...

22 І попідіймали Херувими крила свої, а колеса при них, і слава Ізраїлевого Бога зверху над ними. 23І піднялася слава Господня з-над середини міста, і стала на горі, що зо сходу міста. 24І дух підніс мене, і ввів мене в Халдею до полонян у видінні, Духом Божим. І підійнялося від мене те видіння, яке я бачив. 25І я говорив до полонян усі Господні слова, які Він наказав був мені.

Chapter 12

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, ти живеш серед дому ворохобного, вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають вуха, щоб слухати, та не чують, бо вони дім ворохобний. 3А ти, сину людський, пороби собі речі для мандрівки, і йди на вигнання вдень на їхніх очах, і підеш на вигнання з свого місця до іншого місця на їхніх очах, може побачать вони, що вони дім ворохобности. 4І повиносиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх очах, а ти вийдеш увечорі на їхніх очах, як виходять вигнанці. 5На їхніх очах пробий собі дірку в стіні, і повиносиш нею. 6На їхніх очах на рамені повиносиш, винесеш потемки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе знаком для Ізраїлевого дому. 7І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повиносив удень, а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні, потемки повиносив, на рамені носив на їхніх очах. 8А ранком було мені слово Господнє таке: 9Сину людський, чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів, дім ворохобности: Що ти робиш? 10Скажи до них: Так сказав Господь Бог: Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім, що в ньому вони. 11Скажи: Я ваш знак. Як зробив Я, так буде зроблено їм, підуть на вигнання в полон! 12А той начальник, що серед них, на рамені буде нести потемки й вийде; у стіні проб'ють дірку, щоб вивести його; обличчя своє він закриє, щоб не бачити землі очима. 13І розтягну на нього сітку Свою, і він буде схоплений в пастку Мою, і відведу його до Вавилону, до халдейського краю, та його він не побачить, і там помре. 14А все, що навколо нього, його помічники та всі війська його, розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча... 15І пізнають вони, що Я Господь, коли розвію їх поміж народами та розпорошу їх по країнах! 16А нечисленних з них людей збережу від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповідали про свої гидоти серед народів, куди поприходять. І вони пізнають, що Я Господь!

17 І було мені слово Господнє таке: 18Сину людський, їж свій хліб у дрижанні, а воду свою пий у тремтінні та в журбі. 19І скажеш до народу цього Краю: Так говорить Господь Бог на мешканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпінні, бо спустошів їхній Край від своєї повні за насилля всіх, що мешкають у ньому. 20І поруйнуються населені міста, а Край стане спустошенням, і пізнаєте ви, що Я Господь!

21 І було мені слово Господнє таке: 22Сину людський, що це в вас за приповістка така в Ізраїлевій землі: Продовжаться дні, і зникне всіляке видіння? 23Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Припиню Я цю приповістку, і більше не будуть її приповісткувати в Ізраїлі, але говори їм: Наблизилися оті дні й слово всякого видіння. 24Бо не буде вже жодного марного видіння та підлесливого чарування в Ізраїлевім домі. 25Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно здійснене, не відтягнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохобности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог. 26І було мені слово Господнє таке: 27Сину людський, ось говорить Ізраїлів дім: Те видіння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи він пророкує. 28Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтягнуться вже всі слова Мої, яке слово говоритиму, те буде виконане, говорить Господь Бог!

Chapter 13

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пророків, що пророкують, і скажи пророкам, що провіщають із власного серця: Послухайте Господнього слова! 3Так говорить Господь Бог: Горе на пророків безумних, що ходять за своїм духом та за тим, чого не бачили! 4Твої пророки, Ізраїлю, як ті лисиці в руїнах! 5Не ввійшли ви в проломи, і не загородили загороди над Ізраїлевим домом, щоб стати на бій Господнього дня. 6Вони бачать марноту та фальшиве чарування, говорячи: Говорить Господь, а Господь не посилав їх, та вони мають надію, що сповниться слово. 7Хіба ж не марне видіння ви бачили, і не фальшиве чарування ви говорили? А ви кажете: Говорить Господь, а Я не говорив! 8Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите марноту, і бачите лжу, тому ось Я проти вас, говорить Господь Бог. 9І буде рука Моя проти пророків, що бачать марноту й чарують ілжею. Вони не будуть на раді народу Мого, і в перепису Ізраїлевого дому не будуть записані, і до землі Ізраїлевої не ввійдуть. І пізнаєте ви, що Я Господь Бог!

10 Саме за те, що вони впровадили народ Мій у помилку, говорячи мир, а миру нема. І він будує мура, а вони тинкують його будьяким тинком. 11Скажи до тих, що тинкують будьяким тинком, що мур упаде. Буде дощ заливний, і ви, каміння великого граду, впадете, і вітер бурхливий розвалить мура. 12І ось стіна впаде. Чи ж не скажуть вам: Де той тинк, яким ви тинкували? 13Тому так говорить Господь Бог: Я вчиню, що бурхливий вітер валитиме в лютості Моїй, і буде дощ заливний в Моїм гніві, і каміння великого граду в лютості на вигублення. 14І розіб'ю Я ту стіну, яку ви обтинкували будьяким тинком, і повалю її до землі, й оголиться підвалина її, і впаде, і ви загинете в середині його, Єрусалима, і пізнаєте, що Я Господь! 15І докінчу Я лютість Свою на стіні та на тих, що тинкують її якимбудь тинком, і скажу вам: Немає стіни та її тинкувальників, 16Ізраїлевих пророків, що пророкували на Єрусалим і бачили для нього видіння миру, та немає миру, говорить Господь!

17 А ти, сину людський, зверни своє обличчя до дочок свого народу, що пророкують з власного серця, і пророкуй на них, 18та й скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чародійні обв'язки на суглоби рук, і роблять хустки на голову всякого зросту, щоб ловити душі. Невже, ловлячи душі Мого народу, ви свої душі спасете? 19І ви безчестите Мене в Мого народу за жмені ячменю та за кришки хліба, забиваючи душі, що не повинні б умирати, та лишаючи при житті душі, що не повинні б жити, своїми обманами Моєму народові, що слухають лжу. 20Тому так говорить Господь Бог: Ось Я проти ваших чародійних обв'язок, ув які ви ловите душі. І позриваю їх із ваших рамен, і повипускаю ті душі, ті душі, що ви ловите, щоб були вільні, як птахи. 21І позриваю ваші хустки, і врятую народ Свій з вашої руки, і не будуть вони вже в вашій руці за здобич, і пізнаєте ви, що Я Господь. 22За те, що ви лжею заподіяли біль серцю праведного, хоч Я не зробив йому болю, і за те, що ви зміцнюєте руки безбожного, щоб він не відвернувся від своєї злої дороги, щоб спасти його при житті, 23тому більш не будете бачити марноти та не будете віщувати, і Я врятую народ Свій з вашої руки, і ви пізнаєте, що Я Господь!

Chapter 14

1 І прийшли до мене мужі з Ізраїлевих старших, і посідали передо мною. 2І було мені слово Господнє таке: 3Сину людський, ці мужі допустили своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запитувати Мене? 4Тому говори з ними, та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що допустить своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї покладе перед обличчям своїм, і прийде до пророка, тому Я, Господь, відповім, згідно з цим, згідно з многотою його божків, 5щоб схопити тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце, бо всі вони віддалилися від Мене через своїх божків! 6Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Наверніться, і відступіть від ваших божків, і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя! 7Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужинців, що мешкають серед Ізраїля, коли відступить від Мене, і допустить своїх божків у своє серце, і покладе спотикання своєї провини перед обличчям своїм, і прийде до пророка, щоб запитати Мене, тому Я, Господь, відповім від Себе. 8І зверну Я лице Своє проти цього чоловіка, і вчиню його за знака та за приповістку, і вигублю його з-посеред Свого народу, і пізнаєте ви, що Я Господь! 9А пророк, коли б був зведений, і говорив би слово, Я, Господь, зведу цього пророка, і простягну руку Свою на нього, і вигублю його з-посеред Свого народу Ізраїлевого! 10І понесуть вони свою провину, яка провина того, хто питається, така буде провина пророка, 11щоб не блудив уже Ізраїлів дім від Мене, і не занечищувався вже всіма своїми гріхами. І будуть вони Мені народом, а Я буду їм Богом, говорить Господь Бог!

12 І було мені слово Господнє таке: 13Сину людський, коли згрішить проти Мене земля, спроневірюючи, то Я простягну Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і вигублю з неї людину й скотину. 14А коли б серед неї були три мужі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою власну душу, говорить Господь Бог. 15Коли б Я перепровадив по землі люту звірину, й обезлюдніла б вона, і стала б вона спустошенням, так що ніхто не проходив би нею через ту звірину, 16той й ці три мужі серед неї, як живий Я, говорить Господь Бог, не врятують вони ні синів, ні дочок! Самі вони будуть врятовані, а Край стане спустошенням... 17Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мечеві сказав: Пройди по Краю, і вигуби з нього людину й скотину, 18то ці три мужі серед нього, як живий Я! говорить Господь Бог, не врятують синів, ні дочок, бо врятуються самі тільки вони! 19Або коли б Я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї людину й скотину, 20а Ной, Даниїл та Йов були б серед неї, як живий Я! говорить Господь Бог, ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу. 21Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі присуди: меча, і голод, і люту звірину та моровицю, щоб вигубити з нього людину та скотину, 22то все таки залишаться в ньому рештки, що будуть випроваджені, сини та дочки. Ось вони вийдуть до вас, і ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і будете потішені за те лихо, що Я навів на Єрусалим, за все, що Я навів був на нього. 23І потішать вони вас, коли ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і пізнаєте, що не надармо зробив Я все, що зробив серед нього, говорить Господь Бог.

Chapter 15

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, чим краще виноградове дерево від усякого дерева, та виноградна галузка, що була серед дерев лісових? 3Чи візьметься з нього кусок дерева, щоб зробити яку роботу? Чи візьмуть із нього кілка, щоб повісити на ньому всяку річ? 4Ось воно дане огневі на пожертя... Обидва кінці його пожер огонь, а середина його надгоріла, чи надається воно до роботи? 5Як було воно непорушним воно не надавалося на роботу, що ж тепер, коли огонь пожер його, і воно надгоріло, то ще буде надаватися на роботу? 6Тому так говорить Господь Бог: Як виноградове дерево між лісними деревами, що Я дав його огневі на пожертя, так дам Я мешканців Єрусалиму! 7І оберну Я лице Своє проти них, з одного огню вони вийшли, та пожере їх другий огонь. І пізнаєте, ви, що Я Господь, коли зверну Своє лице проти них! 8І віддам цей Край на спустошення, за те, що вони спроневірилися, говорить Господь Бог.

Chapter 16

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, повідом Єрусалим про його гидоти, 3та й скажи: Так говорить Господь Бог до дочки Єрусалиму: Походження твоє й народження твоє з краю ханаанського, твій батько амореєць, а мати твоя хіттеянка. 4При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита на очищення, ані не була ти посолена, ані не була ти сповита. 5Не змилувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але була ти викинена на відкрите поле, так мало ціновано душу твою в день твойого народження!

6 І проходив Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валялася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові! Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові! 7Рости ж, зробив Я тебе, як польову ростину, і ти зросла та стала велика, і дійшла ти до найвродливішої вроди: перса випростались, волос твій виріс, а ти була зовсім нага! 8І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання. І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю. 9І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою. 10І зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком. 11І приоздобив тебе оздобою, і дав нараменники на руки твої, а ланцюга на шию твою. 12І дав Я носову сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову. 13І приоздобилась ти золотом та сріблом, а одіж твоя віссон та шовк, і різнокольорове; булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдалося тобі досягти царської гідности! 14І розійшлося ім'я твоє поміж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту Мою, яку Я на тебе поклав, говорить Господь Бог!

15 І покладалася ти на красу свою, і стала розпусною через славу свою, і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була. 16І брала ти з шат своїх, і робила собі різнокольорові пагірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде. 17І брала ти речі з пишноти своєї, з Мого золота та зо срібла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, і чинила розпусту із ними. 18І брала ти свою різнокольорову одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними. 19А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі. І сталося це, говорить Господь Бог. 20І брала ти синів своїх та дочок своїх, що породила Мені, і приносила їх на їжу їм. Чи мало було розпусти твоєї, 21що ти різала дітей Моїх і давала їм, перепроваджуючи через огонь для них? 22І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї молодости, коли була нагою-пренагою, коли валялася в крові своїй... 23І сталося по всьому тому твоєму злі, горе, горе тобі! говорить Господь Бог, 24і побудувала ти собі місця розпусти, і поробила собі підвищення на кожному майдані. 25На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підвищення, і знеславила красу свою, і розхиляла ноги свої для кожного перехожого, і побільшувала свою розпусту... 26І чинила ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами великотелесими, і побільшувала свою розпусту, щоб гнівити Мене. 27І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, і дав тебе на волю твоїх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоєю нечистою дорогою. 28Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла насититись, і блудила з ними, і теж не наситилась. 29І побільшила ти свою розпусту до купецького краю халдеїв, та теж цим не наситилася. 30Як змучилося серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти робила всі оці вчинки свавільної розпусної жінки! 31Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздоріжжі, а підвищення своє робила на кожному майдані, то не була ти, як блудниця, щоб збирати заплату за розпусту, 32але як перелюбна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих. 33Усім блудницям дають дарунка, а ти сама давала дарунки свої всім коханцям своїм, і підкуповувала їх, щоб приходили до тебе звідусіль на розпусту з тобою. 34І було тобі при твоїй розпусті навпаки від інших жінок, бо не волочились за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, і заплата за розпусту не давалась тобі, то сталось тобі навпаки.

35 Тому то, розпуснице, послухай Господнього слова: 36Так говорить Господь Бог: За те, що виливалась твоя розпуста, і відкривалась твоя нагота в блудодійстві твоїм з твоїми коханцями та зо всіма божками гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм, 37тому ось Я позбираю всіх коханців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, разом з тими, кого ти зненавиділа, і зберу їх коло тебе знавкола, і відкрию їм наготу твою, і вони побачать увесь твій сором! 38І засуджу тебе присудом на перелюбниць та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров лютости та заздрости... 39І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйнують твоє місце розпусти, і порозвалюють підвищення твої, і постягають з тебе шати твої, і позабирають пишні вбрання твої, і покладуть тебе зовсім нагою... 40І зберуть проти тебе збори, і закидають тебе камінням, і порубають тебе своїми мечами... 41І попалять доми твої огнем, і зроблять на тебе присуди на очах багатьох жінок. І зроблю Я кінець, щоб не була ти розпусницею, і ти вже не будеш давати дарунка за розпусту! 42І заспокоїться Моя лютість на тебе, і відійде від тебе Моя заздрість, і я заспокоюся, і не буду вже гніватися. 43За те, що ти не пам'ятала про дні своєї молодости, і гнівила Мене всім тим, то й Я ось поверну дорогу твою на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила ти розпусти після всіх гидот своїх!...

44 Ось кожен приповістник говоритиме про тебе приповістку, кажучи: Яка мати така її донька! 45Ти дочка своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сестер, що покидали своїх чоловіків та своїх синів. Мати ваша хіттейка, а ваш батько амореєць! 46А старша сестра твоя Самарія та дочки її, що сидять по лівиці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по правиці твоїй це Содома та дочки її. 47А ти хіба не ходила їхніми дорогами й не робила за їхніми гидотами? Мало бракувало, і зіпсулася б ти більше від них на всіх своїх дорогах! 48Як живий Я, говорить Господь Бог, не зробила Содома, сестра твоя, вона та дочки її, як зробила ти та твої дочки! 49Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла. 50І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце. 51А Самарія не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільшила гидоти свої більш від них, і оправдала сестер своїх усіма своїми гидотами, які ти зробила. 52Тож носи свою ганьбу ти, що чинила її для своїх сестер, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе! І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедливлення своїх сестер! 53І поверну Я їхню долю, долю Содоми та дочок її, і Самарію та дочок її, і поверну долю твою серед них, 54щоб носила ти свій сором, і соромилася всього того, що ти наробила, потішаючи їх. 55А твої сестри, Содома та дочки її, вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану. 56І не була сестра твоя Содома згадувана в устах твоїх за днів твоїх гордощів, 57поки не відкрилося зло твоє, коли ганьбили тебе дочки Сирії та всіх околиць його, і дочки филистимські погорджували тебе звідусіль. 58Свою розпусту та гидоти свої, ти їх понесеш, говорить Господь. 59Бо так говорить Господь Бог: І зроблю Я з тобою, як робила ти, що погордила присягою, щоб зламати заповіта.

60 І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного. 61І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх, старших від тебе, разом з меншими від тебе і дам їх тобі за дочок, але не з твого заповіту. 62І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь, 63щоб згадала ти й засоромилася, і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю, коли прощу тобі все, що ти наробила, говорить Господь Бог.

Chapter 17

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, загадай загадку, і склади притчу Ізраїлевому домові, 3та й скажи: Так говорить Господь Бог: великий орел великокрилий, з широко розгорненими крилами, повний різнокольорового пір'я, прилетів до Ливану, і взяв верховіття кедру. 4Чубка галузок його обірвав, і приніс його до купецького краю, у місті гандлярів поклав його. 5І взяв він з насіння тієї землі, і посіяв його до насінневого поля, узяв і засадив його над великими водами, немов ту вербу. 6І воно виросло, і стало гіллястим виноградом, низькорослим, що обертав свої галузки до нього, а його коріння були під ним. І стало воно виноградом, і вигнало віття, і пустило галузки. 7Та був ще один великий орел, великокрилий та густоперий. І ось той виноград витянув пожадливо своє коріння на нього, і свої галузки пустив до нього, щоб він напоїв його з грядок свого засадження. 8Він був посаджений на доброму полі при великих водах, щоб пустив галузки та приніс плід, щоб став пишним виноградом. 9Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи поведеться йому? Чи не вирвуть коріння його, і не позривають плоду його, так що він засохне? Усе зелене галуззя його посохне, і не треба великого рамена та численного народу, щоб вирвати його з його коріння. 10І ось хоч він засаджений, чи поведеться йому? Чи всихаючи, не всохне він, як тільки доторкнеться його східній вітер? Він усохне на грядках, де посаджений... 11І було мені слово Господнє таке: 12Скажи ж домові ворохобному: чи ви не пізнали, що це? Скажи: Ось прийшов вавилонський цар до Єрусалиму, і взяв його царя та його князів, і відвів їх до себе до Вавилону. 13І взяв із царського насіння, і склав з ним умову, і ввів його в присягу, і забрав потужних землі, 14щоб це було царство низьке, щоб воно не підіймалося, щоб дотримувало його умову, і було їй вірним. 15Але той збунтувався проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато народу. Чи йому поведеться? Чи втече той, хто робить таке? А коли зламає умову, то чи врятується він? 16Як живий Я, говорить Господь Бог, у місці царя, який поставив його царем, той, що погордив його присягою та зламав свою умову з ним, помре в нього в Вавилоні! 17І фараон не поможе йому на війні великим військом та численним народом, коли насиплють вала та збудують башту, щоб вигубити багато душ. 18І погордив він присягою, щоб зламати умову, хоч дав був свою руку, і все те зробив, тому він не врятується. 19Тому так говорить Господь Бог: Як живий Я, присягу Мою, якою він погордив, та умову Мою, яку він зламав, дам це на його голову! 20І розтягну над ним Свою сітку, і буде він схоплений в пастку Мою, і спроваджу його до Вавилону, і розсуджуся з ним там за його спроневірення, яке він спроневірив проти Мене. 21І всі втікачі його з усіх його полків попадають від меча, а позосталі будуть розпорошені на всі вітри. І пізнаєте ви, що Я, Господь, говорив!

22 Так говорить Господь Бог: І візьму Я з верховіття високого кедру, і дам до землі. З чубка галузок його вирву тендітну, і Сам посаджу на високій та стрімкій горі. 23На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і вона випустить галузку й принесе плід, і стане сильною кедриною. І буде пробувати під ними усяке птаство, усяке крилате буде перебувати в тіні його галузок. 24І пізнають усі польові дерева, що Я, Господь, понизив високе дерево, повищив дерево низьке, висушив дерево зелене, і дав розцвістися дереву сухому. Я, Господь, говорив і вчинив!

Chapter 18

1 І було мені слово Господнє таке: 2Що це вам, що ви складаєте приповістку на Ізраїлеву землю, говорячи: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах! 3Як живий Я, говорить Господь Бог, не будете вже складати тієї приповістки в Ізраїлі! 4Тож усі душі Мої: як душа батькова, так і душа синова Мої вони! Душа, що грішить, вона помре. 5А чоловік, коли він справедливий, і робить право та справедливість, 6на горах жертвенного не їсть, і очей своїх не зводить до божків Ізраїлевого дому, і жінки свого ближнього не занечищує, а до жінки в часі її нечистоти не наближується, 7і нікого не тисне, боржникові заставу його конче звертає, грабунку не чинить, хліб свій дає голодному, а голого покриває одежею, 8на лихву не дає, а відсотків не бере, від кривди відвертає руку свою, чинить правдивий суд поміж чоловіком та чоловіком, 9уставами Моїми ходить, а прав Моїх дотримує, щоб чинити правду, справедливий такий конче буде жити, говорить Господь Бог!

10 А як породить він сина насильника, що кров проливає, і робить хоч тільки одне з того, 11чого він усього того не робив, а також на горах жертвенне їв, і жінку свого ближнього занечищував, 12убогого й бідаря утискав, грабунки чинив, застави боржникові не звертав, і до божків зводив свої очі, гидоту робив, 13на лихву давав, і відсоток брав, то чи буде він жити? Не буде він жити! Він усі ті гидоти чинив, він мусить конче померти, кров його буде на ньому! 14А ось породив він сина, і той побачив усі гріхи свого батька, які той робив, і хоч бачив, та не робив, як той: 15на горах жертвенного не їв, і очей своїх до божків Ізраїлевого дому не зводив, жінки свого ближнього не занечищував, 16і нікого не утискав, застави у застав не брав, і грабунку не чинив, хліб свій голодному давав, а голого одежею покривав, 17від кривди свою руку відвертав, лихви та відсотків не брав, права Мої чинив, уставами Моїми ходив, такий не помре за провину свого батька, він конче буде жити! 18Батько ж його, за те, що утиском тиснув, грабунком грабував брата, і що недобре чинив серед народу свого, то ось він помре за провину свою! 19А скажете ви: Чому той син не поніс провину за батька? Але ж син той чинив право та справедливість, дотримував усі устави Мої й виконував їх, він конче буде жити! 20Та душа, що грішить, вона помре. Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову, справедливість справедливого буде на ньому, а несправедливість несправедливого на тому буде.

21 А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких наробив, і виконував усі устави Мої, і робив право та справедливість, буде конче він жити, не помре! 22Усі його гріхи, які наробив він, не згадаються йому, він буде жити в своїй справедливості, яку чинив! 23Чи Я маю вподобання в смерті несправедливого? говорить Господь Бог, чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив? 24А коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й став робити кривду, усі ті гидоти, які робить несправедливий, то чи такий буде жити? Усі справедливості його, які він робив, не згадаються, за своє спроневірення, що він спроневірив, і за гріх свій що згрішив, за них він помре! 25А ви кажете: Неправа Господня дорога! Послухайте но, доме Ізраїлів, чи ж дорога Моя неправа? Чи не ваші дороги неправі? 26Коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й чинив кривду, і за те помер, то він помре за кривду свою, яку він чинив. 27А коли б несправедливий відвернувся від своєї несправедливости, яку він чинив, і чинив би право та справедливість, він душу свою при житті збереже. 28І коли б він побачив, і відвернувся від усіх своїх гріхів, які він чинив, то конче буде він жити, не помре! 29А Ізраїлів дім каже: Неправа Господня дорога! Чи ж Мої дороги неправі, доме Ізраїлів? Чи ж то не ваші дороги неправі?

30 Тому буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за дорогами його, говорить Господь Бог. Покайтеся, і відверніться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотикання! 31Поскидайте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та нового духа! І нащо маєте померти, Ізраїлів доме? 32Бо не жадаю Я смерти помираючого, говорить Господь Бог, але покайтеся та й живіть!

Chapter 19

1 А ти пісню жалобну здійми про князів Ізраїлевих, 2та й скажи: Яка твоя мати левиця: Лягла поміж левів, серед левчуків вона викохала левенят! 3І одне із своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, і здобич ловити навчився, людину він жер! 4І похід розголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до краю єгипетського відвели... 5Як левиця побачила, що надаремно чекає, що пропала надія її, то взяла вона знову одне із своїх левенят, і вчинила його левчуком. 6І ходив він між левами й став левчуком, і здобич ловити навчився, людину він жер! 7І він розбивав їхні палати, і руйнував їхні міста, і від голосу рику його остовпіла земля й що на ній! 8Та пастку на нього поставили люди знавкола з округ, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був в їхню яму! 9І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавилонського, і в твердиню його запроторили, щоб голос його вже не чувся на горах Ізраїлевих...

10 Твоя мати, як той виноград у винограднику, посадженому над водою, плодюча й гілляста була через води великі. 11І виросли пруття міцні, й надавались на берла володарів, і височів між гущавинами його зріст, і він показався в своїй висоті, у численних галузках своїх! 12Та була вона вирвана в лютості, об землю кинена, і вітер зо сходу зсушив її плід, поламалися й повисихали вони, а її міцний прут огонь його зжер... 13А тепер посадили її на пустині, у краї сухому й безвідному, 14і вийшов огонь із прута її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцного прута, берла на панування... Це пісня жалобна, і буде за пісню жалоби вона.

Chapter 20

1 І сталося за сьомого року, в п'ятому місяці, у десятому дні місяця, поприходили люди з Ізраїлевих старших, щоб запитатися в Господа, і посідали передо мною. 2І було мені слово Господнє таке: 3Сину людський, говори з Ізраїлевими старшими та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Чи ви прийшли, щоб запитатися в Мене? Як живий Я, не відповім вам, говорить Господь Бог! 4Чи ти розсудиш їх, чи ти їх розсудиш, сину людський? Завідом їх про гидоти їхніх батьків,

5 та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я був вибрав Ізраїля, і підніс Свою руку до насіння Якового дому, і відкрився їм в єгипетському краї, і підніс Свою руку до них, говорячи: Я Господь, Бог ваш, 6того дня Я підніс Свою руку до них, щоб вивести їх з єгипетського краю до Краю, що Я вислідив для них, що тече молоком та медом, що він окраса для всіх країв. 7І сказав Я до них: Відкидайте кожен гидоти від очей своїх, і не занечищуйтеся божками Єгипту. Я Господь, Бог ваш! 8Та були вони ворохобні проти Мене, і не хотіли слухатися Мене, не відкидали кожен гидот від очей своїх, і не покинули єгипетських божків. І подумав Я, що виллю на них Свою лютість, що докінчу на них Свій гнів посеред єгипетського краю. 9І зробив Я ради Свого Ймення, щоб воно не безчестилося на очах тих народів, що вони серед них, що Я відкрився їм на їхніх очах, щоб вивести їх з єгипетського краю.

10 І вивів Я їх з єгипетського краю, і спровадив їх до пустині. 11І дав їм постанови Свої, і познайомив їх з постановами Моїми, які коли чинитиме людина, то житиме ними. 12І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх. 13Та став ворохобним проти мене Ізраїлів дім на пустині, уставами Моїми не ходили вони, і повідкидали Мої постанови, які коли чинить людина, то житиме ними, а суботи Мої дуже зневажали. Тому Я сказав був, що виллю лютість Свою на них на пустині, щоб вигубити їх. 14Та зробив Я ради Ймення Свого, щоб воно не зневажалося на очах тих народів, що на їхніх очах Я вивів їх. 15Але й Я, прирікаючи, підніс їм Свою руку на пустині, що не впроваджу їх до Краю, якого Я дав, що тече молоком та медом, що окраса він для всіх країв, 16за те, що постанови Мої вони відкинули, а устави Мої не ходили вони ними, і суботи Мої зневажали, бо за своїми божками ходило їхнє серце... 17І змилувалось Моє око над ними, щоб не нищити їх, і не зробив Я з ними кінця на пустині. 18І сказав Я їхнім синам на пустині: Уставами ваших батьків не ходіть, і постанов їхніх не перестерігайте, і божками їхніми не занечищуйтесь! 19Я Господь, Бог ваш, уставами Моїми ходіть, і постанови Мої перестерігайте й виконуйте їх. 20І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш! 21Та стали ворохобні ті сини проти Мене, уставами Моїми не ходили, а постанов Моїх не перестерігали, щоб виконувати їх, які коли робить людина, то житиме ними, і суботи Мої зневажали. І подумав Я був, що виллю лютість Свою на них, щоб заспокоїти гнів Мій на них на пустині. 22І відвернув Я Свою руку, і зробив ради Ймення Свого, щоб не зневажати його на очах тих народів, що на їхніх очах Я їх вивів. 23Та й Я, прирікаючи, підніс їм Свою руку на пустині, щоб розпорошити їх серед народів і порозсипати їх по краях, 24за те, що постанов Моїх не чинили, і устави Мої відкинули, а суботи Мої зневажали, і до божків своїх батьків були їхні очі. 25І тому Я дав їм мати устави недобрі, і постанови, що не будуть вони жити ними. 26І занечистив Я їх їхніми дарунками, перепровадженням через огонь кожного, хто відкриває утробу, щоб спустошити їх, щоб пізнали вони, що Я Господь!

27 Тому говори до Ізраїлевого дому, сину людський, і скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ще оцим зневажали Мене батьки ваші, коли спроневірилися проти Мене: 28коли Я ввів їх до Краю, що про нього, прирікаючи, підносив Я Свою руку дати його їм, то коли вони бачили всякий високий пагірок і всяке густе дерево, то приносили там свої жертви, і давали там свої дари, що гнівили Мене, і складали там свої любі пахощі, і приносили там свої литі жертви. 29І сказав Я до них: Що це за висота, що ви ходите туди? І зветься вона Бама аж до цього дня. 30Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Чи ви будете занечищуватися дорогою своїх батьків і будете ходити в розпусті за гидотами їхніми? 31А приношенням ваших дарів, перепровадженням ваших синів через огонь ви занечищуєтеся при всіх ваших божках аж до сьогодні. А ви хочете питати Мене, Ізраїлів доме? Як живий Я, говорить Господь Бог, не дам Я вам відповіді! 32А що входить вам на серце, зовсім не станеться те, що ви говорите: Будемо, як інші народи, як племена Краю, служити дереву та каменю.

33 Як живий Я, говорить Господь Бог, рукою потужною й витягненим раменом та виливаною лютістю буду царювати над вами! 34І виведу вас із тих народів, і позбираю вас із тих країв, де ви розпорошені рукою потужною й витягненим раменом та виливаною лютістю. 35І заведу вас до пустині народів, і буду там судитися з вами лицем до лиця, 36як судився Я з вашими батьками на пустині єгипетського краю, так буду судитися з вами, говорить Господь Бог! 37І проведу вас під палицею, і введу вас у зв'язок заповіту. 38І повибираю з вас бунтівників та тих, що грішать проти Мене, повипроваджую їх з краю їхнього пробування, і до Ізраїлевої землі вже не ввійдуть вони! І пізнаєте ви, що Я Господь! 39А ви, Ізраїлів доме, так говорить Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божкам! Але потім ви напевно будете слухатися Мене, і святого Ймення Мого ви вже не зневажите своїми дарунками та своїми божками... 40Бо на Моїй святій горі, на високій Ізраїлевій горі, говорить Господь Бог, там буде служити Мені ввесь Ізраїлів дім, увесь він, що в Краю, там Я їх уподобаю Собі, і там зажадаю ваших приношень і первоплодів ваших приношень у всіх ваших святощах! 41Любими пахощами вподобаю Собі вас, коли вас виведу з народів, і зберу вас із тих країв, де ви розпорошені, і буду Я святитися між вами на очах усіх поган. 42І пізнаєте ви, що Я Господь, коли впроваджу вас до Ізраїлевої землі, до того Краю, що про нього, прирікаючи, підніс Я Свою руку дати його вашим батькам. 43І згадаєте там свої дороги, і всі свої вчинки, якими ви занечистилися, і почуєте огидження перед самими собою за всі ваші лиха, які наробили... 44І пізнаєте, що я Господь, коли Я чинитиму з вами ради Ймення Свого, а не за вашими злими дорогами та за вашими зіпсутими вчинками, доме Ізраїлів, говорить Господь Бог.

45 (21-1) І було мені слово Господнє таке: 46(21-2) Сину людський, зверни обличчя своє в напрямі на південь, і крапай словами на полудень, і пророкуй на ліс південного поля. 47(21-3) І скажи до південного лісу: Послухай Господнього слова: Так говорить Господь Бог: Ось у тобі запалю Я огонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе; полум'яний огонь не погасне, і будуть попалені ним всі простори від півдня до півночі. 48(21-4) І побачить кожне тіло, що Я, Господь, розпалив його, і він не погасне! 49(21-5) І сказав я: О Господи, Боже, вони мені кажуть: Чи він не говорить самі тільки притчі?

Chapter 21

1 (21-6) І було мені слово Господнє таке: 2(21-7) Сину людський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву. 3(21-8) І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з піхви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого. 4(21-9) Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому вийде Мій меч проти кожного тіла від півдня на північ. 5(21-10) І кожне тіло пізнає, що Я Господь, витяг меча Свого з піхви його, уже не вернеться він! 6(21-11) А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах! 7(21-12) І буде, коли тобі скажуть: Чого то ти стогнеш? то скажеш: На звістку, що йде, і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою! Оце прийде та станеться, каже Господь Бог.

8 (21-13) І було мені слово Господнє таке: 9(21-14) Сину людський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, нагострений він та блискучий! 10(21-15) Щоб приносити жертву нагострений він, щоб блищати він був полірований. Хіба будемо радіти? Хіба жезло сина Мого легковажить усякеє дерево? 11(21-16) І дали його виполірувати, щоб узяти в долоню. Це нагострений меч, і він полірований, щоб дати його в руку вбивця... 12(21-17) Кричи та реви, сину людський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по стегнах! 13(21-18) Та він уже випробуваний. Та що ж тепер, коли йому жезло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог. 14(21-19) А ти, сину людський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подвоїться та потроїться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружляє довкола них. 15(21-20) Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різанину меча. О горе, він справді зроблений блискучим, виполіруваним на різанину! 16(21-21) Об'єднайся, праворуч іди, зверни ліворуч, іди, куди тільки звернене буде вістря твоє... 17(21-22) І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспокою. Я, Господь, це прорік!

18 (21-23) І було мені слово Господнє таке: 19(21-24) А ти, сину людський, признач собі дві дорозі, якими прибуде меч вавилонського царя. Вони вийдуть обидві із краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до міста її вистругай. 20(21-25) Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим. 21(21-26) Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на початку двох доріг. Щоб ворожити чарами, трясе він стрілами, питає домашніх божків, розглядає печінку. 22(21-27) У правиці його був чар на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту. 23(21-28) Але буде це їм в їхніх очах, як чарування марнотне, буде для них заприсяження присягами, та він згадає провину, щоб були вони схоплені. 24(21-29) Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб бачені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, у ворожі руки схоплені будете! 25(21-30) А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої, 26(21-31) так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться! 27(21-32) Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам!

28 (21-33) А ти, сину людський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різанину, блискучий, щоб блищав, як та блискавка, 29(21-34) для тебе бачили обманні видіння, пророкували для тебе неправду, щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої. 30(21-35) Верни ж меча до піхви його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу Я тебе! 31(21-36) І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересердя Свого на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей зухвалих, які знищення замишляють! 32(21-37) Ти станеш огневі на їжу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це!

Chapter 22

1 І було мені слово Господнє таке: 2А ти, сину людський, чи будеш судити, чи судитимеш ти місто крови? І завідом його про всі гидоти його, 3та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Місто проливає кров у своїй середині, щоб прийшов його час, і робить божків собі, щоб занечищуватися! 4Кров'ю, що ти проливала, о дочко Єрусалиму, грішила ти, а божками, яких ти робила, занечистилася, і наблизила свої дні, і прийшла аж до своїх років. Тому дам тебе народам на ганьбу, і на посміховисько для всіх країв! 5Близькі та далекі від тебе насміхаються з тебе, нечистойменна, багатозаколотна! 6Ось Ізраїлеві князі, кожен за раменом своїм, були в тебе, щоб кров проливати. 7Батька та матір у тебе легковажать, чужинцеві роблять утиск серед тебе, сироту та вдову пригнічуть у тебе. 8Моїми святощами ти погорджуєш, а суботи Мої зневажаєш. 9У тебе є наклепники, щоб кров проливати, і на пагірках їдять у тебе, розпусту чинять серед тебе. 10Наготу батька в тебе відкривають, жінку, у часі її місячної нечистоти, безчестять у тебе. 11І один робить гидоту з жінкою свого ближнього, а той занечищує розпустою невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку батька свого... 12Підкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх. А Мене ти забуваєш, говорить Господь Бог... 13І ось сплеснув Я руками Своїми за твою кривду, яку ти робила, та за кровопролиття твої, що були в тебе. 14Чи встоїть твоє серце, чи будуть міцні твої руки на ті дні, що Я буду з тобою чинити? Я, Господь, говорив це й зробив! 15І розпорошу тебе серед народів, і розсиплю тебе по краях, і викину твою нечистість із тебе. 16І станеш ти збезчещеною через себе на очах народів, і пізнаєш, що Я Господь!...

17 І було мені слово Господнє таке: 18Сину людський, дім Ізраїлів став мені за жужелицю; усі вони мідь, і цина, і залізо, і оливо в середині горна, жужелицею срібла сталися. 19Тому так говорить Господь Бог: За те, що всі ви стали жужелицею, тому ось Я позбираю вас до середині Єрусалиму. 20Як збирають срібло, і мідь, і залізо, і оливо, і цину до середини горна, щоб дмухати на нього огнем, щоб розтопити, так зберу у Своїм гніві та в люті Своїй, і покладу, і розтоплю вас! 21І позбираю вас, і дмухну на вас огнем Свого гніву, і ви будете розтоплені в середині його... 22Як розтоплюється срібло в середині горна, так будете розтоплені ви в середині його, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив гнів Свій на вас!...

23 І було мені слово Господнє таке: 24Сину людський, скажи до неї: Ти земля неочищена, у дні гніву дощем не политая! 25Змова її пророків серед нього, як ревучий лев, що здобич шматує: жеруть душу, маєток та багатство забирають, прибільшують удів її в середині її. 26Священики її ламають Закона Мого, і зневажають Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різниці між нечистим та чистим, від субіт Моїх закривають свої очі. І був Я зневажений серед них. 27Князі її в середині її, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб розливати кров, щоб губити душі ради користи. 28А пророки її все замазують болотом, бачать марноту, і чарують собі неправдою, вони кажуть: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив... 29Народи Краю тиснуть утиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака гноблять, а чужинця тиснуть у безправ'ї... 30І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов! 31І Я вилив на них Свій гнів, огнем пересердя Свого повигублював їх, їхню дорогу Я дав на їхню голову, каже Господь Бог...

Chapter 23

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, були собі дві жінки, дочки однієї матері. 3І чинили вони в Єгипті розпусту, у своїй молодості чинили розпусту, там почавлені їхні груди, там замацані їхні перса дівочі. 4А їхні імена: Огола старша та Оголива сестра її. І стали вони Мої, і породили синів та дочок. А їхні імена: Самарія Огола, а Єрусалим Оголива. 5І стала розпусною Огола, бувши Моєю, і кохалася з своїми коханцями, з асиріянами, хто був їй близький, 6що їхнє убрання блакить, намісники та заступники вони, усі вони юнаки вродливі, вершники, що гарцюють на конях. 7І дала вона свою розпусту їм, що всі вони добірні Ашшурові сини, і всіма, яких кохала, і всіма своїми божками була вона занечищена. 8Та не відкидала вона своєї розпусти й від єгиптян, бо вони лежали з нею в її молодості, і вони стискали дівочі її перса, і виливали свою розпусту на неї... 9Тому й дав Я її в руку її коханків, у руку Ашшурових синів, що з ними кохалась вона. 10Вони відкрили її наготу, позабирали синів її та дочок її, а її забили мечем... І стала вона неславним ім'ям для жінок, і присуди зробили на ній.

11 А сестра її Оголива бачила це, але вчинила любов свою гіршою від неї, а розпусту свою більшою від розпусти своєї сестри. 12Вона кохалася з синами Ашшуровими, з близькими їй намісниками та заступниками, досконало зодягненими, з верхівцями, що гарцюють на конях, усі вони юнаки вродливі. 13І побачив Я, що вона обезчещена, що дорога одна їм обом. 14Та вона ще додала до розпусти своєї, бо коли побачила мужів, вирізьблених на стіні, зображення халдеїв, креслених і запущених червонилом, 15підперезаних поясом по стегнах своїх, вони з опадаючим завоєм на голові їхній, усі вони на вигляд військові старшини, подоба синів вавилонських, Халдея край народження їхнього, 16то пожадала вона їх через сам погляд очей своїх, і послала посланців по них, до Халдеї. 17І прийшли до неї сини Вавилону на ложе любовне, і занечистили її своєю розпустою, і вона занечистилася ними, і відвернулася душа її від них... 18І відкрила вона розпусту свою, і відкрила свою наготу, тому відвернулася душа Моя від неї, як відвернулася душа Моя від її сестри. 19І побільшила вона розпусту свою на згадку днів своєї молодости, коли чинила розпусту в єгипетському краї. 20І жадала вона собі на коханців тих, що їхня плоть плоть ослина, а їхня похіть похіть жеребця. 21І згадала ти розпусту своєї молодости, коли єгиптяни стискали груди твої ради перс твоєї молодости.

22 Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось Я збуджу коханців твоїх на тебе, що від них відвернулася душа твоя, і спроваджу їх на тебе з довкілля, 23синів Вавилону, і всіх халдеїв, Пекод, і Шоа, і Коа, і всіх синів Ашшурових з ними, уродливі то юнаки, усі вони начальники та заступники, військові старшини та славні, усі вони гарцюють на конях. 24І прийдуть на тебе з півночі, з колесницями та з колесами, та зо збором народів; щита великого й щита малого та шоломи покладуть проти тебе навколо. І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми правами. 25І зверну Я лютість Свою на тебе, і вони зроблять з тобою в гніві: пообтинають носа твого та вуха твої, а що полишиться в тебе, від меча упаде. Вони позабирають синів твоїх та дочок твоїх, а що залишиться в тебе, буде пожерте огнем... 26І постягають із тебе шати твої, і позабирають речі пишноти твоєї. 27І спиню Я розпусту твою в тебе, і розпусту твою з єгипетського краю, і ти не зведеш очей своїх на них, а про Єгипта вже не згадаєш. 28Бо так говорить Господь Бог: Ось Я даю тебе в руку того, кого ти зненавиділа, у руку тих, що від них відвернулася душа твоя. 29І зроблять з тобою в ненависті, і візьмуть здобуток твій, і поставлять тебе нагою та голою, і буде відкрита нагота перелюбу твого, і розпуста твоя та твій блуд... 30Будуть робити це тобі за твоє ходіння в розпусті з народами, за те, що ти збезчестилась їхніми божками. 31Дорогою своєї сестри ти ходила, тому дам її келіха в твою руку. 32Так говорить Господь Бог: Келіха своєї сестри ти вип'єш, глибокого та широкого; станеш за жарт та за посміховисько, це багатомісткий келіх. 33П'янством та смутком будеш наповнена, буде це келіх спустошення й розруху, келіх твоєї сестри Самарії. 34І ти вип'єш його, і витягнеш усе, а череп'я його порозбиваєш, і перса свої порозриваєш, бо це Я говорив, каже Господь Бог. 35Тому так говорить Господь Бог: Через те, що ти забула Мене, і кинула мене за спину свою, то й ти носи розпусту свою та свій блуд!

36 І сказав Господь до мене: Сину людський, чи будеш судити Оголу та Оголиву? То викажи їм їхні гидоти! 37Бо вони перелюб чинили, і кров на їхніх руках, і з божками своїми перелюб чинили, і також синів своїх, яких породили Мені, перепроваджували через огонь для них на їжу... 38Ще оце чинили Мені: Занечистили святиню Мою того дня, і суботи Мої зневажили. 39А коли вони різали синів своїх для своїх божків, то приходили до Моєї святині того дня, щоб збезчестити її, і оце так робили вони в середині Мого дому... 40А що більше, посилали до мужів, що здалека приходять, що до них був посланий посланець, і ось поприходили ті, що для них ти вмилася, нафарбувала блакитом очі свої й оздобою приоздобилася. 41І сіла ти на дорогоцінному ліжку, а перед ним накритий стіл, і поклала на ньому кадило Моє та оливу Мою. 42І голос заспокоєної товпи лунав при ньому, і до мужів тієї товпи спроваджували ще п'яних з пустині, і давали нараменники на їхні руки та пишні корони на їхні голови. 43І сказав Я до тієї, що в'янула від перелюбу: Буде тепер вона ще далі чинити розпусту? 44І прийшли до неї, як приходять до блудниці, так приходили до Оголи та Оголиви, розпусних жінок. 45А люди справедливі вони розсудять їх правом про тих, що чинять перелюб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони чинять перелюб, і кров на їхніх руках. 46Бо так говорить Господь Бог: Скликати б на них збори, і дати їх на страх та на здобич! 47І збори закидають їх камінням, і порозсікають їх своїми мечами, синів їхніх та їхніх дочок повбивають, а їхні доми попалять огнем... 48І спиню Я розпусту в Краю, і буде наука всім жінкам, і вони не будуть робити такого, як ваша розпуста! 49І покладуть вони вашу розпусту на вас, і ви будете носити гріхи ваших божків. І ви пізнаєте, що Я Господь Бог!

Chapter 24

1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. 3І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього. 4Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними. 5Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його. 6Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок! 7Кров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. 8Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була. 9Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я! 10Підклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть. 11І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. 12Увесь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею! 13У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі. 14Я, Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє!

15 І було мені слово Господнє таке: 16Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя. 17Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба. 18І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. 19І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш? 20І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: 21Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча... 22І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти... 23А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного... 24І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог. 25А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх, 26того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха. 27Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь!

Chapter 25

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, зверни своє обличчя до Аммонових синів, і пророкуй на них. 3І скажеш Аммоновим синам: Послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог: За те, що ти говориш Ага! про Мою святиню, бо вона збезчещена, і про Ізраїлеву землю, бо спустошена, і про Юдин дім, бо пішов у полон, 4тому ось Я дам тебе синам сходу на спадок, і поставлять вони в тебе шатра свої, і зроблять у тебе місця свого пробування. Вони будуть їсти твій плід, і вони будуть пити твоє молоко. 5І дам я Раббу на стайню для верблюдів, а Аммонових синів на лігво отари, і ви пізнаєте, що Я Господь! 6Бо так Господь Бог промовляє: За твоє плескання рукою, і твоє тупотіння ногою, і що в душі тішишся ти всією своєю погордою до Ізраїлевої землі, 7тому ось Я витягну Свою руку на тебе, і дам тебе на здобич для народів, і витну тебе з народів, і вигублю тебе з країв, знищу тебе, і пізнаєш, що Я Господь!

8 Так сказав Господь Бог: За те, що Моав та Сеїр говорять: Ось Юдин дім як усі народи, 9тому ось Я відкрию Моавове збіччя від міст, від його міст, від його кінця, пишноту землі: Бен-Гаєшімот, Баал-Меон аж до Кір'ятаїму. 10Я дам його на спадок для синів сходу разом з синами Аммоновими, щоб не згадувались Аммонові сини серед народів. 11А над Моавом зроблю присуди, і пізнають вони, що Я Господь! 12Так говорить Господь Бог: За те, що Едом мстився мстою над Юдиним домом, і тяжко грішили, через те, що мстилися над ними, 13тому так говорить Господь Бог: І витягну Я руку Свою на Едома, і витну з нього людину й скотину, і вчиню його руїною, від Теману й аж до Дедану вони попадають від меча! 14І дам Я Свою помсту над Едомом у руку Мого народу Ізраїля, і вчиню в Едомі за гнівом Своїм, за лютістю Своєю, і зазнають вони Моєї помсти, говорить Господь Бог! 15Так говорить Господь Бог: За те, що филистимляни чинили в помсті, і мстилися мстою через погорду в душі, щоб нищити в вічній ненависті, 16тому так говорить Господь Бог: Ось Я витягну Свою руку на филистимлян, і витну керетян, і вигублю останок морського берега, 17і вчиню над ними жорстокі помсти лютими карами. І пізнають вони, що Я Господь, коли Я вчиню Свою помсту серед них!

Chapter 26

1 І сталося одинадцятого року, першого дня місяця, було слово Господнє до мене таке: 2Сину людський, за те, що Тир говорить на Єрусалим: Ага! зламалися це двері народів, він звертається до мене, і я насичуся, бо він знищений, 3тому так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Тире, і підійму на тебе багато народів, як море підіймає свої хвилі... 4І понищать вони мури Тиру, і повалять башти його, і вимету з нього порох його, і оберну його на голу скелю... 5Він буде серед моря місцем розтягнення неводу, бо Я сказав це, говорить Господь Бог, і стане він за здобич для народів, 6а його дочки, що на полі, будуть побиті мечем, і пізнають вони, що Я Господь! 7Бо так говорить Господь Бог: Ось Я спроваджу до Тиру Навуходоносора, вавилонського царя, з півночі, царя над царями, з конем і колесницею та з верхівцями, і з ними натовп, і численний народ. 8Він позабиває на полі дочок твоїх мечем, і зробить на тебе башту, і насипле на тебе вала, і поставить проти тебе щита... 9І дасть муролома на мури твої, і порозбиває мечами своїми він башти твої! 10Від надміру коней його закриє тебе їхня курява, від цокоту вершника, колеса та колесниці затремтять твої мури, як буде він входити в брами твої, як входять до міста з розламаним муром... 11Копитами коней своїх він потопче усі твої вулиці, позабиває мечем твій народ, і на землю попадають пам'ятники твоєї могутности... 12І вони розграбують багатство твоє, і пограбують товари твої, і порозвалюють мури твої, і порозбивають доми твої пишні, а каміння твоє, і дерева твої, і навіть твій порох вони поскидають у воду!... 13І Я припиню розлягання пісень твоїх, і бренькіт гусел твоїх більше чутий не буде... 14І зроблю тебе голою скелею, станеш місцем розтягнення сітки, і більше не будеш збудований, бо я, Господь, це сказав, Господь Бог промовляє!

15 Отак Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шуму падіння твого, коли будуть стогнати ранені, коли забиватимуть посеред тебе, не затремтять острови? 16І всі князі моря посходять із тронів своїх, і поздіймають вони свої мантії, і постягають свої кольорові одежі, і зодягнуться страхом, посідають на землю, і будуть тремтіти щохвилі, і стовпом постають над тобою... 17І пісню жалобну про тебе вони заспівають, і скажуть тобі: Як загинуло ти, як одірване ти від морів, славне місто, що сильним на морі було, воно й його мешканці, що наводили страх свій на всіх його мешканців! 18Тепер затремтять острови в дні упадку твого, і жахнуться всі ті острови, що на морі, твоєю загубою... 19Бо так Господь Бог промовляє: Коли Я тебе оберну на спустошене місто, немов ті міста, що вони не замешкані, коли підійму Я безодню на тебе, і велика вода тебе вкриє, 20то знижу тебе разом з тими, що сходять в могилу, до предавнього люду, і в підземній землі осаджу я тебе, як руїни відвічні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізнову ти не заселився, і в країні живих більш не жив!... 21За пострах тебе учиню, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, та вже більше не знайдуть навіки, говорить оце Господь Бог!

Chapter 27

1 І було мені слово Господнє таке: 2А ти, сину людський, здійми пісню жалобну про Тир! 3І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морських пробуваєш, що торгуєш з народами на численних островах: Так говорить Господь Бог: Тире, ти сказав: я то корона краси! 4У серці морів границі твої; будівничі твої довершили твою красу! 5З кипарису з Сеніру вони збудували для тебе всі дошки подвійні, взяли кедра з Ливану, щоб щоглу зробити на тобі. 6З башанських дубів твої весла зробили, твій поклад зробили із кости слонової, із смереки з островів тих Кіттійських. 7Сорокатий з Єгипту віссон був вітрилом твоїм, щоб за прапора бути тобі; блакить та пурпура з островів Еліші стали твоїм покриттям. 8Мешканці Сидону й Арваду були веслярами тобі, мудреці твої, Тире, у тебе були, вони мореплавці твої. 9Старші із Ґевалу й його мудреці були в тебе за тих, що латали проломи твої. Всі морські кораблі й мореплавці їхні в тебе були, щоб міняти крам твій. 10Перс, і Луд, і Пут були в війську твоїм вояками твоїми, вішали в тебе щита та шолома, вони то давали тобі пишноту. 11Синове Арваду та військо твоє навколо на мурах твоїх, а Ґаммадеї на баштах твоїх пробували, щити свої вішали навколо на мурах твоїх, вони довершили окрасу твою. 12Таршіш був для тебе купцем через многоту багатства усякого; сріблом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій. 13Яван, Тувал та Мешех це купці твої, людську душу та мідяні речі давали вони за замінний крам твій. 14З дому Тоґарми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій. 15Синове Дедану твої покупці; численні острови торгували з тобою, рогами слонової кости й гебановим деревом звертали данину твою. 16Арам твій купець через многість виробів твоїх; рубин, пурпуру, і квітчасту тканину, і віссон, і коралі та дорогоцінний камінь давали тобі за крам твій. 17Юда й Ізраїлів Край це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодощі, і мед, і оливу й бальзам давали вони за замінний крам твій. 18Дамаск твій купець через многість виробів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною. 19Ведан та Яван із Уззалу давали тобі за крам залізо оброблене, бальзам та очерет, було це замінним крамом твоїм. 20Дедан твій купець килимками до сідел при їждженні. 21Арабія та всі кедарські князі покупці це твоєї руки; ягнятами, і баранами, і козлами, ними торгівля твоя. 22Купці Шеви й Рами покупці це твої, коштовним бальзамом, і дорогим усіляким камінням та злотом давали вони за товар твій. 23Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшур та Кілмад це твої покупці. 24Це твої покупці коштовним убранням: покривалами блакитними, і квітчастими, і багатокольоровими тканими виробами, міцними шнурами пов'язаними за крам твій. 25Кораблі із Таршішу твої каравани, для краму твого замінного, і став ти багатим, і став дуже славним у серці морів.

26 На воду велику тебе завели твої веслярі, і в серці морів східній вітер розіб'є тебе. 27Багатство твоє та крам твій, і вироби твої замінні, мореплавці твої і твої щоглярі, ті, що латають пробої твої, і ті, що міняють замінний крам твій, і всі твої вояки, які в тебе, і всі збори твої, що серед тебе, попадають в серці морів в дні упадку твого! 28На лемент твоїх щоглярів затремтять вали морські, 29і посходять з своїх кораблів усі веслярі, мореплавці, всі морські щоглярі, на землі постають. 30І заголосять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої голови порохом пообсипають, у попелі будуть качатись! 31І зроблять собі ради тебе жалобную лисину, і себе опережуть веретами, і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням.... 32І пісню жалоби сини їхні здіймуть про тебе, і над тобою співатимуть жалібно: Хто інший, як Тир, посередині моря зруйнований? 33Коли припливали вироби твої із морів, насищав ти численні народи; многотою багатства твого та виробів замінних твоїх ти збагачував земських царів! 34Тепер же, коли ти розбитий на морі, у водних глибинах, то замінний виріб твій і всі збори твої серед тебе попадали... 35Над тобою стовпіють усі остров'яни, а їхні царі затремтіли від жаху, засльозилися їхні обличчя! 36Купці серед народів глузливо свистять над тобою, ти пострахом став, і не буде навіки тебе!...

