Chapter 2

¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. ²І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. ³І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

⁴ Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю. ⁵І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. ⁶І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. ⁷І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

⁸ І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. ⁹І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла. ¹⁰І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками. ¹¹Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото. ¹²А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс. ¹³Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії. ¹⁴А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат. ¹⁵І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. ¹⁷Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

¹⁸ І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього. ¹⁹І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. ²⁰І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. ²²І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. ²³І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. ²⁴Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. ²⁵І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.