Chapter 28

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, скажи князеві Тиру: Так говорить Господь Бог: за те, що повищилось серце твоє й ти сказав: Я Бог, сиджу на Божому престолі в серці морів, а ти тільки людина, а не Бог, хоч ставив своє серце нарівні з серцем Божим... 3Ось ти мудріший від Даниїла, кожен мудрець не прилучиться до тебе. 4Своєю мудрістю та своїм розумом набув ти собі багатство, і назгромадив золота та срібла в скарбницях своїх. 5Великою своєю мудрістю та торгівлею свою помножив ти багатство своє, і повищилось твоє серце багатством своїм! 6Тому так говорить Господь Бог: За те, що ти ставиш своє серце нарівні з серцем Божим, 7тому ось Я спроваджу на тебе чужих, насильників поміж народами, і вони повитягають мечі свої на красу твоєї мудрости, і зневажать красу твою. 8Вони скинуть тебе в могилу, і помреш ти смертю пробитого в серці морів. 9Чи справді ти скажеш: Я бог! перед убивником своїм, а ти ж тільки людина, а не Бог, у руці тих, що зневажають тебе? 10Ти помреш смертю необрізанців, від руки чужих, бо Я це сказав, говорить Господь Бог!

11 І було мені слово Господнє таке: 12Сину людський, здійми жалобну пісню на тирського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости, повен мудрости, і корона краси. 13Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь на одежі твоїй: карнеоль, топаз і яспіс, хризоліт, согам, і онікс, сапфір, рубін і смарагд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопілок твоїх були в тебе що дня, коли був ти створений, були вони наготовлені. 14Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння. 15Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість. 16Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого каміння. 17Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе. 18Многотою провин своїх, через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї середини, і він пожер тебе, і Я зробив тебе попелом на землі на очах усіх, хто бачить тебе. 19Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти пострахом станеш, і не буде тебе аж навіки!...

20 І було мені слово Господнє таке: 21Сину людський, зверни своє обличчя до Сидону, і пророкуй на нього, 22та й скажеш: так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Сидоне, і буду шанований серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли робитиму на нього присуди, і коли покажу Свою святість серед нього. 23І пошлю на нього моровицю та кров на його вулиці, і впаде серед нього пробитий, що прийде на нього знавкола, і пізнають, що Я Господь. 24І не буде вже для Ізраїлевого дому колючої тернини та будяччя, що приносить біль зо всіх їхніх околиць, що погорджують ними, і пізнають вони, що Я Господь Бог. 25Так говорить Господь Бог: Коли Я позбираю Ізраїлів дім із народів, між якими вони розпорошені, то Я покажу на ньому Свою святість на очах народів, і вони осядуть на землі своїй, яку Я дав Своєму рабові Якову. 26І осядуть вони на ній безпечно, і будуватимуть доми та садитимуть виноградники, і будуть сидіти безпечно, коли Я чинитиму присуди на всіх тих, що погорджують ними з їхнього довкілля. І пізнають вони, що Я Господь, їхній Бог!

Chapter 29

1 За десятого року, десятого місяця, дванадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, зверни своє обличчя до фараона, єгипетського царя, і пророкуй на нього та на ввесь Єгипет. 3Говори та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, фараоне, царю єгипетський, крокодиле великий, що лежиш серед своїх рік, що говориш: Моя річка моя, і я утворив її для себе! 4І вкладу гачки в щелепи твої, і поприліплюю рибу твоїх річок до твоєї луски, і підійму тебе з середини твоїх річок, і всі риби твоїх річок поприліплюються до твоєї луски! 5І вирву тебе й кину в пустиню, тебе та всі риби річок твоїх; ти впадеш на поверхні поля, не будеш згромаджений і не будеш позбираний, для земної звірини та для птаства небесного дам Я на їжу тебе... 6І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь, бо вони були для Ізраїлевого дому очеретяною палицею. 7Коли вони хапались за тебе долонею, ти ламався й роздирав їм усе рамено; а коли вони опиралися на тебе, ти ламався й чинив, що їм тряслися всі стегна.

8 Тому так говорить Господь Бог: Ось Я наведу на тебе меча, і витну з-між тебе людину й скотину. 9І стане єгипетський край спустошенням та руїною, і пізнають вони, що Я Господь, за те, що він говорив: Річка моя, і то я її утворив! 10Тому ось Я проти тебе та проти річок твоїх, і оберну єгипетський край на поруйновані руїни, на спустошення від Міґдолу аж до Севене, і аж до границі Етіопії, 11не перейде по ньому нога людська, і нога звірини не перейде по ньому, і не буде він замешканий сорок років... 12І оберну Я єгипетський край на спустошення серед спустошених країв, а його міста серед поруйнованих міст будуть спустошенням сорок років, і розпорошу Єгипет серед народів, і порозсипаю їх по краях... 13Бо так говорить Господь Бог: Наприкінці сорока років позбираю Єгипет з-між народів, де вони були розпорошені. 14І верну долю Єгипту, і верну їх до краю Патрос, до краю їхнього походження, і вони будуть там царством слабим. 15З-поміж царств воно буде найнижче, і не підійметься вже понад народами, і поменшу їх, щоб не панували над народами. 16І не буде вже воно для Ізраїлевого дому надією, яка пригадувала б беззаконня, коли вони, зверталися до нього. І пізнають вони що Я Господь Бог!

17 І сталося за двадцятого й сьомого року, першого місяця, першого дня місяця, було мені слово Господнє таке: 18Сину людський, Навуходоносор, цар вавилонський, змусив своє військо робити велику працю проти Тиру. Кожна голова вилисіла, і всяке рамено витерте, та нема нагороди ані йому, ані війську його від Тиру за ту працю, яку він робив проти нього. 19Тому так говорить Господь Бог: Ось Я дам Навуходоносорові, цареві вавилонському, єгипетську землю, і він забере багатство її, і ограбує грабунком її, і забере її здобиччю, і вона стане нагородою для війська його. 20За працю його, яку він робив у ній, Я даю йому єгипетську землю, бо вони це зробили Мені, говорить Господь Бог. 21Того дня вирощу рога Ізраїлевому домові, а тобі відкрию уста серед них. І вони пізнають, що Я Господь.

Chapter 30

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, пророкуй, і скажеш: Так говорить Господь Бог: Голосіть Ой! цього дня! 3Бо близький день, і близький день Господній, день хмарний, настає час народів! 4І прийде меч на Єгипет, і буде тремтіння в Етіопії, коли будуть падати забиті в Єгипті, і заберуть багатство його, і будуть розбиті основи його. 5Куш, і Пут, і Луд, і ввесь помішаний народ, і Кув, і сини землі заповіту попадають з ними від меча. 6Так говорить Господь: І попадають підпори Єгипту, і так упаде гординя сили його, від Міґдолу аж до Севене, від меча попадають у ньому, говорить Господь Бог. 7І буде він спустошений серед попустошених країв, а міста його будуть серед міст поруйнованих. 8І пізнають вони, що Я Господь, коли Я дам огонь на Єгипет, і будуть поторощені всі, хто йому помагає. 9Того дня повиходять посланці з-перед Мого лиця на кораблях, щоб налякати безпечну Етіопію, і буде через них жах, як у день Єгипту, бо це ось надходить! 10Так говорить Господь Бог: І Я зроблю кінець єгипетському многолюдству рукою Навуходоносора, вавилонського царя. 11Він та народ його з ним, насильники людів, будуть спроваджені знищити землю, і вони повитягують мечі свої на Єгипет, і наповнять край побитими! 12І оберну Я річки на суходіл, і передам землю в руку злочинців, і спустошу край та все, що в ньому, рукою чужих. Я, Господь, це сказав! 13Так говорить Господь Бог: І повигублюю божків, і зроблю кінець бовванам з Нофу, і не буде вже князів в єгипетському краї, і дам пострах на єгипетську землю. 14І Патрос спустошу, і дам огонь у Цоан, і буду виконувати присуди в Но. 15І виллю Я гнів Свій на Сіна, твердиню єгипетську, і витну многолюдство Но. 16І пошлю Я огонь на Єгипет, сильно буде корчитись Сін, а Но буде проламаний, а на Ноф нападуть вороги вдень. 17Юнаки Авену та Пі-Весету попадають від меча, а інші підуть у полон. 18А в Тахпанхесі потемніє день, коли Я ламатиму там єгипетські ярма, і скінчиться в ньому пиха сили його. Самого його хмара закриє, а його дочки підуть у полон... 19І буду виконувати присуди над Єгиптом, і вони пізнають, що Я Господь!

20 І сталося, за одинадцятого року, першого місяця, сьомого дня місяця, було мені слово Господнє таке: 21Сину людський, Я зламав рамено фараона, єгипетського царя, і ось воно не буде перев'язане, щоб дати ліки, щоб покласти пов'язку, щоб обвинути його, і щоб зміцнити його вхопитися за меча. 22Тому так говорить Господь Бог: Ось Я на фараона, єгипетського царя, і поламаю рамена його, те дуже та те зламане, і викину меча з його руки. 23І розпорошу Єгипет серед народів, і порозсипаю їх по краях. 24І зміцню рамена вавилонського царя, і дам меча Свого в його руку, і зламаю Я фараонові рамена, і він буде стогнати стогоном проколеного перед ним. 25І зміцню Я рамена вавилонського царя, а фараонові рамена опадуть. І пізнають вони, що Я Господь, коли Я дам Свого меча в руку вавилонського царя, і простягну його на єгипетську землю. 26І розпорошу Єгипет серед народів, і порозсипаю їх по краях. І пізнають вони, що Я Господь!

Chapter 31

1 І сталося за одинадцятого року, третього місяця, першого дня місяця, було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, скажи фараонові, цареві єгипетському, та до його многолюдства: До кого ти вподоблюєшся в своїй величі? 3Ось Ашшур, кедр на Ливані, з прекрасними галузками, з тінистою гущавиною, і високорослий, і аж між хмарами буде верховіття його. 4Води його виховали, безодня його викохала, він річки свої попровадив навколо свого насадження, а канали свої посилав до всіх дерев польових. 5Тому його зріст став вищий від усіх польових дерев, і помножилися галузки його, і від великої води його віття повидовжувалось, коли вигнався він. 6В його віттях кублилося все птаство небесне, а під його галузками родилася всяка польова звірина, а в його тіні сиділи всі численні народи. 7І був він уродливий висотою свого зросту, довготою галузок своїх, бо його корінь був при великих водах. 8Кедри в Божому садку не були рівні йому, кипариси не були подібні до галузок його, а платани не були, як його віття. Жодне дерево в Божому садку не було подібне до нього красою своєю! 9Я оздобив його ряснотою галузок його, і йому заздрили всі еденські дерева, що в Божому садку.

10 Тому так сказав Господь Бог: За те, що ти повищився зростом, і дав верховіття своє аж між хмари, і повищилося серце його, коли він став високим, 11то дай його в руку сильного з народів, він конче зробить йому за його беззаконня, за це Я вигнав його! 12І витяли його чужі, насильники народів, і повідкидали його. На гори й на всі долини попадали галузки його, і було поламане віття його по всіх потоках землі, а всі народи землі повиходили з тіні його й покинули його. 13Над його руїнами пробувало все небесне птаство, а при галуззях його була всяка польова звірина, 14щоб не повищувалися своїм зростом усі дерева при воді, і не давали свого верховіття поміж хмари, і не ставали у своїй величі сильні між ними, що п'ють воду, бо всі вони віддані смерті до підземного краю серед людських синів, до тих, хто сходить до могили. 15Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов до шеолу, учинив Я жалобу, закрив над ними безодню, затримав його річки, і була стримана велика вода, і затемнив над ним Лівана, а всі польові дерева помліли над ним. 16Від гуку упадку його Я вчинив тремтячими народи, коли Я знизив його до шеолу з тими, що сходять до гробу. І потішилися в підземному краї всі еденські дерева, добірне та добре Ливанське, всі, що п'ють воду. 17Також вони зійшли з ними до шеолу, до побитих мечем, що сиділи, як його помічники, в його тіні серед народів. 18До кого став ти так подібний у славі та в великості серед еденських дерев? І будеш ти знижений з еденськими деревами до підземного краю, посеред необрізанців будеш лежати з пробитими мечем. Це фараон та все многолюдство його, говорить Господь Бог.

Chapter 32

1 І сталося за дванадцятого року, дванадцятого місяця, третього дня місяця, було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, здійми пісню жалобную на фараона, єгипетського царя, та й скажеш йому: Левчукові з народів подібний ти був, а тепер ти мов морська потвора, виприскуєш воду по ріках своїх, і скаламучуєш воду ногами своїми, болотиш ти їхні річки! 3Отак Господь Бог промовляє: Але сітку Свою розтягну Я на тебе через збори численних народів, і тебе Своїм неводом витягну! 4І викину зразу на землю тебе, і кину тебе Я на поле широке, і над тобою спочине всяке птаство небесне, і тобою насичу звірину всієї землі... 5І дам твоє м'ясо на гори, а трупом твоїм Я долини наповню... 6І землю, де пливаєш ти, аж до гір напою її кров'ю твоєю, тобою наповняться річища... 7А коли Я тебе погашу, то небо закрию, а зорі його позатемнюю, сонце хмарою вкрию його, а місяць не буде світити свого світла... 8Всі світила, що світять на небі, позатемнюю їх над тобою, і дам темноту понад краєм твоїм, говорить Господь Бог! 9І занепокою Я серце численних народів, коли вість рознесу про руїну твою між народами аж до країв, яких ти не знав. 10І остовпіють численні народи з-за тебе, а їхні царі затремтять через тебе в страху, як буду махати мечем Своїм Я перед їхнім обличчям, і тремтітиме кожен щохвилі за душу свою в дні упадку твого... 11Бо так Господь Бог промовляє: Меч царя вавилонського прийде на тебе! 12Мечами хоробрих Я порозкидаю твоє многолюдство. Усі вони насильники народів, і гордість Єгипту понищать вони, і все многолюдство його буде вигублене... 13І вигублю ввесь його скот при водах великих, і не буде вже їх каламутити людська нога, і копито скотини не буде вже їх каламутити. 14Тоді їхні води очищу, а їхні річки попроваджу, неначе оливу, говорить Господь Бог. 15Коли оберну Я єгипетський край на спустошення, і край опустошений буде від усього, що в нім, коли Я поб'ю всіх тих, що замешкують в ньому, то пізнають вони, що Я то Господь!... 16Оце пісня жалобна, і будуть жалобно співати її, дочки народів будуть співати жалобно її, про Єгипет та про все многолюдство його будуть жалобно співати її, говорить Господь Бог.

17 І сталося за дванадцятого року, п'ятнадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке: 18Сину людський, жалобно заголоси про многолюдство Єгипту, і скинь його, його та дочок потужних народів до підземного краю із тими, хто сходить в могилу! 19Від кого ти став приємніший? Зійди й покладись з необрізанцями! 20Попадають серед пробитих мечем, меч даний на те, із ним ляжуть його всі народи... 21Будуть йому говорити сильніші з хоробрих з-посеред шеолу із помічниками: Посходили, полягали ці необрізанці, побиті мечем: 22Там Ашшур і всі збори його, навколо нього гроби його, всі побиті вони, від меча всі попадали, 23що були його гроби найглибше в могилі, і був його полк біля гробу його, всі побиті вони, від меча всі попадали, що ширили жах по краю живих... 24Там Елам та ввесь натовп його коло гробу його, всі побиті вони, від меча всі попадали, що зійшли необрізанцями до підземного краю, що ширили жах свій по краю живих, і понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу... 25Дали йому ложе посеред побитих зо всім многолюдством його, гроби його коло нього, всі вони необрізанці, побиті мечем, бо ширили жах свій по краю живих і понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу, посеред побитих покладений він... 26Там Мешех, Тувал та все многолюдство його, гроби його коло нього, всі вони необрізанці, побиті мечем, бо ширили жах свій по краю живих... 27І не будуть лежати із лицарями, що попадали із необрізанців, що зійшли до шеолу з військовим знаряддям своїм, і поклали свої мечі під свої голови, і їхня провина на їхніх костях, бо жах перед лицарями був у краї живих, 28а ти розпорошений між необрізанцями, і поляжеш із тими, хто побитий мечем... 29Там Едом, і царі його, і князі всі його, що при всій своїй силі були зложені з побитими мечами, вони ляжуть з необрізанцями та з тими, хто сходить в могилу... 30Там північні князі, всі вони й всі сидоняни, що посходили разом з побитими, хоч був жах від їхньої міці, були посоромлені, і полягали вони, необрізанці, з побитими мечем, і свою ганьбу понесли із тими, хто сходить в могилу... 31Фараон їх побачить, і потішиться всім многолюдством своїм, мечем побитий фараон та все його військо, говорить Господь Бог!... 32Бо поширю Я жах Свій на землю живих, і буде покладений серед необрізанців з побитими мечем фараон та усе многолюдство його, говорить Господь Бог!

Chapter 33

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим, 3і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ, 4і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде! 5Голос сурми він чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу. 6А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового. 7А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене. 8Коли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки. 9А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.

10 А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити? 11Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів? 12А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха. 13Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре! 14А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість: 15заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре! 16Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, право та справедливість робив він, конче буде він жити! 17І кажуть сини твого народу: Несправедлива Господня дорога! тоді як несправедлива їхня власна дорога. 18Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те! 19А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити! 20А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його дорогами!

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: Побите це місто!... 22А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий! 23І було мені слово Господнє таке: 24Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так: Авраам був один, та проте посів цей Край, а нас багато, нам даний цей Край на спадщину! 25Тому скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, і цей Край посядете ви? 26Ви спираєтесь на свого меча, робите гидоту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, і цей Край посядете ви? 27Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, ті, хто в руїнах, попадають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а ті, хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці! 28І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого... 29І пізнають вони, що Я Господь, коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти, що зробили вони.

30 А ти, сину людський, сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа? 31І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою. 32І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують! 33А коли оце прийде, ось воно вже приходить! то пізнають вони, що серед них був пророк.

Chapter 34

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? 3Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете! 4Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев'язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю! 5І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися... 6Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір'ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них, і немає нікого, хто б їх шукав!...

7 Тому, пастирі, послухайте слова Господнього: 8Як живий Я, говорить Господь Бог, за те, що отара Моя полишена на здобич, і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасуть пастирі Мої, а отари Моєї не пасуть, 9тому, пастирі, послухайте слова Господнього: 10Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих пастирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за їжу. 11Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх. 12Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня. 13І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю. 14На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах! 15Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок, говорить Господь Бог. 16Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, буду пасти її правосуддям!

17 А ви, отаро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я буду судити між вівцею й вівцею, між бараном і козлами. 18Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте, а позосталу ногами своїми каламутите? 19І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вашими ногами! 20Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу між вівцею ситою й між вівцею худою. 21За те, що ви боком і раменом попихаєте, і рогами вашими колете всіх слабих, аж поки не порозпорошуєте їх геть, 22то Я спасу отару Свою, і вона не буде вже за здобич, і Я розсуджу між вівцею та вівцею! 23І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря! 24А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид князем серед них. Я, Господь, це сказав! 25І складу Я з ними заповіта миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть в пустині безпечно, і будуть спати по лісах. 26І вчиню їх та довкілля Мого взгір'я благословенням, і спущу дощ в його часі, будуть це дощі благословенні. 27І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я Господь, коли зламаю занози їхнього ярма, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив. 28І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і будуть вони сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив. 29І викохаю їм саджанця на славу, і не будуть вони вже забрані голодом із землі, і не понесуть уже ганьби народів. 30І пізнають вони, що Я Господь, Бог їхній, з ними, а вони народ Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог. 31А ви отара Моя, отара Мого випасу, ви люди, а Я Бог ваш, говорить Господь Бог.

Chapter 35

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, зверни своє обличчя до гори Сеїр, і пророкуй на неї 3та й скажеш їй: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, горо Сеїре, і витягну руку Свою на тебе, й оберну тебе на спустошення та на сплюндрування. 4Міста твої оберну на руїну, а ти будеш спустошенням, і пізнаєте ви, що Я Господь! 5За те, що ти маєш вічну ворожнечу, і валила Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя, в часі загибелі кінцевої, 6тому як живий Я, говорить Господь Бог, на кров оберну тебе, і кров буде гнати тебе. Отож кров ти зненавиділа, то кров буде гнати тебе! 7Оберну Я гору Сеїр на спустошення та на сплюндрування, і витну з неї того, хто йде та вертається. 8І наповню його гори трупами його! Згір'я твої й долини твої та всі твої річища, побиті мечем попадають у них! 9На вічні руїни оберну Я тебе, а міста твої не заселяться, і пізнаєте ви, що Я Господь!

10 За те, що ти кажеш: Два ці народи, і два ці краї будуть мої, і ми посядемо те, де Господь був, 11тому, як живий Я, говорить Господь Бог, зроблю Я за гнівом твоїм та за заздрістю твоєю, які ти робив із своєї ненависти до них, і вони пізнають Мене, коли буду судити тебе. 12І пізнаєш ти, що Я Господь, чув усі образи твої, які ти казав на Ізраїлеві гори, говорячи: Вони опустошілі, дані нам на їжу! 13І ви величалися проти Мене своїми устами, і збільшували проти Мене слова свої, Я це чув! 14Так говорить Господь Бог: Коли буде радіти вся земля, тоді вчиню її тобі спустошенням! 15Як радієш ти зо спадку Ізраїлевого дому через те, що опустошіло воно, так зроблю Я й тобі. Спустошенням станеш, горо Сеїре, та ввесь Едом, увесь він, і пізнають вони, що Я Господь!

Chapter 36

1 А ти, сину людський, пророкуй на Ізраїлеві гори, та й скажеш: Ізраїлеві гори, послухайте слова Господнього! 2Так говорить Господь Бог: За те, що ворог говорить на вас Ага! і вічні пагірки стали вам за спадщину, 3тому пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог: За те, що пустошено й топтано вас знавкола, щоб були ви спадком для останку народів, і були ви взяті на кінчик язика й на балаканину народу, 4тому, Ізраїлеві гори, послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір та до згір'їв, до річищ та до долин, і до спустошілих руїн, і до опущених міст, що стали за здобич та за посміховисько для решти тих народів, що навколо. 5Так говорить Господь Бог: Поправді кажу, що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих народів та на ввесь Едом, що взяли собі Мій Край за спадок у радості всього серця, у погорді душі, щоб вигнати його на здобич. 6Тому пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до згір'їв, до річищ та до долин: Так говорить Господь Бог: Ось Я говорив у ревності Своїй та в гніві Своїм за те, що ви носили ганьбу народів. 7Тому так говорить Господь Бог: Прирікаючи, Я підняв Свою руку, що ті люди, які навколо вас, вони понесуть свою ганьбу! 8А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше віття, і будете приносити плід свій для Мого народу Ізраїля, бо вони зблизилися, щоб прийти. 9Бо ось Я прийду до вас, і звернуся до вас, і ви будете оброблені та обсіяні. 10І розмножу на вас людину, увесь Ізраїлів дім, усього його, і будуть заселені ці міста, а руїни будуть забудовані. 11І розмножу на вас людину та скотину, і вони помножаться та розплодяться, і позаселюю вас, як за вашої давнини, і буду чинити вам краще, як за ваших початків, і ви пізнаєте, що Я Господь! 12І попроваджу на вас людину, мій народ Ізраїлів, і вони посядуть тебе, і станеш ти їм на спадок, і не будеш уже більше позбавляти їх дітей. 13Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти їси людину, і позбавляєш народ свій дітей, 14тому ти не будеш уже їсти людини, і більше не позбавиш свій народ дітей, говорить Господь Бог! 15І не почуєш уже ти більше ганьби від поган, і наруги народів не будеш більше носити, і не вчиниш більше, щоб народ твій спотикався, говорить Господь Бог!

16 І було мені слово Господнє таке: 17Сину людський, Ізраїлів дім вони жили на землі своїй, та й занечистили її своєю дорогою та своїми вчинками, як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем! 18І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовванами своїми занечистили її. 19І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпорошені по країнах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсудив Я їх. 20І коли прийшли вони до тих народів, куди поприходили, то зневажили святе Моє Ймення, коли стали до них говорити: Вони народ Господа, та з землі Його повиходили! 21І змилувався Я над Своїм святим Ім'ям, що його зневажив Ізраїлів дім серед народів, куди вони поприходили. 22Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Не для вас Я роблю це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Ймення, яке ви зневажили серед народів, куди ви поприходили. 23І освячу Я велике Ім'я Своє, зневажене серед народів, що ви зневажили серед них, і пізнають ті люди, що Я Господь, говорить Господь Бог, коли Я покажу Свою святість серед вас на їхніх очах. 24І візьму вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу вас до вашої землі.

25 І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. 26І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. 27І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати. 28І ви будете сидіти в Краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом! 29І спасу вас від усіх ваших нечистот, і покличу збіжжя, і помножу його, і не дам на вас голоду. 30І намножу плід дерева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися сорому через голод між народами. 31І згадаєте ви про ваші дороги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бридитися самих себе за свої провини та за гидоти свої. 32Не для вас Я це робитиму, говорить Господь Бог, нехай буде це вам відоме! Зашарійтеся та посоромтеся ваших доріг, Ізраїлів доме! 33Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я очищу вас зо всіх ваших провин, то позаселюю ці міста, і будуть забудовані руїни. 34А спустошена земля буде оброблювана за те, що була спустошенням на очах кожного перехожого. 35І скажуть: Цей опустошілий Край став як той еденський садок, а ці міста, повалені й попустошені та поруйновані, тепер укріплені та замешкані! 36І пізнають народи, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйноване, засадив спустошіле. Я, Господь, говорив це і зробив! 37Так говорить Господь Бог: Ще на це прихилюся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помножу їх, як людську отару! 38Як освячена отара, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйновані міста, повні отари людської, і пізнають вони, що Я Господь!

Chapter 37

1 Була надо мною Господня рука, і Дух Господній випровадив мене, і спинив мене серед долини, а вона повна кісток! 2І Він обвів мене біля них навколо, аж ось їх дуже багато на поверхні долини, і ось вони стали дуже сухі! 3І сказав Він мені: Сину людський, чи оживуть оці кості? А я відказав: Господи Боже, Ти знаєш! 4І сказав Він мені: Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього! 5Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас духа і ви оживете! 6І дам на вас жили, і виросте на вас тіло, і простягну на вас шкіру, і дам у вас духа, і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я Господь! 7І пророкував я, як наказано. І знявся шум, коли я пророкував, і ось гуркіт, а кості зближалися, кістка до кістки своєї. 8І побачив я, аж ось на них жили, і виросло тіло, і була натягнена на них шкіра зверху, та духа не було в них. 9І сказав Він мені: Пророкуй до духа, пророкуй, сину людський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрів, і дихни на цих забитих, і нехай оживуть! 10І я пророкував, як Він наказав був мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і поставали на ноги свої, військо дуже-дуже велике!... 11І сказав Він мені: Сину людський, ці кості вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисихали наші кості, і загинула наша надія, нам кінець! 12Тому пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиняю ваші гроби, і позводжу вас із ваших гробів, мій народе, і введу вас до Ізраїлевої землі! 13І пізнаєте ви, що Я Господь, коли Я повідчиняю ваші гроби, і коли позводжу вас із ваших гробів, Мій народе! 14І дам Я в вас Свого Духа, і ви оживете, і вміщу вас на вашій землі, і пізнаєте ви, що Я, Господь, сказав це й зробив, говорить Господь!

15 І було мені слово Господнє таке: 16А ти, сину людський, візьми собі один кусок дерева, і напиши на ньому: Юді та синам Ізраїля, його друзям. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: Йосипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, друзям його. 17І зблизь їх собі одне до одного на один кусок дерева, і вони стануть за одне в твоїй руці! 18І як скажуть до тебе сини твого народу, говорячи: Чи не оголосиш нам, що це в тебе таке? 19то скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму дерево Йосипа, що в Єфремовій руці, та племена Ізраїлеві, його друзів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню їх за одне дерево, і стануть вони одним у Моїй руці! 20І будуть ці дерева, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх очах. 21І скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму Ізраїлевих синів з-посеред народів, куди вони пішли, і позбираю їх знавкола, і введу їх до їхньої землі. 22І зроблю їх за один народ у Краї на Ізраїлевих горах, і буде для всіх них один цар за царя, і не будуть уже двома народами, і не будуть уже більш поділені на двоє царств. 23І більш не будуть вони занечищуватися своїми бовванами й гидотами своїми та всіма своїми переступами, спасу їх зо всіх їхніх осель, де вони грішили, й очищу їх. І будуть вони мені народом, а Я буду їм Богом! 24А раб Мій Давид буде царем над ними, і один пастир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти й виконувати їх. 25І осядуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки, і осядуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм князем навіки! 26І складу з ними заповіта миру, це буде вічний заповіт із ними. І зміцню їх, і намножу їх, і дам Свою святиню серед них на віки! 27І буде місце Мого пробування над ними, і Я буду їм Богом, а вони Мені будуть народом. 28І пізнають ці народи, що Я Господь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!

Chapter 38

1 І було мені слово Господнє таке: 2Сину людський, зверни своє обличчя до Ґоґа, краю Маґоґа, князя Рошу, Мешеху та Тувалу, і пророкуй на нього 3та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, княже Рошу, Мешеху та Тувалу! 4І заверну тебе, і вкладу гачки в щелепи твої, і виведу тебе та все військо твоє, коней та верхівців, усі вони досконало озброєні, велике зборище, зо щитами та щитками, усі озброєні мечами. 5Парас, Куш і Пут із ними, усі вони зо щитом та з шоломом. 6Ґомер і всі орди його, дім Тоґарми, кінці північні та всі відділи його, численні народи з тобою. 7Приготуйся, і приготуй собі ти та все зборище твоє, зібрані при тобі, і будеш для них сторожею. 8По багатьох днях ти будеш потрібний, у кінці років прийдеш до Краю, що повернений від меча, що зібраний від численних народів, на Ізраїлеві гори, що завжди були руїною, а він був виведений від народів, і всі вони сидять безпечно. 9І вийдеш, прийдеш як буря, будеш як хмара, щоб покрити землю, ти та всі відділи твої, та численні народи з тобою. 10Так говорить Господь Бог: І станеться того дня, увійдуть слова на твоє серце, і ти будеш думати злу думку, 11та й скажеш: Піду на неукріплений край, знайду спокійних, що безпечно сидять, усі вони сидять в осадах без муру, і нема в них засува та воріт, 12щоб набрати здобичі, і чинити грабунок, щоб повернути свою руку на заселені руїни, і на народ, зібраний з народів, що набувають добуток та маєток, що сидять посеред землі. 13Шева та Дедан, і купці Таршішу, і всі левчуки його скажуть тобі: Чи ти прийшов набрати здобичі, чи ти зібрав своє зборище, щоб чинити грабунок, щоб винести срібло та золото, щоб набрати добутку та маєтку, щоб набрати великої здобичі?

14 Тому пророкуй, сину людський, та й скажеш до Ґоґа: Так говорить Господь Бог: Чи того дня, коли народ Мій сидітиме безпечно, ти не довідаєшся про це? 15І прийдеш із свого місця, із північних кінців, ти та численні народи з тобою, всі вони гарцюють на конях, зборище велике й військо численне! 16І здіймешся на народ Мій Ізраїлів, як хмара, щоб покрити землю. Буде це на кінці днів, і виведу тебе на Мій Край, щоб народи пізнали Мене, коли Я покажу Свою святість тобі, Ґоґу, на їхніх очах. 17Так говорить Господь Бог: Чи ти той, що про нього говорив Я за давніх днів через Моїх рабів, Ізраїлевих пророків, що пророкували за тих днів про роки, щоб привести тебе на них? 18І станеться того дня, у дні приходу Ґоґа на Ізраїлеву землю, говорить Господь Бог, увійде ревність Моя в ніздрі Мої. 19І в ревності своїй, в огні Свого гніву Я сказав: цього дня буде великий трус на Ізраїлевій землі. 20І затремтять перед Моїм лицем морські риби та птаство небесне, і польова звірина, всяке гаддя, що плазує по землі, і всяка людина, що на поверхні землі, і будуть поруйновані гори, і поваляться урвища, і всякий мур на землю впаде. 21І покличу проти нього меча на всіх горах Моїх, говорить Господь Бог, меч кожного буде на брата його! 22І буду судитися з ними моровицею та кров'ю, і пущу заливний дощ та камінний град, огонь та сірку на нього та на відділи його, та на численні народи, що з ним. 23І звеличуся, і покажу Свою святість, і буду пізнаний на очах численних народів, і вони пізнають, що Я Господь!

Chapter 39

1 А ти, сину людський, пророкуй на Ґоґа та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ото Я на тебе, княже Рошу, Мешеху та Тувалу! 2І верну тебе, і попроваджу тебе, і підійму тебе з північних кінців, і впроваджу тебе на Ізраїлеві гори. 3І виб'ю лука твого з твоєї лівиці, а твої стріли кину з твоєї правиці. 4Упадеш на Ізраїлевих горах ти й усі відділи твої та народи, що з тобою; віддам тебе на з'їдження хижому птаству, усякому крилатому та польовій звірині. 5На відкритому полі впадеш ти, бо це Я говорив, говорить Господь Бог! 6І пошлю Я огонь на Маґоґа та на тих, що безпечно замешкують острови, і пізнають вони, що Я Господь! 7А Своє святе Ім'я розголошу посеред Мого народу Ізраїля, і більше не дам зневажити святе Моє Ймення, і народи пізнають, що Я Господь, Святий Ізраїлів!

8 Ось прийде і станеться, говорить Господь Бог, це той день, що Я говорив. 9І повиходять мешканці Ізраїлевих міст, і накладуть огонь, і палитимуть зброю та щитка й щита, лука та стріли, і ручноно кия та ратище, і будуть ними палити огонь сім років. 10І не будуть носити дров з поля, і не будуть рубати з лісів, бо зброєю будуть палити огонь, і візьмуть здобич із тих, хто брав здобич із них, і пограбують тих, хто їх грабував, говорить Господь Бог. 11І станеться того дня, дам Я там Ґоґові місце гробу в Ізраїлі, Долину Перехожих, на схід від моря, і що замикає дорогу перехожим. І поховають там Ґоґа й усе його многолюдство, та й назвуть: Долина Многолюдства Ґоґа. 12І буде ховати їх Ізраїлів дім, щоб очистити землю, сім місяців. 13І буде ховати ввесь народ краю, і він стане для них за пам'ятку, того дня, коли Я прославлю Себе, говорить Господь Бог. 14І відділять людей, які без перерви ходитимуть по краю й ховатимуть з перехожими позосталих ще на поверхні землі, щоб її очистити. По семи місяцях вони ще будуть вишукувати. 15І перейдуть ті обхідники по краю, і коли хто побачить людську кістку, то поставить при ній знака, аж поки не поховають її похоронники в Долині Многолюдства Ґоґа. 16А ім'я міста Гамона. І очистять землю. 17А ти, сину людський, так говорить Господь Бог: Скажи птахові, усякому крилатому, та всій польовій звірині: Згромадьтеся й прийдіть, зберіться навколо над жертвою, що Я принесу для вас, велика жертва на Ізраїлевих горах, і ви будете їсти м'ясо, і будете пити кров. 18Ви будете їсти тіло лицарів, а кров князів землі будете пити, барани, і вівці, і козли, бики, ситі башанські бики всі вони. 19І будете їсти лій аж до ситости, і будете пити кров аж до впоєння з Моєї жертви, яку Я приніс для вас, 20і насититеся при Моєму столі кіньми та верхівцями, лицарями та всякими вояками, говорить Господь Бог! 21І дам Свою славу між народами, і побачать усі народи Мій суд, що зроблю Я, та Мою руку, що на них покладу. 22І пізнає Ізраїлів дім, що Я Господь, їхній Бог, від цього дня й далі.

23 І пізнають народи, що Ізраїлів дім пішов на вигнання за провини свої, за те, що спроневірилися Мені, а Я сховав був від них лице Своє, і віддав їх у руку їхніх неприятелів, і всі вони попадали від меча. 24За їхньою нечистістю та за їхнє беззаконня зробив Я це з ними, і сховав від них лице Своє. 25Тому так говорить Господь Бог: Тепер поверну долю Якова, і змилуюся над усім Ізраїлевим домом, і буду ревний за Своє святе Ймення. 26І відчують вони свою ганьбу та все своє спроневірення, яким спроневірилися Мені, коли сядуть безпечно на своїй землі, і не буде вже нікого, хто б їх страшив, 27коли поверну їх з народів, і позбираю їх із країв їхніх ворогів, і покажу Свою святість у них на очах численних народів. 28І пізнають вони, що Я Господь, Бог їхній, коли вижену їх у полон до народів, а потому позбираю їх на їхню землю, і більш не позоставлю там нікого з них. 29І не сховаю вже від них Свого лиця, бо виллю Духа Свого на Ізраїлів дім, говорить Господь Бог!

Chapter 40

1 Двадцятого й п'ятого року нашого вигнання, на початку року, десятого дня місяця, чотирнадцятого року по тому, як було зруйноване місто, того самого дня була на мені Господня рука, і Він упровадив мене туди. 2У Божих видіннях упровадив Він мене до Ізраїлевого Краю, і дав спочити мені на дуже високій горі, а на ній була ніби будова міста, з полудня. 3І привів мене туди, і ось чоловік, що його вид, ніби вид блискучої міді, а в його руці льняна нитка та мірнича палиця, і він стояв у брамі. 4І сказав мені цей чоловік: Сину людський, дивися своїми очима й слухай своїми вухами, і зверни своє серце на все, що я покажу тобі, бо ти приведений сюди, щоб показати тобі. Усе, що ти побачиш, об'яви Ізраїлевому домові.

5 І ось мур назовні храму навколо, а в руці того чоловіка мірнича палиця на шість ліктів, на міру ліктем та долонею. І зміряв він ширину тієї будівлі одна палиця, і заввишки одна палиця. 6І прийшов він до брами, що її перед у напрямі до сходу, і ввійшов її сходами, і зміряв порога тієї брами одна палиця завширшки, і другий поріг одна палиця завширшки. 7А вартівня одна палиця завдовжки й одна палиця завширшки, а поміж вартівнями п'ять ліктів; а поріг брами з боку сінечок тієї брами, зсередини одна палиця. 8І зміряв він сіни тієї брами зсередини одна палиця. 9І зміряв сіни брами вісім ліктів, а стовпи її два лікті, а сіни брами зсередини. 10А брамні вартівні в напрямі на схід три звідси й три звідти, і міра одна їм трьом, і міра одна стовпам звідси та звідти. 11І зміряв він ширину входу до брами десять ліктів, довжина брами тринадцять ліктів. 12А розмежування перед вартівнями один лікоть, і один лікоть звідти, а вартівня шість ліктів звідси й шість ліктів звідти. 13І зміряв браму з даху вартівні до даху її, завширшки двадцять і п'ять ліктів, двері навпроти дверей. 14І поробив стовпи, шістдесят ліктів, і до стовпів підходить подвір'я, навколо брами. 15А від переду брамного входу аж до переду сіней внутрішньої брами п'ятдесят ліктів. 16І були вікна, широкі знадвору й вузькі в середині, до вартівень та до їхніх стовпів у середині брами навколо, і так до сіней, і вікна навколо до середини, а на стовпах вирізьблені пальми. 17І він впровадив мене до зовнішнього подвір'я. І ось комори та підлога, викладена з каміння, зроблена для подвір'я навколо, тридцять комір на підлозі. 18А ця підлога була позад брам, по довжині брам, долішня підлога. 19І зміряв він ширину від переду долішньої брами до переду внутрішнього подвір'я назовні, сто ліктів, на схід та на північ. 20А та брама, що перед її в напрямі на північ до зовнішнього подвір'я, він зміряв довжину її та ширину її. 21І вартівні її три звідси й три звідти, і стовпи її, і сіни її були за мірою першої брами, п'ятдесят ліктів довжина її, а ширина двадцять і п'ять на міру ліктем. 22А вікна її, і сіни її та вирізьблені пальми її за мірою брами, що перед її в напрямі на схід, а сімома східцями входять у неї, а її сіни перед ними. 23І брама внутрішнього подвір'я навпроти брами на північ та на схід. І зміряв він від брами до брами сто ліктів. 24І він попровадив мене в напрямі на південь, аж ось брама в напрямі на південь. І він зміряв стовпи її та сіни її за тими мірами. 25А в неї вікна та сіни її навколо, які ті вікна, п'ятдесят ліктів завдовжки, а завширшки двадцять і п'ять ліктів. 26А семеро східців вхід до неї, і сіни її перед ними, а вирізьблені пальми її одна звідси, а одна звідти при стовпах її.

27 А брама внутрішнього подвір'я у напрямі на південь, і він зміряв від брами до брами в напрямі на південь сто ліктів. 28І впровадив мене до внутрішнього подвір'я південною брамою, і зміряв південну браму за тими мірами. 29І вартівні її, і стовпи її, і сіни її за тими мірами, і вікна її, і в сінях її навколо п'ятдесят ліктів завдовжки, а завширшки двадцять і п'ять ліктів. 30А сіни її навколо завдовжки двадцять і п'ять ліктів, а завширшки п'ять ліктів. 31І сіни її при зовнішньому подвір'ї, і пальми при стовпах її, а вісім сходів її вхід. 32І він упровадив мене до внутрішнього подвір'я в напрямі на схід, і зміряв брами за тими мірами. 33І вартівні її, і стовпи її, і сіни її за тими мірами, а в неї вікна та в її сінях навколо, завдовжки п'ятдесят ліктів, а завширшки двадцять і п'ять ліктів. 34А її сіни були до зовнішнього подвір'я, а пальми її при її стовпах звідси й звідти, а вісім східців її вхід. 35І впровадив мене до північної брами, і зміряв тими мірами. 36Вартівні її, стовпи її, і її сіни та вікна в неї навколо, завдовжки п'ятдесят ліктів, а завширшки двадцять і п'ять ліктів. 37А стовпи її до зовнішнього подвір'я, а пальми при стовпах її з цього й з того боку, а вісім сходів її вхід. 38І комора, і її вхід у стовпах брам, там полощуть цілопалення.

39 А в сінях брами два столи звідси й два столи звідти, щоб різати на них цілопалення й жертви за гріх та жертви за провину. 40А при зовнішньому боці, що підіймається до входу північної брами, два столи, і при боці іншому, що при сінях брами, два столи. 41Чотири столи звідси й чотири столи звідти при боці брами, вісім столів, що на них ріжуть. 42І чотири столи на цілопалення, каміння тесане, завдовжки лікоть один і і пів, а заввишки один лікоть; на них кладуть знаряддя, що ними ріжуть цілопалення та жертву. 43І гаки, на одну долоню, були приготовлені в домі навколо, а на столах жертовне м'ясо. 44А назовні внутрішньої брами були дві кімнаті у внутрішньому подвір'ї, що при північному боці брами, а їхній перед у напрямі на південь, одна при боці східньої брами, перед її у напрямі на північ. 45І сказав він до мене: Ця кімната, що перед її в напрямі на південь, для священиків, що стережуть сторожу храму. 46А та кімната, що перед її в напрямі на північ, для священиків, що виконують сторожу жертівника. Це Садокові сини, що з Левієвих синів наближуються до Господа, щоб служити Йому. 47І зміряв подвір'я завдовжки сто ліктів, і завширшки сто ліктів, чотирикутнє, а жертівник був перед храмом. 48І впровадив мене до сіней храму, і зміряв стовпа сіней, п'ять ліктів звідси, і п'ять ліктів звідти, а ширина брами три лікті звідси й три лікті звідти. 49Довжина сіней двадцять ліктів, а завширшки одинадцять ліктів, а десятьма сходами ходять до нього; а стовпи при стовпах, один звідси, а один звідти.

Chapter 41

1 І впровадив мене до храму, і він зміряв стовпи, шість ліктів завширшки звідси, і шість ліктів завширшки звідти, ширина скинії. 2А ширина входу десять ліктів, а боки входу п'ять ліктів звідси й п'ять ліктів звідти; і зміряв довжину його сорок ліктів, а завширшки двадцять ліктів. 3І ввійшов він до середини, і зміряв входового стовпа два лікті, а вхід шість ліктів, а ширина входу сім ліктів. 4І зміряв довжину його двадцять ліктів, а завширшки двадцять ліктів на переді храму. І сказав він мені: Це Святеє Святих! 5І зміряв він стіну храму шість ліктів, а ширина бічної кімнати чотири лікті кругом навколо храму. 6А кімнати бічні, кімната при кімнаті, тридцять в трьох поверхах, і входили в стіну, що храм мав для бічних кімнат навколо кругом, щоб держалися, і не держалися в стіні того храму. 7І він ставав ширший, і обертався все більше вгору до бічних кімнат, бо той храм був обернений більше вгору, кругом навколо храму, тому храм був ширший вгору, і так долішній поверх входить на горішній через середній. 8І бачив я вишину храму навколо, підвалини бічних кімнат повна палиця, шість ліктів. 9Ширина стіни, що в бічній кімнаті назовні, п'ять ліктів, а вільне місце між бічними кімнатами, що належить до храму. 10І поміж коморами завширшки двадцять ліктів кругом навколо храму. 11А вхід з бічної кімнати до вільного місця вхід один у напрямі на північ, і вхід один на південь, а ширина вільного місця п'ять ліктів кругом навколо.

12 А будівля, що перед відгородженим майданом у напрямі на захід, завширшки сімдесят ліктів, а стіна будівлі п'ять ліктів, ширина кругом навколо, а довжина її дев'ятдесят ліктів. 13І він зміряв той храм, завдовжки сто ліктів, а відгороджений майдан і будівля та стіни її, завдовжки сто ліктів. 14А ширина передньої частини храму та відгородженого майдану на схід сто ліктів. 15І зміряв він довжину будівлі до переду відгородженого майдану, що позад неї, ґалерія звідси й звідти, сто ліктів, і так внутрішній храм і сінечки подвір'я. 16Пороги та вікна, широкі знадвору, і вузькі всередині, ґалерія навколо них трьох, навпроти порогу дерев'яний обклад навколо й земля до вікон, а вікна зачинені. 17Усе понад входом і аж до внутрішнього храму, і назовні при кожній стіні кругом навколо, у внутрішньому й у зовнішньому, вирізьблене, 18і було зроблене херувимами та пальмами, і пальма була між херувимом та херувимом, два обличчя в херувима. 19І людське обличчя мали пальми звідси, а обличчя левчука мали пальми звідти, пороблені при всьому домі навколо. 20Від землі аж понад вхід пороблені херувими та пальми на стіні храму. 21Храм мав чотирикутні одвірки, а перед святині мав такий самий вигляд. 22Жертівник був із дерева, три лікті високий, а довжина його два лікті, а в нього його кути й підніжжя його та стіни його дерево. І сказав він мені: Це той стіл, що перед Господнім лицем! 23А в храмі та в святині було двоє дверей. 24І в тих дверях було по дві дошці, обидві дошки оберталися, дві в одних дверях, і дві в інших дверях. 25І були зроблені на них, на дверях храму, херувими та пальми, як пороблені були в стінах, а дерев'яний ґанок при переді сіней назовні. 26І вікна, широкі знадвору й вузькі всередині, і пальми звідси та звідти при боках сіней, і такі бічні кімнати храму та стріхи.

Chapter 42

1 І він вивів мене до зовнішнього подвір'я дорогою в напрямі на північ, і ввів мене до кімнат, що навпроти відгородженої площі, і що навпроти будівлі на північ. 2Навпроти завдовжки сто ліктів, вхід північний, а завширшки п'ятдесят ліктів. 3Навпроти двадцять ліктів, що у внутрішньому подвір'ї, і навпроти викладеної підлоги, що в зовнішньому подвір'ї, ґалерія до переду ґалерії на три поверхи. 4А перед кімнатами був хід на десять ліктів ширини до внутрішнього подвір'я, дорогою ста ліктів, а виходи їхні на північ. 5А горішні кімнати були коротші, бо ґалерії забирали від них більше місця, ніж з долішніх та з середніх тієї будівлі. 6Бо вони були триповерхові, і не було в них стовпів, як стовпи подвір'я, тому вони були вужчі від долішніх та від середніх на землі. 7А мур, що назовні навпроти кімнат, у напрямі зовнішнього подвір'я, до переду кімнат довжина його п'ятдесят ліктів. 8Бо довжина тих кімнат, що в зовнішнього подвір'я, п'ятдесят ліктів, і ось на переді храму сто ліктів. 9А під тими кімнатами хід від сходу, коли входити до них з зовнішнього подвір'я. 10По ширині муру подвір'я в напрямі на схід до переду вільного місця й до переду будівлі кімнати. 11А дорога перед ними як вид кімнат, що в напрямі на північ; яка довжина, така ширина їхня, а всі виходи були за їхніми способами та за їхніми виходами. 12І як входи кімнат, що в напрямі півдня, такий був вхід на початку дороги, дороги перед відповідним муром у напрямі на схід, коли йти до них. 13І сказав він мені: Кімнати північні і кімнати південні, що на переді вільного місця, це кімнати священні, де їдять священики, що наближуються до Господа, найсвятіше, там складають найсвятіше, і жертву хлібну, і жертву за гріх, і жертву за провину, бо це місце святе. 14Коли священики ввійдуть, то не сміють виходити зо святині до зовнішнього подвір'я, і мають там складати свої шати, в яких служать, бо вони святощі. І зодягнуть вони інші шати, і тоді тільки можуть зближатися до того, що належить народові.

15 І скінчив він вимірювання внутрішнього храму, і випровадив мене в напрямі брами, що перед її в напрямі на схід, і зміряв те кругом навколо. 16Він зміряв мірничою палицею східній бік, п'ять сотень палиць мірничою палицею навколо. 17Зміряв північний бік, п'ять сотень палиць мірничною палицею навколо. 18Зміряв південний бік, п'ять сотень палиць мірничою палицею. 19Обернувся до західнього боку, наміряв п'ять сотень палиць мірничою палицею. 20На чотири сторони відміряв те. Мало воно мур кругом навколо, завдовжки п'ять сотень, і завширшки п'ять сотень, щоб відділити між святим та звичайним.

Chapter 43

1 І попровадив мене до брами, до брами, що звернена в напрямі сходу. 2І ось слава Ізраїлевого Бога йшла в напрямі від сходу, а голос Його був, як шум великої води, а земля засвітилася від слави Його! 3І вид був такий же, як я бачив: як те видиво, що я бачив, коли я приходив руйнувати місто, і види були, як той вид, що я бачив при річці Кевар. І впав я на обличчя своє! 4І слава Господня ввійшла в храм у напрямі брами, що перед її в напрямі сходу! 5І підняв мене Дух, і впровадив мене до внутрішнього подвір'я, і ось слава Господня наповнила храм! 6І почув я Промовляючого до мене з храму, а той муж стояв при мені.

7 І сказав Він мені: Сину людський, це місце престолу Мого, і місце стіп Моїх ніг, де Я буду перебувати навіки посеред Ізраїлевих синів, не занечистить уже Ізраїлів дім святе Ім'я Моє, вони та їхні царі розпустою своєю та трупами їхніх царів при їхньому вмиранні! 8Вони ставили свого порога при Моєму порозі, і свої одвірки при одвірках Моїх, так що тільки стіна була між Мною та між ними, і вони занечистили святе Ім'я Моє своїми гидотами, яких наробили, і Я вигубив їх у Своїм гніві... 9Тепер нехай вони віддалять від Мене розпусту свою та трупи своїх царів, і Я буду пробувати між ними навіки. 10Ти, сину людський, об'яви Ізраїлевому домові про цей храм, і вони посоромляться від своїх провин, і зміряють міру. 11А якщо вони засоромляться від усього, чого наробили, то виясни їм вигляд храму, і план його, і виходи його та його входи, і всі устави його, і всі начерки його, і всі закони його, і напиши це на очах їх, і нехай вони стережуть усякий начерк його, і всі устави його, і нехай вони роблять їх! 12Оце закон храму: на вершині гори вся границя його кругом навколо має бути Святеє Святих. Ось це закон храму.

13 А оце міри жертівника ліктями, лікоть це лікоть та долоня. І основа жертівника лікоть, і лікоть завширшки, а його границя до його краю навколо одна п'ядь, і це задня сторона жертівника. 14А від основи на землі аж до долішнього обкладу жертівника два лікті, а завширшки один лікоть, а від малого відступу жертівника аж до великого чотири лікті, а завширшки лікоть. 15А жертівник чотири лікті високий, а від жертівника й вище чотири роги. 16А огнище дванадцять ліктів завдовжки на дванадцять завширшки, чотирикутнє при чотирьох своїх боках. 17А долішній обклад чотирнадцять ліктів завдовжки на чотирнадцять завширшки при чотирьох боках її, а границя навколо нього півліктя, а основа його лікоть навколо, а сходи його звернені на схід. 18І сказав Він мені: Сину людський, так говорить Господь Бог: Оце устави жертівника на день, коли він буде зроблений, щоб приносити на ньому цілопалення, і кропити на нього кров. 19І даси священикам-Левитам, що вони з Садокового насіння, що наближуються до Мене, говорить Господь Бог, щоб служили Мені, молодого бика з великої худоби на жертву за гріх. 20І візьмеш з його крови, і покропи на чотири його роги й до чотирьох кутів оправи та до границі навколо, і очисти його та освяти його. 21І візьмеш бика тієї жертви за гріх, і спалять його на означеному місці храму назовні святині. 22А другого дня принесеш у жертву козла безвадного на жертву за гріх, і очистять жертівника, як очистили биком. 23А коли покінчиш очищати, принесеш у жертву молодого бика з великої худоби, безвадного, і безвадного барана з отари. 24І приведи їх перед Господнє лице, і кинуть священики на них сіль, і принесуть їх цілопаленням для Господа. 25Сім день будеш приготовляти козла жертви за гріх на кожен день, і молодого бика з великої худоби, і барана з отари, безвадних приготовлять. 26Сім день будуть очищати того жертівника, і очистять його, і освятять його. 27І скінчаться ті дні, і станеться, восьмого дня й далі приготовлять священики на жертівнику ваші цілопалення та ваші жертви мирні, і вподобаю Собі вас, говорить Господь Бог!

Chapter 44

1 І вернув мене в напрямі брами зовнішньої святині, що обернена на схід, а вона замкнена. 2І сказав мені Господь: Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде замкнена. 3Князь, сам князь буде сидіти в ній, щоб їсти хліб перед Господнім лицем; сіньми брами він увійде, і сіньми вийде.

4 І випровадив мене в напрямі північної брами до переду храму, і побачив я, аж ось слава Господня наповнила Господній дім! І впав я на обличчя своє... 5І сказав мені Господь: Сину людський, зверни своє серце, і побач своїми очима, а своїми вухами послухай усе, що Я говоритиму з тобою щодо всіх постанов Господнього дому, і щодо всяких законів його, і звернеш своє серце до входу того храму в усіх виходах святині. 6І скажеш до ворохобників, до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Досить вам усіх ваших гидот, Ізраїлів доме, 7що ви вводили чужинців, необрізаносердих та необрізанотілих, щоб були в Моїй святині, щоб зневажити його, Мій храм, коли приносили Мій хліб, лій та кров, і, крім усіх ваших гидот, зламали Мого заповіта. 8І ви не несли сторожі святощів Моїх, але поставили їх собі за сторожів Моєї варти в Моїй святині. 9Так говорить Господь Бог: Кожен чужинець, необрізаносердий та необрізанотілий не ввійде до Моєї святині; це і про всякого чужинця, що живе серед Ізраїлевих синів.

10 І навіть Левити, що були віддалилися від Мене, коли блукав Ізраїль, що були зблудили від Мене за своїми божками, і вони понесуть кару за свою вину, 11і будуть вони в святині Моїй служити сторожами при брамах храму, і обслуговувати храм, вони будуть приносити цілопалення й жертву народові, і вони будуть ставати перед ними, щоб служити їм. 12За те, що вони служили їм перед їхніми бовванами, і стали для Ізраїлевого дому за спотикання на провину, тому підняв Я Свою руку на них, говорить Господь Бог, і вони понесуть провину свою! 13І вони не підійдуть до Мене, щоб бути священиками Мені, і щоб підходити до всіх святощів Моїх, до Святого Святих, і будуть носити ганьбу свою та гидоти свої, які наробили... 14І дам Я їх сторожами варти храму щодо всієї його праці, і щодо всього, що робиться в ньому. 15А священики-Левити, Садокові сини, що несли сторожу Моєї святині, коли Ізраїлеві сини зблудили були від Мене, вони наблизяться до Мене на службу Мені, і будуть стояти перед Моїм лицем, щоб приносити Мені лій та кров, говорить Господь Бог. 16Вони ввійдуть до Моєї святині, і вони наблизяться до Мого столу на службу Мені, і будуть нести Мої сторожі.

17 І станеться, коли вони входитимуть до брами внутрішнього подвір'я, то зодягатимуть льняну одіж, і не ввійде на них вовна, коли вони служитимуть у брамах внутрішнього подвір'я та назовні. 18Льняні завої будуть на їхній голові, а льняна спідня одежа буде на їхніх стегнах; не будуть оперізуватися тим, що викликає піт. 19А коли вони будуть виходити до зовнішнього подвір'я, до народу, здійматимуть шати свої, в яких служили, і поскладають їх у священних кімнатах, і зодягнуть іншу одежу, щоб своїми священними шатами не торкатися народу. 20А голови своєї вони не будуть голити, і волосся не запустять, конче будуть стригти волосся своє. 21І вина не будуть пити кожен із священиків, коли мають входити до внутрішнього подвір'я. 22А вдів та розвідок не братимуть собі за жінок, а братимуть тільки дівчат із насіння Ізраїлевого дому, та вдову, що буде вдовою по священикові. 23А народ Мій будуть вони навчати розрізняти між святим та звичайним, і зроблять їх знаючими різницю між нечистим та чистим. 24А в суперечці вони стануть, щоб судити, правосуддям Моїм розсудять її, і будуть стерегти Закони Мої, і устави Мої при всіх святах Моїх, і суботи Мої будуть святити! 25І до мертвої людини не підійдуть, щоб не занечистити себе, а тільки ради батька й матері, і ради сина, і дочки, і ради брата й сестри, що не належала чоловікові, занечистяться. 26А по його очищенні прирахують йому ще сім день. 27А того дня, коли він входить до святині, до внутрішнього подвір'я, щоб служити в святині, він принесе свою жертву за гріх, говорить Господь Бог. 28І оце буде їм за спадщину: Я їхня спадщина, а володіння не дасте їм в Ізраїлі, Я їхнє володіння! 29Жертву хлібну, і жертву за гріх, і жертву за провину, оце будуть вони їсти, і все закляте в Ізраїлі буде їхнє. 30І перше з усяких первонароджених зо всього, і всякі приношення всього зо всіх ваших приношень буде священикам, і початок ваших діж дасте священикові, щоб він поклав благословення на вашому домі. 31Усякого падла та пошматованого з птаства та скотини священики не будуть їсти.

Chapter 45

1 А коли ви будете кидати жеребка про землю в спадщину, то дасте приношення Господеві, святе із землі, двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовжки, а десять тисяч завширшки йому. Це буде святе в усій його границі навколо. 2З того буде для святині чотирикутнє місце довкола, п'ять сотень на п'ять сотень, і п'ятдесят ліктів вигін йому навколо. 3А з цієї міри відміряєш двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовж та десять тисяч завшир, і в цьому буде святиня, Святеє Святих. 4Це святість із землі; вона буде для священиків, що служать святині, для тих, що наближуються, щоб служити Господеві, і буде їм місцем для домів і святим місцем. 5А двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовж і десять тисяч завшир буде для Левитів, що служать храмові, їм на володіння, міста на сидіння. 6А на володіння місту дасте п'ять тисяч завшир і двадцять і п'ять тисяч завдовж, навпроти святого приношення; воно буде для всього Ізраїлевого дому. 7А для князя буде з того й з того боку святого приношення й володіння міста, навпроти святого приношення й на переді володіння міста від західнього краю на захід, і від східнього краю на схід, а завдовж відповідно одній частині племена від західньої границі до границі східньої 8землі; це буде йому за володіння в Ізраїлі, і Мої князі не будуть уже тиснути народу Мого, а Край дадуть Ізраїлевому домові, їхнім племенам.

9 Так говорить Господь Бог: Досить вам, Ізраїлеві князі! Насильство та утиски відсуньте, а робіть правосуддя та правду, перестаньте випихати народ Мій з його землі, говорить Господь Бог! 10Майте справедливу вагу, і справедливу ефу та справедливого бата. 11Ефа й бат буде однакова міра, щоб бат виносив десяту частину хомеру, а десята частина хомеру ефа; згідно з хомером буде міра його. 12А шекель двадцять ґерів; двадцять шеклів, двадцять і п'ять шеклів, та п'ятнадцять шеклів буде вам міна.

13 Оце те приношення, що ви принесете: шоста частина ефи з хомеру пшениці й шоста частина ефи з хомеру ячменю. 14А постанова про оливу з бата оливи: десята частина бата з кору, десять батів хомер, бо десять батів хомер. 15І одна штука з отари з двохсот штук з доброго пасовиська Ізраїлевого на жертву хлібну, і на цілопалення, і на жертви мирні, щоб очистити їх, говорить Господь Бог. 16Увесь народ цього Краю повинен давати приношення для князя в Ізраїлі. 17А на обов'язку князя буде: цілопалення, і жертва хлібна та жертва лита в свята, і в новомісяччя та в суботи, в усі свята Ізраїлевого дому, він приготує жертву за гріх, і жертву хлібну, і цілопалення, і жертви мирні на очищення за Ізраїлів дім. 18Так говорить Господь Бог: У першому місяці, першого дня місяця візьмеш молодого бика з великої худоби, безвадного, й очистиш святиню. 19І візьме священик з крови жертви за гріх, і покропить на одвірок храму та на чотири кути відступу жертівника, і на одвірок брами внутрішнього подвір'я. 20І так зробиш сьомого дня першого місяця за кожного, хто прогрішиться через помилку або з глупоти, і очистите храма. 21У першому місяці, чотирнадцятого дня місяця буде вам Пасха, свято семиденне; будете їсти опрісноки. 22І приготує того дня князь за себе та за ввесь народ Краю бика на жертву за гріх. 23І сім день свята буде він приготовлювати цілопалення для Господа, сім биків і сім баранів безвадних на день, сім день, і жертву за гріх, козла на день. 24І приготовить жертву хлібну, ефу на бика й ефу на барана, а оливи гін на ефу. 25Сьомого місяця, п'ятнадцятого дня місяця в свято буде він приготовлювати те саме, сім день, як жертву за гріх, як цілопалення, так і жертву хлібну, так і оливу.

Chapter 46

1 Так говорить Господь Бог: Брама внутрішнього подвір'я, що звернена на схід, буде замкнена шість день праці, а суботнього дня буде відчинена, і в день новомісяччя буде відчинена. 2І ввійде князь ходом сіней брами ззовні, і стане при одвірку брами, а священики приготують його цілопалення та його мирну жертву, і він поклониться на порозі брами. А брама не буде замкнена аж до вечора. 3І буде вклонятися народ Краю при вході цієї брами в суботи та в новомісяччя перед Господнім лицем. 4А те цілопалення, що князь принесе Господеві суботнього дня, це шість безвадних овець та безвадний баран. 5А жертва мучна ефа на барана, а на овець жертва хлібна, скільки дасть рука його, а оливи гін на ефу. 6А в день новомісяччя молодий бик з великої худоби, безвадний, і шестеро овець та баран будуть безвадні. 7І ефу на бика, і ефу на барана приготує він хлібну жертву, а на овець як сягне рука його, а оливи гін на ефу. 8А коли приходитиме князь, то він увійде ходом сіней брами, і тим же ходом своїм вийде. 9А коли народ Краю буде приходити перед Господнє лице в свята, то хто входить ходом північної брама, щоб поклонитися, вийде ходом брами південної, а хто входить ходом брами південної, вийде ходом брами північної, не вернеться ходом тієї брами, яким увійшов, але вийде протилеглою йому. 10А князь буде серед них: при вході їх ввійде, і при виході їх вийде. 11А в свята та в урочисті дні буде хлібна жертва, ефа на бика й ефа на барана, а на вівці скільки дасть рука його, а оливи гін на ефу. 12А коли князь приготує добровільного дара, цілопалення або мирні жертви, дар для Господа, то відчинять йому браму, що звернена на схід, і приготує своє цілопалення та свої мирні жертви, як готує за суботи, і вийде, і замкнуть браму по його виході. 13А вівцю однорічну, безвадну, приготовиш на цілопалення кожен день для Господа, щоранку приготовиш його. 14А жертву хлібну приготовиш до нього щоранку, шосту частину ефи, а оливи третину гіна, щоб покропити пшеничну муку, це хлібна жертва для Господа, постанови вічні назавжди. 15І приготують вівцю й жертву хлібну та оливу щоранку на стале цілопалення.

16 Так говорить Господь Бог: Коли князь дасть кому зо своїх синів дара зо спадку свого, це буде належати його синам, як їхнє володіння в спадщині. 17А коли він дасть дара з свого спадку одному з своїх рабів, то це буде належати йому аж до року волі його, та й вернеться князеві, бо це його спадок, тільки синам його він належатиме. 18А князь не візьме зо спадку народу, витискаючи їх з їхнього володіння, із свого володіння дасть своїм синам спадок, щоб ніхто з народу Мого не розпорошився зо свого володіння.

19 І впровадив мене входом, що при боці брами, до священних кімнат для священиків, що звернені на північ; і ось там є місце на їхньому задньому боці на захід. 20І сказав він мені: Оце місце, де священики будуть варити жертву за провину та жертву за гріх, де будуть пекти жертву хлібну, щоб не виносити до зовнішнього подвір'я, і не посвятити народа. 21І він вивів мене до зовнішнього подвір'я, і провів мене по чотирьох рогах подвір'я, і ось ще подвір'я на кожному розі подвір'я. 22На чотирьох рогах подвір'я були малі подвір'я, сорок ліктів завдовж і тридцять завшир, міра одна для них чотирьох, простокутні. 23І був ряд каміння навколо них, навколо них чотирьох, і пороблені кухні під горожею навколо. 24І сказав він мені: Оце дім кухарів, що там варять слуги храму жертву народові.

Chapter 47

1 І він вернув мене до дверей храму, аж ось виходить вода з-під порога храму на схід, бо перед того храму на схід. А вода сходила здолу, з правого боку храму, з півдня від жертівника. 2І він випровадив мене в напрямі брами на північ, і провів мене навколо зовнішньою дорогою до зовнішньої брами, дорогою, зверненою на схід; і ось вода виприскувала з правого боку. 3І вийшов цей чоловік на схід, а шнур був у його руці, і він відміряв тисячу ліктів, і перепровадив мене водою, водою по кістки. 4І відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою, водою по коліна; і відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою по стегна. 5І відміряв він ще тисячу, і був потік, якого я не міг перейти, бо стала великою та вода на пливання, потік, що був неперехідний. 6І сказав він мені: Чи ти бачив це, сину людський? І повів мене, і вернув мене на берег цього потоку. 7А коли я вернувся, то ось на березі потоку дуже багато дерев з цього й з того боку. 8І сказав він до мене: Ця вода виходить до східньої округи, і сходить на степ, і сходить до моря, до води солоної, і вздоровиться вода. 9І станеться, всяка жива душа, що роїться скрізь, куди приходить той потік, буде жити, і буде дуже багато риби, бо ввійшла туди та вода, і буде вздоровлена, і буде жити все, куди пройде той потік. 10І станеться, стануть при ньому рибаки від Ен-Ґеді й аж до Ен-Еґлаїму; вода буде місцем розтягнення неводу, їхня риба буде за родом своїм, як риба Великого моря, дуже численна. 11Його ж багна та калюжі його не будуть уздоровлені, на сіль вони дані. 12А над потоком виросте на його березі з цього й з того боку всяке дерево їстивне; не опаде його листя, і не перестане плід його, кожного місяця буде давати первоплоди, бо вода його вона зо святині виходить, і буде плід його на їжу, а його листя на лік.

13 Так говорить Господь Бог: Оце границя, що ви посядете собі цю землю для дванадцяти Ізраїлевих племен; Йосип матиме два уділи. 14І посядете її як один, так і другий, бо, прирікаючи, підняв Я був руку Свою дати її вашим батькам, і припаде цей Край вам у спадщину. 15А оце границя Краю: на північному кінці від Великого моря напрямець до Хетлону, як іти до Цедаду, 16Хамат, Берота, Сівраїм, що між границею Дамаску та між границею Хамату, середущий Хацар, що при границі Хаврану. 17І буде границя від моря: Хацар-Енон, границя Дамаску на північ, і границя Хамату. Це північний кінець. 18А східній кінець, з-між Хаврану та з-між Дамаску, і з-між Ґілеаду та з-між Ізраїлевого краю Йордан; від границі аж до східнього моря відміряєте. Це східній кінець. 19А південний кінець, на південь: від Тамару аж до води Мерівот-Кадешу, потоку, до Великого моря. Це південний кінець, на південь. 20А західній кінець Велике море, від границі аж навпроти того, де йти на Хамат. Це західній кінець. 21І поділите цю землю собі, Ізраїлевим племенам. 22І станеться, поділите її жеребком на спадок собі та чужинцям, що мешкають серед вас, що породили синів серед вас, і стануть вам, як тубільці між синами Ізраїлевими; з вами вони кинуть жеребка про спадок серед Ізраїлевих племен. 23І станеться, у тому племені, де мешкатиме з ним той чужинець, там дасте його спадок, говорить Господь Бог.

Chapter 48

1 А оце імена племен: Від північного кінця по боці дороги до Хетлону, де йти до Хамату, Хацар-Енан, на границі Дамаску на північ, по боці Хамату, і будуть вони йому від східнього кінця аж до моря, один уділ Данові. 2А при границі Дана від східнього кінця й аж до кінця західнього, один уділ Ассирові. 3А при границі Ассира від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Нефталимові. 4А при границі Нефталима від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Манасії. 5А при границі Манасії від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Єфремові. 6А при границі Єфрема від східнього кінця й аж до кінця західнього, один уділ Рувимові. 7А при границі Рувима від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Юді. 8А при границі Юди від східнього кінця аж до кінця західнього буде те приношення, що ви принесете, ділянка на двадцять і п'ять тисяч завшир, а завдовж як одна з частин племен зо східнього кінця аж до кінця західнього, і буде в ній святиня. 9Те приношення, що принесете Господеві, ділянка буде завдовж двадцять і п'ять тисяч, а завшир двадцять тисяч. 10А святе приношення буде для оцих: ділянка священикам на північ двадцять і п'ять тисяч, а на захід завшир десять тисяч, а на схід завшир десять тисяч, а на південь завдовж двадцять і п'ять тисяч, і Господня святиня буде серед того. 11Священиками, посвяченим із синів Садока, що виконували Мою сторожу, що не блукали блуканиною Ізраїлевих синів, як блукали Левити, 12то буде їм приношення з приношення цієї землі, найсвятіша святість, при границі Левитів. 13А Левити відповідно границі священиків, ділянка їм на двадцять і п'ять тисяч завдовж, а завшир десять тисяч, уся довжина двадцять і п'ять тисяч, а ширина десять тисяч. 14І вони не продадуть із цього, і не виміняють, і первоплід землі ні до кого не перейде, бо це святість для Господа. 15А ділянка на п'ять тисяч завширшки й на двадцять і п'ять тисяч завдовжки призначається на оселення й на пасовиська, а саме те місто буде всередині. 16А оце розміри його: північний край чотири тисячі й п'ять сотень, і південний край чотири тисячі й п'ять сотень, і від східнього краю чотири тисячі й п'ять сотень, а західній край чотири тисячі й п'ять сотень. 17І буде пасовисько для міста, на північ двісті й п'ятдесят, і на південь двісті й п'ятдесят, і на схід двісті й п'ятдесят, і на захід двісті й п'ятдесят. 18А позостале на довжину навпроти святого приношення десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, і буде воно навпроти святого приношення, і буде плід його на хліб робітникам міста. 19А робітники міста будуть оброблювати його зо всіх Ізраїлевих племен. 20Усе приношення ділянка на двадцять і п'ять тисяч завдовж і на двадцять і п'ять тисяч завшир, чотирикутнє, і піднесене святе приношення понад володіння міста. 21А позостале для князя, з цього й з того боку святого приношення та володіння міста перед тими двадцятьма й п'ятьма тисячами приношення аж до границі на схід та на захід, навпроти тих двадцяти й п'яти тисяч аж до границі на захід, навпроти частин племен, це князеві, і буде святе приношення, а святиня дому серед них. 22А з володіння Левитів і з володіння міста серед того, що буде князеві, між границею Юди й між границею Веніямина, буде це князеві. 23А решта племен від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Веніяминові. 24А при границі Веніямина від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Симеонові. 25А при границі Симеона від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Іссахарові. 26А при границі Іссахара від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Завулонові. 27А при границі Завулона від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Ґадові. 28А при границі Ґада до границі південної, на півдні, то буде границя від Тамару до води Меріват-Кадешу, потоку, до Великого моря. 29Оце Край, що поділите жеребком у спадок Ізраїлевим племенам, і це їхні уділи, говорить Господь Бог. 30А оце виходи міста: з північного кінця чотири тисячі й п'ять сотень міри.

31 А міські брами на імена Ізраїлевих племен, три брамі на північ: одна брама Рувимова, одна брама Юдина, одна брама Левієва. 32А при східньому кінці чотири тисячі й п'ять сотень, а брам троє: одна брама Йосипова, одна брама Веніяминова, одна брама Данова. 33І південний край чотири тисячі й п'ять сотень міри, а брам троє: одна брама Симеонова, одна брама Іссахарова, одна брама Завулонова. 34Західній кінець чотири тисячі й п'ятьсот, три їхні брамі: одна брама Ґадова, одна брама Ассирова, одна брама Нефталимова. 35Навколо вісімнадцять тисяч. А ім'я міста з того дня: Тут Господь.

Daniel

Chapter 1

1 За третього року царювання Йоякима, Юдиного царя, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, до Єрусалиму, та й обліг його. 2І дав Господь в його руку Йоякима, Юдиного царя, та частину посуду Божого дому, і він вірправив їх до краю вавилонського, до дому свого бога, а посуд відправив до скарбничного дому свого бога. 3І сказав цар до Ашпеназа, начальника його евнухів, щоб привести з Ізраїлевих синів, і з царського, і з шляхетського роду, 4юнаків, що нема в них жодної вади, і вони вродливого вигляду та розумні в усякій мудрості, і здібні до знання, і розуміють науку, і щоб у них була моторність служити в царському палаці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв. 5І призначив їм цар щоденну поживу, з царської їжі та з вина, що сам його пив, а на їхнє виховання три роки, а по закінченні їх стануть вони перед царським обличчям. 6І були серед них з Юдиних синів Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. 7А начальник евнухів дав їм інші імена, і дав Даниїлові ім'я Валтасар, а Ананії Шадрах, а Мисаїлові Мешах, а Азарії Авед-Неґо.

8 І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться їжею царя та питвом, що той сам його пив, і просив від начальника евнухів, щоб не осквернитися. 9І дав Бог Даниїлові ласку та милість перед начальником евнухів. 10І сказав начальник евнухів до Даниїла: Боюсь я свого пана царя, бо він визначив вашу їжу та ваше питво. Бо коли б він побачив ваше обличчя худішим, ніж у тих юнаків, що вашого віку, то ви зробите мою голову винуватою перед царем. 11І сказав Даниїл до старшого, якого начальник евнухів призначив над Даниїлом, Ананією, Мисаїлом та Азарією: 12Випробуй но своїх рабів десять день, і нехай дають нам із ярини, і ми будемо їсти, та воду і будемо пити. 13І нехай з'являться перед тобою наші обличчя та обличчя тих юнаків, що їдять царську їжу, і згідно з тим, що побачиш, зроби зо своїми рабами. 14І той послухався їх у цьому, і випробовував їх десять день. 15А по десяти днях їхній вигляд виявився кращим, і вони були здоровіші на тілі, аніж усі ті юнаки, що їли царську їжу. 16І цей старший відносив їхню їжу та вино їхнього пиття, а давав їм ярину.

17 А ці четверо юнаків, дав їм Бог пізнання та розуміння в кожній книжці та мудрості, а Даниїл розумівся на всякому видінні та снах. 18А на кінець тих днів, коли цар сказав привести їх, то начальник евнухів привів їх перед обличчя Навуходоносорове. 19І цар розмовляв з ними, і зо всіх них жоден не був знайдений таким, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. І вони ставали перед царським обличчям. 20А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх удесятеро мудрішими від усіх чарівників та заклиначів, що були в усьому його царстві. 21І був Даниїл там аж до першого року царя Кіра.

Chapter 2

1 А за другого року Навуходоносорового царювання приснилися Навуходоносорові сни. І занепокоївся дух його, і сон його утік від нього. 2І сказав цар покликати чарівників та заклиначів, і чаклунів та халдеїв, щоб розповіли цареві його сни. І вони поприходили, і поставали перед царським обличчям. 3І сказав до них цар: Снився мені сон, і занепокоївся дух мій, щоб пізнати той сон. 4А халдеї говорили цареві по-арамейському: Царю, живи навіки! Розкажи перше сон своїм рабам, а ми об'явимо розв'язку. 5Цар відповів та й сказав до халдеїв: Моє слово невідкличне: якщо ви не розповісте мені сна та його розв'язку, будете почетвертовані, а ваші доми обернуться в руїни. 6А якщо ви розповісте сон та його розв'язку, одержите від мене дари й нагороду та велику честь; тому об'явіть мені сон та його розв'язку. 7Вони відповіли вдруге та й сказали: Цар перше розкаже сон своїм рабам, а ми об'явимо розв'язку. 8Цар відповів та й сказав: Я знаю напевно, що ви хочете виграти час, бо бачите, що слово моє невідкличне. 9Якщо ви не розкажете мені сна, то один у вас задум, бо ви змовилися говорити передо мною лож та неправду, аж поки зміниться час. Тому розкажіть мені сон, і я пізнаю, що ви об'явите мені, і його розв'язку. 10Халдеї відповіли перед царем та й сказали: Нема на суходолі людини, що могла б об'явити цареву справу, бо жоден великий та панівний цар не питався такої речі від жодного чарівника й заклинача та халдея. 11А справа, про яку питається цар, тяжка, і немає таких, що об'явили б її перед царем, окрім богів, що не мають своїх мешкань разом із тілом. 12За це цар розгнівався, та сильно розпінився, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреців. 13І вийшов наказ, і вбивали мудреців, і шукано Даниїла та його товаришів, щоб повбивати.

14 Того часу Даниїл розповів розважно та розумно Арйохові, начальникові царської сторожі, що вийшов був побивати вавилонських мудреців. 15Він заговорив та й сказав Арйохові, царському владиці: Чому такий жорстокий наказ від царя? Тоді Арйох розповів Даниїлові справу. 16І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому часу, і він об'явить цареві розв'язку сна. 17Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідомив про справу товаришів своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію, 18щоб просили милости від Небесного Бога на цю таємницю, щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців. 19Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні, і Даниїл прославив Небесного Бога. 20Даниїл заговорив та й сказав: Нехай буде благословенне Боже Ім'я від віку й аж до віку, бо Його мудрість та сила. 21І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним. 22Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в темряві, а світло спочиває з Ним. 23Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та славлю Тебе, що Ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкрив мені, що я від Тебе просив, бо Ти відкрив нам справу цареву.

24 Потому Даниїл пішов до Арйоха, якого цар призначив вигубити вавилонських мудреців. Пішов він та й так йому сказав: Не губи вавилонських мудреців! Заведи мене перед царя, і я об'явлю цареві розв'язку сна. 25Тоді Арйох негайно привів Даниїла перед царя, та й сказав йому так: Знайшов я мужа з синів Юдиного вигнання, що об'явить цареві розв'язку сна. 26Цар заговорив та й сказав Даниїлові, що йому було ймення Валтасар: Чи ти можеш об'явити мені сон, якого я бачив, та його розв'язку? 27Даниїл відповів перед царем та й сказав: Таємниці, про яку питається цар, не можуть об'явити цареві ані мудреці, ані заклиначі, ані чарівники, ані віщуни. 28Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя Навуходоносора про те, що буде в кінці днів. Твій сон та видіння твоєї голови на ложі твоїм оце вони: 29Тобі царю, приходили на ложе твоє думки твої про те, що буде потім, а Той, Хто відкриває таємницю, показав тобі те, що буде. 30А мені ця таємниця відкрита не через мудрість, що була б у мені більша від мудрости всіх живих, а тільки на те, щоб об'явити цареві розв'язку, і ти пізнаєш думки свого серця.

31 Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, бовван цей величезний, а блиск його дуже сильний; він стояв перед тобою, а вигляд його був страшний. 32Цей бовван такий: голова його з чистого золота, груди його та рамена його зо срібла, нутро його та стегно його з міді, 33голінки його з заліза, ноги його частинно з заліза, а частинно з глини. 34Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, і розторощив їх. 35Того часу розторощилося, як одне, залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю. 36Оце той сон, а його розв'язку зараз скажемо перед царем. 37Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу. 38І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти голова, що з золота. 39А по тобі постане інше царство, нижче від тебе, і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над усією землею. 40А царство четверте буде сильне, як залізо, бо залізо товче й розбиває все, так і воно стовче й розіб'є, як залізо, що все розбиває. 41А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене царство, і в ньому буде трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейкою глиною. 42А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде сильна, а частина буде ламлива. 43А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною. 44А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки. 45Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!

46 Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові, і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі! 47Цар відповів Даниїлові та й сказав: Направду, що ваш Бог це Бог над богами та Пан над царями, і Він відкриває таємниці, коли міг ти відкрити оцю таємницю! 48Тоді цар звеличив Даниїла, і дав йому численні дарунки, і вчинив його паном над усім вавилонським краєм, і великим провідником над усіма вавилонськими мудрецями. 49А Даниїл просив від царя, і він призначив над справами вавилонського краю Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, а Даниїл був при царському дворі.

Chapter 3

1 Цар Навуходоносор зробив був золотого боввана, заввишки йому шістдесят ліктів, завширшки йому шість ліктів. Він поставив його в долині Дура в вавилонській окрузі. 2І цар Навуходоносор послав зібрати сатрапів, заступників, підсатрапів, радників, суддів, вищих урядників та всіх округових володарів, щоб прийшли на посвячення боввана, якого поставив цар Навуходоносор. 3Того часу зібралися сатрапи, заступники, підсатрапи, радники, скарбники, судді, вищі урядники та всі округові володарі, щоб посвятити боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і поставали навпроти боввана, якого поставив Навуходоносор. 4А оповісник закликав лунким Голосом: До вас говориться, народи, люди та язики! 5Того часу, коли ви почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря, флейти та всілякого роду музику, падайте й поклоніться золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор. 6А той, хто не впаде й не поклониться, тієї хвилі буде вкинений до середини палахкотючої огненної печі. 7Тому того часу, як усі народи почують голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря та всілякого роду музику, попадають всі народи, люди та язики, і поклоняться золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор.

8 А цього часу наблизилися халдейські мужі, і доносили на юдеїв. 9Вони заговорили та й сказали цареві Навуходоносорові: Царю, живи навіки! 10Ти царю, видав наказа, щоб кожен чоловік, хто почує голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всілякої музики, упав і поклонився золотому бовванові. 11А той, хто не впаде й не поклониться, буде вкинений до середини палахкотючої огненної печі. 12Є юдейські мужі, яких ти призначив над справами вавилонської округи, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, ці мужі не звернули на тебе, царю, уваги: богам твоїм не служать, і золотому бовванові, якого ти поставив, не вклоняються. 13Тоді Навуходоносор у гніві та в лютості наказав привести Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, і того часу цих людей привели перед царя. 14Навуходоносор заговорив та й сказав їм: Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, чи це правда, що ви моїм богам не служите, а золотому бовванові, якого я поставив, не вклоняєтеся? 15Тепер, якщо ви готові, щоб того часу, коли почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всіляких родів музику, попадали й кланялися бовванові, якого я зробив. А якщо ви не поклонитеся, тієї години будете вкинені до середини палахкотючої огненної печі, і хто той Бог, що врятує вас від моїх рук? 16Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли та й сказали цареві Навуходоносорові: Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово. 17Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю! 18А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися!

19 Тоді Навуходоносор переповнився лютістю, і вигляд його обличчя змінився проти Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. Він відповів, і наказав напалити піч усемеро понад те, як повинно було напалити її. 20І він наказав хоробрим військовим мужам, що були в його війську, зв'язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, щоб укинути до палахкотючої огненної печі. 21Того часу ці мужі були пов'язані в своїх плащах, у своїх сорочках і в своїх шапках, і в своїх убраннях, і були повкидані до середини палахкотючої огненної печі. 22А що слово царя було гостре, то піч напалена була надзвичайно сильно, так що тих мужів, що підіймали, щоб укинути Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, забило їх огняне полум'я. 23А ці три мужі, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, упали до середини палахкотючої огненної печі пов'язані. 24Тоді цар Навуходоносор здивувався, і поспішно встав, заговорив та й сказав до своїх радників: Чи ж не трьох зв'язаних мужів ми кинули до середини огню? Ті відповіли та й сказали цареві: Певне, царю! 25Він відповів та й сказав: Таж я бачу чотирьох мужів непов'язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина! 26Тоді Навуходоносор наблизився до челюстів палахкотючої огненної печі, заговорив та й сказав: Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Його, Бога Всевишнього, вийдіть і прийдіть! Тоді Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з середини огню. 27І зібралися сатрапи, заступники, і підсатрапи, і цареві радники, та й побачили тих мужів, що огонь не мав сили над їхнім тілом, і не опалився волос їхньої голови, і їхні плащі не змінилися, і запах огню не ввійшов у них.

28 Навуходоносор заговорив та й сказав: Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола, і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього. І вони не послухалися царського слова, і дали свої тіла на огонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого. 29А тепер від мене видається наказ, що кожен з народу, люду та язика, який скаже що згірдливе на Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде почетвертований, а дім його обернений буде на сміття, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце. 30Того часу цар зробив, щоб добре велося Шадрахові, Мешахові та Авед-Неґові в вавилонській окрузі.

Chapter 4

1 (3-31) Цар Навуходоносор, до всіх народів, племен та язиків, що мешкають на всій землі: Нехай вам примножиться мир! 2(3-32) Знаки та чуда, які зробив зо мною Всевишній Бог, уважаю за відповідне об'явити. 3(3-33) Які великі Його знаки, й які потужні Його чуда! Царство Його царство вічне, а Його панування з покоління в покоління!

4 (4-1) Я, Навуходоносор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у палаті своїй. 5(4-2) Я бачив сон, і він настрашив мене, а думки на моєму ложі та видіння моєї голови налякали мене. 6(4-3) І був виданий від мене наказ привести перед мене всіх вавилонських мудреців, щоб вони об'явили мені розв'язку сна. 7(4-4) Того часу поприходили чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, та вони не об'явили мені його розв'язки. 8(4-5) І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я Валтасар, як ім'я мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав: 9(4-6) Валтасаре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його розв'язку. 10(4-7) А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина його велика. 11(4-8) Це дерево стало велике та сильне, і вишина його сягала до Неба, а його обвід до кінця всієї землі. 12(4-9) Віття його гарне, плід його великий, а в ньому пожива для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його галуззях мешкали птахи небесні, і з нього живилося кожне тіло. 13(4-10) Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий. 14(4-11) І він кликнув із силою, і так проказав: Зрубайте це дерево, і повідрубуйте галуззя його, позривайте віття його, і порозсипайте його плід. Нехай розійдеться з-під нього звірина, а птахи з галуззя його! 15(4-12) Та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві. І небесною росою нехай він зрошується, а його частка зо звіриною на польовій траві. 16(4-13) Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним. 17(4-14) Через постанову Сторожів Божих це слово, а повідженням Святих ця річ, аж прийде до того, що пізнають живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним. 18(4-15) Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, скажи його розв'язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв'язки, а ти можеш, бо в тобі дух Святого Бога.

19 (4-16) Тоді Даниїл, що ім'я йому Валтасар, остовпів на одну годину, і думки його перестрашили його. Цар заговорив та й сказав: Валтасаре, нехай не страшить тебе цей сон та його розв'язка! Валтасар відповів та й сказав: Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його розв'язка на твоїх би неприятелів! 20(4-17) Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне, і вишина його сягала до неба, а обвід його на всю землю, 21(4-18) а віття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива для всіх, під ним мешкала польова звірина, а на його галуззях перебували птахи небесні, 22(4-19) ти, царю, той, що став великий та потужний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небес, а панування твоє до кінців землі. 23(4-20) А що цар бачив Божого Сторожа та Святого, який сходив із небес, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві; і небесною росою нехай він зрошується, а його частка з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів, 24(4-21) то ось розв'язка, царю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя: 25(4-22) І тебе виженуть від людей, і з польовою звіриною буде пробування твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче. 26(4-23) А що сказали позоставити пня кореня дерева, твоє царство позостанеться тобі, якщо ти пізнаєш, що панує небо. 27(4-24) Тому, царю, нехай буде до вподоби моя рада тобі, зламай же свої гріхи справедливістю, а свої провини милістю для вбогих, щоб твій мир був довготривалий.

28 (4-25) Усе це сталося над царем Навуходоносором. 29(4-26) На кінці дванадцяти місяців проходжувався він по царському палацу в Вавилоні. 30(4-27) Цар заговорив та й сказав: Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти? 31(4-28) Ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: Тобі говорять, царю Навуходоносоре: Оце царство відходить від тебе! 32(4-29) І від людей тебе відлучать, і з польовою звіриною буде пробування твоє, тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки не пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче. 33(4-30) Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір'я орлине, а його пазурі як у птахів.

34 (4-31) А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвалив я та славив, що Його панування панування вічне, а царство Його з покоління в покоління. 35(4-32) А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш? 36(4-33) Того часу вернувся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя вернулася на мене. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поставлений знову, і мені була додана дуже велика величність. 37(4-34) Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити.

Chapter 5

1 Цар Валтасар справив велике прийняття для тисячі своїх вельмож, і на очах тієї тисячі пив вино. 2Коли вино опанувало розум, Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд, який виніс був його батько Навуходоносор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили цар та вельможі його, його жінки та його наложниці. 3Тоді принесли золотий посуд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили з них цар та вельможі його, жінки його та його наложниці. 4Пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних. 5Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки, і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу, і цар бачив зарис руки, що писала. 6Тоді змінилася ясність царя, і думки його настрашили його, ослабіли суглоби крижів його, і билися коліна його одне об одне. 7Цар сильно закричав привести заклиначів, халдеїв та віщунів. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудрецям: Кожен муж, що прочитає це писання й об'явить мені його розв'язку, той зодягне пурпуру й золотого ланцюга на свою шию, і буде панувати третім у царстві. 8Тоді поприходили всі царські мудреці, та не могли прочитати писання й об'явити цареві його розв'язку. 9Тоді цар Валтасар сильно перестрашився, а його ясність змінилася на ньому, і його вельможі були безрадні.

10 На слова царя та вельмож його ввійшла до дому прийняття цариця. Цариця заговорила та й сказала: Царю, живи навіки! Нехай не страшать тебе думки твої, а ясність твоя нехай не міняється! 11Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богів, а за днів твого батька в ньому знаходилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богів. І цар Навуходоносор, твій батько, настановив його начальником чарівників, заклиначів, халдеїв, віщунів, батько твій цар, 12бо в ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім'я Валтасар, знаходився надмірний дух, і знання та розум розв'язувати сни, і висловлювати загадки та розплутувати вузли. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить розв'язку! 13Того часу Даниїл був приведений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигнання, яких вивів цар, мій батько, з Юдеї? 14І чув я про тебе, що в тобі дух богів, і що в тобі знаходиться ясність, і розум та надмірна мудрість. 15А тепер були приведені перед мене мудреці, заклиначі, щоб прочитали оце писання, і розповіли мені його розв'язку, та не могли вони висловити розв'язки цієї речі. 16А я чув про тебе, що ти можеш розв'язувати недовідоме, і розплутувати вузли. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писання, і розповісти мені його розв'язку, то зодягнеш пурпуру, а золотий ланцюг на твою шию, і ти будеш панувати третім у царстві. 17Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: Твої дари нехай будуть тобі, а дарунки свої давай іншим. Це писання я прочитаю цареві, і розповім тобі його розв'язку. 18Ти, царю, Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоносорові царство, і велич, і славу та пишноту. 19А через велич, яку Він дав був йому, всі народи, племена та язики тремтіли та лякалися перед ним, бо кого він хотів забивав, а кого хотів лишав при житті, і кого хотів підіймав, а кого хотів понижував. 20А коли загордилося його серце, а дух його ще більше запишнів, він був скинений з трону свого царства, і його слава була взята від нього. 21І він був вигнаний з-поміж людських синів, і серце його було зрівняне зо звіриним, а пробування його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зрошувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людському царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче. 22А ти, сину його Валтасаре, не смирив свого серця, хоч усе це знав. 23І ти піднісся понад Небесного Господа, і посуд храму Його принесли перед тебе, а ти та вельможі твої, жінки твої та наложниці твої пили з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв. 24Того часу від Нього посланий зарис руки, і написане оце писання. 25А оце писання, що написане: Мене, мене, текел упарсін. 26Ось розв'язка цієї речі: Мене порахував Бог царство твоє, і покінчив його. 27Текел ти зважений на вазі, і знайдений легеньким. 28Перес поділене царство твоє, і віддане мідянам та персам. 29Тоді наказав Валтасар, і надягли на Даниїла пурпуру, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім пануючим у царстві.

30 Тієї ж ночі був забитий Валтасар, цар халдейський. 31(6-1) А мідянин Дарій одержав царство в віці шостидесяти й двох років.

Chapter 6

1 (6-2) Сподобалося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством. 2(6-3) А вище від них три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатрапи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодований. 3(6-4) Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством. 4(6-5) Тоді найвищі урядники та сатрапи стали шукати причини оскаржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи вади знайти не могли, бо той був вірний, і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього. 5(6-6) Тоді ці люди сказали: Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога.

6 (6-7) Тоді найвищі урядники та ті сатрапи поспішили до царя, і так йому говорили: Царю Даріє, живи навіки! 7(6-8) Нарадилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатрапи, радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев'ячої ями. 8(6-9) Тепер, царю, затверди цю заборону, і напиши це писання, яке не могло б бути змінене за законом мідян та персів, що не міг би бути відмінений. 9(6-10) Тому цар Дарій написав це писання та заборону. 10(6-11) А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим.

11 (6-12) Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога. 12(6-13) Тоді вони підійшли й розповіли перед царем про царську заборону: Чи ж не написав ти заборони, що кожна людина, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи людини, окрім від тебе, царю, буде вкинена до лев'ячої ями? Цар відповів та й сказав: Це слово певне, як право мідян та персів, що не може бути відмінене. 13(6-14) Тоді вони відповіли та й сказали перед царем: Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о царю, та на заборону, яку написав ти, і в три усталені порі на день приносить свою молитву. 14(6-15) Тоді цар, як почув це слово, сильно засмутився, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до заходу сонця силувався визволити його. 15(6-16) Того часу ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: Знай, царю, що за правом мідян та персів усяка заборона та постанова, яку цар установить, не може буде змінена. 16(6-17) Тоді цар звелів, і привели Даниїла, та й кинули до лев'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: Твій Бог, що ти Йому служиш, Він завжди врятує тебе! 17(6-18) І принесений був один камінь, і був покладений на отвір ями, а цар запечатав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмож, що не буде змінена Даниїлова справа.

18 (6-19) Тоді цар пішов до свого палацу, і провів ніч у пості, і до нього не впроваджено наложниці, а сон його помандрував від нього. 19(6-20) Того часу цар устав за зірниці на світанку, і в поспіху пішов до лев'ячої ями. 20(6-21) А як цар наближався до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Даниїле, рабе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів? 21(6-22) Тоді Даниїл заговорив із царем: Царю, навіки живи! 22(6-23) Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені, бо перед Ним знайдено було мене невинним, а також перед тобою, царю, я не зробив шкоди. 23(6-24) Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був виведений з ями, і жодної шкоди не знайдено на ньому, бо він вірував у Бога свого. 24(6-25) І сказав цар, і привели тих мужів, що донесли на Даниїла, і повкидали до лев'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жінок. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапали їх, і поторощили всі їхні кості.

25 (6-26) Того часу цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, що мешкали по всій землі: Нехай мир вам примножиться! 26(6-27) Від мене виданий наказ, щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця. 27(6-28) Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев'ячої сили. 28(6-29) І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського.

Chapter 7

1 За першого року Валтасара, царя вавилонського, бачив Даниїл сон та пророцьке видіння голови своєї на своєму ложі. Того часу записав він сон, сказавши з нього головне. 2Даниїл заговорив та й сказав: Бачив я в своєму видінні вночі, аж ось чотири небесні вітри вдарили на Велике море. 3І чотири великі звірі піднялися з моря, різні один від одного. 4Передній був, як лев, а крила в нього орлині. Я бачив, аж ось були вирвані йому крила, і він був піднятий від землі, і поставлений на ноги, як людина, і серце людське було йому дане. 5А ось звір інший, другий, подібний до ведмедя, і був поставлений на одному боці, і було три ребрі в його пащі між зубами його. І йому сказали так: Уставай, їж багато м'яса! 6Потому я бачив, аж ось звір інший, мов пантера, а в нього на спині чотири пташині крилі. Цей звір мав чотири голові, і була йому дана влада. 7Потому я бачив у видіннях тієї ночі, аж ось четвертий звір, страшний і грізний, та надмірно міцний, і в нього великі залізні зуби. Він жер та торощив, а решту ногами своїми топтав, і він різнився від усіх звірів, що були перед ним, і мав десять рогів. 8Я приглядався до тих рогів, аж ось поміж ними піднісся ріг інший, малий, а три з тих передніх рогів були вирвані з коренем перед ним. І ось у того рога очі, як очі людські, і уста, що говорили про великі речі.

9 Я бачив, аж ось поставили престоли, і всівся Старий днями. Одежа Його біла, як сніг, а волосся голови Його немов чиста вовна, а престол Його огняне полум'я, колеса Його палахкотючий огонь. 10Огненна річка пливла й виходила з-перед Нього; тисяча тисяч служили Йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним; суд усівся, і розгорнулися книги. 11Я бачив того часу, що від голосу великих слів, які цей ріг говорив, я бачив, аж ось був забитий той звір, і було погублене тіло його, і було віддане на спалення огню. 12А решті тих звірів відняли їхнє панування, а довгота в житті була їм дана аж до усталеного часу та години. 13Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього. 14І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване.

15 Дух мій, Даниїлів, був засумований через це, і видіння голови моєї стурбували мене. 16Я наблизився до одного з тих, що стояли, і поспитався від нього про істоту всього того. І він сказав мені, і познайомив мене з розв'язкою цих речей. 17Ці великі звірі, що їх чотири, це чотири царі встануть з землі. 18І приймуть царство святі Всевишнього, і будуть міцно держати царювання аж навіки, і аж на віки віків. 19Тоді хотів я знати певне про четвертого звіра, що різнився від їх усіх, він страшний, надмірний, зуби його залізні, а пазурі його мідяні, він жер та торощив, а решту ногами своїми топтав, 20і про десять рогів, що на його голові, і про іншого, що піднісся, а три через нього випали, і про цього рога, що мав очі, а уста говорили про великі речі, а вид його більший від його друзів. 21Я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими, і переміг їх. 22Аж ось прийшов Старий днями, і даний був суд святим Всевишнього, і надійшов умовлений час, і царство взяли святі. 23Він так сказав: Четвертий звір четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розторощить її. 24А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів. 25І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу. 26Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця. 27А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування Йому будуть служити й будуть слухняні. 28Аж поти кінець цього слова. Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово я заховав у своїм серці.

Chapter 8

1 За третього року царювання царя Валтасара з'явилося мені, Даниїлові, видіння по тому, що з'явилося мені перше. 2І бачив я в видінні, і сталося в моєму видінні, а я був у твердині Шушані, що в окрузі Еламі, і бачив я в видінні, ніби я був над потоком Улай. 3І звів я очі свої та й побачив, аж ось один баран стоїть перед потоком, і в нього два роги. А обидва ці роги високі, і один вищий від другого, а той вищий виріс наостанку. 4Я бачив барана, що колов на захід, і на північ, і на південь, і жоден звір не міг стати проти нього, і не було нікого, хто б урятував від його руки. І він робив за своїм уподобанням, і став величний. 5І я придивлявся, аж ось козел з кіз приходить із заходу по поверхні всієї землі, і не дотикається до землі. А той козел мав подобу рога між своїми очима. 6І прийшов він до того барана, що мав ті два роги, якого я бачив, що стояв перед потоком, і помчав на нього в лютості своєї сили. 7І я бачив його, що він добіг аж до барана, і роз'ярився на нього, та й ударив того барана, і зламав йому ті два роги, а в барана не було сили стати проти нього. І той кинув його на землю, і потоптав його, і не було нікого, хто б вирятував барана від його руки. 8А козел з кіз став аж надто великий. А коли він зміцнився, то був зламаний той великий ріг, а замість нього виросли чотири подобі рога на чотири вітри неба. 9А з одного з них вийшов один малий ріг, і з малого став дуже великий до півдня, і до сходу, і до Пишноти. 10І він побільшився аж до війська небесного, і скинув на землю декого з війська, із зір, і потоптав їх. 11І він побільшився аж до Вождя того війська, і від Нього була віднята стала жертва, і покинене місце святині Його. 12І буде віддане йому військо враз із щоденною службою через гріхи, і він кине правду на землю, і зробить, і матиме успіх. 13І почув я одного святого, що говорив. А інший святий сказав до того, що говорив: Аж доки це видіння про сталу жертву та про нищівний гріх, доки святиня й військо віддані на топтання? 14І відказав він мені: Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків, тоді буде визнана очищеною святиня.

15 І сталося, коли я, Даниїл, бачив те видіння, і шукав значення його, ось став передо мною ніби муж. 16І почув я поміж берегами Улаю людський голос, що кликнув і сказав: Гавриїле, виясни йому це видіння! 17І він прийшов туди, де я стояв, а коли він прийшов, я настрашився й упав на обличчя своє. І сказав він мені: Зрозумій, сину людський, бо на час кінця це видіння! 18А коли він говорив зо мною, я зомлів, і припав своїм обличчям до землі, але він діткнувся до мене, і поставив мене на моєму місці, 19та й сказав: Ось я об'являю тобі, що буде в кінці гніву, бо на кінець призначеного часу це видіння. 20Той козел, якого ти бачив, що мав ті два роги, це царі мідян та персів. 21А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар. 22А той зламаний ріг, і що стали на його місці чотири, це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі. 23А в кінці їхнього царства, коли покінчать своє ті грішники, постане цар нахабний та вправний у підступах. 24І зміцніє його сила, але не його власною силою, і дивно винищить він, і буде мати успіх, і діятиме. І винищить він сильних і народ святих. 25А через свою мудрість буде мати успіх, омана буде в його руці, і він звеличиться в своєму серці. І в часі миру він понищить багатьох, і повстане на Владику над владиками, але без руки буде зламаний. 26А видіння вечора та ранку, про яке було сказано, це правда, та ти сховай це видіння, бо воно відноситься на далекі часи. 27А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів. І встав я, і робив цареву працю, і остовпів з того видіння, але ніхто того не завважив.

Chapter 9

1 За першого року Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян, що зацарював над халдейським царством, 2за першого року його царювання я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії, що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років. 3І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі.

4 І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався й казав: О мій Господи, Боже великий і грізний, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої заповіді! 5Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх. 6І не прислухалися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього народу землі. 7Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для мешканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьких та далеких, по всіх тих краях, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневірення, що допустилися його перед Тобою. 8Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князям нашим та нашим батькам, що згрішили перед Тобою! 9А Господеві, нашому Богові, милість та прощення, бо ми бунтувалися проти Нього, 10і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити законами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків. 11І ввесь Ізраїль переступив Закона Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокляття й та присяга, що написана в Законі Мойсея, Божого раба, бо ми прогрішилися Йому. 12І Він сповнив Своє слово, яке говорив на нас та на наших суддів, що судили нас, щоб спровадити на нас велике зло, такого не було вчинено під цілим небом, яке було вчинене в Єрусалимі! 13Як написано в Мойсеєвому Законі, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха, і щоб порозумнішати в Твоїй правді. 14І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чинах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу. 15А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій народ потужною рукою, і зробив Собі славне Ім'я, як цього дня, згрішили ми, стали несправедливі! 16Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відвернеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та народ Твій відданий на ганьбу для всіх наших околиць. 17І нині прислухайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його благань, і нехай засвітиться Твоє лице над Твоєю спустошеною святинею, ради Господа! 18Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спустошення та те місто, де кликалося Ім'я Твоє в ньому, бо ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість. 19Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім'я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!

20 А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога, 21і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напочатку, швидко прилетів, і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної жертви. 22І він напучував мене, і говорив зо мною та й сказав: Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудрити тебе в розумінні. 23На початку молитов твоїх вийшло слово, і я прийшов об'явити його тобі, бо ти улюблений, і приглянься до цього слова, і придивися до видіння. 24Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих. 25Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу. 26І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення. 27І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя.

Chapter 10

1 За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім'ям Валтасар, а слово це правда та великий труд; і він зрозумів те слово, і мав зрозуміння того видіння. 2Тими днями я, Даниїл, був у жалобі три тижні часу. 3Любої страви я не їв, а м'ясо й вино не входило до моїх уст, і намащуватися не намащувався я аж до виповнення цих трьох тижнів часу. 4А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, це Хіддекел. 5І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу. 6А тіло його як топаз, а обличчя його як вид блискавки, а очі його як огняне полум'я, а рамена його та ноги його ніби блискуча мідь, а звук слів його як гук натовпу. 7А я, Даниїл, сам бачив це видіння, а люди, що були разом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремтіння спало на них, і вони повтікали в укриття. 8А я зостався сам, і бачив це велике видіння, і не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили... 9І почув я голос його слів. А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі.

10 І ось рука доторкнулася до мене, і звела мене на коліна мої та на долоні моїх рук. 11І сказав він до мене: Даниїле, мужу любий, зрозумій ті слова, що я скажу тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе! А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів. 12А він промовив до мене: Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів. 13Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів. 14І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму народові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні. 15А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів. 16І ось хтось, як подоба до людських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: Мій пане, у цьому видінні обернулися на мене болі мої, і я не задержав сили в собі. 17І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу? 18І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене, 19та й сказав: Не бійся, любий мужу, мир тобі! Будь міцний і будь сильний! А коли він говорив зо мною, я зміцнився й сказав: Нехай говорить мій пан, бо я зміцнився! 20І він сказав: Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов? Та тепер я вертаюсь, щоб воювати з перським князем, а коли вийду, то ось прийде грецький князь. 21Але об'являю тобі записане в книзі правди. І немає нікого, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого князя Михаїла.

Chapter 11

1 А я в першому році мідянина Дарія стояв, щоб зміцнити й посилити його. 2А тепер об'явлю тобі правду. Ось іще три царі повстануть для Персії, а четвертий збагатиться багатством, більшим від усіх, а своєю силою в багатстві своїм підбурить усе проти грецького царства. 3І повстане хоробрий цар, і запанує великим пануванням, і робитиме за своїм уподобанням. 4Та коли він повстане, буде зруйноване його царство, і буде розділене на чотири небесні вітри, а не на його нащадків, і не за його пануванням, яким він панував, бо царство його буде вирване й дане іншим, а не їм.

5 І зміцниться південний цар, але один з його князів пересилить його й запанує, його панування панування велике. 6Але по роках вони поєднаються, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб зробити мир. Але не затримає він сили свого рамена, і не встане потомство його, але буде видана вона й ті, що вели її, і та, що її породила, і той, що міцно тримав її за тих часів. 7І повстане один із галузки її кореня на його місце, і він вийде проти війська, і ввійде в твердиню північного царя, і буде діяти проти них, і опанує їх. 8І їхніх богів з їхніми литими бовванами, разом з їхнім улюбленим посудом, золотом та сріблом поведе в неволю до Єгипту, і він роки стоятиме більше від північного царя. 9І він увійде в царство південного царя, але вернеться до своєї землі. 10А сини його озброються, і зберуть натовп численних войовників, і один із них конче піде, і все позаливає, і перейде край, і вернеться, і воюватиме аж до його твердині. 11І розлютиться південний цар, і вийде та й воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике многолюдство, і цей натовп буде відданий у його руку. 12І буде знищений той натовп, і повищиться його серце, і він кине десятитисячки, та не буде сильний. 13І вернеться північний цар, і виставить натовп, більший від першого, а на кінець часів та років він конче прийде з великим військом та з численним маєтком. 14І за того часу багато-хто повстануть на південного царя, а сини насильників твого народу підіймуться, щоб справдилось видіння, і вони спіткнуться. 15І прийде північний цар, і насипле вала, і здобуде твердинне місто, і не встоять рамена півдня та його добірний народ, і не буде сили встояти. 16І робитиме той, хто прийде на нього, за своєю вподобою, і не буде того, хто встояв би перед ним. І стане він у Пишному Краї, і буде погибель у його руці. 17І зверне він своє обличчя, щоб прийти з потугою всього свого царства, і складе договора з ним. І дасть йому молоду дочку за жінку, щоб знищити землю, та це не вдасться, і не станеться йому. 18І зверне він обличчя своє на острови, і здобуде багато. Але вождь спинить йому наругу його, всемеро заплатить йому за наруги його. 19І зверне він своє обличчя до твердинь свого краю, і спіткнеться й упаде, і не буде знайдений. 20А на його місці стане той, що скаже побірникові податків перейти пишноту царства, та за кілька днів від загине, але не від гніву й не від бою.

21 І стане на його місці погорджуваний, та не дадуть йому царської пошани, але він прийде непомітно, й опанує царство лестощами. 22А війська, що затоплювали, він затопить і знищить, і навіть самого володаря, що з ним поєднався. 23А від часу поєднання з ним він робитиме оману, і підійметься, і зміцниться малим народом. 24Він увійде непомітно в ситу округу, і зробить те, чого не робили батьки його та батьки його батьків. Він порозкидає їм награбоване, і здобич, і маєток, і на твердині буде замишляти свої задуми, але до часу. 25І він збудить свою силу та своє серце на південного царя з великим військом. А південний цар підготовиться до війни з військом великим та дуже міцним, та не встоїть, бо замишляють на нього задуми. 26А ті, що їдять його поживу, поб'ють його, і його військо позаливає край, і попадають численні забиті. 27А серце обох цих царів буде на лихе, і при одному столі вони будуть говорити неправду, але не буде успіху, бо кінець буде ще відкладений на означений час. 28І він вернеться до свого краю з великим маєтком, а його серце буде проти святого заповіту; і він зробить, і вернеться до свого краю. 29На умовлений час він повернеться, і прийде на південь, але останнє не буде, як перше. 30І прийдуть на нього кіттейські кораблі, і він налякається, і вернеться, і буде чинити опір святому заповітові, і зробить своє. І він вернеться, і погодиться з тими, хто покинув святий заповіт. 31І повстануть його війська та й зневажать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву, і поставлять гидоту спустошення. 32А тих, хто чинить несправедливе на заповіт, він прихилить через лестощі. А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме. 33А розумні з народу навчать багатьох, але спіткнуться об меча та полум'я, об полон та грабіж якийсь час. 34А коли вони спіткнуться, будуть споможені малою поміччю, хоч до них прилучаться багато-хто лестощами. 35А дехто з тих розумних спіткнуться, щоб очистити себе, і щоб вибрати, і щоб вибілитися аж до кінцевого часу, бо ще час до умовленого часу. 36І буде робити той цар за своїм уподобанням, і підійметься, і повищиться понад усякого бога, і на Бога богів говоритиме дивні речі, і матиме успіх, аж поки не довершиться гнів, бо виконається те, що було вирішене. 37І він не буде придивлятися до богів своїх батьків, і на пожадливість жінок, і на всякого бога не буде дивитися, бо він звеличить себе понад кожного. 38Але він буде віддавати честь богові твердинь на його місці, та богові, якого не знали батьки його, віддаватиме честь золотом, і сріблом, і дорогоцінним камінням, і речами коштовними. 39І він посадить у твердині народа чужого бога. Тому, хто пізнає його, примножить славу, і вчинить їх панами над багатьма, і поділить землю на заплату. 40А в кінцевому часі зудариться з ним південний цар. І кинеться на нього північний цар колесницями, і верхівцями, і численними кораблями, і прийде на краї, і позаливає та перейде їх. 41І він прийде до Пишного Краю, і багато-хто спіткнуться, та оці втечуть від його руки: Едом, і Моав, і останок Аммонових синів. 42І він простягне свою руку на краї, і не втече єгипетський край. 43І він запанує над скарбами золота й срібла, та над усіма коштовними речами Єгипту. А лівійці та етіопляни підуть за ним. 44Але його налякають вістки зо сходу та з півночі, і він вийде з великою лютістю, щоб багатьох погубити та зробити закляттям. 45І поставить намети свого палацу між морями та горою пишної святині. Та він прийде до свого кінця, але не буде йому помічника.

Chapter 12

1 І повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі. 2І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту. 3А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків. 4А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання.

5 І побачив я, Даниїл, аж ось стоять два інші Анголи, один тут при цьому березі річки, а один там при тому березі річки. 6І сказав він до мужа, одягненого в льняну одіж, що був над водою річки: Коли буде кінець цим дивним речам? 7І почув я того мужа, одягненого в льняну одіж, що був над водою річки. І звів він до неба свою правицю та свою лівицю, і присягнув вічно Живим: це буде за час, за часи і за пів часу, і коли скінчиться розбивання сили святого народу, все це сповниться. 8А я це слухав і не розумів. І сказав я: Мій пане, який цьому кінець? 9І він сказав: Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця. 10Багато-хто будуть очищені, і вибіляться, і будуть перетоплені; і будуть несправедливі несправедливими, і цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні зрозуміють. 11А від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення, мине тисяча двісті й дев'ятдесят день. 12Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п'яти день! 13А ти йди до кінця, і відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів!

Hosea

Chapter 1

1 Слово Господнє, що було до Осії, Беерового сина, за днів Уззійї, Йотама, Ахаза, Єзекії, Юдиних царів, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя.

2 Початок того, що Господь говорив через Осію. І сказав Господь до Осії: Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду, бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа. 3І він пішов, і взяв Ґомер, дочку Дівлаїма, і вона зачала, і породила йому сина. 4І сказав Господь до нього: Назви ім'я йому Їзреел, бо ще трохи, і покараю кров Їзреелу на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізраїлевого дому. 5І станеться того дня, і Я зламаю Ізраїлевого лука в долині Їзреел. 6І зачала вона ще, і породила дочку. І сказав Він йому: Назви ім'я їй Ло-Рухама, бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом, бо вже більше не прощу Я їм. 7А над Юдиним домом Я змилуюся, і допоможу їм через Господа, їхнього Бога, але не допоможу їм ані луком, ані мечем, ані війною, кіньми чи верхівцями.

8 І відлучила вона Ло-Рухаму, і зачала знову, і породила сина. 9А Він сказав: Назви ім'я йому Ло-Аммі, бо ви не народ Мій, і Я не буду ваш! 10(2-1) І буде число Ізраїлевих синів, як морський пісок, що його не можна ані зміряти, ані злічити. І станеться, замість того, що говориться їм: Ви не народ Мій, буде їм сказано: Ви сини Бога Живого. 11(2-2) І будуть зібрані разом сини Юдині та сини Ізраїлеві, і настановлять собі одного голову, і повиходять з землі, бо великий день Їзреелу.

Chapter 2

1 (2-3) Скажіть своїм братам: Народ Мій, а своїм сестрам: Помилувана. 2(2-4) Судіться з вашою матір'ю, судіться, бо вона не жінка Моя, а Я не її чоловік, і нехай вона відкине від себе свій блуд, і з-поміж своїх перс свій перелюб, 3(2-5) щоб Я не роздягнув її до нага, і не поставив її такою, як у день її народження, і щоб не зробив Я її пустинею, і не обернув її на суху землю, і не забив її спрагою. 4(2-6) Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блуду, 5(2-7) бо їхня мати блудлива була, та, що ними була вагітна, сором чинила, бо казала вона: Я піду за своїми полюбовниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напої мої.

6 (2-8) Тому то ось Я вкрию твою дорогу тернями, і обгороджу її огорожею, і стежок своїх не знайде вона. 7(2-9) І буде вона гнатися за своїми полюбовниками, але не дожене їх, і буде шукати їх, та не знайде. І скаже вона: Піду я, і вернуся до мого першого чоловіка, бо краще було мені тоді, як тепер. 8(2-10) А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примножив їй срібло та золото, яке вони звернули на Ваала. 9(2-11) Тому то заберу назад Своє збіжжя в його часі, а Мій сік виноградний в його умовленому часі, і заберу Свою вовну та Свій льон, що був на покриття її наготи. 10(2-12) А тепер відкрию її наготу на очах її коханців, і ніхто не врятує її від Моєї руки. 11(2-13) І зроблю кінець усякій радості її, святу її, новомісяччю її, і суботі її, та всякому святковому часові. 12(2-14) І спустошу її виноградника та її фіґове дерево, про які вона говорила: Це мені дар за блудодійство, що дали мені мої полюбовники. А Я оберну їх на ліс, і їх пожере польова звірина! 13(2-15) І навіщу її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздоблювалася ти своєю носовою сережкою та своїм нашийником, і ходила за своїми полюбовниками, а Мене забувала, говорить Господь.

14 (2-16) Тому то ось Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її. 15(2-17) І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії, і вона буде там співати, як за днів своєї молодости, як за дня виходу її з єгипетського краю. 16(2-18) І станеться, того дня говорить Господь ти кликатимеш: Чоловіче мій, і не будеш більше кликати Мене: Мій ваале. 17(2-19) І усуну імена Ваалів з її уст, і вони не будуть більше згадувані своїм іменем. 18(2-20) І складу їм заповіта того дня з польовою звіриною, і з птаством небесним, та з плазуючим по землі, і лука й меча та війну знищу з землі, і покладу їх безпечно. 19(2-21) І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосуддям, і милістю та любов'ю. 20(2-22) І заручуся з тобою вірністю, і ти пізнаєш Господа. 21(2-23) І станеться того дня, Я почую, говорить Господь, почую небо, а воно почує землю, 22(2-24) а земля задоволить збіжжя, і виноградний сік, і оливу, а вони задовольнять Їзреела. 23(2-25) І обсію її Собі на землі, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти народ Мій, а він скаже: Мій Боже!

Chapter 3

1 І сказав Господь мені ще: Іди, покохай жінку, кохану приятелем, але перелюбну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів, і кохаються у виноградних коржиках. 2І я купив її собі за п'ятнадцять шеклів срібла й хомер ячменю та летех ячменю. 3І сказав я до неї: Сиди довгі дні в мене, не будь блудлива, і не будь нічия, також і я буду такий до тебе. 4Бо Ізраїлеві сини будуть сидіти довгі дні без царя та без князя, і без жертви та без камінного стовпа, і без ефода та без домашніх божків. 5Потому Ізраїлеві сини навернуться, і будуть шукати Господа, Бога свого, та царя свого Давида, і за останніх днів з тремтінням обернуться до Господа та до Його добра.

Chapter 4

1 Послухайте слова Господнього, Ізраїлеві сини, бо Господь має прю із мешканцями земними, бо нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізнання. 2Клянуть та неправду говорять, і вбивають та крадуть, і чинять перелюб, поставали насильниками, а кров доторкається крови. 3Тому то в жалобу земля упаде, і стане нещасним усякий мешканець на ній з польовою звіриною й з птаством небесним, і також морські риби погинуть. 4Та тільки ніхто хай не свариться, і хай не плямує ніхто! А народ Мій як суперечник з священиком. 5І спіткнешся ти вдень, і спіткнеться з тобою й пророк уночі, і знищу Я матір твою!

6 Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я! 7Що більше розмножуються, то більше грішать проти Мене. Їхню славу зміню Я на ганьбу! 8Вони жертву за прогріх народу Мого їдять, і до провини його свою душу схиляють. 9І буде священикові, як і народові, і дороги його навіщу Я на нім, і йому відплачу згідно вчинків його. 10І вони будуть їсти, але не наситяться, чинитимуть блуд, та не розмножаться, бо покинули дбати про Господа. 11Блуд і вино та сік виноградний володіють їхнім серцем.

12 Народ Мій допитується в свого дерева, і об'являє йому його палиця, бо дух блудодійства заводить до блуду, і вони заблудили від Бога свого. 13На верховинах гірських вони жертви приносять, і кадять на взгір'ях під дубом, і тополею та теребінтом, бо хороша їхня тінь, тому ваші дочки блудливими стали, а ваші невістки вчиняють перелюб. 14Та не покараю ще ваших дочок, що вони блудодіють, та ваших невісток, що чинять перелюб, як відходять вони з блудодійками і жертви приносять з розпусницями. А народ без знання загибає! 15Якщо ти блудливий, Ізраїлю, нехай Юда не буде провинний! І не ходіть до Ґілґалу, і не приходьте до Бет-Авену, і не присягайте: Як живий Господь! 16Бо Ізраїль зробився упертий, немов та уперта корова. Та тепер Господь пастиме їх, як вівцю на привіллі! 17Прилучивсь до бовванів Єфрем, покинь ти його! 18Збір п'яниць звироднілих учинився розпусним, їхні провідники покохали нечистість. 19Вітер їх похапає на крила свої, і вони посоромляться жертов своїх.

Chapter 5

1 Послухайте цього, священики, і почуйте, Ізраїлів доме, а ви, царський доме, візьміть до вух, бо вам буде суд, бо ви для Міцпи були пасткою й сіткою, розтягненою на Фавор. 2І глибоко вгрузли в розпусті вони, та Я поплямую всіх їх. 3Я знаю Єфрема, а Ізраїль не схований передо Мною, бо тепер блудодійним, Єфреме, ти став, занечистивсь Ізраїль. 4Не дають їхні вчинки вернутись до Бога, бо дух блудодійства в середині їхній, і не відають Господа. 5І гордість Ізраїлева засвідчиться перед обличчям його. А Ізраїль й Єфрем упадуть за провину свою, також Юда із ними впаде. 6З своєю отарою та з своєю худобою вони Господа підуть шукати, але не знайдуть, Він від них віддалився. 7Вони зрадили Господа, бо породили сторонніх дітей, тепер їх пожере молодик разом із частками їхнього поля.

8 Засурміте у рога в Ґів'ї, сурмою в Рамі, закричіть у Бет-Авені за тобою, Веніямине! 9В день картання Єфрем за спустошення стане; поміж племенами Ізраїля Я завідомив про певне. 10Стали зверхники Юди, мов ті, що межу переносять, на них виллю, як воду, Свій гнів! 11Єфрем став пригноблений, судом розбитий, бо він намагався ходити за марнотою. 12І Я буду, як міль, для Єфрема, і мов та гнилизна для дому Юди. 13І побачив Єфрем свою хворість, а Юда свого чиряка, і Єфрем відійшов до Ашшура і послав до царя до великого. Та він вилікувати вас не зможе, і не вигоїть вам чиряка! 14Бо Я немов лев для Єфрема, і немов той левчук дому Юди. Я, Я розшматую й піду, і ніхто не врятує! 15Піду, повернуся до місця Свого, аж поки провини своєї вони не признають, і не стануть шукати Мого лиця. Та в утиску будуть шукати Мене!

Chapter 6

1 Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматував і нас вилікує, ударив і нас перев'яже! 2Оживить він нас до двох день, а третього дня нас поставить, і будемо жити ми перед обличчям Його. 3І пізнаймо, намагаймось пізнати ми Господа! Міцно поставлений прихід Його, мов зірниці, і Він прийде до нас, немов дощ, немов дощ весняний, що напоює землю.

4 Що, Єфреме, зроблю Я тобі, що зроблю тобі, Юдо? Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці, 5тому Я тесав їх пророками, позабивав їх прореченням уст Своїх, і суд Мій, як світло те, вийде. 6Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень. 7Вони заповіта Мого порушили, мов той Адам, вони там Мене зрадили. 8Ґілеад, місто злочинців, повне кривавих слідів. 9І як той розбишака чигає, так ватага священиків на дорозі в Сихем учиняють розбій, бо злочин учиняють вони. 10У домі Ізраїля бачу жахливе, там блуд у Єфрема, занечистивсь Ізраїль. 11Також, Юдо, для тебе жнива приготовлені, як Я долю народу Свого поверну!

Chapter 7

1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії, бо роблять вони неправдиве, і злодій приходить, грабує на вулиці банда. 2І не думають в серці своєму, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. Тепер їхні вчинки ось їх оточили і перед обличчям Моїм поставали. 3Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обманами зверхників. 4Усі вони чинять перелюб, мов піч, яку пекар розпалює, що напалювати перестає, як тісто замісить та вкисне воно. 5У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина, і він простяг до насмішників руку свою. 6Бо їхнє нутро, як піч, у них палає їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ранок горить, як палючий огонь. 7Вони всі гарячі, як піч, і суддів своїх пожирають. Усі царі їхні попадали, між ними нікого нема, хто б кликав до Мене.

8 Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений. 9Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає. 10І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не вертаються, і не шукають Його у всім цім. 11А Єфрем став, як голуб, нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію. 12Як підуть вони, розтягну Свою сітку над ними, стягну їх додолу, мов птаство небесне, за злобою їхньою Я їх караю. 13Горе їм, бо від Мене вони відійшли, погуба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду. 14І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене. 15А Я їх картав, їхні рамена зміцняв, а вони зло на Мене задумують... 16Вони навертаються, та не до Всевишнього, стали, немов той обманливий лук... Упадуть від меча їхні князі за гордість свого язика, це їхня наруга в єгипетськім краї!

Chapter 8

1 Рога до уст своїх, та й засурми: на дім Божий спадає неначе орел, бо переступили вони заповіта Мого, і на Закона Мого повстали. 2До Мене взивають вони: Мій Боже, познали Тебе ми, Ізраїлю! 3Покинув Ізраїль добро, ворог його пожене! 4Вони ставлять царя, але не від Мене, вони князя ставлять, але Я не знаю! Вони з срібла свого та із золота свого божків наробили собі, щоб загинути, 5відкинув теля твоє Я, Самаріє! Мій гнів запалився на них, аж доки не можуть вони від провини очиститись? 6Бо й воно від Ізраїля. Зробив його майстер, і воно то не Бог, бо теля самарійське на кавалки обернеться. 7А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, в них не буде й колосся, а зерно не видасть муки, коли ж видасть, чужі поковтають її.

8 Ізраїль проковтнений, став між народами він як та річ, що до неї немає замилування. 9Бо вони відійшли до Ашшуру, як дикий осел, що самітний собі, а Єфрем за любов дає дари любовні. 10І хоч вони здобувають прихильників серед поганів, Я їх позбираю тепер, і незабаром вони перестануть помазувати царя, і князів. 11Бо жертівників був намножив Єфрем, щоб грішити, на провину йому стали ці жертівники! 12Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів, як чуже пораховане буде! 13Вони ж жертви кохають, ріжуть м'ясо й їдять, та Господь не вподобує їх. Тепер Він згадає про їхню провину та їхні гріхи покарає, вони до Єгипту повернуться! 14Ізраїль забув про свого Творця та й будує палати, а Юда намножив твердинні міста, та пошлю Я огонь на його ці міста, і пожере він палати його!

Chapter 9

1 Не тішся, Ізраїлю, радістю, як ті народи, бо ти чиниш блуд, відступаючи від свого Бога, дар блудодійний кохаєш на всіх токах збіжжевих. 2Годувати не буде їх тік та чавило, а сік виноградний зведе їх. 3Не будуть сидіти в Господньому Краї вони, і Єфрем до Єгипту повернеться, і вони будуть їсти нечисте в Асирії. 4Господеві вина вони лити не будуть, і жертви не будуть приємні Йому; це буде для них, немов хліб похоронний, усі, що будуть його споживати, занечистяться, бо їхній хліб для насичення їх, не для дому Господнього. 5Що зробите ви на день урочистий та на день свята Господнього? 6Бо йдуть ось вони до Асирії, їх збирає Єгипет, Мемфіс їх ховає, коштовність їхнього срібла посяде кропива, будяччя по їхніх наметах.

7 Прийшли дні навіщення, прийшли дні заплати, Ізраїль пізнає оце: Нерозумний пророк цей, шалений муж духа, за численність провин твоїх і велике зненавидження! 8Єфрем сторож із Богом моїм, пророк пастка птахолова на всіх дорогах його, ненависть у домі Бога його. 9Глибоко зіпсулись вони, як за днів тих Ґів'ї, Він згадає за їхні провини, Він їхні гріхи покарає! 10Немов виноград на пустині, знайшов Я Ізраїля, як фіґу поранню на фіґовім дереві, Я бачив був ваших батьків на початку його, та вони до Баал-Пеору прийшли, і себе присвятили для Бошета, і стали гидотою, як полюблене ними.

11 Єфремова слава, як птах, відлетить: не буде народження, ані зачаття, ані вагітности. 12Бо якщо вони викохають свої діти, то їх повбиваю, так що не буде людини, бо горе їм, як відступлю Я від них. 13Єфрем, як Я бачу, для вловів йому подали його власних дітей, і Єфрем поведе своїх власних дітей на заріз... 14Дай їм, Господи, що ж Ти даси? дай їм утробу неплідну та висохлі груди! 15Усе їхнє зло у Ґілґалі, бо там Я зненавидів їх; за зло їхніх учинків Я вижену їх з Свого дому. Не буду їх більше любити, всі їхні князі ворохобники! 16Побитий Єфрем, їхній корень посох, він плоду не зродить. А коли вони зродять, то Я повбиваю улюблених їхнього лона. 17Відкине їх Бог мій, бо вони неслухняні для Нього були, і будуть вони мандрувати між народами.

Chapter 10

1 Ізраїль буйний виноград, що родить подібне собі. Та за многістю плоду свого він намножує жертівники, за добрістю Краю свого бовванські стовпи прикрашає. 2Облудне їхнє серце, тому винні тепер вони будуть, Він їхні жертівники понищить поруйнує стовпи їхні. 3Бо тепер вони кажуть: Нема в нас царя, бо ми не боялися Господа, а цар що нам зробить? 4Говорять порожні слова, клянуться фальшиво, коли заповіта складають, і на грядках польових цвіте їхнє правосуддя, немов той полин. 5За телят Бет-Авену бояться мешканці Самарії, бо в жалобі опинився через нього народ його, а жерці будуть плакати над ним, за славу його, що пішла на вигнання від нього. 6Запроваджений буде і він в Асирію цареві великому в дар. Прийме сором Єфрем, і посоромлений буде Ізраїль за раду свою. 7Самарія загине; її цар немов тріска ота на поверхні води! 8І поруйновані будуть висоти Авена, Ізраїлів гріх, тернина й будяччя зросте на їхніх жертівниках, і до гір вони скажуть: Накрийте ви нас! а до взгір'їв: На нас упадіть!

9 Від днів Ґів'ї грішив ти, Ізраїлю! Там вони полишились були, чи ж їх не досягне в Ґів'ї війна проти синів беззаконних? 10За жаданням Своїм покараю Я їх, і зберуться народи на них, і покарані будуть вони за подвійні провини свої. 11А Єфрем це привчена телиця, що звикла вона молотити, Сам ярмо накладу на її товсту шию, запряжу Я Єфрема, Юда буде орати, Яків буде собі скородити. 12Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа, ще поки Він прийде і правду лине вам дощем. 13Ви беззаконня орали, пожали ви кривду, плід брехні споживали, бо надіявся ти на дорогу свою, на многість лицарства свого. 14І станеться шум по народах твоїх, і всі твердині твої поруйновані будуть, як Шалман зруйнував Бет-Арбел в час війни, була мати з синами убита. 15Отак вам учинить Бет-Ел за зло вашого зла, конче згине Ізраїлів цар на світанку!

Chapter 11

1 Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого. 2Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам. 3Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував. 4Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любови, і був Я для них немов ті, що здіймають ярмо з-над їхньої шиї, і Я їх годував. 5До краю єгипетського він не вернеться, та Ашшур він буде для нього царем, бо вони не хотіли вернутись до Мене. 6А містами його ґрасуватиме меч, і засуви його повиламлює він та й пожере їх за задуми їхні. 7А народ Мій схильний відпадати від Мене, і хоч кличуть його догори, він не підіймається разом.

8 Як тебе Я, Єфреме, віддам, як видам тебе, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя! 9Не вчиню жару гніву Свого, більше нищити Єфрема не буду, бо Бог Я, а не людина, серед тебе Святий, і не прийду в люті гніву. 10За Господом підуть вони, а Він заричить, немов лев, і Він заричить, і від заходу прийдуть в тремтінні сини. 11Вони прийдуть в тремтінні, як птах із Єгипту, і як голуб із краю Ашшура, і Я посаджу їх по їхніх домах, говорить Господь. 12(12-1) Єфрем оточив Мене лжею, лукавством Ізраїлів дім, а Юда держався ще з Богом і з святими був вірний.

Chapter 12

1 (12-2) Єфрем пасе вітра й женеться за вітром із сходу. Неправду й руїну розмножує він кожного дня, умову складають з Ашшуром, олива ж несеться в Єгипет. 2(12-3) Та в Господа з Юдою пря, і Якова Він навістить за путями його, за ділами його йому зверне. 3(12-4) Він в утробі тримав за п'яту свого брата, а в силі своїй він боровся із Богом, 4(12-5) і боровся він з Анголом, та й переміг. Плакав він, і благав він Його, у Бет-Елі знайшов Він його, і там з нами говорить. 5(12-6) А Господь Бог Саваот, Його Ймення Господь. 6(12-7) А ти через Бога свого навернешся, стережи милість та суд, і завжди надійся на Бога свого!

7 (12-8) Немов Ханаан, у нього в руці неправдива вага, любить він кривду чинити. 8(12-9) І каже Єфрем: Справді я збагатився, знайшов я маєток собі! У всіх моїх чинах не знайдуть провини мені, що гріхом би була. 9(12-10) А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, ще в наметах тебе посаджу, немов за днів свята. 10(12-11) І Я говорив до пророків, і видіння розмножив, і через пророків Я притчі казав. 11(12-12) Хіба беззаконня лишив Ґілеад, і марнотою стались лиш там? У Ґілґалі приносили в жертву волів, а їхні жертівники мов ті купи каміння на борознах пільних. 12(12-13) І втік Яків на поле Арама, а Ізраїль за жінку робив, і за жінку отару стеріг. 13(12-14) І через пророка Господь із Єгипту Ізраїля вивів, і пророком стережений був він. 14(12-15) Єфрем Господа гірко розгнівав, і тому його вчинки криваві Він лишить на ньому, і поверне йому його сором.

Chapter 13

1 Як Єфрем говорив, то тремтіли, він піднесений був ув Ізраїлі, та через Ваала згрішив і помер. 2А тепер іще більше грішать, бо зробили собі вони відлива з срібла свого, божків за своєю подобою; робота майстрів усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву приносять, цілують телят. 3Тому вони стануть, як хмара поранку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та полова, що з току виноситься бурею, і наче із комина дим. 4А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, і Бога, крім Мене, не будеш ти знати, і крім Мене немає Спасителя.

5 Я тебе на пустині пізнав, у пересохлому краї. 6Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися і загордилось їхнє серце, тому то забули про Мене вони! 7І став Я для них, немов лев, на дорозі чигаю, немов та пантера. 8Нападу Я на них, немов та ведмедиця, що дітей загубила, і те розірву, у що серце їхнє замкнене, і їх, як левчук, пожеру там, шматуватиме їх польова звірина.

9 Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого. 10Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів? 11Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності. 12Провина Єфремова зв'язана, схований прогріх його. 13Болі, немов породіллі, надійдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у матернім нутрі. 14З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми! 15Хоч він дає плід між братами, але прийде вітер зо сходу, вітер Господній, що зійде з пустині, і всохне його джерело, і пересохне криничка його, понищить він скарб всіх коштовних речей! 16(14-1) Завинить Самарія, бо стала уперта до Бога свого, поляжуть вони від меча! Порозбивані будуть їхні діти, вагітні їхні розпороті будуть!

Chapter 14

1 (14-2) Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого, бо спіткнувся ти через провину свою! 2(14-3) Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте: Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст! 3(14-4) Ашшур не спасе нас, не будемо їздити ми на коні, і не скажемо вже чинові рук наших: боже наш, бо тільки Тобою помилуваний сирота.

4 (14-5) Ворохобність їхню вилікую, добровільно любитиму їх, бо Мій гнів відвернувся від нього. 5(14-6) Я буду Ізраїлеві, як роса, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ліван. 6(14-7) Розійдуться його пагінці, і буде його пишнота, мов оливне те дерево, а пахощ його мов Ліван. 7(14-8) Навернуться ті, що сиділи під тінню його, збіжжя оживлять вони й зацвітуть, немов той виноград, будуть згадки про нього, немов про ліванське вино.

8 (14-9) Єфрем, що йому до бовванів іще? Я вислухав вже та побачив його, Я для нього немов кипарис той зелений: з Мене знайдений буде твій плід. 9(14-10) Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них!

Joel

Chapter 1

1 Слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина. 2Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків? 3Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному. 4Що лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва. 5Пробудіться, п'яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших! 6Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці. 7Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.

8 Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого. 9Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні. 10Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка. 11Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля. 12Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів. 13Опережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!

14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа. 15Горе дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення! 16Чи ж з-перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха? 17Покорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя. 18Як стогне товар, поголомшені череди, бо немає їм паші, отари спустошені! 19До тебе я кличу, о Господи, пожер бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі. 20Навіть пільна худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!

Chapter 2

1 Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй! Затремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він, 2день темноти та темряви, день хмари й імли! Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний. Такого, як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід! 3Перед ним пожирає огонь, і палахкотить за ним полум'я! Земля перед ним, як еденський садок, а за ним опустіла пустиня, і рятунку від нього нема! 4Його вигляд ніби коні, гарцюють вони, наче ті верхівці! 5Як гуркіт військових возів, вони скачуть гірськими верхів'ями, як вереск огнистого полум'я, що солому жере, наче потужний народ, що до бою поставлений. 6Народи тремтять перед ним, всі обличчя поблідли. 7Як лицарі, мчаться вони, немов вояки вибігають на мур, і кожен своєю дорогою йдуть, і з стежок своїх не позбиваються, 8не пхають вони один одного, ходять своєю дорогою битою, а коли на списа упадуть, то не зраняться. 9По місті хурчать, по мурі біжать, увіходять в доми, через вікна пролазять, як злодій. 10Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темніють, а зорі загублюють сяйво своє. 11І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм, бо табір Його величезний, бо міцний виконавець слова Його, бо великий день Господа й вельми страшний, і хто зможе його перенести?

12 Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням! 13І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло! 14Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога. 15Засурміть на Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання! 16Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з-під свого накриття! 17Між притвором та жертівником нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: Змилуйся, Господи, над народом Своїм, і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани. Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог?

18 І заздрісним стане Господь за Свій Край, і змилується над народом Своїм. 19І Господь відповів і сказав до народу Свого: Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу, і насититесь нею, і більше не дам вас на наругу народам. 20А цього північного ворога віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену, його перед до східнього моря, його ж край до того моря заднього. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив. 21Не бійся ти, земле, а тішся й радій, бо велике Господь учинив! 22Не бійтеся, ти пільна худобо, бо пустинні пасовиська зазеленіють, бо дерево видасть свій плід, фіґовниця та виноград свою силу дадуть. 23А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього. 24І токи наповняться збіжжям, чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою. 25І надолужу Я вам за ті роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь, Моє військо велике, що Я посилав проти вас. 26А їсти ви будете їсти й насичуватись, і хвалитимете Ім'я Господа, вашого Бога, що з вами на подив зробив, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки! 27І пізнаєте ви, що Я серед Ізраїля, і що Я Господь, Бог ваш, і немає вже іншого, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!

28 (3-1) І буде потому, виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння. 29(3-2) І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого. 30(3-3) І дам Я ознаки на небі й землі, кров та огонь, та стовпи диму. 31(3-4) Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного! 32(3-5) І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе.

Chapter 3

1 (4-1) Бо ось тими днями та часу того, коли долю Юді та Єрусалиму верну, 2(4-2) то зберу всі народи, зведу їх у долину Йосафатову, і там буду судитися з ними за народ Мій й спадщину Мою, за Ізраїля, що його розпорошили поміж народами, а Мій Край поділили. 3(4-3) І за народ Мій вони кидали жереба, і юнака за блудницю давали, а дівчину за вино продавали, і пили. 4(4-4) І що вам до Мене, Тире й Сидоне, та всі филистимські довкілля? Чи свій чин на Мені надолужите? Може хочете щось учинити Мені, то легко та скоро зверну Я ваш чин вам на голову, 5(4-5) що срібло Моє й Моє золото позабирали, а коштовні клейноди Мої в свої храми повносили... 6(4-6) А синів Юди та Єрусалиму ви грецьким синам продали, щоб їх віддалити від їхніх границь... 7(4-7) Ось Я їх позбуджую з місця того, куди їх продали, ваш чин поверну вам на голову! 8(4-8) І попродаю ваших синів та ваших дочок в руку Юдських синів, а вони віддадуть їх шев'янам, до люду далекого, бо Господь так сказав.

9 (4-9) Кличте про це між народами, оголосіте святую війну, збудіте лицарство, хай сходяться, нехай підіймаються всі вояки. 10(4-10) Перекуйте свої лемеші на мечі, а ваші серпи на списи, хай навіть безсилий говорить: Я лицар! 11(4-11) Поспішіть і прийдіть, всі народи з довкілля, й зберіться, туди, Господи, спустиш лицарство Своє. 12(4-12) Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову, бо сяду Я там, щоб судити всі народи з довкілля. 13(4-13) Пошліть на роботу серпа, бо жниво дозріло, приходьте, зійдіть, бо чавило наповнене, кадки переливаються, бо зло їхнє розмножилось! 14(4-14) Натовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині. 15(4-15) Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск, 16(4-16) і Господь загримить із Сіону, та з Єрусалиму Свій голос подасть, і небо й земля затремтять, та Господь охорона Своєму народові, і твердиня синам Ізраїлевим! 17(4-17) І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусалим за святиню, і чужі вже не будуть ходити по ньому.

18 (4-18) І станеться в день той, гори будуть кропити виноградовий сік, а підгірки стоятимуть у молоці, і всі Юдські потоки водою заб'ють, а з дому Господнього вийде джерело, і напоїть долину Шіттім. 19(4-19) Єгипет спустошенням стане, і пустинею голою стане Едом за насильство синам Юди, за те, що лили кров невинну у їхньому Краї. 20(4-20) А Юдея жити буде повіки, і Єрусалим з роду в рід, 21(4-21) і помщу за їхню кров, що за неї Я ще не помстив, і буде Господь пробувати на Сіоні!

Amos

Chapter 1

1 Слова Амоса, що був між вівчарями з Текої, які він бачив на Ізраїля за днів Уззійї, Юдиного царя, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя, за два роки перед землетрусом. 2І він проказав: Загримить із Сіону Господь, і з Єрусалиму Свій голос подасть, і впадуть пасовища пастуші в жалобу та всохне вершина Кармелу!

3 Так говорить Господь: За три переступи Дамаску й за чотири цього не прощу: за те, що вони молотили Ґілеада ціпами залізними. 4І пошлю Я огонь на дім Хазаїла, і пожере він палати Бен-Гадада. 5І зламаю засува Дамаску, і мешканця витну з долини Авен, і того, хто держатиме берло з Бет-Едене, і арамський народ піде в Кір на вигнання, говорить Господь. 6Так говорить Господь: За три переступи Аззи й за чотири цього не прощу: що всіх гнали в полон, щоб віддати Едомові. 7І пошлю Я огонь на мур Ґази, і поїсть він палати її. 8І мешканця витну з Ашдоду, і берлодержця з Ашкелону, і зверну Свою руку на Екрон, і вигинуть рештки филистимлян, говорить Господь. 9Так говорить Господь: За три переступи Тиру й за чотири цього не прощу: за те, що він видав усіх на вигнання в Едом, і не пам'ятав заповіту братів. 10І пошлю Я огонь на мур Тиру, і пожере він палати його! 11Так говорить Господь: За три переступи Едому й за чотири цього не прощу: за те, що мечем він гнав брата свого, і знищив своє милосердя, свій гнів завжди стеріг, а лютість свою пильнував повсякчасно. 12І пошлю Я огонь до Теману і пожере він палати Боцри! 13Так говорить Господь: За три переступи Аммонових синів й за чотири цього не прощу: за те, що пороли ґілеадських вагітних, щоб поширити границі свої! 14І огонь запалю Я на мурі Рабби, і пожере він палати її, із криком в день бою, із вихром в день бурі. 15І піде їхній цар на вигнання, він і князі його разом, говорить Господь.

Chapter 2

1 Так говорить Господь: За три переступи Моава й за чотири цього не прощу: за те, що спалив на вапно кості едомського царя! 2І пошлю Я огонь на Моава, і пожере він палати Керіййоту, і загине Моав серед галасу, серед крику, при голосі рога. 3І витну суддю з-серед нього, а з ним позабиваю князів його всіх, говорить Господь. 4Так говорить Господь: За три прогріхи Юди й за чотири цього не прощу: за те, що повідкидали Господній Закон, і постанов Його не стерегли, і що на манівці їх звели їхні лжебоги, за якими пішли їхні батьки. 5І пошлю Я на Юду огонь, і пожере він палати Єрусалиму! 6Так говорить Господь: За три переступи Ізраїлеві й за чотири цього не прощу: за те, що за срібло вони продають справедливого, а за чоботи вбогого! 7Вони топчуть у земному поросі голову бідних, а дорогу сумирних викривлюють. А син й його батько вчащають до однієї блудниці, щоб святе Моє Ймення зневажити. 8І вони стелять одіж заставлену, щоб півлежати при кожному жертівнику, і п'ють в домі Бога свого вино від покараних.

9 І Я вигубив був з-перед них Аморея, що його височінь, як високий той кедр, і він міцний, як дуб. Та Я плід його знищив згори, а здолу коріння його. 10А вас Я був вивів із краю єгипетського, і сорок років провадив пустинею вас, щоб ви Край аморейський успадкували. 11І пророків Я збуджував з ваших синів, а з ваших юнців назореїв. Хіба ж то не так, синове Ізраїлеві? говорить Господь. 12А ви назореїв поїли вином, а пророкам наказували й говорили: Не пророкуйте! 13Отож Я потисну на вас, як тисне снопами наповнений віз, 14і згине й в моторного втеча, і потужний не втримає сили своєї, а лицар свого життя не врятує. 15І не встоїть із лука стрілець, і своїми ногами прудкий не втече, і верхівець не врятує свого життя. 16І наймужніший з лицарства нагим утече того дня, говорить Господь.

Chapter 3

1 Послухайте слова того, що Господь говорив проти вас, синове Ізраїлеві, на ввесь оцей рід, що його Я підніс був із краю єгипетського, промовляючи: 2Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі, тому вас навіщу за всі ваші провини! 3Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились? 4Чи реве в лісі лев, як нема йому здобичі? Чи левчук видає голос свій із своєї нори, якщо він не зловив? 5Чи впаде на землі пташка в сітку, як немає сільця? Чи підійметься сітка з землі, як нічого не зловить? 6Чи в місті засурмлять у сурму, а народ не тремтітиме? Чи станеться в місті нещастя, що його не Господь допустив? 7Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам. 8Лев зареве, хто того не злякається? Господь Бог заговорить, хто пророкувати не буде?

9 Розголосіть над палацами в Ашдоді, і над палатами в краї єгипетському, та й скажіть: Позбирайтеся на горах Самарії, і побачте велике збентеження в ній, та утиск у ній! 10І правдиво не вміють робити вони, говорить Господь, насильство громадять та грабунок в палатах своїх. 11Тому так Господь Бог промовляє: Ворог обляже навколо цієї землі, і скине із тебе він силу твою, і пограбовані будуть палати твої. 12Так говорить Господь: Як часом рятує пастух з пащі лев'ячої дві коліні, або пипку вуха, так будуть врятовані діти Ізраїлеві, що сидять в Самарії в закуточку ліжка, та на адамашку постелі. 13Послухайте ви та й засвідчіть ув Якововім домі, говорить Господь Бог, Бог Саваот. 14Бо в той день, коли Я покараю Ізраїля за провини його, то Я покараю за жертівники Бет-Елу, і будуть відрубані роги жертівника, і на землю попадають. 15І Я розіб'ю дім зимовий разом з домом літнім, і загинуть доми із слонової кости, і не стане багато домів, говорить Господь.

Chapter 4

1 Послухайте слова оцього, корови башанські, які на горі самарійській, що тиснете бідних, торощите вбогих, що своїм хазяям ви говорите: Принеси, і ми будемо пити! 2Присягав Господь Бог Своєю святістю, що ось дні настають на вас, і будуть тягти вас гаками, а ваших нащадків гачками для ловлення риби! 3І ви повиходите виломами, кожна окремо собі, і кинетеся до Хермону, говорить Господь. 4Прийдіть до Бет-Елу й грішіть, до Ґілґалу примножте грішити. І свої жертви приносьте щоранку, на три дні ваші десятини. 5І з димом пустіть жертву вдячну квасну, і сповістіть добровільні дарунки, розголосіть, бо ви любите так, синове Ізраїлеві, говорить Господь Бог.

6 І тому Я вам дав чистоту зубів по всіх ваших містах, і брак хліба по всіх ваших місцях, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь... 7І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнивами, і дощ посилав на одне місто, а на друге місто не посилав; одна ділянка була побита дощем, а ділянка, на яку не пустив Я дощу, висихала. 8І два-три міста рушали до міста одного напитись води, але не насичувались, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь... 9Я бив вас посухою та зеленячкою, сарана жерла безліч ваших садків й виноградників ваших, і ваших фіґовниць та ваших олив, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь... 10Я на вас посилав моровицю, немов на Єгипет, мечем побивав ваших хлопців, полонячи разом і коней у вас, підіймав до ніздер сморід ваших таборів, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь... 11Я винищив вас, як Содом та Гоморру Бог винищив, і ви стали, немов головешка, з пожару врятована, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь... 12Тому то зроблю тобі так, о Ізраїлю, а що Я зроблю тобі це, приготуйся, Ізраїлю, до зустрічі Бога свого! 13Бо це Той, що вформовує гори, і що створює вітра, що людині показує задум її, що робить зірницю темнотою, і ступає по згір'ях землі, Господь Бог Саваот Йому Ймення!

Chapter 5

1 Послухайте слова цього, що я ним голосіння підношу за вас, о доме Ізраїлів! 2Упала, і більше не встане та діва Ізраїлева! Вона кинена на свою землю, немає, хто звів би її! 3Бо так Господь Бог промовляє: Місто, що виходило тисячею, позоставить лиш сотню, а те, що виходило сотнею, позоставить десятку для дому Ізраїля.

4 Бо так промовляє Господь до дому Ізраїлевого: Наверніться до Мене й живіть! 5І не звертайтеся до Бет-Елу, і до Ґілґалу не приходьте, а через Беер-Шеву не переходьте, бо на вигнання Ґілґал конче піде, і марнотою стане Бет-Ел. 6Наверніться до Господа, і будете жити, щоб Він не ввійшов, як огонь до Йосипового дому, і буде він жерти, та не буде кому погасити в Бет-Елі, 7вони змінюють суд на полин, і кидають правду на землю. 8Той, хто Волосожара й Оріона створив, Хто смертну темноту зміняє на ранок, а день затемняє на ніч, хто прикликує воду морську й виливає її на поверхню землі, Господь Ймення Йому! 9Він наводить погибіль на сильного, і прийде погибіль твердині! 10Вони ненавидять того, хто у брамі картає, і обриджують тим, хто говорить правдиве. 11Тому, що нужденного топчете ви, і дарунки збіжеві берете від нього, що ви набудували будинків із каменя тесаного, то сидіти не будете в них; понасаджували винограду улюбленого, та не будете пити із нього вина! 12Бо Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи: тиснете ви справедливого, берете ви підкупа та викривляєте право убогих у брамі. 13Тому то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий. 14Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви. 15Ненавидьте зло й покохайте добро, і правосуддя поставте у брамі, може змилується Господь, Бог Саваот над решткою Йосипа.

16 Тому так промовляє Господь, Бог Саваот, Вседержитель: На майданах усіх голосіння, на всіх вулицях крики: ой, ой! І покличуть хліборобів на жалобу, і голосільниць, що вміють плачливі пісні, 17і стане ридання по всіх виноградниках, бо Я перейду серед тебе, говорить Господь! 18Горе тим, що жадають Господнього дня, нащо це вам день Господній? Він не світло, а темрява! 19Це так, коли хто утікає від лева, і ведмідь спотикає його! І він убігає до дому, і оперся своєю рукою об стіну, аж гадюка кусає його... 20Чи ж не є день Господній темнота, а не світло, і хіба він не темний, і сяйва немає у ньому?

21 Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів... 22І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої, Я Собі не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну... 23Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх, 24і хай тече правосуддя, немов та вода, а справедливість як сильний потік! 25Чи ж жертви та хлібні приноси за тих сорок літ на пустині Мені ви приносили, доме Ізраїлів? 26Ви ж носили Саккута, свойого царя, та Кевана, свої виображення, зорю ваших богів, що собі поробили. 27Тому Я вас вижену геть за Дамаск, говорить Господь, що Бог Саваот Йому Ймення!

Chapter 6

1 Горе безпечним на Сіоні, тим, хто надіється на самарійськую гору, тим шляхетним першого з народів, до яких прибуває Ізраїлів дім! 2Перейдіть до Калне та й побачте, і звідти підіть до Гамату великого, і зійдіть до Ґату филистимлян! Чи ліпші вони від цих царств? Чи їхня границя більша за вашу границю? 3День нещастя вважаєте ви за далекий, а час насильства зближаєте! 4Ви вилежуєтеся на ложах з слонової кости і вивалюєтесь на постелях своїх, і їсте баранів із отари та ситих телят із обори. 5Під гусла співаєте ви, мов Давид, ви музичні знаряддя собі видумляєте. 6Ви вино попиваєте чашами, і намащуєтесь добірною оливою, і над спустошенням Йосипа не вболіваєте. 7Тому вони підуть тепер на вигнання на чолі полонених, і перестане крик випещених.

8 Господь присягнув був Своєю душею, говорить Господь, Бог Саваот: Пишнотою Якова бриджу, і палати його Я ненавиджу, і видам те місто та все, що є в ньому. 9І буде, якщо десять люда зостануться в домі одному, то й вони повмирають. 10І його візьме родич та й спалить його, щоб винести кості із дому, і скаже до того, хто буде в середині дому: Чи ще є хто з тобою? А той відповість: Вже немає нікого! і скаже той: Тихше, бо не згадується Ймення Господа! 11Бо Господь ось накаже, і ворог розіб'є великий той дім на відламки, а дім малий на тріски. 12Чи бігають коні по скелі? Чи хто виоре море худобою? Таж ви суд обернули на гіркість, а плід справедливости на полин! 13Ви марнотою тішитеся та говорите: Хіба ж ми не власною силою набули собі роги? 14Бо ось Я поставлю народ проти вас, доме Ізраїлів, каже Господь, Бог Саваот, і вони вас потиснуть ізвідти, де йдуть до Гамату, аж до степового потоку!

Chapter 7

1 Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Він утворив сарану, коли почала виростати отава, і ось отава як по сінокосі царському! 2І сталось, як вона вже пожерла траву на землі, я сказав: Господи, Боже, прости! Як же Яків устояти може, бо такий він малий? 3І Господь пожалів був про те. Не станеться це, промовив Господь. 4Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Господь Бог покликав судитись огнем, і пожер той велику безодню, і частку пожер. 5І сказав я: О, Господи, Боже, спини! Як же Яків устояти може, бо такий він малий? 6І Господь пожалів був про те. Не станеться й це! сказав Господь Бог! 7І Він знов учинив, що я бачив таке: Ось на мурі стрімкому стоїть Господь Бог, а в руці Його висок. 8І промовив до мене Господь: Що ти бачиш, Амосе? А я відказав: Виска. І промовив Господь: Ось Я цього виска покладу посеред народу Мого, Ізраїля, уже більше йому не прощу! 9І спустошіють жертовні підгірки Ісакові, і поруйновані будуть святині Ізраїлеві, і Я стану з мечем на дім Єровоамів.

10 І послав Амація, священик Бет-Елу, до Єровоама, царя Ізраїлевого, кажучи: Амос змовлюється на тебе серед Ізраїлевого дому, не може земля змістити всіх його слів! 11Бо так говорить Амос: Єровоам помре від меча, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі! 12І сказав Амація до Амоса: Ясновидче, іди, утікай собі до Юдиного краю, і їж там хліб, і там пророкуй. 13А в Бет-Елі вже більше не будеш пророкувати, бо він святиня царя та дім царства. 14І відповів Амос і сказав до Амації: Я не пророк, і не син я пророків, я пастух та оброблювач диких фіґовниць. 15І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві! 16А тепер послухай Господнього слова: Ти кажеш: Не будеш пророкувати на Ізраїля, і не будеш проповідувати на Ісаків дім. 17Тому так промовляє Господь: Твоя жінка в місті буде блудлива, і сини твої та дочки твої попадають від меча, а земля твоя буде поділена шнуром, і ти помреш на нечистій землі, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!

Chapter 8

1 Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось кіш доспілих плодів. 2І сказав Він: Що бачиш, Амосе? А я відказав: Кіш доспілих плодів. І промовив до мене Господь: Доспів кінець Моєму народові Ізраїлеві, уже більше йому не прощу! 3І обернуться пісні в палатах на зойк того дня, говорить Господь Бог: буде трупів багато, бо ворог на кожному місці накидає їх!

4 Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі, 5кажучи: Коли то мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? і субота, щоб нам відчинити збіжеві комори? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб викривляти обманну вагу, 6щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і попродати послід збіжевий? 7Господь присягнув славою Якова: Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків! 8Чи не затрясеться від цього земля, і всі мешканці її не впадуть у жалобу? Вся вона захвилюється, мов та Ріка, і бурхливо поплине й обнизиться знов, немов річка Єгипту. 9І станеться в день той, говорить Господь Бог, і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня воно стемніє. 10І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!

11 Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова! 12І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, та не знайдуть його! 13Того дня будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці, 14що клянуться гріхом самарійським та кажуть: Як живий твій Бог, Дане, і як жива дорога до Беер-Шеви! Та вони всі попадають, і більше не встануть...

Chapter 9

1 Я бачив Господа, що стояв над жертівником, і Він сказав: Удар но по маковиці цих воріт, щоб затряслися пороги, і порозбивай їх на всіх їхніх головах, а їхній останок заб'ю Я мечем. Не втече їм втікач, і гонець не врятується в них! 2Якщо б закопались вони до шеолу, то й звідти рука Моя їх забере, і якщо б піднялися на небо, то й звідти їх скину! 3А якщо б поховались вони на верховині Кармелу, звідти вишукаю й заберу їх, а якщо на дні моря вони поховаються з-перед очей Моїх, то й там Я гадюці звелю, і вона їх покусає! 4А якщо вони підуть в полон перед своїми ворогами, то й там накажу Я мечеві і він їх повбиває, і на них Я зверну Своє око на зле, а не на добре. 5Бо коли Господь Бог Саваот доторкнеться землі, то розтане вона, і в жалобу впадуть всі мешканці її. І вся вона вийде, немов та Ріка, і мов річка Єгипту обнизиться. 6Він будує на небі чертоги Свої, а Свій небозвід заклав над землею, воду морську Він кличе, і виливає її на поверхню землі, Господь Йому Ймення! 7Хіба ж ви, Ізраїлеві сини, Мені не такі, як сини етіоплян? говорить Господь. Хіба ж не Ізраїля вивів Я з краю єгипетського, а филистимлян з Кафтору, а Арама із Кіру? 8Ось очі Господа Бога на грішне це царство, і з поверхні землі його вигублю, та вигублюючи, не погублю дому Якового, говорить Господь. 9Бо ось Я звелів, і серед народів усіх пересію Ізраїлів дім, як пересівається решетом, і жодне зеренце на землю не випаде! 10Упадуть усі грішні народу Мого від меча, що говорять: Не досягне до нас і не стріне оце нас нещастя!

11 Того дня Я поставлю упалу Давидову скинію і проломи в ній загороджу, і поставлю руїни його, і відбудую його, як за днів стародавніх, 12щоб решту Едому посіли вони, і всі ті народи, що в них кликалося Моє Ймення, говорить Господь, Який чинить оце. 13Ось дні настають, говорить Господь, і орач із женцем зустрінеться, а топтач винограду із сіячем, і гори закрапають виноградовим соком, а всі взгір'я добром потечуть. 14І долю народу Свого, Ізраїля, Я поверну, і побудую міста попустошені, і осядуть вони, і засадять вони виноградники, й питимуть їхнє вино, і порозводять садки, і будуть їсти їхній овоч. 15І Я посаджу їх на їхній землі, і не будуть їх більш виривати з своєї землі, яку Я їм дав, говорить Господь, Бог твій!

Obadiah

Chapter 1

1 Видіння Овдія. Так сказав Господь Бог на Едом: Почули ми вістку від Господа, і посланий був між народів посол, щоб сказати: Уставайте, і станьмо на нього до бою! 2Оце Я малим тебе дав між народи, ти дуже погорджений. 3Гордість серця твого обманила тебе, який перебуваєш по щілинах скельних, у високім сидінні своїм, що говориш у серці своєму: Хто скине на землю мене? 4Якщо б ти піднісся, немов той орел, і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями, то й звідти Я скину тебе, промовляє Господь! 5Чи ж до тебе злодії приходили, чи нічні ті грабіжники, такий ти понищений! чи ж вони не накрали б собі скільки треба? Якщо б до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони не лишили б хоч вибірків? 6Як Ісав перешуканий, як криївки його переглянені! 7Аж до границі прогнали тебе, обманять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку розставлять на тебе, нема в тому розуму! 8Чи ж не станеться це того дня, промовляє Господь, і вигублю Я мудреців із Едому, а розум з гори Ісавової? 9І настрашене буде лицарство твоє, о Темане, щоб був витятий кожен з Ісава убивством.

10 Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки. 11Того дня, коли став ти навпроти, того дня, як чужі полонили були його військо, і коли чужинці в його брами ввійшли і жереба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них! 12І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згуби, і не розкривай своїх уст у день утиску. 13І не входь ти до брами народу Мого у день лиха його, і не приглядайся до зла його й ти в день нещастя його, і не простягайте своєї руки до багатства його в день нещастя його! 14І на роздоріжжі не стій, щоб витинати його втікачів, і в день утиску не видавай його решток! 15Бо близький день Господній над усіма народами, як зробив ти, то так і тобі буде зроблено: вернеться на твою голову чин твій! 16Бо як ви пили на святій Моїй горі, так народи усі завжди питимуть! І будуть пити вони, і будуть хлептати, і стануть вони, немов їх не було.

17 А на Сіонській горі буде спасіння, і буде святою вона, і спадки свої вже посяде дім Яковів. 18І дім Якова стане огнем, і дім Йосипа полум'ям, а дім Ісава соломою, і будуть палати вони проти них, і їх пожеруть, і останку не буде із дому Ісава, бо Господь це сказав. 19І посядуть південні Ісавову гору, а мешканці долин филистимлян, і посядуть Єфремове поле та поле самарійське, а Веніямин Ґілеад. 20А полонені війська Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське аж до Цорфату, а єрусалимські вигнанці в неволі, що в Сефараді, посядуть міста полудневі. 21І спасителі прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, і царство Господнє настане!

Jonah

Chapter 1

1 І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке: 2Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє. 3І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.

4 А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий. 5І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув. 6І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо. 7І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону. 8І сказали до нього: Об'яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу? 9І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл. 10І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: Що це ти наробив? Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'явив.

11 І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас? Бо море бушувало все більше. 12І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас. 13І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. 14І вони кликнули до Господа та й сказали: О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш! 15І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости. 16І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці. 17(2-1) І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі.

Chapter 2

1 (2-2) І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, 2(2-3) та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос! 3(2-4) І Ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потік оточив був мене. Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли. 4(2-5) І сказав я: Я вигнаний з-перед очей Твоїх, проте ще побачу я храм Твій святий. 5(2-6) Вода аж по душу мене обгорнула, безодня мене оточила, очерет обвиває кругом мою голову! 6(2-7) Я зійшов аж до споду гори, а земля її засуви стали за мною навіки! Та підіймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій! 7(2-8) Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого! 8(2-9) Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають. 9(2-10) А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння у Господа!

10 (2-11) І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл.

Chapter 3

1 І було Господнє слово до Йони вдруге таке: 2Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі! 3І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи. 4І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!

5 І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого. 6І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі. 7І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! 8І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках. 9Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо! 10І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.

Chapter 4

1 І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився. 2І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло. 3А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя! 4А Господь відказав: Чи слушно ти запалився?

5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що буде в місті. 6І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його досади. І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю. 7А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка, і він підточив рицинового куща, і той усох. 8І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, і вдарило сонце на Йонину голову, і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: Краще мені смерть від мого життя! 9І промовив Бог до Йони: Чи слушно запалився ти за рициновий кущ? А той відказав: Дуже розлютився я, аж на смерть! 10І сказав Господь: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким не трудився, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. 11А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?

Micah

Chapter 1

1 Слово Господнє, що було до морешетського Михея за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим. 2Почуйте оце, всі народи, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого! 3Бо Господь ось виходить із місця Свого, і Він сходить і ступає по висотах землі. 4І топляться гори під Ним, і тануть долини, мов віск від огню, мов ті води, що ллються з узбіччя. 5Усе це за провинення Якова, за гріхи дому Ізраїля. Хто провинення Якова, чи ж не Самарія? А хто гріх дому Юдиного, чи ж не Єрусалим? 6І зроблю Самарію руїною в полі, за місце садити виноград, і повикидаю в долину каміння її, і відкрию основи її. 7І потовчені будуть усі її ідоли, всі ж дарунки її за розпусту попалені будуть в огні, і всіх бовванів її Я віддам на спустошення. Бо зібрала вона від дарунків за блуд, і на подарунки за блуд це повернеться.

8 Над оцим голоситиму я та ридатиму, ходитиму босий й нагий, заводити буду, немов ті шакали, і буду тужити, як струсі! 9Бо рани її невигойні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло аж до брами народу Мого, аж до Єрусалиму. 10Цього не оголошуйте в Ґаті, і плакати не плачте, качайтесь по поросі в Бет-Леафрі. 11Переходь собі ти, о мешканко Шафіру, нага, осоромлена, вже бо не вийде мешканка Цаанану, голосіння Бет-Гаецелу не дасть вам спинитися в ньому. 12Бо мешканка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа. 13Запряжи баскі коні до воза, мешканко Лахішу! Ти початок гріха для сіонської доньки, бо знайшлись серед тебе провини Ізраїлеві, 14тому то даси розводові листи на Морешет-Ґат. Доми Ахзіва омана для Ізраїлевих царів. 15Спроваджу тобі ще спадкоємця Я, о мешканко Мареші, Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля. 16Зроби собі лисину та острижися за синів своїх любих, пошир свою лисину, мов ув орла, бо пішли на вигнання від тебе вони!

Chapter 2

1 Горе тим, що задумують кривду і на ложах своїх учиняють лихе! За світла поранку виконують це, бо їхня рука має силу. 2Якщо піль жадають, то грабують вони, а домів то хапають. І вони переслідують мужа та дома його, і чоловіка й спадки його. 3Тому так промовляє Господь: Ось Я замишляю на цей рід лихе, що ший своїх з нього не визволите, і ходити не будете гордо, бо це час лихий. 4Того дня проголосять на вас приповістку, і співатимуть пісню жалобну, говорячи: Сталось! До пня опустошені ми, уділ народу мого змінився, як це діткнуло мене! Наше поле поділене буде чужинцями, 5тому в тебе не буде нікого, хто кидав би шнура мірничого, як жеребка на Господнім зібранні.

6 Не проповідуйте, та вони проповідують! Хай нам не проповідують, не досягне нас ганьба. 7О ти, що звешся Яковів дім, чи змалів Дух Господній? Чи ці чини Його? Хіба добре не роблять слова Мої тому, хто ходить правдиво? 8Ще вчора були ви народом Моїм, тепер же стаєте за ворога, з одежі верхньої плаща ви стягаєте з тих, хто проходить безпечно, як здобич війни. 9Жінок Мого народу з приємного дому її виганяєте кожну, з дітей славу Мою ви берете навіки. 10Устаньте й ідіть, бо тут не спочинок, це за занечищення ваше, що загладу для вас принесе, вирішальну загладу. 11Коли б чоловік, який ходить за вітром, і брехню набрехав, говорячи: Буду тобі проповідувати про вино та про напій п'янкий, то був би він любим пророком оцьому народові.

12 Невідмінно зберу тебе всього, о Якове, невідмінно згромаджу останок Ізраїлів, разом поставлю його, як отару в Боцрі, як ту череду на пасовищі, і будуть гомоніти вони від многолюдства! 13Перед ними виламувач піде, вони продеруться та браму перейдуть і вийдуть із неї. І піде їхній цар перед ними, а Господь на чолі їх!

Chapter 3

1 А я відказав: Послухайте ж, голови Якова та начальники дому Ізраїля, чи ж не вам знати право? 2Добро ви ненавидите та кохаєте зло, шкіру їхню здираєте з них, а їхнє тіло з костей їхніх. 3Ви останок народу Мого їсте та стягаєте з них їхню шкіру, а їхні кості ламаєте, і січете, немов до горняти, і мов м'ясо в котел. 4Вони тоді кликати будуть до Господа, та Він відповіді їм не дасть, і заховає обличчя Своє того часу від них, коли будуть робити лихі свої вчинки. 5Так говорить Господь на пророків, що вводять народ Мій у блуд, що зубами своїми гризуть та покликують: Мир! А на того, хто їм не дає що до рота, на нього святую війну оголошують. 6Тому буде вам ніч, щоб не стало видіння, і стемніє вам, щоб не чарувати. І над тими пророками сонце закотиться, і над ними потемніє день. 7І посоромлені будуть такі прозорливці, і будуть застиджені чарівники, і всі вони свої уста закриють, бо не буде їм Божої відповіді.

8 А я повний сили й Господнього Духа, і правди й відваги, щоб представити Якову прогріх його, а Ізраїлеві його гріх. 9Почуйте ж це, голови дому Якового та начальники дому Ізраїля, які нехтують справедливість, а все просте викривлюють, 10вони кров'ю будують Сіона, а кривдою Єрусалима. 11Його голови судять за хабара, і навчають за плату його ті священики, і за срібло ворожать пророки його, хоч на Господа вони опираються, кажучи: Хіба не Господь серед нас? Зло не прийде на нас! 12О так, через вас Сіон буде на поле заораний, а Єрусалим на руїни обернеться, а гора храмова стане взгір'ями лісу...

Chapter 4

1 Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір, і піднесена буде вона понад узгір'я, і будуть народи до неї пливсти. 2І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдім на гору Господню та до дому Якового, і Він буде навчати доріг Своїх нас, і ми будемо ходити стежками Його. Бо вийде Закон із Сіону, а слово Господнє із Єрусалиму. 3І Він буде судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині. І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни! 4І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив, бо уста Господа Саваота оце прорекли. 5Усі бо народи ходитимуть кожен ім'ям свого бога, а ми будем ходити Ім'ям Господа, нашого Бога, на віки віків! 6Того дня промовляє Господь позбираю кульгаве й згромаджу розігнане, і те, що на нього навів коли лихо. 7І зроблю Я кульгаве останком, а віддалене потужним народом, і зацарює над ними Господь на Сіонській горі відтепер й аж навіки!

8 А ти, башто Черідна, підгірку Сіонської доньки, прийде до тебе і дійде старе панування, царювання для донечки Єрусалиму. 9Тепер нащо здіймаєш ти окрик? Чи в тебе немає царя? Чи ж загинув твій радник, що ти корчишся, мов породілля? 10Вийся та корчся, о дочко Сіону, немов породілля, бо тепер вийдеш із міста та перебуватимеш у полі, і прийдеш аж до Вавилону. Та будеш ти там урятована, там Господь тебе викупить з рук твоїх ворогів! 11А зараз зібрались на тебе численні народи, говорячи: Нехай він зневажений буде, і нехай наше око побачить нещастя Сіону! 12Та не знають вони Господніх думок, і не розуміють поради Його, бо Він їх позбирав, як до клуні снопи. 13Ставай та молоти, дочко Сіону, бо Я ріг твій залізом учиню, а копита твої вчиню міддю, і ти розпорошиш численні народи та вчиниш закляттям для Господа несправедливий їхній зиск, а їхнє багатство Владиці всієї землі.

Chapter 5

1 (4-14) І згромаджуйсь тепер, дочко товпищ! Облогу вчинили на нас, тростиною б'ють по щоці Ізраїлевого суддю... 2(5-1) А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних. 3(5-2) Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів. 4(5-3) І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі! 5(5-4) І Він буде миром. Як прийде до нашого краю Ашшур, і буде топтатись по наших палатах, то поставимо на нього сім пастирів та восьмеро людських княжат. 6(5-5) І вони будуть пасти мечем край Ашшура, край же Німрода у воротях його. Та Він від Ашшура врятує, як той прийде в наш Край, і коли буде топтатись по наших границях.

7 (5-6) І Яковів залишок буде посеред численних народів, як роса та від Господа, як той дощ на траві, і він надії не кластиме на чоловіка, і не буде надії складати на людських синів. 8(5-7) І Яковів залишок буде між людами, серед численних народів, як лев між лісною худобою, як левчук між отарами овець, що як він переходить, то топче й шматує, і немає нікого, хто б зміг урятувати. 9(5-8) Хай зведеться рука твоя на твоїх ненависників, і хай всі вороги твої витяті будуть! 10(5-9) І станеться в день той, говорить Господь, і витну Я коні твої з-серед тебе, і колесниці твої повигублюю. 11(5-10) І понищу міста твого Краю, і всі твердині твої порозвалюю. 12(5-11) І повиполюю чари з твоєї руки, і ворожбитів у тебе не буде. 13(5-12) І понищу боввани твої та жертовні стовпи твої з-посеред тебе, і ти чинові рук своїх більше не будеш вклонятися. 14(5-13) І повитинаю дерева жертовні твої з-серед тебе, і міста твої вигублю. 15(5-14) І в гніві та в лютості помсту вчиню над народами, що Мене не послухались!

Chapter 6

1 Послухайте, що промовляє Господь: Устань, сперечайсь перед горами, і хай узгір'я почують твій голос! 2Послухайте, гори, Господнього суду, і візьміть до вух, ви, основи землі, бо в Господа пря із народом Своїм, і з Ізраїлем буде судитися Він! 3Народе ти Мій, що тобі Я зробив і чим мучив тебе, свідчи на Мене! 4Бо Я з краю єгипетського тебе вивів, і тебе викупив з дому рабів, і перед тобою послав Я Мойсея, Аарона та Маріям. 5Мій народе, згадай, що Балак, цар моавський, задумував був, і що йому відповів Валаам, син Беорів, від Шіттіму аж по Ґілґал, щоб пізнати тобі справедливості Господа.

6 З чим піду перед Господа, схилюсь перед Богом Високости? Чи піду перед Нього з цілопаленнями, з річними телятами? 7Чи Господь уподобає тисячі баранів, десятитисячки потоків оливи? Чи дам за свій гріх свого первенця, плід утроби моєї за гріх моєї душі? 8Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно.

9 Голос Господній кличе до міста, а хто мудрий, боїться той Ймення Твого: Послухайте жезла й Того, Хто призначив його: 10Чи є ще у домі безбожного коштовності несправедливі, та неповна й неправна ефа? 11Чи Я всправедливлю вагу неправдиву, і калитку з важками обманними? 12Що повні насильства його багачі, мешканці ж його говорили неправду, а їхній язик в їхніх устах омана, 13то теж бити зачну Я тебе, пустошити тебе за гріхи твої. 14Будеш ти їсти, але не наситишся, і буде голод у нутрі твоїм, і станеш ховати, але не врятуєш, а що ти врятуєш мечеві віддам. 15Ти сіяти будеш, але не пожнеш, ти будеш оливку топтати, та не будеш маститись оливою, і молодий виноград, та вина ти не питимеш! 16Бо ще переховуються всі устави Омрі та всі вчинки дому Ахава, і за їхніми радами ходите ви, тому то Я видам тебе на спустошення, і на посміх мешканців його, і ви ганьбу народу Мого понесете!

Chapter 7

1 Горе мені, бо я став, мов недобірки літні, як залишки по винобранні; нема грона на їжу, немає доспілої фіґи, якої жадає душа моя! 2Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку. 3Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все. 4Найліпший із них як будяк, найправдивіший гірший від терену. Настає день Твоїх сторожів, Твоїх відвідин, тепер буде збентеження їхнє! 5І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх! 6Бо гордує син батьком своїм, дочка повстає проти неньки своєї, невістка проти свекрухи своєї, вороги чоловіку домашні його!

7 А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене! 8Не тішся, моя супротивнице, з мене, хоч я впала, Сіонська дочка, проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло! 9Буду зносити я гнів Господній, бо згрішила Йому, аж поки не вирішить справи моєї, та суду не вчинить мені. Він на світло мене попровадить, побачу Його справедливість! 10І побачить оце все моя супротивниця, і сором покриє її, бо казала мені: Де Він, Господь, Бог твій? Приглядатимуться мої очі до неї, її топчуть тепер, як болото на вулицях. 11Настане той день, щоб мури твої будувати, тоді віддалиться границя твоя цього дня! 12Це той день, коли прийдуть до тебе з Асирії та аж до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки, і від моря до моря, і від гори до гори. 13І спустошенням стане земля на мешканців її, через плід їхніх учинків.

14 Паси Мій народ своїм берлом, отару спадку Твого; що пробуває в лісі самотно, у середині саду, хай пасуться вони на Башані й Ґілеаді, як за днів стародавніх. 15Як за днів твого виходу з краю єгипетського, покажу йому чуда. 16Народи побачать оце, і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглухнуть. 17Будуть порох лизати вони, як той гад, як плазюче землі, повилазять з дрижанням з укріплень своїх, вони будуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і будуть боятись Тебе! 18Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? 19Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи. 20Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх.

Nahum

Chapter 1

1 Пророцтво на Ніневію. Книга видіння елкошейця Наума.

2 Палкий Бог, і мстивий Господь, Господь мстивий та лютий, Господь мстивий до тих, хто Його ненавидить, і пам'ятає про кривду Своїх ворогів. 3Господь довготерпеливий і великої потуги, та очистити винного Він не очистить. Господь у бурі та в вихрі дорога Його, а хмара від стіп Його курява. 4Як загнівається Він на море, то сушить його, і всі ріки висушує, в'яне Башан та Кармел, і в'яне та квітка Лівану. 5Гори тремтять перед Ним, а підгірки топніють, перед обличчям Його трясеться земля та вселенна, та всі її мешканці. 6Хто встоїть перед гнівом Його, і хто стане у полум'ї люті Його? Його шал виливається, мов той огонь, і розпадаються скелі від Нього! 7Добрий Господь, пристановище Він у день утиску, і знає Він тих, хто на Нього надіється! 8Але в зливі навальній Він зробить кінця між Його заколотниками, і ворогів зажене у темноту.

9 Що ви думаєте проти Господа? Бо Він зробить кінця, не постане два рази насильство. 10Бо вони переплутані, наче той терен, і повпивались, немов би вином, вони будуть пожерті зовсім, мов солома суха! 11З тебе вийшов задумуючий проти Господа лихо, радник нікчемний. 12Так говорить Господь: Хоч були б найсильніші і дуже численні, та постинані будуть вони, та й минуться! І хоч Я тебе мучив, та мучити більше тебе вже не буду! 13А тепер Я зламаю ярмо його, яке на тобі, і пута твої позриваю. 14І накаже на тебе, Ашшуре, Господь: Більш не буде вже сіятися з твого ймення! З дому бога твого Я боввана та ідола витну, зроблю тобі гроба із них, бо ти став легковажений. 15(2-1) Ось на горах ноги благовісника, що звіщає про мир: Святкуй, Юдо, свята свої, виконуй присяги свої, бо більше не буде нікчемний ходити по тобі, він витятий ввесь!

Chapter 2

1 (2-2) На тебе йде розпорошувач, твердині свої стережи, виглядай на дорогу, зміцняй свої стегна, міцно скріпи свою потугу, 2(2-3) бо верне Господь велич Якова, як велич Ізраїля, що їхні спустошителі поруйнували, і понищили їхні виноградні галузки. 3(2-4) Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища. 4(2-5) Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид немов полум'я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки. 5(2-6) Він згадає шляхетних своїх, та спіткнуться вони у ході своїй; вони поспішають на мури її, і поставлена міцно будівля облоги. 6(2-7) Брами річок відчиняються, а палата руйнується. 7(2-8) І постановлено: буде оголена, відведеться в полон, а рабині її голоситимуть, мов ті голубки, що воркують на персах своїх. 8(2-9) І Ніневія як саджавка водна, що води її відпливають. Стійте, стійте! Та немає нікого, хто б їх завернув! 9(2-10) Розграбовуйте срібло, розграбовуйте золото, немає кінця наготовленому, багатству коштовних речей. 10(2-11) Знищення та зруйнування й спустошення буде... І серце розтопиться, і ноги дрижатимуть, і корчі по крижах усіх, а обличчя їх всіх на червоно розпаляться.

11 (2-12) Де леговище левів, і для левчуків пасовище, що там ходив лев та левиця, та левеня, і ніхто не лякав? 12(2-13) Лев грабував для своїх молодят і душив для левиць своїх він, і печери свої переповнював здобиччю, а лігва свої награбованим. 13(2-14) Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і попалю серед диму твої колесниці, а твоїх левчуків поїсть меч, і повитинаю з землі грабування твої, і вже не почується голос твого посла.

Chapter 3

1 Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього! 2Чути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява, 3і гін верхівця, і полум'я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп, 4це за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди за чари свої. 5Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і подолка твого підійму на обличчя твоє, і покажу Я твій сором народам, а царствам твій стид! 6І кину на тебе огиди, і погордженою вчиню Я тебе, і зроблю Я тебе, мов позорище! 7І станеться, кожен, хто вгледить тебе, від тебе втече та й прокаже: Пограбована Ніневія! Хто висловить їй співчуття? Звідки буду шукати тобі потішителів?

8 Чи краща ти від Но-Амона, що сидить серед рік, вода коло нього, що вал його море, від моря його мур? 9Етіопія сила його, і Єгипет, і не має кінця. Пут та лівійці були тобі в поміч, 10та й він на вигнання пішов, у полон... А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали жереб про славних його, й всі вельможі його у кайдани закуті. 11Уп'єшся і ти, будеш схована, твердині від ворога будеш шукати і ти! 12Всі фортеці твої, мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть. 13Ось народ твій немов ті жінки серед тебе: вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого, огонь пожере твої засуви. 14Води на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку. 15Там огонь тебе з'їсть, посіче тебе меч, пожеруть тебе, наче та гусінь. Стань численна, як гусінь, стань численна, немов сарана, 16понамножуй купців своїх більше від зірок небесних, але гусінь та знищить тебе й полетить! 17Вельможні твої немов та сарана, гетьмани твої мов мошва, що гніздиться по стінах в день холоду, але сонце засвітить і вони помандрують, і не пізнане буде те місце, де вони пробували. 18Твої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, і немає кому позбирати його. 19Нема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна! Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе, бо над ким твоє зло не ходило постійно?

Habakkuk

Chapter 1

1 Пророцтво, яке бачив пророк Авакум. 2Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: Насильство! та Ти не спасаєш! 3Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство, і суперечка стається, і носиться сварка. 4Тому то Закон припиняється, і не виходить до чину назавсіди право, бо несправедливий вигублює праведного, тому правосуддя виходить покривленим.

5 Пригляньтеся ви до народів, і дивіться, і дуже здивуйтесь, бо вчиню Я за ваших днів діло, про яке не повірите ви, коли буде розказане. 6Бо оце Я поставлю халдеїв, народ лютий та скорий, що ґрасує по широкій землі, щоб захопити оселі, які не його. 7Страшний та грізний він, від нього самого виходить і право його, і великість його. 8І від пантер його коні швидші, і від вовків вечерових лютіші. 9Він приходить увесь на насильство, а ціль їх обличчя вперед, і набере полонених, як того піску. 10І він глузує з царів, а князі сміх для нього. Він сміється з твердині усякої, бо на вал насипає землі, і її здобуває! 11Тоді він несеться, як вітер, і перейде, і згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою.

12 Хіба ж Ти не віддавна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, не помремо! Господи, Ти для суду поставив його, і, о Скеле, призначив його на карання! 13Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе? 14Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву, що пана над нею нема. 15Усе це грабіжник витягує вудкою, своїм неводом тягне оце, та збирає оце в свою сітку, тому тішиться він та радіє. 16Тому жертву приносить він неводові, і кадить для сітки своєї, бо від них ситий уділ його та добірна пожива його! 17Чи на це випорожнює він свого невода, і завжди готов убивати народи без милости?

Chapter 2

1 Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою. 2А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав. 3Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться. 4Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.

5 І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує. 6Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе! 7Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них? 8За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому. 9Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути! 10Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою. 11Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева. 12Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город! 13Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність? 14Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.

15 Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його! 16Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою! 17Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому. 18Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих? 19Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема! 20А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!

Chapter 3

1 Молитва пророка Авакума, для співу на струнному приладі: 2Господи, звістку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє діло в середині років, у середині літ об'яви, у гніві про милість згадай!

3 Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Села. Велич Його вкрила небо, і слави Його стала повна земля! 4А сяйво було, наче соняшне світло, проміння при боці у Нього, і там укриття Його потуги. 5Перед обличчям Його моровиця іде, а по стопах Його пнеться полум'я. 6Став, і землю Він зміряв, поглянув і народи затряс, і попадали гори довічні, вікові похилились узгір'я. Путі Його вічні. 7Я бачив намети Кушана під кривдою, тремтять покривала мідіянського краю. 8Чи на ріки, о Господи, Ти запалав, чи на ріки Твій гнів? Чи Твоє пересердя на море, що їздиш на конях Своїх, на спасенних Своїх колесницях? 9Лук твій голий, нагий, наповнений стріл сагайдак. Села. Ти річками землю розсік. 10Тебе вгледівши, гори дрижали, водяна течія потекла, безодня свій голос дала, зняла високо руки свої. 11Сонце й місяць спинилися в мешканні своєму при світлі Твоїх стріл, що літають при сяйві блискучого списа Твого. 12У люті ступав Ти землею, у гніві людей молотив. 13Ти вийшов спасти Свій народ, спасти Помазанця Свого. Ти з дому безбожного голову збив, обнажив Ти основу по шию. Села. 14Ти пробив його списами голову князя його, як вони піднялись, щоб мене розпорошити; вони тішилися, немов мали пожерти таємно убогого. 15Ти кіньми Своїми по морю топтав, по водній великій громаді.

16 Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати. 17Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, 18то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого! 19Бог Господь моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах! Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях.

Zephaniah

Chapter 1

1 Слово Господнє, що було до Софонії, сина Куші, сина Ґедалії, сина Амарії, сина Єзекії, за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя. 2Забираючи, все заберу з-над поверхні землі, промовляє Господь. 3Заберу Я людину й худобу, заберу птаство небесне і риби морські, і спокуси з безбожними, і витну людину з поверхні землі, промовляє Господь. 4І руку Свою простягну Я на Юду і на всіх мешканців Єрусалиму, і вигублю з місця оцього останок Ваала, імення жерців зо священиками, 5і тих, хто вклоняється на дахах світилам небесним, і тих, хто вклоняється, хто присягає Господом, і хто присягає царем своїм, 6і тих, хто відступає від Господа, і хто не шукає Господа, і не звертається до Нього.

7 Замовчи перед Господом Богом, бо близький день Господній, бо жертву Господь приготовив, посвятив Своїх покликаних. 8І станеться в день Господньої жертви, і навіщу Я князів, і синів царя, і всіх, хто зодягає одежу чужинну. 9І навіщу Я кожного, хто перескакує через поріг того дня, тих, хто наповнює дім свого пана насиллям й оманою. 10І буде в дні тому, говорить Господь, голос крику із Рибної брами, і завивання із Міста Нового, і велика руїна із пагірків. 11Ридайте, мешканці Махтешу, бо понищений буде ввесь купецький народ, будуть вигублені всі, хто важить срібло. 12І станеться часу того, і перешукаю Я з лямпами Єрусалим, і навіщу Я тих мужів, які задубіли на дріжджах своїх, що говорять у серці своєму: Господь не вчинить добра, і лиха не зробить. 13І здобиччю стане все їхнє багатство, а їхні доми за спустошення, і будуть вони будувати доми, але в них не сидітимуть, і виноградники будуть садити, та вина їхнього не питимуть.

14 Близький день Господній великий, він близький й дуже швидко настане. Ось голос Господнього дня, тоді гірко кричатиме навіть хоробрий! 15День гніву цей день, день смутку й насилля, день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли, 16день сурмлення й окрику проти укріплених міст та проти високих міських заборолів. 17І буду чинити Я утиск людині, і будуть ходити вони, як сліпі, бо згрішили вони проти Господа. І виллється кров їхня, немов той пісок, а їхнє тіло, як гній. 18Спасти їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло, ані золото їхнє, і огнем Його заздрощів буде поїджена ціла земля, бо скінчення тільки приспішене зробить зо всіми мешканцями Краю цього.

Chapter 2

1 Посоромтеся та застидайтесь, народе без сорому, 2поки народиться установлене, мине день, як полова! поки не прийде на вас лютість гніву Господнього, поки не прийде на вас день Господнього гніву! 3Шукайте Господа, всі покірні землі, хто виконує право Його! Шукайте правди, шукайте смирення, може будете сховані ви в день Господнього гніву!

4 Бо покинута буде Азза, а Ашкелон опустошенням стане, Ашдод опівдня його виженуть, а Екрон буде вирваний. 5Горе мешканцям довкілля морського, народові критському! Слово Господнє на вас, хананеї, краю филистимлян, Я тебе вигублю так, що не буде мешканця! 6І буде довкілля морське пасовищами, повними ям пастухів та кошар для отари, 7і буде оце побережжя останкові дому Юдиного, на них пасти будуть, у домах Ашкелону ввечорі будуть лягати, бо їх відвідає Господь, їхній Бог, і Він їхню долю приверне.

8 Чув Я ганьбу Моавову й образи Аммонових синів, які ображали народ Мій і чванилися над границею їхньою. 9Тому як живий Я! говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, стане Моав як Содом, а Аммонові сини як Гоморра: землею тернини, і солончаком, і навіки спустошенням! Пограбує їх решта народу Мого, а залишок люду Мого їх посяде. 10Оце їм за їхню пиху, бо вони ображали й чванилися проти народу Господа Саваота. 11Господь буде грізний проти них, бо Він знищить всіх богів землі, і вклонятися будуть Йому кожен з місця свого, усі острови тих народів.

12 Також ви, етіопляни, побиті мечем Моїм будете. 13І на північ простягне Він руку Свою, та й погубить Ашшура, і Ніневію учинить спустошенням, суходолом, мов ту пустелю. 14І будуть лежати серед неї стада, усяка польова звірина, і пелікан, і їжак будуть ночувати на мистецьких прикрасах її, сова буде кричати в вікні, на порозі ворона, бо віддерто кедрину його. 15Оце оте радісне місто, що безпечно живе, що говорить у серці своєму: Я, і немає вже більше нікого! Як стало воно опустошенням, леговищем для звірини! Кожен, хто буде проходить повз нього, засвище, своєю рукою махне!

Chapter 3

1 Горе місту тому ворохобному та занечищеному, місту насильникові! 2Не слухається воно голосу, не приймає картання, не складає надії на Господа, до Бога свого не зближається. 3Його зверхники посеред нього то леви ревучі, його судді вечірні вовки, які не лишають до ранку нічого. 4Пророки його чванькуваті, зрадливі, його священики зневажають святиню, ламають Закона. 5Серед нього Господь справедливий, Він кривди не чинить, щоранку дає Своє право на соняшне світло, не бракне його, але кривдник не відає сорому. 6Народи Я вигубив, попустошені їхні заборола, Я вулиці їхні зруйнував, і нема перехожого, їхні міста поруйновані, так що немає й людини, немає й мешканця! 7Я йому говорив: Тільки будеш боятись Мене, тільки приймеш картання, і не витяте буде мешкання його, усе, що про нього Я постановив, та вони ревно псули всі чини свої!

8 Тому то чекайте Мене, промовляє Господь, на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля! 9Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому. 10З другого боку річок Етіопії Моїх поклонників, Моїх розпорошених дарунком Мені принесуть. 11Того дня ти не будеш соромитись всіма своїми ділами, якими грішив проти Мене, бо тоді Я відкину з твоєї середини тих, хто радіє твоєю пишнотою, і ти високо більш не стоятимеш вже на святій Моїй горі. 12І серед тебе зоставлю убогий й нужденний народ, і будуть шукати пристановища в Іменні Господнім вони. 13Останок Ізраїлів кривди не буде робити, і не будуть казати неправди, і облудний язик в їхніх устах не знайдеться, бо пастися будуть вони та вилежуватись, і не буде такого, хто б їх настрашив.

14 Співай, дочко Сіону! Втішайся, Ізраїлю! Радій та втішайся всім серцем, дочко Єрусалиму! 15Відкинув Господь твої присуди, усунув у кут твого ворога! Серед тебе Господь, цар Ізраїлів, уже ти не будеш боятися зла! 16Того дня буде сказане Єрусалимові: Не бійся! Сіонові: Нехай не опустяться руки твої! 17Господь, Бог твій, серед тебе, Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою! 18Тих, що сумують за святами, Я позбираю, від тебе вони, тягарем над ними був сором. 19Ось Я вчиню зо всіма мучителями твоїми кінець того часу, і спасу кульгаве, і позбираю розігнане, і зроблю їх хвалою та йменням у цілому Краї їхнього сорому. 20Того часу спроваджу Я вас, і того часу Я вас позбираю, бо на ймення й на славу віддам вас поміж усіх народів землі, коли долю верну вам на ваших очах, промовляє Господь.

Haggai

Chapter 1

1 Другого року царя Дарія, шостого місяця, першого дня місяця, було Господнє слово через пророка Огія до Зоровавеля, Шеалтіїлового сина, Юдиного намісника, та до Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика, кажучи: 2Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Народ цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим! 3І було Господнє слово через пророка Огія, говорячи: 4Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кафлями, хоч дім цей збурений? 5А тепер отак промовляє Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг! 6Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, та не насичуєтеся, п'єте та не напиваєтеся, зодягаєтеся та не тепло вам, а той, хто заробляє, заробляє для дірявого гаманця. 7Так говорить Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг! 8Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь. 9Звертаєтесь до численного, та виходить ось мало, і що приносите в дім, то розвіюю те. Защо? питає Господь Саваот. За храм Мій, що збурений він, а ви кожен женете до дому свого. 10Тому то над вами затрималось небо давати росу, а земля урожай свій задержала. 11І Я кликав посуху на Край, і на гори, і на збіжжя, і на сік виноградний, і на молоду оливку, і на те, що земля видає, і на людину, і на худобу, і на всю працю рук.

12 І Зоровавель, син Шалтіелів, та Ісус, син Єгосадака, великого священика, та вся решта народу послухалися голосу Господа, Бога свого, і слів пророка Огія, як послав його Господь, їхній Бог. І боявся народ лиця Господнього. 13І сказав Огій, посол Господній, від Господа посланий до народу, говорячи: Я з вами, говорить Господь! 14І збудив Господь духа Зоровавеля, сина Шалтіїлового, намісника Юдиного, і духа Ісуса, сина Єгосадака, великого священика, і духа всієї решти народу, і вони поприходили, і зробили роботу в домі Господа Саваота, їхнього Бога, 15двадцятого й четвертого дня шостого місяця, другого року царя Дарія.

Chapter 2

1 Сьомого місяця, двадцятого й першого дня місяця було слово Господнє через пророка Огія таке: 2Скажи но до Зоровавеля, сина Шалтіїлового, намісника Юдиного, і до Ісуса, сина Єгосадакового, великого священика, та до решти народу, говорячи. 3Хто серед вас позостався, що бачив цей дім у першій його славі? А яким ви бачите його тепер? Чи ж не є він супроти того, як ніщо в ваших очах? 4А тепер будь мужній, Зоровавелю, говорить Господь, і зміцнися, Ісусе, сину Єгосадаків, священику великий, і зміцнися, ввесь народе землі, говорить Господь, і робіть, бо Я з вами, говорить Господь Саваот. 5Слова, яким Я склав з вами заповіта, коли ви виходили з Єгипту, а дух Мій пробуває серед вас, не бійтеся! 6Бо так промовляє Господь Саваот: Ще раз, а станеться це незабаром, і Я затрясу небо та землю, і море та суходіл! 7І затрясу всіма народами, і прийдуть коштовності всіх народів, і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот. 8Моє срібло й Моє золото, говорить Господь Саваот. 9Більша буде слава цього останнього дому від першого, говорить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир, говорить Господь Саваот.

10 Двадцятого й четвертого дня, дев'ятого місяця, другого року Дарія було слово Господнє через пророка Огія таке: 11Так говорить Господь Саваот: Запитай но священиків про Закона, говорячи: 12Ось несе хтось освячене м'ясо в полі своєї одежі, і доторкнеться полою своєю до хліба, чи до потрави, чи до вина, чи до оливи, чи до якої поживи, чи стане те освяченим? І священики відповіли та й сказали: Ні! 13Тоді Огій сказав: Якщо б нечистий через мертвого доторкнувся до всього цього, чи стане воно нечистим? І відповіли священики та й сказали: Стане нечистим! 14І відповів Огій та й сказав: Отакий народ цей, і такий цей люд перед Моїм лицем, говорить Господь, і такий усякий чин їхніх рук, і що вони складають там, нечисте воно! 15А тепер зверніть но своє серце на час від цього дня й далі, ще поки не був покладений камінь до каменя в Господньому храмі. 16Відколи то було, що приходив бувало до копиці набирати двадцять мір, а було тільки десять, приходив до чавила набрати п'ятдесят мір, а було двадцять. 17Бив Я вас посухою й зеленячкою та градом, усі чини ваших рук, та не кликали ви до Мене, говорить Господь. 18Зверніть ваші серця на час від цього дня й далі, від дня двадцятого й четвертого, дев'ятого місяця, від того дня, коли був заснований Господній храм, зверніть ваше серце на це. 19Чи є ще насіння в коморі? Бо ще виноград, і фіґове дерево, і дерево гранатове, і дерево оливкове, ніщо не приносило плоду. Від цього дня Я поблагословлю їх.

20 І було слово Господнє до Огія вдруге двадцятого й четвертого дня того ж місяця таке: 21Скажи Зоровавелю, намісникові Юдиному, говорячи: Я затрясу небо та землю, 22і поперевертаю трони царств, і повигублюю силу поганських царств, і поперевертаю колесниці та тих, хто їздить у них, і попадають коні та їхні верхівці, один мечем одного. 23Того дня, говорить Господь Саваот, візьму Я тебе, Зоровавелю, сину Шеалтіїлів, Мій рабе, говорить Господь, і покладу тебе, немов ту печатку, бо Я тебе вибрав, говорить Господь Саваот.

Zechariah

Chapter 1

1 Восьмого місяця другого року Дарія було Господнє слово до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке: 2Розгнівався Господь на батьків ваших палючим гнівом. 3І скажи їм: Так говорить Господь Саваот: Верніться до Мене, говорить Господь Саваот, і вернуся до вас, говорить Господь Саваот. 4Не будьте, як ваші батьки, що до них кликали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чинів ваших лихих! Та не слухали ви й не прислухались до Мене, говорить Господь. 5Де вони, батьки ваші? А пророки чи ж навіки живуть? 6Та слова Мої й постанови Мої, що Я наказав рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли вони до ваших батьків? І вернулись вони та й сказали: Як задумав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами.

7 Двадцятого й четвертого дня, одинадцятого місяця, це місяць шеват, за другого року Дарія було слово Господнє до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке: 8Бачив я цієї ночі, аж ось на червоному коні їде муж, і він стоїть між миртами, що в глибині, а за ним коні червоні, руді та білі. 9І сказав я: Що це, мій пане? І відказав мені той Ангол, що говорив зо мною: Я тобі покажу, що це таке. 10І відповів той муж, що стояв між миртами, та й сказав: Це ті, що Господь їх послав обійти землю. 11І відповіли вони Господньому Анголові, що стояв між миртами, та й сказали: Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокійно. 12І відповів Ангол Господній та й сказав: Господи Саваоте, аж доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над Юдиними містами, на які Ти гніваєшся оце сімдесят літ? 13І відповів Господь Анголові, що говорив зо мною, слова добрі, слова втішливі. 14І сказав до мене той Ангол, що говорив зо мною: Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням. 15І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому. 16Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому, говорить Господь Саваот, а мірничий шнур буде розтягнений над Єрусалимом. 17Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром переповняться міста Мої, і Господь ще потішить Сіона, і ще вибере Єрусалима!

18 (2-1) І звів я очі свої, та й побачив, аж ось чотири роги. 19(2-2) І запитав я Ангола, що говорив зо мною: Що це? А він відказав мені: Це ті роги, що розпорошили Юду й Ізраїля та Єрусалим. 20(2-3) І Господь показав мені чотирьох майстрів. 21(2-4) І запитав я: Що вони приходять зробити? А Він відказав, говорячи: Це ті роги, що розпорошили Юду, так що ніхто не підвів голови. А ці прийшли настрашити їх, щоб скинути роги тих народів, що підносять рога проти Юдиного краю, щоб його розпорошити.

Chapter 2

1 (2-5) І звів Я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірничий шнур. 2(2-6) І сказав я: Куди ти йдеш? А він відказав мені: Щоб зміряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина його та яка довжина його. 3(2-7) Аж ось Ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший. 4(2-8) І сказав він до нього: Біжи, говори цьому юнакові, кажучи: Невкріплений буде Єрусалим через многість людей та худоби в середині його. 5(2-9) А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його.

6 (2-10) Горе, горе, втікайте з північного краю, говорить Господь, бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь. 7(2-11) Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону! 8(2-12) Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока. 9(2-13) Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.

10 (2-14) Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь! 11(2-15) І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе. 12(2-16) І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще! 13(2-17) Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!

Chapter 3

1 І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього Ангола, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому. 2І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню? 3А Ісус одягнений був у брудну одежу, і стояв перед лицем Ангола. 4І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні. 5І він сказав: Нехай покладуть чистого завоя на його голову! І поклали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати, а Ангол Господній стояв. 6І освідчив Ангол Господній Ісусові, промовляючи: 7Так говорить Господь Саваот: Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.

8 Послухай но, Ісусе, великий священику, ти та ближні твої, що сидять перед тобою, бо вони мужі знаменні, бо ось Я приведу Свого раба Пагінця. 9Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одному камені сім очей. Ось Я вирізьблю на ньому різьбу його, говорить Господь Саваот, і відкину вину цієї землі за один день. 10Того дня, говорить Господь Саваот, ви будете кликати один одного під виноград і під фіґове дерево.

Chapter 4

1 І вернувся той Ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його. 2І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Бачу я, ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його. 3І дві оливки на ньому, одна з правиці чаші, а одна на лівиці її. 4І говорив я й сказав до Ангола, що говорив зо мною, кажучи: Що це, мій пане? 5І відповів Ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: Чи ж ти не знаєш, що це таке? А я відказав: Ні, пане! 6І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот. 7Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому! 8І було мені слово Господнє таке: 9Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас. 10Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі.

11 І заговорив я та й до нього сказав: Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його? 12І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото? 13І сказав він до мене, говорячи: Хіба ти не знаєш, що це? А я відказав: Ні, пане! 14І він сказав: Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі.

Chapter 5

1 І знову підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій. 2І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу летючого звоя. Довжина його двадцять мірою ліктем, а ширина його десять ліктів. 3І сказав він мені: Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде безкарний згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присягає ложно, буде безкарний згідно з тим, що з того боку звою написане. 4І привів Я його, прокляття, говорить Господь Саваот, і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його.

5 І вийшов той Ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: Зведи но свої очі й побач, що це виходить? 6І сказав я: Що це таке? А він відказав: Це ефа, що виходить. І ще він сказав: Це їхнє око в усьому Краї. 7Аж ось піднялася олив'яна покришка, а це була одна жінка, що сиділа посеред ефи. 8І він сказав: Це та несправедливість. І кинув її до середини ефи, і кинув олив'яного куска до її отвору. 9І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх крилах, а їхні крила як крила чорногуза. І підняли вони ефу між землею та між небом. 10І сказав я до Ангола, що зо мною говорив: Куди вони несуть цю ефу? 11І сказав він до мене: Щоб збудувати їй дім у краю Шін'ар. А коли він буде поставлений, то буде покладена там на місці своєму.

Chapter 6

1 І знову звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесниці виходять з-між двох гір, а ті гори гори з міді. 2В колесниці першій коні червоні, а в колесниці другій коні чорні, 3а в колесниці третій коні білі, а в колесниці четвертій коні пасасті, міцні. 4І відповів я та й сказав до Ангола, що говорив зо мною: Що це таке, мій пане? 5І Ангол відповів та й сказав до мене: Це чотири небесні вітри, що виходять після стояння перед Господом усієї землі. 6У котрім коні чорні, ті виходять до північного краю, а ті білі вийшли за ними, а ті пасасті вийшли до південного краю, 7а ті сильні вийшли й шукали ходи, щоб перейти по землі. І він сказав: Ідіть, ходіть по землі! І ходили вони по землі. 8І кликнув він до мене й казав мені, говорячи: Побач, ті, що вийшли до північного краю, заспокоїли духа мого в північному краї.

9 І було мені слово Господнє таке: 10Візьми від вигнання, від Хелдая, і від Товійї, і від Єдаї, і прийдеш ти того дня, і ввійдеш до дому Йошійї, Цефанієвого сина, що прийшли з Вавилону. 11І візьмеш срібло та золото, і зробиш корону, і покладеш на голову Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика. 12І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Оце муж, Цема ім'я йому, і зо свого місця виросте він, і збудує храма Господнього. 13І він збудує храма Господнього, і він буде носити величність, і сяде, і буде панувати на троні своєму, і він стане священиком на троні своєму, і рада миру буде поміж ними обома. 14А ті корони будуть Хелдаєві, і Товійї, і Єдаї, і Хенові, сину Цефанії, на пам'ятку в храмі Господньому. 15І далекі прийдуть, і побудують у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви конче будете слухати голосу Господа, вашого Бога!

Chapter 7

1 І сталося, у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева. 2І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Мелеха та людей його, щоб Господа вблагати, 3щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: Чи я маю плакати п'ятого місяця та постити, як я робив це багато років? 4І було слово Господа Саваота таке: 5Говори до всього народу землі й до священиків, кажучи: Якщо ви постили та лементували п'ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене? 6А коли ви їсте та коли ви п'єте, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте? 7Чи ж це не ті слова, які Господь виголошував через давніх пророків, коли Єрусалим був населений та спокійний, і його міста навколо нього, і південь, і рівнина були населені?

8 І було до Захарія слово Господнє таке: 9Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. 10А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму! 11Та вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати, 12і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота. 13І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот. 14І розвіяв Я їх по всіх народах, які не знали їх, а Край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений Край спустошенням.

Chapter 8

1 І було мені слово Господнє таке: 2Так говорить Господь Саваот: Заздрю Я за Сіон великою заздрістю, і великою ревністю Я заздрю за нього. 3Так говорить Господь: Вернуся Я до Сіону, і буду пробувати в середині Єрусалиму, і буде зватися Єрусалим Містом Правди, а гора Господа Саваота горою святою. 4Так говорить Господь Саваот: Ще будуть сидіти на єрусалимських майданах діди та баби, і кожен з палицею в своїй руці через довгий вік. 5А міські майдани будуть переповнені хлопцями та дівчатами, що будуть бавитися на майданах його. 6Так говорить Господь Саваот: Коли дивне це в очах останку народу цього за цих днів, чи ж воно буде дивне в очах Моїх? промовляє Господь Саваот. 7Так говорить Господь Саваот: Ото Я спасу Свій народ із східнього краю та з краю заходу сонця. 8І спроваджу Я їх, і вони будуть пробувати в середині Єрусалиму, і стануть народом Моїм, а Я стану їм Богом у правді та в праведності.

9 Так говорить Господь Саваот: Нехай стануть сильними ваші руки, ви, що слухаєте цими днями слова ці з уст пророків, що були в день закладин дому Господа Саваота, храму, щоб був побудований. 10Бо перед цими днями не було нагороди для людини, ані нагороди для худоби, і для того, хто виходив, і для того, хто входив не було спокою від ворога, і пускав Я всіх людей одного проти одного. 11Тому Я тепер для останку оцього народу не буду такий, як за тих давніх днів, промовляє Господь Саваот. 12Бо буде насіння миру: виноград дасть свій плід, а земля урожай свій подасть, а небо дасть росу свою, і вчиню Я, що решта оцього народу це все посяде. 13І станеться, як були ви прокляттям серед народів, доме Юдин та доме Ізраїлів, так Я вас спасу, і ви станете благословенням. Не бійтесь, хай зміцніють ваші руки! 14Бо так промовляє Господь Саваот: Як Я думав зробити вам зле, коли ваші батьки прогнівляли Мене, промовляє Господь Саваот, і не жалував Я, 15так знову задумав Я днями оцими вчинити добро Єрусалимові та Юдиному домові. Не бійтесь! 16Оце речі, які будете робити: Говоріть правду один одному, правду та суд миру судіть у ваших брамах. 17І не думайте зла в своїм серці один проти одного, і не любіть неправдивої присяги, бо це все оте, що зненавидив Я, промовляє Господь.

18 І було мені слово Господнє таке: 19Так говорить Господь Саваот: Піст четвертого, і піст п'ятого, і піст сьомого, і піст десятого місяця стане для Юдиного дому на радість і на втіху, та на веселі свята, але правду та мир кохайте! 20Так говорить Господь Саваот: Ще прийдуть народи та мешканці численних міст. 21І прийдуть мешканці одного міста до другого, кажучи: Ходімо, ходімо вблагати Господа, шукати Господа Саваота! Піду також я. 22І поприходять численні народи та сильні люди шукати Господа Саваота в Єрусалимі, і благати Господа. 23Так говорить Господь Саваот: І станеться тими днями, що схоплять десять мужів з усіх язиків тих народів, і схоплять за полу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!

Chapter 9

1 Пророцтво Господнього слова на землю Хадрах та Дамаск, місця спочинку його, бо око Господнє на Арам та на всі Ізраїлеві племена, 2а також на Гамат, що межує із ним, на Тир та Сидон, бо він став дуже мудрий. 3І Тир твердиню собі збудував, і срібла нагромадив, як пороху, а щирого золота як багна на вулицях. 4Ось Господь зробить бідним його, і на морі поб'є його потугу, і він сам буде пожертий огнем. 5Побачить це Ашкелон, та й злякається, і Азза, і дуже настрашиться, і Екрон, бо надія його засоромиться. І згине цар із Аззи, а Ашкелон не буде заселений. 6І буде в Ашдоді сидіти байстрюк, і Я вигублю гордість филистимлян. 7І викину кров його з його уст, а гидоту його з-між зубів його, і для нашого Бога достанеться й він, і він буде, як князь той у Юді, а Екрон як євусей. 8І стану табором біля Свого дому проти війська, проти того, хто переходить і хто вертається; і вже не перейде гнобитель повз них, бо тепер Я це бачив Своїми очима.

9 Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці. 10І вигублю Я колесниці з Єфрема, і коня з Єрусалиму, і військовий лук знищений буде. І народам Він мир сповістить, а Його панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі. 11Також ти, за кров заповіту твого Я пустив твоїх в'язнів із ями, в якій немає води.

12 До твердині верніться, о в'язні надії! І сьогодні звіщаю: Подвійно тобі поверну! 13Бо Юду собі натягну, немов лука, наповню Єфремом його, і збуджу твоїх синів, Сіоне, на синів твоїх, Яване, і вчиню Я тебе за меча для лицарства. 14А Господь з'явиться над ними, і стріла Його вийде, як блискавка, і Господь Бог засурмить у сурму, і піде південними бурями. 15І Господь Саваот берегтиме всіх їх, і вони поїдять та потопчуть каміння, що кидається, і вони будуть пити та будуть шуміти, немов те вино, і будуть повні, як чаша жертовна, неначе ті роги жертівника. 16І спасе їх Господь, їхній Бог, того дня, Свій народ, як отару, бо вони, як каміння корони, засяють у Краї Його. 17і що за добро Його буде, і що за краса Його! Збіжжя поможе рости юнакам, а дівчатам вино молоде.

Chapter 10

1 Просіть від Господа дощу часу весняного пізнього дощу, Господь чинить блискавки, і зливний дощ посилає їм, кожному траву на полі. 2Бо говорять марноту домові божки, і віщуни бачать лжу, і розказують сни неправдиві, потішають марнотою. Тому вони бродять, немов та отара, мандрують вони, бо без пастиря. 3На пастирів гнів Мій палає, а козлів навіщу, бо стадо Своє, Юдин дім покарає Господь Саваот, і вчинить Він їх, немов Своїм славним конем на війні. 4З нього буде наріжник, із нього кілок, з нього лук бойовий, з нього вийдуть керманичі разом усі,

5 І будуть, немов те лицарство, що топче воно на війні, як болото на вулицях, і будуть вони воювати, бо з ними Господь, і кіннотних їздців засоромляться. 6І вчиню Я лицарським дім Юдин, а дім Йосипів спасу, і верну їх, бо змилосердивсь над ними, і стануть вони, ніби Я їх не кидав, Бо Я Господь Бог їхній, і буду Я їх вислуховувати. 7І стане лицарським Єфрем, і звеселіє їхнє серце, немов від вина, а їхні сини це побачать та будуть радіти, потішиться серце їхнє Господом. 8Я їм дам знака та їх позбираю, бо Я викупив їх, і множитись будуть, як множились. 9І розсію Я їх між народами, і в далеких краях вони будуть Мене згадувати, і житимуть з дітьми своїми, і вернуться. 10І верну їх із краю єгипетського, і позгромаджую їх із Ашшуру, і введу їх до краю Ґілеаду й Лівану, і місця не вистачить їм. 11І прийде по морі нещастя, і хвилі на морі ударить, і повисихають усі глибини Ріки, і буде понижена гордість Ашшуру, і від Єгипту відійметься берло. 12І зміцню їх у Господі, і Йменням Його вони будуть ходити, говорить Господь!

Chapter 11

1 Ліване, відкрий свої двері, і огонь пожере з твоїх кедрів! 2Голоси, кипарисе, бо кедр он упав, пограбовані пишні! Голосіте, башанські дуби, бо ліс неприступний звалився! 3Чути голос виття пастухів, бо гордощі їхні пограбовані! Чути рик левчуків, бо йорданська краса попустошена...

4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на заріз, 5що ріжуть їх їхні купці і не винні, а їхні продавці промовляють: Благословенний Господь, що я збагатів! А їхні пастухи не помилують їх!... 6Бо Я не помилую більше вже мешканців цеї землі, промовляє Господь. І ось передам Я людину, одного одному до рук, та до рук царя їхнього, і землю вони потовчуть, і Я з їхніх рук не врятую нікого! 7І пас Я отару, яка на заріз тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одного назвав: Милість, а одного назвав: Згода, і пас Я отару. 8І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обридила Мене. 9Тому Я сказав: Не пастиму вас! Та вівця, що має померти, нехай умре, а що має погублена бути хай буде погублена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять! 10І Я взяв Свого кия Милість, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма народами. 11І він зламаний був того дня, і пізнали покупці отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє. 12І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню відважили тридцять срібняків. 13І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря. 14І зламав Я Свого кия другого, Згоду, щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем.

15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаряддя пастуха нерозумного. 16Бо ось Я настановлю пастиря на землі, він загублених не відвідає, розпорошеного не буде шукати, і зламаної не вилікує, стоячої не годуватиме, а м'ясо ситої їстиме, і ратиці їхні поламає. 17Горе негідному пастиреві, який покидає отару! Меч на рамено його та в його праве око: конче всохне рамено йому, і конче стемніє його праве око!

Chapter 12

1 Пророцтво Господнього слова на Ізраїля. Говорить Господь, що небо напнув та землю заклав, і вформував дух людині у нутрі її: 2Ось Я Єрусалим учиню за келіха оп'яніння всім народам навколо, і на Юду також, коли буде в облозі на Єрусалим. 3І буде в той день, Я зроблю Єрусалима за камінь тяжкий всім народам: усі, хто буде його порушати, будуть конче поранені, і зберуться на нього всі народи землі. 4Того дня, промовляє Господь, ударю всіх коней сполошенням, і шаленством його верхівця, а над Юдиним домом відкрию Я очі Свої, і всіх коней народів поб'ю сліпотою. 5І скажуть тоді князі Юдині в серці своєму: Моя потуга то мешканці Єрусалиму у Господі Саваоті, їхньому Бозі! 6Того дня Я вчиню князів Юди, немов ту жаровню з огнем між дровами, і як палаючий смолоскип між снопами, і будуть вони пожирати праворуч і ліворуч всі довкільні народи. І знову осяде на місці своєму Єрусалим, у Єрусалимі. 7І Господь допоможе найперше Юдиним наметам, щоб не збільшилась слава Давидового дому та єрусалимського мешканця понад Юду. 8Того дня оборонить Господь єрусалимського мешканця, і буде того дня той, хто спотикається серед них, як Давид, а дім Давидів як Бог, як Ангол Господній перед ними.

9 І станеться в день той, і Я буду шукати, щоб понищити всі ті народи, що приходять на Єрусалим. 10А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем. 11Того дня здійметься велике голосіння в Єрусалимі, як голосіння Гададріммона в Меґіддонській долині. 12І буде земля голосити, кожен рід окремо: окремо рід дому Давида, і окремо жінки їх, окремо рід дому Натана, й окремо жінки їх, 13окремо рід дому Левія, і окремо жінки їх, окремо рід Шім'ї, і окремо жінки їх. 14Усі роди, які позостали, кожен рід окремо, і окремо жінки їх.

Chapter 13

1 Того дня відкриється джерело для Давидового дому та для єрусалимських мешканців для жертви за гріх і за нечистоту. 2І станеться в день той, говорить Господь Саваот, повигублюю ймення бовванів з землі, і не будуть вони більше згадуватись, бо й пророків та духа нечистого виведу Я із землі! 3І станеться, коли буде хто пророкувати ще, то скажуть йому його батько та мати його, що його породили: Не будеш ти жити, бо ложне говориш Господнім Ім'ям! І заколють його його батько та мати його, що його породили, за те, що неправду він пророкував. 4І станеться в день той, посоромлені будуть пророки оті, кожен видінням своїм, коли пророкував він, і волосяниці не будуть вони зодягати, щоб обманювати. 5І скаже він: Я не пророк, я людина, що порає землю, бо земля мій набуток з юнацтва мого. 6А коли йому скаже хто: Що це за рани на твоїх руках? то відкаже: Побито мене в домі тих, хто кохає мене...

7 О мечу, збудися на Мого пастиря та на мужа, Мого товариша, каже Господь Саваот! Удар пастиря і розпорошаться вівці, і Я оберну на малих Свою руку. 8І станеться в цілому Краї, говорить Господь, дві частині в нім витяті будуть, помруть, а третя частина зоставлена буде у ньому. 9І цю третю частину введу на огонь, і очищу їх, як очищається срібло, і їх випробую, як випробовується оте золото. Він кликати буде Ймення Моє, і Я йому відповім і скажу: Це народ Мій, а він скаже: Господь то мій Бог!

Chapter 14

1 Ось день настає для Господа, і серед тебе поділена буде здобич. 2І зберу всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобуте це місто, і пограбовані будуть доми, а жінки побезчещені. І вийде півміста в полон на вигнання, а решта народу не буде погублена з міста. 3І вийде Господь, і стане на прю із народами цими, як дня боротьби Його, за дня бою. 4І того дня стануть ноги Його на Оливній горі, що перед Єрусалимом зо сходу, а Оливна гора на свої половини роздвоїться, на схід і на захід, на дуже велику долину. І на північ осунеться половина гори, а половина її на південь. 5І втікати ви будете в долину Моїх гір, бо долина гірська сягатиме по Ацал. І втікати ви будете, як утікали перед землетрусом за днів Уззійї, царя Юдиного. І прийде Господь, Бог мій, і з Ним усі святі. 6І станеться в день той, світла не буде, і буде холод та замерзання. 7І буде єдиний то день, Господу знаний, то буде не день, і не ніч, і буде, на час вечора станеться світло.

8 І станеться в день той, вийде з Єрусалиму живая вода, половина її до східнього моря, а половина її до моря західнього. Літом і зимою це буде. 9І стане Господь за царя над землею всією, Господь буде один того дня, і одне Ймення Його. 10Уся ця земля стане степом від Ґеви до Ріммону, на південь Єрусалиму, який стане високим, і пробуватиме на місці своєму від брами Веніямина аж до місця Першої брами, аж до брами Наріжинків, і від башти Хананеїла аж до царського чавила. 11І осядуть у ньому, і закляття вже більше не буде, і безпечно сидітиме Єрусалим. 12А оце буде рана, що нею поранить Господь всі народи, хто піде війною на Єрусалим: згниє тіло його, хоч він на ногах своїх буде стояти, і очі йому погниють в своїх ямках, і язик його погниє в своїх устах. 13І станеться в день той, між ними настане велике збентеження, і схопить один руку одного, і підійметься рука його понад руку свого ближнього. 14І навіть Юда воюватиме в Єрусалимі, і буде згромаджений маєток всіх навкільних народів, золото й срібло та одіж, дуже багато. 15І буде такий самий удар на коня, мула, верблюда й осла, та на всяку худобу, що буде в таборах у них, як пораза оця.

16 І станеться, що позосталі з усіх тих народів, що приходили на Єрусалим, то будуть приходити з року на рік, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, і щоб святкувати свято Кучок. 17І станеться, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них. 18А якщо не прийде племено єгипетське, і не ввійде всередину, то буде на них та пораза, якою народи ударить Господь, хто святкувати свято Кучок не прийде. 19Оце гріх Єгиптові буде, і гріх всім народам, хто святкувати свято Кучок не прийде. 20Буде того дня на кінських дзвінках: Святе Господеві, і будуть горнята в Господньому домі, немов ті кропильниці перед жертовником. 21І буде усяке горня в Єрусалимі та в Юді святістю для Господа Саваота, і будуть приходити всі, хто жертву приносить, і будуть з них брати й варитимуть в них. І того дня не буде вже більше купця в домі Господа Саваота.

Malachi

Chapter 1

1 Пророцтво Господнього слова до Ізраїля через Малахію. 2Я вас покохав, говорить Господь, а ви кажете: Як Ти нас покохав? Чи ж не брат Ісав Якову? каже Господь, а Я Якова був покохав, 3а Ісава зненавидів, і зробив його гори спустошенням, а спадок його для шакалів пустині. 4Коли скаже Едом: Ми зруйновані, та знову збудуємо руїни, то так промовляє Господь Саваот: Вони побудують, а Я розвалю! І звати їх будуть: Країна безбожности, і народ, на якого навіки розгнівавсь Господь! 5І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Господь понад границю Ізраїлеву!

6 Шанує син батька, а раб свого пана; та якщо Я вам батько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Саваот вам, священики, що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете: Чим ми погордили Йменням Твоїм? 7На жертівник Мій ви приносите хліб занечищений і кажете: Чим Тебе ми зневажили? Тим, що кажете ви: Трапеза Господня вона погорджена! 8І коли ви проносите в жертву сліпе, це не зле? І як кульгаве та хворе приносите, чи ж це не зле? Принеси но подібне своєму намісникові, чи тебе він вподобає, чи підійме обличчя твоє? промовляє Господь Саваот. 9А тепер ублагайте ви Боже лице, і хай стане для нас милостивим. З ваших рук це було, то хіба кому з вас Він обличчя підійме? говорить Господь Саваот. 10Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не буде надармо освічувати Мого жертівника! Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару! 11Бо від сходу сонця й аж по захід його звеличиться Ймення Моє між народами, і кадиться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звеличиться Ймення Моє між народами, каже Господь Саваот. 12Ви ж Його зневажаєте, кажучи: Трапеза Господня вона занечищена, й дохід її, обриджена страва її. 13І до того говорите: Ось стільки праці! і ним нехтуєте, говорить Господь Саваот, і приносите крадене, і кульгаве та хворе, і таку жертву хлібну приносите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Господь. 14І проклятий обманець, що в стаді його є самець, а він обіцяє та в жертву дає Господеві зіпсуте, а Я Цар великий, говорить Господь, і серед народів грізне Моє Ймення!

Chapter 2

1 А тепер до вас заповідь цяя, священики! 2Якщо ви не послухаєтесь, і не покладете на серце собі, щоб Іменню Моєму давати хвалу, говорить Господь Саваот, то пошлю Я прокляття на вас, і прокляну благословення ваші, і вже проклинаю, бо ви не берете до серця цього! 3Ось Я обітну вам рамено, і розпорошу нечистість на ваших обличчях, нечистість свят ваших, і до неї вас винесуть. 4І пізнаєте ви, що Я заповідь вам цю послав, щоб був заповіт Мій з Левієм, каже Господь Саваот. 5Заповіт Мій з ним був для життя та для миру, і Я дав йому страх, і він налякався Мене, та боявсь перед Іменням Моїм. 6Закон правди в устах його був, і не знайшлась на губах його кривда, у мирі й простоті ходив він зо Мною, і багато-кого відвернув від вини. 7Бо уста священикові знання стережуть та Закона шукають із уст його, бо він Ангол Господа Саваота. 8А ви відхилились з дороги, вчинили таке, що багато спіткнулись в Законі, Левієвого заповіта понищили, говорить Господь Саваот. 9Тому то і Я вас зробив погорджуваними й низькими для всього народу, бо не стережете доріг Моїх ви, та не безсторонні в Законі.

10 Чи Отець нам усім не один? Хіба Бог не один нас створив? Чому ж один одного зраджуємо ми, щоб нам зневажати заповіт батьків наших? 11Зраджує Юда, і робиться нечисть серед Ізраїля та в Єрусалимі, бо Юда зневажив святиню Господню, яку покохав був, і дочку бога чужого за жінку узяв. 12Нехай Господь вигубить кожного, хто таке робить, того, хто чуває та відповідає з наметів Якова, і хто дар приносить Господу Саваоту. 13І робите й друге таке: Господнього жертівника ви слізьми покриваєте, плачем та стогнанням, бо до дарів уже Він не звернеться більше, і милої жертви з рук ваших не візьме. 14А ви ще й говорите: Защо? За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї! 15Хіба Бог не один нас учинив? І залишок духу Його. А що цей один? Насіння від Бога шукав. Тому свого духа пильнуйте, і дружину юнацтва свойого не зраджуйте! 16Бо ненавиджу розвід, говорить Господь, Бог Ізраїлів, і того, хто вкриває насильством одежу свою, промовляє Господь Саваот. Тому свого духа пильнуйте, і не зраджуйте! 17Словами своїми ви мучите Господа, та й питаєте ще: Чим ми мучимо? Говоренням вашим: Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має, або: Де Бог правосуддя?

Chapter 3

1 Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот! 2І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. 3І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді. 4Тоді буде дар Юди та Єрусалиму приємний для Господа, як за днів віковічних і за років стародавніх. 5І прибуду до вас Я на суд, і буду свідком швидким проти чарівників, і на перелюбників, і проти тих, хто присягу складає на лжу, і проти тих, хто заплатою наймита тисне, вдову й сироту, хто відхилює право чужинця, Мене ж не боїться, говорить Господь Саваот. 6Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені.

7 Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерегли. Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас! промовляє Господь Саваот. Та говорите ви: У чому повернемось? 8Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами! 9Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь! 10Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір? 11І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб'є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. 12І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот.

13 Жорсткі ваші слова проти Мене, говорить Господь, а ви кажете: Що ми на Тебе сказали? 14Ви кажете: Марність служити для Бога! І що за користь, що ми стережемо Його службу, та ходимо в жалобі перед лицем Господа Саваота? 15А тепер ми вважаємо пишних щасливими, і ті, хто вчиняє безбожне, будуються та випробовують Бога, і втікають... 16Змовлялись тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом має, і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам'ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його. 17І будуть Мені вони власністю, каже Господь Саваот, на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому. 18І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому.

Chapter 4

1 Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки. 2А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його, і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята! 3І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п'ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот.

4 Згадайте Закона Мойсея, Мого раба, що йому наказав на Хориві устави й права щодо всього Ізраїля. 5Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний! 6І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!

New Testament

Matthew

Chapter 1

1 Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового: 2Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його. 3Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама. 4А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона. 5Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея. 6А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої. 7Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа. 8Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію. 9Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію. 10А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію. 11Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення. 12А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля. 13Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора. 14Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда. 15Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова. 16А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос. 17А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.

18 Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. 19А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. 20Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. 21І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. 22А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: 23Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. 24Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою. 25І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

Chapter 2

1 Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, 2і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. 3І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. 4І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? 5Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: 6І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський. 7Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. 8І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.

9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. 10А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. 11І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. 12А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

13 Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити. 14І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. 15І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.

16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. 17Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: 18Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...

19 Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив: 20Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини. 21І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. 22Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських. 23А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

Chapter 3

1 Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, 2та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне! 3Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому! 4Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий. 5Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, 6і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.

7 Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? 8Отож, учиніть гідний плід покаяння! 9І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! 10Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. 11Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. 12У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.

13 Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. 14Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? 15А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його. 16І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. 17І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

Chapter 4

1 Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. 2І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. 3І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами! 4А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих. 5Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, 6та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги. 7Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого! 8Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, 9та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся! 10Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! 11Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.

12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею. 13І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової, 14щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: 15Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська! 16Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло. 17Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

18 Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були. 19І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей! 20І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним. 21І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх. 22Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.

23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми. 24А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв. 25І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.

Chapter 5

1 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. 2І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. 4Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. 5Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. 6Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. 7Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. 8Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. 9Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. 10Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. 11Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. 12Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

13 Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. 14Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. 15І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. 16Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.

17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. 18Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. 19Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім. 20Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

21 Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові. 22А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній. 23Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, 24залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара. 25Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули. 26Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!

27 Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. 28А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. 29Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. 30І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. 31Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового. 32А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.

33 Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. 34А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; 35ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; 36не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. 37Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.

38 Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. 39А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. 40А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. 41А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. 42Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.

43 Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. 44А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, 45щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. 46Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? 47І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? 48Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

Chapter 6

1 Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. 2Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! 3А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, 4щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

5 А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! 6А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. 7А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. 8Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

9 Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, 10нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 11Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. 12І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 13І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь. 14Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. 15А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.

16 А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! 17А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, 18щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

19 Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. 20Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. 21Бо де скарб твій, там буде й серце твоє! 22Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. 23А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява! 24Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.

25 Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? 26Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? 27Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? 28І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. 29А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. 30І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! 31Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? 32Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. 33Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. 34Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!

Chapter 7

1 Не судіть, щоб і вас не судили; 2бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. 3І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? 4Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? 5Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого. 6Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас...

7 Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; 8бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому. 9Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? 10Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? 11Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!

12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки. 13Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. 14Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!

15 Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. 16По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? 17Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. 18Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. 19Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. 20Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!

21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. 22Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? 23І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня! 24Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. 25І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. 26А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. 27І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його! 28І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його. 29Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

Chapter 8

1 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. 2І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене! 3А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. 4І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.

5 А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, 6кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. 7Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. 8А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! 9Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. 10Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! 11Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. 12Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!... 13І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.

14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. 15І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала! 16А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, 17щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.

18 А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. 19І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! 20Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити... 21А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. 22А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!

23 І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. 24І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... 25І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! 26А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала... 27А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?

28 І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. 29І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? 30А оподаль від них пасся гурт великий свиней. 31І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. 32А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді. 33Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. 34І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..

Chapter 9

1 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. 2І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! 3І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. 4Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? 5Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? 6Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 7Той устав і пішов у свій дім. 8А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...

9 А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. 10І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. 11Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками? 12А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі! 13Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.

14 Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять? 15Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони. 16До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша. 17І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.

18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе. 19І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його. 20І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його. 21Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю. 22Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години. 23А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників, 24то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього. 25А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала! 26І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів! 28І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи. 29Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою! 30І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це! 31А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні. 32Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. 33І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля! 34Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.

35 І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку. 36А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха. 37Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; 38тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.

Chapter 10

1 І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку. 2А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його; 3Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей; 4Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.

5 Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте, 6але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого. 7А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне. 8Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте. 9Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів, 10ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи. 11А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете. 12А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому! 13І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться. 14А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх. 15Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!

16 Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки. 17Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. 18І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. 19А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, 20бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме. 21І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають. 22І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений. 23А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. 24Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого. 25Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його! 26Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. 27Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах. 28І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. 29Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. 30А вам і волосся все на голові пораховано. 31Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців. 32Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. 33Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм. 34Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. 35Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її. 36І: вороги чоловікові домашні його! 37Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. 38І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний. 39Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її. 40Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене. 41Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу. 42І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.

Chapter 11

1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати. 2Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, 3щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? 4Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: 5Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... 6І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? 8Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських. 9По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка. 10Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! 11Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього! 12Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його. 13Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували. 14Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти. 15Хто має вуха, нехай слухає!

16 До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, 17і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... 18Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має. 19Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами. 20Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: 21Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. 22Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! 23А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. 24Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...

25 Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. 26Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! 27Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. 28Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! 29Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. 30Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!

Chapter 12

1 Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти. 2Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу... 3А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? 4Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам? 5Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони? 6А Я вам кажу, що тут Більший, як храм! 7Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних... 8Бо Син Людський Господь і суботі! 9І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги. 10І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу? 11А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу? 12А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу! 13І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга...

14 Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?... 15А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх. 16А Він наказав їм суворо Його не виявляти, 17щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: 18Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам. 19Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу. 20Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги... 21І погани надіятись будуть на Ймення Його!

22 Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити. 23І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів? 24Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів. 25А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються. 26І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його? 27І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями. 28А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже. 29Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує. 30Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає. 31Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! 32І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! 33Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду! 34Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. 35Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. 36Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! 37Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.

38 Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе. 39А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. 40Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі. 41Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона! 42Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон! 43А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить. 44Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану. 45Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому!

46 Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити. 47І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають. 48А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої? 49І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої! 50Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!

Chapter 13

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. 2І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. 3І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. 4І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. 5Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; 6а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. 7А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. 8Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. 9Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! 10І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них? 11А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано. 12Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. 13Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. 14І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите... 15Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! 16Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. 17Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули. 18Послухайте ж притчу про сіяча. 19До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. 20А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; 21але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. 22А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. 23А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. 25А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. 26А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. 27І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? 28А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? 29Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. 30Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї. 31Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. 32Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його. 33Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. 34Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, 35щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу! 36Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий. 37А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, 38а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; 39а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. 40І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. 41Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, 42і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! 43Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

44 Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. 45Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, 46а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її. 47Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. 48Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. 49Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, 50і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! 51Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому. 52І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

53 І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов. 54І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні? 55Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? 56І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте? 57І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм! 58І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

Chapter 14

1 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, 2і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним... 3Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. 4Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! 5І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. 6А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. 7Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. 8А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!... 9І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. 10І послав стяти Івана в в'язниці. 11І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері... 12А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. 14І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. 15А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. 16А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! 17Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. 18А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. 19І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. 20І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... 21Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.

22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. 23Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. 24А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. 25А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. 26Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... 27А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! 28Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. 29А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. 30Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... 31І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? 32Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. 33А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. 35А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. 36І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.

Chapter 15

1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: 2Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. 3А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? 4Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. 5А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, 6то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. 7Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: 8Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! 9Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

10 І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! 11Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. 12Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? 13А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. 14Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть... 15А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. 16А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? 17Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? 18Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. 19Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. 20Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. 22І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! 23А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! 24А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... 25А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! 26А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... 27Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. 28Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. 30І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. 31А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! 32А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. 33А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? 34А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. 35І Він ізвелів на землі посідати народові. 36І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. 37І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних... 38Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. 39І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

Chapter 16

1 І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. 2А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. 3А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! 4Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.

5 А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. 6Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! 7Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. 8А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? 9Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? 10Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? 11Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської! 12Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.

13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? 14Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. 15Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? 16А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! 17А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. 18І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. 19І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі! 20Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.

21 Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. 22І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! 23А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!

24 Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. 25Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. 26Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? 27Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його. 28Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.

Chapter 17

1 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. 2І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. 3І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. 4І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. 5Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! 6А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... 7А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! 8Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. 9А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. 10І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? 11А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує. 12Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них. 13Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.

14 І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, 15і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. 16Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його. 17А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його! 18Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години! 19Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати? 20А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! 21Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом.

22 Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук, 23і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились...

24 Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми? 25Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? 26А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини! 27Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе...

Chapter 18

1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім? 2Він же дитину покликав, і поставив її серед них, 3та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! 4Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. 5І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. 6Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...

7 Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса! 8Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. 9І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної. 10Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. 11Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле. 12Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? 13І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих. 14Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.

15 А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. 16А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. 17А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! 18Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі. 19Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! 20Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.

21 Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз? 22Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! 23Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. 24Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. 25А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. 26Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все! 27І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. 28А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен! 29А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі! 30Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне. 31Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. 32Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. 33Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? 34І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. 35Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.

Chapter 19

1 І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану. 2А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.

3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої? 4А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? 5І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, 6тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! 7Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати? 8Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було. 9А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб. 10Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись. 11А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано. 12Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.

13 Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли. 14Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким. 15І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.

16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? 17Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді. 18Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. 19Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе. 20Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені? 21Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною. 22Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.

23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне. 24Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти! 25Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися? 26А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові. 27Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це? 28А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих. 29І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя. 30І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.

Chapter 20

1 Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. 2Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. 3А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, 4та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам. 5Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив. 6А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? 7Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник. 8Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших. 9І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. 10Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. 11А взявши, вони почали нарікати на господаря, 12кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту... 13А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною? 14Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. 15Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? 16Отак будуть останні першими, а перші останніми!

17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив: 18Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його... 19І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!

20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось. 21А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один. 22А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо. 23Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано. 24Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів. 25А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. 26Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. 27А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. 28Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

29 Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий. 30І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! 31Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! 32Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив? 33Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі! 34І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Chapter 21

1 А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, 2до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх. 3А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх. 4А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: 5Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина. 6А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. 7Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них. 8І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. 9А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті! 10А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий? 11А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!

12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів. 13І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників. 14І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив. 15А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися, 16та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу? 17І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.

18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів. 19І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фіґове дерево зараз усохло. 20А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!... 21Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те! 22І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав? 24Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню. 25Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили? 26А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка. 27І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику! 29А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов. 30І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов. 31Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство. 32Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

33 Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов. 34Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої. 35Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували. 36Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме. 37Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого. 38Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину! 39І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили. 40Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям? 41Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно. 42Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! 43Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити. 44І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його. 45А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить. 46І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Chapter 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: 2Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. 3І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. 4Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! 5Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. 6А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. 7І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. 8Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. 9Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. 10І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. 11Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, 12та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. 13Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів... 14Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. 16І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. 17Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? 18А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? 19Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. 20А Він каже до них: Чий це образ і напис? 21Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. 22А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його, 24та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого. 25Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму. 26Так само і другий, і третій, аж до сьомого. 27А по всіх вмерла й жінка. 28Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її. 29Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили. 30Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі. 31А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже: 32Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих. 33А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. 35І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: 36Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? 37Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. 38Це найбільша й найперша заповідь. 39А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. 40На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, 42і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів. 43Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: 44Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм. 45Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син? 46І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Chapter 23

1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх, 2і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. 3Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того! 4Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити... 5Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. 6І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, 7і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! 8А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. 9І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. 10І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос. 11Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! 12Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.

13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте! 14Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете! 15Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас! 16Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий. 17Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото? 18І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий. 19Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву? 20Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому. 21І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім. 22І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить. 23Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. 24Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте! 25Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! 26Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні! 27Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! 28Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня! 29Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам'ятники, 30та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків. 31Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків. 32Доповніть і ви міру провини ваших батьків! 33О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?

34 І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста. 35Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником! 36Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей! 37Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! 38Ось ваш дім залишається порожній для вас! 39Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я!

Chapter 24

1 І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові. 2Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!... 3Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?

4 Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів! 5Бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох. 6Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще. 7Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. 8А все це початок терпінь породільних. 9На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. 10І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. 11Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. 12І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. 13А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений! 14І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець! 15Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє, 16тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. 17Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. 18І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою. 19Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих! 20Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. 21Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде. 22І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться. 23Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри. 24Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних. 25Оце Я наперед вам сказав. 26А коли скажуть вам: Ось Він у пустині не виходьте, Ось Він у криївках не вірте! 27Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. 28Бо де труп, там зберуться орли. 29І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. 30І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою. 31І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його.

32 Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо. 33Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима! 34Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться. 35Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої! 36А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець. 37Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. 38Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, 39і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського. 40Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. 41Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться. 42Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш. 43Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би. 44Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте! 45Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? 46Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! 47Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його. 48А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, 49і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яницями, 50то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає. 51І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!

Chapter 25

1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. 2П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. 3Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. 4А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. 5А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. 6А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! 7Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. 8Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть. 9Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі. 10І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. 11А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам! 12Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас! 13Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!

14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. 15І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов. 16А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів. 17Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув. 18А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого. 19По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. 20І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів. 21Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! 22Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. 23казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! 24Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. 25І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє... 26І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? 27Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. 28Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. 29Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. 30А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!

31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. 32І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. 33І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. 34Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. 35Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. 36Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. 37Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? 38Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? 39Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? 40Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. 41Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. 42Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, 43мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. 44Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? 45Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! 46І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

Chapter 26

1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням: 2Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття. 3Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою, 4і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити. 5І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, 7підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. 8Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство? 9Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим. 10Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. 11Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. 12Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій. 13Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, 15і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. 16І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі? 18А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе. 19І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати. 20А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. 21І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене... 22А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи? 23А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. 24Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився! 25Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...

26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. 27А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, 28бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! 29Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця. 30А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.

31 Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари. 32По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. 33А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи. 34Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене... 35Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.

36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам. 37І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити. 38Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною... 39І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти... 40І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?... 41Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло. 42Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя! 43І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. 44І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши. 45Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський... 46Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями. 48А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його. 49І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його. 50Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його. 51А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. 52Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. 53Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів? 54Але як має збутись Писання, що так статися мусить? 55Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви. 56Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...

57 А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші. 58Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець. 59А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, 60і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє, 61і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його. 62Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе? 63Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий? 64Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! 65Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу! 66Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти! 67Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били, 68і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...

69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином! 70А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш... 71А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином! 72І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!... 73Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе. 74Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї... 75І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...

Chapter 27

1 А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть. 2І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали. 3Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, 4та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... 5І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... 6А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров. 7А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати, 8чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні. 9Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, 10і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.

11 Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш. 12Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував. 13Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують? 14А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований. 15Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони. 16Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва. 17І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? 18Бо він знав, що Його через заздрощі видали. 19Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього... 20А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти. 21Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву. 22Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!... 23А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде! 24І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите... 25А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був. 27Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ. 28І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього. 29І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! 30І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били... 31А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття. 32А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище, 34дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів. 35А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. 36І, посідавши, стерегли Його там. 37І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський. 38Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч. 39А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, 40і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! 41Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: 42Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! 43Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий... 44Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті. 45А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі! 46А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?... 47Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю. 48А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити. 49Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.

50 А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав... 51І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, 52і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, 53а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. 54А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий! 55Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. 56Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса. 58Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. 59І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою, 60і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов. 61Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу. 62А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, 63і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. 64Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу... 65Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте. 66І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.

Chapter 28

1 Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. 2І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. 3Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. 4І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. 5А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. 6Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. 7Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив! 8І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. 9Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. 10Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!

11 Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось. 12І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків, 13і сказали: Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали. 14Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас. 15І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні.

16 Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. 17І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. 18А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, 20навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь

Mark

Chapter 1

1 Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого. 2Як у пророка Ісаї написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує. 3Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому! 4виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покаяння для прощення гріхів. 5І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, і в річці Йордані від нього христились вони, і визнавали гріхи свої. 6А Іван зодягався в одежу з верблюжого волосу, і мав пояс ремінний на стегнах своїх, а їв сарану та мед польовий. 7І він проповідував, кажучи: Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця від узуття Його. 8Я христив вас водою, а Той вас христитиме Духом Святим.

9 І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана христився в Йордані. 10І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. 11І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його! 12І зараз повів Його Дух у пустиню. 13І Він був сорок днів у пустині, випробовуваний від сатани, і перебував зо звіриною. І служили Йому Анголи.

14 А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію, 15і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію! 16А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були. 17І сказав їм Ісус: Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей. 18І зараз вони свого невода кинули, та й пішли вслід за Ним. 19А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведеєвого та брата його Івана, що й вони в човні невода лагодили. 20І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками, і пішли вслід за Ним. 21І приходять вони в Капернаум. І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав. 22І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники.

23 І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав, 24і сказав: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий. 25Ісус же йому заказав: Замовчи, і вийди з нього! 26І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучним, вийшов із нього. 27І жахнулися всі, аж питали вони один одного, кажучи: Що це таке? Нова наука із потугою! Навіть духам нечистим наказує Він, і вони Його слухають. 28І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галілейській країні.

29 І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого. 30А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому. 31І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм. 32А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих. 33І все місто зібралося перед дверима. 34І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його. 35А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився. 36А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним. 37І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: Усі шукають Тебе. 38А Він промовляє до них: Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов. 39І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв.

40 І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: Коли хочеш, Ти можеш очистити мене! 41І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий! 42І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став. 43А Він, погрозивши йому, зараз вислав його, 44і йому наказав: Гляди, не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво. 45А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях. І сходилися звідусюди до Нього.

Chapter 2

1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома. 2І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово. 3І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо. 4А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений. 5А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі! 6Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали: 7Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого? 8І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте? 9Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи? 10Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому: 11Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 12І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!

13 І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав. 14А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. 15Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним. 16Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками? 17А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.

18 А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять? 19Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть. 20Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів. 21І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша. 22І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків. 23І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати. 24Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться? 25А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним? 26Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним? 27І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи, 28а тому то Син Людський Господь і суботі.

Chapter 3

1 І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку. 2І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить. 3І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині! 4А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали. 5І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова! 6Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити. 7А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї, 8і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. 9І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись. 10Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись. 11І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий! 12А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли.

13 І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього. 14І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх, 15і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів. 16І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, 17і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові, 18і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта 19та Юду Іскаріотського, що й видав Його. 20І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. 21І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий.

22 А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. 23І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? 24І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. 25І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. 26І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. 27Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його. 28Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. 29Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає. 30Бож казали вони: Він духа нечистого має.

31 І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали. 32А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь. 33А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати? 34І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої! 35Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.

Chapter 4

1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря. 2І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав: 3Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти. 4І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували. 5Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була; 6а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло. 7А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало. 8Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз. 9І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! 10І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу. 11І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах, 12щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм! 13І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! 14Сіяч сіє слово. 15А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. 16Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, 17та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз. 18А між терен посіяне, це ті, що слухають слово, 19але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає. 20А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

21 І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику? 22Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв. 23Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! 24І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. 25Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. 26І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, 27і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. 28Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. 29А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. 30І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? 31Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. 32Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. 33І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. 34І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. 36І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. 37І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! 38А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... 39Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... 40І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? 41А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

Chapter 5

1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської. 2І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого. 3Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його, 4бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його. 5І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння... 6А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому, 7і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене! 8Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини! 9І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас. 10І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі. 11Пасся ж там на горі гурт великий свиней. 12І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли. 13І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі... 14А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось. 15І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони... 16Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней. 17І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю. 18А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним. 19Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою! 20І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем. 22І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, 23і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!... 24І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. 25А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, 26що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, 27як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... 28Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... 29І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! 30І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? 31І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? 32А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. 33І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... 34А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?... 36А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй! 37І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. 38І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили. 39А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить! 40І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. 41І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань! 42І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!... 43А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Chapter 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. 2Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? 3Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним... 4А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. 5І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. 6І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

7 І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами. 8І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, 9а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. 10І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти. 11А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому! 12І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. 13І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

14 І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього. 15Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. 16А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес! 17Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею. 18Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого! 19А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. 20Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки. 21Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині, 22і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі! 23І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого! 24Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя... 25І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя! 26І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити. 27І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову. 28І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері... 29А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

30 І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили. 31І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. 32І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного. 33І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили. 34І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати. 35І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня. 36Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти. 37А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти? 38А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі. 39І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного. 40І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят. 41І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. 42І всі їли й наїлися! 43А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. 44А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ. 46І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору. 47А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі. 48Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути. 49А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати, 50бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь! 51І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі, 52бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. 53Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили. 54І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його, 55і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є. 56І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!

Chapter 7

1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму, 2і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими. 3Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; 4а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду. 5І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими? 6А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене... 7Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей. 8Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви. 9І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання. 10Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре. 11А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів, 12то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, 13порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите. 14І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте! 15Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює. 16Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає! 17А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу. 18І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її? 19Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу. 20А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює. 21Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, 22перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. 23Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись. 25Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. 26А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав. 27А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам! 28А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок... 29І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки! 30А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. 32І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. 33І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. 34І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся! 35І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно! 36А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували. 37І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!

Chapter 8

1 Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: 2Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого. 3А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека. 4І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? 5А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро. 6Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові. 7І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. 8І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали... 9А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської. 11І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. 12А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана! 13І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув. 14І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого. 15А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової! 16Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. 17А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим? 18Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте, 19коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять. 20А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім. 21І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

22 І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього. 23І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. 24І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева... 25Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все! 26І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

27 Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають? 28Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків. 29І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос! 30І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали! 31І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне. 32І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити. 33А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське! 34І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! 35Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. 36Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? 37Або що назамін дасть людина за душу свою? 38Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.

Chapter 9

1 І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі. 2А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. 3І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! 4І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. 5І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі... 6Бо не знав, що казати, бо були перелякані. 7Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! 8І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. 9А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. 10І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих. 11І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? 12А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений? 13Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

14 А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними. 15І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його. 16І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними? 17І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. 18А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли. 19А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його! 20І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною... 21І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства. 22І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи! 23Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! 24Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму! 25А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь! 26І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... 27А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав. 28Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати? 29А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто. 31Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня! 32Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати. 33І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі? 34І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший. 35А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім! 36І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: 37Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене! 38Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить. 39А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене. 40Хто бо не супроти нас, той за нас!

41 І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди! 42Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море! 43І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого, 44де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь. 45І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого, 46де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь. 47І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної, 48де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь! 49Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю. 50Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!

Chapter 10

1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм. 2І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити? 3А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам? 4Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити. 5Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь. 6Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх. 7Покине тому чоловік свого батька та матір, 8і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло. 9Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! 10А вдома про це учні знов запитали Його. 11І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. 12І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.

13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли. 14А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! 15Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде. 16І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.

17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати? 18Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. 19Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір. 20А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку. 21Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста. 22А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав! 23І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже! 24І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже! 25Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти! 26А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися? 27Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все! 28А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. 29Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, 30і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя. 31І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.

32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має: 33Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, 34і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне! 35І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе. 36А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? 37Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один! 38А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся? 39Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. 40А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. 41Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана. 42А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. 43Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. 44А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. 45Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.

46 І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв. 47І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! 48І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! 49І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе. 50А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса. 51А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю! 52Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.

Chapter 11

1 І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, 2і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. 3Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз. 4І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його. 5А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте? 6Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх. 7І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. 8Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях. 9А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! 10Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті! 11Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.

12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був. 13І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була. 14І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули. 15І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів. 16І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм. 17І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників! 18І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його. 19А як пізно ставало, вони поза місто виходили. 20А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня. 21І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло! 22А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу! 23Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому! 24Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам. 25І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. 26Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.

27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього, 28і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив? 29А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню. 30Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені! 31Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили? 32А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк. 33І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.

Chapter 12

1 І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов. 2А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів. 3Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим. 4І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили. 5Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали. 6І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого! 7А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде! 8І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник... 9Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим. 10Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! 11Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших. 12І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його. 14Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати? 15А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити. 16І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів. 17Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали: 19Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого. 20Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей. 21Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій. 22І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка. 23А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її. 24Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили? 25Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі. 26Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів, 27Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх? 29Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. 30І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! 31А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці! 32І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього, 33і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви! 34Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів? 36Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! 37Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали. 38Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках, 39і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях, 40що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. 42І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. 43І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. 44Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...

Chapter 13

1 І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі! 2Ісус же до нього сказав: Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується! 3Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій: 4Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатись має?

5 Ісус же почав промовляти до них: Стережіться, щоб вас хто не звів. 6Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: Це Я. І зведуть багатьох. 7І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець. 8Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних. 9Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм. 10Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана. 11Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий. 12І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють. 13І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

14 Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав пророк Даниїл, що вона залягла, де не слід, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. 15І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого. 16І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою. 17Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні! 18Моліться ж, щоб не трапилося це зимою! 19Будуть бо ті дні такою скорботою, що її не було з первопочину світу, що його Бог створив, аж досі, і не буде. 20І коли б Господь не вкоротив був тих днів, не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні. 21Тоді ж, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут, Ото там, не йміть віри. 22Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних. 23Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед.

24 Але за тих днів, по скорботі отій, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла. 25і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться... 26І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою. 27І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба.

28 Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо. 29Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, під дверима. 30Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться! 31Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої! 32Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець. 33Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане! 34Як той чоловік, що від'їхав, і залишив свій дім, і дав рабам своїм владу й кожному працю свою, а воротареві звелів пильнувати. 35Тож пильнуйте, не знаєте бо, коли прийде пан дому: увечорі, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи ранком. 36Щоб вас не застав, що спите, коли вернеться він несподівано. 37А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!

Chapter 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити. 2Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. 3Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому! 4А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро? 5Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї. 6Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. 7Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. 8Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... 9Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона! 10Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. 11А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.

12 А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити? 13І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним. 14І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху? 15І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас. 16І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати. 17А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма. 18І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене... 19Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я? 20А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною... 21Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!... 22Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! 23І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. 24І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. 25Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім! 26А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли. 27Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці! 28По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. 29І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я! 30Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене! 31А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся. 33І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити... 34І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте! 35І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. 36І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти... 37І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати? 38Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло! 39І знову пішов і молився, те саме промовивши слово. 40А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати... 41І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!... 42Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших. 44А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть. 45І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його... 46Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його. 47А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. 48А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене. 49Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання. 50Тоді всі полишили Його й повтікали... 51Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його. 52Але він, покривало покинувши, утік нагий.

53 А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники. 54Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні. 55А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили. 56Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень. 57Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали: 58Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний. 59Але й так не було їхнє свідчення згідне. 60Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе? 61Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного? 62А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! 63Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні? 64Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен... 65Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...

66 А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика, 67і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином! 68Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень. 69Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них! 70І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама. 71А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви! 72І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...

Chapter 15

1 А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали. 2А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш... 3А первосвященики міцно Його винуватили. 4Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують! 5А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався. 6На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони. 7Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство. 8Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм. 9Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського? 10Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики. 11А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву. 12Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте? 13Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його! 14Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

15 Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був. 16Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають. 17І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього. 18І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський! 19І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому... 20І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його. 21І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

22 І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище. 23І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв. 24І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме. 25Була ж третя година, як Його розп'яли. 26І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський. 27Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його. 28І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано! 29А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, 30зійди із хреста, та спаси Самого Себе! 31Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! 32Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі. 34О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув? 35Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю! 36А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти! 37А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!... 38І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу. 39А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий! 40Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія, 41що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

42 А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою, 43прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового. 44А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер. 45І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові. 46А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей. 47Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.

Chapter 16

1 Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його. 2І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, 3і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей? 4А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий... 5І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони... 6А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. 7Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив. 8А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись...

9 Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з'явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів. 10Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали. 11А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли тому віри. 12По цьому з'явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі, як ішли вони на село. 13А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм.

14 Нарешті, Він з'явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його. 15І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! 16Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде. 17А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, 18братимуть змій; а коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!

19 Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці. 20І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.

Luke

Chapter 1

1 Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, 2як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, 3тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле, 4щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета. 6І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. 7А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. 8І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, 9за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. 10Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. 11І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника. 12І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав. 13А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. 14І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. 15Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. 16І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. 17І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа. 18І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку... 19А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. 20І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! 21А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. 22Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий... 23І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. 24А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: 25Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!

26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет, 27до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія. 28І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! 29Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. 30А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! 31І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. 32Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. 33І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця. 34А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?... 35І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! 36А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. 37Бо для Бога нема неможливої жадної речі! 38А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. 40І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. 41Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, 42і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! 43І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? 44Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! 45Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! 46А Марія промовила: Величає душа моя Господа, 47і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, 48що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, 49бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, 50і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! 51Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! 52Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, 53удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! 54Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, 55як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! 56І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

57 А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила. 58І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею. 59І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій. 60І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван! 61А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям! 62І кивали до батька його, як хотів би назвати його? 63Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. 64І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! 65І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все... 66А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.

67 Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: 68Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! 69Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, 70як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, 71що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, 72що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, 73що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, 74щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому 75у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. 76Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, 77щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, 78через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, 79щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру! 80А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.

Chapter 2

1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. 2Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. 3І всі йшли записатися, кожен у місто своє. 4Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, 5щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. 6І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. 7І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...

8 А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. 9Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... 10Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 11Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. 12А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. 13І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: 14Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! 15І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. 16І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. 17А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. 18І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили... 19А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. 20Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

21 Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. 22А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, 23як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, 24і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.

25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. 26І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. 27І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, 28тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: 29Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, 30бо побачили очі мої Спасіння Твоє, 31яке Ти приготував перед всіма народами, 32Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! 33І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене. 34А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, 35і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох! 36Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, 37удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. 38І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. 39А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. 40А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.

41 А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. 42І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. 43Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. 44Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. 45Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. 46І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. 47Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. 48І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе... 49А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві? 50Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив. 51І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. 52А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Chapter 3

1 У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні, 2за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія. 3І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів, 4як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому! 5Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі, 6і кожна людина побачить Боже спасіння! 7А Іван говорив до людей, хто приходив, христитися в нього: Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього? 8Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння. 9Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене. 10А люди питали його й говорили: Що ж нам робити? 11І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само. 12І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити? 13А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено. 14Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю.

15 Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос, 16Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем! 17У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім. 18Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Новину народові. 19А Ірод тетрарх, що Іван докоряв йому за Іродіяду, дружину брата свого, і за все зло, яке заподіяв був Ірод, 20до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язниці.

21 І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, 22і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе! 23А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія, 24сина Маттатового, сина Левіїного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового, 25сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого, 26сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого, 27сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого, 28сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового, 29сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого, 30сина Семенового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового, 31сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового, 32сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового, 33сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного, 34сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового, 35сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного, 36сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового, 37сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового, 38сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, Сином Божим.

Chapter 4

1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив. 2Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів. 3І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став! 4А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим! 5І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. 6І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. 7Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє! 8І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! 9І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! 10Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли! 11і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги! 12А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого! 13І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.

14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні. 15І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили. 16І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. 17І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: 18На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, 19щоб проповідувати рік Господнього змилування. 20І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. 21І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! 22І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів? 23Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі. 24І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. 25Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, 26а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. 27І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина. 28І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. 29І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його... 30Але Він перейшов серед них, і віддалився.

31 І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. 32І дивувались науці Його, бо слово Його було владне. 33І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом: 34Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий... 35А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши. 36І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?... 37І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю. 38А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його. 39І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала. 40Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв. 41Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. 42Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив. 43Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано. 44І Він проповідував по синагогах Галілеї.

Chapter 5

1 І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. 2І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. 3І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. 4А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. 5А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. 6А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... 7І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати. 8А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! 9Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, 10також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей! 11І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.

12 А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене! 13А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла... 14І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм. 15А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх. 16Він же відходив на місце самотнє й молився.

17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх, 18і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти. 19Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса. 20І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої! 21А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?... 22Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших? 23Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи? 24Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 25І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. 26І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...

27 Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною! 28І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. 29І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі. 30Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте? 31А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. 32Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних. 33Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють? 34Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий? 35Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів... 36Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться. 37І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. 38Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків. 39І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!

Chapter 6

1 І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками. 2А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу? 3І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним? 4Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним? 5І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі! 6І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла. 7А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження. 8А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став. 9Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити? 10І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова! 11А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?...

12 І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога. 13А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав: 14Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія, 15Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом, 16Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став. 17Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону, 18що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися. 19Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.

20 А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. 21Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. 22Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина. 23Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні. 24Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. 25Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. 26Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!

27 А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. 28Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. 29Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. 30І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. 31І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. 32А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. 33І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. 34А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. 35Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих! 36Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам. 38Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам. 39Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть? 40Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. 41Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? 42Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого! 43Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий. 44Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть. 45Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його! 46Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю? 47Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх: 48Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! 49А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!

Chapter 7

1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. 2У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. 3А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його. 4Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому. 5Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив. 6І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. 7Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає. 8Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить. 9Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! 10А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. 12І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. 13Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! 14І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! 15І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. 16А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм! 17І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні. 18Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

19 і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? 20А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? 21А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір. 22І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина. 23І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме! 24А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його? 25Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських. 26На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка. 27Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! 28Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього. 29І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням. 30А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього. 31І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони? 32Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... 33Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона. 34Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. 35І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. 37І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, 38і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... 39Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! 40І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. 41І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. 42Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? 43Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. 44І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. 45Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. 46Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... 47Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. 48А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! 49А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? 50А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

Chapter 8

1 І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були, 2та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло, 3і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею. 5Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. 6Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. 7А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. 8Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! 9Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча? 10А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. 11Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово. 12А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. 13А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають. 14А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. 15А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості. 16А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить. 17Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв. 18Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має. 19До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього. 20І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе. 21А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

22 І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили. 23А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони. 24І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала! 25А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають? 26І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї. 27І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах. 28А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене! 29Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його. 30А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів. 31І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню. 32Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм. 33А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась. 34Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили. 35І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались... 36Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий. 37І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся. 38А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи: 39Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його. 41Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. 42Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його. 43А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, 44підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча! 45А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне. 46Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене... 47А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. 48Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі! 49Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя! 50Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона. 51Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері. 52А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить! 53І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. 54А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай! 55І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти. 56І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

Chapter 9

1 І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги. 2І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих. 3І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань. 4І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте. 5А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них. 6І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи. 7А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав, 8а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків. 9Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

10 А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда. 11А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення. 12А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному! 13А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього. 14Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти. 15І зробили отак, і всіх їх розсадили. 16І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові. 17І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? 19Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. 20А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! 21Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. 22І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне! 23А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. 24Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. 25Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе? 26Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів. 27Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору. 29І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. 30І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, 31що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити. 32А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. 33І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить... 34А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару. 35І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! 36А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий. 38І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене! 39А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить. 40І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли. 41А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди! 42А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

43 І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх: 44Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук... 45Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово. 46І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був? 47А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе. 48І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий! 49А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить. 50Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

51 І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим. 52І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити. 53А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. 54Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив. 55А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа. 56Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов. 58Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити! 59І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати. 60Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже. 61А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми. 62Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

Chapter 10

1 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. 2І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє. 3Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки. 4Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого. 5Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому! 6І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться. 7Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім. 8А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть. 9Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас! 10А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть: 11Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже! 12Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому! 13Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі! 14Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам... 15А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш! 16Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє! 18Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка. 19Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить. 20Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі! 21Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! 22Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити. 23І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! 24Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

25 І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути? 26Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? 27А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. 28Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити. 29А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній? 30А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. 31Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув. 32Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув. 33Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. 34І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. 35А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся. 36Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? 37А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. 39Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. 40А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. 41Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, 42а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

Chapter 11

1 І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів. 2Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 3Хліба нашого насущного дай нам на кожний день. 4І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого! 5І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби, 6бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому. 7А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі. 8Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує. 9І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! 10Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять. 11І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину? 12Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона? 13Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?

14 Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався. 15А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів... 16А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. 17Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде. 18А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів. 19Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями. 20А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство. 21Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його. 22Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич. 23Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає! 24Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов. 25А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану. 26Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!

27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! 28А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!

29 А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони. 30Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього. 31Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон! 32Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона! 33Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить. 34Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне. 35Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою! 36Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.

37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі. 38Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився. 39Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди! 40Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє? 41Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте. 42Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати! 43Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках! 44Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того... 45Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш! 46А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів! 47Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали... 48Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте! 49Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть, 50щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу, 51від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді! 52Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили! 53А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, 54вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).

Chapter 12

1 Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство! 2Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться. 3Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде. 4Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! 5Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся! 6Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. 7Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців! 8Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими. 9Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими. 10І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься. 11А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити, 12Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!

13 І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною. 14А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника? 15І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його. 16І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. 17І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? 18І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. 19І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! 20Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... 21Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.

22 І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. 23Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу. 24Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! 25Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? 26Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? 27Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! 28І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! 29І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. 30Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. 31Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! 32Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство. 33Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить. 34Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше! 35Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані! 36І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому. 37Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати. 38І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони! 39Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати. 40Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!

41 Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх? 42А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно? 43Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! 44Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. 45А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, 46то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! 47А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. 48Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть. 49Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав! 50Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться! 51Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ! 52Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. 53Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!...

54 Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває. 55А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває. 56Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього? 57Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе? 58Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе. 59Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!

Chapter 13

1 Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами. 2Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? 3Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! 4Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? 5Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

6 І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов. 7І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно? 8А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм, 9чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.

10 І навчав Він в одній з синагог у суботу. 11І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись. 12А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї. 13І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога! 14Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього. 15А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти? 16Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут? 17А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!

18 Він же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю? 19Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його. 20І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство? 21Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне. 22І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.

23 І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм: 24Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть! 25Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви! 26Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти... 27А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду! 28Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть... 29І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть! 30І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!

31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе... 32А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу. 33Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом. 34Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! 35Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!

Chapter 14

1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним. 2І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку. 3Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні? 4Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив... 5І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього? 6І вони не могли відповісти на це.

7 А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу: 8Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних, 9і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє... 10Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою. 11Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. 12А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. 13Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, 14і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!

15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві! 16Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. 17І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано. 18І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! 19А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! 20І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. 21І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих. 22І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще. 23І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. 24Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!

25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: 26Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! 27І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! 28Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, 29щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, 30говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг... 31Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? 32Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. 33Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. 34Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? 35Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Chapter 15

1 Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. 2Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. 3А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: 4Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? 5А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. 6І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. 7Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!... 8Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? 9А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! 10Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. 12І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. 13А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. 14А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. 15І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. 16І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. 17Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! 18Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... 19Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... 20І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! 21І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... 22А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. 23Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, 24бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. 25А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. 26І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? 27А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. 28І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. 29А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... 30Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... 31І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! 32Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Chapter 16

1 Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. 2І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити. 3І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. 4Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства. 5І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму? 6А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят. 7А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят. 8І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. 9І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. 10Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий. 11Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? 12І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть? 13Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити! 14Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього. 15Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота. 16Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього. 17Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине. 18Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.

19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. 20Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, 21і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... 22Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. 23І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. 24І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!... 25Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. 26А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. 27А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, 28бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! 29Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! 30А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. 31Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

Chapter 17

1 І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони! 2Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих! 3Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому. 4І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому! 5І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри! 6А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас! 7Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу? 8Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити? 9Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? 10Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!

11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. 12І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. 13І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! 14І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились... 15Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. 16І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був... 17Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? 18Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? 19І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!

20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно, 21і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас! 22І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите... 23І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть! 24Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. 25А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього... 26І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: 27їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив. 28Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; 29того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. 30Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться! 31Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається, 32пам'ятайте про Лотову дружину! 33Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її. 34Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться. 35Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться. 36Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться! 37І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли...

Chapter 18

1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом, 2говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. 3У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! 4Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, 5але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. 6І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? 7А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? 8Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. 10Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. 11Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. 12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! 13А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!... 14Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

15 До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли. 16А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже. 17Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

18 І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя? 19Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог! 20Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір. 21А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого! 22Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! 23А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий. 24Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! 25Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти... 26Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися? 27А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога! 28І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. 29А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, 30і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

31 І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина. 32Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований, 33і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне! 34Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив. 36А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке? 37А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. 38І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! 39А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! 40І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: 41Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! 42Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! 43І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

Chapter 19

1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. 2І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, 3бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. 4І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. 5А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! 6І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. 7А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! 8Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. 9Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. 10Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер. 12Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. 13І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. 14Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. 15І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. 16І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. 17І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами. 18І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла. 19Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами. 20І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. 21Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. 22І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. 23Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? 24І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. 25І відказали йому: Пане, він десять мін має. 26Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. 27А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим. 29І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, 30наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. 31Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. 32Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. 33А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте? 34Вони ж відказали: Господь потребує його. 35І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. 36Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. 37А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, 38кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті! 39А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! 40А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, 42і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. 43Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. 44І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх... 45А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, 46до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. 47І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, 48але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

Chapter 20

1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими, 2та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав? 3І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені: 4Іванове хрищення з неба було, чи від людей? 5Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили? 6А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк. 7І вони відповіли, що не знають, ізвідки... 8А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

9 І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший. 10А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. 11І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим. 12І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. 13Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться... 14Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була. 15І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника? 16Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться! 17А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! 18Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його. 19А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника. 21І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. 22Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? 23Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте? 24Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів. 25А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! 26І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його, 28та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого. 29Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер. 30І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний. 31І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали. 32А по всіх умерла й жінка. 33А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її. 34Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку. 35А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити, 36ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши. 37А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим. 38Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав! 40І вже не насмілювалися питати Його ні про що. 41І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів? 42Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, 43поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! 44Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син? 45І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх: 46Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах, 47що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Chapter 21

1 І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці. 2Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула. 3І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! 4Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала...

5 Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік: 6Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується... 7І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це? 8Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: Це Я, і Час наблизився. Та за ними не йдіть! 9І, як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь, бо перш статись належить тому. Але це не кінець ще. 10Тоді промовляв Він до них: Повстане народ на народ, і царство на царство. 11І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі. 12Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім'я Моє. 13Але це стане вам на свідоцтво. 14Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що будете відповідати, 15бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші. 16І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. 17І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. 18Але й волосина вам із голови не загине! 19Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.

20 А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. 21Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього! 22Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. 23Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! 24І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган... 25І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, 26коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. 27І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою! 28Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!

29 І розповів Він їм притчу: Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева: 30як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. 31Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! 32Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться. 33Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої! 34Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, 35немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. 36Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським! 37За дня ж Він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на горі, що зветься Оливна. 38А зранку всі люди до Нього приходили в храм, щоб послухати Його.

Chapter 22

1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. 2А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... 3Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. 4І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. 5Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. 6І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. 8І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. 9А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? 10А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде. 11І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху? 12І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте. 13І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху. 14А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. 15І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. 16Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. 17Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. 18Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. 19Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! 20По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. 22Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! 23А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити? 24І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. 25Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. 26Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. 27Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець. 28Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, 29і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, 30щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих. 31І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. 32Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! 33А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть! 34Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене... 35І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого. 36А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. 37Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується. 38І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. 40А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. 41А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, 42благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... 43І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. 44А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... 45І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... 46І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! 48Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? 49А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? 50І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. 51Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. 52А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... 53Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома. 55Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. 56А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! 57І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! 58Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... 59І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. 60А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. 61І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. 62І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. 64І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? 65І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... 66А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, 67і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. 68А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. 69Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! 70Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... 71А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Chapter 23

1 І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. 2І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. 3І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... 4І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. 5А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. 6А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? 7І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. 8Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. 9І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. 10І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. 11Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. 12І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, 14і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. 15Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. 16Отже я покараю Його й відпущу. 17Бо повинен був їм відпустити одного на свято. 18А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! 19А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці. 20І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. 21Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! 22Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. 23А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. 24І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: 25відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! 27А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. 28А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! 29Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... 30Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас! 31Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

32 І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. 33А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. 34Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. 35А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! 36І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, 37і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! 38Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський. 39А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! 40Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? 41Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. 42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! 43І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

44 Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої... 45І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє... 46І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав... 47Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей! 48І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався... 49Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

50 І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна, 51не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, 52цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. 53І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав. 54День той був Приготування, і наставала субота. 55А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. 56Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Chapter 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, 2та й застали, що камінь від гробу відвалений був. 3А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. 4І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. 5А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? 6Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. 7Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня. 8І згадали вони ті слова Його! 9А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. 10То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. 11Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. 12Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят. 14І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. 15І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. 16Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. 17І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? 18І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? 19І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. 20Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли... 21А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... 22А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: 23вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... 24І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили... 25Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! 26Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? 27І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було. 28І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. 29А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути. 30І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав... 31Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий... 32І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?... 33І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, 34які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові. 35А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам! 37А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. 38Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? 39Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. 40І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. 41І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти? 42Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. 43І, взявши, Він їв перед ними. 44І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане. 45Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. 46І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, 47і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. 48А ви свідки того. 49І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. 51І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. 52А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. 53І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

John

Chapter 1

1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. 2Воно в Бога було споконвіку. 3Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. 4І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

5 А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його. 6Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван. 7Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. 8Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло. 9Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. 10Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. 11До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. 12А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, 13що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога. 14І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.

15 Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я. 16А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать. 17Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа. 18Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

19 А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: Хто ти такий? 20І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос. 21І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні! 22Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого? 23Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів. 24Посланці ж із фарисеїв були. 25І вони запитали його та сказали йому: Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк? 26Відповів їм Іван, промовляючи: Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. 27Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний. 28Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван.

29 Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! 30Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я. 31І не знав я Його; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився. 32І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. 33І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим. 34І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син! 35Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його. 36І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: Ото Агнець Божий!

37 І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. 38А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш? 39Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої. 40А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра. 41Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос. 42І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля.

43 Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною! 44А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра. 45Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету. 46І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач. 47Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу! 48Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти. 49Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів! 50Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш! 51І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.

Chapter 2

1 А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати. 2На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. 3Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина! 4Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя! 5А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже! 6Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. 7Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І їх поналивали вщерть. 8І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І занесли. 9Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого 10та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг... 11Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.

12 Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів. 13А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. 14І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. 15І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи. 16І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового! 17Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з'їдає Мене! 18І обізвались юдеї й сказали Йому: Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке? 19Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його! 20Відказали ж юдеї: Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його? 21А Він говорив про храм тіла Свого. 22Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус.

23 А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив. 24Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх, 25і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.

Chapter 3

1 Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський. 2Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде. 3Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. 4Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись? 5Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 6Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. 7Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. 8Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений. 9Відповів Никодим і до Нього сказав: Як це статися може? 10Ісус відповів і до нього сказав: Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш? 11Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте. 12Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? 13І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі. 14І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, 15щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. 16Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. 17Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. 18Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого. 19Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! 20Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. 21А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони.

22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив. 23А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились, 24бо Іван до в'язниці не був ще посаджений. 25І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення. 26І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть. 27Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться. 28Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним. 29Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! 30Він має рости, я ж маліти. 31Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма, 32і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто. 33Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий. 34Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри. 35Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. 36Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.

Chapter 4

1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, 2хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, 3Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4 І потрібно було Самарію Йому переходити. 5Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. 6Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. 7Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені! 8Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи. 9Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. 10Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. 11Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? 12Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? 13Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. 14А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. 15Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. 16Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. 17Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. 18Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. 19Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. 20Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. 21Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. 22Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. 23Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. 24Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. 25Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. 26Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? 28Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: 29Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? 30І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли. 31Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! 32А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви. 33Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти? 34Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. 35Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! 36А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. 37Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне. 38Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли. 39З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була! 40А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. 41Значно ж більш вони ввірували через слово Його. 42А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. 44Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй. 45А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. 46Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі. 47Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. 48Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте! 49Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя! 50Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов. 51А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе. 52А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його. 53Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім. 54Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Chapter 5

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. 2А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків. 3У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. 4Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. 5А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. 6Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим? 7Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить. 8Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи! 9І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була, 10тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого. 11А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи. 12А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи? 13Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці. 14Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! 15Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус. 16І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я. 18І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним. 19Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить. 20Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. 21Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. 22Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, 23щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його. 24Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя. 25Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. 26Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. 27І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син. 28Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, 29і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду. 30Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве. 32Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене. 33Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду. 34Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені. 35Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його. 36Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав! 37Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили. 38Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав. 39Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене! 40Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. 41Від людей не приймаю Я слави, 42але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. 43Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви. 44Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви? 45Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви! 46Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. 47Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?

Chapter 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря. 2А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими. 3Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. 4Наближалася ж Пасха, свято юдейське. 5А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились? 6Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити. 7Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав. 8Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра: 9Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку! 10А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч. 11А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони. 12І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло. 13І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів. 14А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один. 16А як вечір настав, то зійшли Його учні над море. 17І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив. 18Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море. 19Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув... 20Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь! 21І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

22 А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні. 23А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку. 24Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса. 25І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю? 26Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. 27Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі? 29Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав. 30А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш? 31Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу. 32А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. 33Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові. 34А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди! 35Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. 36Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте. 37Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. 38Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. 39Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. 40Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. 41Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов. 42І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов? 43А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою! 44Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня. 45У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене. 46Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. 47Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має. 48Я хліб життя! 49Отці ваші в пустині їли манну, і померли. 50То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. 51Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам. 52Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити? 53І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. 54Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. 55Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. 56Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. 57Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. 58То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік! 59Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її? 61А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує? 62А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був? 63То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. 64Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його. 65І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те. 66Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. 67І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти? 68Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. 69Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого! 70Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол... 71Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.

Chapter 7

1 Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити Його. 2А надходило свято юдейське Кучки. 3І сказали до Нього брати Його: Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш. 4Тайкома бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви Себе світові. 5Бо не вірували в Нього навіть брати Його! 6А Ісус промовляє до них: Не настав ще Мій час, але завжди готовий час ваш. 7Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі. 8Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час. 9Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї. 10Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, не відкрито, але ніби потай. 11А юдеї за свята шукали Його та питали: Де Він? 12І поголоска велика про Нього в народі була. Одні говорили: Він добрий, а інші казали: Ні, Він зводить з дороги народ... 13Та відкрито про Нього ніхто не казав, бо боялись юдеїв.

14 У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав. 15І дивувались юдеї й казали: Як Він знає Писання, не вчившись? 16Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене. 17Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я. 18Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема. 19Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене? 20Народ відповів: Чи Ти демона маєш? Хто Тебе хоче вбити? 21Ісус відповів і сказав їм: Одне діло зробив Я, і всі ви дивуєтесь. 22Через це Мойсей дав обрізання вам, не тому, що воно від Мойсея, але від отців, та ви й у суботу обрізуєте чоловіка. 23Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене, що Я всю людину в суботу вздоровив? 24Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть! 25Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити? 26Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос? 27Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він. 28І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте. 29Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він! 30Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його. 31А багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей? 32Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його. 33Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене. 34Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете... 35Тоді говорили юдеї між собою: Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати? 36Що за слово, яке Він сказав: Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?

37 А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є! 38Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його. 39Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений. 40А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк! 41Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї? 42Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид? 43Так повстала незгода в народі з-за Нього. 44А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.

45 І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його? 46Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік... 47А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено? 48Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього? 49Та проклятий народ, що не знає Закону! 50Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них: 51Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить? 52Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї. 53І до дому свого пішов кожен.

Chapter 8

1 Ісус же на гору Оливну пішов. 2А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. 3І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, 4та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу... 5Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш? 6Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем... 7А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!... 8І Він знов нахилився додолу, і писав по землі... 9А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині... 10І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив? 11А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!

12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя. 13Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве. 14Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду. 15Ви за тілом судите, Я не суджу нікого. 16А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене! 17Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве. 18Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене. 19І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б. 20Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...

21 І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете... 22А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете? 23І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу. 24Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах. 25А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас. 26Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув. 27Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм. 28Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив. 29А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби. 30Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, 32і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить! 33Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні? 34Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. 35І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. 36Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні. 37Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого. 39Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові. 40А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив. 41Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога. 42А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав. 43Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. 44Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. 45А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.

46 Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите? 47Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога. 48Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш? 49Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте. 50Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

51 Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік! 52І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. 53Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе? 54Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш. 55І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю. 56Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився. 57А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив? 58Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є. 59І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.

Chapter 9

1 А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. 2І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився? 3Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому. 4Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати. 5Доки Я в світі, Я Світло для світу. 6Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом, 7і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим...

8 А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: Чи ж не той це, що сидів та просив? 9Говорили одні, що це він, а інші казали: Ні, подібний до нього. А він відказав: Це я! 10І питали його: Як же очі відкрились тобі? 11А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити. 12І сказали до нього: Де Він? Відказує той: Я не знаю.

13 Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий. 14А була то субота, як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі. 15І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, та й бачу. 16Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить. А інші казали: Як же чуда такі може грішна людина чинити? І незгода між ними була. 17Тому знову говорять сліпому: Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі? А той відказав: Він Пророк! 18Юдеї проте йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж поки не покликано батьків того прозрілого. 19І запитали їх, кажучи: Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він тепер бачить? 20А батьки його відповіли та сказали: Ми знаєм, що цей то наш син, і що він народився сліпим. 21Але як тепер бачить, не знаємо, або хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Поспитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе... 22Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї бо вже були змовились, як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги. 23Ось тому говорили батьки його: Він дорослий, його поспитайте. 24І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік. 25Але він відповів: Чи Він грішний не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!... 26І спитали його: Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі? 27Відповів він до них: Я вже вам говорив, та не слухали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його учнями хочете стати? 28А вони його вилаяли та й сказали: То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві. 29Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо. 30Відповів чоловік і сказав їм: То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, а Він мені очі відкрив! 31Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він. 32Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження. 33Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити. 34Вони відповіли та й сказали йому: Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити? І геть його вигнали.

35 Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: Чи віруєш ти в Сина Божого? 36Відповів той, говорячи: Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього? 37Промовив до нього Ісус: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою то Він!... 38А він відказав: Я вірую, Господи! І вклонився Йому.

39 І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі. 40І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: Чи ж і ми невидющі? 41Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!

Chapter 10

1 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. 2А хто входить дверима, той вівцям пастух. 3Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. 4А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. 5За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу. 6Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив. 7І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям. 8Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. 9Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде. 10Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали. 11Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. 12А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. 13А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці. 14Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. 15Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. 16Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! 17Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. 18Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.

19 З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася. 20І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його? 21Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...

22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима. 23А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку. 24Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам! 25Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене. 26Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви. 27Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. 28І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. 29Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. 30Я й Отець Ми одне! 31Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його. 32Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати? 33Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш... 34Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги? 35Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути, 36то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий? 37Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені. 38А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!

39 Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він. 40І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував. 41І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було. 42І багато-хто ввірували в Нього там.

Chapter 11

1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти. 2А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла. 3Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!... 4Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею. 5А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. 6А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. 7Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею. 8Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш? 9Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить. 10А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла. 11Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його. 12А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає. 13Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. 14Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар. 15І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього. 16Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. 18А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять. 19І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. 20Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. 21І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат... 22Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! 23Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат! 24Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне. 25Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. 26І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? 27Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ. 28І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе! 29А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла. 30А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його. 31Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там. 32Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, 34і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! 35І закапали сльози Ісусові... 36А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! 37А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? 38Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. 39Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... 40Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? 41І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. 42Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. 43І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! 44І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. 46А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив. 47Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? 48Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ! 49А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте, 50і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути! 51А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, 52і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей. 53Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його. 54І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями. 55Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе. 56І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято? 57А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Chapter 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. 2І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. 3А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! 4І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: 5Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? 6А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. 7І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені... 8Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! 9А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. 10А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, 11бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, 13то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів! 14Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 15Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! 16А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. 17Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. 18Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. 19Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. 21І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. 22Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. 23Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. 24Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. 25Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. 26Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... 28Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! 29А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! 30Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. 31Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. 32І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. 33А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. 34А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? 35І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... 36Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, 38щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось? 39Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: 40Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив! 41Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

42 Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. 43Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. 45А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. 46Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. 47Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. 48Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! 49Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. 50І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.

Chapter 13

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. 2Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, 3то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, 4устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. 5Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний. 6І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені? 7Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш. 8Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною. 9До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову! 10Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі. 11Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі. 12Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? 13Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. 14А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. 15Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. 16Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. 17Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою! 19Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я. 20Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене! 21Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!... 22І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже. 23При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. 24От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже? 25І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи? 26Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!... 27За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше... 28Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому. 29А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що. 30А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог. 32Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його! 33Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер. 34Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! 35По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.

36 А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною. 37Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу! 38Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...

Chapter 14

1 Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! 2Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? 3А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.

4 А куди Я йду дорогу ви знаєте. 5Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу? 6Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. 7Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. 8Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам! 9Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 10Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. 11Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.

12 Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця. 13І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. 14Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.

15 Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте! 16І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, 17Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.

18 Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас! 19Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете! 20Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас. 21Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам. 22Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об'явитися маєш, а не світові? 23Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього. 24Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.

25 Говорив це Я вам, бувши з вами. 26Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив. 27Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!

28 Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець. 29І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться. 30Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має, 31та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля!

Chapter 15

1 Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. 2Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. 3Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. 4Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. 5Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. 6Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. 7Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! 8Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої.

9 Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! 10Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. 11Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість! 12Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! 13Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. 14Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. 15Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця. 16Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє. 17Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви!

18 Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. 19Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. 20Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше. 21Але все це робитимуть вам за Ім'я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене. 22Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх. 23Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить. 24Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця. 25Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи!

26 А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене. 27Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною.

Chapter 16

1 Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились. 2Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові! 3А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене. 4Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був. 5Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш? 6Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком.

7 Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. 8А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: 9тож про гріх, що не вірують у Мене; 10а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; 11а про суд, що засуджений князь цього світу. 12Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. 13А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. 14Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. 15Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.

16 Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця. 17А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?... 18Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром? Про що каже, не знаємо... 19Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите? 20Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість! 21Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам'ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ... 22Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме!

23 Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам. 24Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість. 25Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам. 26Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас, 27бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога.

28 Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця. 29Його учні відказують: Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш. 30Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога! 31Ісус їм відповів: Тепер віруєте? 32Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете... Та не Сам Я, бо зо Мною Отець! 33Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!

Chapter 17

1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, 2бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. 3Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. 4Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. 5І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.

6 Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово. 7Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить, 8бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. 9Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони! 10Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.

11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були! 12Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання. 13Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу. 14Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. 15Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого. 16Не від світу вони, як і Я не від світу.

17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда. 18Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх. 19А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.

20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, 21щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. 22А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. 23Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.

24 Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу. 25Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. 26Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...

Chapter 18

1 Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його. 2Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні. 3Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю. 4А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте? 5Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я... А стояв із ними й Юда, що видав Його. 6І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали... 7І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина. 8Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти, 9щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені. 10Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх. 11Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені? 12Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв'язали Його,

13 і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року. 14Це ж був той Кайяфа, що порадив юдеям, що ліпше померти людині одній за народ. 15А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом. 16А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці, і впровадив Петра. 17І питає Петра воротарка служниця: Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка? Той відказує: Ні! 18А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся. 19А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його. 20Ісус Йому відповідь дав: Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив. 21Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив. 22А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові? 23Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б'єш? 24І відіслав Його Анна зв'язаним первосвященикові Кайяфі. 25А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: Чи й ти не з учнів Його? Він відрікся й сказав: Ні! 26Говорить один із рабів первосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: Чи тебе я не бачив у саду з Ним? 27І знову відрікся Петро, і заспівав півень хвилі тієї...

28 А Ісуса ведуть від Кайяфи в преторій. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторія, щоб не опоганитись, а щоб їсти пасху. 29Тоді вийшов Пилат назовні до них і сказав: Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка? 30Вони відповіли та й сказали йому: Коли б Цей злочинцем не був, ми б Його тобі не видавали. 31А Пилат їм сказав: Візьміть Його, та й за вашим Законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не вільно нікого вбивати, 32щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти. 33Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: Чи Ти Цар Юдейський? 34Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене? 35Пилат відповів: Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив? 36Ісус відповів: Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси... 37Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос. 38Говорить до Нього Пилат: Що є правда? І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої. 39Та ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. Чи хочете отже, відпущу вам Царя Юдейського? 40Та знову вони зняли крик, вимагаючи: Не Його, а Варавву! А Варавва був злочинець.

Chapter 19

1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичувати Його. 2Вояки ж, сплівши з терну вінка, Йому поклали на голову, та багряницю наділи на Нього, 3і приступали до Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! І били по щоках Його... 4Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й говорить до них: Ось Його я виводжу назовні до вас, щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу. 5І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: Оце Чоловік! 6Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни! Пилат каже до них: То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу! 7Відказали юдеї йому: Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав! 8Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш, 9і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: Звідки Ти? Та Ісус йому відповіді не подав. 10І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити? 11Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав... 12Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві. 13Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата. 14Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям: Ось ваш Цар! 15Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря!

16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели... 17І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа. 18Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині.

19 А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський. 20І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. 21Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський. 22Пилат відповів: Що я написав написав! 23Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху. 24Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили... 25Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. 26Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! 27Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе. 28Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну! 29Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. 30А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...

31 Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти. 32Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був. 33Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали, 34та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода. 35І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. 36о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть! 37І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи.

38 Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове. 39Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто. 40Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв. 41На тім місці, де Він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав. 42Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.

Chapter 20

1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. 2Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! 3Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли. 4Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. 5І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов. 6Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, 7і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці... 8Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. 9Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. 10І учні вернулися знову до себе.

11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. 12І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло... 13І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали... 14І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус... 15Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму! 16Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій! 17Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого! 18Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...

19 Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам! 20І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. 21Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! 22Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! 23Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються! 24А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. 25Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!

26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам! 27Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! 28А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій! 29Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували! 30Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. 31Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!

Chapter 21

1 Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським. А з'явився отак. 2Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його. 3Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили. 4А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус. 5Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Ні, вони відказали. 6А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби... 7Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: Це ж Господь!... А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, бо він був нагий, та й кинувся в море... 8Інші ж учні, що були недалеко від берега якихсь ліктів із двісті припливли човником, тягнучи невода з рибою. 9А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб. 10Ісус каже до них: Принесіть тієї риби, що оце ви вловили! 11Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, не продерся проте невід. 12Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте! А з учнів ніхто не наважився спитати Його: Хто Ти такий? Бо знали вони, що Господь то... 13Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу. 14Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.

15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої! 16І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! 17Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої! 18Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш... 19А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною!

20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе? 21Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що? 22Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною! 23І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? 24Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його! 25Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.

Acts

Chapter 1

1 Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, 2аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся. 3А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав. 4А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. 5Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!

6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві? 7А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. 8Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. 9І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей... 10А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, 11та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!

12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня. 13А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. 14Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.

15 Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив: 16Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив, 17бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв. 18І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось... 19І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови. 20Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший. 21Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами, 22зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення. 23І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія. 24А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав, 25щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце. 26І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.

Chapter 2

1 Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. 2І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. 3І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. 4Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

5 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. 6А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... 7Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? 8Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? 9Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, 10і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, 11юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! 12І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? 13А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! 15Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, 16а це те, що пророк Йоіл передрік: 17І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. 18І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! 19І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. 20Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! 21І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться. 22Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте, 23Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили. 24Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла. 25Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався. 26Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії. 27Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! 28Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм! 29Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня. 30А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон, 31у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління. 32Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! 33А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте. 34Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, 35доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! 36Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

37 Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття? 38А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! 39Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш. 40І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду! 41Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

42 І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах. 43І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен. 44А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. 45І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було. 46І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті, 47вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.

Chapter 3

1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм. 2І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов. 3Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. 4Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас! 5І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. 6Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! 7І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!... 8І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога! 9Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. 10І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому! 11А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.

12 І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям? 13Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. 14Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. 15Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми! 16І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма. 17А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники. 18А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові. 19Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, 20щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, 21що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! 22Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме! 23І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу. 24Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні. 25Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть! 26Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!

Chapter 4

1 А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, 2обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих. 3І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був. 4І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники, 6і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. 7І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили? 8Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві! 9Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена, 10нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий! 11Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! 12І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали. 13А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були. 14Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою, 16говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. 17Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я. 18І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. 19І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? 20Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули! 21А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось. 22Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили. 24Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! 25Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне? 26Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його. 27Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим, 28учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося. 29І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, 30коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса. 31Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було. 33І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була! 34Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, 35та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. 36Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин, 37мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.

Chapter 5

1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка, 2та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів. 3І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? 4Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові! 5Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули! 6Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали. 7І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши. 8І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки. 9До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть... 10І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. 11І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку. 13А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. 14І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок, 15так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них. 16І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами, 18і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх. 19Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: 20Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя. 21Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели. 22А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, 23говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли! 24Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося. 25Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

26 Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням. 27Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: 28Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас... 29Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей! 30Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. 31Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. 32А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому. 33Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?... 34І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести. 35І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте. 36Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо. 37Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились. 38І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона. 39А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його. 40І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили. 41А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса. 42І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

Chapter 6

1 Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані. 2Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. 3Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. 4А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову. 5І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії, 6їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них. 7І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі.

8 А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда. 9Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном. 10Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив. 11Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога. 12І людей попідбурювали, і старших та книжників, і, напавши, схопили його, і припровадили в синедріон. 13Також свідків фальшивих поставили, які говорили: Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону. 14Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей. 15Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!

Chapter 7

1 Запитав тоді первосвященик: Чи це так? 2Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані, 3і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу. 4Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер. 5Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він. 6І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років. 7Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці. 8І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів. 9А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним, 10і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. 11А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки. 12Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. 13А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід. 14Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ. 15І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. 16І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті, 18аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа. 19Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. 20Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці. 21А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. 22І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх. 23А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. 24Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина. 25Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони. 26А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите? 27А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю? 28Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина? 29І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.

30 А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори. 31А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: 32Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути... 33І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! 34Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе. 35Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника. 36Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині. 37Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте! 38Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати; 39що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, 40промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського... 41І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів? 43Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон! 44У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив. 45Її наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида. 46Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. 47І Соломон збудував Йому дім. 48Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: 49Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку? 50Хіба не рука Моя все це створила?...

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! 52Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, 53ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!...

54 Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього... 55А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, 56і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!... 57Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... 58І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом. 59І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... 60Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...

Chapter 8

1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських. 2І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. 3А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили. 5Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. 6А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив. 7Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися. 8І радість велика в тім місті була! 9Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. 10Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика! 11Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством. 12Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися. 13Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана. 15А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, 16бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса. 17Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого! 18Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, 19і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого! 20Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! 21У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. 22Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого! 23Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди. 24А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили... 25А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона. 27І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, 28вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю. 29А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу. 30Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш? 31А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. 32А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! 33У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається... 34Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого? 35А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. 36І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? 37А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! 38І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. 39А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. 40А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.

Chapter 9

1 А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, 2попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму. 3А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, 4а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? 5А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! 6А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити! 7А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили. 8Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску. 9І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.

10 А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи! 11Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться, 12і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий... 13Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! 14І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє. 15І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. 16Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє. 17І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! 18І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився, 19і, прийнявши поживу, на силах зміцнів. 20І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син, 21І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників? 22А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.

23 А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити, 24та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його. 25Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші. 26А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень. 27Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення. 28І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа. 29Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його. 30Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали. 31А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.

32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був. 34І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав... 35І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.

36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила. 37І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці. 38А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас! 39І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була. 40Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра... 41Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її. 42А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували. 43І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.

Chapter 10

1 Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським. 2З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився. 3Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію! 4Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися. 5Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром. 6Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити. 7Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому, 8і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.

9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій. 10І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло, 11і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу. 12У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. 13І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж! 14А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого! 15І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того! 16І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо. 17Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми, 18і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?

19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе. 20Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав! 21І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви? 22А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх. 23Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним. 24І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши. 25А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. 26Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина! 27І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися, 28і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту. 29Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене? 30А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі 31й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися. 32Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі. 33Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.

34 А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя, 35але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду. 36Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім. 37Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував, 38Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним. 39І ми свідки всьому, що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі, та вбили Його, на дереві повісивши... 40Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився, 41не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих. 42І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих. 43Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням.

44 Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. 45А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! 46Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... Петро тоді відповів: 47Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми? 48І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.

Chapter 11

1 Почули ж апостоли й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли Слово Боже. 2І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрізання, 3кажучи: Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав із ними? 4Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи: 5Був я в місті йоппійськім і молився, і бачив в захопленні видіння: якась посудина сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалася з неба й підійшла аж до мене. 6Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок. 7І голос почув я, що мені промовляв: Устань, Петре, заколи та й їж! 8А я відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи нічого огидного чи то нечистого в уста мої не ввіходило! 9І відповів мені голос із неба вдруге: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того! 10І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо. 11І ось три чоловіки, посланці з Кесарії до мене, перед домом, де був я, спинилися зараз. 12І сказав мені Дух іти з ними без жадного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка. 13І він нам розповів, як у домі своїм бачив Ангола, який став і сказав: Пошли до Йоппії, та приклич того Симона, що зветься Петром, 14він слова тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій. 15А як я промовляв, злинув на них Святий Дух, як спочатку й на нас. 16І я згадав слово Господнє, як Він говорив: Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим. 17Отож, коли Бог дав однаковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заперечити Богові? 18І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя!

19 А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було через Степана, перейшли навіть до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, не звістуючи слова нікому, крім юдеїв. 20А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї, що до Антіохії прийшли, і промовляли й до греків, благовістячи про Господа Ісуса. 21І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа! 22І вістка про них досягла до вух єрусалимської Церкви, і до Антіохії послали Варнаву. 23А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа. 24Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато народу до Господа! 25Після того подався Варнава до Тарсу, щоб Савла шукати. 26А знайшовши, привів в Антіохію. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперш християнами названо учнів.

27 Прибули ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохії. 28І встав один з них, на ймення Агав, і Духом прорік, що голод великий у цілому світі настане, як за Клавдія був. 29Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили. 30Що й зробили, через руки Варнави та Савла, пославши до старших.

Chapter 12

1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити. 2І мечем він стяв Якова, брата Іванового. 3А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків. 4І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.

5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього. 6А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях. 7І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали. 8А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди. 9І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить. 10Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього. 11Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського. 12А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося. 13І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода, 14та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!... 15А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його! 16А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися. 17Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов. 18Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром. 19А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.

20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської. 21Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив. 22А натовп кричав: Голос Божий, а не людський! 23І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер... 24Слово ж Боже росло та помножувалось. 25А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.

Chapter 13

1 А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл. 2Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! 3Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули. 5Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана. 6А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус. 7Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова. 8Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула. 9Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув, 10і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг? 11І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора... 12Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній! 13І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. 15А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте! 16Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні! 17Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, 18і літ із сорок Він їх годував у пустині, 19а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, 20майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав. 21А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років. 22А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде. 23За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві, 24як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння. 25А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний. 26Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. 27Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, 28і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. 29Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. 30Але Бог воскресив Його з мертвих! 31Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. 32І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, 33що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! 34А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! 35Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! 36Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. 37Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. 38Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. 39І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. 40Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: 41Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

42 А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. 43А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. 44А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. 45Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. 46Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. 47Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! 48А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. 49І ширилось Слово Господнє по цілій країні. 50Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. 51Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію. 52А учні сповнялися радощів і Духа Святого.

Chapter 14

1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували. 2Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів. 3Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками. 4А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів. 5Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити, 6то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні, 7і Євангелію там звіщали.

8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг. 9Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, 10то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав... 11А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!... 12І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові. 13А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів. 14Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи 15та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. 16За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, 17але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші. 18І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він... 20Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію. 21І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію, 22душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство. 23І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували. 24Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію; 25і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли, 26а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили. 27А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам. 28І перебували вони немалий час із учнями.

Chapter 15

1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете. 2Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим. 3Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям. 4Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними. 5Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю. 7Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували. 8І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, 9і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. 10Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? 11Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони. 12І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами! 13Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене. 14Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого. 15І пророчі слова з цим погоджуються, як написано: 16Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, 17щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все! 18Господеві відвіку відомі всі вчинки Його. 19Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються, 20але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови. 21Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

22 Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами, 23написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас! 24Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, 25то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом, 26людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа. 27Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. 28Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: 29стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!... 30Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа. 31А перечитавши, раділи з потішення того. 32А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів. 33А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав. 34Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму. 35А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають. 37А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком. 38Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов. 39І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру. 40А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений. 41І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.

Chapter 16

1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен. 2Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії. 3Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен. 4Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші. 5А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську. 7Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів. 8Обминувши ж Мізію, прибули до Троади. 9І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи! 10Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію. 11Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя, 12звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька. 13Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились. 14Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив. 15А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм. 17Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння! 18І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов. 19А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших. 20Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують, 21і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати. 22І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти. 23І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг. 24Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

25 А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх. 26І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали... 27Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені. 28А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут! 29Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили. 30І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися? 31А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім. 32І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його. 33І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні. 34І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей! 36І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть! 37А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас! 38Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони. 39І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли. 40І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Chapter 17

1 Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська. 2І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання, 3виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую. 4І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок. 5А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх. 6А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили, і сюди ось вони поприходили! 7А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар Ісус... 8І вони зворохобили народ та начальників міста, що слухали це. 9Але, узявши поруку з Ясона та з інших, вони їх відпустили.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську. 11Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є. 12Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних гелленських жінок та немало із мужів. 13Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Верії, прибули вони, і там баламутили та бунтували народ. 14Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позосталися там. 15А ті, що Павла відпроваджували, провели його аж до Атен, а прийнявши наказа про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули.

16 Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів. 17Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрічними. 18А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: Що то хоче сказати оцей пустомов? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення. 19І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти? 20Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то значити має? 21А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати.

22 Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні. 23Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам. 24Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, 25і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. 26І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, 27щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. 28Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його! 29Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки. 30Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, 31бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши.

32 Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом... 33Так вийшов Павло з-поміж них. 34А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними.

Chapter 18

1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту. 2І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов, 3а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети. 4І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів. 5А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос. 6Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.

7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою. 8А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились. 9Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи, 10бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей. 11І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.

12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його, 13кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом! 14Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав. 15Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу. 16І прогнав їх від суду. 17Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.

18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був. 19І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями. 20Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився, 21але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу. 22І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію. 23І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.

24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу. 25Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення. 26І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню. 27А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю, 28бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.

Chapter 19

1 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов, 2та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий! 3І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення. 4І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса. 5Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса. 6А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! 7А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи. 9А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана. 10Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа. 11І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, 12так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

13 Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує! 14Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви. 15Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі? 16І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені. 17І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса. 18І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. 19І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. 20Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити. 22Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії. 23І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу. 24Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав, 25згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо. 26І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені. 27І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ. 28Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика! 29І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян. 30Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили. 31Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище. 32І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися. 33А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом. 34А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика! 35А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? 36Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого. 37А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили. 38Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають. 39А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні. 40Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище. 41(19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду.

Chapter 20

1 А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію. 2Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади, 3і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. 4Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим. 5Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді. 6А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі. 8А в горниці, де зібралися ми, було багато світел. 9Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого... 10Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому! 11А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув. 12А хлопця живим привели, і зраділи немало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти. 14А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену. 15І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету. 16Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. 18І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував, 19і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови, 20як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. 21І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа. 22І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені, 23тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене... 24Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої. 25І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже... 26Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх, 27бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! 28Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. 29Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... 30Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою... 31Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. 32А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених. 33Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... 34Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. 35Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

36 Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився. 37І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували... 38А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.

Chapter 21

1 А як ми розлучилися з ними й відплинули, то дорогою простою в Кос прибули, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару. 2І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й поплинули. 3А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа мав скласти. 4І, учнів знайшовши, перебули тут сім день. Вони через Духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов. 5І, як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто. І, ставши навколішки, помолились на березі. 6І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому. 7А ми, закінчивши від Тиру плавбу, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули в них.

8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи благовісника Пилипа, одного з семи, і позосталися в нього. 9Він мав чотири панні дочки, що пророкували. 10І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Агав на ім'я. 11І прийшов він до нас, і взяв пояса Павлового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган... 12Як почули ж оце, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов. 13А Павло відповів: Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі! 14І не могли ми його вмовити, і замовкли, сказавши: Нехай діється Божая воля!

15 А після оцих днів приготувались ми, та до Єрусалиму вирушили. 16А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали. 17А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно. 18А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились. 19Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами. 20Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону! 21Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв. 22Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти. 23Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе. 24Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш. 25А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду. 26Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.

27 А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали, 28кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе! 29Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм. 30І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено... 31Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався! 32І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали. 33Приступив тоді тисяцький, та й ухопив його, і двома ланцюгами зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що він зробив? 34Але кожен що інше викрикував у натовпі. І, не мігши довідатись певного через заколот, він звелів відпровадити його до фортеці. 35А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського, 36бо безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним! 37А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі? А той відказав: То ти вмієш по-грецькому? 38Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників? 39А Павло відказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити! 40А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи:

Chapter 22

1 Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами! 2Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

3 Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні. 4Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок, 5як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару. 6І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба! 7І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? 8А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти... 9А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив. 10А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити. 11А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я. 12А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, 13до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його... 14І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. 15Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув! 16А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його! 17І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я, 18і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене... 19А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе. 20А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив... 21Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!... 23І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря, 24то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали. 25І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого? 26Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік! 27Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав. 28Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився! 29І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв'язав був його. 30А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

Chapter 23

1 І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням! 2Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах. 3Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону? 4А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш? 5І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.

6 І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять! 7Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба. 8Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. 9І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові. 10А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю. 11А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють! 13А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока. 14І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла! 15Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його... 16Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив. 17Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати. 18Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати. 19І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені? 20А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього. 21Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення. 22Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив. 23І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців. 24Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса. 25І листа написав він такого ось змісту: 26Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення! 27Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин. 28І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону. 29Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів. 30Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий! 31Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду. 32А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись. 33А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним. 34Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив: 35Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.

Chapter 24

1 А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими, та з промовцем якимсь Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла. 2Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, 3це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Феліксе! 4Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости. 5Ми переконались, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі. 6Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити хотіли за нашим Законом. 7Але тисяцький Лісій прибув, і з великим насильством видер його з наших рук, 8а його винувальникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чому його ми винуємо. 9Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.

10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для народу цього, тому буду сміліш боронитись. 11Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися. 12І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав. 13І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер оскаржають мене. 14Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане. 15І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних. 16І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей. 17А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси. 18Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею. 19Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене. 20Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв, 21крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні!

22 Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде. 23І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому. 24А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа. 25І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе! 26Разом із тим і сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його прикликав і розмову з ним вів. 27Як минуло ж два роки, то Фелікс одержав наступника, Порція Феста. А Фелікс бажав догодити юдеям, і в в'язниці Павла залишив.

Chapter 25

1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму. 2І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його, 3і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, вони змову вчинили, щоб смерть заподіяти йому по дорозі. 4А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незабаром туди подається. 5Отже, сказав він, хто спроможен із вас, нехай ті вирушають разом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржають його. 6І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він повернувся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб привести Павла. 7Як його ж привели, то стали навколо юдеї, що поприходили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжких винувачень, що їх не могли довести, 8бо Павло боронився: Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря. 9Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові на відповідь: Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це? 10Та Павло відказав: Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш. 11Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до кесаря! 12Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: Ти відкликавсь до кесаря, до кесаря підеш!

13 Як минуло ж днів кілька, цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати. 14А що там багато днів вони пробули, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік від Фелікса лишений в'язень, 15на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські принесли скаргу, домагаючись його осуду. 16Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів, і не буде йому дано можности для оборони від закидів. 17І як зійшлись вони тут, то я, зволікання не роблячи жадного, сів наступного дня на сидіння суддеве, і звелів привести цього мужа. 18І винувальники стали круг нього, проте не вказали вини ані жадної з тих, яких я сподівався. 19Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він. 20І я був непевний у цьому змаганні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це? 21Через те ж, що Павло заявив, щоб залишений був він на кесарів розсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до кесаря. 22А Агріппа промовив до Феста: Хотів би і я цього мужа послухати! Узавтра сказав той почуєш його. 23А назавтра Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою, і на залю судову ввійшли разом з тисяцькими та значнішими мужами міста. І як Фест наказав, то Павло був приведений. 24І сказав до них Фест: О царю Агріппо, та з нами присутні всі мужі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи, що йому не повинно більш жити. 25Я ж дізнавсь, що нічого, вартого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його. 26Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, царю Агріппо, щоб після переслухання мав що писати. 27Бо здається мені нерозважливим ув'язненого посилати, і не означити обвинувачень на нього.

Chapter 26

1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні: 2О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї, 3особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче. 4А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї, 5які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. 6І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям, 7а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї! 8Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? 9Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина, 10що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. 11І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників, 13то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!... 14І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку! 15А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. 16Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. 17Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю, 18відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими. 19Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, 20але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння. 21Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти. 22Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, 23що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму! 25А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. 26Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це. 27Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш. 28Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином... 29А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів... 30І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів. 31І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить! 32Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

Chapter 27

1 А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа. 2І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня. 3А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати. 4А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були. 5Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри. 6І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього. 7І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні. 8І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея. 9А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити, 10говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ. 11Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.

12 А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі. 13А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту. 14Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон. 15А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися. 16І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли. 17Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так. 18А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись, 19а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч. 20А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди. 22А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля. 23Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу, 24та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе. 25Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано. 26І ми мусимо наткнутись на острів якійсь. 27А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі. 28І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять. 29І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день. 30А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть, 31то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете! 32Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти. 33А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши. 34Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина! 35А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти. 36Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати. 37А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість. 38І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря. 39А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем. 40Підняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега. 41Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль... 42Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік. 43Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили, 44а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

Chapter 28

1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта. 2Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх. 3Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому... 4Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила! 5Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав! 6А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог... 7Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив. 8І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його. 9Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись. 10Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.

11 А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував. 12І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні. 13А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі, 14де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму. 15А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав. 16А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян. 18Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було. 19Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити. 20Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами... 21А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. 22Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками. 24І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. 25Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, 26промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите! 27Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! 28Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони! 29Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього, 31і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!

Romans

Chapter 1

1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої, 2яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях, 3про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, 4і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, 5що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами, 6між якими й ви, покликані Ісуса Христа, 7усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

8 Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові. 9Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас, 10і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас. 11Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас, 12цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю. 13Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів. 14А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник. 15Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію.

16 Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. 17Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою. 18Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,

19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. 20Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, 21бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. 22Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, 23і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. 24Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. 25Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. 26Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. 27Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. 28А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. 29Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, 30обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, 31нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві. 32Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

Chapter 2

1 Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. 2А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. 3Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? 4Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння? 5Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога, 6що кожному віддасть за його вчинками: 7тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне, 8а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів. 9Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена, 10а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові. 11Бо не дивиться Бог на обличчя! 12Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом. 13Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть. 14Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, 15що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну, 16дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.

17 Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом, 18і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону, 19і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві, 20виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі. 21Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш! 22Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство! 23Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону! 24Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано. 25Обрізання корисне, коли виконуєш Закона; а коли ти переступник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням. 26Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання? 27І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням? 28Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, 29але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога.

Chapter 3

1 Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання? 2Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі. 3Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? 4Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися. 5А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському. 6Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ? 7Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника? 8І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких! 9То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом, 10як написано: Нема праведного ані одного; 11нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, 12усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! 13Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, 14уста їхні повні прокляття й гіркоти! 15Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, 16руїна та злидні на їхніх дорогах, 17а дороги миру вони не пізнали! 18Нема страху Божого перед очима їхніми...

19 А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. 20Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. 21А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. 22А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, 23бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, 24але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, 25що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, 26за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. 27Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. 28Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону. 29Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, 30бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. 31Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

Chapter 4

1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом? 2Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. 3Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність. 4А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку. 5А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. 6Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл: 7Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. 8Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!

9 Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність. 10Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! 11І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, 12і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. 13Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри. 14Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця. 15Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу. 16Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

17 як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. 18Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє! 19І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу, 20і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, 21і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. 22Тому й залічено це йому в праведність.

23 Та не написано за нього одного, що залічено йому, 24а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, 25що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.

Chapter 5

1 Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. 3І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, 4а терпеливість досвід, а досвід надію, 5а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.

6 Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. 7Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти. 8А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. 9Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані. 10Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. 11І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення. 12Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. 13Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону. 14Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього. 15Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох. 16І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів. 17Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа. 18Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. 19Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними. 20Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, 21щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.

Chapter 6

1 Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! 2Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім? 3Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? 4Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. 5Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, 6знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, 7бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! 8А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, 9знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше! 10Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. 11Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім. 12Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, 13і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности. 14Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю. 15Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні! 16Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність? 17Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали. 18А звільнившися від гріха, стали рабами праведности. 19Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення. 20Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности. 21Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть. 22А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне. 23Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!

Chapter 7

1 Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе? 2Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 3Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові. 4Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 5Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти. 6А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.

7 Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай. 8Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий. 9А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, 10а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть, 11бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив. 12Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. 13Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.

14 Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. 15Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. 16А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, 17а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. 18Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. 19Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. 20Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. 21Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. 22Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, 23та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. 24Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? 25Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...

Chapter 8

1 Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, 2бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти. 3Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, 4щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. 5Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. 6Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, 7думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. 8І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. 9А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. 11А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. 12Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; 13бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. 14Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; 15бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! 16Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись. 18Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас. 19Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих, 20бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, 21що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. 22Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. 23Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. 24Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? 25А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. 27А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. 28І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

29 Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. 30А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.

31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? 32Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? 33Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. 34Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. 35Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. 37Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. 38Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

Chapter 9

1 Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, 2що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! 3Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; 4вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, 5що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

6 Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, 7і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі. 8Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння. 9А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари. 10І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, 11бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні 12не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, 13як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні! 15Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. 16Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. 17Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. 18Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. 19А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? 20Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? 21Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? 22Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, 23і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, 24на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, 26і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого! 27А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, 28бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі! 29І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, 31а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. 32Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання, 33як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

Chapter 10

1 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. 2Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. 3Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. 4Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує. 5Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. 6А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, 7або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа. 8Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. 9Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, 10бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. 11Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.

12 Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. 13Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. 14Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? 15І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. 16Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас? 17Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове. 18Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу! 19Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом. 20А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене! 21А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!

Chapter 11

1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени. 2Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: 3Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі. 4Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили. 5Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті. 6А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок. 7Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи, 8як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня. 9А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату; 10нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній! 11Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них. 12А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня? 13Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу, 14може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них. 15Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих? 16А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе. 17Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня, 18то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. 19Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився. 20Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. 21Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує! 22Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий. 23Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити. 24Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки? 25Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, 26і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, 27і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні! 28Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців. 29Бо дари й покликання Божі невідмінні. 30Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, 31так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані. 32Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! 34Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? 35Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? 36Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

Chapter 12

1 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, 2і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість. 3Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив. 4Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, 5так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени. 6І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри, 7а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання, 8коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю! 9Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! 10Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною! 11У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві, 12тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, 13беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців! 14Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте! 15Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче! 16Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе! 17Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! 18Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми! 19Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. 20Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. 21Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!

Chapter 13

1 Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. 2Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. 3Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, 4бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! 5Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. 6Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті.

7 Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь. 8Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. 9Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе! 10Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.

11 І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. 12Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. 13Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, 14але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!

Chapter 14

1 Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди. 2Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину. 3Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його. 4Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його. 5Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. 6Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові. 7Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. 8Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні! 9Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. 10А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. 11Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик! 12Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. 13Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси. 14Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте. 15Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер. 16Нехай ваше добре не зневажається. 17Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. 18Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми. 19Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного! 20Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання. 21Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне. 22Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується! 23А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.

Chapter 15

1 Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. 2Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування. 3Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене. 4А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.

5 А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, 6щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

7 Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. 8Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці, 9а для поган щоб славили Бога за милосердя, як написано: Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати! 10І ще каже: Тіштесь, погани, з народом Його! 11І ще: Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди! 12І ще каже Ісая: Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, погани на Нього надіятись будуть!

13 Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!

14 І я про вас сам пересвідчений, браття мої, що й самі ви повні добрости, наповнені всяким знанням, і можете й один одного навчати. 15А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благодаттю, що дана мені від Бога, 16щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Євангелії Божої, щоб приношення поган стало приємне й освячене Духом Святим.

17 Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей, 18бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на послух поган, словом і чином, 19силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поширив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріка. 20При тому пильнував я звіщати Євангелію не там, де Христове Ім'я було знане, щоб не будувати на основі чужій, 21але як написано: Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!

22 Тому часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас. 23А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажання прибути до вас, 24коли тільки піду до Еспанії, прибуду до вас. Бо маю надію, як буду проходити, побачити вас, і що ви проведете мене туди, коли перше почасти матиму я задоволення з вами побути. 25А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим, 26бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть. 27Бо визнали за добре, та й боржники вони їхні. Бо коли погани стали спільниками в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм. 28Як це докінчу та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду до Еспанії. 29І знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення.

30 Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога, 31щоб мені визволитися від неслухняних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була приємна святим, 32щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочити з вами! 33А Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь.

Chapter 16

1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях, 2щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені. 3Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, 4що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву. 5Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа. 6Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас. 7Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене. 8Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі. 9Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія. 10Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових. 11Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі. 12Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі. 13Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою. 14Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними. 15Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними. 16Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!

17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх, 18бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних. 19Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому. 20А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.

21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі. 22Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав. 23Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт. 24Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

25 А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана, 26а тепер виявлена, і через пророцькі писання, з наказу вічного Бога, на послух вірі по всіх народах провіщена, 27єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь.

1 Corinthians

Chapter 1

1 Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен, 2Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, 3благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! 4Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі, 5бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням, 6бо свідоцтво Христове між вами утвердилось, 7так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа. 8Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа! 9Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

10 Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній! 11Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки. 12А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. 13Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?

14 Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая, 15щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє. 16Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа. 18Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа! 19Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину! 20Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту? 21Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді. 22Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, 23а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, 24а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість! 25Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей! 26Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. 27Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, 28і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, 29так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло. 30А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, 31щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!

Chapter 2

1 А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, 2бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого... 3І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. 4І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, 5щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!

6 А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, 7але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, 8яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави! 9Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! 10А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. 11Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. 12А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, 13що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. 14А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. 15Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. 16Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!

Chapter 3

1 І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі. 2Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете, 3бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите? 4Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?

5 Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь. 6Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, 7тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! 8І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю! 9Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля. 10Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!

11 Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос. 12А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, 13то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. 14І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; 15коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.

16 Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? 17Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!

18 Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим. 19Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх! 20І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!

21 Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше: 22чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше, 23ви ж Христові, а Христос Божий!

Chapter 4

1 Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць; 2а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним. 3А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе. 4Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь. 5Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога. 6Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

7 Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв? 8Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами! 9Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям. 10Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні! 11Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось, 12і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; 13як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

14 Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей. 15Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію... 16Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

17 Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві. 18Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас. 19Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу. 20Бо Царство Боже не в слові, а в силі. 21Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?

Chapter 5

1 Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову... 2І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив. 3Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це, 4у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, 5віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня! 6Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?

7 Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. 8Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!

9 Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками, 10але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу. 11А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти! 12Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх? 13А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!

Chapter 6

1 Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих? 2Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж будете ви світ судити, то чи ж ви негідні судити незначні справи? 3Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве? 4А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві. 5Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми? 6Та брат судиться з братом, і то перед невірними! 7Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди? 8Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів...

9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, 10ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! 11І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

12 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. 13Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. 14Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою! 15Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні! 16Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним. 17А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним. 18Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла. 19Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? 20Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!

Chapter 7

1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки. 2Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. 3Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. 4Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. 5Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням. 6А це говорю вам як раду, а не як наказа. 7Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так. 8Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. 9Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.

10 А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком! 11А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини! 12Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її. 13І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його. 14Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі. 15А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. 16Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?

17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую. 18Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується. 19Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей. 20Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був. 21Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це. 22Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа. 23Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей! 24Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!

25 Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним. 26Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так. 27Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини. 28А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас. 29А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають, 30а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули, 31а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього. 32А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, 33а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, 34і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. 35А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.

36 А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять. 37А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре. 38Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.

39 Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі. 40Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.

Chapter 8

1 А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує! 2Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно. 3Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним.

4 Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного. 5Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів, 6та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.

7 Та не всі таке мають знання, бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, і їхнє сумління, бувши недуже, споганюється. 8Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого. 9Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим! 10Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви? 11І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер! 12Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите. 13Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!

Chapter 9

1 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом? 2Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.

3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене. 4Чи ми права не маємо їсти та пити? 5Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа? 6Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати? 7Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари? 8Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього? 9Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується? 10Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні. 11Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне? 12Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили. 13Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? 14Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.

15 Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою! 16Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! 17Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену. 18Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.

19 Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. 20Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. 21Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. 22Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких. 23А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.

24 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! 25І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. 26Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи. 27Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

Chapter 10

1 Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, 2і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, 3і всі їли ту саму поживу духовну, 4і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос! 5Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.

6 А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони. 7Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати. 8Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі. 9Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули. 10Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя. 11Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов. 12Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти! 13Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її. 14Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.

15 Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я. 16Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? 17Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного. 18Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря? 19Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось? 20Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали. 21Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського. 22Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?

23 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все! 24Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього! 25Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, 26Бо Господня земля, і все, що на ній! 27Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись. 28Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління! 29Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим? 30Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я? 31Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть! 32Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій, 33як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.

Chapter 11

1 Будьте наслідувачами мене, як і я Христа! 2Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав. 3Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог. 4Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову. 5І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена. 6Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається! 7Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава. 8Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка, 9не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка. 10Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів. 11Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. 12Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога. 13Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита? 14Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього? 15Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй. 16Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.

17 Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше. 18Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю. 19Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені. 20А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю. 21Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається. 22Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!

23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, 24подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! 25Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! 26Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. 27Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! 28Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. 29Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! 30Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули. 31Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. 32Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом. 33Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного. 34А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.

Chapter 12

1 А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви. 2Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас. 3Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим. 4Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. 5Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. 6Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. 7І кожному дається виявлення Духа на користь. 8Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, 9а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, 10а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. 11А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.

12 Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. 13Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним. 14Бо тіло не є один член, а багато. 15Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона? 16І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно? 17Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? 18Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. 19Якби всі одним членом були, то де тіло було б? 20Отож, тепер членів багато, та тіло одне. 21Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні. 22Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. 23А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу, 24а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, 25щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. 26І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.

27 І ви тіло Христове, а зосібна ви члени! 28А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови. 29Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні? 30Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють? 31Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!

Chapter 13

1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! 2І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! 3І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, 5не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, 6не радіє з неправди, але тішиться правдою, 7усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. 9Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; 10коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. 11Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. 12Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. 13А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

Chapter 14

1 Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати. 2Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. 3А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду. 4Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. 5Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.

6 А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою? 7Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає? 8Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде? 9Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер! 10Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення! 11І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені. 12Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви! 13Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. 14Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!

15 Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. 16Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш. 17Ти дякуєш добре, але не будується інший. 18Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас. 19Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! 20Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!

21 У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь. 22Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих. 23А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? 24Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, 25і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!

26 То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування! 27Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає! 28А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові! 29А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають. 30Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне! 31Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися! 32І коряться духи пророчі пророкам, 33бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,

34 нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. 35Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!

36 Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас? 37Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь! 38Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє! 39Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! 40Але все нехай буде добропристойно і статечно!

Chapter 15

1 Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, 2Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. 3Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, 4і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, 5і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. 6А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. 7Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. 8А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. 9Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. 10Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. 11Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? 13Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! 14оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! 15Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. 16Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! 17Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, 18тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! 19Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. 21Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. 22Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, 23кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. 24А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. 25Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! 26Як ворог останній смерть знищиться, 27бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. 28А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все. 29Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться? 30Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки? 31Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. 32Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!... 33Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! 34Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть? 36Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. 37І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, 38і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його. 39Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб. 40Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. 41Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою! 42Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає, 43сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, 44сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. 45Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. 46Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. 47Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. 48Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. 49І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. 50І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, 52раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... 53Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. 54А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! 55Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? 56Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. 57А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

Chapter 16

1 А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських. 2А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду. 3А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму. 4А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.

5 Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію. 6А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду. 7Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь. 8А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці, 9бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...

10 Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я. 11Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами. 12А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний.

13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, 14хай з любов'ю все робиться в вас! 15Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони, 16і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює. 17Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили, 18бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!

19 Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас. 20Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком. 21Привітання моєю рукою Павловою. 22Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та! 23Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! 24Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!

2 Corinthians

Chapter 1

1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї, 2благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, 4що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. 5Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується. 6Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.

7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. 8Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити. 9Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, 10що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він, 11як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.

12 Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас. 13Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте, 14як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге, 16і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили. 17Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні? 18Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні. 19Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так. 20Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас. 21А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог, 22Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа. 23А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер, 24не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!

Chapter 2

1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку. 2Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив? 3І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас! 4Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас. 6Досить такому карання того, що від багатьох, 7через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер. 8Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! 9Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні. 10А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, 11щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі, 13не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. 14А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці! 15Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, 16для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це? 17Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

Chapter 3

1 Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас? 2Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! 3Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця. 4Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, 5не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє. 7Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його, 8скільки ж більш буде в славі те служіння духа! 9Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу! 10Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує, 11бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости, 13а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає. 14Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом. 15Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало, 16коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається. 17Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля. 18Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

Chapter 4

1 Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги, 2але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом. 3Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, 4для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий. 5Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. 6Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. 7А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.

8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. 9Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. 10Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. 11Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. 12Тому то смерть діє в нас, а життя у вас. 13Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо, 14знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами. 15Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. 16Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. 17Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, 18коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!

Chapter 5

1 Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний. 2Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба, 3коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі! 4Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям. 5А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа. 6Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, 7бо ходимо вірою, а не видінням, 8ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. 9Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими. 10Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе. 11Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

12 Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем. 13Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас. 14Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. 15А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

16 Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! 17Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове! 18Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення, 19бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення. 20Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! 21Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

Chapter 6

1 А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо. 2Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння! 3Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне, 4а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, 5у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах, 6у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові, 7у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці, 8через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві; 9як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті; 10як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.

11 Уста наші відкрились до вас, коринтяни, серце наше розширене! 12У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях! 13Такою ж відплатою говорю, немов дітям розширені будьте й ви! 14До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? 15Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? 16Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм! 17Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму, 18і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!

Chapter 7

1 Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху! 2Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали! 3Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити. 4У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

5 Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині. 6Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита, 7і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився. 8Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово. 9Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас. 10Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть. 11Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.

12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом. 13Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його. 14Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була! 15І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням. 16Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!

Chapter 8

1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським, 2що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости; 3бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую, 4із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. 5І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої, 6щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.

7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій. 8Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої. 9Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом. 10І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року. 11А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности. 12Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має. 13Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх. 14Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була, 15як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.

16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце, 17бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно. 18А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію, 19і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа, 20остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми, 21дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми. 22А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір'я до вас. 23Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова! 24Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!

Chapter 9

1 А про службу святим мені зайво писати до вас, 2бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох. 3А я послав братів, щоб моя похвала, щодо вас, не даремна була в цім випадкові, але, як казав, щоб були ви приготовані, 4щоб, коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть, що ви неготові, щоб не осоромитись нам не кажемо вам у цій речі. 5Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова.

6 А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме! 7Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! 8А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, 9як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки! 10А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої, 11щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. 12Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові. 13Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма, 14вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас. 15Дяка Богові за невимовний дар Його!

Chapter 10

1 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас. 2І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом. 3Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми, 4зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, 5і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові, 6і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.

7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми. 8Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь. 9Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами. 10Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна, 11такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.

12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе. 13Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти. 14Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою. 15Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами, 16щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять. 17А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі! 18Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!

Chapter 11

1 О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене. 2Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою. 3Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі. 4Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!

5 Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів. 6Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами. 7Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо? 8Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив. 9Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу. 10Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї. 11Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові! 12А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми. 13Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів. 14І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла! 15Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився! 17А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали. 18Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся. 19Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши. 20Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є. 21На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.

22 Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я! 23Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. 24Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного, 25тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській; 26у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, 27у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі. 28Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви. 29Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся? 30Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся. 31Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди. 32У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, 33але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!

Chapter 12

1 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх. 2Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба. 3І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, 4що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. 5Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами. 6Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене. 7А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. 8Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. 9І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. 10Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.

11 Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо. 12А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах. 13Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину! 14Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки. 15Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений. 16Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав. 17Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав? 18Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами? 19Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову! 20Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя, 21щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.

Chapter 13

1 Оце втретє до вас я йду. Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків. 2Попереджував я й попередую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую, 3через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас. 4Бо хоч Він був і розп'ятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили у вас. 5Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути. 6Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути.

7 І ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого лиха, не для того, щоб виявились ми досвідчені, а щоб учинили ви добре, а ми будем немов негідні. 8Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду. 9Ми тішимося, коли ми слабі, а ви сильні. Про це й молимось щоб були досконалими ви! 10Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування.

11 А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, і Бог любови та миру буде з вами! 12Вітайте один одного святим поцілунком! 13(13-12) Усі святі вас вітають! 14(13-13) Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

Galatians

Chapter 1

1 Апостол Павло, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив, 2і присутня зо мною вся браття, до Церков галатійських: 3благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, 5Йому слава на віки вічні, амінь!

6 Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію, 7що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію. 8Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! 9Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий!

10 Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим. 11Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей. 12Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа. 13Чули бо ви про моє поступовання перше в юдействі, що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її. 14І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань. 15Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав 16виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров'ю, 17і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск. 18По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять. 19А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього. 20А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обманюю! 21Потому пішов я до сирських та кілікійських країн. 22Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, 23тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру, що колись руйнував був її. 24І славили Бога вони через мене!

Chapter 2

1 Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою. 2А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався. 3Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений. 4А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити, 5то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії. 6Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали, 7але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних, 8бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, 9і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних, 10тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

11 Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд. 12Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних. 13А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства. 14А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському? 15Ми юдеї природою, а не грішники з поган... 16А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана! 17Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні! 18Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем. 19Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом. 20І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе. 21Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!

Chapter 3

1 О, ви нерозумні галати! Хто вас звів не коритися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був, як ніби між вами розп'ятий? 2Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру? 3Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите тепер тілом? 4Чи ви так багато терпіли надармо? Коли б тільки надармо! 5Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, чи чинить ділами Закону, чи із проповіді про віру?

6 Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому. 7Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові. 8І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи! 9Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом. 10А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте! 11А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою. 12А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним. 13Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві, 14щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою. 15Браття, кажу я по-людському: навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає. 16А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос. 17А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував. 18Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці.

19 Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Анголами рукою посередника. 20Але посередник не є для одного, Бог же один. 21Отож, чи ж Закон проти Божих обітниць? Зовсім ні! Якби бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону! 22Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа. 23Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись. 24Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою. 25А як віра прийшла, то вже ми не під виховником. 26Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! 27Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! 28Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! 29А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.

Chapter 4

1 Тож кажу я: поки спадкоємець дитина, він нічим від раба не різниться, хоч він пан над усім, 2але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу, що визначив батько. 3Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу. 4Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, 5щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. 6А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! 7Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа.

8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти богами вони не були. 9А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще як Бог вас пізнав, як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити? 10Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки. 11Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?...

12 Прошу я вас, браття, будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покривдили! 13І знаєте ви, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію, 14ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули, але, немов Ангола Божого, ви прийняли мене, як Христа Ісуса! 15Тож де ваше тодішнє блаженство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали б! 16Чи ж я став для вас ворогом, правду говорячи вам?

17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хочуть, щоб ви пильнували про них. 18То добре, пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як приходжу до вас.

19 Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб'ється в вас! 20Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я сумнів за вас.

21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Законом: чи не слухаєтесь ви Закону? 22Бо написано: Мав Авраам двох синів, одного від рабині, а другого від вільної. 23Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, за обітницею. 24Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він то Аґар. 25Бо Аґар то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми. 26А вишній Єрусалим вільний, він мати всім нам! 27Бо написано: Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в породі не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка! 28А ви, браття, діти обітниці за Ісаком! 29Але як і тоді, хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер. 30Та що каже Писання? Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкувати син рабині разом із сином вільної. 31Тому, браття, не сини ми рабині, але вільної!

Chapter 5

1 Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства! 2Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, то нема вам тоді жадної користи від Христа. 3І свідкую я знову всякому чоловікові, який обрізується, що повинен він виконати ввесь Закон. 4Ви, що Законом виправдуєтесь, полишилися без Христа, відпали від благодаті! 5Бо ми в дусі з віри чекаємо надії праведности. 6Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов'ю. 7Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді? 8Таке переконання не від Того, Хто вас покликав. 9Трохи розчини квасить усе тісто! 10Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого думати не будете ви. А хто вас непокоїть, осуджений буде, хоч би він хто був! 11Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрізання ще проповідую? Тоді спокуса хреста в ніщо обертається! 12О, коли б були навіть відсічені ті, хто підбурює вас!

13 Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному! 14Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе! 15Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного! 16І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, 17бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. 18Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом. 19Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, 20ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! 22А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, 23лагідність, здержливість: Закону нема на таких! 24А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. 25Коли духом живемо, то й духом ходімо! 26Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!

Chapter 6

1 Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! 2Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового. 3Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює. 4Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому! 5Бо кожен нестиме свій власний тягар! 6А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. 7Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! 8Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. 9А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. 10Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!

11 Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою! 12Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового. 13Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом. 14А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу. 15Бо сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове. 16А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого! 17Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм!... 18Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амінь.

Ephesians

Chapter 1

1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, святим, що в Ефесі, і вірним у Христі Ісусі, 2нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах, 4так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, 5призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, 6на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім, 7що маємо в Ньому відкуплення кров'ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його, 8яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності, 9об'явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, 10для урядження виповнення часів, щоб усе об'єднати в Христі, що на небі, і що на землі. 11У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї, 12щоб на хвалу Його слави були ми, що перше надіялися на Христа. 13У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці, 14Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!

15 Тому й я, прочувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих, 16не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую, 17щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, 18просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, 19і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, 20яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, 21вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому. 22І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, 23а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!

Chapter 2

1 І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, 2в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, 3між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші,

4 Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, 5і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю, 6і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, 7щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі. 8Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, 9не від діл, щоб ніхто не хвалився. 10Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.

11 Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними, 12що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. 13А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю.

14 Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, 15Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, 16і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. 17І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, 18бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця. 19Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, 20збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, 21що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, 22що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.

Chapter 3

1 Через це я, Павло, є в'язень Ісуса Христа за вас, поган, 2якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана. 3Бо мені відкриттям об'явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище, 4з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової. 5А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам, 6що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію, 7якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його. 8Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове, 9та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе, 10щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа, 11за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім, 12в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього. 13Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава.

14 Для того схиляю коліна свої перед Отцем, 15що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, 16щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, 17щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, 18змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, 19і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. 20А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, 21Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь.

Chapter 4

1 Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас,

2 зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, 3пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. 4Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. 5Один Господь, одна віра, одне хрищення, 6один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. 7А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. 8Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари! 9А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? 10Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. 11І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, 12щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, 13аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, 14щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, 15щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. 16А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю.

17 Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, 18вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, 19вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. 20Але ви не так пізнали Христа, 21якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, 22щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, 23та відновлятися духом вашого розуму, 24і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди. 25Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. 26Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, 27і місця дияволові не давайте! 28Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному. 29Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. 30І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. 31Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. 32А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!

Chapter 5

1 Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, 2і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі.

3 А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, 4і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування. 5Знайте бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві! 6Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних, 7тож не будьте їм спільниками! 8Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла, 9бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді. 10Допевняйтеся, що приємне для Господа, 11і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. 12Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно! 13Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло. 14Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе! 15Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, 16використовуючи час, дні бо лукаві! 17Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня. 18І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом, 19розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, 20дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа,

21 корячися один одному у Христовім страху. 22Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, 23бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! 24І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. 25Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, 26щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, 27щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна! 28Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. 29Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, 30бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! 31Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом. 32Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву! 33Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!

Chapter 6

1 Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! 2Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, 3щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній! 4А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому! 5Раби, слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця вашого, як Христа! 6Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу, 7служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям! 8Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний. 9А пани, чиніть їм те саме, занехаюйте погрози, знайте, що для вас і для них є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!

10 Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його! 11Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. 12Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. 13Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. 14Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, 15і взувши ноги в готовість Євангелії миру. 16А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. 17Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. 18Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,

19 і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії, 20для якої посол я в кайданах, щоб сміливо про неї звіщати, як належить мені. 21А щоб знали і ви щось про мене, та що я роблю, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і в Господі вірний служитель, 22якого послав я до вас на це саме, щоб довідалися ви про нас, і щоб ваші серця він потішив. 23Мир братам і любов із вірою від Бога Отця й Господа Ісуса Христа! 24Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь.

Philippians

Chapter 1

1 Павло й Тимофій, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах, з єпископами та дияконами: 2благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

3 Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас, 4і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами, 5за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер. 6Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.

7 Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті. 8Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса.

9 І молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні, 10щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня, 11наповнені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу.

12 Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії, 13бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа. 14А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно. 15Одні, правда, і через заздрощі та колотнечу, другі ж із доброї волі Христа проповідують; 16а інші з любови, знаючи, що я поставлений на оборону Євангелії; 17а інші через підступ звіщають Христа нещиро, думаючи, що додадуть тягару до кайданів моїх. 18Але що ж? У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію та й буду радіти. 19Бо знаю, що це буде мені на спасіння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа, 20через чекання й надію мою, що я ні в чому не буду посоромлений, але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.

21 Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання. 22А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. 23Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. 24А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас. 25І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі, 26щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас.

27 Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську, 28і ні в чому не боячися противників; це їм доказ загибелі, вам же спасіння. А це від Бога! 29Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього, 30маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.

Chapter 2

1 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, 2то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! 3Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. 4Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. 5Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! 6Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... 9Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, 10щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, 11і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

12 Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. 13Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.

14 Робіть усе без нарікання та сумніву, 15щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, 16додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. 17Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма. 18Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною! 19Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. 20Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. 21Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. 22Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. 23Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. 24Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. 25Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, 26бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. 27Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. 28Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. 29Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, 30бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

Chapter 3

1 Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навчальне. 2Стережіться собак, стережіться працівників лихих, стережіться обрізання! 3Бо обрізання то ми, що служимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло,

4 хоч і я міг би мати надію на тіло. Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я, 5обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. 6Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі. 7Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. 8Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,

9 щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, 10щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, 11аби досягнути якось воскресення з мертвих. 12Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. 13Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, 14я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.

15 Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це. 16Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі.

17 Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас. 18Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. 19Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне! 20Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, 21Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі.

Chapter 4

1 Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені! 2Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі. 3Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя. 4Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! 5Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! 6Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. 7І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. 8Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це! 9Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!

10 Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали. 11Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. 12Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. 13Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі. 14Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі. 15І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви, 16що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня. 17Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу. 18Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну. 19А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.

20 А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь. 21Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною. 22Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому. 23Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.

Colossians

Chapter 1

1 Павло, із волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій 2до святих і вірних братів у Христі, що в Колосах: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!

3 Ми дякуємо Богові, Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, завжди за вас молячись, 4прочувши про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, яку маєте до всіх святих 5через надію, приготовану в небі для вас, що про неї давніше ви чули в слові істини Євангелії, 6що до вас прибула, і на цілому світі плодоносна й росте, як і в вас, з того дня, коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді. 7Отак ви і навчилися від Епафра, улюбленого співробітника нашого, що за вас він вірний служитель Христа, 8що й виявив нам про вашу духовну любов.

9 Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, 10щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога, 11зміцняючись усякою силою за могучістю слави Його для всякої витривалости й довготерпіння з радістю,

12 дякуючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі, 13що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, 14в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів. 15Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. 16Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! 17А Він є перший від усього, і все Ним стоїть. 18І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першенство. 19Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота, 20і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров'ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне. 21І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках, 22тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою, 23якщо тільки пробуваєте в вірі тверді та сталі, і не відпадаєте від надії Євангелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом, якій я, Павло, став служителем. 24Тепер я радію в стражданнях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, що воно Церква; 25якій я став служителем за Божим зарядженням, що для вас мені дане, щоб виконати Слово Боже, 26Таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим, 27що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави! 28Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости, щоб учинити кожну людину досконалою в Христі. 29У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.

Chapter 2

1 Я хочу, щоб ви знали, яку велику боротьбу я маю за вас і за тих, хто в Лаодикії, і за всіх, хто не бачив мого тілесного обличчя. 2Хай потішаться їхні серця, у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога, Христа, 3в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані.

4 А це говорю, щоб ніхто вас не звів фальшивими доводами при суперечці. 5Бо хоч тілом я й неприсутній, та духом я з вами, і з радістю бачу ваш порядок та твердість вашої віри в Христа. 6Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, 7бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою. 8Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом, 9бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества. 10І ви маєте в Нім повноту, а Він Голова всякої влади й начальства. 11Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні. 12Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив.

13 І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, 14знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, 15роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!

16 Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, 17бо це тінь майбутнього, а тіло Христове. 18Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, 19а не тримачись Голови, від Якої все тіло, суглобами й зв'язями з'єднане й зміцнене, росте зростом Божим. 20Отож, як ви вмерли з Христом для стихій світу, то чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови: 21не дотикайся, ані їж, ані рухай, 22бо то все знищиться, як уживати його, за приказами та наукою людською. 23Воно ж має вид мудрости в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла, та не має якогось значення, хіба щодо насичення тіла.

Chapter 3

1 Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. 2Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. 3Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом. 4Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви.

5 Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, 6бо гнів Божий приходить за них на неслухняних. 7І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними.

8 Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. 9Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, 10та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, 11де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!

12 Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. 13Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! 14А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! 15І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте! 16Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! 17І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.

18 Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі! 19Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них! 20Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне! 21Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони! 22Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога! 23І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! 24Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові. 25А хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу!

Chapter 4

1 Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!

2 Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній! 3Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний, 4щоб з'явив я її, як звіщати належить мені.

5 Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час. 6Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.

7 Що зо мною, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі. 8Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він потішив, 9із Онисимом, вірним та улюбленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідять, що діється тут. 10Поздоровлює вас Аристарх, ув'язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його, 11теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою. 12Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею. 13І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі. 14Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас. 15Привітайте братів, що в Лаодикії, і Німфана, і Церкву домашню його. 16І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви. 17Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав! 18Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.

1 Thessalonians

Chapter 1

1 Павло й Силуан та Тимофій до Церкви Солунської в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!

2 Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах. 3Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим, 4знаючи, Богом улюблені браття, про ваше обрання. 5Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас.

6 І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого, 7так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї. 8Бо пронеслося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чогось. 9Вони бо звіщають про нас, який був прихід наш до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові, 10і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбутнього гніву.

Chapter 2

1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був. 2Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою. 3Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства, 4але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця. 5Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому! 6Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. 8Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам. 9Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію. 10Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими! 11Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних, 12просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих. 14Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв, 15що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям. 16Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице. 18Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам. 19Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході? 20Бо ви наша слава та радість!

Chapter 3

1 Тому то, не стерпівши більше, ми схотіли зостатися в Атенах самі, 2і послали Тимофія, нашого брата й служителя Божого в Христовій Євангелії, щоб упевнити вас та потішити в вашій вірі, 3щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено. 4Бо коли ми були в вас, то казали вам наперед, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви. 5Тому й я, не стерпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб часом спокусник вас не спокусив, і труд наш не стався б даремний.

6 А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що завжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас, 7через те ми потішились, браття, за вас, у всякому горі та в нашій нужді, ради вашої віри. 8Бо тепер ми живемо, якщо в Господі ви стоїте! 9Яку бо подяку ми можемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми тішимося ради вас перед нашим Богом? 10Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити ваше лице та доповнити те, чого не вистачає вашій вірі.

11 Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас! 12А в вас хай примножить Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх, як і наша є до вас! 13Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!

Chapter 4

1 А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали! 2Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом. 3Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти, 4щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі, 5а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають. 6Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якійбудь справі, бо месник Господь за все це, як і перше казали ми вам та засвідчили. 7Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення. 8Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

9 А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного, 10бо чините те всім братам у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали, 11і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували, 12щоб ви перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали!

13 Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають. 14Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. 15Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних. 16Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, 17потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом. 18Отож, потішайте один одного цими словами!

Chapter 5

1 А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, 2бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. 3Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть! 4А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. 5Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві.

6 Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! 7Ті бо, що сплять сплять уночі, а ті, що напиваються вночі напиваються. 8А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння, 9бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом, 10що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили.

11 Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви! 12Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони, 13і в великій любові їх майте за їхню працю. Між собою заховуйте мир! 14Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть! 15Глядіть, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного й для всіх!

16 Завжди радійте! 17Безперестанку моліться! 18Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі. 19Духа не вгашайте! 20Не гордуйте пророцтвами! 21Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! 22Стережіться лихого в усякому вигляді!

23 А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! 24Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! 25Браття, моліться за нас! 26Привітайте всю браттю святим поцілунком! 27Заклинаю вас Господом, цього листа прочитати перед усіма братами! 28Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь!

2 Thessalonians

Chapter 1

1 Павло, і Силуан, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: 2благодать вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа! 3Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного. 4Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви.

5 А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви! 6Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим, хто вас утискає, 7а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї, 8в огні полум'яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса. 9Вони кару приймуть, вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його, 10як Він прийде того дня прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо свідчення наше знайшло віру між вами.

11 За це ми й молимось завжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покликання, і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри, 12щоб прославилося Ім'я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа.

Chapter 2

1 Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього, 2щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас, ніби вже настав день Господній.

3 Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, 4що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме. 5Чи ви не пам'ятаєте, як, ще в вас живши, я це вам говорив був? 6І тепер ви знаєте, що саме не допускає з'явитись йому своєчасно. 7Бо вже діється таємниця беззаконня; тільки той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини. 8І тоді то з'явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб'є Духом уст Своїх і знищить з'явленням приходу Свого. 9Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, 10і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися. 11І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, 12щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду.

13 А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду, 14до чого покликав Він вас через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа. 15Отже, браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням.

16 Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію, 17нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!

Chapter 3

1 Наостанку, моліться, браття, за нас, щоб ширилось Слово Господнє та славилось, як і в вас, 2і щоб ми визволилися від злих та лукавих людей, бо віра не в усіх. 3І вірний Господь, що зміцнить вас і збереже від лукавого. 4А про вас покладаємо надію на Господа, що й чините ви, і чинити будете те, що наказуємо вам. 5Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову!

6 А ми вам наказуємо, браття, Ім'ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас. 7Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли, 8і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем, 9не тому, щоб ми влади не мали, але щоб себе за взірця дати вам, щоб нас ви наслідували. 10Бо коли ми в вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, нехай той не їсть! 11Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому, нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять. 12Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки вони працювали та власний хліб їли. 13А ви, браття, не втомлюйтеся, коли чините добре. 14Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений. 15Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата.

16 А Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма! 17Привіт вам моєю рукою Павловою, це править за знака в усякім листі. Так пишу я. 18Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма! Амінь.

1 Timothy

Chapter 1

1 Павло, апостол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої, 2до Тимофія, щирого сина за вірою: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого! 3Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки, 4і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно.

5 Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. 6Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність, 7вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють. 8А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його, 9та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, 10розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, 11за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена.

12 Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, 13мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві. 14І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі. 15Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я. 16Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя. 17А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь.

18 Цього наказа я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну, 19маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі. 20Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога.

Chapter 2

1 Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, 2за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. 3Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, 4що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди. 5Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, 6що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого, 7на що я поставлений був за проповідника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчителя поганів у вірі та в правді. 8Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.

9 Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, 10але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність. 11Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. 12А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні. 13Адам бо був створений перше, а Єва потому. 14І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ. 15Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою.

Chapter 3

1 Вірне це слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла він прагне. 2А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати, 3не п'яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець, 4щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю, 5бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву? 6не новонавернений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий осуд. 7Треба, щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську.

8 Так само диякони мають бути поважні, не двомовці, не багато віддані вину, не соромнозахланні, 9такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні. 10Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні. 11Так само жінки нехай будуть поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому. 12Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами. 13Бо хто добре виконує службу, той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса.

14 Це пишу я тобі, і сподіваюсь до тебе прийти незабаром. 15А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди. 16Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!

Chapter 4

1 А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, 2хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, 3хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав. 4Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, 5воно бо освячується Божим Словом і молитвою.

6 Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов. 7Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті. 8Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього. 9Вірне це слово, і гідне всякого прийняття! 10Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних. 11Наказуй оце та навчай! 12Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості! 13Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки! 14Не занедбуй благодатного дара в собі, що був даний тобі за пророцтвом із покладенням рук пресвітерів. 15Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх! 16Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!

Chapter 5

1 Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших як братів, 2старших жінок немов матірок, молодших як сестер, зо всякою чистістю.

3 Шануй вдів, удів правдивих. 4А як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно. 5А вдовиця правдива й самотна надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і благаннях. 6А котра у розкошах живе, та живою померла. 7І це наказуй, щоб були непорочні. 8Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного. 9А вдову вносити до списку не менше, як шістдесятлітню, що була за дружину одному чоловікові, 10засвідчену в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала. 11Але вдів молодих не приймай, бо вони, розпалившися, хочуть, наперекір Христові, заміж виходити, 12через що мають осуд, бо від першої віри відкинулись. 13А разом із тим неробітні вони, бо вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетливі, і занадто цікаві, і говорять, чого не годиться. 14Отож бо, я хочу, щоб молодші заміж виходили, родили дітей, домом рядили, не давали противникові ані жадного поводу для лихомовства. 15Бо вже дехто пішли слідом за сатаною. 16А коли має вдів який вірний, нехай їх утримує, а Церква нехай не обтяжується, щоб могла вона втримувати вдів правдивих.

17 А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці. 18Бо каже Писання: Не в'яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди. 19Не приймай скарги проти пресвітера, хібащо при двох чи трьох свідках. 20А тих, хто грішить, картай перед усіма, щоб і інші страх мали. 21Заклинаю тебе перед Богом й Ісусом Христом та вибраними Анголами, щоб ти заховав це без лицемірства, нічого не роблячи з упередженням. 22Не рукополагай скоро нікого, і не приставай до чужих гріхів. Бережи себе чистим! 23Води більше не пий, але трохи вина заживай ради шлунка твого та частих недугів твоїх. 24У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на осуд, а за іншими йдуть слідкома. 25Явні так само й добрі діла, а ті, хто інакший, сховатись не можуть.

Chapter 6

1 Усі раби, які під ярмом, нехай уважають панів своїх гідними всякої чести, щоб не зневажалися Боже Ім'я та наука. 2А ті, хто має панів віруючих, не повинні недбати про них через те, що браття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улюблені, що вони добродійства Божі приймають. Оцього навчай та нагадуй! 3А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою, 4той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади, 5постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя то зиск. Цурайся таких!

6 Великий же зиск то благочестя із задоволенням. 7Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. 8А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. 9А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. 10Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. 11Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю! 12Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома.

13 Наказую перед Богом, що оживлює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визнання засвідчив за Понтія Пилата, 14щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з'явлення Господа нашого Ісуса Христа, 15що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами, 16Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь! 17Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток, 18щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні, 19щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя. 20О Тимофію, бережи передання, стережися марного базікання та суперечок знання, неправдиво названого так. 21Дехто віддався йому, та й від віри відпав. Благодать з тобою. Амінь.

2 Timothy

Chapter 1

1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі, 2до Тимофія, сина улюбленого: благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! 3Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч. 4Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю. 5Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась.

6 З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх. 7Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму. 8Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в'язня, але страждай з Євангелією за силою Бога, 9що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів. 10А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією, 11що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя. 12З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою. 13Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. 14Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.

15 Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген. 16Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився. 17А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, 18хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!

Chapter 2

1 Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона! 2А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити. 3А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса! 4Бо жаден вояк не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає. 5А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається. 6Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду. 7Розумій, що я говорю. А Господь нехай дасть тобі розум у всьому.

8 Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією, 9за яку я терплю муки аж до ув'язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув'язнити! 10Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною. 11Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним! 12А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас! 13А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!

14 Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не сперечались словами, бо нінащо воно, хіба слухачам на руїну. 15Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди. 16Стережися ж базікань марних, бо вони ще більше провадять до безбожности, 17а їхнє слово, як рак, буде ширитися. Від таких Гіменей і Філіт, 18що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують.

19 Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю: Господь знає тих, хто Його, та: Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім'я називає! 20А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев'яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть. 21Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло.

22 Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця. 23А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся, знавши, що вони родять сварки. 24А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, 25що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати, 26щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї.

Chapter 3

1 Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. 2Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, 3нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, 4зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, 5вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких! 6До них бо належать і ті, хто пролазить до хат та зводить жінок, гріхами обтяжених, ведених усякими пожадливостями, 7що вони завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання правди. 8Як Янній та Ямврій протиставилися були Мойсеєві, так і ці протиставляться правді, люди зіпсутого розуму, неуки щодо віри. 9Та більше не матимуть успіху, бо всім виявиться їхній безум, як і з тими було.

10 Ти ж пішов услід за мною наукою, поступованням, заміром, вірою, витривалістю, любов'ю, терпеливістю, 11переслідуваннями та стражданнями, що спіткали були мене в Антіохії, в Іконії, у Лістрах, такі переслідування переніс я, та Господь від усіх мене визволив. 12Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані. 13А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши. 14А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. 15І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. 16Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, 17щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.

Chapter 4

1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства. 2Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. 3Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. 4Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться. 5Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу. 6Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав. 7Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. 8Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.

9 Подбай незабаром прибути до мене. 10Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії. 11Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби. 12А Тихика послав я в Ефес. 13Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові. 14Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками! 15Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!

16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить! 17Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої... 18А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь! 19Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора. 20Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті. 21Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття. 22Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.

Titus

Chapter 1

1 Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям, 2в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог, 3і часу свого з'явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, 4до Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!

5 Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів,

6 коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність. 7Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий, 8але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий, 9що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних. 10Багато бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних, 11їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного. 12Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!... 13Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були, 14і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються. 15Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління. 16Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.

Chapter 2

1 А ти говори, що відповідає здоровій науці. 2Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості. 3Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п'янству, навчали добра, 4щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, 5щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово. 6Так само благай юнаків, щоб були помірковані. 7У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу, 8слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас. 9Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили, 10не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога.

11 Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, 12і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, 13і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, 14що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих.

15 Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай. Хай тобою ніхто не погордує!

Chapter 3

1 Нагадуй їм, щоб слухали влади верховної та корилися їй, і до всякого доброго діла готові були, 2щоб не зневажали нікого, щоб були не сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність усім людям. 3Бо колись були й ми нерозсудні, неслухняні, зведені, служили різним пожадливостям та розкошам, жили в злобі та в заздрощах, бридкими були, ненавиділи один одного. 4А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, 5Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, 6Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, 7щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя. 8Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевняв, щоб ті, хто ввірував у Бога, дбали про добрі діла пильнувати. Для людей оце добре й корисне!

9 Вистерігайсь нерозумних змагань, і родоводів, і спорів, і суперечок про Закон, бо вони некорисні й марні. 10Людини єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся, 11знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив. 12Як пришлю я до тебе Артема або Тихика, поквапся прибути до мене в Нікополь, бо думаю там перезимувати. 13Законника Зину та Аполлоса вишли квапливо вперед, щоб для них не забракло нічого. 14Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах, щоб безплодні вони не були. 15Вітають тебе всі, хто зо мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з вами всіма! Амінь.

Philemon

Chapter 1

1 Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому, 2і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй: 3благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! 4Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх. 5Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, 6щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа. 7Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.

8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне, 9але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. 10Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх. 11Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. 12Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. 13Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію, 14та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний. 15Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, 16і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі. 17Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. 18Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені. 19Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен. 20Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі! 21Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю. 22А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам. 23Вітає тебе Епафрас, мій співв'язень у Христі Ісусі, 24Марко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники. 25Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.

Hebrews

Chapter 1

1 Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, 2а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив. 3Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.

4 Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я. 5Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина! 6І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі. 7А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами. 8А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности. 9Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх. 10І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук. 11Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють. 12Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться! 13Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! 14Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?

Chapter 2

1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли. 2Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату, 3то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув, 4коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.

5 Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо. 6Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш? 7Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх, 8усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все. 9Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.

10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання. 11Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи: 12Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви! 13І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.

14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, 15та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі. 16Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння. 17Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. 18Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.

Chapter 3

1 Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса, 2що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його, 3бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім. 4Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог. 5І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було. 6Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.

7 Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, 8не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині, 9де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років. 10Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх, 11тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть! 12Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого! 13Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха. 14Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця, 15аж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань! 16Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм? 17На кого ж Він гнівався був сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли? 18Проти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних? 19І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.

Chapter 4

1 Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився. 2Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів. 3Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони, хоч діла Його були вчинені від закладин світу. 4Бо колись про день сьомий сказав Він отак: І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї. 5А ще тут: До Мого відпочинку не ввійдуть вони! 6Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух, 7то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець! 8Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому. 9Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. 10Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.

11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим. 12Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. 13І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт! 14Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого! 15Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. 16Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.

Chapter 5

1 Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи, 2і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю. 3І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого приносити жертви за гріхи. 4А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон. 5Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. 6Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим. 7Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою. 8І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. 9А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння,

10 і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим. 11Про це нам би треба багато казати, та висловити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати. 12Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда. 13Бо хто молока вживає, той недосвідчений у слові правди, бо він немовля. 14А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло.

Chapter 6

1 Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога, 2науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд. 3Зробимо й це, коли Бог дозволить. 4Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, 5і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, 6та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають. 7Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає. 8Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

9 Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так. 10Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите. 11Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, 12щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю. 13Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою, 14говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе! 15І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю. 16Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку. 17Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, 18щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, 19що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону, 20куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

Chapter 7

1 Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив. 2Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру. 3Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди. 4Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам! 5Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон. 6Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав. 7І без усякої суперечки більший меншого благословляє. 8І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе. 9І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини. 10Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек.

11 Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим? 12Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону. 13Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника. 14Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав. 15І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик, 16що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя. 17Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим. 18Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність. 19Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога. 20І поскільки воно не без клятви, 21вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим, 22то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту! 23І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, 24але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. 25Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись. 26Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, 27що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. 28Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!

Chapter 8

1 Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности, 2що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина. 3Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести. 4Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом. 5Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний!

6 А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений. 7Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого. 8Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового, 9не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь! 10Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм! 11І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них! 12Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш! 13Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.

Chapter 9

1 Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню. 2Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби. 3А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих. 4Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту. 5А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно. 6При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові, 7а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.

8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія. 9Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить, 10що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи. 11Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, 12і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. 13Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла, 14скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

15 Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку. 16Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника, 17заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник. 18Тому й перший заповіт освячений був не без крови: 19Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей, 20проказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог! 21Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю. 22І майже все за Законом кров'ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.

23 Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами. 24Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас, 25і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою, 26бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. 27І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, 28так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння.

Chapter 10

1 Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає. 2Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів. 3Але в них спомин про гріхи буває щороку, 4бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! 5Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. 6Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

7 Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже! 8Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав. 9Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. 10У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз. 11І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. 12А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів, 13далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг. 14Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується. 15Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: 16Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх. 17А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю! 18А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

19 Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, 20новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє, 21маємо й Великого Священика над домом Божим, 22то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! 23Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. 24І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. 25Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. 26Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, 27а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників. 28Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, 29скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! 30Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого! 31Страшна річ упасти в руки Бога Живого! 32Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань. 33Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так. 34Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще. 35Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. 36Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. 37Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде! 38А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає. 39Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.

Chapter 11

1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого. 2Бо нею засвідчені старші були. 3Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.

4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє. 5Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив. 6Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. 7Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона. 8Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. 9Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, 10бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. 11Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав. 12Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря. 13Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. 14Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. 15І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. 16Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто. 17Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, 18що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. 19Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз. 20Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава. 21Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла. 22Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів. 23Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого. 24Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. 25Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. 26Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. 27Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить. 28Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. 29Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились. 30Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх. 31Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.

32 І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків, 33що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, 34силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців; 35жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; 36а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці. 37Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. 38Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних. 39І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, 40бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.

Chapter 12

1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, 2дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. 3Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

4 Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, 5і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. 6Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає! 7Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? 8А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. 9А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? 10Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. 11Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности! 12Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, 13і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось. 14Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. 15Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим. 16Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму. 17Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.

18 Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі, 19і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. 20Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита. 21І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!... 22Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, 23і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, 24і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. 25Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, 26що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом. 27А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. 28Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. 29Бо наш Бог то палючий огонь!

Chapter 13

1 Братолюбство нехай пробуває між вами! 2Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів. 3Пам'ятайте про в'язнів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі. 4Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог. 5Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе! 6Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені? 7Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру. 8Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий! 9Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив. 10Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить, 11бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо палиться поза табором, 12тому то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою. 13Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо, 14бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього! 15Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять. 16Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові. 17Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне.

18 Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись. 19А надто прошу це робити, щоб швидше до вас мене вернено. 20Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, 21нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь. 22Благаю ж вас, браття, прийміть слово потіхи, бо коротко я написав вам. 23Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу. 24Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії. 25Благодать зо всіма вами! Амінь.

James

Chapter 1

1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!

2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, 3знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. 4А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. 5А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана. 6Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. 7Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. 8Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх. 9А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю, 10а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний, 11бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! 12Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

13 Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. 14Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. 15Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. 16Не обманюйтесь, брати мої любі! 17Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. 18Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.

19 Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. 20Бо гнів людський не чинить правди Божої. 21Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. 22Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. 23Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, 24бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. 25А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм! 26Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того! 27Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

Chapter 2

1 Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. 2Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, 3і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм, 4то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями? 5Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його? 6А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди? 7Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь?

8 Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре. 9Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці. 10Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає. 11Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону. 12Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені законом волі. 13Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.

14 Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра? 15Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, 16а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе? 17Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі! 18Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх. 19Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять. 20Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва? 21Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака? 22Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл? 23І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим. 24Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри? 25Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила? 26Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!

Chapter 3

1 Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. 2Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. 3От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. 4От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. 5Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! 6І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. 7Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, 8та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! 9Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. 10Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! 11Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? 12Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.

13 Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням! 14Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, 15це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська. 16Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! 17А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава. 18А плід правди сіється творцями миру.

Chapter 4

1 Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? 2Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, 3прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої. 4Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. 5Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває? 6Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. 7Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. 8Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! 9Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! 10Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!

11 Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя. 12Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього? 13А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти, 14ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!... 15Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те. 16А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба! 17Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх!

Chapter 5

1 А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: 2ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла! 3Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні! 4Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота! 5Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення. 6Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився! 7Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній. 8Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній! 9Не нарікайте один на одного, браття, щоб вас не засуджено, он Суддя стоїть перед дверима! 10Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, вони промовляли Господнім Ім'ям! 11Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що вельми Господь милостивий та щедрий.

12 А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд. 13Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми! 14Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я, 15і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться. 16Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного! 17Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців... 18І він знов помолився, і дощу дало небо, а земля вродила свій плід! 19Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне, 20хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!

1 Peter

Chapter 1

1 Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним 2із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа, 4на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас, 5що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з'явитися останнього часу.

6 Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, 7щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа. 8Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю, 9бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам.

10 Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам. 11Вони досліджували, на котрий чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть по них. 12Їм відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи.

13 Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа. 14Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, 15але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, 16бо написано: Будьте святі, Я бо святий! 17І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання. 18І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, 19але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, 20що призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу. 21Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога. 22Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного, 23бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим.

24 Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав'яний: засохне трава то й цвіт опаде, 25а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії.

Chapter 2

1 Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, 2і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, 3якщо ви спробували, що добрий Господь.

4 Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. 5І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. 6Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений! 7Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем, 8і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були. 9Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, 10колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані! 11Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. 12Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання.

13 Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, 14чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. 15Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, 16як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. 17Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. 18Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. 19Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. 20Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! 21Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. 22Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! 23Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. 24Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. 25Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

Chapter 3

1 Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, 2як побачать ваше поводження чисте в страху. 3А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, 4але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. 5Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам. 6Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху. 7Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.

8 Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. 9Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення. 10Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу. 11Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним! 12Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе! 13І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго? 14А коли ви за правду й страждаєте, то ви блаженні! А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся! 15А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом.

16 Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі. 17Бо ліпше страждати за добрі діла, коли хоче того Божа воля, аніж за лихі.

18 Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, 19Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав; 20вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.

21 Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа, 22що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили.

Chapter 4

1 Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити, 2щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі. 3Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у піяцтві, у гулянках, у піятиках, у беззаконних ідолослужбах.

4 Вони з того дивуються, що ви разом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають. 5Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих! 6Бо на те й мертвим звіщувано Євангелію, щоб вони прийняли суд по-людському тілом, але жили по-Божому духом.

7 Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах! 8Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів! 9Будьте гостинні один до одного без нехоті! 10Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті. 11Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь.

12 Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. 13Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з'явленні слави Його раділи ви й звеселялись. 14Коли ж вас ганьблять за Христове Ім'я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий. 15Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник, 16а коли як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те. 17Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії? 18А коли праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись? 19Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному.

Chapter 5

1 Тож благаю між вами пресвітерів, співпресвітер та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з'явитись: 2пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, 3не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір. 4А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.

5 Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать! 6Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. 7Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!

8 Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. 9Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі.

10 А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. 11Йому слава та влада на вічні віки, амінь. 12Я коротко вам написав через Силуяна, як гадаю вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благодать правдива, що ви в ній стоїте. 13Вітає вас разом вибрана Церква в Вавилоні, і Марко, мій син. 14Вітайте один одного поцілунком любови. Мир вам усім у Христі! Амінь.

2 Peter

Chapter 1

1 Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа: 2благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! 3Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою. 4Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління.

5 Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, 6а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, 7а в благочесті братерство, а в братерстві любов. 8Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. 9А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів. 10Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. 11Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

12 Тому то ніколи я не занедбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впевнені в теперішній правді. 13Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням, 14знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю свою, як і Господь наш Ісус Христос об'явив був мені. 15А я пильнуватиму, щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам'яті.

16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі. 17Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! 18І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях, 20бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. 21Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим.

Chapter 2

1 А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль. 2І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться.

3 І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає! 4Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд; 5і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних; 6і міста Содом і Гоморру спопелив, засудивши на знищення, і дав приклада для майбутніх безбожників,

7 а врятував праведного Лота, змученого поводженням розпусних людей, 8бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні, 9то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,

10 а надто тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави, 11хоч Анголи, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа зневажливого суду на них. 12Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені, 13і приймуть заплату за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за розкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкетуючи з вами. 14Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости. 15Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости, 16але був докорений у своїм беззаконні: німа під'яремна ослиця проговорила людським голосом, та й безум пророка спинила. 17Вони джерела безводні, хмари, бурею гнані; для них приготований морок темряви! 18Бо, висловлюючи марне базікання, вони зваблюють пожадливістю тіла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті. 19Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб. 20Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, то останнє буває для них гірше першого. 21Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді! 22Бо їм трапилося за правдивою приказкою: Вертається пес до своєї блювотини, та: Помита свиня йде валятися в калюжу...

Chapter 3

1 Це вже другого листа пишу я до вас, улюблені. У них нагадуванням я буджу вашу чисту думку, 2щоб ви пам'ятали слова, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що одержали через ваших апостолів.

3 Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, 4та й скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння. 5Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим, 6тому тодішній світ, водою потоплений, згинув. 7А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.

8 Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!

9 Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. 10День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...

11 А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, 12що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? 13Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває. 14Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі. 15А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю, 16як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою. 17Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вґрунтування, 18але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь.

1 John

Chapter 1

1 Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, 2а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам, 3що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. 4А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість!

5 А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви! 6Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! 7Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.

8 Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! 9Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. 10А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!

Chapter 2

1 Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. 2Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.

3 А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо. 4Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди! 5А хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо. 6А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він.

7 Улюблені, не пишу я для вас нову заповідь, але заповідь давню, яку мали від початку: заповідь давня, то слово, що чули його від початку. 8Але нову заповідь я вам пишу, що справді вона в Нім та в вас, що минається темрява, і світло правдиве вже світить. 9Хто говорить, що він пробуває у світлі, та ненавидить брата свого, той у темряві досі. 10А хто любить брата свого, той пробуває у світлі, і в ньому спотикання немає. 11Хто ж ненавидить брата свого, пробуває той у темряві й ходить у темряві, і не знає, куди він іде, бо темрява очі йому осліпила.

12 Пишу я вам, дітоньки, що гріхи вам прощаються ради Ймення Його. 13Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого. 14Пишу, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Писав я до вас, юнаки, бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви. 15Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, 16бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. 17Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!

18 Діти остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з'явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала! 19Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.

20 А ви маєте помазання від Святого, і знаєте все. 21Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди. 22Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина! 23Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця. 24Тож, що ви чули з початку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробуватиме те, що ви чули з початку, то й ви пробуватимете в Сині й Отці. 25А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя. 26Це я написав вам про тих, хто обманює вас. 27А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте.

28 А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його приходу. 29Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто чинить справедливість, народився від Нього.

Chapter 3

1 Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав. 2Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. 3І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

4 Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня. 5І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема. 6Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його. 7Діточки, хай ніхто вас не зводить! Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він! 8Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола. 9Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він. 10Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

11 Бо це та звістка, яку від початку ви чули, щоб любили один одного, 12не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його праведні. 13Не дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить!

14 Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті. 15Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б. 16Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів! 17А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому? 18Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою! 19Із цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним,

20 бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все! 21Улюблені, коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога, 22і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

23 І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я Сина Його Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав! 24А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.

Chapter 4

1 Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ. 2Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога. 3А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога, але він антихристів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі.

4 Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі. 5Вони від світу, тому то говорять від світу, а світ слухає їх. 6Ми від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани.

7 Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! 8Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! 9Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. 10Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. 11Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! 12Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась. 13Що ми пробуваємо в Ньому, а Він у нас, пізнаємо це тим, що Він дав нам від Духа Свого.

14 І ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. 15Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі. 16Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!

17 Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі. 18Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові. 19Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив. 20Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? 21І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!

Chapter 5

1 Кожен, хто вірує, що Ісус то Христос, той родився від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього. 2Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо. 3Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі. 4Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша. 5А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий?

6 То Той, що прийшов був водою та кров'ю, Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда. 7Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно. 8І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно. 9Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого.

10 Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого. 11А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його. 12Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя. 13Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя.

14 І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. 15А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього. 16Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився. 17Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть.

18 Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається. 19Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі. 20Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя! 21Дітоньки, бережіться від ідолів! Амінь.

2 John

Chapter 1

1 Старець вибраній пані та дітям її, яких я поправді люблю, і не тільки я, але й усі, хто правду пізнав, 2за правду, що в нас пробуває й повік буде з нами: 3нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця та Ісуса Христа, Сина Отцевого, у правді та в любові! 4Я дуже зрадів, що між дітьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли від Отця.

5 І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку, щоб ми любили один одного! 6А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, щоб ви згідно з нею жили.

7 Бо в світ увійшло багато обманців, які не визнають Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий то обманець та антихрист! 8Пильнуйте себе, щоб ви не згубили того, над чим працювали, але щоб прийняли повну нагороду. 9Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.

10 Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його! 11Хто бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його.

12 Багато я мав написати до вас, але не схотів на папері й чорнилом. Та маю надію прибути до вас, і говорити устами до уст, щоб повна була ваша радість! 13Вітають тебе діти вибраної сестри твоєї. Амінь.

3 John

Chapter 1

1 Старець улюбленому Гаєві, якого я направду люблю. 2Улюблений, я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре ведеться душі твоїй.

3 Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засвідчили правду твою, як ти живеш у правді. 4Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді. 5Улюблений, вірно ти чиниш, як що робиш для братті та для чужинців, 6вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх випровадиш, як достойно для Бога, 7бо вийшли вони ради Ймення Його, нічого не взявши від поган. 8Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді.

9 Я до Церкви писав був, але Діотреф, що любить бути першим у них, нас не приймає. 10Тому то, коли я прийду, то згадаю про вчинки його, що їх робить, словами лихими обмовляючи нас. І він тим не задовольнюється, а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і вигонить із Церкви. 11Улюблений, не робися подібним до лихого, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.

12 Про Димитрія свідчили всі й сама правда. І свідчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве. 13Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очеретинкою, 14але маю надію побачити тебе незабаром, і говорити устами до уст. (1-15) Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів пойменно! Амінь.

Jude

Chapter 1

1 Юда, раб Ісуса Христа, а брат Якова, покликаним, улюбленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом: 2милість вам, і мир, і любов хай примножиться!

3 Улюблені, всяке дбання чинивши писати до вас про наше спільне спасіння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим. 4Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа. 5А я хочу нагадати вам, що раз усе знаєте, що Господь визволив людей від землі єгипетської, а згодом вигубив тих, хто не вірував. 6І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня. 7Як Содом і Гоморра та міста коло них, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад,

8 так само буде й цим сновидам, що опоганюють тіло, погорджують владами, зневажають слави. 9І сам Архангол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: Хай Господь докорить тобі! 10А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються. 11Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаамової заплати, і загинули в бунті Корея! 12Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені; 13люті хвилі морські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні, що для них морок темряви бережеться повік. 14Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих,

15 щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники. 16Це ремствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе; вони вихваляють особи для зиску! 17А ви, улюблені, згадуйте слова, що їх давніше казали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 18які вам говорили: За останнього часу будуть глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю. 19Це ті, хто відлучується від єдности, тілесні, що духа не мають. 20А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим, 21бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 22І до одних, хто вагається, будьте милостиві, 23спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо страхом, і ненавидьте навіть одежу, опоганену від тіла! 24А Тому, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості, 25Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь.

Revelation

Chapter 1

1 Об'явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові, 2який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що він бачив.

3 Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький! 4Іван до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його, 5та від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів, 6що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь. 7Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь! 8Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!

9 Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. 10Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, 11який говорив: Що бачиш, напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії. 12І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; 13а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом. 14А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне. 15А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. 16І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. 17І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній, 18і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду. 19Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що має бути по цьому! 20Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір, то Анголи семи Церков, а сім свічників, що ти бачив, то сім Церков.

Chapter 2

1 До Ангола Церкви в Ефесі напиши: Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих: 2Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. 3І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся. 4Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. 5Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся. 6Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу. 7Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім.

8 А до Ангола Церкви в Смірні напиши: Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив: 9Я знаю діла твої, і біду, і убозтво, але ти багатий, і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони зборище сатани. 10Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя! 11Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможець не буде пошкоджений від другої смерти.

12 А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: Оце каже Той, що має меча обосічного: 13Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок Мій вірний. 14Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили. 15Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само. 16Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст. 17Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його.

18 І до Ангола Церкви в Тіятирах напиши: Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як полум'я огняне, а ноги Його подібні до міді: 19Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші. 20Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви. 21І Я дав був їй часу, щоб покаялася, та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй. 22Ось Я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються, 23а діти її поб'ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими. 24А вам, та іншим, що в Тіятирах, що не мають науки цієї, і як кажуть не розуміють так званих глибин сатани, кажу: не накладу на вас іншого тягару, 25тільки те, що ви маєте, тримайте, аж поки прийду. 26А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу над поганами, 27і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться, як і Я одержав владу від Свого Отця, 28і дам Я йому зорю досвітню. 29Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

Chapter 3

1 А до Ангола Церкви в Сардах напиши: Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий. 2Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. 3Отож, пам'ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду. 4Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони. 5Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами. 6Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

7 І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши: Оце каже Святий, Правдивий, що має ключа Давидового, що Він відчиняє, і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, і ніхто не відчинить. 8Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся. 9Ось Я зроблю, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, ось Я зроблю, що вони прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми, і пізнають, що Я полюбив тебе. 10А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі. 11Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав. 12Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні, і на нім напишу Ім'я Бога Мого й ім'я міста Бога Мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім'я Своє. 13Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

14 І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: 15Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! 16А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... 17Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! 18Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. 19Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! 20Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. 21Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. 22Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

Chapter 4

1 По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому! 2І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. 3А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду. 4А навколо престолу двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті. 5А від престолу виходили блискавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони сім духів Божих. 6І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду. 7І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.

8 І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти! 9І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні, 10тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть: 11Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!

Chapter 5

1 І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками. 2І бачив я потужного Ангола, який гучним голосом кликав: Хто гідний розгорнути книгу, і зламати печатки її? 3І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї. 4І плакав я гірко, що не знайшовся ані один гідний розгорнути й прочитати книгу, ані навіть зазирнути в неї. 5А один із старців промовив до мене: Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її.

6 І я глянув, і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець, як заколений, що має сім рогів і сім очей, а це сім Божих духів, посланих на всю землю. 7І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. 8А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих. 9І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду. 10І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, і вони на землі царюватимуть! 11І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч. 12І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення! 13І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки! 14А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!

Chapter 6

1 І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: Підійди! 2І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти.

3 І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: Підійди! 4І вийшов кінь другий, червоний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного. І меч великий був даний йому. 5І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь вороний. А той, хто на ньому сидів, мав вагу в своїй руці. 6І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй! 7А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: Підійди! 8І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми.

9 І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. 10І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу? 11І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони. 12І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров... 13І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер... 14І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць... 15І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, 16та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!... 17Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?

Chapter 7

1 А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири земні вітри, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево. 2І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю, 3говорячи: Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах! 4І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів: 5з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени Ґадового дванадцять тисяч, 6з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч, 7з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч, 8з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних. 9Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. 10І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві! 11А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, 12кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!

13 І відповів один із старців, і до мене сказав: Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили? 14І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш! Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця... 15Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними. 16Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. 17Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!

Chapter 8

1 І коли сьому печатку розкрив, німа тиша настала на небі десь на півгодини. 2І я бачив сімох Анголів, що стояли перед Богом. І дано було їм сім сурем. 3І прийшов другий Ангол, та й став перед жертівником із золотою кадильницею. І було йому дано багато кадила, щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертівника, що перед престолом. 4І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога. 5А Ангол кадильницю взяв, і наповнив її огнем із жертівника, та й кинув на землю. І зчинилися громи, і гуркотнява, і блискавиці та трясіння землі... 6І сім Анголів, що мали сім сурем, приготувалися, щоб сурмити.

7 І засурмив перший Ангол, і вчинилися град та огонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю. І спалилась третина землі, і згоріла третина дерев, і всіляка зелена трава погоріла... 8І засурмив другий Ангол, і немов би велика гора, розпалена огнем, була вкинена в море. І третина моря зробилася кров'ю, 9і померла третина морського створіння, що мають життя, і загинула третина кораблів... 10І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. 11А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона... 12І засурмив Ангол четвертий, і вдарено третину сонця, і третину місяця, і третину зір, щоб затьмилася їхня третина, щоб третина дня не світила, так само ж і ніч... 13І бачив, і чув я одного орла, що летів серед неба і кликав гучним голосом: Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, від голосів сурмових позосталих трьох Анголів, що мають сурмити!...

Chapter 9

1 І засурмив п'ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої. 2І вона відімкнула криницю безодню, і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі. І затьмилося сонце й повітря від криничного диму... 3А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні. 4І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої. 5І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п'ять місяців; а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину. 6І в ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її! Померти вони захотять, та втече від них смерть!... 7А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її немов людські обличчя. 8І мала волосся як волосся жіноче, а її зуби були немов лев'ячі. 9І мала вона панцери, немов панцери залізні; а шум її крил немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну. 10І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада п'ять місяців шкодити людям. 11І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон! 12Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять!

13 І засурмив шостий Ангол, і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника, який перед Богом, 14що казав шостому Анголові, який мав сурму: Розв'яжи чотирьох Анголів, що пов'язані при великій річці Ефраті. 15І були порозв'язувані чотири Анголи, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей. 16А число кінного війська двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число. 17І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані. А голови в коней немов голови лев'ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка. 18І побита була третина людей від цих трьох поразок, від огню, і від диму, і від сірки, що виходили з їхніх ротів. 19Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах. А хвости їхні подібні до вужів, що мають голови, і ними вони шкоду чинять. 20А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яним, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити. 21І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадіжках своїх...

Chapter 10

1 І бачив я іншого потужного Ангола, що сходив із неба. Був одягнений в хмару, і над його головою веселка була, а обличчя його як стовпи огняні, 2і мав у руці своїй книжку розгорнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву на землю, 3і закричав гучним голосом, як лев той ричить. І як він закричав, то заговорили сім громів голосами своїми. 4А як заговорили сім громів голосами своїми, я хотів був писати. Та я почув голос із неба, що до мене казав: Запечатай оте, що сім громів казали, і того не пиши! 5А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою 6та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде, 7а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам.

8 І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: Піди, та візьми розгорнену книжку з руки Ангола, що стоїть на морі й землі. 9І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: Візьми, і з'їж її! І гіркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед. 10І я взяв з руки Ангола книжку та й з'їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з'їв, вона гіркість зробила в моїм животі... 11І сказали мені: Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики, і про багато царів.

Chapter 11

1 І дано тростину мені, подібну до палиці, і сказано: Устань, і зміряй храма Божого й жертівника, і тих, хто вклоняється в ньому. 2А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він даний поганам, і сорок два місяці будуть топтати вони святе місто.

3 І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю. 4Вони дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі. 5І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, той отак мусить бути забитий. 6Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть. 7А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, і вона їх переможе та їх повбиває. 8І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп'ятий. 9І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів. 10А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі. 11А по півчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них! 12І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: Зійдіть сюди! І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них. 13І тієї години зчинився страшний землетрус, і десята частина міста того завалилась... І в цім трусі загинуло сім тисяч людських імен, а решта обгорнена жахом була, і вони віддали славу Богу Небесному!...

14 Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе! 15І засурмив сьомий Ангол, і на небі зчинились гучні голоси, що казали: Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки! 16І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й уклонилися Богові, 17кажучи: Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював! 18А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю. 19І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град...

Chapter 12

1 І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. 2І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. 3І з'явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців. 4Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить... 5І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. 6А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день. 7І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, 8та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. 9І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. 10І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! 11І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!

12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має! 13А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я. 14І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу. 15І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. 16Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст... 17І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.

Chapter 13

1 (12-18) І я став на морському піску. (13-1) І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах богозневажні імена. 2А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев'яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику. 3А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною! 4І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І вклонились звірині, говорячи: Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може? 5І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне. І їй дано владу діяти сорок два місяці. 6І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім'я Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе. 7І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом. 8І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, заколеного від закладин світу. 9Коли має хто вухо, нехай слухає: 10Коли хто до полону веде, сам піде в полон. Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем! Отут терпеливість та віра святих!

11 І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій. 12І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна. 13І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми. 14І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе. 15І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були. 16І зробить вона, щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, 17щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його... 18Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість.

Chapter 14

1 І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах. 2І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх, 3і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. 4Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, 5не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!

6 І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. 7І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела! 8А інший, другий Ангол летів слідом і казав: Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи! 9А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, 10то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем. 11А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його. 12Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!

13 І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом. 14І я глянув, і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп. 15І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі! 16І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, і земля була вижата. 17І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, і він мав гострого серпа. 18І інший Ангол, що мав владу над огнем, вийшов від жертівника. І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли. 19І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву. 20І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій...

Chapter 15

1 І бачив я інше знамено на небі, велике та дивне, сім Анголів, що сім кар вони мали, бо ними кінчався гнів Божий. 2І я бачив щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане. А ті, що перемогли звірину та образа його, і знамено його, і число його ймення, стояли на морі склянім, та мали гусла Божі. 3І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих! 4Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з'явилися суди Твої!

5 А по цьому я глянув, і ось відчинився храм скинії свідчення в небі, 6і сім Анголів вийшли з храму, і сім кар вони мали. Вони були вдягнені в шати льняні, чисті й ясні, і підперезані довкола грудей золотими поясами. 7І одна з чотирьох тих тварин дала сімом Анголам сім чаш золотих, наповнених гніву Бога, що живе повік віку. 8І храм переповнився димом від Божої слави, і від сили Його. Та до храму ніхто не спромігся ввійти, аж поки не скінчилися ті сім кар сімох Анголів.

Chapter 16

1 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого! 2І пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу. 3А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, і кожна істота жива вмерла в морі. 4Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, і сталася кров. 5І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! 6Бо вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того! 7І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої!

8 А Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І дано йому палити людей огнем. 9І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім'я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому. 10А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики, 11і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, та в учинках своїх не покаялись!

12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця. 13І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, 14це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. 15Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його! 16І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддон.

17 Сьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: Сталося! 18І сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталось велике трясіння землі, якого не було, відколи людина живе на землі... Великий такий землетрус, такий міцний! 19І місто велике розпалося на три частині, і попадали людські міста... І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву... 20І зник кожен острів, і не знайдено гір!... 21І великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом, бо кара Його була дуже велика!...

Chapter 17

1 І прийшов один із семи Анголів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: Підійди, я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами. 2З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивались мешканці землі. 3І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів. 4А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її. 5А на чолі її було написане ім'я, таємниця: Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі. 6І бачив я жінку, п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим.

7 А Ангол промовив до мене: Чого ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять рогів. 8Звірина, яку бачив я, була і нема, і має вийти з безодні і піде вона на погибіль. А мешканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закладин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звірина була і нема, і з'явиться. 9Тут розум, що має він мудрість. Сім голів це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, 10п'ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трохи пробути. 11І звірина, що була і нема, і вона сама восьма й з сімох, і йде на погибіль. 12А десять тих рогів, що бачив ти їх, то десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину. 13Вони мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині.

14 Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні. 15І говорить до мене: Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики. 16А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять. 17Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали звірині, аж поки не виповняться слова Божі. 18А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними.

Chapter 18

1 Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилась від слави його. 2І він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних, 3бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його! 4І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його. 5Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його. 6Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав! 7Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму говорить: Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду! 8Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його!

9 І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі його. 10Вони через страх його мук стоятимуть здалека та говоритимуть: Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години! 11І земні купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу, 12вантажу золота, і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і віссону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого дерева запашного, і всякого посуду з слонової кости, і всякого посуду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармурового, 13і кориці, і шафрану, і пахощів, і мирри, і ливану, і вина, і оливи, і тонкої муки, і пшениці, і товару, і вівців, і коней, і возів, і рабів, і душ людських. 14І плоди пожадливости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, і вже їх ти не знайдеш! 15Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалека, і будуть плакати та голосити, 16і казати: Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами, 17бо за одну годину згинуло таке велике багатство... І кожен стерник, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, стали здалека, 18і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: Котре до великого міста подібне? 19І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло! 20Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним! 21І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, і вже він не знайдеться! 22І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі! 23І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи! 24Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі...

Chapter 19

1 По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив: Алілуя! Спасіння, і слава, і сила Господеві нашому, 2правдиві бо та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук! 3І вдруге сказали вони: Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки! 4І попадали двадцять чотири старці й чотири тварині, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: Амінь, алілуя!

5 А від престолу вийшов голос, що кликав: Хваліть Бога нашого, усі раби Його, і всі, хто боїться Його, і малі, і великі! 6І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель! 7Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! 8І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих. 9І сказав він мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця! І сказав він мені: Це правдиві Божі слова! 10І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва.

11 І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює. 12Очі Його немов полум'я огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім'я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. 13І зодягнений був Він у шату, покрашену кров'ю. А Йому на ім'я: Слово Боже. 14А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях. 15А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя! 16І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами. 17І бачив я одного Ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кликнув, кажучи до всіх птахів, що серед неба літали: Ходіть, і зберіться на велику Божу вечерю, 18щоб ви їли тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і малих, і великих... 19І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його. 20І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло... 21А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами...

Chapter 20

1 І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй. 2І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років, 3та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв'язаний буде на короткий час. 4І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний, і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років. 5А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння. 6Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років. 7Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в'язниці своєї. 8І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Ґоґа й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє як морський пісок. 9І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, і пожер їх. 10А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки.

11 І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. 12І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. 13І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. 14Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. 15А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...

Chapter 21

1 І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. 2І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. 3І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, 4і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! 5І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні! 6І сказав Він мені: Сталося! Я Альфа й Омега, Початок і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води. 7Переможець наслідить усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина! 8А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!

9 І прийшов до мене один із семи Анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: Ходи, покажу я тобі невісту, жону Агнця. 10І заніс мене духом на гору велику й високу, і місто велике мені показав, святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога. 11Славу Божу він має. А світлість його подібна до каменя дорогоцінного, як каменя ясписа, що блищить, як кришталь. 12Мур воно мало великий і високий, мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять Анголів та ймення написані, а вони імення дванадцятьох племен синів Ізраїля. 13Від сходу три брамі, і від півночі три брамі, і від півдня три брамі, і від заходу три брамі. 14І міський мур мав дванадцять підвалин, а на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця. 15А той, хто зо мною говорив, мав міру, золоту тростину, щоб зміряти місто, і брами його і його мур. 16А місто чотирикутнє, а довжина його така, як і ширина. І він зміряв місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина, і ширина, і вишина його рівні. 17І зміряв він мура його на сто сорок чотири лікті міри людської, яка й міра Ангола. 18Його мур був збудований з яспису, а місто було щире золото, подібне до чистого скла. 19Підвалини муру міського прикрашені були всяким дорогоцінним камінням. Перша підвалина яспис, друга сапфір, третя халкидон, четверта смарагд, 20п'ята сардонікс, шоста сардій, сьома хризоліт, восьма берил, дев'ята топаз, десята хрисопрас, одинадцята якинт, дванадцята аметист. 21А дванадцять брам то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини. А вулиці міста щире золото, прозорі, як скло. 22А храму не бачив я в ньому, бо Господь, Бог Вседержитель то йому храм і Агнець. 23І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець. 24І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього. 25А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде. 26І принесуть до нього славу й честь народів. 27І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця.

Chapter 22

1 І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Бога й Агнця. 2Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздоровлення народів. 3І жадного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому, 4і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах. 5А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки.

6 І сказав він до мене: Це вірні й правдиві слова, а Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить. 7Ото, незабаром приходжу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги! 8І я, Іван, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, я впав до ніг Ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому. 9І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися! 10І сказав він до мене: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги. Час бо близький! 11Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! 12Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його. 13Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець. 14Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! 15А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду. 16Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня! 17А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо! 18Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. 19А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.

20 Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе! 21Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.

VIEWNAME is workSection